Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

у знайденому

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: (<.>A=Антонів, А. А.$<.>)

Загальна кількість знайдених документів : 52
Показані документи з 1 по 20

1-20 21-40 41-52

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Хухліна О. С., Антонів А. А., Кузьмінська О. Б., Ляхович О. Д., Мандрик О.Є.
Назва : Інтенсивність фіброзоутворення в печінці хворих на неалкогольний стеатогепатит на тлі ожиріння І-ІІ ступенів та хронічну хворобу нирок
Паралельн. назви :The intensity of fibrogenesis in the liver in patients with non-alcoholic steatohepatitis on the background of I-II degree of obesity and chronic kidney disease
Місце публікування : Здобутки клінічної і експериментальної медицини. - Тернопіль, 2018. - N 2. - С. 147-151 (Шифр ЗУ17/2018/2)
MeSH-головна: НЕАЛКОГОЛЬНАЯ ЖИРОВАЯ БОЛЕЗНЬ ПЕЧЕНИ -- NON-ALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY
ПОЧЕК БОЛЕЗНИ -- KIDNEY DISEASES
ЦИРРОЗЫ ПЕЧЕНИ -- LIVER CIRRHOSIS
Анотація: Мета роботи – дослідити біохімічні маркери фіброзу печінки при НАСГ, що розвинувся на тлі ожиріння І–ІІ ступенів та ХХН І–ІІІ стадійУ хворих на НАСГ на тлі ожиріння найчастіше спостерігали перицелюлярний фіброз (у 100 % випадків), дещо рідше зустрічали фіброз перисинусоїдально типу (39,3 %) та центролобулярний (35,7 %) і у 10,7 % спостерігали перипортальний та портальний фіброз печінки. У хворих на НАСГ на тлі ожиріння та ХХН І–ІІІ ст. перицелюлярний фіброз також виявляли у 100 % випадків, значний відсоток займали перисинусоїдальний (78,1 %) та перивенулярний (68,8 %) фіброз 3-ї зони, а також фіброз портального та/або перипортального типу з поодинокими септами (25,0 %)
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Хухліна О. С., Ляхович О. Д., Каньовська Л. В., Гайдичук В.С., Антонів А. А.
Назва : Зміни активності суглобового синдрому у хворих із коморбідним перебігом остеоартрозу та ожиріння залежно від призначеного нестероїдного протизапального препарату
Паралельн. назви :Changes in the activity of articular syndrome in patients with comorbid course of osteoarthritis and obesity, depending on the prescribed nonsteroidal anti-inflammatory drug
Місце публікування : Здобутки клінічної і експериментальної медицини. - Тернопіль, 2018. - N 2. - С. 159-165 (Шифр ЗУ17/2018/2)
MeSH-головна: ОСТЕОАРТРИТ -- OSTEOARTHRITIS
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY
ПРОТИВОВОСПАЛИТЕЛЬНЫЕ СРЕДСТВА НЕСТЕРОИДНЫЕ -- ANTI-INFLAMMATORY AGENTS, NON-STEROIDAL
Анотація: Мета дослідження – встановити активність суглобового синдрому у хворих на остеоартроз та ожиріння залежно від призначеного НПЗП. Матеріал і методи. З метою з’ясування особливостей перебігу суглобового синдрому у хворих на остеоартроз (ОА) із реактивним синовіїтом залежно від ступеня ожиріння на тлі призначення нестероїдних протизапальних препаратів (НСПП) (німесулід, мелоксикам, диклофенак, парацетамол, ібупрофен) обстежено 96 пацієнтів з ОА колінних суглобів із ожирінням І–ІІІ ступенів. Результати. У досліджуваних групах показники візуальної аналогової шкали, рівня індивідуального болю, вираженості болю, скутості суглобів, функціональної здатності за опитувальником WOMAC достовірно (p0,05) покращилися після призначення терапії. Встановлено, що із збільшенням індексу маси тіла (ІМТ) активність суглобового синдрому контролювати все складніше. Висновки. Отримані результати підтверджують негативний вплив ожиріння на перебіг ОА. Застосування протизапальної терапії з метою усунення больового синдрому показало значно нижчу ефективність у хворих із коморбідним перебігом ОА та ожиріння ΙIΙ ступеня, порівняно з хворими з меншою масою тіла. Усі НПЗП показали високу протизапальну та знеболювальну активність у хворих із коморбідним перебігом ОА та ожиріння упродовж двох тижнів лікування. Найвищу ефективність щодо усунення суглобового синдрому у цих хворих продемонстрували ібупрофен та диклофенак
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Хухліна О. С., Антонів А. А.
Назва : Ультрасонографічні та патоморфологічні маркери стеатозу печінки у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки залежно від наявності коморбідної хронічної хвороби нирок (хронічний пієлонефрит) та ожиріння
Місце публікування : Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 2. - С. 25-32 (Шифр УУ21/2019/2)
MeSH-головна: НЕАЛКОГОЛЬНАЯ ЖИРОВАЯ БОЛЕЗНЬ ПЕЧЕНИ -- NON-ALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE
ПИЕЛОНЕФРИТ -- PYELONEPHRITIS
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY
Анотація: Мета роботи — встановити особливості ультрасонографічних та патоморфологічних змін паренхіми печінки у хворих на неалкогольний стеатоз печінки (НАСП) та неалкогольний стеатогепатит (НАСГ) залежно від наявності коморбідної хронічної хвороби нирок (ХХН) та ожиріння. Матеріали та методи. Обстежено 384 хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП), з яких 84 мали ожиріння І ступеня і склали першу групу, яку поділено на дві підгрупи: 32 хворих на НАСП та 52 хворих на НАСГ; 270 хворих на НАЖХП із коморбідним ожирінням І ступеня та ХХН І—ІІІ стадії (друга група), у тому числі 110 хворих на НАСП та 160 хворих на НАСГ. Групу контролю склали 90 хворих на ХХН І—ІІІ стадії з нормальною масою тіла (третя група). Середній вік пацієнтів склав (45,8 ± 3,81) року. Результати та обговорення. Дослідження показало, що за коморбідності ожиріння та НАСГ із ХХН зростають ступінь стеатозу (площа гепатоцитів, уражених жировою дистрофією), ступінь балонної, гіаліново-краплинної дистрофії, дистрофічні зміни із центролобулярної зони (3) заглиблюються в середину часточки з розвитком панацинарного ураження та залученням зони 1. Перебіг НАСГ із ХХН характеризується достовірно вищою частотою виникнення та гістологічною активністю, що призводить до прогресування фібротичних змін у печінці F2—F3. Висновки. Коморбідний перебіг НАСГ із ХХН характеризується вищим ступенем стеатозу печінки (ССП) (гепаторенальний індекс (ГРІ) у 1,3 разу вищий у порівнянні з групою хворих на НАСГ; p 0,05) та вищим діагностичним порогом значень ГРІ, який у сильному взаємозв’язку корелює із ССП, визначеним за стеатотестом (r Objective — to establish the peculiarities of ultrasonographic and pathomorphological changes of liver parenchyma in patients with non-alcoholic liver steatosis (NAS) and non-alcoholic steatohepatitis (NASH) depending on the presence of comorbid chronic kidney disease (CKD) and obesity Materials and methods. The examinations involved 384 patients with non-alcoholic fatty liver disease (NAFLD), from them 84 subjects with I degree obesity (1 group) were divided into 2 subgroups: 32 patients with NAS and 52 patients with NASH. The second group consisted of 270 patients with NAFLD with comorbid I degree obesity and CKD І—ІІІ stage and included 110 patients with NAS and 160 patients with NASH. The control group consisted of 90 patients with CKD of the І—ІІІ stage with normal body weight (group 3). The mean age of patients was (45.8 ± 3.81) years. Results and discussion. The study demonstrated that the comorbidity of obesity and NASH with CKD increases the degree of steatosis (the area of hepatocytes affected by fatty liver dystrophy), the degree of ballooning degeneration, hyaline-drop dystrophy; the dystrophic changes in the centrilobular zone (3) deepen in the middle of the lobe with the development of panacinar injury and the involvement of zone 1. The course of NASH with CKD is characterized by a significantly higher incidence and intensity of clinical syndromes and the degree of biochemical and histological activity, which leads to the progression of fibrotic changes in the liver F2—F3. Conclusions. The NASH and CKD comorbidity is characterized by a higher degree of liver steatosis (LSD) (hepatorenal index 1.3 times higher than in the group of patients with NASH, p 0.05) and the higher diagnostic threshold of values of the hepatotoxic index, which in strong interdependence correlates with the degree of steatosis of the liver, determined by Steato-test (r
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Хухліна О. С., Антофійчук Т. М., Антонів А. А., Антофійчук М. П.
Назва : Інтенсивність фіброзування паренхіми печінки у хворих на алкогольний і неалкогольний стеатогепатит залежно від наявності синдрому перевантаження залізом
Паралельн. назви :Intensity of liver parenchym fibrosis in patients with alcoholic and non-alcoholic steatohepatitis depending on the presence of dysmetabolic iron overload syndrome
Місце публікування : Сучасна гастроентерологія. - 2021. - № 3. - С. 26-35 (Шифр СУ10/2021/3)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-головна: ЦИРРОЗЫ ПЕЧЕНИ -- LIVER CIRRHOSIS
ПЕЧЕНИ ЖИРОВАЯ АЛКОГОЛЬНАЯ ДИСТРОФИЯ -- FATTY LIVER, ALCOHOLIC
НЕАЛКОГОЛЬНАЯ ЖИРОВАЯ БОЛЕЗНЬ ПЕЧЕНИ -- NON-ALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE
ГОМЕОСТАЗ -- HOMEOSTASIS
КОЛЛАГЕН -- COLLAGEN
ЖЕЛЕЗО -- IRON
Анотація: Закономірностями прогресування фіброзу печінки у хворих на алкогольний стеатогепатит із синдромом перевантаження залізом є активація анаболічного колагену, зростання інтенсивності процесів катаболізму колагену внаслідок значного збільшення колагенолітичної активності плазми крові. Важливим наслідком активації цитолізу і запалення є істотне підвищення вмісту в крові гексозамінів. У хворих на неалкогольний стеатогепатит відзначено активацію процесів синтезу колагену, незначну інтенсифікацію розпаду колагену при синдромі перевантаження залізом, підвищення вмісту в крові гексозамінів і прискорену деградацію фукоглікопротеїнівThe regularities of liver fibrosis progression in patients with alcoholic steatohepatitis with iron overload syndrome are inextricably linked with the activation of collagen anabolism, the increase in the intensity of collagen catabolism, which occurred due to a significant increase in collagenolytic activity of blood plasma. An important consequence of the activation of cytolysis and inflammation is a significant increase in the content of hexosamines in blood. In patients with nonalcoholic steatohepatitis, there was an activation of collagen synthesis, a slight increase in the intensity of collagen breakdown in the presence of iron overload syndrome, as well as a characteristic increase in blood hexosamines, and the accelerated degradation of fucoglycoproteins
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Хухліна О. С., Антонів А. А., Дрозд В. Ю.
Назва : Ефективність вазонату та ентропу у лікуванні печінкової енцефалопатії у комплексній терапії хворих на токсичний гепатит
Місце публікування : Сімейна медицина. - К., 2017. - № 4. - С. 41-51 (Шифр СУ21/2017/4)
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
Предметні рубрики: Вазонат
Энтроп
MeSH-головна: ПЕЧЕНИ ЛЕКАРСТВЕННОЕ ПОВРЕЖДЕНИЕ -- DRUG-INDUCED LIVER INJURY
ЭНЦЕФАЛОПАТИЯ ПЕЧЕНОЧНАЯ -- HEPATIC ENCEPHALOPATHY
Анотація: Мета дослідження: вивчення ефективності застосування мельдонію (вазонату) та фенілпірацетаму (ентропу) у комплексній терапії печінкової енцефалопатії (ПЕ) у хворих на гострий токсичний гепатит (ТГ). Матеріали та методи. Обстежені 64 хворих на ТГ, зумовлений впливом медикаментів (27 хворих – 42,2%), отрутохімікатів, у тому числі пестицидів (32 пацієнтів – 50,0%), харчових отрут (5 осіб – 7,8%). Хворі (n=48) на ТГ із І та ІІ стадіями ПЕ були розподілені на дві репрезентативні групи. У контрольну групу увійшли 20 хворих, які отримували традиційну терапію ТГ, ускладненого ПЕ. В основну групу – 28 осіб, яким крім адекватної дезінтоксикаційної, гіпоамоніємічної, ацидифікуючої терапії призначали мальдоній (вазонат) та фенілпірацетам (ентроп). Результати. У результаті дослідження виявлено, що у хворих основної групи у порівнянні з контрольною групою покращилося самопочуття, зменшилися ознаки астено вегетативного, інтоксикаційного синдрому, диспепсичних симптомів. Заключення. Застосування мельдонію (вазонату) та фенілпірацетаму (ентропу) протягом місяця є ефективним засобом патогенетичної терапії хворих на ТГ із проявами ПЕ, оскільки усуває ознаки клінічних та біохімічних синдромів ТГ, знижує ступінь ендогенної інтоксикації, зумовлює усунення клінічних проявів ПЕ зі зниженням когнітивних розладів, рухових порушень, покращенням психо-емоційного стану та зниженням інтенсивності депресії
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Хухліна О. С., Кузьмінська О. Б., Давиденко І. С., Антонів А. А., Антофійчук Т. М., Коцюбійчук З. Я.
Назва : Патогістологічні та гістохімічні особливості змін тканини печінки при неалкогольному стеатогепатиті залежно від наявності ішемічної хвороби серця
Місце публікування : Буковинський медичний вісник. - Чернівці, 2020. - Т. 24, № 1. - С. 167-173 (Шифр БУ5/2020/24/1)
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: ПЕЧЕНЬ -- LIVER
НЕАЛКОГОЛЬНАЯ ЖИРОВАЯ БОЛЕЗНЬ ПЕЧЕНИ -- NON-ALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA
Анотація: Мета дослідження — з’ясування патогістологічних та гістохімічних особливостей змін тканини печінки при неалкогольному стеатогепатиті (НАСГ) за коморбідності з ожирінням та ішемічною хворобою серця (ІХС) порівняно з перебігом НАСГ на тлі ожиріння. Матеріал і методи. Для дослідження взято 18 зразків автопсійного матеріалу печінки померлих із НАСГ та ожирінням І ступеня, віком від 40 до 70 років, серед яких у 9 осіб прижиттєво встановлений НАСГ, ожиріння та у 9 — НАСГ, ожиріння та ІХС. Морфологічне дослідження печінки здійснювали за стандартною методикою. Зрізи забарвлювали гематоксиліном та еозином з оглядовою метою. Для виявлення компонентів сполучної тканини використали методики забарвлення гістологічних зрізів хромотропом-водним-блакитним за методом Н. З. Слінченка та бромфеноловим синім за методом Mikel Calvo. Результати. При НАСГ на тлі ожиріння та ІХС відсоток гепатоцитів із стеатозом є у 2,5 раза вищим (р0,05) порівняно з НАСГ без патології міокарда. За коморбідності НАСГ із ІХС істотно зростає відсоток гепатоцитів у стані зернистої або гідропічної дистрофії (в 1,2 раза (р0,05)) та відсоток гепатоцитів з ознаками загибелі — переважно некрозу (в 1,6 раза (р0,05)), іноді апоптозу. У хворих на НАСГ загальний відсоток гепатоцитів у стані альтерації (дистрофія, некроз чи апоптоз) є суттєво нижчим (60,9%) (р0,05), ніж у хворих на НАСГ та ІХС (99,4%). За коморбідності НАСГ, ожиріння та ІХС у 100% випадків реєструвався ліпофусциноз гепатоцитів проти 33,3% випадків НАСГ без ІХС (р0,009). Коморбідна ІХС за НАСГ на тлі ожиріння призводить до збільшення питомого об’єму сполучної тканини у паренхімі печінки — у 2,1 раза порівняно з НАСГ (р0,05), а також до вищого ступеня її дозрівання. Висновок. При неалкогольному стеатогепатиті у хворих на ішемічну хворобу серця розвиваються зміни, які знаходяться в тісному патогенетичному зв’язку між собою і полягають у венозному застої та гіпоксії печінки та стійкою активізацією вільнорадикальних процесів. Вказані процеси призводять до стійких морфологічних змін значної давності в тканині печінки з розростанням та ущільненням, більшим ступенем дозрівання сполучної тканини і пов’язані з активізацією фібробластів печінки.
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Хухліна О. С., Антонів А. А.
Назва : Інтенсивність нітрозитивного та оксидативного стресу у хворих на неалкогольний стеатогепатит за коморбідності із хронічною хворобою нирок
Паралельн. назви :Intensity of oxidative and nitrosative stress in patients with nonalcoholic steatohepatitis and comorbid chronic kindney disease
Місце публікування : Сучасна гастроентерологія. - 2018. - № 3. - С. 21-26 (Шифр СУ10/2018/3)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-головна: НЕАЛКОГОЛЬНАЯ ЖИРОВАЯ БОЛЕЗНЬ ПЕЧЕНИ -- NON-ALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE
ПОЧЕК БОЛЕЗНИ -- KIDNEY DISEASES
ОКСИДАТИВНЫЙ СТРЕСС -- OXIDATIVE STRESS
Анотація: Мета — встановити інтенсивність оксидативного та нітрозитивного стресу за коморбідного перебігу неалкогольного стеатогепатиту та хронічної хвороби нирок І — ІІ стадії.Матеріали та методи. Обстежено 105 (48 чоловіків та 57 жінок) хворих на неалкогольний стеатогепатит, з них 52 із ожирінням І ступеня (1-ша група), 53 з поєднанням ожиріння І ступеня та хронічної хвороби нирок І — ІІ стадії (2-га група). Середній вік пацієнтів становив (45,8 ± 3,81) року. Контрольну групу утворили 30 практично здорових осіб відповідного віку. Між групами значущих відмінностей за співвідношенням статей не було. Функціональний стан ендотелію вивчали за вмістом у крові стабільних метаболітів монооксиду нітрогену — нітритів та нітратів за методом L. C. Green та співавт. Кількість десквамованих ендотеліоцитів у крові визначали за методом J. Hladovec у модифікації Н. Н. Петрищева та співавт. Стан системи антиоксидантного захисту вивчали за вмістом в еритроцитах глутатіону відновленого, активністю глутатіонпероксидази, глутатіон-S-трансферази, каталази, супероксиддисмутази, церулоплазмінуРезультати. Встановлено, що за коморбідного перебігу неалкогольного стеатогепатиту та хронічної хвороби нирок І — ІІ стадії зростає інтенсивність оксидативного стресу, що супроводжується накопиченням не лише проміжних, а й кінцевих продуктів вільнорадикального окиснення ліпідів у всіх групах спостереження, що свідчить про наявність декомпенсованого оксидативного стресу у цього контингенту осіб. Останній факт є беззаперечним свідченням участі оксидативного стресу у патогенезі неалкогольного стеатогепатиту, інтенсивність якого зростає за коморбідності з хронічною хворобою нирок. Результати проведеного дослідження показали, що у хворих на неалкогольний стеатогепатит було встановлено істотне зростання вмісту NO у крові порівняно з показником у практично здорових осіб. Патологічна гіперпродукція NO ендотелієм та лейкоцитами запальних інфільтратів у печінці сприяла розвитку нітрозитивного стресу при неалкогольному стеатогепатиті. Підтвердженням наявності вираженої ендотеліальної дисфункції у хворих на неалкогольний стеатогепатит та хронічну хворобу нирок стало статистично значуще зростання кількості десквамованих ендотеліоцитів у 1,9 разу (р 0,05)Висновки. За коморбідного перебігу неалкогольного стеатогепатиту із хронічною хворобою нирок І—ІІ стадії зростає інтенсивність оксидативного стресу, що супроводжується накопиченням проміжних та кінцевих продуктів пероксидного окиснення ліпідів, раннім розвитком ендотеліальної дисфункції (зростання вмісту в крові стабільних метаболітів монооксиду нітрогену та кількість десквамованих ендотеліоцитів) на тлі активності чинників протирадикального захисту (зниження вмісту в еритроцитах глутатіону відновленого, активності супероксиддисмутази, глутатіонзалежних ферментів)Conclusions. The investigation showed that in case of comorbid course of NASH and І - ІІ stages CKD, the oxidative stress intensity increased with accompanying accumulation of the intermediate and final products of free radical lipid oxidation, early development of the endothelial dysfunction (increased blood number of desquamated endothelial cells and blood levels of the stable NO metabolites) against the background of the activity of the factors of antiradical defense (the decreased erythrocytic levels of the restored glutathione, superoxide dismutase activity, glutathione-dependent enzymes)
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Хухліна О. С., Гринюк О. Є., Антонів А. А.
Назва : Оптимізація лікування неалкогольного стеатогепатиту у хворих з ожирінням за коморбідності з хронічним обструктивним захворюванням легень: корекція дисліпідемії та інсулінорезистентності
Паралельн. назви :Treatment optimization of non-alcoholic steatohepatitis in obesity patients with comorbidity with chronic obstructive pulmonary disease: correction of dyslipidemia and insulin resistance
Місце публікування : Сучасна гастроентерологія. - 2020. - № 4. - С. 29-36 (Шифр СУ10/2020/4)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
Предметні рубрики: Антраль-- прием-- тер прим
Фитостатин-- прием-- тер прим
MeSH-головна: НЕАЛКОГОЛЬНАЯ ЖИРОВАЯ БОЛЕЗНЬ ПЕЧЕНИ -- NON-ALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY
ЛЕГКИХ БОЛЕЗНЬ ХРОНИЧЕСКАЯ ОБСТРУКТИВНАЯ -- PULMONARY DISEASE, CHRONIC OBSTRUCTIVE
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
ДИСЛИПИДЕМИЯ -- DYSLIPIDEMIAS
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE
Анотація: Мета — визначити ефективність застосування «Антралю» та його комбінації із «Фітостатином» щодо впливу на стан ліпідного спектру крові, глікемії, ступінь інсулінорезистентності у хворих на неалкогольний стеатогепатит (НАСГ) на тлі ожиріння за коморбідності з хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ)Встановлено вплив комбінації «Антралю» та поліконазолу щодо корекції ліпідного дистрес‑синдрому зі статистично значущим зниженням вмісту в крові загального холестеролу, тріацилгліцеролів, холестеролу ліпопротеїнів низької густини (р 0,05), що супроводжувалось статистично значущим зменшенням ступеня стеатозу печінки. У динаміці лікування «Антралем» і поліконазолом упродовж 60 днів хворих на НАСГ із супутніми ХОЗЛ та ожирінням значно знизився підвищений до лікування вміст у крові інсуліну, нормалізувався рівень у крові постпрандіальної глюкози, знизився ступінь інсулінорезистентності (р 0,05)Objective — to assess the effectiveness of treatment with Antral and its combination with Phytostatin as regards its effects on the state of blood lipid spectrum, glycemia, the degree of insulin resistance in patients with non‑alcoholic steatohepatitis (NASH) against the background of obesity with comorbidity with chronic obstructive pulmonary disease (COPD)The effects of Antral and Phytostatin (polyconazole) have been established as regards the correction of lipid distress syndrome with a significant decrease of the levels of total cholesterol, triacylglycerols, low‑density lipoprotein cholesterol (p 0.05), which was accompanied by a significant decrease of liver steatosis degree. In the dynamics of treatment with Antral and Phytostatin for 60 days, NASH patients with concomitant COPD and obesity demonstrated significant decrease of blood insulin levels, that were raised at baseline, as well as normalization of the postprandial blood glucose levels and reduction of insulin resistance (р 0.05)
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Хухліна О. С., Дрозд В. Ю., Антонів А. А., Гайдичук В. С., Рощук О. І.
Назва : Вплив рівня пролактину сироватки крові на ішемію міокарда у хворих на стабільну стенокардію напруження та гастроезофагеальну рефлюксну хворобу
Місце публікування : Міжнародний ендокринологічний журнал. - Київ, 2019. - Том 15, N 7. - С. 15-20 (Шифр МУ65/2019/15/7)
Примітки : Бібліогр. наприкінці ст.
MeSH-головна: СТЕНОКАРДИЯ СТАБИЛЬНАЯ -- ANGINA, STABLE
ЖЕЛУДОЧНО-ПИЩЕВОДНЫЙ РЕФЛЮКС -- GASTROESOPHAGEAL REFLUX
ПРОЛАКТИН -- PROLACTIN
Анотація: Гіперпролактинемія може призводити до виникнення негативних серцево-судинних подій у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та сповільнювати процес регенерації слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. Мета дослідження: визначити можливий взаємозв’язок між рівнем пролактину та результатами холтерівського моніторування ЕКГ у хворих на стабільну стенокардію напруження (ССН) та гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ). Матеріали та методи. У дослідження включені 118 хворих на стабільну стенокардію напруження І–ІІ функціонального класу віком від 48 до 79 років. Із них 30 хворих з ізольованою ССН сформували першу групу, 88 хворих на ССН із коморбідною ГЕРХ (А, В, С) увійшли до другої групи дослідження. Усім хворим, які були включені в дослідження, до початку лікування визначили сироватковий рівень пролактину та провели холтерівське моніторування ЕКГ. Результати. У хворих на ССН та ГЕРХ рівень пролактину перевищує показник норми та є вищим за рівень пролактину у групі з ізольованим перебігом ССН (р 0,05), як і число епізодів больової, безбольової ішемії міокарда та їх тривалість (р 0,05). Наявність коморбідної ГЕРХ провокує зростання сумарної тривалості епізодів ішемії на добу в пацієнтів, хворих на ССН, порівняно з результатами тих, у кого ГЕРХ відсутня. Висновки. Установлено сильний прямий лінійний зв’язок між рівнем пролактину сироватки крові та кількістю епізодів больової ішемії міокарда за добу у хворих на ССН та ГЕРХ і між сумарною тривалістю епізодів ішемії міокарда та рівнем пролактину. Наявність коморбідної ГЕРХ у хворих на стабільну стенокардію напруження провокує зростання сумарної тривалості епізодів ішемії на добу в таких пацієнтів порівняно з хворими без ГЕРХ. Кореляційна залежність між сумарною тривалістю епізодів ішемії міокарда та рівнем пролактину сироватки крові є високою у хворих на ССН за умов коморбідної ГЕРХ
Знайти схожі

10.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Хухліна О. С., Гринюк О. Є., Антонів А. А., Каньовська Л. В., Мандрик О. Є.
Назва : Оптимізація лікування неалкогольного стеатогепатиту у хворих на ожиріння за коморбідності з хронічним обструктивним захворюванням легень: корекція дисліпідемії та інсулінорезистентності
Місце публікування : Клінічна та експериментальна патологія. - Чернівці, 2020. - Т. 19, № 1. - С. 105-113 (Шифр КУ27/2020/19/1)
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: НЕАЛКОГОЛЬНАЯ ЖИРОВАЯ БОЛЕЗНЬ ПЕЧЕНИ -- NON-ALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
ЛЕГКИХ БОЛЕЗНЬ ХРОНИЧЕСКАЯ ОБСТРУКТИВНАЯ -- PULMONARY DISEASE, CHRONIC OBSTRUCTIVE
ДИСЛИПИДЕМИЯ -- DYSLIPIDEMIAS
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE
Анотація: Мета дослідження – визначення ефективності застосування антралю та комбінації антралю із фітостатином щодо впливу на стан ліпідного спектру крові, глікемії, ступінь інсулінорезистентності у хворих на неалкогольний стеатогепатит (НАСГ) на тлі ожиріння за коморбідності з хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ). Матеріал та методи. Обстежено 90 хворих на НАСГ із ожирінням І ст. та ХОЗЛ 2-3 D, з яких 25 хворих (1 група – контрольна) отримували базисну терапію НАСГ (Ессенціалє форте Н (Санофі-Авенсис / Наттерман енд Сайї ГмбХ) 300 мг по 2 капс. 3 рази в день) 60 днів та терапію ХОЗЛ (Симбікорт Турбухалер (будесонід 160 мкг/д + формотеролу фумарат 4,5 мкг/д) (АстраЗенека АБ, Швеція) інгаляційно 2 рази в день 60 днів; Беродуал (іпратропіум / фенотерол (250/500 мкг/мл) (Інститут де Ангелі, Італія / Берингер Інгельхайм Інтернешнл ГмбХ) небулайзерні інгаляції 2 рази в день, Азитроміцин (Азитро Сандоз, Сандоз Україна) 500 мг 1 раз в день 10 днів. Друга група (основна, 2) 35 хворих на НАСГ із ожирінням І ст. та ХОЗЛ 2-3 D, крім аналогічної базисної терапії ХОЗЛ, у якості гепатопротектора отримували Антраль (Фармак, Україна) 200 мг 3 рази в день 60 днів. Третя група (основна, 3) 30 хворих на НАСГ із ожирінням І ст. та ХОЗЛ 2-3 D, окрім аналогічної базисної терапії ХОЗЛ, у якості гепатопротектора отримували Антраль (Фармак, Україна) 200 мг 3 рази в день та, додатково, Фітостатин (Поліконазол) (ООО ОмніФарма, Україна) 20 мг після вечері упродовж 60 днів. Середній вік пацієнтів становив (55,7±3,22) років. Групу контролю сформували з 30 практично здорових осіб (ПЗО). Результати. Концентрація загальних ліпідів у крові пацієнтів 1-ї групи після лікування знизилась невірогідно і перевищувала нормативні значення (р0,05), а у хворих 2 та 3-ї груп – знизилась відповідно на 15,6 % та 23,3 % (р0,05). Вміст у крові загального холестеролу вказує на його вірогідне зниження в усіх групах спостереження – на 9,2 %, 19,3 % та 23,9 % (р0,05) порівняно з показником до лікування, все ж перевищуючи показник у ПЗО (р0,05). Підвищений до лікування вміст у крові триацилгліцеролів вірогідно знижувався лише у хворих 2 та 3 груп – відповідно на 22,2 % та 31,5 % (р0,05), однак нормативних значень не досяг. Водночас у пацієнтів 1-ї групи зміни в динаміці лікування були незначні (р0,05). Аналіз показників постпрандіальної глікемії у хворих 1-ї, 2 та 3-ї груп показав зниження вмісту глюкози відповідно на 10,6 %, 21,3 % та 21,9 % (р0,05) порівняно з показниками до лікування (р0,05) із нормалізацією показника. Індекс HOMA IR знижений натще (відповідно у 1, 2, 3 групах – на 11,1 %, 46,2 % та 46,8 % (р0,05). Висновки. Встановлено потужний вплив комбінації засобів антралю та фітостатину (поліконазолу) щодо корекції ліпідного дистрес-синдрому із вірогідним зниженням вмісту в крові загального холестеролу, триацилгліцеролів, холестеролу ліпопротеїнів низької щільності (р0,05), що супроводжувалось вірогідним зниженням ступеня стеатозу печінки. У динаміці лікування антралем та фітостатином упродовж 60 днів хворих на НАСГ із супровідними ХОЗЛ та ожирінням істотно знизився підвищений до лікування вміст у крові інсуліну, нормалізувався вміст у крові постпрандіальної глюкози, істотно знизився ступінь інсулінорезистентності (р0,05).
Знайти схожі

11.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Антонів А.А., Коцюбійчук З.Я., Махрова Є.Г.
Назва : Зміни функціонального стану вегетативної нервової системи у хворих на хронічний некаменевий холецистит залежно від типу соматоформної вегетативної дисфункції та гіпертонічної хвороби
Місце публікування : Клінічна та експериментальна патологія: щоквартальний український науково-медичний журнал. - Чернівці, 2020. - Т. 19, № 1. - С. 3-9. - ISSN 1727-4338 (Шифр КУ27/2020/19/1). - ISSN 1727-4338
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: НЕРВНАЯ СИСТЕМА ВЕГЕТАТИВНАЯ -- AUTONOMIC NERVOUS SYSTEM
ХОЛЕЦИСТИТ НЕКАЛЬКУЛЕЗНЫЙ -- ACALCULOUS CHOLECYSTITIS
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION
Анотація: Мета дослідження: встановити особливості змін функціонального стану вегетативної нервової системи у хворих на хронічний некаменевий холецистит залежно від типу супровідної соматоформної вегетативної дисфункції та гіпертонічної хвороби ІІ стадії. Матеріал та методи. Обстежено 138 хворих: 98 хворих на хронічний некаменевий холецистит у фазі загострення із супровідною соматоформною вегетативною дисфункцією, 40 хворих на хронічний некаменевий холецистит у фазі загострення із супровідною гіпертонічною хворобою ІІ стадії та 30 практично здорових осіб, що ввійшли до групи контролю. Для характеристики стану вегетативної нервової системи використовували шкалу вегетативних симптомів А.М.Вейна, проби Ашнера-Даньіні, Данієлопулу (ортокліностатична). Результати. Аналізи показників проведеного дослідження загальних вегетативних симптомів показали, що зміни кольору шкіри при хвилюванні, фізичному навантаженні у пацієнтів з соматоформною вегетативною дисфункцією за гіпертензивним типом, кардіальним неврозом та гіпертонічною хворобою мали негативну тенденцію, тобто шкіра бліда, що відображає підвищення тонусу симпатичної нервової системи і у балах складає зниження від стану ейтонії у 1,7 раза, 1,6 раза та 2,0 раза відповідно (р0,05). Під час проведення ортостатичної проби у хворих 1-ї, 3-ї та 4-ї груп частота пульсу вірогідно зростала (на 51,6%, 41,9% та 54,8% (р0,05)), у пацієнтів 2-ї групи – вірогідно зменшувалась (на 29,0% (р0,05)). Під час проведення кліно-ортостатичної проби частота пульсу змінювалась у діаметрально протилежному напрямку: у хворих 1-ї, 3-ї та 4-ї груп – сповільнювалась (відповідно на 21,9%, 28,1% та 31,3% (р0,05)), у пацієнтів 2-ї групи – вірогідно прискорювалась (на 21,9% (р0,05)). Проводячи проби Ашнера у хворих 1-ї, 3-ї груп, ми виявили, що частота пульсу парадоксально мала тенденцію до прискорення (на 20,0% та 26,7% (р0,05)), у хворих 4-ї групи вірогідно зростала на 30,0% (р0,05), у пацієнтів 2-ї групи – вірогідно зменшувалась (на 52,8%, р0,05). Висновки. Отже, у хворих на хронічний некаменевий холецистит із супровідною соматоформною вегетативною дисфункцією за гіпертензивним типом та кардіальним неврозом, а також гіпертонічною хворобою ІІ стадії спостерігається підвищення тонусу симпатичного відділу вегетативної нервової системи із частими симпато-адреналовими кризами, а для пацієнтів із супровідною соматоформною вегетативною дисфункцією за гіпотонічним типом характерна ваготонія із переважанням ваго-інсулярних кризів.
Знайти схожі

12.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Хухліна О. С., Антонів А. А., Дрозд В. Ю.
Назва : Вплив пролактину на результати ехокардіографії та добового мультиканального інтралюмінального імпеданс-рН-моніторування стравоходу хворих на стабільну стенокардію напруги та гастроезофагеальну рефлюксну хворобу в динаміці лікування
Місце публікування : Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 4. - С. 20-27 (Шифр УУ21/2019/4)
MeSH-головна: СТЕНОКАРДИЯ -- ANGINA PECTORIS
ЖЕЛУДОЧНО-ПИЩЕВОДНЫЙ РЕФЛЮКС -- GASTROESOPHAGEAL REFLUX
ПРОЛАКТИН -- PROLACTIN
ЭХОКАРДИОГРАФИЯ -- ECHOCARDIOGRAPHY
Анотація: Мета роботи — встановити вплив комплексної терапії з додаванням мельдонію на результати ехокардіографії, добового мультиканального інтралюмінального імпеданс-рН-моніторування (ДМІІ-рН-М) стравоходу та рівень пролактину (ПЛ) сироватки крові у хворих на стабільну стенокардію напруги (ССН) та гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ) за умов коморбідностіОтже, корекція базисної терапії ССН та ГЕРХ із відміною прийому прокінетика та додатковим застосуванням мельдонію призводить до зниження рівня пролактину сироватки крові, рівень якого перебуває у тісній кореляційній залежності з основними показниками ЕхоКГ та ДМІІ-рН-М, що проявляється у посиленні загальної скоротливої здатності міокарда лівого шлуночка, нижнього стравохідного сфінктера, підвищенні кінетичної функції стравоходу та покращенні регенераторних можливостей його слизової оболонки
Знайти схожі

13.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Хухліна О. С., Дрозд В. Ю., Антонів А. А., Рощук О. І.
Назва : Динаміка результатів добового мультиканального інтралюмінального імпеданс-рН-моніторування стравоходу хворих на стабільну стенокардію напруження та гастроезофагеальну рефлюксну хворобу на тлі корекції базисної терапії
Паралельн. назви :The dynamics of results of the esophageal 24-hour multichannel intraluminal impedance-pH monitoring in patients with stable angina and gastroesophageal reflux disease against the background of the basic treatment correction
Місце публікування : Сучасна гастроентерологія. - 2019. - № 3. - С. 7-12 (Шифр СУ10/2019/3)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
Предметні рубрики: Вазонат-- прием-- тер прим
MeSH-головна: ЖЕЛУДОЧНО-ПИЩЕВОДНЫЙ РЕФЛЮКС -- GASTROESOPHAGEAL REFLUX
СТЕНОКАРДИЯ СТАБИЛЬНАЯ -- ANGINA, STABLE
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
ПИЩЕВОДА PH МОНИТОРИНГ -- ESOPHAGEAL PH MONITORING
ЛЕКАРСТВЕННАЯ ТЕРАПИЯ -- DRUG THERAPY
Анотація: Унаслідок взаємообтяження коморбідного перебігу стабільної стенокардії напруження (ССН) та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) виникає потреба у корекції базисної терапії кожної з патологій. Мета — вивчити вплив запропонованої схеми лікування хворих на ССН та ГЕРХ на результати добового мультиканального інтралюмінального імпеданс-рН-моніторування стравоходу (ДМІІ-рН-М). Матеріали та методи. У дослідження було залучено 88 хворих на ССН І — ІІ функціонального класу із коморбідною ГЕРХ; з них 43 особи (1-ша група) отримували базисну терапію ССН та ГЕРХ; 45 осіб (2-га група) — базисну терапію ССН та ГЕРХ; за винятком прокінетиків і донаторів NО; лише нітрогліцерин за потреби та додатково мельдоній («Вазонат»); капсули 500 мг двічі на добу впродовж 30 днів. Препарати призначали у середніх терапевтичних дозах. Усім хворим проведено ДМІІ-рН-М стравоходу до лікування та через 30 днів після його початку. Результати. ДМІІ-рН-М до лікування виявило ознаки патологічного гастроезофагеального рефлюксу; зниження стравохідного кліренсу та наявність рефлюкс-езофагіту. На 30-й день лікування у 2-й групі відзначено статистично значущо вираженішу динаміку показників ДМІІ-рН-М порівняно з 1-ю групою. Висновки. Корекція схеми лікування пацієнтів; хворих на ССН та ГЕРХ; із відміною пролонгованих донаторів NO (органічних нітратів) та додатковим призначенням препарату мельдонію сприяла підвищенню функціональної здатності нижнього стравохідного сфінктера; посилювала кінетичну функцію стравоходу та ефективність стравохідного кліренсу і супроводжувалася видимим регресом запального ураження стравоходуDue to the mutual aggravating effects in the comorbidity of the stable angina of effort (SAE) and gastroesophageal reflux disease (GERD), the necessity arises for the correction of basic therapy of each of these pathologies. Objective — to investigate the effects of the proposed treatment regimen for patients with SAE and GERD on the results of esophageal 24-hour multichannel intraluminal impedance-pH monitoring (MII-pH). Materials and methods. The study involved 88 patients with SAE of I — II functional classes with a comorbid GERD. From them, 43 patients (1 group) received basic therapy for SAE and GERD, and 45 patients (group 2) received basic therapy with the exception of prokinetics and NO donors, and inclusion of nitro-glycerine if needed only, and additional meldonium (Vasonate) capsules 500 mg 2 times daily, for 30 days. The medications were administered in medium therapeutic doses. All patients were examined with esophageal MII-pH before the treatment and 30 days after the treatment start. Results. The results of baseline esophageal MII-pH showed the signs of pathological gastroesophageal reflux, reduction in esophageal clearance, and presence of reflux-esophagitis. On the 30th day of treatment, the significantly more pronounced dynamics of the esophageal MII-pH parameters was revealed in the patients of group 2 vs results in group 1. Conclusions. Correction of the treatment scheme of patients with SAE and GERD by means of removal of prolonged NO donators (organic nitrates) and additional use of Meldonium resulted in the increased functional capacity of the lower esophageal sphincter, improved kinetic function of esophagus and effectiveness of the esophageal clearance. All these changes were accompanied by a visible regression of esophageal inflammatory damage
Знайти схожі

14.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Хухліна О. С., Дрозд В. Ю., Антонів А. А., Рощук О. І.
Назва : Вплив пролактину на АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів у хворих на стабільну стенокардію напруги та гастроезофагеальну рефлюксну хворобу
Місце публікування : Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 3. - С. 41-46 (Шифр УУ21/2019/3)
MeSH-головна: СТЕНОКАРДИЯ СТАБИЛЬНАЯ -- ANGINA, STABLE
ЖЕЛУДОЧНО-ПИЩЕВОДНЫЙ РЕФЛЮКС -- GASTROESOPHAGEAL REFLUX
ТРОМБОЦИТОВ АГРЕГАЦИЯ -- PLATELET AGGREGATION
ПРОЛАКТИН -- PROLACTIN
Анотація: Тромбоцитарна ланка гомеостазу займає одне з ключових місць у розвитку та прогресуванні атеросклерозу. Тромбоцити першими реагують як на дефекти цілісності та дисфункцію ендотелію, так і на ушкодження слизової оболонки стравоходу. У практиці лікаря будь-якої спеціальності частим поєднанням є перебіг стабільної стенокардії напруги (ССН) та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ). Мета роботи — вивчити вплив рівня пролактину на АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів у хворих на ССН та ГЕРХ. Матеріали та методи. У дослідження включено 148 хворих на ССН І—ІІ функцонального класу та ГЕРХ А, В, С (за Лос-Анджелеською класифікацією) віком від 48 до 79 років. З них 30 — ізольованою ССН (1-ша група), 30 хворих — ізольованою ГЕРХ (2-га група) та 88 хворих на ССН із коморбідною ГЕРХ (3-тя група). Окрему групу склали 20 практично здорових осіб (ПЗО). Усім пацієнтам, включеним у дослідження, було проведено визначення сироваткового рівня пролактину та ступеня, швидкості й часу АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів. Результати та обговорення. Ступінь, швидкість, час АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, як і рівень пролактину, хворих на ССН із коморбідною ГЕРХ, був статистично достовірно вищим за аналогічні результати групи ПЗО, хворих на ізольовану ССН та ізольовану ГЕРХ. Встановлено високий прямий кореляційний зв’язок між ступенем, швидкістю АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів сироватки крові хворих на ССН із коморбідною ГЕРХ та рівнем пролактину сироватки крові (r = 0,710; r = 0,696). Висновки. Отже, у хворих на ССН із коморбідною ГЕРХ було встановлено рівень пролактину, який перевищує показник груп з ізольованою ССН, ізольованою ГЕРХ та групи ПЗО. При цьому ступінь та швидкість АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів зростають пропорційно рівню пролактинуThe combination of stable angina of effort (SEA) and gastroesophageal reflux disease (GERD) is frequently observed in the clinic of internal diseases. Thrombocytic link of homeostasis is one of the main factors in the development and progression of atherosclerosis. The long-term increase of circulation prolactin levels can result in the development of pathological changes caused by hyperprolactinemia. Objective — to investigate the effect of prolactin levels on the ADP-induced platelet aggregation in patients with SEA and GERD. Materials and methods. The study included 148 persons: 30 patients with isolated SEA (1st group), 30 patients with isolated GERD (2nd group), and 88 patients with combination of SEA and GERD (3rd group). A separate group consisted of 20 practically healthy persons (PHPs). The serum levels of prolactin and the degree, rate, and time of ADP-induced platelet aggregation were investigated in all patients, included in the study. Results and discussion. The degree, rate, time of ADPinduced platelet aggregation, as well as prolactin levels, were significantly higher in patients with SEA and comorbidity of GERD than the similar results of the PHPs group, patients with isolated SEA and isolated GERD. A high direct correlation relationship was established between the degree of ADP-induced aggregation of blood platelets in patients with SEA with comorbid GERD and serum prolactin levels (r = 0.710; r = 0.696). Conclusions. It has been established that in patients with SEA with comorbid GERD, the prolactin levels were higher than in groups with isolated SEA, isolated SEA and PHPs group and increaseв proportionally to the degree and rate of ADP-induced platelet aggregation
Знайти схожі

15.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Хухліна О. С., Гринюк О. Є., Антонів А. А., Каушанська О. В.
Назва : Порушення вуглеводного обміну у хворих на неалкогольний стеатогепатит, ожиріння та хронічне обструктивне захворювання легень
Місце публікування : Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2020. - Т. 16, № 6. - С. 67-73 (Шифр МУ65/2020/16/6)
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
Предметні рубрики: Антраль
Поликоназол
MeSH-головна: НЕАЛКОГОЛЬНАЯ ЖИРОВАЯ БОЛЕЗНЬ ПЕЧЕНИ -- NON-ALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY
ЛЕГКИХ БОЛЕЗНЬ ХРОНИЧЕСКАЯ ОБСТРУКТИВНАЯ -- PULMONARY DISEASE, CHRONIC OBSTRUCTIVE
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
Анотація: Істотне зростання захворюваності на неалкогольний стеатогепатит (НАСГ) у хворих на ожиріння та хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) у світі зумовлює потребу в проведенні досліджень механізмів їх взаємообтяження та корекції метаболічних складових патогенезу й наслідків коморбідності. Мета дослідження: визначення стану показників глікемії, регуляції вуглеводного обміну й встановлення ефективності застосування антралю та комбінації антралю із поліконазолом щодо впливу на стан глікемії, ступінь інсулінорезистентності у хворих на неалкогольний стеатогепатит на тлі ожиріння за коморбідності з хронічним обструктивним захворюванням легень. Матеріали та методи. 160 хворих розподілені на 3 групи. Перша група — 35 хворих на НАСГ із ожирінням І ст., 90 хворих на НАСГ із ожирінням І ст. та ХОЗЛ 2–3 D — друга група та 35 хворих на ХОЗЛ 2–3 D — третя група. Залежно від проведеного лікування друга група хворих була розподілена на 3 підгрупи, з яких 25 хворих (1л підгрупа — контрольна) отримували терапію НАСГ (eсенціальні фосфоліпіди 300 мг по 2 капсули тричі на день 60 днів) та базисну терапію ХОЗЛ. Друга підгрупа (основна, 2л) — 35 хворих, крім аналогічної базисної терапії ХОЗЛ для лікування НАСГ як гепатопротектор отримували антраль 200 мг тричі на день 60 днів. Третя підгрупа (основна, 3л) — 30 хворих, крім аналогічної базисної терапії ХОЗЛ для лікування НАСГ отримували антраль 200 мг тричі на день та, додатково, поліконазол 20 мг після вечері упродовж 60 днів. Групу порівняння становили 30 практично здорових осіб. Результати. У хворих першої та другої груп до лікування встановлено незначне вірогідне підвищення рівня глікемії натще відповідно на 10,9 та 14,3 % (р 0,05), вмісту в крові постпрандіальної глюкози — на 18,6 та 34,4 % (р 0,05), у той час як у хворих третьої групи зміни показників були невірогідні. Після лікування у хворих 2л та 3л підгруп зниження глікемії натще становило 8,9 % (р 0,05), у той час у 1л підгрупі виявлено незначне її зниження — 3,4 % (р 0,05). Вміст постпрандіальної глюкози в крові у хворих усіх груп знизився, відповідно у 1л, 2л та 3л підгрупах на 10,6, 21,3 та 21,9 %, порівняно з даними до лікування (р 0,05). Максимальне зниження вмісту в крові інсуліну (у 1,9 раза) та ступеня інсулінорезистентності (на 46,8 %) також спостерігалось у 3л підгрупі (р 0,05). Висновки. Призначення антралю впродовж 60 днів призвело до вірогідної корекції глікемії у хворих на НАСГ із ожирінням та ХОЗЛ, що супроводжувалось вірогідним зниженням рівня інсуліну (р 0,05), вмісту постпрандіальної глюкози та ступеня інсулінорезистентності (р 0,05)
Знайти схожі

16.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Хухліна О. С., Антонів А. А., Мандрик О. Є.
Назва : Вплив гліциризину в комбінації з гліцином і метіоніном на стан компонентів позаклітинного матриксу та інтенсивність фіброзування печінки у хворих на неалкогольний стеатогепатит за коморбідності з хронічною хворобою нирок
Паралельн. назви :Effects of glycyrrhizin in combination with glycine and methionine on the condition of extracellular matrix components and intensity of the liver fibrosis formation in patients with non-alcoholic steatohepatitis with comorbid chronic kidney disease
Місце публікування : Сучасна гастроентерологія. - 2017. - № 5. - С. 29-35 (Шифр СУ10/2017/5)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
Предметні рубрики: Гепаризин-- прием-- тер прим
MeSH-головна: НЕАЛКОГОЛЬНАЯ ЖИРОВАЯ БОЛЕЗНЬ ПЕЧЕНИ -- NON-ALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE
ПОЧЕК БОЛЕЗНИ -- KIDNEY DISEASES
ЦИРРОЗЫ ПЕЧЕНИ -- LIVER CIRRHOSIS
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
ГЛИЦИРРИЗИНОВАЯ КИСЛОТА -- GLYCYRRHIZIC ACID
ГЛИЦИН -- GLYCINE
МЕТИОНИН -- METHIONINE
Анотація: Мета — з’ясувати особливості біохімічних маркерів фіброзу печінки при неалкогольному стеатогепатиті (НАСГ) у хворих на ожиріння І — ІІ ступеня та хронічну хворобу нирок (ХХН) І — ІІІ стадії, встановити ефективність впливу «Гепаризину» на стан вуглеводно-білкових компонентів сполучної тканини позаклітинного матриксу печінки та нирок. Матеріали та методи. Обстежено 98 хворих на НАСГ на тлі ожиріння І — ІІ ступеня, в тому числі: 52 хворих на НАСГ без супровідної ХХН (1-ша група), 46 хворих на НАСГ із коморбідною ХХН І — ІІІ стадії (2-га група). Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб відповідного віку та статі. Біопсію печінки виконано 32 хворим на НАСГ із супровідною ХХН І — ІІІ стадії, 28 хворим на НАСГ без ХХН. Хворі на НАСГ обох груп отримували «Гепаризин» (гліциризин 40 мг, гліцин 400 мг, L-цистеїну гідрохлорид 20 мг) («Валартин Фарма») шляхом внутрішньовенного введення 20 мл препарату протягом 10 діб з переходом на ентеральне по 2 таблетки «Гепаризину» (в 1 таблетці: гліциризину 25 мг, гліцину 25 мг, метіоніну 25 мг) 3 рази на добу протягом 80 діб. Хворі із коморбідним перебігом НАСГ, ожиріння та ХХН І —ІІІ стадії, крім «Гепаризину», отримували базисну терапію з приводу ХХН І — ІІІ стадії (хронічного пієлонефриту). Результати. У разі НАСГ, що розвивається на тлі ожиріння та ХХН І — ІІІ стадії, виявлено фібротичні зміни в печінковій тканині, які за біохімічним індексом фіброзу перевищують такі у хворих на НАСГ без коморбідності з патологією нирок. У хворих на НАСГ, що виник на тлі ожиріння, істотно підвищений синтез колагену та глікозаміногліканів, що супроводжується неефективною резорбцією новоутвореного колагену внаслідок гальмування колагенолітичної активності плазми крові, через істотну активізацію інгібіторів протеїназ (α2-МГ), істотний дисбаланс у системі метаболізму сполучної тканини. За умов коморбідності НАСГ із ХХН І — ІІІ стадії активізуються і синтез, і резорбція колагену, але процеси анаболізму переважають, попри компенсаторну активізацію колагенолізу, із істотнішою гіперпродукцією гострофазових білків, фібронектину, глікозаміногліканів, фактора росту фібробластів і призводять до прогресуючого фіброзування печінки та порушення її функцій. Терапія «Гепаризином» протягом 3 міс сприяла досягненню балансу ана- та катаболізму колагену шляхом активізації колагенолізу, гальмування активності інгібіторів протеолізу та колагенолізу, секреції фактора росту фібробластів, гострофазових показників запалення, зниженню деградації фукоглікопротеїнів позаклітинного матриксу печінки і загалом — зниженню активізації компонентів сполучної тканини, доказом чого стало зниження індексу фіброзування печінки (за даними фібротесту) у 1,5 — 2,0 рази. Висновки. Застосування «Гепаризину» протягом 3 міс сприяло досягненню балансу ана- та катаболізму колагену шляхом активізації колагенолізу, гальмування активності інгібіторів протеолізу та колагенолізу, секреції фактора росту фібробластів, гострофазових показників запалення, зниженню деградації фукоглікопротеїнів позаклітинного матриксу печінки і загалом — зниженню активізації компонентів сполучної тканини, доказом чого стало зниження індексу фіброзування печінки (за даними фібротесту)
Знайти схожі

17.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Хухліна О. С., Антонів А. А., Горбатюк І. Б.
Назва : Функціональний стан жовчного міхура у хворих із поєднаним перебігом хронічного некалькульозного холециститу та вегето-судинної дистонії
Місце публікування : Буковинський медичний вісник. - 2010. - Т. 14, № 2. - С. 106-109 (Шифр БУ5/2010/14/2)
Знайти схожі

18.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Хухліна О. С., Мандриκ О. Є., Антонів А. А., Нечипай Ж. А.
Назва : Діагностичні маркери фіброзування печінки у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки поєднану з гіпертонічною хворобою та ожирінням
Місце публікування : Вісник проблем біології і медицини. - 2013. - Т. 1, № 3. - С. 250-253 (Шифр ВУ12/2013/1/3)
Знайти схожі

19.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Хухліна О. С., Антонів А. А., Коцюбійчук З. Я.
Назва : Патогенетичне обгрунтування корекції дисфункції ендотелію кверцетином у комплексному лікуванні неалкогольного стеатогепатиту та діабетичної хвороби нирок у хворих на цукровий діабет 2 типу
Місце публікування : Український терапевтичний журнал. - Київ, 2021. - N 2. - С. 27-34 (Шифр УУ21/2021/2)
Примітки : Бібліогр. наприкінці ст.
MeSH-головна: ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2
НЕАЛКОГОЛЬНАЯ ЖИРОВАЯ БОЛЕЗНЬ ПЕЧЕНИ -- NON-ALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE
ДИАБЕТИЧЕСКИЕ НЕФРОПАТИИ -- DIABETIC NEPHROPATHIES
ЭНДОТЕЛИЙ СОСУДИСТЫЙ -- ENDOTHELIUM, VASCULAR
ЛЕКАРСТВЕННАЯ ТЕРАПИЯ КОМБИНИРОВАННАЯ -- DRUG THERAPY, COMBINATION
КВЕРЦЕТИН -- QUERCETIN
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Анотація: Мета — з’ясувати вплив комплексу засобів (метформіну, розувастатину, есенціальних фосфоліпідів і кверцетину) на стан ліпідного спектру крові, функціональний стан ендотелію, систему фібринолізу і тромбоцитарну ланку гемостазу, які є чинниками прогресування неалкогольного стеатогепатиту (НАСГ) та діабетичної хвороби нирокКомплексна терапія НАСГ та ЦД 2 типу із діабетичною хворобою нирок за допомогою есенціальних фосфоліпідів, статинів і метформіну з додаванням препарату кверцетину перевищує за ефективністю традиційну терапію, оскільки сприяє істотному зниженню маркерів загострення НАСГ, оптимізації ліпідного спектру крові, статистично значущому збільшенню вмісту ліпопротеїнів високої густини в крові, нормалізує функціональний стан ендотелію, усуває явища гіперкоагуляційного синдрому без додаткового призначення антиагрегантів.Objective — to determine effects of therapeutical complex, including metformin, rosuvastatin, essential phospholipids and quercetin, on the state of blood lipid spectrum, endothelial function, fibrinolysis system and platelet hemostasis, which are factors in the progression of nonalcoholic steatohepatitis (NASH) and diabetic kidney disease (DKD)Combined therapy of NASH with DM 2 and diabetic kidney disease with the use of essential phospholipids, statins and metformin with addition of Quercetin was more effective than traditional therapy: it significantly reduced the markers of NASH exacerbation, optimized blood lipid spectrum, restored endothelial functional state, eliminated the phenomena of hypercoagulable syndrome without the additional administration of antiplatelet agents
Знайти схожі

20.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Хухліна О. С., Коцюбійчук З. Я., Антонів А. А.
Назва : Ефективність корекції оксидантного стресу при неалкогольному стеатогепатиті та діабетичній хворобі нирок у хворих на цукровий діабет 2 типу
Місце публікування : Український терапевтичний журнал. - Київ, 2021. - N 3. - С. 35-40 (Шифр УУ21/2021/3)
Примітки : Бібліогр. наприкінці ст.
MeSH-головна: ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2
ДИАБЕТИЧЕСКИЕ НЕФРОПАТИИ -- DIABETIC NEPHROPATHIES
ПЕЧЕНИ ЖИРОВАЯ ДИСТРОФИЯ -- FATTY LIVER
ОКСИДАТИВНЫЙ СТРЕСС -- OXIDATIVE STRESS
Анотація: Мета — дослідити стан оксидантно‑антиоксидантного гомеостазу, інтенсивність апоптозу гепатоцитів за вмістом у крові цитокератину‑18 у хворих на неалкогольний стеатогепатит, цукровий діабет типу 2 залежно від стадії діабетичної хвороби нирок та вивчити вплив комплексу засобів на дані чинникиУ хворих на цукровий діабет 2 типу за наявності діабетичної хвороби нирок з коморбідним перебігом неалкогольного стеатогепатиту спостерігається значне зростання інтенсивності оксидантного стресу, вмісту в крові проміжних і кінцевих продуктів пероксидного окиснення ліпідів та окисної модифікації білків у 1,9 — 2,3 разу (р 0,05)
Знайти схожі

1-20 21-40 41-52

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)