Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Home page

Simplified mode

Video-instruction

Description

Data bases

Periodicals- results of search

Type of search

Periodicals

Search field

the format of presenting the found documents:
full	informational	short

Sort out the found documents by:
to the author	by title	Year of publication	document type

Search inquiry: <.>II=УУ21/2019/2<.>

Total number of found documents : 14
Shown documents from 1 till 14

Фадєєнко, Г. Д.
100-річчя від дня народження академіка Любові Трохимівни Малої : мозаїка ювілейних урочистостей [Text] / Г. Д. Фадєєнко, Д. К. Милославський // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 2. - С. 5-10

MeSH-main:
ТЕРАПИЯ (ДИСЦИПЛИНА) -- INTERNAL MEDICINE
Additional Access Points:
Милославський, Д. К.
Мала, Любов Трохимівна (кардіолог ; 1919-2003) \про неї\

There are no free copies

Find similar

Ювілей академіка Олега Васильовича Коркушка [Text] // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 2. - С. 11-13

MeSH-main:
ТЕРАПИЯ (ДИСЦИПЛИНА) -- INTERNAL MEDICINE
Additional Access Points:
Коркушко, Олег Васильович (терапевт, геронтолог ; 1929-) \про нього\

There are no free copies

Find similar

Персоналізовані підходи до первинної профілактики серцево-судинних захворювань [Text] / Г. Д. Фадєєнко [та ін.] // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 2. - С. 14-24

MeSH-main:
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫЕ БОЛЕЗНИ -- CARDIOVASCULAR DISEASES (генетика, кровь, метаболизм, профилактика и контроль)
ХОЛЕСТЕРИН -- CHOLESTEROL (метаболизм)
ВЕС ИЗБЫТОЧНЫЙ -- OVERWEIGHT
ПРОФИЛАКТИКА ПЕРВИЧНАЯ -- PRIMARY PREVENTION
Annotation: Мета роботи — оцінити антропометричні показники, рівень ліпідів крові, а також їх динаміку при модифікації способу життя в осіб з різними варіантами поліморфних локусів генів β-адренергічних рецепторів. Матеріали та методи. До дослідження було включено 110 осіб з помірним і високим серцево-судинним ризиком. Визначали артеріальний тиск, зріст, масу тіла, склад тіла (Body Composition Monitor BF511, Omron). Для оцінки фізичної активності використовували опитувальник International Questionnaire on Physical Activity. Пацієнтові надавали індивідуалізовані рекомендації щодо розширення фізичної активності, розроблені за допомогою комп’ютерної програми «Обмін речовин» (НВФ Літех, РФ) на основі генетичного тестування. Рівень загального холестерину і його фракцій визначали ферментативним методом (аналізатор HumaStar 200). Генотипування поліморфних сайтів генів ADRB2 (Gln27Glu, C 531G, rs1042714 і Agr16Gly, A46G, rs1042713) й ADRB3 (Trp64Agr, T190C, rs4994) проводили методом полімеразної ланцюгової реакції в режимі реального часу (набори реактивів SNP-експрес-SHOT, НВФ «Літех»). Статистичний аналіз проводили за допомогою програми SPSS 17.0. Результати та обговорення. Встановлено, що носії генотипу СС поліморфного локусу C531G гена ADRB2, генотипів АА + AG поліморфного локусу A46G гена ADRB2 і генотипу ТС поліморфізму T190C гена ADRB3 мають більш низьку частку м’язової тканини. Розширення фізичної активності в осіб з наявністю генотипів AA + AG поліморфного локусу A46G гена ADRB2 і ТТ локусу T190C ADRB3 супроводжується достовірним зниженням частки жирової тканини (р = 0,0061 та р = 0,0004; W відповідно) та збільшенням частки м’язової тканини (р = 0,0061 та р = 0,0031; W відповідно). У носіїв генотипів AA + AG поліморфного локусу A46G гена ADRB2 і генотипу ТТ поліморфізму T190C гена ADRB3 при розширенні фізичної активності також відзначено достовірне зниження холестерину ліпопротеїнів низької щільності (р = 0,029 та р = 0,021; W відповідно). Висновки. Носійство генотипів AA + AG поліморфного локусу A46G гена ADRB2 і ТТ локусу T190C ADRB3 асоційоване з достовірним зниженням частки жирової тканини і збільшенням частки м’язової тканини, а також достовірним зниженням холестерину ліпопротеїдів низької щільності при розширенні фізичної активност
Objective — to evaluate the anthropometric indices, the level of blood lipids, as well as their dynamics in the course of modifying of lifestyle in individuals with different variants of polymorphic loci of beta-adrenergic receptor genes. Materials and methods. The study included 110 subjects with moderate and high cardiovascular risk. Blood pressure, height, weight, and body composition (Body Composition Monitor BF511, Omron) were determined. To assess the physical activity, the questionnaire «International Questionnaire on Physical Activity» was used. A patient was given individualized recommendations for the extension of physical activity developed using the computer program «Metabolism» (Lytech Research and Production Company, RF) based on genetic testing. The level of total cholesterol and its fractions was determined by the enzymatic method (HumaStar 200 analyzer). Genotyping of polymorphic sites of genes ADRB2 (Gln27Glu, C531G, rs1042714 and Agr16Gly, A46G, rs1042713) and ADRB3 (Trp64Agr, T190C, rs4994) was carried out by real-time polymerase chain reaction (SNP-Express-SHOT reagent kit (Lytech Research and Production Company)). For allelic discrimination, CFX Manager Software was used. Statistical analysis was performed using SPSS 17.0 software. Results and discussion. It has been established that carriers of the CC genotype of the polymorphic locus C531G of the ADRB2 gene, the AA + AG genotype of the polymorphic locus A46G of the ADRB2 gene, and the TC genotype of the T190C polymorphism of the ADRB3 gene had lower proportion of muscle tissue. The increased physical activity in carriers of the AA+AG genotypes of the polymorphic locus A46G of the ADRB2 gene and TT of the T190C locus of the ADRB3 gene was associated with a significant decrease in the proportion of adipose tissue, and increase in the proportion of muscle tissue. With the extension of physical activity, there was a significant decrease in low density lipoprotein cholesterol (LDL cholesterol) in carriers of the TT genotype of the T190C polymorphism of the ADRB3 gene and the AA + AG genotypes of the A46G polymorphic locus of the ADRB2 gene. Carriage of AA + AG genotypes of the polymorphic locus A46G of the ADRB2 gene is associated with a decrease in the proportion of adipose tissue (p = 0.032) and LDL cholesterol (p = 0.034). Conclusions. The carriage of the AA + AG genotypes of the polymorphic locus A46G of the ADRB2 gene and the TT genotype of the locus T190C of the ADRB 3 gene is associated with a significant decrease in the proportion of adipose tissue and an increase in the proportion of muscle tissue with increased physical activity. A significant reduction in the level of low-density lipoprotein cholesterol was found in carriers of the TT genotype of the T190C polymorphism of the ADRB3 gene and the AA+AG genotypes of the A46G polymorphic locus of the ADRB 2 gene
Additional Access Points:
Фадєєнко, Г. Д.
Ісаєва, Г. С.
Гальчінська, В. Ю.
Бондар, Т. М.

There are no free copies

Find similar

Хухліна, О. С.
Ультрасонографічні та патоморфологічні маркери стеатозу печінки у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки залежно від наявності коморбідної хронічної хвороби нирок (хронічний пієлонефрит) та ожиріння [Text] / О. С. Хухліна, А. А. Антонів // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 2. - С. 25-32

MeSH-main:
НЕАЛКОГОЛЬНАЯ ЖИРОВАЯ БОЛЕЗНЬ ПЕЧЕНИ -- NON-ALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE (осложнения, патология, ультрасонография)
ПИЕЛОНЕФРИТ -- PYELONEPHRITIS (осложнения, ультрасонография)
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (осложнения)
Annotation: Мета роботи — встановити особливості ультрасонографічних та патоморфологічних змін паренхіми печінки у хворих на неалкогольний стеатоз печінки (НАСП) та неалкогольний стеатогепатит (НАСГ) залежно від наявності коморбідної хронічної хвороби нирок (ХХН) та ожиріння. Матеріали та методи. Обстежено 384 хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП), з яких 84 мали ожиріння І ступеня і склали першу групу, яку поділено на дві підгрупи: 32 хворих на НАСП та 52 хворих на НАСГ; 270 хворих на НАЖХП із коморбідним ожирінням І ступеня та ХХН І—ІІІ стадії (друга група), у тому числі 110 хворих на НАСП та 160 хворих на НАСГ. Групу контролю склали 90 хворих на ХХН І—ІІІ стадії з нормальною масою тіла (третя група). Середній вік пацієнтів склав (45,8 ± 3,81) року. Результати та обговорення. Дослідження показало, що за коморбідності ожиріння та НАСГ із ХХН зростають ступінь стеатозу (площа гепатоцитів, уражених жировою дистрофією), ступінь балонної, гіаліново-краплинної дистрофії, дистрофічні зміни із центролобулярної зони (3) заглиблюються в середину часточки з розвитком панацинарного ураження та залученням зони 1. Перебіг НАСГ із ХХН характеризується достовірно вищою частотою виникнення та гістологічною активністю, що призводить до прогресування фібротичних змін у печінці F2—F3. Висновки. Коморбідний перебіг НАСГ із ХХН характеризується вищим ступенем стеатозу печінки (ССП) (гепаторенальний індекс (ГРІ) у 1,3 разу вищий у порівнянні з групою хворих на НАСГ; p 0,05) та вищим діагностичним порогом значень ГРІ, який у сильному взаємозв’язку корелює із ССП, визначеним за стеатотестом (r
Objective — to establish the peculiarities of ultrasonographic and pathomorphological changes of liver parenchyma in patients with non-alcoholic liver steatosis (NAS) and non-alcoholic steatohepatitis (NASH) depending on the presence of comorbid chronic kidney disease (CKD) and obesity Materials and methods. The examinations involved 384 patients with non-alcoholic fatty liver disease (NAFLD), from them 84 subjects with I degree obesity (1 group) were divided into 2 subgroups: 32 patients with NAS and 52 patients with NASH. The second group consisted of 270 patients with NAFLD with comorbid I degree obesity and CKD І—ІІІ stage and included 110 patients with NAS and 160 patients with NASH. The control group consisted of 90 patients with CKD of the І—ІІІ stage with normal body weight (group 3). The mean age of patients was (45.8 ± 3.81) years. Results and discussion. The study demonstrated that the comorbidity of obesity and NASH with CKD increases the degree of steatosis (the area of hepatocytes affected by fatty liver dystrophy), the degree of ballooning degeneration, hyaline-drop dystrophy; the dystrophic changes in the centrilobular zone (3) deepen in the middle of the lobe with the development of panacinar injury and the involvement of zone 1. The course of NASH with CKD is characterized by a significantly higher incidence and intensity of clinical syndromes and the degree of biochemical and histological activity, which leads to the progression of fibrotic changes in the liver F2—F3. Conclusions. The NASH and CKD comorbidity is characterized by a higher degree of liver steatosis (LSD) (hepatorenal index 1.3 times higher than in the group of patients with NASH, p 0.05) and the higher diagnostic threshold of values of the hepatotoxic index, which in strong interdependence correlates with the degree of steatosis of the liver, determined by Steato-test (r
Additional Access Points:
Антонів, А. А.

There are no free copies

Find similar

Пивовар, С. М.
Особливості перебігу серцевої недостатності у хворих з нетоксичним зобом: клінічні аспекти [Text] / С. М. Пивовар // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 2. - С. 33-39

MeSH-main:
ЗОБ -- GOITER (кровь, осложнения, ультрасонография)
СЕРДЕЧНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- HEART FAILURE (кровь, осложнения, ультрасонография)
ЭУТИРЕОИДНЫЕ СИНДРОМЫ -- EUTHYROID SICK SYNDROMES (кровь, осложнения)
ТРИИОДТИРОНИН -- TRIIODOTHYRONINE (кровь)
Annotation: Мета роботи — дослідити особливості перебігу серцевої недостатності (СН) у хворих з нетоксичним зобом (НЗ). Матеріали та методи. Обстежено 222 пацієнти із СН (з перенесеним інфарктом міокарда (ІМ)). При госпіталізації було проведено стандартизовану оцінку стану, визначено параметри внутрішньосерцевої гемодинаміки, клінічного та біохімічного аналізів крові, рівні гормонів щитоподібної залози (ЩЗ). Виконувалось ультразвукове дослідження ЩЗ. Результати та обговорення. Згідно даних автоматичного регресійного аналізу для НЗ наступні змінні мають достовірний зв’язок у хворих на СН: частота повторної госпіталізації упродовж 2 років (R2 = 0,381; р = 0,0001), наявність синдрому низького трийодтироніну (СНТ) (R2 = 0,141; р = 0,0001), субклінічного гіпотиреозу (R2 = 0,139; р = 0,0001), рівень холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ) (R2 = 0,09; р = 0,004), маса тіла (R2 = 0,052; р = 0,028), кількість перенесених ІМ (R2 = 0,042; р = 0,049). Найменша частота повторної госпіталізації протягом 2 років була зареєстрована у хворих на СН без НЗ (15,8 %), у той час як серед хворих на СН на тлі НЗ даний показник склав 50 % (χ2 = 27,881; р 0,0001). У групі хворих на СН, що протікає на тлі НЗ, частота СНТ склала 32,1 проти 10,6 % у хворих без НЗ (χ2
Objective — to investigate peculiarities of the heart failure (HF) course in patients with non-toxic goiter (NG). Materials and methods. Examinations involved 222 patients with HF (with previous myocardial infarction (MI)). At admission, all patients underwent a standardized assessment of their condition, determinations of the intra-cardiac hemodynamics’ parameters, thyroid hormones’ level, clinical and biochemical blood tests. Results and discussion. According to the data of the automatic regression analysis for NG, the following variables have possible relationship in patients with HF: the frequency of re-admission for 2 years (R2 = 0.381; p = 0.0001), the presence of syndrome low T3 (SLT) (R2 = 0.141; p = 0, 0001), the presence of subclinical hypothyroidism (R2 = 0,139; p = 0,0001), HDL cholesterol level (R2 = 0,09; p = 0,004), body weight (R2 = 0,052; p = 0,028), quantity of previous MIs (R2 = 0,042; p = 0,049). The lowest frequency of re-hospitalization for 2 years was registered in patients with HF without NG (15.8 %), while among patients with HF and NG, this figure was 50 % (χ2 = 27.881; p 0,0001). In the group of patients with HF, which runs against the NG background, the frequency of SLT was 32.1 % versus 10.6 % among patients without NG (χ2
There are no free copies

Find similar

Лазарєва, К. П.
Гендерні відмінності впливу комбінованої антигіпертензивної терапії на показники артеріальної гемодинаміки, судинної жорсткості та структурно-функціонального стану серця у хворих на неускладнену артеріальну гіпертензію віком до 65 років [Text] / К. П. Лазарєва // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 2. - С. 40-51

MeSH-main:
АРТЕРИАЛЬНОЕ ДАВЛЕНИЕ -- ARTERIAL PRESSURE (действие лекарственных препаратов)
АНТИГИПЕРТЕНЗИВНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTIHYPERTENSIVE AGENTS (прием и дозировка, терапевтическое применение)
КРОВЕНОСНЫХ СОСУДОВ ЖЕСТКОСТЬ -- VASCULAR STIFFNESS
ПОЛОВЫЕ ФАКТОРЫ -- SEX FACTORS
Annotation: Мета роботи — порівняти вплив 6-місячного (М6) лікування пацієнтів віком 65 років з артеріальною гіпертензією (АГ) 1—2 ступеня інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту (іАПФ) чи блокатором рецепторів ангіотензину ІІ (БРА) порівняно з таким дигідропіридиновим блокатором кальцієвих каналів (БКК), за потреби — в комбінації з тіазидним діуретиком (індапамід), на показники брахіального і центрального артеріального тиску (АТ), пружно-еластичних властивостей артерій і структурно-функціонального стану серця в залежності від статі. Матеріали та методи. У дослідження включено 157 пацієнтів (84 чоловіки і 73 жінки) у віці від 35 до 65 років (у середньому (53,8 ± 0,64) року) з неускладненою АГ І—ІІ стадії, 1—2 ступеня. Пацієнтів методом сліпих конвертів рандомізували на дві групи. Хворим призначалась терапія на основі іАПФ (периндоприл у дозі 5—10 мг) або БРА (олмесартан 20—40 мг) — група А, або БКК (лерканідипін 5—10 мг) — група Б. При недосягненні цільового офісного брахіального АТ (бАТ) ( 140/90 мм рт. ст.) дозу кожного із досліджуваних антигіпертензивних препаратів (АГП) збільшували до повної терапевтичної, і як наступний крок, за потреби, додавали індапамід у дозі 2,5 мг 1 раз на день. Хворим було проведено загальноклінічне обстеження, вимірювання бАТ, проведено аналіз пульсової хвилі та вимірювання каротидно-феморальної і каротидно-радіальної швидкості поширення пульсової хвилі (PWVfem., PWVrad.) за допомогою апланаційної тонометрії, допплерехокардіографію, розрахунковим методом визначено показники артеріальної жорсткості (Еа), жорсткості міокарда лівого шлуночка (Еes), шлуночково-артеріальної взаємодії (Еа/Ееs). Результати та обговорення. Завершили дослідження 137 пацієнтів (78 чоловіків і 59 жінок), у тому числі в групі А — 71, з яких 41 чоловік і 30 жінок, у групі Б — 66, у тому числі 37 чоловіків і 29 жінок. Після М6 лікування у всіх досліджуваних пацієнтів достовірно зменшились, порівняно з вихідними рівнями, брахіальний систолічний АТ (бСАТ), діастолічний АТ (бДАТ), брахіальний пульсовий АТ (бПАТ), середній брахіальний АТ (сер.бАТ), що супроводжувалось зниженням центрального систолічного АТ (цСАТ), діастолічного АТ (цДАТ), центрального пульсового АТ (цПАТ), середнього центрального АТ (сер.цАТ) та загального периферичного судинного опору (ЗПСО) (р 0,01; р 0,001). Незалежно від виду лікування, у жінок були досягнуті нижчі рівні бСАТ, бДАТ і сер. бАТ, ніж у чоловіків (p 0,05; p 0,01). Також у жінок на період М6 були виявлені і нижчі рівні показників центрального АТ, порівняно з чоловіками, однак тільки при лікуванні із застосуванням БКК. Лікування іАПФ/БРА не вплинуло на показники тиску аугментації (АР) та індексу аугментації (АІх) ані у чоловіків, ані у жінок (р 0,05). Водночас, терапія на основі БКК сприяла зменшенню АР у пацієнтів обох статей та зменшенню індексу аугментації, нормалізованого за ЧСС (АІх75), — лише у жінок (р 0,01) при збереженні в М6 гендерних відмінностей. За показниками PWVrad. і PWVfem. пацієнти обох статей на початок дослідження не відрізнялися, і через 6 міс ці показники однаково знижувались, незалежно від лікування і статі (p 0,05 і p 0,01). АГП незалежно від виду суттєво не вплинули на показники структури (товщина стінок, індекс маси міокарда лівого шлуночка (ІММ ЛШ), фракції викиду (ФВ), діастолічної функції ЛШ ані у чоловіків, ані у жінок (р 0,05), за виключенням зменшення ІММ ЛШ у чоловіків на тлі лікування БКК на 9,3 % (р 0,05). У всіх групах після лікування зменшились Еа і Ееs (усі р 0,01; р 0,001), але показник артеріально-шлуночкового сполучення Еа/Ееs не зазнав змін (усі р 0,05). Висновки. Лікування хворих на АГ 1—2 ступеня протягом М6 за допомогою іАПФ/БРА ± індапамід або БКК ± індапамід, як чоловіків, так і жінок, привело до достовірного зниження показників брахіального і центрального АТ. Однак у жінок, незалежно від виду лікування, було досягнуто нижчих рівнів показників бАТ, ніж у чоловіків. Терапія на основі БКК, на відміну від терапії на основі іАПФ/БРА, сприяла більш вираженому зниженню показників центрального АТ у жінок, зменшенню АР у пацієнтів обох статей та зменшенню AIx75 у жінок. Крім того, М6 АГТ із застосуванням БКК ± індапамід приводила до зменшення ІММ ЛШ на 9,3 %, однак лише у чоловіків, що не супроводжувалося змінами показників діастолічної функції, незалежно від виду лікування і статі
Objective — to compare the gender-associated effects of 6-month (М6) treatment of patients aged 65 years with arterial hypertension (AH) 1—2 degree using angiotensin-converting enzyme inhibitor (ACE inhibitor) or angiotensin II receptor blocker (ARB) compared with calcium channel blocker (CCB), if necessary — in combination with thiazide diuretic (indapamide) on the parameters of brachial and central blood pressure (BP), arterial stiffness and structural and functional state of the heart. Materials and methods. The study involved 157 patients (84 men and 73 women) aged 35 to 65 years (mean age (53.8 ± 0.64) years) with uncomplicated AH of І—ІІ stage, 1—2 degrees. Patients were randomized by the blind envelopes into 2 groups depending on the administered therapy: in group A patients received ACE inhibitor (perindopril 5—10 mg) or ARB (olmesartan 20—40 mg); in group B they were administered CCB (lercanidipine 5—10 mg). If the target office brachial BP (bBP) ( 140/90 mm Hg) was not reached, the dose of each antihypertensive drugs (AHD) was increased to a full therapeutic level, and on the next step, if needed, indapamide was added in a dose of 25 mg 1 pd. All patients underwent general clinical examinations, brachial blood pressure measurements, a pulse wave analysis and a measurement of the carotid-femoral and carotid-radial pulse wave velocity (PWVfem., PWVrad.) by applanation tonometry, dopplerechocardiography, and calculation method determined the effective arterial (Ea), ventricular elastance (Ees), ventricular-vascular coupling parameter (Ea/Ees). Results and discussion. The study was completed by 137 patients (78 men and 59 women), 71 were from group A (41 men and 30 women), 66 from group B, including 37 men and 29 women. After 6 months of treatment, the following significant results were achieved in all patients: decreased brachial systolic (bSBP), diastolic (bDBP), mean (mBBP) pressure, which were accompanied by a decrease in central systolic (cSBP), diastolic (cDBP), pulse (cPBP), mean (mCBP) pressures, total peripheral vascular resistance (TPVR) (р 0.01, р 0.001). Regardless of the type of treatment, the achieved levels of bSBP, bDBP and mBBP were lower in women than in men (p 0.05; p 0.01), whereas lower levels of central blood pressure for the period M6 were determined in women, comparatively with men only with CCB-based treatment. The treatment with ACE inhibitors/ARB did not affect the values of pressure (AP) and augmentation index (AIx) in both men and women (p 0.05). At the same time, CCB-based therapy contributed to the AP decrease in patients of both genders, and the augmentation index normalized at heart rate 75 (AIх75) — only in women (p 0.01) while maintaining gender differences in M6. PWV rad. and PWV fem. did not differ from the beginning of the study, and after 6 months they decreased equally regardless of treatment and gender (p 0.05 and p 0.01). AHD, regardless of the type, did not significantly affect to the structural parameters (wall thickness, left ventricular mass index (LVMI), ejection fraction, LV diastolic function in men and women (p 0.05), except for a decrease in LVMI in men compared to 9.5 % for CCB (p 0.05). In all groups after treatment Ea and Ееs were decreased (all p 0.01, p 0.001), but the rate of ventricular-vascular coupling parameter Еа/Ees did not change (all p 0.05). Conclusions. Treatment of patients with 1—2 degrees of AH during 6 months with ACE inhibitors/ARB ± indapamide or CCB ± indapamide, both men and women, resulted in the significant decrease in brachial and central blood pressure. However, regardless of the type of treatment, women achieved lower levels of brachial blood pressure than men. CCB-based therapy, compared to ACE inhibitors/ARB therapy, contributed to more pronounced decreased in central blood pressure in women, decreased the AP both men and women, AIx75 in women. In addition, 6-months antihypertensive therapy using CCB ± indapamide was reduce LVMI on 9.3 %, but only in men, which was not accompanied by changes in diastolic function, regardless of the type of treatment and gender
There are no free copies

Find similar

Дослідження нового показника автоімунного навантаження в генезі цукрового діабету 1 типу [Text] / З. В. Осадчук [та ін.] // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 2. - С. 52-56

MeSH-main:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 1 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 1 (кровь)
АУТОАНТИТЕЛА -- AUTOANTIBODIES (кровь)
Key words(unnormalized):
Белок eEF1A1
Annotation: Мета роботи — пошук нового маркера автоімунного накопичення в генезі цукрового діабету (ЦД) 1 типу. Матеріали та методи. За допомогою імуноферментного методу проведено дослідження рівня антитіл до білка еЕF1А1 в крові 45 хворих на ЦД 1 типу, які перебували на стаціонарному лікуванні у Львівському обласному ендокринологічному диспансері з березня по червень 2017 р. Статева та вікова структура досліджуваної групи нараховувала 25 (55,6 %) жінок та 20 (44,4 %) чоловіків. Вік пацієнтів коливався від 17 до 67 років, а середній вік маніфестації хвороби в основній групі складав (15,7 ± 0,4) року (період початку лікування після підтвердження діагнозу у хворих на ЦД 1 типу коливався від 1 до 15 років). Контрольну групу склали 35 осіб відповідного віку та статі, де в родині заперечували наявність ЦД. Результати та обговорення. При порівнянні основних клінічних особливостей соматичних захворювань в обох групах виявлено достовірне (р < 0,05) домінування ускладнень ЦД в основній групі: серцево-судинної (35,6 %), офтальмологічної (55,6 %) патологій, ураження нервової системи (66,7 %). У 28 (62,2 %) хворих на ЦД 1 типу виявили поєднання ускладнень кількох систем організму, що залежало від тяжкості перебігу у них вказаної патології. Висновки. Певна концентрація антитіл до білка еЕF1A1 у крові осіб з ЦД продемонструвала високий рівень діагностично значущих антитіл (від 1: 320 до 1: 640) у 10 (22,2 %) хворих на ЦД, що достовірно (р < 0,05) перевищувало дані групи контролю. Подальше розширення групи хворих ЦД 1 типу допоможе краще оцінити можливість впровадження автоантитіл до білка еЕF1A1 як уточнюючого маркера для діагностики цієї автоімунної патології
Objective — the search for the new marker of autoimmune accumulation in the genesis of type I diabetes mellitus (DM-1). Materials and methods. With the use of immune enzymatic assay, investigations have been performed of the levels of antibodies to еЕF1А1 protein in the blood of 45 in-hospital patients with DM-1, treated in Lviv Regional Endocrine dispensary form March to June of the year 2017. The investigated group consisted of 25 (55,6 %) women and 20 (44,4 %) men. Patients’ age ranged 17 to 67 years. The mean duration of the disease manifestation in the main group was (15.7 ± 0.4) years (the period of the treatment start after the DM diagnosis confirmation varied 1 to 15 years). The control group consisted of 35 age- and gender-matching subjects, without family DM history. Results and discussion. The comparison of the main clinical peculiarities of the somatic diseases in both groups reveled the significant (р < 0.05) prevalence of the DM complications in the main group: cardiovascular (35.6 %), ophthalmic (55.6 %) pathologies, neurological disorders (66.7 %). In 28 (62,2 %) DM-1 patients, the combined complications of several systems were observed, that depended on the severity of the disease course. Conclusions. The determined concentration of antibodies to the eEF1A1 protein in the blood of subjects from the comparison groups demonstrated a higher level of diagnostically significant antibodies (from 1 : 320 to 1 : 640) in 10 patients (22.2 %), which significantly (p < 0.05) exceeded data from control group. Further expansion of the group of patients with type 1 DM for research would promote better evaluation of the possibility of the introduction of antibodies to еЕF1A1 protein as a specifying marker for diagnosis of this autoimmune pathology
Additional Access Points:
Осадчук, З. В.
Акопян, Г. Р.
Вендзилович, Ю. М.
Данилевич, Н. Р.
Кіцера, Н. І.
Ковалів, І. Б.
Новосильна, О. В.

There are no free copies

Find similar

Ефективність застосування мебікару в корекції психоемоційного фону у хворих на стабільну ішемічну хворобу серця з постійною формою фібриляції передсердь [Text] / Л. В. Середюк [та ін.] // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 2. - С. 57-62

Rubrics: Мебикар

MeSH-main:
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA (диагностика, лекарственная терапия, осложнения, психология)
ПРЕДСЕРДИЙ ФИБРИЛЛЯЦИЯ -- ATRIAL FIBRILLATION (диагностика, лекарственная терапия, осложнения, психология)
ДЕПРЕССИЯ -- DEPRESSION (лекарственная терапия, осложнения, психология)
ТРЕВОГИ СОСТОЯНИЕ -- ANXIETY (лекарственная терапия, осложнения, психология)
СТРЕСС ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ -- STRESS, PSYCHOLOGICAL (лекарственная терапия)
Annotation: Мета роботи — оцінити динаміку психоемоційного фону під впливом прийому анксіолітичного препарату мебікару. Матеріали та методи. Під спостереженням перебував 31 пацієнт із стабільною ішемічною хворобою серця (СІХС) у поєднанні з фібриляцією передсердь (ФП). Пацієнтів було розподілено на дві групи: 1а — хворі на СІХС із постійною формою ФП, що отримували стандартну терапію (обстежено 16 пацієнтів), 1б — хворі на СІХС із постійною формою ФП, що отримували анксіолітичну терапію (обстежено 15 пацієнтів). Для оцінки схильності до хронічного стресу використовували опитувальник L. Reeder та шкалу сприйманого стресу‑10, а для аналізу ступеня тривоги і депресії застосовувалася госпітальна шкала HADS і PHQ‑9. Оцінювали стан здоров’я за допомогою опитувальника PHQ‑15. Аналіз факторів ризику серцево-судинних захворюваннь (ССЗ) проводили за анкетою О.С. Чабана. Результати та обговорення. Результати засвідчили, що низький рівень стресу було виявлено тільки у 37,50 % пацієнтів 1а групи, тоді як у пацієнтів 1б групи він склав 6,67 % (р 0,01). Відзначено позитивну динаміку лікування хворих анксіолітичним препаратом у чоловіків 1б групи (p 0,05). Високий стрес у чоловіків із СІХС у поєднанні з ФП (26,67 %) відзначався частіше, ніж у жінок (13,33 %) (p 0,01). У цілому 46,67 % чоловіків мали клінічно виражену тривожно-депресивну симптоматику (p 0,01). Продемонстровано імовірну різницю показників депресії у 1б групи після проведеного лікування (p 0,01). Аналогічна картина спостерігалася щодо вираженості депресії в 33,33 % відповідно (p 0,05). У жінок із СІХС у поєднанні з ФП 1а і 1б групи виявлено схильність до субклінічно вираженої тривоги (p 0,05). Оцінено роль соціальних факторів, серед яких скорочення часу спільного проведення, вплив засобів масової інформації у відповідних групах обстежених (p 0,05). Констатовано погіршення взаєморозуміння в обох групах хворих (p 0,01) після проведеного лікування. Висновки. Таким чином, оцінка психосоматичного статусу пацієнтів із СІХС у поєднанні з ФП є одним з важливих напрямів у сучасній медицині, оскільки своєчасне виявлення і корекція клінічно вираженого стресу, тривоги і депресії може покращити якість і тривалість життя осіб, що страждають основним захворюванням. Тому включення мебікару до базисної фармакотерапії хворих на СІХС у поєднанні з ФП може бути актуальним і перспективним в кардіології
Objective — to assess the dynamics of the psycho-emotional background under the influence of adminitrsation of the anxiolytic drug mebicar. Materials and methods. The observations were performed in 31 patients with stable coronary heart disease (SCHD) in combination with atrial fibrillation (AF). The patients were divided into 2 groups: 1a — patients with SCHD and permanent AF who received standard therapy (16 patients were examined), 1b — patients with SCHD and permanent AF receiving anxiolytic therapy (15 patients were examined). To assess the susceptibility of chronic stress, the L. Reeder questionnaire and perceived stress 10 were used, and the hospital scale HADS and PHQ 9 were used to analyze the degree of anxiety and depression. The state of health was evaluated with the use of PHQ 15 questionnaire. The analysis of the risk factors for cardiovascular disease was carried out according to the questionnaire O.S. Chaban. Results and discussion. The results showed low stress level only in 37.50 % of patients in group 1a, while in group 1b it was 6.67 % (p 0.01). The positive dynamics of treatment with anxiolytic drug was defined in men of 1b group (p 0.05). The high stress in men with SCHD and AF (26.67 %) was established more frequently than in women (13.33 %) (p 0.01). Overall, 46.67 % of men had clinically expressed anxiety-depressive symptoms. (p 0.01). The probable difference in the rates of depression in group 1b after treatment has been demonstrated (p 0.01). A similar pattern was detected for the severity of depression in 33.33 % — respectively (p 0.05). The tendency to subclinically expressed anxiety (p 0.05) was established in women with SCHD and AF in 1a and 1b groups. The role of social factors has been assessed, including reducing of the time of concurrent conduct, the influence of the media in the respective groups of surveyed (p 0.05). The deterioration of the mutual understanding in both groups of patients (p 0.01) after the treatment was observed. Conclusions. Thus, the assessment of the psychosomatic status of patients with SCHD in combination with AF is one of the important directions in modern medicine, since timely detection and correction of clinically expressed stress, anxiety and depression can improve the quality and life expectancy of people with major illness. Therefore, the mebicar inclusion in the basic pharmacotherapy of patients with SCHD in combination with AF can be relevant and promising in cardiology
Additional Access Points:
Середюк, Л. В.
Вакалюк, І. П.
Кернякевич, Г. В.
Кулаєць, Н. М.

There are no free copies

Find similar

Опарін, О. А.
Галектин-3 — новий біомаркер хронічної серцевої недостатності у хворих на ішемічну хворобу серця із супутньою гастроезофагеальною рефлюксною хворобою [Text] / О. А. Опарін, А. С. Внукова // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 2. - С. 63-69

MeSH-main:
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA (диагностика, осложнения)
СЕРДЕЧНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- HEART FAILURE (диагностика, осложнения)
ЖЕЛУДОЧНО-ПИЩЕВОДНЫЙ РЕФЛЮКС -- GASTROESOPHAGEAL REFLUX (диагностика, осложнения)
ГАЛЕКТИН 3 -- GALECTIN 3
БИОЛОГИЧЕСКИЕ МАРКЕРЫ -- BIOLOGICAL MARKERS
Annotation: Мета роботи — вивчення ролі біомаркера хронічної серцевої недостатності (ХСН) галектину‑3 (Г‑3) у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) із супутньою гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ). Матеріали та методи. До дослідженні було залучено 100 пацієнтів. Першу групу склали 60 осіб (43 (71,7 %) чоловіки, 17 (28,3 %) жінок) у віці від 42 до 60 років (у середньому (53,79 ± 3,9) року) із ІХС та супутньою неерозивною формою ГЕРХ. Другу групу склали 40 осіб (28 (70 %) чоловіків, 12 (30 %) жінок) у віці від 39 до 60 років (у середньому (53,0 ± 4,6) року), хворих на ІХС без супутньої патології. Контролем слугували 20 практично здорових осіб того ж віку ((47 ± 6,1) року) і тієї ж статі (7 (35 %) чоловіків, 13 (65 %) жінок). Діагноз ІХС встановлено згідно МКХ‑10, Уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної та третинної медичної допомоги «Стабільна ішемічна хвороба серця», Рекомендацій Європейського товариства кардіологів з лікування стенокардії (2013), а ГЕРХ — згідно МКХ‑10 та Рекомендацій Монреальського консенсусу (2006). Вимірювання АТ проводилося за методом Шипіоне Ріва-Роччі у модифікації Короткова тонометром Microlife BP AG1—20 (Швейцарія) після 10-хвилинного відпочинку в положенні сидячи або лежачи для встановлення цифр систолічного АТ. Для кількісного визначення людського Г‑3 імуноферментним аналізом був використаний набір «Галектин‑3» Bender MedSystems (Австрія). Усі отримані дані було внесено в електронну базу, статистичну обробку даних проводили методами варіаційної та непараметричної статистики медико-біологічного профілю за допомогою пакета статистичних програм Exсel for Windows, Statistika 6.0 і SPSS Statistics. Статистичну достовірність оцінювали за t-критерієм Стьюдента та t-критерієм Вілкоксона, різниця вважалась достовірною при p 0,05. Результати та обговорення. Отримані в ході дослідження дані свідчать про те, що рівень Г‑3 достовірно вищий у пацієнтів із стабільною стенокардією ІІІ ФК, порівняно з І та ІІ ФК. Також на рівень Г‑3 достовірно впливає стадія та ступінь гіпертонічної хвороби, про що свідчать показники обох груп дослідження. Достовірне збільшення рівня Г‑3 спостерігається у хворих на ХСН ІІА стадії, порівняно з пацієнтами із ХСН 0 та І стадії, що свідчить про більш виражену серцеву недостатність у цих пацієнтів, тоді як рівень Г‑3 у хворих на ХСН І стадії достовірно менший, ніж у хворих ІІ А стадії, але достовірно вищий, ніж у пацієнтів із ХСН 0 стадії в обох групах дослідження. Висновки. Біомаркер Г‑3 доцільно використовувати для визначення серцевої недостатності як при захворюваннях серцево-судинної системи, так і при інших патологіях, які супроводжуються розвитком ХСН
Objective — to study the role of the biomarker for chronic heart failure (CHF) Galectine 3 (Gal 3) in patients with IHD and concomitant gastroesophageal reflux disease (GERD). Materials and methods. The study involved 100 patients. The first group included 60 patients (43 male (71.7 %), 17 female (28.3 %)) aged 42 to 60 years old (mean (53.79 ± 3.9) years old) with IHD and concomitant nonerosive GERD form. Second group consisted of 40 patients (28 male (70 %), 12 female (30 %)) aged 39 to 60 years old (mean (53.0 ± 4.6) years old) with IHD and without concomitant pathologies. Control group included 20 healthy participants, matching by age (mean (47 ± 6.1) years old) and gender (7 male (35 %), 13 female (65 %)). IHD diagnosis was made according to ICD 10, Unified clinical protocol for primary, secondary and tertiary care «Stable ischemic heart disease», 2013 European Society of Cardiology guidelines on the management of stable coronary artery disease; GERD diagnosis was made according to ICD 10 and The Montreal definition and classification of gastroesophageal reflux disease (2006). BP was measured by the Scipione Riva-Rocci/Korotkoff method using Microlife BP AG1—20 sphygmomanometer (Switzerland) after 10 minute rest in sitting and supine positions to measure systolic BP. Quantitative measurement of human Gal 3 was performed using enzyme-linked immunosorbent assay «Galectine 3» produced by Bender Systems (Austria). All collected data were entered into the electronic database; Statistical treatment was performed with variation and nonparametric biomedical statistics using Excel for Windows, Statistica 6.0 and SPSS Statistics statistical software. Statistical significance was determined using Student’s t-test and Wilcoxon signed-rank test. The difference in results was considered statistically significant with P-value 0.05. Results and discussion. The obtained results showed that Gal 3 levels were significantly higher in patients with stable angina pectoris of III functional class (FC) compared to both FC II and FC I. Besides, the measurements in both study groups demonstrated that the stage and severity of the essential hypertension significantly affect the Gal 3 levels. The significant increase in Gal 3 levels has been found in patients with degree IIA CHF as compared with both patients with degree 0 and degree 1 CHF, which is evidence for more pronounced heart failure in these patients. Whereas Gal 3 levels in patients with I degree CHF were significantly lower, than in the subjects with CHF of II A degree, but significantly higher, than in patients with CHF of 0 degree in both study groups. Conclusions. It is reasonable to use Gal 3 biomarker to determine severity of heart failure in patients with cardiovascular diseases, as well in patients with other morbidities accompanied by the development of chronic heart failure
Additional Access Points:
Внукова, А. С.

There are no free copies

Find similar

10.

Бабінець, Л. С.
Вікові аспекти стану кісткової тканини при хронічному панкреатиті [Text] / Л. С. Бабінець, Н. О. Шевченко, І. М. Галабіцька // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 2. - С. 70-74

MeSH-main:
ПАНКРЕАТИТ ХРОНИЧЕСКИЙ -- PANCREATITIS, CHRONIC (диагностика, осложнения)
КОСТЬ И КОСТНЫЕ ТКАНИ -- BONE AND BONES (патология)
ВОЗРАСТНЫЕ ФАКТОРЫ -- AGE FACTORS
Annotation: Одним з важливих факторів соціальної значущості хронічного панкреатиту(ХП) є те, що даним захворюванням страждають переважно пацієнти працездатного віку. Мета роботи — провести дослідження стану кісткової тканини хворих на ХП різного віку на підставі вивчення показників денситометрії. Матеріали та методи. У дослідження включено 238 хворих на ХП різного віку із супутньою патологією опорно-рухового апарату (156 (65,5 %) жінок і 82 (34,5 %) чоловіки). Діагноз ХП верифікували на підставі даних анамнезу, клінічних протоколів, наявності зовнішньо- та внутрішньосекреторної недостатності. Для вивчення стану кісткової тканини проаналізували денситометричні показники в зонах поперекового відділу хребта і стегнової кістки. Результати та обговорення. Аналізуючи стан кісткової тканини молодих хворих з остеодефіцитом, було встановлено, що 13,87 % обстежуваних до 30 років мали остеодефіцит, причому серед наших пацієнтів це були переважно чоловіки з надмірною масою тіла (ІМТ = 28,7). Остеодефіцит різного ступеня був присутній у 52,8 % обстежуваних, причому у 4,5 % молодих хворих спостерігалися патологічні зміни кісток, що підтверджують наявність остеопорозу. У групі пацієнтів 31—45 років ознаки остеосклерозу виявлено у 5 хворих на ХП, у 52,0 % хворих — остеопенію І—ІІІ ступеня та у 14,5 % — остеопороз. У віці 45—65 років остеодефіцит мали 72,9 % (74,8 % чоловіків та 25,2 % жінок відповідно). Висновки. У статті наведено результати дослідження показників стану кісткової тканини при ХП залежно від біологічного віку. На підставі вивчення денситоме- тричних показників кісткової тканини при ХП встановлено, що біологічний вік хворих є достовірним предиктором формування і глибини остеодефіциту, який є складовою трофологічної недостатності при ХП
The fact that chronic pancreatitis (СP) affects mostly patients of employable age is one of the important factors of its social significance. Objective — to study the state of bone tissue of patients with СP of various ages on the basis of studying the densitometry indicators. Materials and methods. The study included 238 patients with СP of different ages with comorbidities of the musculoskeletal system (156 (65.5 %) women and 82 (34.5 %) men). The diagnosis of СP was verified based on the anamnesis, clinical protocols, and external and intrasecretory insufficiency. To examine the state of bone tissue, densitometric parameters were analyzed in the zones of the lumbar spine and femur. Results and discussion. The analysis of the state of bone tissue in young patients with osteodeficiency established that 13.87 % of patients under 30 years had osteodeficiency, and among our patients these were predominantly overweight men (BMI 28.7). Osteodeficiency of various degrees was present in 52.8 % of the patients, with 4.5 % of young patients having pathological changes in bone that confirmed the presence of osteoporosis. In the group of patients aged 31—45 years, the osteosclerosis signs were found in 5 patients with СP, osteopenia of the I—III degree in 52.0 % of patients, and osteoporosis in 14.5 % of patients. In the age group of 45—65, osteodeficiency was revealed in 72.9 % (74.8 % of men and 25.2 % of women respectively). Conclusions. The article presents the results of a survey of indicators of the state of bone tissue in СP, depending on the biological age. Based on the study of bone densitometric parameters in СP, it was established that the biological age of patients with СP is a reliable predictor of formation, as well as the depth of osteodeficiency, which is a component of trophological deficiency at СP
Additional Access Points:
Шевченко, Н. О.
Галабіцька, І. М.

There are no free copies

Find similar

11.

Ніколенко, Є. Я.
Ожиріння в розвитку ішемічної хвороби серця (за даними популяційних досліджень) [Text] / Є. Я. Ніколенко, О. В. Мартиненко // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 2. - С. 75-78

MeSH-main:
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (осложнения, эпидемиология)
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA (осложнения, эпидемиология, этиология)
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
Annotation: Дослідження великих груп людей у рамках підходу big data виявляють ключові особливості багатофакторних механізмів розвитку коморбідної патології. Граничні значення, послідовність зрушень цих показників у ході реалізації факторів ризику і предикторів найбільш соціально важливих хронічних неінфекційних захворювань доцільно визначати на доклінічному етапі в популяційних умовах. Клініко-епідеміологічними методами обстежено організовані контингенти загальною кількістю 4012 осіб обох статей (1866 чоловіків і 2146 жінок) у віці 20—59 років та неорганізований контингент загальним об’ємом 7629 чоловіків у віці 40—59 років. Встановлено популяційну поширеність ожиріння та різних форм ішемічної хвороби серця, популяційні рівні основних факторів ризику (ФР). Так, серед організованих контингентів поширеність ожиріння була найбільшою у порівнянні з іншими ФР та склала 31,7 % для чоловіків та 29,3% для жінок.У ході 5-річного проспективного дослідження методами множинної логістичної регресії сформовано регресивні криві щодо нових випадків інфаркту міокарда (ІМ). Виведено інтегральний показник щодо процентного збільшення нових випадків ІМ на 1000 осіб/рік спостереження в залежності від наявності або відсутності ожиріння та інших основних факторів ризику, які були виявлені на первинному скринінговому обстеженні. Продемонстровано відсоткове збільшення нових випадків ІМ на 1000 осіб на рік спостереження за наявності ожиріння у віковій групі 50—59 років. Застосована математична модель дозволяє здійснювати контроль і корекцію чинників ризику на доклінічному етапі залежно від наявності або відсутності факторів ризику, провісників захворювання. Виходячи з мультифакторіальності генезу хронічної патології і чинників, що впливають на її розвиток, найбільш доцільним є проведення досліджень з використанням клініко-епідеміологічних методів у рамках доказової медицини
Studies of large groups of people within the framework of the big data approach show the key features of the multifactorial mechanisms for the development of comorbid pathology. Limit values, the sequence of shifts of these indicators during the implementation of risk factors and predictors should be determined at the preclinical stage in the population conditions. Clinical and epidemiological methods were used to examine organized contingents — 4,012 subjects (1,866 men and 2,146 women) aged 20—59 years, unorganized contingent — 7,629 men aged 40—59 years. The population prevalence of obesity and coronary artery disease has been established together with the levels of these indicators. During the five-year prospective study the authors determined an integral indicator of the percentage increase in new cases of myocardial infarction (MI) per 1000 people/year of observation, depending on the presence of obesity and other risk factors that were found on the primary screening. The percentage increase of MI cases per 1000 people/year of observation in the presence of obesity, mainly among women in the 50—59 age group, has been demonstrated. The applied mathematical model allowed the monitoring and correction of risk factors at the preclinical stage, depending on the presence or absence of risk factors, predictors of the disease. Based on the multifactorial nature of the genesis of chronic pathology and the resulting difficulties of early detection of their precursors, the conduction of trials using clinical and epidemiological methods within the framework of evidence-based medicine seems to be most expedient
Additional Access Points:
Мартиненко, О. В.

There are no free copies

Find similar

12.

Ковалева, О. Н.
Семантичний аналіз та клінічне значення коморбідності і мультиморбідності [Text] / О. Н. Ковалева // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 2. - С. 79-86

MeSH-main:
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
Annotation: У зв’язку зі значними успіхами сучасної медицини і технологій збільшується кількість людей похилого і старечого віку. Відповідно, зростає частка людей, які страждають й кількома хронічними захворюваннями. Дослідження, проведені в 28 країнах, показали, що переважання множинності хронічних станів сьогодні — глобальний феномен. Це призвело до створення концепції множинної патології з формуванням різних найменувань. У статті подано етимологічне визначення терміноелементів: коморбідність, мультиморбідність, поліморбідність, синтропія, поліпатія. У хронологічній послідовності висвітлено вклад учених у створенні феномена сполучених захворювань. Представлено трактовку терміна мультиморбідність експертами ВООЗ і Національного інституту здоров’я та медичної допомоги Великобританії (NICE). Описано класифікацію можливих взаємовідносин комбінації захворювань: причинна, ускладнена та ятрогенна. В історичному аспекті подано методи вимірювання коморбідності за допомогою кумулятивних шкал. Висвітлено методологію кількісної оцінки прогностичних критеріїв за наявності супутньої патології. Показана діагностична роль индексів коморбідності для оцінки ефективності медичних заходів, можливих наслідків захворювання, оцінки фінансових витрат на лікування. Підкреслено значення поєднаної патології для клінічної практики в сучасних умовах. На підставі аналізу літературних джерел пропонуються дискусійні питання, що виникають при визначенні семантичної значимості коморбідності, мультиморбідності та їх імплементації в сімейну медицину, наукові дослідження, клінічну епідеіологію
Owing to the considerable success of the modern medicine and technology, the number of elderly and senile people is increasing with the corresponding raise of the portion of people who suffer from not only single, but several chronic diseases. Investigations conducted in 28 countries showed that currently the prevalence of the multiple chronic conditions is a global phenomenon. This resulted in the creation of a concept of multiple pathology and formation of different names. The article presents the etymological definition of comorbidity, multimorbidity, polymorbidity, syntrophy, polypathy. The contribution of scientists in creation of multimorbidity concept in chronological sequence have been elucidated. The comprehensive definition of multimorbidity according to experts of WHO and NICE have been generalized. Classification of relationship the combined diseases have been described: causal, complicated, iatrogenic. The methods of quantitative assessment of comorbidity using cumulative scales have been recognized against the historical background. The diagnostic role of a comorbidity indexes for analyses health services efficacy and costs, outcomes of diseases have been included. The author emphasized the importance of the concomitant pathology in clinical practice in modern conditions. Based on the literature data analysis, the discussion questions were proposed, that are being raised in the defining of the semantic importance of comorbidity, multimorbidity and their implementation in family medicine, scientific research and clinical epidemiology
There are no free copies

Find similar

13.

Синдром хронічної втоми: клініко-патофізіологічні, діагностичні та диференційно-діагностичні аспекти (огляд літератури та дані власних спостережень). Частина 1 [Text] / О. І. Волошин [та ін.] // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 2. - С. 87-95

MeSH-main:
УТОМЛЕНИЯ СИНДРОМ ХРОНИЧЕСКИЙ -- FATIGUE SYNDROME, CHRONIC (диагностика, эпидемиология, этиология)
ДИАГНОСТИКА ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНАЯ -- DIAGNOSIS, DIFFERENTIAL
Annotation: Мета роботи — дати аналітичний огляд найважливіших джерел літератури та викласти матеріали власного 15-річного досвіду дослідження проблеми синдрому хронічної втоми (СХВ). Синдром хронічної втоми — системне захворювання, що характеризується тривалою вираженою втомою, когнітивною дисфункцією, больовими відчуттями різної локалізації, погіршенням працездатності і якості життя, і поширеність якого у світі невпинно зростає, завдаючи істотних збитків міжнародній спільноті. Цю хворобу вважають одним з нових викликів сучасній медицині світу. Вченими провідних наукових центрів встановлено, що СХВ — це висококонцентрована стійка і тривала гіпометаболічна відповідь організму на зовнішні стресові чинники, що системно проявляється на рівнях від центральних нервових структур до мітохондрій. Ця недуга супроводжується значними і стійкими імунними порушеннями, цитокіновою дизрегуляцією, низькорівневим системним запаленням, ступінь яких корелює з тяжкістю проявів СХВ та тривалим перебігом. При СХВ часто виявляють різні типи герпесвірусів, вірус хвороби Борна, однак більшість науковців у патогенетичному аспекті розглядають їх як тригери загострень СХВ. Вбачається, що проведені дослідження відкриють нові перспективні шляхи вдосконалення лікування СХВ. Дискутуються різні назви СХВ: «міалгічний енцефаломієліт», «системна хвороба непереносимості напруження». Зазначається, що на сьогодні не існує надійних лабораторних критеріїв діагностики СХВ та ефективних схем лікування. Автори статті наводять орієнтовну схему патогенезу СХВ та діагностичний і диференційно-діагностичний алгоритми цієї хвороби. Синдром хронічної втоми — це недостатньо досліджена та маловідома широкому загалу лікарів хвороба, частота якої в світі невпинно зростає; методи її діагностики та лікування є низькоефективними та потребують удосконалення
Objective — to provide an analytical overview of the most important sources of literature and to present the materials of 15 years of own experience in the study of the chronic fatigue syndrome (CFS). The CFS is a systemic disease characterized by prolonged severe fatigue, cognitive dysfunction, pain of different localization, worsening of working capacity and quality of life. Its prevalence in the world is constantly rising and causing significant damage to the international community. This disease is considered to be one of the new challenges facing modern medicine worldwide. Scientists from the leading scientific centers have established that CFS is a highly concentrated stable and longterm hypometabolic response of the body to external stressors, which systemically manifests itself at levels from central nervous structures to mitochondria. This disease is accompanied by significant and persistent immune disorders, cytokine dysregulation, lowlevel systemic inflammation, the degree of which correlates with severity of CFS manifestations and prolonged course. The Bourne disease virus and various types of herpesviruses are often detected at CFS, but most scientists consider them as pathogenetic triggers of CFS exacerbations. It is believed that the carried out investigations will open new prospective ways to improve the CFS treatment. Various names of CFS are discussed: «myalgic encephalomyelitis», «systemic intolerance to stress». It is noted that nowadays there are no reliable laboratory criteria for the CFS diagnosis and effective treatment regimens. The authors of the article give an indicative scheme of pathogenesis of CFS and diagnostic and differential — diagnostic algorithm of this disease. The syndrome of chronic fatigue is condition that is insufficiently researched and not widely known by the general medical community; its incidence is constantly increasing worldwide, and methods of its diagnosis and treatment are poorly effective and require improvement
Additional Access Points:
Волошин, О. І.
Бачук-Понич, Н. В.
Волошина, Л. О.
Присяжнюк, В. П.
Васюк, В. Л.
Окіпняк, І. В.

There are no free copies

Find similar

14.

Стрільчук, Л. М.
Порівняння швидкості осідання еритроцитів та рівня С-реактивного протеїну (огляд літератури та власні дослідження) [Text] / Л. М. Стрільчук // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 2. - С. 96-102

MeSH-main:
ЭРИТРОЦИТОВ ОСЕДАНИЕ -- BLOOD SEDIMENTATION
C-РЕАКТИВНЫЙ БЕЛОК -- C-REACTIVE PROTEIN
ЖЕЛЧНЫЙ ПУЗЫРЬ -- GALLBLADDER (ультрасонография)
ПУРПУРА ШЕНЛЕЙНА-ГЕНОХА -- PURPURA, SCHOENLEIN-HENOCH (кровь)
РЕВМАТИЗМ ОСТРЫЙ -- RHEUMATIC FEVER (кровь)
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA (кровь)
Annotation: Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) та С-реактивний протеїн (С-РП) використовуються для діагностики та контролю перебігу запальних станів і забезпечують розуміння патофізіологічних основ хвороби. Мета роботи — оцінити стан проблеми використання ШОЕ та С-РП за даними літератури та власними клінічними спостереженнями. Матеріали та методи. Проведено огляд літератури в базі PubMed та вітчизняних джерелах. Проаналізовано власні результати обстеження 373 хворих з геморагічним васкулітом, ревматичною гарячкою, гострими формами ішемічної хвороби серця (ІХС), розподілених за порівнянними групами залежно від стану жовчного міхура (ЖМ). Дані опрацьовано з використанням програми Statistica 6.0; за поріг значущості прийнято р 0,05. Результати та обговорення. Для серологічної діагностики гострих хвороб перевага надається С-РП, який продукується печінкою для розпізнання та елімінації чужорідних патогенів, ендотоксинів, некротизованих чи апоптотичних клітин. При гострих запальних станах С-РП може зрости до 50—100 мг/л упродовж 4—6 год після дії патогенного стимулу. ШОЕ починає збільшуватися пізніше — в межах 24—48 год після початку запалення. Частота дискордантних змін ШОЕ та С-РП серед усіх госпіталізованих пацієнтів становить 12 %. Мінімальним значення ШОЕ було у пацієнтів з ІХС, яким планувалось аортокоронарне шунтування за умов інтактного ЖМ (12,71 ± 1,75) мм/год) та перегину тіла міхура (9,92 ± 1,10) мм/год), а максимальним — за умов геморагічного васкуліту (19,18 ± 2,95) мм/год). Середній рівень С-РП у хворих на геморагічний васкуліт у 2,5 разу перевищував норму (7,51 ± 1,22) мг/л), а при ревматичній гарячці був найбільшим (19,57 ± 4,36) мг/л; р 0,05). Висновки. Зміни ШОЕ та С-РП не є тотожними, що вимагає визначення обох цих параметрів. Дискордантні зміни цих показників можуть бути зумовлені нозологією, віком, статтю, наявністю ожиріння, станом ЖМ. Стан ЖМ впливає на вираженість системного запалення, яка є максимальною за умов постзапальних деформацій шийки, ознак перенесеного холециститу, холелітіазу та холецистектомії в анамнезі. Зміни ШОЕ та С-РП нерідко можуть бути дискордантними, у тому числі при ревматичній гарячці та геморагічному васкуліті
Erythrocyte sedimentation rate (ESR) and C-reactive protein (C-RP) are used for the diagnosis and control of the treatment in the course of inflammatory conditions, moreover they can provide an understanding of the disease pathophysiological basis. Objective — to assess the state of the problem of ESR and C-RP usage based in the literature data and own clinical observations. Materials and methods. The literature review of the data in PubMed database and Ukrainian sources has been performed. Besides, the analysis has been performed on the set of own results of the examination of 373 patients with hemorrhagic vasculitis, rheumatic fever, acute forms of coronary heart disease (CHD), divided into comparable groups depending on the condition of the gall bladder (GB). Data were processed using Statistica 6.0 software; results were considered significant if p 0.05. Results and discussion. In the serological diagnosis of acute diseases, the preference was given to C-RP which is produced by liver for the recognition and elimination of foreign pathogens, endotoxins, necrotized or apoptotic cells. At acute inflammatory conditions C-RP may be increased up to 50—100 mg/l for 4—6 hours after affecting by pathogenic stimulus. The ESR begins to rise later, within 24—48 hours after the onset of inflammation. The frequency of discordant changes in ESR and C-RP among all hospitalized patients is 12 %. The minimal ESR values were reveled in patients with CHD, for whom coronary artery bypass grafting was planned, in subjects with intact GB (12.71 ± 1.75) mm/hr) and folded gallbladder (9.92 ± 1.10) mm/h), and maximal ESR was in case of hemorrhagic vasculitis (19.18 ± 2.95) mm/h). The mean C-RP level in patients with hemorrhagic vasculitis was 2.5 times higher than normal value (7.51 ± 1.22) mg/l). The C-RP levels were the highest in patients with rheumatic fever (19.57 ± 4.36) mg/l, p 0.05). Conclusions. Changes in ESR and C-RP are not parallel, thus the analysis of both parameters is required. The discordant changes in ESR and C-RP may be stipulated by nosology, age, gender, presence of obesity, GB condition. The GB condition affects the severity of systemic inflammation, which is maximal in the case of post-inflammatory deformations of GB neck, signs of chronic cholecystitis, cholelithiasis, and history of cholecystectomy. Changes in ESR and C-RP can often be discordant, including case of rheumatic fever and hemorrhagic vasculitis
There are no free copies

Find similar

Standard

Advanced

Professional

Through the dictionary

UDC-navigator

Thematic navigator

Access statistics

© International Association of users and developers of electronic libraries and new information technology
(ELNIT Association)