Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

у знайденому

Знайдено у інших БД:

Книги (19)

Рідкісні видання (5)

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: (<.>S=Зоб диффузный токсический<.>)

Загальна кількість знайдених документів : 148
Показані документи з 1 по 20

1-20 21-40 41-60 61-80 81-100 101-120

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Калініченко О. В., Мишуніна Т. М., Тронько М. Д., Зурнаджи Л. Ю.
Назва : Рівень оксиду азоту та активність його синтаз у тканині щитоподібної залози пацієнтів із хворобою Грейвса
Місце публікування : Ендокринологія. - 2015. - Т. 20, № 3. - С. 582-589 (Шифр ЕУ5/2015/20/3)
MeSH-головна: АЗОТА ОКСИДЫ -- NITROGEN OXIDES
ЩИТОВИДНАЯ ЖЕЛЕЗА -- THYROID GLAND
ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Булдигіна Ю. В., Шляхтич С. Л., Терехова Г. М., Лисова З. Г.
Назва : Порівняльний аналіз поопераційних ускладнень після субтотальної резекції щитоподібної залози або тиреоїдектомії у хворих на дифузний токсичний зоб
Паралельн. назви :Comparative analysis of the postoperative complications of thyroidectomy and subtotal thyroid gland resection in patients with the diffuse toxic goiter
Місце публікування : Ендокринологія. - 2018. - Т. 23, № 2. - С. 141-146 (Шифр ЕУ5/2018/23/2)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-головна: ТИРЕОИДЭКТОМИЯ -- THYROIDECTOMY
ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS
ЭНДОКРИННЫЕ ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- ENDOCRINE SURGICAL PROCEDURES
ПАРНЫЙ СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИЗ -- MATCHED-PAIR ANALYSIS
Анотація: Мета — ретроспективне вивчення результатів хірургічного лікування пацієнтів із дифузним токсичним зобом залежно від обсягу операційного втручання (субтотальна резекція щитоподібної залози або тиреоїдектомія) з урахуванням тривалості операції, кількості ранніх (кровотечі, пошкодження поворотних гортанних нервів) і пізніх поопераційних ускладнень (параліч голосових складок, розвиток стійкого гіпопаратиреозу та рецидиву тиреотоксикозу), а також порівняння доз препаратів L-тироксину, що забезпечують компенсацію поопераційного гіпотиреозуМетоди: загальноклінічні, інструментальні, імуноферментні, радіоімунні, статистичніРезультати. Після порівняння результатів тиреоїдектомії та субтотальної резекції щитоподібної залози у хворих із дифузним токсичним зобом не виявлено вірогідних відмінностей у частоті виникнення таких ускладнень, як кровотеча та парез поворотних гортанних нервів, а також паралічу голосових складок і стійкого гіпопаратиреозу. Середня добова доза препаратів тиреоїдних гормонів, що забезпечує стан евтиреозу після хірургічного лікування, не залежала від обсягу операції
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Зурнаджи Л. Ю., Булдигіна Ю. В., Чернишов С. В., Болгов М. Ю., Богданова Т. І.
Назва : Гістопатологічний аналіз випадкових папілярних тиреоїдних карцином за хвороби Грейвса на тлі дифузного зоба та результати післяопераційного спостереження за пацієнтами
Паралельн. назви :Histopathological analysis of incidental papillary thyroid carcinomas in Graves’ disease with diffuse goiter and results of postoperative follow-up patients
Місце публікування : Ендокринологія. - 2020. - Т. 25, № 3. - С. 207-214 (Шифр ЕУ5/2020/25/3)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-головна: ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS
КАРЦИНОМА ПАПИЛЛЯРНАЯ -- CARCINOMA, PAPILLARY
ТИРЕОИДНЫЕ ГОРМОНЫ -- THYROID HORMONES
ИММУНОГИСТОХИМИЯ -- IMMUNOHISTOCHEMISTRY
ЛУЧЕВАЯ ТЕРАПИЯ -- RADIOTHERAPY
Анотація: Мета — порівняти гістопатологічні характеристики випадкових папілярних тиреоїдних карцином (ВПТК) за хвороби Грейвса (ХГ) з дифузним зобом (ДЗ), виявлених під час макроскопічного опису післяопераційного матеріалу (макровипадкові папілярні тиреоїдні карциноми — МВПТК) і виключно за мікроскопічного дослідження гістологічних препаратів (справжні окультні папілярні тиреоїдні карциноми — СОПТК); з’ясувати можливі відмінності в післяопераційному перебігу захворювання в пацієнтів із МВПТК і СОПТК. Матеріал і методи. Проведено порівняльний гістопатологічний аналіз 16 МВПТК та 31 СОПТК, виявлених у 47 хворих із ХГ на тлі ДЗ, яких було прооперовано протягом періоду з 2008 по 2019 рік. Порівняно результати післяопераційного спостереження пацієнтів щодо застосування радіойодтерапії (РЙТ) та наявності рецидивів ВПТК. Результати. Усі досліджені ВПТК не перевищували за розміром 10 мм. Частота МВПТК була вірогідно нижчою, ніж СОПТК (34% проти 66%, р=0,0036; шанс ризику (OR)=0,26). Середній розмір пухлини, навпаки, був більшим у першій групі, ніж у другій (5,8±1,2 проти 2,8±1,2 мм, р0,0001). Жодних істотних відмінностей у домінантній архітектоніці пухлин чи їхніх інвазійних характеристиках між двома групами не простежувалося, окрім вірогідно частіших ознак інтратиреоїдного розповсюдження МВПТК порівняно із СОПТК (37,5% проти 6,5%, р0,0130; ORThe aim is to compare the histopathological characteristics of incidental papillary thyroid carcinomas (IPTC) in Graves’disease (GD) with diffuse goiter (DG), revealed by the macroscopic description of postoperative material (macro- incidental papillary thyroid carcinomas — MIPTC) and only by microscopic examination of histological specimens (true occult papillary thyroid carcinomas — TOPTC); to find out the possible differences in the postoperative course of the disease in patients with MIPTC and TOPTC. Material and methods. A comparative histopathological analysis of 16 MIPTC and 31 TOPTC revealed in 47 patients with GD and DG, operated during the period from 2008 to 2019, was performed. The results of postoperative follow-up regarding the use of radioiodine therapy (RIT) and the presence of recurrences of IPTC were compared. Results. All examined IPTCs did not exceed 10 mm in size. The frequency of MIPTC was significantly lower than that of TOPTC (34.0% vs 66.0%, p=0.0036; odds ratio (OR)=0.26). The average tumor size, in contrast, was larger in the first than in the second group (5.8±1.2 mm vs 2.8±1.2 mm, p 0.0001). No significant differences in the dominant tumor architecture or their invasive characteristics were observed between two groups, in addition to more frequent signs of intrathoroidal spread of MIPTCs compared with TOPTCs (37.5 vs 6.5%, p0.0130; OR
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Булдигіна Ю. В., Терехова Г. М., Шляхтич С. Л., Федько Т. В., Клочкова В. М., Страфун Л. С.
Назва : Результати хірургічного лікування хворих на дифузний токсичний зоб з автоімунною офтальмопатією
Паралельн. назви :The results of surgical treatment of patients with diffuse toxic goiter and autoimmune ophthalmopathy
Місце публікування : Ендокринологія. - 2020. - Т. 25, № 1. - С. 5-10 (Шифр ЕУ5/2020/25/1)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-головна: ГРЕЙВСА ОФТАЛЬМОПАТИЯ -- GRAVES OPHTHALMOPATHY
ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
ТИРЕОИДЭКТОМИЯ -- THYROIDECTOMY
Анотація: Лікування дифузного токсичного зоба з автоімунною офтальмопатією є однією з проблем сучасної ендокринології через складний механізм патогенезу захворювання та його тяжкий перебіг, що в деяких випадках призводить до інвалідизації пацієнтів. Одним із методів лікування цієї патології є хірургічне втручання, а саме тиреоїдектомія, яка забезпечує швидку ліквідацію не лише тиреотоксикозу, а й «мішені» для антитиреоїдних антитіл (АТ рТТГ). У подальшому для лікування автоімунної офтальмопатії застосовують пульс-терапію глюкокортикоїдами згідно з рекомендаціями EUGOGO 2016 року. Але вибір оптимального часу для початку пульс-терапії після тиреоїдектомії остаточно не з’ясовано. Метою дослідження було вивчення концентрації АТ рТТГ та перебігу автоімунної офтальмопатії у хворих на дифузний токсичний зоб з автоімунною офтальмопатією в різні терміни після тиреоїдектомії. Матеріал і методи. Виконано проспективне дослідження, до якого було включено 70 пацієнтів (60 жінок і 10 чоловіків; середній вік 46,0±3,4 року), хворих на дифузний токсичний зоб з автоімунною офтальмопатією. Досліджували стан очей і клінічний перебіг автоімунної офтальмопатії (огляд офтальмолога, екзофтальмометрія, ультразвукове дослідження орбіт), а також концентрації АТ рТТГ перед операційним втручанням і через 6, 12, 24 і 36 місяців після нього. Результати. Отримані результати дослідження дозволяють стверджувати, що після тиреоїдектомії поступово зменшується активність автоімунного процесу, підтвердженням чого є зменшення концентрації АТ рТТГ. Рівень АТ рТТГ вірогідно (р0,05) зменшувався вже через 6 місяців після тиреоїдектомії, далі ця тенденція зберігалася протягом 36 місяців. Паралельно зі зниженням рівня АТ рТТГ протягом року після тиреоїдектомії значно зменшувалися клінічні прояви офтальмопатії в 14,3% випадків. У цілому по групі також зменшилась активність офтальмопатії (за САS), але вірогідних змін розмірів екзофтальму, товщини хоріоретинального комплексу та ретробульбарної клітковини не виявлено. Висновки. Після хірургічного втручання (в обсязі тиреоїдектомії) з приводу дифузного токсичного зоба з автоімунною офтальмопатією рівень АТ рТТГ вірогідно зменшується вже через 6 місяців, а мінімального рівня досягає через 36 місяців. У 14,3% випадків значно зменшилися клінічні прояви офтальмопатії — зникли спонтанний ретробульбарний біль, періорбітальний набряк, гіперемія кон’юнктиви та хемоз. Доцільно починати пульс-терапію глюкокортикоїдами через 6 місяців після тиреоїдектомії, коли досягнуто стану еутиреозу на тлі замісної терапії левотироксином і вірогідного зменшення концентрації АТ рТТГTreatment of diffuse toxic goiter with autoimmune ophthalmopathy is one of the problems of modern endocrinology, because of the complex mechanism of the pathogenesis of disease and its severe course, which in some cases leads to disability of patients. One of methods for treating this pathology is surgery, namely thyroidectomy, which provides the rapid elimination not only thyrotoxicosis but also a «target» for anti-thyroid antibodies. Subsequently, glucocorticoid pulse therapy is used to treat autoimmune ophthalmopathy, as was recommended by EUGOGO 2016. However, the choice of the optimal time to start pulse therapy after thyroidectomy is not noted a significant improvement in the clinical course of ophthalmopathy in 14.3% patients. In the whole group, the activity of ophthalmopathy (by CAS) also decreased, and no significant changes in the size of the exophthalmos, thickness of the chorioretinal complex and retrobulbar fiber were revealed. Conclusions. After surgery (in the volume of thyroidectomy) for diffuse toxic goiter with autoimmune ophthalmopathy, the concentration level of TSHR-Abs was significantly decreased after 6 months and its minimum level was reached after 36 months. The clinical course of ophthalmopathy, which is manifested in the disappearance of spontaneous retrobulbar pain, periorbital edema, conjunctival hyperemia and hemosis, was significantly improved in 14.3% patients. It is advisable to start pulse therapy with glucocorticoids in 6 months after thyroidectomy, when the state of euthyroidism is reached on the background of levothyroxine replacement therapy and there is a probable decrease in TSHR-Abs
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Степура Н. М., Замотаєва Г. А., Терехова Г. М., Волинець І. П.
Назва : Вміст циркулюючих імунних комплексів у хворих на дифузний токсичний зоб, ускладнений автоімунною офтальмопатією
Паралельн. назви :Circulating immune complexes content in patients with diffuse toxic goiter complicated by autoimmune ophthalmopathy
Місце публікування : Ендокринологія. - 2020. - Т. 25, № 4. - С. 305-309 (Шифр ЕУ5/2020/25/4)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-головна: ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
ГРЕЙВСА ОФТАЛЬМОПАТИЯ -- GRAVES OPHTHALMOPATHY
АНТИГЕН-АНТИТЕЛО КОМПЛЕКС -- ANTIGEN-ANTIBODY COMPLEX
Анотація: Одним із важливих показників, що характеризує стан гуморальної ланки імунної системи організму, є рівень циркулюючих імунних комплексів (ЦІК). За умов надлишкового утворення, ЦІК зберігаються впродовж тривалого часу і можуть відкладатися в різних органах та судинах, де здатні ініціювати запальні процеси. Автоімунна офтальмопатія (АО) — автоімунне захворювання, яке являє собою комплексне ураження тканин орбіти, супроводжується інфільтрацією, набряком і проліферацією ретробулярної жирової клітковини, м’язів і сполучної тканини. АО може зустрічатися як самостійне захворювання, так і в сполученні з дифузним токсичним зобом (ДТЗ) або автоімунним тиреоїдитом. Припускають, що патогенетичні механізми прогресування АО можуть бути пов’язані з активацією автоімунних процесів в орбітальних тканинах на фоні високого рівня антитіл до рецепторів тиреотропного гормону (рТТГ). Метою роботи було дослідження вмісту ЦІК у хворих на ДТЗ, ускладнений АО. Матеріал і методи. Проведено визначення кількості ЦІК: у 24 хворих (19 жінок та 5 чоловіків) із ДТЗ віком від 22 до 67 років (середнє значення — (47,2±2,8) року), у 29 хворих (19 жінок та 10 чоловіків) на ДТЗ, ускладнений АО, віком від 18 до 71 року (середнє значення — (46,1±2,5) року) і в 16 донорів (контрольна група) відповідного віку та статі. Результати. У хворих на ДТЗ обох груп вміст ЦІК вірогідно вищий за відповідний показник у донорів: відповідно (92,7±6,1) ум. од./мл і (113,5±6,7) ум. од./мл проти (67,7±6,1) ум. од./мл, (р0,05). У групі хворих на ДТЗ, ускладнений АО, кількість осіб із високими значеннями ЦІК істотно більша, ніж у групі хворих на ДТЗ. Так, високі значення ЦІК (100 ум. од./мл і більше) виявлено в 17 із 29 (58,6%) хворих на ДТЗ, ускладнений АО, тоді як у хворих на ДТЗ їх було 7 із 24 (29,2%). Висновки. Збільшення продукції ЦІК у хворих на ДТЗ, ускладнений АО, імовірно, є результатом активації гуморальної ланки імунної системи та підтвердженням автоімунного ґенезу захворювання. Високий вміст ЦІК може свідчити про розлад імунного гомеостазу, зокрема, про дисфункцію ретикуло-ендотеліальної системи, яка відповідає за їх елімінацію і виведенняThe level of circulating immune complexes (CIC) is one of the important indicators characterizing the state of the body’s humoral immune response. Under the condition of excessive formation, CIC remain in the circulation for a long time, and can be deposited in various organs and vessels, initiating inflammatory processes. Autoimmune ophthalmopathy (AO) is an autoimmune disease that is a complex lesion of the orbit tissues, accompanied by infiltration, edema and proliferation of retrobular adipose tissue, muscles, and connective tissue. AO can be occured as an independent disease, and in combination with diffuse toxic goiter (DTG) or autoimmune thyroiditis. It is assumed that the pathogenetic mechanisms of the progression of autoimmune ophthalmopathy may be associated with the activation of autoimmune processes in orbital tissues against the background of a high level of TSH receptor antibodies (TRAbs). The aim was to study the content of CICs in patients with DTG complicated by autoimmune ophthalmopathy. Material and methods. CIC were determined in 24 patients with DTG, including 19 women and 5 men aged 22 to 67 years (mean value (47.2±2.8), and in 29 patients with DTG (19 women and 10 men) complicated by AO at the age from 18 till 71 years (mean value 46.1±2.5. The control group consisted of 16 donors of the corresponding age and gender. Results. In patients with DTG of both groups the CIC content is significantly higher than the indicators of the control group: (92.7±6.1 conventional units) and (113.5±6.7 conventional units) versus (67.7±6.1 conventional units), (p0.05), respectively. In the group of patients with DTG complicated by AO, the number of patients with high CIC values was significantly higher than in the group of patients with DTG. High CIC values (100 conventional units/ml and more) were found in 17 out of 29 (58.6%) patients with DTG, complicated by AO, while there were 7 out of 24 (29.2%) in patients with DTG. Conclusions. The increased CIC production in patients with DTG complicated by AO is probably the result of activation of the humoral immunity and confirmation of the genesis of the autoimmune disease. In addition, a high content of CIC may indicate a dysfunction in the genesis of immune disorders in particular, about dysfunction of the reticuloendothelial system, which is responsible for their elimination and excretion
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Олійник В. С., Терехова Г. М., Булдигіна Ю. В., Федько Т. В., Клочкова В. М., Раков О. В., Лисова З. Г.
Назва : Лікування глюкокортикоїдами автоімунної офтальмопатії у хворих на дифузний токсичний зоб
Паралельн. назви :Treatment of autoimmune ophthalmopathy in patients with diffuse toxic goiter by glucocorticoids
Місце публікування : Ендокринологія. - 2017. - Т. 22, № 2. - С. 108-114 (Шифр ЕУ5/2017/22/2)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-головна: ГРЕЙВСА ОФТАЛЬМОПАТИЯ -- GRAVES OPHTHALMOPATHY
АУТОИММУННЫЕ БОЛЕЗНИ -- AUTOIMMUNE DISEASES
ГЛЮКОКОРТИКОИДЫ -- GLUCOCORTICOIDS
ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
ТИРЕОИДНЫЕ ГОРМОНЫ -- THYROID HORMONES
Анотація: Сахарный диабет и деменция — хронические заболевания, которые приводят к развитию осложнений и инвалидизации больных. Своевременное выявление факторов риска развития осложнений СД, в том числе деменции, и разработка мероприятий по снижению их влияния помогут снизить инвалидизацию населения. Цель — расчет 10-летнего прогноза развития деменции у пациентов зрелого возраста с СД2. Материалы и методы. Обследованы 81 пациент с СД2 в возрасте 45-59 лет, среди них 43 женщины и 38 мужчин. Пациентов распределили на группы: с диагностированной ДР и без нее, с гипогликемией и без, с депрессивными расстройствами и без них. Для выявления депрессивных расстройств использовали опросник Centre for Epidemiologic Studies Depression Scale (CES-D). В группу с ДР относили больных со 2-4-й ее стадиями. Диабетическую нейропатию диагностировали с помощью градуированного камертона. Прогноз развития деменции определяли с помощью шкалы риска 10-летнего прогноза развития деменции. Результаты. Прогноз риска деменции для пациентов зрелого возраста с СД2 с гипогликемией оказался в 1,8 раза худшим по сравнению с таким для пациентов без гипогликемий, с депрессией — в 1,82 раза по сравнению с таким для больных без депрессивных расстройств, с ДР — в 1,39 раза по сравнению с показателем группы без ДР. Вывод. Целесообразным является проведение патогенетической терапии диабетической нейропатии Диалипоном (альфа-липоевой кислотой) с добавлением Огрании (прегабалина) для снижения проявлений не только болевой нейропатии, но и тревоги, и предупреждения развития депрессии
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Мишуніна Т. М., Болгов М. Ю., Зурнаджи Л. Ю., Калініченко О. В.
Назва : Патологічні зміни в позапухлинній тканині щитоподібної залози пацієнтів із тиреоїдними пухлинами
Паралельн. назви :Pathological changes in the extratumoral thyroid tissue of patients with thyroid tumors
Місце публікування : Ендокринологія. - 2017. - Т. 22, № 3. - С. 251-261 (Шифр ЕУ5/2017/22/3)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-головна: ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- THYROID NEOPLASMS
ТИРЕОИДИТ АУТОИММУННЫЙ -- THYROIDITIS, AUTOIMMUNE
ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
НОВООБРАЗОВАНИЯ ПО ГИСТОЛОГИЧЕСКОМУ ТИПУ (ВНЕШ) -- NEOPLASMS BY HISTOLOGIC TYPE (NON MESH)
ПАТОЛОГИЧЕСКИЕ ПРОЦЕССЫ -- PATHOLOGIC PROCESSES
Анотація: Мета — визначити частоту супутньої патології в позапухлинній тканині щитоподібної залози за наявності її доброякісної або злоякісної пухлини. Матеріали та методи. Ретроспективне дослідження когорти хворих, які з приводу пухлини перенесли операцію на щитоподібній залозі. Аналізували частоту наявності в позапухлинній тканині гістологічних ознак патологічних змін з урахуванням віку та статі хворих; для певної частини пацієнтів використано інформацію про рівень у крові ТТГ. Проведено аналіз динаміки поширеності супутніх карциномам патологічних змін в позапухлинній тканині залози впродовж 2001-2015 рр. Результати. Найпоширенішими патологічними змінами у позапухлинній тканині щитоподібної залози є хронічний тиреоїдит, який найчастіше супроводжує папілярну карциному, рідше — фолікулярну, ще рідше — медулярну карциному або фолікулярну аденому. За анапластичної карциноми частота хронічного тиреоїдиту вдвічі менша, ніж за папілярної, натомість супутній багатовузловий зоб у позапухлинній тканині хворих з анапластичною карциномою (а також за одночасної наявності в залозі папілярної та фолікулярної карцином) діагностують у 3-6 разів частіше, ніж за фолікулярної аденоми, диференційованих або медулярної карцином. Водночас частота осередкової інфільтрації тканини залози лімфоцитами, яка є ознакою запалення, не різниться в пацієнтів із різними тиреоїдними пухлинами. За 15 останніх років спостереження кількість пацієнтів із папілярною карциномою і хронічним тиреоїдитом зросла у 2,4 раза; кількість хворих із фолікулярною карциномою з і без супутнього хронічного тиреоїдиту залишалася в цей період сталою, а темп зростання числа пацієнтів із медулярною карциномою та пацієнтів з останньою, асоційованою з тиреоїдитом, був однаковим. Висновки. Патологічні зміни в позапухлинній тканині щитоподібної залози залежать від природи новоутворення, статі та віку хворих
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Булдигіна Ю. В., Зелінська Г. В., Шляхтич С. Л., Таращенко Ю. М.
Назва : Ультразвукові та цитологічні характеристики вузлових утворень щитоподібної залози за хвороби Грейвса
Паралельн. назви :Ultra-sound and cytological characteristics of the thyroid nodules in Graves’ disease
Місце публікування : Ендокринологія. - 2020. - Т. 25, № 2. - С. 101-109 (Шифр ЕУ5/2020/25/2)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-головна: ЩИТОВИДНАЯ ЖЕЛЕЗА -- THYROID GLAND
ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
ЗОБ УЗЛОВОЙ -- GOITER, NODULAR
ЦИТОЛОГИЧЕСКИЕ МЕТОДЫ -- CYTOLOGICAL TECHNIQUES
Анотація: Мета — дослідити ультразвукові та цитологічні характеристики вузлових утворень щитоподібної залози (ЩЗ) за хвороби Грейвса. Матеріал і методи. Клінічні, лабораторні, ультразвукові, цитологічні, імуноцитохімічні, цитохімічні дослідження проведено в 59 пацієнтів із вузлами в ЩЗ на тлі хвороби Грейвса. Оцінювали такі клінічні параметри, як вік хворих на момент дебюту хвороби Грейвса, тривалість хвороби, а також лабораторні показники — рівні тиреотропного гормону гіпофіза (ТТГ) та антитіл до рецептора ТТГ; ультразвукові характеристики — об’єм ЩЗ, кількість вузлових утворень, ехогенність, ехоструктуру, наявність кістозних змін і гіперехогенних включень. Цитологічні та імуноцитохімічні дослідження проводили на пункційному матеріалі вузлів ЩЗ, забарвленому за Романовським. Використовували непрямий імунопероксидазний метод із моноклональними антитілами до тиреоїдної пероксидази, тиреоглобуліну та цитокератину‑17. Цитохімічні дослідження проводили на нефіксованих пунктатах. Статистичний аналіз виконано за t-критерієм Стьюдента, розрахунки — у програмі Statistica 10.0. Результати. За даними клінічного дослідження пацієнти з вузлами в ЩЗ мали вірогідно більший вік на час дебюту хвороби Грейвса, ніж пацієнти з дифузно зміненою залозою без вузлових утворень (р0,05). Наявність вузлів не була пов’язаною з такими показниками, як тривалість хвороби, рівні ТТГ та антитіл до рецептора ТТГ. У більшості пацієнтів виявлено багатовузловий зоб (88,1%). За даними ультразвукового дослідження всі вузли мали чіткі межі з рівним контуром, більшість — ізоехогенну структуру (87,5%) і кістозні зміни (67,8%). За результатами цитологічного дослідження вузловий зоб (BSRTC‑2) виявле- но в 15 випадках (25,42%), аденоматозний вузловий зоб (BSRTC‑2) — у 32 (54,24%), вузловий зоб із Б-клітин (BSRTC‑2) — у 4 (6,78%); 6 випадків (10,17%) були малоінформативними (BSRTC‑1), в 1 випадку (1,69%) встановлено папілярну карциному та ще в 1 (1,69%) — підозру на малігнізацію. Імуноцитохімічні та цитохімічні дослідження продемонстрували високу активність тиреоїдної пероксидази та тиреоглобуліну в пунктатах вузлових та аденоматозних зобів. Водночас у пунктатах папілярних карцином ЩЗ тиреоїдну пероксидазу виявлено лише у 18-22% епітеліоцитів, тиреоглобулін — у 69-70% тиреоцитів, цитокератин‑17 — у 4,7% клітин, що дозволило встановити цитологічний діагноз. Висновки. Вузлові утворення ЩЗ на тлі хвороби Грейвса частіше виявляються у хворих старшого віку на момент дебюту хвороби Грейвса. Серед пацієнтів із хворобою Грейвса кількість хворих із багатовузловим зобом перевищує кількість осіб із поодинокими вузлами в ЩЗ (88,1% проти 11,9%), а переважаючими ехографічними характеристиками останніх є чіткі межі, рівний контур і кістозні зміни. Цитологічні дослідження дозволили встановити більшу частоту випадків аденоматозного вузлового зоба (BSRTC‑2) за хвороби Грейвса. Папілярну карциному за результатами цитологічних досліджень пунктатів встановлено в 1 випадку, підозру на малігнізацію також в 1 випадку. Встановленню цитологічного діагнозу папілярної карциноми за відсутності чітких цитологічних ознак малігнізації сприяє виявлення високого вмісту цитокератин‑17-позитивних клітин і низького вмісту в пунктатах ЩЗ тиреоїдної пероксидази та тиреоглобулінуThe aim is to investigate the ultrasound and cytological characteristics of the thyroid nodules in Graves’ disease. Material and methods. Clinical, laboratory, ultrasound, cytological, immunocytochemical, cytochemical studies were performed in 59 patients with thyroid nodules in Graves’ disease. Clinical parameters such as age of patients at the time of Graves’ disease debut, disease duration, and laboratory parameters were evaluated: thyroid-stimulating pituitary hormone levels and antibodies to the TSH receptor; ultrasonic characteristics — volume of thyroid gland, number of foci, echogenicity, echostructure, cystic changes and hyperechogenic inclusions. Cytological and immunocytochemical studies were performed on the FNA smears of foci, stained according to Romanovsky. Indirect immunoperoxidase method with monoclonal antibodies to thyroid peroxidase, thyroglobulin and cytokeratin‑17 was used. Cytochemical studies were performed on non-fixed smears. Statistical analysis was performed by t — criterion of Student. Calculations are made in the program Statistica 10.0. Results. According to clinical study, patients with focal lesions were likely to have older age at the debut of Graves’ disease than patients with diffusely altered gland without lesions (p0,05). Existence of focal formations were not related with such indicators as the duration of the disease, level of TSH and TSH receptor antibodies. Most patients had multisite goiter (88.1%). According to ultrasound examination all thyroid nodules had clear boundaries with a flat contour (100%), isoechogenic structure (87.5%) and cystic changes (67.8%). Cytological examination demonstrated that nodular goiter (BSRTC‑2) was detected in 15 cases (25.42%), adenomatous nodular goiter (BSRTC‑2) — in 32 cases (54,24%), nodular goiter with B-cells (BSRTC‑2) — in 4 cases (6.78%); 6 cases (10.17%) were uninformative(BSRTC –1), in 1 case (1.69%) papillary carcinoma was detected, and in 1 — (1.69%) there was a suspicion of malignancy. Immunocytochemical and cytochemical examinations demonstrated high activity of thyroid peroxidase and thyroglobulin in FNA smears of nodular and adenomatous goiter. At the same time, thyroid peroxidase was detected only for 18-22% of epithelial cells, Tg — in 69- 70% of thyrocytes, cytokeratyn‑17 for 4.7% of cells in FNA smears of papillary carcinoma which allowed to reveal cytological diagnosis. Conclusions. Focal lesions of the thyroid gland for Graves‘ disease are more commonly found in patients of older age at the time of the debut of Graves’ disease. For Graves disease the number of patients with multinodular goiter exceeds the number of patients with single focal entities (88.1% vs. 11.9%) and predominated features are clear boundaries, smooth contours and cystic changes. Cytological studies have shown a higher incidence of adenomatous nodular goiter (BSRTC –2) — 54.24% for Graves’ disease. Papillary carcinoma, according to the results of cytological examinations of FNA smears, was found in 1 case (1.69%), suspected malignancy also in 1 case (1.69%). Detection of cytological diagnosis of papillary carcinoma in the absence of clear cytological signs of malignancy, contributes to detection of high levels of cytokeratin‑17-positive cells and low content in the thyrocytes of thyroid peroxidase and thyroglobulin
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Rakov O. V., Rakova V. V., Pona S. M., Gyryavenko O. Ja.
Назва : Modern conceptions on diffuse toxic goiter: etiology, pathogenesis, diagnosis, and treatment (review)
Паралельн. назви :Сучасні уявлення про дифузний токсичний зоб: етіологія, патогенез, діагностика, лікування (огляд літератури)
Місце публікування : Ендокринологія. - 2017. - Т. 22, № 1. - С. 51-64 (Шифр ЕУ5/2017/22/1)
Примітки : Bibliogr. at the end of the art.
MeSH-головна: ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
ПАТОЛОГИЧЕСКИЕ ПРОЦЕССЫ -- PATHOLOGIC PROCESSES
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
Анотація: The article is devoted to the analysis and systematization of the latest scientific data on the problem of etiology, pathogenesis, diagnosis and treatment of diffuse toxic goiter. Much attention is paid to the role of diffuse toxic goiter in the structure of endocrine diseases, to the major factors defining its occurrence and progression, to the influence of environmental factors for its development. Modern conceptions on mechanisms triggering the pathological process in diffuse toxic goiter were described. The paper presents etiopathogenetic, morphological, clinical classifications of diffuse toxic goiter
Знайти схожі

10.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Рыбаков С. И.
Назва : Пять "крестных отцов" тиреотоксического зоба
Паралельн. назви :Five «godfathers» of thyrotoxic goiter
Місце публікування : Ендокринологія. - 2018. - Т. 23, № 1. - С. 91-98 (Шифр ЕУ5/2018/23/1)
MeSH-головна: ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
ИСТОРИЯ МЕДИЦИНЫ -- HISTORY OF MEDICINE
ЭНДОКРИНОЛОГИЯ -- ENDOCRINOLOGY
Анотація: Вопрос о приоритете описания тиреотоксического зоба (тиреотоксикоза) можно сравнить с исторической легендой о том, как в древности семь городов спорили за право считаться родиной великого греческого поэта Гомера. В литературе упоминаются по меньшей мере имена пяти исследователей, которым отдают пальму первенства в открытии и описании такой нередкой эндокринной патологии, как тиреотоксический зоб. Вот их имена в хронологическом порядке: A. Testa — G. Flajani — C. Parry — R. Graves — K. von Basedov. В действительности их было больше
Знайти схожі

11.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Булдигіна Ю. В., Шляхтич С. Л., Терехова Г. М., Федько Т. В., Клочкова В. М., Страфун Л. С., Лисова З. Г., Савосько І. І.
Назва : Персоналізація лікування хвороби Грейвса на підставі клініко-імунологічних характеристик перебігу захворювання
Паралельн. назви :Personalization of Graves’ disease treatment on the basis of clinical and immunological characteristics of the disease
Місце публікування : Ендокринологія. - 2021. - Т. 26, № 4. - С. 409-419 (Шифр ЕУ5/2021/26/4)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-головна: ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
ТИРЕОТОКСИКОЗ -- THYROTOXICOSIS
ГРЕЙВСА ОФТАЛЬМОПАТИЯ -- GRAVES OPHTHALMOPATHY
АУТОАНТИТЕЛА -- AUTOANTIBODIES
ИНДИВИДУАЛИЗИРОВАННАЯ МЕДИЦИНА -- INDIVIDUALIZED MEDICINE
МЕДИЦИНСКОЙ ПОМОЩИ ПЛАНИРОВАНИЕ ИНДИВИДУАЛЬНОЕ -- ADVANCE CARE PLANNING
Анотація: Мета — удосконалення алгоритму лікування хвороби Грейвса (ХГ) на основі клініко-імунологічних особливостей перебігу захворювання. У дослідженні взяли участь 346 хворих на тиреотоксикоз. Вивчено показники 310 хворих на ХГ (272 жінки і 38 чоловіків), які були розподілені на дві групи: одну групу становили 126 осіб із ХГ і автоімунною офтальмопатією (АО), другу групу — 184 особи з ХГ без АО. Як контроль використали показники 36 хворих на токсичну аденому (ТА) жіночої статі аналогічного віку. Вік хворих коливався від 18 до 72 років (середній вік хворих на ХГ становив 46,4±2,7 року, хворих на ТА — 48,3±3,4 року). Матеріал і методи. Визначення тиреотропного гормону (ТТГ), вільного тироксину (ВТ4), вільного трийодтироніну (ВТ3) та антитіл до рецепторів тиреотропного гормону (АТ рТТГ) здійснювали методом хемілюмінесцентного імуноаналізу. Діагноз «автоімунна офтальмопатія» виставлено за даними клінічної картини, УЗД орбіт, екзофтальмометрії та висновку лікаря-офтальмолога. Статистичний аналіз отриманих результатів здійснювали за методом варіаційної статистики з обчисленням t-критерію Стьюдента; середні значення представлені як M±m; відмінності вважали вірогідними за p0,05. Результати. У хвoрих на ХГ рівні АТ рТТГ дo пoчатку лікування були очікувано вищими за пoказники хворих на ТА (контрольна група), вірогідно (p0,05) знижувались тільки чeрeз 6 міс. після пoчатку антитирeoїднoї тeрапії, і ця тeндeнція збeрігалась чeрeз 12 місяців. У хворих на ТА oчікуванo нe спoстeрігалoся збільшeння рівнів АТ рТТГ. У хвoрих із рецидивами тиреотоксикозу при антитиреоїдній терапії рівні АТ рТТГ були вірoгіднo вищими як на пoчатку, так і чeрeз 6 місяців лікування (24,27±2,86 МОд/л, 17,22±3,37 МОд/л, p0,05), порівняно з хворими бeз рeцидивуючoгo пeрeбігу (12,28±3,57 МОд/л; 4,13±1,05 МОд/л, p0,05). У хвoрих із рeмісією захвoрювання рівeнь АТ рТТГ чeрeз 6 міс. після тeрапії дoсягав мінімальних рівнів — 4,13±1,05 МОд/л, алe при цьoму пeрeвищував рeфeрeнтні лабoратoрні значeння (1,75 МОд/л), щo нe впливалo на стійкість рeмісії ХГ. Висновки. 1. Загальнoприйнятe мeдикамeнтoзнe лікування ХГ нeoбхіднo дoпoвнити oбoв’язкoвим мoнітoрингoм АТ рТТГ чeрeз 6 та 12 міс. після пoчатку тирeoстатичнoї тeрапії. 2. Оскільки вірoгіднe знижeння рівня АТ рТТГ відбувається тільки чeрeз 6 місяців після пoчатку тeрапії, його кoнтрoль у більш ранні стрoки є нeінфoрмативним і, відповідно, нeдoцільним. 3. Чeрeз 12 місяців після лікування мoжна спрoгнoзувати пoдальший пeрeбіг захвoрювання на oснoві значeнь АТ рТТГ: рівень АТ рТТГ ≤4,13 МОд/л мoжe свідчити прo імунoлoгічну рeмісію ХГ, а рівень АТ рТТГ ≥17 МОд/л після дoвгoтривалoї антитирeoїднoї тeрапії є прeдиктoрoм рoзвитку рeцидиву захвoрювання і, у такoму випадку, доцільно прoвoдити радикальне лікування хворих (хірургічне втручання чи радіойодтерапію)The aim is to improve an algorithm for treating Graves’ disease (GD) based on the clinical and immunological features of the disease. The study involved 346 patients with thyrotoxicosis. The indicators of 310 patients with GD (272 women and 38 men) were studied. The patients were further divided into two groups: one group consisted of 126 patients with GD and autoimmune ophthalmopathy (AO), the second group — patients with GD without AO (184 people). Indices of 36 patients (36 women) of the same age with toxic adenoma (TA) were used as a control group. The age of patients ranged from 18 to 72 years (mean age of patients with Graves’ disease was 46.4±2.7 years, with toxic adenoma — 48.3±3.4 years). Materials and methods. Determination of TSH, free T4, free T3, thyrotropin receptor antibodies (TSH-R-Abs) was carried out by using the chemiluminescent immunoassay. The diagnosis of «autoimmune ophthalmopathy» was made according to the clinical picture, ultrasound of the orbits, exophthalmometry, the conclusion of an ophthalmologist. Statistical analysis of the results was performed by the method of variation statistics with the calculation of Student’s t-test. The average values are presented as M±m. Differences were considered significant at p0.05. Results. Summarizing the results of the study for TSH-R-Abs titers during long-term conservative treatment (12 months), we can state that TSH-R-Abs levels in patients with GD before treatment were expected to be higher than in the control group of patients with TA, significantly decreased (p0.05) in 6 months after the start of antithyroid therapy and this tendency persisted under control for 12 months. No increase in TSH-R-Abs levels was expected in patients with TA. The results of studying the TSH-R-Abs levels in patients with the disease recurrence during antithyroid therapy showed that TSH-R-Abs levels were significantly higher both at the beginning of treatment and at control in 6 months after in patients with recurrent thyrotoxicosis (24.27±2.86 IU/L; 17.22±3.37 IU/L, p0.05), than in patients without recurrent course (12.28±3.57 IU/L; 4.13±1.05 IU/L, p0.05). In patients with remission of the disease, as mentioned above, the level of TSH-R-Abs reached minimum levels — 4.13±1.05 IU/L in 6 months after therapy, but at the same time exceeded the reference laboratory values (1.75 IU/L), which did not affect the stability of GD remission. Conclusions. 1. The generally accepted medical treatment of GD should be supplemented with obligatory monitoring of TSH-R-Abs in 6 and 12 months after the beginning of thyrostatic therapy. 2. Considering the fact that only in 6 months after the beginning of therapy there is a significant decrease in TSH-R-Abs, their control in earlier terms is uninformative and, therefore, inexpedient, respectively. 3. In 12 months after treatment on the basis of TSHR-Abs values it be possible to predict the further course of the disease: TSH-R-Abs concentration ≤4.13 IU/mL may indicate immunological remission of GD and TSH-R-Abs value ≥17 IU/mL after long-term antithyroid therapy, is a predictor of recurrence and, in this case, it is advisable to carry out radical treatment of patients (surgery or radioiodine therapy)
Знайти схожі

12.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Захарченко Т. Ф., Кравченко В. І.
Назва : Автоімунні захворювання щитоподібної залози та основні маркери їх патогенезу і діагностики
Паралельн. назви :Autoimmune thyroid diseases and main markers of their pathogenesis and diagnosis
Місце публікування : Ендокринологія. - 2021. - Т. 26, № 4. - С. 366-375 (Шифр ЕУ5/2021/26/4)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-головна: АУТОИММУННЫЕ БОЛЕЗНИ -- AUTOIMMUNE DISEASES
ЩИТОВИДНАЯ ЖЕЛЕЗА -- THYROID GLAND
ХАШИМОТО БОЛЕЗНЬ -- HASHIMOTO DISEASE
ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
ГРЕЙВСА ОФТАЛЬМОПАТИЯ -- GRAVES OPHTHALMOPATHY
ТИРЕОИДИТ АУТОИММУННЫЙ -- THYROIDITIS, AUTOIMMUNE
ЦИТОКИНЫ -- CYTOKINES
АУТОАНТИТЕЛА -- AUTOANTIBODIES
Анотація: Огляд присвячено оцінці основних гуморальних факторів у патогенезі автоімунних захворювань щитоподібної залози (АЗЩЗ) та можливості їх використання при діагностиці та складанні прогнозу. Показано, що клінічно різні тиреоїдит Хашимото (ТХ), хвороба Грейвса (ХГ) та офтальмопатія Грейвса (ОГ) тісно пов’язані патофізіологічно і мають подібні імуноопосередковані механізми — продукцію автоантитіл до тиреоїдних антигенів і лімфоїдну інфільтрацію тиреоїдної паренхіми. Втрата імунної толерантності до автоантигенів тиреоїдної пероксидази (thyroid peroxidase, TPO), тиреоглобуліну (thyroglobulin, Tg) та рецептору тиреотропного гормону (thyroid-stimulating hormone receptor, TSHR) є основою розвитку АЗЩЗ. Наголошується на ролі прозапальних та протизапальних цитокінів, які продукуються клітинами імунної системи та тиреоцитами. Цитокіни беруть участь в індукторній та ефекторній фазі імунної відповіді та запалення, відіграючи ключову роль у патогенезі АЗЩЗ. Значний вплив на розвиток і прогресування АЗЩЗ має дисбаланс між Th17- лімфоцитами, які підтримують автоімунну відповідь, та регуляторними Т-клітинами (regulatory T cells, Treg), які пригнічують автоімунний процес. Недостатність регуляторних В-клітин (regulatory B cells, Breg) та Тreg, які виробляють протизапальні цитокіни, порушує імунологічну толерантність і викликає аномальну продукцію прозапальних цитокінів, відіграє певну роль у патогенезі АЗЩЗ. Виявлення імунних клітин та антитиреоїдних антитіл у тканині щитоподібної залози (ЩЗ) та визначення рівнів прозапальних та протизапальних цитокінів у сироватці крові можуть дати інформацію про їх участь у патогенезі АЗЩЗ та можуть служити маркерами активності захворювання. Розглянуто діагностичне значення рівня цитокінів, тиреоїдних автоантитіл при ТХ, ХГ і ОГ та їх здатність відображати наявність та активність захворюванняThe presented review is devoted to evaluation of the main humoral factors in the pathogenesis of autoimmune thyroid diseases (AITD) and the possibility of their use in diagnosis and prognosis. It has been shown that clinically different Hashimoto’s thyroiditis (HT), and Graves’ disease (GD), Graves’ ophthalmopathy (GO) are closely related pathophysiologically and have similar immune-mediated mechanisms — the production of autoantibodies to thyroid antigens and lymphocytic infiltration of the thyroid parenchyma. Loss of immune tolerance to thyroid peroxidase (TPO), thyroglobulin (Tg) and thyroid-stimulating hormone receptor (TSHR) autoantigens is the basis for the development of AITD. The role of pro-inflammatory and anti-inflammatory cytokines produced by immune system cells and thyrocytes is emphasized. Cytokines are involved in the inductive and effector phases of the immune response and inflammation, playing a key role in the pathogenesis of AITD. An imbalance between Th17 lymphocytes, which support the autoimmune response, and regulatory T cells (Treg), which suppress the autoimmune process, has a significant effect on the development and progression of AITD. Insufficiency of regulatory B cells (Breg) and Treg, which produce anti-inflammatory cytokines, impairs immunological tolerance and causes abnormal production of proinflammatory cytokines, plays a part role in the pathogenesis of AITD. Detection of immune cells and antithyroid antibodies in thyroid tissue and determination of serum levels of pro-inflammatory and anti-inflammatory cytokines may provide an information on their involvement in the pathogenesis of AITD and may serve as markers of disease activity. The diagnostic value of the level of cytokines, thyroid autoantibodies in HT, GD, GO and their ability to reflect the presence and activity of the disease are considered
Знайти схожі

13.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Волынец И. П.
Назва : Радиойодтерапия в лечении диффузного токсического зоба
Паралельн. назви :Radioactive iodine treatment for diffuse toxic goider
Місце публікування : Ендокринологія. - 2019. - Т. 24, № 4. - С. 360-366 (Шифр ЕУ5/2019/24/4)
Примітки : Библиогр. в конце ст.
MeSH-головна: ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
ГРЕЙВСА ОФТАЛЬМОПАТИЯ -- GRAVES OPHTHALMOPATHY
ЩИТОВИДНАЯ ЖЕЛЕЗА -- THYROID GLAND
ИОДА ИЗОТОПЫ -- IODINE ISOTOPES
ЛУЧЕВОЙ ТЕРАПИИ ДОЗА -- RADIOTHERAPY DOSAGE
Анотація: Диффузный токсический зоб (ДТЗ), или болезнь Грейвса является частой причиной тиреотоксикоза. Варианты лечения болезни Грейвса включают терапию антитиреоидными препаратами (АТП), хирургическое лечение или лечение радиоактивным йодом (131I). Во всем мире 131I получил большую популярность в качестве радикального средства лечения тиреотоксикоза. Целью радиойодтерапии является ликвидация тиреотоксикоза путем разрушения гиперфункционирующей ткани щитовидной железы (ЩЖ ) и достижение стойкого гипотиреоза. Однако присутствующие радиофобические представления о таком методе лечения тиреотоксикоза создают ряд вопросов на практическом уровне. Этот обзор фокусируется на подходах к терапевтическому применению 131I, в нем обсуждается выбор дозы, подготовка пациента, а также возникновение возможных неблагоприятных состояний, в том числе гипотиреоза, и возможное ухудшение тиреоид-ассоциированной офтальмопатии. Хотя имеются противоречия в лечении тиреотоксикоза 131I, терапия радиоактивным йодом остается безопасным и эффективным методом в лечении болезни Грейвса, достигая высоких показателей эффективностиGraves’ disease is the most common cause of thyrotoxicosis. There are three distinct treatments for these conditions, antithyroid medications, thyroidectomy and radioiodine. Iodine‑131 therapy is the method of choice for treating new-onset of Graves’ disease in many countries. The purpose of radioiodine therapy is to destroy the thyroid tissue with increased function, resulting in euthyroidism or hypothyroidis. The different approaches to application of radioactive iodine treatment are described. This review focuses on treatment approaches for dose selection in radioiodine therapy, patient preparation and the development of possible side effects, including one of the more controversial progression aspects of thyroid associated ophthalmopathy. Treatment with 131I has been found to be cost-effective, safe and reliable
Знайти схожі

14.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Степура Н. М., Замотаєва Г. А., Волинець І. П.
Назва : Рівень циркулюючих імунних комплексів у хворих на дифузний токсичний зоб за умов лікування радіойодом
Паралельн. назви :Level of circulating immune complexes in patients with diffuse toxic goiter under radioiodine treatment
Місце публікування : Ендокринологія. - 2019. - Т. 24, № 3. - С. 241-244 (Шифр ЕУ5/2019/24/3)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-головна: ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
ТИРЕОТОКСИКОЗ -- THYROTOXICOSIS
ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- THYROID NEOPLASMS
АНТИГЕН-АНТИТЕЛО КОМПЛЕКС -- ANTIGEN-ANTIBODY COMPLEX
ИОДА РАДИОАКТИВНЫЕ ИЗОТОПЫ -- IODINE RADIOISOTOPES
КРОВИ ФИЗИОЛОГИЧЕСКИЕ ПРОЦЕССЫ -- BLOOD PHYSIOLOGICAL PROCESSES
Анотація: Дифузний токсичний зоб — автоімунне захворювання, обов’язковими ознаками якого є стійка підвищена продукція тиреоїдних гормонів і дифузне збільшення щитоподібної залози (ЩЗ) різного ступеня. Причинами розвитку дифузного токсичного зоба (ДТЗ) є автоімунні процеси, тобто формування агресії антитіл проти тканини власної ЩЗ. Мета роботи — визначення впливу радіойодотерапії на вміст циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) у хворих на тиреотоксикоз. Матеріал і методи. Визначали кількість ЦІК у 34 хворих на ДТЗ (хворобу Грейвса) та в 49 пацієнтів із тиреоїдний раком (група порівняння). Вимірювали рівні ЦІК напередодні, через 6 днів, 1 і 6 місяців після введення радіойоду. Результати. У пацієнтів із тиреотоксикозом після введення йоду‑131 кількість ЦІК протягом усього періоду обстеження практично не змінювалась. У хворих на рак ЩЗ введення лікувальних активностей йоду‑131 спричинило зростання вмісту ЦІК із максимальним рівнем через 1 місяць після введення. Висновки. Різниця вмісту ЦІК після радіойодотерапії у хворих на ДТЗ і тиреоїдний рак, вочевидь, є наслідком введення різних доз йоду‑131: хворі з тиреотоксикозом отримували радіойод, активність якого була в межах від 380 МБк до 784 МБк, тоді як активність йоду‑131 у хворих на рак ЩЗ була значно більшою — від 2640 МБк до 6000 МБкDiffuse toxic goiter (DTG) is classified as an autoimmune disease that causes diffusely thyroid hyperplasia and excessive thyroid hormone overproduction. These diseases arise because of the loss of tolerance to «self» thyroid antigens in genetically susceptible individuals in association with environmental factors. The aim was to study the effect of radioiodine therapy on the content of circulating immune complexes in blood serum of patients with DTG. Material and methods. 34 patients with diffuse toxic goiter (Graves’s disease) and 49 patients with differentiated thyroid cancer (comparison group) have been followed up. The CIC levels were determined one day prior to iodine‑131 administration, and 6 days, 1 and 6 months after radioiodine therapy. Results. The content of immune complexes in patients with thyrotoxicosis did not change significantly throughout the observation period. Iodine‑131 administration at therapeutic activities to patients with thyroid cancer caused an increase the level of CEC, with a maximum value in one month after radiotherapy. Conclusion. The difference in the content of antigen-antibody complexes after radioiodine therapy in patients with DTG and thyroid cancer is obviously due to iodine‑131activities: patients with thyrotoxicosis received iodine‑131 doses in the range from 380 MBq to 784 MBq, and patients with thyroid cancer — from 2640 MBq to 6000 MBq
Знайти схожі

15.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Замотаєва Г. А., Степура Н. М.
Назва : Вплив радіойодтерапії на продукцію інтерлейкінів IL-1β та IL-10 у хворих на дифузний токсичний зоб
Паралельн. назви :Effect of radioiodine therapy on the production of interleukin-1β and interleukin-10 in patients with diffuse toxic goiter
Місце публікування : Ендокринологія. - 2021. - Т. 26, № 4. - С. 336-342 (Шифр ЕУ5/2021/26/4)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-головна: ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
ИОД -- IODINE
ИНТЕРЛЕЙКИНЫ -- INTERLEUKINS
ЛУЧЕВАЯ ТЕРАПИЯ -- RADIOTHERAPY
Анотація: Радіойодтерапія (РЙТ) давно та ефективно використовується в медичній практиці для лікування гіпертиреозу у хворих на дифузний токсичний зоб (ДТЗ, хвороба Грейвса). Однак, попри довготривалий клінічний досвід застосування радіойоду, залишається низка неясних та спірних питань щодо побічних ефектів та віддалених наслідків РЙТ, зокрема її впливу на імунну систему, яка, як відомо, є дуже чутливою до іонізаційного опромінення. Ключовими чинниками, що регулюють гемопоез, імунну відповідь та запальні процеси, є цитокіни. Метою роботи було дослідження впливу РЙТ на продукцію прозапального інтерлейкіну‑1β (ІЛ‑1β) та протизапального інтерлейкіну‑10 (ІЛ‑10) у хворих на ДЗТ. Матеріал і методи. Проведено визначення рівня ІЛ‑1β та ІЛ‑10 у 21 хворого (16 жінок та 5 чоловіків) на ДЗТ віком від 22 до 67 років (середнє значення — 44,9±2,6 року) і в 14 донорів (контрольна група) відповідного віку та статі. Активність радіоактивного йоду становила від 400 до 800 МБк (середнє значення — 549±20,0 МБк). Рівень ІЛ‑1β та ІЛ‑10 досліджували імуноферментним методом напередодні та через 6 днів, 1 і 6 місяців після РЙТ. Результати. Встановлено, що до початку РЙТ у хворих на ДЗТ вміст ІЛ‑1β становив 12,46±2,34 пг/мл, що більше контрольного значення у 2,8 раза (р0,001), а вміст ІЛ‑10 перевищував показники донорів у 2 рази (24,81±3,46 пг/мл проти 11,80±0,77 пг/мл; p0,01). Після РЙТ продукція обох досліджуваних цитокінів зростає: максимальний вміст ІЛ‑1β спостерігається через 1 місяць (35,56±4,28 пг/мл), тоді як концентрація ІЛ‑10 була найбільшою на 6 добу (43,87±5,82 пг/мл). Через 6 місяців після РЙТ рівні ІЛ‑1β та ІЛ‑10 повертаються до вихідних значень, але залишаються вірогідно вище показників контрольної групи.У хворих на ДЗТ рівні прозапального (ІЛ‑1β) та протизапального (ІЛ‑10) цитокінів у крові вірогідно вищі порівняно зі здоровими донорами, а РЙТ призводить до підвищення вмісту ІЛ‑1β та ІЛ‑10. На нашу думку, це зумовлено запаленням, яке викликане руйнуванням тиреоїдної тканини. Різниця часових піків секреції ІЛ‑1β і ІЛ‑10 після РЙТ може свідчити про порушення регуляторного балансу про- і протизапальних чинниківRadioiodine therapy (RIT) has been effectively used for a long time in medical practice for the treatment of hyperthyroidism in patients with diffuse toxic goiter (DTG, Graves’ disease). However, despite the long clinical experience of using radioiodine, there is a number of unclear and controversial questions regarding the side effects and long-term consequences of RIT, including its effect on the immune system, which is known to be very sensitive to ionizing radiation. Cytokines are key factors regulating hematopoiesis, immune response and inflammation. The aim of the work was to study the effect of RIT on the production of pro-inflammatory interleukin‑1β (IL‑1β) and anti-inflammatory interleukin‑10 (IL‑10) in patients with DTG. Material and methods. The levels of IL‑1β and IL‑10 were determined in 21 patients (16 women and 5 men) with DTG aged 22-67 years (mean value — 44.9±2.6 years) and in 14 donors (control group) of the corresponding age and gender. The activity of radioactive iodine ranged from 400 MBq to 800 MBq (mean value — 549±20.0 MBq). IL‑1β and IL‑10 were studied by the enzyme immunoassay in dynamics: before iodine‑131 intake and in 6 days, 1 and 6 months after RIT. Results. It was found that before RIT in patients with DTG, the content of IL‑1β was 12.46±2.34 pg/mL, which is 2.8 times higher than the control value (p0.001), and the level of IL‑10 exceeded the donor values by 2 times (24.81±3.46 pg/mL versus 11.80±0.77 pg/mL; p0.01). After RIT the production of both cytokines increases. The maximum content of IL‑1β was found one month after RIT (35.56±4.28 pg/mL), while the concentration of IL‑10 was the highest on day 6 (43.87±5.82 pg/mL). The levels of IL‑1β and IL‑10 return to baseline values in 6 months after RAI therapy, but remain significantly higher than the control values. Conclusions. In patients with DTG, the levels of pro-inflammatory (IL‑1β) and anti-inflammatory (IL‑10) cytokines in the blood are significantly higher than in healthy donors. RIT increased IL‑1β and IL‑10 levels. In our opinion, this is due to inflammation caused by the destruction of the thyroid tissue. The difference in the time peaks of IL‑1β and IL‑10 secretion after RIT may indicate the deregulatory balance of pro-and anti-inflammatory factors
Знайти схожі

16.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Rakov O. V.
Назва : Comparison characteristics of mercazolilum and thyrozol in treatment of patients with diffuse toxic goiter
Паралельн. назви :Порівняльна характеристика ефективності мерказолілу й тирозолу у лікуванні хворих на дифузний токсичний зоб
Місце публікування : Ендокринологія. - 2016. - Т. 21, № 2. - С. 137-142 (Шифр ЕУ5/2016/21/2)
Примітки : Bibliogr. at the end of the art.
Предметні рубрики: Тирозол-- тер прим-- фарм
MeSH-головна: ЛЕКАРСТВЕННЫХ СРЕДСТВ ОЦЕНКА -- DRUG EVALUATION
МЕРКАЗОЛИЛ -- METHIMAZOLE
ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
Анотація: The aim of the work was to evaluate the therapeutic efficacy and safety of merkazolilum («Zdorovya» Ukraine) and thyrozol (Takeda) in the treatment of patients with diffuse toxic goiter (DTG). Materials and methods. 59 patients aged 20-73 years (mean age 43.1 7±1.85), 17 men (28.8%) and 42 women (71.9%) among them were examined in hospital for resolving determined tasks. Graves’ disease of middle severity was diagnosed in all patients. The patients of study groups were matched by the age, sex, thyroid size and duration of thyrotoxicosis. The diagnosis of Graves’ disease was verified on the basis of clinical characteristics, data of anamnesis, clinical examination, hormonal and immunological studies, ultrasound examination of the thyroid gland. The observation time from thyrostatic drug prescription consisted of 6 months. Such indices as TSH, fT4, fT3, TRAbs and thyroid gland ultrasound were monitored during the observation period — in 1, 3, 6 months after the treatment. All patients were treated by thyrostatic drugs (mercazolilum, thyrozol), β-blockers (bisoprolol, metoprolol), sedative means, and potassium drugs. The patients with DTG were divided into two groups by the nature of the conservative treatment: 30 patients who received mercazolilum were included in group 1, 29 patients who were taken thyrozol — in group 2. The daily dose of thyrostatic drugs was 20-30 mg for observed patients of both groups. No relationship between the manifestation of clinical symptoms of thyreotoxicosis, the levels of TSH, free T3, free T4, TRAbs in the peripheral blood and the degree of thyroid increase was revealed as a result of the examination. A decrease in the levels of thyroid hormones and TRAbs was observed in patients of both groups in a month after starting the medicamentous therapy, without a detection of significant differences between these parameters depending on the used thyrostatic drugs (p0.05). Normalized levels of peripheral hormones such as fT4, fT3 under a low level of TSH were demonstrated in 100% of the subjects in both groups. Similar indices were determined in 3 and 6 months after beginning of thyrostatic therapy in patients of both groups later on. Euthyroid state was achieved in 100% (59 patients) patients of both groups against a background of thyrostatic therapy. No significant side effects (agranulocytosis, toxic hepatitis) were observed in patients of both groups in our case, in six months after treatment of patients with DTG by thyrostatic drugs. Conclusions. No difference in the timing of thyrotoxicosis compensation occurrence was found in patients receiving both mercazolilum and thyrozol
Знайти схожі

17.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Рыбаков С. И.
Назва : Тиреотоксический зоб — история хирургического лечения (сообщение 2)
Паралельн. назви :Thyrotoxic goitre - the record of surgical treatment (message 2)
Місце публікування : Ендокринологія. - 2019. - Т. 24, № 1. - С. 66-80 (Шифр ЕУ5/2019/24/1)
Примітки : Библиогр. в конце ст.
MeSH-головна: ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
ЗОБ УЗЛОВОЙ -- GOITER, NODULAR
ОБЩАЯ ХИРУРГИЯ -- GENERAL SURGERY
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
ИСТОРИЯ 20 ВЕКА -- HISTORY, 20TH CENTURY
Анотація: Развитие тиреоидной хирургии, в частности хирургического лечения тиреотоксического зоба, в России двигалось примерно параллельными путями с прогрессированием этого направления на Западе. Следует отметить, что выполнение целенаправленных операций на щитовидной железе началось с конца ХVIII — начала XIX века. До этого на протяжении многих десятилетий и даже столетий операции на шее выполнялись в основном в связи с наличием «удушающих», воспалительных и других опухолей, часть которых исходили из щитовидной железы, т.е. являлись истинными зобами. Сравнительно недавно с установлением связи ряда соматических расстройств с функциональной активностью щитовидной железы появилась возможность их коррекции путем оперативных вмешательств на самой железе, т.е. зародилась хирургия тиреотоксического зоба. Начало этого периода датируется последними двумя десятилетиями XIX века, когда после нескольких операций на щитовидной железе, выполненных французским хирургом M. Tillaux (1880) и немецким L. Rehn (1884), у больных с симптоматикой тиреотоксикоза наступило выздоровление
Знайти схожі

18.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Румянцев П. О., Кияев А. В., Шеремета М. В., Чикулаева О. А.
Назва : Радиойодтерапия тиротоксикоза у детей. Показания, эффективность и безопасность. Обзор литературы
Паралельн. назви :Radioiodine therapy of thyrotoxicosis in children and adolescents. Indications, efficacy and safety. Literature review
Місце публікування : Эндокринная хирургия. - 2016. - Том 10, N 4. - С. 6-12 (Шифр ЭР22/2016/10/4)
Примітки : Библиогр. в конце ст.
MeSH-головна: ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
ИОД -- IODINE
Знайти схожі

19.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Шідловський В. О., Петрунько Т. Р.
Назва : Антитіла до рецепторів тиреотропного гормону, тиреопероксидази та гормональна функція щитоподібної залози у хворих на тиреотоксикоз
Паралельн. назви :Antibodies to thyroid stimulating hormone receptors, thyroperoxidases and hormonal thyroid gland function in patients with thyrotoxicosis
Місце публікування : Вісник наукових досліджень. - Тернопіль, 2018. - N 4. - С. 80-83 (Шифр ВУ9/2018/4)
MeSH-головна: ГОРМОНЫ -- HORMONES
ТИРЕОТОКСИКОЗ -- THYROTOXICOSIS
ЗОБ -- GOITER
ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
Анотація: Тиреотоксикоз (ТТ) є різного генезу і буває при автоімунному (деструктивному) тиреоїдиті (АІТ), вузловому (ВТЗ) та дифузному (ДТЗ) токсичному зобі. Патогенез розвитку ТТ при цих захворюваннях відрізняється, що дозволяє установлювати причини його розвитку й обґрунтовувати патогенетичне лікування
Знайти схожі

20.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Ткаченко В. І., Максимець Я. А.
Назва : Фактори ризику виникнення та прогресування автоімунних захворювань щитоподібної залози: систематичний аналіз даних за останнє 10-річчя
Місце публікування : Сімейна медицина. - К., 2017. - № 5. - С. 20-26 (Шифр СУ21/2017/5)
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
ТИРЕОИДИТ АУТОИММУННЫЙ -- THYROIDITIS, AUTOIMMUNE
СИСТЕМНЫЙ АНАЛИЗ -- SYSTEMS ANALYSIS
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
Анотація: Щитоподібна залоза (ЩЗ) є найсприйнятливішим до автоімунних процесів органом внаслідок негативного впливу екзо- та ендогенних чинників на тлі генетичної схильності. Різнобічне вивчення факторів ризику виникнення та прогресування автоімунних захворювань ЩЗ (АІЗ ЩЗ) дасть можливість попередити швидку маніфестацію даної патології у пацієнтів з обтяженою спадковістю. Мета дослідження: аналіз доступних літературних джерел щодо вивчення факторів ризику виникнення та прогресування АІЗ ЩЗ. Матеріали та методи. Результати клінічних досліджень знаходили у базах даних JAMA, Scholar, NCBI, Cochrane Library та PubMed за 2007–2017 рр. за ключовими словами, які мають відношення до факторів ризику АІЗ ЩЗ, незалежно від їхнього дизайну. Результати. Проаналізовано 83 статті, в яких проводилося вивчення факторів ризику виникнення АІЗ ЩЗ, такі, як генетичні фактори, дефіцит мікроелементів та вітамінів, а також асоціації з вірусними та системними автоімунними захворюваннями та їхнє лікування. Частота та поширеність окремих факторів ризику АІЗ ЩЗ коливається у достатньо широких межах залежно від дизайну дослідження та кількості обстежених. Найчастіше випадки АІЗ ЩЗ були асоційовані зі спадковістю, особливо у двох наступних поколіннях (77%), дефіцитом вітаміну D (70% хворих), атрофічним гастритом (75% випадків), зі зміною мікробіоцинозу кишечнику (60%). Менше значення мали такі фактори, як недостатність йоду (14,5%), селену (3,4%), куріння (15,4%), іонізуюче випромінювання (від 8,2% у І поколінні до 45,5% у ІІІ поколінні), вірусні захворювання та їхнє лікування. Заключення. Незважаючи на велику кількість досліджень, питання впливу факторів ризику на виникнення та прогресування автоімунних захворювань щитоподібної залози все ще залишається недостатньо вивченим
Знайти схожі

1-20 21-40 41-60 61-80 81-100 101-120

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)