Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

у знайденому

Знайдено у інших БД:

Книги (32)

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: (<.>S=Инсулинорезистентность<.>)

Загальна кількість знайдених документів : 620
Показані документи з 1 по 20

1-20 21-40 41-60 61-80 81-100 101-120

Analysing association between anthropometric indicators of insulin resistance and insulin-like growth factor-1 in patients with nodular goiter / O. S. Miroshnichenko [et al.] // Пробл. ендокринної патології. - 2021. - N 4. - P40-49

MeSH-головна:
ЗОБ УЗЛОВОЙ -- GOITER, NODULAR (патофизиология, этиология)
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE
МЕТАБОЛИЧЕСКИЙ СИНДРОМ X -- METABOLIC SYNDROME X
Анотація: Publications suggesting that thyroid nodule might be associated with insulin resistance (IR) and metabolic syndrome are quite interesting. In a very recent report, increased thyroid volume and nodule prevalence were also reported in patients with IR in an iodine-sufficient area []. The purpose of the work is to analyze the association between anthropometric indicators IR and IGF-1 in patients with nodular goiter
Patients with nodular goiter with IGF-1 level in blood above the sex-age norm have significantly higher values of anthropometric indicators IR (WHtR, ABSI, BFD and BAI) compared with patients with a normal level of this indicator; in patients with nodular goiter with II degree obesity and above, thyroid volume is significantly associated with BMI; BAI (R2 = 82.37%) is a predictor of increased levels of IGF-1 in blood of patients with nodular goiter, regardless of the obesity; BRI (R2 = 81.14%) is a predictor of increased thyroid volume in patients with nodular goiter with IGF -1 high level and obesity
Дод.точки доступу:
Miroshnichenko, O. S.
Mykytyuk, M. R.
Cherniavska, I. V.
Dubovyk, V. M.
Seliukova, N. Yu.
Dorosh, O. G.
Gerasymenko, V. L.
Sazonov, M. Ye.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Blood coagulation and aortic wall integrity in rats with obesity-induced insulin resistance / O. S. Dziuba [et al.] // The Ukrainian Biochemical Journal. - 2018. - Том 90, N 2. - P14-24

MeSH-головна:
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY
АТЕРОСКЛЕРОЗ -- ATHEROSCLEROSIS
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE
ЭУКАРИОТЫ -- EUKARYOTA
Анотація: Obesity is an important factor in pathogenesis of disorders caused by chronic inflammation. Diet-induced obesity leads to dyslipidemia and insulin resistance (IR) that in turn provoke the development of type 2 diabetes and cardiovascular diseases. Thus, the aim of this work was to investigate the possible pro-atherogenic effects in the blood coagulation system and aortic wall of rats with obesity-induced IR. The experimental model was induced by a 6-month high-fat diet (HFD) in white rats. Blood samples were collected from 7 control and 14 obese IR rats. Prothrombin time (PT) and partial activated thromboplastin time (APTT) were performed by standard methods using Coagulometer Solar СТ 2410. Fibrinogen concentration in the blood plasma was determined by the modified spectrophotometric method. Levels of protein C (PC), prothrombin and factor X were measured using specific chromogenic substrates and activating enzymes from snake venoms. Platelet aggregation was measured and their count determined using Aggregometer Solar AP2110. The aorta samples were stained by hematoxylin and eosin according to Ehrlich. Aortic wall thickness was measured using morphometric program Image J. Statistical analysis was performed using Mann-Whitney U Test. The haemostasis system was characterized by estimation of the levels of individual coagulation factors, anticoagulant system involvement and platelet reactivity. PT and APTT demonstrated that blood coagulation time strongly tended to decrease in obese IR rats in comparison to the control group. It was also detected that 30% of studied obese IR rats had decreased factor X level, 40% had decreased level of prothrombin whereas fibrinogen concentration was slightly increased up to 3 mg/ml in 37% of obese IR rats. A prominent decrease of anticoagulant PC in blood plasma of obese rats was detected. Obese IR rats also had increased platelet count and higher rate of platelet aggregation in comparison to control animals. Histological analysis identified the disruption of aorta endothelium and tendency for the thickening of the aorta wall in the group with obesity-induced IR compared to the group of control rats. Changes of individual coagulation factors were assumed as the evidence of imbalance in the blood coagulation system. Increase of fibrinogen level, drop in PC concentration and pathological platelet reactivity were taken to corroborate the development of low-grade inflammation in obese IR rats. Instant generation of small amounts of thrombin in their blood plasma is expected. Since the aorta morphology assay detected the trend of its wall to thicken and the emergence of disruptions, we assumed there were initial stages of atherosclerosis and the danger of developing atherothrombosis. We detected an increase of blood coagulability and changes in aorta morphology in rats with obesity-induced IR which we assume indicate early development of atherosclerosis
Дод.точки доступу:
Dziuba, O. S.
Chernyshenko, V. O.
Hudz, Ie. A.
Kasatkina, L. O.
Chernyshenko, T. M.
Klymenko, P. P.
Kosiakova, H. V.
Platonova, T. M.
Hula, N. M.
Lugovskoy, E. V.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Cherniaieva, A. A.
Features of insulin resistance assessment in patients with type 2 diabetes mellitus with hyperuricemia [Text] / A. A. Cherniaieva // Пробл. ендокринної патології. - 2021. - N 3. - P83-90

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (патофизиология)
ГИПЕРУРИКЕМИЯ -- HYPERURICEMIA (патофизиология)
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE
Анотація: The link between hyperuricemia (HUA) and insulin resistance (IR) has been established in many studies, but the traditional «insulin» indices used to assess the severity of IR, although there are the most informative, sensitive and specific, have not been widely used in clinical practice. The aim of the research is to evaluate the possibility to use calculated «non-insulin» indices in clinical practice to assess IR in patients with type 2 diabetes (T2DM) with HUA. Materials and methods. We examined 395 patients with type 2 diabetes (231 women and 164 men) aged 39 to 81 years, the average — (54.6 ± 12.9) years, who received oral hypoglycemic therapy. Anthropometric indicators were determined — waist circumference (WC) and body mass index (BMI). The author determined the level of fasting blood glucose in capillary blood by glucose oxidase method, the concentration of uric acid (SUA) in the serum, the level of high-density lipoprotein cholesterol (HDL-C), triglycerides (TG) — by colorimetric method; immunoreactive insulin — by immunochemiluminescent method. The IR severity was assessed by indices HOMA-IR, QUICKI, Caro, visceral obesity index (AVI), triglyceride-glucose index (TyG-index), TyG-BMI index, TyG-WC index, metabolic index (MI) and the ratio of TG/cholesterol-HDL (TG/HDL-C-ratio). Statistical analysis of the obtained data was performed using the software package «Statgraphics Plus for Windows 10.0». Results. Between groups of patients with T2DM on the concentration of SUA in the blood the author found significant differences in WC, BMI and TG level, which affected the calculated «non-insulin» indices: AVI (P = 0.026), TyG-index (P = 0.04), TyG-BMI-index (P = 0.001), TyG-WC index (P = 0.037) and MI (P = 0.03). A positive correlation between HOMA-IR and MI (rs = 0.44, P = 0.0006) and AVI (rs = 0.28, P = 0.01) was established; QUICKI with MI (rs = 0.32, P = 0.012), TyG-index (rs = 0.29, P = 0.02), TyG-BMI index (rs = 0.25, P = 0.04), TyG-WC index (rs = 0.34, P = 0.004) and AVI (rs = 0.31, P = 0.01). It has been determined that the Caro index at the trend level positively correlates with the TyG-index (rs = 0.23, P = 0.065). Among the studied calculated «non-insulin» indices in patients with T2DM with the concentration of SUA in the blood are significantly associated with TyG-index (rs = 0.19; P = 0.0034), TyG-BMI index (rs = 0.43; P = 0.0001), TyG-WC index (rs = 0.44; P = 0.00001), MI (rs = -0.17; P = 0.012) and TG/HDL-C-ratio (rs = 0.15); P = 0.011). Conclusions. the author established a positive correlation between HOMA-IR and MI and AVI in patients with T2DM with SUA; QUICKI with MI, TyG-index, TyG-BMI-index, TyG-WC-index and AVI. Among the calculated «non-insulin» IR indices with the concentration of SUA in patients with T2DM are significantly associated with TyG-index, TyG-BMI-index, TyG-WC-index, MI and TyG/HS-HDL. To adequately assess the severity of IR in patients with T2DM with HUA, it is advisable to use TyG-index, TyG-BMI-index, TyG-WC-index, MI and TG/HS-HDL
Актуальність. Зв’язок між гіперурикемією (ГУ) і інсулінорезистентністю (ІР) встановлено в багатьох дослідженнях, проте традиційні «інсулінові» індекси, що використовуються для оцінки виразності ІР, хоча і є найбільш інформативними, чутливими і специфічними, не знайшли широкого застосування в клінічній практиці. Мета дослідження — оцінити можливість використання в клінічній практиці для оцінки ІР ухворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу з ГУ розрахункових «неінсулінових» індексів. Матеріали і методи. Обстежено 395 хворих на ЦД 2 типу (231 жінка і 164 чоловіків) віком від 39 до 81 року, середній — (54,6 ± 12,9) років, які отримували пероральну цукрознижуючу терапію. Визначали антропометричні показники — обвід талії (ОТ) і індекс маси тіла (ІМТ). Рівень глікемії крові натще в капілярній крові визначали глюкозооксидазним методом, концентрацію сечової кислоти (СК) у сироватці крові, рівень холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС ЛПВЩ), тригліцеридів (ТГ) — колориметричним методом; імунореактивного інсуліну — імунохемілюмінесцентним методом. Ступінь виразності ІР оцінювали за індексами HOMA-IR, QUICKI, Caro, індексом вісцерального ожиріння (ІВО), тригліцеридно-глюкозним індексом (TyG-індекс), TyG-ІМТ-індексом, TyG-ОТ-індексом, метаболічним індексом (МІ) та відношенням ТГ/ХС ЛПВЩ. Статистичний аналіз отриманих даних проведено за програмним комплексом «Statgraphics Plus for Windows 10.0». Результати. Між групами хворих на ЦД 2 типу за концентрацією СК в крові встановлено значущі відмінності за ОТ, ІМТ і рівнем ТГ, що позначилося на розрахункових «неінсулінових» індексах: ІВО (Р = 0,026), TyG-індекс (Р = 0,04), TyG-ІМТ-індекс (Р = 0,001), TyG-ОТ-індекс (Р = 0,037) та МІ (Р = 0,03)
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Chernyshov, V. A.
Associations of METS-IR insulin resistance index with components of cardiometabolic risk in patients wiht hypertension [Text] = Асоціації індексу інсулінорезистентності METS-IR зі складовими кардіометаболічного ризику у пацієнтів з гіпертонічною хворобою / V. A. Chernyshov, A. O. Nesen, O. V. Babenko // Український терапевтичний журнал. - 2021. - N 3. - P11-20. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (диагностика, кровь, метаболизм, осложнения)
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE
РИСКА ОЦЕНКА -- RISK ASSESSMENT
Анотація: Objective — to accurate some possible associations of insulin resistance (IR) index METS‑IR with blood pressure (BP) level, parameters of visceral obesity (VO), values of lipid, carbohydrate and uric exchange in persons with essential hypertension (EH) who were the representatives of nonorganized population of Kharkov’s region
METS‑IR index for CMR evaluation and confirmation of IR presence is concluded to be worth calculated in persons without type 2 diabetes mellitus and BMI 25 kg/m2 who had hypertriglyceridemia and/or low HDL‑C independently on glycemia level.
Мета — уточнити можливі асоціації індексу інсулінорезистентності (ІР) METS‑IR з рівнем артеріального тиску (АТ), параметрами вісцерального ожиріння (ВО), показниками ліпідного, вуглеводного і пуринового обміну в осіб з гіпертонічною хворобою (ГХ) — представників неорганізованої популяції Харківського регіону
Індекс METS‑IR для оцінки КМР і наявності ІР доцільно визначати в осіб без цукрового діабету 2 типу з ІМТ 25 кг/м2, гіпертригліцеридемією і/або низьким вмістом ХС ЛПВГ у сироватці крові незалежно від рівня глікемії.
Дод.точки доступу:
Nesen, A. O.
Babenko, O. V.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Cвязь Т455С полиморфизма гена аполипопротеина С-III с инсулинорезистентностью и компонентами метаболического синдрома [Текст] / О. С. Лунегова [и др.] // Кардиология. - 2015. - Т. 55, № 6. - С. 47-53

MeSH-головна:
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE (генетика)
ОБМЕНА ВЕЩЕСТВ БОЛЕЗНИ -- METABOLIC DISEASES (генетика)
АПОЛИПОПРОТЕИН C-III -- APOLIPOPROTEIN C-III (генетика)
ПОЛИМОРФИЗМ ГЕНЕТИЧЕСКИЙ -- POLYMORPHISM, GENETIC (генетика, физиология)
Дод.точки доступу:
Лунегова, О. С.
Керимкулова, А. С.
Миррахимов, А. Э.
Залесcкая, Ю. В.
Набиев, М. П.
Абилова, С. С.
Неронова, К. В.
Исакова, Ж. Т.
Алдашев, А. А.
Миррахимов, Э. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Cовременные аспекты этиопатогенеза и лечения неалкогольной жировой болезни печени [Текст] = Modern aspects of pathogenesis and treatment of nonalcoholic fatty liver disease / Т. А. Трофимчук [та ін.] // Курортная медицина. - 2017. - № 3. - С. 107-115. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
НЕАЛКОГОЛЬНАЯ ЖИРОВАЯ БОЛЕЗНЬ ПЕЧЕНИ -- NON-ALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE (метаболизм, патофизиология, профилактика и контроль, реабилитация, терапия, этиология)
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE
ФИЗИОТЕРАПИИ МЕТОДЫ -- PHYSICAL THERAPY MODALITIES (тенденции)
ГИПОЛИПИДЕМИЧЕСКИЕ СРЕДСТВА -- HYPOLIPIDEMIC AGENTS (анализ, терапевтическое применение)
Дод.точки доступу:
Трофимчук, Т. А.
Федорова, Т. Е.
Ефименко, Н. В.
Мухотин, Н. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Fadieienko, G. D.
Metabolic role of visceral adipose tissue and main methods of its diagnosis at the present stage [Text] / G. D. Fadieienko, Ya. V. Nikiforova // Медицина сьогодні і завтра = Медицина сегодня и завтра. - 2019. - N 1. - P37-41

MeSH-головна:
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (патофизиология)
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE
ЖИРОВАЯ ТКАНЬ -- ADIPOSE TISSUE (метаболизм)
АДИПОКИНЫ -- ADIPOKINES (метаболизм)
ОБЗОР -- REVIEW
Анотація: Подано огляд літератури, що стосується питань метаболічної ролі вісцеральної жирової тканини та основних методів її діагностики. Вісцеральна жирова тканина - активний ендокринний орган, який виробляє низку біологічно активних речовин. При збільшенні частки вісцеральної жирової тканини спостерігається помірне запалення з хронічним системним підвищенням активності адипокінів. Останні здійснюють кілька імунних або метаболічних функцій, пов’язаних із запальною інфільтрацією. Такі активні речовини, як лептин, адипонектин, резистин тощо, джерелом яких є вісцеральна жирова тканина, справляють периферичний, центральний та локальний вплив на метаболізм глюкози й ліпідів, процеси гліколізу в печінці тощо. Саме активність вісцеральної жирової тканини слід розглядати серед головних патофізіологічних чинників розвитку ожиріння та його потенційних метаболічних серцево-судинних та/або печінкових ускладнень.
Дод.точки доступу:
Nikiforova, Ya. V.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Gromnatska, N. M.
Insulin resistance: metabolic and somatic changes in children [Текст] = Інсулінорезистентність: метаболічні і соматичні зміни у дітей / N. M. Gromnatska, O. Y. Sklyarova, O. O. Kulya // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 4. - С. 21-27. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (патофизиология, этиология)
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
ДЕТИ -- CHILD
Анотація: Insulin resistance is the major sign of etiology and pathogenesis of type 2 diabetes mellitus and metabolic syndrome and can precede its development for many years. Early identifying the beginning of insulin resistance in children is important to prevent diabetes mellitus in adult life. The purpose was to identify metabolic and somatic changes in children with insulin resistance. Material and methods. Out of 182 children of the general sample, who was estimated fasting plasma insulin and glucose, HOMA-IR, and glucose/insulin ratio, 2 groups were formed: group 1 — children with IR — 56 (30.8 %) and group 2 — 126 (69.2 %) children with normal insulin sensitivity. In children anthropometric data, lipid metabolism (total cholesterol, triglycerides, HDL-C, LDL-C, VLDL-C), blood pressure, leptin were determined. Results. From examined subjects 56 children were generally obese (BMI 95th percentile), 71 children were abdominally obese (WC 90th percentile), 55 children were with normal body mass (BMI 90th percentile). Insulin resistance was identified in 21 (37.5 %) children with general obesity more rarely, than in 38 (39.4 %) children with abdominal obesity (p 95th percentile) diagnosis in insulin-resistant children was by 33.8 % higher (p = .001). Blood leptin concentration was 1.8 falled higher in insulin-resistant children and significantly correlates with waist circumference, fasting insulin, HOMA-IR, and diastolic blood pressure. Conclusions. Insulin resistance is related to cardiometabolic risks, such as general and abdominal obesity, hypertension, dyslipidemia, hyperleptinemia, and leptin resistance, and is a screening biomarker for children and adolescents with an increased risk of cardiometabolic diseases
Інсулінорезистентність є базовим фактором етіології та патогенезу цукрового діабету 2-го типу та метаболічного синдрому і може передувати їм за багато років. Раннє виявлення початку інсулінорезистентності та пов’язаних з нею метаболічних факторів ризику у дітей запобігає розвитку цукрового діабету в дорослому житті. Мета: виявити метаболічні і соматичні зміни у дітей з інсулінорезистентністю. Матеріали та методи. З 182 дітей загальної вибірки, у яких визначено рівень базального інсуліну і глюкози, HOMA-IR та індексу глюкоза/інсулін сформовано дві групи: група 1 — 56 (30,8 %) дітей з інсулінорезистеністю, група 2 — 126 (69,2 %) дітей з нормальною чутливістю до інсуліну. Дітям проведено антропометрію, ліпідограму (загальний холестерин, тригліцериди, ХС ЛПВЩ, ХС ЛПНЩ, ХС ЛПДНЩ), лептин. Результати. З обстеженої когорти 56 дітей мали генералізоване ожиріння (ІМТ 95-го перцентиля), 71 дитина — абдомінальне ожиріння (окружність талії 90-го перцентиля), 55 дітей — нормальну масу тіла (ІМТ 90-го перцентиля). Інсулінорезистентність виявлена у 21 (37,5 %) дитини з генералізованим ожирінням, 38 (39,4 %; p
Дод.точки доступу:
Sklyarova, O. Y.
Kulya, O. O.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Insulin resistance in obese adolescents and adult men modifies the expression of proliferation related genes [Текст] = Резистентність до інсуліну в підлітків та дорослих чоловіків з ожирінням модифікує експресію генів, що мають відношення до проліферації / O. H. Minchenko [та ін.] // The Ukrainian Biochemical Journal. - 2019. - Т. 91, № 3. - С. 65-77. - Bibliogr. at the end of the art.

MeSH-головна:
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (генетика, патофизиология)
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE (генетика)
ГЕННОЙ ЭКСПРЕССИИ РЕГУЛЯЦИЯ -- GENE EXPRESSION REGULATION (действие лекарственных препаратов)
ЖИРОВАЯ ТКАНЬ -- ADIPOSE TISSUE (метаболизм)
МУЖЧИНЫ -- MEN
ПОДРОСТКИ -- ADOLESCENT
ВЗРОСЛЫЕ -- ADULT
ДИАГРАММЫ -- CHARTS
Анотація: Numerous data demonstrate that key regulatory factors, enzymes and receptors including HSPA5, MEST, SLC1A3, PDGFC, and ADM represent poly-functional, endoplasmic reticulum stress-dependent proteins, which control variable metabolic pathways. The expression level of genes of these proteins in the blood and subcutaneous adipose tissue of obese adolescents and adult men with and without insulin resistance was studied. It was shown that in blood of obese adolescents without insulin resistance the expression level of SLC1A3, HSPA5, MEST, and PDGFC genes was significantly increased, but development of insulin resistance led to down-regulation of these genes expression except HSPA5 gene as compared to the control group as well as to the group of obese adolescents without insulin resistance. At the same time, the expression level of ADM gene did not change significantly in obese adolescents without insulin resistance, but the development of insulin resistance led to down-regulation of this gene expression. In subcutaneous adipose tissue of obese adult men without insulin resistance the level of SLC1A3 gene expression was decreased, although ADM, MEST, and HSPA5 genes – increased. It was also shown that the development of insulin resistance in obese men affected the expression level of ADM and SLC1A3 genes only. Results of this investigation provide evidence that insulin resistance in obese adolescents and adult men is associated with specific changes in the expression of genes, which related to proliferation and development of obesity and insulin resistance as well as to endoplasmic reticulum stress and contribute to the development of obesity complications
Вивчено експресію генів HSPA5, MEST, SLC1A3, PDGFC та ADM у крові і підшкірній жировій тканині підлітків та дорослих чоловіків з ожирінням за умов наявності або відсутності резистентності до інсуліну. Встановлено, що в крові підлітків з ожирінням без ознак резистентності до інсуліну рівень експресії генів SLC1A3, HSPA5, MEST та PDGFC істотно збільшувався, але розвиток резистентності до інсуліну призводив до зниження рівня експресії цих генів за винятком гена HSPA5 у разі порівняння як з контрольною групою, так і з групою підлітків з ожирінням без ознак резистентності до інсуліну. В той самий час рівень експресії гена ADM в підлітків з ожирінням без ознак резистентності до інсуліну істотно не змінювався, а розвиток резистентності до інсуліну призводив до зниження рівня експресії цього гена. У підшкірній жировій тканині дорослих чоловіків з ожирінням за умов відсутності резистентності до інсуліну рівень експресії гена SLC1A3 знижувався, а генів ADM, MEST і HSPA5 – збільшувався. Також було показано, що розвиток резистентності до інсуліну в чоловіків з ожирінням змінював рівень експресії лише генів ADM та SLC1A3. Результати дослідження продемонстрували, що резистентність до інсуліну в підлітків та дорослих чоловіків з ожирінням асоціюється із специфічними змінами в експресії генів, які пов’язані з проліферацією і розвитком ожиріння та резистентності до інсуліну, а також зі стресом ендоплазматичного ретикулума, і зумовлюють розвиток ускладнень ожиріння
Дод.точки доступу:
Minchenko, O. H.
Viletska, Y. M.
Minchenko, D. O.
Davydov, V. V.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Khukhlina, O. S.
Peculiarities of insulin resistance syndrome in non-alcoholic steatogepatitis on the background of type 2 diabetes mellitus depending on the stage of diabetic kidney disease [Text] / O. S. Khukhlina, Z. Ya. Kotsiubiichuk // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 3. - P134-142. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE
НЕАЛКОГОЛЬНАЯ ЖИРОВАЯ БОЛЕЗНЬ ПЕЧЕНИ -- NON-ALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE (диагностика)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (диагностика)
ДИАБЕТИЧЕСКИЕ НЕФРОПАТИИ -- DIABETIC NEPHROPATHIES (диагностика)
Анотація: Мета роботи – вивчити взаємовплив змін гомеостазу глюкози та інсуліну, ступеня ІР та чутливості до інсуліну, ступеня глікозилювання гемоглобіну на клінічний перебіг НАСГ на тлі ЦД2 залежно від наявності ДХН та її стадії. Матеріал і методи. Обстежено 108 хворих на НАСГ із коморбідним ЦД2. Середній вік хворих (58,2±6,1) років. Жінок було 63 (58,3 %), чоловіків – 45 (41,7 %). Залежно від наявності ДХН сформовано чотири групи пацієнтів, які були рандомізовані за віком, статтю, активністю цитолітичного синдрому НАСГ залежно від стадії ДХН. Групу порівняння склали 30 практично здорових осіб (ПЗО) відповідного віку та статі. Ступінь стеатозу печінки та його природу визначали за допомогою ратифікованого набору «SteatoTest», «ASH» та «NASH-Test» (BioPredictive, Франція) у лабораторії Сінево. Стадію фіброзу печінки визначали шляхом використання набору маркерів для кількісної біохімічної оцінки фіброзу «FibroTest» (BioPredictive, Франція) у лабораторії Сінево. Обчислення показника швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) здійснювали за допомогою калькулятора ШКФ ДУ «Інституту нефрології НАМН України» за середньою величиною трьох обчислених показників: кліренсом креатиніну за формулою Кокрофта-Голта, МDRD та CKD EPI. Визначення стадій ДХН здійснювали за класифікацією C.E. Mogensen (1983). Результати. У хворих на НАСГ, ЦД2 та ДХН І-ІІ ст. встановлено вірогідне зниження вмісту альбумінів у крові на 9,0 % (р0,05), ШКФ та вміст альбумінів у сечі, навпаки, вірогідно зросли в 1,5 раза (р0,05) порівняно з показником у ПЗО, що свідчить про явище гіперфільтрації та притаманне початковим стадіям ДХН. У хворих на НАСГ, ЦД2 та ДХН ІІІ ст. встановлено вірогідне зниження вмісту альбумінів у крові в 1,2 раза (р0,05), ШКФ та рівень альбумінурії були вірогідно підвищені відповідно в 1,4 раза та 11,7 раза (р0,05) порівняно з показником у ПЗО. У хворих на НАСГ, ЦД2 та ДХН ІV ст. встановлено істотне зниження вмісту альбумінів у крові в 1,4 раза (р0,05), вміст альбумінів у крові був вірогідно підвищений у 30,2 раза (р0,05) порівняно з показником у ПЗО, а показник ШКФ – навпаки, був істотно зниженим – в 1,7 раза (р0,05), що вказує на прогресування ХХН та ДХН. Висновок. Метаболічними передумовами розвитку неалкогольного стеатогепатиту на тлі цукрового діабету типу 2 є вірогідна натщесерцева та постпрандіальна гіперглікемія, гіперінсулінемія, зростання ступеня глікозилювання гемоглобіну, тканинна інсулінорезистентність порівняно зі здоровими особами. Розлади гомеостазу глюкози внаслідок інсулінорезистентності є одним із вірогідних чинників ризику прогресування неалкогольного стеатогепатиту та тлі цукрового діабету типу 2 за наявності діабетичної хвороби нирок І-ІV стадій, оскільки порушення вуглеводного обміну та ступінь інсулінорезистентності за цих умов є суттєвіші порівняно з перебігом неалкогольного стеатогепатиту із цукровим діабетом типу 2 за відсутності діабетичної хвороби нирок.
Дод.точки доступу:
Kotsiubiichuk, Z. Ya.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Kobrynska, O. Ya.
Options of correcting insulin resistance and proinflammatory cytokine levels in patients with type 2 diabetes mellitus / O. Ya. Kobrynska, O. M. Didushko // Пробл. ендокринної патології. - 2022. - N 1. - P36-42

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (осложнения)
МЕТАБОЛИЧЕСКИЙ СИНДРОМ X -- METABOLIC SYNDROME X (лекарственная терапия, патофизиология)
ГИПОГЛИКЕМИЧЕСКИЕ СРЕДСТВА -- HYPOGLYCEMIC AGENTS (терапевтическое применение)
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE
Анотація: The objective of this study was to investigate the effect of empagliflozin on insulin resistance, leptin and proinflammatory cytokine levels in patients with type 2 diabetes
As a result of the study, it has been established that the use of empagliflozin in the dose of 10 mg per day for 6 months has had a significant effect on anthropometric parameters and markers of insulin resistance (HOMA index, leptin) in patients with type 2 diabetes and obesity. A significant decrease in the levels of IL-6 and CRP under the influence of empagliflozin, regardless of the patient’s weight has been revealed
Метою проведеної роботи було вивчення впливу емпагліфлозину на показники інсулінорезистентності, лептину та рівні прозапальних цитокінів у хворих на цукровий діабет 2-го типу
В результаті дослідження встановлено, що застосування емпагліфлозину 10 мг/д протягом 6 місяців мало достовірний вплив на антропометричні показники та маркери інсулінорезистентності (індекс Хома, лептин) у хворих на ЦД 2 типу та ожиріння. Виявлено достовірне зниження рівнів ІЛ-6 та СРБ під впливом емпагліфлозину, незалежно від ваги пацієнта
Дод.точки доступу:
Didushko, O. M.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Kravchenko, G. B.
Hypoglycemic and hypolipidemic activity of arginine containing bearberry leaves extract in insulin resistant rats [Текст] = Гіпоглікемічна та гіполіпідемічна дія аргінінвмісного екстракту з листя мучниці звичайної на тлі інсулінорезистентності в щурів / G. B. Kravchenko, O. A. Krasilnikova, M. Mazen // Медична та клінічна хімія = Medical and clinical chemistry. - 2020. - Том 22, N 1. - С. 5-10

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE
АРГИНИН -- ARGININE
Анотація: В останні десятиліття цукровий діабет 2 типу став однією з провідних причин смерті в усьому світі. Результати ряду досліджень підтвердили причинно-наслідковий зв’язок між розвитком інсулінорезистентності (ІР) і цим захворюванням. Водночас традиційно і протягом багатьох років рослини або речовини, виділені з них, використовують для лікування цукрового діабету 2 типу та корекції його ускладнень
Мета дослідження – з’ясувати вплив поліфенольного спиртового екстракту з листя мучниці звичайної, який збагачено аргініном, на толерантність до глюкози і метаболізм ліпідів при експериментальній інсулінорезистентності в щурів
In recent decades, diabetes mellitus type 2 (DM2) has become one of the leading causes of deaths worldwide. A number of studies confirmed the causal relationship between the development of insulin resistance (IR) and DM2. At the same time, traditionally and for many years the plants or substances isolated from them have been using in the DM2 treatment and correction of its complications
The aim of the study – to find out the effect of ethanolic polyphenol Bearberry leaves (Arctostaphylos uva-ursi) extract enriched with arginine (PE50_arg) on tolerance to glucose and lipid metabolism under experimental IR in rats
Дод.точки доступу:
Krasilnikova, O. A.
Mazen, M.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Lishchuk, O.
The influence of metformin on the indices of thyroid panel, carbohydrate metabolism in patients with diffuse toxic goiter and insulin resistance / O. Lishchuk, A. Urbanovych, G. Suslyk // Пробл. ендокринної патології. - 2019. - N спец.вип. - P267-268

MeSH-головна:
ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE (метаболизм, патофизиология)
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE
Дод.точки доступу:
Urbanovych, A.
Suslyk, G.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Misiura, K. V.
Specific features of hemodynamics in individuals with different body mass: correlation with composition of the body and insulin resistance [] = Cтан гемодинаміки в осіб із різною масою тіла: взаємозв’язок зі складом тіла та інсулінорезистентністю / K. V. Misiura // Ендокринологія. - 2017. - Т. 22, № 4. - P315-325. - Bibliogr. at the end of the art.

MeSH-головна:
ВЕС ИЗБЫТОЧНЫЙ -- OVERWEIGHT (иммунология, кровь, метаболизм)
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (иммунология, кровь, метаболизм)
ОБМЕН ВЕЩЕСТВ -- METABOLISM (действие лекарственных препаратов, иммунология)
ПЛЕТИЗМОГРАФИЯ ИМПЕДАНСНАЯ -- PLETHYSMOGRAPHY, IMPEDANCE (использование, методы)
ГЕМОДИНАМИКА -- HEMODYNAMICS (действие лекарственных препаратов, иммунология)
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE (генетика, иммунология)
Анотація: Objective of the work — to determine changes of hemodynamic parameters by integral rheography of the body technique in Kharkiv adult population with different body mass in correlation to its composition, specifics of adipose tissue accumulation topography, liquid areas, presence and degree of insulin resistance. Material and methods. 250 individuals (mean age 65.48±11.86 year) were examined. Patients with arterial hypertension, coronary artery disease and cardiac failure were excluded from the examination. The body mass index was calculated, waist and hip circumferences were measured in the examined patients; adipose, fat-free active body cell mass, total liquid contents and blood volume were determined by bioimpedance technique; systolic volume, cardiac ejection, systolic and heart indices, integral tonicity coefficient were revealed by integral rheography of the body; systolic and diastolic arterial pressure were measured; HOMA insulin resistance index was determined
Мета роботи — визначення змін параметрів гемодинаміки методом інтегральної реографії тіла в дорослого населення м. Харкова із різною масою тіла залежно від його складу, особливостей топографії відкладання жирової тканини, рідинних секторів, наявності та ступеня інсулінорезистентності. Матеріали та методи. Обстежено 250 осіб (середній вік 65,48±11,86 року). Особи з наявністю артеріальної гіпертензії, ішемічної хвороби серця та серцевої недостатності до дослідження не залучались. У обстежених визначався індекс маси тіла, вимірювалися обвід талії та стегон; біоімпедансним методом — жирова, безжирова, активна клітинна маса тіла, вміст загальної рідини та об’єм крові; методом інтегральної реографії тіла — ударний об’єм, серцевий викид, ударний та серцевий індекси, коефіцієнт інтегральної тонічності; вимірювалися систолічний та діастолічний артеріальний тиск; визначався індекс інсулінорезистентності НОМА
Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

Okan, Kasim.
The relationship between thyroid hormone levels, insulin resistance and body mass index, in patients with subclinical hypothyroidism and euthyroid patients [Текст] / Kasim Okan, Mehmet Sencan, Gulhan Duman // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 1. - С. 47-54. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ГИПОТИРЕОЗ -- HYPOTHYROIDISM (патофизиология)
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE
ТЕЛА МАССЫ ИНДЕКС -- BODY MASS INDEX
ТИРЕОТРОПИН -- THYROTROPIN
Анотація: Hypothyroidism is a common thyroid disorder with female predominance. In general population its prevalance is 2–5 % while 10 times higher in female than in men. Insulin resistance, one of the most discussed issues recently, is an inadequate response to insulin in peripheral tissues despite the normal secretory function of pancreatic islet cells. In this study, we analyzed relationship between thyroid hormone levels, body mass index and insulin resistance calculated with Homeostatic Model Assessment for Insulin Resistance (HOMA-IR), Quantitative Insulin Sensitivity Check Index (QUICKI) and Atherogenic Index of Plasma (AIP) in SCH and euthyroid patients under levothyroxine treatment. Materials and methods. The clinical and laboratory data of approximately 14 000 patients between the ages of 18–60 were retrospectively evaluated. After these exclusion criteria were applied, 371 eligible individuals were included in the study. All 371 individuals divided into three groups according to TSH levels. Group 1 is eutyhroid patients under levothyroxine treatment with TSH levels between 0.27–4.2 μIU/mL. Group 2 is subclinical hypothyroid patients with TSH levels between 4.2–10 μIU/mL. Group 3 is healthy control group with TSH levels between 0.27–4.2 μIU/mL. Results. The euthyroid patient group has the highest (25.66 ± 3.36 kg/m2) mean BMI. On the other hand the mean BMI was higher in SCH (24.0400 ± 3.8436 kg/m2) group than in control group (22.48 ± 2.74 kg/m2) (p 0.05). Fasting plasma glucose (FPG), serum triglyserid, low density lipoprotein (LDL), anti-thyroid peroxidase (TPO) and insulin levels were significantly higher in euthyroid patient and SCH groups (p 0.05). Notably, total cholesterol, LDL and TPO levels were higher in euthyroid patient group (p 0.05). On the other hand, there were no difference between euthyroid patients and SCH group. Conclusions. This study found significantly elevated insulin resistance and cholesterol levels in SCH patients, so we hypothesized that SCH is also a risk factor for insulin resistance disorders such as cardiovascular diseases and metabolic syndrome. As a consequence, lipid metabolism defects and insulin resistance should be screened and treated in SCH patients. Thanks to the strong and significant correlation between HOMA and QUICKI in our study, we suggest the combined use of HOMA and QUICKI in these patients. Further and large-scale studies are needed to evaluate the relationship of HOMA, QUICKI, AIP, and BMI in detecting insulin resistance in SCH patients
Актуальність і мета дослідження. Гіпотиреоз — поширене захворювання щитоподібної залози, із домінуванням серед жінок. У загальній популяції його поширеність становить 2–5 %, тоді як у жінок цей показник у 10 разів вищий, ніж у чоловіків. Інсулінорезистентність, одна з найбільш обговорюваних проблем, розглядається як неадекватна відповідь на дію інсуліну в периферичних тканинах, незважаючи на нормальну секреторну функцію клітин острівців підшлункової залози. У цьому дослідженні ми проаналізували взаємозв’язок між рівнями гормонів щитоподібної залози, індексом маси тіла та інсулінорезистентністю, розрахованою за допомогою гомеостатичної моделі оцінки інсулінорезистентності (HOMA-IR), кількісного індексу перевірки чутливості до інсуліну (QUICKI) та індексу атерогенності плазми в осіб із субклінічним гіпотиреозом на тлі замісної терапії левотироксином. Матеріали та методи. Клінічні та лабораторні дані приблизно 14 000 пацієнтів віком від 18 до 60 років були ретроспективно оцінені. Після застосування критеріїв виключення до дослідження було включено 371 відповідну особу. Усі особи розділені на три групи за рівнем тиреотропного гормону (ТТГ). Група 1 — це еутиреоїдні пацієнти із рівнем ТТГ 0,27–4,2 мкМО/мл, які отримують лікування левотироксином. Група 2 — пацієнти із субклінічним гіпотиреозом із рівнем ТТГ від 4,2 до 10 мкМО/мл. Група 3 — здорова контрольна група з рівнем ТТГ 0,27–4,2 мкМО/мл. Результати. Група пацієнтів у стані еутиреозу мала найвищий ІМТ (25,66 ± 3,36 кг/м2). З іншого боку, ІМТ був вищим у групі осіб із субклінічним гіпотиреозом (24,0400 ± 3,8436 кг/м2), ніж у контрольній групі (22,48 ± 2,74 кг/м2) (p 0,05). Рівні глюкози плазми натще, тригліцеридів сироватки, ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), антитіл до тиреоїдної пероксидази (АТ-ТПО) та інсуліну були значно вищими в групах пацієнтів у стані еутиреозу та з субклінічним гіпотиреозом (p 0,05). Примітно, що рівні загального холестерину, ЛПНЩ і АТ-ТПО були вищими в групі пацієнтів із гіпотиреозом у стані компенсації (р 0,05). З іншого боку, не було різниці між цими пацієнтами та особами із субклінічним гіпотиреозом. Висновки. У дослідженні встановлено вірогідно підвищений рівень резистентності до інсуліну та рівень холестерину в пацієнтів із субклінічним гіпотиреозом. Тому ми припустили, що субклінічний гіпотиреоз також є фактором ризику розвитку інсулінорезистентності, серцево-судинних захворювань та метаболічного синдрому. Тому показники ліпідограми та інсулінорезистентність слід враховувати при лікуванні осіб із субклінічним гіпотиреозом. Враховуючи встановлену в дослідженні вагому кореляцію між HOMA та QUICKI, ми пропонуємо комбіноване використання індексів HOMA та QUICKI в цих пацієнтів. Потрібні подальші широкомасштабні дослідження для оцінки взаємозв’язку HOMA, QUICKI та ІМТ у виявленні резистентності до інсуліну в пацієнтів із субклінічним гіпотиреозом
Дод.точки доступу:
Sencan, Mehmet
Duman, Gulhan

Вільних прим. немає

Знайти схожі

16.

Optimization of treatment of patients with insulin resistance to reduce the expressiveness of cardiovascular risk factors [Текст] / N. I. Vynnyk [et al.] // Лікарська справа. Врачебное дело. - 2018. - № 1/2. - С. 110-117. - Библиогр. в конце ст.

Рубрики: Пиоглитазон

MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA
МЕТАБОЛИЧЕСКИЙ СИНДРОМ X -- METABOLIC SYNDROME X
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE
Анотація: In patients with CHD and AH associated with MS the TG level is higher and HDL cholesterol is lower in the group with high insulin resistance (HOMA-index 7.52 ± 0.74), as compared to the group with low insulin resistance (НОМА-index 1,92 ± 0.31). More severe manifestations of CHD, namely, exertional angina pectoris and heart failure, have been found in individuals with high IR. Treatment with 30 mg pioglitazone once daily during 3 months leads to reduction of IR level by 2 times, more significant lowering of TG level and increase of HDL cholesterol in patients with high IR. Thus, it has been confirmed that the leading factors of global cardiovascular risk is closely related to IR. It is proposed to consider the issue regarding the prophylactic use of PG in individuals with high IR to reduce IR
У хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) і артеріальну гіпертензію (АГ) на фоні метаболічного синдрому (МС) рівень тригліцеридів (ТГ) вищий, а холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХЛПВЩ) нижчий в групі з високою інсулінорезистентністю – ІР (індекс НОМА 7,52 ± 0,74) порівняно з аналогічною групою хворих з низькою ІР (НОМА 1,92 ± 0,31). В осіб з високою ІР відмічено більш виражені прояви ІХС: стенокардія напруги і серцева недостатность. Лікування піоглитазоном по 30 мг/доба протягом З міс приводить до зниження рівня ІР в 2 рази, значнішого зменшення рівня ТГ та підвищення рівня ХЛПВЩ в осіб з високою ІР. Таким чином, підтверджено, що головні чинники глобального кардіоваскулярного ризику тісно пов'язані з ІР. Пропонується розглянути питання про можливість профілактичного застосування ПГ в осіб з високою ІР як засобу, що знижує ІР
Дод.точки доступу:
Vynnyk, N. I.
Lavrenko, A. V.
Kaidashev, I. P.
Shaienko, Z. O.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

17.

Ostafiichuk, S. O.
The role of resistin in the genesis of metabolic disorders in pathological pregnancy [Текст] = Роль резистину в генезі метаболічних розладів за патологічної вагітності / S. O. Ostafiichuk // The Ukrainian Biochemical Journal. - 2019. - Т. 91, № 5. - С. 55-62. - Bibliogr. at the end of the art.

MeSH-головна:
ВЕСА ТЕЛА УВЕЛИЧЕНИЕ -- WEIGHT GAIN (физиология)
БЕРЕМЕННОСТИ ОСЛОЖНЕНИЯ -- PREGNANCY COMPLICATIONS (метаболизм, патофизиология, этиология)
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE (физиология)
АДИПОКИНЫ -- ADIPOKINES (анализ, метаболизм)
АДИПОКИНЫ -- ADIPOKINES (анализ, метаболизм, секреция)
РЕЗИСТИН -- RESISTIN (анализ, метаболизм)
ДИАГРАММЫ -- CHARTS
Анотація: Pathological gestational weight gain (GWG) is a risk factor for obstetric and perinatal complications. High metabolic activity of adipose tissue and the placenta during pregnancy manifests as an increased production of adipokines that are involved in glucose regulation and insulin sensitivity. The aim of this study was to determine the role of resistin in the genesis of metabolic disorders in pathological GWG pregnancies. The 163 pregnant women were examined in the study: 97 (59.5%) had normal, 18 (11.0%) had insufficient and 48 (29.4%) had excessive prepregnancy weight and obesity. GWG was the recommended level in 56 (34.4%), insufficient in 33 (20.2%), and excessive in 74 (45.4%) women. Anthropometry was performed in each trimester of pregnancy, the weight gain was measured, and the percentage of body fat mass, concentrations of resistin, glucose, insulin, and the HOMA-IR were evaluated. Positive associations were found between hyperresistinemia in the second trimester of pregnancy, and subsequent weight gain (r = 0.27, P = 0.0006), percentage of body fat mass (r = 0.93, P = 0.000) and insulin resistance (r = 0.89, P = 0.000) in late pregnancy; these associations were especially evident in excessive GWG. Determination of predictors of insulin resistance, associated with endocrine activity of adipose tissue, such as the adipokine resistin, in the second trimester of pregnancy may help to predict the severity of metabolic shifts during pregnancy and the risk of developing obstetric and perinatal complications
Патологічне гестаційне збільшення маси тіла (ГЗМТ) є фактором ризику акушерських та перинатальних ускладнень. Висока метаболічна активність жирової тканини та плаценти під час вагітності проявляється посиленою продукцією адипокінів, які беруть участь у регуляції рівня глюкози та чутливості тканин до інсуліну. Метою роботи було встановлення ролі резистину в ґенезі метаболічних розладів за патологічного гестаційного приросту у вазі. Обстежено 163 вагітні жінки: 97 (59,5%) з нормальною, 18 (11,0%) – з недостатньою та 48 (29,4%) – з надлишковою прегравідарною вагою та ожирінням. ГЗМТ діагностовано у 56 (34,4%), недостатнє у 33 (20,2%), а надлишкове у 74 (45,4%) пацієнток. У кожному триместрі вагітності проводили антропометрію, діагностували надбавку у вазі, відсоток жирової маси тіла, концентрацію резистину, глюкози, інсуліну, НОМО-IR. Виявлено кореляцію між підвищеним рівнем резистину в другому триместрі вагітності, подальшою надбавкою у вазі (r = 0,27, P = 0,0006), відсотком ЖМТ (r = 0,93, P = 0,000) та посиленням резистентності тканин до інсуліну (r = 0,89, P = 0,000) в третьому триместрі, що особливо виражено за надлишкового ГЗМТ. Діагностування предикторів інсулінорезистентності, асоційованих із жировою тканиною, зокрема адипокіну резистину, в другому триместрі вагітності може слугувати прогнозом щодо тяжкості перебігу метаболічних зрушень під час вагітності та ризику розвитку акушерських та перинатальних ускладнень
Вільних прим. немає

Знайти схожі

18.

Pankiv, I. V.
Effect of vitamin D supplementation on insulin resistance in patients with hypothyroidism [Text] = Вплив додаткового призначення вітаміну D на інсулінорезистентність у хворих на гіпотиреоз / I. V. Pankiv // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 6. - P80-83. - Бібліогр.: с. 82

MeSH-головна:
ГИПОТИРЕОЗ -- HYPOTHYROIDISM (кровь, лекарственная терапия)
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE
ХОЛЕКАЛЬЦИФЕРОЛ -- CHOLECALCIFEROL (терапевтическое применение)
Анотація: Over the past decade, numerous non-skeletal diseases have been reported to be associated with vitamin D deficiency, including autoimmune thyroid pathology. Different studies provide evidence that vitamin D may play a functional role in glucose tolerance through its effects on insulin secretion and insulin sensitivity. The effect of vitamin D supplementation on insulin resistance in patients with hypothyroidism has not been investigated. The purpose of the study is to evaluate the effects of vitamin D supplementation on insulin resistance in hypothyroidism. Materials and methods. 47 participants, 32–74 years old, including 39 women (82.9 %) and 8 men (17.1 %), took part in the study. Serum thyroid-stimulating hormone, insulin and 25(OH)D concentration were measured, and HOMA-IR was calculated. All measurements were performed at the beginning and the end of the study. Patients with hypothyroidism received 21,000 IU of cholecalciferol orally per week for twelve weeks. The results were analyzed by descriptive tests, and a comparison between variables was made using paired T-tests or Wilcoxon tests, as an appropriate. Results. All of the participants were vitamin D deficient. Mean serum 25(OH)D concentration was 21.72 ± 6.14 ng/ml. The results at baseline and at the end were: for insulin — 19.36 ± 2.39 and 9.92 ± 2.38 mIU/L (p 0.05) and for HOMA-IR — 3.91 ± 0.32 and 2.38 ± 0.17 (p 0.05), respectively. Conclusions. Our data showed significant improvement in serum insulin and in HOMA-IR after treatment with cholecalciferol, suggested that vitamin D supplementation could reduce insulin resistance in hypothyroidism
Упродовж останнього десятиліття опубліковані відомості про численні позаскелетні розлади, асоційовані з дефіцитом вітаміну D, включаючи автоімунну патологію щитоподібної залози. Дослідження багатьох авторів підтверджують вагомий вплив вітаміну D на толерантність до глюкози через його дію на секрецію інсуліну й чутливість до інсуліну. Ефективність додаткового призначення вітаміну D на інсулінорезистентність у хворих на гіпотиреоз до цього часу не досліджувалася. Мета дослідження: встановити вплив додаткового призначення холекальциферолу на інсулінорезистентність у хворих на гіпотиреоз. Матеріали та методи. 47 учасників віком 32–74 роки, у тому числі 39 жінок (82,9 %) і 8 чоловіків (17,1 %), було включено в дослідження. Визначали вміст ТТГ, інсуліну та 25(OH)D у сироватці крові, обчислювали індекс HOMA-IR. Усі дослідження проводили до та після лікування. Пацієнти з гіпотиреозом отримували 21 000 МО холекальциферолу на тиждень перорально упродовж 12 тижнів. Результати проаналізовані методами описової статистики, порівняння між змінними величинами зроблено з використанням парних T-тестів. Результати. У всіх учасників дослідження встановлено недостатність і дефіцит вітаміну D. Середній вміст 25(OH)D у сироватці крові становив 21,72 ± 6,14 нг/мл. Показники концентрації інсуліну до та після призначення холекальциферолу дорівнювали 19,36 ± 2,39 і 9,92 ± 2,38 мМО/л (p 0,05), для HOMA-IR — 3,91 ± 0,32 і 2,38 ± 0,17 (p 0,05) відповідно. Висновки. Отримані результати демонструють вірогідне покращення показників вмісту інсуліну в сироватці крові і HOMA-IR на тлі додаткового призначення холекальциферолу, що вказує на роль вітаміну D у зниженні інсулінорезистентності у хворих на гіпотиреоз
Вільних прим. немає

Знайти схожі

19.

Pankiv, I. V.
The effect of vitamiv D supplementation on insulin resistance and arterial stiffness in patients with hypothyroidism [Text] / I. V. Pankiv = Вплив додаткового призначення вітаміну D на інсулінорезистентність та жорсткість артерій у хворих на гіпотиреоз / І. В. Паньків // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2018. - Том 14, N 7. - P36-40. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ГИПОТИРЕОЗ -- HYPOTHYROIDISM (диагностика, лекарственная терапия)
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE
КРОВЕНОСНЫХ СОСУДОВ ЖЕСТКОСТЬ -- VASCULAR STIFFNESS (действие лекарственных препаратов)
ВИТАМИН D -- VITAMIN D (прием и дозировка, терапевтическое применение)
Анотація: Background. Recent epidemiological studies revealed a significant inverse relationship between vitamin D levels, insulin resistance (IR), and cardiovascular diseases. However, few interventional studies have evaluated the effect of vitamin D supplementation on cardiovascular risk, such as IR and arterial stiffness in hypothyroidism. The purpose of the study is to investigate the role of vitamin D supplementation on cardiovascular risk in patients with hypothyroidism, including metabolic parameters, IR, and arterial stiffness. Materials and methods. We enrolled 55 patients with hypothyroidism who were taking levothyroxine medications. We excluded patients who were taking vitamin D or calcium supplements. Participants were randomized into the vitamin D group (cholecalciferol 4,000 IU/day, n = 30) or the control group (only levothyroxine, n = 25). We compared their IR (homeostatic model assessment (HOMA-IR)) and arterial stiffness (brachial-ankle pulse wave velocity) before and after 12 weeks of intervention. Results. The baseline characteristics of the two groups were similar. A total of 55 participants completed the study protocol. At the end of the study period, 25-hydroxyvitamin D (25(OH)D) levels were significantly higher in the vitamin D group than in the control group (32.7 ± 7.2 ng/ml vs. 17.1 ± 6.3 ng/ml, p 0.05). There was no difference in HOMA-IR or changes in arterial stiffness between the groups. Conclusions. Our data suggest that vitamin D supplementation might be effective in terms of elevating 25(OH)D levels. However, we identified no beneficial effects on cardiovascular risk in hypothyroidism, including IR and arterial stiffness
Актуальність. У нещодавніх епідеміологічних дослідженнях виявлено вірогідні зворотні взаємозв’язки між рівнями вітаміну D, інсулінорезистентністю (ІР) і серцево-судинними захворюваннями. Однак лише в декількох інтервенційних дослідженнях було проведено оцінку впливу додаткового призначення вітаміну D на серцево-судинний ризик, жорсткість артерій у хворих на гіпотиреоз. Мета дослідження — визначити вплив додаткового призначення вітаміну D на серцево-судинний ризик у хворих на гіпотиреоз, у тому числі метаболічні параметри, ІР і жорсткість артерій. Матеріали та методи. Під спостереженням перебувало 55 хворих на гіпотиреоз, які отримували замісну терапію левотироксином. З дослідження виключили пацієнтiв, які отримували препарати вітаміну D або кальцію. Учасники дослідження були розподілені в групу, якій було призначено вітамін D (холекальциферол у дозі 4000 МО в день; n = 30), і контрольну групу (отримувала лише левотироксин; n = 25). Проведено порівняння показників ІР (оцінка моделі гомеостазу (HOMA-IR), кісточково-плечового індексу) до і після спостереження впродовж 12 тижнів. Результати. Характеристики хворих двох груп на початку дослідження вірогідно не відрізнялися. П’ятдесят п’ять учасників завершили дослідження згідно з протоколом. Наприкінці спостереження показники 25-гідроксивітаміну (25(ОН)D) були вірогідно вищими в групі, що отримувала вітамін D, аніж у контрольній групі (32,7 ± 7,2 нг/мл проти 17,1 ± 6,3 нг/мл, p 0,05). У той же час не встановлено відмінностей за показниками індексу HOMA-IR і змін жорсткості артерій між групами хворих. Висновки. Додаткове призначення вітаміну D впродовж 12 тижнів ефективно підвищує вміст 25(ОН)D в крові. Однак впливу такого лікування на показники серцево-судинного ризику (ІР та жорсткість артерій) у хворих на гіпотиреоз не встановлено
Вільних прим. немає

Знайти схожі

20.

    Reusch, J. E. -B.
    Атеросклероз при диабете и инсулинорезистентности [Текст] / J. E.-B. Reusch, B. Draznin // Ліки України. - 2009. - № 5. - С. 42-45

Рубрики: Диабет сахарный--метаб--осл

   Атеросклероз--иммунол--метаб--этиол

   Инсулинорезистентность

Дод.точки доступу:
Draznin, B.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

1-20 21-40 41-60 61-80 81-100 101-120

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)