Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Home page

Simplified mode

Video-instruction

Description

Data bases

Periodicals- results of search

Type of search

Periodicals

Search field

the format of presenting the found documents:
full	informational	short

Sort out the found documents by:
to the author	by title	Year of publication	document type

Search inquiry: <.>II=МУ65/2022/18/3<.>

Total number of found documents : 11
Shown documents from 1 till 11

Kavuran, E.
Validity and reliability study of diabetes fatalism scale in turkish patients with type 2 diabetes [Text] = Дослідження валідності та надійності шкали фатальних наслідків у хворих на цукровий діабет 2-го типу в Туреччині Виправлено: Міжнародний ендокринологічний журнал — International Journal of Endocrinology (Ukraine) / E. Kavuran, E. Yildiz // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 3. - P6-11. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-main:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (смертность)
ВАЛИДАЦИЯ КАК ТЕМА -- VALIDATION STUDIES AS TOPIC
СМЕРТНОСТЬ -- MORTALITY
Annotation: Turkey is one of the them that has the highest prevalence in Europe, with about one in every seven adults diagnosed diabetes mellitus. By 2035, Turkey will have the highest number of people with type 2 diabetes in Europe, at almost 12 million. Mortality rates have increased with the increasing prevalence of type 2 diabetes, especially in the younger population, such that half of the deaths come from those under sixty. The beliefs and mental state of patients with chronic illnesses like diabetes can affect disease outcomes and the patients’ self-management. Self-care and diabetes medications are important components in improving the disease outcome, though many studies have shown that these activities can be negatively related to fatalism about the disease state. The aim of this study was to investigate the reliability and validity of the Turkish version of the Diabetes Fatalism Scale (DFS), which was developed by Egede. Materials and methods. This was a methodological study. The scales were administered to a total of 139 patients with type 2 diabetes. The content and construct validity of the scale were assessed. The construct validity was evaluated using confirmatory factor analysis (CFA), and the reliability was assessed in terms of internal consistency. Results. In terms of the population tested, 54.7 % of the participants were men, 73.4 % were married, 54 % had another disease, 18 % were high school graduates, the average age was 50.20 ± 16.82 years, the average duration of diabetes was 19.31 ± 14.25, and mean glycated hemoglobin (HbA1c) level was 7.06 ± 0.65 %. It was found that the Kaiser-Meyer-Olkin (KMO) measure of sampling-size adequacy was 0.770, indicating an adequate size, and the chi-square value was 1078.402. When the fifth item was excluded from the study and the analysis was repeated, the KMO coefficient was 0.802 and the chi-square value was 1020.244, p = 0.000. The Cronbach’s alpha value reached 0.806, indicating a good internal consistency. The Cronbach’s alpha values of the other subscales also seemed to be at a very good level. Conclusions. Our study showed that the DFS is a valid and reliable scale for the Turkish society. DFS-T is a suitable scale for health professionals to use to assess the fatalism of diabetic patients in Turkey
Туреччина є однією з країн з найвищою поширеністю цукрового діабету (ЦД) в Європі, адже приблизно у кожного сьомого дорослого діагностований ЦД. До 2035 року в Туреччині прогнозується найбільша кількість людей з ЦД 2-го типу в Європі — майже 12 мільйонів. Рівень смертності зростає зі збільшенням поширеності ЦД 2-го типу, особливо серед населення молодших вікових груп. При цьому половина випадків смерті припадає на осіб віком молодше за 60 років. Психічний стан пацієнтів із хронічними захворюваннями, такими як ЦД, може впливати на перебіг хвороби та здійснення самоконтролю. Належне лікування ЦД сприяє досягненню компенсації хвороби, але при цьому також слід брати до уваги можливість фатальних наслідків на тлі ЦД. Мета: дослідити надійність та валідність турецької версії шкали фатальних наслідків у хворих на цукровий діабет (DFS), розробленої Egede. Матеріали та методи. Проведено методологічне дослідження. Опитування за допомогою шкали проведено загалом 139 пацієнтам з ЦД 2-го типу. Оцінено зміст і конструктивну валідність шкали. Валідність шкали оцінювалася за допомогою підтверджувального факторного аналізу (CFA), а надійність оцінювалася з точки зору внутрішньої узгодженості. Результати. 54,7 % учасників тестування становили чоловіки, 73,4 % одружені, 54 % мали інше захворювання, 18 % були випускниками середньої школи, середній вік 50,20 ± 16,82 року, середня тривалість ЦД становила 19,31 ± 14,25 року, а середній рівень глікованого гемоглобіну (HbA1c) — 7,06 ± 0,65 %. Установлено, що показник Kaiser-Meyer-Olkin (KMO) адекватності розміру вибірки становив 0,770. Це вказує на відповідний розмір, а значення хі-квадрат становило 1078,402. При виключенні п’ятого пункту з дослідження та повторному аналізі коефіцієнт КМО становив 0,802, а значення хі-квадрат — 1020,244, p = 0,000. Значення Cronbach’s alpha досягло 0,806, що вказує на добру внутрішню консистенцію. Значення Cronbach’s alpha інших підшкал також були на дуже доброму рівні. Висновки. Проведене дослідження показало, що DFS є валідною та надійною шкалою для турецької популяції. Шкала DFS-T цілком придатна для оцінки фатальних наслідків серед хворих на цукровий діабет в Туреччині
Additional Access Points:
Yildiz, E.

There are no free copies

Find similar

Комплексний підхід в лікуванні ожиріння: ефективність застосування агоніста глюкагоноподібного пептиду 1 та дозованого фізичного навантаження [Text] / А. В. Дінець [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 3. - С. 12-19. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-main:
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (лекарственная терапия, патофизиология)
ГЛЮКАГОН-ПОДОБНЫЙ ПЕПТИД 2 -- GLUCAGON-LIKE PEPTIDE 2 (агонисты, терапевтическое применение)
МЕТФОРМИН -- METFORMIN (терапевтическое применение)
ФИЗИЧЕСКАЯ НАГРУЗКА -- EXERCISE
Annotation: В Україні ожиріння визначають у 24,8 % населення (тобто близько 10 млн осіб), надлишок маси тіла — у 34,3 %. Серед причин, що сприяють ожирінню, є спадковість, переїдання, у тому числі споживання простих вуглеводів, а також малорухомий спосіб життя. Для лікування ожиріння застосовується комплексний підхід, що полягає в дотриманні адекватної харчової поведінки, дозованому фізичному навантаженні та застосуванні фармакологічної корекції, зокрема агоніста глюкагоноподібного пептиду 1 (аГПП-1). На сьогодні недостатньо вивченими серед українських пацієнтів є роль та ефективність застосування аГПП-1 у комбінації з адекватним за обсягом фізичним навантаженням у лікуванні ожиріння. Метою цього дослідження було визначити та оцінити роль аГПП-1 у комбінації з дозованим фізичним навантаженням для зниження маси тіла у пацієнтів з ожирінням, порівняти ефективність такої комбінації з лікуванням ожиріння із застосуванням метформіну та інгібіторів натрійзалежного котранспортера глюкози 2-го типу (іНЗКТГ-2). Матеріали та методи. У проспективне дослідження були залучені 155 пацієнтів з ожирінням, серед яких дані зі спостереження були доступні у 49 пацієнтів. Основну групу становили 30 пацієнтів, які отримували в комплексній терапії аГПП-1 ліраглутид (основна група аГПП-1) у дозах від 1,2 до 3 мг на добу. Контрольна група становила 19 пацієнтів, які отримували комплексну терапію із застосуванням метформіну в щоденних дозах від 500 до 2000 мг, іНЗКТГ-2 в щоденних дозах від 10 до 12,5 мг. У пацієнтів в цьому дослідженні визначали індекс маси тіла (ІМТ), окружність талії (ОТ), окружність стегон та співвідношення ОТ/OC. Кількість щоденних кроків визначали за допомогою педометрів, вбудованих у смартфони або смарт-годинники. Оцінка отриманих даних проводилась із застосуванням непараметричних методів статистики. Результати. В основній групі маса тіла до лікування була в середньому 104,6 кг, після лікування — 96,36 кг (р = 0,000007), у середньому пацієнти втратили 7,8 % (діапазон 1–23,71 %) від початкової маси тіла. ІМТ до лікування в середньому 37,1 кг/м2, після лікування — 34,11 кг/м2 (р = 0,000006). У контрольній групі маса тіла до лікування становила в середньому 99,4 кг, після лікування — 91,74 кг (р = 0,000196), у середньому пацієнти втратили 7,73 % (діапазон 0–16,9 %) від початкової маси тіла. ІМТ до лікування в середньому 35,6 кг/м2, після лікування — 34,11 кг/м2 (р = 0,000196). У всій когорті до початку лікування щоденна кількість кроків 5000 на день визначалась у 25 (51 %) пацієнтів, після лікування — у 48 (98 %); щоденна кількість кроків 10 000 на день до лікування визначалась у 6 (11 %) пацієнтів, після лікування була в 5 разів більше — у 31 (63 %) пацієнта. Ці результати свідчать про вірогідну інтенсифікацію фізичного навантаження і високу мотивацію щодо втрати маси тіла в обох групах дослідження. Висновки. Встановлена висока ефективність застосування для зниження маси тіла аГПП-1, метформіну та іНЗКТГ-2 у комбінації з щоденним високим фізичним навантаженням, а саме ходьбою 5000 кроків на день, що є елементом модифікації способу життя
The obesity is found in 24.8 % (approximately 10 million people) and overweight in 34.3 % of the population of Ukraine, mainly in females. Obesity is associated with hereditary factors, overeating as well as a sedentary lifestyle. An integrated approach is applied to treat obesity such as combination of adequate eating behavior, high physical activity and administration of pharmacological correction, including glucagon-like peptide 1 agonist (GLP-1). Currently, the little is known about utility and effectiveness of GLP-1 in combination with adequate physical activity for obesity management among Ukrainian patients. The purpose of this study was to determine and evaluate the role of GLP-1 in combination with high physical activity for weight loss in obese patients and to compare with obese patients receiving treatment with metformin and sodium-glucose cotransporter 2 inhibitors (SGLT2i). Materials and methods. A prospective study included 155 obese patients, and follow-up data were available of 49 patients. The study group GLP-1 consisted of 30 patients receiving combination therapy GLP-1 liraglutide in daily doses of 1.2 to 3 mg per day. The control group consisted of 19 patients receiving complex therapy with metformin in daily doses from 500 to 2000 mg, and SGLT2i in daily doses from 10 to 12.5 mg. Body mass index (BMI), waist circumference (WC), hip circumference (HC), and WC/HC ratio were evaluated. Number of daily steps was determined using pedometers built into smartphones or smartwatches. Evaluation of the obtained data was performed using non-parametric statistical methods. Results. In study group GLP-1 the mean weight before the treatment was 104.6 kg, after treatment 96.36 kg (p = 0.000007), the mean weight lost was 7.8 % (range 1–23.71 %) of initial body weight. Mean BMI before treatment was 37.1 kg/m2, after treatment 34.11 kg/m2 (p = 0.000006). In the control group, the mean weight before the treatment was 99.4 kg, after treatment 91.74 kg (p = 0.000196), the mean weight lost was 7.73 % (range 0–16.9 %) of initial body weight. Mean BMI before treatment was 35.6 kg/m2, after treatment 34.11 kg/m2 (p = 0.000196). Analyses of the entrie chorot showed that before treatment, the daily number of steps 5000/day was determined in 25 (51 %) patients, after treatment in 48 (98 %); the daily number of steps 10,000/day before treatment was determined in 6 (11 %) patients, after treatment it was 5 times more frequent in 31 (63 %) patients. These results indicate a significant intensification of physical activity, and high motivation for weight loss in both study groups. Conclusions. Our findings suggest that weight loss in obese people is effective in case of administration of GLP-1, metformin, SGLT2i in combination with high physical activities of daily steps 5000, which is part of life style intervention
Additional Access Points:
Дінець, А. В.
Горобейко, М. Б.
Здорна, В. В.
Хоперія, В. Г.
Льовін, А. В.

There are no free copies

Find similar

Jayachandra, Srinivasa.
A study of heart rate variability in diabetic mellitus patients [Text] / Srinivasa Jayachandra, Satyanath Reddy Kodidala // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 3. - P20-23. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-main:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (патофизиология)
СЕРДЕЧНЫХ СОКРАЩЕНИЙ ЧАСТОТА -- HEART RATE
ДИАБЕТИЧЕСКАЯ РЕТИНОПАТИЯ -- DIABETIC RETINOPATHY (патофизиология)
ДИАБЕТИЧЕСКИЕ НЕФРОПАТИИ -- DIABETIC NEPHROPATHIES (патофизиология)
Annotation: Heart rate variability (HRV) is reduced in diabetes mellitus (DM) patients, suggesting dysfunction of cardiac autonomic regulation and an increased risk for cardiac events. Cardiac autonomic neuropathy (CAN), which results from damage to autonomic nerve fibers that innervate the heart and blood vessels, is a serious complication of DM. During progression of CAN, the parasympathetic nerve fibers innervating the heart are affected before the sympathetic nerve fibers leading to a reduced heart rate variability. The purpose of this study was to examine type 2 diabetes patients with heart rate variability in order to diagnose autonomic dysfunction and to relate the findings to other complications of diabetes mellitus. Materials and methods. 41 type 2 M patients and 45 age- and sex-matched controls were included. In the time domain we measured the mean R–R interval (NN), the standard deviation of the R–R interval index (SDNN), the standard deviation of the 5-min R–R interval mean (SDANN), the root mean square of successive R–R interval differences (RMSSD) and the percentage of beats with a consecutive R–R interval difference 50 ms (pNN50). In the frequency domain we measured high-frequency power (HF), low-frequency power (LF) and the LF/HF ratio. Results. There was no statistically significant difference between DM patients and controls for age and sex distribution. All time- and frequency-domain parameters except mean R–R interval and the LF/HF ratio were significantly lower in diabetes patients than in controls. When chronic complications of DM were examined, diabetic retinopathy and nephropathy were usually present together. For example, among six patients with nephropathy five also had retinopathy. There were 13 diabetes patients with complications (diabetic nephropathy and/or retinopathy) and nine patients with no diabetic complications. Although the chronological ages of the diabetes patients with and without complications were similar (53 ± 9 and 49 ± 12 years, respectively; P 0.05), the duration of DM in patients with complications was significantly greater than that of those without complications (14 ± 9 versus 5 ± 7 years; P = 0.002). Diabetes patients had lower HRV values for time-domain and frequency-domain parameters than controls. Conclusions. Majority of heart rate variability parameters were lower in diabetes patients with chronic complications than in those without complications
Варіабельність серцевого ритму (ВСР) порушена у пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД), що свідчить про дисфункцію вегетативної регуляції серця та підвищений ризик серцевих подій. Кардіальна автономна нейропатія (КAН), яка виникає внаслідок пошкодження вегетативних нервових волокон, що іннервують серце та кровоносні судини, є серйозним ускладненням ЦД. Під час прогресування КАН парасимпатичні нервові волокна, що іннервують серце, уражаються раніше, ніж симпатичні нервові волокна, що призводить до зниження варіабельності серцевого ритму. Метою цього дослідження було обстеження пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу і варіабельністю серцевого ритму для діагностики вегетативної дисфункції та вивчення зв’язку отриманих даних з іншими ускладненнями цукрового діабету. Матеріали та методи. Під спостереженням перебував 41 пацієнт з ЦД 2-го типу та 45 осіб групи контролю відповідного віку і статі. Вимірювали середнє значення інтервалу R–R (NN), стандартне відхилення індексу інтервалу R–R (SDNN), стандартне відхилення 5-хвилинного інтервалу R–R (SDANN), різницю інтервалів R–R (RMSSD) і відсоток ударів з послідовною різницею інтервалів R–R 50 мс (pNN50). У частотній ділянці вимірювали високочастотну потужність (HF), низькочастотну потужність (LF) і їх співвідношення. Результати. Не встановлено статистично значущої різниці між пацієнтами з ЦД та контрольної групи щодо розподілу за віком та статтю. Усі параметри часової та частотної ділянок, за винятком середнього інтервалу R–R та співвідношення LF/HF, були значно нижчими у пацієнтів з ЦД, ніж у групі контролю. При аналізі хронічних ускладнень ЦД, як правило, спостерігалося поєднання діабетичної ретинопатії та нефропатії. Наприклад, із шести пацієнтів з нефропатією п’ять також мали ретинопатію. Під спостереженням перебувало 13 хворих на ЦД з ускладненнями (діабетична нефропатія та/або ретинопатія) та 9 пацієнтів без ускладнень ЦД. Хоча вік хворих на цукровий діабет з ускладненнями та без них був подібним (53 ± 9 та 49 ± 12 років відповідно; P 0,05), тривалість ЦД у пацієнтів з ускладненнями була вірогідно більшою, ніж у пацієнтів без ускладнень (14 ± 9 проти 5 ± 7 років; P = 0,002). Пацієнти з цукровим діабетом мали нижчі значення ВСР для параметрів у часовій та частотній ділянках, ніж у контрольній групі. Висновки. Більшість параметрів варіабельності серцевого ритму були нижчими у хворих на цукровий діабет із хронічними ускладненнями, ніж у пацієнтів без ускладнень
Additional Access Points:
Reddy Kodidala, Satyanath

There are no free copies

Find similar

Пасєчко, Н. В.
Тривога та депресія у жінок репродуктивного віку з ураженнями щитоподібної залози [Text] / Н. В. Пасєчко, В. М. Кульчинська // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 3. - С. 24-29. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-main:
ТИРЕОИДИТ АУТОИММУННЫЙ -- THYROIDITIS, AUTOIMMUNE (психология)
ГИПОТИРЕОЗ -- HYPOTHYROIDISM (психология)
ТРЕВОГИ СОСТОЯНИЕ -- ANXIETY (патофизиология, этиология)
ДЕПРЕССИЯ -- DEPRESSION (патофизиология, этиология)
Annotation: Проблема патології афективної сфери, особливо тривожних і депресивних розладів, на сучасному етапі розвитку суспільства серед загальномедичних проблем є особливо актуальною. Останніми роками відзначається також патоморфоз психічних розладів при різних соматичних і ендокринних захворюваннях. Було виявлено зв’язок між захворюваннями щитоподібної залози і психічними розладами, зокрема автоімунним тиреоїдитом. Важливе значення має подальше дослідження даної проблематики. Метою цього дослідження було вивчити наявність психічних розладів у жінок з субклінічним гіпотиреозом та еутиреозом на тлі автоімунного тиреоїдиту. Матеріали та методи. Було проведене визначення рівня тривожних та депресивних ознак за госпітальною шкалою тривоги і депресії (HADS) у 176 жінок репродуктивного віку (від 18 до 44 років) з субклінічним гіпотиреозом та еутиреозом на тлі автоімунного тиреоїдиту порівняно із здоровими жінками. Обстеження проводилось до початку прийому терапії з приводу основного захворювання. Результати. Встановлено, що із 176 обстежених жінок у 37,5 % виявлено тривожний синдром, у 13,6 % — депресію, 10,8 % жінок мали коморбідні тривожний розлад і депресію, а в 38,1 % обстежуваних результати анкетування були у нормі. У групі жінок із автоімунним тиреоїдитом та субклінічним гіпотиреозом переважали клінічно виражені тривога (40,9 %) та депресія (15,1 %), частка виявлених субклінічної тривоги та депресії становила 7,6 та 7,6 % відповідно, у той час як у групі жінок із автоімунним тиреоїдитом та еутиреозом переважали субклінічно виражені тривога (37,1 %) та депресія (8,6 %), а частка клінічно виражених тривоги та депресії становила 5,7 та 1,4 % відповідно. Висновки. У хворих з ураженнями щитоподібної залози у 3,5 раза частіше відзначається тривожно-депресивний синдром, ніж у здорових жінок. Виявлено слабкий прямий кореляційний зв’язок між рівнем ТТГ у жінок із субклінічним гіпотиреозом та кількістю балів, набраних під час анкетування, за шкалами HADS-депресія (r = 0,12, p 0,05) та HADS-тривога (r
The problem of pathology of the affective sphere, especially anxiety and depressive disorders, at the present stage of development of society is especially relevant among general medical problems. In recent years, there has also been a pathomorphosis of mental disorders in various somatic and endocrine diseases. A link between thyroid disease and mental disorders, including autoimmune thyroiditis, has been found. Further research on this issue is important. The purpose of this study was to investigate the presence of mental disorders in women with subclinical hypothyroidism and euthyroidism on the background of autoimmune thyroiditis. Materials and methods. Anxiety and depression were assessed using the Hospital Anxiety and Depression Scale (HADS) in 176 women of reproductive age (18 to 44 years) with subclinical hypothyroidism and euthyroidism with autoimmune thyroiditis compared with healthy women. The examination was conducted before the start of therapy for the underlying disease. Results. It was found that out of the 176 women surveyed, 37.5 % of them had anxiety syndrome, 13.6 % had depression, 10.8 % of women had comorbid anxiety disorder and depression, and 38.1 % of those surveyed had normal results. The group of women with autoimmune thyroiditis and subclinical hypothyroidism was dominated by clinically severe anxiety (40.9 %) and depression (15.1 %), the percentage of detected subclinical anxiety and depression was 7.6 % and 7.6 %, respectively, while the group of women with autoimmune thyroiditis and euthyroidism was dominated by subclinically expressed anxiety (37.1 %) and depression (8.6 %), and the percentage of clinically expressed anxiety and depression was 5.7 % and 1.4 %, respectively. Conclusions. Anxiety-depressive syndrome is 3.5 times more common in patients with thyroid diseases than in healthy women. There is a direct correlation of weak strength between the level of TSH in women with subclinical hypothyroidism and the number of points scored during the survey on both scales HADS-depression (r = 0.12, p 0.05) and HADS-anxiety (r
Additional Access Points:
Кульчинська, В. М.

There are no free copies

Find similar

Сорокман, Т. В.
Діагностичне значення антимюллерового гормону в дівчат-підлітків із синдромом полікістозних яєчників [Text] / Т. В. Сорокман, О. В. Макарова, В. Г. Остапчук // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 3. - С. 30-35. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-main:
ПОЛИКИСТОЗНОГО ЯИЧНИКА СИНДРОМ -- POLYCYSTIC OVARY SYNDROME (диагностика, патофизиология)
ПАТОЛОГИЧЕСКИЕ СОСТОЯНИЯ, ПРИЗНАКИ БОЛЕЗНЕЙ И СИМПТОМЫ -- PATHOLOGICAL CONDITIONS, SIGNS AND SYMPTOMS
АНТИ-МЮЛЛЕРОВ ГОРМОН -- ANTI-MULLERIAN HORMONE (анализ)
ПОДРОСТКИ -- ADOLESCENT
Annotation: Тривалий час ведеться наукова дискусія щодо діагностичних критеріїв синдрому полікістозних яєчників у підлітків (СПКЯ). Проблема полягає в тому, що у підлітків зазначені критерії зумовлюють особливі діагностичні проблеми у зв’язку з тим, що характеристики нормального статевого дозрівання часто збігаються з ознаками та симптомами СПКЯ. Виникла необхідність у розробці діагностичних критеріїв СПКЯ у підлітків, які би могли бути використані на додаток до запропонованих. Ймовірним додатковим діагностичним критерієм може бути рівень антимюллерового гормону (АМГ). Мета — оцінити показники АМГ у крові дівчат-підлітків із синдромом полікістозних яєчників. Матеріали та методи. Проведено клініко-анамнестичне та лабораторне обстеження 27 дівчат-підлітків (12–18 років) із СПКЯ. Групу порівняння становили 25 дівчат аналогічного віку без порушень гінекологічного статусу. АМГ визначали в сироватці венозної крові (Gen II ELISA, Beckman Coulter). Результати. Проаналізовано анамнез дівчат-підлітків із СПКЯ: внутрішньоутробна гіпоксія траплялася майже у половини підлітків, патологічний перебіг постнатального періоду спостерігався у 25,9 %, інфекційний індекс становив 4,6, гіпертензійно-гідроцефальний синдром встановлено у 23,8 %, мінімальна церебральна дисфункція — у 28,5 %, вегетативні розлади — у 47,6 %. Більшість обстежених дівчат мали середні показники маси тіла та зросту, інвертований пубертат та дисгармонійний статевий розвиток. Найчастішими симптомами СПКЯ у дівчат були: гіпоменструальний синдром (86,9 %), дермопатія (82,6 %) та гірсутизм (60,8 %). Середній показник АМГ у дівчат із СПКЯ та у групі порівняння становив 3,67 ± 1,00 нг/мл (у дівчат із СПКЯ 4,8 ± 0,9 та у дівчат групи порівняння 3,1 ± 0,7 нг/мл, р 0,05). У дівчат-підлітків із формою А СПКЯ рівень гормону був найвищий — 6,4 [4,8; 6,9] пг/мл, p 0,01, що може вказувати на ймовірне діагностичне значення концентрації АМГ. Висновки. У дівчат-підлітків із підозрою на наявність синдрому полікістозних яєчників необхідно проводити повний комплекс обстежень із визначенням рівня антимюллерового гормону як додаткового маркера, особливо за відсутності клінічних проявів гіперандрогенемії
Scientific debate continues on the diagnostic criteria for polycystic ovary syndrome in adolescents (PCOS). In adolescents these criteria cause special diagnostic problems due to the fact that the characteristics of normal puberty often coincide with the signs and symptoms of PCOS. There is a need to develop diagnostic criteria for PCOS in adolescents, which could be used in addition to those proposed. A possible additional diagnostic criterion may be the level of anti-Mullerian hormone (AMH). The purpose of the study is to assess the levels of anti-Mullerian hormone in the blood of adolescent girls with polycystic ovary syndrome. Materials and methods. A clinical-anamnestic and laboratory study of 27 adolescent girls (12–18 years) with PCOS was conducted. The comparison group consisted of 25 girls of the same age without gynecological disorders. Determination of AMG was performed in venous serum (Gen II ELISA, Beckman Coulter). Results. The anamnesis of adolescent girls with PCOS was analyzed: intrauterine hypoxia occurred in almost half of adolescents, pathological course of the postnatal period was observed in 25.9 %, infectious index was 4.6, hypertensive-hydrocephalic syndrome was found in 23.8 %, minimal cerebral dysfunction 28.5 %, autonomic disorders — in 47.6 %, most of the surveyed girls had average body weight and height, inverted puberty and disharmonious sexual development. The most common symptoms of PCOS in girls were: hypomenstrual syndrome (86.9 %), dermopathy (82.6 %) and hirsutism (60.8 %). The mean AMG in girls with PCOS and in the comparison group was 3.67 ± 1.0 ng/ml (in girls with PCOS 4.8 ± 0.9 and in girls in the comparison group 3.1 ± 0.7 ng/ml, p 0.05). Adolescent girls with form A PCOS had the highest hormone levels — 6.4 [4.8; 6.9] pg/ml, p 0.01, which may indicate a probable diagnostic value of AMG concentration. Conclusions. Adolescent girls with suspected polycystic ovary syndrome should have a complete set of tests to determine the level of anti-Mullerian hormone as an additional marker, especially in the absence of clinical manifestations of hyperandrogenemia
Additional Access Points:
Макарова, О. В.
Остапчук, В. Г.

There are no free copies

Find similar

Епігенетика, клітинний цикл та метаболізм стовбурових клітин. Формування інсулін-продукуючих клітин [Text] / М. Д. Тронько [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 3. - С. 36-46. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-main:
СТВОЛОВЫЕ КЛЕТКИ -- STEM CELLS (метаболизм)
ЭПИГЕНОМИКА -- EPIGENOMICS
КЛЕТОЧНЫЙ ЦИКЛ -- CELL CYCLE
ИНСУЛИН-СЕКРЕТИРУЮЩИЕ КЛЕТКИ -- INSULIN-SECRETING CELLS
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Annotation: Диференціація стовбурових клітин (SC) вимагає низки перебудов хроматину для встановлення клітинної ідентичності. Посттрансляційні модифікації гістонів зазвичай регулюють динаміку гетерохроматину. Гістони піддаються різним модифікаціям, таким як ацетилювання, метилювання, фосфорилювання та убіквітинування, і таким чином сприяють регуляції стану хроматину та транскрипційній активності. Хімічно стабільний патерн метильованих гістонів сприяє клітинній пам’яті щодо зовнішніх стимулів, підтримуючи рівні транскрипції адаптивних генів навіть після усунення сигналів навколишнього середовища. Модифікації хроматину відіграють важливу роль у дозріванні клітин острівців підшлункової залози, встановленні схеми секреції, яка стимулює регуляцію секреції інсуліну. МікроРНК, клас ендогенних малих некодуючих РНК в еукаріотів, є важливими регуляторами експресії генів на рівні посттранскрипційних механізмів. МікроРНК регулюють секрецію інсуліну, розвиток підшлункової залози та диференціювання β-клітин. Плюрипотентні SC характеризуються високою швидкістю проліферації, здатністю до самовідновлення та потенціалом диференціації у різні типи клітин. Ця швидка проліферація зумовлена модифікованим клітинним циклом, який дозволяє клітинам швидко переходити від синтезу ДНК до поділу клітини за рахунок скорочення часу проміжних (G1 і G2) фаз. Канонічний сигнальний шлях WNT/β-катеніну характеризується як основний драйвер росту та проліферації клітин. Під час G1 сигналінг WNT індукує перехід до S-фази. Порівняно з їхніми соматичними аналогами плюрипотентні SC демонструють високу швидкість гліколізу, подібну до аеробного гліколізу в ракових клітинах, — явище, відоме як ефект Варбурга, яке є важливим для підтримки властивостей SC. У стовбурових клітинах позаклітинне надходження Ca2+ в цитоплазму опосередковується головним чином депо-керованими Ca2+-каналами. Показано, що позаклітинний кальцій сприяє проліферації SC, а отже, може брати участь в трансплантаційній терапії
Stem cell (SC) differentiation requires a series of chromatin rearrangements to establish cell identity. Posttranslational modifications of histones usually regulate the dynamics of heterochromatin. Histones are subjected to various modifications, such as acetylation, methylation, phosphorylation and ubiquinination, and thus contribute to regulation of chromatin status and transcriptional activity. The chemically stable pattern of methylated histones promotes cellular memory relative to external stimuli, maintaining transcription levels of adaptive genes even after elimination of environmental signals. Chromatin modifications play an important role in the maturation of pancreatic islet cells, the establishment of a secretion pattern that stimulates the regulation of insulin secretion. MicroRNAs, a class of endogenous small noncoding RNAs in eukaryotes, are important regulators of gene expression at the level of posttranscriptional mechanisms. MicroRNAs regulate insulin secretion, pancreatic development, and β-cell differentiation. Pluripotent SCs are characterized by a high rate of proliferation, the ability to self-repair and the potential for differentiation in different cell types. This rapid proliferation is due to a modified cell cycle that allows cells to rapidly transition from DNA synthesis to cell division by reducing the time of gap (G1 and G2) phases. The canonical WNT/β-catenin signaling pathway is characterized as a major driver of cell growth and proliferation. At G1, WNT signaling induces a transition to the S-phase. Compared to their somatic counterparts, pluripotent SCs exhibit a high rate of glycolysis similar to aerobic glycolysis in cancer cells, a phenomenon known as the Warburg effect, which is important for maintaining SC properties. In stem cells, the extracellular influx of Ca2+ into the cytoplasm is mediated mainly by depot-controlled Ca2+ channels. Extracellular calcium has been shown to promote SC proliferation and thus may be involved in transplant therapy
Additional Access Points:
Тронько, М. Д.
Пушкарьов, В. М.
Ковзун, О. І.
Соколова, Л. К.
Пушкарьов, В. В.

There are no free copies

Find similar

Кирилюк, М. Л.
Патогенез діабетичного макулярного набряку: роль прозапальних та судинних факторів. Огляд літератури [Text] / М. Л. Кирилюк, С. А. Сук // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 3. - С. 47-50. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-main:
ДИАБЕТИЧЕСКАЯ РЕТИНОПАТИЯ -- DIABETIC RETINOPATHY (патофизиология)
ОТЕК -- EDEMA (патофизиология, этиология)
ЛЕЙКОСТАЗ -- LEUKOSTASIS
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Annotation: В огляді наведні дані про патогенез діабетичного макулярного набряку (ДМН). Вказано на значущість судинного ендотеліального фактора росту (VEGF), інтерлейкіну-6, фактора некрозу пухлини α (TNF-α), моноцитарного хемоатрактантного білка 1, P-селектину, молекули адгезії судинного ендотелію 1-го типу у розвитку мікросудинних ускладнень цукрового діабету (ЦД). Особлива увага приділяється ролі sICAM-1 (Inter-Cellular Adhesion Molecule 1) в адгезії лейкоцитів до васкулярного ендотелію (лейкостазі) та сприянні ендотеліальному апоптозу. Існують три основні стадії мікросудинних змін, що виникають унаслідок неспецифічного запалення: розширення капілярів та збільшення кровотоку, мікросудинні структурні зміни та просочування білків плазми крові з кровотоку, трансміграція лейкоцитів через ендотелій і накопичення в місці пошкодження. Судинна дисфункція при діабетичній ретинопатії (ДРП) та ДМН обумовлена в першу чергу лейкостазом, в основі якого лежить вербування та адгезія лейкоцитів до судинної системи сітківки. Лейкостаз — це перший крок у послідовності подій адгезії та активації, що призводять до просочування лейкоцитів через ендотелій. Лейкоцити, які беруть участь у лейкостазі, викликають проникність судин шляхом вивільнення цитокінів, включаючи VEGF і TNF-α, сприяють ушкодженню ендотеліального з’єднання білків, підвищуючи рівні реактивних оксидативних речовин, та викликають загибель перицитів та астроцитів, що оточують ендотеліальні клітини. Таким чином, існуючі дані щодо головних аспектів патогенезу ДМН свідчать про те, що запалення є важливим чинником процесів, які лежать в основі розвитку ДМН та ДРП. Але нове розуміння фізіології сітківки ока дозволяє припустити, що патогенез ураження сітківки за ЦД 2-го типу може розглядатися як зміна нейросудинної одиниці сітківки ока
The review presents data on the pathogenesis of diabetic macular edema (DME). DME is a major cause of visual impairment in type 2 diabetes mellitus (DM) patients. Non-specific inflammation is an important factor of the underlying processes of DME. The importance of vascular endothelial growth factor (VEGF), interleukin-6, tumor necrosis factor-α (TNF-α), monocyte chemoattractant protein-1, vascular cell adhesion molecule-1 in the development of diabetes microvascular complications is indicated. Intercellular adhesion molecules (ICAM), particularly, soluble ICAM-1 (sICAM-1), are a local inflammatory mediator involved in the pathogenesis of diabetic injury to the layers of the eye. The literature is scant on the assessment of sICAM-1 in type 2 DM patients with diabetic injury to the neurovascular system of the eye (i.e. adhesion of leukocytes to the vascular endothelium (leukostasis) and the concurrent endothelial apoptosis). There are three main stages of microvascular changes due to nonspecific inflammation: dilation of capillaries and increased blood flow, microvascular structural changes and leakage of plasma proteins from the bloodstream, transmigration of leukocytes through the endothelium and accumulation at the site of injury. Vascular dysfunction in diabetic retinopathy (DR) and DMЕ is caused primarily by leukostasis, which is based on the recruitment and adhesion of leukocytes to the retinal vascular system. Leukostasis is the first step in the sequence of adhesion and activation events that lead to the infiltration of leukocytes through the endothelium. Leukocytes involved in leukostasis induce vascular permeability by releasing cytokines, including VEGF and TNF-α, contributing to endothelial protein binding, increasing levels of reactive oxidative substances, and killing pericytes and astrocytes surrounding the endothelium. Thus, the existing data on the main aspects of the pathogenesis of DMЕ indicate that inflammation is an important factor in the processes underlying the development of DMЕ and DR. But a new understanding of the physiology of the retina suggests that the pathogenesis of retinal lesions in type 2 DM can be considered as a change in the neurovascular unit of the retina
Additional Access Points:
Сук, С. А.

There are no free copies

Find similar

Гончарова, О. А.
Асоціативні зв’язки між ожирінням і ступенем забезпеченості вітаміном D як чинником ризику первинного гіперпаратиреозу [Text] / О. А. Гончарова, В. М. Дубовик // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 3. - С. 51-54. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-main:
ГИПЕРПАРАТИРЕОЗ ПЕРВИЧНЫЙ -- HYPERPARATHYROIDISM, PRIMARY (патофизиология)
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (патофизиология)
ВИТАМИНА D НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- VITAMIN D DEFICIENCY (диагностика)
КАЛЬЦИЙ -- CALCIUM (анализ, кровь)
Annotation: На сьогодні встановлено факт і механізми асоціативних зв’язків між дефіцитом вітаміну D і первинним гіперпаратиреозом (ПГПТ). Відомо, що на рівні 25(ОН)D впливають кліматичні умови та наявність ожиріння (Ож). Вказане визначило мету дослідження — встановити забезпеченість вітаміном D хворих із ендокринною патологією, що мешкають в умовах клімату України, та оцінити вплив Ож на рівні вітаміну D і розвиток гіперкальціємії — ознаки ПГПТ. Матеріали та методи. У 145 хворих, які знаходились в ендокринологічній клініці з приводу різної ендокринної патології, досліджено ІМТ, рівні кальцію (Са) та вітаміну D у сироватці крові. Проаналізовано частоту недостатності та дефіциту вітаміну D, гіперкальціємії у групах з ожирінням та без нього. Результати. Частка хворих із ожирінням у загальній групі становила 33,8 %, серед чоловіків — 28,57 %, серед жінок — 35,04 % (p 0,05). Рівень Са в крові був 2,39 ± 0,02 ммоль/л, гіперкальціємія відзначалася в 16,55 %, а Ож — у 49 (33,49 %) хворих. На тлі Ож рівень Са становив 2,42 ± 0,02, а в осіб без ожиріння — 2,38 ± 0,02 (p 0,05). Середній рівень вітаміну D у крові у загальній групі становив 22,95 ± 0,73 мг/мл та був вірогідно нижчим в осіб з Ож (20,95 ± 1,39 мг/мл проти 24,09 ± 0,81 мг/мл у групі без Ож, p 0,05). Розподіл хворих залежно від ступеня забезпеченості вітаміном D показав, що в когорті зі зниженою забезпеченістю вітаміном D та наявністю Ож підгрупа з дефіцитом вітаміну D (20–29 нг/мл) була майже вдвічі більшою, ніж підгрупа без Ож. Таким чином, наявність Ож у хворих із ендокринною патологією не має вірогідного впливу на частоту гіперкальціємії, але асоціюється з вірогідним зниженням рівня вітаміну D у крові з перевагою у підгрупі з дефіцитом вітаміну D, у той час як у групі без Ож спостерігається перевага недостатності вітаміну D. Висновки. У кліматичних умовах України у хворих з ендокринною патологією середній рівень забезпеченості вітаміном D знаходиться у межах його недостатності (22,95 ± 0,73 нг/мл). Наявність ожиріння у хворих з ендокринною патологією асоціюється з вірогідно більш низькою забезпеченістю вітаміном D, зростанням майже вдвічі кількості осіб з дефіцитом вітаміну ( 20 нг/мл). У хворих з ендокринною патологією поєднання ожиріння і дефіциту вітаміну D слід розглядати як чинник ризику первинного гіперпаратиреозу. Такі хворі потребують регулярного контролю рівня кальцію крові та паратгормону, а також медикаментозної підтримки забезпеченості вітаміном D
To date, the fact and mechanisms of associative links between vitamin D deficiency and primary hyperparathyroidism (PGPT) have been established. In turn, the level of 25(OH)D is influenced by climatic conditions and the presence of obesity (Ob). These set the purpose of the study — to determine the supply of vitamin D in patients with endocrine disorders living in the climate in Ukraine, and to assess the impact of Ob on vitamin D levels and the development of hypercalcemia — signs of PGPT. Materials and methods. BMI, serum calcium (Ca) and vitamin D levels in 145 patients who were in the endocrinology clinic for various endocrine pathologies were studied. The frequency of vitamin insufficiency and vitamin D efficiency, hypercalcemia in groups with and without obesity was analyzed. Results. The proportion of obese in the general group was 33.8 %, among men — 28.57 %, among women — 35.04 % (p 0.05). The level of Ca in the blood was 2.39 ± 0.02 mmol/l, high Ca level occurred in 16.55 %, and Ob — іn 49 (33.49 %) patients. Against the background of Ob, the level of Ca was 2.42 ± 0.02, and in non-obese people — 2.38 ± 0.02 (p 0.05). Average level of vitamin D in the blood in the general group was 22.95 ± 0.73 mg/ml and was probably lower in individuals with Ob (20.95 ± 1.39 vs. 24.09 ± 0.81 mg/ml in groups without Ob, p 0.05). Distribution of the disease by the degree of provision of vitamin D showed that in a cohort with low security vitamin D and the presence of Ob subgroup with a deficiency of vitamin D (20–29 ng/ml) was almost twice as large as the similar subgroup without Ob. As follows, the presence of Ob in patients with endocrine pathology has no probable effect on the incidence of hypercalcemia, but is associated with a probable decrease in the level of vitamin D in the blood with a predominance of subgroups with vitamin D deficiency, while in the group without Ob. Conclusions. In the climatic conditions of Ukraine and the functioning health care system in patients with endocrine pathology, the average level of vitamin D is within its deficiency (22.95 ± 0.73 ng/ml). The presence of obesity in patients with endocrine pathology is associated with a probably lower supply of vitamin D, almost doubling the subgroup with vitamin deficiency ( 20 ng/ml). The combination of obesity and vitamin D deficiency should be considered as a risk factor for primary hyperparathyroidism in patients with endocrine pathology. Such patients need regular monitoring of blood calcium and parathyroid hormone, as well as medical support for vitamin D
Additional Access Points:
Дубовик, В. М.

There are no free copies

Find similar

Клінічний випадок масивної тромбоемболії легеневої артерії у молодого чоловіка з ожирінням [Text] / В. З. Нетяженко [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 3. - С. 55-59. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-main:
ЛЕГОЧНАЯ АРТЕРИЯ -- PULMONARY ARTERY (повреждения)
ТРОМБОЭМБОЛИЯ -- THROMBOEMBOLISM (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология)
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (осложнения)
АНТИКОАГУЛЯНТЫ -- ANTICOAGULANTS (терапевтическое применение)
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Annotation: Тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА) — один із небагатьох життєзагрозливих станів. На сьогодні за умов меншої рухливості людей в силу професійної їх діяльності (тривале сидіння за комп’ютером) і соціальної поведінки зросла кількість випадків венозного тромбоемболізму. Рекомендації Європейського товариства кардіологів з ТЕЛА (2008, 2014, 2019 рр.) стали потужним інструментом щодо діагностики, лікування і стратифікації ризику смертельних наслідків. Профілактика рецидиву тромбоемболічних ускладнень і її тривалість залежить від факту спровокованості ТЕЛА. Рекомендаціями у розвитку тромбоемболічних ускладнень враховується наявність серцевої недостатності, ішемічної хвороби серця, фібриляції передсердь, що певною мірою стирає відмінності між артеріальними і венозними тромбозами. Факт зростання випадків ТЕЛА з віком є незаперечним, проте на відміну від атеротромбозу венозні тромбози виникають набагато раніше, у молодшій популяції. Таким чином, венозні тромбози є дещо «молодшими» за артеріальні. Стосовно гендерних відмінностей, то з віком ТЕЛА частіше трапляється у чоловіків, у жінок спостерігається тенденція до «омолодження» ТЕЛА. Неабияку роль в цьому відіграють прийом контрацептивів, ризики венозного тромбоемболізму несуть вагітність, пологи. Хоча менш впливовими в розвитку венозного тромбоемболізму і ТЕЛА вважаються ліжковий режим (більше ніж три дні), знерухомлення у сидячому положенні (тривалий переліт, поїздка в автомобілі), похилий вік, у реальній клінічній практиці не слід нехтувати лапароскопічними операціями та супутніми станами — ожирінням, цукровим діабетом, артеріальною гіпертензією і варикозним розширенням вен. При найменшій підозрі на ТЕЛА важливим є врахування лікарем вищезазначених чинників. Чіткий алгоритм діагностики і своєчасне лікування забезпечать ефективність ведення таких хворих і процес їх одужання. Останніми роками ожиріння як чинник низькоінтенсивного запалення стали вважати причетним до процесів підвищеного тромбоутворення. І хоча з’ясовані певні механізми тромбоутворення при ожирінні, до кінця незрозумілими залишаються часті фатальні тромботичні наслідки тяжкого перебігу COVID-19, переважно у категорії пацієнтів із ожирінням, порушенням вуглеводного обміну, цукровим діабетом. Наведеним клінічним випадком автори продемонструвати сумарну стратифікацію чинників ризику навіть, на перший погляд, несуттєвого впливу ожиріння І ст., але в поєднанні із варикозною хворобою нижніх кінцівок, що стало причиною масивної ТЕЛА із зупинкою серця у молодого чоловіка
Pulmonary artery thromboembolism is one of the few life-threatening conditions. Today, with less mobility due to their professional activities (prolonged sitting at a computer) and social behavior, the number of cases of venous thromboembolism has increased. The recommendations of the European Society of Cardiology for pulmonary embolism (2008, 2014, 2019) have become a powerful tool for diagnosing, treating and stratifying the risk of death. Prevention of recurrence of thromboembolic complications and its duration depends on the fact of provocation of pulmonary embolism. Recommendations for the development of thromboembolic complications take into account the presence of heart failure, coronary heart disease, atrial fibrillation (AF), which to some extent blurs the distinction between arterial and venous thrombosis. The fact that the incidence of pulmonary embolism increases with age is indisputable, but in contrast to atherothrombosis, venous thrombosis occurs much earlier, in the younger population. Thus, venous thrombosis is somewhat “younger” than arterial. Regarding gender differences, it is more common in men with age, and women tend to “rejuvenate”. Contraceptives play an important role in this, the risks of venous thromboembolism are pregnancy and childbirth. Although less influential in the development of venous thromboembolism and pulmonary embolism are bed rest (more than three days), immobilization in a sitting position (long flight, car trip), old age, in real clinical practice should not be neglected laparoscopic surgery and concomitant conditions — obesity, diabetes mellitus, hypertension and varicose veins. At the slightest suspicion of pulmonary embolism, it is important for the physician to consider the above factors. A clear algorithm for diagnosis and timely treatment will ensure the effectiveness of such patients and the process of their recovery. In recent years, obesity at the angle of low-intensity inflammation began to be considered involved in the processes of increased thrombosis. Although certain mechanisms of thrombosis in obesity have been elucidated, the frequent fatal thrombotic consequences of severe COVID-19 remain unclear, mainly in the category of patients with obesity, carbohydrate metabolism disorders, and diabetes. In this clinical case, the authors demonstrate the total stratification of risk factors, even at first glance insignificant effects of obesity of the first degree, but in combination with varicose veins of the lower extremities, which caused massive pulmonary embolism in young men
Additional Access Points:
Нетяженко, В. З.
Мальчевська, Т. Й.
Шкала, Л. В.
Пузанова, О. Г.
Алтуніна, Н. В.

There are no free copies

Find similar

10.

Синдром Ларона: клініка, діагностика (клінічний випадок) [Text] / П. М. Ляшук [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 3. - С. 60-63. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-main:
ЛАРОНА СИНДРОМ -- LARON SYNDROME (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология)
ПАТОЛОГИЧЕСКИЕ СОСТОЯНИЯ, ПРИЗНАКИ БОЛЕЗНЕЙ И СИМПТОМЫ -- PATHOLOGICAL CONDITIONS, SIGNS AND SYMPTOMS
ИНСУЛИНОПОДОБНЫЙ ФАКТОР РОСТА I -- INSULIN-LIKE GROWTH FACTOR I (терапевтическое применение)
ДИАГНОСТИКА ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНАЯ -- DIAGNOSIS, DIFFERENTIAL
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Annotation: Поєднання нормального/високого рівня соматотропного гормону (СТГ) з низьким рівнем інсуліноподібного фактора росту-1 (ІФР-1) характерно для порушення рецепторної чутливості до СТГ — рідкісного генетично детермінованого синдрому, описаного ізраїльським клініцистом Z. Laron. Крім відносного дефіциту СТГ, на відміну від гіпофізарного нанізму, інші функції гіпофіза не змінені. На тлі різкого відставання в рості з раннього віку, іноді з внутрішньоутробного періоду, у дітей зберігаються нормальні пропорції тіла. Описано випадок рідкісної ендокринопатії — генетично детермінований синдром Ларона. Розглянуті етіологія, патогенез, особливості клінічного перебігу захворювання та перспективи лікувального підходу. Подано клінічні ознаки основних форм затримки росту та клінічний випадок. Діагноз синдрому Ларона встановлений на підставі низькорослості за відсутності проявів інших ендокринопатій, низького рівня ІФР-1 при нормальному референтному значенні СТГ крові та відсутності ефекту від лікування препаратом гормону росту. Пацієнтка потребує подальшого спостереження ендокринолога до періоду старту пубертату і за необхідності (у випадку формування комплексу неповноцінності) — психологічної корекції. Надані загальні рекомендації щодо повноцінності раціону харчування, режиму сну, фізичної активності та лікувальної фізкультури. Призначено полівітаміни. Обнадійливими є спроби застосування генно-інженерних препаратів ІФР-1. Сімейному лікарю та практикуючому ендокринологу при проведенні диференційної діагностики між основними формами затримки росту і низькорослості слід призначити гормональні дослідження крові та візуалізаційні методи обстеження відповідно до попереднього орієнтовного діагнозу за клінічними даними
The combination of normal/high levels of somatotropic hormone with low levels of insulin-like growth factor-1 is characteristic of impaired receptor sensitivity to somatotropic hormone, a rare genetically determined syndrome described by Israeli clinician Z. Laron. In addition to the relative deficiency of somatotropic hormone, in contrast to pituitary dwarfism, other functions of the pituitary gland are not changed. Against the background of a sharp lag in growth from an early age, sometimes from the fetal period, children retain normal body proportions. The case of rare endocrinopathy — genetically determined Laron’s syndrome is described. Ethiopathogenesis, features of clinical course of disease and prospects of therapeutic approach are considered. The clinical signs of the main forms of growth retardation are presented. The diagnosis of Laron’s syndrome is made on the basis of short stature in the absence of other endocrinopathies, low levels of insulin-like growth factor-1 with a normal reference value of somatotropic hormone and no effect of treatment with somatotropic hormone. The patient needs further observation by an endocrinologist before the onset of puberty and, if necessary (in the case of the formation of inferiority complex), іn psychological correction. General recommendations on the completeness of the diet, sleep, physical activity and physical therapy are given. Prescribed multivitamins. Attempts to use insulin-like growth factor-1 genetically engineered drugs are encouraging. When making a differential diagnosis between the main forms of growth retardation and stunted growth, the family physician and endocrinologist should be prescribed hormonal blood tests and imaging methods according to the previous indicative diagnosis according to clinical data
Additional Access Points:
Ляшук, П. М.
Ляшук, Р. П.
Станкова, Н. І.
Кудіна, М. Б.

There are no free copies

Find similar

11.

Шкала, Л. В.
Диференційований пошук захворювання у пацієнта з гіпертиреозом при превалюючому синдромі серцево-судинних порушень. Клінічний випадок [Text] / Л. В. Шкала, Т. Й. Мальчевська, О. В. Шкала // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 3. - С. 64-68. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-main:
ГИПЕРТИРЕОЗ -- HYPERTHYROIDISM (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология)
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫЕ БОЛЕЗНИ -- CARDIOVASCULAR DISEASES (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология)
ПРЕДСЕРДИЙ ФИБРИЛЛЯЦИЯ -- ATRIAL FIBRILLATION (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология)
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
ПОЖИЛЫЕ -- AGED
Annotation: У пацієнтів літнього віку за умов наявності йодного дефіциту часто розвивається функціональна автономія щитоподібної залози, яка супроводжується дисфункцією — гіпертиреозом. Через надлишок тиреоїдних гормонів формується тиреотоксична кардіоміопатія, при якій у більшості випадків наявний синдром порушень серцевого ритму — фібриляція передсердь. Мета: обґрунтувати алгоритм диференційного пошуку захворювання при наявному гіпертиреозі з вираженими серцево-судинними порушеннями на прикладі конкретного пацієнта літнього віку з реальної клінічної практики. Клінічний випадок. Пацієнт віком 61 рік госпіталізований у відділення реанімації з приводу аритмогенного шоку на тлі нападу фібриляції передсердь. Констатовано відсутність інфаркту міокарда, тромбоемболії легеневої артерії, гострої надниркової недостатності. При обстеженні виявлено істотне зниження рівня ТТГ поряд зі збільшенням рівнів тиреоїдних гормонів без явищ автоагресії, гіперглікемію, гіпохолестеринемію, тенденцію до гіпопротеїнемії, лейкопенію. Визначено збільшення щитоподібної залози, неоднорідність структури з гіповаскуляризацією, наявність невеличких множинних вузлових утворень, що потребують уточнення. У пацієнта наявна фібриляція передсердь з варіабельністю артеріального тиску, порушення процесів реполяризації, гіперкінетичний тип гемодинаміки, що відображає кардіоміопатію. У даному випадку наявні всі передумови до розвитку функціональної автономії щитоподібної залози: вік, ендемічний регіон, відсутність автоімунних змін, дермопатії, офтальмопатії. Звертає на себе увагу вираженість проявів тиреотоксичного серця з дисгормональним і катаболічним синдромами, що нашаровуються на коморбідні ішемічну хворобу серця, гіпертонічну хворобу. Висновки. Гіпертиреоз у літніх людей маніфестує перш за все серцево-судинними порушеннями, найчастіше з наявним синдромом аритмії у вигляді фібриляції передсердь, що може спровокувати аритмогенний шок. Функціональна автономія щитоподібної залози з формуванням тиреотоксичної кардіоміопатії має особливості клінічного перебігу, особливо за умов коморбідних станів, що суттєво погіршує якість життя
Elderly patients in the presence of iodine deficiency most often develop functional autonomy of the thyroid gland, accompanied by dysfunction — hyperthyroidism. Due to an excess of thyroid hormones, thyrotoxic cardiomyopathy is formed, in which in most cases there is a syndrome of heart rhythm disturbances — atrial fibrillation. The aim of the study: to find out the algorithm for the differential search for a disease in the presence of hyperthyroidism with severe cardiovascular disorders using the example of a specific elderly patient from real clinical practice. Clinical case. A 61-year-old patient was hospitalized in the intensive care unit for arrhythmogenic shock against the background of an attack of atrial fibrillation. The absence of myocardial infarction, pulmonary embolism, acute adrenal insufficiency was stated. The examination revealed a significant decrease in the level of TSH along with an increase in the levels of thyroid hormones without the phenomena of autoaggression, hyperglycemia, hypocholesterolemia, a tendency to hypoproteinemia, leukopenia. An increase in the thyroid gland, heterogeneity of the structure with hypovascularization, the presence of small multiple nodular formations that require clarification were determined. The patient has atrial fibrillation with variability in blood pressure, impaired repolarization processes, hyperkinetic type of hemodynamics, reflecting cardiomyopathy. In this case, there are all prerequisites for the development of functional autonomy of the thyroid gland: age, endemic region, absence of autoimmune changes, dermopathy, ophthalmopathy. Attention is drawn to the severity of manifestations of thyrotoxic heart with dyshormonal and catabolic syndromes, superimposed on comorbid coronary heart disease, hypertension. Conclusions. Hyperthyroidism in the elderly is manifested primarily by cardiovascular disorders, most often with the presence of an arrhythmia syndrome in the form of atrial fibrillation, which can provoke arrhythmogenic shock. Functional autonomy of the thyroid gland with the formation of thyrotoxic cardiomyopathy has specific clinical course, especially in comorbid conditions, which significantly impairs the quality of life
Additional Access Points:
Мальчевська, Т. Й.
Шкала, О. В.

There are no free copies

Find similar

Standard

Advanced

Professional

Through the dictionary

UDC-navigator

Thematic navigator

Access statistics

© International Association of users and developers of electronic libraries and new information technology
(ELNIT Association)