Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

у знайденому

Знайдено у інших БД:

Вища освіта (1)

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: (<.>A=Карпінська, О. Д.$<.>)

Загальна кількість знайдених документів : 112
Показані документи з 1 по 20

1-20 21-40 41-60 61-80 81-100 101-112

Патологічні постуральні патерни за умов тривалого перебігу остеоартрозу суглобів нижніх кінцівок [Текст] / О. А. Тяжелов [та ін.] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2020. - N 1. - С. 26-32. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ОСТЕОАРТРИТ -- OSTEOARTHRITIS (патофизиология, терапия)
КОНЕЧНОСТЬ НИЖНЯЯ -- LOWER EXTREMITY
Анотація: Важливим питанням в лікуванні остеоартрозу (ОА) є розроблення нових методів, які дають змогу усунути біль і відновити функцію суглобів. Проте без розуміння причин розвитку хвороби та механізмів формування патологічної ходьби це неможливо
Висновки: вивчення умов формування характерного візерунка ходьби, обумовленого природженою та скоригованою протягом життя схеми тіла, дає можливість передбачити патологічні наслідки захворювань опорно-рухової системи, особливо в разі їхнього тривалого перебігу. Аналіз змінених у результаті дегенеративного процесу постуральних патернів дозволяє передбачити результат хірургічного лікування, у тому числі тотального ендопротезування суглобів нижніх кінцівок, і розробити індивідуальний комплекс реабілітаційних заходів відновлення нормального руху у хворого
Дод.точки доступу:
Тяжелов, О. А.
Карпінський, М. Ю.
Карпінська, О. Д.
Браніцький, О. Ю.
Обейдат, Х.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Біомеханічне експериментальне обгрунтування методики фіксації кісткового алоімплантата і кістки реципієнта [Текст] / О. Є. Вирва [та ін.] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2020. - N 1. - С. 40-45. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
КОСТИ ТРАНСПЛАНТАЦИЯ -- BONE TRANSPLANTATION
ПРОТЕЗЫ И ИМПЛАНТАТЫ -- PROSTHESES AND IMPLANTS
БИОМЕХАНИЧЕСКИЕ ФЕНОМЕНЫ -- BIOMECHANICAL PHENOMENA
БОЛЕЗНЬ, МОДЕЛИ НА ЖИВОТНЫХ -- DISEASE MODELS, ANIMAL
ЖИВОТНЫЕ -- ANIMALS
Анотація: Методику, яка поєднує кісткову алопластику й ендопротезування — алокомпозитне ендопротезування (АЕ), широко використовують в онкоортопедії. Проте залишається високим ризик розвитку ускладнень цього хірургічного втручання — незрощення алоімплантата з кісткою реципієнта, його лізис, інфекція
Висновки: використання ступінчастої остеотомії з подальшою фіксацією кісткового алоімплантата до кістки реципієнта дозволяє поліпшити умови для репаративного остеогенезу в зоні їхнього контакту і зменшити ризик ускладнень АЕ. Використання біореконструктивних хірургічних втручань для заміщення післярезекційних дефектів довгих кісток у хворих із пухлинними ураженнями дозволяє поліпшити ортопедичні, функціональні й онкологічні результати лікування
Дод.точки доступу:
Вирва, О. Є.
Головіна, Я. О.
Карпінська, О. Д.
Карпінський, М. Ю.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Експериментальне дослідження міцності фіксації зв’язки наколінка після її реконструкції [Текст] / О. Є. Вирва [та ін.] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2019. - N 4. - С. 64-69. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
КОЛЕННЫЙ СУСТАВ ЖИВОТНЫХ -- STIFLE (хирургия)
НАДКОЛЕННИК -- PATELLA (хирургия)
НАДКОЛЕННИКА СВЯЗКА -- PATELLAR LIGAMENT (хирургия)
ШВЫ -- SUTURES
ЭУКАРИОТЫ -- EUKARYOTA
Анотація: Модульне ендопротезування є адекватним методом заміщення дефекту після видалення пухлин проксимального відділу великогомілкової кістки (ВГК). Проте існують проблеми з відновленням функції колінного суглоба, а саме його розгинального апарата. Мета: визначити міцність фіксації зв’язки наколінка за умов моделювання на колінному суглобі свині реконструкції розгинального апарата з використанням для кріплення зв’язки наколінка до горбистості ВГК нейлонової стрічки або Attachment tube. Методи: на препаратах колінних суглобів свиней моделювали реконструкцію розгинального апарата в двох серіях експерименту: I — пластика зв’язки наколінка за допомогою нейлонової стрічки; II — пластика до Attachment tube, попередньо зафіксованої на проксимальному відділі ВГК. Випробували зразки на міцність під впливом навантаження на розтягнення, величину якого поступово збільшували до моменту відриву зв’язки наколінка від ВГК. Отримані показники оброблені статистично. Результати: зразки I серії витримували навантаження до руйнування в середньому в 1,4 рази менші, ніж у II (t = –4,820; p = 0,001). Середні величини навантаження, що призвело до відриву зв’язки наколінка, помітно відрізнялися між собою, проте максимальне значення ряду руйнівного навантаження I серії не мало перетину з мінімальним значенням ряду даних II серії. Відрив зв’язки наколінка відбувався через прорізування, а не руйнування шовного матеріалу. Висновки: пластика з використанням Attachment tube є в 1,4 разу (р 0,01) міцнішою, ніж фіксація нейлонової стрічкою. Завдяки цьому розробку рухів у колінному суглобі та навантаження на прооперовану кінцівку можна виконувати в ранньому післяопераційному періоді, зменшуючи тим самим кількість ускладнень і покращуючи функціональний результат хірургічного втручання в пацієнтів із пухлинами проксимального відділу ВГК
Дод.точки доступу:
Вирва, О. Є.
Скорик, І. О.
Карпінський, М. Ю.
Карпінська, О. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Експериментальне дослідження механічних властивостей полілактиду [Текст] / М. О. Корж [та ін.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 6. - С. 5-11. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
БИОСОВМЕСТИМЫЕ МАТЕРИАЛЫ -- BIOCOMPATIBLE MATERIALS
ФИЗИЧЕСКАЯ НАГРУЗКА, ТЕСТ -- EXERCISE TEST
ПРОТЕЗЫ И ИМПЛАНТАТЫ -- PROSTHESES AND IMPLANTS (использование)
Анотація: Імплантати з полілактиду мають високу біосумісність та виражені остеоінтегративні властивості, що забезпечують формування навколо біоматеріалу кісткової тканини та її поступове вростання в матеріал імплантату. Розвиток технологій 3D-друку дозволяє виготовляти на основі полілактиду імплантати будь-якої форми, що дає можливість здійснювати індивідуальний підхід до лікування кожного пацієнта. Отже, питання міцнісних властивостей композитних матеріалів на основі полілактиду залишаються актуальними і потребують детального вивчення. Мета дослідження: визначити механічні властивості зразків полілактиду при навантаженнях на стиск, розтяг та згин. Матеріали та методи. Випробування зразків на міцність проводили навантаженням на розтяг, стиск та згин. Навантаження на зразки збільшували поступово з постійною швидкістю до повного руйнування зразка. Фіксували величину навантаження в момент руйнування зразка та величину його деформації. При обробці результатів випробувань зразків розраховували величину межі міцності на розтяг та стиск. Результати. Отримані експериментальні дані довели, що величина відносних деформацій, що призводять до руйнування зразків з полілактиду при навантаженні на згин та стиск, відрізняється на 0,83 %. Порівняно з кісткою навантаження на розтяг більше на 3,36 %, на стиск — на 4,19 %. Висновки. Порівняльний аналіз механічних властивостей зразків полілактиду Ingeo™ Biopolymer 4032D продемонстрував, що показник еластичності кістки (на розтяг) перевищує в 6,7 раза (p 0,001) такий порівняно із зразками з полілактиду. Показники стиску також в 1,7 раза вище у кістці порівняно з полілактидом (p 0,001). При випробуванні зразків на згин вірогідних відмінностей між показниками кістки та зразками з полілактиду не виявлено
Polylactide implants have high biocompatibility and expressive osseointegration properties that ensure the formation of bone tissue around the biomaterial and its gradual growth into the implant material. The development of 3D prin-ting technology allows us to produce polylactide implants of any shape, and to implement an individual approach to the treatment of each patient. So, the issue of strength properties of composite polylactide materials remains relevant and requires detailed study. Purpose of the study was to determine the mechanical properties of polylactide samples under compressive, tensile and bending stresses. Materials and methods. Strength testing of the samples was carried out by tensile, compression and bending loads. The load on the samples was gradually increased at a constant rate until the sample was completely destroyed. The value of the load at the time of sample destruction and the value of its deformation were recorded. When processing the results of samples testing, the tensile and compression strengths were calculated. Results. The obtained experimental data showed that the value of relative strains leading to the destruction of polylactide samples during loading for ben-ding and compression differs by 0.83 %. Compared to bone, tensile loads are increased by 3.36 %, and compression — by 4.19 %. Conclusions. A comparative analysis of the mechanical properties of Ingeo™ Biopolymer 4032D polylactide samples showed that the bone elasticity (tensile) index is 6.7 times (p 0.001) higher than that of polylactide samples. Compression rates are also 1.7 times higher in bone compared to polylactide (p 0.001). When testing samples for flexion, no significant differences were found between indices of bone and polylactide samples
Дод.точки доступу:
Корж, М. О.
Шидловський, М. С.
Макаров, В. Б.
Заховайко, А. А.
Танькут, О. В.
Карпінський, М. Ю.
Карпінська, О. Д.
Чуприна, Д. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Особливості статографічних показників хворих після ендопротезування колінного суглоба [Текст] / В. А. Філіпенко [та ін.] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2019. - N 4. - С. 12-17. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
КОЛЕННОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, KNEE (реабилитация)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННОЕ ВЕДЕНИЕ БОЛЬНОГО -- POSTOPERATIVE CARE
БИОМЕХАНИЧЕСКИЕ ФЕНОМЕНЫ -- BIOMECHANICAL PHENOMENA
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Анотація: Ендопротезування колінного суглоба в пацієнтів із гонартрозом дає змогу усунути біль, відновити осьові взаємовідношення в суглобі, але зменшена сила м’язів кінцівки перешкоджає відновленню її функції. Реабілітаційні заходи сприяють поліпшенню стану колінного суглоба, що можна контролювати за допомогою статографії. Мета: на підставі статографічних досліджень довести ефективність реабілітаційних заходів у хворих із контрактурами колінного суглоба після ендопротезування. Методи: у дослідження включено 18 пацієнтів із двобічним гонартрозом і контрактурами колінних суглобів після другої операції ендопротезування. Пацієнтів розподілили на дві групи: із реабілітацією — 11, без реабілітації — 7. Вимірювали обсяг рухів у колінних суглобах, оцінювали опороспроможність методом статографії. Результати: визначено кілька типів стояння й особливості в підтримці рівноваги. Для двохопорного стояння: I тип — зміщення загального центра мас (ЗЦМ) у бік укороченої кінцівки, проєкція ЗЦМ витягнута в сагітальному (уперед-назад) напрямку; II — проєкція ЗЦМ має вигляд широкої плями з розкидом 20 мм і більше. Для одноопорного стояння: I тип — хворий не в змозі здійснити повноцінну опору на кінцівку, тому проєкції наближені до центра ваги; II — у процесі стояння відзначається рух тіла в напрямку двохопорного стояння. Параметри стояння в пацієнтів після реабілітації значно кращі, ніж за її відсутності. Статистично значуще (р 0,05) поліпшується симетричність навантаження стоп, але зберігається порушення рівноваги, про що свідчить значна площа проекції ЗЦМ. Висновок: у пацієнтів, які пройшли реабілітацію, методом статографії підтверджено поліпшення підтримки рівноваги та відновлення навантаження стоп практично до нормальних
Дод.точки доступу:
Філіпенко, В. А.
Арутюнян, З. А.
Мезенцев, В. О.
Танькут, О. В.
Карпінська, О. Д.
Карпінський, М. Ю.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Експериментальне дослідження міцності елементів ендопротезів кульшового суглоба, виготовлених методом 3D-друку [Текст] / М. О. Корж [та ін.] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2020. - N 4. - С. 12-17. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА ПРОТЕЗ -- HIP PROSTHESIS
ПЕЧАТЬ ТРЕХМЕРНАЯ -- PRINTING, THREE-DIMENSIONAL
ПРОЧНОСТИ ТЕСТЫ -- HARDNESS TESTS
Анотація: Тривимірний друк пористих титанових імплантатів є перспективним напрямком адитивного виробництва в ортопедії і травматології. Актуальним залишається питання механічної міцності та витривалості таких конструкцій. Мета. Визначити в експерименті межу міцності ніжки, шийки та чашки ендопротезів кульшового суглоба (КС), виготовлених методом 3D-друку зі сплаву титану, та порівняти з аналогічним показником серійних імплантатів. Методи. Досліджено міцність ніжок і чашок ендопротезів ТБС, виготовлених методом 3D-друку на принтері системи Arcam EBM® зі сплаву титану TI6AL4V. Як контроль обрані серійні ендопротези, отримані методом механічної обробки заготовок з суцільного сплаву титану. Використано по 3 зразки ендопротезів для кожного випробування. Ніжки ендопротезів досліджували на машині TІRATEST-2300 за умов навантаження на триточковий згин, шийку ніжки — під впливом комбінованого навантаження на згин зі зсувом, чашки — на стискання. Результати. Межа міцності в разі триточкового згину ніжок ендопротезів КС, виготовлених механічною обробкою і за допомогою 3D-друку, істотно не відрізнялася (p = 0,146) і становила (1480,62 ± 62,50) МПа і (1396,88 ± 50,90) МПа відповідно. Шийки серійних ендопротезів і виготовлених методом 3D-друку мали порівнянну межу міцності — (408,61 ± 1,25) МПа і (403,49 ± 8,99) МПа відповідно (p = 0,384). За умов випробувань на стискання чашок ендопротезів усі зразки витримали навантаження 98,0 кН без будь-яких ознак руйнування. Висновки. Величини межі міцності компонентів серійних ендопротезів КС і виготовлених методом 3D-друку статистично значуще не відрізнялися. Таким чином, 3D-пористі конструкції мають значний потенціал для створення елементів ендопротезів
Дод.точки доступу:
Корж, М. О.
Макаров, В. Б.
Шидловський, М. С.
Єрмаков, В. Р.
Нікітін, Ю. М.
Підгайська, О. О.
Танькут, О. В.
Карпінський, М. Ю.
Карпінська, О. Д.
Заховайко, А. П.
Чуприна, Д. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Рентгенометричне дослідження щільності кісток у разі алокомпозитного ендопротезування (експеримент in vivo) [Текст] / О. Є. Вирва [та ін.] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2020. - N 4. - С. 18-24. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ПРОТЕЗЫ КОНЕЧНОСТЕЙ -- ARTIFICIAL LIMBS
БЕДРЕННАЯ КОСТЬ -- FEMUR (патология, рентгенография)
ОСТЕОТОМИЯ -- OSTEOTOMY
КОСТИ ПЛОТНОСТЬ -- BONE DENSITY
ЭУКАРИОТЫ -- EUKARYOTA
Анотація: Функціональні результати лікування хворих на злоякісні пухлини кісток залежать, зокрема, від виду та якості хірургічного втручання. Мета. Визначити найефективнішу методику фіксації сегментарного кісткового алоімплантата в разі алокомпозитного ендопротезування на підставі вивчення рентгенологічної щільності кісткової тканини в експерименті на дослідних тваринах. Методи. Роботу виконано на 28 самцях білих лабораторних щурів (вік 5 міс., маса тіла 350–400 г), яких розподілили на дві групи по 14 особин у кожній. Усім тваринам проведено алокомпозитне ендопротезування стегнової кістки: у 1-й групі після поперечної остеотомії, у 2-й — після ступінчастої. Щурів виводили з експерименту через 3 і 6 міс. після операції. На рентгенологічних знімках препаратів стегнових кісток вимірювали оптичну щільність кісткового регенерату (зону контакту алоімплантата й кістки реципієнта) та коркового шару кістки реципієнта нижче дистального кінця ендопротеза. Результати. Через 3 та 6 міс. після операції показники оптичної щільності кісткового регенерату суттєво відрізнялися від величин кістки реципієнта в обох групах (р 0,05). На кінцевий термін дослідження (6 міс.) не виявлено статистично значущої різниці щільності кісткової тканини реципієнта залежно від виду виконаної остеотомії (p
Дод.точки доступу:
Вирва, О. Є.
Головіна, Я. О.
Малик, Р. В.
Карпінський, М. Ю.
Карпінська, О. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Математичне моделювання ходьби людини при комбінованій контрактурі кульшового суглоба [Текст] / В. О. Фіщенко [та ін.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 4. - С. 100-105. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА ОБЛАСТЬ, МЫШЕЧНАЯ КОНТРАКТУРА -- HIP CONTRACTURE (диагностика, патофизиология)
ОСТЕОАРТРИТ ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА -- OSTEOARTHRITIS, HIP (патофизиология)
ХОДЬБА -- WALKING
Анотація: Різні варіанти остеоартрозів кульшового суглоба (коксартроз) відіграють ключову роль у зниженні рухової активності. Основною скаргою при коксартрозі є біль, характер, інтенсивність, тривалість та локалізація якого залежать від стадії дистрофічного процесу. Мета роботи: провести математичне моделювання для оцінки сили м’язів нижньої кінцівки, необхідної для здійснення нормального кроку, при контрактурі кульшового суглоба, яка розвивається при ІІІ стадії коксартрозу. Матеріали та методи. Моделювання ходьби проводили в програмній системі OpenSim. Як базова модель була взята модель gait2394. В базовій моделі була змодельована комбінована контрактура кульшового суглоба шляхом обмеження рухів у різних площинах: флексія — 0/20/70°, ротація — 1/0/1°, абдукція — 5/0/15°. Наведені порівняння сили м’язів нижніх кінцівок при ходьбі нормалізованої моделі й моделі з контрактурою. Результати. При ходьбі м’язи виконують переважно згинально-розгинальні рухи, амплітуда яких не перевищує 50–60° при мінімальному приведенні/відведенні. При розвинених контрактурах кульшового суглоба на ходьбу повинна більше впливати недостатність м’язів, відповідних за згинання та розгинання нижньої кінцівки. Аналізували роботу м’язів за зонами їх розташування — задня та передня поверхня стегна, медіальні м’язи стегна та сідничні. М’язи задньої поверхні стегна для виконання нормального кроку повинні розвивати силу на 30 % більшу, ніж при нормальному функціонуванні суглоба, м’язи передньої поверхні стегна працюють із перевищенням сили на 30 %. Збільшується мінімальне зусилля м’язів від 10 до 15 %, тобто не відбувається повної релаксації м’язів і вони перебувають у постійно напруженому стані. Більш напружені м’язи задньої поверхні стегна — m. biceps femoris short head (на 53 %) та m. semitendinosus (на 100 %) у момент відриву п’ятки та передньої поверхні стегна — rectus femoris (83,16 %) при переносі стопи. M. semitendinosus не має періоду розслаблення, тобто мінімальне зусилля перевищує норму на 70 %. Висновки. Контрактура кульшового суглоба призводить до зміни анатомічних співвідношень суглоба, що призводить до значного порушення роботи м’язів. За даними, отриманими при моделюванні комбінованої контрактури кульшового суглоба, було доведено, що страждають не тільки м’язи стегна, а й м’язи всієї нижньої кінцівки. Більше за все страждають м’язи, відповідні за згинання стегна при переносі стопи, — це м’язи передньої та задньої поверхонь стегна, і порушення в їх роботі призводить до зміни функціонування м’язів навколо колінного суглоба і нижче — навколо надп’ятково-гомілкового суглоба та стопи. Вкорочення кінцівки через згинальну контрактуру призводить до значного перенапруження м’язів сідничної групи, відповідних за підтримку рівноваги. Отже, контрактура кульшового суглоба впливає на роботу м’язів всієї нижньої кінцівки
Дод.точки доступу:
Фіщенко, В. О.
Браніцький, О. Ю.
Гоцул, О. В.
Карпінська, О. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Беренов, К. В.
Біомеханічні особливості рівноваги та параметрів хребетно-тазового балансу у вагітних із попереково-тазовим болем [Текст] / К. В. Беренов, О. Ф. Беренова, О. Д. Карпінська // Травма. - 2020. - Том 21, N 3. - С. 52-57. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
БЕРЕМЕННОСТЬ -- PREGNANCY
ТАЗОВОГО ПОЯСА БОЛИ -- PELVIC GIRDLE PAIN
ПОСТУРАЛЬНОЕ РАВНОВЕСИЕ -- POSTURAL BALANCE
БИОМЕХАНИЧЕСКИЕ ФЕНОМЕНЫ -- BIOMECHANICAL PHENOMENA
Анотація: Перебіг вагітності у багатьох жінок супроводжується попереково-тазовим болем, який приносить фізичні та психологічні страждання вагітній і призводить до побутової та професійної дестабілізації, а також може негативно впливати на стан плода. За даними досліджень, поширеність попереково-тазового болю у вагітних знаходиться у межах від 40 до 80 %. Матеріали та методи. Матеріалом дослідження стали протоколи дослідження 100 вагітних із болем у ділянці таза та/або поперекового відділу хребта та 24 невагітних жінок. Вагітних було розподілено на 3 групи за триместрами вагітності: І (n = 26), ІІ (n = 56), ІІІ (n = 18). Проводили статографічні дослідження з визначенням зміни проєкції загального центру мас (ЗЦМ) у фронтальній і сагітальній площинах та коефіцієнтів хитання при двохопорному та одноопорному стоянні. Дослідження параметрів хребетно-тазового балансу (ХТБ) включали визначення грудного кіфозу, поперекового лордозу, інклінації крижі, кутів нахилу таза, горизонтального нахилу криж, вертикального відхилення таза. Отримані дані були оброблені статистично. Результати. За даними статистичного аналізу статографічних параметрів було виявлено, що у вагітних із попереково-тазовим болем відзначається статистично значуще збільшення зміщення проєкції ЗЦМ у фронтальній площині в один бік та суттєве значуще збільшення відхилення ЗЦМ порівняно з контрольною групою. Зміщення у сагітальній площині вказує на поступове збільшення відхилення ЗЦМ у вагітних із попереково-тазовим болем зі збільшенням терміну, причому коефіцієнт хитання у групах статистично не відрізняється. Проведений аналіз показав суттєву різницю практично всіх параметрів ХТБ вагітних у різні терміни вагітності. Максимальний кут кіфозу спостерігали у вагітних на І триместрі вагітності, найменший — у жінок на ІІІ триместрі. Кут лордозу, як і кут інклінації крижі, збільшується з терміном вагітності. Зі зростанням терміну вагітності збільшувався горизонтальний кут нахилу таза та зменшувався вертикальний. Щодо вертикального кута нахилу таза, то зі збільшенням терміну вагітності відбувається його нормалізація до величини контрольної групи. Висновки. Зі збільшенням терміну вагітності збільшується кут кіфозу з одночасним зменшенням кута лордозу, збільшується кут інклінації крижі. Зміни цих параметрів відбуваються на фоні змін зміщення ЗЦМ. Було відзначено, що зміна кутів горизонтального нахилу крижі та вертикального нахилу таза не пов’язана з триместром вагітності, тому можна припустити, що больовий синдром може з’явитися тим пізніше, чим менше величини цих кутів будуть відрізнятися від умовної норми. Не можна припустити, що попереково-тазовий біль викликаний тільки змінами співвідношень анатомічних структур тіла вагітної, але під час діагностики доцільно звертати на це увагу
Дод.точки доступу:
Беренова, О. Ф.
Карпінська, О. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Експериментальне обгрунтування компонування апаратів зовнішньої фіксації у разі подовження гомілок у дітей [Текст] / С. О. Хмизов [та ін.] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2020. - N 3. - С. 5-10. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
КОНЕЧНОСТЕЙ НИЖНИХ НЕРАВНАЯ ДЛИНА -- LEG LENGTH INEQUALITY (хирургия)
КОСТИ УДЛИНЕНИЕ -- BONE LENGTHENING
ОРТОПЕДИЧЕСКИЕ ФИКСИРУЮЩИЕ УСТРОЙСТВА ВНУТРЕННИЕ -- INTERNAL FIXATORS
ДЕТИ -- CHILD
Анотація: Ахондроплазія — генетично обумовлена хвороба, яка супроводжується порушенням росту скелета і кінцівок у довжину. Подовження проводять одночасно на симетричних сегментах, починаючи з гомілок. При цьому визначено значну кількість ускладнень, найбільш важкі — поява вторинних деформацій сегмента під час дистракції.Мета: в експерименті на фізичних моделях визначити стабілізувальні можливості апаратів зовнішньої фіксації (АЗФ) різного компонування. Методи: використані фізичні моделі пластикових великогомілкових кісток (ВГК), які розрізали у верхній третині діафіза. В експериментальній групі на 3 моделі накладали АЗФ, розроблені за авторською схемою з V-подібним розташуванням стрижнів у проксимальному відділі ВГК. Група порівняння — 3 моделі, АЗФ встановлені за «класичною» схемою, із розташуванням усіх стрижнів в одній площині. Моделі випробували за осьових навантажень на стиск. На вигин навантажували у двох площинах: паралельно та перпендикулярно опорній балці АЗФ.Результати: у разі навантажень на стиск до 50 Н зміщення проксимальних фрагментів ВГК у групах істотно не відрізнялися (р = 0,066). За умов навантаження в 100 Н і більше АЗФ, накладені за V-подібною схемою, забезпечували менші зміщення проксимального фрагмента ВГК у зоні діастаза, ніж АЗФ у групі порівняння. За умов навантаження на вигин в 50 і 150 Н у зоні їхнього застосування рядне компонування АЗФ забезпечило значно менші (р 0,05) зміщення проксимального фрагмента ВГК, ніж АЗФ за V-подібною схемою. У випадку навантаження в 100 і 200 Н різниці між величинами зміщення фрагментів у групах не виявлено (р 0,2). У разі навантажень на вигин у площині, перпендикулярній опорної балці, АЗФ із V-подібним компонуванням забезпечили стабільнішу фіксацію проксимального фрагмента ВГК, ніж АЗФ із рядним компонуванням стрижнів.Висновки: V-подібне компонування АЗФ дозволяє досягти більшої стабільності фіксації фрагментів ВГК, ніж АЗФ із рядним компонуванням стрижнів
Дод.точки доступу:
Хмизов, С. О.
Гриценко, А. В.
Карпінський, М. Ю.
Карпінська, О. Д.
Суббота, І. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Експериментальне дослідження міцності кісток щурів із дефектом, заповненим біосклом [Текст] / В. М. Шимон [та ін.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 5. - С. 77-84. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПРОЧНОСТИ ТЕСТЫ -- HARDNESS TESTS (методы)
ФИЗИЧЕСКАЯ НАГРУЗКА, ТЕСТ -- EXERCISE TEST (использование)
ЖИВОТНЫЕ ЛАБОРАТОРНЫЕ -- ANIMALS, LABORATORY
Анотація: Одним з перспективних матеріалів для заміщення кісткових дефектів є біоскло — активний матеріал, що складається зі склоподібної матриці й мікрокристалів. Біоактивне скло належить до класу кераміки, що здатна взаємодіяти з тканинами організму. Але навіть при доволі значному поширенні біоскла вплив його на міцнісні характеристики кістки після заміщення дефекту мало вивчений. Мета: вивчити в експерименті механічну міцність кісток лабораторних щурів із дефектом, заповненим біосклом. Матеріали та методи. Матеріалом дослідження були 40 самок щурів віком 3 місяці. У першій групі кістковий дефект заповнювали біосклом, у другій — склокерамікою. Тварин виводили з експерименту через 1, 2, 4 і 12 тижнів після операції, по 5 щурів із кожної групи. Як групу контролю використовували контралатеральні неоперовані кінцівки тварин. Результати. Проведений аналіз показав, що при заповненні кісткового дефекту склом міцність оперованої та інтактної кісток статистично не відрізняються (p = 0,171), у той же час кістки з дефектами, заповненими склокерамікою, були за міцністю значущо гіршими (p = 0,010), ніж інтактні. Аналогічна динаміка простежується і на термін спостереження 2 тижні, тобто кістки з дефектами, заповненими склом, хоч і мали меншу міцність (142 ± 50 Н), ніж інтактні (200 ± 29 Н), але різниця була статистично не значущою (p = 0,063). Міцність кісток із дефектами, заповненими склокерамікою, на 2-й тиждень експерименту (146 ± 49 Н) була статистично значущо меншою (р = 0,010), ніж міцність інтактних кісток (200 ± 41 Н). Через 1 місяць після операції спостерігали інверсію процесу, тобто міцність імплантованих кісток перевищила показники інтактних препаратів і становила 44 ± 31 Н. При цьому для препаратів із дефектом, заповненим склом, різниця з інтактними кістками була статистично значущою (р = 0,035). Препарати з дефектами, заповненими склокерамікою, хоча й витримували більш високе навантаження, ніж інтактні кістки, у середньому 28 ± 56 Н, але різниця не набувала статистичної значущості (p = 0,332). Аналогічна тенденція зберігалася й через 12 тижнів після операції. Висновки. Використання біоскла й склокераміки для заповнення кісткових дефектів дозволяє у відділеному періоді статистично значимо підвищити міцність такої кістки до показників, більших за показники інтактної кістки
One of the promising materials for replacement of bone defects is bioglass, an active material consisting of a glassy matrix and microcrystals. Bioactive glass belongs to the class of ceramics, which is able to interact with body tissues. But even with fairly wide use of bioglass, its effect on the strength characteristics of the bone after defect replacement is poorly understood. The purpose was to study experimentally the mechanical strength of the bones of laboratory rats with a defect filled with bioglass. Materials and methods. The study material was 40 female rats at the age of 3 months. In the first group, the bone defect was filled with bioglass, in the second one — with glass ceramics. Animals were sacrificed 1, 2, 4 and 12 weeks after surgery, 5 rats from each group. The contralateral non-operated limbs of animals were used as a control group. Results. The analysis showed that when filling a bone defect with glass, the strength of the operated and intact bones did not differ statistically (p = 0.171), while bones with defects filled with glass ceramics had significantly lower strength (p = 0.010) than intact ones. A similar dynamics can be observed for the observation period of 2 weeks, that is, bones with defects filled with glass, although they had less strength (142 ± 50 N) than intact ones (200 ± 29 N), but the difference also was not statistically significant (p = 0.063). The strength of bones with defects filled with glass ceramics on week 2 of the experiment (146 ± 49 N) was statistically significantly lower (p = 0.010) than the strength of intact bones (200 ± 41 N). One month after the operation, there was an inversion of the process, that is, the strength of the implanted bones exceeded the indices of intact preparations and was 44 ± 3.1 N. Moreover, for preparations with a defect filled with glass, the difference with intact ones was statistically significant (p = 0.035). Preparations with defects filled with glass ceramics could withstand a higher load than intact bones, on average 28 ± 56 N, but the difference was statistically significant (p = 0.332). A similar trend was observed for 12 weeks after surgery. Conclusions. The use of bioglass and glass ceramics for filling bone defects allows us to increase statistically significantly the bone strength to indicators larger than those of intact ones in the long-term period
Дод.точки доступу:
Шимон, В. М.
Алфелдій, С. П.
Шимон, М. В.
Карпінський, М. Ю.
Карпінська, О. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Визначення факторів ризику розвитку негативних результатів тотального ендопротезування кульшового суглоба із застосуванням трабекулярно-біонічної ніжки Physiohip [Текст] / О. М. Косяков [та ін.] // Травма. - 2018. - Том 19, N 5. - С. 134-138. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, HIP (использование)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS (патофизиология)
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
Анотація: Мета: визначення факторів ризику й оцінка їх негативного впливу на результати тотального ендопротезування кульшового суглоба із застосуванням трабекулярно-біонічної ніжки Physiohip. Матеріали та методи. Проаналізовано результати лікування 63 хворих із дегенеративно-дистрофічними захворюваннями кульшового суглоба після операцій тотального ендопротезування кульшового суглоба із застосуванням трабекулярно-біонічної ніжки Physiohip. Пацієнти були поділені на дві групи: І група (37 пацієнтів) отримувала лікування за стандартною методикою ведення й планування операції ендопротезування; у ІІ групі (26 пацієнтів) лікування відбувалося за удосконаленою методикою підбору показань для проведення операції ендопротезування й ведення пацієнтів після неї. Результати. Аналіз результатів лікування І групи дав змогу визначити фактори ризику розвитку негативних результатів ендопротезування й розрахувати відповідний ризик: вік — 0,58; індекс маси тіла — 0,63; знижена щільність кісток — 0,8; соматичні захворювання — 0,75; раннє навантаження — 0,32. Враховуючи отримані дані, до ІІ групи включили хворих більш молодого віку, з ідіопатичним коксартрозом і асептичним некрозом голівки стегна, без зайвої ваги (понад 120 кг), без вираженого остеопорозу й соматичних захворювань, що дозволило уникнути незадовільних результатів і збільшити кількість відмінних. Але, незважаючи на удосконалення методик, виявилося, що за наявності остеопорозу й соматичних захворювань ризик розвитку ускладнень не знижується. Висновки. Отримані дані щодо факторів, що можуть негативно впливати на результат ендопротезування кульшового суглоба при застосуванні ендопротезів із трабекулярно-біонічною ніжкою Physiohip, дають можливість оцінити ризик розвитку негативного результату майбутнього ендопротезування й уникнути його шляхом застосування спеціальних заходів
Дод.точки доступу:
Косяков, О. М.
Бур’янов, О. А.
Карпінська, О. Д.
Бондар, В. К.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Стауде, В. А.
Оцінка зміни статографічних параметрів і сили м’язів у хворих на дисфункцію крижово-клубового суглоба після проведення спеціальної гімнастики [Текст] / В. А. Стауде, О. Д. Карпінська // Травма. - 2018. - Том 19, N 6. - С. 39-49. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
КРЕСТЦОВО-ПОДВЗДОШНОЕ СОЧЛЕНЕНИЕ -- SACROILIAC JOINT (патология, патофизиология)
МЫШЕЧНАЯ СИЛА -- MUSCLE STRENGTH
ФИЗИОТЕРАПИИ МЕТОДЫ -- PHYSICAL THERAPY MODALITIES (использование)
Анотація: Дисфункція крижово-клубового суглоба (ККС) — це порушення здатності ККС адекватно передавати вертикальні навантаження в системі «хребет — крижі — таз», що супроводжується порушенням рухливості і опороздатності ККС. Була розроблена система фізичних вправ, спрямована на відновлення опороздатності в системі «хребет — крижі — таз» і симетричної рухливості ККС. Мета роботи: визначити ефективність розробленої системи фізичних вправ у хворих з дисфункцією ККС. Матеріали та методи. Обстежені 23 пацієнти (14 чоловіків і 9 жінок) віком від 18 до 66 років з дисфункцією ККС. Середній вік — 41,8 року. Критеріями включення пацієнтів у дослідження були: локалізація болю в ділянці spinae iliаcaposterior superior, що іррадіює в пах, сідниці або стегно; анамнез болю більше 3 місяців; безуспішність попереднього консервативного лікування; позитивні 4 і більше з 8 функціональних провокативних тестів (Stork тест, ASLR, Fortin, тест блокування ККС з положення лежачи/сидячи, Gaenslen, Patrick, тест поштовху, біль при пальпації в ділянці trochanter femoris). Методика лікувальної фізкультури складалася з двох блоків. Перший блок вправ спрямований на відновлення симетричного координованого скорочення м’язів, що стабілізують ККС і вертикальне положення тулуба. Другий блок вправ спрямований на відновлення сили і витривалості м’язів, що стабілізують ККС і вертикальне положення тулуба (m.piriformis, m.gluteus maximus, m.gluteus medius, m.tensor fasciae latae, m.erector spinae, m.biceps femoris, m.iliopsoas, m.transversus abdominis, m.obliqus abdominis externus, internus, m.rectus femori, m.quadratus lumborum). Вправи виконувалися щодня протягом двох тижнів. Оцінювали стан хворих до і після лікування. Контроль проводили за допомогою статографа. Результати. У всіх пацієнтів з дисфункцією ККС спостерігалося значне зменшення болю, вирівнювання навантаження на кінцівки при двохопорному стоянні і нормалізації розташування центра ваги. Було відновлено баланс м’язів тулуба. Kext/flex у всіх пацієнтів підвищився до 1,3 ± 0,1. У всіх пацієнтів була позитивна динаміка провокативних тестів. Висновки. Технологія гімнастики, спрямована на відновлення симетричного координованого м’язового скорочення, виявилася ефективною для зниження інтенсивності болю, відновлення опороздатності крижово-клубового суглоба і тулуба у пацієнтів з дисфункцією ККС. Технологія селективної гімнастики ефективна для відновлення балансу м’язів, що забезпечують опороздатність ККС і вертикальну позу у пацієнтів з дисфункцією ККС. У всіх пацієнтів з дисфункцією ККС була виражена позитивна динаміка провокативних тестів, що свідчить про відновлення координованого м’язового скорочення і значне підвищення опороздатності ККС
Background. Sacroiliac joint (SIJ) dysfunction is an impaired ability of SIJ to transfer the vertical loads throughout “spine — sacrum — pelvis” system. It is associated with violation of mobility and support ability of SIJ. Authors developed physical exercises to improve “spine — sacrum — pelvis” system stability and symmetrical SIJ mobility. The purpose was to investigate effectiveness of the physical exercises in patients with SIJ dysfunction. Materials and methods. Twenty three patients with SIJ dysfunction were examined. Inclusion criteria’s were: pain in the area of spina iliaca posterior superior irradiated to groin, buttocks, hip; more than 3-month history of pain; failure of the previous conservative treatment; positive 4 to 8 and more provocative tests. The exclusion criterion was a positive result of only 1 or 2 of provocative tests. Patients’ age was 18 to 66 years. Average age was 41.8 years. There were two sets of physical exercises. The goal of the first one was to recover symmetrical muscular spinal and SIJ stability and pelvic symmetries. The goal of the second one was to recover muscle strength and endurance. These muscle were m.piriformis, m.gluteus maximus, m.gluteus medius, m.tensor fasciae latae, m.erector spinae, m.biceps femoris, m.iliopsoas, m.transverses abdominis, m.obliqus abdominis externus, internus, m.rectus femoris, m.quadrates lumborum. Patients preformed these physical exercises one time a day during two weeks. Patients were examined before and after treatments. Patients were examined on a force-platform. Result. All patients had a decrease of pain. They have more symmetrical leg loading in two-leg standing and normalization of the centre of gravity. Muscle balance was recovered. Kext/flex of all patients improved to 1.3 ± 0.1. All patients have positive dynamic of provocative tests. Conclusions. Technologies of symmetrical and selective physical exercises are very effective in the treatment of patients with SIJ dysfunction
Дод.точки доступу:
Карпінська, О. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Дослідження тривалості збереження жорсткості фіксації кісткових уламків біодеградуючими накістковими пластинами на основі полілактиду [Текст] / О. М. Хвисюк [та ін.] // Травма. - 2018. - Том 19, N 5. - С. 102-109. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
БЕДРЕННОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- FEMORAL FRACTURES (патофизиология, хирургия)
ОСТЕОСИНТЕЗ, ПЛАСТИНКИ -- BONE PLATES (использование)
ПЕРЕЛОМА ЗАЖИВЛЕНИЕ -- FRACTURE HEALING
ЖИВОТНЫЕ ЛАБОРАТОРНЫЕ -- ANIMALS, LABORATORY
Анотація: В ортопедії та травматології як гвинти та фіксаційні штифти, пластини, анкери, кейджі значне місце посідають полімерні матеріали, що резорбуються й розчиняються в біологічних рідинах. Перевагою таких імплантатів є їх повне розсмоктування, що позбавляє від необхідності операції з видаленням імплантату. Підвищити якість біоматеріалів на основі полілактидів можливо шляхом введення в їх склад керамічних матеріалів, зокрема гідроксіапатиту. Однак імплантати з різним відсотковим співвідношенням і складом керамічного матеріалу розрізняються властивостями міцності та поведінки в кістці. Мета. В експерименті на тваринах дослідити тривалість збереження стабільності фіксації кісткових уламків за допомогою накісткових пластин, виготовлених з біодеградуючих матеріалів на основі полілактиду. Матеріали та методи. Експеримент проводили на 20 кроликах-самцях віком 6 місяців. Усім тваринам моделювали перелом діафіза правої стегнової кістки в середній третині шляхом розпилу та виконували остеосинтез накістковою пластиною, виготовленою за допомогою 3D-друку з матеріалу на основі полілактиду з домішкою 20% трикальційфосфату та 10% гідроксіапатиту. Кроликів виводили з експерименту групами по 5 тварин через 1, 3, 6 та 12 місяців після початку експерименту. Після виведення з експерименту у тварин виділяли оперовану та контралатеральну стегнові кістки. Контралатеральні (неоперовані) кістки тварин вважали за групу конт-ролю. Всі препарати стегнових кісток кроликів випробували на міцність під впливом навантаження на згин. Згинаюче навантаження збільшували від 50 до 100 Н із кроком у 10 Н. При кожній величині навантаження вимірювали величину прогину препарату. Результати. В результаті проведених досліджень нами було отримано величини прогину препаратів стегнових кісток кроликів на різних термінах проведення експерименту під впливом згинаючих навантажень різної величини. Обробка даних за методами описової статистики дала можливість отримати середні значення та стандартне відхилення величини прогину в різних експериментальних групах, а також порівняти величини деформації препаратів між різними групами. Висновки. Накісткові пластини на основі полілактиду з домішкою 20% трикальційфосфату та 10% гідроксіапатиту забезпечують збереження своїх початкових механічних властивостей протягом усього терміну зрощення переломів стегнової кістки кроликів, що сприяло досягненню повного зрощення уламків кісток
Дод.точки доступу:
Хвисюк, О. М.
Павлов, О. Д.
Карпінський, М. Ю.
Карпінська, О. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

Дослідження вторинних змін у тканинах хворих із післятравматичними позасуглобовими деформаціями стегнової кістки та кісток гомілки [Текст] / К. К. Романенко [та ін.] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2018. - N 2. - С. 68-76. - Бібліогр.: с. 76

MeSH-головна:
КОНЕЧНОСТИ НИЖНЕЙ ТРАВМЫ -- LEG INJURIES (осложнения)
ПЕРЕЛОМЫ, НЕПРАВИЛЬНО СРОСШИЕСЯ -- FRACTURES, MALUNITED (диагностика, осложнения, рентгенография, ультрасонография)
Анотація: Одним з ускладнень лікування пацієнтів із діафізарними переломами кісток нижньої кінцівки є формування вираженої кутової деформації. Клінічна значущість таких порушень осьових взаємовідносин обумовлена ступенем впливу їх на функцію кінцівки загалом. Мета: вивчити зміни в тканинах ушкоджених сегментів і кінцівки загалом, які впливають на вибір лікувальної тактики в пацієнтів із післятравматичними позасуглобовими деформаціями стегнової кістки та кісток гомілки. Методи: проаналізовано результати лікування 38 постраждалих із післятравматичними позасуглобовими деформаціями стегнової кістки та кісток гомілки. Усім хворим проведено комплексне клініко-інструментально-променеве обстеження згідно зі запропонованою схемою. Воно містило: аналіз загального статусу пацієнта і стану ушкодженої кінцівки; рентгенографію з порівняльним оцінюванням суглобів, вираженості та локалізації деформації, стану репаративного процесу та кісткової тканини; ультрасонографію м’якотканинних структур (сухожилля та м’язи); біомеханічні (статографічні) дослідження. Результати: описані методики проведення всіх видів обстеження. Вказані найбільш значущі вторинні зміни в ушкодженій кінцівці: величина, вид і локалізація деформації; стан репаративного процесу та кісткової тканини; артрозних змін в суглобах; порушення структури й ехогенності м’язової тканини; зміна параметрів статограми. Висновки: використання запропонованої схеми обстеження хворих із післятравматичними позасуглобовими деформаціями стегна та гомілки дає змогу виділити параметри анамнезу захворювання та загального/локального статусу, вторинних змін у тканинах ушкодженої кінцівки, які впливають на вибір лікувальної тактики
Дод.точки доступу:
Романенко, К. К.
Долуда, Я. А.
Златнік, Р. В.
Яковенко, С. М.
Карпінська, О. Д.
Прозоровський, Д. В.
Поплавська, К. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

16.

Страфун, С. С.
Моделювання ходьби зменшеною довжиною плеча дії абдукторів стегна [Текст] / С. С. Страфун, О. В. Фіщенко, О. Д. Карпінська // Травма. - 2018. - Том 19, N 3. - С. 39-48. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, HIP (использование)
БИОМЕХАНИЧЕСКИЕ ФЕНОМЕНЫ -- BIOMECHANICAL PHENOMENA (физиология)
ХОДЬБА -- WALKING (физиология)
Анотація: Однією з частих особливостей ендопротезування кульшового суглоба є недотримання довжини плеча дії абдукторів стегна протезованого суглоба порівняно з контралатеральним. Різниця у довжині плеча дії абдукторів стегна протезованого та контралатерального суглобів може сягати 40 мм. Особливості біомеханіки пересування таких хворих вивчено недостатньо. Мета. На математичній моделі оцінити вплив зменшення довжини плеча дії абдукторів стегна на параметри ходи пацієнтів після ендопротезування. Матеріали та методи. Моделювання проводили за допомогою програмного комплексу Open Sim. За базову модель була взята 3D-комп’ютерна модель gait2392_simbody.osim з 23 ступенями вільності у скелетно-м’язовій системі людини. Немасштабована версія моделі являє собою об’єкт зросту 1,8 м і має масу 75,16 кг. З метою створення моделі для аналізу ходьби у хворих після ендопротезування кульшового суглоба нами було проведено модифікацію базової моделі, а саме зміну форми стегнової кістки, при якій нормальна головка була замінена протезом із завданими параметрами. Зміну довжини плеча дії абдукторів стегна регулювали через укорочення шийки ендопротезу. Результати. Було проаналізовано роботу м’язів на протезованій кінцівці при двох варіантах зменшення довжини плеча дії абдукторів стегна та при нормальній довжині. Вкорочення довжини плеча дії абдукторів стегна становили 10 та 20 мм. Встановлені можливості окремих м’язів розвивати необхідні зусилля для забезпечення нормальної ходи в умовах зменшеної довжини плеча дії абдукторів стегна. Висновки. Проведене моделювання ходьби при асиметричному вкороченні довжини плеча дії абдукторів стегна показало, що навіть незначне (до 10 мм) його зменшення призводить до втрати спроможності м’язів розвивати необхідну силу для здійснення тих чи інших рухів. Найбільш уразливі при ходьбі фази одноопорного стояння та перекату стопи на пальці. В ці моменти м’язи втрачають спроможність розвивати необхідну силу до 40 %. Найбільш уразливі довгі м’язи, що відповідають за підйом ноги, та група м’язів, які покликані забезпечити рівновагу при одноопорній фазі руху
Дод.точки доступу:
Фіщенко, О. В.
Карпінська, О. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

17.

Остеоартроз кульшового суглоба. Технічні засоби діагностики. Аналітичний огляд літератури. Частина II [Текст] / В. О. Фіщенко [та ін.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 2. - С. 9-15. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ОСТЕОАРТРИТ ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА -- OSTEOARTHRITIS, HIP (диагностика, хирургия)
ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, HIP (использование, методы)
БИОМЕХАНИЧЕСКИЕ ФЕНОМЕНЫ -- BIOMECHANICAL PHENOMENA (физиология)
ХОДЬБА -- WALKING (физиология)
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: Важливість вивчення результатів ендопротезування давно визначена як засіб оцінки стану пацієнта до операції та перебігу відновлення після неї. Для цього використовують багато різноманітних шкал та систем оцінки. Але завдяки клінічній суб’єктивності та відсутності універсального стандарту кількісне визначення хірургічних результатів та подальшого прогресу відновлення може бути складним. Кількісний аналіз параметрів ходьби визнається як об’єктивна оцінка хірургічного результату. Клінічне використання систем аналізу ходьби ефективне для визначення функціональних результатів коригувальних хірургічних операцій нижніх кінцівок завдяки їх здатності кількісно визначати просторово-часові параметри ходьби та забезпечити загальну оцінку фізичної здатності у відновленні пацієнтів. Мета роботи полягала у вивченні існуючих у світі технічних засобів й математичних методів вивчення біомеханіки ходьби людини та їх розвитку в історичному становленні. Незважаючи на широке різноманіття методів та засобів аналізу ходьби людини, вчені продовжують розробляти та впроваджувати нові методи та способи діагностики даного захворювання. Дослідники працюють над пошуком нових взаємозв’язків між параметрами ходьби та станом пацієнтів, розробляють нові алгоритми математичного аналізу, поєднуючи біомеханічні, міографічні, рентгенологічні, томографічні тощо дані для виробітки тактики лікування та прогнозування віддалених результатів лікування. Узагальнюючи отримані нами відомості, можна однозначно сказати, що аналіз ходьби людини несе більше корисної інформації щодо функціонального стану людини, ніж статичний огляд хворого, навіть за допомогою променевих методів діагностики
The importance of studying the results of arthroplasty has long been defined as a way to assess the patient’s condition before surgery, and the course of recovery after it. Many different scales and rating systems are used for this. But due to clinical subjectivity and the lack of a universal standard, quantifying surgical results and the further process of recovery can be difficult. A quantitative analysis of the parameters of walking gives an objective assessment of the surgical result. The clinical use of walking analysis systems is effective for determining the functional results of corrective lower limb surgeries due to their ability to quantify the spatial and temporal parameters of walking and provide an overall assessment of physical ability in patient’s recovery. The purpose of the work was to study the existing technical tools and mathematical methods for studying the biomechanics of human walking and their historical development. Despite the wide variety of methods and tools for analyzing a person’s gait, scientists continue to develop and introduce new methods and techniques of diagnosis. Resear- chers are working on finding new relationships between the parameters of walking and the state of patients, developing new algorithms for mathematical analysis, combining biomechanical, myographic, radiological, tomographic, etc. data to develop treatment tactics and predict long-term treatment outcomes. Summarizing the information we obtained, we can definitely say that the analysis of walk provide more useful information about the functional state of a person than a static examination of a patient, even with the help of radiation diagnostic methods
Дод.точки доступу:
Фіщенко, В. О.
Кириченко, В. І.
Яремин, С. Ю.
Браніцький, О. Ю.
Карпінська, О. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

18.

Вплив обмеження рухомості колінного суглоба на опороспроможність нижніх кінцівок (експериментальне дослідження) [Текст] / В. А. Філіпенко [та ін.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 5. - С. 35-47. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
КОЛЕННОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, KNEE (использование)
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (патофизиология)
КЛИНИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ -- CLINICAL TRIAL
Анотація: Найбільш частим ускладненням після ендопротезування колінного суглоба є розвиток післяопераційних контрактур. Причиною розвитку контрактур колінного суглоба є тривала обмеженість рухів до операції внаслідок болю, а після — через недостатньо активну реабілітацію. Контроль відновлення хворого після ендопротезування та своєчасна корекція реабілітаційного процесу є запорукою якості віддалених результатів ендопротезування колінного суглоба. Мета: визначити особливості статографічних показників людини при штучному моделюванні контрактури колінного суглоба. Матеріали та методи. Проведені дослідження 6 здорових волонтерів, яким виконували фіксацію суглобів ортезами. Виконували стандартні статографічні дослідження. Аналізували стандартні дані статограм. Результати. При двоопорному стоянні у фронтальній площині найменше зміщення спостерігається при стоянні без фіксації суглобів (3,28 мм), а у сагітальній спостерігали значущо більше (р 0,05) зміщення загального центру мас (ЗЦМ) (до 26,62 мм) порівняно з ЗЦМ при фіксованому колінному суглобі (15,4 мм). Аналогічні зміни простежуються і при інших типах стояння, тобто фіксування колінного суглоба призводить до зменшення відхилення ЗЦМ у сагітальній площині порівняно зі значеннями стояння без фіксації суглоба. У фронтальній площині значущих змін не виявлено, хоча зменшення хитання відмічали. При фіксації колінного суглоба при двоопорному стоянні спостерігається збільшення довжини траєкторії від 15 до 20 %, а переважна опора на зафіксовану кінцівку призводить до зменшення довжини траєкторії хитання на 3,42 %. При опорі на незафіксовану кінцівку спостерігається переважно збільшення довжини траєкторії приблизно на 30 %. Закономірності зміни швидкості хитання аналогічні зміні довжини траєкторії. Одноопорне стояння характеризується плавним хитанням як у фронтальній, так і сагітальній площинах. На обох кінцівках амплітуди хитання практично однакові, хоча при опорі на праву кінцівку тіло волонтера прямує вперед, а при опорі на ліву кінцівку — помірно назад. При двоопорному стоянні із зафіксованим правим колінним суглобом амплітуда хитання у фронтальній площині не перевищує 5–7 мм, але спостерігається зміщення ЗЦМ вправо, тобто у бік зафіксованої кінцівки. Амплітуда хитання у сагітальній площині збільшується до 20 мм, і спостерігається помірна тенденція до переміщення ЗЦМ вперед. Висновки. Моделювання контрактури у колінному суглобі шляхом його фіксації збільшує хитання тіла при двоопорному стоянні у фронтальній площині та зменшує хитання у сагітальній площині порівняно зі стоянням без фіксації суглобів. Опора на кінцівку із зафіксованим колінним суглобом у фронтальній площині менше, ніж при стоянні без фіксації суглобів. Фіксація колінного суглоба при двоопорному стоянні призводить до незначного збільшення амплітуди хитання і помірного переміщення тіла в бік зафіксованої кінцівки в процесі дослідження. Опора на зафіксовану кінцівку призводить до появи короткочасних невеличких імпульсів, а тіло набуває напрямок до фіксованої кінцівки. Означене вище свідчить про негативний вплив контрактур на опороспроможність нижньої кінцівки
The most common complication after knee replacement is the development of postoperative contractures. The cause of contractures of the knee joint is a long restriction of limb movements before surgery due to pain, and after — due to insufficiently active rehabilitation. Monitoring of the patient’s recovery after arthroplasty and timely correction of the rehabilitation process is the key to the quality of long-term results of knee arthroplasty. The purpose was to determine the features of human statographic indicators in artificial modeling of knee joint contracture. Materials and methods. The study involved 6 healthy volunteers who underwent fixation of the joints with orthoses. Standard statographic studies were performed. Standard statogram data were analyzed. Results. In two-leg standing, the least displacement in the frontal plane is observed when standing without joint fixation (3.28 mm), and in the sagittal one, a significantly greater (p 0.05) displacement of the common center of mass (CCM) (up to 26.62 mm) was observed compared to the CCM with a fixed knee joint (15.4 mm). Similar changes are observed with other types of standing, that is, fixation of the knee joint leads to a decrease in the deviation of the CCM in the sagittal plane compared to the values of standing without fixing the joint. No significant changes were detected in the frontal plane, although a decrease in the fluctuation was noted. When the knee joint is fixed during two-leg standing, an increase in the path length from 15 to 20 % is observed, and predominant support on a fixed limb leads to a decrease in the length of fluctuation trajectory by 3.42 %. When relying on an unfixed limb, an increase in the path length by about 30 % is observed. The patterns of change in the swing speed are similar to the change in the path length. Single-leg standing is characterized by smooth oscillation, both in the anterior and sagittal planes. On both limbs, the amplitudes of the oscillations are almost the same, although when leaning on the right limb, the volunteer body goes forward, and when leaning on the left limb, it moves moderately backward. When standing with a fixed right knee joint, the oscillation amplitude in the frontal plane does not exceed 5–7 mm, but there is a shift in the CCM to the right, that is, towards the fixed limb. The amplitude of the oscillations in the sagittal plane increases to 20 mm, and there is a moderate tendency to move the CCM forward. Conclusions. Modeling the contracture in the knee joint by fixing it increases the swing of the body in two-leg standing in the front plane and reduces the swing in the sagittal plane compared to standing without joint fixation. Leaning on a limb with a fixed knee joint in the frontal plane is less than when standing without fixing the joints. Fixation of the knee joint with two-leg standing leads to a slight increase in the amplitude of the swing and moderate movement of the body towards the fixed limb during the study. Leaning on a fixed limb leads to the appearance of short-term small impulses, and the body moves in the direction of the fixed limb. The above indicates a negative effect of contractures on the support ability of the lower limbs
Дод.точки доступу:
Філіпенко, В. А.
Арутюнян, З. А.
Мезенцев, В. О.
Танькут, В. О.
Карпінська, О. Д.
Карпінський, М. Ю.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

19.

Остеоартроз кульшового суглоба. Клінічні та соціальні аспекти захворювання. Аналітичний огляд літератури. Частина 1. [Текст] / В. О. Фіщенко [та ін.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 1. - С. 127-134. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, HIP (использование)
ОСТЕОАРТРИТ ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА -- OSTEOARTHRITIS, HIP (патофизиология, реабилитация, хирургия, этиология)
РЕАБИЛИТАЦИЯ -- REHABILITATION (методы)
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: Серед численних форм суглобової патології найбільш поширеною є остеоартроз (ОА), від якого страждає кожен п’ятий житель земної кулі. За даними популяційних досліджень, частота та поширеність ОА збільшуються в 2–10 разів за період від 30 до 65 років. Остеоартроз виявляється у більшості осіб старше 65 років і практично у кожної людини після 75–80 років. У роботі розглядаються клінічні та соціальні аспекти остеоартрозу кульшових суглобів при тривалому перебігу захворювання. В історичному розрізі розглянуто розвиток методів консервативного та хірургічного лікування коксартрозу (КА). Через розгляд особливостей анатомічної будови пояса нижніх кінцівок описані концепції щодо причин розвитку захворювань кульшових суглобів, а також основні труднощі, що виникають при ендопротезуванні кульшових суглобів, і причини невдалих результатів артропластики. Відомо, що коксартроз можна розділити на такий, що швидко прогресує (асептичний некроз голівки стегнової кістки, перелом шийки стегна, посттравматичний коксартроз), і такий, що повільно прогресує (диспластичний та ідіопатичний коксартроз). Часто причиною виникнення КА вважають уроджене недорозвинення кульшового суглоба або його суглобових кінців. Факти прогресування процесу руйнування суглоба відомі, але більшість лікарів продовжують дотримуватися тактик очікування у лікуванні цих хворих, що приводить до зростання кількості тяжких форм захворювання на пізніх стадіях. Тяжкий коксартроз клінічно супроводжується сильним больовим синдромом. Це змушує людину щадити хвору кінцівку, скорочувати час опори на неї. З часом це призводить до патологічної ходьби. При відсутності адекватної медичної допомоги в передопераційному періоді у хворого розвиваються контрактури (м’язові спазми), що призводить до рефлекторного перекосу таза, викривлення хребта і збільшення асиметричності ходьби. У хворих спотворюються біомеханічні параметри кульшового суглоба, що проявляється в асиметрії вагових навантажень на стопи, прискоренні коливань загального центра ваги тіла, зменшенні довжини кроку, порушенні ритмічності ходьби та ін. При подальшому розвитку хвороби пацієнти вимушені використовувати додаткову опору — трості, милиці. Кульгавість стає не просто поганою звичкою, а пристосувальною реакцією організму. Операція ендопротезування спрямована на полегшення болю та відновлення діапазону рухів за рахунок перебудови або реконструкції дисфункціонального суглоба. Проте після хірургічного втручання у багатьох людей спостерігається анталгічний візерунок ходьби, або адаптована схема ходьби, через уникнення болю післяопераційного періоду відновлення, і хоча відновлення ходьби повинно відбутися через 6 місяців — 1 рік після операції, у багатьох хворих патологічність ходьби зберігається й надалі. Ця особливість ходьби не підходить для повноцінного функціонування ендопротезів і може значно зменшити їх термін служби та якість життя пацієнта. Грамотно проведені до- та післяопераційні заходи у хворих з коксартрозом є запорукою доброго результату ендопротезування. При недостатньо активному відновному лікуванні адаптація хворого після ендопротезування проходить повільно. Автори багатьох робіт підкреслюють важливість індивідуального підходу до реабілітації, в якій беруть участь фізіотерапевт, лікар лікувальної фізкультури, психотерапевт. Останніми роками за кордоном появилась ціла низка робіт, присвячених реабілітації після ендопротезування суглобів нижніх кінцівок, в яких автори наполягають не тільки на функціональній необхідності проведення періодичних реабілітаційних заходів, але й підкреслюють значну економічну ефективність таких заходів
Among the many forms of articular pathology, the most common is osteoarthritis (OA), which affects every fifth human. According to population surveys, the frequency and prevalence of OA increase 2 to 10 times in the age from 30 to 65 years. Osteoarthritis is manifested in most people over the age of 65 years and virtually in every person after 75–80 years. The paper considers the clinical and social aspects of hip OA during long-term course of the disease. Development of methods for conservative and surgical treatment of coxarthrosis is considered in the historical aspect. Through the consideration of the features of the anatomical structure of the lower limbs, the concepts of the causes of hip joint diseases, the main difficulties that arise during endoprosthetics and the causes of unfavorable outcomes of arthroplasty are described. It is known that coxarthrosis can be divided into rapidly progressive (aseptic necrosis of the femoral head, femoral neck fracture, posttraumatic coxarthrosis) and slowly progressive (dysplastic and idiopathic coxarthrosis). Often, the cause of coxarthrosis is congenital hyperplasia of the hip joint or its ends. The facts of the progression of the joint destruction process are known, but most doctors continue to adhere to expectant management that leads to an increase in the number of severe forms of the disease in advanced stages. Severe coxarthrosis is clinically accompanied by significant pain syndrome. This forces a person to spare the diseased limb, to shorten the time of support on her, with time it leads to pathological walking. In the absence of adequate medical care in the preoperative period, the patient develops contractions (muscle spasms), which leads to reflex pelvic distortion, curvature of the spine and increased walking asymmetry. Patients have worsened biomechanical parameters of the hip joint, which manifests itself in the asymmetry of weight loads on the foot, acceleration of oscillations of the general center of gravity of the body, reduced length of steps, disturbances of walking rhythmicity, etc. In further development of the disease, patients are forced to use additional support — canes, crutches. Lameness is not just a bad habit, but an adaptive response of the body. The endoprosthetic surgery is aimed at relieving pain and restoring the range of movements by rebuilding or reconstructing the dysfunctional joint. However, after surgery, many people have an antalgic gait, or an adapted walking pattern to avoid postoperative pain, and although the normalization of walking should occur 6 months — 1 year after the operation, many patients still have pathological walking. This peculiarity of walking is not suitable for the full functioning of endoprostheses and can significantly reduce their life and quality of patient’s life. Correctly conducted pre- and postoperative rehabilitation in patients with coxarthrosis is a guarantee of a good result of endoprosthetics. In the case of insufficiently active rehabilitation, the patient’s adaptation after the surgery is slow and may turn out to be incomplete. The authors of many papers stress the importance of an individual approach to rehabilitation, in which a physiotherapist, a doctor of physical therapy, and a psychotherapist take part. In recent years, a number of works on the rehabilitation after the lower limb joint replacements appeared abroad, in which the authors insist not only on the functional necessity of periodic rehabilitation, but also emphasize the significant economic efficiency of such activities
Дод.точки доступу:
Фіщенко, В. О.
Кириченко, В. І.
Яремин, С. Ю.
Браніцький, О. Ю.
Карпінська, О. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

20.

Клінічні дослідження параметрів ходьби хворих на коксартроз за даними системи GAITRite [Текст] / С. С. Страфун [та ін.] // Травма. - 2018. - Том 19, N 6. - С. 56-62. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ОСТЕОАРТРИТ ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА -- OSTEOARTHRITIS, HIP (патофизиология, хирургия)
АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT (использование)
ХОДЬБА -- WALKING
Анотація: Коксартроз залишається одним із найбільш тяжких дегенеративно-дистрофічних уражень кульшового суглоба, що обумовлено його швидким прогресуванням, високою частотою двобічного ураження, різким зниженням якості життя та працездатності осіб, а у деяких випадках — стійкою та тяжкою інвалідністю. Після операції ендопротезування у більшості хворих спостерігається кульгавість, яка зазвичай зникає впродовж 6 місяців, але у деяких хворих кульгавість продовжує спостерігатися й у більш віддалені строки. Однією з причин кульгавості є помилки у підборі ендопротеза, які призводять до зменшення довжини важеля дії сил абдукторів стегна (ДВДСАС). Мета роботи: провести аналіз біомеханічних параметрів ходьби за даними системи GAITRite у хворих зі збереженим та зменшеним важелем дії сил абдукторів стегна. Матеріали та методи. Проаналізовані параметри ходьби хворих, у яких після ендопротезування рентгенометрично було виявлено несиметричну ДВДСАС. Усього було обстежено 46 хворих на коксартроз. До І групи увійшло 26 хворих, у яких рентгенометрично після ендопротезування кульшового суглоба довжина дії абдукторів стегна не змінилася, до ІІ групи потрапили хворі (20 пацієнтів), у яких після ендопротезування рентгенометрично було виявлено зменшення ДВДСАС більше ніж на 1,0 см. Обстеження проводили до ендопротезування, через 1 рік після ендопротезування та через 5–7 років. Аналізували дані, що отримані за допомогою системи GAITRite. Результати. До ендопротезування групи за параметрами ходьби були однаковими, тобто у хворих простежувалися всі ознаки спотворення ходьби внаслідок дегенеративного захворювання кульшового суглоба, що проявлялося у зменшенні тривалості опори на хвору кінцівку, довжини кроків обох кінцівок. Виявляли значну асиметрію навантаження стоп кінцівок та довжини кроків. Ендопротезування у більшості хворих приводило до відновлення параметрів ходьби, хоча у більшості випадків нормалізація параметрів і не досягала середньостатистичної референтної норми, але практично відновлювалася симетрія ходьби. При коксартрозі у хворих змінюється установка кінцівки, а саме виникає розворот стопи латерально, а кінцівка, через розвиток привідно-відвідних контрактур і зміщення анатомічного центру ваги нижньої кінцівки, зміщується у медіальний бік. Ендопротезуванням ці вади у більшості хворих було виправлено, хоча і недостатньо, через конструктивні особливості ендопротезів, що обмежують відведення кінцівки. Тобто через 1 рік після ендопротезування, на момент, коли хворі вже повністю відновилися після оперативного втручання та освоїли ендопротез, спостерігалося значне покращення параметрів ходьби. У віддаленому періоді, через 5–7 років, у хворих спостерігали погіршення параметрів ходьби, а у деяких хворих погіршення показників досягало значень до ендопротезування. Особливо це було помітно у хворих ІІ групи
Coxarthrosis remains one of the most severe degenerative-dystrophic lesions of the hip joint, which is caused by its rapid progression, high frequency of bilateral lesions, a sharp decline in the quality of life and working ability of individuals, and in some cases sustained and severe disability. After endoprosthetics, most patients have lameness, which usually disappears within 6 months, but in some patients, it continues to be observed in more remote periods. One of the causes of lameness is error in the selection of the endoprosthesis, which lead to a decrease in the hip abductor moment arm (HAMA). To analyze the biomechanical parameters of walking according to the data of the GAITRite system in patients with a preserved and reduced hip abductor moment arm was the purpose of our study. Materials and methods. Walking parameters were analyzed in patients in whom asymmetric HAMA was detected using X-ray after arthroplasty. A total of 46 patients with coxarthrosis were examined. Group I included 26 persons in whom hip abductor moment arm did not change on X-ray after hip joint replacement, in group II (n = 20), there was a decrease in HAMA for more than 1.0 cm after arthroplasty. The examination was performed before endoprosthetics, 1 and 5–7 years after surgery. Data obtained using the GAITRite system were analyzed. Results. Before arthroplasty, the groups were the same in terms of walking parameters, patients had all signs of impaired walking due to degenerative disease of the hip joint, which was manifested in reduced duration of the load on the injured limb, a decrease in the length of the steps of both limbs. We diagnosed a significant asymmetry of the load on the feet and the length of the steps. Endoprosthetics in most patients led to the restoration of walking parameters, although in most cases the normalization did not reach the average reference values, but almost restored the walking symmetry. In patients with coxarthrosis, the foot position has changed, namely, the foot reversal occurs laterally, and the limb, due to the development of adduction-abduction contractures and displacement of the anatomical center of gravity of the lower limb, turned towards the medial side. Using endoprosthetics, these defects were corrected in most patients, although not sufficiently, due to the design features of endoprostheses, which limit leg abduction. One year after arthroplasty, at the time when the patients had fully recovered after surgery and mastered the endoprosthesis, there was a significant improvement in walking parameters. In the long-term period, after 5–7 years, the patients were observed to have deterioration in the parameters of walking, and in some patients the deterioration of the indices reached values before surgery. This was especially noticeable in patients of group II
Дод.точки доступу:
Страфун, С. С.
Фіщенко, О. В.
Московко, Г. С.
Карпінська, О. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

1-20 21-40 41-60 61-80 81-100 101-112

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)