Вид документа : Статья из журнала Шифр издания : Автор(ы) : Могілевський С. Ю., Ковальчук Х. В. Заглавие : Системний аналіз патогенетичних чинників друзогенезу при віковій дегенерації макули Место публикации : Офтальмол. журнал. - Одеса, 2020. - N 2. - С. 50-55 (Шифр ОУ6/2020/2) MeSH-главная: ЖЕЛТОЕ ПЯТНО -- MACULA LUTEA ПОЖИЛЫЕ -- AGED Аннотация: Вікова дегенерація макули сітківки (ВДМ) є основною причиною втрати зору у людей похилого віку. Участь рецепторного апарату клітин в ініціації патології сітківки при ВДМ не отримала належного відображення в літературі. Відсутність системного аналізу патогенетичних механізмів формування друз стримує можливість розробки методів лікування і профілактики розвитку ранньої стадії ВДМ. Мета – провести системний аналіз нових патогенетичних чинників друзогенезу при віковій дегенерації макули. Матеріал і методи. Дослідження носило проспективний характер і включало 109 хворих (186 очей) з проміжною стадією сухої ВДМ. Всім хворим виконувалось детальне офтальмологічне обстеження. Його виконували до початку лікування і в динаміці. Для вивчення функціональної активності рецепторів тромбоцитів (Тц) використовували ліганди: аденозинтрифосфат (АТФ), аденозиндифосфат (АДФ), аденозин, фактор активації Тц (ФАТ), адреналін і ізадрин. Оцінку агрегації Тц проводили турбідиметричним методом. Досліджували вплив реактивності тромбоцитів на характер та інтесивність друзоутворення в пігментному епітелії сітківки (ПЕС). Результати. Порівняння реактивності Тц у хворих 1-ї групи без ВДМ при відсутності та наявності друз в сітківці, відповідно підгрупа А та В, свідчило, що гіперреактивність α2-адренорецепторів відображала раннє відкладення метаболітних відходів в клітинах ПЕС та формування друз. У хворих 2-ї групи (підгрупа С) із ранньою стадією сухої форми ВДМ зростання кількості друз проявлялося підвищенням активності Р2Х-рецепторів (р0,01) і А2А-рецепторів (р0,001), в порівнянні з групою В. У хворих 3-ї групи (підгрупа Е) з проміжною стадією сухої форми ВДМ при збільшенні розміру друз змінювалася активність 4-х досліджених рецепторів Тц, причому сенситивність α2-адренорецептору, Р2Х- і ФАТ-рецепторів – зростала, а β2-адренорецептору – зменшувалася. Висновки. Реактивність рецепторів Тц відображає вплив патогенетичних чинників ВДМ на друзогенез та може використовуватися для прогнозування ризику прогресування захворювання Доп.точки доступа: Ковальчук, Х. В.