Home page Simplified mode Video-instruction Description
Authorisation
Surname
Password
 

Data bases


Periodicals- results of search

Type of search
Books
Periodicals
Library Publications
Higher Education
Local Lore
Rare Editions
Search field
in the found
 Found in other databases:Books (110)Local Lore (43)Rare Editions (39)
the format of presenting the found documents:
fullinformationalshort
Sort out the found documents by:
to the authorby titleYear of publicationdocument type
Search inquiry: <.>DP=202407$<.>
Total number of found documents : 277
Shown documents from 1 till 10
 1-10    11-20   21-30   31-40   41-50   51-60      
1.


    Корчинська, О. О.
    Онкологічні аспекти ендометріозу яєчників [Text] = Oncological aspects of ovarian endometriosis / О. О. Корчинська, І. І. Хаща, Д. Стрижак // Репродуктивне здоров’я жінки. - 2024. - N 1. - С. 10-14. - Бібліогр.: в кінці ст.


MeSH-main:
ЭНДОМЕТРИОЗ -- ENDOMETRIOSIS
ЯИЧНИКОВ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- OVARIAN NEOPLASMS (этиология)
УКРАИНА -- UKRAINE
Annotation: Рак яєчників посідає друге місце у світі за кількістю смертей від гінекологічних злоякісних захворювань, а в Україні він є найбільш тяжким видом гінекологічного раку. Ендометріоми яєчників значно збільшують ризик появи раку яєчників, проте їх злоякісна трансформація відбувається приблизно в 1% випадків. У статті представлено огляд літератури на основі наукометричних баз даних PubMed та Scopus за 2013–2023 рр. про випадки і частоту появи злоякісних пухлин яєчників та тлі ендометріозу яєчників, про канцерогенні мутації, імунологічні та гормональні порушення при ендометріозі яєчників, які можуть спричиняти його прогресування у рак яєчників. На підставі проаналізованих наукових праць висвітлено зв’язок між ендометріозом яєчників і раком яєчників та визначено всі можливі патогенетичні шляхи, через які ендометріоз яєчників може призводити до утворення раку яєчників. За даними наукової літератури, ендометріоз яєчників дійсно може призводити до утворення ендометріоїдної та світлоклітинної карцином, а також інших підтипів злоякісних пухлин яєчників. Ризик розвитку злоякісних змін у пацієнток з ендометріомами яєчників зростає з віком, при цьому у пацієнток віком понад 50 років спостерігається найвищий ризик. Попри це деякі дослідники вважають, що немає жодних часових меж у виникненні злоякісної трансформації ендометріоїдних кіст яєчників. Сьогодні вважається, що саме атиповий ендометріоз яєчників, який характеризується цитологічною атипією та архітектурною проліферацією, є попередником раку яєчників, і саме при ньому спостерігається найбільший ризик розвитку злоякісного процесу. В ендометріомах яєчників міститься величезна кількість гему та вільного заліза, що зумовлює появу надлишку вільного заліза, і внаслідок цього виникають окисно-відновні порушення, які спричинюють канцерогенні мутації та руйнування клітинних структур. У виникненні злоякісних змін в ендометріомах яєчників задіяні мутації у таких генах, як ARID1A, PIK3CA, AKT1, ERBB2 і PIK3R1, CTNNB1, KRAS, BRAF, PPP2R1A і зрідка – TP53. Однакові мутації виявляють в ендометріоїдних вогнищах яєчників і в ендометріоїдних та світлоклітинних карциномах, що підтверджує виникнення раку внаслідок ендометріозу. Порушення в імунній системі при ендометріоїдному ураженні яєчників відіграють значну роль у можливій злоякісній трансформації. Посилюється продукування фактора некрозу пухлин, інтерлейкіну-1β, інтерлейкіну-6, знижується функція натуральних кілерів, посилюється імуносупресія. Відбувається надмірна експресія естрадіолу за наявності ендометріоїдних кіст яєчників, оскільки у них збільшена кількість ферменту ароматази та відсутній фермент 17β-гідроксистероїддегідрогеназа ІІ типу, який потрібен для перетворення естрадіолу в естрон. Такі зміни призводять до посилення проліферативних процесів, що також можуть зумовлювати активацію онкогенних мутацій. Отже, ендометріоз яєчників значно збільшує ризик розвитку раку яєчників, особливо появу ендометріоїдних та світлоклітинних карцином. Механізм злоякісної трансформації відбувається саме за появи атипового ендометріозу яєчників. Основні патогенетичні шляхи, через які в ендометріомах яєчників може розвинутися злоякісний процес, включають в себе: окисно-відновний дисбаланс, який запускає цілий спектр онкогенних мутацій, а також імунні порушення та вплив високих рівнів естрогенів. Але якщо дотримуватися правильного ведення пацієнток з ендометріомами яєчників, то ймовірність виникнення раку яєчників є низькою
Ovarian cancer is the second most common cause of death from gynaecological malignancies in the world, and in Ukraine it is the most serious type of gynecological cancer. Ovarian endometriomas significantly increase the risk of ovarian cancer, but their malignant transformation occurs in approximately 1% of cases. The article presents a literature review based on the scientific databases PubMed and Scopus for 2013–2023 on the incidence and frequency of ovarian malignant tumors on the background of ovarian endometriosis, carcinogenic mutations, immunological and hormonal disorders in ovarian endometriosis, which can cause its progression to ovarian cancer. Based on the analyzed scientific data, the connection between ovarian endometriosis and ovarian cancer is presented and all possible pathogenetic pathways through which ovarian endometriosis can lead to the formation of ovarian cancer are determined. According to the scientific literature, ovarian endometriosis can indeed lead to the formation of endometrioid and clear cell carcinomas, as well as other subtypes of malignant ovarian tumors. The risk of malignant changes in patients with ovarian endometriomas increases with age, the highest risk is observed in patients over 50 years of age. Despite this, some researchers believe that there are no time limits in the occurrence of malignant transformation of endometrioid ovarian cysts. Today, it is believed that atypical ovarian endometriosis, which is characterized by cytological atypia and architectural proliferation, is a precursor to ovarian cancer, and this condition that has the greatest risk for malignant process development is observed. Ovarian endometriomas contain a huge amount of heme and free iron, which leads to the appearance of an excess of free iron, and as a result, redox disorders occur, which cause carcinogenic mutations and destruction of cellular structures. Mutations in such genes as ARID1A, PIK3CA, AKT1, ERBB2 and PIK3R1, CTNNB1, KRAS, BRAF, PPP2R1A and occasionally in TP53 gene are involved in the occurrence of malignant changes in ovarian endometriomas. The same mutations are found in endometrioid foci of the ovaries and in endometrioid and clear cell carcinomas, which confirms the cancer development due to endometriosis. Disorders in the immune system in endometrioid lesions of the ovaries play a significant role in possible malignant transformation. The production of tumor necrosis factor, interleukin-1β, interleukin-6 increases, the function of natural killers decreases, and immunosuppression increases. Ovarian endometrioid cysts overexpress estradiol because they have increased amounts of the enzyme aromatase and lack the enzyme 17β-hydroxysteroid dehydrogenase type II, which is required to convert estradiol to estrone. Such changes lead to increased proliferative processes, which can also lead to the activation of oncogenic mutations. Thus, ovarian endometriosis significantly increases the risk of developing ovarian cancer, especially endometrioid and clear cell carcinomas. The mechanism of malignant transformation occurs precisely with the appearance of atypical endometriosis of the ovaries. The main pathogenetic pathways through which a malignant process can develop in ovarian endometriomas include: redox imbalance, which triggers a whole spectrum of oncogenic mutations, as well as immune disorders and exposure to high levels of estrogens. However, if patients with ovarian endometriomas are properly managed, the likelihood of ovarian cancer development is low
Additional Access Points:
Хаща, І. І.
Стрижак, Д.

There are no free copies

Find similar
2.


    Ляшко, М. Б.
    Прогнозування ефективності загоювання епізіотомних ран за використання гідрогелевих пов’язок із лідокаїном [Text] = Prediction of the healing efficiency of episiotomy wounds using hydrogel dressings with lidocaine / М. Б. Ляшко, Д. О. Говсєєв // Репродуктивне здоров’я жінки. - 2024. - N 1. - С. 15-24. - Бібліогр.: в кінці ст.


MeSH-main:
ПОВЯЗКИ ГИДРОКОЛЛОИДНЫЕ -- BANDAGES, HYDROCOLLOID (использование, тенденции)
ЛИДОКАИН -- LIDOCAINE (терапевтическое применение)
ЭПИЗИОТОМИЯ -- EPISIOTOMY (использование, методы)
РАНЫ ЗАЖИВЛЕНИЕ -- WOUND HEALING (действие лекарственных препаратов)
Annotation: Мета дослідження: вивчення факторів, що впливають на процес загоєння епізіотомної рани, та ефективності використання гідрогелевих пов’язок із лідокаїном для її загоєння. Матеріали та методи. Проспективне рандомізоване дослідження охоплює аналіз анамнестичних даних з медичної документації 123 першороділей з епізіотомними ранами, які народили у Київському міському пологовому будинку №5 протягом 2021–2022 рр. Жінок розподілено на дві групи: групу порівняння – 63 пацієнтки, які отримували стандартне лікування, та групу дослідження – 60 пацієнток, яким додатково призначали гідрогелеві пов’язки із лідокаїном на рану. Оцінювання загоєння епізіотомних ран проводили за шкалою REEDA. У пацієнтів обох груп вивчали фактори, які можуть мати вплив на загоєння епізіотомної рани: антропометричні показники (вік, зріст, індекс маси тіла), втручання під час пологів та показники акушерсько-гінекологічного анамнезу (термін гестації, об’єм крововтрати під час пологів, маса тіла новонародженого та ін). Статистичний аналіз було здійснено за допомогою критеріїв Фішера, Манна–Уїтні, Стьюдента та хі-квадрат статистичного пакета EZR v. 1.54. Результати. Вік (р=0,689) та індекс маси тіла (р=0,974) пацієнток в обох групах не продемонстрували статистично значущих відмінностей. Тривалість періоду потуг у середньому становила 72 хв (57,6–86,4) у групі порівняння проти 43,2 хв (28,8–57,6) у групі дослідження зі статистично значущою відмінністю (р0,001). Статистично значущих відмінностей між обома групами не виявлено стосовно терміну пологів, об’єму крововтрати, маси тіла новонародженого, ризику втрат вагітності, частоти індукції пологів, слабкості пологової діяльності, ручної ревізії порожнини матки, вакуум-екстракції плода. Частота застосування різних видів анестезії під час пологів також не відрізнялася (р
The objective: to study the factors affecting the healing process of an episiotomy wound and the effectiveness of using hydrogel dressings with lidocaine for its healing. Materials and methods. The prospective randomized study includes the analysis of anamnestic data from the medical cards of 123 primiparous women with episiotomy wounds who gave birth in the Kyiv City Maternity Hospital No. 5 during 2021–2022. The women were divided into two groups: a comparison group – 63 patients who received standard treatment, and a research group – 60 patients who additionally used hydrogel dressings with lidocaine on the wound. The healing of episiotomy wounds was evaluated according to the REEDA scale. Factors that may influence episiotomy wound healing were studied in patients of both groups: anthropometric indicators (age, height, body mass index), interventions during childbirth, and indicators of obstetric and gynecological history (term of gestation, volume of blood loss during childbirth, body weight of the newborn, etc.). Statistical analysis was performed using the Fisher, Mann–Whitney, Student and chi-square tests of the statistical package EZR v. 1.54. Results. Age (p=0.689) and body mass index (p=0.974) of patients in both groups did not show statistically significant differences. The duration of the second period of labor on average was 72 min (57.6–86.4) in the comparison group versus 43.2 min (28.8–57.6) in the research group with a statistically significant difference (p0.001). No statistically significant differences were found between the two groups regarding the term of delivery, the volume of blood loss, the weight of the newborn, the risk of pregnancy loss, the frequency of labor induction, the weakness of labor activity, manual revision of the uterine cavity, and vacuum extraction of the fetus. The frequency of use of different types of anesthesia during childbirth also did not differ (p
Additional Access Points:
Говсєєв, Д. О.

There are no free copies

Find similar
3.


    Кочуєв, Г. І.
    Клінічні ефекти та функціональний стан ендотелію у хворих на АГ з субоптимальним рівнем К+ в динаміці лікування високодозованим калій-магнієвим мінеральним комплексом [Text] = Clinical Effects and Functional State of the Endothelium in Patients with Arterial Hypertension with a Suboptimal Level of K+ in the Dynamics of Treatment with a Potassium-Magnesium Mineral Complex / Г. І. Кочуєв, М. М. Кочуєва, І. І. Грек // Сімейна медицина. - 2024. - № 1. - С. 80-88. - Бібліогр.: в кінці ст.

Annotation: Сьогодні важливу роль у формуванні та прогресуванні серцево-судинних захворювань приділяють електролітному дисбалансу. Ризик розвитку серцево-судинних подій також залежить від дефіциту калію та магнію. Проте недостатньо вивченим залишається питання щодо ризиків та клінічних наслідків субоптимального рівня калію в сироватці крові. Мета дослідження: аналіз впливу мінерального комплексу на клінічний статус, сироваткові рівні калію і магнію та функціональний стан ендотелію, серцевий ритм і параметри ліпідного спектра крові у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) 2-го ступеня. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 60 хворих на АГ 2-го ступеня, ІІ стадії віком від 43 до 65 років. Пацієнтів (36 чоловіків і 24 жінки) було розподілено на дві групи по 30 осіб. Хворі 1-ї групи отримували антигіпертензивну терапію (периндоприл 5–10 мг/добу або валсартан 80–120 мг/добу + гідрохлортіазид 12,5 мг) і аторвастатин 20 мг/добу. Пацієнтам 2-ї групи додатково до зазначеної вище терапії призначали мінеральний комплекс природного калію та магнію по 1 саше на добу протягом 3 міс. Усім учасникам досліджували функцію ендотелію, визначали індекс пікового кровотоку, проводили добове моніторування артеріального диску (АТ) та електрокардіограму (ЕКГ). Результати. У пацієнтів 2-ї групи зафіксовано поступове збільшення рівня К+ та Mg+ у плазмі крові: медіана рівня К+ збільшилась на 25,9%, а медіана Mg+ – на 16,4% (р˂0,01). Ендотелійзалежна вазодилатація після тримісячного вживання цитрату калію-магнію стала у 2,17 раза більшою за вихідний показник та в 1,94 раза вищою, ніж у 1-й групі (p0,05). У 2-й групі хворих, які додатково приймали мінеральний комплекс, зафіксовано статистично значущу позитивну динаміку рівня АТ: через 3 міс медіана добового систолічного артеріального тиску (САТ) зменшилась до 133,56 мм рт.ст. (LQ
Today, electrolyte dysbalance plays an important role in the formation and progression of cardiovascular diseases. The risk of development cardiovascular events also depends on potassium and magnesium deficiency. However, the issue of risks and clinical consequences of suboptimal serum potassium remains poorly understood. The objective: to analyze the influence of the mineral complex on the clinical status, serum levels of potassium and magnesium and the functional state of the endothelium, heart rhythm and parameters of the blood lipid spectrum in patients with arterial hypertension (AH) of the 2nd grade. Materials and methods. 60 patients from 43 to 65 years old with grade 2 AH, II stage took part in the study. Patients (36 men and 24 women) were divided into two groups of 30 persons each. Patients of the 1st group received antihypertensive therapy (perindopril 5–10 mg/day or valsartan 80–120 mg/day + hydrochlorothiazide 12.5 mg) and atorvastatin 20 mg/day. Patients of the 2nd group, in addition to the above-mentioned therapy, were prescribed a mineral complex of natural potassium and magnesium, 1 sachet per day for 3 months. Endothelial function was examined for all participants, the peak blood flow index was determined, arterial blood pressure (ABP) and electrocardiogram (ECG) were monitored daily. Results. In patients of the 2nd group, gradual increased levels of K+ and Mg+ in the blood plasma were determined: the median level of K+ increased by 25.9%, and the median Mg+ concentration – by 16.4% (р˂0.01). Endothelium-dependent vasodilatation after three months of potassium-magnesium citrate use became 2.17 times higher than the initial indicator and 1.94 times higher than in the 1st group (p0.05). In the 2nd group of patients who additionally took the mineral complex, statistically significant positive dynamics of the blood pressure level were found: after 3 months, the median daily systolic blood pressure (SBP) decreased to 133.56 mm Hg. (LQ
Additional Access Points:
Кочуєва, М. М.
Грек, І. І.

There are no free copies

Find similar
4.


    Smiyan, S. I.
    Beyond joints: pulmonary hypertension in spondyloarthropathies (Literature review) [Text] = Поза суглобами: легенева гіпертензія при спондилоартропатіях (Огляд літератури) / S. I. Smiyan, B. O. Koshak, A. V. Bilukha // Сімейна медицина. - 2024. - № 1. - С. 89-95. - Bibliogr. at the end of the art.

Annotation: Spondyloarthritis (SpA) represents a complex and dynamic spectrum of inflammatory rheumatic diseases. A nuanced understanding of its clinical, genetic, and immunologic aspects is imperative for accurate diagnosis and effective management. The comprehensive literature review reveals a nuanced connection between spondyloarthropathies and pulmonary hypertension (PH), expanding our understanding of these conditions beyond joint pathology. The synthesis of data from various studies provides valuable insights into the complex interplay of factors contributing to the development of PH in individuals with SpA. The reviewed studies consistently indicate a heightened prevalence of elevated arterial blood pressure in the pulmonary artery among patients with ankylosing spondylitis and psoriatic arthritis. However, the limited research on reactive arthritis and other subtypes necessitates further exploration to determine the prevalence and characteristics of pulmonary hypertension across the entire spectrum of SpA. The identified gaps in research emphasize the importance of future studies that encompass the entire SpA spectrum, to provide a more complete understanding of the association with PH. It is crucial to consider all pathogenetic mechanisms, including the impact of chronic persistent inflammation, endothelial dysfunction, and other relevant factors. Recognizing the significance of these mechanisms is vital for comprehensive insights into the complex interplay between both pathologies, guiding the development of targeted interventions and enhancing patient care strategies. This discussion serves as a foundation for future research directions and clinical considerations in the evolving landscape of spondyloarthropathies. This comprehensive overview sets the stage for a deeper exploration of the intricate facets of SpA, including its systemic implications and emerging therapeutic strategies
Спондилоартрит (СпА) є складним і динамічним спектром запальних ревматичних захворювань. Детальне розуміння його клінічних, генетичних та імунологічних аспектів є необхідним для вчасної діагностики та ефективного лікування. Всебічний огляд літератури розкриває тонкий зв’язок між спондилоартропатіями та легеневою гіпертензією (ЛГ), розширюючи наше розуміння цих станів, що ведуть за межі суглобової патології. Аналіз результатів різних досліджень дає цінне уявлення про складну взаємодію факторів, що спричинюють розвиток ЛГ в осіб із СпА. Отримані наукові результати послідовно вказують на збільшену поширеність підвищеного артеріального тиску в легеневій артерії серед пацієнтів з анкілозивним спондилоартритом та псоріатичним артритом. Однак обмеженість досліджень реактивного артриту та інших підтипів потребує подальшого вивчення з метою визначення розповсюдженості та особливостей перебігу ЛГ в усьому спектрі СпА. Виявлені прогалини підкреслюють важливість майбутніх досліджень, які охоплюють весь профіль спондилоартритопатій, щоб забезпечити більш повне розуміння зв’язку з ЛГ. Вкрай важливо розглянути всі патогенетичні механізми, включаючи вплив хронічного персистуючого запалення, ендотеліальної дисфункції та інших релевантних факторів. Визнання важливості цих механізмів є суттєво важливим для всебічного розуміння складної взаємодії між обома патологіями, спрямування розробки цілеспрямованих заходів та вдосконалення стратегій догляду за пацієнтами. Дискусія слугує основою для майбутніх напрямків досліджень та клінічних міркувань у мінливому ландшафті спондилоартропатій. Огляд літератури створює основу для глибшого вивчення складних аспектів СпА, включаючи його системні наслідки та нові терапевтичні стратегії
Additional Access Points:
Koshak, B. O.
Bilukha, A. V.

There are no free copies

Find similar
5.


    Леуш, С. С.
    Вплив вживання ацетилсаліцилової кислоти на адаптацію плода при плацентарній дисфункції [Text] = The effect of acetylsalicylic acid intake on fetal adaptation in placental dysfunction / С. С. Леуш, А. Г. Тер-Тумасова // Репродуктивне здоров’я жінки. - 2024. - N 1. - С. 42-47. - Бібліогр.: в кінці ст.


MeSH-main:
АСПИРИН -- ASPIRIN (терапевтическое применение, фармакология)
ПЛАЦЕНТАРНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- PLACENTAL INSUFFICIENCY (терапия)
Annotation: Плацентарна дисфункція (ПД) є однією з актуальних тем дослідження сучасного наукового світу. Затримка росту плода (ЗРП) є провідним клінічним проявом хронічної ПД. Оцінювання росту плода є одним з ключових завдань пренатального догляду. ЗРП асоціюється з підвищеним ризиком перинатальної захворюваності та смертності, з довгостроковими несприятливими наслідками для дитини. Пренатальне розпізнавання ЗРП є важливим завданням, що спрямоване на запобігання мертвонародженню, за якого до 30% випадків пов’язані саме з цією патологією або малим для гестаційного віку плодом наприкінці ІІІ триместра. Мета дослідження: вивчення впливу ацетилсаліцилової кислоти на розвиток компенсаторних можливостей плода при ПД. Матеріали та методи. Проаналізовано 118 випадків перебігу вагітностей з ЗРП та/або ПД. Жінки були розподілені на дві групи: І група (67 осіб) – пацієнтки з ЗРП та/або ПД, які під час вагітності вживали ацетилсаліцилову кислоту; ІІ група (51 жінка) – вагітні з ЗРП та/або ПД, які під час вагітності не вживали ацетилсаліцилової кислоти. У всіх випадках методом розродження був кесарів розтин з приводу дистресу плода. Дистрес плода був діагностований за допомогою ультразвукових методів дослідження на підставі таких критеріїв: патологічний кровотік за даними допплерометрії (апарат ультразвукового дослідження (УЗД) Volusun S10), показниками біофізичного профілю плода (апарат УЗД Volusun S10, фетальний монітор Sonicaid Team) та кардіотокографічне оцінювання короткочасної варіабельності серцевого ритму плода (short-term variation – STV); STV 4,5 за даними фетального монітора Sonicaid Team. Критерії виключення: багатоплідна вагітність, антенатально підтверджені вади розвитку плода. Результати. Вживання ацетилсаліцилової кислоти через плацентарну регуляцію дозволяє досягнути більшого гестаційного терміну до розвитку дистресу плода. Середній гестаційний вік (до виникнення цієї патології) у 50,75% пацієнток І групи (34 особи) був більший – 33–36 тиж. Натомість у ІІ групі у 54,9% жінок (28 породіль) дистрес плода виникав раніше – у терміні гестації 28–32 тиж (р0,05). Патологічний кровотік в артерії пуповини або біофізичний профіль плода 4 балів фіксували у 83,6% випадків у І групі (56 вагітних) і у 23,5% випадків у ІІ групі (12 жінок). У жінок, які вживали ацетилсаліцилову кислоту (І група), гострий дистрес плода, діагностований за допомогою STV, виявили в 11 (16,4%) випадках. У жінок, які не вживали ацетилсаліцилової кислоти (ІІ група), дистрес проявлявся різко – за рахунок ацидозу – у 39 (76,5%) випадках (р0,05). Висновки. 1. У жінок, які не вживали ацетилсаліцилової кислоти, дистрес плода проявлявся різко – за рахунок ацидозу (STV4,5 був зафіксований у 39 (76,5%) пацієнток ІІ групи, тоді як у жінок, які вживали ацетилсаліцилову кислоту, – в 11 вагітних І групи (16,4%; p0,05). 2. Профілактичне застосування ацетилсаліцилової кислоти дозволяє сповільнити наростання плацентарної дисфункції, що своєю чергою дає можливість розвитку компенсаторних механізмів та адаптації. 3. На тлі вживання ацетилсаліцилової кислоти гестаційний термін розродження ближче до доношеного. У жінок, які вживали ацетилсаліцилову кислоту, у більшості випадків дистрес плода виникав у терміні 33–36 тиж – 50,75%, тоді як у групі, у якій не використовували ацетилсаліцилової кислоти, у більшості випадків дистрес плода виникав у терміні гестації 28–32 тиж – у 54,9% (р0,05)
Placental dysfunction (PD) is one of the actual topics of research in the modern scientific world. Fetal growth retardation (FGR) is the leading clinical manifestation of chronic PD. Assessment of fetal growth is one of the key tasks in prenatal care. FGR is associated with an increased risk of perinatal morbidity and mortality, with long-term adverse outcomes for the child. Prenatal diagnosis of FGR is an important task for stillbirth prevention, up to 30% of cases of which are associated with this pathology or with a small-for-gestational-age fetus at the end of the III trimester. The objective: to study the influence of acetylsalicylic acid on the development of compensatory abilities of the fetus by PD. Materials and methods. 118 pregnancies with FGR and/or PD were analyzed. The women were divided into two groups: I group (67 persons) – patients with FGR and/or PD who used acetylsalicylic acid during pregnancy; II group (51 women) – pregnant women with FGR and/or PD who did not use acetylsalicylic acid during pregnancy. In all cases, the method of delivery was cesarean section due to fetal distress. Fetal distress was diagnosed using ultrasound examinations based on the following criteria: abnormal blood flow according to Doppler data (Volusun S10 ultrasound device), fetal biophysical profile indicators (Volusun S10 ultrasound device, Sonicaid Team fetal monitor) and cardiotocographic assessment of short-term variability (STV) fetal heart rate; STV 4.5 according to the Sonicaid Team fetal monitor. Exclusion criteria: multiple pregnancy, antenatally confirmed fetal malformations. Results. The use of acetylsalicylic acid through placental regulation allows to achieve a longer gestation period before the development of fetal distress. The average gestational age before the appearance of this pathology in 50.75% of patients of the I group (34 persons) was larger – 33–36 weeks. On the other hand, 54.9% of women (28 individuals) in the II group had fetal distress earlier – at 28–32 weeks of gestation (p0.05). Pathological blood flow in the umbilical artery or fetal biophysical profile 4 points was determined in 83.6% of cases in the I group (56 pregnant women) and in 23.5% in the II group (12 women). In women who used acetylsalicylic acid (I group) acute fetal distress diagnosed by STV was detected in 11 (16.4%) cases. In women who did not use acetylsalicylic acid (II group), distress manifested itself sharply – due to acidosis – in 39 (76.5%) cases (p0.05). Conclusions. 1. In women who did not use acetylsalicylic acid, fetal distress manifested itself sharply – due to acidosis (STV4.5 was recorded in 39 (76.5%) patients of the II group, while in women who used acetylsalicylic acid – in 11 pregnant women of the I group (16.4%; p0.05). 2. Prophylactic use of acetylsalicylic acid allows to slow down the growth of placental dysfunction, which lets to the development of compensatory mechanisms and adaptation. 3. By use of acetylsalicylic acid the gestational period delivery closer to full term pregnancy. In women who used acetylsalicylic acid, most cases of fetal distress occurred at 33–36 weeks – 50.75%, while in the group that did not use acetylsalicylic acid most cases of fetal distress occurred at 28–32 weeks – in 54.9% (p0.05)
Additional Access Points:
Тер-Тумасова, А. Г.

There are no free copies

Find similar
6.


    Azizova, M. E.
    Features of the vagina microbiotope in patients with adenomyosis [Text] = Особливості мікробіотопу піхви у хворих на аденоміоз / M. E. Azizova, H. F. Bagirova // Репродуктивне здоров’я жінки. - 2024. - N 1. - P48-52. - Bibliogr. at the end of the art.


MeSH-main:
АДЕНОМИОЗ -- ADENOMYOSIS (микробиология)
МИКРОБИОТА -- MICROBIOTA
ВЛАГАЛИЩЕ -- VAGINA (микробиология)
Annotation: The objective: to assess the composition of the vaginal microbiota in women of reproductive age with adenomyosis. Materials and methods. A comprehensive clinical-laboratory and instrumental prospective examination of 224 patients aged 30 to 50 years (average age – 42.0±1.8 years) with adenomyosis, who were included in the main study group, was conducted. The patients of the main group were divided into 2 subgroups depending on the form of adenomyosis – I group (diffuse form) included 106 women, II group (nodular form) – 118 persons. The control group included 84 healthy women of reproductive age with a regular ovulatory menstrual cycle and no history of gynecological diseases. Patients underwent microscopic examination of vaginal secretions, bacterioscopic examination of vaginal smears, stained according to Gram. Lactobacillus cultures were identified by polymerase chain reaction (PCR) and 16S ribosomal ribonucleic acid analysis. Results. During the microscopic examination of the vaginal secretion, more than 15 leukocytes in the field of view were detected in 84 (37.5±3.2%) patients of both groups: in 40 (47.9±3.3%) patients of the I group and in 44 (52.1±3.3%) – II group. During the bacterioscopic examination of vaginal swabs, stained according to Gram, no gonococci and trichomonads were found in the main group. Candida fungi were detected microscopically in 158 patients (70.5±3.1%) of the main group: in 71 (66.9±4.6%) of the I group and in 87 (33.1±4.3%) of II group. Genotyping results showed that lactobacilli isolated from women with adenomyosis belonged to seven species: Lactobacillus fermentum, Lactobacillus iners, Lactobacillus gasseri, Lactobacillus amnionii, Lactobacillus jensenii, Lactobacillus crispatus, and Lactobacillus delbrueskii. The majority of lactobacilli strains have high inhibitory activity against all test strains, except for Candida albicans (39 cases, 46.4%). High adhesion to human erythrocytes was determined by 54.7% (46 cases) of the studied cultures. All lactobacilli strains were resistant to metronidazole, 83.3% (70 cases) to kanamycin, 57.1% (48 cases) to vancomycin, all strains were sensitive to roxithromycin, amoxiclav, and ampicillin. Moderate sensitivity to gentamicin and cefazolin was found in 51.9% (43 cases) of cultures, peroxide-forming activity in 80.9% (68 cases). The use of quantitative diagnostic thresholds has led to significant improvements in diagnostic performance. PCR showed 88% sensitivity and 95% specificity for Gardnerella vaginalis and 96% sensitivity and 97% specificity for Atopobium vaginae. onclusions. It has been established that bacterial vaginosis and microorganisms associated with bacterial vaginosis are independently associated with adenomyosis. The results of the study confirmed that vaginal microorganisms, which are usually diagnosed in women with adenomyosis, ascend to the endometrium from the vagina vertically, which leads to infection of the upper parts of the genital tract
Мета дослідження: оцінювання складу мікробіоти піхви у жінок репродуктивного віку з аденоміозом. Матеріали та методи. Проведено комплексне клініко-лабораторне та інструментальне проспективне обстеження 224 пацієнток віком від 30 до 50 років (середній вік – 42,0±1,8 року) з аденоміозом, які увійшли до основної групи дослідження. Пацієнтки основної групи були розподілені на 2 підгрупи залежно від форми аденоміозу – до І групи (дифузна форма) увійшли 106 жінок, до ІІ групи (вузлова форма) – 118 осіб. До контрольної групи включено 84 здорові жінки репродуктивного віку з регулярним овуляторним менструальним циклом, без гінекологічних захворювань в анамнезі. Пацієнткам проводили мікроскопічне дослідження виділень з піхви, бактеріоскопічне дослідження вагінальних мазків, зафарбованих за Грамом. Ідентифікацію культур Lactobacillus виконували за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) та аналізу 16S-рибосомальної рибонуклеїнової кислоти. Результати. Під час мікроскопічного дослідження вагінального секрету у полі зору виявлено більше 15 лейкоцитів у 84 (37,5±3,2%) пацієнток обох груп: у 40 (47,9±3,3%) пацієнток І групи та у 44 (52,1±3,3%) – ІІ групи. Під час бактеріоскопічного дослідження вагінальних мазків, зафарбованих за Грамом, в основній групі гонококів і трихомонад не виявлено. Гриби роду Candida мікроскопічно виявлені у 158 пацієнток (70,5±3,1%) основної групи: у 71 (66,9±4,6%) – І групи та у 87 (33,1±4,3%) – ІІ групи. Результати генотипування продемонстрували, що виділені лактобактерії у жінок з аденоміозом належали до семи видів: Lactobacillus fermentum, Lactobacillus iners, Lactobacillus gasseri, Lactobacillus amnionii, Lactobacillus jensenii, Lactobacillus crispatus і Lactobacillus delbrueskii. Більшість штамів лактобацил мають високу інгібіторну активність щодо всіх тест-штамів, крім Candida albicans (39 випадків, 46,4%). Високу адгезію до еритроцитів людини продемонстрували 54,7% (46 випадків) досліджених культур. Усі штами лактобацил були резистентними до метронідазолу, 83,3% (70 випадків) – до канаміцину, 57,1% (48 випадків) – до ванкоміцину, у всіх штамів фіксували чутливість до рокситроміцину, амоксиклаву, ампіциліну. У 51,9% (43 випадки) посівів виявили помірну чутливість до гентаміцину та цефазоліну, у 80,9% (68 випадків) культур – пероксид­утворювальну активність. Використання кількісних діагностичних порогів привело до значних поліпшень діагностичних характеристик. ПЛР показала 88% чутливість і 95% специфічність для Gardnerella vaginalis і 96% чутливість і 97% специфічність для Atopobium vaginae. Висновки. Установлено, що бактеріальний вагіноз і мікроорганізми, асоційовані з бактеріальним вагінозом, незалежно асоціюються з аденоміозом. Результати дослідження підтвердили, що вагінальні мікроорганізми, які зазвичай діагностують у жінок з аденоміозом, потрапляють в ендометрій з піхви вертикальним шляхом, що призводить до інфікування верхніх відділів статевих шляхів
Additional Access Points:
Bagirova, H. F.

There are no free copies

Find similar
7.


    Suzyma, V. V.
    Bridging gaps: improving the access of primary health care in rural Ukraine through mobile health units [Text] = Заповнюючи прогалини: покращення доступності первинної медичної допомоги сільському населенню України з використанням мобільних медичних бригад / V. V. Suzyma, T. P. Yurochko // Репродуктивне здоров’я жінки. - 2024. - N 1. - P25-31. - Bibliogr. at the end of the art.


MeSH-main:
УКРАИНА -- UKRAINE
МЕДИЦИНСКАЯ ПОМОЩЬ ПЕРВИЧНАЯ -- PRIMARY HEALTH CARE (организация и управление)
СЕЛЬСКОГО НАСЕЛЕНИЯ ЗДОРОВЬЕ -- RURAL HEALTH (тенденции)
Annotation: Rural healthcare is an integral part of the Ukrainian healthcare system. However, access to healthcare for the rural population is uneven due to poor development of medical infrastructure and staffing. The problem of access to medical care in rural areas has been exacerbated by the full-scale war. The objective: to study and analyze the current state of accessibility of primary health care in rural areas in Ukraine, followed by a discussion of promising areas for the introduction of mobile health units as a tool for implementing the “Medical Guarantees” program in hard-to-reach regions of Ukraine. Materials and methods. The study included data from official statistical reports, regulatory documents and scientific sources. The methodology includes bibliosemantic, medical and statistical methods and the method of structural logical analysis. Results. It has been established that the low level of access to primary health care for the rural population of Ukraine has been significantly exacerbated by the devastating impact of the war on medical and transport infrastructure, especially in the frontline and recently de-occupied rural areas, and by migration processes. The situation is complicated by the fact that most patients in rural areas are elderly people who are physically unable to use public transportation, even if it is available. The analysis of international practice has shown that mobile health units can be introduced into the public healthcare system as a temporary measure to meet the urgent needs of the Ukrainian population, especially in rural areas. Integration of mobile health units into the state program “Medical Guarantees” can effectively address the urgent health care needs to increase access to health care for the rural population of Ukraine. State regulation of the division of these units will eliminate problems such as duplication and uneven service delivery and will create a transparent system of remuneration for the staff included in these units. Conclusions. The results of the study suggest that the practice of mobile medical units should be introduced as a tool for implementing the “Medical Guarantees” program for regions/locations of Ukraine with low access to medical infrastructure, namely remote rural areas and areas that have been devastated by the war. Mobile medical units will ensure the stability of access to primary health care services and contribute to improving the health of the population
Охорона здоров’я у сільській місцевості є невід’ємною частиною української системи охорони здоров’я. Однак доступність медичної допомоги для сільського населення неоднакова з причини нерівномірності розвитку медичної інфраструктури та забезпечення кадрами. Проблема доступності медичної допомоги у сільській місцевості посилилась внаслідок повномасштабної війни. Мета дослідження: вивчення і аналіз сучасного стану доступності первинної медичної допомоги у сільській місцевості в Україні з подальшим розглядом перспективних напрямів впровадження мобільних медичних бригад як інструмента реалізації програми «Медичні гарантії» у важкодоступних регіонах України. Матеріали та методи. У ході дослідження використані дані офіційної статистичної звітності, нормативно-правові документи та наукові джерела. Методика включає бібліосемантичний, медико-статистичний методи та метод структурного логічного аналізу. Результати. Установлено, що низький рівень доступності первинної медичної допомоги для сільського населення України значно поглибився руйнівним впливом війни на медичну та транспортну інфраструктуру, особливо у прифронтовій та нещодавно деокупованій сільській місцевості, міграційними процесами. Ситуація ускладнюється тим, що більшість хворих у сільській місцевості – люди літнього віку, які фізично не можуть користуватися громадським транспортом, навіть якщо останній доступний. Аналіз міжнародної практики продемонстрував, що мобільні медичні пункти можуть бути введені у державну систему охорони здоров’я як тимчасовий захід для задоволення нагальних потреб українського населення, особливо у сільській місцевості. Інтеграція мобільних медичних пунктів у державну програму «Медичні гарантії» може ефективно задовольнити нагальні потреби охорони здоров’я щодо підвищення доступності медичної допомоги сільському населенню України. Державне регулювання діяльності цих підрозділів знівелює такі проблеми, як дублювання та нерівномірність надання послуг, а також створить прозору систему оплати праці для персоналу, що входить до складу цих підрозділів. Висновки. Результати дослідження дають підставу рекомендувати впровадити практику мобільних медичних пунктів як інструмент реалізації програми «Медичні гарантії» для регіонів/місцевості України з низьким рівнем доступності медичної інфраструктури, а саме – віддалені сільські регіони та місцевості, які зазнали руйнівного впливу війни. Мобільні медичні пункти зможуть забезпечити стабільність доступності послуг первинної медичної допомоги та сприятимуть покращенню здоров’я населення
Additional Access Points:
Yurochko, T. P.

There are no free copies

Find similar
8.


    Popel, O. K.
    What is in common between preeclampsia, HPS70 and medieval headwear? Part II. Serum HSP70 in superimposed preeclampsia: original study [Text] = Що спільного між прееклампсією, HSP70 та середньовічним капелюхом? Частина ІІ. Сироватковий HSP70 при накладеній прееклампсії: оригінальне дослідження / O. K. Popel, D. O. Govsieiev // Репродуктивне здоров’я жінки. - 2024. - N 1. - P32-41. - Bibliogr. at the end of the art.


MeSH-main:
ПРЕЭКЛАМПСИЯ -- PRE-ECLAMPSIA
КЛИНИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ -- CLINICAL TRIAL
БЕРЕМЕННОСТИ ОСЛОЖНЕНИЯ -- PREGNANCY COMPLICATIONS
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION
Annotation: The objective: to investigate serum heat shock protein 70 (HSP70) concentration in pregnant women with chronic hypertension and superimposed preeclampsia. To assess the prospects of using HSP70 as a superimposed preeclampsia predictor. Materials and methods. The original prospective cohort single-center observational study included 105 pregnant women with chronic hypertension and 34 healthy pregnant women as a control group. Serum HSP70 was measured via enzyme-linked immunosorbent assay. The first measurement point of serum HSP70 was at 28 weeks of gestation, the second measurement point was at 36 weeks in case of absence of preeclampsia or at 29-35 weeks in case of preeclampsia. If signs of preeclampsia appeared later than 36 weeks, additional HSP70 measurement was not performed. Statistical analysis was conducted using EZR 1.55 software. Results. In the study group (105 pregnant women with chronic hypertension), after delivery 30 patients had signs of superimposed preeclampsia (superimposed preeclampsia subgroup) and 75 persons had no signs of superimposed preeclampsia (chronic hypertension subgroup). In the control group (34 healthy pregnant women) 3 patients after delivery had preeclampsia signs (preeclampsia subgroup) and another 31 had no signs of preeclampsia (healthy subgroup). Serum HSP70 levels, obtained at the first measurement point (28 weeks) was statistically significantly different between three subgroups: patients with chronic hypertension vs. patients with superimposed preeclampsia (p0.01), healthy pregnant women vs. chronic hypertension women (p0.0001), healthy persons vs. superimposed preeclampsia persons (p0.0001). Serum HSP70 concentrations at the second measurement point (36 weeks, or 29-35 weeks in case of preeclampsia) also had a statistically significant difference for each pair of subgroups (p0.001). Given the small number of persons in the preeclampsia subgroup (3 women), it was not included in the calculations. No statistically significant difference between serum HSP70 levels in the first and second measurement points was found in healthy pregnant women subgroup. In the subgroup of pregnant women with chronic hypertension without superimposed preeclampsia complications, a statistically significant increased serum HSP70 concentration was found at 36 weeks compared to 28 weeks (p0.0001). Even bigger growth of HSP70 levels compared to 28 weeks occurred in case of joining preeclampsia to chronic hypertension (p0.0001). Conclusions. The data suggest an increased concentration of HSP70 in pregnant women with superimposed preeclampsia compared to pregnant women with chronic hypertension of the corresponding term. Thus, it is possible to assume that HSP70 plays a role in superimposed preeclampsia pathogenesis. The increased serum HSP70 levels in pregnant women with chronic hypertension, compared to healthy pregnant women of the corresponding gestational age was determined. Therefore, it can be argued that HSP70 has an influence on the course of chronic hypertension during pregnancy. No statistically significant dependance of serum HSP70 level in healthy pregnant women on gestational age was found. The increase in the level of HSP70 in pregnant women with chronic hypertension with increasing gestational age is most likely due to the progression of hypertensive disorders and/or related conditions. The highest HSP70 increase was observed in pregnant women with chronic hypertension with the addition of preeclampsia. The use of HSP70 as the only predictor of superimposed preeclampsia is not effective, given its non-specificity, but the use of this indicator in combination with other markers is promising and requires further study
Мета дослідження: вивчення концентрації heat shock protein 70 (HSP70) у сироватці крові вагітних із хронічною гіпертензією та накладеною прееклампсією. Оцінювання перспективи використання HSP70 в якості предиктора накладеної прееклампсії. Матеріали та методи. Проведено оригінальне проспективне когортне одноцентрове обсерваційне дослідження, що включало 105 вагітних із хронічною гіпертензією та 34 здорові вагітні у якості контрольної групи. Вміст HSP70 у сироватці крові визначали за допомогою імуноферментного аналізу. Перша точка дослідження сироваткового HSP70 була обрана у 28 тиж, друга точка – у 36 тиж у разі відсутності прееклампсії або у 29–35 тиж у разі приєднання прееклампсії. Якщо ознаки прееклампсії з’являлись пізніше 36 тиж гестації, додаткове визначення вмісту HSP70 не проводили. Для статистичного аналізу застосовували програмне забезпечення EZR 1.55. Результати. З групи дослідження (105 вагітних із хронічною гіпертензією) після пологів 30 породіль мали ознаки накладеної прееклампсії (підгрупа накладеної прееклампсії), 75 породіль не мали ознак накладеної прееклампсії (підгрупа хронічної гіпертензії). З контрольної групи (34 здорові вагітні) після пологів 3 породіллі мали ознаки прееклампсії (підгрупа прееклампсії), 31 породілля не мала ознак прееклампсії (підгрупа здорових). У першій точці дослідження (28 тиж) сироваткові рівні HSP70 продемонстрували статистично значущу різницю між трьома підгрупами: при порівнянні вагітних із хронічною гіпертензією та накладеною прееклампсією – на рівні p0,01, здорових вагітних із вагітними з хронічною гіпертензією – на рівні р0,0001, здорових вагітних із вагітними з накладеною прееклампсією – на рівні р0,0001. Сироваткові концентрації HSP70 у другій точці дослідження (36 тиж, або у 29–35 тиж у разі приєднання прееклампсії) також мали статистично значущу різницю для кожної пари підгруп на рівні р0,001. Підгрупу прееклампсії, ураховуючи малу чисельність (3 породіллі), не включали у розрахунки. У підгрупі здорових вагітних не виявлено статистично значущих змін сироваткових рівнів HSP70 у першій та другій точках дослідження. У підгрупі вагітних з існуючою раніше гіпертензією, яка не ускладнилась накладеною прееклампсією, було виявлено статистично значуще зростання сироваткового рівня HSP70 у терміні 36 тиж порівняно з 28 тиж (р0,0001). Ще більше підвищення рівня HSP70 порівняно з 28 тиж фіксували у разі приєднання прееклампсії до хронічної гіпертензії (р0,0001). Висновки. Отримані результати свідчать про підвищену концентрацію HSP70 у вагітних із накладеною прееклампсією порівняно з вагітними у відповідному терміні з хронічною гіпертензією. Отже, можна припустити участь HSP70 у патогенезі накладеної прееклампсії. Установлено зростання у сироватці крові рівня HSP70 у вагітних із хронічною гіпертензією порівняно із сироватковими рівнями у здорових вагітних у відповідний гестаційний термін. Отже, можна стверджувати, що HSP70 має значення у перебігу хронічної гіпертензії під час вагітності. Не було виявлено статистично значущої залежності рівня HSP70 у здорових жінок від гестаційного терміну. Зростання рівня HSP70 у вагітних із хронічною гіпертензією при збільшенні терміну гестації зумовлено, скоріш за все, прогресуванням гіпертензивних розладів та/або станів, з цим пов’язаних. Найбільш виражене підвищення вмісту HSP70 спостерігалося у вагітних із хронічною гіпертензією при приєднанні прееклампсії. Використання HSP70 як єдиного предиктора накладеної прееклампсії не є ефективним, ураховуючи його неспецифічність, однак застосування даного показника у комплексі з іншими маркерами перспективне та потребує подальшого вивчення
Additional Access Points:
Govsieiev, D. O.

There are no free copies

Find similar
9.


    Kozak, N. P.
    The contemporary role of antinuclear antibodies in early diagnosis of autoimmune rheumatic diseases [Text] = Сучасна роль антинуклеарних антитіл у процесі ранньої діагностики аутоімунних ревматичних захворювань / N. P. Kozak, T. V. Krasnenkova // Сімейна медицина. - 2024. - № 1. - С. 39-43. - Bibliogr. at the end of the art.

Annotation: This article presents recent literature findings concerning the utilization of ANA in clinical practice. Specifically, it focuses on interpreting analysis positivity, identifying clinically significant types of fluorescence, and categorizing ANA patterns according to specific nosologies. Recommendations for using the name HEp-2-IIF instead of ANA and reporting the results of indirect immunofluorescence analysis for antinuclear antibodies on HEp-2 cell substrates are described in a standardized way, presenting immunofluorescence patterns together with the nomenclature of antibodies and informing about the subsequent management of the patient. Changes made to pattern classification to distinguish between competent and expert level patterns and to improve the visual separation between nuclear and cytoplasmic HEp-2 patterns are discussed. The need for further study of the prevalence and clinical significance of rare ANA patterns, particularly those directed at the mitotic spindle apparatus (NuMA and MSA-2), is emphasized. Prospects for the study and use of autoantibodies against double-stranded DNA not only in diagnosis but also in the treatment of patients with SLE are noted. It was concluded that there is a need for further clinical research, collection, and arrangement of various models of HEp-2 IIF to facilitate the accurate determination of «criterion level» patterns, increase the possibilities of early diagnosis of rheumatological diseases, and improve the management tactics of patients in this category
На сьогодні рівень антинуклеарних антитіл (АNA) у сироватці крові залишається одним з основних діагностичних скринінгових тестів при виявленні системних захворювань сполучної тканини. У статті представлено новітні дослідження, наведені у літературі, з використання ANA у клінічній практиці, а саме: інтерпретація позитивності аналізу, виявлення основних клінічно значущих типів світіння, розподіл шаблонів ANA відповідно до конкретної нозології. Наведено рекомендації щодо застосування назви HEp-2-IIF замість ANA, результати непрямого імунофлюоресцентного аналізу на антинуклеарні антитіла на субстратах клітин HEp-2 стандартизованим способом з подачею шаблонів імунофлуоресценції разом з номенклатурою антиклітин та інформування щодо подальшого менеджменту пацієнта. Обговорено зміни, які стосувались класифікації патернів для розрізнення моделей компетентного та експертного рівнів та покращення візуального розподілу між ядерними та цитоплазматичними HEp-2 патернами. Наголошено про необхідність подальшого вивчення поширеності та клінічного значення рідкісних моделей ANA, зокрема спрямованих на веретеноподібний апарат мітозу (NuMA та MSA-2). Зазначено перспективи вивчення та застосування аутоантитіл проти дволанцюгової ДНК не тільки у діагностиці, але й у лікуванні хворих на СЧВ. Зроблено висновок про необхідність подальшого проведення клінічних досліджень, збору та упорядкуванню різних моделей HEp-2-IIF для сприяння точному визначенню патернів «критеріального рівня», збільшення можливостей ранньої діагностики ревматологічних захворювань та покращення тактики ведення пацієнтів даної категорії
Additional Access Points:
Krasnenkova, T. V.

There are no free copies

Find similar
10.


    Курята, О. В.
    Зміни психологічного профілю та когнітивної функції у хворих на артеріальну гіпертензію, що перенесли COVID-19, під впливом лікування [Text] = Changes in Psychological Profile and Cognitive Function in Patients with Arterial Hypertension Who Have Suffered From COVID-19 Under the Influence of Treatment / О. В. Курята, О. І. Стаднік // Сімейна медицина. - 2024. - № 1. - С. 44-51. - Бібліогр.: в кінці ст.

Annotation: На сьогодні надзвичайно актуальним є питання лікування та реабілітації хворих на COVID-19. Захворювання, що сколихнуло медичну спільноту, навіть після одужання пацієнта може мати серйозні наслідки для здоров’я в подальшому. Найбільше занепокоєння у постковідний період викликають доволі серйозні та довгострокові ускладнення (особливо у пацієнтів, що перенесли важку форму COVID-19), до яких належать: кардіоваскулярні (ураження серцевого м’яза, загострення та прогресія гіпертонічної хвороби), респіраторні, неврологічні (порушення відчуття смаку і запаху, порушення сну), психологічні (депресія, неспокій, перепади настрою)
У сучасній популяції фіксують зростання рівня когнітивних порушень. Вони носять багатофакторний характер, зокрема одним з таких патогенетичних факторів є артеріальна гіпертензія (АГ) та її ускладнення, частота постінсультних когнітивних порушень від легких до тяжких сягає 60% протягом першого року. З іншого боку, згідно зі спостереженнями, лікування АГ може знижувати ризик розвитку деменції. Результати аналізу даних засвідчили більшу поширеність когнітивних порушень у хворих на АГ у постковідний період, ніж у пацієнтів з підвищеним артеріальним тиском (АТ), які не хворіли на COVID-19. Мета дослідження: аналіз частоти тривожно-депресивних розладів та когнітивної функції у хворих на медикаментозно контрольовану АГ, які перенесли COVID-19, та оцінювання ефективності додаткового застосування комбінації L-карнітину, L-аргініну та коензиму Q10 у постковідний період. Матеріали та методи. У проспективне одноцентрове дослідження було включено 53 пацієнта (24 жінки та 29 чоловіків) з діагнозом АГ на фоні медикаментозної антигіпертензивної терапії, які перенесли COVID-19. Для оцінювання тривожно-депресивних розладів та когнітивної функції було обрано анкетування (MMSE, SSS-8, PHQ-9). Учасників дослідження було розподілено на дві групи, які не відрізнялися за віком та статтю. У першій групі стандартне лікування було доповнено комбінацією L-аргініну, L-карнітину та коензиму Q10, пацієнти другої групи отримували стандартну терапію
Today, the issue of treatment and rehabilitation of patients with COVID-19 is extremely relevant. A disease that has shaken the medical community, even after the patient recovers, can have serious consequences for health in the future. The greatest concern in the post-covid period is caused by rather serious and long-term complications (especially in patients who have experienced a severe form of COVID-19), which include: cardiovascular (damage to the heart muscle, exacerbation and progression of hypertension), respiratory, neurological (disturbance of sensation taste and smell, sleep disorders), psychological (depression, anxiety, mood swings) outcomes
In the modern population, there is an increased level of cognitive disorders. They have multifactorial nature, in particular, one of such pathogenetic factors is arterial hypertension (AH) and its complications, the frequency of post-stroke cognitive impairment from mild to severe grade reaches 60% during the first year. On the other hand, according to observations, treatment of AH can reduce the risk of dementia development. The results of the data analysis showed a higher prevalence of cognitive impairment in patients with AH in the post-epidemic period than in patients with elevated blood pressure (BP) who did not suffer from COVID-19. The objective: to analyze the frequency of anxiety-depressive disorders and cognitive function in patients with medically controlled AH who experienced COVID-19, and to evaluate the effectiveness of additional use of a combination of L-carnitine, L-arginine and coenzyme Q10 in the post-covid period. Materials and methods. 53 patients (24 women and 29 men) with a diagnosis of AH who treated with drug antihypertensive therapy and who recovered from COVID-19, were included in a prospective single-center study. Questionnaires (MMSE, SSS-8, PHQ-9) were chosen to assess anxiety-depressive disorders and cognitive function. The study participants were divided into two groups that did not differ in age and gender. In the first group standard treatment was added with a combination of L-arginine, L-carnitine and coenzyme Q10, the patients in the second group received standard therapy. Results. An additional effect on improved BP control only when used drug therapy in a complex with a combination of L-arginine, L-carnitine and coenzyme Q10 was determined, as well as a positive effect on improved the clinical condition of patients with AH, restoration of the psychological state after a recovery from respiratory infection SARS-COV- 2. Conclusions. The patients with AH who have suffered from COVID-19 often have psychological changes and impaired cognitive function under the conditions of medical BP control. The use of a combination of L-arginine, L-carnitine and coenzyme Q10 as part of complex therapy contributed to a more effective recovery of psychological and cognitive disorders, improvement of the subjective condition of patients due to the additional positive effect on the control of BP and heart rate
Additional Access Points:
Стаднік, О. І.

There are no free copies

Find similar
 1-10    11-20   21-30   31-40   41-50   51-60      
 
Standard
Advanced
Professional
Through the dictionary
UDC-navigator
Thematic navigator
Access statistics
© International Association of users and developers of electronic libraries and new information technology
(ELNIT Association)