Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

у знайденому

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: (<.>A=Добреля, Н.$<.>)

Загальна кількість знайдених документів : 17
Показані документи з 1 по 10

1-10 11-17

Добреля, Н. В.
Цукровий діабет та мале коло кровообігу (частина 1) [Текст] / Н. В. Добреля, О. С. Хромов // Фізіологічний журнал. - 2019. - Том 65, N 2. - С. 97-107

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 1 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 1 (осложнения, патофизиология)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (осложнения, патофизиология)
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE (физиология)
ЛЕГОЧНОЕ КРОВООБРАЩЕНИЕ -- PULMONARY CIRCULATION (физиология)
ЛЕГКИЕ -- LUNG (кровоснабжение)
ОКСИДАТИВНЫЙ СТРЕСС -- OXIDATIVE STRESS (физиология)
Анотація: Останнім часом все більше уваги приділяють впливу цукрового діабету на легеневий кровообіг, адже при ньому спостерігається значне зростання захворювань легень та можливий зв’язок діабету з легеневою артеріальною гіпертензією. Хронічна гіперглікемія запускає каскад патологічних реакцій, основу яких складає окисний стрес, який виникає через збільшення донорів вільних електронів, що посилює потік електронів через мітохондріальний електронно-транспортний ланцюг. Оскільки численні дослідження підтверджують зростання концентрації активних форм кисню в легеневих артеріях за умов цукрового діабету цей пошкоджуючий механізм є універсальним для обох кіл кровообігу. Наслідки гіперглікемії, а саме окисний стрес, активізація поліолового та гексозамінового шляхів метаболізму глюкози, активація протеїнкінази С й посиленого утворення кінцевих продуктів глікування підвищують констрикторну здатність судин великого кола кровообігу, але вплив цих факторів на судини малого кола кровообігу вивчений недостатньо. У легенях виявлено експресію рецепторів інсуліну та глюкозних транспортерів, але дані щодо їх локалізації в судинній стінці легеневих артерій, щільності та змін на рецепторному чи пострецепторному рівнях за розвитку інсулінорезистентності практично відсутні.
Дод.точки доступу:
Хромов, О. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Моделювання цукрового діабету II типу [Текст] / Н. В. Добреля [та ін.] // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2019. - № 1. - С. 42-50. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНЫЙ -- DIABETES MELLITUS, EXPERIMENTAL
Анотація: Вибір моделі цукрового діабету ІІ типу було проведено на основі аналізу літератури, як найменш економічно затратної та найближчої щодо відтворення відповідного патологічного процесу в людини. Обрана модель передбачає поєднання дієти з високим умістом жирів для індукції гіперінсулінемії та резистентності до інсуліну, а також введення токсичного для ?-клітин стрептозотоцину, що призводить до зниження функціональної маси цього типу клітин. Сукупно ці обидва фактори мають відтворювати розвиток цукрового діабету ІІ типу в людини, хоча в більш короткі терміни. Мета дослідження – відтворити модель цукрового діабету ІІ типу та дослідити її основні характеристики. В експерименті на щурах показано, що утримання тварин на дієті з високим умістом жирів протягом 3 тижнів та одноразове внутрішньоочеревинне введення стрептозотоцину в дозі 40 мг/кг не впливає на динаміку приросту маси тіла, але викликає зменшення вмісту глюкози в крові, підвищення артеріального тиску, зміни толерантності до глюкози та розвиток резистентності до інсуліну. Тривалість утримання щурів на високожировій дієті виявилась недостатньою для статистично достовірного збільшення маси тіла порівняно з контролем. Резистентність до інсуліну розвивається в тварин, яких утримують на модифікованій дієті, незалежно від введення стрептозотоцину. Уведення стрептозотоцину щурам, яких утримували на дієті з високим вмістом жирів, призводить до значного збільшення вмісту глюкози в крові в частини тварин. Величина артеріального тиску в щурів з цукровим діабетом ІІ типу є достовірно вищою за початкову, а також за величини тиску в щурів контрольної групи та в тварин на високожировій дієті. Перебування щурів на дієті з високим умістом жирів не викликає достовірних змін толерантності до глюкози. Введення стрептозотоцину тваринам, які перебувають на дієті з високим умістом жирів, зменшує толерантність до глюкози незалежно від рівня глікемії. Таким чином, відтворена модель відповідає цукровому діабету II типу в людини та може використовуватися в дослідженнях впливу захворювання на системний та органний кровообіг та за скринінгу й доклінічних досліджень антидіабетичних лікарських засобів.
Дод.точки доступу:
Добреля, Н.В.
Паршиков, О.В.
Бойцова, Л.В.
Хромов, О.С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Перспективи використання ліпосомальної форми цитохрому С для поповнення гострої масивної крововтрати [Текст] / Н. В. Добреля [та ін.] // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2018. - № 2. - С. 14-24. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ЦИТОХРОМЫ C -- CYTOCHROMES C (терапевтическое применение)
КРОВОПОТЕРЯ ХИРУРГИЧЕСКАЯ -- BLOOD LOSS, SURGICAL
Анотація: Мета дослідження - вивчити вплив ліпосомальної форми цитохрому C (ліпохрому) на артеріальний тиск та гемостаз за умов гострої масивної крововтрати (ГМК). Проведені дослідження показали, що ГМК з загальної сонної артерії в об’ємі 35 % від об’єму циркулюючої крові викликає розвиток декомпенсованого геморагічного шоку, що характеризується вираженою гіповолемією та загибеллю тварин протягом (49,7 ± 4,4) хв. Розвиток шоку супроводжується різноспрямованими змінами коагуляційного гемостазу: у ранньому періоді спостерігаються ознаки гіпер-, а на пізніх етапах - гіпокоагуляції, що слід розцінювати як початок ДВЗ-синдрому. Спостерігався розвиток субкомпенсованого метаболічного ацидозу зі зменшенням напруги СО2 та дефіцит буферних лугів в артеріальній крові. Введення ліпосомальної форми цитохрому C в ізоволемічному об’ємі фізіологічного розчину через 5 хв після ГМК не викликало нормалізацію середнього артеріального тиску. Введення ліпохрому через 30 хв після крововтрати призводило до 100 % виживання тварин упродовж всього періоду спостереження (60 хв), супроводжувалось вираженою стабілізацією гемодинаміки та значною мірою сприяло усуненню порушень гемостазу та запобігало розвитку декомпенсованого метаболічного ацидозу. Доцільність використання ліпосомальної форми цитохрому С за гострої масивної крововтрати потребує подальшого вивчення.
Дод.точки доступу:
Добреля, Н. В.
Гула, Н. С.
Карацуба, Т. А.
Хромов, О. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Добреля, Н. В.
Ліпін за гіпоксичних станів: від експерименту до клініки (огляд літератури) [Текст] / Н. В. Добреля, О. С. Хромов, Т. А. Бухтіарова // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2020. - № 3. - С. 166-176. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
АНОКСИЯ -- ANOXIA (лекарственная терапия)
ФОСФОЛИПИДЫ -- PHOSPHOLIPIDS (терапевтическое применение)
Анотація: Мета дослідження – узагальнення та систематизація експериментальних і клінічних даних щодо властивостей і застосування Ліпіну (фосфатидилхолінових ліпосом) у разі станів, що супроводжуються гіпоксією, у тому числі в аспекті обґрунтування доцільності використання Ліпіну в комплексній терапії хворих на COVID-19 із важким перебігом захворювання та дихальною недостатністю. Застосування Ліпіну як за умов гіпоксії, так і за станів, коли вона є одним з пошкоджуючих факторів, зумовлюється здатністю Ліпіну зберігати та відновлювати легеневий сурфактант, запобігати пошкодженню структури аерогематичного бар’єра та обмежувати процеси запалення в легенях, підвищувати дифузію кисню в кров і тканини, попереджувати розвиток ацидозу та нормалізовувати процеси тканинного дихання. Ліпін сприяє стабілізації мембран клітин і внутрішньоклітинних органел, що має суттєве значення для збереження структури та функцій мітохондрій. Крім того, Ліпін запобігає зниженню вмісту АТФ і сумарного енергетичного заряду клітини, що сприяє підтриманню балансу між наявними енергетичними ресурсами та діяльністю організму. Ефективність Ліпіну як антигіпоксичного засобу підтверджується за умов станів, коли основним пошкоджуючим фактором є гіпоксія, наприклад, за асфіксії новонароджених, плацентарної дисфункції, гострої ниркової недостатності, опікової хвороби, пневмоній різного генезу, скелетної політравми, синдрому тривалого роздавлювання, хронічних обструктивних захворювань легень тощо.
Дод.точки доступу:
Хромов, О. С.
Бухтіарова, Т. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Добреля, Н. В.
Проблеми біоетики в контексті пандемії COVID-19 [Текст] / Н. В. Добреля, Т. А. Бухтіарова // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2020. - № 3. - С. 159-165. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
БИОЭТИКА -- BIOETHICS (тенденции)
КОРОНАВИРУС -- CORONAVIRUS (патогенность)
Анотація: Пандемія COVID-19 поставила перед людством низку питань, що потребують детального розгляду, обговорення та прийняття зважених рішень. Серед цих питань чи не найважчими для практичного розв’язання є питання біоетики: взаємодія лікаря й пацієнта в умовах відсутності визнаних методів і протоколів лікування, рекомендації та засоби безпеки для медичних працівників, етичність проведення протиепідемічних заходів, дослідження та публікації на тему COVID-19, розгляд клінічних випробовувань з точки зору етики та їхнє безпосереднє проведення, прийняття рішень в умовах обмежених ресурсів, лікування пацієнтів в інтенсивній терапії, надання паліативної допомоги, проблеми, що пов’язані з психічним здоров’ям населення, захист даних та обмін ними, прискорення розробки й оцінка ефективності вакцини для профілактики COVID-19. За таких умов ресурси системи охорони здоров’я багатьох країн виявились недостатніми для надання всім пацієнтам якісного медичного обслуговування, на яке вони мають право за міжнародними документами. Питання життя та смерті хворих постало так само гостро, як у ті часи, коли технології, що підтримують життя, тільки вводились у клінічну практику. Пандемія COVID-19 суттєво змінила біоетичний дискурс із репродуктивних технологій, штучного інтелекту та можливостей молекулярної генетики на утилітарну етику з підтриманням заходів охорони громадського здоров’я.
Дод.точки доступу:
Бухтіарова, Т. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Добреля, Н. В.
Цукровий діабет та мале коло кровообігу (частина 2) [Текст] / Н. В. Добреля, О. С. Хромов // Фізіологічний журнал. - 2019. - Том 65, N 3. - С. 47-60

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS (патофизиология)
ЛЕГОЧНОЕ КРОВООБРАЩЕНИЕ -- PULMONARY CIRCULATION (физиология)
ГИПЕРГЛИКЕМИЯ -- HYPERGLYCEMIA
ЭНДОТЕЛИН-1 -- ENDOTHELIN-1 (кровь)
АРАХИДОНОВЫЕ КИСЛОТЫ -- ARACHIDONIC ACIDS (метаболизм)
TRPM КАТИОННЫЕ КАНАЛЫ -- TRPM CATION CHANNELS (метаболизм)
ОБЗОР -- REVIEW
Анотація: За умов цукрового діабету (ЦД) у судинах малого кола кровообігу спостерігається ендотеліальна дисфункція з порушенням NO-залежної вазорелаксації й збільшенням концентраціїендотеліну в крові, що корелює з гіперглікемією, вмістом глікозильованого гемоглобіну, та окисним стресом. Описане значне підвищення експрессіїрецепторів до ендотеліну типу А і дещо менше до рецепторів типу By судинах легень. За умов ЦЦ вміст арахідонової кислоти та її метаболітів, а також реакції судин на них суттєво змінені: посилені утворення та екскреція констрикторних чинників, а вплив вазорелаксантів зменшений. Дані щодо змін вмісту та впливу на реакції судин гідропероксіейкозатетраєнових кислот та ліпоксину А4 за умов ЦД відсутні. Було продемонстровано, що в судинах діабет не впливає на експресію білків потенціалзалежних калієвих каналів, але пригнічує відповідний струм. Експресія TRPМ-каналів судин легень зменшується за умов ЦД, але значно зростає їх активація, зумовлена активними формами кисню. Загалом гіперглікемія, резистентність до інсуліну, ендотеліальна дисфункція за умов ЦД можуть бути факторами, що призводять до змін легеневого кровообігу та можуть провокувати виникнення дисфункції легеневих судин
Дод.точки доступу:
Хромов, О. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Дослідження токсикологічних властивостей нового ліпосомального засобу "Ліпохром" / Л. В. Бойцова [та ін.] // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2021. - Том 15, N 2. - С. 99-109

MeSH-головна:
ЛИПОСОМЫ -- LIPOSOMES (фармакология)
ЦИТОХРОМЫ C -- CYTOCHROMES C (терапевтическое применение)
ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ И НЕБЛАГОПРИЯТНЫЕ РЕАКЦИИ, СВЯЗАННЫЕ С ЛЕКАРСТВАМИ -- DRUG-RELATED SIDE EFFECTS AND ADVERSE REACTIONS
Анотація: Доклінічне дослідження специфічної активності нового фармакологічного засобу «Ліпохром» (порошок ліофілізований для ін’єкцій, виробництва ТОВ «Нано Технології в Медицині», Україна) показало, що введення останнього в ізоволемічному об’ємі фізіологічного розчину через 30 хв після гострої масивної крововтрати призводить до помірної гемодинамічної дії та запобігає розвитку декомпенсованого метаболічного ацидозу та розвитку дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові. Важливим етапом у комплексному доклінічному дослідженні нових потенційних лікарських засобів є вивчення їхніх токсикологічних параметрів. Мета дослідження – експериментальне вивчення токсикологічних властивостей нового фармакологічного засобу «Ліпохром» для обґрунтування безпеки його застосування в клінічній практиці
Дод.точки доступу:
Бойцова, Л. В.
Шаяхметова, Г. М.
Бондаренко, Л. Б.
Карацуба, Т. А.
Матвієнко, А. В.
Блажчук, І. С.
Добреля, Н. В.
Коваленко, В. М.
Хромов, О. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

    Добреля, Н.
    Використання лабораторних тварин у доклінічних фармакологічних дослідженнях: стан та перспективи [Текст] / Н. Добреля, Т. Шатиркіна // Вісник фармакології та фармації+нормативний бюлетень журналу "Вісник фармакології та фармації". - 2006. - № 1. - С. 35-40

Рубрики: Животные лабораторные

   Животных выбор для эксперимента

   Лекарственный скрининг--животное

Дод.точки доступу:
Шатиркіна, Т.

Знайти схожі

Корекція порушень гемостазу при гострій масивній крововтраті ліпосомальними препаратами [Текст] / Н. В. Добреля [та ін.] // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2016. - № 1. - С. 66-71

MeSH-головна:
КРОВИ ПОТЕРЯ -- EXSANGUINATION (лекарственная терапия)
СВЕРТЫВАНИЯ КРОВИ НАРУШЕНИЯ -- BLOOD COAGULATION DISORDERS (патофизиология)
ЛИПОСОМЫ -- LIPOSOMES (терапевтическое применение, фармакология)
ГЕМОСТАЗ -- HEMOSTASIS (действие лекарственных препаратов, физиология)
Дод.точки доступу:
Добреля, Н. В.
Карацуба, Т. А.
Гула, Н. С.
Дуняк, Ю. О.
Бойцова, Л. В.
Данова, І. В.
Тишкін, С. М.
Хромов, О. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Ліпосоми: не тільки "ліпо-" [Текст] / Н. В. Добреля [и др.] // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2017. - № 3. - С. 16-31. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ЛИПОСОМЫ -- LIPOSOMES (терапевтическое применение)
Анотація: Ліпосоми являють собою замкнуті сфери, утворені одним або декількома бішарами ліпідів, у середині яких знаходиться простір, найчастіше заповнений водним розчином. Конвенціональні ліпосоми складаються з фосфоліпідів та холестерину. Для підвищення їхньої хімічної та фізичної стабільності, стандартизації розмірів та збільшення часу знаходження в крові модифікують склад та поверхню ліпосом. У представленій роботі проаналізовано дані літератури щодо модифікацій складу ліпосом та їхньої поверхні, а також можливості застосування різних типів нановезикул у фармакології. Хімічно та фізично стабільні археосоми характеризуються наявністю ліпідів, які мають прості ефірні зв’язки, що були виявлені в клітинних мембранах архей, окремого домену живих організмів. Ніосоми – ліпосоми, побудовані з молекул неіоногенних поверхнево-активних речовин з можливим додаванням холестерину та індукцією заряду на поверхні, хімічно стабільніші за конвенціональні ліпосоми. Етасоми містять спирти (етиловий або ізопропіловий) та використовуються, у першу чергу, для трансдермальної доставки препаратів. Трансферсоми вирізняються підвищеною гнучкістю, що зумовлена наявністю ліпідних супрамолекулярних комплексів з фосфоліпідів та ПАВ та забезпечує неінвазивну доставку препарату в/через глибокі шари шкіри або слизові оболонки до системного кровообігу. Новасоми – ліпосоми, що мають 2–7 бішарів, які складаються з поліоксіетилену моноефіру жирних кислот, холестерину та вільних жирних кислот, що забезпечує підвищену стабільність та можливість включати різні, навіть взаємодіючі між собою, препарати в одну композицію. Віросоми – це комплекси, до складу яких входять ліпіди та фузогенні білки оболонки вірусу. Ліпосоми, які використовуються для перенесення генетичного матеріалу, отримали загальну назву геносоми або ліпоплекси. Створення криптосом або стелс-ліпосом також викликане необхідністю забезпечити високу стабільність доставки лікарських засобів до клітин-мішеней і захисту від фагоцитів і білків плазми за рахунок полоксамерів. Внутрішня частина емульсоми є жировою субстанцією, оточеною одним або кількома подвійними шарами фосфоліпідів. Везисоми – оліговезикулярні ліпосоми, що можуть забезпечити транспорт декількох лікарських засобів та послідовне або паралельне їхнє вивільнення. Фотосоми містять фотосенсибілізатори, що фототригерно активуються та запускають реакції між активними формами кисню та клітинними мішенями. Імуноліпосоми характеризуються наявністю моноклональних антитіл, які забезпечують специфічну взаємодію ліпосом з антигенпозитивними клітинами та вивільнення препарату. Таким чином, завдяки численним модифікаціям, ліпосоми можуть виконувати роль окремого фармакологічного засобу або системи транспорту, забезпечуючи контроль фармакокінетики, задані фармакодинамічні властивості та зниження токсичності за підвищення біодоступності. Сукупність цих властивостей, характерних для ліпосом нових генерацій, дозволяє подолати обмеження традиційної терапії.
Дод.точки доступу:
Добреля, Н. В.
Гула, Н. С.
Богатирьова, О. В.
Хромов, О. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

1-10 11-17

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)