Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

у знайденому

Знайдено у інших БД:

Книги (62)

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: (<.>S=Биологические маркеры<.>)

Загальна кількість знайдених документів : 801
Показані документи з 1 по 10

1-10 11-20 21-30 31-40 41-50 51-60

Лошкарьова, Є. О.
Використання основного обміну для оцінки доступності енергії в спорті вищих досягнень [Текст] = Resting metabolic rate for energy availability assessment in high-performance sports / Є. О. Лошкарьова, В. А. Пастухова // Вісник Вінницького нац. мед. ун-ту. - 2024. - Т. 28, № 1. - С. 140-144. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
СПОРТСМЕНЫ -- ATHLETES
ОСНОВНОЙ ОБМЕН ВЕЩЕСТВ -- BASAL METABOLISM (физиология)
КАЛОРИМЕТРИЯ НЕПРЯМАЯ -- CALORIMETRY, INDIRECT (использование, статистика, тенденции)
ВЫНОСЛИВОСТИ ТРЕНИРОВКА -- RESISTANCE TRAINING (организация и управление, тенденции)
БИОЛОГИЧЕСКИЕ МАРКЕРЫ -- BIOLOGICAL MARKERS
ТРИАДЫ СИНДРОМ У СПОРТСМЕНОК -- FEMALE ATHLETE TRIAD SYNDROME (профилактика и контроль, этиология)
Анотація: Низька доступність енергії є причиною розвитку синдрому відносного дефіциту енергії у спорті (RED-S), який викликає порушення багатьох функцій організму. Оцінка доступності енергії є важливою складовою профілактики розвитку цього синдрому. Традиційний підхід до визначення доступності енергії передбачає підрахунок спожитих із їжею калорій і витрат енергії на фізичну активність, що не завжди є можливим зробити з високою точністю. Тому науковий інтерес становить пошук біомаркерів доступності енергії. Мета роботи – дослідити можливість використання основного обміну для оцінки доступності енергії у спортсменів. Основний обмін – це мінімальна кількість енергії, необхідна для забезпечення життєдіяльності людини у стані спокою. Хоча загалом кваліфіковані спортсмени мають вищий основний обмін порівняно з нетренованими особами, під час спостереження в динаміці він може знижуватися після періоду інтенсивних тренувань. Це свідчить про зниження швидкості метаболічних реакцій і можливе посилення катаболічних процесів. Під час інтенсивних тренувань виникає більша потреба в енергії, яка, якщо вона недостатньо компенсується за рахунок раціону харчування, провокує каскад метаболічних, гормональних і нервових реакцій з метою підтримки гомеостазу та збереження енергії. Найбільш точним методом визначення основного обміну, доступним для використання у спортивній практиці, є непряма калориметрія. Однак його визначення потребує стандартизації умов проведення, зокрема режиму тренувань напередодні вимірювання та урахування фази менструального циклу у жінок-спортсменок. Подальше вивчення біомаркерів доступності енергії дозволить більш об’єктивно оцінювати наявність низької доступності енергії та виявляти спортсменів у групі ризику розвитку RED-S синдрому
Low energy availability is the primary factor contributing to the development of Relative Energy Deficiency Syndrome in sports (RED-S), leading to a disruption of various bodily functions. Evaluating energy availability plays a crucial role in preventing this syndrome. Traditionally, energy availability assessment involves tracking calorie intake from food and energy expenditure during physical activity. However, this approach may lack precision, especially when relying on athletes’ self-reported data through food and activity diaries. Researchers are exploring potential biomarkers to gauge energy availability, which has sparked scientific interest. This study aims to investigate the feasibility of using basal metabolism to assess energy availability in athletes. Based on the PubMed database, a retrospective analysis of scientific publications on the topic of the study was performed, choosing either the most recent publications (over the last 5 years) or publications on this issue, regardless of age. Resting metabolic rate refers to the minimum energy required for a person's vital functions while at rest. Skilled athletes usually exhibit a higher basal metabolic rate compared to untrained individuals, but it may decrease after intense training periods, indicating a slowdown in metabolic reactions and potential increase in catabolic processes. During intense training, the body’s energy demands rise, and if not adequately compensated by the diet, it triggers a series of metabolic, hormonal, and nervous reactions to maintain homeostasis and conserve energy. Numerous studies have revealed a correlation between reduced resting energy expenditure and low energy availability. Consequently, a decrease in basal metabolism could serve as a valuable biomarker for assessing energy availability, especially during long-term monitoring. The most accurate method for determining basal metabolism in sports practice is indirect calorimetry. However, its accuracy requires standardized conditions, including a controlled training regime before measurements and accounting for the menstrual cycle phase in female athletes. Further investigation into energy availability biomarkers will enable more objective assessments of its presence and aid in identifying athletes at risk of developing RED-S syndrome
Дод.точки доступу:
Пастухова, В. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Залежність показників дисліпопротеїдемії від маркера системного запалення с-реактивного протеїну у пацієнтів з ХОЗЛ [Текст] = Correlation between dyslipoproteinemia parameters and the marker of systemic inflammation c-reactive protein in COPD patients / І. В. Андрусишина [та ін.] // Український пульмонологічний журнал. - 2024. - № 1. - С. 46-48. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ЛЕГКИХ БОЛЕЗНЬ ХРОНИЧЕСКАЯ ОБСТРУКТИВНАЯ -- PULMONARY DISEASE, CHRONIC OBSTRUCTIVE (диагностика, патофизиология, этиология)
БИОЛОГИЧЕСКИЕ МАРКЕРЫ -- BIOLOGICAL MARKERS (анализ)
C-РЕАКТИВНЫЙ БЕЛОК -- C-REACTIVE PROTEIN (анализ, диагностическое применение)
ДИСЛИПИДЕМИЯ -- DYSLIPIDEMIAS (диетотерапия, патофизиология, этиология)
ВОЗРАСТНЫЕ ФАКТОРЫ -- AGE FACTORS
СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL
Анотація: Мета роботи — вивчити залежність показників дисліпопротеїдемії від маркера системного запалення С-реактивного протеїну у пацієнтів з ХОЗЛ. Матеріали та методи. Ретроспективно проаналізовано 66 історій хвороб пацієнтів із ХОЗЛ віком 40-60 років. При аналізі результатів спостереження показником системного запалення використовували рівень С-реактивного протеїну (СРП). Методом парної лінійної регресії проведено вивчення залежності деяких показників дисліпопротеїдемії від маркера системного запалення С-реактивного протеїну у пацієнтів з ХОЗЛ. Результати. Середній рівень СРП у пацієнтів склав (11,60 ± 5,54) мг/л, що показує наявність системного запального процесу у пацієнтів. Також ми проаналізували такі показники ризику розвитку атеросклерозу, як загальний холестерин та холестерин ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНП), та дослідили залежність цих показників від рівнів СРП. Між СРП та рівнем загального холестерину була позитивна лінійна кореляція — (r = (0,7 ± 4,7), що свідчить про наявний зв'язок у змінах цих показників біохімічного аналізу. Кореляція між показниками СРП та ЛПНЩ ще більш виражена, ніж між показниками СРП та загального холестерину — r = (0,8 ± 3,5), що свідчить про значну залежність. Висновки. У пацієнтів даного ретроспективного дослідження була виявлена залежність між рівнями СРП, як показника системного запалення, та рівнями загального холестерину та ЛПНЩ, як показників ризику розвитку атеросклерозу судин. Тому можливо припустити, що пацієнтам з ХОЗЛ, як пацієнтам з хронічним запаленням, який супроводжується підвищеним рівнем СРП, є сенс робити скрінінг рівня загального холестерину та ЛПНЩ, щоб попередити або якомога швидше діагностувати ризик розвитку атеросклерозу судин, який є одним з провідних причин смерті
Aim was to study the correlation between dyslipoproteinemia and systemic inflammation marker C-reactive protein in COPD patients. Materials and methods. Retrospective data analysis of 66 cases of COPD patients aged 40-60 years was conducted. C-reactive protein (CRP) was assessed as a marker of systemic inflammation. We also measured the dyslipoproteinemia markers, such as total cholesterol (TC) and low-density lipoprotein cholesterol (LDLC). Using paired linear regression method there was studied an effect of CRP level on some dyslipoproteinemia indices in COPD patients. Results. The average level of CRP was 11.60 ± 5.54 mg/l, demonstrating the presence of a systemic inflammation in study patients. We revealed a linear correlation between CRP and TC (r = 0,7 ± 4,7). There was even stronger correlation between CRP and LDLC ( r = 0,8 ± 3,5). Conclusion. In patients from this retrospective study, a correlation between the levels of CRP and TC/LDLC as the indicators of high risk of atherosclerosis was found. Therefore, it is possible to assume in COPD patients, it is feasible to screen the level of TC and LDLC for prevention/ early diagnosing of atherosclerosis, which in turn is the leading cause of death worlwide
Дод.точки доступу:
Андрусишина, І. В.
Баташова-Галінська, В. О.
Холопов, Л. С.
Яблонська, В. Б.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Кулаєць, Н. М.
Вплив фібриляції передсердь на перебіг серцевої недостатності: у фокусі діастолічна функція та біомаркери [Текст] = The impact of atrial fibrillation on the course of heart failure: focus on diastolic function and biomarkers / Н. М. Кулаєць. - Електрон. текст. дані // Art of Medicine. - 2024. - N 1. - С. 94-98. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
СЕРДЕЧНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ ДИАСТОЛИЧЕСКАЯ (патофизиология, этиология)
МИОКАРДА РЕЗЕРВ ФРАКЦИЙ КРОВОТОКА -- FRACTIONAL FLOW RESERVE, MYOCARDIAL (физиология)
ПРЕДСЕРДИЙ ФИБРИЛЛЯЦИЯ -- ATRIAL FIBRILLATION (патофизиология, этиология)
БИОЛОГИЧЕСКИЕ МАРКЕРЫ -- BIOLOGICAL MARKERS (анализ)
ДИАГНОСТИКА ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНАЯ -- DIAGNOSIS, DIFFERENTIAL
СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL
Анотація: Серцева недостатність зі збереженою фракцією викиду (СНзбФВ) та фібриляція передсердь (ФП) - тісно пов'язані між собою серцево-судинні захворювання. Їх складна взаємодія та спільні фактори ризику ускладнюють лікування
Мета – дослідити взаємозв'язок між діастолічною дисфункцією та рівнями серцевих біомаркерів (NT-proBNP, ST2 та галектину-3) у пацієнтів із серцевою недостатністю зі збереженою фракцією викиду та оцінити прогностичну цінність цих біомаркерів у діагностиці та оцінці тяжкості діастолічної дисфункції. Матеріали і методи. Дослідження проводилося як одноцентрове когортне дослідження на базі Івано-Франківського обласного клінічного кардіологічного центру, а матеріали та методи, що використовувалися, описані нижче. Пацієнти були розподілені на дві групи: одна - лише з СНзбФВ (41 пацієнт), інша - з СНзбФВ та фібриляцією передсердь (ФП) (64 пацієнти). Результати. Аналіз показав достовірні відмінності ехокардіографічних параметрів та біомаркерів між двома групами. Пацієнти як з СНзбФВ, так і з ФП мали більш виражені ехокардіографічні ознаки збільшення та дисфункції лівого передсердя. Аналіз біомаркерів виявив вищі рівні NT-proBNP, sST2 і галектину-3 у пацієнтів з СНзбФВ і ФП порівняно з пацієнтами лише з ГЛШ, що вказує на більш тяжкий клінічний перебіг. Результати дослідження дозволяють зробити впевнений висновок, що ФП має значний вплив на прогресування та тяжкість перебігу СНзбФВ. Висновки: 1. sST2 є ключовим показником, оскільки його сильна кореляція з наявністю ФП у пацієнтів із СНзбФВ дозволяє з високою точністю визначити вираженість міокардіального стресу. 2. Негативні кореляції Deceleration time та ФВ ЛШ у групі СНзбФВ + ФП вказують на більш виражену діастолічну та систолічну дисфункцію у цій групі, що свідчить про необхідність пошуку таргетних стратегій ведення цих пацієнтів. 3. Позитивна кореляція між LAVI і біомаркерами міокардіального стресу свідчить про те, що збільшення передсердь є важливим фактором, який впливає на ступінь тяжкості СНзбФВ, особливо у пацієнтів з ФП.
Heart failure with preserved ejection fraction (HFpEF) and atrial fibrillation (AF) are increasingly common cardiovascular diseases that are closely related to each other. The combination of these conditions complicates treatment due to their complex interaction and shared risk factors. The purpose. To investigate the relationship between diastolic dysfunction and levels of cardiac biomarkers (NT-proBNP, ST2 and galectin-3) in patients with heart failure with preserved ejection fraction and to assess the prognostic value of these biomarkers in the diagnosis and assessment of the severity of diastolic dysfunction. Materials and methods. The study was a single-center cohort study conducted at the Ivano-Frankivsk Regional Clinical Cardiology Center. The study included 105 patients diagnosed with heart failure with preserved ejection fraction (HFpEF). These patients were divided into two groups: one with HFpEF only (41 patients) and another with both HFpEF and atrial fibrillation (AF) (64 patients). Participants were ambulatory patients aged 45 years and older with preserved left ventricular ejection fraction (50%) and elevated NT-proBNP levels (125 pg/mL). Patients with acute myocardial infarction, severe valvular heart disease, or non-ischemic cardiomyopathy were excluded. The study adhered to the tenets of the Declaration of Helsinki and received ethical approval from the Ethics Committee of the Ivano-Frankivsk National Medical University. The diagnosis of HFpEF and AF was made according to the ESC 2016 and ESC 2020 guidelines, respectively. Participants underwent comprehensive clinical and instrumental examinations, including heart failure functional class assessment, resting echocardiography, and blood analysis for NT-proBNP, sST2, and galectin-3 levels. Echocardiography was performed using a Toshiba Aplio 400 ultrasound device, and laboratory tests were performed at the Interdepartmental Scientific Laboratory of the Ivano-Frankivsk National Medical University. Data analysis was performed using IBM SPSS Statistics version 26.0. Research results. The analysis showed significant differences in echocardiographic parameters and biomarkers between the two groups. Patients with HFpEF and AF had more pronounced echocardiographic evidence of left atrial enlargement and dysfunction. Biomarker analysis revealed higher levels of NT-proBNP, sST2 and galectin-3 in patients with HFpEF and AF compared to those with HFpEF alone, indicating a more severe clinical course. The study highlights the impact of AF on the progression and severity of HFpEF
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Роль та важливість FeNO тесту при різних ендотипах бронхіальної астми [Текст] = The Role and Significance of the FeNO Test in Different Asthma Endotypes / В. В. Царик [та ін.] // Астма та алергія. - 2024. - № 1. - С. 41-45. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
АСТМА БРОНХИАЛЬНАЯ -- ASTHMA (классификация, патофизиология, терапия, этиология)
ГЕНЕТИЧЕСКИХ АССОЦИАЦИЙ ИССЛЕДОВАНИЯ -- GENETIC ASSOCIATION STUDIES (методы, тенденции)
ЭОЗИНОФИЛИЯ -- EOSINOPHILIA (патофизиология, терапия, этиология)
АЗОТА ОКСИДЫ -- NITROGEN OXIDES (анализ, диагностическое применение)
БИОЛОГИЧЕСКИЕ МАРКЕРЫ -- BIOLOGICAL MARKERS (анализ, кровь)
СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL
Анотація: Бронхіальна астма (БА) є однією з найчастіших причин запалення дихальних шляхів і характеризується еозинофілією, підвищеною продукцією IgE та експресією цитокінів Тh2 (T-хелпери 2 типу). Незважаючи на розповсюджене використання спірометрії в діагностиці БА, визначення рівня оксиду азоту (NO) на основі дихального тесту FeNO є одним з чутливих маркерів еозинофільного запалення в ранній діагностиці астми. Патогенез алергічного запалення бронхів включає різні ендотипи, котрі є недостатньо вивчені. Метою нашого дослідження була оцінка зв’язку між різними показниками алергічного запалення (еозинофілія, рівень IgE) та результатами FeNO-тесту у пацієнтів з алергічною астмою. Матеріали та методи. У роботі проаналізовані рівні тесту FeNO NIOX® , рівні загального IgE в сироватці крові та еозинофілів у пацієнтів із вперше діагностованою БА до початку лікування. У дослідження включено 125 пацієнтів з БА та 20 здорових осіб контрольної групи. 1 групу (n = 67) становили пацієнти з БА та високим рівнем IgE (ендотип Th2), 2 групу (n = 58) — особи з БА та нормальним рівнем IgE, але підвищеною кількістю еозинофілів (еозинофільна астма). Рівень сироваткового IgE визначали за допомогою методу ELISA. Результати FeNO визначались аналізатором FeNO NIOX VERO®. Результати. Сироваткові концентрації IgE були достовірно вищими відповідно у групі 1 (267,3 ± 57,6) МО/мл, у групі 2 вони складали (37,2 ± 14,7) МО/мл і не мали достовірної різниці порівняно зі здоровими пацієнтами контрольної групи (24,9 ± 7,7) МО/мл, p 0,05. Показники еозинофілів були вищими у групі 2 (684 ± 228) клітин/мкл, ніж у групі 1 (456 ± 177) клітин/мкл та контролі (104 ± 53) клітин/мкл, р 0,01. Також визначена позитивна сильна пряма кореляція між сироватковим рівнем IgE та еозинофілами крові у пацієнтів 1 групи (r
Bronchial asthma (BA) is one of the most frequent cause of inflammations of the airway and frequently characterized by eosinophilia, IgE production, and Th2 cytokine expression. Despite the wide prevalence of spirometry in BA diagnostic, the significance of FeNO test is the one of sensitive marker of eosinophilic inflammation in early asthma diagnosis. The pathogenesis of allergic inflammation has different endotypes which is poorly understood. The aim of our study is to evaluate the relation between different allergic inflammation indicators (eosinophils and IgE levels) and rates of FeNO results in patients with BA. Materials and methods. In this work we analyzed the basal levels of FeNO NIOX® test, serum IgE levels and eosinophils in patients with first diagnosed asthma before the treatment. In our study we included 125 patients with BA and 20 healthy control. Group 1 (n = 67) were the patients with BA and high IgE (Th-2 endotype), Group 2 (n = 58) — BA and normal IgE levels, but increased eosinophils (eosinophilic asthma). The levels of serum IgE was determined using ELISA. The FeNO results determined by NIOX VERO ® analyzer. Results. The serum concentrations of IgE was higher in Group 1 (267.3 ± 57.6) IU/ml, Group 2 (37.2 ± 14.7) IU/ml and had no significant difference than healthy control (24.9 ± 7.7) IU/ml, p 0.05. Eosinophils were higher in Group 2 (684 ± 228) cells/mcl than in Group 1 (456 ± 177) cells/mcl and control (104 ± 53) cells/mcl, p 0.01. Also we determined positive strong correlation between serum IgE and blood eosinophils in Group 1 patients (r
Дод.точки доступу:
Царик, В. В.
Удовенко, Н. С.
Гуменюк, Н. О.
Курченко, А. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Бакун, О. В.
Сучасні неінвазивні методи діагностики генітального ендометріозу, асоційованого із безпліддям [Текст] = A modern noninvasive methods of diagnosis genital endometriosis associated with infertility / О. В. Бакун // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2024. - Т. 23, № 1. - С. 153-159. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ЭНДОМЕТРИТ -- ENDOMETRITIS (диагностика, патофизиология, этиология)
ДИАГНОСТИКА РАННЯЯ -- EARLY DIAGNOSIS
БИОЛОГИЧЕСКИЕ МАРКЕРЫ -- BIOLOGICAL MARKERS (анализ)
ИНТЕРЛЕЙКИНЫ -- INTERLEUKINS (анализ, диагностическое применение)
ТЕРАПЕВТИЧЕСКАЯ ИРРИГАЦИЯ -- THERAPEUTIC IRRIGATION (использование, тенденции)
БЕСПЛОДИЕ ЖЕНСКОЕ -- INFERTILITY, FEMALE (диагностика, патофизиология, терапия, этиология)
ОЦЕНОЧНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ КАК ТЕМА -- EVALUATION STUDIES AS TOPIC
Анотація: Ендометріоз – захворювання, що характеризується розростанням морфологічно та функціонально подібної до ендометрію тканини поза порожниною матки. Рання діагностика ендометріозу дуже утруднена. Золотим стандартом діагностики вважається хірургічний метод – лапароскопія, яка проводиться при безплідності, тазових болях або наявності об’ємних утворень малого таза. Однак зараз цей підхід переглядається, і актуальним є пошук маркерів ендометріозу для більш ранньої діагностики цього захворювання. Мета роботи – узагальнити сучасні дані про перспективні неінвазивні маркери ендометріозу, які визначаються в різних біологічних середовищах. Матеріал і методи. Нами проведено пошук наукової літератури з метою аналізу даних неінвазивних методів діагностики ендометріозу. Результати. Ми оцінили понад 30 передбачуваних біомаркерів у перитонеальній рідині, сироватці крові, сечі та слині, а також їх комбінації у публікаціях, які відповідали критеріям відбору. Дослідження оцінювали діагностичну цінність та ефективність біомаркерів ендометріозу, але результати цих досліджень іноді були суперечливими. Нам не вдалося ідентифікувати жоден біомаркер чи комбінацію біомаркерів, які однозначно виявилися б клінічно корисними. Найбільш значущі зміни біохімічного складу спостерігалися в перитонеальній рідині, проте для її отримання необхідне інвазивне втручання. Обговорення. Дослідження слини та сечі продемонстрували багатообіцяючі результати щодо діагностичної точності, але докази були низької якості для впровадження їх у клінічні рекомендації. Ряд біомаркерів сироватки крові може бути корисним або для виявлення ендометріозу на ранніх стадіях, або для диференціації ендометріоми яєчника від інших доброякісних утворень яєчників, але доказів для того, щоб зробити висновки, недостатньо. Висновок. На сьогоднішній день жоден з біомаркерів не показав достатньої точності для клінічного використання за межами науково- дослідного середовища, проте дослідження в цій галузі, як і раніше, є перспективними
Endometriosis is a disease characterized by an overgrowth of morphologically and functionally endometrium-like tissue outside the uterine cavity. Early diagnosis of endometriosis is very di ﬃ cult. The gold standard for diagnosis is the surgical method – laparoscopy, performed for infertility, pelvic pain or the presence of pelvic masses. However, this approach is currently being reconsidered, and the search for endometriosis markers for earlier diagnosis of this disease is relevant. The purpose of the literature review was to summarize the current data on promising noninvasive markers of endometriosis determined in various biological media. Materials and methods – summarized a modern data abot perspective noninvasive markes of genital endometriosis associated with infertility, determined diﬀ erence biological ﬂ uid. Results We evaluated more than 30 biomarkers in peritoneal ﬂ uid, serum, urine, and saliva, as well as their combinations in publications that met the selection criteria. Studies have evaluated the diagnostic value and e ﬃ cacy of endometriosis biomarkers, but the results of these studies have sometimes been inconsistent. We were unable to identify a single biomarker or combination of biomarkers that was unequivocally clinically useful. The most signiﬁ cant changes in biochemical composition were observed in peritoneal ﬂ uid, but it requires invasive intervention to obtain it. Discussion. Saliva and urine studies have shown promising results in terms of diagnostic accuracy, but the evidence was of low quality for introduction into clinical guidelines. A number of serum biomarkers may be useful either for detecting endometriosis at early stages or for diﬀ erentiating ovarian endometrioma from other benign ovarian masses, but the evidence for meaningful conclusions is insu ﬃcient. Conclusion. None of the biomarkers have shown suﬃ cient accuracy for clinical use outside of the research environment, yet research in this area remains promising
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Бота, Р. А.
Динаміка лейкоцитарних маркерів запалення та роль колхіцину як протизапальної терапії при інфаркті міокарда з елевацією ST [Текст] = Dynamics of leukocytic inflammatory markers and colchicine role as anti-inflammatory therapy in ST-segment elevation myocardial infarction / Р. А. Бота, В. К. Тащук // Клінічна та експериментальна патологія. - 2024. - Т. 23, № 1. - С. 3-10. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ИНФАРКТ МИОКАРДА -- MYOCARDIAL INFARCTION (патофизиология, терапия, этиология)
ВОСПАЛЕНИЕ -- INFLAMMATION (профилактика и контроль, терапия, этиология)
БИОЛОГИЧЕСКИЕ МАРКЕРЫ -- BIOLOGICAL MARKERS (анализ, кровь)
КОЛХИЦИН -- COLCHICINE (анализ, терапевтическое применение, фармакология)
СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL
Анотація: Мета дослідження – оцінити динаміку лейкоцитарних маркерів запалення у пацієнтів з інфарктом міокарда з елевацією сегмента ST (STEMI) при додатковому призначенні їм до оптимальної медикаментозної терапії (ОМТ) колхіцину. Матеріал та методи. Для досягнення поставленої мети обстежено 24 пацієнти зі STEMI, які знаходилися на стаціонарному лікуванні. Групу 1 (n = 12) сформували з пацієнтів зі STEMI, які отримували традиційну ОМТ, а групу 2 – з хворих на STEMI, яким призначали колхіцин (0,5 мг один раз на день) у поєднанні з ОМТ. Для оцінки маркерів запалення використано загальноклінічний аналіз крові на час надходження у стаціонар і на 30-й день лікування. З гематологічних маркерів використовували: 1) співвідношення нейтрофілів/лімфоцитів (Neutrophil-to- Lymphocyte ratio – NLR); 2) співвідношення тромбоцитів/лімфоцитів (Platelet-to- Lymphocyte ratio – PLR); 3) індекс системного імунного запалення (Systemic Immune Inflammation Index – SII). Результати. При оцінці параметрів загальноклінічного аналізу крові в динаміці лікування у пацієнтів групи 2 встановлено вірогідне зниження рівня лейкоцитів периферійної крові на 38,29 % (р˂0,01), нейтрофілів – на 57,91 % (р˂0,01), моноцитів – на 28,16 % (р˂0,01), тоді як у пацієнтів групи 1 достовірної різниці між показниками в динаміці лікування не спостерігали. У хворих групи 2 виявили вірогідне підвищення кількості лімфоцитів на 35,26 % (р˂0,01) та не спостерігали вірогідної динаміки цього показника у хворих групи 1. Не відмітили вірогідної динаміки вмісту в крові тромбоцитів у жодній із груп обстежених хворих на STEMI. При оцінці лейкоцитарних маркерів запалення на тлі призначеного лікування у пацієнтів групи 2 спостерігали зменшення показників NLR на 68,36 % та SII на 67,69 % (р˂0,01). Вірогідних змін індексу PLR після проведеного лікування у пацієнтів групи 2 не виявлено. У пацієнтів групи 1 порівняно з вихідними даними спостерігалася тенденція до збільшення NLR на 21,90 % (р0,05), SII – на 23,51 % (р0,05) та PLR – на 35,12 % (р0,05). Висновки. Додаткове призначення до оптимальної медикаментозної терапії колхіцину у дозі 0,5 мг 1 раз на добу впродовж 30 днів пацієнтам з інфарктом міокардазелевацієюсегментаSTсприяєвірогідномузниженнюрівня лейкоцитарних маркерів запалення: співвідношення нейтрофіли/лімфоцити (р˂0,01) та індексу системного імунного запалення (p0,01), які відображають запальну реакцію після STEMI
The aim of the study – to assess the dynamics of leukocytic inflammation markers inpatients with ST-segment elevation myocardial infarction (STEMI) when prescribedcolchicine as a part of optimal medical therapy (OMT).Materials and methods. To achieve the stated goal, 24 patients with STEMI undergoinginpatient treatment were examined. Group 1 (n = 12) consisted of patients with STEMIreceiving traditional OMT, while Group 2 comprised STEMI patients who were prescribedcolchicine (0.5 mg once a day) in combination with OMT. General clinical blood analysiswas used to evaluate inflammatory markers upon admission to the hospital and on the30th day of treatment. Hematological markers included: 1) neutrophil-to-lymphocyteratio (NLR); 2) platelet-to-lymphocyte ratio (PLR); 3) systemic immune inflammationindex (SII).Results. Assessing the parameters of the general blood analysis during the treatmentdynamics in Group 2 patients revealed a significant decrease in the peripheral blood leukocytelevel 38.29 % (p0.01), neutrophils 57.91 % (p0.01), monocytes 28.16 % (p0.01),while patients in Group 1 did not show significant differences in treatment dynamics. Group 2 patients demonstrated a probable increase in lymphocyte count 35.26 % (p0.01),with no significant dynamics observed in Group 1 patients. No probable dynamics wereobserved regarding changes in platelet levels in either of the STEMI patient groups.Evaluation of leukocytic inflammatory markers during the prescribed treatment in Group2 patients showed a reduction in NLR 68.36 % and SII 67.69 % (p0.01). There wasno probable difference in PLR index after treatment in Group 2 patients. In Group 1patients, there was a tendency towards an increase in NLR 21.90 % (p0.05), SII 23.51 %(p0.05), and PLR 35.12 % (p0.05) compared to baseline data.Conclusions. Additional administration of colchicine at a dose of 0.5 mg once daily for 30days to patients with ST-segment elevation myocardial infarction, in addition to optimalmedical therapy, likely contributes to a reduction in leukocytic inflammatory markers,specifically neutrophil-to-lymphocyte ratio (p0.01) and systemic immune inflammationindex (p0.01), reflecting the inflammatory response after STEMI
Дод.точки доступу:
Тащук, В. К.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Burlaka, Ye. A.
Approach to the evaluation of clinical and metabolic factors interaction in children with nephrotic syndrome [Текст] = Підхід до оцінки взаємодії клінічних і метаболічних факторів у дітей із нефротичним синдромом / Ye. A. Burlaka, I. O. Mityuryayeva // Клінічна та експериментальна патологія. - 2024. - Т. 23, № 1. - С. 53-58. - Bibliogr. at the end of the art.

MeSH-головна:
НЕФРОТИЧЕСКИЙ СИНДРОМ -- NEPHROTIC SYNDROME (диагностика, метаболизм, профилактика и контроль, этиология)
ДЕТИ -- CHILD
КЛЕТОЧНАЯ ГИПОКСИЯ -- CELL HYPOXIA (физиология)
БИОЛОГИЧЕСКИЕ МАРКЕРЫ -- BIOLOGICAL MARKERS (анализ)
ПОЧЕЧНЫЕ ФУНКЦИОНАЛЬНЫЕ ТЕСТЫ -- KIDNEY FUNCTION TESTS (использование, методы, статистика, тенденции)
СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL
Анотація: Nephrotic syndrome (NS) is the most common glomerular kidney disease in childhood. The limited success of existing therapeutic strategies in slowing the progression of chronic kidney disease requires the study of new ways of assessing and interpreting levels of chronic intracellular hypoxia relative to basic clinical data and indicators of kidney function in children with NS. The purpose of the work-to investigate the main clinical and laboratory’ indicators, the state of the transcription factor and the marker of intracellular hypoxia HIF-lalfa as possible factors of cluster division and stratification according to the severity of damage in children with NS; to evaluate the peculiarities of the relationship of the above- mentioned markers in the selected cluster groups of children. Materials and methods. 37 children with hormone-sensitive NS were examined. The intracellular hypoxia marker HIF-lalfa, creatinine, cholesterol in blood plasma samples, general blood analysis data, glomerular filtration rate (GFR), proteinuria level were determined. For multiple comparisons and testing the significance of differences, the ANOVA method was used followed by the Kruskal-TVallis post-hoc test. The correlation between the studied factors was determined by the Pearson test. GraphPad Prism 9.0 Software was used. Two-stage cluster analysis was performed using Statistica 10.0 software. P values 0.05 were considered statistically significant. The results. Four cluster groups of children with NS were formed, which differed in the level of HIF-lalfa. It was established that the increase ofHIF-1 alpha to 189.2±1.37 units, associated with a decrease in GFR. Further increase of HIF-lalfa to 200.2±3.02 units, associated with a decrease in GFR, an increase in inflammatory status, and a decrease in cholesterol. HIF-lalfa at the level of 214.4±1.81 units, associated with the most significant decrease in GFR, level of proteinuria, inflammatory phenotype. Conclusion. The increase of HIF-1 alpha to 189.2±1.37 units and more in children with NS can be used as a starting point for specific antihypoxic therapeutic measures
Нефротичний синдром (НС) є найбітьш поширеним гломерулярным захворюванням нирок у дитячому віці. Обмежений успіх існуючих терапевтичних стратегій у сповітьненні прогресування хронічної хвороби нирок вимагає вивчення нових шляхів оцінки і трактування рівнів хронічної внутрішньоклітинної гіпоксії відносно основних клінічних даних та показників функції нирок у дітей із НС. Мета - дослідити основні клінічні, лабораторні показники, стан транскрипційого фактора і маркера внутрішньоклітинної гіпоксії HIF-lalfa як можливі фактори кластерного подіту та стратифікації за тяжкістю пошкоджень у дітей із НС; оцінити особливості взаємозв’язку зазначених вище маркерів у видітених кластерних групах дітей. Матеріали та методи. Обстежено 37 дітей із гормон-чутливим НС. Визначати маркер внутрішньоклітинної гіпоксії HIF-lalfa, креатинін, холестерин у зразках плазми крові, показники загатьного аналізу крові, швидкість клубочковоїфітьтрації (ШКФ), рівень протеїнурії Для множинних порівнянь та перевірки значущості відмінностей використано метод ANOVA з податыиим post-hoc тестом Краскала-Уолліса. Коретяціюміж дослідженими факторами визначати за критерієм Пірсона. Використано пограмне забезпечення GraphPad Prism 9.0 Software. Двоетапний кластерний аналіз виконано за допомогою програмного забезпечення Statistica 10.0. Значення Р 0,05 вважати статистично значущими. Результати. Сформовано чотири кластерні групи дітей із НС, які відрізнятися за рівнем HIF-lalfa. Встановлено, що підвищення HIF-1 атьфа до 189,2±1,37 у.од. асоційоване зі зниженням ШКФ. Подальше збиьшення HIF-lalfa до 200,2±3,02 од. пов'язане зі зниженням ШКФ, наростанням запального статусу, зниженням рівня холестерину. HIF-lalfa на рівні 214,4±1,81 у.од. асоціюється з найбільш суттєвим зниженням ШКФ, рівнем протеїнурії, запальним фенотипом. Висновок, Зростання HIF-1 альфа до 189,2±1,37 у.од. і бііьше у дітей із НС можна використовувати як відправну точку для специфічних антигіпоксичних терапевтичних заходів
Дод.точки доступу:
Mityuryayeva, I. O.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Bielinskyi, M. V.
Association of markers of low-grade inflammation in patients with st-elevation myocardial infarction with type 2 diabetes mellitus: a comparative analysis [Текст] = Асоціація маркерів запалення низького ступеня у хворих на інфаркт міокарда з цукровим діабетом 2-го типу: порівняльний аналіз / M. V. Bielinskyi, N. M. Seredyuk // Буковинський медичний вісник. - 2023. - Т. 27, № 1. - С. 53-60. - Bibliogr. at the end of the art.

MeSH-головна:
ИНФАРКТ МИОКАРДА -- MYOCARDIAL INFARCTION (осложнения, патофизиология, этиология)
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY (тенденции)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (осложнения, патофизиология, этиология)
БИОЛОГИЧЕСКИЕ МАРКЕРЫ -- BIOLOGICAL MARKERS (анализ)
АТЕРОСКЛЕРОЗ -- ATHEROSCLEROSIS (патофизиология, этиология)
РИСКА СТЕПЕНИ ОЦЕНКА -- RISK ADJUSTMENT (методы, тенденции)
СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL
Анотація: ST-elevated myocardial infarction (STEMI) remains a significant global health issue and early recognition and management are crucial for reducing damage and improving patient outcomes. Type 2 diabetes mellitus (T2DM), a common metabolic disorder, is linked to STEMI due to factors like insulin resistance, oxidative stress, and low-grade inflammation. Aim. To determine the relationship between T2DM and low-grade inflammation markers in patients with STEMI by comparing the levels of systemic immuneinflammation indices, fibronectin, and soluble sST2 in STEMI patients with and without T2DM. Materials and methods. We enrolled 131 patients diagnosed with STEMI and T2DM who were admitted to the Ivano-Frankivsk Regional Clinical Cardiological Center. The study population was divided into two groups: 1st - consisting of 97 patients with both STEMI and T2DM, and the 2nd - consisting of 34 patients with STEMI only. Results. The Systemic immune‐inflammation index (SII) (2074.50 (1838.45;2331.05) vs 1504.85 (1342.00;1943.38)), Neutrophil‐to‐lymphocyte ratio (NLR) (7.80 (7.10;8.60) vs 6.30 (5.80;8.60), p=0.002), and Aggregate index of systemic inflammation (AISI) (699.45±433.53 vs 531.80±217.27, p=0.033) were significantly higher in patients with STEMI and T2DM compared to patients with STEMI alone. Also, the levels of fibronectin (2.76±0.33 vs 2.53±0.44 ng/mL, p=0.002) and sST2 (23.06±1.19 vs 20.93±1.63 ng/mL, p=0.000) were higher in patients with STEMI and T2DM compared to patients with STEMI alone. The Platelet‐to‐lymphocyte ratio (PLR) (226.01±48.58 vs 224.19±59.61) and Systemic immune-inflammation index (SIRI) (2.59±1.54 vs 2.34±0.98) were not significantly different between the two groups. SII showed a very significant association with the 1st group (OR = 1.004 (1.002-1.005), p0.001), NLR showed a significant positive association with the 1st group (OR
Гострий інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST (STEMI) залишається важливою глобальною проблемою охорони здоров'я, а раннє розпізнавання та лікування мають вирішальне значення для зменшення шкоди та покращення результатів лікування пацієнтів. Цукровий діабет 2-го типу (ЦД2) – поширений метаболічний розлад, пов'язаний із STEMI через такі фактори, як інсулінорезистентність, оксидативний стрес та запалення. Мета – визначити взаємозв'язок між ЦД2 та маркерами запалення у пацієнтів з STEMI шляхом порівняння рівнів системних індексів імунозапалення, фібронектину та розчинного ST2 у хворих на STEMI з ЦД2 та без ЦД2. Матеріал і методи. Обстежено 131 пацієнта з діагнозом STEMI, які перебували на стаціонарному лікуванні в Івано-Франківському обласному клінічному кардіологічному центрі. Досліджувана популяція розподілена на дві групи: 1-ша - 97 пацієнтів зі STEMI та ЦД2, 2-га - 34 пацієнти тільки з STEMI. Результати. Показники Systemic immune‐inflammation index (SII) (2074,50 (1838,45;2331,05) проти 1504,85 (1342,00;1943,38)), Neutrophil‐to‐lymphocyte ratio (NLR) (7,80 (7,10;8,60) проти 6,30 (5,80;8,60), p=0,002) та Aggregate index of systemic inflammation (AISI) (699,45±433,53 проти 531,80±217,27, p=0,033) були достовірно вищими у хворих на STEMI та ЦД 2-го типу порівняно з пацієнтами лише зi STEMI. Також рівні фібронектину (2,76±0,33 проти 2,53±0,44 нг/мл, р=0,002) та sST2 (23,06±1,19 проти 20,93±1,63 нг/мл, р=0,000) були вищими у пацієнтів зі STEMI та ЦД2 порівняно з пацієнтами з одним лише STEMI. Platelet‐to‐lymphocyte ratio (PLR) (226,01±48,58 проти 224,19±59,61) та Systemic immune-inflammation index (SIRI) (2,59±1,54 проти 2,34±0,98) достовірно не відрізнялися між двома групами. SII показав дуже значний зв'язок з 1-ю групою (OR = 1,004 (1,002-1,005), p0,001), NLR показав значний позитивний зв'язок з 1-ю групою (OR
Дод.точки доступу:
Seredyuk, N. M.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Багрій, Д. А.
Поширеність поліморфних варіантів гена IL1RL1 (rs950880) серед мешканців Подільського регіону України [Текст] = Prevalence of polymorphism of the IL1RL1 gene (rs950880) among residents of the Podilsk region of Ukraine / Д. А. Багрій, В. М. Жебель // Буковинський медичний вісник. - 2023. - Т. 27, № 1. - С. 3-7. - Бібліогр.: в кінці ст.

Рубрики:
MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (генетика, патофизиология, этиология)
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- CARDIAC OUTPUT, LOW (генетика, патофизиология, этиология)
ПОЛИМОРФИЗМ ГЕНЕТИЧЕСКИЙ -- POLYMORPHISM, GENETIC (физиология)
БИОЛОГИЧЕСКИЕ МАРКЕРЫ -- BIOLOGICAL MARKERS (анализ)Подольский регион
Кл.слова (ненормовані):
ST2 белковый биомаркер сердечного стресса
Анотація: Вивчення “генетичної архітектури” есенційної гіпертензії (ЕГ) набуває все більшої актуальності, зокрема, дослідження генетичної складової продукції пептидів, які застосовують як біомаркери в кардіології. Розчинний ST2 з родини рецепторів до інтерлейкіну-1 є перспективним маркером ремоделювання міокарда. Детального аналізу потребує генетична основа продукції ST2 - SNP rs950880 гена IL1RL1. Мета дослідження - вивчення поширеності поліморфних варіантів SNР rs950880 гена IL1RL1 серед чоловіків, мешканців Подільського регіону України, з есенційною гіпертензією (ЕГ) різної тяжкості. Матеріал і методи. У ході роботи обстежено 170 чоловіків віком від 40 до 60 років: 70 осіб без серцево-судинних захворювань та 100 хворих з ЕГ різної тяжкості (50 осіб з асимптомною ЕГ (АЕГ) та 50 хворих з ЕГ, ускладненою ХСН ІІ А стадії (ЕГ+ХСН)). Визначення поліморфізму rs950880 гена IL1RL1 проводили з використанням полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Статистичний аналіз результатів дослідження включав розрахунок відношення шансів, аналіз таблиць спряженості. Результати. Встановили, що серед мешканців Подільського регіону України найпоширенішим є варіант SNР rs950880 гена IL1RL1, що має алель С: серед чоловіків без серцево-судинних захворювань домінують носії варіантів СС та АС (45,72% та 42,86% відповідно), подібною є поширеність SNР rs950880 і серед хворих з ЕГ різної тяжкості (серед пацієнтів з АЕГ гомозигот СС 42,00%, гетерозигот АС - 46,00%; у групі ЕГ+ХСН - 38,00% та 48,00% відповідно). Варіант АА в усіх групах трапляється найрідше (11,42% - у групі контролю, 12,00% - серед пацієнтів з АЕГ, 14,00% - у групі ЕГ+ХСН ). Висновки. За частотним розподілом поліморфізму rs950880 гена IL1RL1 чоловіки з есенційною гіпертензією різної тяжкості достовірно не відрізняються від загальної популяції мешканців Подільського регіону. Носійство досліджуваного поліморфізму не асоціюється з підвищеним ризиком розвитку есенційної гіпертензії чи ускладненням її хронічною серцевою недостатністю. Спостерігається варіабельність у частотному розподілі алелів SNР rs950880 гена IL1RL1 у різних популяціях
The study of the "genetic architecture" of essential hypertension (EH) is becoming increasingly relevant, in particular, the study of the genetic component of the production of peptides, which are used as biomarkers in cardiology. Soluble ST2 of the interleukin-1 receptor family is a promising marker of myocardial remodeling. The genetic basis of ST2 production - SNP rs950880 of the IL1RL1 gene requires a detailed analysis. The aim of the study was to study the prevalence of SNR rs950880 polymorphic variants of the IL1RL1 gene among men living in the Podilsk region of Ukraine with essential hypertension (EH) of varying severity. Material and methods. In the course of the work, 170 men aged 40 to 60 years were examined: 70 without cardiovascular diseases and 100 patients with EH of varying severity (50 with asymptomatic EH (AEH) and 50 patients with EG complicated by CHF II A stage (EH+CHF)). Determination of polymorphism rs950880 of IL1RL1 gene was performed using polymerase chain reaction (PCR). The statistical analysis of the research results included the calculation of the odds ratio, the analysis of conjugation tables. Results. It was established that among residents of the Podilsk region of Ukraine, the SNP variant rs950880 of the IL1RL1 gene, which has the C allele, is the most common: among men without cardiovascular diseases, carriers of the CC and AC variants dominate (45.72% and 42.86%, respectively), the prevalence is similar SNP rs950880 and among patients with EH of different severity (among patients with EH homozygous CC 42.00%, heterozygous AC - 46.00%; in the group EH+CHF - 38.00% and 48.00%, respectively). The AA variant is the least common in all groups (11.42% in the control group, 12.00% among patients with AEH, 14.00% in the EH+CHF group). Conclusions. According to the frequency distribution of the rs950880 polymorphism of the IL1RL1 gene, men with EH of different severity do not reliably differ from the general population of residents of the Podilsk region. Carriership of the investigated polymorphism is not associated with an increased risk of developing EH or complications of CHF. Variability is observed in the frequency distribution of SNR rs950880 IL1RL1 gene alleles in different populations
Дод.точки доступу:
Жебель, В. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Історія розвитку вчення про імунну систему [Текст] = History of the development of the science of the immune system / В. В. Мельник [та ін.] // Буковинський медичний вісник. - 2023. - Т. 27, № 3. - С. 115-121

MeSH-головна:
ИММУННАЯ СИСТЕМА -- IMMUNE SYSTEM (рост и развитие, физиология)
ИСТОРИЯ МЕДИЦИНЫ -- HISTORY OF MEDICINE
АЛЛЕРГОЛОГИЯ И ИММУНОЛОГИЯ -- ALLERGY AND IMMUNOLOGY (история, кадры, тенденции)
ЛИЧНОСТИ ВЫДАЮЩИЕСЯ -- FAMOUS PERSONS
БИОЛОГИЧЕСКИЕ МАРКЕРЫ -- BIOLOGICAL MARKERS (анализ)
ВИРУЛЕНТНОСТИ ФАКТОРЫ -- VIRULENCE FACTORS (анализ, история)
ВАКЦИНЫ -- VACCINES (анализ, история)
ФОТОГРАФИЧЕСКИЕ СНИМКИ -- PHOTOGRAPHS
Анотація: Імунна система — це велика мережа органів, лейкоцитів, білків (антитіл) і хімічних речовин. Ця система працює злагоджено, щоб захистити організм від чужорідних патогенів (бактерій, вірусів, паразитів і грибків), які спричиняють інфекцію, хвороби та захворювання. Імунна система людини наполегливо працює, щоб зберегти здоров’я. Її завдання полягає в тому, щоб запобігати інвазіям патогенів, знищувати їх або обмежувати ступінь їхньої шкоди, якщо вони потраплять. Коли імунна система працює належним чином, вона може розрізняти, які клітини є «своїми», а які речовини є чужорідними для організму. Вона активує, мобілізує, атакує та вбиває чужорідні організми, які можуть завдати шкоди здоров’ю людини. Вважається, що вперше термін «імунітет» використаний ще Фукідідом – визначним давньогрецьким філософом, істориком, політологом та полководцем. Він вперше виявив стійкість одужалої людини до повторного захворювання. З того часу сотні видатних науковців присвятили своє життя вивченню надскладних процесів, що відбуваються в імунній системі людини при інвазії. Значним поштовхом у розвитку імунології, як науки, стало винайдення вакцини. У 1885 році Пастер увів першу вакцину людині, молодому хлопчику, якого неодноразово кусала скажена собака. Імунологія досягла значного прогресу наприкінці ХІХ століття завдяки швидким розробкам у вивченні гуморального імунітету та клітинного імунітету. У 1903 році було відкрито гуморальний компонент, відомий як опсонін, який робить цільові бактерії придатними для фагоцитозу. Особливо важливою була робота Пауля Ерліха, який запропонував теорію бічного ланцюга для пояснення специфічності реакції антиген-антитіло. Його внесок у розуміння гуморального імунітету був визнаний присудженням спільної Нобелівської премії в 1908 році разом із засновником клітинної імунології російським зоологом Іллею Мечніковим, який вперше у 1880 році сформулював фагоцитарну теорію. Сучасні імунологи, використовуючи інструменти молекулярної та клітинної біології, геноміки, протеоміки, зроблять крок у запобіганні семрельним хворобам. Очікується, що світ стане свідком подальшого вибуху знань у галузі імунології в найближчі десятиліття. Потрібні спільні зусилля, спрямовані на такі предмети, як імунологія пухлин, аутоімунітет і вакцинологія, щоб розробити стратегії захисту від багатьох хвороб
The immune system is a large network of organs, white blood cells, proteins (antibodies), and chemicals. This system works in concert to protect the body from foreign pathogens (bacteria, viruses, parasites, and fungi) that cause infection, disease, and illness. The human immune system works hard to stay healthy. Its task is to prevent the invasion of pathogens, destroy them or limit the extent of their damage if they enter. When the immune system is working properly, it can distinguish which cells are "own" and which substances are foreign to the body. It activates, mobilizes, attacks and kills foreign organisms that can harm human health. It is believed that the term "immunity" was used for the first time by Thucydides - a prominent ancient Greek philosopher, historian, political scientist and military leader. For the first time, he discovered the resistance of a recovered person to a recurrence of the disease. Since that time, hundreds of outstanding scientists have devoted their lives to the study of extremely complex processes that occur in the human immune system during invasion. The invention of the vaccine became a significant impetus in the development of immunology as a science. In 1885, Pasteur administered the first vaccine to a human, a young boy who had been repeatedly bitten by a rabid dog. Immunology made significant progress in the late 19th century due to rapid developments in the study of humoral immunity and cellular immunity. In 1903, a humoral component known as an opsonin was discovered that makes target bacteria suitable for phagocytosis. Particularly important was the work of Paul Ehrlich, who proposed the side chain theory to explain the specificity of the antigen-antibody reaction. His contribution to the understanding of humoral immunity was recognized by awarding a joint Nobel Prize in 1908 together with the founder of cellular immunology, the Russian zoologist Ilya Mechnikov, who first formulated the phagocytic theory in 1880. Modern immunologists, using the tools of molecular and cellular biology, genomics, and proteomics, will take a step towards preventing fatal diseases. The world is expected to witness a further explosion of knowledge in the field of immunology in the coming decades. Collaborative efforts across subjects such as tumor immunology, autoimmunity, and vaccinology are needed to develop strategies to protect against multiple diseases
Дод.точки доступу:
Мельник, В. В.
Проняєв, Д. В.
Кривецький, В. В.
Ємельяненко, Н. Р.
Кучук, О. П.
Волошин, В. Л.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

1-10 11-20 21-30 31-40 41-50 51-60

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)