Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

у знайденому

Знайдено у інших БД:

Книги (19)

Рідкісні видання (5)

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: (<.>S=Зоб диффузный токсический<.>)

Загальна кількість знайдених документів : 148
Показані документи з 1 по 20

1-20 21-40 41-60 61-80 81-100 101-120

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Buldygina Yu. V., Zelinskaya A. V., Zurnadzhy L. Yu., Tarashchenko Yu. M., Shlyakhtych S. L., Tronko M. D.
Назва : Morphological features of thyroid benign focal neoplasms in Graves’ disease
Паралельн. назви :Морфологічні особливості доброякісних вогнищевих новоутворень щитоподібної залози при хворобі Грейвса
Місце публікування : Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 4. - С. 15-20 (Шифр МУ65/2022/18/4)
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- THYROID NEOPLASMS
ГИСТОЛОГИЧЕСКИЕ МЕТОДЫ -- HISTOLOGICAL TECHNIQUES
РЕТРОСПЕКТИВНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- RETROSPECTIVE STUDIES
Анотація: The morphology of the thyroid in Graves’ disease (GD) can be quite diverse: in most cases there is a diffuse enlargement of the thyroid gland (diffuse goiter), in some cases it is not increased, and in some patients there are focal neoplasms (single and multiple), including thyroid cancer. According to some studies, in patients with Graves’ disease, focal formations are observed in 10–31% of cases, and in half of the patients, they appear against the background of treatment with thionamides. The purpose of this paper was a retrospective study of the morphological features of benign thyroid neoplasms due to GD based on the results of cytological and pathomorphological studies. Materials and methods. The study was performed at the clinic of the State Institution “V.P. Komisarenko Institute of Endocrinology and Metabolism of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine”. All patients with GD who were operated in the Department of Endocrine Surgery from 2008 to 2019 (1854 patients) were first selected, and then those who had benign focal formations according to the pathohistological examination were selected among them. Results. The frequency of benign thyroid neoplasms in GD is 22.06 % in women aged 26 to 55 years. Cytological studies of thyroid neoplasm punctures in GD made it possible to clearly establish their benign nature (BSRTC-2) in 94.3 % of cases. In 5.7 % of cases, cytological categories BSRTC-3 and BSRTC-4 were established. Positive immunocytochemical reactions to thyroid peroxidase and thyroglobulin, and the absence of CK17 allow avoiding cytological overdiagnosis, characteristic of benign neoplasms of the thyroid gland in GD. Conclusions. Among pathohistologically confirmed benign neoplasms of the thyroid gland in GD, in 63.82 % of cases a histological diagnosis was adenomatous or colloid goiter, in 34.47 % — signs of nodular hyperplasia, in 1.71 % — the presence of thyroiditis.Морфологічні зміни щитоподібної залози при хворобі Грейвса (ХГ) досить різноманітні: у більшості випадків спостерігається дифузне збільшення щитоподібної залози (дифузний зоб), в окремих випадках залоза не збільшена, а в деяких пацієнтів наявні вогнищеві поодинокі й множинні новоутворення, включно з раком щитоподібної залози. За даними деяких досліджень, у пацієнтів із ХГ вогнищеві утворення спостерігаються в 10–31 % випадків, а в половини хворих вони виникають на тлі лікування тіонамідами. Метою даної роботи було ретроспективне вивчення морфологічних особливостей доброякісних новоутворень щитоподібної залози внаслідок ХГ за результатами цитологічних і патоморфологічних досліджень. Матеріали та методи. Дослідження проведено в клініці ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин імені В.П. Комісаренка НАМН України». Спочатку були відібрані всі пацієнти із ХГ, прооперовані у відділенні ендокринної хірургії з 2008 по 2019 р. (1854 пацієнти). Потім серед них були відібрані ті, у кого за даними патогістологічного дослідження були доброякісні вогнищеві утворення. Результати. Частота доброякісних утворень щитоподібної залози при ХГ становить 22,06 % у жінок віком від 26 до 55 років. Цитологічні дослідження пунктатів новоутворень щитоподібної залози при ХГ дозволили чітко встановити їх доброякісну природу (BSRTC-2) в 94,3 % випадків. У 5,7 % випадків були встановлені цитологічні категорії BSRTC-3 і BSRTC-4. Уникнути цитологічної гіпердіагностики, яка є характерною для доброякісних новоутворень щитоподібної залози на тлі ХГ, дозволяють позитивні імуноцитохімічні реакції до тиреоїдної пероксидази й тиреоглобуліну і відсутність цитокератину-17. Висновки. Серед патогістологічно підтверджених доброякісних новоутворень щитоподібної залози при ХГ у 63,82 % випадків гістологічним діагнозом був аденоматозний або колоїдний зоб, у 34,47 % відзначалися ознаки вузлової гіперплазії, у 1,71 % — наявність тиреоїдиту
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Pankiv I. V.
Назва : Use of thyroid stimulating hormone receptor antibodies test in an outpatient endocrinology clinic for differential diagnosis of hyperthyroidism
Місце публікування : Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 7. - С. 60-63 (Шифр МУ65/2022/18/7)
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: ГИПЕРТИРЕОЗ -- HYPERTHYROIDISM
ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
ДИАГНОСТИКА ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНАЯ -- DIAGNOSIS, DIFFERENTIAL
ТИРЕОТРОПИН -- THYROTROPIN
АНТИТЕЛА -- ANTIBODIES
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: Antibodies (Abs) to the thyroid stimulating hormone receptor (TSHR) play an important role in the pathogenesis of autoimmune thyroid disease (AITD). We define the complex terminology that has arisen to describe TSHR-Abs, and discuss significant advances that have been made in the development of clinically useful TSHR-Abs assays. Methods. Literature review and discussion. Results. TSHR-Abs may mimic or block the action of TSH or be functionally neutral. Stimulating TSHR-Abs are specific biomarkers for Graves’ disease and responsible for many of its clinical manifestations. TSHR-Abs may also be found in patients with Hashimoto thyroiditis in whom they may contribute to the hypothyroidism. Measurement of TSHR-Abs in general, and functional Abs in particular is recommended for the rapid diagnosis of Graves’ disease, differential diagnosis and management of patients with AITD, especially during pregnancy, and in AITD patients with extrathyroidal manifestations such as orbitopathy. Measurement of TSHR-Abs can be done with either immunoassays that detect specific binding of Abs to the TSHR or cell-based bioassays, which also provide information on their functional activity and potency. Application of molecular cloning techniques has led to significant advances in methodology that have enabled the development of clinically useful bioassays. When ordering TSHR-Abs, clinicians should be aware of the different tests available and how to interpret results based on which assay is performed. The availability of an international standard and continued improvement in bioassays will help promote their routine performance by clinical laboratories and provide the most clinically useful TSHR-Abs results. Conclusion. Measurement of TSHR-Abs in general, and functional (especially stimulating) Abs in particular is recommended for the rapid diagnosis, differential diagnosis, and management of patients with Graves hyperthyroidism, related thyroid eye disease, during pregnancy, as well as in Hashimoto thyroiditis patients with extrathyroidal manifestations and/or thyroid-binding inhibiting immunoglobulin positivityАнтитіла (AТ) до рецептора тиреотропного гормона (ТТГ) (рТТГ) відіграють важливу роль у патогенезі автоімунних захворювань щитоподібної залози. В огляді наводиться термінологія для опису антитіл до рТТГ (АТ-рТТГ), обговорюються методика і показання до використання тесту на АТ-рТТГ в амбулаторній практиці. Методи. Огляд літератури та обговорення. Результати. АТ-рТТГ можуть імітувати або блокувати дію ТТГ чи бути функціонально нейтральними. Стимулюючі АТ-рТТГ є специфічними біомаркерами хвороби Грейвса (ХГ) і відповідають за її клінічні прояви. АТ-рТТГ також можуть бути виявлені у пацієнтів з тиреоїдитом Хашимото, у яких вони можуть сприяти виникненню в подальшому гіпотиреозу. Визначення АТ-рТТГ можна проводити за допомогою імунологічних аналізів, які виявляють специфічне зв’язування АТ з рТТГ, або аналізів, які також надають інформацію про їх функціональну активність і ефективність. Застосування методів молекулярного клонування призвело до значного прогресу в методології, що дозволило розробити клінічно корисні біологічні аналізи. Рецептори до ТТГ внаслідок взаємодії з тиреостимулювальними антитілами при ХГ або з надлишком ТТГ при первинному гіпотиреозі відіграють роль автоантигена, ініціюючи автоімунний процес. Існують свідчення, які вказують на пряму кореляцію рівнів АТ-рТТГ із клінічною активністю автоімунного процесу, що визначає тяжкість та прогноз захворювання. Рецептор ТТГ містить домен і для стимулюючих, і для блокуючих антитіл. При ХГ стимулюючі імуноглобуліни, зв’язуючись із рТТГ, імітують стимуляцію щитоподібної залози за допомогою ТТГ, що призводить до гіпертиреоїдизму. Частка стимулюючих антитіл становить близько 60–80 %, проте при сумарному визначенні антитіл поєднання ефекту стимулюючих та блокуючих антитіл може призводити до розбіжностей клініко-лабораторних даних у пацієнта. Висновок. Вимірювання АТ-рТТГ (особливо стимулюючих) рекомендується для швидкої діагностики, диференційної діагностики та лікування пацієнтів із ХГ, ендокринною орбітопатією
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Захарченко Т. Ф., Кравченко В. І.
Назва : Автоімунні захворювання щитоподібної залози та основні маркери їх патогенезу і діагностики
Паралельн. назви :Autoimmune thyroid diseases and main markers of their pathogenesis and diagnosis
Місце публікування : Ендокринологія. - 2021. - Т. 26, № 4. - С. 366-375 (Шифр ЕУ5/2021/26/4)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-головна: АУТОИММУННЫЕ БОЛЕЗНИ -- AUTOIMMUNE DISEASES
ЩИТОВИДНАЯ ЖЕЛЕЗА -- THYROID GLAND
ХАШИМОТО БОЛЕЗНЬ -- HASHIMOTO DISEASE
ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
ГРЕЙВСА ОФТАЛЬМОПАТИЯ -- GRAVES OPHTHALMOPATHY
ТИРЕОИДИТ АУТОИММУННЫЙ -- THYROIDITIS, AUTOIMMUNE
ЦИТОКИНЫ -- CYTOKINES
АУТОАНТИТЕЛА -- AUTOANTIBODIES
Анотація: Огляд присвячено оцінці основних гуморальних факторів у патогенезі автоімунних захворювань щитоподібної залози (АЗЩЗ) та можливості їх використання при діагностиці та складанні прогнозу. Показано, що клінічно різні тиреоїдит Хашимото (ТХ), хвороба Грейвса (ХГ) та офтальмопатія Грейвса (ОГ) тісно пов’язані патофізіологічно і мають подібні імуноопосередковані механізми — продукцію автоантитіл до тиреоїдних антигенів і лімфоїдну інфільтрацію тиреоїдної паренхіми. Втрата імунної толерантності до автоантигенів тиреоїдної пероксидази (thyroid peroxidase, TPO), тиреоглобуліну (thyroglobulin, Tg) та рецептору тиреотропного гормону (thyroid-stimulating hormone receptor, TSHR) є основою розвитку АЗЩЗ. Наголошується на ролі прозапальних та протизапальних цитокінів, які продукуються клітинами імунної системи та тиреоцитами. Цитокіни беруть участь в індукторній та ефекторній фазі імунної відповіді та запалення, відіграючи ключову роль у патогенезі АЗЩЗ. Значний вплив на розвиток і прогресування АЗЩЗ має дисбаланс між Th17- лімфоцитами, які підтримують автоімунну відповідь, та регуляторними Т-клітинами (regulatory T cells, Treg), які пригнічують автоімунний процес. Недостатність регуляторних В-клітин (regulatory B cells, Breg) та Тreg, які виробляють протизапальні цитокіни, порушує імунологічну толерантність і викликає аномальну продукцію прозапальних цитокінів, відіграє певну роль у патогенезі АЗЩЗ. Виявлення імунних клітин та антитиреоїдних антитіл у тканині щитоподібної залози (ЩЗ) та визначення рівнів прозапальних та протизапальних цитокінів у сироватці крові можуть дати інформацію про їх участь у патогенезі АЗЩЗ та можуть служити маркерами активності захворювання. Розглянуто діагностичне значення рівня цитокінів, тиреоїдних автоантитіл при ТХ, ХГ і ОГ та їх здатність відображати наявність та активність захворюванняThe presented review is devoted to evaluation of the main humoral factors in the pathogenesis of autoimmune thyroid diseases (AITD) and the possibility of their use in diagnosis and prognosis. It has been shown that clinically different Hashimoto’s thyroiditis (HT), and Graves’ disease (GD), Graves’ ophthalmopathy (GO) are closely related pathophysiologically and have similar immune-mediated mechanisms — the production of autoantibodies to thyroid antigens and lymphocytic infiltration of the thyroid parenchyma. Loss of immune tolerance to thyroid peroxidase (TPO), thyroglobulin (Tg) and thyroid-stimulating hormone receptor (TSHR) autoantigens is the basis for the development of AITD. The role of pro-inflammatory and anti-inflammatory cytokines produced by immune system cells and thyrocytes is emphasized. Cytokines are involved in the inductive and effector phases of the immune response and inflammation, playing a key role in the pathogenesis of AITD. An imbalance between Th17 lymphocytes, which support the autoimmune response, and regulatory T cells (Treg), which suppress the autoimmune process, has a significant effect on the development and progression of AITD. Insufficiency of regulatory B cells (Breg) and Treg, which produce anti-inflammatory cytokines, impairs immunological tolerance and causes abnormal production of proinflammatory cytokines, plays a part role in the pathogenesis of AITD. Detection of immune cells and antithyroid antibodies in thyroid tissue and determination of serum levels of pro-inflammatory and anti-inflammatory cytokines may provide an information on their involvement in the pathogenesis of AITD and may serve as markers of disease activity. The diagnostic value of the level of cytokines, thyroid autoantibodies in HT, GD, GO and their ability to reflect the presence and activity of the disease are considered
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Замотаєва Г. А., Степура Н. М.
Назва : Вплив радіойодтерапії на продукцію інтерлейкінів IL-1β та IL-10 у хворих на дифузний токсичний зоб
Паралельн. назви :Effect of radioiodine therapy on the production of interleukin-1β and interleukin-10 in patients with diffuse toxic goiter
Місце публікування : Ендокринологія. - 2021. - Т. 26, № 4. - С. 336-342 (Шифр ЕУ5/2021/26/4)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-головна: ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
ИОД -- IODINE
ИНТЕРЛЕЙКИНЫ -- INTERLEUKINS
ЛУЧЕВАЯ ТЕРАПИЯ -- RADIOTHERAPY
Анотація: Радіойодтерапія (РЙТ) давно та ефективно використовується в медичній практиці для лікування гіпертиреозу у хворих на дифузний токсичний зоб (ДТЗ, хвороба Грейвса). Однак, попри довготривалий клінічний досвід застосування радіойоду, залишається низка неясних та спірних питань щодо побічних ефектів та віддалених наслідків РЙТ, зокрема її впливу на імунну систему, яка, як відомо, є дуже чутливою до іонізаційного опромінення. Ключовими чинниками, що регулюють гемопоез, імунну відповідь та запальні процеси, є цитокіни. Метою роботи було дослідження впливу РЙТ на продукцію прозапального інтерлейкіну‑1β (ІЛ‑1β) та протизапального інтерлейкіну‑10 (ІЛ‑10) у хворих на ДЗТ. Матеріал і методи. Проведено визначення рівня ІЛ‑1β та ІЛ‑10 у 21 хворого (16 жінок та 5 чоловіків) на ДЗТ віком від 22 до 67 років (середнє значення — 44,9±2,6 року) і в 14 донорів (контрольна група) відповідного віку та статі. Активність радіоактивного йоду становила від 400 до 800 МБк (середнє значення — 549±20,0 МБк). Рівень ІЛ‑1β та ІЛ‑10 досліджували імуноферментним методом напередодні та через 6 днів, 1 і 6 місяців після РЙТ. Результати. Встановлено, що до початку РЙТ у хворих на ДЗТ вміст ІЛ‑1β становив 12,46±2,34 пг/мл, що більше контрольного значення у 2,8 раза (р0,001), а вміст ІЛ‑10 перевищував показники донорів у 2 рази (24,81±3,46 пг/мл проти 11,80±0,77 пг/мл; p0,01). Після РЙТ продукція обох досліджуваних цитокінів зростає: максимальний вміст ІЛ‑1β спостерігається через 1 місяць (35,56±4,28 пг/мл), тоді як концентрація ІЛ‑10 була найбільшою на 6 добу (43,87±5,82 пг/мл). Через 6 місяців після РЙТ рівні ІЛ‑1β та ІЛ‑10 повертаються до вихідних значень, але залишаються вірогідно вище показників контрольної групи.У хворих на ДЗТ рівні прозапального (ІЛ‑1β) та протизапального (ІЛ‑10) цитокінів у крові вірогідно вищі порівняно зі здоровими донорами, а РЙТ призводить до підвищення вмісту ІЛ‑1β та ІЛ‑10. На нашу думку, це зумовлено запаленням, яке викликане руйнуванням тиреоїдної тканини. Різниця часових піків секреції ІЛ‑1β і ІЛ‑10 після РЙТ може свідчити про порушення регуляторного балансу про- і протизапальних чинниківRadioiodine therapy (RIT) has been effectively used for a long time in medical practice for the treatment of hyperthyroidism in patients with diffuse toxic goiter (DTG, Graves’ disease). However, despite the long clinical experience of using radioiodine, there is a number of unclear and controversial questions regarding the side effects and long-term consequences of RIT, including its effect on the immune system, which is known to be very sensitive to ionizing radiation. Cytokines are key factors regulating hematopoiesis, immune response and inflammation. The aim of the work was to study the effect of RIT on the production of pro-inflammatory interleukin‑1β (IL‑1β) and anti-inflammatory interleukin‑10 (IL‑10) in patients with DTG. Material and methods. The levels of IL‑1β and IL‑10 were determined in 21 patients (16 women and 5 men) with DTG aged 22-67 years (mean value — 44.9±2.6 years) and in 14 donors (control group) of the corresponding age and gender. The activity of radioactive iodine ranged from 400 MBq to 800 MBq (mean value — 549±20.0 MBq). IL‑1β and IL‑10 were studied by the enzyme immunoassay in dynamics: before iodine‑131 intake and in 6 days, 1 and 6 months after RIT. Results. It was found that before RIT in patients with DTG, the content of IL‑1β was 12.46±2.34 pg/mL, which is 2.8 times higher than the control value (p0.001), and the level of IL‑10 exceeded the donor values by 2 times (24.81±3.46 pg/mL versus 11.80±0.77 pg/mL; p0.01). After RIT the production of both cytokines increases. The maximum content of IL‑1β was found one month after RIT (35.56±4.28 pg/mL), while the concentration of IL‑10 was the highest on day 6 (43.87±5.82 pg/mL). The levels of IL‑1β and IL‑10 return to baseline values in 6 months after RAI therapy, but remain significantly higher than the control values. Conclusions. In patients with DTG, the levels of pro-inflammatory (IL‑1β) and anti-inflammatory (IL‑10) cytokines in the blood are significantly higher than in healthy donors. RIT increased IL‑1β and IL‑10 levels. In our opinion, this is due to inflammation caused by the destruction of the thyroid tissue. The difference in the time peaks of IL‑1β and IL‑10 secretion after RIT may indicate the deregulatory balance of pro-and anti-inflammatory factors
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Kravchenko V. L., Grossman A. B., Rakov J. V., Kovzun O. I., Pankiv V. I., Simurov O. V.
Назва : Selenum supply and thyroid condition in graves disease sn the region of iodine deficiency
Місце публікування : Пробл. ендокринної патології. - Харьков, 2021. - N 1. - С. 26-33 (Шифр ПУ17/2021/1)
MeSH-головна: ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
ИОД -- IODINE
Анотація: The aim of the study was to investigate the level of selenium in the serum, the median urinary iodine excretion, relationship between selenium and ioduria levels in patients with Graves’ disease. 141 residents of Kyiv and Kyiv region were examined, 37 of them without thyroid pathology (control group) aged 39.7 ± 2.7 years, and 104 with Graves’ disease (experimental group), aged 43.25 ± 1.18 years. The level of selenium in the serum of patients was significantly reduced compared to control. Its median was 29.35 and 1–3 quartiles [6.85–58.77] мg/l, respectively. With age, selenium deficiency worsened. In the study of thyroid status, the group of patients with Graves’ disease differed from the control of elevated thyroid hormone levels, decreased TSH levels, increased thyroid volume. There was a significant increase in the level of antibodies to TSH receptors more than 100 times. Dependence of these indicators on sex and age of patients was not observed. The median urinary iodine excretion in the experimental group was significantly different (p 0.05), its value in the control group was 78.9 мg/l, which indicated the presence of mild iodine deficiency, in the experimental group it was 177.05 мg/l. After 3 and after 6 months after methimazole treatment, the level of selenium in the blood increased, but remained reduced compared to control. There was a complete normalization of thyroid hormones levels and TSH. In the group of patients, a relationship between selenium and ioduria levels was registered (p 0.05), there was a correlation between the titer of antibodies to the TSH receptor, and as in the control, a correlation between thyroid function (p 0.05). Calculation of the risks of changes in antibody titers depending on the level of selenium and other studied factors showed that increasing the level of selenium in the blood helps to reduce the titer of antibodies to TSH receptors. The positive effect of reducing antibodies occurs with the normalization of inhibited low levels of TSH. High levels of fT4, fT3, increased thyroid volume and high levels of iodine increase the risk of antibodies to the thyroid-stimulating hormone receptorМетою дослідження було визначити рівень селену в сироватці крові, медіану йодурії, взаємозв’язок між рівнями селену та йодурії у пацієнтів із хворобою Грейвса. Обстежено 141 мешканцям Києва та Київської області, з них 37 без тиреоїдної патології (контрольна група віком 39,7 ± 2,7 років) та 104 — із хворобою Грейвса (дослідна група, віком 43,25 ± 1,18 роки). Рівень селену в сироватці крові хворих був достовірно зниженим порівняно з показником контрольної групи. Медіана вмісту селену в крові становила 29,35 [6,85–58,77] мкг/л. З віком хворих дефіцит селену посилювався. При дослідженні показників тиреоїдного статусу група пацієнтів із хворобою Грейвса відрізнялась від контрольної підвищеним рівнем тиреоїдних гормонів, зниженим рівнем ТТГ, збільшеним тиреоїдним об’ємом. Виявлено суттєве збільшення рівня антитіл до рецепторів ТТГ. Залежності цих показників від статі та віку хворих не спостерігалося. Медіана екскреції йоду з сечею в дослідній групі достовірно відрізнялась (p 0,05), її показник в контрольній групі становив 78,9 мкг/л, що вказувало на наявність йодного дефіциту, в дослідній групі вона становила 177,05 мкг/л. Через 3, 6 місяців після прийому тіамазолу рівень селену в крові збільшився, але залишався нижчим порівняно з показниками контрольної групи. Також спостерігалась нормалізація рівнів тиреоїдних гормонів та ТТГ. В групі хворих зареєстрований зв’язок між рівнем селену та йодурією (р 0,05), а також кореляція між титром антитіл до рецептора ТТГ та показниками функції щитоподібної залози (р 0,05). Розрахунок ризиків змін титру антитіл залежно від рівня селену та інших досліджених факторів показав, що підвищення рівня селену в крові сприяє зниженню титру антитіл до рецепторів ТТГ. Позитивний ефект зменшення антитіл відбувається при нормалізації загальмованого низького рівня ТТГ. Високі рівні вТ4, вТ3, збільшений тиреоїдний об’єм та високий рівень йоду підвищують ризик виникнення антитіл до рецептора тиреотропного гормону
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Булдигіна Ю. В., Шляхтич С. Л., Терехова Г. М., Федько Т. В., Клочкова В. М., Страфун Л. С., Лисова З. Г., Савосько І. І.
Назва : Персоналізація лікування хвороби Грейвса на підставі клініко-імунологічних характеристик перебігу захворювання
Паралельн. назви :Personalization of Graves’ disease treatment on the basis of clinical and immunological characteristics of the disease
Місце публікування : Ендокринологія. - 2021. - Т. 26, № 4. - С. 409-419 (Шифр ЕУ5/2021/26/4)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-головна: ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
ТИРЕОТОКСИКОЗ -- THYROTOXICOSIS
ГРЕЙВСА ОФТАЛЬМОПАТИЯ -- GRAVES OPHTHALMOPATHY
АУТОАНТИТЕЛА -- AUTOANTIBODIES
ИНДИВИДУАЛИЗИРОВАННАЯ МЕДИЦИНА -- INDIVIDUALIZED MEDICINE
МЕДИЦИНСКОЙ ПОМОЩИ ПЛАНИРОВАНИЕ ИНДИВИДУАЛЬНОЕ -- ADVANCE CARE PLANNING
Анотація: Мета — удосконалення алгоритму лікування хвороби Грейвса (ХГ) на основі клініко-імунологічних особливостей перебігу захворювання. У дослідженні взяли участь 346 хворих на тиреотоксикоз. Вивчено показники 310 хворих на ХГ (272 жінки і 38 чоловіків), які були розподілені на дві групи: одну групу становили 126 осіб із ХГ і автоімунною офтальмопатією (АО), другу групу — 184 особи з ХГ без АО. Як контроль використали показники 36 хворих на токсичну аденому (ТА) жіночої статі аналогічного віку. Вік хворих коливався від 18 до 72 років (середній вік хворих на ХГ становив 46,4±2,7 року, хворих на ТА — 48,3±3,4 року). Матеріал і методи. Визначення тиреотропного гормону (ТТГ), вільного тироксину (ВТ4), вільного трийодтироніну (ВТ3) та антитіл до рецепторів тиреотропного гормону (АТ рТТГ) здійснювали методом хемілюмінесцентного імуноаналізу. Діагноз «автоімунна офтальмопатія» виставлено за даними клінічної картини, УЗД орбіт, екзофтальмометрії та висновку лікаря-офтальмолога. Статистичний аналіз отриманих результатів здійснювали за методом варіаційної статистики з обчисленням t-критерію Стьюдента; середні значення представлені як M±m; відмінності вважали вірогідними за p0,05. Результати. У хвoрих на ХГ рівні АТ рТТГ дo пoчатку лікування були очікувано вищими за пoказники хворих на ТА (контрольна група), вірогідно (p0,05) знижувались тільки чeрeз 6 міс. після пoчатку антитирeoїднoї тeрапії, і ця тeндeнція збeрігалась чeрeз 12 місяців. У хворих на ТА oчікуванo нe спoстeрігалoся збільшeння рівнів АТ рТТГ. У хвoрих із рецидивами тиреотоксикозу при антитиреоїдній терапії рівні АТ рТТГ були вірoгіднo вищими як на пoчатку, так і чeрeз 6 місяців лікування (24,27±2,86 МОд/л, 17,22±3,37 МОд/л, p0,05), порівняно з хворими бeз рeцидивуючoгo пeрeбігу (12,28±3,57 МОд/л; 4,13±1,05 МОд/л, p0,05). У хвoрих із рeмісією захвoрювання рівeнь АТ рТТГ чeрeз 6 міс. після тeрапії дoсягав мінімальних рівнів — 4,13±1,05 МОд/л, алe при цьoму пeрeвищував рeфeрeнтні лабoратoрні значeння (1,75 МОд/л), щo нe впливалo на стійкість рeмісії ХГ. Висновки. 1. Загальнoприйнятe мeдикамeнтoзнe лікування ХГ нeoбхіднo дoпoвнити oбoв’язкoвим мoнітoрингoм АТ рТТГ чeрeз 6 та 12 міс. після пoчатку тирeoстатичнoї тeрапії. 2. Оскільки вірoгіднe знижeння рівня АТ рТТГ відбувається тільки чeрeз 6 місяців після пoчатку тeрапії, його кoнтрoль у більш ранні стрoки є нeінфoрмативним і, відповідно, нeдoцільним. 3. Чeрeз 12 місяців після лікування мoжна спрoгнoзувати пoдальший пeрeбіг захвoрювання на oснoві значeнь АТ рТТГ: рівень АТ рТТГ ≤4,13 МОд/л мoжe свідчити прo імунoлoгічну рeмісію ХГ, а рівень АТ рТТГ ≥17 МОд/л після дoвгoтривалoї антитирeoїднoї тeрапії є прeдиктoрoм рoзвитку рeцидиву захвoрювання і, у такoму випадку, доцільно прoвoдити радикальне лікування хворих (хірургічне втручання чи радіойодтерапію)The aim is to improve an algorithm for treating Graves’ disease (GD) based on the clinical and immunological features of the disease. The study involved 346 patients with thyrotoxicosis. The indicators of 310 patients with GD (272 women and 38 men) were studied. The patients were further divided into two groups: one group consisted of 126 patients with GD and autoimmune ophthalmopathy (AO), the second group — patients with GD without AO (184 people). Indices of 36 patients (36 women) of the same age with toxic adenoma (TA) were used as a control group. The age of patients ranged from 18 to 72 years (mean age of patients with Graves’ disease was 46.4±2.7 years, with toxic adenoma — 48.3±3.4 years). Materials and methods. Determination of TSH, free T4, free T3, thyrotropin receptor antibodies (TSH-R-Abs) was carried out by using the chemiluminescent immunoassay. The diagnosis of «autoimmune ophthalmopathy» was made according to the clinical picture, ultrasound of the orbits, exophthalmometry, the conclusion of an ophthalmologist. Statistical analysis of the results was performed by the method of variation statistics with the calculation of Student’s t-test. The average values are presented as M±m. Differences were considered significant at p0.05. Results. Summarizing the results of the study for TSH-R-Abs titers during long-term conservative treatment (12 months), we can state that TSH-R-Abs levels in patients with GD before treatment were expected to be higher than in the control group of patients with TA, significantly decreased (p0.05) in 6 months after the start of antithyroid therapy and this tendency persisted under control for 12 months. No increase in TSH-R-Abs levels was expected in patients with TA. The results of studying the TSH-R-Abs levels in patients with the disease recurrence during antithyroid therapy showed that TSH-R-Abs levels were significantly higher both at the beginning of treatment and at control in 6 months after in patients with recurrent thyrotoxicosis (24.27±2.86 IU/L; 17.22±3.37 IU/L, p0.05), than in patients without recurrent course (12.28±3.57 IU/L; 4.13±1.05 IU/L, p0.05). In patients with remission of the disease, as mentioned above, the level of TSH-R-Abs reached minimum levels — 4.13±1.05 IU/L in 6 months after therapy, but at the same time exceeded the reference laboratory values (1.75 IU/L), which did not affect the stability of GD remission. Conclusions. 1. The generally accepted medical treatment of GD should be supplemented with obligatory monitoring of TSH-R-Abs in 6 and 12 months after the beginning of thyrostatic therapy. 2. Considering the fact that only in 6 months after the beginning of therapy there is a significant decrease in TSH-R-Abs, their control in earlier terms is uninformative and, therefore, inexpedient, respectively. 3. In 12 months after treatment on the basis of TSHR-Abs values it be possible to predict the further course of the disease: TSH-R-Abs concentration ≤4.13 IU/mL may indicate immunological remission of GD and TSH-R-Abs value ≥17 IU/mL after long-term antithyroid therapy, is a predictor of recurrence and, in this case, it is advisable to carry out radical treatment of patients (surgery or radioiodine therapy)
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Pankiv V. I., Pashkovska N. V., Pankiv I. V., Maslyanko V. A., Tsaryk I. O.
Назва : Pathophysiological and clinical aspects of interaction between coronavirus disease 2019 and thyroid
Місце публікування : Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 4. - С. 78-82 (Шифр МУ65/2021/17/4)
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS
ТИРЕОИДИТ -- THYROIDITIS
ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: In patients who were not previously diagnosed with any thyroid conditions, the scenario of COVID-19 related anomalies of the thyroid may include either: a process of central thyroid-stimulating hormone disturbances via virus‑related hypophysitis; an atypical type of subacute thyroiditis which is connected to the virus spread or to excessive cytokine production including a destructive process with irreversible damage to the gland or low triiodothyronine syndrome (non-thyroidal illness syndrome) which is not specifically related to the COVID‑19 infection, but which is associated with a very severe illness status. This review aimed to investigate thyroid changes resulted from the COVID-19 infection. Ongoing assessment of the effects of the COVID-19 pandemic will reveal more information on coronavirus-induced thyroid conditions. Routine thyroid assays performed in patients with severe infection/acute phase of COVID-19 are encouraged to detect thyrotoxicosis. After recovery, thyroid function should be assessed to identify potential hypothyroidism. There remain unanswered questions related to the predictive value of interleukin-6 in infected patients, especially in cases of cytokine storm, and the necessity of thyroid hormone replacement in subjects with hypophysitis-related central hypothyroidismКоронавірусна інфекція SARS-CoV-2 швидко набула статусу пандемії та вразила мільйони людей по всьому світу. Незважаючи на те, що основною мішенню коронавірусу є дихальна система, науковців усе більше турбує проблема ураження COVID-19 інших органів та систем. Оскільки рецептори до ангіотензинперетворювального ферменту 2-го типу, через які коронавірус потрапляє в клітини, були виявлені на щитоподібній залозі, існує висока ймовірність ураження цього органа. Останнім часом надходить усе більше повідомлень про розвиток підгострого тиреоїдиту та хвороби Грейвса після перенесеного COVID-19. У пацієнтів, яким раніше не діагностували жодних захворювань щитоподібної залози, варіанти розвитку порушень стану щитоподібної залози, пов’язаних із COVID-19, можуть включати: атиповий перебіг підгострого тиреоїдиту, асоцiйований з поширенням вірусу або надмірною продукцією цитокінів, у тому числі деструктивний процес з необоротним пошкодженням залози або синдром низького рівня трийодтироніну (синдром нетиреоїдної патології), конкретно не пов’язаний з інфекцією COVID-19, але зумовлений тяжким статусом пацієнта. Метою цього огляду було дослідження змін функціонального стану щитоподібної залози внаслідок інфекції COVID-19. Поточна оцінка наслідків пандемії COVID-19 дозволить виявити більше інформації про захворювання щитоподібної залози, спричинені коронавірусом. Для виявлення тиреотоксикозу рекомендується проводити планові аналізи функціонального стану щитоподібної залози в пацієнтів у гострій фазі COVID-19. Після одужання слід оцінити тиреоїдну функцію для виявлення потенційного гіпотиреозу. Залишаються без відповіді питання, пов’язані з прогностичним значенням інтерлейкіну-6 в інфікованих пацієнтів, особливо у випадках із цитокіновим штормом, та необхідністю замісної терапії препаратами гормонів щитоподібної залози в суб’єктів із центральним гіпотиреозом, пов’язаним із гіпофізитом. Для виявлення тиреотоксикозу також рекомендується регулярне дослідження стану щитоподібної залози в пацієнтів із тяжким перебігом/гострою фазою COVID-19
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Саидова Ф. Х., Ахмедова Л. М., Асланова Ж. Б., Наджафов Н. А.
Назва : Изменения гематологических показателей у больных с диффузным токсическим зобом
Місце публікування : Клінічна хірургія. - Київ, 2021. - Том 88, N 3/4. - С. 76-79 (Шифр КУ5/2021/88/3/4)
Примітки : Библиогр. в конце ст.
MeSH-головна: ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
АНЕМИЯ -- ANEMIA
Анотація: Диффузный токсический зоб характеризуется развитием чаще легкой (62,4%), микроцитарной (88,5%), гипохромной (94,9%) анемии, обусловленной дефицитом железа
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Булдигіна Ю. В.
Назва : Чи відображає назва "дифузний токсичний зоб" структурний стан щитоподібної залози при цій нозології?
Місце публікування : Міжнародний ендокринологічний журнал. - Донецьк, 2020. - Т. 16, N 3. - С. 46-51 (Шифр МУ65/2020/16/3)
MeSH-головна: ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
ЩИТОВИДНАЯ ЖЕЛЕЗА -- THYROID GLAND
Анотація: Дифузний токсичний зоб (ДТЗ) (хвороба Грейвса) є автоімунним захворюванням, поширеність якого невпинно зростає в структурі тиреоїдної патології, і становить близько 80 % всіх причин гіпертиреозу. Метою нашої роботи було дослідити структурний стан щитоподібної залози (ЩЗ) у хворих на ДТЗ. Матеріали та методи. Було проведено цитологічне дослідження структури вогнищевих утворень на тлі ДТЗ (хвороби Грейвса). Дослідження виконувалось у клініці ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України» та в Київському міському центрі ендокринної хірургії на базі київської міської клінічної лікарні № 3. Усього обстежені 310 пацієнтів із ДТЗ: 285 (91,94 %) жінок і 25 (8,06 %) чоловіків, вік яких коливався від 19 до 70 років (у середньому 41,25 ± 1,19 року). Тривалість захворювання на момент початку обстеження становила від одного місяця до 15 років (у середньому 25,09 ± 2,76 місяця). Для визначення об’єму і структури ЩЗ проводились пальпаторне й ультразвукове дослідження, а також тонкоголкова аспіраційна пункційна біопсія із цитологічним дослідженням пунктату та комп’ютерна томографія (КТ) органів шиї та середостіння. Для встановлення/підтвердження діагнозу здійснювалось гормональне обстеження (визначення в крові рівнів тиреотропного гормона, вільного тироксину, вільного трийодтироніну та антитіл до рецептора тиреотропного гормона). Результати. Частка хворих із дифузно збільшеною ЩЗ без вогнищевих утворень становила 78,39 %, кількість пацієнтів без збільшення об’єму ЩЗ — 2,58 %, число хворих із вогнищевими утвореннями в ЩЗ — 19,03 %. Серед хворих із вогнищевими утвореннями переважали пацієнти з доброякісними аденоматозними (54,24 %) та колоїдними (25,42 %) вузлами ЩЗ. Папілярну карциному діагностовано у двох хворих на ДТЗ (3,39 %). КТ органів шиї та середостіння дозволила встановити, що навіть при відносно невеликих розмірах дифузного зоба (18,00 ± 2,78 см3) існує велика вірогідність наявності значної ретротрахеальної частини ЩЗ. Висновки. Застосування назви «хвороба Грейвса» для визначення даної патології є більш доцільним, оскільки полегшує формулювання повного діагнозу та комунікацію із західними колегами
Знайти схожі

10.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Купріненко Н.
Назва : Менеджмент пацієнта з тиреотоксикозом: реальна клінічна практика
Місце публікування : Міжнародний ендокринологічний журнал. - Донецьк, 2020. - Т. 16, N 3. - С. 12-20 (Шифр МУ65/2020/16/3)
MeSH-головна: ТИРЕОТОКСИКОЗ -- THYROTOXICOSIS
ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
КАРБИМАЗОЛ -- CARBIMAZOLE
ПРОПРАНОЛОЛ -- PROPRANOLOL
АНТИТИРЕОИДНЫЕ ВЕЩЕСТВА -- ANTITHYROID AGENTS
Анотація: Протягом майже 15 років існування «Міжнародного ендокринологічного журналу» час від часу в черговому числі нашого видання з’являлися матеріали під рубрикою «Вітальня журналу» — головний редактор професор Володимир Іванович Паньків брав інтерв’ю у відомих ендокринологів із різних куточків світу. У цьому номері ми вирішили запропонувати читачам наше інтерв’ю із самим Володимиром Івановичем Паньківим, професором, відомим ендокринологом в Україні та за кордоном, членом Європейської тиреоїдної асоціації, завідувачем відділу Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України. Тим більше, що 25 травня відзначається Всесвітній день щитоподібної залози, проблеми захворювання якої багато років знаходяться в колі професійних науково-практичних інтересів професора В.І. Паньківа
Знайти схожі

11.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Паньків В. І., Юзвенко Т. Ю., Коваль С. М., Singh K., Паньків І. В., Литвинова О. М.
Назва : Кореляція рівня вітаміну D із гормональним станом щитоподібної залози і титром антитіл до рецептора ТТГ у пацієнтів із хворобою Грейвса
Місце публікування : Міжнародний ендокринологічний журнал. - Донецьк, 2020. - Т. 16, N 4. - С. 16-20 (Шифр МУ65/2020/16/4)
MeSH-головна: ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
ИММУНОГЛОБУЛИНЫ, СВЯЗАННЫЕ С РЕГУЛЯТОРАМИ ТИРЕОИД-СТИМУЛИРУЮЩЕГО ГОРМОНА -- IMMUNOGLOBULINS, THYROID-STIMULATING
ТИРЕОТРОПИН -- THYROTROPIN
ВИТАМИН D -- VITAMIN D
Анотація: У багатьох дослідженнях встановлено зв’язок дефіциту вітаміну D з автоімунними захворюваннями. Доведено, що рівень вітаміну D у пацієнтів з автоімунними захворюваннями щитоподібної залози, включаючи хворобу Грейвса, був нижчим, ніж у пацієнтів із неавтоімунними тиреоїдними захворюваннями, наприклад токсичним вузловим зобом. Водночас в окремих статтях повідомляють про відсутність такої залежності між рівнем вітаміну D та автоімунними захворюваннями щитоподібної залози. Мета дослідження: порівняти рівень вітаміну D у сироватці крові в пацієнтів із хворобою Грейвса та осіб контрольної групи, оцінити співвідношення вмісту вітаміну D із функціональним станом щитоподібної залози і титром антитіл до рецептора тиреотропного гормону (ТТГ). Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 48 пацієнтів із хворобою Грейвса та 24 здорові особи контрольної групи. Усім обстеженим проводили гормональні дослідження, які містили рівень ТТГ сироватки, тироксину, вільного трийодтироніну, паратиреоїдного гормону, а також визначали рівень іонізованого кальцію, 25-гідроксивітаміну D (25(OH)D), титру антитіл до рецептора ТТГ. Результати. У пацієнтів із хворобою Грейвса спостерігався вірогідно нижчий рівень 25(OH)D (16,3 ± 1,4 нг/мл) порівняно з показниками контрольної групи (22,8 ± 1,6 нг/мл) (p = 0,024). Рівні ТТГ і титри антитіл до рецептора ТТГ вірогідно відрізнялися між групою осіб із хворобою Грейвса з дефіцитом вітаміну D (25(OH)D 20 нг/мл) та групою хворих із хворобою Грейвса без дефіциту вітаміну D (25(OH)D ≥ 20 нг/мл). Обсяг щитоподібної залози істотно не відрізнявся між цими групами хворих. Рівень вітаміну D у сироватці крові вірогідно взаємопов’язаний із вмістом ТТГ і титром антитіл до рецептора ТТГ у пацієнтів із хворобою Грейвса. Висновки. Рівень вітаміну D у сироватці крові вірогідно нижчий у пацієнтів із хворобою Грейвса. У цих пацієнтів встановлено вірогідну кореляцію між вмістом вітаміну D і рівнями ТТГ й антитіл до рецептора ТТГVarious studies have shown the association of vitamin D deficiency with autoimmune diseases. Studies have found that vitamin D levels in patients with autoimmune thyroid diseases including Graves’ disease were lower than that in patients with non-autoimmune thyroid diseases such as toxic nodular goiter. Some studies have reported no such relationship between vitamin D level and autoimmune thyroid diseases. The purpose of the study: to compare serum vitamin D level in patients with Graves’ disease versus age and sex matched controls, to assess the correlation of vitamin D with thyroid status and thyrotropin receptor antibody titers. Materials and methods. 48 patients with Graves’ disease and 24 age and sex matched healthy individuals were recruited. Hormonal investigations that included serum thyroid stimulating hormone (TSH), free thyroxine (fT4), free triiodothyronine (fT3), as well as calcium, 25-hydroxyvitamin D (25(OH)D), parathyroid hormone (PTH), thyroid stimulating hormone receptor antibody (TSH-Ab) were done for all subjects. Results. The patients with Graves’ disease had significantly lower 25(OH)D levels (16.3 ± 1.4 ng/ml) as compared to control subjects (22.8 ± 1.6 ng/ml) (p = 0.024). TSH levels and TSH-Ab titers differed significantly between vitamin D deficient Graves’ disease group (25(OH)D 20 ng/ml) and vitamin D non deficient Graves’ disease group (25(OH)D ≥ 20 ng/ml). Thyroid volume did not differ significantly between these groups. Serum vitamin D level correlated significantly with TSH and TSH-Ab titers in patients with Graves’ disease. Conclusions. Serum vitamin D levels are significantly lower in patients with Graves’ disease. Significant correlation between vitamin D and TSH and TSH-Ab titers was found in these patients
Знайти схожі

12.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Булдигіна Ю. В., Терехова Г. М., Шелковой Є. А., Федько Т. В.
Назва : Ультразвукові характеристики орбіт у хворих з автоімунною офтальмопатією при хворобі Грейвса
Місце публікування : Офтальмол. журнал. - Одеса, 2020. - N 4. - С. 8-13 (Шифр ОУ6/2020/4)
MeSH-головна: АУТОИММУННЫЕ БОЛЕЗНИ -- AUTOIMMUNE DISEASES
ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
ГРЕЙВСА ОФТАЛЬМОПАТИЯ -- GRAVES OPHTHALMOPATHY
УЛЬТРАСОНОГРАФИЯ -- ULTRASONOGRAPHY
Анотація: Цель работы: изучение ультразвуковых характеристик орбит у больных аутоиммунной офтальмопатией при болезни Грейвса.Мета роботи: вивчення ультразвукових характеристик орбіт у хворих з автоімунною офтальмопатією при хворобі Грейвса.
Знайти схожі

13.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Нагібін В. С., Саєнко Я. А.
Назва : Механізми генетичної схильності до автоімунних уражень щитоподібної залози
Місце публікування : Діабет. Ожиріння. Метаболічний синдром. - 2020. - N 3. - С. 75-82 (Шифр ДУ25/2020/3)
Примітки : Бібліогр. наприкінці ст.
MeSH-головна: ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
ХАШИМОТО БОЛЕЗНЬ -- HASHIMOTO DISEASE
ИММУНОЛОГИЧЕСКАЯ ТОЛЕРАНТНОСТЬ -- IMMUNE TOLERANCE
ГЕНЕТИЧЕСКАЯ ПРЕДРАСПОЛОЖЕННОСТЬ К БОЛЕЗНИ -- GENETIC PREDISPOSITION TO DISEASE
ПОЛИМОРФИЗМ ГЕНЕТИЧЕСКИЙ -- POLYMORPHISM, GENETIC
Анотація: Автоімунні захворювання щитоподібної залози (АЗЩЗ) – одні з найбільш розповсюджених розладів автоімунного спектру, що включають дві нозології: хворобу Грейвса та тиреоідит Хашимото. За оціночними епідеміологічними даними у США розповсюдженість цих патологій сягає 5 %, що робить їх мало чи не найбільш поширеними автоімунними хворобами у цій країні
Знайти схожі

14.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Бачу М. І.
Назва : Частота поєднання дифузного зобу та харчової алергії в дітей з йододефіцитного регіону
Місце публікування : Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. - 2020. - N 2. - С. 65 (Шифр КУ34/2020/2)
MeSH-головна: ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
ПИЩЕВАЯ ГИПЕРСЕНСИБИЛИЗАЦИЯ -- FOOD HYPERSENSITIVITY
ИОД -- IODINE
ДЕТИ -- CHILD
Анотація: Вплив чинників харчової алергії є вторинним на тлі існуючого йодного дефіциту легкого ступеня та здатен потенціювати та модифікувати його ефекти
Знайти схожі

15.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Булдигіна Ю. В., Терехова Г. М., Шляхтич С. Л., Федько Т. В., Клочкова В. М., Страфун Л. С.
Назва : Результати хірургічного лікування хворих на дифузний токсичний зоб з автоімунною офтальмопатією
Паралельн. назви :The results of surgical treatment of patients with diffuse toxic goiter and autoimmune ophthalmopathy
Місце публікування : Ендокринологія. - 2020. - Т. 25, № 1. - С. 5-10 (Шифр ЕУ5/2020/25/1)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-головна: ГРЕЙВСА ОФТАЛЬМОПАТИЯ -- GRAVES OPHTHALMOPATHY
ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
ТИРЕОИДЭКТОМИЯ -- THYROIDECTOMY
Анотація: Лікування дифузного токсичного зоба з автоімунною офтальмопатією є однією з проблем сучасної ендокринології через складний механізм патогенезу захворювання та його тяжкий перебіг, що в деяких випадках призводить до інвалідизації пацієнтів. Одним із методів лікування цієї патології є хірургічне втручання, а саме тиреоїдектомія, яка забезпечує швидку ліквідацію не лише тиреотоксикозу, а й «мішені» для антитиреоїдних антитіл (АТ рТТГ). У подальшому для лікування автоімунної офтальмопатії застосовують пульс-терапію глюкокортикоїдами згідно з рекомендаціями EUGOGO 2016 року. Але вибір оптимального часу для початку пульс-терапії після тиреоїдектомії остаточно не з’ясовано. Метою дослідження було вивчення концентрації АТ рТТГ та перебігу автоімунної офтальмопатії у хворих на дифузний токсичний зоб з автоімунною офтальмопатією в різні терміни після тиреоїдектомії. Матеріал і методи. Виконано проспективне дослідження, до якого було включено 70 пацієнтів (60 жінок і 10 чоловіків; середній вік 46,0±3,4 року), хворих на дифузний токсичний зоб з автоімунною офтальмопатією. Досліджували стан очей і клінічний перебіг автоімунної офтальмопатії (огляд офтальмолога, екзофтальмометрія, ультразвукове дослідження орбіт), а також концентрації АТ рТТГ перед операційним втручанням і через 6, 12, 24 і 36 місяців після нього. Результати. Отримані результати дослідження дозволяють стверджувати, що після тиреоїдектомії поступово зменшується активність автоімунного процесу, підтвердженням чого є зменшення концентрації АТ рТТГ. Рівень АТ рТТГ вірогідно (р0,05) зменшувався вже через 6 місяців після тиреоїдектомії, далі ця тенденція зберігалася протягом 36 місяців. Паралельно зі зниженням рівня АТ рТТГ протягом року після тиреоїдектомії значно зменшувалися клінічні прояви офтальмопатії в 14,3% випадків. У цілому по групі також зменшилась активність офтальмопатії (за САS), але вірогідних змін розмірів екзофтальму, товщини хоріоретинального комплексу та ретробульбарної клітковини не виявлено. Висновки. Після хірургічного втручання (в обсязі тиреоїдектомії) з приводу дифузного токсичного зоба з автоімунною офтальмопатією рівень АТ рТТГ вірогідно зменшується вже через 6 місяців, а мінімального рівня досягає через 36 місяців. У 14,3% випадків значно зменшилися клінічні прояви офтальмопатії — зникли спонтанний ретробульбарний біль, періорбітальний набряк, гіперемія кон’юнктиви та хемоз. Доцільно починати пульс-терапію глюкокортикоїдами через 6 місяців після тиреоїдектомії, коли досягнуто стану еутиреозу на тлі замісної терапії левотироксином і вірогідного зменшення концентрації АТ рТТГTreatment of diffuse toxic goiter with autoimmune ophthalmopathy is one of the problems of modern endocrinology, because of the complex mechanism of the pathogenesis of disease and its severe course, which in some cases leads to disability of patients. One of methods for treating this pathology is surgery, namely thyroidectomy, which provides the rapid elimination not only thyrotoxicosis but also a «target» for anti-thyroid antibodies. Subsequently, glucocorticoid pulse therapy is used to treat autoimmune ophthalmopathy, as was recommended by EUGOGO 2016. However, the choice of the optimal time to start pulse therapy after thyroidectomy is not noted a significant improvement in the clinical course of ophthalmopathy in 14.3% patients. In the whole group, the activity of ophthalmopathy (by CAS) also decreased, and no significant changes in the size of the exophthalmos, thickness of the chorioretinal complex and retrobulbar fiber were revealed. Conclusions. After surgery (in the volume of thyroidectomy) for diffuse toxic goiter with autoimmune ophthalmopathy, the concentration level of TSHR-Abs was significantly decreased after 6 months and its minimum level was reached after 36 months. The clinical course of ophthalmopathy, which is manifested in the disappearance of spontaneous retrobulbar pain, periorbital edema, conjunctival hyperemia and hemosis, was significantly improved in 14.3% patients. It is advisable to start pulse therapy with glucocorticoids in 6 months after thyroidectomy, when the state of euthyroidism is reached on the background of levothyroxine replacement therapy and there is a probable decrease in TSHR-Abs
Знайти схожі

16.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Паньків В. І.
Назва : Синдром тиреотоксикозу: нові клінічні можливості корекції тиреоїдної дисфункції
Місце публікування : Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2020. - Т. 16, № 1. - С. 81-85 (Шифр МУ65/2020/16/1)
Примітки : Библиогр. в конце ст.
Предметні рубрики: Тиреофарм
MeSH-головна: ТИРЕОТОКСИКОЗ -- THYROTOXICOSIS
ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
ЛАПЧАТКА -- POTENTILLA
СЕЛЕН -- SELENIUM
ЦИНК -- ZINC
Анотація: Стаття присвячена аналізу літератури з вивчення спектра терапевтичних властивостей препарату перстачу білого, доповненого селеном і цинком, що призначається на додаток до стандартного ведення пацієнтів із гіперфункцією щитоподібної залози. У вигляді монотерапії — при субклінічному тиреотоксикозі першого ступеня, а також при досягненні стійкої компенсації дифузного токсичного зоба. У складі комплексної терапії — при субклінічному тиреотоксикозі другого ступеня, при дифузному токсичному зобі при нормалізації вмісту Т4 і Т3 в крові
Знайти схожі

17.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Будлигіна Ю. В., Терехова Г. М., Страфун Л. С., Шляхтич С. Л., Раков О. В.
Назва : Білі плями в питаннях селенодефіциту: про місце селеновмісних препаратів у лікуванні патології щитоподібної залози
Місце публікування : Міжнародний ендокринологічний журнал. - Донецьк, 2020. - Т. 16, N 2. - С. 45-51 (Шифр МУ65/2020/16/2)
MeSH-головна: ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ БОЛЕЗНИ -- THYROID DISEASES
ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
СЕЛЕН -- SELENIUM
Анотація: В останнє десятиліття точиться активна дискусія щодо ролі нестачі селену в патогенезі тиреопатій, а також доцільності й ефективності використання селеновмісних препаратів у їх лікуванні. На сьогодні в Україні надзвичайно мало даних про наявність/відсутність селенодефіциту в населення загалом і хворих із патологією щитоподібної залози (ЩЗ) зокрема. Тому питання доцільності використання селеновмісних препаратів надзвичайно цікавить як науковців, так і практикуючих лікарів. Мета дослідження: вивчити ставлення лікарів-ендокринологів України до застосування селеновмісних препаратів при лікуванні патології ЩЗ, а також дослідити вміст селену в сироватці крові хворих на дифузний токсичний зоб (ДТЗ) під час антитиреоїдної терапії в поєднанні з тривалим використанням селеновмісних препаратів. Матеріали та методи. Проведено онлайн-анкетування 100 лікарів-ендокринологів з різних областей України, у якому ставилось 6 питань: 1. Чи знаєте Ви про роль нестачі селену у розвитку патології ЩЗ? 2. Чи призначаєте Ви препарати селену хворим з патологією ЩЗ? 3. При якій патології ЩЗ Ви зазвичай призначаєте препарати селену? 4. Яким дозам препаратів селену Ви віддаєте перевагу? 5. Яку тривалість лікування селеновмісними препаратами Ви рекомендуєте? 6. Чи контролюєте Ви рівень селену до та після курсу терапії препаратами селену? Також у клініці ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України» протягом 2018–2019 рр. тривало дослідження вмісту селену в крові у хворих із тиреопатіями до та після лікування препаратами селену для оцінки їх ефективності й визначення часу, необхідного для ліквідації селенодефіциту. Групу обстежених пацієнтів становили 35 пацієнтів: 34 жінки і 1 чоловік (середній вік 48,2 ± 5,2 року), які хворіли на ДТЗ. За даними анамнезу, тривалість захворювання становила від 6 місяців до 5 років (у середньому 2,8 ± 2,0 року). На момент початку обстеження всі хворі були в стані еутиреозу. Визначення селену проводилось флуориметричним методом на спектрофлуориметрі Hitachi MPF-4 з необхідною чутливістю (приблизно 0,0004 мкг/мл селену) і незначною похибкою вимірювань (2 %). Результати. Встановлено, що 98 % лікарів знають про роль дефіциту селену в розвитку патології ЩЗ, але 33 % з них зауважили, що хотіли б мати більше інформації. Інформованість лікарів не впливає на частоту призначень селеновмісних препаратів. Так, завжди при тиреопатіях призначають селеновмісні препарати 47 % опитаних, інколи призначають — 35 %, не призначають ніколи — 18 %. Переважно призначають препарати селену при автоімунному тиреоїдиті (АІТ) з еутиреозом чи субклінічним гіпотиреозом (77 %), при дифузному еутиреоїдному зобі — 10 %, при ДТЗ — 7 %, при тиреоїд-асоційованій офтальмопатії — 5 % і при багатовузловому нетоксичному зобі — 6 % лікарів. З’ясовано, що більшість лікарів (55 %) призначають селеновмісні препарати в дозі від 50 до 100 мкг на добу, 30 % опитаних зазвичай призначають від 100 до 200 мкг на добу і лише 15 % лікарів призначають 200 мкг і більше. Тривалість курсу лікування, якому лікарі віддають перевагу, становить 3 місяці (70 %), на один місяць призначають селеновмісні препарати 12 % опитаних, на 6 місяців — 18 %. Визначають вміст селену в крові хворих до/після курсу лікування завжди тільки 5 % опитаних, інколи — 6 % опитаних, не визначають — 89 %. При дослідженні вмісту селену в сироватці хворих на ДТЗ його рівень в досліджуваній групі становив 17,80 ± 2,59 мкг/л; медіана — 13 мкг/л (норма 80–100 мкг/л). Усім хворим призначались селеновмісні препарати в добовій дозі 200 мкг, після чого здійснювалось контрольне дослідження вмісту селену в крові через 3 і 6 місяців безперервного лікування. Через 3 місяці лікування рівень селену вірогідно збільшився до 63,88 ± 6,61 мкг/л (медіана — 58,5 мкг/л). При контролі цього показника через 6 місяців зафіксовано рівень 75,02 ± 9,78 мкг/л (медіана — 78 мкг/л), що вірогідно перевищувало початкові показники. Отже, тримісячний курс споживання селеновмісних препаратів (із добовою дозою 200 мкг) може бути недостатнім для відновлення нормального рівня селену у хворих із ДТЗ і селенодефіцитом, що потребує продовження лікування ще на наступні три місяці з індивідуальним контролем рівня селену чи призначення більших добових доз препарату. Висновки. Кількість лікарів-ендокринологів, які знають про роль нестачі селену в розвитку патології ЩЗ, становить 98 %, разом з цим 33 % опитаних бажають мати більше інформації стосовно доцільності призначення й ефективності селеновмісних препаратів. Призначають селеновмісні препарати при захворюваннях ЩЗ 47 % лікарів, з цієї кількості 77 % — тільки при автоімунному тиреоїдиті. При тиреоїд-асоційованій офтальмопатії призначають селеновмісні препарати лише 5 % лікарів. Перевага надається призначенню невеликих доз селеновмісних препаратів (55 %) із тривалістю лікування не більше від трьох місяців (70 % опитаних). Не визначають рівень селену до/після курсу терапії селеновмісними препаратами 89 % опитаних. У хворих із селенодефіцитом (17,80 ± 2,59 мкг/л; медіана — 13 мкг/л) після регулярного прийому селеновмісних препаратів (200 мкг селену на добу) протягом трьох місяців рівень селену в крові вірогідно підвищується до 63,88 ± 6,61 мкг/л, медіана — 58,5, але не досягає нижньої межі нормальних значень. Тільки через 6 місяців регулярного прийому селеновмісних препаратів (у добовій дозі 200 мкг) рівень селену в крові нормалізується й становить 75,02 ± 9,78 мкг/л, медіана — 78 мкг/л, наближаючись, отже, до нижньої межі норми
Знайти схожі

18.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Булдигіна Ю. В., Зелінська Г. В., Шляхтич С. Л., Таращенко Ю. М.
Назва : Ультразвукові та цитологічні характеристики вузлових утворень щитоподібної залози за хвороби Грейвса
Паралельн. назви :Ultra-sound and cytological characteristics of the thyroid nodules in Graves’ disease
Місце публікування : Ендокринологія. - 2020. - Т. 25, № 2. - С. 101-109 (Шифр ЕУ5/2020/25/2)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-головна: ЩИТОВИДНАЯ ЖЕЛЕЗА -- THYROID GLAND
ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
ЗОБ УЗЛОВОЙ -- GOITER, NODULAR
ЦИТОЛОГИЧЕСКИЕ МЕТОДЫ -- CYTOLOGICAL TECHNIQUES
Анотація: Мета — дослідити ультразвукові та цитологічні характеристики вузлових утворень щитоподібної залози (ЩЗ) за хвороби Грейвса. Матеріал і методи. Клінічні, лабораторні, ультразвукові, цитологічні, імуноцитохімічні, цитохімічні дослідження проведено в 59 пацієнтів із вузлами в ЩЗ на тлі хвороби Грейвса. Оцінювали такі клінічні параметри, як вік хворих на момент дебюту хвороби Грейвса, тривалість хвороби, а також лабораторні показники — рівні тиреотропного гормону гіпофіза (ТТГ) та антитіл до рецептора ТТГ; ультразвукові характеристики — об’єм ЩЗ, кількість вузлових утворень, ехогенність, ехоструктуру, наявність кістозних змін і гіперехогенних включень. Цитологічні та імуноцитохімічні дослідження проводили на пункційному матеріалі вузлів ЩЗ, забарвленому за Романовським. Використовували непрямий імунопероксидазний метод із моноклональними антитілами до тиреоїдної пероксидази, тиреоглобуліну та цитокератину‑17. Цитохімічні дослідження проводили на нефіксованих пунктатах. Статистичний аналіз виконано за t-критерієм Стьюдента, розрахунки — у програмі Statistica 10.0. Результати. За даними клінічного дослідження пацієнти з вузлами в ЩЗ мали вірогідно більший вік на час дебюту хвороби Грейвса, ніж пацієнти з дифузно зміненою залозою без вузлових утворень (р0,05). Наявність вузлів не була пов’язаною з такими показниками, як тривалість хвороби, рівні ТТГ та антитіл до рецептора ТТГ. У більшості пацієнтів виявлено багатовузловий зоб (88,1%). За даними ультразвукового дослідження всі вузли мали чіткі межі з рівним контуром, більшість — ізоехогенну структуру (87,5%) і кістозні зміни (67,8%). За результатами цитологічного дослідження вузловий зоб (BSRTC‑2) виявле- но в 15 випадках (25,42%), аденоматозний вузловий зоб (BSRTC‑2) — у 32 (54,24%), вузловий зоб із Б-клітин (BSRTC‑2) — у 4 (6,78%); 6 випадків (10,17%) були малоінформативними (BSRTC‑1), в 1 випадку (1,69%) встановлено папілярну карциному та ще в 1 (1,69%) — підозру на малігнізацію. Імуноцитохімічні та цитохімічні дослідження продемонстрували високу активність тиреоїдної пероксидази та тиреоглобуліну в пунктатах вузлових та аденоматозних зобів. Водночас у пунктатах папілярних карцином ЩЗ тиреоїдну пероксидазу виявлено лише у 18-22% епітеліоцитів, тиреоглобулін — у 69-70% тиреоцитів, цитокератин‑17 — у 4,7% клітин, що дозволило встановити цитологічний діагноз. Висновки. Вузлові утворення ЩЗ на тлі хвороби Грейвса частіше виявляються у хворих старшого віку на момент дебюту хвороби Грейвса. Серед пацієнтів із хворобою Грейвса кількість хворих із багатовузловим зобом перевищує кількість осіб із поодинокими вузлами в ЩЗ (88,1% проти 11,9%), а переважаючими ехографічними характеристиками останніх є чіткі межі, рівний контур і кістозні зміни. Цитологічні дослідження дозволили встановити більшу частоту випадків аденоматозного вузлового зоба (BSRTC‑2) за хвороби Грейвса. Папілярну карциному за результатами цитологічних досліджень пунктатів встановлено в 1 випадку, підозру на малігнізацію також в 1 випадку. Встановленню цитологічного діагнозу папілярної карциноми за відсутності чітких цитологічних ознак малігнізації сприяє виявлення високого вмісту цитокератин‑17-позитивних клітин і низького вмісту в пунктатах ЩЗ тиреоїдної пероксидази та тиреоглобулінуThe aim is to investigate the ultrasound and cytological characteristics of the thyroid nodules in Graves’ disease. Material and methods. Clinical, laboratory, ultrasound, cytological, immunocytochemical, cytochemical studies were performed in 59 patients with thyroid nodules in Graves’ disease. Clinical parameters such as age of patients at the time of Graves’ disease debut, disease duration, and laboratory parameters were evaluated: thyroid-stimulating pituitary hormone levels and antibodies to the TSH receptor; ultrasonic characteristics — volume of thyroid gland, number of foci, echogenicity, echostructure, cystic changes and hyperechogenic inclusions. Cytological and immunocytochemical studies were performed on the FNA smears of foci, stained according to Romanovsky. Indirect immunoperoxidase method with monoclonal antibodies to thyroid peroxidase, thyroglobulin and cytokeratin‑17 was used. Cytochemical studies were performed on non-fixed smears. Statistical analysis was performed by t — criterion of Student. Calculations are made in the program Statistica 10.0. Results. According to clinical study, patients with focal lesions were likely to have older age at the debut of Graves’ disease than patients with diffusely altered gland without lesions (p0,05). Existence of focal formations were not related with such indicators as the duration of the disease, level of TSH and TSH receptor antibodies. Most patients had multisite goiter (88.1%). According to ultrasound examination all thyroid nodules had clear boundaries with a flat contour (100%), isoechogenic structure (87.5%) and cystic changes (67.8%). Cytological examination demonstrated that nodular goiter (BSRTC‑2) was detected in 15 cases (25.42%), adenomatous nodular goiter (BSRTC‑2) — in 32 cases (54,24%), nodular goiter with B-cells (BSRTC‑2) — in 4 cases (6.78%); 6 cases (10.17%) were uninformative(BSRTC –1), in 1 case (1.69%) papillary carcinoma was detected, and in 1 — (1.69%) there was a suspicion of malignancy. Immunocytochemical and cytochemical examinations demonstrated high activity of thyroid peroxidase and thyroglobulin in FNA smears of nodular and adenomatous goiter. At the same time, thyroid peroxidase was detected only for 18-22% of epithelial cells, Tg — in 69- 70% of thyrocytes, cytokeratyn‑17 for 4.7% of cells in FNA smears of papillary carcinoma which allowed to reveal cytological diagnosis. Conclusions. Focal lesions of the thyroid gland for Graves‘ disease are more commonly found in patients of older age at the time of the debut of Graves’ disease. For Graves disease the number of patients with multinodular goiter exceeds the number of patients with single focal entities (88.1% vs. 11.9%) and predominated features are clear boundaries, smooth contours and cystic changes. Cytological studies have shown a higher incidence of adenomatous nodular goiter (BSRTC –2) — 54.24% for Graves’ disease. Papillary carcinoma, according to the results of cytological examinations of FNA smears, was found in 1 case (1.69%), suspected malignancy also in 1 case (1.69%). Detection of cytological diagnosis of papillary carcinoma in the absence of clear cytological signs of malignancy, contributes to detection of high levels of cytokeratin‑17-positive cells and low content in the thyrocytes of thyroid peroxidase and thyroglobulin
Знайти схожі

19.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Убайдуллаєва Н. Б., Аллаярова Г. І., Алмурадов Ф. Ф.
Назва : Прогностичне значення факторів ризику розвитку рецидиву тиреотоксикозу при радіойодтерапії
Місце публікування : Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2020. - Т. 16, № 6. - С. 80-84 (Шифр МУ65/2020/16/6)
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
ИОД -- IODINE
РЕЦИДИВ -- RECURRENCE
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
Анотація: Хвороба Грейвса — системне автоімунне захворювання, яке розвивається внаслідок вироблення антитіл до рецептора тиреотропного гормона, що клінічно проявляється дифузними структурними змінами щитоподібної залози з розвитком синдрому тиреотоксикозу, а також поєднується з екстратиреоїдними проявами. Метою дослідження було виявлення факторів ризику рецидиву хвороби Грейвса в жінок, які отримували терапію радіоактивним йодом. Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 93 жінки репродуктивного віку, які отримували радіойодотерапію (РЙТ). Ми проаналізували результати анкетування, оцінили фактори ризику рецидиву тиреотоксикозу і провели ретроспективний і проспективний аналіз клінічних показників і даних анамнезу. Середній вік пацієнтів становив 36,9 ± 7,1 року. Контрольну групу становили 35 здорових жінок віком 33,5 ± 7,6 року. Рівні тиреотропного гормона, вільного трийодотироніну, вільного тироксину й антитіл до тиреоїдної пероксидази визначали імунохемілюмінесцентним методом. Результати. Щоб оцінити якість прогностичної моделі рецидиву тиреотоксикозу, ми розрахували всі параметри факторів ризику AUC. Найбільш значущими факторами ризику розвитку рецидиву тиреотоксикозу після РЙТ із високим відносним ризиком були вік понад 30 років (ВР = 7,59; EF = 8,82 %), обсяг щитоподібної залози ≥ 30 см3 (ВР = 6,84; EF = 85,38 %), тривалість лікування ≥ 2 років (ВР = 6,37; EF = 84,30 %), комплаєнтність пацієнта (ВР = 6,19; EF = 83,84 %), кількість процедур РЙТ (ВР = 5,74; EF = 82,58%) і доза РЙТ 300 МБк (ВР = 5,41; EF = 81,52 %). Висновки. Установлено, що вік понад 30 років (AUC — 0,88), обсяг щитоподібної залози ≥ 30 см3 (AUC — 0,86), тривалість лікування ≥ 2 років (AUC — 0,86), комплаєнтність пацієнта (AUC — 0,85), число процедур РЙТ (AUC — 0,85) і доза I131 (AUC — 0,82) мають першорядне значення
Знайти схожі

20.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Булдигіна Ю. В., Терехова Г. М., Шляхтич С. Л., Савосько І. І., Лисова З. Г.
Назва : Уміст селену, антитіл до рецептора ТТГ і їх кореляційні зв’язки в пацієнтів із хворобою Грейвса, ускладненою автоімунною офтальмопатією
Місце публікування : Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2020. - Т. 16, № 5. - С. 9-14 (Шифр МУ65/2020/16/5)
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
ГРЕЙВСА ОФТАЛЬМОПАТИЯ -- GRAVES OPHTHALMOPATHY
СЕЛЕН -- SELENIUM
ИНДИВИДУАЛИЗИРОВАННАЯ МЕДИЦИНА -- INDIVIDUALIZED MEDICINE
Анотація: Незважаючи на велику кількість досліджень, присвячених ролі селену в патогенезі автоімунних захворювань щитоподібної залози, це питання залишається актуальним і сьогодні. Так, опитування ендокринологів України у 2019 році показало, що третина лікарів хотіли б мати більше інформації стосовно цієї проблеми. Вплив дефіциту селену на перебіг автоімунної офтальмопатії (АО) при хворобі Грейвса (ХГ) останнім часом також привертає увагу дослідників і практикуючих лікарів. Існують повідомлення про негативний кореляційний зв’язок між рівнями селену й концентрацією антитіл до рецептора тиреотропного гормону гіпофіза (АТ-рТТГ) і більш швидке відновлення стану еутиреозу при поєднанні антитиреоїдної терапії з препаратами селену. У той же час інші дослідження не підтверджують наявність такого зв’язку і вказують на відсутність зниження антитиреоїдних антитіл на тлі лікування селеновмісними препаратами. Такі протиріччя стали підставою для проведення нашого дослідження. Мета дослідження: вивчити вміст селену, АТ-рТТГ і їх кореляційні зв’язки в пацієнтів із хворобою Грейвса, ускладненою автоімунною офтальмопатією. Матеріали та методи. У дослідження включено 124 пацієнти із хворобою Грейвса і АО (110 жінок і 14 чоловіків), середній вік яких становив 48,62 ± 10,26 року, а тривалість хвороби — 3,1 ± 2,2 року. Усі пацієнти були розподілені на дві групи: перша група — 47 пацієнтів із ХГ без АО; друга група — 77 пацієнтів із ХГ і АО. Контрольну групу становили 30 здорових жінок віком від 28 до 56 років (середній вік 45,90 ± 3,42 року). У всіх хворих було досліджено вміст селену, ТТГ, АТ-рТТГ. Результати. Рівень селену в крові 124 пацієнтів із ХГ становив 48,00 ± 3,64 мкг/л проти 76,09 ± 4,81 мкг/л у контрольній групі (P 0,05). З’ясовано, що в цілому по групі селенодефіцит різного ступеня відзначався в 72,58 % пацієнтів із ХГ. Помірний селенодефіцит спостерігали в 14,89 % пацієнтів без АО і 15,58 % пацієнтів з АО. Виражений селенодефіцит спостерігався в 61,70 % хворих без АО і 54,55 % хворих з АО. Нормальний рівень селену виявлено у 23,40 % хворих без АО і 29,87 % хворих з АО. Не було виявлено різниці в рівнях селену між групами залежно від наявності офтальмопатії (Р 0,05). Рівні селену були знижені в пацієнтів з ХГ і АО до 42,92 ± 5,58 мкг/л, у групі без АО — до 51,11 ± 4,77 мкг/л (Р 0,05). Як у групі з АО, так і в групі без АО спостерігали вірогідне зниження рівня селену порівняно з показником групи контролю (Р 0,05). Не отримано підтвердження того припущення, що селенодефіцит може бути самостійним чинником розвитку АО, оскільки рівні селену не відрізнялись між групами хворих з АО та без неї. Також не встановлено кореляційних зв’язків між рівнем селену та рівнями АТ-рТТГ і ТТГ як у хворих без АО, так і у хворих з АО. Висновки. Селенодефіцит різного ступеня спостерігається в 72,58 % обстежених пацієнтів із ХГ. Помірний селенодефіцит встановлено в 14,89 % пацієнтів без АО і 15,58 % пацієнтів з АО. Виражений селенодефіцит діагностовано в 61,70 % хворих без АО і 54,55 % хворих з АО. Не виявлено різниці в рівнях селену між групами залежно від наявності офтальмопатії, а також не встановлено кореляційних зв’язків між рівнем селену в крові й рівнями ТТГ і АТ-рТТГ. Нормальний рівень селену виявлено у 23,40 % хворих без АО і 29,87 % хворих з АО. З огляду на ці результати не слід призначати селеновмісні препарати без індивідуального контролю рівня селену в крові
Знайти схожі

1-20 21-40 41-60 61-80 81-100 101-120

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)