Home page Simplified mode Video-instruction Description
Authorisation
Surname
Password
 

Data bases


Periodicals- results of search

Type of search
Books
Periodicals
Library Publications
Higher Education
Local Lore
Rare Editions
Search field
in the found
 Found in other databases:Books (138)Rare Editions (6)
the format of presenting the found documents:
fullinformationalshort
Sort out the found documents by:
to the authorby titleYear of publicationdocument type
Search inquiry: (<.>S=Психотерапия<.>)
Total number of found documents : 314
Shown documents from 1 till 30
 1-30    31-60   61-90   91-120   121-150   151-180      
1.


   
    Доказові основи етіопатофізіології та превентивного клінічного менеджменту нудоти та блювання вагітних [Text] = The evidence bases of etiopathophysiology and preventive clinical management of nausea and vomiting in pregnancy / В. І. Медведь [та ін.] // Репродуктивне здоров’я жінки. - 2023. - N 4. - С. 13-28. - Бібліогр.: в кінці ст.


MeSH-main:
ЖЕНЩИНЫ БЕРЕМЕННЫЕ -- PREGNANT WOMEN (психология)
ТОШНОТА БЕРЕМЕННЫХ -- MORNING SICKNESS (патофизиология, психология, этиология)
РВОТА БЕРЕМЕННЫХ НЕУКРОТИМАЯ -- HYPEREMESIS GRAVIDARUM (патофизиология, профилактика и контроль, психология, терапия, этиология)
ПСИХОТЕРАПИЯ -- PSYCHOTHERAPY (методы, тенденции)
ПАТОЛОГИЧЕСКИЕ СОСТОЯНИЯ, ПРИЗНАКИ БОЛЕЗНЕЙ И СИМПТОМЫ -- PATHOLOGICAL CONDITIONS, SIGNS AND SYMPTOMS
ОБЗОР -- REVIEW
СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL
Annotation: Нудота та блювання, або ранній токсикоз, є поширеним розладом під час гестації, на який страждають до 80% вагітних. Тяжка форма відома як надмірне блювання вагітних (НБВ) і є виснажливим та потенційно небезпечним для життя захворюванням під час вагітності, що пояснюється невпинною нудотою та/або блюванням; характеризується втратою маси тіла, недоїданням та зневодненням, підвищує ризик несприятливих наслідків для матері та дитини. Без методичного втручання досвідчених клініцистів можуть розвинутися небезпечні для життя ускладнення. Ефективні профілактичні та лікувальні стратегії НБВ вимагають розуміння як патофізіологічних, так і психосоціальних факторів, усвідомлення потенційних ризиків та ускладнень, а також проактивного оцінювання та методів лікування з використанням інноваційних клінічних інструментів. НБВ характеризується зневодненням, електролітним і метаболічним дисбалансом, а також дефіцитом харчування, що може стати приводом до госпіталізації. Тяжкість нудоти та блювання під час вагітності можна оцінити за допомогою унікальної кваліфікації блювання під час гестації (шкала PUQE-24), яка продемонструвала відносно точну оцінку способу життя пацієнтки, включаючи години сну. Для якісної диференціальної діагностики необхідні цілеспрямований збір анамнезу та обстеження, оскільки діагноз цього стану переважно визначається клінічно. Лабораторні дослідження є корисними інструментами для оцінювання таких ускладнень, як електролітний або метаболічний дисбаланс чи ураження нирок. Крім того, вони допомагають визначити етіологію у рефрактерних випадках. Гіпотези, які сприяють розумінню патогенезу НБВ, ґрунтувались на підставі асоціацій, які є причинно-наслідковими, послідовними або випадковими. Необхідно докласти багато зусиль, щоб точно встановити ці взаємозв’язки у рамках добре спланованих досліджень. НБВ є найпоширенішим показанням до госпіталізації у першій половині вагітності. Виявлено численний дефіцит поживних речовин, таких, як дефіцит тіаміну, який може призвести до енцефалопатії Верніке, дефіцит вітаміну K і тяжка гіпокаліємія. Примітно, що окрім зазначених вище фізичних ускладнень, НБВ також асоціюється з психологічними несприятливими наслідками. Хоча це було пов’язано з серйозними ускладненнями, мало відомо про його прогностичні фактори. Метою даного систематичного огляду був пошук та критичне оцінювання досліджень, які визначали пріоритетні напрямки клінічного менеджменту блювання вагітних, виходячи з диференціації та патофізіологічної складової, аналіз профілю безпеки нефармакологічних засобів, що були використані для профілактики розвитку наведеної вище гестаційної патології та роз’яснення ефективної стратегії міжпрофесійної команди для покращення координації догляду та результатів у вагітних із нудотою та блюванням. Проведений систематичний пошук даних по базах MEDLINE, ISI Web of Science, PubMed, Scopus, Google Scholar, Cochrane Database of Systematic Reviews й Database of Abstracts of Reviews of Effects та публікацій у фахових виданнях України за 2010–2023 рр. Основним результатом було прогнозування виникнення блювання вагітних та НБВ, ефективності превентивного втручання, зменшення або припинення нудоти/блювання; кількості епізодів блювання; тривалості госпіталізації. Вторинні результати включали інші показники ефективності превентивної стратегії, несприятливі результати для матері/плода/неонатального періоду, показники якості життя та економічні витрати. Профілактичні заходи: імбир, точковий масаж/голковколювання, дієта, гіпнотерапія. Економічна оцінка стратегій профілактики ураховувала й перинатальні результати. Терапевтичні стратегії, насамперед інфузійна терапія, будуть нами розглянуті та проаналізовані у наступному огляді. Представлені в оглядах результати доказової медицини можуть бути використані при створенні клінічної настанови, протоколу, консенсусу або клінічних рекомендацій стосовно клінічного менеджменту нудоти, блювання вагітних та НБВ
Nausea and vomiting, or early toxicosis, is a common disorder during pregnancy, affecting up to 80% of pregnant women. The severe form is known as excessive vomiting of pregnancy – hyperemesis gravidarum (HG) and is a debilitating and potentially life-threatening illness during pregnancy which is characterized by persistent nausea and/or vomiting, weight loss, malnutrition and dehydration, increases the risk of adverse maternal and perinatal outcomes. Without the methodical intervention of experienced clinicians, life-threatening complications can develop. Effective prevention and treatment strategies for HG require an understanding of both pathophysiological and psychosocial factors, awareness of potential risks and complications, and proactive assessment and treatment methods using innovative clinical tools. HG is characterized by dehydration, electrolyte and metabolic imbalance, as well as nutritional deficiency, which can lead to hospitalization. The severity of nausea and vomiting during pregnancy can be assessed using the Unique Gestational Vomiting Qualification (scale PUQE-24), which has been shown to be a relatively accurate assessment of the patient’s lifestyle, including hours of sleep. For high-quality differential diagnosis, a focused anamnesis collection and examination are necessary, since the diagnosis of this condition is mainly determined clinically. Laboratory tests are useful tools for evaluating complications such as electrolyte or metabolic imbalances or kidney damage. In addition, they help to determine the etiology in refractory cases. Hypotheses that contribute to the understanding of the pathogenesis of HG have been based on associations that are causal, sequential, or coincidental. Much efforts are needed to precisely establish these relationships in well-designed studies. HG is the most common indication for hospitalization in the first half of pregnancy. Numerous nutrient deficiencies have been identified, such as thiamine deficiency, which can lead to Wernicke’s encephalopathy, vitamin K deficiency, and severe hypokalemia. It is noteworthy that, in addition to the above-mentioned physical complications, HG is also associated with psychological adverse consequences. Although it has been associated with serious complications, little is known about its prognostic factors. The purpose of this systematic review was to find and critically evaluate studies that determined the priority areas of clinical management of vomiting in pregnant women, based on the differentiation and pathophysiological component, the analysis of the safety profile of non-pharmacological agents to prevent the development of the above-mentioned gestational pathology, and the clarification of an effective strategy of interprofessional teams to improve care coordination and outcomes in pregnant women with nausea and vomiting. A systematic data search was carried out in the databases MEDLINE, ISI Web of Science, PubMed, Scopus, Google Scholar, Cochrane Database of Systematic Reviews and Database of Abstracts of Reviews of Effects and publications in professional publications of Ukraine for 2010–2023. The main result was the prediction of the occurrence of vomiting in pregnant women and HG, the effectiveness of preventive intervention, the reduction or cessation of nausea/vomiting; the number of episodes of vomiting; duration of hospitalization. Secondary outcomes included other parameters of preventive strategy effectiveness, adverse maternal/fetal/neonatal outcomes, quality of life measures, and economic costs. Preventive measures: ginger, acupressure/acupuncture, diet, hypnotherapy. The economic evaluation of prevention strategies also took into account perinatal outcomes. Therapeutic strategies, primarily infusion therapy, will be reviewed and analyzed by us in the following review. The results of evidence-based medicine presented in the reviews can be used in the creation of a clinical guideline, protocol, consensus or clinical recommendations regarding the clinical management of nausea, vomiting of pregnancy and HG
Additional Access Points:
Медведь, В. І.
Жук, С. І.
Коньков, Д. Г.
Літвінов, С. К.
Очеретна, О. Л.

There are no free copies

Find similar
2.


    Прощенко, О. М.
    Вплив гістеректомії з приводу лейоміоми на психологічний статус жінки [Text] = Influence of hysterectomy due to leiomyoma on woman’s psychological status / О. М. Прощенко, І. Б. Венцківська // Репродуктивне здоров’я жінки. - 2023. - N 1. - С. 36-40. - Бібліогр.: в кінці ст.


MeSH-main:
ЛЕЙОМИОМА -- LEIOMYOMA (осложнения, патофизиология, психология, хирургия, этиология)
ГИСТЕРЭКТОМИЯ -- HYSTERECTOMY (методы, психология, тенденции)
НЕВРОТИЧЕСКИЕ СОСТОЯНИЯ -- NEUROTIC DISORDERS (патофизиология, профилактика и контроль, терапия, этиология)
АФФЕКТИВНЫЕ СИМПТОМЫ -- AFFECTIVE SYMPTOMS (патофизиология, профилактика и контроль, этиология)
ПСИХОТЕРАПИЯ -- PSYCHOTHERAPY (методы, организация и управление, тенденции, этика)
Annotation: Мета дослідження: вивчення клініко-психопатологічних особливостей та психоемоційного симптомокомплексу і пограничних психічних розладів у жінок репродуктивного віку після видалення матки з приводу лейоміоми. Матеріали та методи. Проведено оцінювання психологічного портрета 160 жінок після видалення матки з приводу лейоміоми. З них 90 пацієнткам (середній вік - 45,9±1,3 року) проведено трасвагінальну гістеректомію як класичну, так і лапароскопічно асистовану з опортуністичною сальпінгектомією (І група) та 70 пацієнткам (середній вік - 47,2±1,6 року) - абдомінальну гістеректомію з опортуністичною сальпінгектомією (II група). До контрольної групи увійшли 50 жінок у віці 45,7±1,3 року із безсимптомним перебігом лейоміоми. Використовували клініко-психопатологічний, анамнестичний та експериментально-психологічний методи. До патопсихологічних методик були включені методики наочного представлення профілю особистості за допомогою Міннесотського багатоаспектного особистісного опитувальника. Анкетування проводили на доопераційному етапі, у період адаптації та протягом 12 міс. Статистичне оброблення даних моніторингу здійснювали за φ-критерієм із застосуванням пакета програм для статистичного аналізу STATISTICA v. 10 і за допомогою прикладної програми Microsoft Office Excel. Результати. На підставі проведеного анкетування встановлено, що 44 (48,89 %) пацієнтки І групи і 33 (47,14 %) жінки ІІ групи мали розлади, пов’язані з тривожністю, та у 6 (6,67 %) і 5 (7,14 %) пацієнток обох груп відповідно виявлено депресію до проведення оперативного лікування. Після гістеректомії кількість пацієнток із розладом, пов’язаним із тривожністю, зросла до 52 (57,78 %) серед пацієнток І групи і 41 (52,57 %) ІІ групи, із депресією збільшення кількості констатували до 10 (11,11 %) та 8 (11,43 %) жінок відповідно. Проте проведений разом із психологами психопатологічний аналіз через 12 міс після гістеректомії визначив афективну симптоматику в 11 (15,7±7,0 %) та у 8 (11,4±6,0 %) випадках приховану депресію із соматопсихічною кореляцією, що проявлялась відчуттям серцебиття, кардіалгіями, вегетативними розладами. На розвиток психоемоційних проявів впливали тип акцентуації особистості. У цій структурі найбільшу частку становили виявлені пси- хоастенічні та істеричні риси характеру. Під час аналізу додаткових психогенних чинників важливим був вік пацієнток. Жінки у віці до 44 років асоціювали гістеректомію з втратою жіночності із передчасним старінням організму. Пацієнтки із успішною реалізацією своєї ролі у сім’ї і суспільстві мали кращу післяопераційну психологічну адаптацію. Висновки. Установлено тенденцію до збільшення кількості розладів, пов’язаних із тривожністю та депресивними станами після гістеректомії з приводу міоми. Через 12 міс наявна афективна симптоматика в 11 (15,7±7,0 %) та у 8 (11,4±6,0 %) випадках - прихована депресія Післяопераційна реабілітація має включати консультацію психолога для виявлення і лікування пограничних психічних порушень, що приведе до ініціації компенсаторно-пристосувальних реакцій організму та нормалізації психоемоційного статусу
The objective: to study the clinical-psychopathological features and psycho-emotional symptoms and borderline mental disorders in women of reproductive age after hysterectomy due to leiomyoma. Materials and methods. An assessment of the psychological state of 160 women after hysterectomy for leiomyoma was carried out. 90 patients of them (average age - 45.9±1.3 years old) had transvaginal hysterectomy, both classic and laparoscopically assisted one with opportunistic salpingectomy (I group) and 70 patients (average age - 47.2±1.6 years old) - abdominal hysterectomy with opportunistic salpingectomy (II group). The control group included 50 women 45.7±1.3 years old with asymptomatic leiomyoma. Clinical psychopathological, anamnestic and experimental psychological methods were used. Pathopsychological methods included methods of visual presentation of the personality profile using the Minnesota Multifaceted Personality Questionnaire. The survey was conducted at the pre-operative period, during the adaptation period and during 12 months. Statistical processing of monitoring data was carried out according to the φ-criterion using the statistical analysis software package STATISTICA v. 10 and Microsoft Office Excel application. Results. The results of the questionnaire determined that 44 (48.89 %) patients of the I group and 33 (47.14 %) women of the II group had disorders related to anxiety, and 6 (6.67 %) and 5 (7 .14 %) of the patients of both groups, respectively, were diagnosed depression before surgical treatment. After hysterectomy the number of patients with an anxiety disorder increased to 52 (57.78 %) in the I group and 41 (52.57 %) - II group, with depression - to 10 (11.11 %) and 8 (11.43 %) women, respectively However, the psychopathological analysis with psychologists in 12 months after hysterectomy determined affective symptoms in 11 (15.7±7.0 %), and latent depression with a somatopsychic correlation, manifested by a feeling palpitation, cardialgias, vegetative disorders was found in 8 (11.4±6.0 %) cases. The type of personality accentuation influenced the development of psychoemotional manifestations. In this structure, the largest rate consisted of psychoasthenic and hysterical character traits. The age of the patient was important when analyzing additional psychological factors. Women under 44 years old associated hysterectomy with loss of femininity with premature aging of the organism. The patients with successful implementation of their role in the family and society had better postoperative psychological adaptation. Conclusions. There is a trend toward an increased number of anxiety and depressive disorders after hysterectomy in women with leiomyoma. After 12 months, affective symptoms were present in 11 (15.7±7.0 %) cases and in 8 (11.4±6.0 %) cases - hidden depression. Postoperative rehabilitation should include a consultation with a psychologist to identify and treat borderline mental disorders, which will lead to the initiation of compensatory and adaptive reactions of the body and the normalization of the psycho-emotional status
Additional Access Points:
Венцківська, І. Б.

There are no free copies

Find similar
3.


    Кочарян, Г. С.
    Гіпносугестивна терапія гіпоактивного статевого потягу, який поєднано з ослабленою лубрикацією. Клінічне спостереження [Text] = Hypnosuggestive Therapy of Hypoactive Sexual Desire Combined with Weakened Lubrication. Case Report / Г. С. Кочарян // Здоров’я чоловіка. - 2023. - N 2. - С. 40-44. - Бібліогр.: в кінці ст.


MeSH-main:
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
СЕКСУАЛЬНЫЕ ДИСФУНКЦИИ ПСИХОТИЧЕСКИЕ -- SEXUAL DYSFUNCTIONS, PSYCHOLOGICAL (профилактика и контроль, психология, терапия, этиология)
СМАЗКА -- LUBRICATION
ПСИХОТЕРАПИЯ -- PSYCHOTHERAPY (методы, тенденции)
ГИПНОЗ -- HYPNOSIS
Annotation: Пацієнтка Ч., 30 років, заміжня. Має двох доньок. Чоловікові 29 років. Житлові умови нормальні. Стосунки з чоловіком добрі, вони люблять одне одного. Зазначає, що спонтанно сексуальне бажання і збудження в неї не виникають, а з’являються тільки під час кунілінгусу. Водночас наявне повне збереження еротичного лібідо. Сексом із чоловіком займаються 5-6 разів на тиждень і тільки виключно за його пропозицією. Спочатку ініціатором звернення до лікаря був чоловік, оскільки вона до нього «охолола». Її такий стан речей не турбує, але оскільки чоловіка це не влаштовує, то вона самостійно звернулася по лікувальну допомогу. До перших пологів була дуже пристрасна, будь-які сексуальні дисфункції були відсутні. Інтерес до сексу пропав на 5–6-у місяці першої вагітності. Через 1,5 міс після перших пологів знову почала жити статевим життям. Відтоді, окрім відсутності спонтанно виникаючого бажання здійснити статевий акт, виникла недостатня лубрикація піхви. Шкідливих звичок не має. Гінекологічно здорова. Хронічних захворювань немає. Виникнення сексуальної проблеми у пацієнтки ми пов’язали з першою вагітністю. Однак надалі після пологів жодних змін у її сексуальній сфері не відбулося. У зв’язку з відсутністю явних соматичних причин розладу сексуальної функції, а також ефективністю гіпносугестивної терапії (остаточний діагностичний висновок зроблено з урахуванням результатів лікування), ми дійшли висновку, що її сексуальний розлад є наслідком існуючих інерційних зрушень в організмі, що законсервували сексуальні дисфункції, які від самого початку були зумовлені факторами, пов’язаними з вагітністю. Сформувалася програма (стереотип) сексуального реагування, існування якої зберігалося протягом тривалого часу, хоча вплив чинників, пов’язаних із першою вагітністю, був відсутній. Проведено п’ять сеансів гіпносугестивної терапії (програмування, моделювання). Отримані результати свідчили про повне усунення сексуальних проблем. Якщо до початку лікування у пацієнтки сексуальне лібідо не виникало навіть під час прелюдії, то в результаті терапії воно почало з’являтися ще до пестощів і поцілунків, і жінка стала частим ініціатором сексуальних контактів. Це відбулось одразу після першого сеансу гіпнозу. До початку лікування лубрикація не виникала у пацієнтки під час прелюдії, а з’являлася тільки під час кунілінгусу. При проведенні третього сеансу гіпнозу у пацієнтки було відчуття вологості в піхві, а коли вона прийшла додому, то виявилося, що в піхві було багато лубрикату. Після цього сеансу під час пестощів і поцілунків була достатня його кількість для проведення статевого акту, але менша, ніж до розвитку розладу. Після четвертого сеансу гіпнотерапії під час пестощів і поцілунків почала виділятися велика кількість змазки. Більше того, лубрикація за наявності сексуального бажання стала виникати ще до пестощів і поцілунків
A female patient Ch., 30 years old, married. She has two daughters (age – 7 years and 2 years). Husband is 29 years old. Living conditions are normal. Her relationship with her husband is good, they love each other. She says that she has no spontaneous sexual desire and arousal. They only appears during cunnilingus. At the same time, her erotic libido is completely intact. Have sex with her husband five to six times a week and only at his suggestion. Initially, the spouse was the initiator of the visit to the doctor, as she had “grown cold” to him. She was not bothered by the current state of affairs, but since her husband was not happy about it, she sought medical help on her own. Before the first birth she was very passionate, there was no sexual dysfunction of any kind. Interest in sex disappeared at 5–6 months of the first pregnancy. One and a half months after the first birth, she started to live a sexual life. Since then, in addition to the absence of spontaneous desire for sexual intercourse, insufficient lubrication of the vagina was also revealed. She has no bad habits, is gynecologically healthy, and has no chronic diseases. We attributed the occurrence of sexual problems to the first pregnancy. However there were no changes in her sexual sphere after the childbirth. Due to the absence of obvious somatic reasons of sexual disorders, as well as to the efficiency of hypno-suggestive therapy (we made the final diagnostic conclusion considering the results of treatment) we concluded that her sexual disorders were the result of existing inertial shifts in the body which had conserved the sexual dysfunctions originally caused by factors related to pregnancy. A program (stereotype) of sexual response was formed, the existence of which persisted for a long time, although the influence of factors associated with the first pregnancy was absent. Five sessions of hypnosuggestive therapy (programming, modeling) were conducted. The results obtained indicated complete elimination of sexual problems. If before the treatment the patient’s sexual libido did not arise even during foreplay, that as a result of it, it began to appear even before caressing and kissing, and she became a frequent initiator of sexual contacts. This happened immediately after the first hypnosis session. Before the beginning of the treatment, lubrication had not appeared in the patient during the preliminary period, but appeared only during cunnilingus. At the 3rd session of hypnosis the patients felt the sensation of moistness in the vagina, and when she came home she found that there was a lot of lubrication in the vagina. After this session there was enough lubricant when fondling and kissing to perform intercourse, but less than before the development of the disorder. After the 4th session of hypnotherapy during caressing and kissing an abundant amount of lubricant began to be secreted. Moreover, lubrication in the presence of sexual desire began to occur even before caressing and kissing
There are no free copies

Find similar
4.


    Кочарян, Г. С.
    Гіпносугестивна терапія, аутогенне тренування та психодинамічна терапія в корекції гіпоактивного статевого потягу [Text] = Hypnosuggestive Therapy, Autogenic Training and Psychodynamic Therapy in the Correction of Hypoactive Sexual Desire / Г. С. Кочарян // Здоров’я чоловіка. - 2023. - N 3. - С. 42-50. - Бібліогр.: в кінці ст.


MeSH-main:
ЭРЕКТИЛЬНАЯ ДИСФУНКЦИЯ -- ERECTILE DYSFUNCTION (патофизиология, психология, терапия, этиология)
ГИПНОЗ -- HYPNOSIS (методы)
ПСИХОТЕРАПИЯ -- PSYCHOTHERAPY (методы, организация и управление, тенденции)
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Annotation: У статті наводяться деякі загальні відомості про гіпносугестивну терапію, виокремлені автором моделі терапевтичних інтервенцій у гіпнотичному стані: гіпносугестивне програмування і моделювання, гіпнокатарсис, переміщення за шкалою часу (вікова регресія, регресивний гіпноз, вікова прогресія). Наводяться власні дані автора і його рекомендації щодо застосування гіпносугестивної терапії для корекції гіпоактивного статевого потягу, а також досвід у цій галузі інших фахівців. Повідомляється, що для корекції такого потягу можуть використовуватися підходи перелічених вище моделей гіпносугестивної терапії
Також наводяться різні рекомендації щодо застосування аутогенного тренування для корекції ослабленого статевого потягу, включно з використанням запропонованого автором прискореного варіанту аутогенного тренування для лікування сексуальних розладів. Крім того, дається характеристика фокусної (фокальної) психодинамічної терапії та можливість її використання для корекції гіпоактивного статевого потягу. Цей метод терапії також називають короткою (короткостроковою) психодинамічною терапією. У рамках цієї терапії, що належить до психоаналітичного напряму, під фокусом розуміють конкретну проблему, на якій зосереджуватимуться зусилля і увага як пацієнта, так і терапевта під час сесій. Ця терапія спрямована не на перебудову особистості пацієнта загалом, а на розв’язання однієї проблеми або обмеженого їх числа, від якої(их) страждає пацієнт, за короткий проміжок часу. Також повідомляється про можливість використання для корекції ослабленого статевого потягу «розширеної» психодинамічної терапії, яка охоплює великий часовий проміжок
The article provides some general information about hypnosuggestive therapy, the author’s highlighted models of therapeutic interventions in the hypnotic state: hypnosuggestive programming and modeling, hypnocatharsis, movement on the time scale (age regression, regressive hypnosis, age progression). The author’s own data and his recommendations on the use of hypnosuggestive therapy for the correction of hypoactive sexual desire, as well as the experience of other specialists in this field, are presented. It is reported that the approaches of the hypnosuggestive therapy models listed above can be used to correct such a craving
Various recommendations on the use of autogenic training for the correction of weakened sexual desire are also given, including the use of the accelerated version of autogenic training proposed by the author for the treatment of sexual disorders. A characterization of focal psychodynamic therapy and the possibility of using it to correct hypoactive sexual desire is also given. This method of therapy is also referred to as brief (short-term) psychodynamic therapy. Within this therapy, which belongs to the psychoanalytic direction, the focus is understood as a specific problem on which the efforts and attention of both the patient and the therapist are concentrated during the sessions. This therapy is not aimed at restructuring the patient’s personality as a whole, but at solving one problem or a limited their numbers that the patient suffers from in a short period of time. The possibility of using “extended” psychodynamic therapy, covering a large time period, for the correction of weakened sexual desire is also discussed
There are no free copies

Find similar
5.


    Nikoriak, R. A.
    Post-traumatic stress disorder in a serviceman after returning from Russian captivity (clinical case study) [Text] = Посттравматичний стресовий розлад у військовослужбовця після повернення з російського полону (спостереження з практики) / R. A. Nikoriak // Клінічна та експериментальна патологія. - 2023. - Т. 22, № 2. - P88-91. - Bibliogr. at the end of the art.


MeSH-main:
СТРЕССОВЫЕ РАССТРОЙСТВА ПОСТТРАВМАТИЧЕСКИЕ -- STRESS DISORDERS, POST-TRAUMATIC (терапия, этиология)
ВОЕННОСЛУЖАЩИЕ -- MILITARY PERSONNEL
ПСИХОТЕРАПИЯ -- PSYCHOTHERAPY (методы, тенденции)
Annotation: In order to detect disorders in the emotional and volitional sphere in a serviceman, the chest test (ST), a non-burdensome method for detecting anxiety and depression NADS, the PCL-5 scale were used. The questions on this scale reflect the corresponding clusters of PTSD symptoms according to the DSM-5 classification. Clinical-psychopathological and statistical methods were also used. Using a screening test, it was established that the serviceman experienced severe psychological trauma related to the war, the memories of which are still «unrelenting». Using the NADS test, the patient was diagnosed with clinically expressed anxiety (14 points) and subclinical depression (10 points). Interpreting the results of the study in terms of clinically significant symptoms, in accordance with the PCL-5 scale, it was concluded that according to the total number of points and the sum of points calculated by clusters of symptoms, the serviceman has post-traumatic stress disorder. The patient was prescribed: psychopharmacotherapy (sedative antidepressant amitriptyline (50 mg), anxiolytic miaser (30 mg), anti-anxiety neuroleptic eglonil (50 mg)) and trauma-focused cognitive-behavioral psychotherapy, which increased the patient’s resourcefulness. As a result of the treatment, the patient’s condition improved within two weeks
З метою виявлення у військовослужбовця порушень емоційно-вольової сфери застосовували скриніг-тест (СТ), необтяжливий метод на виявлення тривоги і депресії НАДS, шкалу PCL-5. Питання по цій шкалі відображають відповідні кластери симптомів постравматичного стресового розладу згідно з класифікацією DSM-5. Також застосовували клініко-психопатологічний та статистичний методи. Застосовуючи скринінгтест встановили, що військовослужбовець пережив тяжку психотравму, пов’язану з війною, спогади про які на сьогодні «не відпускають». За допомогою тесту НАДS у пацієнта встановлена клінічно виражена тривога (14 балів) та субклінічна депресія (10 балів). Інтерпретуючи результати дослідження за клінічно значущими симптомами згідно шкали PCL-5 дійшли висновку, що за загальною кількістю балів та сумою балів, підрахованих за кластерами симптомів, у військовослужбовця наявний постравматичний стресовий розлад. Пацієнту призначено: психофармакотерапія (для покращення настрою – седативний антидепресант амітриптилін (50 мг), анксіолітик міасер (30 мг), нейролептик з антитривожною дією еглоніл (50 мг)) та травмо-фокусована когнітивно-поведінкова психотерапія, що підвищило його ресурсність. Внаслідок проведеного лікування стан пацієнта покращився протягом двох тижнів
There are no free copies

Find similar
6.


    Assonov, D.
    Efficacy of two-step resilience-oriented intervention for veterans with a remote traumatic brain injury [Text] = Ефективність двохетапної програми психокорекції резилієнсу ветеранів війни з черепно-мозковою травмою у віддаленому періоді / D. Assonov // Український науково-медичний молодіжний журнал. - 2022. - № 2. - С. 32-43. - Bibliogr. at the end of the art.


MeSH-main:
ПСИХОЛОГИЧЕСКАЯ УСТОЙЧИВОСТЬ -- RESILIENCE, PSYCHOLOGICAL
ВОЕННОСЛУЖАЩИЕ -- MILITARY PERSONNEL (психология)
ЧЕРЕПНО-МОЗГОВЫЕ ТРАВМЫ -- CRANIOCEREBRAL TRAUMA (патофизиология, психология, реабилитация, этиология)
ПСИХОТЕРАПИЯ -- PSYCHOTHERAPY (методы, тенденции)
ПРОГНОЗ -- PROGNOSIS
СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL
Annotation: Researchers argue that rehabilitation interventions which cultivate resilience may potentiate the effect of standard treatment and promote the readaptation of veterans with traumatic brain injury. At the same there is a lack of such interventions. The objective of the article was to investigate the efficacy of two-step resilience-oriented intervention for veterans with traumatic brain injury in remote period. We hypothesized that, compared with patients who received standardized treatment and rehabilitation in inpatient setting, those who received standardized treatment plus TROI would report increase in resilience effectiveness and positive outcomes, as well as reduced clinical symptoms. A total of 146 veterans with traumatic brain injury were enrolled into a randomized controlled trial either into intervention group, which received two-step resilience-oriented intervention and standard treatment and rehabilitation or to control group, which received only standard treatment and rehabilitation. Psychometric measures were administered at baseline, post-treatment, and 3 months follow-up. Connor-Davidson Resilience Scale (CD-RISC), Neurobehavioral Symptom Inventory (NSI), Montreal Cognitive Assessment Scale (MoCA), Hospital Anxiety and Depression Scale (HADS), Positive and Negative Affect Scale (PANAS), Posttraumatic Stress Disorder Checklist 5 (PCL-5), Chaban Quality of Life Scale (CQLS) were used to assess the treatment effectiveness. A linear mixed effect modelling was used to model each outcome. Improvements in all outcomes at post-treatment were observed in both intervention and TAU groups. After adjusting for the baseline cognitive performance, gender, brain injury clinical type and time since last trauma, the intervention group demonstrated more favorable score on CD-RISC, MoCA, PCL-5, PANAS while demonstrating no clinically significant improvement in NSI, HADS and CQLS at both post-treatment and follow-up. Difference between groups in resilience-related outcomes like positive affect and quality of life only increased throughout time, making a good follow-up prognosis. In summary, targeting cognitive and emotional factors in a single psychological intervention improves the resilience in veterans with traumatic brain injury, making veterans more adaptable and more effective in managing both persistent clinical symptoms and comorbid post-traumatic stress. Adding such resilience-oriented program to the standard inpatient treatment and rehabilitation provides improvement in clinical outcomes and better prognoses than just following usual treatment strategies
Дослідники стверджують, що програми психокорекції, які розвивають резилієнс, можуть посилювати ефект стандартного лікування та сприяти реадаптації ветеранів із черепно-мозковою травмою. Водночас таких програм наразі небагато. Мета статті – оцінити ефективність розробленої нами двохетапної програми психокорекції резилієнсу ветеранів війни із черепно-мозковою травмою у віддаленому періоді. Ми припустили, що, порівняно з пацієнтами, які отримували стандартне лікування та реабілітацію в стаціонарних умовах, ті, хто отримував стандартне лікування й був залучений до розробленої програми психокорекції, повідомлятимуть про кращий резилієнс та покращення клінічних симптомів. Загалом 146 ветеранів з черепно-мозковою травмою взяли участь в рандомізованому контрольованому дослідженні та були розподілені або до групи дослідження, яка отримувала двохетапну програму психокорекції резилієнсу і стандартне лікування та реабілітацію, або до групи порівняння, яка отримувала лише стандартне лікування та реабілітацію. Психодіагностичне обстеження проводилося тричі: перед рандомізацією, після проведеного лікування та через 3 місяці. Для оцінки ефективності лікування були використані шкала резилієнсу Коннор-Девідсона (CD-RISC), опитувальник нейроповедінкових симптомів (NSI), Монреальська шкала когнітивної оцінки (MoCA), госпітальна шкала тривоги та депресії (HADS), шкала позитивного та негативного афекту (PANAS), опитувальник симптомів посттравматичного стресового розладу (PCL-5), шкала оцінки рівня якості життя (CQLS). Порівняння груп було виконано із використанням моделей лінійної регресії зі змішаними ефектами. Покращення всіх результатів після проведеного лікування та психокорекції спостерігалося як у групі дослідження, так і в групі порівняння. Після поправки на вихідний рівень когнітивного функціонування, стать, клінічну форму черепно-мозкової травми і час з моменту останньої травми група дослідження продемонструвала кращі показники за CD-RISC, MoCA, PCL-5, PANAS, але не продемонструвала клінічно значущого покращення за NSI, HADS і CQLS як одразу після проведеного лікування та психокорекції, так і через 3 місяці. Різниця між групами в результатах, пов'язаних з резилієнсом (таких як позитивний афект та якість життя) тільки збільшувалася з часом, що свідчить про сприятливий прогноз. Таким чином, одночасний вплив на когнітивні та емоційні фактори резилієнсу в одній програмі психокорекції покращує резилієнс ветеранів війни з черепно-мозковою травмою, роблячи ветеранів більш адаптованими та ефективними в менеджменті як стійких клінічних симптомів, так і супутнього посттравматичного стресу. Доповнення стандартного стаціонарного лікування та реабілітації розробленою програмою психокорекції забезпечує покращення клінічних результатів та більш сприятливі прогнози, ніж лише дотримання стандартних стратегій лікування
There are no free copies

Find similar
7.


    Русланов, Д. В.
    Психотерапія дітей та підлітків: проблеми і вирішення [Text] / Д. В. Русланов // Медична газета "Здоров’я України ХХІ ст.". - 2022. - N 1. - С. 53,56


MeSH-main:
АФФЕКТИВНЫЕ РАССТРОЙСТВА СЕЗОННЫЕ -- SEASONAL AFFECTIVE DISORDER (диетотерапия, патофизиология, профилактика и контроль, терапия, этиология)
ДЕТИ -- CHILD
ПОДРОСТКИ -- ADOLESCENT (физиология)
ПСИХОТЕРАПИЯ -- PSYCHOTHERAPY (методы, тенденции)
ФИТОТЕРАПИЯ -- PHYTOTHERAPY (использование, методы, тенденции)
Annotation: Прочитавши назву статті, хтось, можливо, помітить: навіщо в одній темі розглядати досить різні підходи – дитячу та підліткову психотерапію? Відповідь проста: для контрасту. Для розуміння всіх обставин, в яких психотерапевт змушений ураховувати рівень розвитку суб’єктів, отже, й застосовувати різну стратегію терапії. Мислення дітей є незрілим; вони несамостійні та цілком залежать від близького оточення дорослих, покладаючись на їхнє бачення світу та вказівки. Підлітки ж набули і певного досвіду, і багажу знань; вони вже надкритично оцінюють життя в сім’ї порівняно із суспільством. Однак у філософському сенсі дітей і підлітків об’єднує одне – це ті ж самі особистості в різні періоди розвитку, з лише їм властивими внутрішніми стимулами до дії та пізнання. Крім того, причина проблем дитячого і підліткового віку зазвичай єдина – або нездорове ставлення батьків, або вплив несприятливого соціуму
There are no free copies

Find similar
8.


    Мішура, С. С.
    Комплексна реабілітація пацієнтів із посттравматичним головним болем внаслідок мінно-вибухової травми [Text] / С. С. Мішура, С. А. Меленчук // Український науково-медичний молодіжний журнал. - 2022. - № 3 спецвип. - С. 36-37


MeSH-main:
НЕВРОЛОГИЧЕСКИЕ СИМПТОМЫ ПРИ ПАТОЛОГИЧЕСКИХ СОСТОЯНИЯХ -- NEUROLOGIC MANIFESTATIONS
РЕАБИЛИТАЦИЯ -- REHABILITATION
ГОЛОВНАЯ БОЛЬ -- HEADACHE (реабилитация, терапия)
КОГНИТИВНЫЕ РАССТРОЙСТВА -- COGNITION DISORDERS (реабилитация, терапия, этиология)
МОЗГА ГОЛОВНОГО СОТРЯСЕНИЕ -- BRAIN CONCUSSION (осложнения, патофизиология)
ПСИХОТЕРАПИЯ -- PSYCHOTHERAPY
Annotation: Закрита черепно-мозкова травма є формою набутої травми голови, що виникає коли раптовий травма- тизуючий фактор викликає пошкодження головного мозку. На сьогодні, найбільш частою причиною виникнення даного виду ушкодження можна вважати мінно-вибухову травму. Симптоми ЗЧМТ можна розділити на легкі, помірні та важкі, що залежить від ступеню ураження головного мозку. Пацієнт з легкою ЗЧМТ може залишатися у свідомості або відчувати втрату свідомості на кілька секунд або хвилин. Інші симптоми легкої ЗЧМТ включають головний біль, сплутаність свідомості, запаморочення, розмитість зору, дзвін у вухах, неприємний присмак у роті, втому або млявість, розлади когнітивних функцій. При наявності помірної або важкої ЗЧМТ можуть спостерігатися ті самі симптоми, але також може приєднуватися головний біль, який посилюється або не зникає, повторне блювання або нудота, конвульсії або судоми, нездатність прокинутися від сну, розширення однієї або обох зіниць, невиразне мовлення, слабкість або оніміння в кінцівках, втрата координації та неспокій або збудження (National Institute of Neurological Disorders and Stroke [NINDS], 2022). Головний біль можна вважати не лише одним з найпоширеніших гострих симптомів після перенесеної ЗЧМТ внаслідок МВТ, а й найбільш постійним та інвалідизу- ючим фактором (Kamins J, 2021). При обстеженні пацієнтів було використано шкалу MoCA, яка була розроблена як скринінговий інструмент передусім для виявлення легких когнітивних порушень (Nasreddine ZS, 2005). Якщо пацієнт набирає за MoCA менше 26 балів з 30 можливих, це вважається ознакою когнітивних порушень. З іншого боку, деякі дослідники вважають, що MoCA поки недостатньо протестована при різних неврологічних захворюваннях, зокрема у пацієнтів з післяінсультними когнітивними порушеннями (Godefroy O, 2011; Shi D, 2018). Можливості підвищення чутливості та специфічності інструментів для скринінгу потребують подальших досліджень (Rodrigues JC, 2019; Aam S, 2020). Мета роботи: Довести, що лікування із комплексним застосуванням пірацетаму та медично-психологічних методів покращує стан когнітивних функцій після перенесеної МВТ, ЗЧМТ, струсу та забою головного мозку легкого ступеня тяжкості
Additional Access Points:
Меленчук, С. А.

There are no free copies

Find similar
9.


   
    Розлади харчової поведінки: сучасний підхід до діагностування та лікування [Text] // НейроNEWS. - 2021. - № 1. - С. 46-50


MeSH-main:
ПИЩЕВОЕ ПОВЕДЕНИЕ -- FEEDING BEHAVIOR (действие лекарственных препаратов, классификация, психология)
ГИПЕРФАГИЯ -- HYPERPHAGIA (диагностика, психология)
БУЛИМИЯ НЕВРОТИЧЕСКАЯ -- BULIMIA NERVOSA (диагностика, психология)
АНОРЕКСИЯ НЕРВНО-ПСИХИЧЕСКАЯ -- ANOREXIA NERVOSA (диагностика, лекарственная терапия, психология)
ПСИХОТЕРАПИЯ -- PSYCHOTHERAPY (методы, тенденции)
Annotation: Розлади харчової поведінки нині набули значного поширення серед населення. Сьогодні смертність від нервової анорексії є найвищою серед усіх психічних захворювань, а нервова булімія та інші розлади харчування суттєво погіршують якість життя осіб, які страждають на них. До вашої уваги представлено огляд статті P. Hay «Current approach to eating disorders: a clinical update», опублікованої у виданні Internal Medicine Journal (2020 Jan; 50(1): 24–29), у якій ідеться про сучасну оновлену діагностичну концепцію розладів харчової поведінки, зокрема таких її порушень, як нападоподібне переїдання і розлад уникнення/обмеження споживання їжі
There are no free copies

Find similar
10.


    Зінич, О. В.
    Психобіотики як перспективні засоби для лікування психосоматичних ускладнень при цукровому діабеті [] = Psychobiotics as prospective means for treatment of psychosomatic complications of diabetes mellitus / О. В. Зінич, В. В. Корпачев, В. В. Ховака // Ендокринологія. - 2021. - Т. 26, № 2. - С. 152-159. - Бібліогр.: в кінці ст.


MeSH-main:
БИОПРЕПАРАТЫ -- BIOLOGICAL PRODUCTS (прием и дозировка, терапевтическое применение, фармакология)
ПРОБИОТИКИ -- PROBIOTICS (прием и дозировка, терапевтическое применение)
ПСИХОТЕРАПИЯ -- PSYCHOTHERAPY (методы)
ПСИХОСОМАТИЧЕСКАЯ МЕДИЦИНА -- PSYCHOSOMATIC MEDICINE (методы)
ТРЕВОГИ СОСТОЯНИЕ -- ANXIETY (лекарственная терапия)
КОГНИТИВНЫЕ РАССТРОЙСТВА -- COGNITION DISORDERS (лекарственная терапия)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS (патофизиология)
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY (тенденции)
Annotation: Розвиток цукрового діабету (ЦД) пов’язаний із такими ускладненнями, як депресія, тривожність, зниження когнітивності. Актуальною проблемою є пошук засобів, які дозволять поліпшити психосоматичний стан пацієнтів. Останнім часом дослідники в багатьох країнах світу стали вивчати пробіотики як засоби, здатні впливати на функціонування мозку. Такі пробіотики отримали назву психобіотиків — живих бактерій, здатних впливати на функції мозку і покращувати психофізіологічний стан шляхом взаємодії з кишковою мікробіотою. Ряд дослідників включають до психобіотиків і пребіотики, які сприяють збільшенню кількості корисних кишкових бактерій. Кишкова мікробіота охоплює всі мікроорганізми, які населяють простір від порожнини рота до прямої кишки. Вона слугує фундаментальною складовою кишково-мозкової вісі — біспрямованої системи, за допомогою якої мозок модулює функції шлунково-кишкового тракту. Кишкова мікробіота виконує важливу роль у формуванні гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової вісі, яка бере участь у регуляції багатьох фізіологічних процесів. ЇЇ стимуляція супроводжується підвищеною продукцією глюкокортикоїдів, зокрема, кортизолу і кортикостерону, відомих як маркерів стресу. Концентрації глюкокортикоїдів, що циркулюють, зростають у відповідь на психічний та фізичний стрес. Вони також посилюють відчуття загрози і пригнічують настрій, знижують пам’ять та інші когнітивні функції. Психобіотики виявляють анксіолітичний та антидепресивний ефекти, які характеризуються позитивними змінами в емоційній та когнітивній сферах. Виявилось, що психобіотики впливають на патогенетичні ланки стресорної реакції, які залучені до формування негативних психосоматичних ускладнень при ЦД. Отримані обнадійливі результати експериментальних та клінічних досліджень психобіотиків, які свідчать про перспективність їх використання в лікуванні пацієнтів із ЦД та ожирінням, а також в антиейджингових програмах. Перспективним є подальше дослідження застосування психобіотиків у лікуванні психосоматичних порушень при ЦД
The development of diabetes mellitus (DM) is associated with such complications as depression, anxiety, and cognitive decline. An urgent problem is the search for means which can improve the psychosomatic state of patients. Recently, researchers in many countries around the world have begun to study probiotics as agents that can influence the brain functioning. Such probiotics are called psychobiotics — living bacteria that can influence on brain function and improve its psychophysiological state by interacting with the intestinal microbiota. A number of researchers includes prebiotics to psychobiotics, which contribute the increase in beneficial gut bacteria. The gut microbiota encompasses all microorganisms that inhabit the space from the mouth to the rectum. It serves as a fundamental component of the cerebro-intestinal axis — the bidirectional system by which the brain modulates the functions of the gastrointestinal tract. The intestinal microbiota plays an important role in the formation of the hypothalamic-pituitary-adrenal axis, which is involved in the regulation of many physiological processes. Its stimulation is accompanied by increased production of glucocorticoids, in particular cortisol and corticosterone, known as stress markers. Circulating glucocorticoid concentrations are increased in response to mental and physical stress. They also increase the sense of threat and depress mood, memory and other cognitive functions. Psychobiotics exhibit anxiolytic and antidepressant effects, which are characterized by positive changes in the emotional and cognitive spheres. It turned out that psychobiotics affect the pathogenetic links of the stress response, which are involved in the formation of negative psychosomatic complications in DM. Encouraging results of experimental and clinical studies of psychobiotics have been obtained, which indicate the promise of their use in the treatment of patients with DM and obesity, as well as in antiaging programs. Further research on the use of psychobiotics in the treatment of psychosomatic disorders in DM is promising
Additional Access Points:
Корпачев, В. В.
Ховака, В. В.

There are no free copies

Find similar
11.


    Дорофеєва, У. С.
    Особливості психоемоційного статусу жінок із непліддям у пізньому репродуктивному віці (огляд літератури) [Text] = The peculiarities of the psycho-emotional state of women with infertility in the late reproductive age (literature review) / У. С. Дорофеєва, О. Г. Бойчук, Н. І. Матвійків // Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології. - 2021. - N 1. - С. 48-54


MeSH-main:
БЕСПЛОДИЕ ЖЕНСКОЕ -- INFERTILITY, FEMALE (психология)
РЕПРОДУКЦИЯ -- REPRODUCTION
ПСИХОТЕРАПИЯ -- PSYCHOTHERAPY
Annotation: Негативний вплив складної соціально-економічної ситуації на процеси народжуваності та ранньої неонатальної захворюваності й смертності вимагає більшої уваги до вивчення ролі психологічних факторів у вирішенні демографічних проблем. Саме медико-психологічний аспект покращення репродуктивного здоров’я є одним із найбільш актуальних завдань сучасної науки, а власне психологічна сторона цієї проблеми заслуговує пильного та всестороннього наукового дослідження
Мета дослідження – проаналізувати вплив психологічних чинників на психоемоційний статус жінок із непліддям. Можемо констатувати, що науковий інтерес до проблеми непліддя за останні роки значно зріс. Однак однозначних фактів про співвідношення психічного і соматичного в акушерсько-гінекологічній практиці не існує. У сучасному суспільстві вагітність перебігає на фоні хронічного стресу, що поглиблюється соціальними конфліктами, екологічними та технологічними катастрофами, а не тільки гінекологічними та соматичними проблемами, тому й заслуговує на увагу концепція генезу гестаційних ускладнень як хвороби дезадаптації, а власне психологічна сторона цієї проблеми потребує пильного та всестороннього наукового дослідження. Без сумніву, вплив психологічних чинників на психоемоційний статус жінок пізнього репродуктивного віку з непліддям вагомий. З’ясовано спільні психологічні прояви психоемоційного стану жінок із непліддям: підвищена вразливість, тривожність, нестійкість психоемоційних переживань. Проте визначено, що в одних групах є потреба у зовнішніх переживаннях, зменшенні маскулінного впливу і прийняття своєї жіночності, а в інших є потреба в підтримці, у формуванні проявів асертивної поведінки, підвищенні самооцінки і проектуванні оптимістичної картини світу. Серед психологічних чинників виокремлено такі: стресові переживання, конфліктність у поведінці партнерів, спосіб прийняття ситуації непліддя та готовність до її корекції. Тому метою нашої роботи було провести аналіз впливу психологічних чинників на психоемоційний статус жінок із непліддям
Additional Access Points:
Бойчук, О. Г.
Матвійків, Н. І.

There are no free copies

Find similar
12.


    Хаустова, О. О.
    Загальні принципи організації психологічної реабілітації пацієнтів із коронавірусвною інфекцією (COVID-19) / О. О. Хаустова, О. С. Чабан, А. О. Бурдейний // Практикуючий лікар. - 2021. - N 2 спецвип. - С. 36-42


MeSH-main:
КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS (осложнения)
РЕАБИЛИТАЦИЯ -- REHABILITATION
ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ МЕТОДЫ -- PSYCHOLOGICAL TECHNIQUES
ПСИХОТЕРАПИЯ -- PSYCHOTHERAPY
Annotation: З розвитком епідемічної ситуації COVID‑19 число підтверджених та підозрюваних пацієнтів продовжує збільшуватись, що сприяє зростанню навантаження на медичних працівників для боротьби з епідемією. Паралельно із цим підвищується потреба в психологічній реабілітації, оскільки в пацієнтів спостерігаються стійкі психічні та когнітивні порушення як в умовах стаціонарного/амбулаторного лікування, так і в період перебігу постковідного синдрому, що може зберігатися протягом тривалого часу. З огляду на це постала необхідність створення програми надання реабілітаційної допомоги пацієнтам із коронавірусною хворобою (COVID-19) та реконвалесцентам. У даному протоколі розглядаються поетапні стратегії ефективної психологічної реабілітації та надаються практичні рекомендації
Additional Access Points:
Чабан, О. С.
Бурдейний, А. О.

There are no free copies

Find similar
13.


    Assonov, D.
    Resilience-oriented interventions for patients with traumatic brain injury: prototypes analysis and new program development [Text] = Резилієнс-орієнтовані інтервенції для осіб з черепно-мозковою травмою: аналіз прототипів та розробка нової програми / D. Assonov // Український науково-медичний молодіжний журнал. - 2021. - № 2. - P15-26. - Bibliogr. at the end of the art.


MeSH-main:
ЧЕРЕПНО-МОЗГОВЫЕ ТРАВМЫ -- CRANIOCEREBRAL TRAUMA (осложнения, терапия)
КОМБАТАНТНЫЕ РАССТРОЙСТВА -- COMBAT DISORDERS (осложнения, патофизиология, терапия)
ПСИХОТЕРАПИЯ -- PSYCHOTHERAPY (методы)
Annotation: Resilience-focused psychotherapeutic interventions can be useful in accelerating the recovery and social reintegration of people with traumatic brain injury (TBI). The number of English-language publications in which authors discuss about resilience-oriented interventions has been growing rapidly in recent years. However, no summarizing of research on resilience-based interventions for people with traumatic brain injury has been made in recent years. The purpose of this study is to analyze and systematize modern resilience-oriented interventions for people with trauma and use them as prototypes to develop our own resilience-oriented program of psychocorrection. Articles for the last 5 years – from January 2016 to February 2021 – were analyzed. The search for scientific literature was conducted using PubMed and APA PsychNET. After analyzing the content and rejection of articles that did not meet the inclusion criteria, the review included 6 original articles, which describe 5 resilience-oriented interventions. The structure and format of the sessions of the analyzed programs are quite variable. The duration of one session varies from 30 to 90 minutes with a frequency of 1 time per week. All analyzed interventions are based on different approaches to understanding resilience and, accordingly, different methods of evaluating results. In addition, most of the analyzed psychocorrection programs focus on many phenomena and possible resilience factors and do not have a single theory or model as a basis. At the same time, a number of models that identify specific components or groups of components and designed to facilitate the selection of therapy targets have been developed in recent years. In further research and interventions, it is promising to focus on key aspects or categories, among which a number of cognitive and emotional components of resilience are distinguished. Currently, there are only the first results of the effectiveness of resilience-oriented interventions in TBI. However, these results allow us to make two important conclusions: 1) by influencing psychological processes, it is potentially possible to achieve a reduction in the intensity of traumatic brain injury symptoms; 2) resilience is a promising target for psychological interventions in traumatic brain injury. After the analysis and systematization of approaches to resilience training, we have developed our own resilience-oriented intervention. The effectiveness of our program will be studied further. Prospects for further research are development and analysis of the effectiveness of interventions aimed at cognitive and emotional components of resilience, adapted to cognitive deficits due to trauma, filled with specific training to develop new skills as well as development of interventions for traumatic brain injury in remote period. As an example of such interventions, we present the program of our own resilience-oriented intervention
Психотерапевтичні інтервенції, що спрямовані на резилієнс, можуть бути корисними для прискорення відновлення та соціальної реінтеграції осіб з черепно-мозковою травмою (ЧМТ). Кількість англомовних публікацій, в яких автори говорять про резилієнс-орієнтовані інтервенції, в останні роки стрімко зростає. Проте ще не було зроблено узагальнення проведених за останні роки досліджень, які стосуються резилієнс-орієнтованих інтервенцій для осіб з черепно-мозковою травмою. Мета даного дослідження – розробка резилієнс-орієнтованої програми психокорекції на основі аналізу та систематизації сучасних резилієнс-орієнтованих інтервенцій для осіб з ЧМТ в якості її прототипів. Було проаналізовано статті за останні 5 років – з січня 2016 по лютий 2021. Пошук наукової літератури вівся з використанням PubMed та APA PsychNET. Після аналізу вмісту та відхилення статей, які не відповідали критеріям включення, в огляд ввійшли 6 оригінальних статей, в яких описані 5 резилієнс-орієнтованих інтервенцій. Структура та формат сесій проаналізованих програм є достатньо варіативними. Тривалість однієї сесії варіює від 30 до 90 хв з частотою 1 раз на тиждень. В основі всіх проаналізованих інтервенцій лежать різні підходи до розуміння резилієнсу та відповідно різні методи оцінки результатів. Окрім того більшість проаналізованих програм психокорекції сконцентровані одразу на багатьох явищах та можливих факторах резилієнсу й не мають в своїй основі єдиної теорії чи моделі. В той же час останніми роками було створено ряд моделей, які виокремлюють конкретні компоненти або групи компонентів та покликані полегшити підбір мішеней терапії. У подальших дослідженнях та інтервенціях перспективним є концентрування на ключових аспектах або категоріях, серед яких виділяють ряд когнітивних та емоційних компонентів резилієнсу. Наразі присутні лише перші результати ефективності резилієнс-орієнтованих інтервенцій при ЧМТ. Проте ці результати дозволяють зробити два важливих висновки: 1) впливаючи на психологічні процеси, потенційно можна досягнути зменшення інтенсивності симптомів черепно-мозкової травми; 2) резилієнс є перспективною мішенню для психологічних інтервенцій при черепно-мозковій травмі. На основі аналізу й систематизації інформації про підходи до психокорекції резилієнсу нами була розроблена програма резилієнс-орієнтованої психокорекції, ефективність якої буде в подальшому вивчена. Перспективами подальших досліджень є створення та аналіз ефективності інтервенцій, спрямованих на когнітивні та емоційні компоненти резилієнсу, адаптованих під когнітивний дефіцит внаслідок ЧМТ, наповнених тренінговою роботою над розвитком нових навичок та розробка інтервенцій для віддаленого періоду травматичного ураження головного мозку, прикладом яких може бути розроблена нами програма втручання
There are no free copies

Find similar
14.


    Ogorenko, V. V.
    Clinical and psychopathological features of course and correction of depressive disorders in patients with brain tumors, prevention and rehabilitation [Text] / V. V. Ogorenko, A. G. Kyrychenko, O. M. Hnenna // Медичні перспективи. - 2021. - Т. 26, № 1. - P175-184. - Bibliogr. at the end of the art.


MeSH-main:
МОЗГА ГОЛОВНОГО НОВООБРАЗОВАНИЯ -- BRAIN NEOPLASMS (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология, психология, терапия)
ДЕПРЕССИВНЫЕ РАССТРОЙСТВА -- DEPRESSIVE DISORDER (диагностика, лекарственная терапия, профилактика и контроль)
ПСИХОТЕРАПИЯ -- PSYCHOTHERAPY (методы, тенденции)
РЕАБИЛИТАЦИЯ -- REHABILITATION (методы, психология)
Annotation: The article studys the psychological characteristics in patients with brain tumors of different localization which allows to reduce the diagnostic period and, as a result, minimize the time of early detection and the consequences of the surgical treatment of this pathology, and to cause a positive effect on preventing the development of psychopathological disorders at the hospital stage. Analysis of the clinical manifestations of depressive disorders of the subclinical level revealed their polymorphism: depression was accompanied by various variants of asthenic (prevalence of dyssomnias, psychalgia, adynamia and anxiety component) and anxiety (prevalence of senestopathies, hypochondria, phobia) states. The revealed symptom complexes of psychopathological and pathopsychological characteristics of the patient’s condition were the clinical justification for the choice of methods of psychotherapeutic correction. Adjuvant psycho­logical therapy, individual rational and family psychotherapy were used as the basic method of psycho­therapeutic influence. Pharmacological correction included: anxiolytics, antidepressants, atypical mild antipsychotics in low doses. The results of the SCL-90-R test demonstrate the effectiveness of the comprehensive treatment aimed at preventing and reducing the manifestations of psychopathological symptoms. Comparison of the mean values of the SCL-90-R test revealed significant differences in such indicators as somatization (p0.05), depressiveness (p0.01), anxiety (p0.05); high statistical significance is noted in the “index of symptom severity” integral indicator (p0.01). Obtained results of psychological and psychiatric research became the basis for the development of differential diagnostic criteria for the diagnosis and prevention of the development of mental disorders
Additional Access Points:
Kyrychenko, A. G.
Hnenna, O. M.

There are no free copies

Find similar
15.


   
    Гігієнічне обґрунтування заходів з оптимізації умов життєдіяльності та реабілітації у закладах нового типу для пацієнтів з психічними розладами [Text] = Hygienic substantiation of measures to optimize living conditions and rehabilitation in new types of institutions for patients with mental disorders / В. В. Чорна [та ін.] // Вісник Вінницького нац. мед. ун-ту. - 2021. - Т. 25, № 2. - С. 314-319. - Бібліогр.: в кінці ст.


MeSH-main:
ПСИХИАТРИЧЕСКОЕ ОТДЕЛЕНИЕ БОЛЬНИЦЫ -- PSYCHIATRIC DEPARTMENT, HOSPITAL (организация и управление, тенденции, этика)
ПСИХОТЕРАПИЯ -- PSYCHOTHERAPY (методы, организация и управление, тенденции)
РЕАБИЛИТАЦИЯ -- REHABILITATION (методы, организация и управление, тенденции)
КАЧЕСТВО ЖИЗНИ -- QUALITY OF LIFE (психология)
ПСИХИЧЕСКИЕ РАССТРОЙСТВА -- MENTAL DISORDERS (реабилитация)
Annotation: На відміну від України, психосоціальна реабілітація в Європейських країнах на сьогодні набуває великої популярності задля соціалізації та реінтеграції пацієнтів з психічними розладами, для більш адаптивного їх самовдосконалення. У статті проаналізовано досвід країн ЄС щодо новітніх, сучасних, психосоціальних методів надання медичної допомоги/реабілітації пацієнтам з психічними розладами для підвищення навичок самокерування пацієнтів, на реінтеграцію особистості, розвиток адаптивних властивостей, самовдосконалення і задля зменшення витрат на охорону здоров’я. Проведено гігієнічне обґрунтування заходів з оптимізації умов життєдіяльності та лікувально-реабілітаційного процесу для пацієнтів з розладами психіки та поведінки. Для виконання поставлених завдань в соціологічному дослідженні прийняли участь 92 особи – родичі пацієнтів з психічними розладами, які були опитані за допомогою спеціально розробленої анкети: “Спосіб визначення оцінки якості надання медичної допомоги родичами пацієнта психіатричної лікарні та взаємовідношення “лікар-родич” ”. Анкетування проводилося у січні 2020 року до початку карантину на COVID-19 і до початку другого етапу медичної реформи в галузі психіатрії. У роботі використовувалися, контент-аналіз вітчизняних та зарубіжних наукових джерел, бібліосемантичний, аналітичний та статистичний методи досліджень. Виявлено, що найбільш суттєвими проблемами, з якими стикаються пацієнти при наданні їм психіатричної допомоги, на думку родичів, є невідповідність санітарно-побутових та гігієнічних умов перебування пацієнтів у психіатричних стаціонарах (62,6%), низька якість медичної допомоги (37,3%) та неуважне ставлення з боку медичного персоналу (34,7%). При соціологічному опитуванні родичів пацієнтів з розладами психіки та поведінки встановлено, що пацієнтів направляють на лікування лише в критичному стані. У лікувальний процес пацієнтів з розладами психіки та поведінки в наш час необхідно запроваджувати комплексний підхід, не обмежуючись лише психофармакологічними засобами. Для цього кожному пацієнту необхідно індивідуально розробляти психосоціально-реабілітаційні методи: тренінги з музичної терапії, комунікативні, мотиваційні, спортивні тренінги, бібліотерапія, арт-терапія, анімалотерапія, тренинги щодо підвищення соціальної адаптації, активацію проявів самостійності, як це проводиться в країнах ЄС
In contrast to Ukraine, psychosocial rehabilitation in European countries today is gaining considerable popularity for the socialization and reintegration of patients with mental disorders, for their more adaptive self-improvement. The article analyzes the experience in the EU in the latest, modern, psychosocial methods of providing medical care/rehabilitation to patients with mental disorders to improve patient self-management skills, personal reintegration, development of adaptive properties, self-improvement and to reduce health care costs. Hygienic substantiation of measures to optimize living conditions and treatment and rehabilitation process for patients with mental and behavioral disorders. To perform the tasks in the sociological study involved 92 people – relatives of patients with mental disorders using a specially designed questionnaire: “A method of determining the quality of medical care by relatives of a psychiatric patient and the relationship “doctor-relative””. The survey had conducted in January 2020 before the start of quarantine on COVID-19 and the beginning of the second phase of medical reform in the field of psychiatry. The work used content analysis of domestic and foreign scientific sources, bibliosemantic, analytical, and statistical research methods. It has found that the most significant problems faced by patients in providing them with psychiatric care, according to relatives, are the inconsistency of sanitary and hygienic conditions of patients in psychiatric hospitals – 62.6%, low quality of care – 37.3% and inattentive attitude on the part of medical staff – 34.7%. A sociological survey of relatives of patients with mental and behavioral disorders found that patients are referring for treatment only in critical conditions. Treatment of patients with mental and behavioral disorders nowadays, it is necessary to introduce a comprehensive approach, not just psychopharmacological drugs. To do this, each patient must individually develop psychosocial rehabilitation methods: training in music therapy, communication, motivation, sports training, bibliotherapy, art therapy, animal therapy, training to improve social adaptation, activation of independence, as is done in the EU
Additional Access Points:
Чорна, В. В.
Гуменюк, Н. І.
Сидорчук, Т. М.
Поляруш, В. В.
Фурман, Л. Б.
Шевчук, А. М.

There are no free copies

Find similar
16.


    Новицкая-Усенко, Л. В.
    Колокольный звон: в жизни и медицине / Л. В. Новицкая-Усенко, А. А. Усенко, Т. Д. Литвицкая // Медицина невідкладних станів. - 2021. - Т. 17, № 5. - С. 16-20. - Бібліогр. в кінці ст.


MeSH-main:
ПСИХИЧЕСКОЕ ЗДОРОВЬЕ -- MENTAL HEALTH
МУЗЫКОЙ ТЕРАПИЯ -- MUSIC THERAPY (методы)
ПСИХОТЕРАПИЯ -- PSYCHOTHERAPY (методы)
Annotation: В статье приведены данные о месте колоколов и колокольчиков в культурной жизни человека, механизмах воздействия колокольного звона на организм. Названы возможные сферы применения колоколотерапии как одного из методов немедикаментозного лечения в качестве профилактического и лечебного средства самостоятельно или в дополнение к традиционной медикаментозной терапии для коррекции психоэмоционального и соматического здоровья человека
У статті наведені дані про місце дзвонів і дзвіночків у культурному житті людини, механізми впливу дзвону на організм. Названі можливі сфери застосування дзвонотерапії — одного з методів немедикаментозного лікування — як профілактичного і лікувального засобу самостійно або на додаток до традиційної медикаментозної терапії для корекції психоемоційного та соматичного здоров’я людини
Additional Access Points:
Усенко, А. А.
Литвицкая, Т. Д.

There are no free copies

Find similar
17.


    Корниенко, А. М.
    Оценка алгоритма диагностики и возможностей лечения пациентов с пенильной дисморфофобией [Text] = Assessment of the Algorithms for Diagnostics and the Possibilities of Treating Patients with a Penile Dysmorphie Disorder / А. М. Корниенко, М. А. Щербак, Н. В. Турчак // Здоров’я чоловіка. - 2021. - N 1. - С. 8-14. - Библиогр. в конце ст.


MeSH-main:
ТЕЛА ДИСМОРФИЧЕСКИЕ РАССТРОЙСТВА -- BODY DYSMORPHIC DISORDERS (диагностика, психология, этиология)
ПСИХОТЕРАПИЯ -- PSYCHOTHERAPY (методы, тенденции)
ПОЛОВОГО ЧЛЕНА ПРОТЕЗ -- PENILE PROSTHESIS (использование, тенденции)
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ ВОССТАНОВИТЕЛЬНЫЕ -- RECONSTRUCTIVE SURGICAL PROCEDURES (тенденции)
ФОТОГРАФИЧЕСКИЕ СНИМКИ -- PHOTOGRAPHS
Annotation: В статье рассмотрены вопросы, касающиеся выбора диагностических алгоритмов и планирования тактики лечения пациентов с пенильной дисморфофобией. Представлены психологические особенности указанной группы пациентов, методы диагностики, психотерапевтической коррекции и выбора хирургической тактики. Проявления пенильной дисморфофобии и дисморфомании, как расстройства более глубокого уровня, рассматриваются как интегративная проблема, решаемая с позиций урологии, психотерапии, эстетической хирургии. В связке с андрологом требуется привлечение психотерапевта и, при необходимости, психиатра. На начальных этапах работы с пациентом используется узконаправленная психотерапия. Следующим уровнем коррекции является когнитивно-поведенческая психотерапия (КПТ) с техникой «экспозиции и предотвращения реакций» или «когнитивной реструктуризации». Важной считается методика «осознанности КПТ» для обучения пациента умению прекращать субъективное восприятие личных переживаний. Для закрепления результата применяется индивидуальная гипносуггестивная терапия и групповая (семейная) психотерапия. Показания для хирургического увеличения размеров полового члена подразделяют на медицинские, функциональные и эстетические. Пенильная дисморфофобия является эстетическим показанием для проведения операции. Противоречиями при проведении таких вмешательств можно назвать отсутствие стандартизованных методов с высоким положительным прогнозом, завышенные ожидания пациента, отсутствие результата но повышению самооценки мужчины даже при положительном результате операции. В клинике отдела сексопатологии и андрологии ГУ «Институт урологии НАМН Украины» используется методика проведения лигаментотомии для удлинения полового члена и имплантации полипропиленовой сетки под поверхностную фасцию полового члена для его утолщения. Для пациентов с проявлениями пенильной дисморфофобии одновременно с тяжелыми формами эректильной дисфункции, предложен ряд операций для одномоментной установки пенильных имплантов и увеличивающей пластики белочной оболочки полового члена с помощью наложения графта: корноропластика с циркулярным графтом, Sliding Technique, модификации слайдинг-техники (MoST), аугментационная техника Multiple-slit-Technique (MuST). Данные методики не входят в перечень рекомендаций, предлагаемых урологическим сообществом, имеют высокие прогнозируемые риски осложнений, требующие срочной эксплантации фаллопротеза и необратимой потери длины полового члена
The article discusses issues related to the choice of diagnostic algorithms and planning tactics for treating patients with penile dysmor- phophobia. The psychological characteristics of this group of patients, methods of diagnosis, psychotherapy correction and the choice of surgical tactics are sounded. The manifestations of penile dysmorphophobia and dysmorphomania, as disorders of a deeper level, are considered as an integrative problem solved from the standpoint of urology, psychotherapy, and aesthetic surgery. In conjunction with an andrologist, the involvement of a psychotherapist and, if necessary, a psychiatrist is required. At the initial stages of working with a patient, narrowly focused psychotherapy is used. The next level of correction is cognitive behavioral psychotherapy (CBT) with the technique of “exposure and prevention of reactions” or “cognitive restructuring”. The “mindfulness CBT” technique is considered important for teaching the patient the ability to stop subjective perception of personal experiences. To consolidate the result, individual hypnosuggestational therapy and group (family) psychotherapy are used. The indications for surgical enlargement of the penis are divided into medical, functional and aesthetic. Penile dysmorphophobia is an aesthetic indication for surgery. Contradictions in carrying out such interventions include the lack of standardized methods with a high positive prognosis, overestimated patient expectations, and the lack of a result to improve a man’s self-esteem even with a positive result of the operation. The clinic of the Department of Sexopathology and Andrology of the State Institution «Institute of Urology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine» uses a ligamentotomy technique to lengthen the penis and implant a polypropylene mesh under the superficial fascia of the penis to thicken it. For patients with manifestations of penile dysmorphophobia simultaneously with severe forms of erectile dysfunction, a number of operations have been proposed for the simultaneous installation of penile implants and augmentation of the tunica albuginea using a graft: corporoplasty with a circular graft, Sliding Technique, modification of the sliding technique (MoST), Multiple-slid- Tcchnique (MuST) augmentation technique. These techniques are not included in the list of recommendations offered by the urological community; they have high predictable risks of complications requiring urgent explantation of the prosthesis and irreversible loss of penile length
Additional Access Points:
Щербак, М. А.
Турчак, Н. В.

There are no free copies

Find similar
18.


    Поворознюк, М. В.
    Порушення сексуальних функцій у чоловіків із безпліддям у шлюбі, зумовленим трубно-перитонеальною патологією у жінок. Ефективність комбінованого застосування дієтичних добавок [Text] = Sexual Dysfunctions in Men with Infertility in Marriage, Which is Caused by Tubal Peritoneal Pathology in Women. The Effectiveness of the Combined Use of Dietary Supplements / М. В. Поворознюк // Здоров’я чоловіка. - 2021. - N 4. - С. 79-84. - Бібліогр.: в кінці ст.


MeSH-main:
ЭРЕКТИЛЬНАЯ ДИСФУНКЦИЯ -- ERECTILE DYSFUNCTION (патофизиология, терапия, этиология)
БЕСПЛОДИЕ -- INFERTILITY (патофизиология, терапия, этиология)
ЖЕНСКИЕ БОЛЕЗНИ -- GENITAL DISEASES, FEMALE (патофизиология, терапия, этиология)
ПСИХОТЕРАПИЯ -- PSYCHOTHERAPY (методы, статистика, тенденции)
КОМБИНИРОВАННОЕ ЛЕЧЕБНОЕ ВОЗДЕЙСТВИЕ -- COMBINED MODALITY THERAPY (методы, статистика, тенденции)
Annotation: Проблема безплідного шлюбу в останні десятиліття стала однією з найгостріших як у медичному, так і у соціальному аспектах. В умовах економічної кризи, падіння народжуваності і високого рівня загальної смертності проблема охорони репродуктивного здоров’я населення набуває особливої соціальної значущості. Безплідність має значення не тільки для конкретних родин, але і впливає на суспільство в цілому, знижуючи соціальну і професійну активність репродуктивної групи населення
Мета дослідження: аналіз порушень сексуальних функцій у чоловіків із безпліддям у шлюбі, зумовленим трубноперитонеальною патологією у жінок, та визначення ефективності лікування за допомогою комбінованого застосування дієтичних добавок. Матеріали та методи. Було обстежено 105 чоловіків із безпліддям у шлюбі, причиною якого було визнано трубноперитонеальну патологію у жінок. Вік пацієнтів групи 1 становив від 23 до 56 років; групи 2 – від 24 до 54 років (середній вік – 34,1±0,7 року і 33,6±1,1 року відповідно; р0,05). Сексуальні розлади пацієнтів було вивчено шляхом опитування. В основу запитань та варіантів відповідей на них було покладено Міжнародний індекс еректильної функції. Для покращення психоемоційного стану і відновлення сексуальних функцій у всіх пацієнтів проводили раціональну психотерапію. Дієтичні добавки виробництва ТОВ «Гармонія Україна» були призначені 63 особам, 42 чоловіки додаткового лікування не отримували. Результати. У результаті проведеного дослідження встановлено, що у чоловіків з пар, причиною безплідного шлюбу в яких раніше було визнано трубно-перитонеальну патологію у жінок, проявами сексуальних дисфункцій є рідкі інтимні стосунки, зниження статевого потягу, порушення еректильної функції. Використання дієтичних добавок на фоні раціональної психотерапії призводить до покращення і нормалізації чоловічої сексуальності, а саме: збільшення частоти інтимних відносин, посилення статевого потягу, наявності стійкої, тривалої, контрольованої ерекції при здійсненні статевого акту, виникнення більш яскравих оргастичних відчуттів. Позитивний вплив терапії із включенням дієтичних добавок відзначали 92,1% чоловіків, дуже задоволеними лікуванням були 69,9% пацієнтів. Чоловіки, які отримували тільки раціональну психотерапію, вказували на її ефективність у 23,8% випадків (р0,001), дуже високу ефективність – у 19,0% випадків (р0,001). Заключення. Дієтичні добавки доцільно включати в комплекс терапії чоловіків із безпліддям у шлюбі, зумовленим трубно-перитонеальною патологією у жінок, за наявності сексуальних розладів
There are no free copies

Find similar
19.


    Otroshchenko, P.
    Depression in cancer patients during COVID-19 pandemic [Text] = Депресія у хворих на рак під час пандемії СOVID-19 / P. Otroshchenko, N. Otroshchenko, I. Otroshchenko // Український науково-медичний молодіжний журнал. - 2021. - № 3. - P23-31. - Bibliogr. at the end of the art.


MeSH-main:
ДЕПРЕССИВНЫЕ РАССТРОЙСТВА -- DEPRESSIVE DISORDER (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ШЕЙКИ МАТКИ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- UTERINE CERVICAL NEOPLASMS (патофизиология, психология)
КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS (психология, эпидемиология)
ПСИХОТЕРАПИЯ -- PSYCHOTHERAPY (методы, тенденции)
ТЕРАПЕВТИЧЕСКИЕ МЕТОДЫ И СРЕДСТВА -- THERAPEUTICS (использование)
Annotation: More than 100 million confirmed accidents and more than 2 million deaths - this is the summary of СOVID-19 in mid-2021 when the whole world is experiencing the worst twilight of the pandemic. At the same time, the WHO European Regional Office considers this period to be the tipping point of the pandemic, linking it to the beginning of mass vaccination and the accumulated experience in the diagnosis and treatment of COVID-19 and its consequences, Despite the emergence of new mutations of the virus, the presence of prolonged forms of the disease (long-COVID, or post-COVID syndrome) (World Health Organization. Statement by Dr. Hans Henri P. Kluge, WHO Regional Director for Europe. Copenhagen, 7 January 2021). Apart from psychotic disorders of infectious origin in СOVID-19 (mental confusion, psychomotor agitation, delirious, hallucinatory, beacon-like, and affective disorders), non-productive changes in consciousness may develop, post-traumatic stress disorder (PTSD), non-psychotic asthenic states, depression, hypochondriacally disorders, sleep disorders, autonomic manifestations, cognitive deficit disorder, secondary encephalopathy, organ disorders (Kumar S., et al., 2021; Einvik G, et al., 2021). The prevalence of infectious psychosis has a pronounced tendency to decrease, while non-psychotic and cognitive deficit disorders after COVID-19 occur more frequently (Hampshire A., et al., 2020). At this time, the rate of depression and anxiety disorders due to the influence of coronavirus infection is significantly higher than in previous years (McCracken L.M., et al., 2020; Kujawa A., et al., 2020). Among the predictors of their development under pandemic conditions are COVID-19 symptoms, history of somatic disorders, oncological diseases, interim measures, and financial losses. A major stressor effect of the COVID-19 pandemic can provoke nosocomial depression in COVID-19 postinfectious cancer patients, a complication in the course of postinfectious depression, and an exacerbation of depression in patients with an infectious disorder in their medical history (Petelin D.S, 2018; Dorozhenok I.Yu., 2021). Depression invariably attracts the attention of physicians. The main reasons for this are its widespread and widespread manifestations and variants of disorder that affect a significant number of people of different stature, age, social groups, and cultures. Women suffer from depression more often than men. According to the World Health Organization, more than 350 million people in the world suffer from depression (World Health Organization. Depression., 2018). The prevalence of depression in cancer is significantly higher than in the general population and, according to physicians, ranges from 33 to 42% (Otroshchenko N. P., et al., 2019). Symptoms of depression are diagnosed in every fourth oncologic patient and occur more frequently in the later stages of the disease. Unfortunately, these patients do not often come into the psychiatrist’s field of vision, because, considering the specifics of the disease, they are under the care of oncologists, and they turn to psychiatrists only in cases of major depression or suicidal attempts. High rates of depression (23%) are diagnosed with the most common forms of gynecologic cancer, cervical cancer, and uterine cancer (Arnaboldy P., et al., 2016; Bulletin of the National Cancer Registry N 20 - Cancer in Ukraine, 2017-2018; Petelin D.S., 2018; Otroshchenko N. P., et al., 2019). Comorbidity of oncologic diseases and coronavirus disease causes the risk of serious complications of these viral infections and requires the development and implementation of medical, social, and other protection measures for cancer patients, as well as for patients who have had cancer or other diseases and diseases that impair the function of the immune system (Tian, Y., et al., 2021). Therefore, the relevance of the study of post-covid depression (Hampshire A., et al., 2020; Kumar S., et al., 2021), including in patients with cancer (Tian, Y., et al, 2021), is due to the significant number of cervical and uterine cancer patients, comorbidity, lack of early effective diagnosis, psychological and psychiatric support, late call for help, the tendency to chronicity, and risk of self-harm (Arnaboldy P., et al., 2016; Petelin D.S., 2018; Otroshchenko N. P., et al., 2019)
Коморбідність онкологічного захворювання, депресії і коронавірусної хвороби спричиняє значне збільшення витрат на охорону здоров’я, зниження якості життя хворих, пізнє звернення по медичну допомогу і погіршення її ефективності, створює небезпеку самогубства. Сучасні публікації аналізують дані щодо особливостей постковідних психічних розладів у період пандемії коронавірусної хвороби 2019 – 2021 років, але відсутні дані щодо клінічних особливостей депресії з постковідним синдромом у жінок, хворих на найбільш поширені онкологічні захворювання репродуктивної сфери - рак шийки матки і рак тіла матки. Мета. Підвищення рівня медичної допомоги хворим на депресію з постковідним синдромом при захворюванні на рак шийки матки і рак тіла матки за допомогою розробки програм діагностики та лікування депресії у вказаних хворих під час пандемії коронавірусної хвороби 2019 – 2021 років. Матеріали і методи. Обстежено 32 жінки основної групи з депресивними розладами після встановлення онкологічного діагнозу (рак шийки матки і рак тіла матки) і перенесеної коронавірусної хвороби, що підтверджені клінічно і лабораторно, та 30 жінок контрольної групи з депресією при зазначених онкологічних захворюваннях, діагностованих до початку пандемії, впродовж 2018 року, віком від 24 до 65 років. Вказані хворі були всебічно обстежені клінічним, клініко-психопатологічним, патопсихологічним, клініко-динамічним, катамнестичним, лабораторними та іншими методами на базі відділення клінічної радіоонкології Національного інституту раку, кафедри психіатрії та наркології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, Київського некомерційного підприємства «Клінічна лікарня «ПСИХІАТРІЯ». До результатів досліджень застосовано дескриптивні і аналітичні клініко-статистичні методи. Комплексна програма діагностики і лікування вказаних хворих на депресію з постковідним синдромом включала психофармакотерапію в поєднанні з психотерапією і проводилась перед застосуванням променевої терапії. Результати і обговорення. У 32 хворих на рак шийки матки і рак тіла матки І, П, Ш стадій основної групи, які перенесли коронавірусну хворобу, виявлена непсихотична депресія з переважанням астено-депресивных (n=17; 53,1 %), тривожно-депресивних ( n=9; 28,1%), розладів. Рідше зустрічалась депресія з іпохондричною (n=4; 12,5 %) і обсесивно-фобічною (n=2; 6,3%) симптоматикою. У 30 жінок контрольної групи з непсихотичною депресією при вказаних онкологічних захворюваннях виявлені тривожний (n = 13; 43,3%), астенічний (n = 8; 26,7%), обсесивно-фобічний (n = 5; 16,7%) і іпохондричний (n = 4; 13, 3%) варіанти. Таким чином, у хворих основної групи перевежає астенічний варіант депресії, порівняно з контрольною (p0,05), що може бути спричинено сполученням психотравмуючого впливу встановлення онкологічного діагнозу і перенесеною коронавірусною хворобою. Пацієнтки розподілені на терапевтичні групи, в яких були проведені лікувальні програми психофармакотерапії у сполученні з психотерапією, відповідно до варіантів депресії і переважання виявленої симптоматики. Висновки. Депресія у хворих на рак шийки матки і рак тіла матки, які перенесли коронавірусну хворобу під час пандемії, виникає в астенічному, тривожному, іпохондричному, а також, обсесивно-фобічному варіантах, але домінуючим є астенічний варіант (p0,05). Запропоновані діагностичні і лікувальні програми запобігають хронізації, ускладненням, виникненню суїцидальної поведінки, сприяють редукції вказаних розладів, підвищують рівень медичної і психолого-психіатричної допомоги зазначеним хворим.Коморбідність онкологічного захворювання, депресії і коронавірусної хвороби спричиняє значне збільшення витрат на охорону здоров’я, зниження якості життя хворих, пізнє звернення по медичну допомогу і погіршення її ефективності, створює небезпеку самогубства. Сучасні публікації аналізують дані щодо особливостей постковідних психічних розладів у період пандемії коронавірусної хвороби 2019 – 2021 років, але відсутні дані щодо клінічних особливостей депресії з постковідним синдромом у жінок, хворих на найбільш поширені онкологічні захворювання репродуктивної сфери - рак шийки матки і рак тіла матки. Мета. Підвищення рівня медичної допомоги хворим на депресію з постковідним синдромом при захворюванні на рак шийки матки і рак тіла матки за допомогою розробки програм діагностики та лікування депресії у вказаних хворих під час пандемії коронавірусної хвороби 2019 – 2021 років. Матеріали і методи. Обстежено 32 жінки основної групи з депресивними розладами після встановлення онкологічного діагнозу (рак шийки матки і рак тіла матки) і перенесеної коронавірусної хвороби, що підтверджені клінічно і лабораторно, та 30 жінок контрольної групи з депресією при зазначених онкологічних захворюваннях, діагностованих до початку пандемії, впродовж 2018 року, віком від 24 до 65 років. Вказані хворі були всебічно обстежені клінічним, клініко-психопатологічним, патопсихологічним, клініко-динамічним, катамнестичним, лабораторними та іншими методами на базі відділення клінічної радіоонкології Національного інституту раку, кафедри психіатрії та наркології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, Київського некомерційного підприємства «Клінічна лікарня «ПСИХІАТРІЯ». До результатів досліджень застосовано дескриптивні і аналітичні клініко-статистичні методи. Комплексна програма діагностики і лікування вказаних хворих на депресію з постковідним синдромом включала психофармакотерапію в поєднанні з психотерапією і проводилась перед застосуванням променевої терапії. Результати і обговорення. У 32 хворих на рак шийки матки і рак тіла матки І, П, Ш стадій основної групи, які перенесли коронавірусну хворобу, виявлена непсихотична депресія з переважанням астено-депресивных (n
Additional Access Points:
Otroshchenko, N.
Otroshchenko, I.

There are no free copies

Find similar
20.


   
    Як лікувати депресію? [Text] // Фармацевт практик. - 2021. - № 11/12. - С. 38


MeSH-main:
ДЕПРЕССИЯ -- DEPRESSION (лекарственная терапия)
ЛЕКАРСТВЕННАЯ ТЕРАПИЯ -- DRUG THERAPY (использование)
ПСИХОТЕРАПИЯ -- PSYCHOTHERAPY (методы)
Annotation: За даними Управління національної статистики Великобританії, приблизно кожен шостий дорослий (17%) віком 16 років і старше влітку 2021 р. переживав певну форму депресії. На сьогодні в цій країні рівень депресії у суспільстві залишається вищим, ніж до пандемії коронавірусу, коли лише 10% дорослих відчували депресію різного ступеня важкості. У 2019 р. відділ охорони здоров’я Великобританії у доповіді «Залежність та абстиненція, пов’язані з деякими призначеннями ліків» зазначив, що у 2017-2018 pp. 17% дорослого населення Британії (7,3 млн осіб) призначали антидепресанти. Національний інститут здоров’я і досконалості допомоги (NICE) пропонує розширити методи лікування осіб з депресією, більше того, пацієнти або їхні медичні представники повинні брати участь в обговоренні і виборі методів лікування
There are no free copies

Find similar
21.


    Кочарян, Г. С.
    Гиперсексуальность у женщины: случай из клинической практики [Text] / Г. С. Кочарян // Здоров’я чоловіка. - 2020. - № 3. - С. 52-56. - Библиогр. в конце ст.


MeSH-main:
СЕКСУАЛЬНЫЕ ДИСФУНКЦИИ ПСИХОТИЧЕСКИЕ -- SEXUAL DYSFUNCTIONS, PSYCHOLOGICAL (лекарственная терапия, патофизиология, терапия, этиология)
ЖЕНЩИНЫ -- WOMEN
СЕКСУАЛЬНОСТЬ -- SEXUALITY (действие лекарственных препаратов, психология)
ПСИХОТЕРАПИЯ -- PSYCHOTHERAPY
ГИПНОЗ -- HYPNOSIS
Annotation: Приводится история болезни, где гиперсексуальность можно было концептуализировать как проявление persistent genital arousal disorder)/restless genital syndrome) [PGAD/ReGS]. Больная Ш., 75 лет, которая обратилась к нам за лечебной помощью 16.04.2015 г., предъявила жалобы на ощущение «полового влечения в области лобка», жжение в ногах (по внутренней поверхности бедер), в лобке и на животе выше лобка на небольшой площади. «Мне нужна близость, но головой понимаю, что мне это не надо». Жжение и сексуальное желание бывают не всегда. Появление желания совпадает с возникновением жжения. Вначале появляется жжение, а потом желание, или наоборот. Жжение и желание могут начаться с утра и беспокоят в течение всего дня, но когда чем-то занята, то переключается и забывает об этом. Появлению расстройства предшествовала смерть старшего брата, который в свое время практически заменил ей отца. Он всегда помогал ей и морально, и материально. Для нее он был весьма значимой личностью, она его очень любила. Поэтому его смерть, которая случилась в начале декабря2013 г., она очень тяжело переживала. Расстройство, по поводу которого пациентка обратилась ко мне, возникло 14 февраля 2014 года. Ночью проснулась, ее сильно трясло, почувствовала сильное половое влечение и сильное жжение внизу живота над лобком и на внутренней стороне бедер. Не могла спать. Возникшее ночью возбуждение не отпускало ее до утра и сохранялось на следующий день, но потом начало ослабевать. Лечилась у различных врачей. Хотя было достигнуто некоторое ослабление симптоматики, но избавиться от развившегося у нее расстройства она не смогла. В результате проведенного анализа мы предположили его цереброваскулярный генез, отразившийся на функционировании головного мозга. В качестве весомого способствующего фактора рассматривали длительный дистресс, обусловленный выраженной психотравмой (смерть чрезвычайно значимого для пациентки человека). Проведенное нами лечение (гипносуггестивная терапия, сонапакс, гидазепам, орошение лобка 10 % аэрозолем лидокаина), главным компонентом которой был гипноз (проведено 10 его сеансов), привело к полному исчезновению симптоматики. Опрос, проведенный спустя 5 лет после окончания лечения, свидетельствовал о стойкости и длительности полученных результатов. Приведенный клинический случай не является очень ярким, однако это в значительной степени можно объяснить возрастом пациентки, что исключало возможность появления ряда феноменов, характерных для PGAD/ReGS
There are no free copies

Find similar
22.


    Кочарян, Г. С.
    Фобическая диспареуния: случай из практики [Text] / Г. С. Кочарян // Здоров’я чоловіка. - 2020. - № 4. - С. 39-42. - Библиогр. в конце ст.


MeSH-main:
СЕКСУАЛЬНЫЕ ДИСФУНКЦИИ ПСИХОТИЧЕСКИЕ -- SEXUAL DYSFUNCTIONS, PSYCHOLOGICAL (патофизиология, терапия)
ДИСПАРЕУНИЯ -- DYSPAREUNIA (лекарственная терапия, патофизиология, терапия)
ПСИХОТЕРАПИЯ -- PSYCHOTHERAPY
ГИПНОЗ -- HYPNOSIS
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
ЖЕНЩИНЫ -- WOMEN
Annotation: Описывается случай фобической диспареунии. Речь идет о 22-летней девушке, у которой боль в гениталиях впервые возникла 2 года назад при половом акте с мужчиной, у которого длина полового члена составляла 25 см. Совершила с ним только 5 половых актов, а потом из-за боли отношения с ним прервала. Сейчас встречается с 22-летним парнем, который живет в другом городе, и они приезжают друг к другу в гости. Генитальная боль и жжение во влагалище возникает у нее не только при половых актах с ним и после их окончания, но даже и тогда, когда они находятся в разных городах
There are no free copies

Find similar
23.


    Загуровський, В. М.
    Стрес та якість життя після перенесеної транзиторної ішемічної атаки / В. М. Загуровський, Н. Л. Калайтан, О. В. Строна // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 6. - С. 83-90. - Бібліогр. в кінці ст.


MeSH-main:
МОЗГА ГОЛОВНОГО ИШЕМИЧЕСКАЯ АТАКА ТРАНЗИТОРНАЯ -- ISCHEMIC ATTACK, TRANSIENT (осложнения, психология)
СТРЕСС ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ -- STRESS, PSYCHOLOGICAL (диагностика, патофизиология, терапия, этиология)
ТРЕВОГИ СОСТОЯНИЯ НЕВРОТИЧЕСКИЕ -- ANXIETY DISORDERS (патофизиология, терапия, этиология)
АДАПТАЦИЯ ПСИХОЛОГИЧЕСКАЯ -- ADAPTATION, PSYCHOLOGICAL
КАЧЕСТВО ЖИЗНИ -- QUALITY OF LIFE
ПСИХОТЕРАПИЯ -- PSYCHOTHERAPY
Annotation: Транзиторні ішемічні атаки є одним із варіантів розвитку гострих порушень мозкового кровообігу й посідають значне місце серед патології нервової системи. Як ускладнення вони характерні для перебігу гіпертонічної хвороби. У клінічному перебігу атак відсутня візуалізація вогнищ ураження мозку, спостерігається інволюція неврологічної симптоматики протягом 24 годин. Транзиторні ішемічні атаки є невідкладним станом, що викликає значну стресову реакцію особистості, що залишає після себе зміни у психічній сфері. Дослідження цих чинників украй недостатнє, хоча вони мають досить велику вагу для прогнозу та проведення своєчасної адекватної психокорекції у складі профілактики розвитку повторних ішемічних проявів. Мета. Робота спрямована на вивчення характеристик впливу на сфери особистості стресового стану після перенесеної транзиторної ішемічної атаки у хворих на гіпертонічну хворобу та способів їх психокорекції. Матеріали та методи. У дослідженні брали участь 114 хворих на гіпертонічну хворобу II–III стадії віком від 55 до 65 років, серед яких 59 осіб перенесли транзиторну ішемічну атаку з госпіталізацією. Протокол дослідження було складено згідно з Гельсінською декларацією. Дослідження проведено в амбулаторних умовах через 30–45 днів після виписки з лікарні. Для обстеження застосовували клініко-патологічне дослідження, психодіагностичне дослідження з використанням методик: шкала Спілбергера — Ханіна для визначення тривожності, тест «Діагностика копінг-стратегій Хайма», опитувальник якості життя Всесвітньої організації охорони здоров’я. Результати оброблялись статистичними методами з вирахуванням вірогідності. Результати. Після перенесеної транзиторної ішемічної атаки у хворих виявили ознаки хронічного психічного стресу, що підтверджувалось високими рівнями реактивної та особистісної тривожності. Встановлено, що внаслідок перенесеної транзиторної ішемічної атаки у пацієнтів змінювались копінг-стратегії в бік зменшення ступеня адаптивності. Найбільше змінювались емоційні, а за ними — когнітивні стратегії. Це виражалось у появі непродуктивних та слабопродуктивних способів реагування. На цьому фоні спостерігали покращення продуктивності поведінкових стратегій. У хворих також спостерігалось зниження якості життя у більшості сфер. Можливо, це було наслідком хронічного психічного стресу перед загрозою повторного нападу та інсульту, наявності дезадаптації через необхідність змін поведінки і способів життя, що призводить до внутрішнього спротиву, руйнації звичних стереотипів та відсутності відповідних стратегій компенсаторної поведінки. Встановлена підвищена значимість показників якості життя, особливо особистісного характеру, що пов’язане з обмеженнями через наявність хвороби. Проведення індивідуальної психокорекції після транзиторної ішемічної атаки дозволило досягти значних результатів у покращенні адаптації пацієнтів
Additional Access Points:
Калайтан, Н. Л.
Строна, О. В.

There are no free copies

Find similar
24.


    Матреницкий, В. Л.
    Психотравма диагноза, дистресс и депрессия у пациентов как факторы прогрессии онкозаболевания, способы их профилактики и терапии [Text] / В. Л. Матреницкий // Клінічна онкологія. - 2020. - Том 10, N 1/2. - С. 34-42. - Библиогр. в конце ст.


MeSH-main:
НОВООБРАЗОВАНИЯ -- NEOPLASMS (диагностика, иммунология, кровь, психология, терапия)
БОЛЕЗНИ ПРОГРЕССИРОВАНИЕ -- DISEASE PROGRESSION
СТРЕСС ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ -- STRESS, PSYCHOLOGICAL (диагностика, иммунология, кровь, лекарственная терапия, осложнения, профилактика и контроль, терапия, этиология)
ДЕПРЕССИВНЫЕ РАССТРОЙСТВА -- DEPRESSIVE DISORDER (иммунология, кровь, лекарственная терапия, осложнения, профилактика и контроль, терапия, этиология)
АДРЕНЕРГИЧЕСКИЕ АНТАГОНИСТЫ -- ADRENERGIC ANTAGONISTS (терапевтическое применение)
ПСИХОТЕРАПИЯ -- PSYCHOTHERAPY (методы)
Annotation: В обзоре рассматривается влияние психотравмы онкологического диагноза и дистресса, связанного с лечением, а также вызванных этими событиями нарушений психического здоровья пациента на течение и исход заболевания. Приводятся данные об активации прогрессии рака под влиянием данных психических нарушений. Обосновывается необходимость применения блокаторов β-адренорецепторов и кризисной психотерапии в кратчайшие сроки после объявления диагноза с целью профилактики активации онкопроцесса и повышения эффективности лечения в целом
There are no free copies

Find similar
25.


    Загуровський, В. М.
    Психологічна дезадаптація при гострих коронарних станах / В. М. Загуровський, Н. Л. Калайтан // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 5. - С. 71-79. - Бібліогр. в кінці ст.


MeSH-main:
КОРОНАРНЫЙ СИНДРОМ ОСТРЫЙ -- ACUTE CORONARY SYNDROME (лекарственная терапия, осложнения, психология, хирургия)
ИНФАРКТ МИОКАРДА -- MYOCARDIAL INFARCTION (лекарственная терапия, осложнения, психология, хирургия)
ТРОМБОЛИТИЧЕСКАЯ ТЕРАПИЯ -- THROMBOLYTIC THERAPY (психология)
СТРЕСС ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ -- STRESS, PSYCHOLOGICAL (осложнения, терапия, этиология)
ПСИХОТЕРАПИЯ -- PSYCHOTHERAPY
КАЧЕСТВО ЖИЗНИ -- QUALITY OF LIFE
Annotation: Гострі порушення коронарного кровообігу займають значне місце серед патології серцево-судинної системи. Зараз є можливості в нагальному часі позбутися їх фатального впливу. Такі маніпуляції, як аортокоронарне шунтування, стентування, тромболітична терапія, дозволяють деякою мірою назавжди вирішити проблему порушення коронарного кровообігу. Але як самі невідкладні стани, так і їх лікування залишають сліди на психічній сфері хворого, викликаючи психічні порушення, вплив реальних і надуманих подальших загроз для хворого, розвиток різних обмежень в сферах життя. В подальшому досить часто виникають грізні рецидиви та ускладнення, що пов’язані з порушеннями коронарного кровообігу. Мета дослідження: наведене дослідження спрямоване на вивчення характеристик впливу стресового стану під час перенесених гострих порушень коронарного кровообігу на подальший стан психічної сфери особистості хворих. Матеріали та методи. В дослідженні брали участь 168 хворих на ішемічну хворобу серця віком 55–65 років, з яких 64 перенесли екстрено проведене аортокоронарне шунтування з приводу оклюзії коронарної артерії, 54 — стентування коронарних артерій, 50 — тромболітичну терапію. До групи порівняння ввійшло 56 хворих з неускладненою формою ішемічної хвороби серця. Дослідження проведено в амбулаторних умовах через 30–45 днів після виписки з лікарні. Для обстеження застосовували клініко-патологічне дослідження, психодіагностичне з використанням методик: шкала Спілбергера — Ханіна для визначення особистісної й ситуативної тривожності, тест «Діагностика копінг-стратегій Хайма», опитувальник якості життя Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗЯЖ-100). Результати оброблялись статистичними методами з вирахуванням вірогідності. Результати. Після проведення терапії гострого порушення коронарного кровообігу з застосуванням аортокоронарного шунтування, стентування та тромболізису хворі перебувають у стресовому стані. Це зумовлено як гострою психічною травмою при розвитку гострого порушення коронарного кровообігу, так і самим процесом терапії. Крім того, у них виявляються прояви хронічного стресового стану. Це зумовлено наявністю загроз повторних гострих порушень коронарного кровообігу та ускладнень. Найбільш виражені стресові стани виявлені при проведенні тромболітичної терапії. Після терапії гострого порушення коронарного кровообігу у пацієнтів встановлено наявність явищ дезадаптації, які найбільш виражені після тромболітичної терапії. Це зумовлено наявністю стресового стану, необхідністю відмови від звичних копінг-стратегій та освоєння нових (адаптивних, компенсаторних) стратегій. Наявність стресового стану та явища дезадаптації значно погіршують якість життя після терапії та змінюють значимість для особистості сфер життя. Наявність психічних змін після терапії свідчить про необхідність проведення психокорекції. Наведена орієнтовна схема психокорекції з урахуванням індивідуальних особистісних характеристик та проявів дозволила значно нівелювати психічні зміни. Висновки. Подальші дослідження слід спрямовувати на індивідуалізацію методів психокорекції психічного стану після терапії гострого порушення коронарного кровообігу
Additional Access Points:
Калайтан, Н. Л.

There are no free copies

Find similar
26.


    Демецька, О.
    Море за склом: акваріумна «психотерапія» [Text] / О. Демецька // Фармацевт практик. - 2020. - № 5. - С. 38. - Бібліогр.: в кінці ст.


MeSH-main:
ПСИХОТЕРАПИЯ -- PSYCHOTHERAPY (методы, тенденции)
РЫБЫ -- FISHES
ХОББИ -- HOBBIES (психология, тенденции)
Annotation: Одне з питань тренувальної бази знавців інтелектуального клубу звучить так: «Німецький натураліст Еміль Адольф Россмесслер у 1857 р. написав книгу «Море за склом». Латинське слово, яке він придумав, дало назву тим, що у 1972 р. виступили у «Трюмі». Назвіть це слово». Нескладно здогадатись, що правильна відповідь — «акваріум» (лат. aquarium). Це штучно створене водне середовище у прозорому резервуарі для утримання організмів-гідробіонтів (рослин і тварин) та спостереження за ними є не тільки прикрасою інтер’єру та дитячою забавкою. Акваріум удома чи на роботі — доволі дієвий засіб порятунку від стресу
There are no free copies

Find similar
27.


    Горпинченко, И. И.
    Психотерапевтическое консультирование сексологических пациентов [Text] / И. И. Горпинченко, Н. В. Турчак // Здоров’я чоловіка. - 2020. - № 3. - С. 7-11. - Библиогр. в конце ст.


MeSH-main:
СЕКСОЛОГИЯ -- SEXOLOGY
СЕКСОЛОГИЧЕСКОЕ КОНСУЛЬТИРОВАНИЕ -- SEX COUNSELING
ПСИХИЧЕСКИЕ РАССТРОЙСТВА -- MENTAL DISORDERS (диагностика, терапия)
СЕКСУАЛЬНО-ПОЛОВЫЕ РАССТРОЙСТВА С ПСИХИЧЕСКИМИ НАРУШЕНИЯМИ -- SEXUAL AND GENDER DISORDERS (диагностика, патофизиология)
АСТЕНИЯ -- ASTHENIA (диагностика, патофизиология)
ПСИХОТЕРАПИЯ -- PSYCHOTHERAPY
Annotation: В статье приводятся данные о значении психодиагностики при обследовании сексологических больных. Подчеркивается, что психические отклонения в той или иной степени присутствуют у всех сексологических пациентов, что важно как для диагностики, так и для выбора патогенетически обоснованной терапии. Чаще у сексологических пациентов диагностируют неглубокие расстройства мозговой деятельности. Для их выявления зачастую достаточно тщательно собранного анамнеза и жалоб пациента с психологической оценкой полученных данных. Полученные данные зачастую требуют проведения дополнительного тестирования. Часто используют такие методики: MMPI, HADS, Спилберга-Ханина, Бека, Гамильтона, Роршаха, Цунга… У сексологических пациентов самыми распространенными являются следующие синдромы: астенический, аффективный, навязчивые состояния, сенестопатический, ипохондрический. Реже встречаются: синдром сверхценных идей, бредовые синдромы. Правильно проведенная психологическая диагностика предполагает адекватно выбранное лечение. Редко психотерапия используется как самостоятельный метод терапии, чаще сочетается с другими методами. В сексологической практике предпочтение отдают индивидуальной рациональной психотерапии. Значительно повышает эффективность лечения подключение к процессу полового партнера.
Additional Access Points:
Турчак, Н. В.

There are no free copies

Find similar
28.


    Кривоніс, Т. Г.
    Медико-психологічна допомога в онкологічній практиці [Text] = Medical-psychological help in oncological practice / Т. Г. Кривоніс // Медицина сьогодні і завтра. - 2020. - N 1. - С. 61-68. - Бібліогр.: в кінці ст.


MeSH-main:
НОВООБРАЗОВАНИЯ -- NEOPLASMS (диагностика, осложнения, патофизиология, психология, этиология)
АДАПТАЦИЯ ПСИХОЛОГИЧЕСКАЯ -- ADAPTATION, PSYCHOLOGICAL
ПСИХОТЕРАПИЯ -- PSYCHOTHERAPY (методы, организация и управление, тенденции)
ЛЕКАРСТВЕННАЯ ТЕРАПИЯ КОМБИНИРОВАННАЯ -- DRUG THERAPY, COMBINATION (использование, психология, тенденции)
ПСИХОТРОПНЫЕ СРЕДСТВА -- PSYCHOTROPIC DRUGS (анализ, терапевтическое применение, фармакология)
Annotation: Онкологічні захворювання є причиною суттєвих зрушень у психічному функціонуванні пацієнтів, що проявляються психологічними реакціями та окресленими психічними розладами. Це зумовлює необхідність розробки медико-психологічних заходів і впровадження їх у клінічну практику. Проаналізовано різні аспекти медико-психологічної допомоги в онкологічній практиці. У роботі з онкологічними пацієнтами використовують різноманітні психотерапевтичні напрямки, такі як короткостроковий психоаналіз, когнітивно-біхевіоральну терапію, релаксацію, йоготерапію, арт-терапію. музикотерапію та креативну візуалізацію. Психологічну допомогу в онкології застосовують у формі індивідуального консультування, груп підтримки, сімейної психотерапії, психологічного консультування пар. На основі загальних принципів медико-психологічної допомоги в онкології розробляють окремі програми підтримки залежно від етапу лікувального процесу, характеру протипухлинної терапії та нозологічної належності. З огляду на психогенну й соматогенну дію онкологічного захворювання одним зі складових лікувальних заходів є психофармакотерапія. Онкологічне захворювання спричиняє складні багаторівневі зрушення у психічній сфері пацієнтів, що потребують інтегрованого комплексного підходу до надання допомоги у вигляді медико-психологічних заходів та психофармакотерапії
There are no free copies

Find similar
29.


    Зеленська, К. О.
    Біосугестивна терапія в системі лікування стрес-асоційованих розладів у вимушено переміщених осіб [Text] / К. О. Зеленська, Т. Ю. Красковська // Медицина сьогодні і завтра = Медицина сегодня и завтра. - 2020. - N 4. - С. 66-73


MeSH-main:
ВРЕМЕННОЕ И МИГРИРУЮЩЕЕ НАСЕЛЕНИЕ -- TRANSIENTS AND MIGRANTS
СТРЕССОВЫЕ РАССТРОЙСТВА ПОСТТРАВМАТИЧЕСКИЕ -- STRESS DISORDERS, POST-TRAUMATIC (психология)
СТРЕСС ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ -- STRESS, PSYCHOLOGICAL (психология)
ТРЕВОГИ СОСТОЯНИЕ -- ANXIETY (психология)
ТРЕВОГИ ШКАЛА ТЕСТИРОВАНИЯ -- TEST ANXIETY SCALE (стандарты)
ДЕПРЕССИЯ -- DEPRESSION (психология)
ПСИХОТЕРАПИЯ -- PSYCHOTHERAPY (методы)
Annotation: Проведено комплексне обстеження 86 осіб, вимушено переміщених із зони АТО, хворих на стрес-асоційовані розлади, обох статей у віці 18-55 років. Основну групу (ОГ) становили 50 хворих, які крім стандартного лікування за клінічними протоколами отримували курс біосугестивної терапії, контрольну (КГ) - 36 хворих, які отримували стандартну терапію за клінічними протоколами. Установлено, що на тлі терапії у хворих ОГ відбувається більш виражене зниження показників тривоги та депресії за госпітальною шкалою тривоги і депресії (HADS). За клінічними шкалами тривоги і депресії Гамільтона були отримані дані щодо зниження симптомів тривоги та депресії з клінічно виражених значень до субклінічних протягом використання біосугестивної терапії в пацієнтів ОГ відносно показників за цими ж шкалами в пацієнтів КГ. Використання біосугестивної терапії в комплексному лікуванні пацієнтів із тривожними та тривожно-депресивними розладами справляє позитивний вплив на відчуття психологічного благополуччя, посилення почуття причетності й особистісної реалізованості, поліпшення міжособистісних відносин, відчуття підтримки від близьких і соціуму, що зі свого боку відбивається на загальному сприйнятті якості життя, а головне - знижуються основна симптоматика і рівень нервово-психічного напруження.
Additional Access Points:
Красковська, Т. Ю.

There are no free copies

Find similar
30.


   
    Сучасний погляд на проблему психогенного непліддя у подружній парі [Text] / О. О. Корчинська [та ін.] // Лікарська справа. Врачебное дело. - 2020. - № 5/6. - С. 29-41. - Бібліогр. в кінці ст.


MeSH-main:
БЕСПЛОДИЕ -- INFERTILITY (психология, этиология)
ПСИХОФИЗИОЛОГИЧЕСКИЕ РАССТРОЙСТВА -- PSYCHOPHYSIOLOGIC DISORDERS (психология, терапия)
ПСИХОТЕРАПИЯ -- PSYCHOTHERAPY (методы)
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Annotation: В оглядовій статті наведено дані про особливості психосоматичних порушень, які сприяють розвитку неплідності серед подружніх пар. Соціально-психологічні особливості репродуктивної системи неплідних чоловіків і жінок, особливості самосприйняття і самооцінки жінок у неплідному шлюбі, причини психологічної неготовності до материнства. Розкриті причини настання психологічного непліддя, які слід шукати не тільки з боку жінки, а й серед чоловіків. Висвітлено важливість психотерапії у лікуванні цієї патології. У загальній структурі репродуктивної сфери фізіологічний і психологічний компоненти є взаємопов’язаними. Це означає, що в жінок з непліддям в анамнезі наявні певні психологічні проблеми, які ускладнюють формування готовності до вагітності і материнства. Це можуть бути страхи, тривоги, пов’язані із сімейною історією, особистим досвідом жінки, її індивідуально-особистісними якостями або особливостями актуальної життєвої ситуації (відносини з партнером й іншими близькими людьми, альтернативні життєві цінності, матеріальні проблеми), що проявляється в неусвідомлюваному опорі, реалізується в соматичній формі
Additional Access Points:
Корчинська, О. О.
Созанська, М. А.
Братасюк, Н. М.
Андрашчикова, С.
Жултакова, С.
Шлоссерова, А.

There are no free copies

Find similar
 1-30    31-60   61-90   91-120   121-150   151-180      
 
Standard
Advanced
Professional
Through the dictionary
UDC-navigator
Thematic navigator
Access statistics
© International Association of users and developers of electronic libraries and new information technology
(ELNIT Association)