Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

у знайденому

Знайдено у інших БД:

Книги (5)

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: (<.>A=Мельник, В. В.$<.>)

Загальна кількість знайдених документів : 36
Показані документи з 1 по 20

1-20 21-36

Застосування стовбурових клітин у лікуванні трофічних виразок венозного генезу [Текст] / В. В. Мельник [та ін.] // Буковинський медичний вісник = Bukovinian Medical Herald. - 2022. - Т. 26, № 2. - С. 91-96. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ВАРИКОЗНАЯ ЯЗВА -- VARICOSE ULCER (терапия)
СТВОЛОВЫЕ КЛЕТКИ -- STEM CELLS
Анотація: Літературне дослідження присвячене аналізу джерел літератури щодо практичного застосування стовбурових клітин для лікування трофічних виразок венозного генезу. Найбільш важливим та перспективним джерелом стовбурових клітин є пуповинна кров. Питання лікування трофічних виразок венозної етіології досі залишається дискутабельним. Нині жодна з відомих методик лікування варикозно розширених вен або ліквідації патологічного рефлюкса не є універсальною. Разом з тим гостро стоїть питання паралельного лікування трофічних виразок, причиною яких є варикозно змінені вени. До того ж усунення змінених магістральних вен не завжди призводить до одночасного зникнення виразкових явищ на шкірі. Основним на сьогодні методом лікування даної патології є оперативне втручання, методика якого була впроваджена ще в 19-му сторіччі, і від того часу кардинально не змінювалась: високе перев?язування та стипінг великої та малої пішкірних вен із подальшим їх видаленням. Проте оперативне втручання іноді призводило до рецидивування, оскільки не є етіологічним У даному огляді літератури наводяться як основні історичні віхи у розвитку вчення про прикладне застосування стовбурових клітин, так і найсучасніші дані наукової літератури. Стовбурові клітини вже досить успішно використовуються як основна методика лікування хронічної ішемії нижніх кінцівок. Відзначають, що введення в ішемізовану кінцівку мононуклеарних клітин кісткового мозку сприяло зменшенню больового синдрому, знижувало ризик високих ампутацій на 19 %. Використання фібробластів вирощених in vitro, багатошарового прошарку кератиноцитів, аналога шкіри, є досить успішним та перспективним аналогом аутодермопластики. Використання стовбурових клітин дозволяє досягнути загоєння у 99,1 % пацієнтів через 16,2 дня з рецидивом у 1,25 %. Мезенхімальні стовбурові клітини, введені внутрішньошкірно, для лікування променевих виразок, стимулювали процес загоєння, знижували больові відчуття, запальні явища, що можна було підтвердити зниженням рівня С-реактивного білка в крові. Після введення мезенхімальних стовбурових клітин перифокально й у дно рани, через два тижні більше ніж у 60 % випадків відзначили активний ріст грануляцій та дозрівання грануляційної тканини. Також значно зменшувалась площа ранового дефекту, підвищується ефективність приживання шкірного аутотрансплантата. Проведене нами дослідження джерел наукової літератури, присвячене проблемі дослідження стовбурових клітин в цілому та впровадженню в лікувальну практику терапії трофічних виразок стовбуровими клітинами кордової крові вказує на значну зацікавленість науковців даною тематикою. Про це свідчить значна кількість публікацій, присвячених проблемі дослідження властивостей стовбурових клітин. Проте необхідно зауважити про разючу якісну та кількісну відмінність проаналізованих нами вітчизняних та закордонних джерел наукової літератури на користь опису закордонних досліджень. Вважаємо за доцільне вказати на недостатню кількість описаних якісних наукових досліджень, присвячених лікуванню трофічних виразок вітчизняними науковцями.
Дод.точки доступу:
Мельник, В. В.
Кривецький, В. В.
Проняєв, Д. В.
Волошин, В. Л.
Колеснік, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Маколинец, В. И.
Фантомный болевой синдром: патогенез, клиника, комплексная консервативная терапия (обзор литературы) / В. И. Маколинец, В. В. Мельник, Т. Н. Гращенкова // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2015. - № 3. - С. 110-115

MeSH-головна:
ФАНТОМ КОНЕЧНОСТИ -- PHANTOM LIMB (лекарственная терапия, патофизиология, профилактика и контроль)
БОЛИ -- PAIN (лекарственная терапия, патофизиология, профилактика и контроль, терапия)
ОБЗОР -- REVIEW
Дод.точки доступу:
Мельник, В. В.
Гращенкова, Т. Н.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Мельник, В. В.
Удосконалення кадрового забезпечення системи громадського здоров’я України фахівцями мікробіологічного профілю в умовах реформування [Текст] / В. В. Мельник, Т. С. Грузєва, В. П. Широбоков // Ліки України. - 2015. - № 6. - С. 49-52

MeSH-головна:
ЗДРАВООХРАНЕНИЯ ИННОВАЦИИ И УСОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ -- HEALTH CARE REFORM (использование)
ОБРАЗОВАНИЕ МЕДИЦИНСКОЕ, ПРЕДДИПЛОМНОЕ -- EDUCATION, MEDICAL, UNDERGRADUATE
ОБРАЗОВАНИЕ МЕДИЦИНСКОЕ ЗАКОНЧЕННОЕ -- EDUCATION, MEDICAL, GRADUATE
ЗДРАВООХРАНЕНИЯ КАДРЫ -- HEALTH MANPOWER
Дод.точки доступу:
Грузєва, Т. С.
Широбоков, В. П.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

    Мельник, В. В.
    Історія створення кафедри мікробіології Київського медичного інституту [Текст] / В. В. Мельник, В. П. Широбоков, А. І. Якименко // Інфекційні хвороби. - 2012. - № 2. - С. 98-103

Рубрики: Микробиология--ист

   Медицинские институты--ист

Дод.точки доступу:
Широбоков, В. П.
Якименко, А. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Мельник, В. В.
Удосконалення комплексної терапії пацієнтів, хворих на псоріаз / В. В. Мельник, С. А. Бондар // Дерматологія та венерологія. - 2019. - N 3. - С. 61

MeSH-головна:
ПСОРИАЗ -- PSORIASIS (терапия)
Дод.точки доступу:
Бондар, С. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Геном ентеровірусів у сироватці крові хворих на гостре порушення мозкового кровообігу [Текст] / Н. Г. Андрюшкова [и др.] // Медичні перспективи. - 2016. - Т. 21, № 4. - С. 33-38. - Библиогр.: с. 37-38

MeSH-головна:
ЭНТЕРОВИРУС B ЧЕЛОВЕКА -- ENTEROVIRUS B, HUMAN
МОЗГОВОГО КРОВООБРАЩЕНИЯ РАССТРОЙСТВА -- CEREBROVASCULAR DISORDERS
ПОЛИМЕРАЗНАЯ ЦЕПНАЯ РЕАКЦИЯ -- POLYMERASE CHAIN REACTION
Анотація: Цель исследования - определение присутствия генома энтеровирусов в сыворотке крови больных с острым нарушением мозгового кровообращения (ОНМК) методом полимеразной цепной реакции (ПЦР). Исследована сыворотка крови 72 больных с ОНМК и контрольной группы из 30-ти больных с заболеваниями не сосудистого происхождения для выявления генома энтеровирусов. Исследование энтеровирусных РНК проводили при помощи ПЦР с применением обратной транскрипции. Выделение вирусов проводили на линиях клеток HeLa и HEp-2. В 17 из 72 отобранных проб сыворотки крови исследуемой группы (23,6 +- 5,0 %) был выявлен геном энтеровирусов, тогда как в контрольной группе был получен позитивный результат только с одной сывороткой крови (3,3 +- 3,2 %). Выделить цитопатогенные агенты на культурах клеток HEp-2 и HeLa удалось из 11 сывороток у больных из исследуемой группы, давших позитивный результат на энтеровирусы в ПЦР. Из остальных ПЦР-позитивных и ПЦР-негативных сывороток вирусы выделить не удалось. Ни в одной из сывороток крови больных контрольной группы цитопатогенные агенты выделить не удалось. Присутствие энтеровирусов в крови больных с ОНМК разрешает предположить этиопатогенетическую связь между ними. Внедрение ПЦР с целью выявления энтеровирусных агентов у больных с ОНМК может дополнить уже существующие методы диагностики
Дод.точки доступу:
Андрюшкова, Н. Г.
Турчина, Н. С.
Долінчук, Л.В.
Понятовський, В.А.
Мельник, В. В.
Широбоков, В. П.
Трепет, Л. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Клінічні аспекти діагностики та лікування внутрішньосуглобових переломів п’яткових кісток [Текст] / В. С. Козопас [та ін.] // Травма. - 2017. - Том 18, N 6. - С. 174-179. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ПЯТОЧНАЯ КОСТЬ -- CALCANEUS (повреждения, хирургия)
ОСТЕОСИНТЕЗ, ПРОВОЛОКА -- BONE WIRES (использование)
Анотація: В аналітичному огляді літератури розглянуті питання діагностики та лікування внутрішньосуглобових переломів п’яткових кісток. Висвітлені основні тенденції і напрямки діагностики та лікування: механогенез, сучасні класифікації, стандарти обстеження, можливості оптимізації надання медичної допомоги постраждалим із внутрішньосуглобовими переломами п’яткових кісток. У результаті проведеного аналізу встановлено, що існує проблема діагностики й якісного лікування внутрішньосуглобових переломів п’яткових кісток, яка потребує вирішення шляхом розробки, впровадження комплексних методик діагностики та лікування на засадах доказової медицини
Дод.точки доступу:
Козопас, В. С.
Лобанов, В. Г.
Сікліцький, В. В.
Гуменюк, В. В.
Литвинчук, В. Г.
Жуковський, В. С.
Мельник, В. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Сучасні уявлення про закладку та ембріогенез сечовидільних органів [Текст] = Modern view on the germ and embryogenesis of the urinary organs / Р. Є. Булик [та ін.] // Вісник Вінницького нац. мед. ун-ту. - 2022. - Т. 26, № 2. - С. 328-334. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
МОЧЕПОЛОВАЯ СИСТЕМА -- UROGENITAL SYSTEM (эмбриология)
ЭМБРИОНАЛЬНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- EMBRYO RESEARCH
ОНТОГЕНЕЗ
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: Літературне дослідження присвячене аналізу даних наукової літератури за останні 10 років із електронних баз “PubMed” та “Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського”, що присвячені дослідженню процесів становлення та розвитку органів і структур сечовидільної системи. Серед багатьох уроджених вад розвитку причинами мертвонародження та захворюваності дітей раннього віку провідна роль належить порушенню внутрішноутробного органогенезу. Встановлено, що в Україні, налічується до 3 тисяч випадків природженої патології. Серед них випадки вад розвитку сечостатевої системи посідають 3-тє місце за частотою виникнення. Серед них уроджені вади розвитку жіночих статевих органів становлять до 6 %. Той факт, що значна частина природженої патології жіночих статевих органів проявляється лише в період статевого дозрівання вказує на те, що дані цифри є дещо відносними. Швидкий розвиток сечостатевої системи плоду потребує від морфологів всебічного вивчення закономірностей морфогенезу та розвитку топографічних та анатомічних взаємозв’язків органів сечовиділення та сечовивідних шляхів у ранній період онтогенезу людини. Проблема об’єднання інформації про особливості структурної організації органів сечовиділення та статевих органів в одну морфофункціональну уяву про предмет дослідження є однією з кардинальних проблем перинатальної урології. Остаточне формування сечостатевих органів відбувається наступним чином. На зміну початковим ниркам починають утворюватися постійні нирки (metanephros), з того ж нефрогенного тяжа, з якого утворилася первинна нирка. З нефрогенного тяжа розвивається власне паренхіма постійних нирок (сечові канальці). Починаючи з 3-го місяця, постійні нирки замінюють собою mesonephros. Таким чином, ембріональний розвиток статевих органів відбувається в тісному взаємозв’язку з розвитком сечовивідних шляхів і нирок. Тому уроджені вади розвитку цих двох систем нерідко поєднуються. Активне впровадження перинатальної профілактики уроджених вад розвитку сечостатевих органів вимагає сучасних підходів і методів обстеження внутрішньоутробного життя. Тому комплекс ембріотопографічних досліджень набуває особливого значення, органічно поєднуючи розгляд критичних періодів розвитку з розумінням особливостей просторових взаємозв’язків органів і структур сечо-статевої системи
The literature is devoted to the analysis of scientific literature for the last 10 years from the electronic databases "PubMed" and "National Library of Ukraine named after V. I. Vernadsky", which are devoted to the study of the formation and development of organs and structures of the urinary system. The consequences of perinatal morphogenesis play the most essential role in the causes and contribution to many congenital malformations (CM), stillbirths, and infant morbidity. According to the Medical and Genetic Service of the Ministry of Health of Ukraine, up to 3,000 cases of CM of various organs and systems are recorded annually among newborns in Ukraine. CM of the genitourinary system ranks 3rd in frequency, among which CM of the female genitalia is up to 6 %. These figures are somewhat subjective, as a certain percentage of pathology of the female reproductive system is detected only when a girl reaches childbearing age, which greatly complicates the choice of methods and effectiveness of treatment. The rapid development of the genitourinary system of the fetus requires morphologists to comprehensively study the patterns of morphogenesis and the development of topographic and anatomical relationships of the reproductive system and urinary tract in the early period of human ontogenesis. The problem of combining information about the structural organization of the urinary tract and genital system into a consolidated morphofunctional unit is one of the cardinal problems of perinatal urology. The final formation of the urogenital organs is as follows. The initial kidneys’ replacement with the permanent ones, metanephros, begins to form, from the same nephrogenic cord that gave rise to the primary kidney. The proper permanent renal parenchyma develops from the nephrogenic cord (renal tubuli). From the 3rd month, the permanent kidneys replace the mesonephros as the excretory organs already function. Thus, the embryonic development of the genitals is closely related to the development of the urinary tract and kidneys. Therefore, the CM of these two systems often occurs together. Active introduction of perinatal prophylaxis of urogenital organs requires modern approaches and methods of examination of intrauterine life. Therefore, the complex of embryotopographic studies attains special significance, having combined the consideration of organically critical periods of development with the understanding of the peculiarities of the spatial relationships of organs and structures of the genitourinary system
Дод.точки доступу:
Булик, Р. Є.
Попелюк, О.-М. В.
Мельник, В. В.
Проняєв, Д. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Досвід прикладного застосування стовбурових клітин [Текст] / Д. В. Проняєв [та ін.] // Буковинський медичний вісник = Bukovinian Medical Herald. - 2021. - Т. 25, № 4. - С. 123-132. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
СТВОЛОВЫЕ КЛЕТКИ -- STEM CELLS
Анотація: Дослідження присвячене висвітленню даних літератури щодо практичного застосування стовбурових клітин для лікування різноманітних захворювань. Найбільш важливим та перспективним джерелом стовбурових клітин є пуповинна кров. Практичне використання стовбурових клітин має свої складності. Важливим ефектом стовбурових клітин, про який обов’язково необхідно пам’ятати, є деяке спотворення їх властивостей при експериментах ”in vivo” та ”in vitro”. Найбільшого поширення для впровадження у практику набули індуковані плюрипотентні стовбурові клітини. Це пов’язано з тим, що даний тип клітин є, як правило, генетично сумісними з певним організмом. У даному огляді літератури наводяться як основні історичні віхи у розвитку вчення про прикладне застосування стовбурових клітин, так і найсучасніші дані наукової літератури. Вражаючими є відкриття Джозефа Альтмана, який довів існування стовбурових клітин головного мозку. Одним із найбільш вивчених є процес диференціювання плюрипотентних стовбурових клітин людини в нейрони та астроцити. Вперше таке диференціювання описане у 2001 році. Особливе зацікавлення для клітинних біологів, що займаються стовбуровими клітинами, набуває печінка. У печінці дорослої людини на роль стовбурових клітин претендують два види клітин: гепатоцити в екстремальних умовах (часткова гепатектомія) набувають властивостей уніпотентних стовбурових клітин, що здатні утворювати лише один тип диференційованих клітин нижчого рівня; овальні клітини, які слабко диференційовані та володіють біпотентними властивостями, тобто здатні утворювати як гепатоцити, так і холангіоцити. У стоматології та щелепно-лицевій хірургії трансплантація мезенхімальних стовбурових клітин може використовуватись для відновлення цілісності кісток або регенерації тканин зубів. Стовбурові клітини, виділені з кісткового мозку, при трансплантації можуть забезпечити відновлення пошкодженої кісткової тканини лиця, а клітини, виділені з пульпи зуба, – відновлюють дентин. Проведене нами дослідження джерел наукової літератури, присвячене проблемі дослідження стовбурових клітин, вказує на значне зацікавлення науковців даною тематикою. Необхідно зауважити про вагоме переважання іноземних джерел наукової літератури з даної тематики. Вважаємо за доцільне вказати на недостатню кількість проведення наукових досліджень вітчизняними науковцями. Отже, зважаючи на вищенаведене, вважаємо обрану нами тематику дослідження надзвичайно актуальною.
Дод.точки доступу:
Проняєв, Д. В.
Волошин, В. Л.
Мельник, В. В.
Ємельяненко, Н. Р.
Кавун, М. П.
Перепелюк, М. Д.
Яковець, К. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Дослідження генома ентеровірусів у сироватці крові хворих з гострим порушенням мозкового кровообігу [Текст] / Н. Г. Андрюшкова [та ін.] // Український неврологічний журнал. - 2016. - № 3. - С. 8-12

MeSH-головна:
ЭНТЕРОВИРУС -- ENTEROVIRUS (генетика, патогенность)
ГЕНОМ ВИРУСНЫЙ -- GENOME, VIRAL (генетика)
РНК -- RNA (диагностическое применение, кровь)
МОЗГОВОГО КРОВООБРАЩЕНИЯ РАССТРОЙСТВА -- CEREBROVASCULAR DISORDERS (генетика, диагностика, кровь, патофизиология)
ИНСУЛЬТ -- STROKE (генетика, диагностика, кровь, патофизиология)
МОЗГА ГОЛОВНОГО ИШЕМИЧЕСКАЯ АТАКА ТРАНЗИТОРНАЯ -- ISCHEMIC ATTACK, TRANSIENT (генетика, диагностика, кровь, патофизиология)
МОЗГА ГОЛОВНОГО КРОВООБРАЩЕНИЕ -- CEREBROVASCULAR CIRCULATION
МОЗГ ГОЛОВНОЙ -- BRAIN (кровоснабжение, патология)
ПОЛИМЕРАЗНАЯ ЦЕПНАЯ РЕАКЦИЯ -- POLYMERASE CHAIN REACTION (методы)
ВИРУСОЛОГИЯ -- VIROLOGY (методы)
Анотація: Мета — визначити наявність генома ентеровірусів у сироватці крові хворих з гострим порушенням мозкового кровообігу (ГПМК) за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) та вірусологічного методу дослідження. Матеріали і методи. Проведено дослідження крові 72 хворих з ГПМК та контрольної групи з 30 хворих з захворюваннями несудинного генезу на предмет виявлення генома ентеровірусів. Дослідження ентеровірусних РНК здійснювали за допомогою ПЛР із застосуванням зворотної транскрипції. Виділення вірусів проводили на лініях клітин HeLa та НЕр-2. Результати. У 17 ((23,6 ± 5,0) %) із 72 відібраних проб сироватки крові у дослідній групі виявлено геном ентеровірусів, тоді як у контрольній групі — лише в одній ((3,3 ± 3,2) %). Виділити цитопатогенні агенти на культурах клітин НЕр-2 та HeLa вдалося з 11 сироваток крові хворих з дослідної групи з позитивним результатом на наявність ентеровірусів за допомогою ПЛР. З решти ПЛР-позитивних та ПЛР-негативних сироваток віруси виділити не вдалося. З жодної сироватки крові хворих контрольної групи цитопатогенні агенти виділити не вдалося. Висновки. Наявність ентеровірусів у крові хворих з ГПМК дає підставу припустити наявність етіопатогенетичного зв’язку між ними. Застосування ПЛР для виявлення ентеровірусних агентів у хворих з ГПМК у перспективі доповнить арсенал методів діагностики. Розширення знань щодо патогенетичних процесів розвитку ГПМК та підтвердження можливої ролі ентеровірусів у розвитку атеросклеротичних змін відкриває нові перспективи для вдосконалення наявних та застосування нових методів діагностики, а також для використання у комплексній терапії та профілактиці противірусних засобів.
Дод.точки доступу:
Андрюшкова, Н. Г.
Турчина, Н. С.
Долінчук, Л. В.
Понятовський, В. А.
Мельник, В. В.
Широбоков, В. П.
Трепет, Л. Н.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Вплив комплексного лікування на якість життя пацієнтів з променевим дерматитом / С. А. Бондар [та ін.] // Дерматологія та венерологія. - 2019. - N 3. - С. 52-53

MeSH-головна:
РАДИОДЕРМАТИТ -- RADIODERMATITIS (терапия)
Анотація: Запропонований метод комплексної терапії хворих на ПД може широко застосовуватись як при стаціонарному, так і амбулаторному лікуванні, а визначення показника індексу якості життя дає можливість проводити моніторинг ефективності лікування
Дод.точки доступу:
Бондар, С. А.
Наліжитий, А. А.
Гармаш, Л. Л.
Пічкур, О. М.
Мельник, Т. В.
Мельник, В. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

    Мельник, В. В.
    Критерии диагностики и эффективности лечения посттравматического миофасциального болевого синдрома верхних конечностей / В. В. Мельник // Медицинская реабилитация, курортология, физиотерапия : Науч.- практ. журн. - 2007. - № 2. - С. 10-14. - Библиогр.: с. 14-14

Рубрики: Миофасциальные болевые синдромы--женск--мужск--сравн исслед

   Конечности верхней травмы--женск--мужск--сравн исслед

Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Історія розвитку вчення про імунну систему [Текст] = History of the development of the science of the immune system / В. В. Мельник [та ін.] // Буковинський медичний вісник. - 2023. - Т. 27, № 3. - С. 115-121

MeSH-головна:
ИММУННАЯ СИСТЕМА -- IMMUNE SYSTEM (рост и развитие, физиология)
ИСТОРИЯ МЕДИЦИНЫ -- HISTORY OF MEDICINE
АЛЛЕРГОЛОГИЯ И ИММУНОЛОГИЯ -- ALLERGY AND IMMUNOLOGY (история, кадры, тенденции)
ЛИЧНОСТИ ВЫДАЮЩИЕСЯ -- FAMOUS PERSONS
БИОЛОГИЧЕСКИЕ МАРКЕРЫ -- BIOLOGICAL MARKERS (анализ)
ВИРУЛЕНТНОСТИ ФАКТОРЫ -- VIRULENCE FACTORS (анализ, история)
ВАКЦИНЫ -- VACCINES (анализ, история)
ФОТОГРАФИЧЕСКИЕ СНИМКИ -- PHOTOGRAPHS
Анотація: Імунна система — це велика мережа органів, лейкоцитів, білків (антитіл) і хімічних речовин. Ця система працює злагоджено, щоб захистити організм від чужорідних патогенів (бактерій, вірусів, паразитів і грибків), які спричиняють інфекцію, хвороби та захворювання. Імунна система людини наполегливо працює, щоб зберегти здоров’я. Її завдання полягає в тому, щоб запобігати інвазіям патогенів, знищувати їх або обмежувати ступінь їхньої шкоди, якщо вони потраплять. Коли імунна система працює належним чином, вона може розрізняти, які клітини є «своїми», а які речовини є чужорідними для організму. Вона активує, мобілізує, атакує та вбиває чужорідні організми, які можуть завдати шкоди здоров’ю людини. Вважається, що вперше термін «імунітет» використаний ще Фукідідом – визначним давньогрецьким філософом, істориком, політологом та полководцем. Він вперше виявив стійкість одужалої людини до повторного захворювання. З того часу сотні видатних науковців присвятили своє життя вивченню надскладних процесів, що відбуваються в імунній системі людини при інвазії. Значним поштовхом у розвитку імунології, як науки, стало винайдення вакцини. У 1885 році Пастер увів першу вакцину людині, молодому хлопчику, якого неодноразово кусала скажена собака. Імунологія досягла значного прогресу наприкінці ХІХ століття завдяки швидким розробкам у вивченні гуморального імунітету та клітинного імунітету. У 1903 році було відкрито гуморальний компонент, відомий як опсонін, який робить цільові бактерії придатними для фагоцитозу. Особливо важливою була робота Пауля Ерліха, який запропонував теорію бічного ланцюга для пояснення специфічності реакції антиген-антитіло. Його внесок у розуміння гуморального імунітету був визнаний присудженням спільної Нобелівської премії в 1908 році разом із засновником клітинної імунології російським зоологом Іллею Мечніковим, який вперше у 1880 році сформулював фагоцитарну теорію. Сучасні імунологи, використовуючи інструменти молекулярної та клітинної біології, геноміки, протеоміки, зроблять крок у запобіганні семрельним хворобам. Очікується, що світ стане свідком подальшого вибуху знань у галузі імунології в найближчі десятиліття. Потрібні спільні зусилля, спрямовані на такі предмети, як імунологія пухлин, аутоімунітет і вакцинологія, щоб розробити стратегії захисту від багатьох хвороб
The immune system is a large network of organs, white blood cells, proteins (antibodies), and chemicals. This system works in concert to protect the body from foreign pathogens (bacteria, viruses, parasites, and fungi) that cause infection, disease, and illness. The human immune system works hard to stay healthy. Its task is to prevent the invasion of pathogens, destroy them or limit the extent of their damage if they enter. When the immune system is working properly, it can distinguish which cells are "own" and which substances are foreign to the body. It activates, mobilizes, attacks and kills foreign organisms that can harm human health. It is believed that the term "immunity" was used for the first time by Thucydides - a prominent ancient Greek philosopher, historian, political scientist and military leader. For the first time, he discovered the resistance of a recovered person to a recurrence of the disease. Since that time, hundreds of outstanding scientists have devoted their lives to the study of extremely complex processes that occur in the human immune system during invasion. The invention of the vaccine became a significant impetus in the development of immunology as a science. In 1885, Pasteur administered the first vaccine to a human, a young boy who had been repeatedly bitten by a rabid dog. Immunology made significant progress in the late 19th century due to rapid developments in the study of humoral immunity and cellular immunity. In 1903, a humoral component known as an opsonin was discovered that makes target bacteria suitable for phagocytosis. Particularly important was the work of Paul Ehrlich, who proposed the side chain theory to explain the specificity of the antigen-antibody reaction. His contribution to the understanding of humoral immunity was recognized by awarding a joint Nobel Prize in 1908 together with the founder of cellular immunology, the Russian zoologist Ilya Mechnikov, who first formulated the phagocytic theory in 1880. Modern immunologists, using the tools of molecular and cellular biology, genomics, and proteomics, will take a step towards preventing fatal diseases. The world is expected to witness a further explosion of knowledge in the field of immunology in the coming decades. Collaborative efforts across subjects such as tumor immunology, autoimmunity, and vaccinology are needed to develop strategies to protect against multiple diseases
Дод.точки доступу:
Мельник, В. В.
Проняєв, Д. В.
Кривецький, В. В.
Ємельяненко, Н. Р.
Кучук, О. П.
Волошин, В. Л.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Мельник, В. В.
Зовиракс: специфическая химиотерапия герпетической инфекции [Текст] / В. В. Мельник // Український медичний часопис. - 1998. - № 1(3). - С. 50-54

Рубрики: Зовиракс--тер прим--фарм

MeSH-головна:
HERPESVIRIDAE ИНФЕКЦИИ -- HERPESVIRIDAE INFECTIONS (лекарственная терапия, профилактика и контроль, этиология)
Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

Мельник, В. В.
Рефлексодиагностика по Накатани как метод объективизации течения миофасциального болевого синдрома верхних конечностей [Текст] / В. В. Мельник, В. И. Маколинец // Вестник физиотерапии и курортологии. - 2001. - T.6.-№ 2. - С. 12-14

MeSH-головна:
КОНЕЧНОСТЬ ВЕРХНЯЯ -- UPPER EXTREMITY (иннервация, патофизиология)
МИОФАСЦИАЛЬНЫЕ БОЛЕВЫЕ СИНДРОМЫ -- MYOFASCIAL PAIN SYNDROMES (диагностика, классификация)
Дод.точки доступу:
Маколинец, В. И.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

16.

    Рефлексотерапия фантомного болевого синдрома [Текст] / В. И. Маколинец, В. В. Мельник, Т. Н. Гращенкова // Вестник физиотерапии и курортологии : Науч.-мед. журн. - 2011. - № 2. - С. 33-35. - Библиогр. в конце ст.

Рубрики: Фантом конечности--реабил

   Рефлексотерапия--методы

Дод.точки доступу:
Маколинец, В. И.
Мельник, В. В.
Гращенкова, Т. Н.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

17.

Історія розвитку вчення про лімфатичну систему (частина друга) [Текст] = History of the development of the lymphatic system (part two) / Д. В. Проняєв [та ін.] // Буковинський медичний вісник. - 2022. - Т. 26, № 4. - С. 89-98. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ЛИМФАТИЧЕСКАЯ СИСТЕМА -- LYMPHATIC SYSTEM
ИССЛЕДОВАНИЙ ОСУЩЕСТВИМОСТЬ -- FEASIBILITY STUDIES
ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНЫЙ АНАЛИЗ ДАННЫХ -- DATA MINING (история, тенденции)
НАУЧНЫЕ РАБОТНИКИ -- RESEARCH PERSONNEL (история, тенденции)
ФОТОГРАФИЧЕСКИЕ СНИМКИ -- PHOTOGRAPHS
Анотація: Вісімнадцяте століття можна вважати часом найвизначніших винаходів у дослідженні лімфатичної системи. Швейцарець Йоган Конрад Пеєр (1653–1712) у своїй «Exercitatio anatomico-medica de glandulis intestinorum earumque usu et affectionibus» (1677) описав наявність організованих лімфатичних судин у слизовій оболонці тонкої кишки, які названі на його честь Пейєровими бляшками. Олександр Монро з Медичної школи Единбурзького університету був першим, хто детально описав функцію лімфатичної системи. У 1701 році голландський ботанік і анатом Фредерік Рюйш (1638-1731), учень Ван Хорна, описав морфологію і функцію лімфатичних клапанів. Інший голландський анатом, Антон Нюк (1650-1692), застосував техніку ін’єкції ртуті для демонстрації лімфатичної системи. Французький анатом Раймонд В’юссенс (1641-1715), піонер в анатомії серця та анатомії нервової системи, у 1706 році опублікував свою новаторську роботу в «Nouvelles Découvertes sur le Coeur» (1706), детально описуючи лімфатичну систему серця. Італійський гістолог і мікроскопіст Марчелло Мальпігі (1628-1689) дав великий поштовх розвитку мікроанатомії своїм піонерським мікроскопом. Новий прогрес у пізнанні лімфатичної системи забезпечили англійці брати Хантери. Вільям Хантер (1718-1783) чітко припустив, що лімфатичні та молочні судини володіють двома різними властивостями, які сприяють формуванню однієї мережі судин, наділених абсорбуючою функцією. Антоніо Лепротті в 1731 році опублікував дисертацію про коріння лімфатичних шляхів людини. Італійський анатом Паоло Масканьї (1755-1815) розробив спеціальний інструмент зі скляними трубками для повільного введення ртуті в лімфатичні судини. У тому ж 1787 році Паоло Ассаліні опублікував есе про лімфатичну систему, де автор намагався продемонструвати існування «повітропровідних» судин. Подібно до Нюка та Масканьї, Вінценз Фоман (1794-1837) використовував ртуть для ін’єкції найменших лімфатичних судин. Іншим внеском у розуміння анатомії лімфатичної системи був французький анатом Марі Філіберт Констан Саппей (1810-1896), який зміг порахувати клапани в лімфатичних судинах. Польський патолог Альфред Бесядецький (1839-1889) здійснив великий внесок у вивчення лімфатичної системи шкіри. Завдяки своїм дослідженням він спростував панівну гіпотезу, що кровоносні капіляри в шкірі розташовані всередині лімфатичних судин. Вперше в історії він описав суміжне з’єднання між лімфатичними та кровоносними судинами. У 1858 році Карл Фрідріх Вільгельм Людвіг (1816-1895) висунув гіпотезу про те, що лімфа – це фільтрат крові, який виділяється зі стінки капіляра під впливом внутрішньокапілярного тиску. Після цього британський лікар Вільям Хендлі здійснив значний внесок у розвиток хірургії лімфатичних розладів. У 1908 році він представив свою техніку «лімфангіопластики». Однією з ключових фігур цієї лімфатичної революції та «відродження», безсумнівно, є фінський дослідник Карі Кустаа Алітало (1952-сьогодні), який разом зі своєю групою та у співпраці з іншими міжнародними групами здійснив найважливіші відкриття щодо фактору росту/рецепторна система, яка контролює розвиток лімфатичних судин і лімфатичні метастази пухлин
The eighteenth century can rightly be considered the time of the most remarkable inventions in studying the lymphatic system. The Swiss Johann Conrad Peyer (1653–1712), in his "Exercitatio anatomico-medica de glandulis intestinorum earumque usu et affectionibus" (1677) described the presence of organized lymphatic vessels in the mucous membrane of the small intestine, which are named Peyer's plaques in his honor. Alexander Monro from the University of Edinburgh Medical School was the first to describe the function of the lymphatic system in detail. In 1701, Dutch botanist and anatomist Frederick Ruysch (1638-1731), a student of Van Horn, described the morphology and function of lymphatic valves. Another Dutch anatomist, Anton Nyuck (1650-1692), used the mercury injection technique to demonstrate the lymphatic system. The French anatomist Raymond Vuyssens (1641-1715), a pioneer in cardiac and nervous system anatomy, published his groundbreaking work in Nouvelles Découvertes sur le Coeur (1706) detailing the lymphatic system of the heart. The Italian histologist and microscopist Marcello Malpighi (1628–1689) gave a great impetus to the development of microanatomy with his pioneering microscope. New progress in the knowledge of the lymphatic system was provided by the English Hunter brothers. William Hunter (1718-1783) clearly suggested that lymphatic and milk vessels have two different properties that contribute to the formation of a single network of vessels endowed with an absorbing function. In 1731, Antonio Leprotti published a dissertation on the roots of the human lymphatic system. The Italian anatomist Paolo Mascagni (1755-1815) developed a special instrument with glass tubes for slowly introducing mercury into the lymphatic vessels. In the same year, 1787, Paolo Assalini published an essay on the lymphatic system, where the author tried to demonstrate the existence of "air-conducting" vessels. Like Nyuck and Mascagna, Vincenzo Foman (1794-1837) used mercury to inject the smallest lymphatic vessels. Another contribution to understanding the anatomy of the lymphatic system made the French anatomist Marie Philibert Constant Sappey (1810-1896), who was able to count the valves in the lymphatic vessels. The Polish pathologist Alfred Besiadecki (1839-1889) made a great contribution to the study of the lymphatic system of the skin. Thanks to his research, he refuted the prevailing hypothesis that the blood capillaries in the skin are located inside the lymphatic vessels. For the first time in history, he described the contiguous connection between lymphatic and blood vessels. In 1858, Carl Friedrich Wilhelm Ludwig (1816-1895) proposed the hypothesis that lymph is a filtrate of blood that is released from the capillary wall under the influence of intracapillary pressure. After that, the British doctor William Handley significantly contributed to the development of surgery for lymphatic disorders. In 1908, he introduced his technique of "lymphangioplasty". One of the key figures of this lymphatic revolution and "renaissance" is undoubtedly the Finnish researcher Kari Kustaa Alitalo (1952-present), who, together with his group and in collaboration with other international groups, made the most important discoveries regarding the growth factor/receptor system that controls the development of lymphatic vessels and lymphatic metastases of tumors
Дод.точки доступу:
Проняєв, Д. В.
Кривецький, В. В.
Мельник, В. В.
Процак, Т. В.
Ємєльяненко, Н. Р.
Волошин, В. Л.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

18.

Перцева, Н. О.
Скринінг абдомінального ожиріння та цукрового діабету при онкологічних захворюваннях у жінок [Текст] / Н. О. Перцева, М. К. Рокутова, В. В. Мельник // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 8. - С. 72-76. - Бібліогр.: с. 75

MeSH-головна:
НОВООБРАЗОВАНИЯ -- NEOPLASMS (этиология)
ОЖИРЕНИЕ АБДОМИНАЛЬНОЕ -- OBESITY, ABDOMINAL (диагностика, осложнения)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (диагностика, осложнения)
ЖЕНЩИНЫ -- WOMEN
Анотація: Оцінювання наявності надмірної маси тіла (НМТ), абдомінального ожиріння (АО) та цукрового діабету (ЦД) 2-го типу при онкологічних захворюваннях у жінок молодого та середнього віку. Матеріали та методи. Обстежено 32 амбулаторні пацієнтки віком від 31 до 59 років із верифікованим онкологічним захворюванням. Проведено стандартні клінічні методи дослідження, статистичну обробку результатів за методами непараметричної статистики. Результати. Рак шийки матки (РШМ) верифіковано у 24 (75,0 %), аденокарциному — рак молочної залози (РМЗ) — у 5 (15,6 %), рак прямої кишки (РПК) — у 3 (9,4 %) осіб. Підвищений індекс маси тіла (ІМТ) виявлено у 24 (75,0 %) жінок: НМТ — у 11 (34,4 %), АО I ступеня — у 8 (25,0 %), АО II ступеня — у 5 (15,6 %) осіб. За показником окружність (ОТ)/зріст НМТ або АО мали 30 (93,8 %) осіб. Цукровий діабет (ЦД) 2-го типу виявлено лише у 2 осіб (6,3 %). Ускладнену спадковість щодо онкопатології зафіксовано у 50,0 % жінок, серед них з АО — у 8 (25,0 %) пацієнтів, із ЦД 2-го типу — у 5 (15,6 %) хворих. Виявлено прямий вірогідний кореляційний зв’язок між спадковістю щодо онкологічних захворювань і масою тіла (r = 0,62, р 0,01), ОТ (r
Дод.точки доступу:
Рокутова, М.К.
Мельник, В. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

19.

Особливості морфології матки ранніх плодів [Текст] = The features of the morphology of the uterus of early fetuses / В. В. Мельник [та ін.] // Буковинський медичний вісник. - 2023. - Т. 27, № 1. - С. 20-22. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
МОРФОЛОГИЧЕСКИЕ И МИКРОСКОПИЧЕСКИЕ ПОКАЗАТЕЛИ -- MORPHOLOGICAL AND MICROSCOPIC FINDINGS
МАТКА -- UTERUS (анатомия и гистология, ультраструктура)
МОДЕЛИ БИОЛОГИЧЕСКИЕ -- MODELS, BIOLOGICAL
ПЕРИНАТАЛЬНЫЙ ПЕРИОД, НАБЛЮДЕНИЕ -- PERINATAL CARE
Кл.слова (ненормовані):
дно матки
Анотація: Простежено перинатальні зміни форми матки, а також визначено певну форму її дна на кожному з місяців перинатального періоду розвитку. Матеріал і методи. Особливості типової та варіантної анатомії матки, піхви, яєчників і маткових труб вивчено на 160 препаратах плодів і новонароджених з використанням комплексу методів морфологічного дослідження: макроскопічний, звичайне і тонке препарування. Результати дослідження. Доведено, що найбільшою варіабельністю форми відрізняється рельєф дна матки, який може бути жолобчастим, горбкуватим, плоским і опуклим. Простежено фізіологічне зникнення жолоба на матці, що підтверджується встановленими достовірними кореляційними зворотними зв’язками середньої сили між шириною дна матки, показники якої коливаються від 6,0±0,21 мм до 6,4±1,60 мм та тім’яно-п’ятковою довжиною (ТПД) плода. Висновки. У результаті проведених морфологічних досліджень встановлено такі форми дна матки: жолобчаста, горбкувата, плоска та опукла. На нашу думку, саме такою (у вказаній послідовності) є закономірна стадійність перетворення форми дна матки впродовж перинатального періоду
Perinatal changes in the shape of the uterus were traced, and a certain shape of its bottom was determined in each of the months of the perinatal period of development. Material and methods. Features of the typical and variant anatomy of the uterus, vagina, ovaries and fallopian tubes were studied on 160 preparations of fetuses and newborns using a complex of morphological research methods: macroscopic, ordinary and thin dissection. Research results. It has been proven that the topography of the bottom of the uterus is characterized by the greatest variability of shape, which can be grooved, bumpy, flat and convex. The physiological disappearance of the groove on the uterus was observed, which is confirmed by established reliable correlations of average strength between the width of the uterine fundus, the indicators of which vary from 6.0±0.21 mm to 6.4±1.60 mm and the parietal-p fetal length (TPD) of the fetus. Conclusions. As a result of morphological studies, the following forms of the uterine fundus were established: grooved, tuberous, flat and convex. In our opinion, this (in the specified sequence) is the natural phase of the transformation of the shape of the bottom of the uterus during the perinatal period
Дод.точки доступу:
Мельник, В. В.
Кривецький, В. В.
Проняєв, Д. В.
Антонюк, О. П.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

20.

Мельник, В. В.
Міжпредметна інтеграція на заняттях із терапії [Текст] / В. В. Мельник // Клінічна та експериментальна патологія. - 2011. - Т. 10, № 3. - С. 49-50

Вільних прим. немає

Знайти схожі

1-20 21-36

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)