Вид документа : Статья из журнала Шифр издания : Заглавие : Реферати статей, опублікованих в "Cytology and genetics", №2, 2021 р. Место публикации : Цитологія і генетика. - Київ, 2021. - Т. 55, № 2. - С. 68-82 (Шифр ЦУ1/2021/55/2) MeSH-главная: АПОПТОЗ -- APOPTOSIS МАГНИТНЫЕ ПОЛЯ -- MAGNETIC FIELDS МОЛОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- BREAST NEOPLASMS ТУРЦИЯ -- TURKEY Аннотация: Ген RAD51 кодує білки, які є важливими для репарації дволанцюгових розривів ДНК шляхом рекомбінації. Таким чином, генетична мінливість гену може сприяти виникненню і прогресуванню карциноми молочної залози. Нами було досліджено зв’язок між поліморфізмами в генах репарації ДНК RAD51 135G/C та ризиком виникнення раку молочної залози. Генотипи визначали у 55 жінок з раком молочної залози і 80 здорових осіб контрольної групи такого ж віку за допомогою ПЛР­ПДРФ. У всіх пацієнток та здорових осіб контрольної групи взяли зразки крові та виділили ДНК. Область дослідження ампліфікували за допомогою ПЛР. Після ампліфікації ми використали рестрикційний фермент (RAD51; MvaI) та обробили продукт ПЛР. Згодом ці фрагменти ДНК були розділені за розмірами під час електрофорезу у гелі. Нами були ідентифіковані зміни в нуклеотидах саме у цих областях і підтверджено генотипування шляхом сик­венування вибірки продуктів ПЛР з використанням Applied Biosystems Automated Sequencer. Було встановлено значні відмінності між групою пацієнток з раком молочної залози і здоровою контрольною групою і в частотах алелів, і частотах генотипів. Частота варіантного алеля, C, підвищилась до 0,25 у групі пацієнток з раком молочної залози порівняно з частотою 0,125 у контрольній групі. Також генотипи, що несуть варіантний алель C (CC+GC), мали підвищений рівень частоти і вище співвідношення шансів серед групи пацієнток з раком молочної залози. Отримані результати вказують на те, що поліморфізм генів RAD51 може бути пов’язаний з виникненням раку молочної залози у населення cхідного Середземномор’я. Ми висунули гіпотезу, що звичайні поліморфізми в генах репарації ДНК і генах­регуляторах клітинного циклу змінюють механізми репарації ДНК, що сприяє схильності до раку молочної залозиЕндотеліальна синтаза оксиду азоту (eNOS) є надзвичайно важливим чинником при хронічному запаленні та канцерогенезі. Зв’язок між варіантами фактору росту ендотелію судин (VEGF) і декількома видами раку все ще недостатньо вивчений. Ми вивчали можливу наявність зв’язку між варіантами eNOS/VEGF і ризиком раку підшлункової залози (РПЗ). До цього проспективного дослідження типу «випадок­контроль» було залучено 76 пацієнтів з раком підшлункової залози (РПЗ) (28 жінок і 48 чоловіків) і 100 здорових осіб для контролю. Зразки крові від усіх учасників дослідження генотипували на наявність тандемних повторів зі змінною кількістю ланок (VNTR) eNOS та варіантів VEGF з включенням/делецією (В/Д) за допомогою ПЛР. Було виявлено суттєву відмінність між групами щодо розподілу генотипів VNTR 4 інтрона eNOS (p = 0,01). Генотипи eNOS 4a/4b і 4b/4b були вищими у пацієнтів з РПЗ порівняно з контрольною групою, в той час як генотип eNOS 4a/4b був превалюючим для контрольної групи порівняно з пацієнтами, що мали РПЗ. Між групами щодо варіанту VEGF з включенням/делецією і частотами алеля (p ˂ 0,00 і p 0,00) спостерігали значні відмінності. Варіант VEGF з включенням/включенням і алель I мали підвищений рівень у групі пацієнтів порівняно з контрольною. Під час порівняння пацієнтів з РПЗ та контрольної групи було виявлено статистично значимий зв’язок щодо делеції/делеції + делеції/включення порівняно з делецією/делецією (p 0,00, співвідношення шансів: 0,094, 95 % довірчий інтервал: 0,03–0,22). Ми отримали докази того, що варіанти eNOS VNTR і VEGF В/Д можуть мати вплив на розвиток РПЗMeconopsis punicea Maxim. (Papaveraceae) – це альпійська багаторічна рослина, ендемічна для Цинхай­Тібетського нагір’я у південно­західному Китаї. У цьому дослідженні нами було виділено послі­довність і проаналізовано повний геном хлоропласту цієї рослини за допомогою Illumina HiSeq platform. Таким чином, було представлено другий повний геном хлоропласту для виду Meconopsis після нещодавньої публікації першого (M. racemosa) у 2018 р. Наші результати демонструють, що довжина геному хлоропласту M. punicea складає 153 260 п.н.; він має досить високий вміст A + T (61,5 %) та стандартну чотиристоронню структуру з великою (LSC, 84 122 п.н.) і малою (SSC, 17 730 п.н.) однокопійною областями, розділеними двома копіями інвертованого повтору (IRs, по 25 704 п.н.). Загалом геном хлоропласту кодує 110 генів, включаючи 78 білок­кодуючих генів,29 тРНК генів і три рРНК гени. Більшість (94) генів зустрічаються в межах однокопійних областей. Порівняння цих результатів з попередньо опублікованими даними щодо геному хлоропласту M. racemosa показало, що обидва види мають однакові тип та кількість генів і вміст G + C. Крім того, філогенетичний аналіз максимальної вірогідності на основі 33 геномів хлоропластів дає підстави для припущення, що M. punicea є базальним у кладі Meconopsis сімейства PapaveraceaeБлизько 80 % пацієнтів, які страждають від шизофренії, мають порушення сну, що впливає на фізичне та психічне здоров’я, а також погіршує якість життя. Деякі поліморфізми тандемних пов­торів (VNTRs) у гені Period 3 (Per3) пов’язують з успадкованими змінними показниками сну і циркадного ритму. Мета цього дослідження полягала у вивченні зв’язку між VNTR варіантом гену PER3 і генетичною схильністю до шизофренії у населення Туреччини. Зразки крові взяли у 100 пацієнтів з шизофренією і у 100 здорових осіб контрольної групи, які мали подібні стать і вік. PER3 генотипування проводили на ДНК за допомогою полімеразно­ланцюгової реакції (ПЛР) за використання специфічних праймерів. Ми не знайшли суттєвих відмінностей між групами пацієнтів з шизофренією і здорових осіб у розподілі генотипу і частоті алелів щодо VNTR поліморфізму гену PER3. Не було зафіксовано жодного зв’язку між клінічними і демографічними характеристиками пацієнтів з шизофренією і розподілом генотипу PER3 VNTR. Це перше дослідження можливого зв’язку між поліморфізмом PER3 VNTR та шизофренією у населення Туреччини. Результати цого дослідження не підтвердили наявність зв’язку між поліморфізмом PER3 VNTR та ризиком виникнення шизофренії у населення ТуреччиниГібридизація Cenchrus purpureum (Schumach.) (пенісетум пурпуровий) і Cenchrus americanus (L.) Morrone (пенісетум сизий) призводить до отримання триплоїдних і стерильних гібридів. Подвоєння хромосом, застосоване для відновлення фертильності триплоїдних гібридів, дозволяє отримати гексаплоїдний матеріал, який є міксоплоїдним, однак має бажані кормові характеристики. Навіть зворотне схрещування призводить до отримання тетраплоїдного і пентаплоїдного міксоплоїдного матеріалу. Мета цього дослідження полягала у порівнянні частоти хромосомних аномалій у соматичних клітинах гібридів, отриманих шляхом зворотного схрещування, зі знайденими у синтетичних гексаплоїдних гібридах для визначення найбільш стабільного матеріалу. Геномну гібридизацію in situ використали для визначення аномалій. Аналіз клітинного циклу встановив подібні частоти і типи змін як в гексаплоїдах, так і в гібридах, отриманих у результаті зворотного схрещування. У всіх типах гібридів зафіксували елімінацію хромосом. Мікроядра, неорієнтовані хромосоми у метафазі, втрачені хромосоми в анафазі/телофазі і мости в анафазі, які стосувалися хромосом з пенісетума пурпурового і пенісетума сизого у всіх гібридах, проаналізовано незалежно від рівня плоїдностіМета цього дослідження полягала у перевірці взає­модії наночастинок Ag-SiO2 зі структурою «ядро/оболонка» (CSNs) з клітинами C2C12. У цій статті ми повідомляємо про синтез та класифікацію нових CSNs. Було приділено увагу підготовці CSNs з метою перевірки їхньої біосумісності/цитотоксичного впливу на клітини м’язів C2C12, та перевірено ризики для здоров’я людини, пов’язані з CSNs. Використовувані CSNs синтезували за допомогою ефективного золь­гель методу з використанням нітрату срібла і тетраетоксисилану в якості основ­них компонентів. Фізикохімічне дослідження CSNs проводили за допомогою рентгеноструктурного аналізу, оптичної спектроскопії та трансмісійної електронної мікроскопії. З метою дослідження біосумісності/цитотоксичності in vitro клітини C2C12 вирощували у середовищі in vitro, а потім піддавали впливу різних концентрацій CSNs. Аналіз життєздатності клітин C2C12 проводили з використанням Kit-8. Аутентифікацію результатів проводили за допомогою конфокальної мікроскопії, морфологію клітин C2C12 вивчали з використанням фазовоконтрастної мікроскопії. In vitro дослідження біологічного впливу CSNs виявило, що життєздатність клітин у культурі залежить від режиму дозування (0–20 мкг/мл). Загалом результати дослідження продемонстрували, що синтетичні CSNs здійснюють вплив на функціонування клітин C2C12 в залежності від часу та режиму, що залежить від абсорбції