Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

у знайденому

Знайдено у інших БД:

Книги (1)

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: (<.>A=Кушнір, С. М.$<.>)

Загальна кількість знайдених документів : 80
Показані документи з 1 по 10

1-10 11-20 21-30 31-40 41-50 51-60

    Оцінка ефективності комбінації амлодіпіну і лізиноприлу у фіксованих дозах у хворих з м’якою та помірною артеріальною гіпертензією [Текст] / Ю. М. Сіренко [та ін.] // Український кардіологічний журнал. - 2004. - № 6. - С. 34-37

Рубрики: Гипертензия--лек тер

   Амлодипин--фарм

   Лизиноприл--фарм

Дод.точки доступу:
Сіренко, Ю. М.
Радченко, Г. Д.
Граніч, В. М.
Кушнір, С. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

    Стан мозкової гемодинаміки у хворих з м’якою та помірною артеріальною гіпертензією [Текст] / Ю. М. Сіренко [та ін.] // Український кардіологічний журнал. - 2004. - № 3. - С. 38-41

Рубрики: Гипертензия--кровь

   Гемодинамика

Дод.точки доступу:
Сіренко, Ю. М.
Радченко, Г. Д.
Рековець, О. Л.
Граніч, В. М.
Кушнір, С. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Вплив блокаторів рецепторів ангіотензину II на зміни артеріального тиску при добовому моніторуванні залежно від ранкового або вечірнього прийому [Текст] / О. Л. Рековець [та ін.] // Український кардіологічний журнал. - 2019. - № 2. - С. 32-47

MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (лекарственная терапия)
АРТЕРИАЛЬНОЕ ДАВЛЕНИЕ -- ARTERIAL PRESSURE (действие лекарственных препаратов)
ХРОНОТЕРАПИЯ -- CHRONOTHERAPY
ЦИРКАДНЫЙ РИТМ -- CIRCADIAN RHYTHM
Анотація: Мета роботи - оцінити вплив блокаторів рецепторів ангіотензину II олмесартану, азилсартану та телмісартану при прийомі їх у ранкові або вечірні години на показники артеріального тиску (АТ) при добовому моніторуванні у хворих з артеріальною гіпертензією (АГ). Матеріали і методи. У дослідження залучили 126 пацієнтів із м’якою та помірною АГ. Хворих розділили на шість груп: 20 пацієнтів, що приймали олмесартан у дозі 20-40 мг у ранкові години; 20 пацієнтів, що приймали олмесартан у дозі 20-40 мг у вечірні години; 21 пацієнт, що приймав азилсартан у дозі 40-80 мг у ранкові години; 20 пацієнтів, що приймали азилсартан у дозі 40-80 мг у вечірні години; 22 пацієнти, що приймали телмісартан у дозі 40-80 мг у ранкові години; 23 пацієнти, що приймали телмісартан у дозі 40-80 мг у вечірні години. Пацієнти проходили первинне обстеження та повторне - через 3 міс терапії. Результати та обговорення. Вечірній прийом олмесартану порівняно з ранковим приводив до більш вираженого зниження добового систолічного АТ - відповідно (11,09±2,30) та (4,06±2,25) мм рт. ст. (р0,01). Зміни добового діа- столічного АТ були статистично незначущими, хоча зниження при прийомі у вечірні години було більш значним порівняно з ранковим прийомом ((8,38±2,58) проти (3,38±2,31) мм рт. ст.). Зміни добового АТ на тлі прийому азилсартану у вечірні або ранкові години були статистично значущими, але не відрізнялися між собою ((13,06±2,65)/(9,76±1,73) проти (12,71±1,62)/(7,00±1,50) мм рт. ст.). Зниження добового АТ на тлі прийому телмісартану було статистично значуще більш виражене при ранковому прийомі порівняно з вечірнім прийомом ((16,48±2,86)/(12,56±2,80) проти (4,93±1,53)/(5,40±1,89) мм рт. ст.; р0,01). Таким чином, ранковий прийом більш виражено знижував середньодобовий АТ на тлі прийому телмісартану, а вечірній прийом - на тлі прийому олмесартану. Азилсартан однаково знижував АТ як при прийомі у вечірні години, так і в ранкові. Частота досягнення цільового АТ при добовому моніторуванні на тлі прийому олмесартану, азилсартану та телмісартану становила відповідно 71,80; 71,0 та 75,61 %. Висновки. Прийом телмісартану більш виражено знижував середньодобовий АТ при прийомі в ранкові години порівняно з вечірнім прийомом, олмесартан краще знижував середньодобовий АТ при прийомі у вечірні години, а прийом азилсартану однаково впливав на зниження АТ незалежно від часу прийому препарату
The aim - to evaluate the effect of angiotensin II receptor blockers olmesartan, azilsartan and telmisartan when administered in the morning or evening hours on blood pressure (BP) indices during daily monitoring in patients with arterial hypertension (AH). Materials and methods. The study involved 126 patients with mild to moderate hypertension who were selected to compare the effect of angiotensin II receptor blockers - olmesartan, azilsartan and telmisartan - in the morning and evening hours. They were divided into 6 groups: 20 patients taking olmesartan at a dose of 20-40 mg in the morning, 20 patients taking olmesartan at a dose of 20-40 mg in the evening, 21 patients taking azilsartan at a dose of 40-80 mg in the morning, 20 patients taking azilsartan at a dose of 40-80 mg in the evening, 22 patients taking telmisartan at a dose of 40-80 mg in the morning, 23 patients taking telmisartan at a dose of 40-80 mg in the evening. Patients underwent primary examination and repeated one - after 3 months of therapy. Results and discussion. Evening reception of olmesartan, compared with morning one, led to a more pronounced decrease in diurnal systolic blood pressure (SBT) - (11.09±2.30) vs (4.06±2.25) mm Hg (p0.01). Changes in diurnal diastolic blood pressure (DBP) were statistically insignificant, although its decrease during evening reception was more significant compared to decrease during morning reception ((8.38±2.58) mm Hg versus (3.38±2.31) mm Hg). Changes in daily blood pressure against reception of azilsartan in the evening and morning hours were statistically significant, but did not differ from each other ((13.06±2.65)/(9.76±1.73) vs. (12.71±1.62)/(7.00±1.50) mm Hg). Reduction of diurnal blood pressure at the background of telmisartan administration was statistically significantly more pronounced in the morning than in the evening intake ((16.48±2.86)/(12.56±2.80) vs. (4.93±1.53)/(5.40±1.89) mm Hg, p0.01). Thus, morning reception more significantly lowered the average daily blood pressure against the background of taking telmisartan, and the evening reception - against the background of taking olmesartan. Azilsartan equally reduced the blood pressure both at evening and morning admission. The rate of achievement of target BP at daily monitoring against the background of the administration of olmesartan, azilsartan and telmisartan was 71.80; 71.0 and 75.61 %, respectively. Conclusions. Admission of telmisartan more significantly reduced the average daily blood pressure in morning hours compared to evening hours, olmesartan better lowered the average daily blood pressure when taken in the evening, and the use of azilsartan equally affected the decrease in blood pressure regardless of the time of taking the drug
Дод.точки доступу:
Рековець, О. Л.
Сіренко, Ю. М.
Торбас, О. О.
Кушнір, С. М.
Примак, Г. Ф.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Зміни офісного артеріального тиску та прихильність до лікування в пацієнтів з артеріальною гіпертензією в дослідженні ТРИМАРАН (ефективність генеричного препарату Комбісарт Н та Комбісарт (фіксована комбінація валсартану й амлодипіну)) / Ю. М. Сіренко [та ін.] // Артериальная гипертензия. - 2018. - N 6. - С. 9-26

MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (лекарственная терапия)
АНТИГИПЕРТЕНЗИВНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTIHYPERTENSIVE AGENTS (терапевтическое применение)
ЛЕКАРСТВЕННАЯ ТЕРАПИЯ КОМБИНИРОВАННАЯ -- DRUG THERAPY, COMBINATION (использование)
Анотація: Незважаючи на широкі можливості медикаментозного лікування, контроль артеріальної гіпертензії залишається не дуже добрим у цілому світі. Багато пацієнтів мають добрий результат при застосуванні комбінованої терапії й досягають цільового рівня артеріального тиску (АТ). Однак близько 2/3 із них приймають багатокомпоненту антигіпертензивну терапію. Найбільш ефективні фіксовані комбінації антигіпертензивних препаратів включають блокатори ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (блокатори рецепторів до ангіотензину або інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту) у комбінації з антагоністами кальцію та/або діуретиками. Мета: оцінити терапевтичну ефективність генеричної фіксованої потрійної комбінації валсартану/амлодипіну/гідрохлортіазиду і подвійної фіксованої комбінації валсартану/амлодипіну в лікуванні пацієнтів з артеріальною гіпертензією ІІ–ІІІ ступеня. Матеріали та методи. У дослідження включались пацієнти з помірною й тяжкою артеріальною гіпертензією без цукрового діабету. Пацієнти були поділені на 2 групи. Першій групі (n = 25) була призначена фіксована потрійна комбінація 160 мг валсартану/5 мг амлодипіну/12,5 мг гідрохлортіазиду один раз на добу вранці протягом 1 місяця. Пацієнти другої групи (n = 25) отримували за аналогічною схемою подвійну фіксовану комбінацію 160 мг валсартану/5 мг амлодипіну один раз на добу вранці протягом 1 місяця. Якщо через 1 місяць терапії був досягнутий цільовий рівень офісного АТ, то пацієнти продовжували приймати призначену терапію в попередній дозі. Якщо через 1 місяць лікування не було досягнення цільового рівня офісного АТ 140/90 мм рт.ст., пацієнтам першої групи призначалася таблетка препарату Комбісарт Н у дозі 160 мг валсартану/10 мг амлодипіну/12,5 мг гідрохлортіазиду ще на 1 місяць. Пацієнтам другої групи призначалася 1 таблетка препарату Комбісарт — 160 мг валсартану/10 мг амлодипіну ще на 1 місяць. Якщо через 2 місяці терапії було досягнуто цільовий рівень офісного АТ, то пацієнти продовжували приймати призначену терапію в попередній дозі. Якщо через 2 місяці лікування не було досягнення цільового рівня офісного АТ 140/90 мм рт.ст., пацієнтам першої групи призначалася додатково таблетка препарату Комбісарт (160 мг валсартану/5 мг амлодипіну) на вечірній прийом ще на 1 місяць. Пацієнтам другої групи призначалася додатково таблетка препарату Комбісарт Н у дозі 160 мг валсартану/10 мг амлодипіну/12,5 мг гідрохлортіазиду на 1 місяць. Через 3 місяці лікування відбувався контроль терапії. Результати. У дослідження було включено 50 пацієнтів із помірною й тяжкою артеріальною гіпертензією. Середній вік хворих становив 54,9 ± 1,8 (25–75) року. Середня маса тіла становила 92,4 ± 2,6 кг. Середній індекс маси тіла — 31,2 ± 0,7 кг/м2. Середні цифри офісного систолічного (САТ) і діастолічного АТ (ДАТ) на початку дослідження становили 161,7 ± 1,8 мм рт.ст. і 98,5 ± 1,4 мм рт.ст. відповідно. Середня офісна частота серцевих скорочень — 70,7 ± 1,4 уд/хв. Середні рівні АТ при амбулаторному моніторуванні становили для САТ 140,8 ± 1,1 мм рт.ст., для ДАТ — 84,4 ± 1,2 мм рт.ст. Середня добова частота серцевих скорочень — 71,5 ± 1,5 уд/хв. Тільки 5 (10 %) пацієнтів мали нормальну масу тіла, 17 (34 %) пацієнтів мали надлишкову масу тіла, 19 (38 %) пацієнтів мали ожиріння I ступеня, 6 (12 %) пацієнтів — ожиріння II ступеня, 3 пацієнти (6 %) мали ожиріння III ступеня. Зниження офісного АТ становило 35,6/22,5 мм рт.ст. (р 0,05) у цілому по групі, 35/19 мм рт.ст. (р 0,05) і 42/26 мм рт.ст. (р 0,05) — при застосуванні подвійної і потрійної комбінації відповідно. Досягнення цільового АТ при офісному вимірюванні становило 93,3 % у всій групі, 90,9 % — при подвійній комбінації та 95,7 % — при потрійній комбінації. Потрійна комбінація була більш ефективною в зниженні офісного артеріального тиску порівняно з подвійною комбінацією, і її застосування не супроводжувалось збільшенням побічних ефектів. Відміна препарату спостерігалась у 7 (14 %) пацієнтів, переважно за рахунок побічної дії у вигляді серцебиття й набряків гомілок на фоні прийому амлодипіну. У групі подвійної комбінації відміна була в 3 (6 %) пацієнтів, у групі потрійної комбінації — у 4 (8 %) пацієнтів. Прийом подвійної й потрійної фіксованої комбінації сприяв покращенню прихильності пацієнтів до лікування за опитувальником Моріскі — Гріна. Висновки. Фіксовані генеричні комбінації валсартану/амлодипіну і валсартану/амлодипіну/гідрохлортіазиду були ефективні в зниженні офісного артеріального тиску в пацієнтів з помірною й тяжкою гіпертензією, сприяли покращенню прихильності до лікування й добре переносилися хворими
Background. In spite of the wide possibilities of medical treatment, control of hypertension is not very good in the whole world. Many patients achieve a good result when using combination therapy and reach the target blood pressure level. However, about 2/3 of them take multicomponent antihypertensive therapy. The most effective fixed combinations of antihypertensive drugs include renin-angiotensin-aldosterone system blockers (blockers of angiotensin II receptors or angiotensin-converting enzyme inhibitors) in combination with calcium antagonists and/or diuretics. Purpose of this study was to evaluate the therapeutic efficacy of generic fixed triple combination of valsartan/amlodipine/hydrochlorothiazide and fixed double combination of valsartan/amlodipine in the treatment of patients with stage II–II hypertension. Materials and methods. The study included 50 patients with moderate and severe hypertension without diabetes mellitus. They were divided into 2 groups. A fixed triple combination of 160 mg valsartan/5 mg amlodipine/12.5 mg hydrochlorothiazide was administered to the first group (n = 25) once a day, in the morning for 1 month. Patients in the second group (n = 25) received a fixed double combination of 160 mg valsartan/5 mg amlodipine once a day, in the morning for 1 month, according to the same scheme. If after 1 month of therapy the target level of office blood pressure was achieved, patients continued to receive the prescribed therapy in the previous dose. If after 1 month of treatment the target level of office blood pressure 140/90 mmHg was not achieved, patients of the first group received tablet of Kombisart H — 160 mg valsartan/10 mg amlodipine/12.5 mg hydrochlorothiazide for another 1 month. Patients in the second group received 1 tablet of Kombisart — 160 mg valsartan/10 mg amlodipine for another 1 month. If after 2 months of treatment the target level of office blood pressure 140/90 mmHg was not achieved, patients of the first group were additionally administered 1 tablet of Kombisart (160 mg valsartan/5 mg amlodipine) with evening meal for another 1 month. Patients in the second group additionally received Kombisart H at a dose of 160 mg valsartan/10 mg amlodipine/12.5 mg hydrochlorothiazide per month. After 3 months of treatment, there was the control of therapy. Results. The study included 50 patients with moderate and severe hypertension. The average age of patients was 54.9 ± 1.8 (25–75) years. The average body weight was 92.4 ± 2.6 kg. The average body mass index — 31.2 ± 0.7 kg/m2. The average office of systolic (SBP) and diastolic blood pressure (DBP) at baseline were 161.7 ± 1.8 mmHg and 98.5 ± 1.4 mmHg, respectively. The office heart rate was 70.7 ± 1.4 bpm. Average blood pressure levels at ambulatory monitoring were 140.8 ± 1.1 mmHg for SBP and 84.4 ± 1.2 mmHg for DBP. Average daily heart rate — 71.5 ± 1.5 bpm. Only 5 (10 %) patients had normal body weight, 17 (34 %) were overweight, 19 (38 %) had obesity degree I, 6 (12 %) — obesity degree II, 3 (6 %) persons — obesity degree III. A decrease in the office blood pressure (SBP/DBP) in general was 35.6/22.5 mmHg (p 0.05), 35/19 mmHg (p 0.05) on the double combination and 42/26 mmHg (p 0.05) on the triple combination. The rate of achieving target BP in office monitoring was 93.3 % in the whole group, 90.9 % — on the double combination and 95.7 % — on triple combination. The triple combination was more effective in reducing office blood pressure compared to the double combination that was not accompanied by an increase in side effects. The withdrawal of the drug was observed in 7 (14 %) patients, mainly due to side effects in the form of palpitations and edema of the legs on the background of amlodipine administration. In the group of double combination, withdrawal was only in 3 (6 %) patients, in the triple combination group — in 4 (8 %). The double and triple fixed combination improved the patient’s adherence to treatment according to Morisky-Green questionnaire. Conclusions. Fixed generic combinations of valsartan/amlodipine and valsartan/amlodipine/hydrochlorothiazide were effective in reducing the level of office blood pressure in patients with moderate and severe hypertension, improving adherence to treatment and were well tolerated
Дод.точки доступу:
Сіренко, Ю. М.
Рековець, О. Л.
Торбас, О. О.
Кушнір, С. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Зміни артеріального тиску при добовому моніторуванні в пацієнтів з артеріальною гіпертензією в дослідженні Тримаран (переваги потрійної фіксованої комбінації над подвійною) [Текст] / О. Л. Рековець [та ін.] // Артериальная гипертензия. - 2019. - N 1. - С. 17-32

MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (лекарственная терапия)
АНТИГИПЕРТЕНЗИВНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTIHYPERTENSIVE AGENTS (терапевтическое применение)
Анотація: Метою дослідження було оцінити терапевтичну ефективність генеричного комбінованого препарату Комбісарт Н (фіксована потрійна комбінація валсартану/амлодипіну/гідрохлортіазиду виробництва АТ «Київський вітамінний завод») порівняно з препаратом Комбісарт (подвійна фіксована комбінація валсартану/амлодипіну виробництва АТ «Київський вітамінний завод») у лікуванні пацієнтів з артеріальною гіпертензією ІІ–ІІІ ступеня. Завдання дослідження: вивчити терапевтичну ефективність фіксованої потрійної й подвійної комбінації в лікуванні артеріальної гіпертензії; вивчити переносимість і можливі побічні реакції препаратів, що входять до складу комбінацій, які досліджувались. Матеріали та методи. У дослідження були включені 50 пацієнтів з артеріальною гіпертензією ІІ–ІІІ ступеня. Проводили офісне вимірювання артеріального тиску (АТ), добове моніторування АТ, біохімічне дослідження крові, оцінювали якість життя в динаміці за показниками опитувальника якості життя EQ-5D, вплив терапії на показники еректильної функції в чоловіків за допомогою анкети МІЕД (Міжнародний індекс еректильної дисфункції), жорсткість судинної стінки оцінювали за допомогою швидкості поширення пульсової хвилі на початку та через 3 місяці терапії. Результати. Зниження середньодобового АТ у цілому по групі становило 20,0/18,6 мм рт.ст. (р 0,05), на подвійній (Комбісарт) комбінації — 18,0/16,1 мм рт.ст. (р 0,05); на потрійній (Комбісарт Н) комбінації — 23,8/20,7 мм рт.ст. (р 0,05). Зниження середньоденного АТ у цілому по групі становило 24,8/21,0 мм рт.ст. (р 0,05), на подвійній (Комбісарт) комбінації — 19,4/17,8 мм рт.ст. (р 0,05), на потрійній (Комбісарт Н) комбінації — 17,8/22,6 мм рт.ст. (р 0,05). Зниження середньонічного АТ у цілому по групі становило 18,4/17,7 мм рт.ст. (р 0,05); на подвійній (Комбісарт) комбінації — 17,0/12,1 мм рт.ст. (р 0,05), на потрійній (Комбісарт Н) комбінації — 20,5/18,2 мм рт.ст. (р 0,05). Досягнення цільового АТ при добовому моніторуванні в цілому по групі становило 86 %: 77,3 % пацієнтів — на подвійній комбінації, у 95,2 % — на потрійній комбінації. Висновки. Потрійна комбінація Комбісарт Н була більш ефективною в зниженні артеріального тиску при добовому моніторуванні порівняно з подвійною комбінацією Комбісарт без збільшення побічних ефектів
Background. The purpose of the study was to evaluate the therapeutic efficacy of the generic combination (a triple fixed combination of valsartan/amlodipine/hydrochlorothiazide (val/aml/HCT) compared to a double fixed combination of valsartan/amlodipine) in the treatment of patients with stage II–III hypertension. The objectives were: to study the therapeutic efficacy of a triple fixed and double combination in the treatment of hypertension; to investigate the tolerability and possible adverse reactions of the drugs included in the composition of the studied compounds. Materials and methods. The study involved 50 patients with stage II–III hypertension. The office measurement of blood pressure, ambulatory blood pressure monitoring, biochemical blood tests were performed, quality of life was assessed using EQ-5D questionnaire; the effect of therapy on male erectile function parameters was evaluated with the help of the International Index of Erectile Function, and vascular wall stiffness — according to pulse wave velocity in the beginning of therapy and 3 months after. Results. A decrease in the average daily blood pressure in the general group was 20.0/18.6 mmHg (p 0.05), 18.0/16.1 mmHg (p 0.05) on double combination (val/aml) and 23.8/20.7 mmHg (p 0.05) on triple combination (val/aml/HCT). A decrease in the average daytime blood pressure in the general group was 24.8/21.0 mmHg (p 0.05), 19.4/17.8 mmHg (p 0.05) on double (val/aml) and 17.8/22.6 mmHg (p 0.05) on triple combination (val/aml/HCT). A decrease in the average nocturnal blood pressure in the ge-neral group was 18.4/17.7 mmHg (p 0.05), 17.0/12.1 mmHg (p 0.05) on double (val/aml) and 20.5/18.2 mmHg (p 0.05) on triple (val/aml/HCT) combination. Achievement of target blood pressure during ambulatory blood pressure monitoring in all patients was 86 %, in the group of double (val/aml) combina-tion — 77.3 %, and 95.2 % in patients who received triple (val/aml/HCT) combination. Conclusions. A triple fixed combination (val/aml/HCT) was more effective in reducing blood pressure with daily monitoring compared to a double fixed (val/aml) combination which was not accompanied by an increase in side effects
Дод.точки доступу:
Рековець, О. Л.
Сіренко, Ю. М.
Торбас, О. О.
Кушнір, С. М.
Примак, Г. Ф.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Вплив блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ на зміну офісного, центрального артеріального тиску та циркадність артеріального тиску залежно від ранкового або вечірнього прийому [Текст] / О. Л. Рековець [та ін.] // Український кардіологічний журнал. - 2019. - № 5. - С. 23-32

MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (лекарственная терапия)
АРТЕРИАЛЬНОЕ ДАВЛЕНИЕ -- ARTERIAL PRESSURE (действие лекарственных препаратов)
АНГИОТЕНЗИНА II РЕЦЕПТОРОВ ТИПА 2 БЛОКАТОРЫ -- ANGIOTENSIN II TYPE 2 RECEPTOR BLOCKERS (терапевтическое применение)
ЦИРКАДНЫЙ РИТМ -- CIRCADIAN RHYTHM (действие лекарственных препаратов)
ЛЕКАРСТВ СХЕМЫ ПРИЕМА СОБЛЮДЕНИЕ -- MEDICATION ADHERENCE
Анотація: Застосування олмесартану, азилсартану та телмісартану однаково ефективно знижувало офісний і центральний АТ при прийомі як у ранкові години, так і у вечірні години та не мав статистично значущого впливу на зміни циркадності АТ
Дод.точки доступу:
Рековець, О. Л.
Сіренко, Ю. М.
Торбас, О. О.
Кушнір, С. М.
Примак, Г. Ф.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Час прийому блокаторів рецепторів до ангіотензину II та їх антигіпертензивний ефект: власний досвід хронотерапії / О. Л. Рековець [та ін.] // Артеріальна гіпертензія = Артериальная гипертензия = Hypertension. - 2020. - № 4. - С. 9-22

MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (лекарственная терапия)
АНГИОТЕНЗИНА II РЕЦЕПТОРОВ ТИПА 2 БЛОКАТОРЫ -- ANGIOTENSIN II TYPE 2 RECEPTOR BLOCKERS (терапевтическое применение)
АНТИГИПЕРТЕНЗИВНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTIHYPERTENSIVE AGENTS (терапевтическое применение)
Анотація: Метою нашого дослідження було оцінити вплив блокаторів рецепторів до ангіотензину II (АТ II) — олмесартану, азилсартану та телмісартану при прийомі їх в ранкові або вечірні години на показники артеріального тиску (АТ) при добовому моніторуванні. Матеріали та методи. В дослідження було включено 126 пацієнтів із м’якою та помірною артеріальною гіпертензією, які були відібрані для порівняння впливу на рівень АТ медикаментозної хронотерапії блокаторами рецепторів до АТ II — олмесартаном, азилсартаном та телмісартаном при прийомі їх в ранкові або вечірні години та розподілені на 6 підгруп: 1-ша — 20 пацієнтів, які приймали олмесартан 20–40 мг у ранкові години, 2-га — 20 пацієнтів, які приймали олмесартан 20–40 мг у вечірні години, 3-тя — 21 пацієнт, які приймали азилсартан 40–80 мг у ранкові години, 4-та — 20 пацієнтів, які приймали азилсартан 40–80 мг у вечірні години, 5-та — 22 пацієнти, які приймали телмісартан 40–80 мг у ранкові години, 6-та — 23 пацієнти, які приймали телмісартан 40–80 мг у вечірні години. Пацієнти проходили первинне та повторне обстеження через 3 місяці терапії. Результати. Вечірній прийом олмесартану призводив до більш вираженого зниження середньодобового систолічного АТ (24САТ) — 11,09 ± 2,30 мм рт.ст. проти 4,06 ± 2,25 мм рт.ст., р 0,01. Зміни середньодобового ді-астолічного АТ (24ДАТ) були невірогідними, хоча зниження при прийомі в вечірні години було більш значним порівняно з ранковим прийомом — 8,38 ± 2,58 мм рт.ст. проти 3,38 ± 2,31 мм рт.ст., НД. Зміни 24САТ/24ДАТ на фоні прийому азилсартану в вечірні або ранкові години були вірогідними, але не відрізнялися між собою — 13,06 ± 2,65/9,76 ± 1,73 мм рт.ст. проти 12,71 ± 1,62/7,00 ± 1,50 мм рт.ст., НД. Зниження 24САТ/24ДАТ на фоні прийому телмісартану було вірогідно більш виражене при ранковому прийомі порівняно з вечірнім прийомом — 16,48 ± 2,86/12,56 ± 2,80 мм рт.ст. проти 4,93 ± 1,53/5,40 ± 1,89 мм рт.ст., р 0,01. Таким чином, ранковий прийом більш виражено знижував середньодобовий АТ на фоні прийому телмісартану, а вечірній прийом — на фоні прийому олмесартану. Азилсартан однаково знижував АТ при прийомі як у вечірні години, так і в ранкові. Досягнення цільового АТ при добовому моніторуванні на фоні прийому олмесартану, азилсартану та телмісартану становило 71,80; 71,05 та 75,61 % відповідно. Висновки. Таким чином, наше дослідження різних блокаторів до АТ II (олмесартану, азилсартану та телмісартану) продемонструвало їх різні властивості щодо впливу на добовий артеріальний тиск. Ми можемо зробити висновок, що немає класового ефекту препаратів за часом їх прийому, одні сартани в нашому дослідженні були більш ефективні при прийомі в вечірні години, інші — у ранкові. Досягнення цільового АТ при добовому моніторуванні на фоні прийому олмесартану, азилсартану та телмісартану було однаковим
Дод.точки доступу:
Рековець, О. Л.
Торбас, О. О.
Кушнір, С. М.
Примак, Г. Ф.
Граніч, В. М.
Сидоренко, П. І.
Поліщук, С. А.
Пономарева, Г. В.
Радченко, Г. Д.
Живило, І. О.
Сіренко, О. Ю.
Крушинська, Н. А.
Сіренко, Ю. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Радченко, Г. Д.
Легенева гіпертензія, асоційована із захворюванням лівих відділів серця (клінічний випадок) [Текст] / Г. Д. Радченко, С. М. Кушнір, Ю. М. Сіренко // Український кардіологічний журнал. - 2020. - Том 27, N 3. - С. 89-106. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ ЛЕГОЧНАЯ -- HYPERTENSION, PULMONARY (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Анотація: У статті описується клінічний випадок легеневої гіпертензії, асоційованої із захворюванням лівих відділів серця (ЛГ-ЛВС) на тлі серцевої недостатності (СН) зі збереженою фракцією викиду (ФВ) у жінки віком 63 роки. Історія хвороби (артеріальна гіпертензія, фібриляція передсердь, цукровий діабет, тромбоемболія легеневих артерій, ожиріння, хронічне обструктивне захворювання легень) та дані звичайних інструментальних (відсутність тромбів в легеневих артеріях (ЛА), збільшені розміри правих відділів серця, які значно переважали над лівими, високий рівень розрахованого систолічного тиску в ЛА) і лабораторних (високий рівень мозкового натрійуретичного пептиду) методів дослідження не дозволили класифікувати групу легеневої гіпертензії (ЛГ). Лише застосування катетеризації правих відділів серця допомогло правильно визначитися з типом ЛГ – посткапілярна комбінована ЛГ-ЛВС. У статті також обговорюються останні рекомендації з діагностики та лікування СН зі збереженою ФВ і ЛГ-ЛВС. Розглядається запропонований на Європейському конгресі кардіологів у Парижі (2019) алгоритм визначення СН зі збереженою ФВ і можливість його використання в Україні. Окрім того, розбираються питання щодо морфологічних та патогенетичних відмінностей між прекапілярною легеневою артеріальною гіпертензією (ЛАГ) та посткапілярною ЛГ-ЛВС. Наводяться аргументи щодо неможливості застосування специфічної терапії ЛАГ у пацієнтів із посткапілярною ЛГ. Обговорюються дані щодо можливостей терапевтичних утручань у пацієнтів із СН зі збереженою ФВ. Окремий наголос зроблено на корекції факторів ризику та супутніх станів, зокрема за рахунок модифікації способу життя і немедикаментозного лікування
Дод.точки доступу:
Кушнір, С. М.
Сіренко, Ю. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Радченко, Г. Д.
Легенева гіпертензія та хвороби легень: діагностика та лікування згідно з рекомендаціями (клінічний випадок) [Текст] / Г. Д. Радченко, С. М. Кушнір, Ю. М. Сіренко // Артеріальна гіпертензія = Артериальная гипертензия = Hypertension. - 2020. - Т. 13, № 2/3. - С. 38-50

MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ ЛЕГОЧНАЯ -- HYPERTENSION, PULMONARY (диагностика, патофизиология, терапия, этиология)
БОЛЕЗНИ РЕДКИЕ -- RARE DISEASES (диагностика, патофизиология, терапия, этиология)
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
КОМБИНИРОВАННОЕ ЛЕЧЕБНОЕ ВОЗДЕЙСТВИЕ -- COMBINED MODALITY THERAPY (методы, тенденции)
СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL
Кл.слова (ненормовані):
лимфангиолейомиоматоз
Анотація: У даній статті наведений клінічний випадок легеневої гіпертензії (ЛГ), асоційованої з рідкісним захворюванням легень — лімфангіолейоміоматозом. Висвітлюються такі питання щодо даного захворювання: критерії діагностики, поширеність, основні шляхи патогенезу, в тому числі механізми розвитку ЛГ, клінічні прояви, методи лікування. Робляться висновки щодо особливостей даного випадку: рідкісне захворювання легень, що можливо діагностувати лише за наявності досвіду; захворювання діагностовано у відносно пізньому віці пацієнтки, що є нетиповим (як правило, більшість жінок із таким діагнозом дітородного віку); при помірних змінах функції легень спостерігалася значна ЛГ, яка потребувала додаткового обстеження в спеціалізованому центрі; незважаючи на діагностоване ураження легень та загальні рекомендації не призначати специфічну терапію при даній формі ЛГ, як виняток були застосовані простагландини, що покращувало клінічний стан пацієнтки. З огляду на останні рекомендації 6-го Всесвітнього симпозіуму з легеневої гіпертензії (Ніцца, 2018) розглядаються особливості діагностики та лікування ЛГ, пов’язаних із гіпоксією та хворобами легень (група 3), та їх відмінності від легеневої артеріальної гіпертензії (група 1). Особливий наголос робиться на необхідності індивідуального підходу до призначення специфічної терапії ЛГ пацієнтам із захворюванням легень і підвищенням тиску в легеневій артерії та проведення клінічних досліджень із вивчення її впливу на перебіг захворювання
Дод.точки доступу:
Кушнір, С. М.
Сіренко, Ю. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

    Метаболічні ефекти генеричного препарату телмісартан (ХІПотел) або його комбінації з S-амлодипіном (Семлопін) чи гідрохлортіазидом у ТЕРапії пацієнтів із м’якою та помірною артеріальною гіпертензією (результати дослідження ХІПСТЕР-АГ) [Текст] / Ю. М. Сіренко [и др.] // Артеріальна гіпертензія. - 2017. - № 2. - С. 69-83

Рубрики: Амлодипин

   Телмисартан

MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (лекарственная терапия)
ДИХЛОТИАЗИД -- HYDROCHLOROTHIAZIDE (терапевтическое применение)
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE
Анотація: Мета: оцінити метаболічні ефекти генеричного препарату телмісартан (Хіпотел виробництва компанії «Кусум Фарм», Україна) як монотерапії або в комбінації з S-амлодипіном (Семлопін виробництва компанії «Кусум Фарм», Україна) у пацієнтів із м’якою та помірною артеріальною гіпертензією (АГ). Матеріали та методи. У дослідження було включено 40 пацієнтів із м’якою та помірною АГ. Після семиденного періоду відміни всіх медикаментозних засобів пацієнти проходили початкове обстеження та розподіл на групи методом сліпих конвертів залежно від призначеної антигіпертензивної терапії. У кінці періоду відміни оцінювали повторно критерії включення в дослідження. Якщо пацієнт відповідав критеріям включення й не мав критеріїв виключення, то відбувалася рандомізація пацієнта. Призначали Хіпотел у дозі 40–80 мг один раз на добу протягом 2 тижнів. При недосягненні цільового рівня артеріального тиску (АТ) менше від 140/90 мм рт.ст. додавали Семлопін 2,5–5 мг один раз на добу ще протягом 1 місяця. Якщо не було досягнення цільового рівня АТ, додавали гідрохлортіазид у дозі 12,5 мг один раз на добу. Термін спостереження становив 6 місяців. Пацієнтам було проведено на початку та в кінці дослідження добове моніторування АТ, визначення глюкози, інсуліну крові, визначено рівень НОМА, ліпідний спектр крові, біохімічне дослідження крові, загальний аналіз крові та сечі. Результати. Середній вік хворих становив 55,85 ± 2,09 року. Середня маса тіла становила 87,30 ± 2,77 кг. Середній індекс маси тіла — 29,41 ± 0,63 кг/м2. Середні цифри офісного систолічного (САТ) та діастолічного (ДАТ) АТ на початку дослідження становили 155,88 ± 1,63 мм рт.ст. та 92,60 ± 1,43 мм рт.ст. відповідно. Середня офісна частота серцевих скорочень (ЧСС) — 71,40 ± 1,29 уд/хв. Середні рівні АТ при амбулаторному моніторуванні становили для САТ 139,37 ± 1,49 мм рт.ст., для ДАТ — 82,47 ± 1,84 мм рт.ст. Середня добова ЧСС — 71,38 ± 1,32 уд/хв. Хіпотел 40–80 мг у нашому дослідженні як монотерапія або в комбінації із Семлопіном та/або гідрохлортіазидом мав нейтральний ефект на інсулінову чутливість та рівень глюкози й інсуліну крові протягом 24 тижнів лікування. Не спостерігалося негативного впливу лікування на рівень ліпідного спектра крові. У підгрупі пацієнтів без інсулінорезистентності відмічалось достовірне зменшення центрального АТ, а індекс аугментації (АІх) мав тенденцію до зменшення. У підгрупі пацієнтів із інсулінорезистентністю спостерігалось виражене та достовірне зменшення як центрального АТ, так і індексу аугментації. Центральний САТ (цСАТ) пов’язаний із пружно-еластичними властивостями артерій, показниками офісного АТ та ступенем його зниження, ступенем гіпертрофії лівого шлуночка, показниками системного запалення та еректильної функції в чоловіків. Метаболічні показники крові були пов’язані з показниками жорсткості артерій, цСАТ, офісним САТ, ступенем зниження пульсового АТ при добовому моніторуванні. Ступінь зниження НОМА корелював з АІх у кінці лікування (r = –0,451, р = 0,018); швидкістю клубочкової фільтрації після лікування (r = –0,362, р = 0,042); ступенем зниження пульсового АТ при добовому моніторуванні (r = –0,484, р = 0,004). Ступінь зниження НОМА залежав від зниження рівня інсуліну крові, що корелював із ступенем зниження пульсового АТ при добовому моніторуванні (r = –0,485, р = 0,004). Рівень глюкози крові до лікування корелював із офісним САТ після лікування (r = 0,439, р = 0,005); рівень глюкози після лікування корелював з рівнем офісного САТ після лікування (r = 0,357, р = 0,03). Ступінь зниження рівня глюкози корелював з цСАТ на початку лікування (r = –0,445, р = 0,018); з рівнем офісного ДАТ через 4 тижні лікування (r = 0,461, р = 0,004); зі ступенем зниження центрального САТ (r = 0,559, р = 0,002). Чим більш значно знижувався рівень глюкози крові в кінці дослідження, тим більшим був ступінь зниження цСАТ у кінці лікування. Висновок. Телмісартан у монотерапії або в комбінації з S-амлодипіном у підгрупі пацієнтів без інсулінорезистентності сприяв достовірному зменшенню центрального АТ, а індекс аугментації мав тенденцію до зменшення. У підгрупі пацієнтів із інсулінорезистентністю спостерігалось виражене та достовірне зменшення як центрального АТ, так і індексу аугментації. Глюкоза, інсулін крові та НОМА були пов’язані з показниками жорсткості артерій, центральним САТ, офісним САТ, ступенем зниження пульсового АТ при добовому моніторуванні
Дод.точки доступу:
Сіренко, Ю. М.
Рековець, О. Л.
Свіщенко, Є. П.
Єна, Л. М.
Торбас, О. О.
Кушнір, С. М.
Гулкевич, О. В.
Мудрук, І. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

1-10 11-20 21-30 31-40 41-50 51-60

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)