Вид документа : Статья из журнала Шифр издания : Заглавие : Коли безсимптомна гіперурикемія потребує лікування? Параллельн. заглавия :When does asymptomatic hyperuricemia need treatment? Место публикации : Український ревматологічний журнал. - 2020. - № 1. - С. 40-46 (Шифр УУ18/2020/1) Примечания : Бібліогр.: в кінці ст. MeSH-главная: ГИПЕРУРИКЕМИЯ -- HYPERURICEMIA Аннотация: Визначення поняття та питання менеджменту безсимптомної гіперурикемії вже багато десятиліть є предметом дискусій. Дебати тривають щодо переваг лікування різних випадків безсимптомної гіперурикемії, у тому числі при різних супутніх захворюваннях. Мета дослідження: проаналізувати і підсумувати існуючу інформацію про підходи щодо менеджменту безсимптомної гіперурикемії. Матеріал і методи. Виконано огляд сучасної літератури, присвяченої безсимптомній гіперурикемії. Результати та обговорення. Гіперурикемія може бути причиною чи наслідком цих супутніх захворювань. У той час як епідеміологічні дослідження дозволяють припустити, що гіперурикемія може бути пов’язана із серцево-судинними, метаболічними та нирковими супутніми захворюваннями, дослідження менделівської рандомізації не підтвердили, що ці зв’язки є причинними. Нестача даних про переваги застосування уратзнижувальної терапії не дає можливості розробити чіткі рекомендації щодо лікування різних груп пацієнтів із безсимптомною гіперурикемією. При прийнятті рішення щодо доцільності уратзнижувальної терапії необхідно враховувати, що ризик розвитку подагри за безсимптомної гіперурикемії оцінюється на рівні 50%, з іншого боку для уратзнижувальних препаратів — інгібіторів ксантиноксидази — характерний ряд побічних ефектів, у тому числі з боку шкіри та серцево-судинної системи. Висновки. Накопичено чимало даних щодо переваг уратзнижувальної терапії (зокрема фебуксостату) безсимптомної гіперурикемії, асоційованої із хронічною хворобою нирок. Необхідність оптимального управління супутнім захворюванням загальновизнана. Препарати для терапії супутніх захворювань, що підвищують рівень уратів, доцільно відмінити або замінити препаратами, що не мають такого впливуThe definition and management of asymptomatic hyperuricemia has been an area of controversy for many decades. Debate persists regarding the benefit of treating different cases of asymptomatic hyperuricemia. The aim of the study was to analyze existing information on management of asymptomatic hyperuricemia. Material and methods. It were held an overview of modern literature on management of the asymptomatic hyperuricemia. Results and discussion. Hyperuricemia may be a cause or a consequence of a comorbidity. Whereas epidemiological studies suggest that hyperuricemia may be linked to cardiovascular, metabolic, and renal comorbidities, Mendelian randomization studies have not provided proof that these links are causal. The lack of data on the potential benefits of urate-lowering therapy preclude the development of recommendations for asymptomatic hyperuricemia in comorbidities. Selection of urate-lowering therapy must be based on data on risk of gout development, that estimated at 50%, and on the other hand — risk of cutaneous and cardiovascular side effects of urate-lowering medicines — xanthine oxidase inhibitors. Conclusion. There is wide variety of data on the benefits of urate-lowering therapy (febuxostat) in asympto­matic hyperuricemia associated with chronic kidney disease. The need for optimal comorbidity management, in contrast, is universally accepted. Medications for comorbidities that elevate urate le­vels should be discontinued and replaced with medications that haven’t such effect