Головна Спрощенний режим Відео-інструкція Опис
Авторизація
Прізвище
Пароль
 

Бази даних


Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Зона пошуку
у знайденому
Формат представлення знайдених документів:
повний інформаційнийкороткий
Відсортувати знайдені документи за:
авторомназвоюроком виданнятипом документа
Пошуковий запит: (<.>A=Егудина, Е. Д.$<.>)
Загальна кількість знайдених документів : 136
Показані документи з 1 по 20
 1-20    21-40   41-60   61-80   81-100   101-120      
1.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Головач И. Ю., Егудина Е. Д., Тер-Вартаньян С. Х.
Назва : Новое в понимании патофизиологии, клинических особенностей и лечении системных васкулитов: обзор литературы за 2018–2019гг.
Паралельн. назви :New in understanding of the pathophysiology, clinical features and treatment of systemic vasculitis: a literature review 2018–2019
Місце публікування : Український ревматологічний журнал. - 2020. - № 1. - С. 22-39 (Шифр УУ18/2020/1)
Примітки : Библиогр. в конце ст.
MeSH-головна: СИСТЕМНЫЙ ВАСКУЛИТ -- SYSTEMIC VASCULITIS
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: Системные васкулиты являются системными аутоиммунными заболеваниями. Эта патология характеризуется широким спектром клинических проявлений и осложнений, с потенциальным вовлечением в патологический процесс любого органа и системы, приводящих к инвалидизации пациентов. Цель исследования: выяснить, могут ли имеющиеся данные литературы за последние два года открыть новые возможности в прецизионной и индивидуализированной терапии системных васкулитов. Материал и методы. В данной работе представлен обзор литературы, посвященной патофизиологии, клиническим особенностям и лечению системных васкулитов сосудов мелкого и крупного калибра, криоглобулинемического васкулита, исходя из проведенного поиска англоязычных статей в базах Medline и PubMed, опубликованных с января 2018 г. по июнь 2019 г. Результаты и обсуждения. Фундаментальные исследования последних 12 мес подтверждают предыдущие доказательства того, что антинейтрофильные цитоплазматические антитела (AНЦA), вызывающие избыточное образование внеклеточной нейтрофильной ловушки и активацию комплемента, играют ведущую роль в патогенезе АНЦА-ассоци­ированных васкулитов. Подчеркнута ключевая роль CD4+ T-клеток в развитии гранулематозного воспаления и повреждения тканей при васкулитах. Данные новых исследований, посвященных патогенезу васкулитов, способствовали появлению новых вариантов терапевтических стратегий, направленных на улучшение долгосрочных результатов лечения пациентов. Тоцилизумаб все чаще применяют для лечения пациентов с васкулитами крупного калибра, и растущие данные подтверждают его эффективность в обычной клинической практике. Получены много­обещающие данные о применении лефлуномида в качестве стероидсберегающего агента при гигантоклеточном артериите и устекинумаба у пациентов с рефрактерным типом этого васкулита. Мофетила микофенолат не уступал циклофосфамиду в индукции ремиссии. Выводы. За предыдущий год были достигнуты огромные успехи в области понимания патофизиологии васкулитов, разработке и апробации новых терапевтических агентов. Этот обзор литературы показал, что знание патогенеза и клинических фенотипов васкулитов является предпосылкой для перехода к прецизионной и индивидуализированной медицине при васкулитахSystemic vasculitis is a systemic autoimmune disease. This pathology is characterized by a wide range of clinical manifestations and complications, with the potential involvement of any organ and system in the pathological process and leading to disability of patients. The purpose of the study: to find out whether the available literature data over the past two years can open up new possibilities in the precision and individualized treatment of systemic vasculitis. Material and methods. This work provides a review of the literature on pathophysiology, clinical features and treatment of systemic vasculitis of small and large caliber vessels, cryoglobulinemic vasculitis, based on a search of English-language articles in the Medline and PubMed databases published from January 2018 to June 2019. Results and discussions. Fundamental studies of the last 12 months confirm previous evidence that anti-neutrophilic cytoplasmic antibodies (ANCA), causing excessive formation of an extracellular neutrophilic trap and activation of complement, play a leading role in the pathogenesis of ANCA-associated vasculitis. The key role of CD4+ T cells in the development of granulomatous inflammation and tissue damage in vasculitis is emphasized. Data from new studies on the pathogenesis of vasculitis have contributed to the emergence of new options for therapeutic strategies aimed at improving the long-term results of treatment of patients. Tocilizumab is increasingly being used to treat large caliber vasculitis, and growing evidence confirms its effectiveness in routine clinical practice. Promising data have been obtained on the use of leflunomide as a steroid-saving steroid agent for giant cell arteritis and ustekinum in patients with refractory type of this vasculitis. Micophenolate mofetil was not inferior to cyclophosphamide in the induction of remission. Conclusions. Over the previous year, tremendous progress has been made in understanding the pathophysiology of vasculitis, developing and testing new therapeutic agents. This review of the literature showed that knowledge of the pathogenesis and clinical phenotypes of vasculitis is a prerequisite for the transition to precision and individualized medicine for vasculitis
Знайти схожі

2.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Головач И. Ю., Егудина Е. Д., Тер-Вартаньян С. Х.
Назва : Ревматические иммунозависимые побочные эффекты иммунотерапии рака
Паралельн. назви :Rheumatic immuno-related side effects from cancer immunotherapy
Місце публікування : Український ревматологічний журнал. - 2019. - № 4. - С. 24-36 (Шифр УУ18/2019/4)
Примітки : Библиогр. в конце ст.
MeSH-головна: ИММУНОТЕРАПИЯ -- IMMUNOTHERAPY
НОВООБРАЗОВАНИЯ -- NEOPLASMS
ПОЛИМИАЛГИЯ РЕВМАТИЧЕСКАЯ -- POLYMYALGIA RHEUMATICA
Анотація: Последние десятилетия иммунотерапия произвела революцию в лечении раковых заболеваниях. Однако быстрый рост применения семейства терапевтических агентов, известных как ингибиторы иммунных контрольных точек (ИИКТ), ассоциирован с возникновением новой группы клинических состояний — иммунозависимых побочных эффектов (ИЗПЭ), при которых в патологический процесс вовлекается практически любая система органов. Цель исследования: проанализировать и суммировать существующую информацию об ИЗПЭ и ревматических ИЗПЭ. Материал и методы. Выполнен обзор современной литературы, посвященной ревматическим ИЗПЭ, развившимся вследствие иммунотерапии рака. Поиск проведен с использованием пяти баз данных: Medline, Medline Complete, Academic Search Complete, The Cochrane Library и PubMed в период 2013–2019 гг. Использовались такие ключевые слова: ингибиторы иммунных контрольных точек, иммунозависимые побочные эффекты, ревматологический, артрит, миозит, ревматическая полимиалгия, иммунотерапия, иммунные токсические эффекты, менеджмент. Результаты и обсуждения. Ревматические ИЗПЭ — достаточно распространенное осложнение терапии ИИКТ, имеющее отличительные особенности, включая изменчивое время клинического начала и способность сохраняться на неопределенный срок, даже после прекращения терапии ИИКТ. Роль ревматологов и их участие в ведении пациентов с ревматическими ИЗПЭ (артрит, миозит, сухой синдром, васкулит, миокардит, пульмонит и др.) являются ведущими. В этом обзоре литературы описаны механизмы действия ИИКТ, обусловливающие ревматические ИЗПЭ, эпидемиология, клиническая характеристика, менеджмент пациентов с ревматическими ИЗПЭ согласно ведущим руководящим принципам. Выводы. Ревматологи должны знать этот новый вид ревматических состояний и стать центральными партнерами в межпрофессиональных командах, занимающихся менедж­ментом ИЗПЭ в процессе иммунотерапии пациентов с онкологическими заболеваниями
Знайти схожі

3.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Синяченко О. В., Думанский Ю. В., Столяров О. Ю., Степко В. А. , Егудина Е. Д.
Назва : «Костно-суставная» форма рака легкого
Місце публікування : Український ревматологічний журнал. - 2015. - № 4. - С. 19-24 (Шифр УУ18/2015/4)
MeSH-головна: ЛЕГКИХ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- LUNG NEOPLASMS
КОСТЕЙ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- BONE NEOPLASMS
НОВООБРАЗОВАНИЙ МЕТАСТАЗЫ -- NEOPLASM METASTASIS
Знайти схожі

4.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Синяченко О. В., Ермолаева М. В., Егудина Е. Д., Седая Л. В.
Назва : Поражение суставов при системном васкулите
Місце публікування : Український ревматологічний журнал. - 2015. - № 1. - С. 66-71 (Шифр УУ18/2015/1)
MeSH-головна: СИСТЕМНЫЙ ВАСКУЛИТ -- SYSTEMIC VASCULITIS
СУСТАВОВ БОЛЕЗНИ -- JOINT DISEASES
Знайти схожі

5.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Головач И. Ю., Егудина Е. Д., Сапожниченко Л. В.
Назва : Характеристика, клинико-диагностическое значение и потенциальные возможности биомаркеров при системной склеродермии
Паралельн. назви :Characteristics, clinical and diagnostic value and potentials of biomarkers in systemic sclerosis
Місце публікування : Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. - 2019. - N 6. - С. 7-12 (Шифр КУ34/2019/6)
Примітки : Библиогр. в конце ст.
MeSH-головна: СКЛЕРОДЕРМИЯ СИСТЕМНАЯ -- SCLERODERMA, SYSTEMIC
АУТОАНТИТЕЛА -- AUTOANTIBODIES
БИОЛОГИЧЕСКИЕ МАРКЕРЫ -- BIOLOGICAL MARKERS
ФИБРОЗ -- FIBROSIS
ГИПЕРТЕНЗИЯ ЛЕГОЧНАЯ -- HYPERTENSION, PULMONARY
Анотація: Системная склеродермия (ССД) является аутоиммунным заболеванием, характеризующимся избыточным накоплением внеклеточного матрикса в коже и внутренних органах. В патогенезе развития этого заболевания играют роль три основных фактора: нарушения аутоиммунитета, васкулопатия и чрезмерное фиброзообразованиеСистемна склеродермія (ССД) є комплексним автоімунним захворюванням, в патогенезі якого грають роль три основних порушення – автоімунітет, васкулопатія і фіброз. ССД є гетерогенним захворюванням з різними клінічними проявами і наслідками. Нині клінічно-діагностична оцінка цього захворювання спирається на суб’єктивні дані, некількісні методи або потребує інвазивних процедур, тоді як біомаркери, які здатні визначити клінічний перебіг захворювання або реакцію на терапію, вивчені недостатньо. Багато поточних досліджень, які націлені на ССД, зосереджені на дослідження і виявлення біомаркерів з високою доказовою базою, що відображають запальні процеси або фіброзну активність в шкірі і внутрішніх органах, а також здатні прогнозувати перебіг захворювання. Досягнуто значного прогресу щодо кращого розуміння численних механізмів, що беруть участь у патогенезі ССД, що відкрило нові можливості для виявлення біомаркерів і перспективної терапії. Тим не менш, на сьогодні запропоновані для ССД біомаркери, які могли б надійно диференціювати різні клінічні аспекти ССД, потребують додаткового вивчення. У цьому огляді узагальнено дослідження за останні 10 років, які присвячені найчастіше використовуваним і вже валідизованим біомаркерам при ССД, новим і перспективним, а також майбутнім можливим напрямам у цій галузі, які потребують наступних спостережень, підтверджень і дослідженьSystemic sclerosis (SSc) is a complex autoimmune disease in which pathogenesis immune activation, vasculopathy, and extensive fibrosis of the skin and internal organs are three major disorders. SSc is a heterogeneous disease with various clinical manifestations and outcomes. Currently, the clinical diagnostic evaluation of this disease relies on subjective data, nonquantitative methods, or invasive procedures, while biomarkers that can predetermine the clinical course of the disease or the response to therapy, are not well understood. Many current studies aimed at SSc focus on the research and detection of biomarkers with a high evidence base, reflecting current inflammatory processes or fibrous activity in the skin and internal organs, as well as those capable of predicting the disease course. Significant progress has been made towards a better understanding of the many mechanisms involved in the pathogenesis of SSc. This has opened new possibilities for the development of novel biomarkers and therapy. However, biomarkers currently proposed for SSc, which could reliably differentiate the various clinical aspects of SSc, require further study. This review will summarize the research over the past 10 years, devoted to the most frequently used and already validated biomarkers with SSc, new and promising, as well as future possible directions in this area that require further observations, confirmations and research
Знайти схожі

6.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Головач И. Ю., Егудина Е. Д.
Назва : Васкулитная нейропатия: проблемы клинико-диагностической верификации при системных и несистемных васкулитах
Місце публікування : Український ревматологічний журнал. - Київ, 2019. - № 1. - С. 20-29 (Шифр УУ18/2019/1)
Примітки : Библиогр. в конце ст.
MeSH-головна: ВАСКУЛИТЫ -- VASCULITIS
СИСТЕМНЫЙ ВАСКУЛИТ -- SYSTEMIC VASCULITIS
НЕРВНОЙ СИСТЕМЫ ПЕРИФЕРИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНИ -- PERIPHERAL NERVOUS SYSTEM DISEASES
ДИАГНОСТИКА ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНАЯ -- DIAGNOSIS, DIFFERENTIAL
Анотація: Поражение периферических нервов может возникать при системных васкулитах средних и/или мелких сосудов или несистемного васкулита, ограниченного периферической нервной системы. Как правило, вас­кулитные нейропатии имеют тенденцию к преимущественной локализации патологии в нервах нижних конечностей и вызывают дистальные симптомы и признаки, которые включают боль, слабость и нарушения чувствительности в месте иннервации с последующим постепенным вовлечением дополнительных нервов в течение недель или месяцев. Диагностическая оценка должна быть сфокусирована на признаках и симптомах, указывающих на основное заболевание — системный васкулит, однако, если нейропатия является манифестирующим проявлением васкулита при отсутствии других его диагностических признаков, существует необходимость в проведении биопсии нерва. Быстрое распознавание этих клинических и патологических особенностей важно для более эффективного лечения пациентов с васкулитами периферических нервов. В обзорной статье приведены критерии диагностики васкулитной нейропатии, а также перечень диагностических и лабораторных мероприятий, необходимых для дифференциального диагноза. Существующая гетерогенность этиопатогенеза, клинических проявлений васкулитных нейропатий требует тесного сотрудничества между врачами общей практики, неврологами, ревматологами для своевременной диагностики указанной нозологии и выбора адекватной тактики леченияVasculitis of medium-sized and small vessels commonly affects peripheral nerves and can occur in context of a systemic vasculitis with multiorgan involvement or a nonsystemic vasculitis limited to the peripheral nervous system. Typically, vasculitic neuropathies tend to be lower extremity predominant and to cause distal symptoms and signs that include pain, weakness, and sensory loss in the distribution of a named nerve followed by involvement of additional nerves in a stepwise fashion over weeks to months. Diagnostic evaluation should focus on signs and symptoms indicative of an underlying systemic vasculitis, although when neuropathy is the initial manifestation of the vasculitis and/or there is no definitive evidence of vasculitis elsewhere, then nerve biopsy is needed for diagnosis. Prompt recognition of these clinical and pathological features is important to better recog­nize and more effectively treat patients with peri­pheral nerve vasculitis. The review article provides criteria for the diagnosis of vasculitic neuropathy, as well as a list of diagnostic and laboratory measures necessary for differential diagnosis. The existing heterogeneity of etiopathogenesis, clinical manifestations of vasculitic neuropathies requires close cooperation between general practitioners, neurologists, and rheumatologists for the timely diagnosis of this nosology and the choice of adequate treatment tactics
Знайти схожі

7.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Головач И. Ю., Егудина Е. Д.
Назва : Мочевая кислота и деменция: патогенный фактор или маркер когнитивного здоровья?
Паралельн. назви :Uric acid and dementia: a pathogenic factor or marker of cognitive health?
Місце публікування : Журнал неврології ім. Б.М. Маньковського. - 2019. - N 2. - С. 43-53 (Шифр ЖУ17/2019/2)
Примітки : Библиогр. в конце ст.
MeSH-головна: МОЧЕВАЯ КИСЛОТА -- URIC ACID
ГИПЕРУРИКЕМИЯ -- HYPERURICEMIA
КОГНИТИВНЫЕ РАССТРОЙСТВА -- COGNITION DISORDERS
ДЕМЕНЦИЯ -- DEMENTIA
ПАРКИНСОНА БОЛЕЗНЬ -- PARKINSON DISEASE
АЛЬЦГЕЙМЕРА БОЛЕЗНЬ -- ALZHEIMER DISEASE
НЕЙРОДЕГЕНЕРАТИВНЫЕ БОЛЕЗНИ -- NEURODEGENERATIVE DISEASES
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
ПОЖИЛЫЕ -- AGED
Анотація: В эпидемиологических исследованиях гиперурикемия была признана независимым фактором риска развития сердечно-сосудистых заболеваний. Тем не менее мочевая кислота (МК) может иметь и положительное влияние вследствие ее антиоксидантных свойств, которые могут быть особенно актуальны в контексте развития нейродегенеративных заболеваний. В представленном литературном обзоре критически пересмотрены последние данные о взаимосвязи между уровнями МК в сыворотке крови и когнитивными функциями у пожилых людей с акцентом на такие этиологические факторы когнитивных нарушений, как болезнь Альцгеймера, болезнь Паркинсона и сосудистая деменция, и на взаимосвязь между МК, деменцией и диетой. Несмотря на значительную неоднородность существующих исследований, в связи с различными характеристиками изучаемых популяций и неоднородными методами оценки когнитивной дисфункции, можно предположить, что сывороточная МК различными путями модулирует когнитивную функцию в соответствии с этиологией деменции. Текущие исследования действительно показывают, что МК может оказывать нейропротективное действие при болезни Альцгеймера и Паркинсона, а гипоурикемия представляет фактор риска для более быстрого прогрессирования нейродегенеративных заболеваний и быть возможным маркером недостаточности питания у таких пациентов. Однако высокие уровни сывороточной МК негативно влияют на течение заболевания при сосудистой деменции. Необходимы дальнейшие исследования для выяснения физиопатологической роли МК при различных типах деменции и ее клинико-прогностического значенияIn epidemiological studies, hyperuricemia was recognized as an independent risk factor for the development of cardiovascular diseases. However, uric acid (UA) can have a positive effect due to its antioxidant properties, which may be particularly relevant in the context of the development of neurodegenerative diseases. In this paper, we critically revise recent data on the relationship between serum UA levels and cognitive functions in the elderly, with emphasis on etiological factors for cognitive impairment, such as Alzheimer’s disease, Parkinson’s disease and vascular dementia, and on the relationship between UA, dementia and diet. Despite the high heterogeneity in existing studies, due to the different characteristics of the studied populations and heterogeneous methods for assessing cognitive dysfunction, it can be concluded that serum UA can modulate cognitive function in various ways according to the dementia etiology. Current research does show that UA can have a neuroprotective effect in Alzheimer’s and Parkinson’s disease, and hypouricemia is a risk factor for faster progression of neurodegenerative diseases and to be a possible marker of malnutrition in these patients. However, high levels of serum UA adversely affect the course of the disease in vascular dementia. Further studies are needed to clarify the physiopathological role of UA in various types of dementia and its clinical and prognostic significance
Знайти схожі

8.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Думанский Ю. В., Столярова О. Ю., Синяченко О. В., Егудина Е. Д., Степко Ф. А.
Назва : Метастазы рака в головной мозг как первичное проявление основного заболевания
Місце публікування : Міжнародний неврологічний журнал. - Київ, 2018. - N 4. - С. 137-141 (Шифр МУ64/2018/4)
Примітки : Библиогр.: с. 140
MeSH-головна: ЛЕГКИХ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- LUNG NEOPLASMS
НОВООБРАЗОВАНИЙ МЕТАСТАЗЫ -- NEOPLASM METASTASIS
МОЗГА ГОЛОВНОГО НОВООБРАЗОВАНИЯ -- BRAIN NEOPLASMS
Анотація: Цель: определить частоту и характер метастатического поражения головного мозга при раке легкого (РЛ), связи с другими клиническими признаками заболевания (локализация, форма, гистологический вариант, степень дифференциации и стадийность опухолевого процесса, метастазирование в другие участки тела), выделить прогностические критерии возможных метастазов в головной мозг (МГМ), изучить побочные действия противоопухолевой терапии и оценить влияние МГМ на выживаемость больных. Материалы и методы. Под наблюдением находился 1071 больной раком легкого в возрасте от 24 до 86 лет. Никто из обследованных лиц по поводу основного заболевания ранее не был прооперирован, а после установления диагноза все пациенты получали лучевую терапию, 3/4 из них — комбинированную радиохимиотерапию. Результаты. МГМ возникают у 8 % от числа больных РЛ (в 2,2 раза чаще у женщин), на что влияют периферическая форма, гистологический вариант (плоско- и крупноклеточная карциномы) и интегральная тяжесть опухолевого процесса, наличие экссудативного канкрозного плеврита, прорастания опухоли в средостение и сопутствующий сахарный диабет типа 2. Степень тяжести МГМ при РЛ прямо коррелирует с метастазированием в надключичные, паховые и забрюшинные лимфатические узлы, перикард, надпочечники, брюшную стенку, печень и поджелудочную железу. Прогностическими критериями МГМ у больных РЛ могут быть повышенные параметры в крови трансформирующего фактора роста ß1, сосудистого эндотелиального фактора роста и остеопонтина. В 6 % случаев осложнений радиохимиотерапии наблюдаются разные по степени тяжести острые нарушения мозгового кровообращения, тесно связанные с артериальной гипертензией и сахарным диабетом, формой РЛ, количеством метастазов в лимфатических узлах (но не в головном мозге) и с использованием в комплексном лечении противоопухолевых алкилирующих средств. Выводы. Так называемая мозговая форма РЛ отличается большей степенью тяжести течения заболевания, требует коррекции медикаментозной химиотерапии, определяет выживаемость больных, которая у пациентов с МГМ меньшеМета: визначити частоту та характер метастатичного ураження головного мозку при раку легені (РЛ), зв’язки з іншими клінічними ознаками захворювання (локалізація, форма, гістологічний варіант, ступінь диференціації й стадійність пухлинного процесу, метастазування в інші ділянки тіла), виділити прогностичні критерії можливих метастазів в головний мозок (МГМ), вивчити побічні дії протипухлинної терапії та оцінити вплив МГМ на виживаність хворих. Матеріали та методи. Під наглядом знаходився 1071 хворий на рак легені віком від 24 до 86 років. Жодна з обстежених осіб з приводу основного захворювання раніше не була прооперована, а після встановлення діагнозу усі пацієнти отримували променеву терапію, 3/4 з них — комбіновану радіохіміотерапію. Результати. МГМ виникають у 8 % від числа хворих на РЛ (у 2,2 раза частіше у жінок), на що впливають периферійна форма, гістологічний варіант (плоско- й крупноклітинна карциноми) та інтегральна тяжкість пухлинного процесу, наявність ексудативного канкрозного плевриту, проростання пухлини в середостіння і супутній цукровий діабет типу 2. Ступінь тяжкості МГМ при РЛ прямо корелює з метастазуванням в надключичні, пахові й зачеревні лімфатичні вузли, перикард, надниркові залози, черевну стінку, печінку та підшлункову залозу. Прогностичними критеріями МГМ у хворих на РЛ можуть бути підвищені параметри в крові трансформуючого фактора зростання β1, судинного ендотеліального фактора зростання і остеопонтину. У 6 % випадків ускладнень радіохіміотерапії спостерігається різна за ступенем тяжкість гострого порушення мозкового кровообігу, щільно пов’язаного з артеріальною гіпертензією й цукровим діабетом, формою РЛ, кількістю метастазів в лімфатичних вузлах (але не в головному мозку) та з використанням в комплексному лікуванні протипухлинних алкілуючих засобів. Висновки. Так звана мозкова форма РЛ відрізняється більшим ступенем тяжкості перебігу захворювання, вимагає корекції медикаментозної хіміотерапії, визначає виживаність хворих, яка у пацієнтів з МГМ меншеBackground. The purpose of our work was to determine the incidence and nature of metastatic brain lesions in lung cancer (LC), correlation with other clinical signs of the disease (localization, shape, histology, degree of differentiation and staging of tumor, metastasis to other parts of the body), to identify the prognostic criteria of possible brain metastases (BM), to study the side effects of anticancer therapy and to evaluate the impact of BM on survival of the patients. Materials and methods. The study included 1,071 patients with lung cancer aged 24 to 86 years. None of the exa-mined patients had been operated previously for underlying disease, all patients received radiation therapy after establishment of the diagnosis, 3/4 of them underwent combined radiochemotherapy. Results. BM occur in 8 % of patients with LC (2.2 times more often in women) that is influenced by the peripheral form, histological variant (squamous and large cell carcinoma) and integrated severity of the tumor process, the presence of exudative malignant pleurisy, tumor invasion into the mediastinum and concomitant diabetes mellitus type 2. The severity of BM in lung cancer directly correlates with metastasis in the supraclavicular, inguinal and retroperitoneal lymph nodes, pericardium, adrenal glands, abdominal wall, liver and pancreas. The predictor of BM in patients with lung cancer may be elevated blood level of transforming growth factor β1, vascular endothelial growth factor and osteopontin. In 6 % of radiochemotherapy complications, there were detected acute cerebrovascular accidents of varying severity, which is closely associated with hypertension and diabetes, the form of LC, the number of metastases in the lymph nodes (but not in the brain) and with antitumor alky-lating agents used in comprehensive treatment. Conclusions. The so-called “brain form” of LC is characterized by greater severity, requires correction of drug chemotherapy, determines the survival of the patients that is lower in patients with BM
Знайти схожі

9.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Головач И. Ю., Егудина Е. Д.
Назва : Менеджмент пациентов с системной красной волчанкой на этапе первичной медицинской помощи: ответы на часто задаваемые вопросы
Місце публікування : Сімейна медицина. - К., 2019. - № 2. - С. 31-42 (Шифр СУ21/2019/2)
Примітки : Библиогр. в конце ст.
MeSH-головна: ВОЛЧАНКА КРАСНАЯ СИСТЕМНАЯ -- LUPUS ERYTHEMATOSUS, SYSTEMIC
ВРАЧИ СЕМЕЙНЫЕ -- PHYSICIANS, FAMILY
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
УХОДА ЗА БОЛЬНЫМ МЕНЕДЖМЕНТ -- PATIENT CARE MANAGEMENT
ДИАГНОСТИКА -- DIAGNOSIS
МЕДИЦИНСКАЯ ПОМОЩЬ ПЕРВИЧНАЯ -- PRIMARY HEALTH CARE
Анотація: Системная красная волчанка (СКВ) является аутоиммунным заболеванием, при котором поражаются многие системы и органы, в том числе кожа, опорно-двигательный аппарат, почки, кровь, легкие, сердечно-сосудистая, нервная и репродуктивная системы. Семейные врачи должны знать клинические манифестирующие проявления СКВ для ее ранней и своевременной диагностики, наблюдать за пациентами с легким течением заболевания, распознавать настораживающие признаки обострения, требующие направления к ревматологу, и помогать в мониторинге активности и лечения заболевания у пациентов с умеренным и тяжелым течением. Американский колледж ревматологов предлагает 11 классификационных критериев для диагностики СКВ. При наличии у пациента, по крайней мере, четырех из предложенных критериев, СКВ может быть диагностирована с 95% специфичностью и 85% чувствительностью. Все пациенты с СКВ должны получать информацию о заболевании, регулярные консультации и врачебную поддержку. Гидрокси- хлорохин является краеугольным камнем лечения, уменьшая частоту обострений болезни и другие общие симптомы. Низкие дозы глюкокортикоидов могут быть использованы для лечения большинства проявлений СКВ. Применение иммунодепрессантов и цитотоксических агентов зависит от того, какая система органов вовлечена в патологический процесс. Для оптимизации лечения, для улучшения медицинской помощи, профилактики и скрининга наличия коморбидностей важно тесное сотрудничество ревматолога, пациента и семейного врача. В настоящем обзоре обобщены практические рекомендации для семейных врачей и предоставлена обновленная информация относительно ранней диагностики и менеджмента пациента с СКВ, указаны основные сопутствующие заболевания, осложняющие течение заболеванияSystemic lupus erythematosus (SLE) is an autoimmune disease in which many systems and organs are affected, including skin, musculoskeletal system, renal, lungs, hematologic, cardiovascular, nervous and reproductive systems. Family physicians should be familiar with the manifestations of lupus to aid in early diagnosis, monitoring patients with mild disease, recognizing warning signs of exacerbation that require referral to a rheumatologist, and helping to monitor disease activity and treatment in patients with moderate to severe disease.
Знайти схожі

10.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Головач И. Ю., Егудина Е. Д.
Назва : Остеоартрит и подагра: доказательства взаимосвязи и возможные терапевтические вмешательства
Місце публікування : Травма. - Донецк: ИД Заславский, 2019. - Том 20, N 3. - С. 5-16 (Шифр ТУ3/2019/20/3)
Примітки : Библиогр. в конце ст.
MeSH-головна: ОСТЕОАРТРИТ -- OSTEOARTHRITIS
ПОДАГРА -- GOUT
КОЛХИЦИН -- COLCHICINE
Анотація: В обзорной статье представлены новые данные о потенциальной взаимосвязи двух самых распространенных ревматических заболеваний и возможной роли мочевой кислоты в патогенезе остеоартрита (ОА). Остеоартрит — это дегенеративное заболевание суставов, приводящее к боли, снижению качества жизни и негативным социально-экономическим последствиям. Подагра является самой распространенной формой воспалительного артрита и следствием стойко повышенных уровней уратов и отложения провоспалительных кристаллов моноурата натрия в суставах. Давно установлена сходная локализация, предрасполагающие и генетические факторы для обоих заболеваний. Тем не менее взаимоотношения между этими двумя нозологиями до сих пор до конца не выяснены, в частности, влияние ОА на развитие подагры и влияние подагры на развитие ОА. Традиционные факторы риска ОА приводят к инициации хрящевого повреждения и продукции провоспалительных медиаторов, которые способствуют воспалению. В то же время гибель хондроцитов ведет к образованию уратов, и, если их концентрации достаточно высоки, это может способствовать отложению кристаллов на хряще на макроскопическом уровне, что потенциально может привести к вторичному механическому повреждению суставного хряща и способствовать дополнительному прогрессированию ОА. В условиях гиперурикемии синовиальная жидкость при ОА будет иметь более высокие фоновые уровни уратов, что может напрямую влиять на местные урат-опосредованные процессы ОА, увеличивая вероятность кристаллизации. Результатом будет порочный цикл, в котором прогрессирование ОА приводит к образованию уратов, а образование уратов способствует дальнейшему прогрессированию ОА. Представлены доказательства взаимосвязи подагры и ОА с особым акцентом на роль гиперурикемии при наличии или отсутствии подагры, проанализированы исследования, выясняющие возможные биохимические, механические и иммунологические соотношения при этих состояниях. Рассмотрены терапевтические возможности лечения ОА с применением традиционных уратснижающих препаратов и колхицинаThe review article presents new data on the potential relationship between the two most common rheumatic diseases and the possible role of uric acid in the pathogenesis of osteoarthritis (OA). OA is a degenerative joint disease that leads to pain, reduced quality of life and negative social and economic consequences. Gout is the most common form of inflammatory arthritis and is the result of persistently elevated levels of urates and deposition of pro-inflammatory crystals of sodium monourate in the joints. Similar localization, predisposing and genetic factors for both diseases has long been established. However, the relationship between these two nosologies has not yet been fully clarified, in particular, the effect of OA on the development of gout and the effect of gout on the development of OA. Traditional risk factors for OA lead to the initiation of cartilage damage and the production of pro-inflammatory mediators that contribute to inflammation. At the same time, the death of chondrocytes leads to the formation of urates, and if their concentrations are high enough, this may contribute to the deposition of crystals on cartilage at a macroscopic level, which can potentially lead to secondary mechanical damage to articular cartilage and contribute to the additional progression of OA. In conditions of hyperuricemia, synovial fluid with OA will have higher background levels of urates that can directly affect the local urate-mediated OA processes, increasing the likelihood of crystallization. The result will be a vicious cycle in which the progression of OA leads to the formation of urates, and the formation of urates contributes to the further progression of OA. Evidence of the relationship between gout and OA is given, with particular emphasis on the role of hyperuricemia in the presence or absence of gout. Studies that clarify the possible biochemical, mechanical and immunological relationships of these states are analyzed. The therapeutic options in the treatment of OA with the use of traditional urate-lowering drugs and colchicine are considered
Знайти схожі

11.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Головач И. Ю., Егудина Е. Д.
Назва : Лекарственно-индуцированная красная волчанка: современные данные о механизмах развития и ассоциированных лекарственных препаратах
Місце публікування : Український ревматологічний журнал. - Київ, 2019. - № 2. - С. 11-21 (Шифр УУ18/2019/2)
Примітки : Библиогр. в конце ст.
MeSH-головна: ВОЛЧАНКА КРАСНАЯ СИСТЕМНАЯ -- LUPUS ERYTHEMATOSUS, SYSTEMIC
ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ И НЕБЛАГОПРИЯТНЫЕ РЕАКЦИИ, СВЯЗАННЫЕ С ЛЕКАРСТВАМИ -- DRUG-RELATED SIDE EFFECTS AND ADVERSE REACTIONS
ДИАГНОСТИКА ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНАЯ -- DIAGNOSIS, DIFFERENTIAL
ПРОТОННЫХ НАСОСОВ ИНГИБИТОРЫ -- PROTON PUMP INHIBITORS
НОВООБРАЗОВАНИЙ НЕКРОЗА ФАКТОР-АЛЬФА -- TUMOR NECROSIS FACTOR-ALPHA
Анотація: Лекарственно-индуцированная красная волчанка (ЛИКВ) — это ауто­иммунный феномен, вызванный определенными лекарственными препаратами и приводящий к синдрому с характерными клинико-лабораторными признаками системной красной волчанки (СКВ). Спектр лекарственных препаратов, ассоциированных с ЛИКВ, значительно изменился за последние десятилетия, поскольку многие лекарства, которые были причиной ЛИКВ, в настоящее время практически не применяются. Наиболее распространенными препаратами, вызывающими волчанку, на сегодняшний момент являются ингибиторы фактора некроза опухоли (иФНО)-α, ингибиторы протонной помпы (ИПП), интерфероны, метилдезорфин, сульфасалазин, карбамазепин, ацебутолол, изониазид, каптоприл, пропилтиоурацил, тербинафин и миноциклин. Описано появление большого количества клинических случаев подострой ЛИКВ, вызванной ИПП. Нами проанализировано 29 клинических обзоров по ЛИКВ, опубликованных за последние 2 года. Возникновение аутоиммунных реакций на фоне применения генно-инженерных биологических препаратов, в первую очередь иФНО-α, составило 41,4% случаев, наиболее распространенными препаратами были химиотерапевтические агенты (54,5%), ассоциированные с подострой кожной красной волчанкой. Описаны возможные новые патогенетические механизмы возникновения ЛИКВ. Рассмотрены вопросы дифференциального диагноза ЛИКВ и СКВ, а также терапевтические подходы к ЛИКВ
Знайти схожі

12.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Головач И. Ю., Егудина Е. Д.
Назва : Расширение границ уратснижающей терапии: место фебуксостата в лечении подагры
Місце публікування : Травма. - Донецк, 2019. - Том 20, N 2. - С. 23-34 (Шифр ТУ3/2019/20/2)
Примітки : Библиогр. в конце ст.
Предметні рубрики: Фебуксостат
MeSH-головна: ПОДАГРА -- GOUT
ГИПЕРУРИКЕМИЯ -- HYPERURICEMIA
МОЧЕВОЙ КИСЛОТЫ ВЫВЕДЕНИЕ, ЛЕКАРСТВЕННЫЕ СРЕДСТВА -- URICOSURIC AGENTS
ПРОТИВОПОДАГРИЧЕСКИЕ СРЕДСТВА -- GOUT SUPPRESSANTS
Анотація: Подагра — хроническое заболевание, требующее назначения постоянной уратснижающей терапии. Золотым стандартом такой терапии является аллопуринол. В течение последнего десятилетия был синтезирован и появился в арсенале врачей новый препарат — фебуксостат, селективный ингибитор ксантиноксидазы, а именно ксантинредуктазы. В статье проведен обзор литературы, посвященной основным клиническим исследованиям этого препарата, в которых была показана его эффективность, сопоставимая или превышающая эффективность аллопуринола, а также продемонстрировано возможное назначение его пациентам со сниженной функцией почек, с аллергической реакцией или резистентностью к аллопуринолу, что значительно улучшает прогноз. Для пожилых пациентов, пациентов с легкой или умеренной почечной недостаточностью (клиренс креатинина 30–89 мл/мин), при легкой и умеренной печеночной недостаточности не требуется коррекция дозы фебуксостата, что значительно расширяет возможности назначения этого препарата для достижения целевых уровней мочевой кислоты. В статье рассмотрена кардиобезопасность уратснижающей терапии, в первую очередь фебуксостата. Дана оценка последним известным исследованиям по изучению сердечно-сосудистой безопасности аллопуринола и фебуксостата. Представлены алгоритмы выбора препарата для стартовой терапии подагры в случае непереносимости аллопуринола, сердечно-сосудистых заболеваний, почечной дисфункции. Пациенты, которым противопоказан аллопуринол, должны начинать лечение с урикозурического препарата или фебуксостата, в соответствии с их сопутствующими заболеваниями. Если целевая урикемия не достигается после постепенного увеличения дозы до максимально допустимой, следует обсудить с пациентом комбинацию фебуксостата с урикозурическим препаратомGout is a chronic disease requiring the appointment of a permanent urate-lowering therapy. The gold standard of such therapy is allopurinol. Over the last decade, a new drug, febuxostat, a selective xanthine oxidase inhibitor, namely xanthine reductase, has appeared in the doctors’ arsenal. The article reviewed the literature on the main clinical studies of this drug, which showed its effectiveness, comparable or exceeding the effectiveness of allopurinol, and also demonstrated its possible appointment to patients with reduced kidney function, with an allergic reaction or resistance to allopurinol, that significantly improves the prognosis. Elderly patients, patients with mild or moderate kidney fai- lure (glomerular filtration rate 30–89 ml/min), mild and moderate hepatic insufficiency do not require febuxostat dose adjustment, which greatly expands the possibilities of using this drug to achieve the target levels of uric acid. The article discusses the cardio-safety of the urate-lowering therapy, first of all of febuxostat, as well as assesses the results of the last known researches on cardiovascular safety of allopurinol and febuxostat. The algorithms of choice of preparation for the starting therapy of gout in case of intolerance of allopurinol, cardiovascular diseases, renal dysfunction are presented. Patients with contraindications to allopurinol should start treatment with uricosuric agent or febuxostat, in accordance with their concomitant diseases. If the target uricemia is not achieved after a gradual increase in dose to the maximum permissible one, a doctor should discuss with the patient a combination of febuxostat with uricosuric agent
Знайти схожі

13.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Головач И. Ю., Егудина Е. Д.
Назва : Системная склеродермия: современный взгляд на патогенез, клинику, диагностику и лечение
Місце публікування : Сімейна медицина. - К., 2019. - № 3. - С. 7-16 (Шифр СУ21/2019/3)
Примітки : Библиогр. в конце ст.
MeSH-головна: СКЛЕРОДЕРМИЯ СИСТЕМНАЯ -- SCLERODERMA, SYSTEMIC
КЛАССИФИКАЦИЯ -- CLASSIFICATION
ДИАГНОСТИКА -- DIAGNOSIS
СТАНДАРТ ЛЕЧЕНИЯ -- STANDARD OF CARE
Анотація: Системный склероз или системная склеродермия (ССД) – иммуноопосредованное заболевание соединительной ткани, основные клинические проявления которого связаны с фиброзом кожи и внутренних органов и васкулопатией. ССД имеет высокую заболеваемость и смертность. Улучшение понимания патогенетических построений системного склероза, внедрение новых классификационных критериев позволило улучшить менеджмент заболевания и прогноз. Кроме того, появились доказательные базы роли иммуносупрессивных препаратов для лечения фиброза кожи и легких. Предложены современные подходы к лечению некоторых проявлений этого заболевания, таких, как склеродермический почечный криз, легочная артериальная гипертензия, феномен Рейно, дигитальные изъязвления и гастроэзофагеальный рефлюкс. Однако бремя нелетальных осложнений, ассоциированных с ССД, является значительным и оказывается сложной задачей для распознавания и менеджмента специалистами. В статье рассмотрены клинические особенности ССД, описаны практические подходы к лечению данного заболевания. Литературный обзор представлен для семейных врачей с целью лучшего выявления клинических признаков, предвещающих начало заболевания. Ранняя диагностика ССД, контроль за лечением, распознавание обострений и летальных осложнений врачами первого этапа медицинской помощи могут предотвратить или отсрочить значительную заболеваемость и смертность данного заболеванияSystemic sclerosis or systemic scleroderma (SSD) is an immune-mediated rheumatic disease of the connective tissue, the main clinical manifestations of which are associated with fibrosis of the skin and internal organs and vasculopathy. SSD has high morbidity and mortality. Improved understanding of the pathogenetic constructs of systemic sclerosis and the introduction of new classification criteria have improved the management of the disease and its prognosis. Additionally, treatments for specific complications have emerged and a growing evidence base supports the use of immune suppression for the treatment of skin and lung fibrosis. Modern approaches to the treatment of some manifestations of this disease, such as sclerodermic renal crisis, pulmonary arterial hypertension, Raynaud’s phenomenon, digital ulceration and gastroesophageal reflux, have been proposed. However, the burden of non-lethal complications associated with SSD is significant and it turns out to be a difficult task for recognition and management by specialists. Here, we review the clinical features of systemic sclerosis and describe the best practice approaches for its management. A literature review is presented for family doctors in order to better identify the clinical signs that foreshadow the onset of the disease. Because early diagnosis of SSD, treatment monitoring, recognition of exacerbations and lethal complications by first-stage physicians can prevent or delay significant morbidity and mortality
Знайти схожі

14.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Егудина Е. Д., Головач И. Ю.
Назва : Клинико-диагностическая характеристика биомаркеров периферической васкулопатии при системной склеродермии
Місце публікування : Серце і судини. - 2019. - № 2. - С. 83-92 (Шифр СУ25/2019/2)
Примітки : Библиогр. в конце ст.
MeSH-головна: СКЛЕРОДЕРМИЯ СИСТЕМНАЯ -- SCLERODERMA, SYSTEMIC
КРОВЕНОСНЫХ СОСУДОВ БОЛЕЗНИ -- VASCULAR DISEASES
БИОЛОГИЧЕСКИЕ МАРКЕРЫ -- BIOLOGICAL MARKERS
Анотація: Ураження судин є відмітною ознакою системної склеродермії (ССД). Васкулопатія має місце у кожного пацієнта із ССД. Вона може бути найраннішим клінічним виявом або спричиняти основні загрозливі для життя ускладнення захворювання, і таким чином визначати захворюваність та смертність. При ССД судинне ушкодження, яке прогресує, характеризується постійною активацією/пошкодженням і апоптозом ендотеліальних клітин, потовщенням інтими та звуженням судин, що призводить до облітерації просвіту. Ремоделювання судин спричиняє порушення їх тонусу і зниження капілярного кровотоку з подальшою ішемією тканини та хронічною гіпоксією. Ці явища часто супроводжуються зміненими рівнями судинних факторів. Із найбільш значущих біомаркерів васкулопатії при ССД з найбільшою доказовою базою слід виділити анти‑AT1R і анти‑ETAR, молекули розчинної міжклітинної адгезії (sICAM‑1), розчинні молекули адгезії ендотеліальних клітин, плацентарний фактор росту (PlGF), проангіогенний ангіопоетинподібний білок‑3 (ANGPTL‑3), апелін, хемокіни (CXCL5), галектин‑3, Е‑селектин, тканинний калікреїн, інтерлейкіни‑13 і ‑33, фактор росту ендотелію судин (VEGF165b), матриксну металопротеїназу‑12, ендотелін‑1, вузлові молекули адгезії, які асоціювалися або з розвитком дигітальних виразок, або з типовими для ССД змінами на відеокапіляроскопії, що свідчить про їх активну роль у патогенезі ССД, особливо при маніфестації цього захворювання. Наведено дані щодо найбільш значущих судинних біомаркерів та основних зв’язків між судинними біомаркерами і капіляроскопічними параметрами та/або наявністю дигітальних виразок при ССД. Судинні біомаркери можуть стати прогностичними чинниками судинного ушкодження при ССД, що дає змогу провести ранню імплементацію лікування судинних ускладненьVascular lesion is a hallmark of systemic scleroderma (SS). Vasculopathy occurs in every patient with SS. It can be the earliest clinical manifestation or cause the main life‑threatening complications of the disease, and thus determine morbidity and mortality. In SS, progressive vascular damage is characterized by constant activation/damage and apoptosis of endothelial cells, intimal thickening and vasoconstriction, leading to the lumen obliteration. Vascular remodeling leads to a violation of their tone and a decrease in capillary blood flow, followed by tissue ischemia and chronic hypoxia. These phenomena are often accompanied by altered levels of vascular factors. Among the most significant biomarkers of vasculopathy in SS with the greatest evidence base we define anti‑AT1R and anti‑ETAR, soluble intercellular adhesion molecules (sICAM‑1), soluble molecules of adhesion of thrombocyte endothelial cells, placental growth factor (PlGF), pro‑angiogenic angiopoietin‑like protein‑3 (ANGPTL‑3), apelin, chemokines (CXCL5), galectin‑3, E‑selectin, tissue kallikrein, interleukins (IL)‑13 and ‑33, vascular endothelial growth factor (VEGF165b), matrix metalloproteinases‑12, endothelin‑1, nodal adhesion molecules which are associated with the development of either digital ulcers or changes on videocapillaroscopy typical for SS. This shows their active role in the pathogenesis of SS, especially during the disease manifestation. Data is presented on the most significant vascular biomarkers and the main connections between vascular biomarkers and capillaroscopic parameters and/or the presence of digital ulcers in SS. Vascular biomarkers can become prognostic factors of vascular damage at SS, which allows early treatment of vascular complications
Знайти схожі

15.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Головач И. Ю., Егудина Е. Д.
Назва : Склеродермоподобный паранеопластический синдром: ревматология "Overlap" онкология
Місце публікування : Практикуючий лікар. - К., 2018. - N 3. - С. 17-24 (Шифр ПУ59/2018/3)
MeSH-головна: ПАРАНЕОПЛАСТИЧЕСКИЕ СИНДРОМЫ -- PARANEOPLASTIC SYNDROMES
СКЛЕРОДЕРМИЯ СИСТЕМНАЯ -- SCLERODERMA, SYSTEMIC
НОВООБРАЗОВАНИЯ -- NEOPLASMS
Анотація: В обзорной статье проведен анализ сосуществования системной склеродермии, паранеопластических реакций и злокачественных опухолей. Иммунные реакции, участвующие в патогенезе системной склеродермии, могут способствовать развитию онкологической патологии, поэтому пациенты с факторами риска этого заболевания требуют тщательного наблюдения за возможным неопластическим процессом. С другой стороны, симптомы системного склероза могут быть маской различных видов злокачественных новообразований. Дифференциация между идиопатической формой системной склеродермии, склеродермоподобным паранеопластическим синдромом и развитием рака на фоне аутоиммунной патологии вызывает множество трудностей. Пациенты с системной склеродермией, особенно старшего возраста, при высокой активности заболевания, быстропрогрессирующем и атипичном течении, высоком титре антител к аутоантителам, нетипичной капилляроскопической картине должны быть подвержены более тщательному диагностическому поиску и контролю по поводу онкологической патологии, особенно если пациент проявляет признаки и симптомы обоих состояний
Знайти схожі

16.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Егудина Е. Д., Калашникова О. С.
Назва : Медикаментозная терапия пациентов с легочной артериальной гипертензией на фоне системной склеродермии (часть 1)
Місце публікування : Медичні перспективи. - 2018. - Т. 23, № 3. - С. 67-78 (Шифр МУ10/2018/23/3)
Примітки : Библиогр. в конце ст.
MeSH-головна: ГИПЕРТЕНЗИЯ ЛЕГОЧНАЯ -- HYPERTENSION, PULMONARY
СКЛЕРОДЕРМИЯ СИСТЕМНАЯ -- SCLERODERMA, SYSTEMIC
ЛЕКАРСТВЕННАЯ ТЕРАПИЯ -- DRUG THERAPY
Знайти схожі

17.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Синяченко О. В., Егудина Е. Д., Бреславец А. В., Ермолаева М. В. , Чистяков Д. А. , Дядык Е. А.
Назва : Морфология ревматоидного гломерулонефрита и клинико-лабораторные сопоставления
Місце публікування : Український терапевтичний журнал. - 2018. - № 1. - С. 32-38 (Шифр УУ21/2018/1)
MeSH-головна: АРТРИТ РЕВМАТОИДНЫЙ -- ARTHRITIS, RHEUMATOID
ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТ -- GLOMERULONEPHRITIS
ПОЧКИ -- KIDNEY
Анотація: Мета роботи — визначити у хворих з мезангіальним гломерулонефритом при різних клініко-лабораторних варіантах перебігу ревматоїдного артриту прижиттєвий характер ураження структур нирок й частоту в них імунних депозитів, оцінити взаємозв’язок iз суглобовим синдромом та екстраартикулярними проявами захворювання. Матеріали та методи. Проаналізовано нефробіоптати 17 хворих (5 чоловіків і 12 жінок у віці від 32 до 68 років) на мезангіальний ревматоїдний гломерулонефрит. Хронічну хворобу нирок I, II, III і IV стадій виявлено у співвідношенні 9 : 5 : 2 : 1, у двох випадках констатовано нефротичний синдром. Результати та обговорення. У хворих на ревматоїдний артрит розвивається мезангіопроліферативний або мезангіокапілярний гломерулонефрит у співвідношенні 2 : 1, а характер ураження окремих ниркових структур залежить від ступеня активності й рентгенологічної стадії захворювання, його серопозитивності за ревматоїдним фактором та антитілами до циклічного цитрулінового пептиду, від параметрів у крові С-реактивного протеїну й циркулюючих імунних комплексів, темпів прогресування суглобового синдрому, наявності периферичної нейропатії, тендовагінітів і ентезопатії, при цьому структурні зміни судин нирок щільно пов’язані з клініко-інструментальними проявами системної ревматоїдної ангіопатії. Тяжкість гломерулярних змін корелює з рівнем нітритурії, тубулярних — з вмістом β2-мікроглобулінурії, судинних — з показником фібронектинурії. Висновки. Ревматоїдний мезангіальний гломерулонефрит протікає із закономірним тубулоінтерстиціальним компонентом, депозицією імуноглобулінів, C3- і C1q- компонентів комплементу (в стромі клубочках канальцях судинах), причому існує спільність у патогенетичних побудовах суглобової й ниркової патології
Знайти схожі

18.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Синяченко О. В., Бреславец А. В., Егудина Е. Д., Головач И. Ю., Ермолаева М. В.
Назва : Патогенетическое значение маркеров кардиопатии при поражении сердца у животных с экспериментальной системной красной волчанкой
Місце публікування : Український ревматологічний журнал. - Киiв, 2017. - № 4. - С. 24-30 (Шифр УУ18/2017/4)
MeSH-головна: ЖИВОТНЫЕ ЛАБОРАТОРНЫЕ -- ANIMALS, LABORATORY
ВОЛЧАНКА КРАСНАЯ СИСТЕМНАЯ -- LUPUS ERYTHEMATOSUS, SYSTEMIC
КАРДИОМИОПАТИИ -- CARDIOMYOPATHIES
БИОЛОГИЧЕСКИЕ МАРКЕРЫ -- BIOLOGICAL MARKERS
Анотація: Патология сердца при системной красной волчанке (СКВ) относится к наиболее частым проявлениям заболевания и во многом определяет его прогноз, а патогенетические построения поражений миокарда, эндокарда и коронарных сосудов остаются недостаточно изученными. Оценка отдельных аспектов патогенеза волчаночной кардиопатии проводится на естественных моделях у некоторых линейных мышей. Цель работы: изучить в крови экспериментальных животных (крыс) с моделью СКВ маркеры кардиопатии и оценить их патогенетическую значимость в поражении кардиомиоцитов, миокарда, эндокарда, клапанов и сосудов сердца. Материал и методы. Моделирование СКВ выполнено у 53 белых беспородных крыс (34 самки и 19 самцов) с использованием введений полного адъюванта Фрейнда, селезеночной дезоксирибонуклеиновой кислоты крупного рогатого скота, циклофосфамида, азида и дезоксирибонуклеината натрия, вскармливанием животных с добавлением в пищу сульфата кадмия, оксибутирата лития и молибдата аммония. Иммуноферментным методом в крови интактных (контроль) и экспериментальных крыс исследовали уровни эндотелина-1, тромбоксана А2, простациклина, интерлейкина-6, фактора некроза опухоли-альфа, гомоцистеина, апелина, предсердного и мозгового натрийуретического пептида (BNP), терминального предшественника последнего (NT-BNP). Результаты. У животных с моделью СКВ наблюдаются изменения в крови маркеров экспериментальной волчаночной кардиопатии, отражающие состояние эндотелиальной функции сосудов, провоспалительной цитокиновой сети и натрийуретических пептидов, которые проявляются достоверным повышением на 10% концентрации эндотелина-1, соответственно на 54% содержания интерлейкина-6 и соотношения этого цитокина с фактором некроза опухоли-альфа, на 73% уровня BNP, что установлено у 36; 66; 62 и 13% обследованных крыс. Выводы. Изученные маркеры кардиопатии определяют поражение коронарных сосудов, а показатели адипоцитокина апелина и натрийуретических гормонов типа А и В участвуют в развитии изменений кардиомиоцитов (гипертрофия, дистрофия, некроз) и стромы миокарда (отек, клеточная инфильтрация, склероз), причем тяжесть повреждения структур сердца зависит от значений BNP и NT-BNPПатологія серця при системному червоному вовчаку (СЧВ) належить до найчастіших проявів захворювання і багато в чому визначає його прогноз, а патогенетична будова уражень міокарда, ендокарда й коронарних судин залишається недостатньо вивченою. Оцінка окремих аспектів патогенезу вовчакової кардіо­патії проводиться на природних моделях у деяких лінійних мишей. Мета роботи: вивчити у крові експериментальних тварин (щурів) з моделлю СЧВ маркери кардіопатії та оцінити їх патогенетичну значущість в ураженні кардіоміоцитів, міокарда, ендокарда, клапанів та судин серця. Матеріал і методи. Моделювання СЧВ виконано у 53  білих безпородних щурів (34 самки і 19 самців) з використанням уведень повного ад’юванта Фрейнда, селезінкової дезоксирибонуклеїнової кислоти великої рогатої худоби, циклофосфаміду, азиду й дезоксирибонуклеїнату натрію, вигодовуванням тварин із додаванням в їжу сульфату кадмію, оксибутирату літію та молібдату амонію. Імуноферментним методом у крові інтактних (конт­роль) і експериментальних щурів досліджували рівні ендотеліну-1, тромбоксану А2, простацикліну, інтерлейкіну-6, фактора некрозу пухлини-­альфа, гомоцистеїну, апеліну, передсердного й мозкового натрійуретичного пептиду (BNP), термінального попередника останнього (NT-BNP). Результати. У тварин з моделлю СЧВ спостерігаються зміни у крові маркерів експериментальної вовчакової кардіопатії, що відображають стан ендотеліальної функції судин, прозапальної цитокінової мережі та натрійуретичних пептидів, які проявляються достовірним підвищенням на 10% концентрації ендотеліну-1, відповідно на 54% вмісту інтерлейкіну-6 і співвідношення цього цитокіну з фактором некрозу пухлини-альфа, на 73% рівня BNP, що встановлено у 36; 66; 62 і 13% обстежених щурів. Висновки. Вивчені маркери кардіопатії визначають ураження коронарних судин, а показники адипоцитокіну апеліну та натрійуретичних гормонів типу А і В беруть участь у розвитку змін кардіоміоцитів (гіпертрофія, дистрофія, некроз) і строми міокарда (набряк, клітинна інфільтрація, склероз), причому тяжкість ураження структур серця залежить від значень BNP і NT-BNP
Знайти схожі

19.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Головач И. Ю., Егудина Е. Д., Бевзенко Т. Б.
Назва : Офтальмологические проявления системных васкулитов
Місце публікування : Український ревматологічний журнал. - Київ, 2018. - № 2. - С. 46-57 (Шифр УУ18/2018/2)
Примітки : Библиогр. в конце ст.
MeSH-головна: СИСТЕМНЫЙ ВАСКУЛИТ -- SYSTEMIC VASCULITIS
ГЛАЗНЫЕ БОЛЕЗНИ -- EYE DISEASES
КОГАНА СИНДРОМ -- COGAN SYNDROME
Анотація: Системные васкулиты представляют собой гетерогенную группу редких заболеваний с воспалением стенок кровеносных сосудов, что приводит к нарушению перфузии и ишемии органа с некрозом. Вовлечение в патологический процесс глаз является частым симптомом как в дебюте заболевания, так и в развернутой стадии болезни. В данной работе представлен обзор литературы, посвященный характерным офтальмологическим проявлениям системных васкулитов. Описаны наиболее характерные признаки поражения оболочек глаз, распространенность поражения и отдельные глазные симптомы при различных системных васкулитах. Детально проанализированы возможные офтальмологические поражения, характерные для различных васкулитов, связанные с поражением отдельных структур глаза. Консультация и обследование у окулиста часто являются необходимым этапом в диагностике и подтверждении диагноза системного васкулита. Несмотря на расширение технологических возможностей в офтальмологии, часто необходимы только исследование щелевой лампой или осмотр глазного дна для подтверждения или опровержения офтальмологических проявлений системного васкулита. С повышением доступности и использования биологических агентов в лечении при системных васкулитах последнее время прогноз для пациентов с тяжелыми окулярными осложнениями системных васкулитов значительно улучшился. Сотрудничество офтальмологов и ревматологов имеет важное значение для своевременной диагностики и успешного лечения пациентов с васкулитамиThe systemic vasculitis are a heterogenous group of rare disorders with inflammation of blood vessels that leads to loss of perfusion and ischemia with necrosis. Involvement in the pathological process of the eye is a frequent symptom both in the debut of the disease, and in the advanced stage of the disease. In this paper, a review of the literature on the characteristic ophthalmic manifestations of systemic vasculitis is presented. The most characteristic signs of defeat of the envelopes of the eyes, the prevalence of the lesions and individual eye symptoms in various systemic vasculitis are described. The possible ophthalmologic symptoms and lesions that are characteristic of different vasculitis and associated with lesions of different structures of the eye are analyzed. Systemic vasculitis are often related to ophthalmic disorders, which can serve as the first diagnostic manifestation of potentially life-threatening disease. The ophthalmologic examination is often a critical piece in both the diagnoses and confirmation of many systemic vasculitis. Despite the recent technologic advances in ophthalmology, often times a simple slit-lamp or fundus examination is all that is needed to accurately diagnose ophthalmic manifestations of systemic vasculitis. With an increased availability and the use of biologic agents, visual prognosis will improve in patients with severe ocular complications of systemic vasculitis. Collaboration between ophthalmologists and rheumatologists is important in the successful diagnosis and treatment of patients with vasculitis
Знайти схожі

20.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Головач И. Ю., Егудина Е. Д.
Назва : Остеопороз у мужчин: состояние проблемы, факторы риска, диагностика, современные подходы к лечению
Місце публікування : Травма. - Донецк, 2018. - Том 19, N 5. - С. 5-19 (Шифр ТУ3/2018/19/5)
Примітки : Библиогр. в конце ст.
MeSH-головна: ОСТЕОПОРОЗ -- OSTEOPOROSIS
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
МУЖЧИНЫ -- MEN
Анотація: Остеопороз (ОП) у мужчин — это гетерогенное заболевание, которому в настоящее время уделяется мало внимания. Традиционно ОП считался заболеванием, поражающим только женщин. Сформировавшееся отношение к мужскому ОП как к редкой патологии и отсутствие настороженности приводят к тому, что многие пациенты остаются без лечения. Однако в ходе исследований установлено, что треть всех переломов проксимального отдела бедра приходится на долю мужского населения, что обусловливает высокий уровень инвалидизации и преждевременной смертности. Проблема диагностики и лечения ОП в последние годы становится все актуальнее в связи со старением населения и теми осложнениями, которые характерны для этого заболевания. Частота ОП-ассоциированных переломов у мужчин аналогична частоте инфаркта миокарда и превосходит частоту карциномы легкого и рака предстательной железы. Исходы для мужчин-пациентов после перелома бедра выглядят удручающе: одна треть (32 %) умирает в течение первого года перелома бедра, и только 21 % способны самостоятельно жить в обществе через год после перелома. Эта проблема наиболее распространена у людей старше 70 лет. Этиология ОП у мужчин может быть идиопатической или вторичной вследствие гипогонадизма, дефицита витамина D и недостаточного потребления кальция, гормонального лечения рака предстательной железы, сопутствующей патологии, использования лекарственных препаратов, которые влияют на метаболизм костей. В настоящем обзоре на основе современных европейских и американских рекомендаций рассмотрены вопросы эпидемиологии ОП у мужчин, основные принципы диагностики заболевания, основанные на данных оценки клинических проявлений, анамнестических сведений, включая целенаправленный скрининг. Применение алгоритма FRAX позволяет начать лечение пациентам на этапе, когда показатели минеральной плотности костной ткани находятся в пределах остеопенических значений и присутствуют дополнительные факторы риска. Подробно описаны методы инструментального и лабораторного обследования пациентов. Подчеркнуты основные методы лечения, препаратами первого выбора для лечения ОП у мужчин являются бисфосфонаты (алендронат, ризендронат, золедроновая кислота) и терипаратид, второго выбора — стронция ранелат и деносумаб. Несмотря на то, что доказательная база по этим препаратам именно у мужчин недостаточная, современные данные не предполагают наличия гендерных различий результатов лечения при аналогичных значениях минеральной плотности костной ткани. Своевременная диагностика и профилактика ОП у мужчин могут способствовать более раннему его выявлению, позволят начать адекватную терапию и уменьшить число переломов у таких больных
Знайти схожі

 1-20    21-40   41-60   61-80   81-100   101-120      
 
© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)