Вид документа : Статья из журнала Шифр издания : Автор(ы) : Фадєєнко Г. Д., Гріднєв О. Є. Заглавие : Синдром подразненого кишечника і трансплантація фекальної мікробіоти. Огляд літератури Параллельн. заглавия :Irritable bowel syndrome and transplantation of fecal microbiota. Review Место публикации : Сучасна гастроентерологія. - 2021. - № 4. - С. 45-52 (Шифр СУ10/2021/4) Примечания : Бібліогр.: в кінці ст. MeSH-главная: КИШЕЧНИКА РАЗДРАЖЕННОГО СИНДРОМ -- IRRITABLE BOWEL SYNDROME МИКРОБИОТА -- MICROBIOTA ТРАНСПЛАНТАЦИЯ -- TRANSPLANTATION ЭКСКРЕМЕНТЫ -- FECES ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC Аннотация: Мета — провести аналіз даних літератури щодо ефективності застосування трансплантації фекальної мікробіоти (ТФМ) у пацієнтів із синдромом подразненого кишечника (СПК). Матеріали та методи. Проведено системний огляд літератури (PubMed, MEDLINE, Cochrane Library) щодо результатів досліджень застосування ТФМ у дорослих пацієнтів із СПК. Результати. Нині ТФМ є безпечним та успішним методом лікування рецидивів інфекції Clostridium difficile. Тривають дослідження можливості застосування ТФМ при інших захворюваннях. Результати використання ТФМ у пацієнтів із СПК є суперечливими. Деякі автори вказують на високу ефективність ТФМ при застосуванні у рефрактерних до стандартного лікування пацієнтів із СПК — від 36 до 70 % з тривалістю адекватного полегшення симптомів до 1 року. За даними інших авторів, позитивний клінічний ефект ТФМ тривав від 8 тиж до 3 міс, пізніше симптоми поступово відновилися. Дослідники відзначали, що найчастіше позитивним результат був у разі ТФМ від донорів з більшою кількістю стрептококів у фекаліях. За даними інших авторів, не було досягнуто стійкого зниження оцінки тяжкості симптомів СПК як мінімум на 50 балів порівняно з вихідним рівнем. Деякі дослідники не виявили переваги ТФМ над плацебо (контроль) і відзначили велику ефективність плацебо. Проведене узагальнення даних не виявило статистично значущої різниці в поліпшенні симптомів СПК у пацієнтів, які отримали трансплантацію донорської фекальної маси порівняно з плацебо. В огляді звернуто увагу на зв’язок результатів ТФМ з методологією. Результати кількох досліджень показали, що капсули плацебо ефективніші, ніж капсули, що містять донорські фекалії, тоді як ТФМ від донорської суспензії, доставленої за допомогою колоно­скопії, перевершувала таку з автологічного матеріалу. Це може бути пов’язане з допоміжними речовинами капсульної ТФМ. Деякі дослідники зазначають, що для успішної ТФМ необхідне використання супердонора, а відповідь на ТФМ залежить від дози трансплантата. Висновки. Для вирішення питання про доцільність застосування в рутинній клінічній практиці ТФМ у пацієнтів із СПК необхідно провести якісніші контрольовані дослідження з участю великих груп пацієнтів із СПК і тривалим спостереженням Доп.точки доступа: Гріднєв, О. Є.