Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Home page

Simplified mode

Video-instruction

Description

Data bases

Periodicals- results of search

Type of search

Periodicals

Search field

the format of presenting the found documents:
full	informational	short

Sort out the found documents by:
to the author	by title	Year of publication	document type

Search inquiry: <.>II=ХУ6/2017/1<.>

Total number of found documents : 18
Shown documents from 1 till 18

Агенезія жовчного міхура (клінічний випадок) [Text] / І. В. Клюзко, В. П. Слободяник, Б. М. Коваль // Хірургія України. - 2017. - N 1. - С. 94-97. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-main:
ХОЛЕДОХОЛИТИАЗ -- CHOLEDOCHOLITHIASIS
ХОЛЕЦИСТЭКТОМИЯ ЛАПАРОСКОПИЧЕСКАЯ -- CHOLECYSTECTOMY, LAPAROSCOPIC (методы)
Annotation: Агенезія жовчного міхура — рідкісна патологія, частота якої в загальній популяції становить 13 — 65 випадків на 100 тис. населення. Через рідкісність цього патологічного стану, відсутність специфічних клінічних та рентгенологічних ознак агенезію жовчного міхура часто не діагностують доопераційно, тому хворим проводять недоцільне оперативне втручання. Описано клінічний випадок жінки віком 54 роки, госпіталізованої з клінікою загострення хронічного холециститу, холедохолітіазу та ознаками механічної жовтяниці. Лише інтраопераційно при проведенні лапароскопічної холецистектомії було встановлено діагноз «агенезія жовчного міхура, холедохолітіаз». Доопераційна діагностика агенезії жовчного міхура складна, однак завдяки настороженості хірурга щодо цієї патології та застосуванню додаткових сучасних методів візуалізації жовчних шляхів можна уникнути оперативного втручання, яке тісно пов’язане з ятрогенним ушкодженням позапечінкових шляхів при аномалії біліарної системи
Additional Access Points:
Клюзко, І. В.
Слободяник, В. П.
Коваль, Б. М.

There are no free copies

Find similar

Лукашенко, А. В.
Біліарна декомпресія у хворих на рак підшлункової залози, ускладнений механічною жовтяницею [Text] / А. В. Лукашенко, О. О. Колеснік, Н. С. Чорна // Хірургія України. - 2017. - N 1. - С. 37-45. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-main:
ПОДЖЕЛУДОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- PANCREATIC NEOPLASMS (осложнения)
ЖЕЛТУХА МЕХАНИЧЕСКАЯ -- JAUNDICE, OBSTRUCTIVE (осложнения, терапия)
Key words(unnormalized):
Холангиостомия
Annotation: Мета роботи — визначити оптимальний метод підготовки хворих на рак підшлункової залози, ускладнений механічною жовтяницею, до радикального оперативного втручання. Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз даних 189 пацієнтів, яких готували до радикального оперативного втручання з приводу раку підшлункової залози, ускладненого механічною жовтяницею, в клініці Національного інституту раку в 2009 — 2014 рр. Результати та обговорення. Холангіт І ступеня діагностували у 74 (39,2 %) хворих, ІІ ступеня — у 93 (49,2 %), III ступеня — у 22 (11,6 %). Необхідність у проведенні біліарної декомпресії виникла в 125 (66,1 %) хворих. Хірургічну декомпресію за допомогою біліодигестивного анастомозу проведено 21 (16,8 %) пацієнту (хірургічну доопераційну декомпресію жовчних проток виконано в інших клініках на догоспітальному етапі), антеградне стентування холедоха — 15 (12 %), біліарну декомпресію шляхом крізьшкірної крізьпечінкової холангіостомії — 89 (71,2 %). Радикальне оперативне втручання (панкреатодуоденальну резекцію) виконано 74 хворим, із них первинну радикальну операцію без попередньої біліарної декомпресії на тлі жовтяниці та холангіту I ступеня після проведення комплексної підготовки — 7 (9 %). Ці хворі перенесли радикальне втручання без ускладнень та були виписані в задовільному стані. У період після панкреатодуоденальної резекції ранні ускладнення відзначено у 22 (29,7 %) хворих, один із них помер. Післяопераційна летальність становила 1,4 %. Аналіз даних 115 хворих, яким після біліарної декомпресії не виконували радикальну операцію, показав, що головною причиною було прогресування основного захворювання в 49 (42,6 %) хворих (у 34 (29,6 %) — віддалені метастази, у 15 (13 %) пухлина була місцево нерезектабельною), прогресування печінкової недостатності як наслідок холангіту — у 33 (28,7 %). У 8 (7 %) хворих діагностували супутні захворювання на стадії декомпенсації, 25 (21,7 %) відмовилися від хірургічного лікування на користь консервативної терапії. Висновки. Запропонований алгоритм доопераційної підготовки хворих на рак підшлункової залози, ускладнений механічною жовтяницею, до радикального оперативного втручання — гастропанкреатодуоденальної резекції — дає змогу ефективно проводити підготовку в групі хворих із підвищеним ризиком розвитку ускладнень
Additional Access Points:
Колеснік, О. О.
Чорна, Н. С.

There are no free copies

Find similar

Вплив біомедичних імплантатів на навколишні тканини [Text] / К. А. Джума, В. П. Притула, В. В. Храпач // Хірургія України. - 2017. - N 1. - С. 98-108. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-main:
МОЛОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ ПРОТЕЗА ИМПЛАНТАЦИЯ -- BREAST IMPLANTATION
БИОМЕДИЦИНСКАЯ ТЕХНОЛОГИЯ -- BIOMEDICAL TECHNOLOGY
Key words(unnormalized):
Фиброзная капсула
Annotation: Клініцисти і дослідники використовували біомедичні імплантати у пацієнтів та експериментальних тварин. Виявлено специфічну багатоскладову відповідь на наявність чужорідного пристрою, яка регулюється на клітинному рівні та завершується міграцією фібробластів до поверхні імплантату з формуванням фіброзної капсули навколо його поверхні. Це спричиняє капсульну контрактуру та міграцію імплантату. Проаналізовано лікувальні тактики, які використовують для контролю за утворенням капсули, та перспективи подальших досліджень у цій галузі
Additional Access Points:
Джума, К. А.
Притула, В. П.
Храпач, В. В.

There are no free copies

Find similar

Нагайчук, В. І.
Динаміка показників мікроциркуляції крові у хворих з надкритичними опіками при застосуванні розчину "Гекотон" у комплексній інфузійно-трансфузійній терапії [Text] / В. І. Нагайчук // Хірургія України. - 2017. - N 1. - С. 74-78. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-main:
ОЖОГИ -- BURNS (кровь, терапия)
ШОК -- SHOCK
РЕГИДРАТАЦИОННАЯ ТЕРАПИЯ -- FLUID THERAPY
Key words(unnormalized):
ГЕКОТОН
Annotation: Мета роботи — вивчити динаміку показників мікроциркуляції крові у хворих з тяжкими опіками при застосуванні 5 % розчину «Гекотон» у комплексній інфузійно-трансфузійній терапії. Матеріали і методи. Обстежено 20 хворих з опіками полум’ям на площі 40 — 60 % поверхні тіла. Хворих розподілили на дві групи: до першої групи залучено 12 хворих, у комплексному лікуванні яких використовували 5 % розчин «Гекотон» («Юрія-Фарм», Україна) в дозі 15 мг/кг маси тіла на добу протягом 6 діб, до другої — 8 хворих, в інфузійно-трансфузійній терапії яких «Гекотон» не застосовували. Параметри мікроциркуляції крові також вивчено у 30 здорових добровольців чоловічої статі віком від 20 до 25 років. При дослідженні мікроциркуляції крові використовували апарат ЛАКК-02. Оцінювали динаміку показників мікроциркуляції. За допомогою вейвлет-аналізу вивчали активні та пасивні механізми регуляції кровобігу. Результати та обговорення. Показник мікроциркуляції на 6-ту добу в першій групі був у 1,31 разу вищим порівняно з таким у другій групі, коефіцієнт варіації в обох групах був практично однаковим. Вейвлет-аналіз показав, що поліпшення мікроциркуляції крові в першій групі відбулося за рахунок зниження тонусу симпатичного відділу вегетативної нервової системи, що сприяло зменшенню жорсткості стінки судин, їх дилатації та кращому наповненню кров’ю нутритивного русла. Висновки. Препарат «Гекотон» поліпшує мікроциркуляцію крові, транскапілярний обмін та оксигенацію тканин за рахунок кращого наповнення кров’ю нутритивного русла, і тому можна рекомендувати його застосування в комплексній інфузійно-трансфузійній терапії опікового шоку та гострої опікової токсемії
There are no free copies

Find similar

Ефективність ендовенозної лазерної коагуляції великої підшкірної вени залежно від її діаметра із застосуванням торцевого світловода [Text] / В. Г. Мішалов, О. В. Кузьменко, Л. Ю. Макулан // Хірургія України. - 2017. - N 1. - С. 63-69. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-main:
ЛАЗЕРНАЯ КОАГУЛЯЦИЯ -- LASER COAGULATION
ПОДКОЖНАЯ ВЕНА -- SAPHENOUS VEIN
ОПТИЧЕСКОЕ ВОЛОКНО -- OPTICAL FIBERS
Annotation: Мета роботи — визначити найбільший діаметр сафенофеморального співустя (СФС) для результативної абляції великої підшкірної вени (ВПВ) із застосуванням діодного лазера з довжиною хвилі 1470 нм і торцевого світловода. Матеріали і методи. У проспективне дослідження було залучено 112 хворих (81 (72,3 %) жінка та 31 (27,7 %) чоловік віком від 20 до 67 років, середній вік — (39,03 ± 0,45) року) з варикозною хворобою нижніх кінцівок та класом хронічного захворювання вен IІ–VI за СЕАР. Остіальний рефлюкс у 71 (63,4 %) хворого поширився до нижньої третини стегна, у 24 (21,4 %) — до верхньої третини гомілки, у 14 (15,1 %) — був тотальним. Діаметр СФС — від 5 до 21 мм, у середньому — (11,5 ± 0,3) мм. Тяжкість хронічного захворювання вен за класифікацією VSS у середньому оцінено (10,72 ± 0,57) бала. Довжина сегмента ВПВ, обробленого із допомогою ендовенозної лазерної коагуляції (ЕВЛК), становила від 7 до 96 см, медіана — 38 см. Термін спостереження за хворими — 1 рік. Результати та обговорення. Реканалізація ВПВ виникла у 14 (12,5 %) хворих: у 3 випадках — на відстані до 5 см від СФС, в 11 — на відстані від 7 до 21 см (у середньому (13,6 ± 1,3) см). Ризик реканалізації ВПВ після ЕВЛК у хворих з діаметром СФС понад 16 мм у 12,2 разу перевищував такий у хворих з діаметром СФС ≤ 16 мм (відносний ризик — 12,2; 95 % довірчий інтервал — 5,2 — 28,9). Тяжкість хронічного захворювання вен у хворих з діаметром СФС ≤ 16 мм зменшилася у 6,35 разу, а з діаметром понад 16 мм — у 1,39 разу. Висновки. За даними логістичного регресійного аналізу, граничний (найбільший) діаметр СФС для результативної абляції ВПВ із застосуванням діодного лазера з довжиною хвилі 1470 нм і торцевого світловода становить 16 мм. Річна кумулятивна частота реканалізації ВПВ після ЕВЛК у хворих із діаметром СФС ≤ 16 см дорівнювала 5,9 % (з протяжністю рецидивного рефлюксу до 5 см), із діаметром понад 16 мм — 72,7 % (з протяжністю рецидивного рефлюксу понад 5 см), а сумарний показник шкали VSS зменшився в 6,35 та 1,39 разу відповідно
Additional Access Points:
Мішалов, В. Г.
Кузьменко, О. В.
Макулан, Л. Ю.

There are no free copies

Find similar

М’ясоєдов, К. В.
Застосування методу гідравлічної дезоблітерації просвіту артерій інфраінгвінального сегмента у хворих з критичною ішемією нижніх кінцівок [Text] / К. В. М’ясоєдов // Хірургія України. - 2017. - N 1. - С. 81-86. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-main:
ЭНДАРТЕРЭКТОМИЯ -- ENDARTERECTOMY (методы)
КОНЕЧНОСТЬ НИЖНЯЯ -- LOWER EXTREMITY (патология)
ИШЕМИЯ -- ISCHEMIA
Annotation: Мета роботи — оцінити ефективність методу гідравлічної дезоблітерації артерій у хворих з хронічною критичною ішемією нижніх кінцівок при реваскуляризації інфраінгвінального сегмента. Матеріали і методи. Обстежено 107 хворих, прооперованих з приводу хронічної критичної ішемії нижніх кінцівок. Пацієнтів було розподілено на дві групи: основну (n = 53), в якій застосовували гідравлічну ендартеректомію, та групу порівняння (n = 54), в якій використовували класичну відкриту ендартеректомію. В найближчий післяопераційний період у кожній групі оцінювали прохідність прооперованого сегмента, наявність ускладнень, величину кісточково-плечового індексу. Проведено гістологічне дослідження видалених атеросклеротичних мас. Вивчено швидкісні параметри кровотоку на прооперованій ділянці магістральної судини (зокрема, загальної стегнової артерії). Результати та обговорення. У післяопераційний період величина кісточково-плечового індексу статистично значуще не відрізнялася в групах (0,88 ± 0,11 в основній групі та 0,85 ± 0,17 у групі порівняння). Післяопераційних ускладнень в основній групі не було. Тривалість періоду від артеріотомії до відділення субстрату, який обтурує, становила (3,3 ± 1,3) хв в основній групі та (5,2 ± 1,5) хв у групі порівняння. При ультразвуковому допплерівському дослідженні потоків у ділянці загальної стегнової артерії швидкість пристінкового кровотоку (середні показники — (65,2 ± 7,7) і (47,9 ± 8,8) см/с відповідно) та величина відношення її до швидкості кровотоку по центральній осі (середні показники — (72,1 ± 8,1) і (62,0 ± 8,3) см/с) в основній групі були більшими, ніж у групі порівняння, що свідчить про наявність турбуленції. Висновки. Запропонований метод гідравлічної дезоблітерації не поступається оригінальному методу за ефективністю і прогнозом у найближчий післяопераційний період у хворих з критичною ішемією нижніх кінцівок та сприятливо впливає на гемодинамічні характеристики кровотоку в зоні виконаної дезоблітерації
There are no free copies

Find similar

Бондаревський, А. О.
Клінічні практичні настанови медичної служби НАТО з ушкодження судин [Text] / А. О. Бондаревський, Б. М. Коваль, В. М. Роговський // Хірургія України. - 2017. - N 1. - С. 11-17. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-main:
СОСУДИСТОЙ СИСТЕМЫ ПОВРЕЖДЕНИЯ -- VASCULAR SYSTEM INJURIES (терапия)
КЛИНИЧЕСКИЕ ПРОТОКОЛЫ -- CLINICAL PROTOCOLS
РАНЫ И ТРАВМЫ -- WOUNDS AND INJURIES (терапия)
Annotation: Висвітлено положення клінічних практичних настанов медичної служби НАТО з лікування травм та поранень магістральних судин, інтегрованих в об’єднану систему травм та реєстр травм (перегляд 2016 р.). Наголошується на складності проблеми в умовах сучасних бойових дій, обмежених технічних та кадрових ресурсів, що потребує від хірургів володіння прийомами судинної хірургії та здатності прийняти правильне рішення щодо надання скороченого або повного обсягу спеціалізованої ангіохірургічної допомоги. Положення клінічної практичної настанови медичної служби НАТО в цілому можна використовувати у повсякденній діяльності загальних та судинних хірургів при лікуванні бойових і побутових поранень судин. Окремі положення наведено з урахуванням аналізу публікацій у фахових виданнях та власного досвіду лікування поранень судин. Потребує вдосконалення система підготовки загальних та судинних хірургів, зокрема підготовчий період перед відбуттям у лікувальні заклади, розташовані в зоні проведення антитерористичної операції. Слід приділити увагу відпрацюванню технічних прийомів ангіохірургії (доступи, судинний шов), широко застосовуючи засоби технічного навчання та медичної симуляції, навчання в анатомічному театрі, in vitro
Additional Access Points:
Коваль, Б. М.
Роговський, В. М.

There are no free copies

Find similar

Тупчий, Н. А.
Клинический случай спонтанного разрыва аневризмы селезеночной артерии в ранний послеродовой период [Text] / Н. А. Тупчий // Хірургія України. - 2017. - N 1. - С. 90-93. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-main:
СЕЛЕЗЕНОЧНАЯ АРТЕРИЯ -- SPLENIC ARTERY (повреждения)
РАЗРЫВ СПОНТАННЫЙ -- RUPTURE, SPONTANEOUS
ГЕМОРРАГИИ -- HEMORRHAGE
ПОСЛЕРОДОВОЙ ПЕРИОД -- POSTPARTUM PERIOD
Annotation: Представлен клинический случай спонтанного разрыва аневризмы селезеночной артерии (АСА) у молодой женщины в ранний послеродовой период. Спонтанный разрыв АСА во время беременности и ранний послеродовой период — редкое событие, ассоциируется с высокой летальностью как матери, так и плода. АСА протекает бессимптомно. Выявить данную патологию достаточно сложно, как правило, это «находка» для врача. Диагностировать АСА можно при ультразвуковом исследовании, компьютерной томографии с контрастированием. Ограничение возможностей ультразвуковой диагностики зависит от врача и степени затухания ультразвуковых волн, которые проходят через жировую ткань и/или газ в кишечнике. Достаточно сложной может быть идентификация кальцинированных АСА. Стандартный скрининг всех беременных пациенток не является целесообразным из-за низкой частоты АСА. Рассмотрена этиологическая роль разных факторов, патофизиологический механизм развития, особенности течения АСА, диагностические методы
Представлено клінічний випадок спонтанного розриву аневризми селезінкової артерії (АСА) у молодої жінки в ранній післяпологовий період. Спонтанний розрив АСА під час вагітності і в ранній післяпологовий період — рідкісна подія, асоціюється з високим рівнем летальності як матері, так і плода. АСА перебігає безсимптомно. Виявити цю патологію досить складно, зазвичай це «знахідка» для лікаря. Діагностувати АСА можна під час ультразвукового дослідження, комп’ютерної томографії з контрастуванням. Обмеження можливостей ультразвукової діагностики залежать від лікаря і ступеня затухання ультразвукових хвиль, які проходять крізь жирову тканину або газ у кишечнику. Досить складною може бути ідентифікація кальцинованих АСА. Стандартний скринінг усіх вагітних пацієнток не є доцільним через низьку частоту АСА. Розглянуто етіологічну роль різних чинників, патофізіологічний механізм розвитку патології, особливість перебігу АСА, діагностичні методи
There are no free copies

Find similar

Повторные операции при послеоперационных осложнениях и рецидивах туберкулеза легких [Text] / Ю. Ф. Савенков, Ю. Ф. Кошак, П. Е. Бакулин // Хірургія України. - 2017. - N 1. - С. 54-60. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-main:
ТУБЕРКУЛЕЗ ЛЕГКИХ -- TUBERCULOSIS, PULMONARY (осложнения, хирургия)
ПОВТОРНАЯ ОПЕРАЦИЯ -- REOPERATION
Annotation: Цель работы — повысить эффективность хирургического лечения больных с осложненным течением послеоперационного периода и рецидивами туберкулеза легких на основе дифференцированной тактики определения показаний и выбора вида и объема операций. Материалы и методы. В легочно-хирургическом отделении КУ «ДОКЛПО „Фтизиатрия“» ДОС в период с 1987 по 2016 г. прооперировано 210 больных с послеоперационными осложнениями и рецидивами туберкулеза легких. Повторные резекции легкого по поводу местных или отдаленных ограниченных рецидивов туберкулеза выполнены 13 пациентам, заключительная одно- или двухэтапная пневмонэктомия — 33 больным с тотальным рецидивом туберкулеза в оперированном легком, 3-этапный вариант (торакостома, трансстернальная окклюзия главного бронха и ветви легочной артерии, доудаление легкого с ушиванием торакостомы) — 10 пациентам с «решетчатым» легким и эмпиемой плевры, лечебная экстраплевральная торакопластика — 25 больным с ограниченным кавернозным рецидивом при противопоказаниях к радикальным операциям, варианты торакомиопластических вмешательств — 94 пациентам с остаточной пострезекционной плевральной полостью или осумкованной эмпиемой плевры, трансстернальная реампутация культи главного бронха — 35 больным с культевыми свищами после пневмонэктомии. Результаты и обсуждение. У больных с местными и ограниченными рецидивами туберкулеза легких операцией выбора является анатомическая резекция доли легкого в сочетании с корригирующей торакопластикой (клиническая эффективность — 77 %). При противопоказаниях к резекции легкого или заключительной пневмонэктомии у пациентов с каверной в оперированном легком возможно применение экстраплевральной лечебной торакопластики (клиническая эффективность — 72 %). У больных с тотальным рецидивом, в том числе осложненным эмпиемой плевры, показана одно- или двухэтапная заключительная пневмонэктомия (клиническая эффективность — 82 %). Главное внимание при выполнении этих операций следует уделить формированию культи главного бронха для профилактики бронхиального свища. После его возникновения (18 % наблюдений) у половины больных возможно проведение трансстернальной реампутации культи бронха. Пациенты с остаточной пострезекционной плевральной полостью без бронхиального свища излечиваются селективной (4 — 5-реберной) торакомиопластикой в 98 % случаев. При остаточной полости, осложненной одним или несколькими бронхиальными свищами, в зависимости от ее локализации и размеров следует дифференцированно применять различные модификации торакомиопластических операций. Основной причиной неудач у этой категории больных является рецидив бронхиального свища. У пациентов с культевым свищом главного бронха независимо от длины культи, стороны операции, наличия деформации грудной клетки оптимальным вариантом является трансстернальная реампутация в срединном аорто-кавальном промежутке. Выводы. Тактика хирургического лечения больных с рецидивами и послеоперационными осложнениями туберкулеза легких должна быть дифференцированной и соответствовать характеру и стадии патологического процесса при наличии достаточных функциональных резервов в системе дыхания и кровообращения
Мета роботи — підвищити ефективність хірургічного лікування хворих з ускладненим перебігом післяопераційного періоду та рецидивами туберкульозу легень на основі диференційованої тактики визначення показань і вибору виду та обсягу операцій. Матеріали і методи. У легенево-хірургічному відділенні КЗ «ДОКЛПО „Фтизіатрія“» ДОР у період з 1987 до 2016 р. прооперовано 210 хворих з післяопераційними ускладненнями та рецидивами туберкульозу легень. Повторні резекції легені з приводу місцевих або віддалених обмежених рецидивів туберкульозу виконано 13 пацієнтам, — завершальна одно- або двохетапна пневмонектомія — 33 пацієнтам з тотальним рецидивом туберкульозу в оперованій легені, 3-етапний варіант (торакостома, трансстернальна оклюзія головного бронха та гілки легеневої артерії, довидалення легені з ушиванням торакостоми) 10 хворим з «гратчастою» легенею та емпіємою плеври, лікувальна екстраплевральна торакопластика 25 пацієнтам з обмеженим кавернозним рецидивом за наявності протипоказань до радикальних операцій, варіанти торакоміопластичних втручань — 94 хворим із залишковою пострезекційною плевральною порожниною або осумкованою емпіємою плеври, трансстернальна реампутація кукси головного бронха — 35 пацієнтам з куксою нориці після пневмонектомії. Результати та обговорення. У хворих з місцевими та обмеженими рецидивами туберкульозу легень операцією вибору є анатомічна резекція частки легені в поєднанні з коригувальною торакопластикою (клінічна ефективність — 77 %). За наявності протипоказань до резекції легені або завершальної пневмонектомії у хворих з каверною в оперованій легені можливе застосування екстраплевральної лікувальної торакопластики (клінічна ефективність — 72 %). У хворих з тотальним рецидивом, зокрема ускладненим емпіємою плеври, показана одно- або двохетапна завершальна пневмонектомія (клінічна ефективність — 82 %). Головну увагу при виконанні цих операцій слід приділити формуванню кукси головного бронха для профілактики бронхіальної нориці. Після її виникнення (18 % спостережень) у половини хворих можливе проведення трансстернальної реампутації кукси бронха. Пацієнтів із залишковою пострезекційною плевральною порожниною без бронхіальної нориці виліковують селективною (4 — 5-реберною) торакоміопластикою в 98 % випадків. При залишковій порожнині, ускладненій однією або декількома бронхіальними норицями, залежно від її локалізації та розмірів слід диференційовано застосовувати різні модифікації торакоміопластичних операцій. Основною причиною невдач у цієї категорії хворих є рецидив бронхіальної нориці. У хворих з куксовою норицею головного бронха незалежно від довжини кукси, сторони операції, наявності деформації грудної клітки оптимальною є трансстернальна реампутація в серединному аорто-кавальному проміжку. Висновки. Тактика хірургічного лікування хворих з рецидивами і післяопераційними ускладненнями туберкульозу легень має бути диференційованою та відповідати характеру і стадії патологічного процесу за наявності достатніх функціональних резервів у системі дихання та кровообігу
Additional Access Points:
Савенков, Ю. Ф.
Кошак, Ю. Ф.
Бакулин, П. Е.

There are no free copies

Find similar

10.

Фомін, П. Д.
Ректор, міністр-реформатор, видатний учений і хірург [Text] / П. Д. Фомін, П. А. Повч // Хірургія України. - 2017. - N 1. - С. 123-126

Annotation: До 100-річчя від дня народження видатного хірурга, вченого, організатора охорони здоров’я, державного діяча, члена-кореспондента НАН і АМН України, заслуженого діяча науки і техніки України, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки, премії імені акад. О.О. Богомольця НАН України, завідувача кафедри хірургії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, доктора медичних наук, професора В.Д. Братуся
Additional Access Points:
Повч, П. А.
Братусь, Василь Дмитрович (хірург ; 1916-2008) \про нього\

There are no free copies

Find similar

11.

Симультанные лапароскопические вмешательства на органах брюшной полости у больных с ожирением при коррекции птоза передней брюшной стенки [Text] / В. Г. Мишалов [и др.] // Хірургія України. - 2017. - N 1. - С. 30-34. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-main:
ХОЛЕЦИСТЭКТОМИЯ ЛАПАРОСКОПИЧЕСКАЯ -- CHOLECYSTECTOMY, LAPAROSCOPIC
ЛАПАРОСКОПИЯ -- LAPAROSCOPY
Key words(unnormalized):
Адгезиолизис
Annotation: Цель работы — разработать технику симультанного лапароскопического этапа операции у больных с ожирением при коррекции птоза передней брюшной стенки. Материалы и методы. Обследованы 102 больных (мужчин — 3 (2,9 %), женщин — 99 (97,1 %)) с ожирением, птозом передней брюшной стенки, сочетанной патологией органов брюшной полости и передней брюшной стенки, которым выполняли абдоминопластику и симультанные лапароскопические вмешательства (ЛВ) на органах брюшной полости. Средний возраст больных составил (51,2 ± 0,6) года. Сопутствующие заболевания сердечно-сосудистой системы имели место у 76,5 % пациентов. Больным группы сравнения (n = 52) на первом этапе проводили ЛВ: лапароскопическую холецистэктомию (ЛХЭ, n = 46), лапароскопический адгезиолизис (n = 6), устранение грыжи и/или диастаза прямых мышц живота, на втором этапе — липодермэктомию (ЛДЭ). Больных основной группы (n = 50) оперировали с использованием лапаролифтинга при пневмоперитонеуме 6 — 8 мм рт. ст. У них на первом этапе осуществляли отсепаровывание кожно-жирового лоскута и фиксирование лоскута к горизонтальной штанге, на втором этапе устанавливали троакары через апоневротично-мышечный слой (под лоскутом), выполняли ЛХЭ (n = 45) или лапароскопический адгезиолизис (n = 5), устранение грыжи и/или диастаза прямых мышц живота, на третьем этапе — ЛДЭ. Результаты и обсуждение. В послеоперационный период осложнения со стороны сердечно-сосудистой и дыхательной систем наблюдали только в группе сравнения: синоатриальную блокаду — у 2 (3,8 %) пациентов, желудочковую экстрасистолию с высокой степенью градации — у 3 (5,8 %), пневмонию — у 1 (1,9 %). Кроме того, у 2 (3,8 %) больных возник тромбофлебит вен нижних конечностей, еще у 2 (3,8 %) — послеоперационный парез кишечника. Серома послеоперационной раны в зоне ЛДЭ возникла у 13,5 % больных группы сравнения и у 14,0 % — основной группы, гематома — соответственно у 1,9 и 2,0 %. Инфильтрат, серомы, нагноение троакарной раны и инфильтрат в брюшной полости отмечены только у пациентов группы сравнения (р = 0,019). Троакарная послеоперационная грыжа возникла у 5 (9,6 %) больных группы сравнения. Выводы. Разработанная техника проведения симультанного лапароскопического этапа операции у больных с ожирением при лечении птоза передней брюшной стенки позволяет избежать интра- и послеоперационных осложнений со стороны сердечно-сосудистой и дыхательной систем, статистически значимо (р < 0,05) снизить частоту послеоперационных гнойно-воспалительных осложнений с 34,6 до 16,0 %, и троакарных грыж с 9,6 до 0,0 % в отдаленный послеоперационный период
Мета роботи — розробити техніку проведення симультанного лапароскопічного етапу операції у хворих з ожирінням при корекції птозу передньої черевної стінки. Матеріали і методи. Обстежено 102 хворих (чоловіків — 3 (2,9 %), жінок — 99 (97,1 %)) з ожирінням, птозом передньої черевної стінки, поєднаною патологією органів черевної порожнини і передньої черевної стінки, яким виконували абдомінопластику та симультанні лапароскопічні втручання (ЛВ) на органах черевної порожнини. Середній вік хворих становив (51,2 ± 0,6) року. Супутні захворювання серцево-судинної системи відзначено у 76,5 % пацієнтів. Хворим групи порівняння (n = 52) на першому етапі проводили ЛВ: лапароскопічну холецистектомію (ЛХЕ, n = 46), лапароскопічний адгезіолізис (n = 6), усунення грижі та/або діастазу прямих м’язів живота, на другому етапі — ліподермектомію (ЛДЕ). Хворих основної групи (n = 50) оперували з використанням лапароліфтингу при пневмоперитонеумі 6 — 8 мм рт. ст. У них на першому етапі здійснювали вісепаровування шкірно-жирового клаптя та фіксацію клаптя до горизонтальної штанги. На другому етапі встановлювали троакари крізь апоневротично-м’язовий шар (під клаптем), виконували ЛХЕ (n = 45) або лапароскопічний адгезіолізис (n = 5), усунення грижі та/або діастазу прямих м’язів живота; на третьому етапі — ЛДЕ. Результати та обговорення. В післяопераційний період ускладнення з боку серцево-судинної і дихальної систем спостерігали лише в групі порівняння: синоатріальну блокаду — у 2 (3,8 %) пацієнтів, шлуночкову екстрасистолію з високим ступенем градації — у 3 (5,8 %), пневмонію — в 1 (1,9 %). Крім того, у 2 (3,8 %) хворих виник тромбофлебіт вен нижніх кінцівок, ще у 2 (3,8 %) — післяопераційний парез кишечника. Серома післяопераційної рани в зоні ЛДЕ виникла у 13,5 % хворих групи порівняння та у 14,0 % — основної групи, гематома — відповідно у 1,9 та 2,0 %. Інфільтрат, серома, нагноєння троакарної рани та інфільтрат у черевній порожнині відзначено лише у пацієнтів групи порівняння (р = 0,019). Троакарна післяопераційна грижа виникла у 5 (9,6 %) хворих групи порівняння. Висновки. Розроблена техніка проведення симультанного лапароскопічного етапу операції у хворих з ожирінням при лікуванні птозу передньої черевної стінки дає змогу уникнути інтра- та післяопераційних ускладнень з боку серцево-судинної і дихальної систем, статистично значущо (р < 0,05) знизити частоту післяопераційних гнійно-запальних ускладнень з 34,6 до 16,0 % і троакарних гриж з 9,6 до 0,0 % у віддалений післяопераційний період
Additional Access Points:
Мишалов, В. Г.
Кондакова, Е. Ю.
Бондарев, Р. В.
Маркулан, Л. Ю.
Кондратенко, С. А.

There are no free copies

Find similar

12.

Малиновский, А. В.
Сравнение лапароскопической ненатяжной каркасной аллопластики облегченным сетчатым имплантатом гигантских грыж пищеводного отверстия диафрагмы: отдаленные результаты проспективного рандомизированного исследования [Text] / А. В. Малиновский, В. В. Грубник // Хірургія України. - 2017. - N 1. - С. 23-29. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-main:
ГРЫЖА ПИЩЕВОДНОГО ОТВЕРСТИЯ -- HERNIA, HIATAL (хирургия)
ПРОТЕЗЫ И ИМПЛАНТАТЫ -- PROSTHESES AND IMPLANTS
ПОЛИТЕТРАФТОРЭТИЛЕН -- POLYTETRAFLUOROETHYLENE
РАНДОМИЗИРОВАННОЕ КОНТРОЛИРУЕМОЕ КЛИНИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ -- RANDOMIZED CONTROLLED TRIAL
Key words(unnormalized):
НИТИНОЛ
Annotation: Цель работы — изучить в проспективном рандомизированном исследовании отдаленные результаты использования при гигантских грыжах пищеводного отверстия диафрагмы (ГПОД) нового метода ненатяжной аллопластики с помощью облегченного политетрафторэтиленового имплантата с периферическим нитиноловым каркасом Rebound — Hiatal (MMDI) и двухслойной пластики облегченным частично рассасывающимся имплантатом по оригинальной методике. Материалы и методы. Исследование GIANT (№ NCT 01780285, Clinical trials.gov) было начато в июле 2013 г. Набор пациентов завершен в январе 2015 г. Основные критерии включения: 1) ГПОД II и III типа, 2) площадь пищеводного отверстия диафрагмы более 20 см2 (интраоперационный критерий). Основные критерии исключения: 1) оценка операционного риска по ASA > II, 2) возраст пациента менее 20 и более 80 лет, 3) индекс массы тела менее 16 кг/м2 и более 39 кг/м2, 4) нарушения перистальтики пищевода, 5) пептические стриктуры пищевода, 6) укорочение пищевода (интраоперационный критерий), 7) пищевод Барретта, требующий абляции. В исследование было первоначально включено 50 больных, 2 из них не соответствовали критериям отбора, 1 больной отказался от участия в исследовании. Оставшихся больных распределили на две группы: 1-ю (n = 24), в которой использовали двухслойную пластику облегченным частично рассасывающимся имплантатом, и 2-ю (n = 23), в которой применили метод ненатяжной каркасной аллопластики. Группы были сопоставимыми по демографическим и дооперационным показателям. Отдаленные результаты изучены через 2 года у 45 пациентов. Результаты и обсуждение. Частота анатомических рецидивов была значимо ниже во 2-й группе (22,7 по сравнению с 0 %, p = 0,0216). Пищеводных осложнений не отмечено в обеих группах. По объективным показателям (степень рефлюкс-эзофагита, индекс DeMeester и время пассажа контраста по пищеводу) лучшие результаты отмечены во 2-й группе. Выводы. При гигантских ГПОД предложенный метод ненатяжной каркасной аллопластики позволяет значительно снизить частоту анатомических рецидивов по сравнению с двухслойной пластикой облегченным частично рассасывающимся имплантатом без повышения частоты осложнений. Новый метод каркасной пластики можно рассматривать как метод выбора в лечении гигантских ГПОД
Мета роботи — вивчити в проспективному рандомізованому дослідженні віддалені результати використання при гігантських грижах стравохідного отвору діафрагми (ГСОД) нового методу ненатяжної алопластики за допомогою полегшеного політетрафторетиленового імплантату з периферичним нітиноловим каркасом Rebound — Hiatal (MMDI) та двошарової пластики полегшеним імплантатом, який частково розсмоктується, за оригінальною методикою. Матеріали і методи. Дослідження GIANT (№ NCT 01780285, Clinicaltrials.gov) розпочато в липні 2013 р. Набір пацієнтів завершено в січні 2015 р. Основні критерії залучення: 1) ГСОД II і III типу, 2) площа стравохідного отвору діафрагми — понад 20 см2 (інтраопераційний критерій). Основні критерії вилучення: 1) оцінка операційного ризику за ASA > II, 2) вік пацієнта менше ніж 20 та більше ніж 80 років, 3) індекс маси тіла менше ніж 16 кг/м2 і більше ніж 39 кг/м2, 4) порушення перистальтики стравоходу, 5) пептичні стриктури стравоходу, 6) вкорочення стравоходу (інтраопераційний критерій), 7) стравохід Барретта, який потребує абляції. У дослідження попередньо залучили 50 хворих, з них 2 не відповідали критеріям відбору, 1 хворий відмовився від участі в дослідженні. Решту хворих розділили на дві групи: 1-шу (n = 24) — групу застосування двошарової пластики полегшеним імплантатом, який частково розсмоктується, і 2-гу (n = 23) — групу застосування методу ненатяжної каркасної алопластики. Групи були порівнянними за демографічними і доопераційними показниками. Віддалені результати вивчено через 2 роки у 45 пацієнтів. Результати та обговорення. Частота анатомічних рецидивів була значущо нижчою в 2-й групі (22,7 % проти 0 %, p = 0,0216). Стравохідних ускладнень не зафіксували в обох групах. За об’єктивними показниками (ступінь рефлюкс-езофагіту, індекс DeMeester та час пасажу контрасту по стравоходу) кращі результати відзначено в 2-й групі. Висновки. При гігантських ГСОД запропонований метод ненатяжної каркасної алопластики дає змогу значно знизити частоту анатомічних рецидивів порівняно з двошаровою пластикою полегшеним імплантатом, який частково розсмоктується, без збільшення частоти ускладнень. Новий метод каркасної пластики можна розглядати як метод вибору в лікуванні гігантських ГСОД
Additional Access Points:
Грубник, В. В.

There are no free copies

Find similar

13.

Король, С. О.
Статистична характеристика вогнепальних та мінно-вибухових поранень стегна, отриманих під час проведення антитерористичної операції [Text] / С. О. Король, Б. В. Матвійчук, В. М. Коваленко // Хірургія України. - 2017. - N 1. - С. 18-22. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-main:
РАНЫ ОГНЕСТРЕЛЬНЫЕ -- WOUNDS, GUNSHOT
БЕДРА ПОВРЕЖДЕНИЯ -- HIP INJURIES
Annotation: Мета роботи — проаналізувати структуру вогнепальних та мінно-вибухових поранень стегна, отриманих під час проведення антитерористичної операції. Матеріали і методи. Здійснено статистичний аналіз структури 979 вогнепальних та мінно-вибухових поранень стегна у 613 осіб, поранених під час проведення антитерористичної операції на сході України в період з 2014 до 2015 р. Результати та обговорення. Частка поранень стегна у структурі бойової травми кінцівок дорівнювала 29,13 %. Ізольовані поранення діагностовано в 38,00 % випадків, множинні — у 35,03 %, поєднані — у 26,97 %. Частота осколкових поранень становила 86,93 %, кульових — 11,64 %, мінно-вибухових — 1,43 %. Вогнепальні переломи стегнової кістки супроводжували 8,38 % поранень, відриви кінцівок — 0,82 %. Найчастіше уражалися передня (41,77 %) та зовнішня (26,46 %) поверхні середньої третини стегна. Висновки. Результати дослідження слід ураховувати при створенні модулів бронежилета для захисту кінцівок військовослужбовців
Additional Access Points:
Матвійчук, Б. В.
Коваленко, В. М.

There are no free copies

Find similar

14.

Сучасне визначення сепсису та септичного шоку у хворих з глибокими поширеними опіками [Text] / Г. П. Козинець, О. Ю. Сорокіна, С. В. Слєсаренко // Хірургія України. - 2017. - N 1. - С. 109-117. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-main:
ОЖОГИ -- BURNS (осложнения)
СЕПСИС -- SEPSIS (диагностика, терапия)
МУЛЬТИОРГАННАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- MULTIPLE ORGAN FAILURE (диагностика, терапия)
Annotation: Сепсис розглядають як небезпечний для життя стан, спричинений інфекцією, який асоціюється з високим ризиком смерті. До груп ризику розвитку сепсису відносять пацієнтів із порушенням цілісності шкіри — ранами, опіками, шкірними інфекціями тощо. Доведено, що площа глибокого опіку, вік постраждалого та інгаляційні ураження пов’язані з ризиком розвитку синдрому поліорганної недостатності, сепсису і смерті. Загальновизнано складність проведення диференційованого діагнозу між синдромом системної запальної відповіді у пацієнтів з тяжкими опіками та сепсисом. Велика кількість визначень і термінів, які використовують для сепсису, септичного шоку і дисфункції органів, спричиняє розбіжності у встановленні діагнозу. Наведено нові визначення сепсису і септичного шоку. Представлено основні напрями діагностики та терапії сепсису і септичного шоку
Additional Access Points:
Козинець, Г. П.
Сорокіна, О. Ю.
Слєсаренко, С. В.

There are no free copies

Find similar

15.

Геник, С. М.
Сучасний стан діагностики та лікування аневризм вісцеральних артерій [Text] / С. М. Геник // Хірургія України. - 2017. - N 1. - С. 118-122. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-main:
АНЕВРИЗМА -- ANEURYSM (диагностика, терапия)
АРТЕРИИ -- ARTERIES (патология)
ТОМОГРАФИЯ КОМПЬЮТЕРНАЯ МУЛЬТИДЕТЕКТОРНАЯ -- MULTIDETECTOR COMPUTED TOMOGRAPHY
Annotation: Аневризми вісцеральних артерій трапляються порівняно рідко і в більшості випадків є діагностичною знахідкою при обстеженні хворих з абдомінальною патологією. Перше місце за частотою посідають аневризми селезінкової артерії, друге — аневризми печінкової артерії, рідше трапляються аневризми гастродуоденальної, панкреатодуоденальної артерій, артерій підшлункової залози, ще рідше — верхньої брижової артерії та черевного стовбура. Причини виникнення справжніх аневризм вісцеральних артерій — атеросклероз, фібром’язова дисплазія, порушення будови колагенових волокон, зменшення м’язових волокон. Псевдоаневризми виникають при травматичному пошкодженні судинної стінки, спричиненому ятрогенією, інфікуванням, запаленням або васкулітом. Спектр клінічних виявів обмежений і неспецифічний. Хворі скаржаться на біль у животі різної локалізації і характеру та абдомінальний дискомфорт. У таких хворих попередньо діагностують захворювання органів черевної порожнини (гострий і хронічний панкреатит, жовчнокам’яну хворобу, пухлини тощо). До методів діагностики належать ультразвукове дослідження, мультиспіральна комп’ютерна томографія з контрастуванням, селективна ангіографія, визначення предикторів розвитку неспроможності стінки аневризми — матриксних металопротеїназ ММР-2 і ММР-9 у сироватці крові. З огляду на високий ризик розриву аневризми, часто зі смертельною кровотечею, лікування як симптомних, так і асимптомних аневризм вісцеральних артерій обов’язкове. Вибір методу лікування залежить від тяжкості стану хворого, клінічних виявів, локалізації аневризми та її морфології. Перевагу віддають ендоваскулярним методам, таким як від’єднання аневризми вісцеральної артерії від кровоплину, емболізація порожнини аневризми, емболізація артерії дистальніше і проксимальніше за шийку аневризми, ендопротезування, стент-асистувальна оклюзія
There are no free copies

Find similar

16.

Головко, С. В.
Фотоселективна вапоризація простати із застосуванням лазера Greenlight потужністю 120 Вт [Text] / С. В. Головко, О. Ф. Савицький // Хірургія України. - 2017. - N 1. - С. 87-89. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-main:
ПРЕДСТАТЕЛЬНОЙ ЖЕЛЕЗЫ ГИПЕРПЛАЗИЯ -- PROSTATIC HYPERPLASIA (терапия)
ЛАЗЕРНАЯ ТЕРАПИЯ -- LASER THERAPY
Annotation: Мета роботи — оцінити ефективність лікування хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози з використанням фотоселективної вапоризації простати HPS-лазером потужністю 120 Вт. Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 200 хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози з використанням фотоселективної вапоризації простати HPS-лазером потужністю 120 Вт. У більшості пацієнтів кількість балів за шкалою IPSS перевищувала 16. Медикаментозне лікування було неефективним. Максимальна швидкість сечовипускання дорівнювала в середньому 10 мл/с, об’єм залишкової сечі — понад 50 мл. Об’єм простати за даними трансректального ультразвукового дослідження становив від 64 до 115 см3. Результати та обговорення. Середня тривалість катетеризації — (1,3 ± 0,7) доби, госпіталізації — (2,1 ± 1,6) доби. Середня кількість використаної енергії — (372,5 ± 28,0) кДж. Інтраопераційний гемостаз застосовано у 4 (2 %) хворих, у яких об’єм простати перевищував 100 см3. Порівняно з вихідними даними зафіксовано значне зменшення рівня простатспецифічного антигена та об’єму простати. Висновки. Фотоселективна вапоризація простати — безпечний та ефективний спосіб лікування пацієнтів, котрі страждають на доброякісну гіперплазію передміхурової залози, забезпечує кращі інтраопераційні та ранні післяопераційні результати, меншу тривалість госпіталізації
Additional Access Points:
Савицький, О. Ф.

There are no free copies

Find similar

17.

Хірургічні аспекти діагностики і лікування аспергільозу легень [Text] / М. С. Опанасенко [и др.] // Хірургія України. - 2017. - N 1. - С. 46-53. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-main:
ЛЕГКИХ АСПЕРГИЛЛЕЗ -- PULMONARY ASPERGILLOSIS (диагностика, терапия)
ТОРАКОПЛАСТИКА -- THORACOPLASTY (методы)
Annotation: Мета роботи — представити лікарям широкого профілю і торакальним хірургам досвід клініки щодо діагностики та хірургічного лікування аспергільозу легень. Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 12 хворих на аспергільоз легень. Результати та обговорення. В 10 (83,3 %) випадках діагностовано аспергілому легені, в 2 (16,7 %) випадках після відеоторакоскопічної біопсії легені — інвазивний аспергільоз. Радикальні оперативні втручання виконано 7 (70,0 %) пацієнтам з аспергіломою, 3 (30,0 %) хворим було відмовлено в операції через значні вентиляційні порушення. Висновки. Частота інтраопераційних ускладнень у хворих з аспергіломою легені становила 28,6 %, післяопераційних — 42,9 %. Ефективність хірургічного лікування хворих на аспергілому легені — 85,7 %
Additional Access Points:
Опанасенко, М. С.
Конік, Б. М.
Кшановський, О. Е.
Терешкович, О. В.
Бичковський, В. Б.
Леванда, Л. І.

There are no free copies

Find similar

18.

Ничитайло, М. Е.
Эноксапарин в профилактике послеоперационных осложнений лапароскопической холецистэктомии [Text] / М. Е. Ничитайло, И. И. Булик // Хірургія України. - 2017. - N 1. - С. 70-73. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-main:
ХОЛЕЦИСТЭКТОМИЯ ЛАПАРОСКОПИЧЕСКАЯ -- CHOLECYSTECTOMY, LAPAROSCOPIC
ТРОМБОЭМБОЛИЯ -- THROMBOEMBOLISM (осложнения)
ЭНОКСАПАРИН -- ENOXAPARIN (терапевтическое применение)
Annotation: Цель работы — оценить целесообразность специфической профилактики тромбоэмболических и инфекционных осложнений при лапароскопической холецистэктомии. Материалы и методы. Проведен системный анализ наблюдений за 60 больными желчнокаменной болезнью, которым выполнена лапароскопическая холецистэктомия. Сформированы две рандомизированные группы пациентов: основную группу составили 26 больных, которым в комплекс консервативной терапии (бинтование нижних конечностей эластическими бинтами до операции и в течение всего послеоперационного периода, коррекция нарушений реологических свойств крови, адекватное обезболивание во время операции и в ранний послеоперационный период) был включен препарат эноксапарина («Фленокс», ПАО «Фармак») в профилактической дозе 0,2 мл (2000 анти-Ха МЕ), который вводили за 2 ч до операции и в такой же дозе в течение 5 сут в послеоперационный период, группу сравнения — 24 больных, сопоставимых по степени риска тромбоэмболических осложнений, которые получали стандартную схему терапии без применения эноксапарина. Результаты и обсуждение. У больных основной группы перистальтика восстановилась в среднем через (36,0 ± 0,8) ч после операции, а у больных группы сравнения — через (42,0 ± 0,9) ч. Тромбоэмболических осложнений у больных основной группы не выявлено. У одной больной группы сравнения на 3-и сутки пребывания в стационаре диагностирован тромбоз глубоких вен правой голени, который потребовал применения консервативной терапии в условиях стационара в течение 10 сут. Длительность пребывания в стационаре после операции у больных основной группы составила в среднем (72,0 ± 0,7) ч, у пациентов группы сравнения — (96,0 ± 0,5) ч. Трудоспособность восстановилась в среднем через (14,0 ± 0,5) и (20,0 ± 0,5) сут соответственно. Выводы. У больных с низкой степенью риска целесообразно применение эноксапарина в профилактической дозе 0,2 мл (2000 анти-Ха МЕ) за 2 ч до операции и в той же дозе в течение 5 сут послеоперационного периода, поскольку обязательными условиями выполнения лапароскопической холецистэктомии являются пневмоперитонеум, интубационный наркоз и фовлеровское положение больного на операционном столе — факторы риска возникновения тромбоэмболических осложнений в послеоперационный период
Мета роботи — оцінити доцільність специфічної профілактики тромбоемболічних та інфекційних ускладнень при лапароскопічній холецистектомії. Матеріали і методи. Проведено системний аналіз спостережень за 60 хворими на жовчнокам’яну хворобу, яким виконано лапароскопічну холецистектомію. Сформовано дві рандомізовані групи пацієнтів: до основної групи ввійшли 26 хворих, котрим у комплекс консервативної терапії (бинтування нижніх кінцівок еластичними бинтами до операції і впродовж усього післяопераційного періоду, корекція порушень реологічних властивостей крові, адекватне знеболювання під час операції та в ранній післяопераційний період) додали препарат еноксапарину («Фленокс», ПАО «Фармак») у профілактичній дозі 0,2 мл (2000 анти-Ха МО), який вводили за 2 год до операції і в такій самій дозі впродовж 5 діб у післяопераційний період, до групи порівняння — 24 хворих, зіставних за ступенем ризику тромбоемболічних ускладнень, які отримували стандартну схему терапії без застосування еноксапарину. Результати та обговорення. У хворих основної групи перистальтика відновилася в середньому через (36,0 ± 0,8) год після операції, а у хворих групи порівняння — через (42,0 ± 0,9) год. Тромбоемболічних ускладнень у хворих основної групи не виявлено. В однієї хворої групи порівняння на 3-тю добу перебування в стаціонарі діагностовано тромбоз глибоких вен правої гомілки, який потребував застосування консервативної терапії в умовах стаціонару впродовж 10 діб. Тривалість перебування в стаціонарі після операції у хворих основної групи становила в середньому (72,0 ± 0,7) год, у пацієнтів групи порівняння — (96,0 ± 0,5) год. Працездатність відновилася в середньому через (14,0 ± 0,5) і (20,0 ± 0,5) доби. Висновки. У хворих з низьким ступенем ризику доцільно використовувати еноксапарин у профілактичній дозі 0,2 мл (2000 анти-Ха МО) за 2 год до операції і в такій самій дозі впродовж 5 діб у післяопераційний період, оскільки обов’язковими умовами виконання лапароскопічної холецистектомії є пневмоперитонеум, інтубаційний наркоз та фовлерівське положення хворого на операційному столі — чинники ризику виникнення тромбоемболічних ускладнень у післяопераційний період
Additional Access Points:
Булик, И. И.

There are no free copies

Find similar

Standard

Advanced

Professional

Through the dictionary

UDC-navigator

Thematic navigator

Access statistics

© International Association of users and developers of electronic libraries and new information technology
(ELNIT Association)