Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

у знайденому

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: (<.>A=Антонів, А. А.$<.>)

Загальна кількість знайдених документів : 52
Показані документи з 1 по 10

1-10 11-20 21-30 31-40 41-50 51-52

Інтенсивність фіброзоутворення в печінці хворих на неалкогольний стеатогепатит на тлі ожиріння І-ІІ ступенів та хронічну хворобу нирок [Текст] = The intensity of fibrogenesis in the liver in patients with non-alcoholic steatohepatitis on the background of I-II degree of obesity and chronic kidney disease / О. С. Хухліна [та ін.] // Здобутки клінічної і експериментальної медицини. - 2018. - N 2. - С. 147-151

MeSH-головна:
НЕАЛКОГОЛЬНАЯ ЖИРОВАЯ БОЛЕЗНЬ ПЕЧЕНИ -- NON-ALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY
ПОЧЕК БОЛЕЗНИ -- KIDNEY DISEASES
ЦИРРОЗЫ ПЕЧЕНИ -- LIVER CIRRHOSIS
Анотація: Мета роботи – дослідити біохімічні маркери фіброзу печінки при НАСГ, що розвинувся на тлі ожиріння І–ІІ ступенів та ХХН І–ІІІ стадій
У хворих на НАСГ на тлі ожиріння найчастіше спостерігали перицелюлярний фіброз (у 100 % випадків), дещо рідше зустрічали фіброз перисинусоїдально типу (39,3 %) та центролобулярний (35,7 %) і у 10,7 % спостерігали перипортальний та портальний фіброз печінки. У хворих на НАСГ на тлі ожиріння та ХХН І–ІІІ ст. перицелюлярний фіброз також виявляли у 100 % випадків, значний відсоток займали перисинусоїдальний (78,1 %) та перивенулярний (68,8 %) фіброз 3-ї зони, а також фіброз портального та/або перипортального типу з поодинокими септами (25,0 %)
Дод.точки доступу:
Хухліна, О. С.
Антонів, А. А.
Кузьмінська, О. Б.
Ляхович, О. Д.
Мандрик, О.Є.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Зміни активності суглобового синдрому у хворих із коморбідним перебігом остеоартрозу та ожиріння залежно від призначеного нестероїдного протизапального препарату [Текст] = Changes in the activity of articular syndrome in patients with comorbid course of osteoarthritis and obesity, depending on the prescribed nonsteroidal anti-inflammatory drug / О. С. Хухліна [та ін.] // Здобутки клінічної і експериментальної медицини. - 2018. - N 2. - С. 159-165

MeSH-головна:
ОСТЕОАРТРИТ -- OSTEOARTHRITIS
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY
ПРОТИВОВОСПАЛИТЕЛЬНЫЕ СРЕДСТВА НЕСТЕРОИДНЫЕ -- ANTI-INFLAMMATORY AGENTS, NON-STEROIDAL
Анотація: Мета дослідження – встановити активність суглобового синдрому у хворих на остеоартроз та ожиріння залежно від призначеного НПЗП. Матеріал і методи. З метою з’ясування особливостей перебігу суглобового синдрому у хворих на остеоартроз (ОА) із реактивним синовіїтом залежно від ступеня ожиріння на тлі призначення нестероїдних протизапальних препаратів (НСПП) (німесулід, мелоксикам, диклофенак, парацетамол, ібупрофен) обстежено 96 пацієнтів з ОА колінних суглобів із ожирінням І–ІІІ ступенів. Результати. У досліджуваних групах показники візуальної аналогової шкали, рівня індивідуального болю, вираженості болю, скутості суглобів, функціональної здатності за опитувальником WOMAC достовірно (p0,05) покращилися після призначення терапії. Встановлено, що із збільшенням індексу маси тіла (ІМТ) активність суглобового синдрому контролювати все складніше. Висновки. Отримані результати підтверджують негативний вплив ожиріння на перебіг ОА. Застосування протизапальної терапії з метою усунення больового синдрому показало значно нижчу ефективність у хворих із коморбідним перебігом ОА та ожиріння ΙIΙ ступеня, порівняно з хворими з меншою масою тіла. Усі НПЗП показали високу протизапальну та знеболювальну активність у хворих із коморбідним перебігом ОА та ожиріння упродовж двох тижнів лікування. Найвищу ефективність щодо усунення суглобового синдрому у цих хворих продемонстрували ібупрофен та диклофенак
Дод.точки доступу:
Хухліна, О. С.
Ляхович, О. Д.
Каньовська, Л. В.
Гайдичук, В.С.
Антонів, А. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Хухліна, О. С.
Ультрасонографічні та патоморфологічні маркери стеатозу печінки у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки залежно від наявності коморбідної хронічної хвороби нирок (хронічний пієлонефрит) та ожиріння [Текст] / О. С. Хухліна, А. А. Антонів // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 2. - С. 25-32

MeSH-головна:
НЕАЛКОГОЛЬНАЯ ЖИРОВАЯ БОЛЕЗНЬ ПЕЧЕНИ -- NON-ALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE (осложнения, патология, ультрасонография)
ПИЕЛОНЕФРИТ -- PYELONEPHRITIS (осложнения, ультрасонография)
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (осложнения)
Анотація: Мета роботи — встановити особливості ультрасонографічних та патоморфологічних змін паренхіми печінки у хворих на неалкогольний стеатоз печінки (НАСП) та неалкогольний стеатогепатит (НАСГ) залежно від наявності коморбідної хронічної хвороби нирок (ХХН) та ожиріння. Матеріали та методи. Обстежено 384 хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП), з яких 84 мали ожиріння І ступеня і склали першу групу, яку поділено на дві підгрупи: 32 хворих на НАСП та 52 хворих на НАСГ; 270 хворих на НАЖХП із коморбідним ожирінням І ступеня та ХХН І—ІІІ стадії (друга група), у тому числі 110 хворих на НАСП та 160 хворих на НАСГ. Групу контролю склали 90 хворих на ХХН І—ІІІ стадії з нормальною масою тіла (третя група). Середній вік пацієнтів склав (45,8 ± 3,81) року. Результати та обговорення. Дослідження показало, що за коморбідності ожиріння та НАСГ із ХХН зростають ступінь стеатозу (площа гепатоцитів, уражених жировою дистрофією), ступінь балонної, гіаліново-краплинної дистрофії, дистрофічні зміни із центролобулярної зони (3) заглиблюються в середину часточки з розвитком панацинарного ураження та залученням зони 1. Перебіг НАСГ із ХХН характеризується достовірно вищою частотою виникнення та гістологічною активністю, що призводить до прогресування фібротичних змін у печінці F2—F3. Висновки. Коморбідний перебіг НАСГ із ХХН характеризується вищим ступенем стеатозу печінки (ССП) (гепаторенальний індекс (ГРІ) у 1,3 разу вищий у порівнянні з групою хворих на НАСГ; p 0,05) та вищим діагностичним порогом значень ГРІ, який у сильному взаємозв’язку корелює із ССП, визначеним за стеатотестом (r
Objective — to establish the peculiarities of ultrasonographic and pathomorphological changes of liver parenchyma in patients with non-alcoholic liver steatosis (NAS) and non-alcoholic steatohepatitis (NASH) depending on the presence of comorbid chronic kidney disease (CKD) and obesity Materials and methods. The examinations involved 384 patients with non-alcoholic fatty liver disease (NAFLD), from them 84 subjects with I degree obesity (1 group) were divided into 2 subgroups: 32 patients with NAS and 52 patients with NASH. The second group consisted of 270 patients with NAFLD with comorbid I degree obesity and CKD І—ІІІ stage and included 110 patients with NAS and 160 patients with NASH. The control group consisted of 90 patients with CKD of the І—ІІІ stage with normal body weight (group 3). The mean age of patients was (45.8 ± 3.81) years. Results and discussion. The study demonstrated that the comorbidity of obesity and NASH with CKD increases the degree of steatosis (the area of hepatocytes affected by fatty liver dystrophy), the degree of ballooning degeneration, hyaline-drop dystrophy; the dystrophic changes in the centrilobular zone (3) deepen in the middle of the lobe with the development of panacinar injury and the involvement of zone 1. The course of NASH with CKD is characterized by a significantly higher incidence and intensity of clinical syndromes and the degree of biochemical and histological activity, which leads to the progression of fibrotic changes in the liver F2—F3. Conclusions. The NASH and CKD comorbidity is characterized by a higher degree of liver steatosis (LSD) (hepatorenal index 1.3 times higher than in the group of patients with NASH, p 0.05) and the higher diagnostic threshold of values of the hepatotoxic index, which in strong interdependence correlates with the degree of steatosis of the liver, determined by Steato-test (r
Дод.точки доступу:
Антонів, А. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Інтенсивність фіброзування паренхіми печінки у хворих на алкогольний і неалкогольний стеатогепатит залежно від наявності синдрому перевантаження залізом [Text] = Intensity of liver parenchym fibrosis in patients with alcoholic and non-alcoholic steatohepatitis depending on the presence of dysmetabolic iron overload syndrome / О. С. Хухліна [та ін.] // Сучасна гастроентерологія. - 2021. - № 3. - P26-35. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ЦИРРОЗЫ ПЕЧЕНИ -- LIVER CIRRHOSIS (диагностика, иммунология, кровь, метаболизм, терапия)
ПЕЧЕНИ ЖИРОВАЯ АЛКОГОЛЬНАЯ ДИСТРОФИЯ -- FATTY LIVER, ALCOHOLIC (диагностика, кровь, метаболизм, патофизиология, этиология)
НЕАЛКОГОЛЬНАЯ ЖИРОВАЯ БОЛЕЗНЬ ПЕЧЕНИ -- NON-ALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE (диагностика, кровь, метаболизм, патофизиология, этиология)
ГОМЕОСТАЗ -- HOMEOSTASIS (действие лекарственных препаратов, иммунология)
КОЛЛАГЕН -- COLLAGEN (диагностическое применение, кровь, метаболизм)
ЖЕЛЕЗО -- IRON (диагностическое применение, кровь)
Анотація: Закономірностями прогресування фіброзу печінки у хворих на алкогольний стеатогепатит із синдромом перевантаження залізом є активація анаболічного колагену, зростання інтенсивності процесів катаболізму колагену внаслідок значного збільшення колагенолітичної активності плазми крові. Важливим наслідком активації цитолізу і запалення є істотне підвищення вмісту в крові гексозамінів. У хворих на неалкогольний стеатогепатит відзначено активацію процесів синтезу колагену, незначну інтенсифікацію розпаду колагену при синдромі перевантаження залізом, підвищення вмісту в крові гексозамінів і прискорену деградацію фукоглікопротеїнів
The regularities of liver fibrosis progression in patients with alcoholic steatohepatitis with iron overload syndrome are inextricably linked with the activation of collagen anabolism, the increase in the intensity of collagen catabolism, which occurred due to a significant increase in collagenolytic activity of blood plasma. An important consequence of the activation of cytolysis and inflammation is a significant increase in the content of hexosamines in blood. In patients with nonalcoholic steatohepatitis, there was an activation of collagen synthesis, a slight increase in the intensity of collagen breakdown in the presence of iron overload syndrome, as well as a characteristic increase in blood hexosamines, and the accelerated degradation of fucoglycoproteins
Дод.точки доступу:
Хухліна, О. С.
Антофійчук, Т. М.
Антонів, А. А.
Антофійчук, М. П.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

    Хухліна, О. С.
    Ефективність вазонату та ентропу у лікуванні печінкової енцефалопатії у комплексній терапії хворих на токсичний гепатит [Текст] / О. С. Хухліна, А. А. Антонів, В. Ю. Дрозд // Сімейна медицина. - 2017. - № 4. - С. 41-51. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Вазонат

   Энтроп

MeSH-головна:
ПЕЧЕНИ ЛЕКАРСТВЕННОЕ ПОВРЕЖДЕНИЕ -- DRUG-INDUCED LIVER INJURY
ЭНЦЕФАЛОПАТИЯ ПЕЧЕНОЧНАЯ -- HEPATIC ENCEPHALOPATHY (лекарственная терапия)
Анотація: Мета дослідження: вивчення ефективності застосування мельдонію (вазонату) та фенілпірацетаму (ентропу) у комплексній терапії печінкової енцефалопатії (ПЕ) у хворих на гострий токсичний гепатит (ТГ). Матеріали та методи. Обстежені 64 хворих на ТГ, зумовлений впливом медикаментів (27 хворих – 42,2%), отрутохімікатів, у тому числі пестицидів (32 пацієнтів – 50,0%), харчових отрут (5 осіб – 7,8%). Хворі (n=48) на ТГ із І та ІІ стадіями ПЕ були розподілені на дві репрезентативні групи. У контрольну групу увійшли 20 хворих, які отримували традиційну терапію ТГ, ускладненого ПЕ. В основну групу – 28 осіб, яким крім адекватної дезінтоксикаційної, гіпоамоніємічної, ацидифікуючої терапії призначали мальдоній (вазонат) та фенілпірацетам (ентроп). Результати. У результаті дослідження виявлено, що у хворих основної групи у порівнянні з контрольною групою покращилося самопочуття, зменшилися ознаки астено вегетативного, інтоксикаційного синдрому, диспепсичних симптомів. Заключення. Застосування мельдонію (вазонату) та фенілпірацетаму (ентропу) протягом місяця є ефективним засобом патогенетичної терапії хворих на ТГ із проявами ПЕ, оскільки усуває ознаки клінічних та біохімічних синдромів ТГ, знижує ступінь ендогенної інтоксикації, зумовлює усунення клінічних проявів ПЕ зі зниженням когнітивних розладів, рухових порушень, покращенням психо-емоційного стану та зниженням інтенсивності депресії
Дод.точки доступу:
Антонів, А. А.
Дрозд, В. Ю.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Патогістологічні та гістохімічні особливості змін тканини печінки при неалкогольному стеатогепатиті залежно від наявності ішемічної хвороби серця [Текст] / О. С. Хухліна [та ін.] // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 1. - С. 167-173. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПЕЧЕНЬ -- LIVER (анатомия и гистология)
НЕАЛКОГОЛЬНАЯ ЖИРОВАЯ БОЛЕЗНЬ ПЕЧЕНИ -- NON-ALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE (осложнения)
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA
Анотація: Мета дослідження — з’ясування патогістологічних та гістохімічних особливостей змін тканини печінки при неалкогольному стеатогепатиті (НАСГ) за коморбідності з ожирінням та ішемічною хворобою серця (ІХС) порівняно з перебігом НАСГ на тлі ожиріння. Матеріал і методи. Для дослідження взято 18 зразків автопсійного матеріалу печінки померлих із НАСГ та ожирінням І ступеня, віком від 40 до 70 років, серед яких у 9 осіб прижиттєво встановлений НАСГ, ожиріння та у 9 — НАСГ, ожиріння та ІХС. Морфологічне дослідження печінки здійснювали за стандартною методикою. Зрізи забарвлювали гематоксиліном та еозином з оглядовою метою. Для виявлення компонентів сполучної тканини використали методики забарвлення гістологічних зрізів хромотропом-водним-блакитним за методом Н. З. Слінченка та бромфеноловим синім за методом Mikel Calvo. Результати. При НАСГ на тлі ожиріння та ІХС відсоток гепатоцитів із стеатозом є у 2,5 раза вищим (р0,05) порівняно з НАСГ без патології міокарда. За коморбідності НАСГ із ІХС істотно зростає відсоток гепатоцитів у стані зернистої або гідропічної дистрофії (в 1,2 раза (р0,05)) та відсоток гепатоцитів з ознаками загибелі — переважно некрозу (в 1,6 раза (р0,05)), іноді апоптозу. У хворих на НАСГ загальний відсоток гепатоцитів у стані альтерації (дистрофія, некроз чи апоптоз) є суттєво нижчим (60,9%) (р0,05), ніж у хворих на НАСГ та ІХС (99,4%). За коморбідності НАСГ, ожиріння та ІХС у 100% випадків реєструвався ліпофусциноз гепатоцитів проти 33,3% випадків НАСГ без ІХС (р0,009). Коморбідна ІХС за НАСГ на тлі ожиріння призводить до збільшення питомого об’єму сполучної тканини у паренхімі печінки — у 2,1 раза порівняно з НАСГ (р0,05), а також до вищого ступеня її дозрівання. Висновок. При неалкогольному стеатогепатиті у хворих на ішемічну хворобу серця розвиваються зміни, які знаходяться в тісному патогенетичному зв’язку між собою і полягають у венозному застої та гіпоксії печінки та стійкою активізацією вільнорадикальних процесів. Вказані процеси призводять до стійких морфологічних змін значної давності в тканині печінки з розростанням та ущільненням, більшим ступенем дозрівання сполучної тканини і пов’язані з активізацією фібробластів печінки.
Дод.точки доступу:
Хухліна, О. С.
Кузьмінська, О. Б.
Давиденко, І. С.
Антонів, А. А.
Антофійчук, Т. М.
Коцюбійчук, З. Я.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Хухліна, О. С.
Інтенсивність нітрозитивного та оксидативного стресу у хворих на неалкогольний стеатогепатит за коморбідності із хронічною хворобою нирок [Текст] = Intensity of oxidative and nitrosative stress in patients with nonalcoholic steatohepatitis and comorbid chronic kindney disease / О. С. Хухліна, А. А. Антонів // Сучасна гастроентерологія. - 2018. - № 3. - С. 21-26. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
НЕАЛКОГОЛЬНАЯ ЖИРОВАЯ БОЛЕЗНЬ ПЕЧЕНИ -- NON-ALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE (кровь, метаболизм, патофизиология)
ПОЧЕК БОЛЕЗНИ -- KIDNEY DISEASES (патофизиология)
ОКСИДАТИВНЫЙ СТРЕСС -- OXIDATIVE STRESS (иммунология)
Анотація: Мета — встановити інтенсивність оксидативного та нітрозитивного стресу за коморбідного перебігу неалкогольного стеатогепатиту та хронічної хвороби нирок І — ІІ стадії.
Матеріали та методи. Обстежено 105 (48 чоловіків та 57 жінок) хворих на неалкогольний стеатогепатит, з них 52 із ожирінням І ступеня (1-ша група), 53 з поєднанням ожиріння І ступеня та хронічної хвороби нирок І — ІІ стадії (2-га група). Середній вік пацієнтів становив (45,8 ± 3,81) року. Контрольну групу утворили 30 практично здорових осіб відповідного віку. Між групами значущих відмінностей за співвідношенням статей не було. Функціональний стан ендотелію вивчали за вмістом у крові стабільних метаболітів монооксиду нітрогену — нітритів та нітратів за методом L. C. Green та співавт. Кількість десквамованих ендотеліоцитів у крові визначали за методом J. Hladovec у модифікації Н. Н. Петрищева та співавт. Стан системи антиоксидантного захисту вивчали за вмістом в еритроцитах глутатіону відновленого, активністю глутатіонпероксидази, глутатіон-S-трансферази, каталази, супероксиддисмутази, церулоплазміну
Результати. Встановлено, що за коморбідного перебігу неалкогольного стеатогепатиту та хронічної хвороби нирок І — ІІ стадії зростає інтенсивність оксидативного стресу, що супроводжується накопиченням не лише проміжних, а й кінцевих продуктів вільнорадикального окиснення ліпідів у всіх групах спостереження, що свідчить про наявність декомпенсованого оксидативного стресу у цього контингенту осіб. Останній факт є беззаперечним свідченням участі оксидативного стресу у патогенезі неалкогольного стеатогепатиту, інтенсивність якого зростає за коморбідності з хронічною хворобою нирок. Результати проведеного дослідження показали, що у хворих на неалкогольний стеатогепатит було встановлено істотне зростання вмісту NO у крові порівняно з показником у практично здорових осіб. Патологічна гіперпродукція NO ендотелієм та лейкоцитами запальних інфільтратів у печінці сприяла розвитку нітрозитивного стресу при неалкогольному стеатогепатиті. Підтвердженням наявності вираженої ендотеліальної дисфункції у хворих на неалкогольний стеатогепатит та хронічну хворобу нирок стало статистично значуще зростання кількості десквамованих ендотеліоцитів у 1,9 разу (р 0,05)
Висновки. За коморбідного перебігу неалкогольного стеатогепатиту із хронічною хворобою нирок І—ІІ стадії зростає інтенсивність оксидативного стресу, що супроводжується накопиченням проміжних та кінцевих продуктів пероксидного окиснення ліпідів, раннім розвитком ендотеліальної дисфункції (зростання вмісту в крові стабільних метаболітів монооксиду нітрогену та кількість десквамованих ендотеліоцитів) на тлі активності чинників протирадикального захисту (зниження вмісту в еритроцитах глутатіону відновленого, активності супероксиддисмутази, глутатіонзалежних ферментів)
Conclusions. The investigation showed that in case of comorbid course of NASH and І - ІІ stages CKD, the oxidative stress intensity increased with accompanying accumulation of the intermediate and final products of free radical lipid oxidation, early development of the endothelial dysfunction (increased blood number of desquamated endothelial cells and blood levels of the stable NO metabolites) against the background of the activity of the factors of antiradical defense (the decreased erythrocytic levels of the restored glutathione, superoxide dismutase activity, glutathione-dependent enzymes)
Дод.точки доступу:
Антонів, А. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

    Хухліна, О. С.
    Оптимізація лікування неалкогольного стеатогепатиту у хворих з ожирінням за коморбідності з хронічним обструктивним захворюванням легень: корекція дисліпідемії та інсулінорезистентності [Текст] = Treatment optimization of non-alcoholic steatohepatitis in obesity patients with comorbidity with chronic obstructive pulmonary disease: correction of dyslipidemia and insulin resistance / О. С. Хухліна, О. Є. Гринюк, А. А. Антонів // Сучасна гастроентерологія. - 2020. - № 4. - С. 29-36. - Бібліогр.: в кінці ст.

Рубрики: Антраль--прием--тер прим

   Фитостатин--прием--тер прим

MeSH-головна:
НЕАЛКОГОЛЬНАЯ ЖИРОВАЯ БОЛЕЗНЬ ПЕЧЕНИ -- NON-ALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE (кровь, лекарственная терапия, метаболизм, патофизиология)
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (патофизиология)
ЛЕГКИХ БОЛЕЗНЬ ХРОНИЧЕСКАЯ ОБСТРУКТИВНАЯ -- PULMONARY DISEASE, CHRONIC OBSTRUCTIVE (патофизиология)
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
ДИСЛИПИДЕМИЯ -- DYSLIPIDEMIAS (лекарственная терапия, метаболизм)
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE (иммунология)
Анотація: Мета — визначити ефективність застосування «Антралю» та його комбінації із «Фітостатином» щодо впливу на стан ліпідного спектру крові, глікемії, ступінь інсулінорезистентності у хворих на неалкогольний стеатогепатит (НАСГ) на тлі ожиріння за коморбідності з хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ)
Встановлено вплив комбінації «Антралю» та поліконазолу щодо корекції ліпідного дистрес‑синдрому зі статистично значущим зниженням вмісту в крові загального холестеролу, тріацилгліцеролів, холестеролу ліпопротеїнів низької густини (р 0,05), що супроводжувалось статистично значущим зменшенням ступеня стеатозу печінки. У динаміці лікування «Антралем» і поліконазолом упродовж 60 днів хворих на НАСГ із супутніми ХОЗЛ та ожирінням значно знизився підвищений до лікування вміст у крові інсуліну, нормалізувався рівень у крові постпрандіальної глюкози, знизився ступінь інсулінорезистентності (р 0,05)
Objective — to assess the effectiveness of treatment with Antral and its combination with Phytostatin as regards its effects on the state of blood lipid spectrum, glycemia, the degree of insulin resistance in patients with non‑alcoholic steatohepatitis (NASH) against the background of obesity with comorbidity with chronic obstructive pulmonary disease (COPD)
The effects of Antral and Phytostatin (polyconazole) have been established as regards the correction of lipid distress syndrome with a significant decrease of the levels of total cholesterol, triacylglycerols, low‑density lipoprotein cholesterol (p 0.05), which was accompanied by a significant decrease of liver steatosis degree. In the dynamics of treatment with Antral and Phytostatin for 60 days, NASH patients with concomitant COPD and obesity demonstrated significant decrease of blood insulin levels, that were raised at baseline, as well as normalization of the postprandial blood glucose levels and reduction of insulin resistance (р 0.05)
Дод.точки доступу:
Гринюк, О. Є.
Антонів, А. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

    Вплив рівня пролактину сироватки крові на ішемію міокарда у хворих на стабільну стенокардію напруження та гастроезофагеальну рефлюксну хворобу [Текст] / О. С. Хухліна [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 7. - С. 15-20. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
СТЕНОКАРДИЯ СТАБИЛЬНАЯ -- ANGINA, STABLE (диагностика, кровь, осложнения)
ЖЕЛУДОЧНО-ПИЩЕВОДНЫЙ РЕФЛЮКС -- GASTROESOPHAGEAL REFLUX (кровь, осложнения)
ПРОЛАКТИН -- PROLACTIN (кровь)
Анотація: Гіперпролактинемія може призводити до виникнення негативних серцево-судинних подій у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та сповільнювати процес регенерації слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. Мета дослідження: визначити можливий взаємозв’язок між рівнем пролактину та результатами холтерівського моніторування ЕКГ у хворих на стабільну стенокардію напруження (ССН) та гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ). Матеріали та методи. У дослідження включені 118 хворих на стабільну стенокардію напруження І–ІІ функціонального класу віком від 48 до 79 років. Із них 30 хворих з ізольованою ССН сформували першу групу, 88 хворих на ССН із коморбідною ГЕРХ (А, В, С) увійшли до другої групи дослідження. Усім хворим, які були включені в дослідження, до початку лікування визначили сироватковий рівень пролактину та провели холтерівське моніторування ЕКГ. Результати. У хворих на ССН та ГЕРХ рівень пролактину перевищує показник норми та є вищим за рівень пролактину у групі з ізольованим перебігом ССН (р  0,05), як і число епізодів больової, безбольової ішемії міокарда та їх тривалість (р  0,05). Наявність коморбідної ГЕРХ провокує зростання сумарної тривалості епізодів ішемії на добу в пацієнтів, хворих на ССН, порівняно з результатами тих, у кого ГЕРХ відсутня. Висновки. Установлено сильний прямий лінійний зв’язок між рівнем пролактину сироватки крові та кількістю епізодів больової ішемії міокарда за добу у хворих на ССН та ГЕРХ і між сумарною тривалістю епізодів ішемії міокарда та рівнем пролактину. Наявність коморбідної ГЕРХ у хворих на стабільну стенокардію напруження провокує зростання сумарної тривалості епізодів ішемії на добу в таких пацієнтів порівняно з хворими без ГЕРХ. Кореляційна залежність між сумарною тривалістю епізодів ішемії міокарда та рівнем пролактину сироватки крові є високою у хворих на ССН за умов коморбідної ГЕРХ
Дод.точки доступу:
Хухліна, О. С.
Дрозд, В. Ю.
Антонів, А. А.
Гайдичук, В. С.
Рощук, О. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Оптимізація лікування неалкогольного стеатогепатиту у хворих на ожиріння за коморбідності з хронічним обструктивним захворюванням легень: корекція дисліпідемії та інсулінорезистентності [Текст] / О. С. Хухліна [та ін.] // Клінічна та експериментальна патологія. - 2020. - Т. 19, № 1. - С. 105-113. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
НЕАЛКОГОЛЬНАЯ ЖИРОВАЯ БОЛЕЗНЬ ПЕЧЕНИ -- NON-ALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE (лекарственная терапия)
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
ЛЕГКИХ БОЛЕЗНЬ ХРОНИЧЕСКАЯ ОБСТРУКТИВНАЯ -- PULMONARY DISEASE, CHRONIC OBSTRUCTIVE
ДИСЛИПИДЕМИЯ -- DYSLIPIDEMIAS (лекарственная терапия)
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE
Анотація: Мета дослідження – визначення ефективності застосування антралю та комбінації антралю із фітостатином щодо впливу на стан ліпідного спектру крові, глікемії, ступінь інсулінорезистентності у хворих на неалкогольний стеатогепатит (НАСГ) на тлі ожиріння за коморбідності з хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ). Матеріал та методи. Обстежено 90 хворих на НАСГ із ожирінням І ст. та ХОЗЛ 2-3 D, з яких 25 хворих (1 група – контрольна) отримували базисну терапію НАСГ (Ессенціалє форте Н (Санофі-Авенсис / Наттерман енд Сайї ГмбХ) 300 мг по 2 капс. 3 рази в день) 60 днів та терапію ХОЗЛ (Симбікорт Турбухалер (будесонід 160 мкг/д + формотеролу фумарат 4,5 мкг/д) (АстраЗенека АБ, Швеція) інгаляційно 2 рази в день 60 днів; Беродуал (іпратропіум / фенотерол (250/500 мкг/мл) (Інститут де Ангелі, Італія / Берингер Інгельхайм Інтернешнл ГмбХ) небулайзерні інгаляції 2 рази в день, Азитроміцин (Азитро Сандоз, Сандоз Україна) 500 мг 1 раз в день 10 днів. Друга група (основна, 2) 35 хворих на НАСГ із ожирінням І ст. та ХОЗЛ 2-3 D, крім аналогічної базисної терапії ХОЗЛ, у якості гепатопротектора отримували Антраль (Фармак, Україна) 200 мг 3 рази в день 60 днів. Третя група (основна, 3) 30 хворих на НАСГ із ожирінням І ст. та ХОЗЛ 2-3 D, окрім аналогічної базисної терапії ХОЗЛ, у якості гепатопротектора отримували Антраль (Фармак, Україна) 200 мг 3 рази в день та, додатково, Фітостатин (Поліконазол) (ООО ОмніФарма, Україна) 20 мг після вечері упродовж 60 днів. Середній вік пацієнтів становив (55,7±3,22) років. Групу контролю сформували з 30 практично здорових осіб (ПЗО). Результати. Концентрація загальних ліпідів у крові пацієнтів 1-ї групи після лікування знизилась невірогідно і перевищувала нормативні значення (р0,05), а у хворих 2 та 3-ї груп – знизилась відповідно на 15,6 % та 23,3 % (р0,05). Вміст у крові загального холестеролу вказує на його вірогідне зниження в усіх групах спостереження – на 9,2 %, 19,3 % та 23,9 % (р0,05) порівняно з показником до лікування, все ж перевищуючи показник у ПЗО (р0,05). Підвищений до лікування вміст у крові триацилгліцеролів вірогідно знижувався лише у хворих 2 та 3 груп – відповідно на 22,2 % та 31,5 % (р0,05), однак нормативних значень не досяг. Водночас у пацієнтів 1-ї групи зміни в динаміці лікування були незначні (р0,05). Аналіз показників постпрандіальної глікемії у хворих 1-ї, 2 та 3-ї груп показав зниження вмісту глюкози відповідно на 10,6 %, 21,3 % та 21,9 % (р0,05) порівняно з показниками до лікування (р0,05) із нормалізацією показника. Індекс HOMA IR знижений натще (відповідно у 1, 2, 3 групах – на 11,1 %, 46,2 % та 46,8 % (р0,05). Висновки. Встановлено потужний вплив комбінації засобів антралю та фітостатину (поліконазолу) щодо корекції ліпідного дистрес-синдрому із вірогідним зниженням вмісту в крові загального холестеролу, триацилгліцеролів, холестеролу ліпопротеїнів низької щільності (р0,05), що супроводжувалось вірогідним зниженням ступеня стеатозу печінки. У динаміці лікування антралем та фітостатином упродовж 60 днів хворих на НАСГ із супровідними ХОЗЛ та ожирінням істотно знизився підвищений до лікування вміст у крові інсуліну, нормалізувався вміст у крові постпрандіальної глюкози, істотно знизився ступінь інсулінорезистентності (р0,05).
Дод.точки доступу:
Хухліна, О. С.
Гринюк, О. Є.
Антонів, А. А.
Каньовська, Л. В.
Мандрик, О. Є.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

1-10 11-20 21-30 31-40 41-50 51-52

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)