Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Home page

Simplified mode

Video-instruction

Description

Data bases

Periodicals- results of search

Type of search

Periodicals

Search field

in the found

the format of presenting the found documents:
full	informational	short

Sort out the found documents by:
to the author	by title	Year of publication	document type

Search inquiry: <.>II=ПУ40/2019/16/2<.>

Total number of found documents : 22
Shown documents from 1 till 20

1-20 21-22

Шишкин, М. А.
Иммуногистохимическая характеристика экспрессии VEGF-A, VEGFR-1, VEGFR-2 и CD34 при прогрессировании колоректальной аденокарциномы [Text] / М. А. Шишкин // Патологія. - 2019. - Том 16, N 2. - С. 148-154

MeSH-main:
ТОЛСТАЯ КИШКА -- INTESTINE, LARGE (патология)
ИММУНОГИСТОХИМИЯ -- IMMUNOHISTOCHEMISTRY (использование)
НЕОВАСКУЛЯРИЗАЦИЯ ПАТОЛОГИЧЕСКАЯ -- NEOVASCULARIZATION, PATHOLOGIC
Annotation: Bивчити особливості імуногістохімічної експресії VEGF-A, VEGFR-1, VEGFR-2 і CD34 на I, II, III, IV стадіях (pTNM) розвитку колоректальної аденокарциноми. Матеріали та методи. Виконали патоморфологічне та імуногістохімічне дослідження операційного матеріалу колоректальної аденокарциноми (КРА) 40 пацієнтів – I, II, III та IV стадій, по 10 випадків у кожній групі. Результати. Наявна тенденція до зростання експресії VEGF-A і VEGFR-2 при прогресуванні КРА від I до IV стадії (VEGF-A – 37,80 (30,22; 56,89) УООЩ на I стадії, 88,50 (63,00; 115,00) УООЩ на II стадії, 79,34 (63,14; 84,99) УООЩ на III стадії, 84,69 (80,66; 110,28) УООЩ на IV стадії; VEGFR-2 – 52,75 (39,14; 70,22) УООЩ на I стадії, 82,71 (63,14; 111,19) УООЩ на II стадії, 104,17 (96,04; 111,02) УООЩ на III стадії, 99,91 (86,15; 120,29) УООЩ на IV стадії). Показники експресії цих маркерів корелюють у I, II і III стадіях розвитку КРА (r = 0,95, r = 0,69, r = 0,85). Встановили, що експресія VEGFR-1 відсутня в незміненій слизовій оболонці товстої кишки, а також у тканині КРА I стадії розвитку. На наступних II, III і IV стадіях прогресування КРА у клітинах строми пухлини визначили експресію VEGFR-1 за відсутності статистично значущої різниці між її показниками. Кореляції між показниками експресії VEGFR-1 та інших досліджуваних маркерів відсутні. Щільність розподілу мікросудин, підрахована за експресією CD34, вірогідно не відрізнялась на кожній зі стадій прогресування КРА. Наявні прямі кореляції між щільністю розподілу мікросудин та експресією VEGF-А (r = 0,70) і VEGFR-2 (r = 0,69) в КРА III стадії, щільністю розподілу мікросудин та експресією VEGF-А в КРА IV стадії (r = 0,69). Висновки. Експресія VEGF-A і VEGFR-2 зростає при прогресуванні колоректальної аденокарциноми від I до IV стадії, максимальний «стрибок» рівнів їхньої експресії спостерігали при переході від I до II стадії розвитку колоректальної аденокарциноми, що може пов’язуватись з аномальним зростанням активності KRAS.
There are no free copies

Find similar

Гістологічні та імуногістохімічні особливості злоякісних епітеліальних і гранульозоклітинних пухлин яєчників [Text] / О. А. Савченко [та ін.] // Патологія. - 2019. - Том 16, N 2. - С. 155-163

MeSH-main:
ЯИЧНИКОВ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- OVARIAN NEOPLASMS (диагностика, ультраструктура, этиология)
ИММУНОГИСТОХИМИЯ -- IMMUNOHISTOCHEMISTRY (использование)
ГРАНУЛЕЗОКЛЕТОЧНОЕ НОВООБРАЗОВАНИЕ -- GRANULOSA CELL TUMOR (диагностика, этиология)
НОВООБРАЗОВАНИЯ ПО ГИСТОЛОГИЧЕСКОМУ ТИПУ (ВНЕШ) -- NEOPLASMS BY HISTOLOGIC TYPE (NON MESH)
Annotation: Серед онкологічних захворювань рак яєчників – у першій десятці за поширеністю, посідаючи 7 місце, та в першій п’ятірці за летальністю, посідаючи 4 місце. Ці факти пояснюються відсутністю специфічних клінічних проявів, що зумовлює діагностування процесу на пізніх його стадіях із часто метастатичним ураженням, а також постає проблема точної верифікації діагнозу. Мета роботи – формування комплексу диференційно-діагностичних морфологічних критеріїв верифікації злоякісних новоутворень яєчників, спираючись на останні міжнародні класифікації та особливості практичної онкоморфології в Україні. Матеріали та методи. Ретроспективний аналіз 115 злоякісних новоутворень яєчників, серед них – 67 випадків карцином різних видів і 48 випадків гранульозоклітинних пухлин, передбачав оцінювання гістологічних, імуногістохімічних особливостей із наступним статистичним опрацюванням результатів. Результати. У всіх групах карцином і гранульозоклітинних пухлин виявили сукупності різних гістологічних ознак, а також їхні комбінації між собою та з особливостями імунофенотипів досліджених новоутворень. Ці дані дали змогу говорити про діагностичне значення кожного показника для злоякісних пухлин яєчників, що досліджували. Серед гістологічних характеристик найбільше значення мали наявність у відсотковому співвідношенні макро- та мікропапіл, фолікулярних/гландулярних структур, ступінь виразності поліморфізму, показник мітотичної активності, осередки некрозу. Серед панелі імуногістохімічних антитіл – фракції цитокератинів (панцитокератин АЕ1/АЕ3, цитокератин 7, цитокератин 20), характер забарвлення на р53, WT-1, ЕМА та віментин, проте р 0,05 за всіма показниками. Висновки. Аргументована необхідність використання залежно від комбінації гістологічних критеріїв специфічної панелі ІГХ антитіл, що підтверджено статистично. Для диференціації між НСК і ВСК ключовими є характер папілярних структур, мітотична активність, поліморфізм та експресія р53. ГрПЯ мали особливий фенотип Vimentin+/ Calretinin+/ PanCK+ (фокально).
Additional Access Points:
Савченко, О. А.
Шпонька, І. С.
Скорик, В. Р.
Савченко, П. В.

There are no free copies

Find similar

Baudarbekova, M. M.
Immunohistochemical study of neoangiogenesis markers in squamous cell lung cancer [Text] / M. M. Baudarbekova // Патологія. - 2019. - Том 16, N 2. - С. 164-169

MeSH-main:
ЛЕГКИХ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- LUNG NEOPLASMS (диагностика, иммунология, лекарственная терапия, хирургия, этиология)
ИММУНОГИСТОХИМИЯ -- IMMUNOHISTOCHEMISTRY (использование)
ЛИМФАТИЧЕСКАЯ СИСТЕМА, МЕТАСТАЗЫ -- LYMPHATIC METASTASIS (патология, ультраструктура)
КАРЦИНОМА БАЗАЛЬНО-ПЛОСКОКЛЕТОЧНАЯ -- CARCINOMA, BASOSQUAMOUS (генетика)
Annotation: Мета роботи – вивчити особливості імуногістохімічної експресії VEGFR-2 і CD34 у плоскоклітинному раку легені (ПРЛ). Матеріали та методи. Здійснили патоморфологічне та імуногістохімічне дослідження операційного матеріалу 20 пацієнтів, які отримували лікування в ЗОКОД із приводу ПРЛ. I групу спостереження сформували 10 пацієнтів без метастазів у реґіонарних лімфатичних вузлах, II групу – 10 пацієнтів із метастазами в реґіонарних лімфатичних вузлах. Дослідили також 10 зразків реґіонарних лімфатичних вузлів із метастазами (III група). Імуногістохімічне дослідження виконали, використовуючи антитіла до VEGFR-2 и CD34. Результати. Плоскоклітинний рак легені характеризується високими показниками експресії VEGFR-2, що властиві I та II групам порівняння: 115,23 (97,35; 125,55) УООЩ, 60,28 (50,77; 67,19) % і 118,33 (110,03; 140,23) УООЩ, 56,56 (44,19; 67,49) % відповідно (р 0,05). Виявили статистично значущу різницю між показниками рівня та відносної площі експресії VEGFR-2 у первинній пухлині та в реґіонарних метастазах (останні відрізняються меншими показниками експресії маркера – 89,67 (67,25; 100,65) УООЩ, 50,99 (41,65; 60,10) %). Встановили тенденцію до збільшення кількості мікросудин у послідовності «неметастатичний плоскоклітинний рак легені – метастатичний плоскоклітинний рак легені – метастази в реґіонарні лімфатичні вузли»: 37,50 (25,00; 54,00) vs 64,50 (42,00; 102,00) vs 95,50 (76,50; 125,00), p ? 0,05. Визначили наявність кореляційних зв’язків між такими показниками: рівень, відносна площа експресії VEGFR-2 й кількість мікросудин у неметастатичному плоскоклітинному раку легені (r = 0,35 і r = -0,34 відповідно); рівень і відносна площа експресії VEGFR-2 (r = -0,45), відносна площа експресії VEGFR-2 й кількість мікросудин у метастатичному плоскоклітинному раку легені (r = 0,43); рівень і відносна площа експресії VEGFR-2 в реґіонарних метастазах (r = -0,44). Висновки. Показники експресії VEGFR-2 знижуються від I до III групи спостережень, а показник експресії CD34 підвищується в цій послідовності. Показники експресії досліджуваних маркерів корелюють у первинній пухлині та не корелюють у метастазах у реґіонарні лімфатичні вузли.
There are no free copies

Find similar

Prostatic calculi cause osteoblastic immunophenotype of prostate cancer [Text] / A. M. Piddubnyi [et al.] // Патологія. - 2019. - Том 16, N 2. - С. 170-176

MeSH-main:
ПРЕДСТАТЕЛЬНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- PROSTATIC NEOPLASMS (диагностика, осложнения, этиология)
НОВООБРАЗОВАНИЙ МЕТАСТАЗЫ -- NEOPLASM METASTASIS (патология)
ГИСТОЛОГИЧЕСКИЕ МЕТОДЫ -- HISTOLOGICAL TECHNIQUES (использование)
ИММУНОГИСТОХИМИЯ -- IMMUNOHISTOCHEMISTRY (использование, методы)
ОСТЕОБЛАСТЫ -- OSTEOBLASTS (иммунология, патология)
Annotation: Рак передміхурової залози (РПЗ) посідає провідні позиції у структурі онкологічної захворюваності та смертності чоловіків у всьому світі. Наявність простатичних конкрементів (ПК) і метастатичного ураження скелета значно знижує якість життя пацієнтів і погіршує перебіг основного захворювання. Мета роботи – визначення можливого впливу наявності ПК на процеси розвитку кісткових метастазів РПЗ. Матеріали та методи. 30 зразків тканини РПЗ із ПК і 30 зразків неопластичної тканини РПЗ без ознак біомінералізації дослідили за допомогою гістологічних (забарвлення гематоксиліном та еозином), гістохімічних (забарвлення алізариновим червоним і за методом фон Косса) та імуногістохімічних (з використанням антитіл проти маркерів OSN, Col I, Col II, p53, Bax, Casp3, MPO, CD68) методів. Усі ПК аналізували за допомогою SEM-EDS і XRD з різними температурними режимами обробки матеріалу. Результати. Усі зразки досліджених ПК складалися переважно із кальцію гідроксиапатиту з незначними відхиленнями у стехіометричному складі та домішками сторонніх елементів. За допомогою XRD з обробкою матеріалу при 900 ?С встановили наявність оксиду цинку та залізовмісного кальцію фосфату в хімічному складі ПК. Визначили значно вищі рівні експресії Вах, Саsp3, MPO та СD68 у пухлинній тканині РПЗ із наявністю ПК (p 0,001). Вважаємо, що комбінація цих факторів створює умови для розвитку специфічного фенотипу пухлинних клітин, що проявляється підвищеною експресією OSN та Col I неопластичною тканиною РПЗ із ПК (p 0,001). Це спричиняє розпізнавання кісткової тканини пухлинними клітинами як оптимального мікрооточення для розвитку та росту метастазів РПЗ. Висновки. Наявність ПК у тканині РПЗ супроводжується розвитком специфічного остеобластичного імунофенотипу пухлинних клітин. Це може зумовлювати тропізм РПЗ до розвитку кісткових метастазів.
Additional Access Points:
Piddubnyi, A. M.
Danylchenko, S. M.
Romaniuk, A. M.
Moskalenko, R. A.

There are no free copies

Find similar

Lezhenko, H. O.
The content of apoptosis mediators in children with anemia of inflammation acquired on the background of acute bacterial diseases of respiratory organs / H. O. Lezhenko, A. V. Abramov, A. O. Pohribna // Патологія. - 2019. - Том 16, N 2. - С. 177-181

MeSH-main:
ДЫХАТЕЛЬНЫХ ПУТЕЙ БОЛЕЗНИ -- RESPIRATORY TRACT DISEASES (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
КАСПАЗА 7 -- CASPASE 7 (кровь)
КАСПАЗА 9 -- CASPASE 9 (кровь)
ИММУНОФЕРМЕНТНЫЕ МЕТОДЫ -- IMMUNOENZYME TECHNIQUES (использование)
ДЕТЕЙ ОХРАНЫ ЗДОРОВЬЯ СЛУЖБЫ -- CHILD HEALTH SERVICES
Annotation: Мета роботи – визначення активності процесів апоптозу в дітей раннього віку з анемією запалення на тлі гострих бактеріальних захворювань органів дихання. Матеріали та методи. Визначили вміст каспази-7, каспази-9 у сироватці крові 87 дітей віком від 2 місяців до 3 років (середній вік пацієнтів – 1,6 ± 0,3 року) методом імуноферментного аналізу. Основну групу становили 57 дітей із гострими бактеріальними захворюваннями респіраторного тракту, серед них у 38 пацієнтів діагностували гострий бактеріальний бронхіт, а в 19 дітей - пневмонію. Пацієнтів основної групи поділили на дві підгрупи: перша - 27 дітей, в яких на тлі гострого бактеріального захворювання респіраторного тракту розвинулась анемія запалення; друга - 30 дітей із гострими бактеріальними захворюваннями респіраторного тракту без проявів анемії. Група порівняння – 10 дітей із залізодефіцитною анемією без проявів запальних захворювань органів дихання. Контрольна група представлена 20 умовно здоровими дітьми. Групи спостереження репрезентативні за віком і статтю дітей. Результати. Встановили, що наявність пневмонії в дітей супроводжувалася найвищими показниками вмісту каспази-9 (14,8 ± 1,8 нг/мл), що майже втричі перевищував показники контрольної групи (5,82 ± 0,58 нг/мл). Водночас рівні досліджуваного ферменту у хворих із бактеріальним бронхітом були в 1,6 раза нижчими (8,34 ± 0,9 нг/мл), що вірогідно більше (р ‹ 0,05), ніж у контрольній групі. Вміст каспази-7 у сироватці крові дітей із групи порівняння та з другої підгрупи основної групи не відрізнявся від показників контрольної групи (0,38 ± 0,03 нг/мл і 0,32 ± 0,02 нг/мл відповідно, р › 0,05), а в дітей першої підгрупи виявили його вірогідне зниження (0,27 ± 0,02 нг/мл). Висновки. Анемія запалення в дітей, які хворі на гострі бактеріальні захворювання органів дихання, супроводжувалася активацією апоптозу, який, очевидно, мав неефективний характер через активні некротичні процеси, що відбувалися на тлі гострого запалення.
Additional Access Points:
Abramov, A. V.
Pohribna, A. O.

There are no free copies

Find similar

Danukalo, M. V.
Comparative characteristic of the brain natriuretic peptide and angiotensin II expression index in the structure of locus coeruleus of brain stem in rats with arterial hypertension of various origins [Text] / M. V. Danukalo, O. V. Hancheva, Ye. V. Kadzharian // Патологія. - 2019. - Том 16, N 2. - С. 182-187

MeSH-main:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
СТВОЛ МОЗГА -- BRAIN STEM (патология)
ИММУНОГИСТОХИМИЯ -- IMMUNOHISTOCHEMISTRY (использование, методы)
НАТРИЙУРЕТИЧЕСКИЙ ПЕПТИД МОЗГОВОЙ -- NATRIURETIC PEPTIDE, BRAIN (анализ)
Annotation: Мета роботи – встановити особливості показників експресії мозкового натрійуретичного пептиду (BNP) та ангіотензину ІІ (АТ ІІ) у структурі блакитної плями (БП) стовбура мозку щурів з експериментальними (генетично детермінованою есенціальною та вторинною ендокринно-сольовою) артеріальними гіпертензіями (АГ), дати порівняльну характеристику паттерна експресії цих пептидів при етіологічно різних видах артеріальної гіпертензії. Матеріали та методи. Дослідження виконали на 30 статевозрілих щурах-самцях, серед них – 20 тварин лінії Wistar, яких поділили на дві групи: 10 – контроль, 10 – зі змодельованою ендокринно-сольовою АГ (ЕСАГ); 10 щурів лінії SHR з есенціальною АГ (ЕАГ). Параметри експресії нейропептидів: вміст, концентрацію та відносну площу імунореактивного матеріалу – досліджували за допомогою імуногістохімічного методу. Результати. Встановили, що серед досліджуваних параметрів експресії BNP у структурі БП вірогідно в обох групах збільшилась тільки відносна площа; концентрація вірогідно не змінилася, а вміст імунореактивного матеріалу вірогідно виріс тільки у тварин з ЕСАГ. Водночас усі показники експресії ангіотензину II вірогідно збільшилися в обох експериментальних групах. Отже, в щурів з експериментальною артеріальною гіпертензією у структурі блакитної плями вираженіші зміни показників експресії були характерні для ангіотензину ІІ, ніж для BNP. Так, при сформованій артеріальній гіпертензії спостерігали невідповідність між рівнями експресії пресорного ангіотензину ІІ і депресорного BNP у бік збільшення експресії ангіотензину ІІ. Характер та особливості експресії досліджуваних нейропептидів у структурі блакитної плями залежать від ключової ланки патогенезу змодельованої артеріальної гіпертензії. Висновки. У щурів контрольної групи з нормальним артеріальним тиском у структурі блакитної плями значушо представленим є АТ ІІ, вміст і концентрація якого у 2,32 та 2,19 раза перевищує відповідні показники BNP. При сформованій артеріальній гіпертензії, незалежно від її етіології, переважання АТ ІІ у структурі блакитної плями стовбура мозку зберігається. Але патогенетичні механізми розвитку артеріальної гіпертензії зумовлюють свої особливості. Під час ЕАГ підвищення вмісту й концентрації АТ ІІ порівняно з BNP становить 4,58 і 3,59 раза; при ЕСАГ – у 2,16 і 2,83 раза. У патогенезі формування есенціальної артеріальної гіпертензії важливу роль відіграють зміни центрального контура регуляції артеріального тиску, характерне суттєве переважання пресорного компонента АТ ІІ у структурі блакитної плями стовбура мозку над депресорним BNP.
Additional Access Points:
Hancheva, O. V.
Kadzharian, Ye. V.

There are no free copies

Find similar

Сиртуїни та пошкодження ДНК нейронів при експериментальній хронічній церебральній гіпоперфузії [Text] / O. Ю. Гарматіна [та ін.] // Патологія. - 2019. - Том 16, N 2. - С. 188-194

MeSH-main:
СОННОЙ АРТЕРИИ БОЛЕЗНИ -- CAROTID ARTERY DISEASES (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
АРТЕРИЙ ОККЛЮЗИРУЮЩИЕ БОЛЕЗНИ -- ARTERIAL OCCLUSIVE DISEASES (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
СИРТУИНЫ -- SIRTUINS (метаболизм)
Annotation: Хронічна гіпоперфузія головного мозку – фактор ризику розвитку таких захворювань нервової системи, як хронічна ішемія головного мозку, дегенеративні патології тощо. Це зумовлює актуальність вивчення її патофізіологічних механізмів. Мета роботи – дослідити зв’язок експресії та активності SIRT1/SIRT3 із пошкодженням ДНК нейронів за умов хронічної церебральної гіпоперфузії в мишей. Матеріали та методи. Дослідження виконали на мишах лінії C57Bl (6 тижнів, вага – 18–20 г), яким перев’язували ліву загальну сонну артерію для моделювання хронічної гіпоперфузії головного мозку (ХГГМ). На тлі ХГГМ застосовували нікотинамід (NAM, блокатор SIRT1, 200 мг/кг, 10 діб, i.p.) і ресвератрол (RV, активатор SIRT1, 10 мг/кг, 10 діб, i.p.). Усі маніпуляції виконували на анестезованих кетаміном (60 мг/кг, i.p.) тваринах. Через 8 тижнів у мозку тварин вивчали особливості ушкодження ДНК нейронів методом ДНК-комет і рівні експресії генів Sirt1/Sirt3 методом RT-PCR у реальному часі. Результати. Показано, що моделювання ХГГМ викликало з унілатерального боку зростання індексу ушкодження ДНК нейронів шляхом збільшення комет класів 3–4 у 6,9 раза та різке зниження рівнів експресії генів SIRT1 та SIRT3 у 9,3 та 20,2 раза щодо контрольної групи відповідно (р 0,05). Застосування NAM і РВ зменшувало індекс ушкодження ДНК на 89,6 % та 92,4 % відповідно щодо контролю (р 0,05) та збільшувало рівні експресії SIRT1 в 1,7 та 3,5 раза, SIRT3 у 2,9 та 5,2 раза відповідно, порівнюючи з групою ХГГМ (р 0,05). Висновки. Модифікація активності SIRT1 має сприятливий ефект на ураження мозку, що викликане ХГГМ, зменшуючи ушкодження ДНК нейронів, яке супроводжується стимуляцією SIRT-опосередкованої регуляції.
Additional Access Points:
Гарматіна, O. Ю.
Вознесенська, Т. Ю.
Грушка, Н. Г.
Кондрацька, О. А.
Портниченко, А. Г.

There are no free copies

Find similar

Комбинированное влияние прерывистой нормобарической гипоксии и мелатонина на морфологические изменения поджелудочной железы спонтанно-гипертензивных крыс [Text] / Р. В. Янко [и др.] // Патологія. - 2019. - Том 16, N 2. - С. 195-199

MeSH-main:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION
ПОДЖЕЛУДОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ ВНЕШНЯЯ СЕКРЕЦИЯ -- PANCREAS, EXOCRINE (действие лекарственных препаратов, патофизиология, секреция)
МЕЛАТОНИН -- MELATONIN (терапевтическое применение)
Annotation: Мета роботи – дослідити морфологічні зміни підшлункової залози (ПЗ) спонтанно-гіпертензивних тварин після комбінованого впливу переривчастої нормобаричної гіпоксії (ПНГ) і мелатоніну. Матеріали та методи. Дослідження виконали навесні на 24 спонтанно-гіпертензивних щурах-самцях (лінія SHR). Піддослідним тваринам щодня подавали гіпоксичну газову суміш (12 % кисню в азоті) в переривчастому режимі: 15 хвилин деоксигенація/15 хвилин реоксигенація протягом 2 годин. Цим самим щурам щодня перорально вводили екзогенний мелатонін о 10.00 у дозі 5 мг/кг. Тривалість експерименту – 28 діб. З тканини ПЗ виготовляли гістологічні препарати за стандартною методикою. На цифрових зображеннях препаратів здійснювали морфометрію за допомогою комп’ютерної програми ImageJ. Результати. На підставі змін морфометричних показників (зменшення розмірів ацинусів, екзокриноцитів, висоти епітелію) можна припустити, що поєднана дія ПНГ і мелатоніну знижує активність екзокринної функції ПЗ. В ендокринній частині ПЗ дослідних тварин виявили морфологічні ознаки її активації: збільшилися лінійні розміри острівців Лангерганса, кількість і щільність розміщення у них ендокриноцитів. Встановлене зменшення ширини прошарків міжчасточкової та міжацинусної сполучної тканини можна вважати проявом механізму структурної адаптації, що забезпечує полегшення транспорту кисню та поживних речовин до паренхіматозних елементів ПЗ і виділення гормонів у кров. Висновки. Комбінований вплив переривчастої нормобаричної гіпоксії та мелатоніну має морфологічні ознаки зниження активності екзокринної частини підшлункової залози в гіпертензивних щурів. Водночас активність ендокринної функції залози в цих тварин зростає.
Additional Access Points:
Янко, Р. В.
Левашов, М. И.
Литовка, И. Г.
Сафонов, С. Л.

There are no free copies

Find similar

Efficiency of medical and physical rehabilitation in patients who suffered from cerebral ischemic stroke [Text] / O. A. Koziolkin [et al.] // Патологія. - 2019. - Том 16, N 2. - С. 200-206

MeSH-main:
ИНСУЛЬТ -- STROKE (диагностика, лекарственная терапия, осложнения, реабилитация, этиология)
РЕАБИЛИТАЦИЯ -- REHABILITATION (методы)
ЛЕЧЕНИЯ ПРОЦЕССА И РЕЗУЛЬТАТОВ ОЦЕНКА -- OUTCOME AND PROCESS ASSESSMENT (HEALTH CARE) (использование)
Annotation: Мета роботи – підвищити ефективність медичної та фізичної реабілітації у хворих, які перенесли мозковий ішемічний інсульт (МІІ), шляхом диференційованого застосування реабілітаційних заходів залежно від тяжкості неврологічних розладів і наявності коморбідних станів. Матеріали та методи. У клініці нервових хвороб Запорізького державного медичного університету під нашим спостереженням перебували 305 хворих (213 чоловіків і 92 жінки, середній вік – 57,93 ± 0,43 року) у відновному періоді МІІ. Усім хворим виконали клініко-неврологічне дослідження за спеціально розробленим протоколом, використовуючи сучасні шкали (NIHSS, mRS) на 10, 30, 90 і 180 добу захворювання, а також диференційоване лікування за стандартами та протоколами надання допомоги хворим на інсульт. Пацієнтів із МІІ поділили на 4 групи. У I групу ввійшли 111 (36,4 %) пацієнтів із МІІ, в яких був легкий ступінь вираженості післяінсультних розладів (стан за NIHSS ?7 балів), без коморбідних станів. II групу становили 120 (39,3 %) пацієнтів із легким ступенем післяінсультних розладів (стан за NIHSS ? 7 балів) і наявністю коморбідної патології (патологія серця, цукровий діабет, хронічне обструктивне захворювання легень II cтадії). У III групу ввійшли 36 (11,8 %) хворих на МІІ, в яких ступінь вираженості післяінсультних розладів був помірним і вираженим (стан за NIHSS 7 балів), без коморбідної патології. IV група – 38 (12,5 %) хворих із помірними та вираженими післяінсультними розладами (стан за NIHSS 7 балів) і коморбідною патологією. Статистичний аналіз виконали, використовуючи методи описової статистики. Наявність взаємозв’язку між якісними ознаками оцінювали за критерієм хі-квадрат Пірсона. Результати. У результаті лікування хворих I групи сприятливий результат (значення mRS 0–2 бали) мали 97 (87,4 %) пацієнтів, відносно сприятливий (значення mRS ? 3 бали) – тільки 14 (12,6 %); у II групі сприятливий наслідок визначили у 104 (86,7 %) пацієнтів, відносно сприятливий – у 16 (13,3 %); у III групі сприятливий результат зафіксували у 13 (36,1 %) пацієнтів, відносно сприятливий – у 23 (63,9 %); у IV групі сприятливий наслідок встановили у 13 (34,2 %) пацієнтів, відносно сприятливий – у 25 (65,8 %). Висновки. Диференційоване застосування медичної та фізичної реабілітації у хворих на МІІ у різних групах з урахуванням індивідуального прогнозу результату відновного періоду та підбором методів і способів лікування дали змогу суттєво підвищити ефективність реабілітаційних заходів.
Additional Access Points:
Koziolkin, O. A.
Miedviedkova, S. O.
Shevchenko, L. O.
Liakhova, І. М.
Malakhovа, S. M.
Lisova, O. O.
Cherepok, О. O.

There are no free copies

Find similar

10.

Перцева, Н. О.
Ультраструктурнi зміни тромбоцитів у хворих на цукровий діабет 1 та 2 типів залежно від стану ниркової функції на різних стадіях хронічної ниркової недостатності [Text] / Н. О. Перцева, І. B. Твердохліб, Д. І. Чуб // Патологія. - 2019. - Том 16, N 2. - С. 207-213

MeSH-main:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS (диагностика, кровь, патофизиология, этиология)
ТРОМБОЦИТЫ -- BLOOD PLATELETS (ультраструктура)
РЕНАЛЬНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ ХРОНИЧЕСКАЯ -- RENAL INSUFFICIENCY, CHRONIC (диагностика, этиология)
ДИАБЕТИЧЕСКИЕ НЕФРОПАТИИ -- DIABETIC NEPHROPATHIES (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
Annotation: Мета роботи – вивчити ультраструктурні зміни тромбоцитів у хворих на цукровий діабет (ЦД) 1 та 2 типів залежно від рівня швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) та оцінити можливість їх використання як раннього маркера прогресування діабетичної хвороби нирок. Матеріали та методи. У дослідження залучили 37 осіб: 15 хворих на ЦД 1 типу, 15 пацієнтів із ЦД 2 типу, 7 здорових добровольців. Хворих поділили на 3 групи залежно від рівня ШКФ: група 1 – ШКФ 90 мл/хв/1,73 м? і більше; група 2 – ШКФ 89–60 мл/хв/1,73 м?; група 3 – ШКФ 59–45 мл/хв/1,73 м?. Для визначення ультраструктурних змін тромбоцитів використовували метод електронної мікроскопії за допомогою трансмісійного електронного мікроскопа ПЭМ-100-01 «SELMI» (Україна). Результати. Вивчили ультраструктурні зміни тромбоцитів у хворих на ЦД 1 та 2 типів залежно від рівня ШКФ. Встановили наявність початкових змін тромбоцитарного гемостазу у хворих зі ШКФ ?90 мл/хв/1,73 м?. Показали, що з прогресуванням ушкоджень фільтраційної функції нирок підвищувався ступінь ушкодження мембранних структур тромбоцитів, збільшувалася кількість ознак гіперактивації тромбоцитів та частка незворотно трансформованих клітин. Висновки. Морфологічним субстратом ушкодження тромбоцитарного гемостазу у хворих на ЦД 1 та 2 типів є посилення дестабілізації тромбоцитарних мембран, масивне агрегатоутворення з переважанням ущільнених агрегатів різних розмірів, залучення до їх складу незворотно деформованих еритроцитів та активованих лейкоцитів, дисбаланс щільності упакування альфа-, дельта- і лямбда-гранул. Цей ультраструктурний комплекс можна вважати раннім маркером прогресування діабетичної хвороби нирок у хворих на ЦД 1 та 2 типів.
Additional Access Points:
Твердохліб, І. В.
Чуб, Д. І.

There are no free copies

Find similar

11.

Ефективність застосування різних варіантів дренажу черевної порожнини при створенні моделі хронічного перитоніту та визначення показників тотального фіброзу очеревини [Text] / А. Б. Кебкало [та ін.] // Патологія. - 2019. - Том 16, N 2. - С. 214-221

MeSH-main:
ПЕРИТОНИТ -- PERITONITIS (диагностика, лекарственная терапия, хирургия, этиология)
ПЕРИТОНЕАЛЬНЫЙ ФИБРОЗ -- PERITONEAL FIBROSIS (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ДРЕНАЖ -- DRAINAGE (использование)
Annotation: Для ранньої діагностики та прогнозування перебігу хронічного перитоніту нині гостро постало питання щодо створення оптимальної моделі хронічного перитоніту та визначення показників і темпів прогресування фіброзу очеревини. Мета роботи – оцінити ефективність застосування різних варіантів дренажу черевної порожнини при створенні моделі хронічного перитоніту та визначити показники формування тотального фіброзу очеревини в динаміці перитоніту. Матеріали та методи. В експерименті на 60 щурах віком 90 діб і з масою 220–250 г моделювали хронічний перитоніт шляхом внутрішньоочеревинного введення через дренаж живих культур бактерій E. coli та 10 % калової суспензії (0,5 мл на 100 г маси тварини), а також застосування різних варіантів встановлення дренажів черевної порожнини для перитонеального лаважа з антисептиками. У 1 групі у 20 щурів дренаж встановлювали під візуальним контролем через контрапертуру на спинній поверхні та фіксували до парієтальної очеревини по правому фланку; в 2 групі у 20 щурів дренаж встановлювали під візуальним контролем через лапаротомну рану та фіксували до парієтальної очеревини по правому фланку; у 3 групі у 20 щурів провели сліпе введення дренажу черевної порожнини троакарним методом. Через 12 і 24 години черевну порожнину тричі промивали 0,9 % розчином NaCl та 50 % розчином бетадину. Всім щурам вводили по 5 мл мезогелю для запобігання спайкоутворенню та забезпечення функціонування дренажів. На 2 добу вводили 10 % калову суспензію (0,5 мл на 100 г маси тварини). Через 12 і 24 години, 5 і 12 діб експерименту здійснили моніторинг запального процесу очеревини, враховуючи лейкоцитоз крові. Для оцінювання ефективності різних варіантів дренування черевної порожнини на 5, 7, 14, 30 і 60 добу визначали цитологічний профіль змивів з очеревини щурів, летальність тварин, кількість нагноєних ран і міграцій дренажів. Результати. Встановили, що модель хронічного перитоніту з підтримкою хронічного запалення та розвитком фіброзу очеревини вдалося створити тільки при встановленні дренажу черевної порожнини під візуальним контролем через контрапертуру на спинній поверхні з його фіксацією по правому фланку до парієтальної очеревини. У цих тварин вдалося досягти стійкого тривалого лейкоцитозу в межах 10,2–13,3 ? 109/л, цитологічний профіль змивів з очеревини характеризувався вірогідним збільшенням (р 0,05) кількості фіброцитів від 7 до 60 доби експерименту; з 14 доби виявили істотне зменшення (р 0,05) кількості мітозів у мезотеліоцитах на тлі відносно стабільної їхньої кількості. На 60 добу експерименту під час гістологічного дослідження визначили втрату покривного мезотелію, на потовщеній базальній мембрані очеревини спостерігали рясні напластування волокон сполучної тканини; у змивах з очеревини кількість мезотеліоцитів мала зворотний кореляційний зв’язок зі ступенем фіброзу за показником зростанням кількості фіброцитів в 1 мм3 (r
Additional Access Points:
Кебкало, А. Б.
Рейті, А. О.
Грянила, В. В.
Кондратюк, М. О.

There are no free copies

Find similar

12.

Взаємозв’язки між ультразвуковими, імунологічними змінами при прогресуванні стеатозу та фіброзу печінки у хворих на хронічні дифузні захворювання печінки різної етіології [Text] / Ю. М. Степанов [та ін.] // Патологія. - 2019. - Том 16, N 2. - С. 222-230

MeSH-main:
ЦИРРОЗЫ ПЕЧЕНИ -- LIVER CIRRHOSIS (диагностика, лекарственная терапия, ультрасонография, этиология)
ПЕЧЕНИ ЖИРОВАЯ ДИСТРОФИЯ -- FATTY LIVER (диагностика, иммунология, лекарственная терапия, этиология)
ЦИТОКИНЫ -- CYTOKINES (анализ, кровь)
Annotation: Мета роботи – визначити взаємозв’язки між ультразвуковими та імунологічними змінами при прогресуванні стеатозу та фіброзу печінки у хворих на хронічні дифузні захворювання печінки (ХДЗП) різної етіології. Матеріали та методи. Обстежили 120 хворих на ХДЗП віком від 19 до 78 років (середній вік – 47,91 ± 1,23 року): 77 жінок (64,2 %) та 43 чоловіки (35,8 %). Хворих поділили на групи залежно від етіологічного фактора розвитку стеатозу та фіброзу печінки. У І групу ввійшли 24 особи, які хворі на неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП) зі стеатозом; ІІ – 37 хворих на неалкогольний стеатогепатит (НАСГ); ІІІ – 21 пацієнт із хронічним вірусним гепатитом, що асоційований з вірусом С (ХГС); ІV – 18 осіб з алкогольною хворобою печінки (АХП), V група – 20 пацієнтів із токсичним гепатитом (ТГ) (медикаментозним). Контрольну групу становили 30 практично здорових осіб. Здійснили сонографічні дослідження органів черевної порожнини, визначення коефіцієнта затухання (КЗ) амплітуди ультразвуку (стеатометрію) та зсувнохвильову еластометрію (ЗХЕ) печінки, селезінки. Визначили вміст основних показників клітинного імунітету й рівень інтерлейкіну (ІЛ) 6, ІЛ-10, фактора некрозу пухлини альфа (TNF-?), інсуліну та індексу HOMA-IR. Виконали кореляційний аналіз між ультразвуковими та імунологічними показниками в обстежених хворих. Результати. У хворих на ХДЗП зміни структури печінки у вигляді неоднорідності виявили в 97 (80,8 %) випадках (p 0,001). Максимальні показники ЗХЕ печінки спостерігали в пацієнтів з АХП (18,10 ± 2,68 кПа), найнижчі – у хворих на НАЖХП. Жорсткість паренхіми селезінки найбільша в пацієнтів з АХП (24,09 ± 3,68 кПа). Рівень TNF-? вірогідно перевищує контрольні значення при НАСГ в 11,6 раза (р 0,05), ХГС у 13,9 раза (р 0,05), АХП у 9,4 раза (р 0,05) і ТГ у 9,5 раза (р 0,05). Концентрація ІЛ-6 вірогідно вища у 2,1 раза (р 0,05) у хворих на НАСГ і ХГС, у 2,5 раза (р 0,05) у хворих на ТГ. Коефіцієнт TNF-?/ІЛ-10 зростає в 7,1 раза (р 0,05) у хворих на НАЖХП, у 19,3 раза (р 0,05) у пацієнтів із НАСГ, в 14,4 раза (р 0,05) у хворих на ХГС, у 14,0 раза (р 0,05) у пацієнтів з АХП і в 8,4 раза (р 0,05) у хворих ТГ. Під час кореляційного аналізу виявили, що у хворих на НАЖХП рівень TNF-? мав позитивний зв’язок із жорсткістю селезінки (r
Additional Access Points:
Степанов, Ю. М.
Діденко, В. І.
Коненко, І. С.
Татарчук, О. М.

There are no free copies

Find similar

13.

Lezhenko, Н. O.
The prognostication of development of respiratory tract bacterial diseases for children of early age [Text] / Н. O. Lezhenko, A. V. Abramov, H. V. Krainia // Патологія. - 2019. - Том 16, N 2. - С. 231-237

MeSH-main:
ПНЕВМОНИЯ -- PNEUMONIA (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ИММУНОФЕРМЕНТНЫЕ МЕТОДЫ -- IMMUNOENZYME TECHNIQUES (использование)
ДЕТЕЙ ОХРАНЫ ЗДОРОВЬЯ СЛУЖБЫ -- CHILD HEALTH SERVICES
ФАКТОРНЫЙ АНАЛИЗ СТАТИСТИЧЕСКИЙ -- FACTOR ANALYSIS, STATISTICAL
Annotation: Мета роботи – визначення впливу модифікованих факторів у розвитку гострої пневмонії в дітей раннього віку та розроблення методу прогнозування розвитку захворювання. Матеріали та методи. Обстежили 89 дітей раннього віку з гострою бронхолегеневою патологією, середній вік яких становив 1,3 ± 0,2 року (47 дітей, які хворі на гострий бактеріальний бронхіт, і 42 дітей, які хворі на гостру позалікарняну пневмонію). За допомогою імуноферментного аналізу досліджували вміст у сироватці крові 25-гідроксивітаміну Д (25(ОН)D), hBPI, кателіцидину LL-37, лактоферину. За допомогою факторного аналізу виявили значущі фактори, що найбільше пов’язані з розвитком гострої пневмонії. Для прогнозування ймовірності розвитку гострої пневмонії використовували рівняння логістичної регресії. Якість отриманої моделі прогнозування визначали за допомогою ROC-аналізу та показника AUC. Для оцінювання дискримінуючої здатності моделі розраховували індекс Gini. Результати. За результатами факторного аналізу виділили 5 значущих факторів, що детермінують основну частину предикторів розвитку гострої пневмонії в дітей раннього віку, які хворі на гостру запальну бронхолегеневу патологію. Кореляційний аналіз змінних показав наявність взаємозв’язків між пренатальними, анамнестичними та імунними факторами, які надалі ввійшли до математичної моделі ймовірності розвитку гострої пневмонії в дітей раннього віку. Статистичну значущість створеної моделі підтверджено Omnibus Test, діагностична інформативність оцінена за даними ROC-кривої, яка підтвердила хорошу якість моделі. Висновки. На підставі факторного аналізу визначили пріоритетні предиктори розвитку гострої пневмонії в дітей раннього віку, які хворі на гостру запальну бронхолегеневу патологію, що надалі ввійшли до математичної моделі прогнозу ймовірності розвитку цього захворювання.
Additional Access Points:
Abramov, A. V.
Krainia, H. V.

There are no free copies

Find similar

14.

Клініко-морфологічні особливості алергічного ентероколіту в дітей раннього віку [Text] / О. Г. Шадрін [та ін.] // Патологія. - 2019. - Том 16, N 2. - С. 238-244

MeSH-main:
ЭНТЕРОКОЛИТ -- ENTEROCOLITIS (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
КИШЕЧНИКА СЛИЗИСТАЯ ОБОЛОЧКА -- INTESTINAL MUCOSA (микробиология, патология, ультраструктура)
ИММУНОГИСТОХИМИЯ -- IMMUNOHISTOCHEMISTRY (использование)
ДЕТЕЙ ОХРАНЫ ЗДОРОВЬЯ СЛУЖБЫ -- CHILD HEALTH SERVICES
Annotation: Мета роботи – вивчити клініко-морфологічні особливості алергічного ентероколіту в дітей раннього віку. Матеріали та методи. Пролікували 29 пацієнтів віком від 2 місяців до 2 років із важким перебігом алергічного ентероколіту, яким виконали ендоскопічне дослідження з прицільною біопсією слизової оболонки кишечника. Для порівняння морфологічних, гістохімічних та імуногістохімічних особливостей використовували біоптати слизової оболонки кишечника дітей аналогічного віку з гастроінтестинальними розладами, що зумовлені тривалим чи хронічним перебігом неспецифічного невиразкового процесу в кишечнику. Імуногістохімічні дослідження виконали на серійних парафінових зрізах відповідно до стандартних протоколів, застосовуючи моноклональні антитіла CD68 (Macrophage Marker) Ab-3 (Clone KP1), антитіла IgA (Heavy Chain) Ab-2, IgE (epsilon-Heavy Chain) Ab-1 та систему візуалізації Ultra Vision Quanto Detectson System HRP DAB (USA). Результати. Дебют гастроінтестинальних симптомів у дітей раннього віку з алергічним ентероколітом виявляли в перші місяці життя, він характеризувався блювотою або стійкими зригуваннями, інтенсивними кольками, діареєю з домішками великої кількості слизу та/або крові, затримкою фізичного розвитку. Морфологічно встановили наявність запального процесу слизової оболонки кишечника та її еозинофільну інфільтрацію. У результаті імуногістохімічного дослідження виявили підвищену експресію CD68-макрофагів, IgA та IgE у слизовій оболонці дванадцятипалої кишки. Висновки. Діагностика алергічного ентероколіту в ранньому віці ускладнена відсутністю специфічних клінічних гастроінтестинальних симптомів і неінформативністю алергологічного обстеження (IgE-незалежний механізм розвитку запалення), що може потребувати здійснення морфологічного дослідження для верифікації діагнозу. Морфологічно в обстежених хворих встановили наявність запального процесу слизової оболонки кишечника зі значною інфільтрацією еозинофілами, за даними імуногістохімії виявили підвищену експресію CD68-макрофагів, IgA та IgE у слизовій оболонці дванадцятипалої кишки, що вказує на активацію як клітинного, так і місцевого гуморального імунітету.
Additional Access Points:
Шадрін, О. Г.
Задорожна, Т. Д.
Гайдачук, Г. А.
Арчакова, Т. М.
Місник, В. П.

There are no free copies

Find similar

15.

Дзісь, І. Є.
Тромботичні ускладнення в хворих на гематологічні новоутворення за даними автопсій [Text] / І. Є. Дзісь, О. Я. Томашевська, Є. І. Дзісь // Патологія. - 2019. - Том 16, N 2. - С. 245-250

MeSH-main:
ГЕМАТОЛОГИЧЕСКИЕ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- HEMATOLOGIC NEOPLASMS (кровь)
ВЕНОЗНАЯ ТРОМБОЭМБОЛИЯ -- VENOUS THROMBOEMBOLISM (кровь)
ТРОМБОЗ -- THROMBOSIS (диагностика, смертность)
ВСКРЫТИЕ -- AUTOPSY (использование)
Annotation: Мета роботи – вивчити особливості тромбозів і тромбоемболій, що виявлені в померлих із гематологічними новоутвореннями, їхній зв’язок із нозологією та значення для настання летального наслідку. Матеріали та методи. Вивчили 60 протоколів патологоанатомічного дослідження померлих із гематоонкологічними хворобами за 1987–2011 рр. у Львові, в яких під час автопсії виявили тромби. Серед померлих були 36 (60 %) чоловіків і 24 (40 %) жінки віком 15–83 роки (медіана – 58 років). У 43 випадках вставили діагноз лімфоїдної, в 16 – мієлоїдної, в одного померлого – гострої лейкемії змішаного фенотипу. Результати. У померлих із гематологічними новоутвореннями, що ускладнені тромбозами, венозний тромбоемболізм за частотою переважав артеріальний (60 % проти 17 %, р 0,001), а тромби в камерах серця виявили в 8 % випадків. Тромбози й тромбоемболії стали безпосередньою причиною смерті в 45 % хворих. Прижиттєво їх діагностували тільки в 35 % пацієнтів. У померлих із лімфоїдними неоплазіями значущо частіше, ніж у разі мієлоїдних неоплазій виявляли тромбоемболію легеневої артерії (65 % проти 25 %, р 0,01), а також локальні тромби в дрібних судинах (51 % проти 19 %, р 0,05), які в 37 % випадків поєднувалися з некротичними змінами в пухлині. Хірургічні операції виконали у двотижневий термін перед летальним наслідком у 33 % хворих на лімфоїдні неоплазії. Висновки. Тромбози й тромбоемболії в пацієнтів із гематологічними новоутвореннями часто спричиняють летальний наслідок, що пов’язано, зокрема, із недостатньою клінічною діагностикою. Лімфоїдні неоплазії є чинником високого ризику венозного тромбоемболізму, а локальний тромбоз дрібних судин, виявлений у половині випадків, часто асоціюється з некрозами пухлини та може бути пов’язаний із протромботичними порушеннями гемостазу в таких хворих. Вагомим чинником тромботичного ризику в них є хірургічні операції.
Additional Access Points:
Томашевська, О. Я.
Дзісь, Є. І.

There are no free copies

Find similar

16.

Гавриленко, М. А.
Імунопатогенетичні особливості реалізації функціонування вродженого імунітету в дітей зі стоматологічною та інвалідизуючою соматичною патологією [Text] / М. А. Гавриленко // Патологія. - 2019. - Том 16, N 2. - С. 251-261

MeSH-main:
ГЕННАЯ ЭКСПРЕССИЯ -- GENE EXPRESSION (иммунология)
РНК ИНФОРМАЦИОННАЯ -- RNA, MESSENGER (генетика)
ИММУНИТЕТ ВРОЖДЕННЫЙ -- IMMUNITY, INNATE (иммунология)
ИНВАЛИДЫ-ДЕТИ -- DISABLED CHILDREN
ИММУНОФЕРМЕНТНЫЕ МЕТОДЫ -- IMMUNOENZYME TECHNIQUES (использование)
Annotation: Мета роботи – вивчити імунопатогенетичні механізми реалізації функціонування вродженого імунітету в дітей зі стоматологічною та інвалідизуючою соматичною патологією. Матеріали та методи. Загальне стоматологічне обстеження пройшли 416 дітей з інвалідністю, які мали і стоматологічну патологію, віком від 2 до 18 років. І групу спостереження утворили 98 дітей із хворобами ЦНС, ІІ групу – 150 дітей із хворобами крові; ІІІ групу – 70 дітей із хворобами органів дихання; IV – 98 дітей із розладами психіки, а V (контрольну) групу – 50 дітей без соматичної інвалідизувальної патології. В обстежених дітей, за рекомендаціями Dental Health Foundation, враховували вікові періоди розвитку зубів, співвідносили з основними етапами дитинства та критичними періодами становлення імунної системи: вік тимчасового прикусу (від 2 до 5 років), змінного прикусу (від 6 до 10 років), постійного прикусу (від 11 до 18 років). В обстежених використали методи дослідження: клініко-лабораторні (для вивчення стану твердих тканин зубів, тканин пародонта, гігієни порожнини рота), фотоколориметричний (для дослідження рівня лізоциму), імуноферментний (для визначення секреторного імуноглобуліну А – sIg A). Мікробіологічне дослідження зубного нальоту та молекулярно-генетичний аналіз (для визначення експресії матричної РНК толл-подібних (мРНК Toll-like) рецепторів (TLR) 2 і 4 типу, ядерного фактора кВ (NF-?B) і прозапальних інтерлейкінів (IЛ-1? і IЛ-17А)) здійснені в 93 дітей з особливими потребами та карієсом і хронічним катаральним гингівітом і 25 соматично здорових дітей. Для визначення рівня експресії використовували ампліфікатор CFX96™Real-Time PCR Detection Systems (Bio-Rad, США). Специфічні пари праймерів для аналізу досліджуваних і референсного генів підібрані за допомогою програмного забезпечення Primer-BLAST (NIH, США) та виготовлені фірмою Metabion (ФРН). Статистичне опрацювання виконали з застосуванням пакета ліцензійної програми Statistica for Windows 13 (StatSoft Inc., № JPZ804I382130ARCN10-J). Для всіх видів аналізу використовували рівень статистичної значущості р 0,05, при якому відмінності вважали вірогідними. Результати. Встановили, що в дітей з інвалідністю частота виявлення карісу становила 41,67–82,14 %, але в усіх обстежених пацієнтів у зубному нальоті були виділені мікроорганізми: Streptococcus non-haemolyticus, Streptococcus haemolyticus, Corynebacterium matruschotti. Рівень секреторного IgA в ротовій рідині в усіх дітей з інвалідністю становив у І групі 0,47 (0,46; 0,48) г/л; в ІІ – 0,45 (0,31; 0,47) г/л; в ІІІ – 0,42 (0,41; 0,43) г/л; в ІV – 0,33 (0,31; 0,35) г/л та вірогідно перевищував аналогічні показники у групі порівняння – 0,28 (0,26; 0,28) г/л. Лізоцим мав нижчий рівень у дітей з інвалідизувальними захворюваннями (у І групі – 5,75 (5,25; 5,89) мг/л; в ІІ – 5,1 (3,25; 5,45) мг/л; в ІІІ – 5,74 (5,65; 5,78) мг/л; в ІV – 5,62 (5,35; 5,85) мг/л), ніж у групі порівняння (7,26 (7,12; 7,45) мг/л). Молекулярно-генетичне дослідження вродженого імунітету показало вірогідне 5,6- і 1,6-разове збільшення транскрипційної активності мРНК гена TLR2 і TLR4 у букальному епітелії дітей із захворюваннями центральної нервової системи; 8,5- та 2,4-разове збільшення – в дітей із захворюваннями дихальних шляхів; 7,8- та 16,6-разове – у дітей із захворюваннями системи крові. У дітей із психічними розладами значущих змін рівня мРНК генів TLR2 і TLR4 не було. Активація паттерн-розпізнавальних рецепторів викликає транскрипційну індукцію гена NF-?B і прозапальних цитокінів IL-1? і IL-17A букальним епітелієм: рівні експресії мРНК IL-1? і IL-17A у дітей із захворюваннями ЦНС порівняно з контролем збільшувались у 8,9 і 7,7 раза (p 0,05) відповідно, у дітей із психічними захворюваннями рівень IL-17А підвищився у 2,2 раза (p 0,05), в дітей із захворюваннями дихальних шляхів і захворюванням системи крові експресія IL-1? підвищилася в 6,5 та 2,9 раза (p 0,05) відповідно, IL-17А – у 3,8 і 3,0 раза (p 0,05). Висновки. Визначені патогенетичні сигнальні шляхи реалізації функціонування вродженого імунітету залежно від інвалідизувального захворювання та механізми формування одонтогенної патології в умовах життєдіяльності негемолітичних та гемолітичних стрептококів і коринебактерій у зубному нальоті та особливостей продукції sIgA, лізоциму: в дітей із захворюваннями ЦНС – унаслідок транскрипційної активності мембранних толл-подібних рецепторів 4, експресії нуклеарного фактора кВ (NF-?B) та активності матричної РНК прозапальних цитокінів IL-1? і IL-17A; з хворобами крові – при активації матричної РНК мембранних толл-лайк рецепторів 2, 4, нуклеарного фактора кВ (NF-?B), інтерлейкіну 17A; з хворобами органів дихання – експресії інтерлейкіна 17А; з психічними розладами – при активації інтерлейкіна 1? та мембранних толл-подібних рецепторів інтерлейкіном 17А.
Additional Access Points:
Шумна, Т. Є.

There are no free copies

Find similar

17.

Комплексний підхід до проблеми впливу залишкового мономера на імунометаболічний профіль пацієнтів під час ортопедичного лікування незнімними тимчасовими конструкціями [Text] / О. В. Возний [та ін.] // Патологія. - 2019. - Том 16, N 2. - С. 262-269

MeSH-main:
КОРОНКИ ЗУБНЫЕ ИСКУССТВЕННЫЕ -- CROWNS (использование)
ИММУНОГЛОБУЛИН A СЕКРЕТОРНЫЙ -- IMMUNOGLOBULIN A, SECRETORY (анализ, иммунология)
КАТАЛАЗА -- CATALASE (анализ)
УРЕАЗА -- UREASE (анализ)
Annotation: Мета роботи – дослідження клінічної ефективності застосування удосконаленої методики виготовлення тимчасових конструкцій та її поєднання з аплікаціями препарату гіалуронової кислоти та внутрішнім прийманням кверцетину. Матеріали та методи. Предмет дослідження – ротова рідина, яку збирали до препарування (I етап), через 7 діб після встановлення тимчасової конструкції (II етап), через 14 діб після встановлення постійної незнімної конструкції (III етап). У ротовій рідині досліджували вміст sIgA та показники стану окисного гомеостазу: глутатіон відновлений (ГВ), супероксиддисмутазу (СОД), каталазу, уреазу та лізоцим. Вміст sIgA визначали за методикою імуноферментного аналізу, використовуючи реактиви «Вектор-Бест». ГВ, СОД, каталазу, уреазу та лізоцим досліджено в біохімічних спонтанних реакціях згідно з чинними рекомендаціями. Усіх пацієнтів поділили на 3 групи: І – контрольна, в якій застосовували стандартну методику виготовлення тимчасових конструкцій; ІІ – основна, для пацієнтів якої тимчасові конструкції виготовляли за удосконаленою методикою з вакуумуванням; пацієнтам ІІІ (основної) групи виготовляли тимчасові конструкції за удосконаленою методикою та паралельним застосуванням гіалуронової кислоти та кверцетину. Результати. Значуще підвищення рівня вмісту sIgA зареєстрували на другому етапі – через 7 діб після встановлення тимчасової ортопедичної конструкції (р 0,05). Зафіксували вірогідну різницю значень між показниками І і ІІ та І і ІІІ груп на третьому етапі – р ? 0,001. Вірогідну різницю за рівнем активності СОД у ротовій рідині визначили між пацієнтами І та ІІІ групи після встановлення НОК (відповідно 1561,0 ± 36,0 у.о./хв і 1442,0 ± 28,0 у.о./хв, р 0,05). На IІ етапі відмінність між групами порівняння І і ІІ за рівнем вмісту каталази була вірогідною на рівні р 0,05: 6,54 ± 0,26 у.о./хв і 5,30 ± 0,41 у.о./хв відповідно; відмінність між І і ІІІ групами була вірогідною на рівні р ? 0,01, показник каталази на ІІ етапі у ІІІ групі становив 4,86 ± 0,48 у.о./хв. На ІІІ етапі в І групі спостерігали дальше підвищення рівня каталази до 8,64 ± 0,29 у.о./хв, пацієнти ІІ і ІІІ групи мали вірогідно (р ? 0,001) кращий результат – 5,33 ± 0,33 у.о./хв і 4,48 ± 0,36 у.о./хв відповідно. На третьому етапі ортопедичного лікування в І групі дослідження показник лізоциму знизився до 39 ± 5 у.о./хв, у пацієнтів ІІ групи спостерігали його підвищення до 75 ± 6 у.о./хв, а у ІІІ групі показник стабілізувався, дорівнюючи 96 ± 4 у.о./хв, р ? 0,01. Висновки. Довели ефективність поєднаного застосування удосконаленої методики протезування, препаратів гіалуронової кислоти та кверцетину. Зважаючи на експериментально-клінічні результати, які отримали, можна стверджувати: найбільш ефективним є саме комплексний підхід до проблеми впливу залишкового мономера на імунометаболічний профіль пацієнтів під час ортопедичного лікування незнімними тимчасовими конструкціями.
Additional Access Points:
Возний, О. В.
Хлистун, Н. Л.
Доля, А. В.
Ющенко, П. Л.
Ярова, А. В.

There are no free copies

Find similar

18.

Денесюк, О. В.
Вплив базисної комплексної дворічної терапії на показники пізнього ремоделювання лівого шлуночка та профілактику виникнення кардіоваскулярних подій у хворих після перенесеної нестабільної стенокардії в поєднанні з артеріальною гіпертензією [Text] / О. В. Денесюк, В. І. Денесюк // Патологія. - 2019. - Том 16, N 2. - С. 270-275

MeSH-main:
СТЕНОКАРДИЯ НЕСТАБИЛЬНАЯ -- ANGINA, UNSTABLE (диагностика, лекарственная терапия, осложнения, этиология)
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
СЕРДЦА ЖЕЛУДОЧКА РЕМОДЕЛИРОВАНИЕ -- VENTRICULAR REMODELING (действие лекарственных препаратов)
Annotation: Мета роботи – визначити вплив базисного комплексного дворічного лікування на показники пізнього ремоделювання лівого шлуночка (ЛШ) і кардіоваскулярні події у хворих після перенесеної нестабільної стенокардії (НС) у поєднанні з артеріальною гіпертензією (АГ). Матеріали та методи. Обстежили 144 хворих, які перенесли епізод гострого коронарного синдрому (ГКС) на тлі артеріальної гіпертензії (АГ), віком 41–67 років. Хворі перебували на лікуванні в інфарктному відділені МКЛ № 1 м. Вінниці. Серед залучених у дослідження хворих на НС в 59,7 % випадків в анамнезі був інфаркт міокарда (ІМ). Тривалість АГ становила в середньому 9,3 року, хронічної ІХС – 6,4 року; систолічний АТ – 163,2 ±1,50 мм рт. ст., діастолічний АТ – 101,1 ± 0,67 мм рт. ст. Хворим здійснили загальноклінічне обстеження, ЕКГ, ЕхоКГ в М і В режимах, визначили ліпідний спектр крові і тропонін I для виключення інфаркту міокарда. Обстеження виконали до лікування, через 6, 12 і 24 місяці. Базисне комплексне лікування проводили впродовж 2 років, включало периндоприл у дозі 5–10 мг/добу, бісопролол 5–10 мг/добу, аторвастатин 20 мг/добу, ацетилсаліцилову кислоту 75 мг/добу. Результати. У обстежених хворих, які перенесли НС на тлі АГ, до лікування концентричну гіпертрофію лівого шлуночка (ГЛШ) за Genau визначали в 40,3 % випадків, ексцентричну – в 58,3 %, концентричне ремоделювання – в 1,4 %. Через 2 роки спостереження питома вага концентричної ГЛШ зменшилась, а ексцентричної збільшилася. У хворих, які перенесли НС на тлі АГ, до лікування І (початковий) ступінь ГЛШ встановили в 6,3 % випадків, ІІ (помірний) – у 26,4 %, ІІІ (значний) – в 66,7 %. У результаті здійсненого дворічного базисного комплексного лікування відсоток хворих з ІІІ (значним) ступенем ГЛШ суттєво зменшився внаслідок поступового переходу в ІІ (помірний) та І (початковий) ступінь пізнього ремоделювання ЛШ. Аналізуючи частоту кардіоваскулярних подій, встановили: дворічна смертність становила 2,1 %, повторний нефатальний ІМ зареєстровано в 10,4 % випадків. Висновки. У хворих, які перенесли НС на тлі АГ, дворічне базисне комплексне антиремоделювальне лікування супроводжувалося переходом у низці випадків концентричного в ексцентричне ремоделювання ЛШ і зменшенням ризику розвитку кардіоваскулярних подій.
Additional Access Points:
Денесюк, В. І.

There are no free copies

Find similar

19.

Ashcheulova, T. V.
Early repolarization syndrome in modern interpretation [Text] / T. V. Ashcheulova, N. M. Herasymchuk, I. V. Sytina // Патологія. - 2019. - Том 16, N 2. - С. 276-287

MeSH-main:
ЖЕЛУДОЧКОВ ФИБРИЛЛЯЦИЯ -- VENTRICULAR FIBRILLATION (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
СМЕРТЬ ВНЕЗАПНАЯ СЕРДЕЧНАЯ -- DEATH, SUDDEN, CARDIAC (профилактика и контроль)
ЭЛЕКТРОКАРДИОГРАФИЯ -- ELECTROCARDIOGRAPHY (использование)
Annotation: Вивчення синдрому ранньої реполяризації шлуночків (СРРШ) пов’язано із чималим його поширенням у загальній популяції населення, зокрема серед молодих осіб та осіб, які займаються спортом. Мета роботи – узагальнення даних експериментальних і клінічних досліджень, якими встановлено, що синдром ранньої реполяризації шлуночків – це ідіопатичний електрокардіографічний феномен, до якого різні фахівці ставляться неоднозначно. Оцінити стан серцево-судинної системи в обстежуваних і дорослих, і дітей із синдромом ранньої реполяризації шлуночків, а також запропонувати діагностичний алгоритм, якщо цей феномен виявлений на ЕКГ при допуску до фізичних навантажень і занять спортом. Показано історію розвитку синдрому ранньої реполяризації шлуночків (СРРШ), який уперше був описаний R. Shipley і W. Halleran, з 1936 р. і донині. Клінічний інтерес до СРРШ виник унаслідок клінічно встановленого взаємозв’язку з летальними аритміями у здорових людей без структурних змін у серці. За чинними рекомендаціями провідних експертів, зокрема членів Товариства серцевого ритму (HRS), Європейської асоціації серцевого ритму (EHRA), Азіатсько-Тихоокеанського товариства серцевого ритму (2015), слід розрізняти феномен і синдром ранньої реполяризації шлуночків. Наведено Шанхайську шкалу для діагностики синдрому ранньої реполяризації шлуночків, а також етіологію, електрофізіологію під час СРРШ, його сучасну класифікацію та електрокардіографічні ознаки. Показано особливості СРРШ у спортсменів і в дітей, а також особливості його лікування і профілактики. Висновки. Синдром ранньої реполяризації шлуночків – важлива кардіологічна проблема. Майбутні клінічні та експериментальні дослідження мають зосередитися на з’ясуванні точних причин і механізмів розвитку синдрому ранньої реполяризації шлуночків, а також на розробленні стратегій профілактики передчасної смерті від серцевих причин в осіб із цими порушеннями електрокардіографічних ознак.
Additional Access Points:
Herasymchuk, N. M.
Sytina, I. V.

There are no free copies

Find similar

20.

Aleksіeіev, O. H.
Legal professional restrictions of medical professionals under the legislation of Ukraine: problems and prospects [Text] / O. H. Aleksіeіev, M. A. Anishchenko // Патологія. - 2019. - Том 16, N 2. - С. 288-292

MeSH-main:
БОЛЬНОГО ПРАВОЗАЩИТА -- PATIENT ADVOCACY (законодательство и юриспруденция)
ВРАЧ-БОЛЬНОЙ ОТНОШЕНИЯ -- PHYSICIAN-PATIENT RELATIONS
МЕДИЦИНСКАЯ ПРАКТИКА, ЗАЩИТА ПРАВ -- DEFENSIVE MEDICINE (законодательство и юриспруденция)
МЕДИЦИНСКОЕ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВО -- LEGISLATION, MEDICAL (использование)
Annotation: Мета роботи – виконати системний аналіз із позицій медичного права комплексу законодавчих обмежень у професійній діяльності медичних працівників, дати визначення поняттю «правові професійні обмеження медичних працівників», виявити проблеми правового регулювання названих правовідносин та окреслити шляхи їх вирішення. Матеріали та методи. Матеріал дослідження – сучасна нормативно-правова база. Використали методи інформаційного пошуку, аналізу, систематизації та узагальнення. Результати. Відповідно до нововведень статті 781 Основ від 1 серпня 2012 року на медичних і фармацевтичних працівників стали поширюватися визначені законом обмеження при здійсненні ними професійної діяльності. Одночасно з доповненням Основ законодавства України про охорону здоров’я в статті 781 Закону України відповідних змін зазнав і Кодекс України про адміністративні правопорушення. Введення обмежень цілком закономірне. Набравши чинності, такі положення повинні підвищити соціальну відповідальність усіх учасників правовідносин, а їхньою основною метою є встановлення перешкод можливим зловживанням, створення умов для незалежності професійної діяльності, гарантованості прав пацієнта на кваліфіковану медичну допомогу. Висновки. Правові професійні обмеження медичних працівників є лімітуванням професійних прав, обов’язків медичних працівників, що встановлені законодавством для забезпечення публічних інтересів, запобігання правопорушенням, захисту прав і законних інтересів пацієнтів і самих медичних працівників.
Additional Access Points:
Anishchenko, M. A.

There are no free copies

Find similar

1-20 21-22

Standard

Advanced

Professional

Through the dictionary

UDC-navigator

Thematic navigator

Access statistics

© International Association of users and developers of electronic libraries and new information technology
(ELNIT Association)