Home page Simplified mode Video-instruction Description
Authorisation
Surname
Password
 

Data bases


Periodicals- results of search

Type of search
Books
Periodicals
Library Publications
Higher Education
Local Lore
Rare Editions
Search field
in the found
 Found in other databases:Books (2)
the format of presenting the found documents:
fullinformationalshort
Sort out the found documents by:
to the authorby titleYear of publicationdocument type
Search inquiry: (<.>A=Страфун, С. С.$<.>)
Total number of found documents : 198
Shown documents from 1 till 30
 1-30    31-60   61-90   91-120   121-150   151-180      
1.


   
    Епідеміологія переломів кісток нижньої кінцівки в населення Вінницького району [Text] / В. В. Поворознюк [та ін.] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2018. - N 1. - С. 5-14. - Бібліогр.: с. 13


Rubrics:
MeSH-main:
КОНЕЧНОСТИ НИЖНЕЙ ТРАВМЫ -- LEG INJURIES (эпидемиология)
ПЕРЕЛОМЫ КОСТИ -- FRACTURES, BONE (эпидемиология)
ВОЗРАСТНЫЕ ГРУППЫ -- AGE GROUPS
ПОЛОВЫЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ -- SEX CHARACTERISTICSВинницкая область
Annotation: Переломи кісток нижніх кінцівок (ПКНК) складають від третини до половини переломів в їх загальній структурі, приводячи до підвищення показників захворюваності та смертності. На сьогодні виконані дослідження, які стосуються вікових і гендерних особливостей поширеності переломів стегнової кістки (ПСК) в Україні, проте інформація про ПКНК іншої локалізації обмежена. Мета: вивчення частоти і структури ПКНК залежно від віку, статі та локалізації перелому в населення Вінницького р-ну Вінницької обл. за 2011 і 2012 рр
Additional Access Points:
Поворознюк, В. В.
Григор’єва, Н. В.
Корж, М. О.
Страфун, С. С.
Власенко, Р. О.

There are no free copies

Find similar
2.


   
    Лікування деформуючого артрозу ключично-акроміального суглоба у хворих з ушкодженням ротаторної манжети плеча [Text] / С. С. Страфун [та ін.] // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2018. - N 2. - С. 25-31. - Бібліогр.: с. 30


MeSH-main:
ОСТЕОАРТРИТ -- OSTEOARTHRITIS (диагностика, рентгенография, терапия, хирургия, этиология)
АКРОМИАЛЬНО-КЛЮЧИЧНЫЙ СУСТАВ -- ACROMIOCLAVICULAR JOINT (патология, рентгенография, хирургия)
ПЛЕЧА ВРАЩАТЕЛЬНАЯ МАНЖЕТА -- ROTATOR CUFF (патология, рентгенография, хирургия)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННОЕ ВЕДЕНИЕ БОЛЬНОГО -- POSTOPERATIVE CARE
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (этиология)
ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT (патофизиология)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Annotation: Дуже часто ушкодження ротаторної манжети плеча (РМП) супроводжується артрозом ключично-акроміального суглоба. Це пов’язано з порушенням плечелопаткового ритму (навіть при частковому ушкодженні РМП), що в свою чергу веде до хронічного перевантаження ключично-акроміального суглоба і прогресування у ньому артрозу. Мета дослідження. Покращити результати лікування хворих з ушкодженнями сухожилка надостьового м’язу на фоні деформуючого артрозу ключично-акроміального суглоба. Матеріали і методи. Клінічну групу склали 84 хворих з ушкодженням сухожилка надостьового м’язу та деформуючим артрозом ключично-акроміального суглоба 3-4 ст. (за J. Kellgren). Усіх хворих залежно від проведеного лікування було розподілено на дві групи. Група А - консервативне лікування деформуючого артрозу ключично-акроміального суглоба після артроскопічного шва сухожилка надостьового м’язу. Група Б - резекція акроміального кінця ключиці під час артроскопічного шва сухожилка надостьового м’язу. Консервативне лікування включало: місцеву (мазі) та загальну (НПЗП) протизапальну терапію, місцеві ін’єкції гомеопатичних протизапальних препаратів № 5 1 раз на 3-4 доби та фізіотерапевтичні методи. Оперативне лікування включало: резекцію акроміального кінця ключиці до 5 мм. Висновки. Деформуючий артроз ключично-акроміального суглоба може стати причиною контрактури в плечовому суглобі у хворих після шва сухожилка на- достьовогом’язу (28%). Через 6 та 12 місяців після оперативного втручання середні показники функції плечового суглоба за шкалою Oxford Shoulder Score в групі Б (резекція акроміального кінця ключиці під час шва сухожилка надостьового м’язу) були кращими, ніж у групі А (консервативне лікування деформуючого артрозу ключично-акроміального суглоба) (р0,05), що пов’язано з відсутністю больового синдрому в ключично-акроміальному суглобі. При оцінці хворих за шкалою Oxford Shoulder Score в групі А кількість незадовільних та задовільних результатів через 6 міс. після операції склала 9,54%, через 12 міс. - 11,9%, у хворих групи Б незадовільних та задовільних результатів не було. Через 6 та 12 міс. після оперативного лікування кількість відмінних результатів була значно більша у хворих групи Б - 35,7%, у хворих групи А кількість відмінних результатів була - 21,44% (р0,05).
Very often the damage to the rotator cuff of the shoulder is accompanied by arthrosis of the acromioclavicular joint. This is due to violations of the shoulder-patch rhythm, which in turn leads to a chronic overload of the acromioclavicular joint and the progression of arthrosis in this joint. Objective: to improve the results of treatment of patients with injuries of the supraspinatus tendon in the case of deforming arthrosis of the acromioclavicular joint. Materials and Methods. Clinical group consisted of 84 patients with injuries of the supraspinatus tendon and deforming arthrosis of the acromioclavicular joint of 3-4 stage (by J. Kellgren). All patients, depending on the type of treatment, were divided into two groups. Group A - conservative treatment of deforming arthrosis of the acromioclavicular joint after the arthroscopic suture of the predominant muscle tendon. Group B - resection of the acromial end of the collarbone during the arthroscopic suture of the supraspinatus tendon. Conservative treatment included: local (ointment) and general anti-inflammatory therapy, local injections of homeopathic antiinflammatory drugs 1 time per 3-4 days (5 times in total) and also physical methods. Operative treatment included resection of the acromial end of the collarbone to 5 mm. Conclusions. Deforming arthrosis of the acromioclavicular joint can cause contracture in the shoulder joint in patients after the suture of the supraspinatus tendon (28%). Six and 12 months after the surgery, the average Oxford Shoulder Score function in the group B (resection of the acromial end of the collarbone during suture of supraspinatus tendon) was better than in group A (conservative treatment of deforming arthrosis of the acromioclavicular joint, p0.05), which is associated with the absence of pain in the acromioclavicular joint. When assessing patients on the scale Oxford Shoulder Score in group A, the number of unsatisfactory and satisfactory results 6 months after the surgery was 9.54% and 11.9 % after 12 months. Patients of group B had unsatisfactory and satisfactory results. Six and 12 months after surgical treatment, the number of excellent results was significantly higher in patients of group B - 35.7%; in patients of group A it reached 21.44% (p 0.05)
Additional Access Points:
Страфун, С. С.
Сергієнко, Р. О.
Богдан, С. В.
Аббасов, С. М.

There are no free copies

Find similar
3.


    Страфун, С. С.
    Оцінка ефективності лікування поранених із вогнепальними поліструктурними ушкодженнями верхніх кінцівок [Text] / С. С. Страфун, Н. О. Борзих, Я. В. Цимбалюк // Клінічна хірургія. - 2018. - Т. 85, № 7. - С. 62-66. - Бібліогр. в кінці ст.


MeSH-main:
РАНЫ ОГНЕСТРЕЛЬНЫЕ -- WOUNDS, GUNSHOT (осложнения, хирургия)
ВОССТАНОВЛЕНИЕ ФУНКЦИЙ -- RECOVERY OF FUNCTION
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Annotation: Мета. Оцінити результати та виявити фактори ризику низької ефективності лікування поранених з вогнепальними поліструктурними ушкодженнями верхніх кінцівок (ВК). Матеріали і методи. Функцію ВК у 220 поранених, що склали генеральну сукупність дослідження, оцінювали із залученням двох взаємодоповнюючих методик: DASH (Disability of the Arm, Shoulder and Hand Outcome Measure) та системи AOOS у модифікації І. М. Курінного. Результати за обома підходами повністю узгоджуються, що підтверджує їх кореляційний аналіз: r=0,883 - до лікування, r=0,964 - після лікування. Результати. Підтверджено ефективність запропонованої тактики хірургічного лікування поранених з вогнепальними поліструктурними ушкодженнями ВК, яка полягала в об’єднанні декількох етапів реконструктивно-відновних втручань, що об’єктивізовано визначеними показниками приросту функції кінцівки. Висновки. Простежена залежність відновлення функції ВК від терміну між отриманням поранення та початком реконструктивно-відновних втручань у закладах IV рівня та обґрунтована за показником приросту функції його вища ефективність, коли зазначені строки становили менше 30 діб. Оцінено ступінь ризику негативного впливу факторів на відновлення функції ВК
Additional Access Points:
Борзих, Н. О.
Цимбалюк, Я. В.

There are no free copies

Find similar
4.


    Страфун, С. С.
    Діагностика ушкоджень човноподібно-півмісяцевої зв’язки [Text] / С. С. Страфун, С. В. Тимошенко, К. А. Радченко // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2018. - N 2. - С. 49-56. - Бібліогр.: с. 55-56


MeSH-main:
ЗАПЯСТЬЯ ТРАВМЫ -- WRIST INJURIES (диагностика, рентгенография, ультрасонография)
СВЯЗКИ СУСТАВНЫЕ -- LIGAMENTS, ARTICULAR (повреждения, рентгенография, ультрасонография)
ТОМОГРАФИЯ РЕНТГЕНОВСКАЯ КОМПЬЮТЕРНАЯ -- TOMOGRAPHY, X-RAY COMPUTED
МАГНИТНОГО РЕЗОНАНСА ИЗОБРАЖЕНИЕ -- MAGNETIC RESONANCE IMAGING (методы)
УЛЬТРАСОНОГРАФИЯ -- ULTRASONOGRAPHY
Annotation: Основною проблемою в діагностиці ушкоджень човноподібно-півмісяцевої зв’язки є відносна рідкість розгорнутої клініко-рентгенологічної картини, її недостатня інформативність, а також виражений дисонанс між анатомічними варіантами порушень і клінічною симптоматикою. Методи: обстежено 63 хворих (47 чоловіків, 16 жінок, середній вік 34,4 року), які пройшли стаціонарне хірургічне лікування з приводу ушкодження човноподібної-півмісяцевої зв’язки. Оцінювали інформативність (чутливість/специфічність) клінічних ознак і даних, отриманих за допомогою методів візуалізації — рентгенографії, комп’ютерної (КТ) та магнітно-резонансної (МРТ) томографії, ультрасонографії (УСГ). Результати: в основі синдрому ушкодження човноподібно-півмісяцевої зв’язки лежить прогресована нестабільність із розгинальною установкою проміжного сегмента та розвиток дегенеративних змін у кистьовому суглобі. Діагностика початкових форм порушень зв’язки базується на даних анамнезу та досить чутливих клінічних тестах: Watson — 96 %, човноподібно-півмісяцевого зсуву — 53 %, «зігнута кисть – розігнуті пальці» — 75 %. Проте через їхню низьку специфічність (4–6 %) необхідні додаткові методи — рентгенографія, КТ, МРТ, УСГ. Висновки: для ушкоджень, які супроводжуються статичної нестабільністю, використовують рентгенографію або КТ із виявленням таких ознак, як симптом «Террі Томаса», «кільця», вкорочення човноподібної кістки. Їхня чутливість у разі IV–VI стадій захворювання наближається до 100 %. У разі I–III ступенів ушкодження зв’язки найбільшу специфічність демонструє МРТ-дослідження кистьового суглоба. УСГ має високу інформативність щодо виявлення порушень зв’язки та карпальної нестабільності, проте не дає повної картини дезорганізації кистьового суглоба, не дозволяє розмежувати ступінь ушкодження та визначити тактику лікування, тому є допоміжним методом
Additional Access Points:
Тимошенко, С. В.
Радченко, К. А.

There are no free copies

Find similar
5.


    Гайко, Г. В.
    Помилки та ускладнення лікування вогнепальних уражень кінцівок [Text] / Г. В. Гайко, С. С. Страфун, І. М. Курінний // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2018. - N 2. - С. 4-8. - Бібліогр.: с. 7-8


MeSH-main:
РАНЫ ОГНЕСТРЕЛЬНЫЕ -- WOUNDS, GUNSHOT
КОНЕЧНОСТИ -- EXTREMITIES (повреждения)
ТРАВМ ПОКАЗАТЕЛИ ТЯЖЕСТИ -- TRAUMA SEVERITY INDICES
МЕДИЦИНСКИЕ ОШИБКИ -- MEDICAL ERRORS
ЛОКАЛЬНЫЕ ВОЙНЫ И КОНФЛИКТЫ -- LOCAL WARS AND CONFLICTS
ВОЕННАЯ МЕДИЦИНА -- MILITARY MEDICINE
Annotation: Бойові дії на території України спричинили масовий травматизм із тяжкими вогнепальними пораненнями, серед яких поранення кінцівок становлять 62,6%. Тяжкість вогнепальних переломів довгих кісток і супутніх ушкоджень у 62,4% випадків зумовлює їх ускладнений клінічний перебіг. Матеріали і методи дослідження. Проведено аналіз лікування 221 пацієнта із наслідками вогнепальних поранень кінцівок. Термін надання первинної медичної допомоги в середньому становив (5,9±9,5) год. При визначенні тяжкості ушкоджень користувались робочою класифікацією, яка дозволяє враховувати: стан шкірного покрову в ділянках ушкоджень, ступінь та характер ушкодження нервів, м’язів, сухожилок, стан кісткової тканини і функцію суміжних суглобів. Результати та їх обговорення. У пацієнтів із вогнепальними пораненнями кінцівок у 91% випадків були поліструктурні ушкодження. Встановлено, що тяжкість ушкоджень має помірний кореляційний зв’язок із кількістю хірургічних втручань на верхній (r – 0,36, p0,05) і нижній (r – 0,39, p0,05) кінцівках. Встановлено більш слабку кореляційну залежність між тяжкістю травми і кількістю ускладнень для верхньої кінцівки 0,28 (p0,05), для нижньої – 0,18 (p0,05). Загальний рівень помилок складав 37,6%. Серед ускладнень найбільш розповсюдженими були контрактури суглобів (64,7%), ушкодження нервів (51,6%), незрощення або невірна консолідація кісток (36,2%) та наявність дефектів шкіри різної локалізації (13,6%).
Combat operations on the territory of Ukraine have caused mass injuries with heavy gunshot wounds, among which injuries of the extremities have reached 62.6% of cases. The severity of gunshot fractures of long bones and accompanying lesions in 62.4% of cases is accompanied by complications. Materials and Methods. The analysis of treatment of 221 patients with the consequences of gunshot wounds of extremities was carried out. The average duration of primary medical care was (5.9±9.5) hours. The working classification was used to determine the severity of a damage, which allows one to take into account the state of the skin in the areas of a damage, the degree and nature of a damage to the nerves, muscles, and tendons, as well as bone tissue and the function of adjacent joints. Results and Discussion. In patients with gunshot wounds of limbs, structural damages were observed in 91% of cases. A moderate correlation was found between the severity of the injury and the number of surgical interventions on the upper (r – 0.36, p0.05) and lower extremities (r – 0.39, p0.05). A weaker correlation between the severity of the injury and the number of complications was found to be 0.28 (p0.05) for the upper limb and 0.18 (p0.05) for the lower extremity. The overall level of mistakes was 37.6%. Among the complications, the most common were contractures of joints (64.7%), nerve damages (51.6%), nonunion or incorrect bone consolidation (36.2%), and skin defects of various localization (13.6%)
Additional Access Points:
Страфун, С.С.
Курінний, І.М.

There are no free copies

Find similar
6.


   
    Порівняльний аналіз змін напружено-деформованого стану на хрящі головки плечової кістки в умовах різних типів пошкодження суглобової губи лопатки [Text] / І. А. Лазарев [та ін.] // Травма. - 2018. - Том 19, N 2. - С. 61-69. - Бібліогр. в кінці ст.


MeSH-main:
ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT (патология, патофизиология, повреждения)
ХРЯЩ СУСТАВНОЙ -- CARTILAGE, ARTICULAR (патофизиология, повреждения)
РАСТЯЖЕНИЯ И ДЕФОРМАЦИИ -- SPRAINS AND STRAINS (патофизиология, этиология)
Annotation: Пошкодження суглобової губи лопатки є досить поширеною проблемою плечового суглоба. Локалізація в ділянці задньої порції суглобової губи залежно від типу її пошкодження значно збільшує навантаження на суглобовий хрящ, що призводить до розвитку та прогресування дегенеративних змін у плечовому суглобі, прискорення артрозу та реалізації задньої нестабільності плеча. Така ситуація націлює хірурга на визначення тактики оперативного втручання, спрямованої на розвантаження пошкодженої ділянки та усунення біомеханічного дисбалансу. Мета. Вивчення клінічно значущих пошкоджень суглобової губи лопатки залежно від типу її пошкодження на основі біомеханічного аналізу змін напружено-деформованого стану (НДС) хряща головки плечової кістки та обґрунтування тактики лікування цих пошкоджень. Матеріали та методи. Розрахунки НДС елементів плечового суглоба проведені методом скінченних елементів. На основі СКТ-сканів інтактного плечового суглоба за допомогою програмного пакета Mimics відтворена просторова геометрія плечового суглоба. Засобами Solid Works створені імітаційні комп’ютерні 3D-моделі інтактного плечового суглоба та суглоба з трьома типами пошкоджень суглобової губи. Показники НДС реєстрували на структурах плечового суглоба при різних значеннях кута відведення та ротації плечової кістки (нейтральне, відведення верхньої кінцівки на 0–20–40–60°, внутрішня ротація 0–20–40° та комбінація цих рухів). Критеріями оцінки НДС були контактні напруження за Мізисом і максимальні деформації. Результати. Усі типи пошкоджень суглобової губи при різних положеннях кінцівки в плечовому суглобі призводять до значного збільшення показників напружень і деформацій у контактній зоні. У нейтральному положенні кінцівки пошкодження суглобової губи І типу викликає збільшення напружень на головці на 20 %, ІІ типу — на 260 %, ІІІ типу — на 50 % порівняно з інтактною моделлю. У положенні відведення кінцівки до кута 60° та внутрішньої ротації 40° пошкодження суглобової губи І типу викликає збільшення напружень на головці на 23 %, ІІ типу — на 43 %, ІІІ типу — на 7 % порівняно з інтактною моделлю. Максимальні значення НДС на елементах плечового суглоба (суглобова губа, головка плечової кістки) спостерігаються в положенні відведення кінцівки до 60° та внутрішній ротації 40°. В умовах пошкодження суглобової губи ІІ типу відзначається екстремальне зростання показників напружень в усіх положеннях у плечовому суглобі, як на самій суглобовій губі (у 30 разів), так і на головці плечової кістки (у 2,7 раза). Найменше зростання НДС на елементах плечового суглоба спостерігається в умовах пошкодження суглобової губи ІII типу. Висновки. Виявлено, що найбільший дисбаланс стабілізуючих структур плечового суглоба виникає при відшаруванні суглобової губи та стає критичним при його комбінації з розривом, тоді як сам по собі ізольований розрив не призводить до критичних змін показників напружень і деформацій на структурах плечового суглоба. Доцільно проводити фіксацію відшарованої ділянки суглобової губи при виявленні цієї патології під час артроскопічного втручання, що дасть можливість збалансувати навантаження на структури плечового суглоба при здійсненні найбільш типових рухів. Ця процедура допоможе уникнути раннього розвитку артрозу та задньої нестабільності плечового суглоба
Additional Access Points:
Лазарев, І. А.
Ломко, В. М.
Страфун, С. С.
Скибан, М. В.

There are no free copies

Find similar
7.


    Страфун, С. С.
    Біомеханічні особливості ходьби хворих на коксартроз за даними системи GAITRite. Частина 2. Часові параметри ходьби [Text] / С. С. Страфун, О. В. Фіщенко, О. Д. Карпінська // Травма. - 2018. - Том 19, N 2. - С. 13-19. - Бібліогр. в кінці ст.


MeSH-main:
ОСТЕОАРТРИТ ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА -- OSTEOARTHRITIS, HIP (патофизиология, хирургия)
ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, HIP (использование)
ХОДЬБА -- WALKING (физиология)
Annotation: Робота є продовженням публікації, присвяченої розгляду геометричних параметрів ходьби хворих на коксартроз після ендопротезування за даними системи GAITRite. У роботі розглянуті часові параметри ходьби хворих на коксартроз — тривалість одного циклу кроку, одиночної опори, середня нормалізована швидкість і проведений аналіз інтегрованого показника якості ходьби FAP. Мета роботи: оцінити динаміку й особливості часових параметрів ходьби пацієнтів до та після тотального протезування кульшового суглоба при збереженні та зменшенні довжини плеча дії абдукторів стегна після протезування у віддаленому періоді спостереження. Матеріали та методи. Проаналізовані параметри ходьби хворих, у яких після протезування рентгенометрично була виявлена несиметрична довжина плеча дії абдукторів стегна. Проаналізовано дані 46 хворих на коксартроз, які були розподілені на 2 групи: І група (n = 26) — хворі, у яких рентгенометрично після протезування кульшового суглоба довжина дії абдукторів стегна не змінилася або різниця не перевищувала 1,0 см у бік зменшення, ІІ група (n = 20) — хворі, у яких після протезування рентгенометрично зменшення довжини плеча дії абдукторів стегна було більше ніж на 1,0 см. Обстеження проводили до, через рік після протезування та у віддалений період — від 5 до 7 років. Результати. За результатами проведеного статистичного дослідження було виявлено деякі закономірності для пацієнтів, у яких рентгенологічно після протезування було виявлено зменшення довжини плеча дії абдукторів (ІІ група хворих), та для хворих, у яких довжина плеча дії абдукторів стегна залишилася без зміни (І група хворих). До протезування групи за параметрами ходьби були однаковими, тобто у хворих простежувалися всі ознаки спотворення ходьби внаслідок дегенеративного захворювання кульшового суглоба. Протезування приводило до відновлення параметрів ходьби, хоча нормалізація параметрів і не досягала середньостатистичної референтної норми, але практично відновлювала симетрію ходьби. Через рік після протезування спостерігалося значне покращання параметрів ходьби. У віддаленому періоді, через 5–7 років, спостерігали погіршення параметрів ходьби, а в деяких хворих погіршення показників сягало значень до ендопротезування. Особливо це було помітно у хворих ІІ групи. Висновки. За результатами дослідження можна зробити висновки, що зменшення довжини плеча дії абдукторів стегна більше ніж на 1 см від контрлатерального у віддалені терміни спостереження призводить до втрати навичок ходьби, що хворі показували через рік після ендопротезування. Тобто тривале несиметричне навантаження м’язів призводить до втрати симетричності ходьби, зменшення опороспроможності протезованої кінцівки, що виражається зниженням часу опори на хвору кінцівку і зменшенням тривалості кроку здорової кінцівки. Наслідком цих змін є розвиток та поступове прогресування кульгавості
Additional Access Points:
Фіщенко, О. В.
Карпінська, О. Д.

There are no free copies

Find similar
8.


    Страфун, С. С.
    Лікування задньої нестабільності плечового суглоба під артроскопічною асистенцією [Text] / С. С. Страфун, В. М. Ломко // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2018. - N 1. - С. 4-11. - Бібліогр.: с. 9


MeSH-main:
СУСТАВА НЕУСТОЙЧИВОСТЬ -- JOINT INSTABILITY (диагностика, классификация, хирургия, этиология)
ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT (патология, хирургия)
АРТРОСКОПИЯ -- ARTHROSCOPY (методы)
Annotation: Задня нестабільність плечового суглоба спостерігається приблизно у 24% всіх хворих, яким проведена операція з приводу нестабільності плечового суглоба. Точна оцінка захворюваності є складним завданням, оскільки ця патологія зазвичай не діагностується. Діагноз задньої нестабільності плеча не встановлюється приблизно у 60-79% випадків при первинному огляді. Це веде до формування контрактур плечового суглоба та збільшення кісткових дефектів його компонентів. Первинний гострий задній вивих (A2) може переходити в структурну динамічну нестабільність (B2) і у випадку відсутності адекватного лікування перетворюватися на придбану статичну нестабільність (C2) внаслідок повторних вивихів та прогресування дегенеративних змін. Мета дослідження. Аналіз результатів лікування хворих із задньою нестабільністю плеча, яка утворилась внаслідок гострого травматичного заднього вивиху плечової кістки A2, і пацієнтів, які мали задню нестабільність плечового суглоба внаслідок давньої травми чи декількох мікротравматич- них епізодів B2. Лікування пацієнтів проводилось шляхом проведення закритої репозиції та відновлення структур плечового суглоба під артроскопічною асистенцією. Матеріали і методи. Матеріалом для роботи стали результати обстеження та хірургічного лікування 17 пацієнтів із задньою нестабільністю плечового суглоба віком від 16 до 51 року. Залежно від давності патології та кількості пошкоджених структур плечового суглоба виділили 4 типа пошкоджень. Хворим виконувалися наступні оперативні втручання: закрите вправлення, ар- троскопія плечового суглоба: рефіксація заднього відділу суглобової губи (операція зворотного Банкарта), тенодез сухожилка довгої голівки біцепса, реімплесаж сухожилка підлопаткового м’яза в зону дефекту головки плечової кістки та формування кісткового блоку для відновлення площі суглобового відростка лопатки. Результати. Біомеханічні дослідження щодо моделювання механізму виникнення задньої нестабільності плеча засвідчили, що сили, які діють на суглоб, послідовно руйнують структури плечового суглоба в напрямку його задніх відділів, починаючи з суглобової губи лопатки, капсули суглоба, та ведуть до реалізації гострого заднього вивиху плечової кістки. У свою чергу це стає причиною зіткнення задньої частини гленоїдального відростка лопатки з передньомедіальною поверхнею головки плечової кістки. Як наслідок виникає імпресійний перелом останньої та утворюється дефект, відомий як “зворотній Хілл-Сакс”, у результаті чого головка може блокуватися у патологічному положенні заднього вивиху. Окрім того, пошкоджуються зв’язки, які утримують сухожилок довгої головки біцепса, що призводить до болісних відчуттів при активних рухах та веде до механічного пошкодження сухожилків ротаторної манжети. Залежно від інтенсивності діючого фактора та вектора навантаження можуть пошкоджуватися як м’якотканинні структури, так і кісткові без утворення гострого заднього вивиху, але з розвитком задньої нестабільності плеча, яка у разі відсутності лікування призводить до тяжких дегенеративних змін плечового суглоба. Висновки. Задня нестабільність плеча - тяжка патологія плечового суглоба, яка потребує своєчасного виявлення та адекватного лікування з відновленням статичних та динамічних стабілізаторів. Результати лікування пацієнтів залежать від давності та тяжкості ушкоджень та величини кісткових дефектів головки плечової кістки та суглобового відростка лопатки. Відновлення суглобових поверхонь плеча є запорукою відновлення функції. У разі поєднання пошкоджень суглобової губи та суглобової поверхні лопатки, окрім реконструктивної операції на плечовій кістці, слід виконувати відновлення усіх статичних стабілізаторів для утворення “ефективної суглобової арки”. Успішне хірургічне лікування хворих із задньою нестабільністю плеча залежить від чіткого уявлення типу пошкодження стабілізуючих структур плечового суглоба на етапі планування та готовності виконати відновлення у процесі хірургічного лікування.
The posterior shoulder instability occurs in about 24% of all patients operated on the instability of the shoulder joint. An accurate assessment of morbidity is a difficult task, since this pathology is usually not diagnosed. The diagnosis of posterior shoulder instability is not set at approximately 60% to 79% of cases during initial examination. This leads to the formation of contracture of the shoulder joint and an increase in the bone defects of the shoulder joint components. The initial acute dislocation (A2) may pass into the structural dynamic instability (B2) and, if not adequately treated, become the acquired static instability (C2) as a result of recurrence and progression of degenerative changes. Objective. To analyze the treatment outcomes in patients with posterior instability of the shoulder resulting from the acute traumatic posterior dislocation of A2 humerus and patients with posterior shoulder instability due to an old injury or several microtrau- matic episodes of B2. Patients were treated with a closed reposition and restoration of the structures of the shoulder joint under the arthroscopic assistance. Materials and Methods. The material for the work was the results of the examination and surgical treatment of 17 patients with posterior shoulder instability in the age from 16 to 51 years. Depending on the history of pathology and the number of damaged structures of the shoulder joint, 4 types of damage were identified. Operative interventions were as follows: closed reposition, arthroscopy of the shoulder joint: reflexion of the posterior part of the articular lobes (reverse Bankart surgery), tenodesis of the long head of the biceps tendon, reimplasion of the subscapularis muscle tendon in the area of the defect of the humerus, and the formation of the bone unit for recovery area of the joint prosthetic blade. Results. Biomechanical studies on the modeling of the mechanism of posterior shoulder instability have shown that the forces acting on the joint consistently destroy the structures of the shoulder joint in the direction of its posterior sections, starting from the articular lobe of the shoulder blade, joint capsules and leading to the implementation of the acute rebound of the humerus, which leads to the collision of the posterior part of the glenodial appendix of the shoulder biade with the anterior-medial surface of the head of the humerus, leading to an impression fracture of the latter and a defect known as “reverse Hill- Sachs”, as a result of which the head may be blocked in the position of rear pathological dislocation. In addition, bundles that hold the tendons of the long head of the biceps are damaged, which leads to painful sensations in active movements and to mechanical damage to the tendons of the rotary cuff. Depending on the intensity of the acting factor and the loading vector, both soft tissue structures and bone can be damaged without acute rebound, but with the development of back instability of the shoulder, which in the absence of treatment leads to severe degenerative changes in the shoulder joint. Conclusions. Posterior shoulder instability is a severe pathology of the shoulder joint requiring timely detection and adequate treatment with the restoration of static and dynamic stabilizers. The results of treatment of patients depend on the prescription and severity of injuries and the magnitude of bone defects of the head of the humerus and the joint of the blade. Restoration of shoulder articular surfaces is a guarantee of function restoration. In the case of a combined damage of the articular lobe and the articular surface of the blade, in addition to reconstructive surgery on the shoulder bone, all static stabilizers should be restored to form an«effective articular arch». Successful surgical treatment of patients with posterior instability of the shoulder depends on a clear idea of the type of damage to the stabilizing structures of the shoulder joint during the planning stage and the willingness to perform restoration during surgical treatment
Additional Access Points:
Ломко, В.М.

There are no free copies

Find similar
9.


    Страфун, С. С.
    Сучасні проблеми надання медичної допомоги постраждалим із травмами [Text] / С. С. Страфун, Р. В. Деркач // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2017. - N 4. - С. 63-69. - Бібліогр.: с. 68


MeSH-main:
РАНЫ И ТРАВМЫ -- WOUNDS AND INJURIES
МЕДИЦИНСКОЙ ПОМОЩИ ОКАЗАНИЕ -- DELIVERY OF HEALTH CARE (организация и управление)
ТРАВМАТОЛОГИЧЕСКИЕ ОТДЕЛЕНИЯ БОЛЬНИЧНЫЕ -- TRAUMA CENTERS
ЛЕЧЕНИЯ ПРОЦЕССА И РЕЗУЛЬТАТОВ ОЦЕНКА -- OUTCOME AND PROCESS ASSESSMENT (HEALTH CARE)
Annotation: Травматизм - одна з актуальних проблем сучасної медицини, оскільки серед постраждалих із травмами відзначається висока летальність і високий ступінь інвалідизації. Люди від 20 до 54 років становлять 50,4% всіх постраждалих, із них чоловіки - 57,8%, жінки - 38,1%. У віковій групі від 1 року і до 34 років травма сьогодні виявилася основною причиною смерті, а серед підлітків і юнаків цей показник досягає 80%. Необхідно налагодити чітку систему статистики травм, з обов’язковим введенням у неї такого поняття, як політравма. Покращення надання медичної допомоги постраждалим із травмами можливо лише за рахунок сучасної організації роботи лікувальних закладів, створення на базі багатопрофільного лікувального за- ratio of NA/A decreases from 0.96 to 0.39 on the 14-15 day from the start of treatment due to an increase in the concentration of adrenaline to 8.48±1.1 μg/day compared with the values on the 14-15 days after the beginning of treatment. Conclusions. Metabolic processes of sympathetic nerves, probably, recover much more slowly, as a result of which the content of noradrenaline normalizes significantly longer. All this can be of great importance for understanding the mechanisms of neurohumoral regulation in chronic osteomyelitis
Additional Access Points:
Деркач, Р. В.

There are no free copies

Find similar
10.


   
    Метаболические нарушения в соединительной ткани при повреждении коленного сустава и влияние на эти процессы препарата меди [Text] / С. Магомедов [и др.] // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2018. - N 3. - С. 56-64. - Библиогр. в конце ст.


MeSH-main:
КОЛЕНА ТРАВМЫ -- KNEE INJURIES (кровь, лекарственная терапия, метаболизм)
СОЕДИНИТЕЛЬНАЯ ТКАНЬ -- CONNECTIVE TISSUE (действие лекарственных препаратов, метаболизм)
КРОВИ ХИМИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ -- BLOOD CHEMICAL ANALYSIS
МЕДЬ -- COPPER
БОЛЕЗНЬ, МОДЕЛИ НА ЖИВОТНЫХ -- DISEASE MODELS, ANIMAL
ЭУКАРИОТЫ -- EUKARYOTA
Annotation: Комплексное изучение влияния такого элемента, как медь, на процессы метаболизма соединительной ткани представляет собой весьма перспективное направление исследований. Материалы и методы. Экспериментальные исследования проводили на 80 крысах линии “Вистаp”, из них 30 – опытных, 30 – контрольных и 20 интактных животных. В сыворотке крови определяли активность коллагеназы и щелочной фосфатазы, фракции гидроксипролина, содержание гликозаминогликанов. Результаты. Полученные биохимические данные при исследовании сыворотки крови у экспериментальных животных свидетельствуют о том, что при нарушении целостности кости происходят значительные сдвиги метаболизма основных компонентов соединительной ткани. Нарушения, которые возникают при травме кости, намного быстрее стабилизируются под влиянием препарата “Купир-Сu51”, и в последующем происходит ускорение процесса регенерации кости. Выводы. Результаты проведенного анализа позволили установить комплекс взаимодействий между препаратом, содержащим медь – “Купир-Сu51”, и процессами метаболизма компонентов соединительной ткани (коллаген, гликозаминогликаны и ферменты)
Complex study of the influence of copper on metabolic processes in connective tissue is a very promising direction of research. Materials and Methods. Experimental studies were carried out on 80 rats of the Vistar line, of which 30 were experimental, 30 were control and 20 intact animals. In the serum, the activity of collagenase and alkaline phosphatase, the fractions of hydroxyproline, and the content of glycosaminoglycans (GAG) were determined. Results. The obtained biochemical data in the study of blood serum in experimental animals indicate that when the bone integrity is violated, significant changes occur in the metabolism of the basic components of connective tissue. Damages, which occur after bone injury, stabilize much more quickly under the influence of the medical product “Cupir- Cu51” and the process of bone regeneration subsequently accelerates. Conclusions. The results of the analysis made it possible to establish a connection between the “Cupir-Cu51” and the metabolic rate of the components of the connective tissue (collagen, glycosaminoglycans and enzymes
Additional Access Points:
Магомедов, С.
Страфун, С. С.
Литовка, И. Г.
Орибко, И. Б.
Кузуб, Т. А.
Полищук, Л. В.
Криницкая, О. Ф.

There are no free copies

Find similar
11.


   
    Результати лікування хворих із неповним розривом сухожилка надостьового м’яза [Text] / С. С. Страфун [та ін.] // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2018. - N 3. - С. 42-49. - Бібліогр. наприкінці ст.


MeSH-main:
ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT (повреждения, рентгенография, хирургия)
ПЛЕЧА ВРАЩАТЕЛЬНАЯ МАНЖЕТА -- ROTATOR CUFF (повреждения, рентгенография, хирургия)
СУХОЖИЛИЯ ТРАВМЫ -- TENDON INJURIES (диагностика, рентгенография, терапия, хирургия)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Annotation: Порівняти результати консервативного та оперативного лікування хворих із частковими ушкодженнями сухожилка надостьового м’яза. Матеріали і методи. Виконано обстеження та лікування 130 хворих із частковими ушкодженнями сухожилка надостьового м’яза, які мали повний або практично повний об’єм рухів у плечовому суглобі. Консервативне лікування включало: місцеву та загальну (НПЗП) протизапальну терапію, місцеві ін’єкції гомеопатичних протизапальних препаратів № 5 1 раз на 3-4 доби та фізіотерапевтичні методи. Хворі, яким виконувалось оперативн е втручання, були розподілені на три підгрупи: Б1 – дебрідмент суглоба, субакроміальна декомпресія, тенодез сухожилка довгої голівки біцепса на рівні проксимальної третини міжгорбкової борозни плечової кістки (артроскопічний) або тенодез на рівні дистальної третини міжгорбкової борозни плечової кістки (субпекторальний тенодез); Б2 – дебрідмент суглоба, субакроміальна декомпресія, тенодез сухожилка довгої голівки біцепса та черезсухожильний шов сухожилка надостьового м’яза; Б3 – дебрідмент суглоба, субакроміальна декомпресія, тенодез сухожилка довгої голівки біцепса та шов сухожилка надостьового м’яза після його довершення (тобто в тій зоні, де сухожилок був частково ушкоджений, утворювали повношаровий розрив із подальшим його ушиванням). Результати. Після проведеного консервативного лікування (група А) середні показники функції плечового суглоба за шкалою Oxford Shoulder Score значно покращилися через 6 міс. від початку лікування, однак вже через рік були у незначній мірі вище від початкових (р0,05). Найкращий результат отримано в групі, де виконувався шов сухожилка надостьового м’яза після його довершення (група Б3). Середні показники функції плечового суглоба за шкалою Oxford Shoulder Score досягали 45 балів через 6 міс. після операції (р0,05). За шкалою Constant через 6 та 12 міс. після початку лікування відсоток відмінних та хороших результатів був більшим у хворих, яким виконувалось оперативне втручання (групи Б1, Б2, Б3), однак і хворі, які проходили консервативне лікування, мали відмінні та хороші результати. Це ще раз доводить, що метод консервативного лікування має місце в терапії хворих із частковим ушкодженням сухожилка надостьового м’яза. За шкалою Constant у хворих, яким проводилось консервативне лікування (група А), незадовільний результат спостерігався в 2,3% випадків, у хворих, яким виконано дебрідмент, субакроміальну декомпресію, тенодез сухожилка довгої голівки біцепса (група Б1), – у 3,05% випадків. У хворих, яким виконувався шов сухожилка надостьового м’яза (групи Б2 та Б3), незадовільних результатів виявлено не було, однак при статистичній обробці даних виявили (р˃0,05) (через невелику кількість досліджуваних). Пацієнтам молодого віку ми рекомендуємо оперативне втручання зі швом сухожилка надостьового м’яза після його до вершення (група Б3) або дебрідмент суглоба з субакроміальною декомпресією (група Б1). Віковим хворим рекомендуємо консервативне лікування або оперативне втручання з черезсухожильним швом сухожилка надостьового м’яза (група Б2). Висновки. Найкращий результат отримано в групі Б3, де виконувався шов сухожилка надостьового м’яза після його довершення. Середні показники функції плечового суглоба за шкалою Oxford Shoulder Score досягали 45 балів через 6 міс. після оперативного лікування (р0,05)
Summary. Objective: to compare the results of conservative and operative treatment of patients with partial damages of the supraspinatus tendon. Materials and Methods. The examination and treatment were performed on 130 patients with partial damages of the supraspinatus tendon, who had a full or almost complete volume of movements in the shoulder joint. Conservative treatment included: local and general anti-inflammatory therapy, local injections of homeopathic anti- inflammatory drugs №5 1 time in 3–4 days and physical methods. The patients who had operative interventions were divided into three subgroups: B1 – debridement of the joint, subacromial decompression, tenodesis of the long head of the biceps with arthroscopic control or subpectal tenodesis; B2 – debridement of the joint, subacromial decompression, tenodesis of the long head of the biceps and through the tendon suture of the supraspinatus tendon; B3 – debridement of the joint, subacromial decompression, tenodesis of the long head of the biceps and suture of the supraspinatus tendon after its completion (that is, in the zone where the tendon was partially damaged, a full thickness rupture was formed and followed by closure). Results. After conservative treatment (Group A), the average Oxford Shoulder Score function indices improved significantly 6 months after the start of treatment, but after a year they were slightly higher than the original ones (p0.05). The best result was obtained in the group where the suture of the supraspinatus tendon was performed after it was completed (group B3). The average index of the shoulder joint function on the Oxford Shoulder Score reached 45 points in 6 months after surgery (p0.05). On the Constant scale 6 and 12 months after the start of treatment, the percentage of excellent and good results was higher in patients who under- went surgical intervention (B1, B2, B3); however, patients who underwent conservative treatment had excellent and good results, which once more proves that conservative treatment takes place in the treatment of patients with partial damages of the supraspinatus tendon. On the Constant scale, in conservative patients (group A), unsatisfactory results were observed in 2.3% of cases; in patients with debridement, subacromial decompression, tenodesis of the long head of the biceps (B1 group), in 3.05% of cases. In patients who had suture of the supraspinatus tendon (groups B2 and B3), poor results were not detected; however, during statistical processing of data they were found (p˃0.05) (due to the small number of patients). For young patients, we recommend surgical intervention with a suture of the supraspinatus tendon after it is completed (group B3) or debridement of the joint with subacromial decompression (group B1). For the elderly, we recommend conservative treatment or surgical intervention with a tendon suture of the supraspinatus tendon (group B2). Conclusions. The best result was obtained in group B3, where the suture of the supraspinatus tendon was performed after it was completed. The average index of the shoulder joint function on the Oxford Shoulder Score reached 45 points in 6 months after surgery (p0.05)
Additional Access Points:
Страфун, С. С.
Страфун, О. С.
Богдан, С. В.
Аббасов, С. М.

There are no free copies

Find similar
12.


   
    Гістологічна характеристика деструктивних змін плечового суглоба на моделі артрозу [Text] / Р. О. Сергієнко [та ін.] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2018. - N 4. - С. 41-47. - Бібліогр. наприкінці ст.


MeSH-main:
ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT (патология)
СУСТАВОВ БОЛЕЗНИ -- JOINT DISEASES
ХРЯЩ СУСТАВНОЙ -- CARTILAGE, ARTICULAR (патология)
БИОМЕХАНИЧЕСКИЕ ФЕНОМЕНЫ -- BIOMECHANICAL PHENOMENA
БОЛЕЗНЬ, МОДЕЛИ НА ЖИВОТНЫХ -- DISEASE MODELS, ANIMAL
ЭУКАРИОТЫ -- EUKARYOTA
Annotation: Несвоєчасне лікування артрозу плечового суглоба та недостатня оцінка патогенетичних складових у виникненні та прогресуванні патологічних змін хряща призводять до швидкого розвитку захворювання. Травматичне ушкодження капсульно-зв’язкового апарата суглоба та порушення рухомості вважають одним із головних чинників розвитку цієї патології. Проте значення порушення біомеханіки плечового суглоба як фактора розвитку артрозу залишається до кінця не вивченим. Мета: дослідити в динаміці особливості структурних змін суглобової поверхні головки та западини за умов відтворення на морських свинках моделі порушення біомеханіки та формування контрактури плечового суглоба. Методи: дослідження проведені на морських свинках вагою 380–420 г, віком 5 міс. Відтворювали модель хірургічного обмеження рухомості суглоба, що призводило до формування контрактури. Методами гістології та сканувальної електронної мікроскопії досліджено стан суглобового хряща та субхондральної кістки через 30, 60 і 90 діб після моделювання. Результати: через 30 діб після хірургічного втручання в суглобовому хрящі виявлено дегенеративні зміни, які прогресували з формуванням контрактури суглоба до 90-ї доби спостереження. Деструктивні зміни в суглобовому хрящі через 60 діб проявилися руйнуванням його поверхневої зони, порушеннями структури матриксу та хондроцитів, що призводило до склерозу субхондральної кістки через 60 і 90 діб. Отримані результати підтвердили гіпотезу про те, що порушена біомеханіка й аномальні навантаження є самостійним чинником розвитку артрозу плечового суглоба. Найкритичнішим є термін від 30 до 60 діб. Висновки: перші 30 діб після порушення біомеханіки плечового суглоба можна розглядати як терапевтичне вікно для медикаментозної та функціональної корекції патологічного процесу
Additional Access Points:
Сергієнко, Р. О.
Страфун, С.С.
Савосько, С. І.
Макаренко, О. М.

There are no free copies

Find similar
13.


   
    Вимоги до м’яза-двигуна за умов різних способів опоненопластики (експериментальне дослідження) [Text] / С. С. Страфун [та ін.] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2018. - N 4. - С. 5-13. - Бібліогр. наприкінці ст.


MeSH-main:
ПАЛЕЦ КИСТИ БОЛЬШОЙ -- THUMB (хирургия)
СУХОЖИЛИЯ ТРАНСПОЗИЦИЯ -- TENDON TRANSFER
ОРТОПЕДИЧЕСКИЕ ПРОЦЕДУРЫ -- ORTHOPEDIC PROCEDURES (методы)
Annotation: Мета: визначити в експерименті ефективність різних методик опоненопластики, зокрема в разі зниження силових характеристик м’язів. Методи: проведено моделювання на 5 свіжих анатомічних препаратах кисті та передпліччя та порівняльний аналіз найбільш уживаних 7 методик опоненопластики, які відрізнялися вибором м’яза, блок-шківа та місця інсерції сухожилля на структури I пальця. Тягу за транспоноване сухожилля здійснювали через електронний динамометр із реєстрацією зусилля, екскурсії, амплітуди відхилення I пальця. Розраховували необхідну силу та роботу транспонованого м’яза для реалізації ефективності методик у кутових показниках і в балах за Kapandji. Результати: для ефективності реалізації методик Steindler, Thompson і Bunnell у всіх варіантах інсерції необхідні показники зусилля, амплітуди та роботи, відповідні фізіологічним характеристикам цільових м’язів-двигунів, методики Guber — які не відповідають за параметрами недостатній фізіологічній екскурсії, методик Edgerton і Brand, Burkhalter і Taylor — за параметрами сили та роботи. У разі зниження сили цільового м’яза-двигуна до рівня М4 ефективність протестованих методик істотно зменшується: Thompson — до 2 балів за Kapandji, Steindler і Bunnell — до 1–2, для інших — наближається до нуля. Висновки: в експерименті за умов фізіологічних параметрів і функціонального стану м’яза-двигуна до М5 більшість методик опоненопластики ефективні, у разі зниження сили до М4 — малоефективні. Отримані дані дозволяють підбирати методику ортопедичного відновлення протиставлення I пальця залежно від ресурсів і функціонального стану м’язів-двигунів та прогнозувати ефективність лікування
Additional Access Points:
Страфун, С. С.
Оберемок, М. П.
Чкалов, А. В.
Юрченко, В. Т.
Тимошенко, С. В.

There are no free copies

Find similar
14.


    Страфун, С. С.
    Структурно-функціональний стан кисті та передпліччя у хворих із втратою опозиції великого пальця кисті [Text] / С. С. Страфун, М. П. Оберемок, С. В. Тимошенко // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2018. - N 3. - С. 17-26. - Бібліогр. наприкінці ст.


MeSH-main:
ПАЛЕЦ КИСТИ БОЛЬШОЙ -- THUMB (иннервация, патофизиология, хирургия)
КОНЕЧНОСТИ ВЕРХНЕЙ ТРАВМЫ -- ARM INJURIES (осложнения)
ПРЕДПЛЕЧЬЕ -- FOREARM (патофизиология)
КИСТЬ -- HAND (патофизиология, хирургия)
ПЕРИФЕРИЧЕСКИХ НЕРВОВ ПОВРЕЖДЕНИЯ -- PERIPHERAL NERVE INJURIES (осложнения, хирургия)
Annotation: Пацієнти з втратою опозиції першого пальця після травми верхньої кінцівки суттєво відрізняються за ступенем змін її кількісних та якісних показників, а також за можливими шляхами та реабілітаційним потенціалом її відновлення. Мета. Проаналізувати та згрупувати можливі варіанти та ступені порушення функції опозиції у хворих із наслідками травм та захворювань кисті, співставити їх із структурними порушеннями кисті та передпліччя, згрупувати їх, у тому числі з урахуванням можливих ресурсів для відновлення протиставлення першого пальця. Матеріали і методи. Проведено дослідження 122 хворих із порушеннями опозиції великого пальця кисті з застарілими незворотними посттравматичними та денерваційними змінами уражених м’язів. Реєстрували кутові параметри активного відведення/згинання/ротації першого пальця, силу трипальцевого захвату та якісні показники опозиції за стандартними бальними системами. Шляхом мануального тестування проводилась оцінка м’язів кисті та передпліччя з огляду на їх придатність до використання при транспозиціях. Результати. Пацієнти за низкою показників статистично значимо були розподілені на 4 основні групи. Група 0 – компенсоване порушення, що не потребує корекції; група 1 – порушення переважно одного компонента опозиції, яке потребує корекції, ресурси можливих донорів – достатні; група 2 – порушення всіх компонентів опозиції, ресурси знижені; група 3 – поєднання втрати опозиції з структурно-функціональними втратами кисті, які ускладнюють можливості її відновлення; підгрупа 3А – у поєднанні з контрактурою або нестабільністю суглобів першого пальця; підгрупа 3Б – з порушенням структурної цілісності (дефекти або пошкодження структур) першого пальця та/або порушенням функції довгих пальців, які формують із ним захват; підгрупа 3С – грубе порушення структурної цілості кисті та передпліччя у поєднанні з дефіцитом донорів та анестезією пальців. Висновки. Запропоноване згрупування хворих за різною втратою опозиції та різним реабілітаційним потенціалом дозволяє не тільки оцінити тяжкість її ураження, але й визначитись із напрямками хірургічного відновлення опозиції як за об’ємом, так і за послідовністю, від простих або подвійних транспозицій до опоненодезів, у тому числі з урахуванням підготовчих або супроводжуючих хірургічних втручань
Relevance. Patients with thumb opposition loss after upper extremity trauma significantly differ in the degree of quantitative and qualitative opposition indices, as well as in the rehabilitation potential and possible recovery ways. Objectives: to analyze and group possible variants and levels of thumb opposition violation in patients with the hand injuries consequences, compare with hand and fore- arm structural disorders, and group them, taking into account possible resources to restore the thumb opposition. Materials and Methods. 122 patients with thumb opposition insufficiency with old, irreversible posttraumatic and denervation changes of the affected muscles were examined. The angular parameters of the active thumb abduction/flexion/rotation, the thumb-to-finger pinch power and the qualitative indicators of the opposition by standard score systems were recorded. Hand and forearm muscles manual testing was used to determine their suitability for transposition. Results. Patients by several objective indicators were statistically differentiated into 4 main groups. Group 0 – compensated opposition violations that do not require correction; group 1 – violations of predominantly one component of the opposition requiring correction, the resources of possible motor-muscle are sufficient; group 2 – loss of all components of the opposition, resources are reduced. Group 3 was a combination of the thumb opposition insufficiency and the structural and functional losses of the hand, which make it difficult to restore the thumb opposition. Subgroup 3A – in combination with contracture or instability of the thumb joints; subgroup 3B – with hand structural integrity violation (defects or damages of thumb structures and/or disruption of the function of long fin gers that form a grip with it; subgroup 3C – major violation of structural integrity of the hand and forearm in combination with donor deficiency and finger anesthesia. Conclusions. The proposed grouping of patients with different types of opposition loss and different rehabilitation potential allows not only assessing the severity of function lesion, but also to determine surgical recovery tactics, both in volume and sequence – from simple or double transpositions to thumb fusion, including preliminary or associated surgical procedures
Additional Access Points:
Оберемок, М. П.
Тимошенко, С. В.

There are no free copies

Find similar
15.


    Страфун, С. С.
    Моделювання ходьби зменшеною довжиною плеча дії абдукторів стегна [Text] / С. С. Страфун, О. В. Фіщенко, О. Д. Карпінська // Травма. - 2018. - Том 19, N 3. - С. 39-48. - Бібліогр. в кінці ст.


MeSH-main:
ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, HIP (использование)
БИОМЕХАНИЧЕСКИЕ ФЕНОМЕНЫ -- BIOMECHANICAL PHENOMENA (физиология)
ХОДЬБА -- WALKING (физиология)
Annotation: Однією з частих особливостей ендопротезування кульшового суглоба є недотримання довжини плеча дії абдукторів стегна протезованого суглоба порівняно з контралатеральним. Різниця у довжині плеча дії абдукторів стегна протезованого та контралатерального суглобів може сягати 40 мм. Особливості біомеханіки пересування таких хворих вивчено недостатньо. Мета. На математичній моделі оцінити вплив зменшення довжини плеча дії абдукторів стегна на параметри ходи пацієнтів після ендопротезування. Матеріали та методи. Моделювання проводили за допомогою програмного комплексу Open Sim. За базову модель була взята 3D-комп’ютерна модель gait2392_simbody.osim з 23 ступенями вільності у скелетно-м’язовій системі людини. Немасштабована версія моделі являє собою об’єкт зросту 1,8 м і має масу 75,16 кг. З метою створення моделі для аналізу ходьби у хворих після ендопротезування кульшового суглоба нами було проведено модифікацію базової моделі, а саме зміну форми стегнової кістки, при якій нормальна головка була замінена протезом із завданими параметрами. Зміну довжини плеча дії абдукторів стегна регулювали через укорочення шийки ендопротезу. Результати. Було проаналізовано роботу м’язів на протезованій кінцівці при двох варіантах зменшення довжини плеча дії абдукторів стегна та при нормальній довжині. Вкорочення довжини плеча дії абдукторів стегна становили 10 та 20 мм. Встановлені можливості окремих м’язів розвивати необхідні зусилля для забезпечення нормальної ходи в умовах зменшеної довжини плеча дії абдукторів стегна. Висновки. Проведене моделювання ходьби при асиметричному вкороченні довжини плеча дії абдукторів стегна показало, що навіть незначне (до 10 мм) його зменшення призводить до втрати спроможності м’язів розвивати необхідну силу для здійснення тих чи інших рухів. Найбільш уразливі при ходьбі фази одноопорного стояння та перекату стопи на пальці. В ці моменти м’язи втрачають спроможність розвивати необхідну силу до 40 %. Найбільш уразливі довгі м’язи, що відповідають за підйом ноги, та група м’язів, які покликані забезпечити рівновагу при одноопорній фазі руху
Additional Access Points:
Фіщенко, О. В.
Карпінська, О. Д.

There are no free copies

Find similar
16.


   
    Ортопедичне відновлення опозиції першого пальця кисті при наслідках травм верхньої кінцівки [Text] / С. С. Страфун [та ін.] // Травма. - 2018. - Том 19, N 3. - С. 5-10. - Бібліогр. в кінці ст.


MeSH-main:
КИСТИ ТРАВМЫ -- HAND INJURIES (патофизиология, хирургия)
ОРТОПЕДИЧЕСКИЕ ПРОЦЕДУРЫ -- ORTHOPEDIC PROCEDURES (использование, методы)
ОРТОПЕДИЧЕСКАЯ МАНИПУЛЯЦИЯ -- MANIPULATION, ORTHOPEDIC (использование, методы)
СУХОЖИЛИЯ ТРАНСПОЗИЦИЯ -- TENDON TRANSFER (использование, методы)
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Annotation: У значної частини хворих із застарілими травмами верхньої кінцівки актуальне хірургічне відновлення опозиції першого пальця. Мета: визначити ефективність оперативних втручань із відновлення протиставлення першого пальця кисті при наслідках травм верхньої кінцівки, окреслити основні фактори, що зумовлюють ступінь відновлення опозиції, і можливі причини незадовільних результатів. Матеріали та методи. 39 пацієнтам із застарілим пошкодженням периферичних нервів (19 хворих), плечового сплетення (11 пацієнтів) та ішемічною контрактурою верхньої кінцівки (9) виконували: опоненопластику (25) й опоненодез (14). Оцінювалась динаміка відновлення функції першого пальця й спроможність до трипальцевого захвату за його участю. Результати. Ефективність опоненопластики в більшості проаналізованих випадків була нижчою за очікувану, методики опоненопластики з використанням сухожилків згиначів (Tompson, Bunnell) були ефективніші за методики з використанням розгиначів. Проте вихідні умови дозволяють реалізувати ці методики лише в третини хворих, які потребують такого відновлення. Методики з використанням розгиначів пальців кисті (Taylor, Burkhalter) дають переконливий безпосередній результат, проте в післяопераційному періоді ефективність їх суттєво зменшується, що вимагає особливих підходів для її збільшення. Ефективність операції опоненодезу більш прогнозована, проте відновлення захватів потребує коректної функції довгих пальців кисті, а вибір позиції першого пальця — ретельного узгодження з пацієнтом. Висновки. Необхідне створення системного підходу для вибору методик і врахування компонентів виконання цих втручань. Окрім того, важлива оптимізація цих втручань за рахунок уточнення натягу сухожилка м’яза-двигуна і застосування засобів для зменшення адгезивного процесу
Additional Access Points:
Страфун, С. С.
Оберемок, М. П.
Лисак, А. С.
Тимошенко, С. В.

There are no free copies

Find similar
17.


   
    Пріоритетні напрями хірургічного лікування пораненних з ушкодженням периферичних нервів верхньої кінцівки при поліструктурних травмах [Text] / С. С. Страфун [та ін.] // Травма. - 2018. - Том 19, N 3. - С. 85-90. - Бібліогр. в кінці ст.


MeSH-main:
КОНЕЧНОСТИ ВЕРХНЕЙ ТРАВМЫ -- ARM INJURIES (патофизиология, хирургия)
ПЕРИФЕРИЧЕСКИХ НЕРВОВ ПОВРЕЖДЕНИЯ -- PERIPHERAL NERVE INJURIES (патофизиология, хирургия)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Annotation: Робота присвячена тактиці хірургічного лікування постраждалих з ушкодженням периферичних нервів унаслідок вогнепальних поліструктурних поранень верхньої кінцівки. Визначено, що особливістю вогнепальних ушкоджень нервів є нерівномірність ураження в різних ділянках або на декількох рівнях у різних анатомічних ділянках, що диктує персоніфіковані підходи до лікування. Мета роботи - удосконалення хірургічної тактики лікування поранених з ушкодженням периферичних нервів унаслідок вогнепальних поліструктурних ушкоджень верхніх кінцівок. Проаналізовані результати хірургічного лікування 202 поранених з ушкодженням периферичних нервів унаслідок вогнепальних поліструктурних ушкоджень верхніх кінцівок. Важливими аспектами у лікуванні таких пацієнтів є: обов'язкова стабілізація кісткових уламків при вогнепальному переломі перед відновленням нерва, адекватне заміщення м'якотканинних дефектів, що відкриває можливості для створення сприятливих умов оточення ушкодженого нерва та стимуляції регенерації останнього з відновленням тканини "ковзання". Висновки. Своєчасне, раннє відновлення периферичних нервів, яке виконувалось одночасно з остеосинтезом та заміщенням дефекту тканин, дозволяє отримати раннє відновлення функції верхньої кінцівки
Additional Access Points:
Страфун, С. С.
Борзих, Н. О.
Гайко, О. Г.
Борзих, О. В.
Гайович, В. В.
Цимбалюк, Я. В.

There are no free copies

Find similar
18.


    Страфун, С. С.
    Результати ендопротезування головки променевої кістки [Text] / С. С. Страфун, І. М. Курінний, О. С. Страфун // Травма. - 2018. - Том 19, N 3. - С. 71-76. - Бібліогр. в кінці ст.


MeSH-main:
ЛОКТЕВОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, ELBOW (использование, реабилитация)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Annotation: Відновлення функції ліктьового суглоба після ушкоджень головки променевої кістки залишається вкрай актуальною проблемою. Матеріали та методи. У нашому дослідженні було 18 пацієнтів із травмою в ділянці ліктьового суглоба, яким з приводу перелому головки променевої кістки було виконано ендопротезування. У 4 пацієнтів (22,2 %) ендопротезування було виконано в терміни до 10–12 днів після травми, у 14 хворих (77,8 %) ендопротезування виконувалося в середньому через 2 місяці після травми. У переважній більшості випадків (16 хворих) операція виконувалася на фоні інших ушкоджень ділянки ліктьового суглоба. Ізольований перелом головки променевої кістки був лише у 2 хворих. Серед прооперованих чоловіків і жінок було порівну — по 9 осіб, середній вік хворих становив 44,6 ± 9,9 року. Результати. Результати лікування оцінені нами в 14 хворих у період від 4 місяців до 4 років після операції (у середньому 2,19 ± 1,63 року після операції ) за шкалою Mayo Elbow Performance Score. Відмінні результати лікування були отримані в 6 випадках (42,8 %), добрі — у 4 пацієнтів (28,6 %), задовільні — у 4 випадках (28,6 %). Прибавка в секторі рухів ліктьового суглоба коливалася від 30 до 70 градусів по дузі, проте в кожному випадку була індивідуальною. Висновки. Ендопротезування головки променевої кістки є ефективним хірургічним засобом відновлення функції ліктьового суглоба при тяжких необоротних ушкодженнях самої головки й поєднаних переломах ділянки ліктьового суглоба іншої локалізації
Additional Access Points:
Курінний, І. М.
Страфун, О. С.

There are no free copies

Find similar
19.


   
    Клініко-організаційні аспекти при вогнепальних пошкодженнях верхніх кінцівок [Text] / С. С. Страфун [та ін.] // Травма. - 2017. - Том 18, N 6. - С. 64-68. - Бібліогр. в кінці ст.


MeSH-main:
РАНЫ ОГНЕСТРЕЛЬНЫЕ -- WOUNDS, GUNSHOT (хирургия)
КОНЕЧНОСТИ ВЕРХНЕЙ ТРАВМЫ -- ARM INJURIES (хирургия)
Annotation: Специфіка ведення бойових дій із застосуванням сучасної військової техніки обумовлює тяжкість пошкодження, що, зі свого боку, обтяжує та ускладнює надання медичної допомоги щодо відновлення анатомічних структур та функціональних можливостей. Зазначене обґрунтувало необхідність удосконалення, розробки новітніх технологій, принципів тактики хірургічного лікування поранених, зокрема, з вогнепальними травмами верхніх кінцівок. Мета роботи: довести ефективність хірургічного лікування поранених із поліструктурними вогнепальними травмами верхніх кінцівок за умови скорочення маршрутів евакуації до закладу IV рівня надання медичної допомоги. Матеріали та методи. Об’єктом дослідження були 63 військовослужбовці з поліструктурними вогнепальними пораненнями верхніх кінцівок. Виділено 2 групи спостереження. Критерієм розподілу був строк між пораненням і фактом надходження до закладу IV рівня високоспеціалізованої допомоги: до тижня та 1–6 місяців. До першої групи увійшов 21 поранений, госпіталізований упродовж тижня, до другої — 42 особи, які з різних причин були госпіталізовані через 1–6 місяців після вогнепальної травми верхніх кінцівок. Результати. Середні строки від часу поранення до виконання запланованої базової відновно-пластичної операції в першій групі становили 21,0 ± 3,2 доби, у другій — 73,0 ± 6,5 доби. Порівняльний аналіз віддалених результатів свідчить, що пацієнти першої групи, які були госпіталізовані на IV етап у строк до тижня після поранення, потребували високоспеціалізованої медичної допомоги й отримали її, що дало можливість повернути в стрій 15 осіб із 21 (71,4 %), а решту — до повсякденних обов’язків. Тоді як серед пацієнтів другої групи, які потрапили на зазначений рівень допомоги через 1–6 місяців після травми, таких було практично вдвічі менше — 16 із 42 (38,1 %). У решти 26 (61,9 %) тривали лікувально-реабілітаційні заходи. Висновки. Отже, своєчасне та адекватне надання медичної допомоги на високоспеціалізованому рівні є гарантом збереження якості життя пораненим та умовою, що не тільки дозволяє повернути їх до звичайних повсякденних обов’язків, але й надає можливість більшості з них повернутись до професійної військової діяльності
Additional Access Points:
Страфун, С. С.
Борзих, Н. О.
Курінний, І. М.
Борзих, О. В.

There are no free copies

Find similar
20.


   
    Застосування методу керованого негативного тиску в комплексі лікування постраждалих з вогнепальними ранами кінцівок [Text] / С. С. Страфун [та ін.] // Клінічна хірургія. - 2017. - N 7. - С. 45-47. - Бібліогр.: с. 47


MeSH-main:
РАНЫ ОГНЕСТРЕЛЬНЫЕ -- WOUNDS, GUNSHOT (терапия)
ВАКУУМ-ТЕРАПИЯ -- NEGATIVE-PRESSURE WOUND THERAPY (методы)
КОНЕЧНОСТИ ВЕРХНЕЙ ТРАВМЫ -- ARM INJURIES (терапия)
Annotation: Проаналізовані результати лікування 80 постраждалих з поліструктурними вогнепальними пораненнями верхніх кінцівок. У пацієнтів основної групи застосований метод лікування ран з використанням керованого негативного тиску (ЛРНТ, negative pressure wound treatment – NPWT), контрольної – класичні перев’язки перед подальшим зашиванням рани, або виконанням реконструктивно–пластичного втручання. Доведена ефективність методу ЛРНТ в комплексі лікування поранених, розроблений алгоритм використання методу залежно від показань
Additional Access Points:
Страфун, С. С.
Борзих, Н. О.
Ярмолюк, Ю. О.
Шипунов, В. Г.
Лакша, А. А.
Безуглий, А. А.

There are no free copies

Find similar
21.


   
    Аналіз змін напружено-деформованого стану в суглобовій губі лопатки в умовах різних типів її пошкодження [Text] / І. А. Лазарев [и др.] // Травма. - 2017. - Том 18, N 3. - С. 27-37. - Бібліогр. в кінці ст.


MeSH-main:
ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT (патофизиология, повреждения)
РАСТЯЖЕНИЯ И ДЕФОРМАЦИИ -- SPRAINS AND STRAINS (патофизиология)
БИОМЕХАНИЧЕСКИЕ ФЕНОМЕНЫ -- BIOMECHANICAL PHENOMENA
Additional Access Points:
Лазарев, І. А.
Страфун, С. С.
Ломко, В. М.
Скибан, М. В.

There are no free copies

Find similar
22.


    Страфун, С. С.
    Оцінка результатів лікування хворих із застарілими ушкодженнями периферичних нервів нижньої кінцівки [Text] / С. С. Страфун, В. В. Гайович, О. Г. Гайко // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2017. - N 2. - С. 4-9. - Бібліогр.: с. 8


MeSH-main:
ПЕРИФЕРИЧЕСКИХ НЕРВОВ ПОВРЕЖДЕНИЯ -- PERIPHERAL NERVE INJURIES (хирургия)
КОНЕЧНОСТИ НИЖНЕЙ ТРАВМЫ -- LEG INJURIES (хирургия)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ ОЦЕНКА -- OUTCOME ASSESSMENT (HEALTH CARE)
Annotation: Робота присвячена розробці системи оцінки функціонального відновлення нижньої кінцівки після травм периферичних нервів на основі аналізу результатів лікування хворих з ушкодженнями периферичних нервів та ортопедичним реконструктивним лікуванням їх наслідків. Матеріали і методи. Були проаналізовані відомі системи оцінки відновлення функції нижньої кінцівки за допомогою пошукової системи PubMed. Проведено аналіз результатів хірургічного лікування 329 хворих з ушкодженнями периферичних нервів нижньої кінцівки, яким виконували хірургічні втручання по їх відновленню та реконструктивно-відновні ортопедичні операції по заміщенню втрачених функцій кінцівки. Результати та їх обговорення. Нами була розроблена система оцінки функціонального відновлення нижньої кінцівки після травм та наслідків ушкодження периферичних нервів. Внаслідок лікування відмінного результату при хірургічному втручанні тільки на нерві досягли у 40 (12,2%) із 329 хворих, добрі результати при відновленні нерва мали 8 (2,4%) хворих, 8 хворих (2,4%) отримали задовільні результати, незадовільні результати мали 65 (19,8%) хворих. Ортопедичні реконструктивно-відновні хірургічні втручання виконували 96 хворим із наслідками травм нервів. Відмінні результати отримали у 32 (33,3%) пацієнтів, добрі результати отримали у 51 (53,1%) оперованого хворого, задовільні оцінки функції отримали 7 (7,3%) хворих, незадовільні були у 2 (2,1%), не вдалось відслідкувати результати у 4 (4,1%) хворих. Висновки. Нами розроблена кількісна об’єктивна дискретна система оцінки функціонального відновлення нижньої кінцівки після травм периферичних нервів, в основу якої покладено наступні базові критерії: опірність кінцівки, активна елевація стопи та пальців, трофічні розлади на опорних поверхнях стопи, наявність або відсутність гіперпатичних больових синдромів. Наша система ортопедичної корекції наслідків незворотних ушкоджень нервів та незворотних денерваційних змін у м’язах нижньої кінцівки приводить до відмінних та хороших результатів у 86,4% випадків
Additional Access Points:
Гайович, В. В.
Гайко, О. Г.

There are no free copies

Find similar
23.


    Борзих, Н. О.
    Особливості психоемоційного стану поранених із вогнепальними ушкодженнями верхніх кінцівок [Text] / Н. О. Борзих, С. С. Страфун // Здоровье мужчины. - 2017. - № 2. - С. 48-52. - Бібліогр. в кінці ст.


MeSH-main:
РАНЫ ОГНЕСТРЕЛЬНЫЕ -- WOUNDS, GUNSHOT (психология)
КОНЕЧНОСТИ ВЕРХНЕЙ ТРАВМЫ -- ARM INJURIES (психология)
ТРЕВОГИ СОСТОЯНИЕ -- ANXIETY (диагностика, психология, реабилитация)
ДИАГНОСТИЧЕСКАЯ САМООЦЕНКА -- DIAGNOSTIC SELF EVALUATION
САМОУВЕРЕННОСТЬ -- ASSERTIVENESS
БИХЕВИОРАЛЬНАЯ ТЕРАПИЯ -- BEHAVIOR THERAPY
Annotation: Мета дослідження - вивчення особливостей психоемоційного стану військовослужбовців із вогнепальними пораненнями верхніх кінцівок (ВК) як основи поліпшення якості надання медичної допомоги шляхом удосконалення реабілітації під час етапного реконструктивного лікування на спеціалізованому рівні. У дослідженні наведено попередні дані комплексного обстеження 70 поранених з вогнепальною травмою ВК, які одержали хірургічне лікування в ДУ "Інститут травматології та ортопедії НАМН України" та у травматологічному відділенні клініки ушкоджень Національного військово-медичного клінічного центру "ГВКГ" МО України з 2014 до 2017 р. Усі поранені - чоловіки найбільш активного працездатного віку, а половина з них - це молоді люди до 30 років. Особливість роботи проявилася у методичному підході, коли реалізація мети потребувала проведення соціологічного дослідження. Воно здійснювалось шляхом опитування із залученням загальновідомих, добре зарекомендованих у клінічній практиці анкет, шкал, спрямованих на виявлення психоемоційного стану контингенту. Під час опрацювання одержаних результатів було залучено відомі класичні методи варіаційної статистики. Мірою точності та достовірності вибіркових статистичних величин були середні значення та розраховані середні похибки. Для порівняння двох величин використовували критерій Стьюдента. Результати дослідження свідчать, що високий рівень особистісної тривожності виявлено практично у кожного п'ятого (21,4 +- 1,2 %) опитуваного, середній рівень - у половини пацієнтів. Це може виявлятися тривожністю за різних ситуацій, особливо у випадках, які безпосередньо їх стосуються. Лише у 24,3 % респондентів рівень тривожності визначався як оптимальний і сприймався обов'язковою умовою активної діяльності людини. Переважна більшість поранених (84,3 +- 0,6 %) суб'єктивно визнали високий рівень ситуативної тривожності, що проявляється значним напруженням, нервозністю, стурбованістю загрози, пов'язаною з фізичною компонентою якості життя. За відповідями респондентів, 72,9 % з них проявляють стійкість намірів, реалістичність поглядів, мають розвинене почуття особистого обов'язку, спокій і впевненість, решта проявляють невпевненість, емоційну нестійкість, імпульсивність, занижену загальну активність. У 91,4 % випадках поранені прагнуть до виконання запланованих заходів, задач. Проте тільки 50 % поранених володіють собою в різноманітних ситуаціях, тоді як інші 50 % - спонтанні і імпульсивні, схильні до інтенсивних спонтанні й імпульсивні, схильні допереживань і внутрішніх конфліктів. Заключення: доведено доцільність вивчення самооцінки психоемоційного стану поранених, виявлено частоту потреби його корекції, у тому числі із залученням психотерапевта, підтверджена необхідність врахування характеру особистості у всіх випадках під час вибору тактики лікування, особливо під час багатоетапних реконструктивно-відновних втручань і розроблення індивідуальної програми реабілітації для пацієнтів з бойовою травмою ВК
Additional Access Points:
Страфун, С. С.

There are no free copies

Find similar
24.


   
    Морфологічні зміни в оболонках силіконових стержнів-імплантатів, частота трапляння та клініко-морфологічні кореляції при тимчасовій пластиці сухожиль у хворих із наслідками травми кисті [Text] / В. В. Григоровський [та ін.] // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2017. - N 1. - С. 45-55. - Бібліогр.: с. 54


MeSH-main:
КИСТИ ТРАВМЫ -- HAND INJURIES
СУХОЖИЛИЯ ТРАВМЫ -- TENDON INJURIES
ПРОТЕЗЫ И ИМПЛАНТАТЫ -- PROSTHESES AND IMPLANTS
СИЛИКОНЫ -- SILICONES
ГИСТОЛОГИЧЕСКИЕ МЕТОДЫ -- HISTOLOGICAL TECHNIQUES (методы)
МИКРОСКОПИЯ ЭЛЕКТРОННАЯ -- MICROSCOPY, ELECTRON (методы)
Annotation: Метою клініко-морфологічного дослідження було визначити частоту трапляння випадків з окремими градаціями морфологічних показників в новоутворених оболонках силіконових стержнів-імплантатів, які застосовуються для тимчасової пластики сухожиль згиначів після травми кисті. Крім того, ми мали за мету встановити кореляційні залежності між морфологічними показниками, а також – між ними та клінічними показниками. Клініко-морфологічне дослідження проведене на біопсійному матеріалі, одержаному від 17 хворих, яким було виконано перший етап двоетапної пластики сухожиль згиначів після механічної травми кисті. Встановлено, що навколо силіконових стержнів-імплантатів утворюються оболонки з фіброзної тканини різного ступеня зрілості, в яких персистують ознаки дистрофічних, некротичних, запальних і репаративних процесів різної топографії та ступеня вираження. З-поміж кореляційних пар показників “морфологія – морфологія”, які відображають стан біологічних процесів у оболонках силіконових імплантатів, найбільші параметри коефіцієнта асоціації виявляють пари: “будова внутрішнього шару оболонки – будова зовнішнього шару” – залежність позитивна, середньої сили, вірогідна (p0,02), “вистілка внутрішньої поверхні оболонки – запалення у внутрішньому шарі” – залежність негативна, слабка, а також “будова зовнішнього шару оболонки – фібронекрози в оболонці” – залежність позитивна, слабка. З-поміж кореляційних пар показників “клініка – морфологія” найбільші параметри коефіцієнта асоціації встановлено для таких: “тривалість імплантаційного періоду – вистілка внутрішньої поверхні” – залежність негативна, слабка, вірогідна (p0,05) та “тривалість імплантаційного періоду – фібронекрози в оболонці” – залежність позитивна, слабка, вірогідна (p≈0,05)
Additional Access Points:
Григоровський, В. В.
Страфун, С. С.
Безуглий, А. А.
Григоровська, А. В.

There are no free copies

Find similar
25.


    Страфун, С. С.
    Лікування "нещасливої тріади" плечевого суглоба [Text] / С. С. Страфун, С. В. Богдан, А. С. Лисак // Травма. - 2016. - Т. 17, № 6. - С. 46-52. - Бібліогр. в кінці ст.


MeSH-main:
ПЛЕЧА ВЫВИХ -- SHOULDER DISLOCATION (диетотерапия, осложнения, патофизиология, этиология)
АКРОМИАЛЬНО-КЛЮЧИЧНЫЙ СУСТАВ -- ACROMIOCLAVICULAR JOINT (повреждения)
ПЛЕЧА ВРАЩАТЕЛЬНАЯ МАНЖЕТА -- ROTATOR CUFF (повреждения)
ОРТОПЕДИЧЕСКИЕ ПРОЦЕДУРЫ -- ORTHOPEDIC PROCEDURES (использование, методы)
Additional Access Points:
Богдан, С. В.
Лисак, А. С.

There are no free copies

Find similar
26.


   
    Епідеміологія переломів проксимального відділу стегнової кістки в Україні: результати дослідження стоп (система реєстрації остеопоротичних переломів) [Text] / В. В. Поворознюк [и др.] // Травма. - 2016. - Т. 17, № 5. - С. 14-20. - Бібліогр. в кінці ст.


MeSH-main:
БЕДРЕННОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- FEMORAL FRACTURES (эпидемиология)
БЕДРА ВЕРХНЕЙ ТРЕТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HIP FRACTURES (эпидемиология)
ОСТЕОПОРОЗ -- OSTEOPOROSIS (эпидемиология)
ПЕРЕЛОМЫ ПРИ ОСТЕОПОРОЗЕ -- OSTEOPOROTIC FRACTURES (эпидемиология)
ВОЗРАСТНЫЕ ГРУППЫ -- AGE GROUPS
ПОЛОВЫЕ ФАКТОРЫ -- SEX FACTORS
ЭПИДЕМИОЛОГИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- EPIDEMIOLOGIC STUDIES
Additional Access Points:
Поворознюк, В. В.
Григор’єва, Н. В.
Корж, М. О.
Страфун, С. С.
Вайда, В. М.
Климовицький, Ф. В.
Власенко, Р. О.
Форосенко, В. С.
, Kanis J. A.
Johansson, H.
McCloskey, E. V.

There are no free copies

Find similar
27.


   
    Топографія і динаміка розвитку деформуючого остеоартрозу плечового суглоба за результатами ультраструктурного дослідження [Text] / Р. О. Сергієнко [та ін.] // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2016. - N 4. - С. 4-11. - Бібліогр.: с. 11


MeSH-main:
ОСТЕОАРТРИТ -- OSTEOARTHRITIS
ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT (патология, ультраструктура)
ХРЯЩ СУСТАВНОЙ -- CARTILAGE, ARTICULAR (патология, ультраструктура)
ГИСТОЛОГИЧЕСКИЕ МЕТОДЫ -- HISTOLOGICAL TECHNIQUES
МИКРОСКОПИЯ ЭЛЕКТРОННАЯ СКАНИРУЮЩАЯ -- MICROSCOPY, ELECTRON, SCANNING
ЖИВОТНЫЕ -- ANIMALS
БОЛЕЗНЬ, МОДЕЛИ НА ЖИВОТНЫХ -- DISEASE MODELS, ANIMAL
БИОМЕХАНИЧЕСКИЕ ФЕНОМЕНЫ -- BIOMECHANICAL PHENOMENA
Additional Access Points:
Сергієнко, Р.О.
Страфун, С.С.
Савосько, С.І.
Макаренко, О. М.

There are no free copies

Find similar
28.


   
    Епідеміологія переломів проксимального відділу стегнової кістки в Україні: результати двох ретроспективних досліджень [Text] / В. В. Поворознюк [и др.] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2016. - N 4. - С. 68-74


MeSH-main:
ОСТЕОПОРОЗ -- OSTEOPOROSIS (патофизиология, эпидемиология)
ПЕРЕЛОМЫ ПРИ ОСТЕОПОРОЗЕ -- OSTEOPOROTIC FRACTURES (эпидемиология)
БЕДРЕННОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- FEMORAL FRACTURES (эпидемиология)
РЕТРОСПЕКТИВНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- RETROSPECTIVE STUDIES
ПОЛОВЫЕ ФАКТОРЫ -- SEX FACTORS
ВОЗРАСТНЫЕ ФАКТОРЫ -- AGE FACTORS
ПОЖИЛЫЕ -- AGED
УКРАИНА -- UKRAINE
Annotation: Частота одного з найважчих остеопоротичних переломів проксимального відділу стегнової кістки (ПВСК) збільшується зі старінням населення, має свої статеві особливості, проте епідеміологічні дослідження в Україні не проводилися. Мета: оцінити частоту переломів ПОБК у населення України залежно від статі та віку. Методи: аналіз результатів двох ретроспективних досліджень — перше проведено в м. Вінниця та містило інформацію про частоту переломів ПВСК у чоловіків і жінок у віці 50 років і старше за 1997–2002 рр., друге, СТОП (Система реєстрації остеопоротичних переломів), включало дані, отримані в м. Ужгороді та Вінницькому районі з 01.01.2011 по 31.12.2012 у чоловіків і жінок у віці 40 років і старше. Результати: частота переломів ПВСК збільшується з віком у чоловіків і жінок, при цьому її показники в чоловіків молодших 65 років були вищими порівняно з жінками. Із віком частота переломів ПВСК у жінок збільшувалася і до 80–85 років перевищувала показники в чоловіків майже у двічі. Більшість переломів зареєстровано в чоловіків і жінок у віці 70 років і старше. На основі стандартизованої вікової щорічної частоти переломів ПВСК у чоловіків і жінок загалом Україну віднесено до країн із помірним ризиком розвитку остеопорозу та його ускладнень. Частота переломів ПВСК подібна до показників деяких сусідніх країн (Румунії та Польщі). Висновки: оскільки переломи ПВСК є важливою медичною, соціальною та економічною проблемою, результати національних епідеміологічних досліджень важливі для розробки комплексної стратегії їхньої діагностики і лікування
Additional Access Points:
Поворознюк, В. В.
Григор’єва, Н. В.
Корж, М. О.
Страфун, С. С.
Каніс, Дж. А.
Макклоскі, Є. В.
Йохансон, X.
Вайда, В. М.
Климовицький, Ф. В.
Власенко, Р. О.
Форосенко, В. С.

There are no free copies

Find similar
29.


   
    Результати протезування плечового суглоба [Text] / С. С. Страфун [и др.] // Травма. - 2017. - Том 18, N 5. - С. 8-12. - Бібліогр. в кінці ст.


MeSH-main:
ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT (повреждения, хирургия)
СУСТАВНОЙ ПРОТЕЗ -- JOINT PROSTHESIS (использование)
АРТРИТ -- ARTHRITIS (хирургия)
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Additional Access Points:
Страфун, С. С.
Сергієнко, Р. О.
Богдан, С. В.
Юрійчук, Л. М.

There are no free copies

Find similar
30.


    Страфун, С. С.
    Ефективність операції видалення човноподібної кістки зі середньозап’ястковим (чотирикутним) артродезом у хворих із деформівним артрозом кистьового суглоба [Text] / С. С. Страфун, С. В. Тимошенко, В. Г. Лєсков // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2017. - N 4. - С. 20-27. - Бібліогр.: с. 26-27


MeSH-main:
ОСТЕОАРТРИТ -- OSTEOARTHRITIS (рентгенография, хирургия)
ЗАПЯСТНЫЙ СУСТАВ -- WRIST JOINT (патология, рентгенография, хирургия)
ЛАДЬЕВИДНАЯ КОСТЬ ЗАПЯСТЬЯ -- SCAPHOID BONE (хирургия)
АРТРОДЕЗ -- ARTHRODESIS (методы)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Annotation: Раніше альтернативою консервативного лікування деформівного артрозу (ДА) кистьового суглоба були променева стілоїдектомія або тотальний артродез. Сьогодні відомі різні варіанти резекційно-стабілізувальних втручань. Мета: визначити ефективність операції ексцизії човноподібної кістки (ЧК) із середньозап’ястковим артродезом у хворих ДА кистьового суглоба. Методи: проаналізовано віддалені результати ексцизії ЧК зі середньозап’ястковим артродезом у 21 пацієнта з ДА кистьового суглоба, обумовленого псевдоартрозом ЧК, ушкодженнями човноподібно-півмісяцевої зв'язки або ідіопатичним асептичним некрозом ЧК у співвідношенні 16: 3: 2 відповідно. Виконували клаптикову капсулотомію, ексцизії ЧК, усували нестабільність кистьового суглоба, резектували взаємообрнені суглобові поверхні півмісяцево-голівчастої та гачкоподібно-півмісяцевої частини суглоба. Артродез здійснювали гвинтами типу Герберта або пластиною типу «Spider». Проводили селективну денервацію кистьового суглоба та кісткову пластику зони артродезу. Оцінювали рентгенометричні дані променево-півмісяцевого кута й індекс висоти кистьового суглоба, динаміку амплітудно-силових характеристик і показників недієздатності верхньої кінцівки за DASH. Результати: відзначені зміни променево-півмісяцевого кута від (-19,4 ± 7,4)° до (-4,67 ± 5,0)°; індексу висоти кистьового суглоба від 0,486 ± 0,010 до 0,495 ± 0,008; сили циліндричного захоплення кисті від (45,3 ± 8,3) до (15,2 ± 4,4) кг; показників DASH від (45,3 ± 8,3) до (16,9 ± 3,9) балів. Проте амплітуда рухів змінювалася нерівномірно: згинання кистьового суглоба від (29,1 ± 9,3)° до (17,2 ± 7,5)° після операції, а розгинання — від (22,1 ± 9,7) ° до ( 40,1 ± 7,4)°. Висновки: у віддаленому періоді (більше за рік) у всіх пацієнтів виявлено значуще поліпшення структурно-функціональних показників верхньої кінцівки за відсутності ускладнень і повторних хірургічних втручань на зап'ястку. Результати лікування не залежали від нозології, яка призвела до ДА, і методу фіксації під час артродезу середньозап’ясткового суглоба
Additional Access Points:
Тимошенко, С. В.
Лєсков, В. Г.

There are no free copies

Find similar
 1-30    31-60   61-90   91-120   121-150   151-180      
 
Standard
Advanced
Professional
Through the dictionary
UDC-navigator
Thematic navigator
Access statistics
© International Association of users and developers of electronic libraries and new information technology
(ELNIT Association)