Головна Спрощенний режим Відео-інструкція Опис
Авторизація
Прізвище
Пароль
 

Бази даних


Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Зона пошуку
у знайденому
 Знайдено у інших БД:Книги (5)Рідкісні видання (1)
Формат представлення знайдених документів:
повнийінформаційнийкороткий
Відсортувати знайдені документи за:
авторомназвоюроком виданнятипом документа
Пошуковий запит: (<.>S=Контрактура<.>)
Загальна кількість знайдених документів : 62
Показані документи з 1 по 10
 1-10    11-20   21-30   31-40   41-50   51-60      
1.


    Matolych, U. D.
    Dynamics of regeneration of striated muscles in rats with posttraumatie reflex contractures [Text] / U. D. Matolych, V. V. Pankevych, S. V. Ushtan // Фізіологічний журнал. - 2017. - Том 63, N 6. - P91-98


MeSH-головна:
КОНЕЧНОСТИ НИЖНЕЙ ТРАВМЫ -- LEG INJURIES
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (патофизиология)
РЕФЛЕКС СУХОЖИЛЬНЫЙ -- REFLEX, STRETCH
ФИЗИОТЕРАПИИ МЕТОДЫ -- PHYSICAL THERAPY MODALITIES (использование)
МАГНИТНЫМИ ПОЛЯМИ ТЕРАПИЯ -- MAGNETIC FIELD THERAPY (методы)
ЛАЗЕРНАЯ ТЕРАПИЯ -- LASER THERAPY (методы)
ЭКСПЕРИМЕНТЫ НА ЖИВОТНЫХ -- ANIMAL EXPERIMENTATION
КРЫСЫ -- RATS
Анотація: У порівняльному аспекті досліджували процеси регенерації посмугованих м’язів задньої лівої гомілки у щурів із післятравматичними рефлекторними контрактурами на тлі фізіотерапевтичного лікування. У роботі проведено макро- та мікроскопічну оцінку патоморфологічних змін. Визначено відносну площу міогенних елементів (посмугованих м’язових елементів), сполучнотканинних елементів та новоутворених судин у м’язово-сполучнотканинному рубці у відсотках за допомогою методу точкового підрахунку (методу полів). Залежно від ознак больової поведінки (змін поведінки, додаткових ознак) вивчали інтенсивність міогенного больового синдрому (низький, помірний, високий, дуже високий). Встановлено, що використання магнітолазеротерапії призвело до формування до 28-ї доби м’язово-сполучнотканинного рубця з переважанням у ньому частки посмугованої м’язової тканини — 90,74 ± 0,17 %. Поведінкова та рухова реакції нормалізувались, у 56 % щурів проявів болю не спостерігали, у 44 % інтенсивність його була низькою. У тварин із такою самою травмою, яким не проводили лікування, частка посмугованої м’язової тканини була 37,08 ± 0,34 %, спостерігали ознаки болю високої та помірної інтенсивності. На 28-му добу тварини могли спиратись на задні кінцівки під час переміщення, однак за рахунок різкого обмеження функції лівої задньої кінцівки їм не вдавалось повноцінно пересуватись. Отримані результати є підставою для розробки нових підходів до удосконалення методів відновлювального лікування контрактур за допомогою магнітолазеротерапії.
Дод.точки доступу:
Pankevych, V. V.
Ushtan, S. V.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

2.


    Азизов, М. Ж.
    Наш опыт восстановительного лечения больных с последствиями повреждений локтевого сустава / М. Ж. Азизов, Т. Р. Тогаев // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2009. - № 3. - С. 93-95

Рубрики: Локтевой сустав--поврежд

   Контрактура


Дод.точки доступу:
Тогаев, Т. Р.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

3.


   
    Алгоритм хирургического лечения больных с последствиями ожоговой травмы [Текст] / В. И. Шаробаро [и др.] // Хирургия. Журнал им. Н. И. Пирогова. - 2015. - № 3. - С. 65-70


MeSH-головна:
ОЖОГИ -- BURNS (патофизиология, реабилитация, терапия, хирургия)
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (патофизиология, реабилитация, терапия, хирургия)
БОЛЬНОГО ВЕДЕНИЕ ОПТИМАЛЬНОЕ -- DISEASE MANAGEMENT
Дод.точки доступу:
Шаробаро, В. И.
Мороз, В. Ю.
Юденич, А. А.
Ваганова, Н. А.
Гречишников, М. И.
Ваганов, Н. В.
Романец, О. П.


Знайти схожі

4.


   
    Аналіз результатів вібраційної терапії іммобілізаційних контрактур у пацієнтів після позасуглобових переломів верхньої кінцівки [Текст] / О. А. Тяжелов [та ін.] // Травма. - 2022. - Том 23, N 3. - С. 50-57. - Бібліогр. в кінці ст.


MeSH-головна:
ВНУТРИСУСТАВНЫЕ ПЕРЕЛОМЫ -- INTRA-ARTICULAR FRACTURES (терапия)
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ -- FRACTURE FIXATION (использование)
ВИБРАЦИЯ -- VIBRATION (терапевтическое применение)
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (терапия)
Кл.слова (ненормовані):
КРАЄЗНАВСТВО
Анотація: Стабільність і конгруентність є важливими передумовами ефективного функціонування ліктьового суглоба. Ліктьовий суглоб є одним з найбільш рухливих суглобів тіла і відіграє велику роль у точному позиціонуванні верхньої кінцівки у просторі й забезпеченні координованих рухів кисті. Ліктьовий суглоб дуже вразливий і схильний до посттравматичного й післяопераційного обмеження рухів. Показання до лікування контрактур або обмеження рухів у ліктьовому суглобі відносні й залежать від оцінки пацієнтами функціонального дефіциту. Будь-яке задане обмеження рухливості може мати різні наслідки для різних людей залежно від дискомфорту й бажаного рівня активності. У роботі розглянуто вплив низькочастотної вібрації і постізометричної релаксації на контрактуру ліктьового суглоба, що виникла внаслідок тривалої іммобілізації після хірургічного втручання, пов’язаного з позасуглобовими переломами плечової, променевої і ліктьової кісток, а також виростка плечової кістки. При всіх травмах не було ушкоджень тканин суглоба. Матеріали та методи. Проаналізовано результати вібротерапії двох груп пацієнтів. І група пацієнтів — термін обмеження рухливості суглоба від 21 до 45 діб. ІІ група пацієнтів — термін обмеження рухливості ліктьового суглоба від 90 до 180 діб. Пацієнтам проводили курс вібротерапії тривалістю 14–15 сеансів по 10 хв. Вимірювання обсягу рухів (розгинання/згинання) проводили до і після кожної процедури. Частота вібраційного впливу становила 20 Гц. Результати. Для розробки іммобілізаційних контрактур ліктьового суглоба поєднали метод низькочастотного локального вібраційного впливу з вправами з елементами постізометричної релаксації. Проведений аналіз даних вібротерапії показав, що пацієнти, у яких контрактури сформувалися після короткої (до 1,5 місяця) іммобілізації, краще відповідають на вібраційну розробку, приріст розгинання становить близько 50 % від початкового рівня, обсяг згинальних рухів збільшується до 30 %. У пацієнтів з контрактурами після тривалої іммобілізації понад 3 місяці розробка йде дуже повільно, досягнуті обсяги рухів дуже далекі від нормальних. Приріст згинання/розгинання в ліктьовому суглобі не перевищує 20 %. ­Висновки. Низькочастотна локальна вібраційна розробка рухів у ліктьовому суглобі й розтягувальні вправи з елементами постізометричної релаксації є прогресивним методом розробки іммобілізаційних контрактур, у тому числі застарілих. Дані процедури в більшості випадків не приводять до нормалізації обсягу рухів, але дають поштовх до подальшого відновлення класичними методами механо- і фізіотерапії. Низькочастотна вібрація є тим механізмом, який запускає процеси відновлення, тому доцільно починати її якнайшвидше після припинення лікувальної іммобілізації. Дана робота є першою в комплексному дослідженні впливу вібрації низької частоти на відновлення іммобілізаційних контрактур
Stability and congruence are important prerequisites for the effective functioning of the elbow joint. The elbow joint is one of the most mobile joints in the body and plays a major role in accurate positioning of the upper limb in space and ensuring coordinated movements of the hand. The elbow joint is very vulnerable and prone to post-traumatic and postoperative limitation of movements. Indications for the treatment of contractures or limitation of movements in the elbow joint are relative and depend on the patient’s assessment of functional deficits. Any given mobility limitation can have different effects on different people depending on discomfort and desired activity level. The paper examines the effect of low-frequency vibration and postisometric relaxation on elbow contracture, which occurred due to long-term immobilization after surgical intervention for extra-articular fractures of the humerus, radius and ulna, as well as the humerus condyle. In all injuries, there was no damage to the joint tissues. Materials and methods. The results of vibrotherapy in 2 groups of patients were analyzed: in the first group, the term of limitation of joint mobility was 21 to 45 days, in the second one — 90 to 180 days. The patients underwent a course of vibrotherapy lasting 14–15 sessions of 10 minutes each. The range of motion (extension/flexion) was measured before and after each procedure. The frequency of vibration was 20 Hz. Results. To eliminate immobilization contractures of the elbow joint, the method of low-frequency local vibration influence was combined with exercises with elements of postisometric relaxation. The analysis of vibrotherapy data showed that patients whose contractures were formed after a short (up to 1.5 months) immobilization better responded to vibration, an increase in extension was about 50 % from baseline, the volume of flexion movements increased to 30 %. In patients with contractures after long-term immobilization for more than 3 months, the progress is very slow, the achieved range of motion is very far from normal. An increase in elbow flexion/extension does not exceed 20 %. Conclusions. Low-frequency local vibration to develop movements in the elbow joint and stretching exercises with elements of post-isometric relaxation are a progressive method for eliminating immobilization contractures, including old ones. These procedures, in most cases, do not lead to the normalization in the range of motions, but give a positive impetus to further recovery by classical methods of mechanical and physical therapy. Low-frequency vibration is the mechanism that starts the recovery process, so it is advisable to begin it as soon as possible after the termination of therapeutic immobilization. This work is the first in a comprehensive approach to the study of the influence of low-frequency vibration on the recovery after immobilization contractures
Дод.точки доступу:
Тяжелов, О. А.
Фіщенко, В. О.
Карпінська, О. Д.
Карпінський, М. Ю.
Хасавнех, Айхам Адлі Мохаммад

Вільних прим. немає

Знайти схожі

5.


   
    Аналіз результатів хірургічного лікування переломів дистального відділу плечової кістки [Текст] / О. Є. Лоскутов [та ін.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 1. - С. 32-36. - Бібліогр. в кінці ст.


MeSH-головна:
ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES (патофизиология, хирургия)
ВНУТРИСУСТАВНЫЕ ПЕРЕЛОМЫ -- INTRA-ARTICULAR FRACTURES (патофизиология, хирургия)
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (этиология)
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL (использование)
РЕТРОСПЕКТИВНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- RETROSPECTIVE STUDIES
Анотація: Внутрішньосуглобові переломи дистального відділу плечової кістки, незважаючи на значну кількість різноманітних сучасних методів лікування, залишають високу питому вагу незадовільних результатів — 15–40 %, і хворі визнаються інвалідами у 18–20 % випадків. Консервативні методи лікування не дають можливості розпочати ранню функціональну активність у зв’язку з виникаючою нестабільністю уламків та сприяють розвитку контрактур у ліктьовому суглобі. Проведений ретроспективний аналіз результатів лікування хворих із переломами дистального відділу плечової кістки показав незадовільні результати, пов’язані з діагностичним, тактичними і технічними помилками, у 22 % хворих. Стабільно-функціональний остеосинтез переломів дистального відділу плечової кістки з можливістю активного раннього відновлення функції ліктьового суглоба сприяють зниженню термінів непрацездатності та дають позитивні результати в 78 % хворих
Intra-articular distal humerus fractures, despite a significant number of diverse modern treatments, lead to a high proportion of unsatisfactory results — 15–40 %, and patients are recognized as invalids in 18–20 % of cases. Conservative methods of treatment do not allow early functional activity in connection with the emerging instability of the debris and contribute to the development of elbow contractures. The retrospective analysis of treatment outcomes in patients with distal humerus fractures revealed unsatisfactory results associated with diagnostic, tactical and technical errors in 22 % of patients. The stable functional osteosynthesis of distal humerus fractures with the possibility of active early recovery of the elbow function contributes to a reduction in the incapacity period and yields positive results in 78 % of patients
Дод.точки доступу:
Лоскутов, О. Є.
Доманський, А. М.
Жердєв, І. І.
Лушня, С. Л.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

6.


   
    Аналіз структури контрактур суглобів верхньої кінцівки [Текст] = Analysis of the Structure of Contractures of the Upper Limb Joints / С. С. Страфун [та ін.] // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2021. - N 3. - С. 4-12. - Бібліогр.: в кінці ст.


MeSH-головна:
КОНЕЧНОСТЬ ВЕРХНЯЯ -- UPPER EXTREMITY (патофизиология)
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (этиология)
СУСТАВА ДВИЖЕНИЯ АМПЛИТУДА -- RANGE OF MOTION, ARTICULAR (физиология)
Анотація: Аналіз обмежень амплітуди рухів у суглобах традиційно розглядається з позицій окремих нозологій, що їх спричинюють, проте системні результати зворотного синдромологічного підходу до вивчення контрактур публікуються лише епізодично. Мета. Визначити структуру, причини виникнення, характер та тяжкість контрактур суглобів верхньої кінцівки. Матеріали і методи. На великому масиві (16710 пацієнтів) проаналізовано структуру контрактур суглобів верхньої кінцівки внаслідок травм та захворювань. Оцінювався розподіл за локалізацією, етіологією, ступенем тяжкості контрактури, статевою та віковою приналежністю, а також взаємозв’язок між типом та локалізацією контрактури. Простежена динаміка розвитку контрактур та кількість необхідних хірургічних втручань. Результати. Обмеження рухів у суглобах верхньої кінцівки було зареєстроване у 5450 випадках з 16710 (32,6%), із них у пацієнтів чоловічої статі – 3485 (63,9%), жіночої – 1965 (36,1%). У процесі реконструктивно-відновного лікування хворим було виконано 7892 операцій. Найчастіше це були контрактури суглобів пальців кисті (42,5%), плечового (26,9%), ліктьового (13,4%), кистьового суглобів (13,3%), рідше – радіоульнарні контрактури (3,9%). Так, контрактуру ліктьового, радіоульнарного і кистьового суглобів найчастіше спричиняє кістково-хрящове ураження, суглобів пальців – поліетіологічний компонент, плечового – рівномірний розподіл поміж десмогенним, міогенним та кістково-хрящовим ураженням. Більшість контрактур була середньої тяжкості. Хірургічне лікування контрактур було багатоетапним для пальців кисті (1,91±1,35 операції) і, в основному, одномоментним для плечового суглоба (1,34±0,81 операції). Найбільш поліструктурними були бойові ураження, ішемічні та контрактури пальців (2,53­±1,22; 2,52±1,34 та 2,5±1,24 структури, відповідно), а найменш – радіоульнарні контрактури (1,59±1,34 структури). Радіоульнарні контрактури в 37,3% випадків супроводжуються контрактурами пальців, проте зворотний зв’язок наявний лише в 1,2%. Відмічено, що контрактури радіоульнарних суглобів нерідко супроводжуються обмеженням рухів у ліктьовому та кистьовому суглобах – в 34,9 та 56,6% випадків, відповідно. Водночас зворотна залежність поєднання контрактур у кистьовому та ліктьовому суглобах із радіоульнарними не дуже висока – 4,2% та 6% випадків, відповідно. Висновки. У хворих, які госпіталізовані для високоспеціалізованого хірургічного лікування патології верхньої кінцівки, контрактури суглобів останньої характеризуються поліетіологічністю, середнім та тяжким ступенем, викликані здебільшого порушенням кістково-хрящових структур та їх поєднанням із десмогенними, теногенними та міогенними ураженнями, простежуються специфічні взаємозв’язки за локалізацією та взаємообтяженням, швидкістю прогресування. Як правило, контрактури верхньої кінцівки мають застарілий характер і потребують багатоетапного хірургічного лікування
Analysis of the restrictions in the amplitude of movements in the joints is traditionally considered from the standpoint of individual nosologies that cause them, but the systemic results of the inverse syndromological approach to the study of contractures are published only sporadically. Objective: to determine the structure, causes, nature, and severity of contractures of the upper extremity joints. Materials and Methods. The structure of contractures of the upper extremity joints as the consequences of injuries and diseases was analyzed on a large array of patients (16,710 patients). Distribution by location, etiology, severity of contracture, gender and age, and relationships between type and localization of contracture were assessed. The dynamics of the development of contractures and the number of necessary surgical interventions was traced. Results. Restriction of movements in the upper extremity joints was registered in 5,450 out of 16,710 (32.6%) patients; among them there were 3,485 male (63.9%) and 1,965 (36.1%) female patients. During reconstructive treatment, 7,892 surgeries were performed. Most often these were contractures of the finger joints (42.5%), then shoulder (26.9%), elbow (13.4%), carpal joint (13.3%), less often – radioulnar contractures (3.9%). The elbow, radioulnar and carpal joint contractures most often are caused by osteo-cartilaginous lesions; a polyetiological component is typical for the finger joints. The shoulder joint contractures may be caused evenly by desmogenic, myogenic, or osteo-cartilaginous lesions. Most of the joint contractures are of moderate severity. Contractures of the fingers require multi-stage surgical treatment (1.91±1.35 surgeries); one-stage treatment is used for contractures of the shoulder joint (1.34±0.81 surgeries). The most polystructural lesions were combat wounds, ischemic, and finger contractures (2.53±1.22; 2.52±1.34 and 2.5±1.24 structures, respectively), and the least – radioulnar contractures (1.59±1.34 structures). Radioulnar contractures in 37.3% of cases are accompanied by contractures of the fingers, but vice versa only in 1.2%. It was noted that contractures of the radioulnar joints are often accompanied by restriction of movements in the elbow and wrist joints – in 34.9 and 56.6% of cases, respectively. At the same time, the inverse dependence of the combination of contractures in the wrist and elbow joints with radioulnar joints is not very high – 4.2% and 6% of cases, respectively. Conclusions. In patients who are hospitalized for highly specialized surgical treatment of pathology of the upper extremity, contractures of its joints are moderate and severe, characterized by polyetiology, and, in most cases, caused by disorders of osteo-cartilaginous structures and their combination with desmogenic, tenogenic, and myogenic lesions. Specific relationships are traced in localization and mutual burden of contractures, rapidity of their progression. As a rule, upper limb contractures are chronic ones and require multi-stage surgical treatment
Дод.точки доступу:
Страфун, С. С.
Безуглий, А. А.
Тимошенко, С. В.
Страфун, О. С.
Богдан, С. В.
Гайович, І. В.
Лисак, А. С.
Юрійчук, Л. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

7.


    Аюпов, Р. Х.
    Лечение детей с послеожоговыми рубцовыми деформациями [Текст] / Р. Х. Аюпов // Детская хирургия. - 2000. - № 4. - С. 21-25


MeSH-головна:
ОЖОГИ -- BURNS (осложнения)
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (терапия, этиология)
РУБЕЦ -- CICATRIX (терапия, этиология)
ДЕТИ -- CHILD
Вільних прим. немає

Знайти схожі

8.


    Бабко, А. М.
    Механізм формування контрактур кульшового та колінного суглобів на ранніх стадіях ревматоїдного артриту (натурний експеримент) [Текст] / А. М. Бабко, А. С. Герасименко, В. Б. Мазевич // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2019. - № 4. - С. 53-60. - Бібліогр. в кінці ст.


MeSH-головна:
АРТРИТ РЕВМАТОИДНЫЙ -- ARTHRITIS, RHEUMATOID (диагностика, осложнения, патофизиология)
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (диагностика, терапия)
ТАЗОБЕДРЕННЫЙ СУСТАВ -- HIP JOINT
КОЛЕННЫЙ СУСТАВ -- KNEE JOINT
ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНАЯ МЕДИЦИНА -- EXPERIMENTAL MEDICINE
Анотація: За тяжкістю ураження суглобів ревматоїдний артрит не має собі рівних серед інших захворювань опорно-рухової системи. Захворювання найбільш поширене в працездатному віці. Враховуючи вищесказане, важливим для профілактики та лікування цієї важкої нозології є розуміння розвитку та формування контрактур та дискордантних установок у кульшовому та колінному суглобах у хворих на ревматоїдний артрит. Мета роботи. Покращення результатів лікування хворих на ревматоїдний артрит на основі вивчення в натурному експерименті зміни внутрішньосуглобового тиску у кульшовому та колінному суглобах при зміні просторового положення стегнової та великогомілкової кісток у хворих на ревматоїдний артрит. Нами вперше в натурному експерименті було вивчено зміну тиску рідини в кульшовому та колінному суглобі залежно від просторового положення стегна та гомілки на 10 анатомічних препаратах в кожному випадку. Висновки. Показники внутрішньосуглобового тиску залежать як від просторової орієнтації кісток, які зчленують кульшовий суглоб, так і від об’єму рідини у порожнині суглоба. Зміна взаємоположення кісток, що зчленують кульшовий суглоб, від нейтрального положення до максимального згинання чи максимального розгинання значно підвищує внутрішньосуглобовий тиск - у 3 рази. Положення кісток, що зчленують кульшовий суглоб, при якому спостерігається найменший тиск у суглобі, є положення згинання під кутом 400. Показники внутрішньосуглобового тиску залежать як від просторової орієнтації кісток, які зчленують колінний суглоб, так і від об’єму рідини у порожнині суглоба. Положення кісток, що зчленують колінний суглоб, при якому спостерігається найменший тиск у суглобі, є положення згинання під кутом 20°. Встановлено, що середній обсяг порожнини колінного суглоба складає 134,013 мл
Дод.точки доступу:
Герасименко, А. С.
Мазевич, В. Б.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

9.


    Барков, А. В.
    Способ капсулопластики при устранении стойких разгибательных контрактур коленного сустава [Текст] / А. В. Барков, А. А. Барков // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2013. - № 2. - С. 25-27


MeSH-головна:
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (хирургия)
КОЛЕННЫЙ СУСТАВ -- KNEE JOINT (хирургия)
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ ВОССТАНОВИТЕЛЬНЫЕ -- RECONSTRUCTIVE SURGICAL PROCEDURES
Дод.точки доступу:
Барков, А. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.


    Барков, О. О.
    Спосіб виявлення показань до хірургічного лікування післятравматичних розгинальних контрактур колінного суглоба [Текст] / О. О. Барков, О. В. Барков // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2019. - N 2. - С. 93-96. - Бібліогр. наприкінці ст.


MeSH-головна:
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (диагностика, хирургия, этиология)
КОЛЕННЫЙ СУСТАВ -- KNEE JOINT (патология, хирургия)
Анотація: Діагноз «стійка розгинальна контрактура колінного суглоба (КС)» дотепер встановлюють лише за неможливості її усунення консервативно за певний час
Спосіб визначення показань до хірургічного лікування стійких розгинальних контрактур КС, а також «симптом удару об перешкоду» дійсно є діагностичною ознакою, яка з високим ступенем ймовірності вказує на наявність у пацієнта зазначеної патології. Таким хворим необхідно відразу виконувати хірургічне лікування, не витрачаючи час на тривалу неефективну і високовартісну відновну терапію
The diagnosis of «persistent extensor contracture of the knee joint» is established only when it is impossible to eliminate conservatively for a certain time
The method of determining the need for surgical treatment of persistent extensor contractures of the knee joint, as well as the «symptom of hitting the obstacle» is a diagnostic sign that indicates with a high degree of probability that the patient has the specified pathology. In these patients, it is necessary to immediately perform surgical treatment, without wasting time on a long-term ineffective and costly rehabilitation therapy
Дод.точки доступу:
Барков, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

 1-10    11-20   21-30   31-40   41-50   51-60      
 
© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)