Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Home page

Simplified mode

Video-instruction

Description

Data bases

Periodicals- results of search

Type of search

Periodicals

Search field

the format of presenting the found documents:
full	informational	short

Sort out the found documents by:
to the author	by title	Year of publication	document type

Search inquiry: <.>II=ВУ8/2020/26/3<.>

Total number of found documents : 10
Shown documents from 1 till 10

Features of hemodynamics in the comorbid course of essential hypertension and type 2 diabetes in men, residents of Podillia, carriers of polymorphic variants of the brain natriuretic peptide gene [] = Особливості гемодинаміки за коморбідного перебігу есенціальної гіпертензії та цукрового діабету 2 типу у чоловіків, мешканців Поділля, при успадкуванні поліморфних варіантів гена мозкового натрійуретичного пептиду / Ya. O. Antoniuk [та ін.] // Вісник морфології. - 2020. - Т. 26, № 3. - С. 5-13. - Bibliogr. at the end of the art.

Annotation: Essential hypertension (EH) and type 2 diabetes (T2D) are important risk factors for the development of chronic heart failure (CHF). The early detection of CHF, especially under comorbidity, remains a challenge. To solve it in today’s conditions are used not only instrumental diagnostic methods (Echo-CG), but also the assessment of plasma levels of biomarker – brain natriuretic peptide (BNP), the expression of which is determined by the corresponding gene (locus T-381C) and may depend on its structural organization. It is proved that deregulation of the natriuretic peptide system (NP) is an important factor in the initiation and progression of myocardial dysfunction and energy imbalance, but the role of genetic preconditions for these disorders, including the peculiarities of polymorphic variants of the most physiologically significant gene is still not enough clear. The aim of the work was to investigate the presence of associations between indicators of systemic and intracardiac hemodynamic and the carrier of polymorphic variants of the BNP gene (T-381C) in men, residents of Podillia with the comorbid course of EH 2 and type 2 diabetes mellitus. We examined 132 middle-age men: 62 patients with EH 2 and chronic heart failure (CHF) 0-I functional classes (FC) according to NYHA Classification and 70 - with EH 2 combined with T2D and CHF FC I-II. Patients with EH 2 included in the first group and patients with EH 2 and T2D included in the second group of comparison. Parameters of intracardiac hemodynamics were determined on the basis of pulsed Doppler echocardiography. The genomic DNA of the BNP gene (T-381C) for the determination of its alleles was isolated by PCR. The mathematical processing was performed using the standard statistical package Statistica 10. We calculated the primary statistical indicators, identified differences between groups on statistical signs, performed correlation and discriminant analysis. The calculation of the relative risk with a 95% confidence interval was performed using an online calculator (https://medstatistic.ru/calculators/calcrisk.html). Among men living in Podillya with EH, both in the presence and absence of diabetes mellitus 2, the T381C genotype of the BNP gene (p0.05) dominates. In the group of comorbid patients diastolic dysfunction of the left ventricle (DD LV) was diagnosed in 90% of people (n=63), while in the isolated course of EH it was found only in 43.55% (n=28). Although among homozygotes T381T BNP gene its symptoms were 100% (n=24), and among carriers of the C allele – in 84.78% (n=39) of patients. Carriers of the T381T genotype of the BNP gene dominated among persons with DD grade II: 41.66% against 10.87% of carriers of the C allele (p0.05), while among persons with DD LV grade I there were more carriers of the C allele. Homozygous T381T genotype with EH 2 and T2D had a higher level of pulse blood pressure (p0,01), a higher probability of developing eccentric left ventricular hypertrophy (p≤0.05) and more pronounced diastolic changes in the myocardium, as compared with carriers of the C allele and can be allocated to the priority group of observation for the organization of targeted measures aimed at preventing the development and progression of CHF.
Есенціальна гіпертензія (ЕГ) та цукровий діабет 2 типу (ЦД 2) є визнаними вагомими факторами ризику хронічної серцевої недостатності (ХСН) раннє виявлення якої, особливо за умов коморбідності, залишається складним завданням. Сьогодні для його вирішення поряд з інструментальними методами діагностики (Ехо-КГ), застосовують оцінку плазмового рівня біомаркера – мозкового натрійуретичного пептиду (МНУП), експресія якого детермінується відповідним геном (локус Т-381С) і може залежати від його структурної організації. Доведено, що порушення регуляції системи натрійуретичних пептидів є вагомим фактором в ініціації, прогресуванні міокардіальної дисфункції та енергетичного дисбалансу, однак роль генетичних передумов цих порушень, в тому числі особливостей носійства поліморфних варіантів найбільш фізіологічно значимого гена МНУП, до цього часу залишається не до кінця зрозумілою. Метою роботи було: дослідити наявність асоціацій між показниками системної і внутрішньосерцевої гемодинаміки та носійством поліморфних варіантів гена МНУП (Т-381С) у чоловіків, мешканців Поділля, за умов коморбідного перебігу ЕГ ІІ та ЦД 2. Обстежили 132 чоловіки середнього віку: 62 особи з ЕГ ІІ і ХСН 0-ІФК за NYHA склали першу, а 70 – з ЕГ ІІ у комбінації з ЦД 2 і ХСН І–ІІФК другу групу порівняння. Параметри внутрішньосерцевої гемодинаміки визначали на основі імпульсної доплер-ЕхоКГ. Геномну ДНК гена МНУП для визначення алелей поліморфної ділянки (Т-381C) виділяли методом ПЛР. Математичне опрацювання виконали, використовуючи стандартний статистичний пакет Statistica 10. Розраховано первинні статистичні показники, виявлено відмінності між групами за статистичними ознаками, здійснено кореляційний та дискримінантний аналіз. Відносний ризик з 95% довірчим інтервалом розраховано за допомогою онлайн-калькулятора (https://medstatistic.ru/calculators/calcrisk.html). Встановлено, що серед чоловіків, мешканців Поділля з ЕГ як за наявності, так і за відсутності ЦД 2 домінує генотип Т381С гена МНУП (р0,05). У групі коморбідних хворих діастолічну дисфункцію лівого шлуночка (ДД ЛШ) діагностовано у 90% осіб (n=63), тоді як за ізольованого перебігу ЕГ лише у 43,55% (n=28) при тому, що серед гомозигот Т381Т гена МНУП її ознаки мали 100% (n=24), а серед носіїв алелю С – 84,78% (n=39) пацієнтів. Серед осіб із ДД ІІ ступеня переважали носії генотипу Т381Т гена МНУП: 41,66% проти 10,87% носіїв алелю С (р0,05), тоді як серед осіб з ДД ЛШ І ступеня було більше носіїв алелю С. Чоловіки, гомозиготи Т381Т гена МНУП з ЕГ ІІ в сполученні з ЦД 2, вирізняються вищим рівнем пульсового АТ (р0,01), більшою ймовірністю розвитку ексцентричної гіпертрофії ЛШ (р≤0,05) та більш вираженими діастолічними змінами в міокарді, порівняно з носіями алелю С і можуть бути виділені у пріоритетну групу спостереження для організації цільових заходів, спрямованих на профілактику розвитку і прогресування ХСН
Additional Access Points:
Antoniuk, Ya. O.
Pashkova, Iu. P.
Gumeniuk, A .F.
Sakovych, O. O.
Zhebel, V. M.

There are no free copies

Find similar

Features of the frequency of angio-, retino- and neuropathy, general clinical and anthropometric parameters in patients with type 1 diabetes with different levels of albumin in the urine depending on the level of cystatin C [] = Особливості частоти ангіо-, ретино- та нейропатії, загальноклінічних та антропометричних показників у хворих на цукровий діабет 1 типу з різним рівнем альбуміну в сечі в залежності від рівня цистатину С / Yu. O. Kryvoviaz [та ін.] // Вісник морфології. - 2020. - Т. 26, № 3. - С. 14-23. - Bibliogr. at the end of the art.

Annotation: Cystatin C improves the risk stratification among people with diabetic nephropathy, the risk of mortality, cardiovascular disease, disorders of the visual organ and nervous system in the preclinical and early stages. The aim of the study was to study the frequency of angio-, retino- and neuropathy, as well as differences in general clinical and anthropometric parameters in patients with type 1 diabetes (T1D) with different levels of albumin in the urine depending on cystatin C. The sample was 78 men and 62 women aged 22-26 years, patients with T1D, who were hospitalized in the therapeutic department №1 and №2 of the Vinnytsia Regional Highly Specialized Endocrinology Center. The control group consisted of 8 healthy men and 13 healthy women of the same age. The level of microalbuminuria and cystatin C was determined for all patients by enzyme-linked immunosorbent assay. The frequency of angio-, retino- and neuropathy, general clinical (systolic, diastolic, pulse) and anthropometric (height, weight, body surface area, waist circumference, body mass index) was assessed indicators. Statistical processing of the obtained results was performed in the license package “Statistica 5.5”, using non-parametric evaluation methods. It was found that in the group of men with cystatin C0.9, and in women with cystatin C0.9 with increasing albuminuria, the percentage of patients with more severe microvascular complications of T1D. In patients with diabetes mellitus 1 compared with the control group systolic blood pressure is significantly higher and increases with increasing albumin levels in the urine (with cystatin C0.9 – in men with normo-, microalbuminuria and proteinuria by 7.14%, 8.1% and 10.8%; in women with normo-, microalbuminuria by 7.5% and 10.0%, with cystatin C0.9 – in men with normo-, microalbuminuria by 4.9% and 7.2%, in women with proteinuria by 19.5%). Similar changes were found for diastolic blood pressure (with cystatin C0.9 – in men with proteinuria by 13.0%; in women with normo-, microalbuminuria by 11.4% and 13.4%; with cystatin C0.9 – in men with microalbuminuria by 9.0%; in women with normo- and proteinuria by 9.5% and 21.5%) and heart rate (with cystatin C0.9 – in men with microalbuminuria and proteinuria by 18.4% and 12.6%, in women with microalbuminuria by 9.13%; with cystatin C0.9 – in men with microalbuminuria by 12.0%, in women with normo-, microalbuminuria and proteinuria by 10.1%, 16.3% and 25.3%). In patients with T1D compared to the control group, the length of the body is significantly smaller and decreases with increasing levels of albumin in the urine (with cystatin C0.9 – in men with normo-, microalbuminuria and proteinuria by 3.6%, 6.7% and 9.0%; women with microalbuminuria by 1.9%, with cystatin C0.9 – in men with normo-, microalbuminuria by 5.2% and 7.3%, in women with normoalbuminuria and proteinuria by 2.6% and 4.3%). Similar changes were found in men for body weight (with cystatin C0.9 – with microalbuminuria and proteinuria by 13.6% and 30.1%; with cystatin C0.9 – with normo- and microalbuminuria by 10.2% and 25.4%) and body surface area (with cystatin C0.9 – with normo-, microalbuminuria and proteinuria by 5.8%, 10.8% and 18.9%; with cystatin C0.9 – with normo- and microalbuminuria by 8.2% and 16.2%). The size of the waist circumference in patients with T1D with normoalbuminuria is significantly higher, and in patients of other groups significantly less than in healthy subjects (with cystatin C0.9 – with normo-, microalbuminuria and proteinuria by 3.8%, 1.2% and 5.2%; cystatin C0.9 – with microalbuminuria by 5.1%). Compared to healthy women, the waist circumference was significantly higher in sick women (with cystatin C0.9 – with normo- and microalbuminuria by 11.2% and 10.7%; with cystatin C0.9 – with normo- and proteinuria by 9.7% and 6.0%). In patients with T1D men with proteinuria compared with the control group, the value of the body mass index was significantly lower by 9.7% (cystatin C0.9). The value of the body mass index was significantly higher in patients with normoalbuminuria and microalbuminuria – by 11.8% and 17.7% (cystatin C0.9), respectively, and in patients with proteinuria by 7.2% (cystatin C0.9) compared with healthy women. Thus, between healthy and patients with T1D with varying degrees of albuminuria, differences in general clinical and anthropometric parameters were found, and they are greater the higher the level of cystatin C
Цистатин С поліпшує стратифікацію ризику серед осіб з діабетичною нефропатією щодо ризику смертності, серцево-судинних захворювань, порушень з боку органу зору і нервової системи на доклінічній і початковій стадії. Мета дослідження – вивчити частоту ангіо-, ретино- та нейропатії, а також відмінності загально-клінічних та антропометричних показників у хворих на цукровий діабет 1 типу (ЦД 1) з різним рівнем альбуміну в сечі в залежності від рівня цистатину С. Вибірка склала 78 чоловіків і 62 жінки віком 22-26 років, хворих на ЦД 1, які проходили стаціонарне лікування у терапевтичних відділеннях №1 і №2 Вінницького обласного високоспеціалізованого ендокринологічного центру. Контрольна група складалась з 8 практично здорових чоловіків і 13 практично здорових жінок аналогічного віку. Усім пацієнтам імуноферментним методом визначали рівень мікроальбумінурії та цистатину С. Проводили оцінку частоти ангіо-, ретино- та нейропатії, загально-клінічних (систолічний АТ, діастолічний АТ, пульс) та антропометричних (зріст, вага, площа поверхні тіла, обхват талії, індекс маси тіла) показників. Статистична обробка отриманих результатів проведена в ліцензійному пакеті “Statistica 5.5”, з використанням непараметричних методів оцінки. Встановлено, що в групі чоловіків рівень цистатину С у яких 0,9, та у жінок з рівнем цистатину С0,9 при наростанні альбумінурії зростає відсоткова частка пацієнтів з важчим ступенем мікросудинних ускладнень ЦД 1. У хворих на ЦД 1 порівняно з контрольною групою величина систолічного артеріального тиску достовірно більша та збільшується по мірі зростання рівня альбуміну в сечі (при цистатині С0,9 – у чоловіків з нормо-, мiкроальбумiнурiєю та протеїнурією на 7,14%, 8,1% та 10,8%; у жінок з нормо-, мiкроальбумiнурiєю на 7,5% та 10,0%; при цистатині С0,9 – у чоловіків з нормо-, мiкроальбумiнурiєю на 4,9% та 7,2%; у жінок з протеїнурією на 19,5%). Аналогічні зміни встановлені для діастолічного артеріального тиску (при цистатині С0,9 – у чоловіків з протеїнурією на 13,0%; у жінок з нормо-, мiкроальбумiнурiєю на 11,4% та 13,4%; при цистатині С0,9 – у чоловіків з мiкроальбумiнурiєю на 9,0%; у жінок з нормо- та протеїнурією на 9,5% та 21,5%) та величини пульсу (при цистатині С0,9 – у чоловіків з мiкроальбумiнурiєю і протеїнурією на 18,4% та 12,6%; у жінок з мiкроальбумiнурiєю на 9,13%; при цистатині С0,9 – у чоловіків з мiкроальбумiнурiєю на 12,0%; у жінок з нормо-, мiкроальбумiнурiєю та протеїнурією на 10,1%, 16,3% та 25,3%). У хворих на ЦД 1 порівняно із контрольною групою величина довжини тіла достовірно менша та зменшується в міру збільшення рівня альбуміну в сечі (при цистатині С0,9 – у чоловіків з нормо-, мiкроальбумiнурiєю та протеїнурією на 3,6%, 6,7% та 9,0%; у жінок з мiкроальбумiнурiєю на 1,9%; при цистатині С0,9 – у чоловіків з нормо-, мiкроальбумiнурiєю на 5,2% та 7,3%; у жінок з нормоальбумiнурiєю та протеїнурією на 2,6% та 4,3%). Аналогічні зміни встановлені у чоловіків для величина маси тіла (при цистатині С0,9 – з мiкроальбумiнурiєю та протеїнурією на 13,6% і 30,1%; при цистатині С0,9 – з нормо- і мiкроальбумiнурiєю на 10,2% і 25,4%) та величини площі поверхні тіла (при цистатині С0,9 – з нормо-, мiкроальбумiнурiєю та протеїнурією на 5,8%, 10,8% і 18,9%; при цистатині С0,9 – з нормо- і мiкроальбумiнурiєю на 8,2% і 16,2%). Величина обхвату талії у хворих чоловіків на ЦД 1 з нормоальбумінурією достовірно більша, а у хворих інших груп достовірно менша порівняно із здоровими досліджуваними (при цистатині С0,9 – з нормо-, мiкроальбумiнурiєю і протеїнурією на 3,8%, 1,2% та 5,2%; при цистатині С0,9 – з мiкроальбумiнурiєю на 5,1%). У хворих жінок порівняно із здоровими обхват талії достовірно більший (при цистатині С0,9 – з нормо- і мiкроальбумiнурiєю на 11,2% та 10,7%; при цистатині С0,9 – з нормо- та протеїнурією на 9,7% та 6,0%). У хворих на ЦД 1 чоловіків з протеїнурією порівняно з контрольною групою величина індексу маси тіла достовірно менша на 9,7% (Цистатин С0,9). Величина індексу маси тіла достовірно більша у хворих жінок з нормоальбумiнурiєю та мiкроальбумiнурiєю – відповідно на 11,8% та 17,7% (Цистатин С0,9) та у пацієнток з протеїнурією на 7,2% (Цистатин С0,9) порівняно із здоровими жінками. Таким чином, між здоровими та хворими на ЦД 1 пацієнтами з різним ступенем альбумінурії встановлені відмінності загальноклінічних та антропометричних показників, причому вони тим більші, чим більший рівень цистатину С
Additional Access Points:
Kryvoviaz, Yu. O.
Vernigorodskiy, V. S.
Dzevulska, I. V.
Shevchuk, Yu. G.
Zhuchenko, P. S.

There are no free copies

Find similar

Hruzevskiy, O. A.
The vaginal bacterial dysbiosis severity predicting model according to the normobiota index [] = Модель прогнозування ступеня тяжкості вагінального бактеріального дисбіозу за показником нормобіоти / O. A. Hruzevskiy, V. V. Minukhin // Вісник морфології. - 2020. - Т. 26, № 3. - С. 24-30. - Bibliogr. at the end of the art.

Annotation: The local and systemic immunodeficiency is the main mechanism for vaginal bacterial dysbiosis and its extreme manifestation – bacterial vaginosis (BV) development. The complex immune response study and the establishment of the main mechanisms and factors, reflecting it and corresponding to the microbiocenosis severity disorder are relevant. Aim – to develop a neural network model of the severity of vaginal bacterial dysbiosis based on the assessment of normobiota. Divided into the following groups according to the Conditionally pathogenic microflora index (CPMI) and normobiota index (NBI): normocenosis (n=53), dysbiosis I (n=128) and II degree (n=117) among the latter 83 patients with PNB1 lg GE/sample were identified, in whom BV was established. Molecular genetic studies of the epithelium scraping from the vagina posterolateral wall were carried out by Polymerase chain reaction (“DNK-Technologiia” LLC, RF). Facultative and obligate anaerobes, myco- and ureplasmas, and yeast-like fungi were quantified. The content of immunoglobulins, lysozyme, cytokines, complement, phagocytosis activity of leukocytes, hormones, the number of lymphocytes and their fractions, as well as the vaginal discharge pH (a total of 58 indexes) were identified in blood and vaginal discharge. For statistical and mathematical analysis, the Statistica 10 software (StatSoft, Inc., USA) was used. Using neural network modeling, it was revealed that among all the factorial signs for determining the bacterial dysbiosis degree, the complement component C4 and γ-INF content in the vaginal discharge and circulating immune complexes (CIC) and TNFα in the blood were important. A linear neural network model was built on the selected set of factor signs (the Cohen’s kappa coefficient consent index on the training set was k=0.87 (95% CI 0.82-0.91) for confirming plurality – k=0.89 (95% CI 0.77-1.00). With normocenosis, the complement activation PNB was decreased, and γ-INF and TNFα content was increased. The CIC levels blood increase corresponded to the opportunistic microflora growth and reflected the humoral immune response activation, which suggests that this indicator is an early dysbiosis marker. With I degree dysbiosis all factors had positive relationship with NBI, which reflected the immune system stress state. In case of II degree dysbiosis, NBI had a negative relationship with γ-INF content in the vaginal discharge, and CIC in the blood, while positive – with C4 content in vaginal discharge, and TNFα in the blood, which proved the immune system dysregulation and caused its further suppression with the BV-association immunodeficiency development. The immune system reaction during the BV development evolved from non-specific resistance reactions to cytokine-induced reactions of specific humoral immunity in response to the BV-associated microbiota growth, which subsequently experienced depletion and loss of immune control
Основним механізмом розвитку вагінального бактеріального дисбіозу та його крайнього прояву – бактеріального вагінозу (БВ) – є локальний та системний імунодефіцит. Актуальним є вивчення комплексної імунної відповіді та встановлення основних механізмів та чинників, що її відображають та відповідають тяжкості порушення мікробіоценозу. Мета дослідження – розробити нейромережеву модель ступеня тяжкості вагінального бактеріального дисбіозу на підставі оцінки показнику нормобіоти. Були використані дані 298 жінок, які за індексом умовно патогенної мікрофлори (ІУПМ) та показником нормобіоти (ПНБ) були розподілені на групи: нормоценоз (n=53), дисбіоз І (n=128) і ІІ ступеня (n=117); серед останніх виокремлено 83 пацієнтки з ПНБ1 lg ГЕ/зразок, в яких був встановлений БВ. Молекулярно-генетичні дослідження зіскрібка епітелію з задньобокової стінки піхви проводили методом полімеразної ланцюгової реакції (“ДНК-технологія”, РФ). Кількісно визначали факультативні і облігатні анаероби, міко- і уреплазми та дріжджоподібні гриби. У крові та вагінальному секреті визначали вміст імуноглобулінів, лізоциму, цитокінів, комплементу, активність фагоцитозу лейкоцитів, гормонів, кількості лімфоцитів та їх фракцій, а також pH вагінального секрету (загалом – 58 показників). Для статистичного та математичного аналізу використовували програму Statistica 10 (StatSoft, Inc., USA). Шляхом нейромережевого моделювання було з’ясовано, що серед усіх факторних ознак для визначення ступеня бактеріального дисбіозу мали значення вміст у вагінальному секреті компоненту комплементу С4 і γ-INF, а у крові – циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) і TNFα. На виділеному наборі факторних ознак була побудована лінійна нейромережева модель (показник згоди каппа Коена на навчальній множині склав k=0,87 (95% ВІ 0,82-0,91) на підтверджувальній множині – k=0,89 (95% ВІ 0,77-1,00). Активація комплемента, підвищення вмісту γ-INF та TNFα знижували показник нормобіоти при нормоценозі. Підвищення у крові вмісту ЦІК відповідало росту умовно патогенної мікрофлори та відображало активацію гуморальної імунної відповіді, що дає підставу вважати цей показник раннім маркером дисбіозу. При дисбіозі І ступеня всі чинники мали позитивні зв’язки з ПНБ, що відображало стан напруження імунної системи. При дисбіозі ІІ ступеня ПНБ мав від’ємний зв’язок з вмістом у вагінальному секреті γ-INF, а у крові – ЦІК, тоді як позитивний – з вмістом у вагінальному секреті С4, а у крові – TNFα, що свідчило про дизрегуляцію імунної системи та обумовлювало її подальшу супресію з розвитком БВ-асоційованого імунодефіциту. Реакція імунної системи у процесі розвитку БВ еволюціонувала від реакцій неспецифічної резистентності до індукованих цитокінами реакцій специфічного гуморального імунітету у відповідь на зріст БВ-асоційованої мікробіоти, що згодом зазнавало виснаження та втрату імунного контролю
Additional Access Points:
Minukhin, V. V.

There are no free copies

Find similar

Mateshuk-Vatseba, L. R.
Morphometric study of angioarchitectonic under the effect of opioid (experimental study) [] = Морфометричне вивчення ангіоархітектоніки під впливом опіоїду (експериментальне дослідження) / L. R. Mateshuk-Vatseba, U. Ye. Pidvalna, A. M. Bekesevych // Вісник морфології. - 2020. - Т. 26, № 3. - С. 31-36. - Bibliogr. at the end of the art.

Annotation: Opioids are potent drugs that are widely used to combat pain in severe wounds and in cancer patients. The professional literature provides a limited amount of data on the morphometric analysis of the links of the hemomicrocirculatory bed of the cerebellar cortex and choroid of the eyeball under the influence of an opioid in the experiment. The aim of the work was to establish the features and conduct morphometric studies of the links of the hemomicrocirculatory bed of the cerebellar cortex and choroid in normal conditions and under conditions of 6-week exposure to an opioid in the experiment. The experimental study was carried out on 24 male white rats, 3 months old and weighing 160-180 g. The material for the study is represented by preparations of the choroid and cerebellum with an injected vascular bed. Compared with the control group of animals, profound destructive changes in the angioarchitectonics of the choroid and cerebellar cortex were found under the influence of Nalbuphine. The capillary component is destroyed, the arterioles are tortuous, sclerosed, their lumen is uneven, the wall is thickened, the venules are dilated and deformed. A decrease in comparison with the norm in the diameter of arterioles, the density of the network of exchange vessels, arterio-venular coefficient, as well as an increase in the diameter of venules and an indicator of trophic activity of the tissue. Expansion of arterio-venular anastomoses indicates the discharge of blood from the arterioles into the venous bed, bypassing the destroyed capillaries. A pronounced relationship was established between the depth of structural transformations of the hemomicrocirculatory bed of the cerebellar cortex, choroid of the white rat’s eye and morphometric parameters. It has been confirmed that the triggering mechanism of destructive changes under the influence of narcotic analgesics is the development of angiopathy.
Опіоїди – сильнодіючі препарати, що широко застосовуються у боротьбі з болем при важких пораненнях та в онкохворих. Фахова література наводить обмежену кількість даних морфометричного аналізу ланок гемомікроциркуляторного русла кори мозочка та судинної оболонки очного яблука під впливом опіоїду в експерименті. Метою дослідження було встановити особливості та провести морфометричне дослідження ланок гемомікроциркуляторного русла судинної оболонки очного яблука і кори мозочка в нормі за умов 6-тижневого впливу опіоїду в експерименті. Експериментальне дослідження проведено на 24 білих щурах самцях віком 3 міс і вагою 160-180 г. Матеріал для дослідження представлений препаратами судинної оболонки ока і мозочка з ін’єкованим судинним руслом. У порівнянні з контрольною групою тварин виявлено глибокі деструктивні зміни ангіоархітектоніки судинної оболонки очного яблука та кори мозочка під впливом налбуфіну. Капілярний компонент зруйнований, артеріоли звивисті, просвіт їх нерівномірний, стінка їх потовщена, склерозована, венули розширені та деформовані. Встановлено зменшення, порівняно з нормою, діаметра артеріол, щільності сітки обмінних судин, артеріоло-венулярного коефіцієнта, а також збільшення діаметра венул та показника трофічної активності тканини. Розширення артеріоло-венулярних анастомозів свідчить про скидання крові з артеріол до венозного русла, минаючи зруйновані капіляри. Виявлено виражений зв’язок між глибиною морфологічних змін ланок гемомікроциркуляторного русла кори мозочка, судинної оболонки ока білого щура та морфометричними показниками. Підтверджено, що пусковим механізмом деструктивних змін під впливом наркотичних анальгетиків є розвиток ангіопатії
Additional Access Points:
Pidvalna, U. Ye.
Bekesevych, A. M.

There are no free copies

Find similar

Features of cephalometric parameters, which usually do not change during surgery and orthodontic interventions, in Ukrainian young men and women with orthognathic occlusion and different types and profiles of the face according to Schwarz A.M. [] = Особливості цефалометричних показників, які зазвичай не змінюються під час хірургічних та ортодонтичних втручань, в українських юнаків і дівчат з ортогнатичним прикусом і різними типами та профілями обличчя за Schwarz A.M. / O. S. Prokopenko [та ін.] // Вісник морфології. - 2020. - Т. 26, № 3. - С. 37-45. - Bibliogr. at the end of the art.

Annotation: During the existence of the X-ray method of research, numerous author’s methods of cephalometric examination and analysis using the method of lateral teleroentgenography (methods by Schwarz, Down’s, Steiner, Tweed’s, Harvold, Ricketts, McNamara, Jaraback, Burstone, Bjork, etc.) have been developed. Dentists around the world prefer certain methods, each of which has its advantages and disadvantages. But there is still no single unified methodology for such research and doctors and researchers are constantly trying to improve them and gain new information about their effectiveness. The aim of the study was to establish cephalometric teleroentgenographic parameters and determine their features in Ukrainian young men and women with orthognathic occlusion depending on profiles and facial types according to Schwarz A.M. (hereinafter orthognathic occlusion), divided into separate groups of studies on different profiles and different face types according to Schwarz A.M. (3 groups of different profiles and 3 groups of different face types for people of each sex). Cephalometric teleroentgenographic parameters, which usually do not change during surgery and orthodontic interventions, were studied. Statistical mathematical processing of the research results was performed in the licensed package “Statistica 6.0” using non-parametric methods of evaluation of the obtained results. Numerical reliable and tendencies of differences in certain indicators between groups of young men or women with different profiles or face types have been established. The greatest differences, both in young men and women, were recorded between the indicators determined by the methods of cephalometry by Schwarz A.M. and Bjork A., and the least – by the method of Ricketts R.M. The obtained results testify to the expediency of using the division of young men and women into separate groups by profile and type of face to adhere to the personalized principle in the morphological assessment of cephalometric and gnatometric indicators of lateral teleroentgenography
За час існування рентгенологічного методу дослідження розроблені чисельні авторські методики цефалометричного дослідження та аналізу з застосуванням методу бокової телерентгенографії (методики Schwarz, Down’s, Steiner, Tweed’s, Harvold, Ricketts, McNamara, Jaraback, Burstone, Bjork тощо). Лікарі-стоматологи різних країн світу надають перевагу певним окремим методикам, кожна з яких має як свої переваги, так і окремі недоліки. Але досі не існує єдиної уніфікованої методики таких досліджень і постійно лікарі та дослідники намагаються їх удосконалити і отримати нові відомості щодо їх ефективності. Мета дослідження – встановлення цефалометричних телерентгенографічних показників і визначення їх особливостей в українських юнаків і дівчат із ортогнатичним прикусом в залежності від профілів і типів обличчя за Schwarz A.M. Проведено цефалометричне дослідження і аналіз бокових телерентгенограм голови у 49 юнаків та 76 дівчат із фізіологічним прикусом максимально наближеним до ортогнатичного (в подальшому ортогнатичний прикус), розділених на окремі групи досліджень за різними профілями і різними типами обличчя за Schwarz A.M. (по 3 групи різного профілю і по 3 групи різного типу обличчя для осіб кожної статі). Досліджували цефалометричні телерентгенографічні показники, які зазвичай не змінюються під час проведення хірургічних та ортодонтичних втручань. Статистичну математичну обробку результатів дослідження провели в ліцензійному пакеті “Statistica 6.0” з використанням непараметричних методів оцінки отриманих результатів. Встановлені чисельні достовірні та тенденції відмінностей за визначеними показниками між групами юнаків, або дівчат з різними профілями, або типами обличчя. Найбільше відмінностей, як у юнаків, так і у дівчат зафіксовано між показниками, визначеними за методиками цефалометрії за Schwarz A.M. та за Bjork A., а найменше – за методикою Ricketts R.M. Отримані результати свідчать про доцільність використання розподілу юнаків і дівчат на окремі групи за профілем і типом обличчя для дотримання персоналізованого принципу у морфологічній оцінці цефалометричних і гнатометричних показників бокових телерентгенограм
Additional Access Points:
Prokopenko, O. S.
Beliaiev, E. V.
Dmitriev, M. O.
Cherkasova, O. V.
Skoruk, R. V.

There are no free copies

Find similar

Sotnikova-Meleshkina, Zh. V.
The state of vegetative regulatory systems of pupils with different academic performance [] = Стан вегетативних регуляторних систем учнів з різною академічною успішністю / Zh. V. Sotnikova-Meleshkina, I. V. Redka, O. Ya. Mikhalchuk // Вісник морфології. - 2020. - Т. 26, № 3. - С. 46-51. - Bibliogr. at the end of the art.

Annotation: The transition to primary school requires pupils to adapt to new conditions of the educational environment, accompanied by the use of physiological reserves of the body. School stress can hinder the academic success of children and adolescents, creative solutions to complex and new problems, which, in turn, can lead to underestimation of abilities and underestimation of pupils self-esteem. Chronic exposure to academic stress can lead to school burnout and the formation of psychosomatic disorders. The aim of the study was to compare the functional state of autonomic regulatory systems among pupils with different levels of academic achievement. 60 children (10-13 years old) took part in the longitudinal study. The functional state of the autonomic regulatory systems was determined by analyzing 5-minute recordings of the electrocardiogram in a state of quiet wakefulness with eyes closed in a sitting position. Pupils were divided into 3 groups depending on the level of their academic performance, which was determined by the average score of 8 basic subjects. Statistical data processing was performed using the Mann-Whitney, Kraskell-Wallis, Dunnett, Fisher’s φ-test. Significant differences in heart rate variability (HRV) parameters depending on the level of academic achievement were found only in the 5th and 6th years of study, which reflected the different physiological cost of adaptation to primary school. The vegetative profile of pupils with academic performance lower than the average in the 5th year of study indicated overstrain of regulatory systems and fatigue. Among pupils with academic performance higher than the average in the 6th year of study 2.4 times more often than pupils with average academic performance, the optimal state of autonomic regulatory systems was observed (respectively, 46.2% and 19.1%, p≤0,05), and in the 7th year of study – 2.5 times compared to pupils with academic performance below average (respectively, 46.2% and 18.2%, p≤0.05), which may indicate a higher physiological price for adaptation to primary school pupils with academic performance below average. Fatigue and overexertion of the mechanisms of autonomic regulation are characteristic of pupils with academic performance below average, while pupils with academic performance above average had a high level of stress adaptive-compensatory mechanisms in the 6th year of study. The category of pupils with a level of academic performance below average should be assigned to the risk group in terms of the development of autonomic dysfunction and psychosomatic diseases
Перехід до основної школи вимагає адаптації учнів до нових умов освітнього середовища, що супроводжується використанням фізіологічних резервів організму. Шкільний стрес може перешкоджати академічній успішності дітей та підлітків, творчому вирішенню складних та нових проблем, що, відповідно, може призвести до недооцінки здібностей та заниження самооцінки школярів. Хронічний вплив академічного стресу може призвести до шкільного вигорання та формування психосоматичних розладів. Мета дослідження – порівняти функціональний стан вегетативних регуляторних систем серед учнів з різним рівнем академічної успішності. У лонгітудинальному дослідженні взяли участь 60 дітей (10-13 років). Функціональний стан вегетативних регулюючих систем визначали шляхом аналізу 5-хвилинних записів електрокардіограми у стані спокійного неспання з закритими очима в положенні сидячи. Учнів було розподілено на 3 групи у залежності від рівня їх академічної успішності, що визначався за середнім балом із 8 базових предметів. Статистична обробка даних проведена із використанням критеріїв Манна-Уітні, Краскелла-Уоліса, Даннета, φ-критерія Фішера. Достовірні відмінності за параметрами варіабельності серцевого ритму (ВСР) в залежності від рівня академічної успішності виявлені тільки на 5-му та 6-му роках навчання, що відображало різну фізіологічну ціну адаптації до основної школи. Вегетативний профіль учнів з академічною успішністю нижчою за середню на 5 році навчання вказував на перенапруження регуляторних систем та перевтомлення. Серед учнів з академічною успішністю вищою за середню на шостому році навчання у 2,4 рази частіше порівняно з учнями з середньою академічною успішністю спостерігався оптимальний стан вегетативних регуляторних систем (відповідно, 46,2% і 19,1%, р≤0,05), а на 7-му році навчання – у 2,5 рази порівняно з учнями з академічною успішністю нижчою за середню (відповідно, 46,2% і 18,2%, р≤0,05), що може свідчити про вищу фізіологічну ціну за адаптацію до основної школи учнів з академічною успішністю нижчою за середню. Перевтомлення та перенапруження механізмів вегетативної регуляції притаманно школярам з академічною успішністю нижчою за середню, тоді як у учнів з академічною успішністю вищою за середню спостерігався високий рівень напруження адаптаційно-компенсаторних механізмів на 6-му році навчання. Категорія учнів з рівнем академічної успішності нижчою за середню має бути віднесена до групи ризику з точки зору розвитку вегетативної дисфункції та психосоматичних захворювань
Additional Access Points:
Redka, I. V.
Mikhalchuk, O. Ya.

There are no free copies

Find similar

Ohinska, N. V.
Micro- and submicroscopic changes of the cerebellar cortex 21 days after modeling the burn [] = Мікро- та субмікроскопічні зміни кори мозочка через 21 добу після моделювання опікового ураження / N. V. Ohinska, Z. M. Nebesna, I. B. Getmanyuk // Вісник морфології. - 2020. - Т. 26, № 3. - С. 52-57. - Bibliogr. at the end of the art.

Annotation: The cerebellum is a complexly organized multifunctional component of the brain and a target in numerous lesions, so the study of its morphofunctional state in various pathological conditions and burns does not lose its relevance. The aim of our study was to establish the features of micro- and submicroscopic changes in the structural components of the cerebellar cortex after 21 days under conditions of experimental thermal trauma. The experimental study was simulated on white laboratory male rats. Grade III burns were applied under thiopental-sodium anesthesia with copper plates heated in boiled water to a temperature of 97-100°C. The size of the affected area was 18-20% of the epilated surface of the body of rats. Histological changes were studied for 21 days from the beginning of the experiment. Semi-thin sections for light microscopy were stained with methylene blue, for electron microscopy the obtained ultra-thin sections were contrasted with uranyl acetate and lead citrate according to the Reynolds method. With the help of micro- and submicroscopic studies, significant alternative changes of both neurons of all layers of the cerebellar cortex and parts of the microcirculatory tract of the organ were revealed. Neurons are disorganized, their shape is changed, there is low functional activity, due to a decrease in the area of the chromatophilic substance. Often there are cell-free areas in the ganglion layer, there is a shift of Purkinje cells deep into the granular layer, and grain cells are pushed sharply into the higher molecular layer. Thus, 21 days after the experimental thermal injury, destructive-degenerative changes of neurons of the cerebellar cortex, paravasal edema and disorders of transendothelial metabolism were established
Мозочок є складно організованою поліфункціональною складовою головного мозку та мішенню при численних ураженнях, тому вивчення його морфофункціонального стану при різних патологічних станах та опіках зокрема не втрачає своєї актуальності. Метою нашого дослідження було встановити особливості мікро- та субмікроскопічних змін структурних компонентів кори мозочка через 21 добу за умов експериментальної термічної травми. Експериментальне дослідження моделювали на білих лабораторних щурах-самцях. Опік ІІІ ступеня наносили під тіопентал-натрієвим наркозом мідними пластинами, нагрітими у кип’яченій воді до температури 97-100°С. Розміри ділянки ураження складали 18-20% епільованої поверхні тіла щурів. Гістологічні зміни вивчали на 21 добу від початку експерименту. Напівтонкі зрізи для світлової мікроскопії забарвлювали метиленовим синім, для електронної мікроскопії отримані ультратонкі зрізи контрастували уранілацетатом та цитратом свинцю за методом Рейнольдса. За допомогою мікро- та субмікроскопічних досліджень було виявлено значні альтеративні зміни як нейронів усіх шарів кори мозочка так і ланок мікроциркуляторного русла органу. Нейрони дезорганізовані, форма їх змінена, відзначається низька функціональна активність за рахунок зниження площі хроматофільної речовини. Часто наявні безклітинні ділянки у гангліонарному шарі, відзначається зміщення клітин Пуркіньє глибоко в зернистий шар, а клітини зерна різко виштовхуються до вище розташованого молекулярного шару. Таким чином, через 21 добу після експериментальної термічної травми встановлені деструктивно-дегенеративні зміни нейронів кори мозочка, паравазальний набряк та порушення трансендотеліального обміну
Additional Access Points:
Nebesna, Z. M.
Getmanyuk, I. B.

There are no free copies

Find similar

Lytvynenko, M. V.
Morphometric peculiarities of the cervix uteri in immunodeficiency states [] = Морфометрічні особливості шийки матки при імунодефіцитних станах / M. V. Lytvynenko, V. V. Gargin // Вісник морфології. - 2020. - Т. 26, № 3. - С. 58-63. - Bibliogr. at the end of the art.

Annotation: Enhancing each other’s effects – HIV infection and the changes caused by alcohol abuse, trigger a chain of pathological reactions that sometimes lead to reversible and often irreversible pathological processes in the cervix uteri (CU). Local and general decrease in immunoresistance invariably leads to disturbance of physiological CU microbiome. Given all the above, the aim of our work was to identify pathological changes in CU that occur in HIV-infected women on the background of chronic alcoholism. Section material of 110 women of reproductive age from 20 to 40 years, which were divided into four groups, was studied. After the manufacture of micropreparations, a morphometric study was performed. Significant pathological changes in CU were revealed in HIV-infected women suffering from alcoholism. The maximum thickness of nonkeratinized stratified squamous epithelium (734.23±61.33 x10-6m) was characteristic of a group of HIV-infected women suffering from chronic alcoholism. In HIV-infected women, this figure is 3.14% lower and is 711.21±59.28 x10-6m. In women suffering from alcoholism without concomitant HIV infection, this figure is 697.8±47.88 x10-6m, which is 5% less than in the group with combined pathology. As expected, the lowest value was in the comparison group, where it was 527.23±44.37 x10-6m. There was a significant difference between the comparison group of HIV-infected women with alcoholism and the control group, which is 28.2%. In the studied material of HIV-infected patients, a high degree of distribution of the severity of cervical dysplasia was determined – 9.1%. Moderate and low degree, respectively, 19.42 and 37.12% in this group of subjects. When studying the degree of infiltration of the lamina propria mucosa in the study groups, it was found that the largest number of cases of severe infiltration (44.5%) was found in the group suffering from chronic alcoholism, and in the HIV groups no such case was detected. On the basis of the conducted research it is possible to assume the combined influence of the factors promoting development of pathological processes both in an epithelium, and in a mucous membrane of CU. Thus, HIV infection and alcohol abuse can exacerbate each other’s pathological effects and lead to pronounced pathomorphological changes in CU, namely: thickening of the mucosal epithelium due to frequent development of various types of warts, mucosal dysplasia and even severe cellular infiltration of the mucous membrane
Посилюючи ефекти один одного ВІЛ-інфікування та зміни, зумовлені зловживанням алкоголю, запускають ланцюжок патологічних реакцій, котрі призводять іноді до зворотних, а часто і незворотніх патологічних процесів у шийці матки (ШМ). Локальне та загальне зниження імунорезистентності незмінно веде до порушення фізіологічного мікробіому ШМ. З огляду на все викладене вище, метою нашої роботи стало виявлення патологічних змін ШМ, що виникають у ВІЛ-інфікованих жінок на тлі хронічного алкоголізму. Досліджено секційний матеріал 110 жінок репродуктивного віку від 20 до 40 років, які були розділені на чотири групи. Після виготовлення мікропрепаратів проводили морфометричне дослідження. Виявлено виражені патологічні зміни в ШМ у ВІЛ-інфікованих жінок, що страждали алкоголізмом. Максимальна товщина багатошарового плоского незроговілого епітелію (734,23±61,33 x10-6м) характерна для групи ВІЛ-інфікованих жінок, які страждають на хронічний алкоголізм. У ВІЛ-інфікованих жінок цей показник на 3,14% менше і становить 711,21±59,28 x10-6м. У жінок, які страждають на алкоголізм без супутньої ВІЛ-інфекції даний показник становить 697,8±47,88 x10-6м, що на 5% менше, ніж у групі з поєднаною патологією. Очікувано мінімальним показник виявився в групі порівняння, де він становив 527,23±44,37 х10-6м. Встановлена достовірна різниця між групою порівняння ВІЛ-інфікованих жінок, що страждали алкоголізмом, і контрольною групою, яка становить 28,2%. У досліджуваному матеріалі ВІЛ-інфікованих пацієнток визначений високий ступінь розподілу вираженості дисплазії шийки матки — 9,1%. Помірний і низький ступінь відповідно 19,42 і 37,12% у даній групі досліджуваних. При вивченні ступеня інфільтрації власної пластинки слизової у групах дослідження виявлено, що найбільша кількість випадків вираженої інфільтрації (44,5%) виявлена в групі, що страждали на хронічний алкоголізм, а в групах з ВІЛ не було виявлено жодного такого випадку. На основі проведеного дослідження можна припустити поєднаний вплив факторів, що сприяють розвитку патологічних процесів як в епітелії, так і в слизовій оболонці ШМ. Таким чином, ВІЛ-інфікування та зловживання алкоголем можуть посилювати патологічні ефекти один одного і призводити до виражених патоморфологічних змін ШМ, а саме: потовщення епітелію слизової оболонки за рахунок частого розвитку різних видів кондилом, дисплазії слизової оболонки і навіть вираженої клітинної інфільтрації власної пластинки слизової оболонки
Additional Access Points:
Gargin, V. V.

There are no free copies

Find similar

Morphometric evaluation of features of remodelling of the venous bad of the limbs at experimental trophic ulcer and its correction [] = Морфометрична оцінка особливостей ремоделювання венозного русла кінцівок при експериментальній трофічній виразці та її корекції / A. I. Sukhodolia [та ін.] // Вісник морфології. - 2020. - Т. 26, № 3. - С. 64-68. - Bibliogr. at the end of the art.

Annotation: The progressive course of diseases of the veins of the lower extremities leads to the development of complications in more than 80% of patients with post-thrombotic disease. Purpose of the work: to study the morphometric features of remodeling of the venous bed of the extremities in experimental trophic ulcer and its correction. A complex of morphological methods was used to examine the veins of the lover limbs of 18 adult male Vietnamese pigs, which were divided into 3 groups. 1 group consisted of 6 intact practically healthy animals, the 2 group – 6 pigs with simulated trophic ulcer, the 3 group – 6 animals with Lidocaine-corrected ulcer. The area of the trophic ulcer was measured. The trophic ulcer was taken together with the surrounding tissues, from which histological micropreparations were made, which determined the diameters of capillary venules, venules, outer and inner diameters of venous vessels, the height of endothelial cells, the diameter of their nuclei, nuclear-cytoplasmic ratios in these cells, volume of damaged endotheliocytes. A correlation analysis was performed between the ulcer area and morphometric parameters. Quantitative values were processed statistically. Strong positive correlations have been established between nuclear-cytoplasmic relation in endothelial cells, the relative volume of damaged endotheliocytes, and the area of the ulcer defect (r=+0,84±0,03), at correction of an ulcer by Lidocaine they weakened a little. It was found that the correction of trophic ulcers with Lidocaine led to a decrease in its area by 25.8%. It is established that the experimental trophic ulcer leads to pronounced remodeling of the venous bed of the lower extremities, which is characterized by significant dilation of venous vessels, venous plethora complicated by hypoxia, atrophic, dystrophic, necrobiotic, infiltrative processes and sclerosis. The use of Lidocaine in experimental trophic ulcer improves the adaptive-compensatory and regenerative processes of the modeled pathology, reduces the relative volume of damaged endothelial cells in the venous vessels of the lower extremity by 18.8% (p0.001).
Прогресуючий перебіг захворювань вен нижніх кінцівок призводить до розвитку ускладнень у понад 80% хворих на посттромботичну хворобу. Мета роботи: вивчити морфометричні особливості ремоделювання венозного русла кінцівок при експериментальній трофічній виразці та її корекції. Комплексом морфологічних методів досліджені вени задніх кінцівок 18 статевозрілих свиней-самців в’єтнамської породи, які були розділені на три групи: 1 група нараховувала 6 інтактних практично здорових тварин, 2 групу становили 6 свиней зі змодельованою трофічною виразкою, 3 група – 6 тварин із виразкою, корегованою лідокаїном. Вимірювали площу трофічної виразки. Забирали трофічну виразку разом з оточуючими тканинами, з яких виготовляли гістологічні мікропрепарати, де визначали діаметри закапілярних венул, венул, зовнішній та внутрішній діаметри венозних судин, висоту ендотеліоцитів, діаметр їх ядер, ядерно-цитоплазматичні відношення у цих клітинах, відносний об’єм пошкоджених ендотеліоцитів. Проводили кореляційний аналіз між площею виразки та морфометричними параметрами. Кількісні величини обробляли статистично. Встановлені сильні позитивні кореляційні взаємозв’язки між ядерно-цитоплазматичними відношеннями в ендотеліоцитах, відносним об’ємом пошкоджених ендотеліоцитів та площею виразкового дефекту (r=+0,84±0,03); при корекції виразки лідокаїном вони дещо слабшали. Виявлено, що корекція трофічної виразки лідокаїном призводила до зменшення її площі на 25,8%. Встановлено, що експериментальна трофічна виразка призводить до вираженого ремоделювання венозного русла нижніх кінцівок, яке характеризується значним розширенням венозних судин, венозним повнокров’ям, що ускладнюється гіпоксією, атрофічними, дистрофічними, некробіотичними, інфільтративними та склеротичними процесами. Застосування лідокаїну при експериментальній трофічній виразці покращує адаптаційно-компенсаторні та регенераторні процеси змодельованої патології, зменшує відносний об’єм пошкоджених ендотеліоцитів у венозних судинах нижньої кінцівки на 18,8% (р0,001)
Additional Access Points:
Sukhodolia, A. I.
Hnatjuk, M. S.
Krenyov, K. Yu.
Kolomiiets, O. V.

There are no free copies

Find similar

10.

Sirman, Ya. V.
Changes in the asymmetric dimethylarginine and endothelial nitric oxide synthase levels in pathogenesis of experimental diabetic retinopathy [] = Зміна рівня асиметричного диметиларгініна і ендотеліальної синтази оксиду азоту в патогенезі експериментальної діабетичної ретинопатії / Ya. V. Sirman, I. V. Savytskyi, N. I. Preys // Вісник морфології. - 2020. - Т. 26, № 3. - С. 69-74. - Bibliogr. at the end of the art.

Annotation: Endothelial dysfunction associated with impaired nitric oxide excretion plays an important role in the onset and progression of diabetic retinopathy. It has been proven that a decrease in the activity of endothelial NO-synthase (еNО-S), the inhibitor of which is asymmetric dimethylarginine (ADMA), plays an important role in this. Objective: to study the level of asymmetric dimethylarginine and endothelial nitric oxide synthase at different stages of development of diabetic retinopathy in the experiment. The study was conducted in Wistar white rats of 180-200 g weight. According to the tasks, the animals were separated into 2 groups as follows: group 1 – 60 intact animals, group 2 – 60 animals with simulated diabetic retinopathy without further correction. Type 2 diabetes mellitus and diabetic retinopathy were simulated through intraperitoneal administration of Streptozotocin (Sigma, USA) diluted in 0.1M citrate buffer with pH=4.5. Streptozotocin dose of 55 mg per kg of animal weight was divided into two administrations. The streptozotocin intake was preceded by a 28-day high-fat diet. Our study showed impaired endothelial function in diabetic retinopathy, as evidenced by an increased ADMA level (p0.001). We have determined a stepwise increase of asymmetric dimethylarginine level in blood of rats with simulated pathology which is apparent in its highest at phase 3. Pathogenetic effect of increased ADMA on еNО-S activity was verified at all experimental stages, Impairment of physiological nitric oxide synthesis in simulated pathology has been proved as evidenced by reduced activity of endothelial NO-synthase yet on the 30th day with further negative dynamics up to the 180th day (p0.001 compared with the intact group findings)
У виникненні та прогресуванні діабетичної ретинопатії важливу роль відіграє ендотеліальна дисфункція, пов’язана з порушенням виділення оксиду азоту. Доведено, що важливу роль при цьому відіграє зниження активності ендотеліальної NO-синтази (еNО-S), інгібітором якої є асиметричний диметиларгінін (ADMA). Мета дослідження: вивчити рівень асиметричного диметиіларгініна і ендотеліальної синтази оксиду азоту на різних етапах розвитку діабетичної ретинопатії в експерименті. Дослідження проводили на білих щурах лінії Вістар масою 180-200 г. Відповідно до завдання дослідження тварини були розділені на 2 групи: 1 група - 60 інтактних тварин, 2 група - 60 тварин з моделюванням діабетичної ретинопатії без подальшої корекції. Цукровий діабет 2 типу та діабетичну ретинопатію моделювали внутрішньоочеревинним введенням стрептозотоцину (Sigma, США), розведеного в 0,1М цитратному буфері з pH=4,5. Дозу стрептозотоцину 55 мг на кг ваги тварини поділяли на 2 прийоми. Прийому стрептозотоцину передувала 28-добова дієта, багата жирами. Наше дослідження показало порушення функціонального стану ендотелію при досліджуваній діабетичній ретинопатії, про що свідчить підвищений рівень ADMA (p0,001). Ми визначили ступеневе підвищення рівня асиметричного диметиларгініна в крові щурів із модульованою патологією, максимальний прояв котрого спостерігалось у третій фазі. Патогенетичний ефект підвищеного ADMA на активність eNO-S підтверджений на всіх етапах експерименту. Порушення фізіологічного синтезу оксиду азоту при патології підтверджується зниженням активності ендотеліальної NO-синтази ще на 30 добу з подальшою негативною динамікою до 180 дня (p0,001 у порівнянні з даними інтактної групи)
Additional Access Points:
Savytskyi, I. V.
Preys, N. I.

There are no free copies

Find similar

Standard

Advanced

Professional

Through the dictionary

UDC-navigator

Thematic navigator

Access statistics

© International Association of users and developers of electronic libraries and new information technology
(ELNIT Association)