Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

у знайденому

Знайдено у інших БД:

Книги (5)

Рідкісні видання (1)

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: (<.>S=Контрактура<.>)

Загальна кількість знайдених документів : 62
Показані документи з 1 по 10

1-10 11-20 21-30 31-40 41-50 51-60

Фіщенко, В. О.
Тваринні моделі іммобілізаційних контрактур. Огляд методів та тенденцій [Текст] / В. О. Фіщенко, Айхам Хасавнех // Травма. - 2022. - Том 23, N 2. - С. 60-67. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (хирургия)
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL (использование, методы)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS (профилактика и контроль)
ЖИВОТНЫЕ ЛАБОРАТОРНЫЕ -- ANIMALS, LABORATORY
Кл.слова (ненормовані):
КРАЄЗНАВСТВО
Анотація: Контрактури — це хронічна втрата рухливості суглобів, викликана структурними змінами в кісткових тканинах, включаючи м’язи, зв’язки та сухожилля. Вони розвиваються, коли ці зазвичай еластичні тканини заміщуються нееластичними тканинами. Найчастішою причиною контрактур є іммобілізація. Контрактура є складною клінічною проблемою, оскільки характер травми часто не корелює зі ступенем функціонального порушення, що ускладнює прогнозування ризику розвитку патології. Вивчення причинних факторів контрактури на пацієнтах не може бути поширеною клінічною практикою з певних причин, пов’язаних як з етичною стороною проблеми, так і з відсутністю часового фактора спостереження. Моделі на тваринах дозволяють вивчати патогенез захворювання та оцінювати стратегії лікування. Тим не менш, не було розроблено жодної тваринної моделі для оцінки ліктьового суглоба, що необхідно для повного вивчення та розуміння клінічних проблем, характерних для цього складного суглоба. У роботі наведені основні методи моделювання іммобілізаційних контрактур на тваринах. Існує 2 основні підходи до моделювання контрактур суглобів — травматичний та нетравматичний. Травматичні, тобто хірургічні методи фіксації за допомогою спиць, крючків, пластинок тощо, дають надійну фіксацію, але часто супроводжуються ускладненнями у вигляді набряків, запалення, інфікування зони втручання, а також заважають чистоті експерименту, коли необхідно виключити ушкодження тканин навколо суглоба. Нетравматичнї методи моделювання контрактур, тобто за допомогою виключно зовнішніх засобів фіксації, виключають деякі негативні впливи хірургічних методів, але супроводжуються недостатньою надійністю впродовж тривалого часу. Також зовнішня фіксація може викликати набряки, подразнення шкіри, інші негативні прояви. Обидва методи моделювання конт-рактур потребують постійного контролю в процесі проведення експерименту для нівелювання можливих ускладнень та запобігання їм
Contractures are chronic loss of joint mobility caused by structural changes in bone tissue, including muscles, ligaments and tendons. They develop when these normally elastic tissues are replaced by inelastic tissues. The most common cause of contractures is immobilization. Contracture is a complex clinical problem because the nature of the injury often does not correlate with the degree of functional impairment, which makes it difficult to predict the risk of pathology. The study of the causative factors of contracture in patients may not be a common clinical practice for certain reasons, both related to the ethical side of the problem and the lack of time factor of observation. Animal models allow to study the pathogenesis of the disease and allow to evaluate treatment strategies. However, no animal model has been developed to assess the elbow joint, which is necessary to fully study and understand the clinical problems associated with this complex joint. The paper presents the main methods of modeling immobilization contractures in animals. There are 2 main approaches to modeling joint contractures — traumatic and non-traumatic. Traumatic, is surgical methods of fixation with needles, hooks, plates, etc. give a reliable fixation, but are often accompanied by complications such as edema, inflammation, infection of the area of intervention, as well as interfere with the purity of the experiment, when it is necessary to exclude tissue damage around the joint. Non-traumatic methods of modeling contractures, is with the help of exclusively external means of fixation exclude some of the negative effects of surgical methods, but are accompanied by insufficient reliability for a long time. Also, external fixation can cause swelling, skin irritation and other negative manifestations. Both methods of modeling contractures require constant monitoring during the experiment to level and prevent possible complications
Дод.точки доступу:
Хасавнех, Айхам

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Фіщенко, В. О.
Робота м’язів нижньої кінцівки за умови згинальної контрактури колінного суглоба [Текст] / В. О. Фіщенко, Халед Обейдат // Травма. - 2022. - Том 23, N 2. - С. 17-24. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (патофизиология)
МЫШЕЧНАЯ СИЛА -- MUSCLE STRENGTH
БИОМЕХАНИЧЕСКИЕ ФЕНОМЕНЫ -- BIOMECHANICAL PHENOMENA
ХОДЬБА -- WALKING
Анотація: Згинальна контрактура колінного суглоба — патологічний стан, що негативно впливає на опорно-кінематичну функцію нижньої кінцівки й значно погіршує якість життя пацієнта. Зміна природних анатомічних співвідношень в одному суглобі веде до зміни навантаження в суміжних суглобах і провокує розвиток дегенеративних змін. Мета роботи: на моделі ходьби вивчити роботу м’язів нижньої кінцівки за умови контрактури колінного суглоба різного ступеня вираженості. Визначити мінімально необхідну силу м’язів нижньої кінцівки для здійснення нормального кроку. Матеріали та методи. Досліджували порушення роботи м’язів при контрактурах колінного суглоба, які моделювали шляхом обмеження розгинання стегна на 10°, 15° і 20°. Аналіз проводили для м’язів правої нижньої кінцівки, порівнюючи отримані показники з показниками базової моделі (тієї ж кінцівки без обмеження розгинання). Результати. Контрактура колінного суглоба не тільки порушує функцію самого колінного суглоба, але й патологічно впливає на функцію тазостегнового й гомілковостопного суглобів через універсальність роботи більшості двосуглобових м’язів стегна й гомілки. Більше за інші м’язи при контрактурах колінного суглоба страждають розгиначі гомілки. Це пояснюється тим, що для забезпечення правильної ходи необхідне повноцінне розгинання гомілки, і цим м’язам необхідно розвинути силу, здатну подолати контрактуру. Наприклад, при контрактурі 20° для розгинання коліна модель повинна розвинути силу 2250 Н, проте в реальності, за даними Delp (1990), максимально можлива ізометрична сила становить 780 Н, що майже в 3 рази менше. Одним з м’язів, які найбільше впливають на функціональність кульшового суглоба, є m. semitendinosus, у моделях простежується його явне перенапруження. Значно порушується робота m. gracilis і m. sartorius. З перевищенням своїх функціональних можливостей при контрактурі колінного суглоба працює m. biceps femoris — коротка головка. Максимальна напруга, яку здатен розвинути цей м’яз, становить 400 Н, тоді як у моделях з контрактурами колінного суглоба необхідне для нормальної ходьби зусилля досягає 900 Н, що м’яз природно розвинути в реальних умовах не в змозі. Висновки. Контрактура колінного суглоба призводить до зміни біомеханіки всієї нижньої кінцівки. Обмеження рухливості колінного суглоба веде до наростання змін у роботі м’язів, змушуючи їх працювати в умовах постійної напруги чи, навпаки, виключаючи з роботи, що призводить до різкого порушення ходи. Знаючи вплив контрактури колінного суглоба на роботу м’язів нижньої кінцівки, можна прогнозувати перебіг розвитку патологічного процесу, визначити, які групи м’язів страждають найбільше. Враховуючи особливості їх функціонування при тому чи іншому ступені обмеження рухливості колінного суглоба, можна визначити, яка група м’язів потребує корекції до і після оперативного втручання
Flexion contracture of the knee joint is a pathological condition that negatively affects the musculoskeletal function of the lower limb and significantly impairs the patient’s quality of life. A change in the natural anatomical relationships in one joint leads to a change in the load in the adjacent joints and provokes the development of degenerative changes. Purpose of the work: using a walking model to study the work of the muscles of the lower limb in conditions of knee joint contracture of varying severity. Determine the minimum required muscle strength of the lower limb for a normal stride. Materials and methods. Muscle dysfunction in contractures of the knee joint was investigated, which was modeled by limiting the extension of the hip to 10°, 15° and 20°. The analysis was carried out for the muscles of the right lower limb, comparing the obtained indicators with the indicators of the base model (the same limb without limitation of extension). Results. Contracture of the knee joint not only disrupts the function of the knee joint itself, but also, due to the versatility of the work of most of the two-joint muscles of the thigh and lower leg, pathologically affects the function of the hip and ankle joints. The extensors of the lower leg suffer more than others with contractures of the knee joint. This is due to the fact that in order to ensure correct gait, full extension of the lower leg is necessary, and these muscles need to develop strength that can overcome contracture. For example, with a 20° contracture for knee extension, the model should develop a force of 2250 N, but in reality, according to Delp (1990), the maximum possible isometric force is 780 N, which is almost 3 times less. Semitendinosus is one of the muscles that most of all affects the functionality of the hip joint; its obvious overstrain can be traced in the models. The work of m. gracilis and m. sartorius is significantly disrupted. With the excess of their functional capabilities in contractures of the knee joint, m. biceps femoris – short head. The maximum tension that this muscle is able to develop is 400 N, while in models with contractures of the knee joint the force required for normal walking reaches 900 N, which naturally the muscle is not able to develop in real conditions. Conclusions. Contracture of the knee joint leads to a change in the biomechanics of the entire lower limb. Limiting the mobility of the knee joint leads to an increase in changes in the work of the muscles, forcing them to work either under conditions of constant tension or, conversely, turning them off from work, which leads to a sharp violation of the gait. Knowing the effect of contracture of the knee joint on the work of the muscles of the lower limb, it is possible to predict the course of the development of the pathological process, to determine which muscle groups are most affected. Taking into account the peculiarities of their functioning with varying degrees of limitation of the knee joint mobility, it is possible to determine which muscle group needs correction before and after surgery
Дод.точки доступу:
Обейдат, Халед

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Карпінська, О. Д.
Контрактури суглобів: етіологія, патанатомія, основні підходи до профілактики та лікування [Текст] / О. Д. Карпінська, Айхам Хасавнех, Г. В. Іванов // Травма. - 2022. - Том 23, N 1. - С. 62-65. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Колагеназа

MeSH-головна:
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (патофизиология, профилактика и контроль, реабилитация, этиология)
МЫШЕЧНЫЕ ДИСТРОФИИ -- MUSCULAR DYSTROPHIES (патофизиология, профилактика и контроль, реабилитация, этиология)
ФИЗИОТЕРАПИИ МЕТОДЫ -- PHYSICAL THERAPY MODALITIES
Кл.слова (ненормовані):
КРАЄЗНАВСТВО
Анотація: Контрактури — це втрата рухомості суглобів, що викликана структурними змінами некісткової тканини — м’язів, зв’язок та сухожиль. Вони розвиваються, коли ці зазвичай еластичні тканини замінюються нееластичними. Все це призводить до вкорочення та твердіння цих тканин та викликає жорсткість, деформацію суглобів та втрату їх рухомості, іноді повну. Робота присвячена загальному огляду етіології та епідеміології контрактур великих суглобів. Розглядаються фактори ризику формування контрактур та заходи запобігання їм, а також методи лікування контрактур на різних етапах їх розвитку. Наведено протокол обстеження пацієнтів із контрактурами, вказані основні моменти при досліджені, на які треба звернути увагу, а також можливі методи дослідження, що включають не тільки огляд хворих, але й візуальні (магнітно-резонансна томографія, ультразвукова діагностика) та біомеханічні методи з визначення пасивного та активного обсягу рухів та сили м’язів контралатеральних суглобів. Надані основні ознаки м’язових та спастичних (нервово-м’язових) контрактур та підходи до їх лікування. Коротко описані консервативні фізіотерапевтичні методи лікування, що в основному полягають у пасивному розтягуванні контрактованого суглоба, та показання до хірургічних методів лікування. Наведені показання щодо застосування ін’єкцій колагенази
Contractures are a loss of joint mobility caused by structural changes in non-bone tissue — muscles, ligaments and tendons. They develop when these normally elastic tissues are replaced by inelastic ones. All this leads to shortening and hardening of these tissues and causes stiffness, deformity of joints and a loss of their mobility, sometimes completely. The work deals with a general overview on the etiology and epidemiology of large joint contractures. Risk factors for the formation of contractures and measures to prevent them are considered, as well as treatment regimens at different stages of contractures development. A protocol for examining patients with contractures is given, the main points during the examination to which the attention should be paid are indicated, and possible research methods are listed, including not only examination of patients, but also visual (magnetic resonance imaging, ultrasound) and biomechanical techniques for determining passive and active volumes of movements and strength in the muscles of contralateral joints. The main signs of muscle and spastic (neuromuscular) contractures and approaches to their treatment are given. Conservative physiotherapy methods that mainly consist in passive stretching of the contracted joint, and indications for the use of surgical methods of treatment are briefly described. Indications for the use of collagenase injections are given
Дод.точки доступу:
Хасавнех, Айхам
Іванов, Г. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Лазарев, І. А.
Рентгенденситометричні показники щільності кісткової тканини головки плечової кістки у хворих із контрактурою плечового суглоба та розривом сухожилка надостьового м’яза [Текст] / І. А. Лазарев, С. В. Богдан, Л. М. Юрійчук // Травма. - 2022. - Том 23, N 4. - С. 17-23. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (патофизиология)
ПЛЕЧА КОСТИ -- ARM BONES (патофизиология, повреждения)
КОСТИ ПЛОТНОСТЬ -- BONE DENSITY
СУХОЖИЛИЯ ТРАВМЫ -- TENDON INJURIES
Анотація: Розриви сухожилків ротаторної манжети плеча часто супроводжуються обмеженням як активних, так і пасивних рухів у плечовому суглобі — контрактурою плечового суглоба (вторинним адгезивним капсулітом, або secondary stiff shoulder). Мета дослідження: визначити вплив вторинного адгезивного капсуліту у хворих із розривом сухожилка надостьового м’яза на стан мінеральної щільності кісткової тканини головки плечової кістки. Матеріали та методи. Обстеження хворих здійснено на рентгеностеоденситометрі Lunar iDXA ME+200082 фірми GE Healthcare, Сінгапур. Проведено рентгенденситометричне обстеження 126 плечових суглобів (63 — із розривом сухожилка надостьового м’яза та 63 — контра-латеральних — неушкоджених). Вік пацієнтів становив від 35 до 50 років (середній вік — 41,2 ± 15,1 року), чоловіків було 34 (54 %), жінок — 29 (46 %). Середній термін від травми до початку лікування — 64,9 ± 27,8 доби. Зони вимірювання BMD розміщували так: № 1 — великий горбок плечової кістки, № 2 — середина головки плечової кістки. Кожна зона мала квадратну форму і відповідала 0,90 ± 0,15 см2 площі стандартної рентгенограми. Результати. Ми виявили слабкий, проте вірогідний вплив кута відведення в плечовому суглобі у хворих із розривом сухожилка надостьового м’яза та вторинним адгезивним капсулітом на зміни мінеральної щільності кісткової тканини в ділянці головки плечової кістки (r = 0,44; р 0,01). У ділянці великого горбка плечової кістки даний вплив був сильним (r
The rotator cuff tendons tear is often accompanied by restrictions on both active and passive movements in the shoulder — a shoulder contracture (secondary adhesive capsulitis, or secondary frozen shoulder). The purpose of the study: to determine the effect of secondary adhesive capsulitis in patients with the supraspinatus tendon tear on the bone mineral density (BMD) of the humeral head. Materials and methods. Examination of patients was performed on dual-energy X-ray absorptiometer Lunar iDXA ME + 200082 (GE Healthcare, Singapore). There were 126 shoulders (63 with supraspinatus tendon tear and 63 were intact contralate-ral) investigated. The age of patients, 34 (54 %) men and 29 (46 %) women, ranged from 35 to 50 (mean of 41.2 ± 15.1) years. The average time from injury to treatment was 64.9 ± 27.8 days. BMD measurements were performed for the greater tubercle and the humeral head. Each investigated area had a square shape and corresponded to 0.90 ± 0.15 cm² of the area of a standard radiograph. Results. In patients with supraspinatus tendon tear and secondary adhesive capsulitis, there was a weak, but significant effect of the abduction angle in the shoulder joint on BMD changes in the area of the humeral head (r = 0.44; p 0.01). In the area of the greater tubercle, this correlation was strong (r
Дод.точки доступу:
Богдан, С. В.
Юрійчук, Л. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Аналіз результатів вібраційної терапії іммобілізаційних контрактур у пацієнтів після позасуглобових переломів верхньої кінцівки [Текст] / О. А. Тяжелов [та ін.] // Травма. - 2022. - Том 23, N 3. - С. 50-57. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ВНУТРИСУСТАВНЫЕ ПЕРЕЛОМЫ -- INTRA-ARTICULAR FRACTURES (терапия)
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ -- FRACTURE FIXATION (использование)
ВИБРАЦИЯ -- VIBRATION (терапевтическое применение)
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (терапия)
Кл.слова (ненормовані):
КРАЄЗНАВСТВО
Анотація: Стабільність і конгруентність є важливими передумовами ефективного функціонування ліктьового суглоба. Ліктьовий суглоб є одним з найбільш рухливих суглобів тіла і відіграє велику роль у точному позиціонуванні верхньої кінцівки у просторі й забезпеченні координованих рухів кисті. Ліктьовий суглоб дуже вразливий і схильний до посттравматичного й післяопераційного обмеження рухів. Показання до лікування контрактур або обмеження рухів у ліктьовому суглобі відносні й залежать від оцінки пацієнтами функціонального дефіциту. Будь-яке задане обмеження рухливості може мати різні наслідки для різних людей залежно від дискомфорту й бажаного рівня активності. У роботі розглянуто вплив низькочастотної вібрації і постізометричної релаксації на контрактуру ліктьового суглоба, що виникла внаслідок тривалої іммобілізації після хірургічного втручання, пов’язаного з позасуглобовими переломами плечової, променевої і ліктьової кісток, а також виростка плечової кістки. При всіх травмах не було ушкоджень тканин суглоба. Матеріали та методи. Проаналізовано результати вібротерапії двох груп пацієнтів. І група пацієнтів — термін обмеження рухливості суглоба від 21 до 45 діб. ІІ група пацієнтів — термін обмеження рухливості ліктьового суглоба від 90 до 180 діб. Пацієнтам проводили курс вібротерапії тривалістю 14–15 сеансів по 10 хв. Вимірювання обсягу рухів (розгинання/згинання) проводили до і після кожної процедури. Частота вібраційного впливу становила 20 Гц. Результати. Для розробки іммобілізаційних контрактур ліктьового суглоба поєднали метод низькочастотного локального вібраційного впливу з вправами з елементами постізометричної релаксації. Проведений аналіз даних вібротерапії показав, що пацієнти, у яких контрактури сформувалися після короткої (до 1,5 місяця) іммобілізації, краще відповідають на вібраційну розробку, приріст розгинання становить близько 50 % від початкового рівня, обсяг згинальних рухів збільшується до 30 %. У пацієнтів з контрактурами після тривалої іммобілізації понад 3 місяці розробка йде дуже повільно, досягнуті обсяги рухів дуже далекі від нормальних. Приріст згинання/розгинання в ліктьовому суглобі не перевищує 20 %. Висновки. Низькочастотна локальна вібраційна розробка рухів у ліктьовому суглобі й розтягувальні вправи з елементами постізометричної релаксації є прогресивним методом розробки іммобілізаційних контрактур, у тому числі застарілих. Дані процедури в більшості випадків не приводять до нормалізації обсягу рухів, але дають поштовх до подальшого відновлення класичними методами механо- і фізіотерапії. Низькочастотна вібрація є тим механізмом, який запускає процеси відновлення, тому доцільно починати її якнайшвидше після припинення лікувальної іммобілізації. Дана робота є першою в комплексному дослідженні впливу вібрації низької частоти на відновлення іммобілізаційних контрактур
Stability and congruence are important prerequisites for the effective functioning of the elbow joint. The elbow joint is one of the most mobile joints in the body and plays a major role in accurate positioning of the upper limb in space and ensuring coordinated movements of the hand. The elbow joint is very vulnerable and prone to post-traumatic and postoperative limitation of movements. Indications for the treatment of contractures or limitation of movements in the elbow joint are relative and depend on the patient’s assessment of functional deficits. Any given mobility limitation can have different effects on different people depending on discomfort and desired activity level. The paper examines the effect of low-frequency vibration and postisometric relaxation on elbow contracture, which occurred due to long-term immobilization after surgical intervention for extra-articular fractures of the humerus, radius and ulna, as well as the humerus condyle. In all injuries, there was no damage to the joint tissues. Materials and methods. The results of vibrotherapy in 2 groups of patients were analyzed: in the first group, the term of limitation of joint mobility was 21 to 45 days, in the second one — 90 to 180 days. The patients underwent a course of vibrotherapy lasting 14–15 sessions of 10 minutes each. The range of motion (extension/flexion) was measured before and after each procedure. The frequency of vibration was 20 Hz. Results. To eliminate immobilization contractures of the elbow joint, the method of low-frequency local vibration influence was combined with exercises with elements of postisometric relaxation. The analysis of vibrotherapy data showed that patients whose contractures were formed after a short (up to 1.5 months) immobilization better responded to vibration, an increase in extension was about 50 % from baseline, the volume of flexion movements increased to 30 %. In patients with contractures after long-term immobilization for more than 3 months, the progress is very slow, the achieved range of motion is very far from normal. An increase in elbow flexion/extension does not exceed 20 %. Conclusions. Low-frequency local vibration to develop movements in the elbow joint and stretching exercises with elements of post-isometric relaxation are a progressive method for eliminating immobilization contractures, including old ones. These procedures, in most cases, do not lead to the normalization in the range of motions, but give a positive impetus to further recovery by classical methods of mechanical and physical therapy. Low-frequency vibration is the mechanism that starts the recovery process, so it is advisable to begin it as soon as possible after the termination of therapeutic immobilization. This work is the first in a comprehensive approach to the study of the influence of low-frequency vibration on the recovery after immobilization contractures
Дод.точки доступу:
Тяжелов, О. А.
Фіщенко, В. О.
Карпінська, О. Д.
Карпінський, М. Ю.
Хасавнех, Айхам Адлі Мохаммад

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Аналіз структури контрактур суглобів верхньої кінцівки [Текст] = Analysis of the Structure of Contractures of the Upper Limb Joints / С. С. Страфун [та ін.] // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2021. - N 3. - С. 4-12. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
КОНЕЧНОСТЬ ВЕРХНЯЯ -- UPPER EXTREMITY (патофизиология)
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (этиология)
СУСТАВА ДВИЖЕНИЯ АМПЛИТУДА -- RANGE OF MOTION, ARTICULAR (физиология)
Анотація: Аналіз обмежень амплітуди рухів у суглобах традиційно розглядається з позицій окремих нозологій, що їх спричинюють, проте системні результати зворотного синдромологічного підходу до вивчення контрактур публікуються лише епізодично. Мета. Визначити структуру, причини виникнення, характер та тяжкість контрактур суглобів верхньої кінцівки. Матеріали і методи. На великому масиві (16710 пацієнтів) проаналізовано структуру контрактур суглобів верхньої кінцівки внаслідок травм та захворювань. Оцінювався розподіл за локалізацією, етіологією, ступенем тяжкості контрактури, статевою та віковою приналежністю, а також взаємозв’язок між типом та локалізацією контрактури. Простежена динаміка розвитку контрактур та кількість необхідних хірургічних втручань. Результати. Обмеження рухів у суглобах верхньої кінцівки було зареєстроване у 5450 випадках з 16710 (32,6%), із них у пацієнтів чоловічої статі – 3485 (63,9%), жіночої – 1965 (36,1%). У процесі реконструктивно-відновного лікування хворим було виконано 7892 операцій. Найчастіше це були контрактури суглобів пальців кисті (42,5%), плечового (26,9%), ліктьового (13,4%), кистьового суглобів (13,3%), рідше – радіоульнарні контрактури (3,9%). Так, контрактуру ліктьового, радіоульнарного і кистьового суглобів найчастіше спричиняє кістково-хрящове ураження, суглобів пальців – поліетіологічний компонент, плечового – рівномірний розподіл поміж десмогенним, міогенним та кістково-хрящовим ураженням. Більшість контрактур була середньої тяжкості. Хірургічне лікування контрактур було багатоетапним для пальців кисті (1,91±1,35 операції) і, в основному, одномоментним для плечового суглоба (1,34±0,81 операції). Найбільш поліструктурними були бойові ураження, ішемічні та контрактури пальців (2,53±1,22; 2,52±1,34 та 2,5±1,24 структури, відповідно), а найменш – радіоульнарні контрактури (1,59±1,34 структури). Радіоульнарні контрактури в 37,3% випадків супроводжуються контрактурами пальців, проте зворотний зв’язок наявний лише в 1,2%. Відмічено, що контрактури радіоульнарних суглобів нерідко супроводжуються обмеженням рухів у ліктьовому та кистьовому суглобах – в 34,9 та 56,6% випадків, відповідно. Водночас зворотна залежність поєднання контрактур у кистьовому та ліктьовому суглобах із радіоульнарними не дуже висока – 4,2% та 6% випадків, відповідно. Висновки. У хворих, які госпіталізовані для високоспеціалізованого хірургічного лікування патології верхньої кінцівки, контрактури суглобів останньої характеризуються поліетіологічністю, середнім та тяжким ступенем, викликані здебільшого порушенням кістково-хрящових структур та їх поєднанням із десмогенними, теногенними та міогенними ураженнями, простежуються специфічні взаємозв’язки за локалізацією та взаємообтяженням, швидкістю прогресування. Як правило, контрактури верхньої кінцівки мають застарілий характер і потребують багатоетапного хірургічного лікування
Analysis of the restrictions in the amplitude of movements in the joints is traditionally considered from the standpoint of individual nosologies that cause them, but the systemic results of the inverse syndromological approach to the study of contractures are published only sporadically. Objective: to determine the structure, causes, nature, and severity of contractures of the upper extremity joints. Materials and Methods. The structure of contractures of the upper extremity joints as the consequences of injuries and diseases was analyzed on a large array of patients (16,710 patients). Distribution by location, etiology, severity of contracture, gender and age, and relationships between type and localization of contracture were assessed. The dynamics of the development of contractures and the number of necessary surgical interventions was traced. Results. Restriction of movements in the upper extremity joints was registered in 5,450 out of 16,710 (32.6%) patients; among them there were 3,485 male (63.9%) and 1,965 (36.1%) female patients. During reconstructive treatment, 7,892 surgeries were performed. Most often these were contractures of the finger joints (42.5%), then shoulder (26.9%), elbow (13.4%), carpal joint (13.3%), less often – radioulnar contractures (3.9%). The elbow, radioulnar and carpal joint contractures most often are caused by osteo-cartilaginous lesions; a polyetiological component is typical for the finger joints. The shoulder joint contractures may be caused evenly by desmogenic, myogenic, or osteo-cartilaginous lesions. Most of the joint contractures are of moderate severity. Contractures of the fingers require multi-stage surgical treatment (1.91±1.35 surgeries); one-stage treatment is used for contractures of the shoulder joint (1.34±0.81 surgeries). The most polystructural lesions were combat wounds, ischemic, and finger contractures (2.53±1.22; 2.52±1.34 and 2.5±1.24 structures, respectively), and the least – radioulnar contractures (1.59±1.34 structures). Radioulnar contractures in 37.3% of cases are accompanied by contractures of the fingers, but vice versa only in 1.2%. It was noted that contractures of the radioulnar joints are often accompanied by restriction of movements in the elbow and wrist joints – in 34.9 and 56.6% of cases, respectively. At the same time, the inverse dependence of the combination of contractures in the wrist and elbow joints with radioulnar joints is not very high – 4.2% and 6% of cases, respectively. Conclusions. In patients who are hospitalized for highly specialized surgical treatment of pathology of the upper extremity, contractures of its joints are moderate and severe, characterized by polyetiology, and, in most cases, caused by disorders of osteo-cartilaginous structures and their combination with desmogenic, tenogenic, and myogenic lesions. Specific relationships are traced in localization and mutual burden of contractures, rapidity of their progression. As a rule, upper limb contractures are chronic ones and require multi-stage surgical treatment
Дод.точки доступу:
Страфун, С. С.
Безуглий, А. А.
Тимошенко, С. В.
Страфун, О. С.
Богдан, С. В.
Гайович, І. В.
Лисак, А. С.
Юрійчук, Л. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Науменко, Л. Ю.
Особливості консервативного лікування хворих з післятравматичними контрактурами міжфалангових суглобів пальців кисті [Текст] / Л. Ю. Науменко, К. Ю. Костриця, А. О. Маметьєв // Травма. - 2020. - Том 21, N 2. - С. 52-60. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (патофизиология, реабилитация, этиология)
ПЯСТНО-ФАЛАНГОВЫЙ СУСТАВ -- METACARPOPHALANGEAL JOINT (повреждения)
ШИНЫ -- SPLINTS (использование)
РЕАБИЛИТАЦИЯ -- REHABILITATION
Анотація: У структурі ускладнень після травми пальців контрактури міжфалангових суглобів (МФС) займають ключове місце і становлять від 25 до 38 %. Мета роботи: покращити результати лікування хворих з післятравматичними контрактурами МФС пальців кисті шляхом оптимізації ранньої функціональної мобілізації. Матеріали та методи. Проведено аналіз результатів консервативного лікування післятравматичних фіксаційних контрактур МФС пальців кисті 60 пацієнтів. Хворі були розподілені на дві клінічні групи: до першої групи (29 пацієнтів) увійшли хворі з ізольованими контрактурами МФС пальця, до другої (31 особа) — з множинними контрактурами суглобів пальців кисті. Динамічне спостереження за хворими проводилось на 5-ту — 7-му добу, через 3 місяці та 1 рік після лікування із застосуванням бальної системи оцінки функціонального стану кисті та шкали QuickDASH. Результати. Запропоновані два види клініко-реабілітаційних програм консервативного лікування. Згідно з першою програмою, реабілітаційні заходи ґрунтувались на ранньому проведенні дозованої функціональної мобілізації, подоланні набряку з використанням медикаментозної терапії та тейпування, мінімального обсягу фізіотерапевтичного лікування протягом 10–14 діб. Друга програма передбачала інтенсивне відновне лікування з використанням динамічних шин, заходів консервативної мобілізації капсульно-зв’язкового апарату, які включали ін’єкції хондропротекторних препаратів, апаратної фізіотерапії, тепловодолікування, кінезитерапії та психологічної корекції. Згідно зі шкалами бальної оцінки і QuickDASH, вже на 5-ту — 7-му добу після початку лікування починає зменшуватися функціональний дефіцит у всіх обстежених, а через 3 міс. показник зменшується більше ніж удвічі (р 0,001) у всіх групах і підгрупах дослідження. Порівнюючи результати лікування через 1 рік у І і ІІ групах, можна констатувати більшу кількість позитивних результатів у групі ізольованих контрактур — 52,4 % легких порушень проти 29,2 % в групі множинних (р
Дод.точки доступу:
Костриця, К. Ю.
Маметьєв, А. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Страфун, О. С.
Артроскопічний реліз ліктьового суглоба [Текст] / О. С. Страфун // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2019. - N 2. - С. 61-66. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ЛОКТЕВОЙ СУСТАВ -- ELBOW JOINT (патология, рентгенография, хирургия)
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (хирургия, этиология)
АРТРОСКОПИЯ -- ARTHROSCOPY (методы)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Анотація: Контрактура ліктьового суглоба — найпоширеніше ускладнення після травм цієї анатомічної локалізації
Висновки: артроскопічна мобілізація ліктьового суглоба є технічно складною й ефективною методикою лікування контрактур ліктьового суглоба, яка дозволяє збільшити обсяг згинально-розгинальних рухів у ліктьовому суглобі й отримати відмінні та добрі результати лікування за MEPS через (32,25 ± 24,32) міс. після операції
The contracture of the elbow joint is a common complication after the injuries of this anatomical localization
Conclusions: arthroscopic mobilization of the elbow is a technically complex and effective method of elbow joint contractions treatment, it allows to increase the volume of flexion-extension movements in the elbow joint and obtain excellent and good results of treatment according to MEPS after (32.25 ± 24.32) months after surgery
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Ортезы для динамической разработки контрактур коленных суставов у детей [Текст] / П. А. Баев [и др.] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2019. - N 2. - С. 87-92. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
КОЛЕННЫЙ СУСТАВ -- KNEE JOINT (патология)
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (терапия)
ОРТОПЕДИЧЕСКИЕ УСТРОЙСТВА -- ORTHOTIC DEVICES
СТОПЫ ОРТЕЗЫ -- FOOT ORTHOSES
ДЕТИ -- CHILD
Анотація: Консервативное лечение контрактур коленных суставов с помощью динамических ортезов (ДО) является важным этапом в реабилитации детей с патологией опорно-двигательной системы
Консервативное лечение с помощью новых конструкций ДО для разработки контрактур коленных суставов у детей — достаточно эффективное средство устранения патологической установки сустава и восстановления в нем значительного объема движений. Разработанные конструкции ДО позволят осуществлять индивидуальный подход к каждому пациенту в зависимости от характера заболевания, его тяжести и анатомических особенностей ребенка
Conservative treatment of knee joint contractures with dynamic orthoses (DO) is an important step in rehabilitation of children with pathologies of the musculoskeletal system
Conservative treatment with new designs of DO for stretching of knee joint contractures in children is a sufficiently effective means of eliminating the pathological position of the joint and restoring a significant amount of movement in it. The designed constructions of DO will allow an individual approach to each patient, depending on the nature of the disease, its severity and the anatomical features of the child
Дод.точки доступу:
Баев, П. А.
Пивоваров, В. В.
Корнеев, С. В.
Петров, В. Г.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Хірургічне лікування тотальних та субтотальних контрактур шиї з використанням попередньо розтягнутих задніх шийно-грудних, шийно-плечових та білялопаткових клаптів / О. А. Жернов [та ін.] // Хірургія України. - 2019. - N 2. - С. 41-50

MeSH-головна:
ОЖОГИ -- BURNS (осложнения)
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (хирургия)
ШЕЯ -- NECK (хирургия)
Анотація: Відновлення адекватного шкірного покриття, рухів та естетичних контурів шиї при ураженні передніх відділів грудної клітки, як основних донорських ділянок, є однією з важливих проблем реконструктивної хірургії. Мета роботи — покращення результатів хірургічного лікування хворих з післяопіковими тотальними та субтотальними рубцевими деформаціями шиї шляхом використання попередньо розтягнутих задніх шийно‑грудних, шийно‑плечових клаптів на основі поверхневої артерії шиї та лопаткових клаптів на артерії, що огинає лопатку. Матеріали і методи. Дослідження включало 12 пацієнтів віком від 6 до 48 років. Проведена реконструкція контрактур шиї з використанням попередньо розтягнутих задніх шийно‑грудних, шийно‑плечових клаптів на основі поверхневої артерії шиї та лопаткових клаптів на артерії, що огинає лопатку. Для збільшення розмірів клаптів включали ділянки тканин на основі прилеглих перфорантних судин. Результати та обговорення. Показана доцільність та ефективність використання попередньо розтягнутих задніх шийно‑грудних, шийно‑плечових клаптів на основі поверхневої артерії шиї та лопаткових клаптів на артерії, що огинає лопатку при рубцевих тотальних та субтотальних деформаціях шиї з ураженням передньої поверхні грудної клітки. Добрий результат при повному приживленні клаптів відмічали у 13 (76,5 %) випадках. Не повне видалення рубців у 3 (17,6 %) хворих оцінили як задовільний результат. У 1 (5,9 %) хворої у післяопераційний період виник частковий крайовий некроз І типу клаптя і результат також оцінили як задовільний. Висновки. Правильне передопераційне планування та ретельне виконання оперативного втручання забезпечують досягнення добрих результатів у 76,5 % та задовільних — у 23,5 % випадків у найближчий період та добрих результатів у всіх хворих — у віддалений період
Restoration of adequate skin coverage, movements and aesthetic neck contours for the anterior chest lesion, as the main donor sites, is one of the important problems of reconstructive surgery. The aim — to improve the surgical treatment results in patients with postoperative total and subtotal cervical neck deformities with pre‑expanded cervicodorsal and cervicoshoulder flaps based on the superficial cervical artery and parascapular flaps based on the circumflex scapular artery. Materials and methods. The study included 12 patients aged from 6 to 48 years. Reconstruction of neck contracture with pre‑expanded cervicodorsal and cervicoshoulder flaps based on the superficial cervical artery and parascapular flaps based on the circumflex scapular artery was done. The tissue areas were based on the surrounding perforated vessels to increase the flaps size. Results and discussion. The practicability and effectiveness of pre‑expanded cervicodorsal and cervicoshoulder flaps feed by superficial cervical artery and parascapular flaps feed by the circumflex scapular artery in total and subtotal scar neck deformities with lesion of the anterior chest wall were shown. A good result with full survival of the flaps was achieved in 13 (76.5 %) cases. The incomplete removal of scars in 3 (17.6 %) patients was rated as a satisfactory result. In 1 (5.9 %) patient, in the postoperative period, a partial necrosis of type 1 flap appeared and the result was assessed as satisfactory. Conclusions. Proper preoperative planning and thorough implementation of surgical intervention ensure good results in 76.5 % and satisfactory — in 23.5 % of cases in the immediate period and good results in all patients — in the remote period
Дод.точки доступу:
Жернов, О. А.
Козинець, Г. П.
Трач, Р. Я.
Гузь, О. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

1-10 11-20 21-30 31-40 41-50 51-60

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)