Головна Спрощенний режим Відео-інструкція Опис
Авторизація
Прізвище
Пароль
 

Бази даних


Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку
Книги
Періодичні видання
Бібліотечні видання
Вища освіта
Краєзнавство
Рідкісні видання
Зона пошуку
у знайденому
Формат представлення знайдених документів:
повнийінформаційнийкороткий
Відсортувати знайдені документи за:
авторомназвоюроком виданнятипом документа
Пошуковий запит: (<.>A=Рековець, О. Л.$<.>)
Загальна кількість знайдених документів : 85
Показані документи з 1 по 20
 1-20    21-40   41-60   61-80   81-85 
1.


   
    Стан мозкової гемодинаміки у хворих з м’якою та помірною артеріальною гіпертензією [Текст] / Ю. М. Сіренко [та ін.] // Український кардіологічний журнал. - 2004. - № 3. - С. 38-41

Рубрики: Гипертензия--кровь

   Гемодинамика

Дод.точки доступу:
Сіренко, Ю. М.
Радченко, Г. Д.
Рековець, О. Л.
Граніч, В. М.
Кушнір, С. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі
2.


    Рековець, О. Л.
    Лерканідипін у лікуванні артеріальної гіпертензії: різні аспекти дії в клінічному досвіді / О. Л. Рековець // Артериальная гипертензия. - 2018. - N 5. - С. 7-22


MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (лекарственная терапия)
Анотація: Одним з нових антагоністів кальцію III покоління є лерканідипін, який завдяки високій ліпофільності й судинній селективності здатний забезпечувати антигіпертензивний ефект, що розвивається поступово й триває понад 24 години. Матеріали та методи. У дослідження було включено 20 пацієнтів із м’якою й помірною артеріальною гіпертензією (середній рівень систолічного (САТ)/діастолічного артеріального тиску (ДАТ) — 149,12 ± 1,42/91,92 ± 0,93 мм рт.ст.). Критеріями включення в дослідження були: вік чоловіків і жінок від 18 до 75 років, м’яка й помірна есенціальна артеріальна гіпертензія. У 20 пацієнтів із м’якою й помірною артеріальною гіпертензією ми досліджували вплив лерканідипіну (Леркамен виробництва компанії «Берлін-Хемі», Німеччина) в дозі 20 мг один раз на добу на показники офісного артеріального тиску, артеріального тиску при добовому моніторуванні, центрального артеріального тиску й пружно-еластичні властивості артерій. Результати. У групі монотерапії лерканідипіном зниження офісних САТ/ДАТ становило 12,35/8,18 мм рт.ст. (р 0,01 для обох значень), частота серцевих скорочень зросла на 4,72 уд/хв. Загалом цільовий офісний артеріальний тиск 140/90 мм рт.ст. було досягнуто в 76,47 % хворих на фоні монотерапії лерканідипіном, при добовому моніторуванні тиск 130/80 мм рт.ст. було досягнуто в 76,47 %. У групі пацієнтів, які лікувалися лерканідипіном, за даними добового моніторування АТ спостерігалося достовірне зниження середньодобових показників САТ/ДАТ — на 8,65 ± 1,91/9,06 ± 2,17 мм рт.ст., р 0,01 для обох значень, а також достовірно зросла частота серцевих скорочень у нічний час — на 5,05 ± 1,86 уд/хв, р 0,05. Достовірним було зменшення індексу часу для САТ і ДАТ за весь період, за денний період, зменшення нічного ДАТ. Висновки. За даними офісного вимірювання артеріального тиску, лікування на основі лерканідипіну приводило до достовірного зниження офісного САТ/ДАТ на 12,35/8,18 мм рт.ст. За даними добового моніторування АТ, лікування на основі лерканідипіну в дозі 20 мг на добу достовірно знижувало середньодобовий САТ/ДАТ на 8,65/9,06 мм рт.ст. Центральний артеріальний тиск на фоні лікування лерканідипіном 20 мг на добу знизився достовірно на 12,18 мм рт.ст. Частка пацієнтів, які досягли цільового рівня офісного артеріального тиску й артеріального тиску при добовому моніторуванні, була однаковою — 76,47 %. Не спостерігалося достовірного впливу терапії лерканідипіном на зміни варіабельності серцевого ритму. Прийом лерканідипіну добре переносився хворими
Background. One of the new third-generation calcium antagonists is lercanidipine, which, due to its high lipophilicity and vascular selectivity, can provide a gradual antihypertensive effect that lasts more than 24 hours. Materials and methods. The study included 20 patients with mild to moderate arterial hypertension (mean systolic (SBP)/diastolic blood pressure (DBP) — 149.12 ± 1.42/91.92 ± 0.93 mmHg). The criteria for inclusion in the study were: age from 18 to 75 years, mild to moderate essential hypertension. In 20 patients with mild to moderate hypertension, we studied the effect of lercanidipine at a dose of 20 mg once daily on the indicators of office blood pressure, blood pressure in daily monitoring and on central blood pressure and elastic properties of the arteries. Results. In the group of monotherapy with lercanidipine, the reduction in office SBP/DBP amounted to 12.35/8.18 mmHg (p 0.01 for both values), heart rate increased by 4.72 bpm. In general, the target office blood pressure 140/90 mmHg was achieved in 76.47 % of patients against the background of monotherapy with lercanidipine; in daily monitoring, blood pressure 130/80 mmHg was achieved in 76.47 % of cases. In the group of patients treated with lercanidipine, according to ambulatory blood pressure monitoring, there was a significant decrease in the average daily SBP/DBP values by 8.65 ± 1.91/9.06 ± 2.17 mmHg, p 0.01 for both values, and heart rate at night also significantly increased — by 5.05 ± ± 1.86 bpm, p 0.05. The reduction in the time index for SBP and DBP for the entire period, the day period, and the reduction in the night SBP was reliable. Conclusions. According to the office measurement, treatment on the basis of lercanidipine resulted in a significant decrease in the office SBP/DBP by 12.35/8.18 mmHg. According to daily blood pressure monitoring, therapy with lercanidipine 20 mg significantly reduced daily SBP/DBP — by 8.65/9.06 mmHg, as well as central blood pressure — by 12.18 mmHg. The proportion of patients who achieved the target levels of office blood pressure and blood pressure in daily monitoring was the same — 76.47 %. There was no significant effect of lercanidipine on changes in heart rate variability. Lercanidipine administration was well tolerated by patients
Вільних прим. немає

Знайти схожі
3.


    Сіренко, Ю. М.
    Методи вимірювання артеріального тиску лікарями та пацієнтами [Текст] / Ю. М. Сіренко, О. Л. Рековець // Артериальная гипертензия. - 2018. - N 2. - С. 93-98


MeSH-головна:
АРТЕРИАЛЬНОЕ ДАВЛЕНИЕ -- ARTERIAL PRESSURE
КРОВЯНОГО ДАВЛЕНИЯ ИЗМЕРЕНИЕ -- BLOOD PRESSURE DETERMINATION (методы)
Анотація: Артеріальний тиск (АТ), що вимірюється лікарем на прийомі в кабінеті, називається офісним АТ, в домашніх умовах — домашнім АТ. Коли пацієнт самостійно вимірює артеріальний тиск в домашніх умовах — самомоніторування АТ. Коли АТ вимірюється протягом доби за допомогою спеціального портативного приладу — амбулаторне або добове (24-годинне) моніторування АТ. Аускультативний метод на сьогодні є офіційним еталоном неінвазивного визначення АТ для діагностики артеріальної гіпертензії. Крім того, він використовується для неінвазивної верифікації автоматичних вимірювачів артеріального тиску. На даний момент осцилометричні прилади становлять більше 80 % усіх автоматичних і напівавтоматичних приладів для побутового вимірювання АТ. Серед сучасних професійних апаратів для амбулаторного вимірювання і моніторування АТ осцилометричні прилади становлять близько половини, до 25 % — аускультативні і 25 % — комбіновані прилади. Найбільш простим ручним приладом для вимірювання артеріального тиску залишається ртутний сфігмоманометр. Саме при використанні ртутних сфігмоманометрів була доведена точність самого методу неінвазивного вимірювання артеріального тиску за Ріва-Роччі і Коротковим. Заборона ртуті в багатьох країнах сприяла розвитку і поширенню напів- і повністю автоматичних приладів для вимірювання артеріального тиску методом осцилометрії. АТ вимірюється двічі, з інтервалом 2–3 хвилини, і фіксується середня цифра з двох вимірів. Якщо різниця між результатами становить більше 5 мм рт.ст., необхідно ще раз виміряти артеріальний тиск
The arterial pressure measured in the doctor’s office is called office blood pressure (BP), while at home — home blood pressure. When the patient independently measures BP at home, it’s called self-monitoring of blood pressure. When blood pressure is measured during the day with a special portable device — ambulatory, or 24-hour, blood pressure monitoring. The auscultatory method is the official standard of non-invasive BP determination for the diagnosis of arterial hypertension. In addition, it is used for non-invasive verification of automatic blood pressure monitors. Today, oscillometric instruments account for more than 80 % of all automatic and semiautomatic devices for home measurement of blood pressure. Among the modern professional devices for ambulatory measurement and monitoring of blood pressure, oscillometric devices account for about half, up to 25 % — auscultatory devices, and 25 % — combined ones. Mercury sphygmomanometer remains the simplest manual device for measuring blood pressure. The accuracy of the method of non-invasive blood pressure measurement by Riva-Rocci and Korotkov was proved with the use of mercury sphygmomanometers. The prohibition of mercury in many countries contributed to the development and dissemination of semi- and fully automa-tic instruments for measuring blood pressure by the method of oscillometry. The blood pressure is measured twice with an interval of 2–3 minutes and the average figure from two measurements is fixed. If the difference between the results is more than 5 mmHg, then it is necessary to measure BP again
Дод.точки доступу:
Рековець, О. Л.

Вільних прим. немає

Знайти схожі
4.


    Сіренко, Ю. М.
    Фактори ризику, що впливають на прогноз у хворих з артеріальною гіпертензією [Текст] / Ю. М. Сіренко, Г. Д. Радченко, О. Л. Рековець // Артериальная гипертензия. - 2018. - N 2. - С. 59-69


MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (этиология)
ПРОГНОЗ -- PROGNOSIS
Анотація: В аналіз включено 524 пацієнти, яким проводили стандартне обстеження: вимірювання офісного артеріального тиску (АТ), добове моніторування АТ, ехокардіографію, електрокардіографію. Через 5 років після виписки зі стаціонару усім хворим поштою була розіслана анкета, що хворі заповнювали письмово з вказанням, які та коли перенесли несприятливі події (інфаркт міокарда, інсульт, нестабільна стенокардія, серцева або ниркова недостатність, інші серцево-судинні події, що потребували госпіталізації). У разі смерті пацієнта анкету заповнювали родичі. Вплив факторів на частоту виникнення несприятливих подій визначали за допомогою регресійного аналізу. Під час дослідження встановлено, що основними факторами, які були пов’язані з виникненням несприятливих подій (інфаркт, інсульт, нестабільна стенокардія, серцева недостатність, ниркова недостатність, смерть, госпіталізація через інші серцево-судинні події, цукровий діабет) в обстежених хворих, були: вік пацієнта, рівень систолічного АТ при виписці зі стаціонару, рівень пульсового АТ (ПАТ) при виписці зі стаціонару, наявність постінфарктного кардіо-склерозу, інсульту в анамнезі, збільшений порівняно з нормою розмір лівого передсердя, знижена фракція викиду лівого шлуночка, збільшена товщина міжшлуночкової перегородки, індекс маси міокарда лівого шлуночка більше 137 г/м2, наявність ЕКГ-ознак гіпертрофії лівого шлуночка більше 3 балів за критерієм Естеса, порушений добовий профіль діастолічного АТ (ДАТ), рівень середнього денного ПАТ більше 64 мм рт.ст. Незалежними від інших факторів ризику виникнення комбінованої кінцевої точки в обстежених хворих виявилися рівень офісного ПАТ при виписці зі стаціонару 64 мм рт.ст. та більше, значно знижена фракція викиду лівого шлуночка (менше 40 %), потовщення міжшлуночкової перегородки (більше 1,2 см), величина індексу маси міокарда лівого шлуночка 137 г/м2 та більше, кількість балів за Естесом більше 3, зниження ДАТ у нічний період менше 10 %, середній денний ПАТ при добовому моніторуванні АТ 64 мм рт.ст. і більше. Серед них незалежними від терапії, що призначалася, були рівень офісного ПАТ 64 мм рт.ст. і більше при виписці, знижена (менше 40 %) фракція викиду лівого шлуночка, порушення добового профілю АТ (добовий індекс для ДАТ менше 10 %) або середній денний ПАТ вищий від 64 мм рт.ст. Не виявлено достовірного впливу тієї чи іншої групи антигіпертензивних препаратів на частоту виникнення комбінованої точки. Для прогнозу обстежених хворих більше значення мало зниження АТ як такого, особливо ПАТ, а не те, яким антигіпертензивним препаратом вдавалося його знизити
524 patients, who were treated in specialized secondary hypertension unit, were included in 5-year reprospective analysis. All patients during hospital stay underwent standard examination: office blood pressure measurement, electrocardiography (ECG), echocardiography, blood pressure monitoring. After 5 years, all patients were mailed questionnaires, on which they answered by themselves. In case of patients death, their relatives answered. Mantel-Haenszel and Cox regression univariate and multivariate analysis was performed to detect independent risk factors for combined end-point (myocardial infarction, unstable angina, stroke, new heart failure, new renal failure, death, new diabetes mellitus, other cardiovascular events — coronary artery bypass graft, aortic aneurysm, etc.). The study found that main risk factors of end-point development were age, systolic ( 160 mmHg) and pulse ( 64 mmHg) blood pressure at the time of discharge from hospital, myocardial infarction and stroke/ transient ischemic attack in the past medical history, enlarged left atrium, decreased ejection fraction (less than 40 %), increased interventricular septum thickness ( 1.2 cm), left ventricular mass index 137 g/m2 , ECG signs of left ventricular hypertrophy (Estes 3), daily index 10 % (non-dippers) and day time pulse pressure 64 mmHg during blood pressure monitoring. Among indicated factors, independent ones were office pulse pressure 64 mmHg, ejection fraction 40 %, increased interventricular septum thickness ( 1.2 cm), left ventricular mass index 137 g/m2 , ECG signs of left ventricular hypertrophy (Estes 3), daily index 10 % (non-dippers) and daytime pulse pressure 64 mmHg during blood pressure monitoring. Such risk factors as office pulse pressure, decreased ejection fraction, non-dipper blood pressure profile and increased daytime pulse pressure saved their influence on prognosis independently from antihypertensive therapy. We did not find the benefits of any antihypertensive drug groups. Only level of blood pressure reduction (especial pulse pressure) was important for prognosis
Дод.точки доступу:
Радченко, Г. Д.
Рековець, О. Л.

Вільних прим. немає

Знайти схожі
5.


   
    Зміни офісного артеріального тиску та прихильність до лікування в пацієнтів з артеріальною гіпертензією в дослідженні ТРИМАРАН (ефективність генеричного препарату Комбісарт Н та Комбісарт (фіксована комбінація валсартану й амлодипіну)) / Ю. М. Сіренко [та ін.] // Артериальная гипертензия. - 2018. - N 6. - С. 9-26


MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (лекарственная терапия)
АНТИГИПЕРТЕНЗИВНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTIHYPERTENSIVE AGENTS (терапевтическое применение)
ЛЕКАРСТВЕННАЯ ТЕРАПИЯ КОМБИНИРОВАННАЯ -- DRUG THERAPY, COMBINATION (использование)
Анотація: Незважаючи на широкі можливості медикаментозного лікування, контроль артеріальної гіпертензії залишається не дуже добрим у цілому світі. Багато пацієнтів мають добрий результат при застосуванні комбінованої терапії й досягають цільового рівня артеріального тиску (АТ). Однак близько 2/3 із них приймають багатокомпоненту антигіпертензивну терапію. Найбільш ефективні фіксовані комбінації антигіпертензивних препаратів включають блокатори ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (блокатори рецепторів до ангіотензину або інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту) у комбінації з антагоністами кальцію та/або діуретиками. Мета: оцінити терапевтичну ефективність генеричної фіксованої потрійної комбінації валсартану/амлодипіну/гідрохлортіазиду і подвійної фіксованої комбінації валсартану/амлодипіну в лікуванні пацієнтів з артеріальною гіпертензією ІІ–ІІІ ступеня. Матеріали та методи. У дослідження включались пацієнти з помірною й тяжкою артеріальною гіпертензією без цукрового діабету. Пацієнти були поділені на 2 групи. Першій групі (n = 25) була призначена фіксована потрійна комбінація 160 мг валсартану/5 мг амлодипіну/12,5 мг гідрохлортіазиду один раз на добу вранці протягом 1 місяця. Пацієнти другої групи (n = 25) отримували за аналогічною схемою подвійну фіксовану комбінацію 160 мг валсартану/5 мг амлодипіну один раз на добу вранці протягом 1 місяця. Якщо через 1 місяць терапії був досягнутий цільовий рівень офісного АТ, то пацієнти продовжували приймати призначену терапію в попередній дозі. Якщо через 1 місяць лікування не було досягнення цільового рівня офісного АТ 140/90 мм рт.ст., пацієнтам першої групи призначалася таблетка препарату Комбісарт Н у дозі 160 мг валсартану/10 мг амлодипіну/12,5 мг гідрохлортіазиду ще на 1 місяць. Пацієнтам другої групи призначалася 1 таблетка препарату Комбісарт — 160 мг валсартану/10 мг амлодипіну ще на 1 місяць. Якщо через 2 місяці терапії було досягнуто цільовий рівень офісного АТ, то пацієнти продовжували приймати призначену терапію в попередній дозі. Якщо через 2 місяці лікування не було досягнення цільового рівня офісного АТ 140/90 мм рт.ст., пацієнтам першої групи призначалася додатково таблетка препарату Комбісарт (160 мг валсартану/5 мг амлодипіну) на вечірній прийом ще на 1 місяць. Пацієнтам другої групи призначалася додатково таблетка препарату Комбісарт Н у дозі 160 мг валсартану/10 мг амлодипіну/12,5 мг гідрохлортіазиду на 1 місяць. Через 3 місяці лікування відбувався контроль терапії. Результати. У дослідження було включено 50 пацієнтів із помірною й тяжкою артеріальною гіпертензією. Середній вік хворих становив 54,9 ± 1,8 (25–75) року. Середня маса тіла становила 92,4 ± 2,6 кг. Середній індекс маси тіла — 31,2 ± 0,7 кг/м2. Середні цифри офісного систолічного (САТ) і діастолічного АТ (ДАТ) на початку дослідження становили 161,7 ± 1,8 мм рт.ст. і 98,5 ± 1,4 мм рт.ст. відповідно. Середня офісна частота серцевих скорочень — 70,7 ± 1,4 уд/хв. Середні рівні АТ при амбулаторному моніторуванні становили для САТ 140,8 ± 1,1 мм рт.ст., для ДАТ — 84,4 ± 1,2 мм рт.ст. Середня добова частота серцевих скорочень — 71,5 ± 1,5 уд/хв. Тільки 5 (10 %) пацієнтів мали нормальну масу тіла, 17 (34 %) пацієнтів мали надлишкову масу тіла, 19 (38 %) пацієнтів мали ожиріння I ступеня, 6 (12 %) пацієнтів — ожиріння II ступеня, 3 пацієнти (6 %) мали ожиріння III ступеня. Зниження офісного АТ становило 35,6/22,5 мм рт.ст. (р 0,05) у цілому по групі, 35/19 мм рт.ст. (р 0,05) і 42/26 мм рт.ст. (р 0,05) — при застосуванні подвійної і потрійної комбінації відповідно. Досягнення цільового АТ при офісному вимірюванні становило 93,3 % у всій групі, 90,9 % — при подвійній комбінації та 95,7 % — при потрійній комбінації. Потрійна комбінація була більш ефективною в зниженні офісного артеріального тиску порівняно з подвійною комбінацією, і її застосування не супроводжувалось збільшенням побічних ефектів. Відміна препарату спостерігалась у 7 (14 %) пацієнтів, переважно за рахунок побічної дії у вигляді серцебиття й набряків гомілок на фоні прийому амлодипіну. У групі подвійної комбінації відміна була в 3 (6 %) пацієнтів, у групі потрійної комбінації — у 4 (8 %) пацієнтів. Прийом подвійної й потрійної фіксованої комбінації сприяв покращенню прихильності пацієнтів до лікування за опитувальником Моріскі — Гріна. Висновки. Фіксовані генеричні комбінації валсартану/амлодипіну і валсартану/амлодипіну/гідрохлортіазиду були ефективні в зниженні офісного артеріального тиску в пацієнтів з помірною й тяжкою гіпертензією, сприяли покращенню прихильності до лікування й добре переносилися хворими
Background. In spite of the wide possibilities of medical treatment, control of hypertension is not very good in the whole world. Many patients achieve a good result when using combination therapy and reach the target blood pressure level. However, about 2/3 of them take multicomponent antihypertensive therapy. The most effective fixed combinations of antihypertensive drugs include renin-angiotensin-aldosterone system blockers (blockers of angiotensin II receptors or angiotensin-converting enzyme inhibitors) in combination with calcium antagonists and/or diuretics. Purpose of this study was to evaluate the therapeutic efficacy of generic fixed triple combination of valsartan/amlodipine/hydrochlorothiazide and fixed double combination of valsartan/amlodipine in the treatment of patients with stage II–II hypertension. Materials and methods. The study included 50 patients with moderate and severe hypertension without diabetes mellitus. They were divided into 2 groups. A fixed triple combination of 160 mg valsartan/5 mg amlodipine/12.5 mg hydrochlorothiazide was administered to the first group (n = 25) once a day, in the morning for 1 month. Patients in the second group (n = 25) received a fixed double combination of 160 mg valsartan/5 mg amlodipine once a day, in the morning for 1 month, according to the same scheme. If after 1 month of therapy the target level of office blood pressure was achieved, patients continued to receive the prescribed therapy in the previous dose. If after 1 month of treatment the target level of office blood pressure 140/90 mmHg was not achieved, patients of the first group received tablet of Kombisart H — 160 mg valsartan/10 mg amlodipine/12.5 mg hydrochlorothiazide for another 1 month. Patients in the second group received 1 tablet of Kombisart — 160 mg valsartan/10 mg amlodipine for another 1 month. If after 2 months of treatment the target level of office blood pressure 140/90 mmHg was not achieved, patients of the first group were additionally administered 1 tablet of Kombisart (160 mg valsartan/5 mg amlodipine) with evening meal for another 1 month. Patients in the second group additionally received Kombisart H at a dose of 160 mg valsartan/10 mg amlodipine/12.5 mg hydrochlorothiazide per month. After 3 months of treatment, there was the control of therapy. Results. The study included 50 patients with moderate and severe hypertension. The average age of patients was 54.9 ± 1.8 (25–75) years. The average body weight was 92.4 ± 2.6 kg. The average body mass index — 31.2 ± 0.7 kg/m2. The average office of systolic (SBP) and diastolic blood pressure (DBP) at baseline were 161.7 ± 1.8 mmHg and 98.5 ± 1.4 mmHg, respectively. The office heart rate was 70.7 ± 1.4 bpm. Average blood pressure levels at ambulatory monitoring were 140.8 ± 1.1 mmHg for SBP and 84.4 ± 1.2 mmHg for DBP. Average daily heart rate — 71.5 ± 1.5 bpm. Only 5 (10 %) patients had normal body weight, 17 (34 %) were overweight, 19 (38 %) had obesity degree I, 6 (12 %) — obesity degree II, 3 (6 %) persons — obesity degree III. A decrease in the office blood pressure (SBP/DBP) in general was 35.6/22.5 mmHg (p 0.05), 35/19 mmHg (p 0.05) on the double combination and 42/26 mmHg (p 0.05) on the triple combination. The rate of achieving target BP in office monitoring was 93.3 % in the whole group, 90.9 % — on the double combination and 95.7 % — on triple combination. The triple combination was more effective in reducing office blood pressure compared to the double combination that was not accompanied by an increase in side effects. The withdrawal of the drug was observed in 7 (14 %) patients, mainly due to side effects in the form of palpitations and edema of the legs on the background of amlodipine administration. In the group of double combination, withdrawal was only in 3 (6 %) patients, in the triple combination group — in 4 (8 %). The double and triple fixed combination improved the patient’s adherence to treatment according to Morisky-Green questionnaire. Conclusions. Fixed generic combinations of valsartan/amlodipine and valsartan/amlodipine/hydrochlorothiazide were effective in reducing the level of office blood pressure in patients with moderate and severe hypertension, improving adherence to treatment and were well tolerated
Дод.точки доступу:
Сіренко, Ю. М.
Рековець, О. Л.
Торбас, О. О.
Кушнір, С. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі
6.


   
    Вплив блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ на зміну офісного, центрального артеріального тиску та циркадність артеріального тиску залежно від ранкового або вечірнього прийому [Текст] / О. Л. Рековець [та ін.] // Український кардіологічний журнал. - 2019. - № 5. - С. 23-32


MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (лекарственная терапия)
АРТЕРИАЛЬНОЕ ДАВЛЕНИЕ -- ARTERIAL PRESSURE (действие лекарственных препаратов)
АНГИОТЕНЗИНА II РЕЦЕПТОРОВ ТИПА 2 БЛОКАТОРЫ -- ANGIOTENSIN II TYPE 2 RECEPTOR BLOCKERS (терапевтическое применение)
ЦИРКАДНЫЙ РИТМ -- CIRCADIAN RHYTHM (действие лекарственных препаратов)
ЛЕКАРСТВ СХЕМЫ ПРИЕМА СОБЛЮДЕНИЕ -- MEDICATION ADHERENCE
Анотація: Застосування олмесартану, азилсартану та телмісартану однаково ефективно знижувало офісний і центральний АТ при прийомі як у ранкові години, так і у вечірні години та не мав статистично значущого впливу на зміни циркадності АТ
Дод.точки доступу:
Рековець, О. Л.
Сіренко, Ю. М.
Торбас, О. О.
Кушнір, С. М.
Примак, Г. Ф.

Вільних прим. немає

Знайти схожі
7.


   
    Вплив блокаторів рецепторів ангіотензину II на зміни артеріального тиску при добовому моніторуванні залежно від ранкового або вечірнього прийому [Текст] / О. Л. Рековець [та ін.] // Український кардіологічний журнал. - 2019. - № 2. - С. 32-47


MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (лекарственная терапия)
АРТЕРИАЛЬНОЕ ДАВЛЕНИЕ -- ARTERIAL PRESSURE (действие лекарственных препаратов)
ХРОНОТЕРАПИЯ -- CHRONOTHERAPY
ЦИРКАДНЫЙ РИТМ -- CIRCADIAN RHYTHM
Анотація: Мета роботи - оцінити вплив блокаторів рецепторів ангіотензину II олмесартану, азилсартану та телмісартану при прийомі їх у ранкові або вечірні години на показники артеріального тиску (АТ) при добовому моніторуванні у хворих з артеріальною гіпертензією (АГ). Матеріали і методи. У дослідження залучили 126 пацієнтів із м’якою та помірною АГ. Хворих розділили на шість груп: 20 пацієнтів, що приймали олмесартан у дозі 20-40 мг у ранкові години; 20 пацієнтів, що приймали олмесартан у дозі 20-40 мг у вечірні години; 21 пацієнт, що приймав азилсартан у дозі 40-80 мг у ранкові години; 20 пацієнтів, що приймали азилсартан у дозі 40-80 мг у вечірні години; 22 пацієнти, що приймали телмісартан у дозі 40-80 мг у ранкові години; 23 пацієнти, що приймали телмісартан у дозі 40-80 мг у вечірні години. Пацієнти проходили первинне обстеження та повторне - через 3 міс терапії. Результати та обговорення. Вечірній прийом олмесартану порівняно з ранковим приводив до більш вираженого зниження добового систолічного АТ - відповідно (11,09±2,30) та (4,06±2,25) мм рт. ст. (р0,01). Зміни добового діа- столічного АТ були статистично незначущими, хоча зниження при прийомі у вечірні години було більш значним порівняно з ранковим прийомом ((8,38±2,58) проти (3,38±2,31) мм рт. ст.). Зміни добового АТ на тлі прийому азилсартану у вечірні або ранкові години були статистично значущими, але не відрізнялися між собою ((13,06±2,65)/(9,76±1,73) проти (12,71±1,62)/(7,00±1,50) мм рт. ст.). Зниження добового АТ на тлі прийому телмісартану було статистично значуще більш виражене при ранковому прийомі порівняно з вечірнім прийомом ((16,48±2,86)/(12,56±2,80) проти (4,93±1,53)/(5,40±1,89) мм рт. ст.; р0,01). Таким чином, ранковий прийом більш виражено знижував середньодобовий АТ на тлі прийому телмісартану, а вечірній прийом - на тлі прийому олмесартану. Азилсартан однаково знижував АТ як при прийомі у вечірні години, так і в ранкові. Частота досягнення цільового АТ при добовому моніторуванні на тлі прийому олмесартану, азилсартану та телмісартану становила відповідно 71,80; 71,0 та 75,61 %. Висновки. Прийом телмісартану більш виражено знижував середньодобовий АТ при прийомі в ранкові години порівняно з вечірнім прийомом, олмесартан краще знижував середньодобовий АТ при прийомі у вечірні години, а прийом азилсартану однаково впливав на зниження АТ незалежно від часу прийому препарату
The aim - to evaluate the effect of angiotensin II receptor blockers olmesartan, azilsartan and telmisartan when administered in the morning or evening hours on blood pressure (BP) indices during daily monitoring in patients with arterial hypertension (AH). Materials and methods. The study involved 126 patients with mild to moderate hypertension who were selected to compare the effect of angiotensin II receptor blockers - olmesartan, azilsartan and telmisartan - in the morning and evening hours. They were divided into 6 groups: 20 patients taking olmesartan at a dose of 20-40 mg in the morning, 20 patients taking olmesartan at a dose of 20-40 mg in the evening, 21 patients taking azilsartan at a dose of 40-80 mg in the morning, 20 patients taking azilsartan at a dose of 40-80 mg in the evening, 22 patients taking telmisartan at a dose of 40-80 mg in the morning, 23 patients taking telmisartan at a dose of 40-80 mg in the evening. Patients underwent primary examination and repeated one - after 3 months of therapy. Results and discussion. Evening reception of olmesartan, compared with morning one, led to a more pronounced decrease in diurnal systolic blood pressure (SBT) - (11.09±2.30) vs (4.06±2.25) mm Hg (p0.01). Changes in diurnal diastolic blood pressure (DBP) were statistically insignificant, although its decrease during evening reception was more significant compared to decrease during morning reception ((8.38±2.58) mm Hg versus (3.38±2.31) mm Hg). Changes in daily blood pressure against reception of azilsartan in the evening and morning hours were statistically significant, but did not differ from each other ((13.06±2.65)/(9.76±1.73) vs. (12.71±1.62)/(7.00±1.50) mm Hg). Reduction of diurnal blood pressure at the background of telmisartan administration was statistically significantly more pronounced in the morning than in the evening intake ((16.48±2.86)/(12.56±2.80) vs. (4.93±1.53)/(5.40±1.89) mm Hg, p0.01). Thus, morning reception more significantly lowered the average daily blood pressure against the background of taking telmisartan, and the evening reception - against the background of taking olmesartan. Azilsartan equally reduced the blood pressure both at evening and morning admission. The rate of achievement of target BP at daily monitoring against the background of the administration of olmesartan, azilsartan and telmisartan was 71.80; 71.0 and 75.61 %, respectively. Conclusions. Admission of telmisartan more significantly reduced the average daily blood pressure in morning hours compared to evening hours, olmesartan better lowered the average daily blood pressure when taken in the evening, and the use of azilsartan equally affected the decrease in blood pressure regardless of the time of taking the drug
Дод.точки доступу:
Рековець, О. Л.
Сіренко, Ю. М.
Торбас, О. О.
Кушнір, С. М.
Примак, Г. Ф.

Вільних прим. немає

Знайти схожі
8.


   
    Зміни артеріального тиску при добовому моніторуванні в пацієнтів з артеріальною гіпертензією в дослідженні Тримаран (переваги потрійної фіксованої комбінації над подвійною) [Текст] / О. Л. Рековець [та ін.] // Артериальная гипертензия. - 2019. - N 1. - С. 17-32


MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (лекарственная терапия)
АНТИГИПЕРТЕНЗИВНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTIHYPERTENSIVE AGENTS (терапевтическое применение)
Анотація: Метою дослідження було оцінити терапевтичну ефективність генеричного комбінованого препарату Комбісарт Н (фіксована потрійна комбінація валсартану/амлодипіну/гідрохлортіазиду виробництва АТ «Київський вітамінний завод») порівняно з препаратом Комбісарт (подвійна фіксована комбінація валсартану/амлодипіну виробництва АТ «Київський вітамінний завод») у лікуванні пацієнтів з артеріальною гіпертензією ІІ–ІІІ ступеня. Завдання дослідження: вивчити терапевтичну ефективність фіксованої потрійної й подвійної комбінації в лікуванні артеріальної гіпертензії; вивчити переносимість і можливі побічні реакції препаратів, що входять до складу комбінацій, які досліджувались. Матеріали та методи. У дослідження були включені 50 пацієнтів з артеріальною гіпертензією ІІ–ІІІ ступеня. Проводили офісне вимірювання артеріального тиску (АТ), добове моніторування АТ, біохімічне дослідження крові, оцінювали якість життя в динаміці за показниками опитувальника якості життя EQ-5D, вплив терапії на показники еректильної функції в чоловіків за допомогою анкети МІЕД (Міжнародний індекс еректильної дисфункції), жорсткість судинної стінки оцінювали за допомогою швидкості поширення пульсової хвилі на початку та через 3 місяці терапії. Результати. Зниження середньодобового АТ у цілому по групі становило 20,0/18,6 мм рт.ст. (р 0,05), на подвійній (Комбісарт) комбінації — 18,0/16,1 мм рт.ст. (р 0,05); на потрійній (Комбісарт Н) комбінації — 23,8/20,7 мм рт.ст. (р 0,05). Зниження середньоденного АТ у цілому по групі становило 24,8/21,0 мм рт.ст. (р 0,05), на подвійній (Комбісарт) комбінації — 19,4/17,8 мм рт.ст. (р 0,05), на потрійній (Комбісарт Н) комбінації — 17,8/22,6 мм рт.ст. (р 0,05). Зниження середньонічного АТ у цілому по групі становило 18,4/17,7 мм рт.ст. (р 0,05); на подвійній (Комбісарт) комбінації — 17,0/12,1 мм рт.ст. (р 0,05), на потрійній (Комбісарт Н) комбінації — 20,5/18,2 мм рт.ст. (р 0,05). Досягнення цільового АТ при добовому моніторуванні в цілому по групі становило 86 %: 77,3 % пацієнтів — на подвійній комбінації, у 95,2 % — на потрійній комбінації. Висновки. Потрійна комбінація Комбісарт Н була більш ефективною в зниженні артеріального тиску при добовому моніторуванні порівняно з подвійною комбінацією Комбісарт без збільшення побічних ефектів
Background. The purpose of the study was to evaluate the therapeutic efficacy of the generic combination (a triple fixed combination of valsartan/amlodipine/hydrochlorothiazide (val/aml/HCT) compared to a double fixed combination of valsartan/amlodipine) in the treatment of patients with stage II–III hypertension. The objectives were: to study the therapeutic efficacy of a triple fixed and double combination in the treatment of hypertension; to investigate the tolerability and possible adverse reactions of the drugs included in the composition of the studied compounds. Materials and methods. The study involved 50 patients with stage II–III hypertension. The office measurement of blood pressure, ambulatory blood pressure monitoring, biochemical blood tests were performed, quality of life was assessed using EQ-5D questionnaire; the effect of therapy on male erectile function parameters was evaluated with the help of the International Index of Erectile Function, and vascular wall stiffness — according to pulse wave velocity in the beginning of therapy and 3 months after. Results. A decrease in the average daily blood pressure in the general group was 20.0/18.6 mmHg (p 0.05), 18.0/16.1 mmHg (p 0.05) on double combination (val/aml) and 23.8/20.7 mmHg (p 0.05) on triple combination (val/aml/HCT). A decrease in the average daytime blood pressure in the general group was 24.8/21.0 mmHg (p 0.05), 19.4/17.8 mmHg (p 0.05) on double (val/aml) and 17.8/22.6 mmHg (p 0.05) on triple combination (val/aml/HCT). A decrease in the average nocturnal blood pressure in the ge-neral group was 18.4/17.7 mmHg (p 0.05), 17.0/12.1 mmHg (p 0.05) on double (val/aml) and 20.5/18.2 mmHg (p 0.05) on triple (val/aml/HCT) combination. Achievement of target blood pressure during ambulatory blood pressure monitoring in all patients was 86 %, in the group of double (val/aml) combina-tion — 77.3 %, and 95.2 % in patients who received triple (val/aml/HCT) combination. Conclusions. A triple fixed combination (val/aml/HCT) was more effective in reducing blood pressure with daily monitoring compared to a double fixed (val/aml) combination which was not accompanied by an increase in side effects
Дод.точки доступу:
Рековець, О. Л.
Сіренко, Ю. М.
Торбас, О. О.
Кушнір, С. М.
Примак, Г. Ф.

Вільних прим. немає

Знайти схожі
9.


   
    Структура пацієнтів із резистентною артеріальною гіпертензією [Текст] / О. Л. Рековець [та ін.] // Артериальная гипертензия. - 2018. - N 1. - С. 46-66


MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (патофизиология)
АНТИГИПЕРТЕНЗИВНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTIHYPERTENSIVE AGENTS (терапевтическое применение)
Анотація: Неконтрольований артеріальний тиск в осіб (АТ) пов’язаний із чотириразовим збільшенням ризику розвитку серцево-судинних подій порівняно з пацієнтами з АГ, які досягли цільового рівня АТ. Мета: оцінити загальну характеристику пацієнтів із резистентною АГ, які проходили стаціонарне лікування у відділенні симптоматичних гіпертензій ДУ «ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України», та визначити досягнення цільового рівня артеріального тиску в пацієнтів із резистентною АГ, які приймають 3 антигіпертензивні препарати та більше. Матеріали та методи. У дослідження було включено 1146 пацієнтів із резистентною АГ, які приймали 3 антигіпертензивні препарати та більше і лікувалися у відділенні симптоматичних гіпертензій ДУ «ННЦ «Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска» НАМН України». Рівень офісного АТ при надходженні хворих у відділення при прийомі 3 антигіпертензивних препаратів і більше становив ≥ 140/90 мм рт.ст.: середній рівень систолічного (САТ)/діастолічного АТ (ДАТ) був 174,60 ± 0,64/100,50 ± 0,38 мм рт.ст. Пацієнтам проводили такі обстеження: вимірювання зросту та маси тіла, офісного АТ, добове моніторування артеріального тиску, ехокардіографічне дослідження, вимірювання швидкості поширення пульсової хвилі та центрального артеріального тиску, визначення нічного апное сну, загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові, визначення рівнів тиреотропного гормона, Т3, Т4, реніну крові, альдостерону крові та їх співвідношення, визначення метанефринів сечі, кортизолу. Результати. Серед пацієнтів із резистентною артеріальною гіпертензією жінок було більше, ніж чоловіків, — 62,7 проти 36,7 % відповідно. Серед них у 5 % була виявлена вторинна АГ, де в структурі переважну частку становили ренопаренхімна артеріальна гіпертензія, аденома наднирників із гіперальдостеронізмом та порушення функції щитоподібної залози з гіпотиреозом. У 16,6 % пацієнтів із резистентною АГ відмічався цукровий діабет 2-го типу, 15,8 % пацієнтів перенесли порушення мозкового кровообігу в анамнезі, де переважав ішемічний інсульт — 12,8 %. У пацієнтів, у яких не було досягнуто цільового САТ (31 %), спостерігались достовірно вищі показники АТ при надходженні в стаціонар. У них відмічались достовірно вищий рівень кортизолу крові (155,0 ± 44,0 нг/л проти 35,9 ± 20,8 нг/л), вищий індекс маси міокарда лівого шлуночка (147,50 ± 3,46 г/м2 проти 135,30 ± 1,74 г/м2), частіше спостерігались ожиріння (42,9 проти 37,5 %), аномалії розвитку нирок (2,7 проти 0,8 %), облітеруючий атеросклероз нижніх кінцівок (2,0 проти 0,2 %), структурні зміни наднирників (3,0 проти 1,2 %), нефропатія (1,3 проти 0,2 %), вищий ступінь серцевої недостатності (СН 2А стадії; 16,9 проти 8,5 %). Ступінь зниження офісного АТ серед пацієнтів, які приймали 3 антигіпертензивні препарати та більше, загалом становив для САТ 43,47 ± ± 0,65 мм рт.ст., для ДАТ — 20,33 ± 0,74 мм рт.ст., р 0,001 для обох значень. ДАТ між пацієнтами, які приймали 3 препарати та 4 препарати і більше, достовірно не відрізнявся та становив 19,88 і 20,81 мм рт.ст. відповідно, а офісний САТ достовірно більше знизився в пацієнтів, які приймали 4 препарати та більше, — на 45,78 мм рт.ст. порівняно з групою, яка приймала 3 препарати, — 41,3 мм рт.ст., р 0,001. Висновки. Вторинна артеріальна гіпертензія була виявлена в 5 % хворих із резистентною гіпертензією, в структурі найбільшу частку становили ренопаренхімна гіпертензія, аденома наднирників із гіперальдостеронізмом та порушення функції щитоподібної залози з гіпотиреозом
Patients with uncontrolled blood pressure (BP) have a fourfold increase in the risk of developing cardiovascular events compared to those with hypertension who have reached the target blood pressure. The purpose of the study was to evaluate the structural characteristics of patients with resistant arterial hypertension (AH) undergoing in-patient treatment at the department of symptomatic hypertensions of the SI “NSC “M.D. Strazhesko Institute of Cardiology” of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine” and to determine the achievement of the target blood pressure in patients with resistant AH taking three or more antihypertensive drugs. Materials and methods. The study included 1,146 patients with resistant AH who received 3 or more antihypertensive drugs and were treated at the department of symptomatic hypertensions of the SI “NSC “M.D. Strazhesko Institute of Cardiology” of the National Aca-demy of Medical Sciences of Ukraine”. The level of office BP at admission to the department was ≥ 140/90 mmHg if patients took 3 or more AH drugs. The average level of systolic (SBP)/diastolic blood pressure (DBP) was 174.60 ± 0.64/100.50 ± 0.38 mmHg. Patients underwent the following examinations: body height and weight measurements, office BP, daily blood pressure monitoring, echocardiography, pulse wave velocity and central blood pressure, sleep apnea determination, general blood count, blood biochemical analysis, evaluating the levels of thyroid-stimulating hormone, Т3, Т4, blood renin, blood aldosterone and their correlation, determination of urine metanephrine, cortisol. Results. Among patients with resistant arterial hypertension, there were more women (63 %) than men (37 %). Secondary hypertension was found in 5 %; renoparenchymal arterial hypertension, adrenocortical adenoma with hyperaldesononism and abnormal thyroid function with hypothyroidism predominated in the structure. 16.6 % of patients with resistant arterial hypertension had type 2 diabetes mellitus, 15.8 % — a history of cerebrovascular accident, with an ischemic stroke prevalence of 12.8 %. Patients who did not achieve target SBP (31 %) had significantly higher blood pressure at admission. They had a significantly higher blood cortisol level (155.0 ± 44.0 ng/l vs 35.9 ± 20.8 ng/l), higher left ventricular mass index (147.50 ± 3.46 g/m2 vs 135.30 ± 1.74 g/m2), obesity (42.9 vs 37.5 %), kidney abnormality (2.7 vs 0.8 %), obliterating lower limb atherosclerosis (2.0 vs 0.2 %), structural alterations in the adrenal gland (3.0 vs 1.2 %), nephropathy (1.3 vs 0.2 %), and higher degree of heart failure (16.9 vs 8.5 %). The degree of office blood pressure reduction among patients who received 3 or more drugs was 43.47 ± 0.65 mmHg for SBP and 20.33 ± 0.74 mmHg for DBP, p 0.001 for both values. The DBP did not differ significantly between patients taking 3 and 4 drugs or more — 19.88 and 20.81 mmHg, respectively, and the office SBP significantly decreased in patients taking 4 drugs or more — by 45.78 mmHg compared with the group taking 3 drugs — 41.3 mmHg, p 0.001. Conclusions. Secondary arterial hypertension was found in 5 % of patients with resistant hypertension; renoparenchymal hypertension, adrenocortical adenoma with hyperaldesononism and abnormal thyroid function with hypothyroidism prevailed in the structure
Дод.точки доступу:
Рековець, О. Л.
Торбас, О. О.
Кушнір, С. М.
Пономарева, Г. В.
Примак, Г. Ф.
Граніч, В. М.
Крушинська, Н. А.
Поліщук, С. А.
Сидоренко, П. І.
Сіренко, Ю. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі
10.


    Сіренко, Ю. М.
    Раміприл у пацієнтів з артеріальною гіпертензією як монотерапія або комбінації з гідрохлортіазидом [Текст] / Ю. М. Сіренко, О. Л. Рековець // Артеріальна гіпертензія. - 2017. - № 1. - С. 81-91

Анотація: На сьогодні розроблена ефективна антигіпертензивна терапія, що значно знижує ризик серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ). Одним із завдань терапії АГ є забезпечення контролю показників артеріального тиску нижче від цільових рівнів, що сприяє зниженню ризику серцево-судинної захворюваності та смертності. Застосування інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту є виправданим завдяки їх високій ефективності при лікуванні та профілактиці артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності, захворювань нирок, а також діабетичної нефропатії. Основні дослідження з вивчення антигіпертензивної ефективності та безпеки використання раміприлу в пацієнтів із м’якою та помірною АГ довели переваги його призначення як препарату вибору в таких пацієнтів. Діуретики як клас стали практично ідеальними агентами при необхідності призначення другого препарату, оскільки вони потенціюють дію агентів усіх інших класів. Тому комбінація раміприлу з гідрохлортіазидом може розглядатися як одна з найбільш оптимальних у лікуванні пацієнтів з АГ
Дод.точки доступу:
Рековець, О. Л.

Вільних прим. немає

Знайти схожі
11.


   
    Оптимізація лікування пацієнтів з артеріальною гіпертензією та супутньою ішемічною хворобою серця із застосуванням Тризипіну (мельдонію) [Текст] / Ю. М. Сіренко [и др.] // Артеріальна гіпертензія. - 2017. - № 1. - С. 31-43


Рубрики: Тризипин

MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (лекарственная терапия)
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA (лекарственная терапия)
ЦИТРУЛЛИН -- CITRULLINE (терапевтическое применение)
Анотація: У літературі обговорюється застосування метаболічної терапії в пацієнтів із кардіологічною патологією, у тому числі вплив такої терапії на функцію ендотелію. Одним із найбільш популярних метаболічних препаратів є мельдоній. Метою нашого дослідження було вивчити вплив мельдонію в пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) та ішемічною хворобою серця (ІХС) на рівень артеріального тиску (АТ) та цитруліну крові через 1 місяць терапії. Первинною кінцевою точкою були зміни рівня цитруліну крові в пацієнтів групи комбінованої терапії із застосуванням мельдонію (препарат Тризипін для ін’єкцій та таблетки Тризипін лонг). Вторинною кінцевою точкою було зниження та досягнення цільового рівня АТ ( 140/90 мм рт.ст.), покращення якості життя за опитувальником EQ-5D, зміни еректильної функції в чоловіків, покращення прихильності до лікування. Матеріали та методи. Ми проводили спостереження за 38 хворими з АГ та ІХС (24 чоловіки, 14 жінок). Усіх пацієнтів було розподілено на 2 групи терапії. Хворим першої групи (n
Дод.точки доступу:
Сіренко, Ю. М.
Рековець, О. Л.
Кушнір, С. М.
Торбас, О. О.
Гавриленко, Т. І.
Рижкова, Н. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі
12.


   
    Відкрите клінічне дослідження антигіпертензивної ефективності генеричного препарату телмісартан (ХІПотел) або комбінації із S–амлодипіном (Семлопін) чи гідрохлортиазідом у ТЕРапії пацієнтів із м’якою та помірною артеріальною гіпертензією (результати дослідження ХІПСТЕР–АГ) [Текст] / Ю. М. Сіренко [и др.] // Артеріальна гіпертензія. - 2017. - № 1. - С. 11-23


Рубрики: Телмисартан

   S–амлодипин

MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (лекарственная терапия)
КРОВЯНОГО ДАВЛЕНИЯ МОНИТОРИНГ АМБУЛАТОРНЫЙ -- BLOOD PRESSURE MONITORING, AMBULATORY
АМЛОДИПИН -- AMLODIPINE
КЛИНИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ -- CLINICAL TRIAL
Анотація: Мета: оцінити антигіпертензивний ефект генеричного препарату телмісартан (Хіпотел виробництва компанії «Кусум Фарм», Україна) як монотерапії або в комбінації із S-амлодипіном (Семлопін виробництва компанії «Кусум Фарм», Україна) у пацієнтів із м’якою та помірною артеріальною гіпертензією (АГ). Матеріали та методи. У дослідження було включено 40 пацієнтів із м’якою та помірною АГ. Після семиденного періоду відміни всіх медикаментозних засобів пацієнти проходили початкове обстеження та розподіл на групи методом сліпих конвертів залежно від призначеної антигіпертензивної терапії. У кінці періоду відміни оцінювали повторно критерії включення в дослідження. Якщо пацієнт відповідав критеріям включення й не мав критеріїв виключення, то відбувалася рандомізація пацієнта. Призначали Хіпотел у дозі 40–80 мг один раз на добу протягом 2 тижнів. При недосягненні цільового рівня артеріального тиску (АТ) менше від 140/90 мм рт.ст. додавали Семлопін 2,5–5 мг один раз на добу ще протягом 1 місяця. Якщо не було досягнення цільового рівня АТ, додавали гідрохлортіазид у дозі 12,5 мг один раз на добу. Термін спостереження становив 6 місяців. Результати. Середній вік хворих становив 55,85 ± 2,09 року. Середня маса тіла становила 87,30 ± 2,77 кг. Середній індекс маси тіла — 29,41 ± 0,63 кг/м2. Середні цифри офісного систолічного АТ (САТ) та діастолічного АТ (ДАТ) на початку дослідження становили 155,88 ± 1,63 мм рт.ст. та 92,60 ± 1,43 мм рт.ст. відповідно. Середня офісна частота серцевих скорочень (ЧСС) — 71,40 ± 1,29 уд/хв. Середні рівні АТ при амбулаторному моніторуванні становили: САТ — 139,37 ± 1,49 мм рт.ст., ДАТ — 82,47 ± 1,84 мм рт.ст. Середня добова ЧСС — 71,38 ± 1,32 уд/хв. На фоні терапії Хіпотелом у загальній групі зниження офісного АТ на етапах 14 днів, 4 тижні, 8 тижнів та 24 тижні становило 14,0/7,7 мм рт.ст., 22,0/10,7 мм рт.ст., 25,5/13,5 мм рт.ст., 26,8/12,3 мм рт.ст. відповідно (р 0,05) для всіх значень. Зниження артеріального тиску при добовому моніторуванні на фоні прийому Хіпотелу через 24 тижні лікування становило за весь період 15,7/9,3 мм рт.ст., за денний період — 15,3/9,2 мм рт.ст., за нічний пе­ріод — 15,4/8,7 мм рт.ст. (р 0,05) для всіх значень. Досягнення цільового рівня АТ при офісному вимірюванні становило в цілому по групі 80 %, при монтерапії Хіпотелом у всіх 100 % пацієнтів було досягнуто цільовий рівень АТ, при комбінованій терапії Хіпотел плюс Семлопін — у 72 % пацієнтів. При добовому моніторуванні досягнення цільового АТ у цілому по групі становило 90 %, при монотерапії Хіпотелом — 93 %, а при комбінації Хіпотелу із Семлопіном — 80 % пацієнтів. Частота розвитку побічних реакцій становила 2,5 %. Висновки. Телмісартан (Хіпотел) у монотерапії або в комбінації з S-амлодипіном (Семлопін) ефективно знижує артеріальний тиск як при офісному вимірюванні, так і при добовому моніторуванні протягом 24 тижнів лікування в пацієнтів із м’якою та помірною артеріальною гіпертензією
Дод.точки доступу:
Сіренко, Ю. М.
Рековець, О. Л.
Свіщенко, Є. П.
Єна, Л. Г.

Вільних прим. немає

Знайти схожі
13.


   
    Метаболічні ефекти генеричного препарату телмісартан (ХІПотел) або його комбінації з S-амлодипіном (Семлопін) чи гідрохлортіазидом у ТЕРапії пацієнтів із м’якою та помірною артеріальною гіпертензією (результати дослідження ХІПСТЕР-АГ) [Текст] / Ю. М. Сіренко [и др.] // Артеріальна гіпертензія. - 2017. - № 2. - С. 69-83


Рубрики: Амлодипин

   Телмисартан

MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (лекарственная терапия)
ДИХЛОТИАЗИД -- HYDROCHLOROTHIAZIDE (терапевтическое применение)
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE
Анотація: Мета: оцінити метаболічні ефекти генеричного препарату телмісартан (Хіпотел виробництва компанії «Кусум Фарм», Україна) як монотерапії або в комбінації з S-амлодипіном (Семлопін виробництва компанії «Кусум Фарм», Україна) у пацієнтів із м’якою та помірною артеріальною гіпертензією (АГ). Матеріали та методи. У дослідження було включено 40 пацієнтів із м’якою та помірною АГ. Після семиденного періоду відміни всіх медикаментозних засобів пацієнти проходили початкове обстеження та розподіл на групи методом сліпих конвертів залежно від призначеної антигіпертензивної терапії. У кінці періоду відміни оцінювали повторно критерії включення в дослідження. Якщо пацієнт відповідав критеріям включення й не мав критеріїв виключення, то відбувалася рандомізація пацієнта. Призначали Хіпотел у дозі 40–80 мг один раз на добу протягом 2 тижнів. При недосягненні цільового рівня артеріального тиску (АТ) менше від 140/90 мм рт.ст. додавали Семлопін 2,5–5 мг один раз на добу ще протягом 1 місяця. Якщо не було досягнення цільового рівня АТ, додавали гідрохлортіазид у дозі 12,5 мг один раз на добу. Термін спостереження становив 6 місяців. Пацієнтам було проведено на початку та в кінці дослідження добове моніторування АТ, визначення глюкози, інсуліну крові, визначено рівень НОМА, ліпідний спектр крові, біохімічне дослідження крові, загальний аналіз крові та сечі. Результати. Середній вік хворих становив 55,85 ± 2,09 року. Середня маса тіла становила 87,30 ± 2,77 кг. Середній індекс маси тіла — 29,41 ± 0,63 кг/м2. Середні цифри офісного систолічного (САТ) та діастолічного (ДАТ) АТ на початку дослідження становили 155,88 ± 1,63 мм рт.ст. та 92,60 ± 1,43 мм рт.ст. відповідно. Середня офісна частота серцевих скорочень (ЧСС) — 71,40 ± 1,29 уд/хв. Середні рівні АТ при амбулаторному моніторуванні становили для САТ 139,37 ± 1,49 мм рт.ст., для ДАТ — 82,47 ± 1,84 мм рт.ст. Середня добова ЧСС — 71,38 ± 1,32 уд/хв. Хіпотел 40–80 мг у нашому дослідженні як монотерапія або в комбінації із Семлопіном та/або гідрохлортіазидом мав нейтральний ефект на інсулінову чутливість та рівень глюкози й інсуліну крові протягом 24 тижнів лікування. Не спостерігалося негативного впливу лікування на рівень ліпідного спектра крові. У підгрупі пацієнтів без інсулінорезистентності відмічалось достовірне зменшення центрального АТ, а індекс аугментації (АІх) мав тенденцію до зменшення. У підгрупі пацієнтів із інсулінорезистентністю спостерігалось виражене та достовірне зменшення як центрального АТ, так і індексу аугментації. Центральний САТ (цСАТ) пов’язаний із пружно-еластичними властивостями артерій, показниками офісного АТ та ступенем його зниження, ступенем гіпертрофії лівого шлуночка, показниками системного запалення та еректильної функції в чоловіків. Метаболічні показники крові були пов’язані з показниками жорсткості артерій, цСАТ, офісним САТ, ступенем зниження пульсового АТ при добовому моніторуванні. Ступінь зниження НОМА корелював з АІх у кінці лікування (r = –0,451, р = 0,018); швидкістю клубочкової фільтрації після лікування (r = –0,362, р = 0,042); ступенем зниження пульсового АТ при добовому моніторуванні (r = –0,484, р = 0,004). Ступінь зниження НОМА залежав від зниження рівня інсуліну крові, що корелював із ступенем зниження пульсового АТ при добовому моніторуванні (r = –0,485, р = 0,004). Рівень глюкози крові до лікування корелював із офісним САТ після лікування (r = 0,439, р = 0,005); рівень глюкози після лікування корелював з рівнем офісного САТ після лікування (r = 0,357, р = 0,03). Ступінь зниження рівня глюкози корелював з цСАТ на початку лікування (r = –0,445, р = 0,018); з рівнем офісного ДАТ через 4 тижні лікування (r = 0,461, р = 0,004); зі ступенем зниження центрального САТ (r = 0,559, р = 0,002). Чим більш значно знижувався рівень глюкози крові в кінці дослідження, тим більшим був ступінь зниження цСАТ у кінці лікування. Висновок. Телмісартан у монотерапії або в комбінації з S-амлодипіном у підгрупі пацієнтів без інсулінорезистентності сприяв достовірному зменшенню центрального АТ, а індекс аугментації мав тенденцію до зменшення. У підгрупі пацієнтів із інсулінорезистентністю спостерігалось виражене та достовірне зменшення як центрального АТ, так і індексу аугментації. Глюкоза, інсулін крові та НОМА були пов’язані з показниками жорсткості артерій, центральним САТ, офісним САТ, ступенем зниження пульсового АТ при добовому моніторуванні
Дод.точки доступу:
Сіренко, Ю. М.
Рековець, О. Л.
Свіщенко, Є. П.
Єна, Л. М.
Торбас, О. О.
Кушнір, С. М.
Гулкевич, О. В.
Мудрук, І. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі
14.


    Сіренко, Ю. М.
    Артеріальна гіпертензія, синдром обструктивного апное сну та серцево-судинний ризик [Текст] / Ю. М. Сіренко, Н. А. Крушинська, О. Л. Рековець // Артериальная гипертензия. - 2018. - N 1. - С. 34-45


MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (осложнения, патофизиология)
АПНОЭ ОБСТРУКТИВНОЕ ВО СНЕ -- SLEEP APNEA, OBSTRUCTIVE (осложнения, патофизиология)
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫЕ БОЛЕЗНИ -- CARDIOVASCULAR DISEASES (этиология)
Анотація: Артеріальна гіпертензія (АГ) — провідний фактор ризику кардіальної та цереброваскулярної патології. Одним із патологічних станів, що часто співіснує з АГ та сприяє підвищенню серцево-судинного ризику таких хворих, є синдром обструктивного апное сну (СОАС). Мета роботи — оцінити фактори кардіометаболічного ризику хворих із АГ та СОАС. Матеріали і методи. Обстежено 185 пацієнтів з АГ (49,79 ± 0,80 року), серед яких 148 хворих з АГ та СОАС і 37 пацієнтів з АГ без порушень дихання під час сну (група контролю). Хворим проводились наступні обстеження: вимірювання зросту та маси тіла з розрахунком індексу маси тіла, вимірювання офісного артеріального тиску (АТ), добове моніторування АТ, оцінка денної сонливості за опитувальною шкалою Епворта, сомнологічне обстеження, ехокардіографія, біохімічне дослідження, вимірювання центрального АТ та швидкості поширення пульсової хвилі. Результати. Пацієнти обох груп були співставними за віком, але хворі групи АГ та СОАС (середній індекс апное-гіпопное (ІАГ) — 38,08 ± 2,51 події/годину) мали достовірно більший індекс маси тіла — 35,23 ± ± 0,57 кг/м2 проти 30,57 ± 0,79 кг/м2 в групі контролю (р 0,001), більшу частоту цукрового діабету ІІ типу — 16,9 % проти 2,0 % (р 0,02), вищі рівні глюкози крові — 5,95 ± 0,12 ммоль/л проти 5,44 ± 0,14 ммоль/л (р
Background. Arterial hypertension (AH) is one of the common causes of cardiovascular and cerebrovascular diseases. Obstructive sleep apnea (OSA) often coexists with AH and increases cardiovascular risk of these patients. The purpose of the study was to assess the cardiovascular risk factors in patients with AH and OSA. Materials and methods. 185 hypertensive patients (average age 49.79 ± 0.80 years) were enrolled in the study and consequently divided into groups: those with OSA (n = 148) and without it (controls, n = 37). They underwent clinical and special examination: somnography by dual-channel portable monitor device, estimation of daily sleepiness by Epworth Sleepiness Scale, office and ambulatory blood pressure measurements, biochemical examination, echocardiography, applanation tonometry with evaluation of central blood pressure and pulse wave velocity. Results. Patients with AH and OSA (mean apnea-hypopnea index 38.08 ± 2.51/h) had significantly higher body mass index — 35.23 ± 0.57 kg/m2 vs 30.57 ± 0.79 kg/m2 (р 0.001), glucose level — 5.95 ± 0.12 mmol/l vs 5.44 ± ± 0.14 mmol/l (р
Дод.точки доступу:
Крушинська, Н. А.
Рековець, О. Л.

Вільних прим. немає

Знайти схожі
15.


   
    Вплив різних антигіпертензивних препаратів на інсулінорезистентність у пацієнтів із м’якою та помірною артеріальною гіпертензією [Текст] / О. Л. Рековець [и др.] // Артеріальна гіпертензія. - 2017. - № 6. - С. 8-24


MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (лекарственная терапия)
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE
АНТИГИПЕРТЕНЗИВНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTIHYPERTENSIVE AGENTS (терапевтическое применение)
Анотація: Виявлення поширеності метаболічного синдрому (МС) у пацієнтів із артеріальною гіпертензією (АГ) і визначення способів корекції за допомогою антигіпертензивної терапії. Матеріали та методи. Обстежені 223 пацієнти з м’якою та помірною АГ і МС згідно з критеріями ATP III, серед них — 105 (47,1 %) чоловіків та 118 (52,9 %) жінок. Середній вік пацієнтів становив 50,29 ± 0,96 року. Середня тривалість АГ — 5,01 ± 0,26 року. Середній індекс маси тіла дорівнював 32,92 ± 0,38 кг/м2. 70,16 % пацієнтів мали обтяжену спадковість щодо АГ, 24,19 % — щодо ЦД. Надмірна маса тіла спостерігалась у всіх пацієнтів, зокрема, власне надмірна маса тіла — у 21,77 % обстежених, ожиріння I ступеня — у 58,06 %, II ступеня — у 12,90 %, III ступеня — у 7,26 %. Середні цифри офісного систолічного (САТ) та діастолічного артеріального тиску (ДАТ) становили 157,03 ± 0,79 мм рт.ст. і 92,17 ± 0,32 мм рт.ст. відповідно. Середня частота серцевих скорочень (ЧСС) — 75,02 ± 0,69 уд/хв. Середні цифри АТ при добовому моніторуванні для САТ — 135,90 ± 1,13 мм рт.ст., для ДАТ — 80,38 ± 0,81 мм рт.ст. Середня добова ЧСС — 71,49 ± 0,89 уд/хв. У дослідження не включали хворих на цукровий діабет 1-го та 2-го типу, із верифікованою симптоматичною АГ, клінічними ознаками ішемічної хвороби серця, серцевою недостатністю, рівнем офісного АТ ≥ 180/110 мм рт.ст., декомпенсованими захворюваннями печінки (рівень аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази вище за норму в 3 рази), гострою або хронічною нирковою недостатністю (рівень швидкості клубочкової фільтрації 60 мл/хв), інфарктом міокарда чи гострим порушенням мозкового кровообігу в анамнезі, вагітністю та лактацією. У першу контрольну групу ввійшли 10 практично здорових осіб. Другу контрольну групу становили 24 пацієнти з м’якою та помірною АГ без ознак МС. Середній вік пацієнтів — 49,88 ± 1,52 року. Середній індекс маси тіла — 25,56 ± 0,31 кг/м2. Визначення вуглеводного обміну з проведенням пер-орального глюкозотолерантного тесту (ПГТТ) за стандартною методикою. Нормальну глюкозну толерантність визначали при рівні глюкози натще 6,1 ммоль/л та через 2 години 7,8 ммоль/л. Порушення вмісту глюкози натще — при рівні натще ≥ 6,1, але 7,0 ммоль/л та через 2 години 7,8 ммоль/л. Порушення толерантності до глюкози — при рівні натще 7,0 ммоль/л та через 2 години 7,8 ммоль/л, але 11,1 ммоль/л. Критеріями діагнозу цукрового діабету були: рівень глюкози натще ≥ 7,0 ммоль/л та/або через 2 години ≥ 11,1 ммоль/л. Наявність інсулінорезистентності визначали при рівні НОМА ≥ 3,0 ум.од. Результати. Частота виявлення компонентів МС у нашому дослідженні: 3 компоненти (АГ та окружність талії 88 см у жінок і 102 см у чоловіків — обов’язкові 2 критерії та інший будь-який з п’яти) — 100 %, 4 компоненти — 61 %, 5 компонентів — 22 % пацієнтів. На першому етапі дослідження ми порівняли групи пацієнтів з АГ та клінічними проявами МС і з АГ без МС. Пацієнти з АГ та клінічними проявами МС достовірно частіше мали порушення глюкози натще, порушення толерантності до глюкози, показник НОМА також був вищим проти групи пацієнтів з АГ без МС. Вони частіше мали нормальну глюкозну толерантність, і в них не було виявлено випадків цукрового діабету. У пацієнтів з АГ і МС більш вираженою була гіперінсулінемія як натще, так і на всіх етапах ПГТТ. Так, рівень інсуліну натще вище 11 мкОд/мл був виявлений у 35,5 % хворих на АГ і МС та лише у 12,5 % пацієнтів з АГ без МС (р 0,05). Інсулінорезистентність за показником НОМА 3 виявлена у 29 % пацієнтів з м’якою та помірною АГ і клінічними ознаками МС без цукрового діабету. Отже, в нашому дослідженні порушення глюкози натще, порушення толерантності до глюкози та вперше виявлений цукровий діабет у пацієнтів з АГ і МС зустрічались у 51,61 % хворих, що набагато частіше порівняно з пацієнтами без МС (16,66 %; р = 0,002), що може свідчити про наявність у них додаткового ризику розвитку серцево-судинних захворювань. АТ знизився через 6 місяців однаково в усіх групах пацієнтів. Вивчення впливу препаратів на рівень глюкози показало, що на фоні прийому атенололу через 6 місяців спостерігалося підвищення рівня глюкози натще на 5,61 % (р 0,001). За даними ПГТТ було зафіксовано 6 (18,7 %) випадків виникнення цукрового діабету при прийомі атенололу. Площа під кривою глюкози зросла на 9,75 % (р 0,001). Прийом фозиноприлу супроводжувався протилежною динамікою: зменшенням рівня глюкози натще на 1,44 % (р
Дод.точки доступу:
Рековець, О. Л.
Сіренко, Ю. М.
Савицький, С. Ю.
Торбас, О. О.
Кушнір, С. М.
Пономарева, Г. В.
Примак, Г. Ф.

Вільних прим. немає

Знайти схожі
16.


    Торбас, О. О.
    Вплив гіперурикемії на пружно-еластичні властивості артерій у пацієнтів з артеріальною гіпертензією [Текст] / О. О. Торбас, О. Л. Рековець, Ю. М. Сіренко // Артеріальна гіпертензія. - 2017. - № 4. - С. 58-65


MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION
ГИПЕРУРИКЕМИЯ -- HYPERURICEMIA
АРТЕРИИ -- ARTERIES (физиология)
ЭЛАСТИЧНОСТЬ -- ELASTICITY
Анотація: Підвищення рівня сечової кислоти (СК) є вкрай поширеним станом як у популяції в цілому, так і серед кардіологічних хворих зокрема, воно дуже негативно впливає на прогноз. Однак у нашій країні вивченню цього питання приділяють недостатньо уваги. Матеріали та методи. Обстежені 110 осіб, серед яких було 68 пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) та 42 особи із нормальним рівнем артеріального тиску (АТ). Пацієнтам було проведено такі дослідження: вимірювання зросту та маси тіла, індексу маси тіла, вимірювання офісних систолічного (САТ), діастолічного (ДАТ) артеріального тиску та частоти серцевих скорочень, добове моніторування АТ, неінвазивне визначення центрального САТ та швидкості поширення пульсової хвилі по артеріях еластичного та м’язового типів (ШППХе та ШППХм), біохімічне дослідження крові з визначенням рівнів сечової кислоти, глюкози, загального холестерину, тригліцеридів, холестерину ліпопротеїнів високої та низької щільності сироватки крові, ехокардіографію та ультразвукове обстеження сонних артерій. Статистичну обробку результатів проводили з використанням програмного забезпечення IBM Statistics SPSS 21. Результати. Пацієнти з АГ та особи групи контролю були порівнянні за віком. Першим етапом аналізу була оцінка поширеності гіперурикемії в обстежених осіб. У 55 % пацієнтів із АГ спостерігалося підвищення рівня СК. Тільки 17 % пацієнтів із нормальним рівнем АТ мали підвищений рівень СК. Групу пацієнтів із АГ було поділено на 2 підгрупи: перша підгрупа — із підвищеним рівнем сечової кислоти, друга — з нормальним її рівнем. В обох підгрупах пацієнти були одного віку та переважно з надмірною вагою тіла або ожирінням, чоловіків було більше в обох підгрупах. За основними клініко-демографічними характеристиками пацієнти не відрізнялися між собою. У підгрупі хворих з АГ та гіперурикемією ШППХе була достовірно вищою на 1,6 м/с (р = 0,044), ніж у підгрупі хворих із АГ та нормоурикемією. При цьому величина ШППХм була однаковою в обох підгрупах. Спостерігалася достовірна кореляція рівня СК із наявністю в анамнезі транзиторної ішемічної атаки або інсульту, ретинопатії, аритмії, а також із середньодобовими САТ і ДАТ. Також було продемонстровано достовірну кореляцію із центральним артеріальним тиском (R = 0,293; P = 0,007), часом викиду (R = 0,49; P 0,001), субендокардіальним індексом життєздатності міокарда (R
Дод.точки доступу:
Рековець, О. Л.
Сіренко, Ю. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі
17.


    Сіренко, Ю. М.
    Стрес та артеріальна гіпертензія: С- і Н-тип артеріальної гіпертензії і причини резистентності [Текст] / Ю. М. Сіренко, Г. Д. Радченко, О. Л. Рековець // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 5. - С. 12-25. - Бібліогр. в кінці ст.


MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (патофизиология, этиология)
СТРЕСС ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ -- STRESS, PSYCHOLOGICAL
ГИДРОКОРТИЗОН -- HYDROCORTISONE (анализ)
АНТИГИПЕРТЕНЗИВНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTIHYPERTENSIVE AGENTS (терапевтическое применение)
Анотація: Неконтрольований артеріальний тиск (АТ), особливо на фоні стресу, пов’язаний з чотириразовим збільшенням ризику розвитку серцево-судинних подій порівняно з пацієнтами з артеріальною гіпертензією (АГ), які досягли цільового рівня АТ. Мета дослідження: оцінити механізми впливу стресу на розвиток артеріальної гіпертензії, типів артеріальної гіпертензії і резистентність. Матеріали та методи. У дослідження було включено 1146 пацієнтів з резистентною АГ, які приймали 3 і більше антигіпертензивних препарати і лікувалися у відділенні вторинних і легеневих гіпертензій ДУ «ННЦ «Інститут кардіології, клінічної і регенеративної медицини ім. акад. М.Д. Стражеска» НАМН України. Рівень офісного АТ при надходженні у відділення при прийомі трьох і більше антигіпертензивних препаратів становив: систолічного — 174,60 ± 0,64 мм рт.ст., діастолічного — 100,50 ± 0,38 мм рт.ст. Пацієнтам проводили наступні обстеження: вимірювання офісного АТ, добове моніторування артеріального тиску, ехокардіографічне дослідження, визначення нічного апное сну, загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові, визначення рівнів тиреотропного гормону, трийодтироніну, тироксину, реніну крові, альдостерону крові та їх співвідношення, визначення метанефринів сечі, кортизолу. Результати. Серед пацієнтів з резистентною артеріальною гіпертензією жінок було більше, ніж чоловіків — 62,7 % проти 36,7 % відповідно. У дослідженні пацієнтів з резистентною АГ, у яких не було досягнуто цільового рівня систолічного АТ, спостерігались достовірно вищі показники АТ при надходженні в стаціонар. У них був достовірно вищий рівень кортизолу крові (155,0 ± 44,0 нг/л проти 35,9 ± 20,8 нг/л, р = 0,026), вищий індекс маси міокарда лівого шлуночка (147,50 ± 3,46 г/м2 проти 135,3 ± 1,74 г/м2), частіше відзначалося ожиріння (42,9 % проти 37,5 %). Висновки. Пацієнти з резистентною артеріальною гіпертензією, які не досягли цільового рівня артеріального тиску, мали вищий рівень кортизолу й індекс маси міокарда лівого шлуночка порівняно з пацієнтами, у яких було досягнуто цільових рівнів артеріального тиску
Uncontrolled blood pressure (BP), especially in the context of stress, is associated with a fourfold increase in the risk of developing cardiovascular events compared to patients with hypertension who have reached the target BP level. Aim: to evaluate the mechanisms of the influence of stress on the development of hypertension, types of hypertension and resistance. Materials and methods. The study included 1,146 patients with resistant hypertension who were taking 3 or more antihypertensive drugs and were treated at the department of secondary and pulmonary hypertensions of the State Institution “National Scientific Center “M.D. Strazhesko Institute of Cardiology” of the National Aca­demy of Medical Sciences of Ukraine”. The level of office blood pressure upon admission to the department when taking 3 or more antihypertensive drugs was: systolic — 174.60 ± 0.64 mmHg, diastolic — 100.50 ± 0.38 mmHg. Patients underwent the following examinations: measurement of office blood pressure, daily blood pressure monitoring, echocardiography, measurement of nocturnal sleep apnea, general blood analysis, biochemical blood analysis, determining the levels of thyroid-stimulating hormone, triiodothyronine, thyroxine, blood renin, blood aldosterone and their ratio, urine metanephrines, blood cortisol. Results. Among patients with resistant hypertension, there were more women than men — 62.7 versus 36.7 %, respectively. In a study of people with resistant hypertension who did not reach the target level of systolic BP, significantly higher indicators of BP were observed upon admission to the hospital. They had a significantly higher blood cortisol level (155.0 ± 44.0 vs. 35.9 ± 20.8 ng/l, p = 0.026), higher left ventricular mass index (147.50 ± 3.46 vs. 135.30 ± 1.74 g/m2), obesity was more common among them (42.9 versus 37.5 %). Conclusions. Patients with resistant hypertension who did not reach the target level of blood pressure had higher level of cortisol and left ventricular mass index compared to those who achieved the target levels of blood pressure
Дод.точки доступу:
Радченко, Г. Д.
Рековець, О. Л.

Вільних прим. немає

Знайти схожі
18.


    Рековець, О. Л.
    Оцінка впливу моно та комбінованої терапії лерканідипіном та ділтіаземом на центральний артеріальний тиск та жорсткість артерій у пацієнтів із м’якою та помірною артеріальною гіпертензією [Текст] = Impact assessment mono- and combination antihypertensive therapy lercanidin and diltiazem on central blood pressure and arterial stiffness in patients with mild to moderate arterial hypertension / О. Л. Рековець // Клінічна та експериментальна патологія. - 2022. - Т. 21, № 4. - С. 30-38. - Бібліогр.: в кінці ст.


MeSH-головна:
АРТЕРИАЛЬНОЕ ДАВЛЕНИЕ -- ARTERIAL PRESSURE (действие лекарственных препаратов)
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (лекарственная терапия)
ДИЛТИАЗЕМ -- DILTIAZEM (терапевтическое применение)
ЛЕКАРСТВЕННАЯ ТЕРАПИЯ КОМБИНИРОВАННАЯ -- DRUG THERAPY, COMBINATION
Анотація: На сьогодні широко обговорюється пошук новітніх методів зниження серцевосудинного ризику в популяції. У багатьох рандомізованих дослідженнях доведено значення жорсткості артеріальної стінки у погіршенні прогнозу кардіологічних хворих. Тому, виходячи з таких міркувань, терапія, що сприяє покращенню еластичності артерій, може мати більшу ефективність у профілактиці основних кардіоваскулярних подій
Nowadays widely debated search of new methods to reduce cardiovascular risk in the population. Many randomized studies have proven the value of the arterial wall stiffness in the forecast deterioration of cardiac patients. Therefore, based on these considerations therapy that improves the elasticity of the arteries may have greater efficacy in preventing major cardiovascular events
Вільних прим. немає

Знайти схожі
19.


    Сіренко, Ю. М.
    Оцінка ураження периферичних судин у хворих із різним ступенем підвищення артеріального тиску [Текст] / Ю. М. Сіренко, О. Л. Рековець, С. А. Поліщук // Клінічна та експериментальна патологія = Clinical & experimental pathology. - 2022. - Т. 21, № 2. - С. 14-21. - Бібліогр. в кінці ст.


MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (осложнения)
КРОВЕНОСНЫХ СОСУДОВ ПЕРИФЕРИЧЕСКИХ БОЛЕЗНИ -- PERIPHERAL VASCULAR DISEASES
Анотація: Мета роботи – дослідити частоту ураження периферичних артерій за допомогою визначення гомілково-плечового індексу у хворих на артеріальну гіпертензію 1-3 ступеня старшої вікової групи (55 років) із використанням автоматичних приладів для вимірювання артеріального тиску. Матеріал та методи. Об’єктом дослідження були хворі на артеріальну гіпертензію (АГ), старші за 55 років, усього 150 осіб (по 50 пацієнтів із рівнем підвищення артеріального тиску (АТ) 1, 2 та 3 ступенів), а також 20 здорових осіб того ж віку. До дослідження залучали тільки пацієнтів, які не мали явних клінічних симптомів ураження периферичних судин та не зараховували хворих зі стійкими порушеннями ритму серця (фібриляцією передсердь, частою шлуночковою екстрасистолією та ін. Одночасно вимірювали АТ на руці з більшим рівнем АТ та на нозі в положенні лежачи. Після цього обчислювали гомілково-плечовий індекс як співвідношення середнього рівня систолічного АТ (САТ) окремо на правій та лівій гомілці і середнього рівня САТ на плечі руки з більшим АТ. При його величині, меншій за 0,9, діагностували ураження периферійних артерій на відповідному боці. Результати. Для детального аналізу ми розподілили усіх хворих на АГ залежно від величини гомілково-плечового індексу на дві підгрупи: до підгрупи А залучено хворих (n=141) на АГ з величиною індексу 0,9, а до підгрупи Б (n=9), відповідно, з величиною індексу 0,9. Середній вік пацієнтів підгрупи А становив 64,5 ± 1,1 роки, підгрупи В – 66,5 ± 2,1 роки (р 0,05 між підгрупами). САТ у підгрупі А становив 159,4 ± 2,9 мм рт ст., у підгрупі В – 162,1 ± 4,2 мм рт ст. (р 0,05 між підгрупами). Хворі обох підгруп не відрізнялися за віком, статтю, величиною індексу маси тіла. Пацієнти в обох підгрупах мали значно підвищений рівень загального холестерину в сироватці крові 6,5 ± 0,2 ммоль/л та 6,7 ± 0,5 ммоль/л відповідно. Ступінь підвищення діастолічного АТ (ДАТ) у підгрупі А був достовірно вищий (103,2 ± 1,2 мм рт ст.) порівняно з підгрупою В – 78 ± 4,6 мм рт.ст. (р 0,01). Рівень креатиніну сироватки крові у хворих з ознаками ураження периферичних артерій був вищим, ніж у пацієнтів без ознак ураження: 99,4 ± 3,6 мкмоль/л проти 88,2 ± 3,1 мкмоль/л (р 0,05). Цукровий діабет 2 типу траплявся у 44 % у підгрупі В та у 7 % у підгрупі А. Висновки. Найчастіше ознаки ураження периферичних судин відзначали у пацієнтів, старших за 55 років, з ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією, цукровим діабетом 2-го типу та підвищеним рівнем креатиніну сироватки крові.
Дод.точки доступу:
Рековець, О. Л.
Поліщук, С. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі
20.


   
    Довготривала ефективність радіочастотної денервації ниркових артерій у пацієнтів з резистентною артеріальною гіпертензією (результати 10-річного спостереження) [Текст] = Long-term effectiveness of radiofrequency renal denervation in patients with resistant arterial hypertension (10-year follow-up results) / О. Л. Рековець [та ін.] // Кардіохірургія та інтервенційна кардіологія. - 2023. - N 1/2. - С. 41-55. - Бібліогр.: в кінці ст.


MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION
ДЕНЕРВАЦИЯ -- DENERVATION (тенденции)
ПОЧЕЧНАЯ АРТЕРИЯ -- RENAL ARTERY (хирургия)
ИМПУЛЬСНАЯ РАДИОЧАСТОТНАЯ ТЕРАПИЯ -- PULSED RADIOFREQUENCY TREATMENT (история, тенденции)
Анотація: Мета роботи – визначення довготривалої ефективності та безпечності денервації ниркових артерій (ДНА) за результатами 10-річного спостереження. Матеріали і методи. Відібрано 1146 пацієнтів з резистентною артеріальною гіпертензією, які отримували 3 та більш як 3 антигіпертензивні препарати. Для проведення ДНА відібрано 16 пацієнтів. ДНА проведено у 8 (0,70 %) пацієнтів. 8 пацієнтів відмовилися від проведення процедури. Вік хворих становив 40–66 років, у середньому (52,13 ± 3,88) року, тривалість АГ – 12–25 років, у середньому (16,75 ± 2,17) року. При надходженні до стаціонару рівень артеріального тиску (АТ) становив (181,25/106,88 ± 4,3/4,0) мм рт. ст. (160–200/85–120 мм рт. ст.), частота скорочень серця (ЧСС) – (70,63 ± 3,03) за 1 хв. Оптимізація терапії в умовах стаціонару в цих хворих статистично значущо знизила рівень АТ до (156,88/95,00 ± 2,98) мм рт. ст. (150–165/85–100 мм рт. ст.) та ЧСС – (68,88 ± 3,28) за 1 хв. Кількість антигіпертензивних препаратів становило в середньому 5,5 ± 0,18 на пацієнта. На етапі оптимізації терапії при добовому моніторуванні АТ (ДМАТ) середньодобовий систолічний АТ (САТ24) становив (149,16 ± 5,40) мм рт. ст., діастолічний (ДАТ24) – (86,98 ± 5,08) мм рт. ст. Середньодобова частота серцевих скорочень (ЧСС24) становила (70,12 ± 2,94) за 1 хв. Усі пацієнти добре перенесли процедуру. Результати. Зниження офісного САТ/ДАТ у динаміці через 1 місяць, 12 місяців, 2 роки, 5 років та 10 років відповідно: –12,59/–10,0; –11,17/–2,57; –20,31/–11,71; –27,71/–13,33 та –30,21/–16,67 мм рт. ст., р 0,05 для всіх значень порівняно з початковим. Офісна ЧСС на етапах 1 місяць, 6, 12 місяців, 2 роки, 5 та 10 років знизилася на: 3,74; 4,68; 1,45; 2,13; 4,21; 3,88 за 1 хв відповідно. Зниження САТ/ДАТ24 у динаміці на зазначених етапах становило відповідно –14,45/–6,95; –8,70/–10,01; –19,45/–12,37; –19,91/–11,24; –29,93/–13,61 та –26,13/–23,35 мм рт. ст. (р 0,05 для усіх значень порівняно з початковим). Динаміка ЧСС24: –3,16; –4,19; 1,43; –1,51; – 4,46 та – 5,49 за 1 хв відповідно. Усі пацієнти на етапах 2, 5 та 10 років досягли цільового рівня АТ як при офісному вимірюванні, так і при ДМАТ. Пацієнти зменшили кількість вживання антигіпертензивних препаратів з 5,50 ± 0,18 до 3,50 ± 0,30 – через 5 років та до 3,67 ± 0,18 – через 10 років після ДНА. Розрахункова швидкість клубочкової фільтрації за 10 років зменшилася незначуще з (76,10 ± 5,62) до (64,60 ± 1,93) мл/(хв · 1,73 м2), р 0,05. Одна пацієнтка через 2 роки померла від раку щитоподібної залози. Усі інші пацієнти живі, і в них не було розвитку жодної серцево-судинної події чи смерті. Висновки. Довгострокові результати денервації ниркових артерій показали відсутність виникнення серцево-судинних подій та розвитку цукрового діабету або серцево-судинної смерті протягом 10 років. ДНА сприяла зменшенню кількості антигіпертензивних препаратів з 5,5 до 3,67 через 10 років терапії на тлі 100 % досягнення цільового рівня АТ
The aim – to determine the long-term efficacy and safety of renal denervation (RDN) at 10-year follow-up. Materials and methods. We selected 1146 patients with resistant arterial hypertension (RAH) who received 3 or more antihypertensive drugs. 16 patients were selected for renal artery denervation. RDN was performed in 8 patients (0.70 %). 8 patients refused the procedure. The age was 52.13 ± 3.88 years (40–66), the duration of hypertension was 16.75 ± 2.17 (12–25) years. The number of antihypertensive drugs was 5.5 ± 0.18. Office SBP/DBP on optimization of therapy in patients was 156.88/95.00 ± 2.98 mm Hg and heart rate – 68.88 ± 3.28 beats/min. 24SBP/DBP was 149.16 ± 5.40/86.98 ± 5.08 mm Hg. 24HR was 70.12 ± 2.94 beats/min. All patients tolerated the procedure well. Results and discussion. The decrease in office SBP/DBP was –12.59/–10.0 mm Hg; –11.17/–2.57 mm Hg; –20.31/–11.71 mm Hg, –27.71/–13.33 mm Hg and –30.21/–16.67 mm Hg, in the dynamics of 1 month, 12 months, 2 years, 5 years and 10 years, respectively, p 0.05 for all values compared to the initial. The office heart rate at the stages of 1 month, 6, 12 months, 2 years, 5 and 10 years decreased, its dynamics were –3.74 bpm, –4.68 bpm, –1.45 bpm, –2.13 bpm, –4.21 bpm, –3.88 bpm, respectively. The decrease in 24SBP/DBP was –14.45/–6.95 mmHg, –8.70/–10.01 mm Hg, –19.45/–12.37 mm Hg, –19.91/–11.24 mm Hg, –29.93/–13.61 mm Hg. and –26.13/–23.35 mm Hg (p0.05 for all values). 24HR dynamics: –3.16 bpm, – 4.19 bpm, + 1.43 bpm, –1.51 bpm, –4.46 bpm, and –5.49 bpm, respectively. After 2, 5, and 10 years, all patients reached the target blood pressure level both in the office and with ABPM. Patients reduced the number of antihypertensive drugs from 5.50 ± 0.18 to 3.50 ± 0.30 – after 5 years and 3.67 ± 0.18 – after 10 years after RDN. GFR practically did not change over 10 years from 76.10 ± 5.62 to 64.60 ± 1.93 ml/min/1.73m2, p0.05. One patient died of thyroid cancer 2 years later. All other patients are alive and have not had any cardiovascular event or death during 10 years. Conclusion. Long-term results of renal artery denervation showed no cases of cardiovascular events, development of diabetes or cardiovascular death over 10 years. RDN contributed to a reduction in the number of antihypertensive drugs from 5.5 to 3.67 after 10 years of therapy against the background of 100 % achievement of the target BP level
Дод.точки доступу:
Рековець, О. Л.
Сіренко, Ю. М.
Торбас, О. О.
Кушнір, С. М.
Примак, Г. Ф.

Вільних прим. немає

Знайти схожі
 1-20    21-40   41-60   61-80   81-85 
 
Стандартний
Розширений
Професійний
За словником
УДК-навігатор
Тематичний навігатор
Статистика звернень
© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)