Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Home page

Simplified mode

Video-instruction

Description

Data bases

Periodicals- results of search

Type of search

Periodicals

Search field

in the found

Found in other databases:

the format of presenting the found documents:
full	informational	short

Sort out the found documents by:
to the author	by title	Year of publication	document type

Search inquiry: (<.>K=фармакологія<.>)

Total number of found documents : 418
Shown documents from 1 till 10

1-10 11-20 21-30 31-40 41-50 51-60

Anti-adhesion properties of 4-(adamantyl-1)-1-(1-aminobutyl) benzole against Escherichia Coli [Text] = Антиадгезивні властивості 4-(адамантил-1)-1-(1-амінобутил) бензолу щодо Escherichia coli / N. Hrynchuk [та ін.] // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2021. - Том 15, N 6. - P380-393. - Bibliogr. at the end of the art.

MeSH-main:
АДАМАНТАН -- ADAMANTANE (диагностическое применение, иммунология, кровь, метаболизм)
БИОПЛЕНКИ МИКРООРГАНИЗМОВ -- BIOFILMS (действие лекарственных препаратов)
ESCHERICHIA COLI -- ESCHERICHIA COLI (действие лекарственных препаратов, патогенность)
ЛЕКАРСТВЕННАЯ УСТОЙЧИВОСТЬ У БАКТЕРИЙ -- DRUG RESISTANCE, BACTERIAL (действие лекарственных препаратов, иммунология)
ГИДРОФОБНЫЕ И ГИДРОФИЛЬНЫЕ ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ -- HYDROPHOBIC AND HYDROPHILIC INTERACTIONS (действие лекарственных препаратов)
АДГЕЗИЯ БАКТЕРИАЛЬНАЯ -- BACTERIAL ADHESION (действие лекарственных препаратов, иммунология)
ГЕННАЯ ЭКСПРЕССИЯ -- GENE EXPRESSION (действие лекарственных препаратов, иммунология)
Annotation: One of the serious problems of medicine is the formation and spread of antibiotic-resistant E. coli strains capable of causing acute and chronic persistent infections due to biofilms. Insufficient effectiveness of antimicrobial chemotherapy in acute inflammatory diseases and the practical absence of drugs with an antibiofilm activity actualize the search for promising compounds and the development of effective and safe drugs on their basis. The aim of this work is to study the effect of 4-(adamantyl-1)-1-(1-aminobutyl) benzole (AM-166) on the adhesive properties of E. coli and the expression of genes that regulate adhesion. The antibiofilm activity of the adamantane-containing compound AM-166 was studied by the sorption of gentian violet on biofilm structures, the hydrophobicity of the E. coli cell surface was assessed by adhesion to a solvent (MATS test), swimming, swarming, and twitching migration – by standard methods. Cell adhesion to the abiotic surface was assessed by the Christensen method, the effect of AM-166 on the expression of the fimA, papC, fliC, and motB genes was investigated using realtime PCR
Однією з серйозних проблем медицини є поява та розповсюдження антибіотикорезистентних штамів E. coli, здатних спричинити гострі та хронічні персистуючі інфекції, зумовлені біоплівками. Недостатня ефективність протимікробної хіміотерапії за гострих запальних захворювань, практична відсутність препаратів з антибіоплівковою активністю спонукають до пошуку перспективних сполук і розробки на їхній основі ефективних і безпечних препаратів. Мета дослідження – вивчити вплив 4-(адамантил-1)-1-(1-амінобутил)бензолу (АМ-66) на адгезивні властивості E. coli та експресію генів, що регулюють адгезію. Антибіоплівкову активність адамантанвмісної сполуки АМ-166 досліджували методом сорбції генціанвіолету на структурах біоплівки. Гідрофобність клітинної поверхні оцінювали за адгезією до розчинника (тест MATS), swimming-, swarming- та twitching-міграцію E. coli досліджували стандартними методами. Адгезію клітин до абіотичної поверхні оцінювали за методом Christensen, вплив AM-166 на експресію генів fimA, papC, fliC та motB – за допомогою ПЛР у реальному часі
Additional Access Points:
Hrynchuk, N.
Bukhtiarova, T.
Vrynchanu, N.
Ishchenko, L.
Vazhnichaya, E.

There are no free copies

Find similar

Savych, A. O.
Determination of hypoglycemic activity of the herbal mixtures in screening study [Text] / A. O. Savych, S. M. Marchyshyn, R. Yu. Basaraba // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2020. - № 5. - P344-351. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-main:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS (лекарственная терапия)
РАСТЕНИЯ ЛЕКАРСТВЕННЫЕ -- PLANTS, MEDICINAL
ГИПОГЛИКЕМИЯ -- HYPOGLYCEMIA
Annotation: Цукровий діабет є важливою соціальною та медичною проблемою, адже спричиняє розвиток небезпечних ускладнень, що призводять до інвалідизації та смертності населення. Це захворювання характеризується багатовекторним патогенезом, що потребує комплексного підходу до лікування. Завдяки застосуванню зборів лікарських рослин у терапії цукрового діабету можна охопити всі ланки розвитку даного захворювання та його ускладнень. Мета дослідження – вивчення гіпоглікемічних властивостей рослинних зборів для лікування цукрового діабету 2 типу та встановлення їх умовно терапевтичних доз на нормоглікемічних щурах за тестами глюкозного навантаження. Дослідження проводилися на інтактних нормоглікемічних білих щурах самцях масою 180–200 г, які попередньо впродовж 20 днів перорально отримували водні екстракти (1:10) досліджуваних зборів у дозі 6 мл/кг/день, 9 мл/кг/день і 12 мл/кг/день і препарати порівняння – офіцинальний збір «Арфазетин» у дозі 9 мл/кг/день і метформін у дозі 60 мг/кг/день. Вивчення гіпоглікемічних властивостей і встановлення умовно терапевтичної дози досліджуваних засобів здійснювали за допомогою тестів глюкозного навантаження, орального (ОТТГ) і внутрішньоочеревинного (ВОТТГ). Результати дослідження показали, що 20-денне введення рослинних зборів знижувало аліментарну гіперглікемію на 30-й хв ОТТГ і сприяло зменшенню порушень толерантності до вуглеводів, а саме зниження гіперглікемії на 15-й хв ВОТТГ. Найбільшу гіпоглікемічну активність виявив рослинний збір No 19 (кропиви листя, кульбаби корені, чорниці листя, шипшини плоди, м’яти перцевої листя) у дозі 12 мл/кг/день, який був практично на рівні з препаратом порівняння – метформіном, але перевищував за ефективністю офіцинальний збір «Арфазетин». Окрім цього, було встановлено залежність ефективності від дози всіх п’яти досліджуваних рослинних зборів.
Additional Access Points:
Marchyshyn, S. M.
Basaraba, R. Yu.

There are no free copies

Find similar

Bondarenko, L. B.
Effects of two antituberculosis agents compositions on DNA fragmentation in Wistar albino male rats [Text] / L. B. Bondarenko, G. M. Shayakhmetova, V. M. Kovalenko // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2018. - № 4/5. - P53-57. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-main:
ПРОТИВОТУБЕРКУЛЕЗНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTITUBERCULAR AGENTS (вредные воздействия)
ДНК ФРАГМЕНТАЦИЯ -- DNA FRAGMENTATION (действие лекарственных препаратов)
Annotation: Фармакотерапія туберкульозу різними комбінаціями антибіотиків завжди пов’язана з можливістю розвитку серйозних небажаних наслідків. Більше того, навіть знаючи про довготривалі наслідки використання кожного лікарського засобу, ми не можемо з упевненістю передбачити їхні наслідки в поєднанні з іншими протитуберкульозними агентами. З іншого боку, тяжкість цієї патології та тривалість лікування вимагають максимально можливої оптимізації вибору використовуваних засобів. Мета дослідження – порівняльна первинна оцінка можливих довготермінових наслідків щодо чоловічої репродуктивної функції двох комбінацій протитуберкульозних лікарських засобів. З цією метою оцінено рівні фрагментації ДНК у сім’яниках та епідидимісах щурів як маркери апоптозу. Тварин поділяли на 3 групи (по 8 щурів у кожній): група 1 – контроль – введення 1 % крохмалю; група 2 – одночасне застосування ізоніазиду, рифампіцину, піразинаміду та етамбутолу протягом 60 днів (комбінація 1); група 3 – одночасне застосування ізоніазиду, рифампіцину, піразинаміду та стрептоміцину протягом 60 днів (комбінація 2). У наших експериментах, очевидно, у сім’яниках та епідидимісах токсичні ефекти комбінацій протитуберкульозних засобів реалізовувалися незалежно від наявності стрептоміцину або етамбутолу, хоча були виявлені певні особливості їхніх наслідків. Комбінація з етамбутолом сильніше стимулювала процеси фрагментації ДНК в епідидимісах, тоді як застосування комбінації з стрептоміцином – у сім’яниках. Деякі відмінності в рівнях фрагментації ДНК між епідидимісами та сім’яниками можуть бути пов’язаними з різними наборами нуклеаз у даних тканинах. Порівняно високий рівень фрагментації ДНК у сім’яниках самців, що пройшли лікування протитуберкульозними засобами, є свідченням інтенсифікації в них апоптотичної загибелі статевих клітин.
Additional Access Points:
Shayakhmetova, G. M.
Kovalenko, V. M.

There are no free copies

Find similar

Soloviev, A. I.
Four nontraditional nano-openers for Maxi-K ion channels [Text] / А. I. Soloviev // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2021. - Том 15, N 5. - P326-340

MeSH-main:
КАЛИЕВЫЕ КАНАЛЫ -- POTASSIUM CHANNELS (анализ)
КЛЕТОЧНАЯ МЕМБРАНА -- CELL MEMBRANE (ультраструктура, химия)
НАНОТЕХНОЛОГИЯ -- NANOTECHNOLOGY (методы, тенденции)
Annotation: Dear reader! The format of this scientific communication is somewhat unusual. It resembles a comic strip. Pictures in it carry the main semantic load, and the text is secondary. Those who like to think and speculate for the author will love it. And the rest… let others seek help from the first. So together they will come to a discussion of the problem or they can just flip through the journal pages further
There are no free copies

Find similar

Histological findings at application of newly designed granular carbon enterosorbent under subchronic doxorubicity in rats [Text] / O. O. Shevchuk [et al.] // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2019. - № 2. - P119-130. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-main:
ДОКСОРУБИЦИН -- DOXORUBICIN (токсичность)
ЭНТЕРОСОРБЦИЯ -- ENTEROSORPTION (использование)
Annotation: Пом’якшення побічної дії поліхіміотерапії на основі антрациклінів та особливо попередження фатальної доксорубіцин-індукованої дилатаційної кардіоміопатії – важливе завдання сучасної онкології. Мета дослідження – морфологічна оцінка впливу ентеросорбції на тканини та органи щурів на моделі субхронічної доксорубіцинової (DOX) токсичності. Експерименти проводили на щурах-самцях лінії Вістар, яких було рандомізовано в три групи: контрольна група; група тварин, яким вводили доксорубіцин (DOX група); щури, які отримували DOX і вуглецевий гранульований ентеросорбент C2 (DOX + C2). Субхронічну доксорубіцинову токсичність моделювали шляхом внутрішньоочеревинного введення препарату в дозі 5 мг/кг один раз на тиждень чотириразово, кумулятивна доза 20 мг/кг. Для ентеральної сорбційної терапії використовували ентеросорбент C2, новостворений вуглецевий гранульований адсорбент з добре розвинутою пористою структурою, особливо мезопор, з насипною вагою 0,28 г/см3, розміром гранул 0,15–0,25 мм, об’ємом пор за ВЕТ – 2162 м2/г. Для гістологічного аналізу забирали тканини серця, нирок, кишечника та яєчок. Також оцінювали коливання маси тіла, масові коефіцієнти серця та печінки, планіметричний індекс (ПІ). Введення доксорубіцину викликало значне порушення структури серця та інших досліджуваних тканин, викликало ремоделювання серця зі збільшенням ПІ на 40,4 % і зменшенням його масового коефіцієнта. За мікроскопічного дослідження встановлено, що застосування ентеросорбції сприяло покращанню структур серця. Також ми спостерігали зменшення ступеня ураження, викликаного доксорубіцином, на решті препаратів досліджуваних органів. Таким чином, отримані результати є підґрунтям для подальшого дослідження ентеросорбції з адсорбентом С2, як потенційного ефективного методу зменшення побічної дії антрациклінових антибіотиків.
Additional Access Points:
Shevchuk, O. O.
Datsko, T. V.
Posokhova, K. A.
Nikolaev, V. G.

There are no free copies

Find similar

Influence of type 2-diabetes mellitus on the development of hypoxic pulmonary vasoconstriction [Text] / O. S. Khromov [et al.] // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2020. - № 5. - P324-336. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-main:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (осложнения)
АНОКСИЯ -- ANOXIA (этиология)
Annotation: Гіпоксія наразі вважається універсальним фактором, залученим до розвитку ускладнень при багатьох захворюваннях, включаючи цукровий діабет (ЦД). Гостра гіпоксія викликає системну реакцію організму, за якої у великому колі кровообігу розвивається дилатація судин, а в артеріях малого кола кровообігу виникає гіпоксична легенева вазоконстрикція (ГЛВ), яка демонструє здатність артерій до регуляції легеневого кровообігу для підтримки нормального вентиляційно-перфузійного співвідношення. Відсутність адекватної реакції на гіпоксичний вплив може стати ще одним механізмом розвитку діабетичних ускладнень у серцево-судинній системі. Незважаючи на багаторічні дослідження, механізми ГЛВ залишаються майже не з’ясованими, як і вплив ЦД на реактивність легеневих артерій. Мета дослідження – оцінити вплив споживання їжі з високим вмістом жирів і ЦД 2-го типу (ЦД2) на розвиток реакції ГЛВ в умовах in vivo та in vitro. Дослідження на щурах, яких було розподілено на 3 групи (контрольна група, група щурів, що перебували на високожировій дієті (ВЖД), та група тварин, у яких викликали ЦД2), показали, що введення стрептозотоцину щурам, які утримуються на дієті з високим вмістом жирів, призводить до значного збільшення вмісту глюкози в крові. У щурів, яких тільки утримували на ВЖД, цей показник не відрізнявся від величини у тварин контрольної групи. Величина тиску в правому шлуночку серця щурів, що перебували на ВЖД, та в щурів з моделлю ЦД2 була достовірно вищою за цю величину в щурів контрольної групи. Вентиляція легень гіпоксичною газовою сумішшю призводила до зниження тиску крові у великому колі кровообігу в тварин усіх груп. У щурів контрольної групи тиск у порожнині правого шлуночка серця підвищувався, що свідчило про розвиток гіпоксичної легеневої вазоконстрикції. У щурів групи ВЖД гіпоксична гіпоксія практично не впливала на тиск у порожнині правого шлуночка серця. У щурів з моделлю ЦД2 спостерігалася інверсія реакції гіпоксичної легеневої вазоконстрикції зі зниженням тиску в порожнині правого шлуночка. Ці результати підтверджувалися дослідами в умовах in vitro. На зрізах легень відповідь внутрішньолегеневих артерій на гіпоксичний вплив була різнонаправленою: у тварин контрольної групи площа просвіту артерії зменшувалася, у тварин, що перебували на ВЖД, площа просвіту артерії майже не змінювалася, а у тварин з моделлю ЦД2 відбувалося її збільшення. Скоротливі реакції кільцевих сегментів легеневої артерії на гіпоксію в щурів з моделлю ЦД2 були значно пригніченими порівняно з судинами тварин контрольної групи. З’ясування точних механізмів, залучених до інверсії реакції легеневої вазоконстрикції за ЦД, дозволить краще зрозуміти фундаментальні патофізіологічні процеси, що сприятиме розробці пато-генетично обґрунтованих підходів до лікування цього захворювання та його ускладнень.
Additional Access Points:
Khromov, O. S.
Dobrelia, N. V.
Parshikov, O. V.
Boytsova, L. V.

There are no free copies

Find similar

Inhibition of PKC-delta expression using siRNAs restores coronary dilation in rats with streptozotocin-induced diabetes [Text] / A. Khromov [et al.] // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2017. - № 4/5. - P71-81. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-main:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНЫЙ -- DIABETES MELLITUS, EXPERIMENTAL (кровь)
МИОКАРДА СОКРАЩЕНИЕ -- MYOCARDIAL CONTRACTION
Annotation: Добре відомо, що в артеріальних судинах ссавців за умов цукрового діабету (ЦД) збільшується експресія дельта-ізоформи протеїнкінази С (PKC-?). Проте її значення в порушеннях коронарного кровообігу та розвитку кардіоміопатії залишається нез’ясованим. Мета дослідження – з’ясування ролі PKC-? у регуляції коронарного кровообігу та скоротливої функції серця в щурів зі стрептозотоцин-індукованим діабетом. У діабетичних тварин важка гіперглікемія ( 30 ммоль/л) супроводжувалася підвищенням артеріального тиску. Розвиток ЦД призводив до деяких змін скоротливої активності міокарда та значно зменшував дилатаційну відповідь коронарних артерій на ізопротеренол (10-8–10-6 моль/л). Сайленсинг гена PKC-? з використанням siRNAs у щурів з ЦД не супроводжувався достовірними змінами вмісту глюкози та величини артеріального тиску. Разом з тим, спостерігалося повне відновлення дилатаційної відповіді коронарних артерій ізольованих сердець щурів і несподівано зменшувалася скоротливість міокарда.
Additional Access Points:
Khromov, A.
Dobrelya, N.
Strielkov, I.
Klymenko, K.

There are no free copies

Find similar

Ali, Sahlanee Bashar Jabbar
Investigation of membrane stabilizing action of extracts from Prunus domestica fruits [Text] / Sahlanee Bashar Jabbar Ali, I. V. Senyuk // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2019. - № 1. - P71-75. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-main:
СЛИВА -- PRUNUS
МЕМБРАНЫ -- MEMBRANES
Annotation: Слива домашня (лат. Prunus domestica) – садова культура, яка широко розповсюджена на території України. Її плоди застосовують у народній медицині для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту та печінки. Згідно з попередніми дослідженнями щодо визначення якісного та кількісного складу плодів Prunus domestica, було встановлено наявність у сировині хімічних сполук, що ймовірно зумовлюють її послаблювальні та гепатопротекторні властивості. Тому метою наших попередніх досліджень було вивчення та підтвердження наявності гепатозахисної активності в екстрактів з плодів Prunus domestica. Серед чотирьох досліджених екстрактів різного складу було доведено наявність гепатопротекторної дії в двох з них: в екстракту, що містить волокна (ЕС + В), та в екстракту з полісахаридами (ЕС + П). Мета дослідження – вивчення мембраностабілізувальної дії двох екстрактів з плодів Prunus domestica за їхнім впливом на спонтанний гемоліз еритроцитів. Експеримент було проведено на білих нелінійних щурах, яких поділили на чотири групи (інтактний контроль, ЕС + В, 200 мг/кг 3 дні; ЕС + П, 200 мг/кг 3 дні, референтна – Силібор, 25 мг/кг 3 дні). Мембраностабілізувальну активність екстракту з плодів Prunus domestica вивчали за методом F. C. Jager, який ґрунтується на визначенні позаеритроцитарного гемоглобіну, що надходить до крові внаслідок спонтанного лізису мембран еритроцитів, викликаного перекисним окисненням ліпідів. Введення тваринам обох досліджуваних екстрактів призводило до зменшення ступеня спонтанного гемолізу еритроцитів. У разі застосування екстрактів мембраностабілізувальна активність складала 56,1 % (ЕС + В) і 26,8 % (ЕС + П) порівняно з інтактним контролем. Найактивнішим у стабілізації мембран еритроцитів був екстракт, що містить волокна, який перевищував активність екстракту з полісахаридами, та не поступався активності препарату порівняння (Силібору). Таким чином, серед двох досліджених екстрактів було виявлено найактивніший і перспективний, а саме, екстракт з плодів Prunus domestica, що містить волокна. Його мембраностабілізувальна активність може бути пов’язана з наявністю у хімічному складі поліфенольних сполук (суми оксикоричних кислот).
Additional Access Points:
Senyuk, I.V.

There are no free copies

Find similar

IV НАЦІОНАЛЬНИЙ З’ЇЗД ФАРМАКОЛОГІВ УКРАЇНИ 10-12 ЖОВТНЯ 2011 РОКУ, КИЇВ [Text] // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2011. - N 5

MeSH-main:
СЪЕЗДЫ, СИМПОЗИУМЫ -- CONVENTIONS, SYMPOSIUMS
ФАРМАКОЛОГИЯ -- PHARMACOLOGY (организация и управление)
УКРАИНА -- UKRAINE
There are no free copies

Find similar

10.

Івчина, Н. А.
L-карнітин і його властивості у відновлювальний період після інфаркту міокарда [Text] / Н. А. Івчина, К. Г. Карапетян, О. К. Ярош // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2020. - № 4. - С. 235-244. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-main:
ИНФАРКТ МИОКАРДА -- MYOCARDIAL INFARCTION (лекарственная терапия)
КАРНИТИН -- CARNITINE (терапевтическое применение)
Annotation: Інфаркт міокарда займає в Україні, як і в усьому світі, провідне місце за захворюваністю, і додаткові методи його профілактики та реабілітації після нього займають важливе місце у відновленні працездатності людини. Одне з важливих місць у цьому процесі займає L-карнітин, відкритий в 1905 році, проте ще доволі рідко використовується в реабілітаційному процесі, хоча за даними публікацій здатен значно прискорити одуження. Мета дослідження – аналіз та узагальнення експериментальних даних і спостережень за пацієнтами стосовно застосування й ефективності L-карнітину в період реабілітації після різних випадків погіршення функцій серцевого м’яза. Реабілітаційний процес міокарда значно пришвидшується, і відновлення в післяопераційному періоді зі застосуванням добавки L-карнітину здатне зменшити кількість та вираженість ускладнень після гострого інфаркта міокарда (ГІМ). Дослідники рекомендують проводити додаткові преклінічні експерименти на тваринах і рандомізовані спостереження пацієнтів з метою використання L-карнітину за умов ГІМ для пришвидшеного відновлення хворих після інфаркту міокарда й ввести його призначення в офіційні рекомендації.
Additional Access Points:
Карапетян, К. Г.
Ярош, О. К.

There are no free copies

Find similar

1-10 11-20 21-30 31-40 41-50 51-60

Standard

Advanced

Professional

Through the dictionary

UDC-navigator

Thematic navigator

Access statistics

© International Association of users and developers of electronic libraries and new information technology
(ELNIT Association)