Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

у знайденому

Знайдено у інших БД:

Книги (5)

Рідкісні видання (1)

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: (<.>S=Контрактура<.>)

Загальна кількість знайдених документів : 62
Показані документи з 1 по 20

1-20 21-40 41-60 61-62

Фіщенко, В. О.
Тваринні моделі іммобілізаційних контрактур. Огляд методів та тенденцій [Текст] / В. О. Фіщенко, Айхам Хасавнех // Травма. - 2022. - Том 23, N 2. - С. 60-67. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (хирургия)
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL (использование, методы)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS (профилактика и контроль)
ЖИВОТНЫЕ ЛАБОРАТОРНЫЕ -- ANIMALS, LABORATORY
Кл.слова (ненормовані):
КРАЄЗНАВСТВО
Анотація: Контрактури — це хронічна втрата рухливості суглобів, викликана структурними змінами в кісткових тканинах, включаючи м’язи, зв’язки та сухожилля. Вони розвиваються, коли ці зазвичай еластичні тканини заміщуються нееластичними тканинами. Найчастішою причиною контрактур є іммобілізація. Контрактура є складною клінічною проблемою, оскільки характер травми часто не корелює зі ступенем функціонального порушення, що ускладнює прогнозування ризику розвитку патології. Вивчення причинних факторів контрактури на пацієнтах не може бути поширеною клінічною практикою з певних причин, пов’язаних як з етичною стороною проблеми, так і з відсутністю часового фактора спостереження. Моделі на тваринах дозволяють вивчати патогенез захворювання та оцінювати стратегії лікування. Тим не менш, не було розроблено жодної тваринної моделі для оцінки ліктьового суглоба, що необхідно для повного вивчення та розуміння клінічних проблем, характерних для цього складного суглоба. У роботі наведені основні методи моделювання іммобілізаційних контрактур на тваринах. Існує 2 основні підходи до моделювання контрактур суглобів — травматичний та нетравматичний. Травматичні, тобто хірургічні методи фіксації за допомогою спиць, крючків, пластинок тощо, дають надійну фіксацію, але часто супроводжуються ускладненнями у вигляді набряків, запалення, інфікування зони втручання, а також заважають чистоті експерименту, коли необхідно виключити ушкодження тканин навколо суглоба. Нетравматичнї методи моделювання контрактур, тобто за допомогою виключно зовнішніх засобів фіксації, виключають деякі негативні впливи хірургічних методів, але супроводжуються недостатньою надійністю впродовж тривалого часу. Також зовнішня фіксація може викликати набряки, подразнення шкіри, інші негативні прояви. Обидва методи моделювання конт-рактур потребують постійного контролю в процесі проведення експерименту для нівелювання можливих ускладнень та запобігання їм
Contractures are chronic loss of joint mobility caused by structural changes in bone tissue, including muscles, ligaments and tendons. They develop when these normally elastic tissues are replaced by inelastic tissues. The most common cause of contractures is immobilization. Contracture is a complex clinical problem because the nature of the injury often does not correlate with the degree of functional impairment, which makes it difficult to predict the risk of pathology. The study of the causative factors of contracture in patients may not be a common clinical practice for certain reasons, both related to the ethical side of the problem and the lack of time factor of observation. Animal models allow to study the pathogenesis of the disease and allow to evaluate treatment strategies. However, no animal model has been developed to assess the elbow joint, which is necessary to fully study and understand the clinical problems associated with this complex joint. The paper presents the main methods of modeling immobilization contractures in animals. There are 2 main approaches to modeling joint contractures — traumatic and non-traumatic. Traumatic, is surgical methods of fixation with needles, hooks, plates, etc. give a reliable fixation, but are often accompanied by complications such as edema, inflammation, infection of the area of intervention, as well as interfere with the purity of the experiment, when it is necessary to exclude tissue damage around the joint. Non-traumatic methods of modeling contractures, is with the help of exclusively external means of fixation exclude some of the negative effects of surgical methods, but are accompanied by insufficient reliability for a long time. Also, external fixation can cause swelling, skin irritation and other negative manifestations. Both methods of modeling contractures require constant monitoring during the experiment to level and prevent possible complications
Дод.точки доступу:
Хасавнех, Айхам

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Фіщенко, В. О.
Робота м’язів нижньої кінцівки за умови згинальної контрактури колінного суглоба [Текст] / В. О. Фіщенко, Халед Обейдат // Травма. - 2022. - Том 23, N 2. - С. 17-24. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (патофизиология)
МЫШЕЧНАЯ СИЛА -- MUSCLE STRENGTH
БИОМЕХАНИЧЕСКИЕ ФЕНОМЕНЫ -- BIOMECHANICAL PHENOMENA
ХОДЬБА -- WALKING
Анотація: Згинальна контрактура колінного суглоба — патологічний стан, що негативно впливає на опорно-кінематичну функцію нижньої кінцівки й значно погіршує якість життя пацієнта. Зміна природних анатомічних співвідношень в одному суглобі веде до зміни навантаження в суміжних суглобах і провокує розвиток дегенеративних змін. Мета роботи: на моделі ходьби вивчити роботу м’язів нижньої кінцівки за умови контрактури колінного суглоба різного ступеня вираженості. Визначити мінімально необхідну силу м’язів нижньої кінцівки для здійснення нормального кроку. Матеріали та методи. Досліджували порушення роботи м’язів при контрактурах колінного суглоба, які моделювали шляхом обмеження розгинання стегна на 10°, 15° і 20°. Аналіз проводили для м’язів правої нижньої кінцівки, порівнюючи отримані показники з показниками базової моделі (тієї ж кінцівки без обмеження розгинання). Результати. Контрактура колінного суглоба не тільки порушує функцію самого колінного суглоба, але й патологічно впливає на функцію тазостегнового й гомілковостопного суглобів через універсальність роботи більшості двосуглобових м’язів стегна й гомілки. Більше за інші м’язи при контрактурах колінного суглоба страждають розгиначі гомілки. Це пояснюється тим, що для забезпечення правильної ходи необхідне повноцінне розгинання гомілки, і цим м’язам необхідно розвинути силу, здатну подолати контрактуру. Наприклад, при контрактурі 20° для розгинання коліна модель повинна розвинути силу 2250 Н, проте в реальності, за даними Delp (1990), максимально можлива ізометрична сила становить 780 Н, що майже в 3 рази менше. Одним з м’язів, які найбільше впливають на функціональність кульшового суглоба, є m. semitendinosus, у моделях простежується його явне перенапруження. Значно порушується робота m. gracilis і m. sartorius. З перевищенням своїх функціональних можливостей при контрактурі колінного суглоба працює m. biceps femoris — коротка головка. Максимальна напруга, яку здатен розвинути цей м’яз, становить 400 Н, тоді як у моделях з контрактурами колінного суглоба необхідне для нормальної ходьби зусилля досягає 900 Н, що м’яз природно розвинути в реальних умовах не в змозі. Висновки. Контрактура колінного суглоба призводить до зміни біомеханіки всієї нижньої кінцівки. Обмеження рухливості колінного суглоба веде до наростання змін у роботі м’язів, змушуючи їх працювати в умовах постійної напруги чи, навпаки, виключаючи з роботи, що призводить до різкого порушення ходи. Знаючи вплив контрактури колінного суглоба на роботу м’язів нижньої кінцівки, можна прогнозувати перебіг розвитку патологічного процесу, визначити, які групи м’язів страждають найбільше. Враховуючи особливості їх функціонування при тому чи іншому ступені обмеження рухливості колінного суглоба, можна визначити, яка група м’язів потребує корекції до і після оперативного втручання
Flexion contracture of the knee joint is a pathological condition that negatively affects the musculoskeletal function of the lower limb and significantly impairs the patient’s quality of life. A change in the natural anatomical relationships in one joint leads to a change in the load in the adjacent joints and provokes the development of degenerative changes. Purpose of the work: using a walking model to study the work of the muscles of the lower limb in conditions of knee joint contracture of varying severity. Determine the minimum required muscle strength of the lower limb for a normal stride. Materials and methods. Muscle dysfunction in contractures of the knee joint was investigated, which was modeled by limiting the extension of the hip to 10°, 15° and 20°. The analysis was carried out for the muscles of the right lower limb, comparing the obtained indicators with the indicators of the base model (the same limb without limitation of extension). Results. Contracture of the knee joint not only disrupts the function of the knee joint itself, but also, due to the versatility of the work of most of the two-joint muscles of the thigh and lower leg, pathologically affects the function of the hip and ankle joints. The extensors of the lower leg suffer more than others with contractures of the knee joint. This is due to the fact that in order to ensure correct gait, full extension of the lower leg is necessary, and these muscles need to develop strength that can overcome contracture. For example, with a 20° contracture for knee extension, the model should develop a force of 2250 N, but in reality, according to Delp (1990), the maximum possible isometric force is 780 N, which is almost 3 times less. Semitendinosus is one of the muscles that most of all affects the functionality of the hip joint; its obvious overstrain can be traced in the models. The work of m. gracilis and m. sartorius is significantly disrupted. With the excess of their functional capabilities in contractures of the knee joint, m. biceps femoris – short head. The maximum tension that this muscle is able to develop is 400 N, while in models with contractures of the knee joint the force required for normal walking reaches 900 N, which naturally the muscle is not able to develop in real conditions. Conclusions. Contracture of the knee joint leads to a change in the biomechanics of the entire lower limb. Limiting the mobility of the knee joint leads to an increase in changes in the work of the muscles, forcing them to work either under conditions of constant tension or, conversely, turning them off from work, which leads to a sharp violation of the gait. Knowing the effect of contracture of the knee joint on the work of the muscles of the lower limb, it is possible to predict the course of the development of the pathological process, to determine which muscle groups are most affected. Taking into account the peculiarities of their functioning with varying degrees of limitation of the knee joint mobility, it is possible to determine which muscle group needs correction before and after surgery
Дод.точки доступу:
Обейдат, Халед

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Карпінська, О. Д.
Контрактури суглобів: етіологія, патанатомія, основні підходи до профілактики та лікування [Текст] / О. Д. Карпінська, Айхам Хасавнех, Г. В. Іванов // Травма. - 2022. - Том 23, N 1. - С. 62-65. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Колагеназа

MeSH-головна:
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (патофизиология, профилактика и контроль, реабилитация, этиология)
МЫШЕЧНЫЕ ДИСТРОФИИ -- MUSCULAR DYSTROPHIES (патофизиология, профилактика и контроль, реабилитация, этиология)
ФИЗИОТЕРАПИИ МЕТОДЫ -- PHYSICAL THERAPY MODALITIES
Кл.слова (ненормовані):
КРАЄЗНАВСТВО
Анотація: Контрактури — це втрата рухомості суглобів, що викликана структурними змінами некісткової тканини — м’язів, зв’язок та сухожиль. Вони розвиваються, коли ці зазвичай еластичні тканини замінюються нееластичними. Все це призводить до вкорочення та твердіння цих тканин та викликає жорсткість, деформацію суглобів та втрату їх рухомості, іноді повну. Робота присвячена загальному огляду етіології та епідеміології контрактур великих суглобів. Розглядаються фактори ризику формування контрактур та заходи запобігання їм, а також методи лікування контрактур на різних етапах їх розвитку. Наведено протокол обстеження пацієнтів із контрактурами, вказані основні моменти при досліджені, на які треба звернути увагу, а також можливі методи дослідження, що включають не тільки огляд хворих, але й візуальні (магнітно-резонансна томографія, ультразвукова діагностика) та біомеханічні методи з визначення пасивного та активного обсягу рухів та сили м’язів контралатеральних суглобів. Надані основні ознаки м’язових та спастичних (нервово-м’язових) контрактур та підходи до їх лікування. Коротко описані консервативні фізіотерапевтичні методи лікування, що в основному полягають у пасивному розтягуванні контрактованого суглоба, та показання до хірургічних методів лікування. Наведені показання щодо застосування ін’єкцій колагенази
Contractures are a loss of joint mobility caused by structural changes in non-bone tissue — muscles, ligaments and tendons. They develop when these normally elastic tissues are replaced by inelastic ones. All this leads to shortening and hardening of these tissues and causes stiffness, deformity of joints and a loss of their mobility, sometimes completely. The work deals with a general overview on the etiology and epidemiology of large joint contractures. Risk factors for the formation of contractures and measures to prevent them are considered, as well as treatment regimens at different stages of contractures development. A protocol for examining patients with contractures is given, the main points during the examination to which the attention should be paid are indicated, and possible research methods are listed, including not only examination of patients, but also visual (magnetic resonance imaging, ultrasound) and biomechanical techniques for determining passive and active volumes of movements and strength in the muscles of contralateral joints. The main signs of muscle and spastic (neuromuscular) contractures and approaches to their treatment are given. Conservative physiotherapy methods that mainly consist in passive stretching of the contracted joint, and indications for the use of surgical methods of treatment are briefly described. Indications for the use of collagenase injections are given
Дод.точки доступу:
Хасавнех, Айхам
Іванов, Г. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Лазарев, І. А.
Рентгенденситометричні показники щільності кісткової тканини головки плечової кістки у хворих із контрактурою плечового суглоба та розривом сухожилка надостьового м’яза [Текст] / І. А. Лазарев, С. В. Богдан, Л. М. Юрійчук // Травма. - 2022. - Том 23, N 4. - С. 17-23. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (патофизиология)
ПЛЕЧА КОСТИ -- ARM BONES (патофизиология, повреждения)
КОСТИ ПЛОТНОСТЬ -- BONE DENSITY
СУХОЖИЛИЯ ТРАВМЫ -- TENDON INJURIES
Анотація: Розриви сухожилків ротаторної манжети плеча часто супроводжуються обмеженням як активних, так і пасивних рухів у плечовому суглобі — контрактурою плечового суглоба (вторинним адгезивним капсулітом, або secondary stiff shoulder). Мета дослідження: визначити вплив вторинного адгезивного капсуліту у хворих із розривом сухожилка надостьового м’яза на стан мінеральної щільності кісткової тканини головки плечової кістки. Матеріали та методи. Обстеження хворих здійснено на рентгеностеоденситометрі Lunar iDXA ME+200082 фірми GE Healthcare, Сінгапур. Проведено рентгенденситометричне обстеження 126 плечових суглобів (63 — із розривом сухожилка надостьового м’яза та 63 — контра-латеральних — неушкоджених). Вік пацієнтів становив від 35 до 50 років (середній вік — 41,2 ± 15,1 року), чоловіків було 34 (54 %), жінок — 29 (46 %). Середній термін від травми до початку лікування — 64,9 ± 27,8 доби. Зони вимірювання BMD розміщували так: № 1 — великий горбок плечової кістки, № 2 — середина головки плечової кістки. Кожна зона мала квадратну форму і відповідала 0,90 ± 0,15 см2 площі стандартної рентгенограми. Результати. Ми виявили слабкий, проте вірогідний вплив кута відведення в плечовому суглобі у хворих із розривом сухожилка надостьового м’яза та вторинним адгезивним капсулітом на зміни мінеральної щільності кісткової тканини в ділянці головки плечової кістки (r = 0,44; р 0,01). У ділянці великого горбка плечової кістки даний вплив був сильним (r
The rotator cuff tendons tear is often accompanied by restrictions on both active and passive movements in the shoulder — a shoulder contracture (secondary adhesive capsulitis, or secondary frozen shoulder). The purpose of the study: to determine the effect of secondary adhesive capsulitis in patients with the supraspinatus tendon tear on the bone mineral density (BMD) of the humeral head. Materials and methods. Examination of patients was performed on dual-energy X-ray absorptiometer Lunar iDXA ME + 200082 (GE Healthcare, Singapore). There were 126 shoulders (63 with supraspinatus tendon tear and 63 were intact contralate-ral) investigated. The age of patients, 34 (54 %) men and 29 (46 %) women, ranged from 35 to 50 (mean of 41.2 ± 15.1) years. The average time from injury to treatment was 64.9 ± 27.8 days. BMD measurements were performed for the greater tubercle and the humeral head. Each investigated area had a square shape and corresponded to 0.90 ± 0.15 cm² of the area of a standard radiograph. Results. In patients with supraspinatus tendon tear and secondary adhesive capsulitis, there was a weak, but significant effect of the abduction angle in the shoulder joint on BMD changes in the area of the humeral head (r = 0.44; p 0.01). In the area of the greater tubercle, this correlation was strong (r
Дод.точки доступу:
Богдан, С. В.
Юрійчук, Л. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Аналіз результатів вібраційної терапії іммобілізаційних контрактур у пацієнтів після позасуглобових переломів верхньої кінцівки [Текст] / О. А. Тяжелов [та ін.] // Травма. - 2022. - Том 23, N 3. - С. 50-57. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ВНУТРИСУСТАВНЫЕ ПЕРЕЛОМЫ -- INTRA-ARTICULAR FRACTURES (терапия)
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ -- FRACTURE FIXATION (использование)
ВИБРАЦИЯ -- VIBRATION (терапевтическое применение)
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (терапия)
Кл.слова (ненормовані):
КРАЄЗНАВСТВО
Анотація: Стабільність і конгруентність є важливими передумовами ефективного функціонування ліктьового суглоба. Ліктьовий суглоб є одним з найбільш рухливих суглобів тіла і відіграє велику роль у точному позиціонуванні верхньої кінцівки у просторі й забезпеченні координованих рухів кисті. Ліктьовий суглоб дуже вразливий і схильний до посттравматичного й післяопераційного обмеження рухів. Показання до лікування контрактур або обмеження рухів у ліктьовому суглобі відносні й залежать від оцінки пацієнтами функціонального дефіциту. Будь-яке задане обмеження рухливості може мати різні наслідки для різних людей залежно від дискомфорту й бажаного рівня активності. У роботі розглянуто вплив низькочастотної вібрації і постізометричної релаксації на контрактуру ліктьового суглоба, що виникла внаслідок тривалої іммобілізації після хірургічного втручання, пов’язаного з позасуглобовими переломами плечової, променевої і ліктьової кісток, а також виростка плечової кістки. При всіх травмах не було ушкоджень тканин суглоба. Матеріали та методи. Проаналізовано результати вібротерапії двох груп пацієнтів. І група пацієнтів — термін обмеження рухливості суглоба від 21 до 45 діб. ІІ група пацієнтів — термін обмеження рухливості ліктьового суглоба від 90 до 180 діб. Пацієнтам проводили курс вібротерапії тривалістю 14–15 сеансів по 10 хв. Вимірювання обсягу рухів (розгинання/згинання) проводили до і після кожної процедури. Частота вібраційного впливу становила 20 Гц. Результати. Для розробки іммобілізаційних контрактур ліктьового суглоба поєднали метод низькочастотного локального вібраційного впливу з вправами з елементами постізометричної релаксації. Проведений аналіз даних вібротерапії показав, що пацієнти, у яких контрактури сформувалися після короткої (до 1,5 місяця) іммобілізації, краще відповідають на вібраційну розробку, приріст розгинання становить близько 50 % від початкового рівня, обсяг згинальних рухів збільшується до 30 %. У пацієнтів з контрактурами після тривалої іммобілізації понад 3 місяці розробка йде дуже повільно, досягнуті обсяги рухів дуже далекі від нормальних. Приріст згинання/розгинання в ліктьовому суглобі не перевищує 20 %. Висновки. Низькочастотна локальна вібраційна розробка рухів у ліктьовому суглобі й розтягувальні вправи з елементами постізометричної релаксації є прогресивним методом розробки іммобілізаційних контрактур, у тому числі застарілих. Дані процедури в більшості випадків не приводять до нормалізації обсягу рухів, але дають поштовх до подальшого відновлення класичними методами механо- і фізіотерапії. Низькочастотна вібрація є тим механізмом, який запускає процеси відновлення, тому доцільно починати її якнайшвидше після припинення лікувальної іммобілізації. Дана робота є першою в комплексному дослідженні впливу вібрації низької частоти на відновлення іммобілізаційних контрактур
Stability and congruence are important prerequisites for the effective functioning of the elbow joint. The elbow joint is one of the most mobile joints in the body and plays a major role in accurate positioning of the upper limb in space and ensuring coordinated movements of the hand. The elbow joint is very vulnerable and prone to post-traumatic and postoperative limitation of movements. Indications for the treatment of contractures or limitation of movements in the elbow joint are relative and depend on the patient’s assessment of functional deficits. Any given mobility limitation can have different effects on different people depending on discomfort and desired activity level. The paper examines the effect of low-frequency vibration and postisometric relaxation on elbow contracture, which occurred due to long-term immobilization after surgical intervention for extra-articular fractures of the humerus, radius and ulna, as well as the humerus condyle. In all injuries, there was no damage to the joint tissues. Materials and methods. The results of vibrotherapy in 2 groups of patients were analyzed: in the first group, the term of limitation of joint mobility was 21 to 45 days, in the second one — 90 to 180 days. The patients underwent a course of vibrotherapy lasting 14–15 sessions of 10 minutes each. The range of motion (extension/flexion) was measured before and after each procedure. The frequency of vibration was 20 Hz. Results. To eliminate immobilization contractures of the elbow joint, the method of low-frequency local vibration influence was combined with exercises with elements of postisometric relaxation. The analysis of vibrotherapy data showed that patients whose contractures were formed after a short (up to 1.5 months) immobilization better responded to vibration, an increase in extension was about 50 % from baseline, the volume of flexion movements increased to 30 %. In patients with contractures after long-term immobilization for more than 3 months, the progress is very slow, the achieved range of motion is very far from normal. An increase in elbow flexion/extension does not exceed 20 %. Conclusions. Low-frequency local vibration to develop movements in the elbow joint and stretching exercises with elements of post-isometric relaxation are a progressive method for eliminating immobilization contractures, including old ones. These procedures, in most cases, do not lead to the normalization in the range of motions, but give a positive impetus to further recovery by classical methods of mechanical and physical therapy. Low-frequency vibration is the mechanism that starts the recovery process, so it is advisable to begin it as soon as possible after the termination of therapeutic immobilization. This work is the first in a comprehensive approach to the study of the influence of low-frequency vibration on the recovery after immobilization contractures
Дод.точки доступу:
Тяжелов, О. А.
Фіщенко, В. О.
Карпінська, О. Д.
Карпінський, М. Ю.
Хасавнех, Айхам Адлі Мохаммад

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Аналіз структури контрактур суглобів верхньої кінцівки [Текст] = Analysis of the Structure of Contractures of the Upper Limb Joints / С. С. Страфун [та ін.] // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2021. - N 3. - С. 4-12. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
КОНЕЧНОСТЬ ВЕРХНЯЯ -- UPPER EXTREMITY (патофизиология)
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (этиология)
СУСТАВА ДВИЖЕНИЯ АМПЛИТУДА -- RANGE OF MOTION, ARTICULAR (физиология)
Анотація: Аналіз обмежень амплітуди рухів у суглобах традиційно розглядається з позицій окремих нозологій, що їх спричинюють, проте системні результати зворотного синдромологічного підходу до вивчення контрактур публікуються лише епізодично. Мета. Визначити структуру, причини виникнення, характер та тяжкість контрактур суглобів верхньої кінцівки. Матеріали і методи. На великому масиві (16710 пацієнтів) проаналізовано структуру контрактур суглобів верхньої кінцівки внаслідок травм та захворювань. Оцінювався розподіл за локалізацією, етіологією, ступенем тяжкості контрактури, статевою та віковою приналежністю, а також взаємозв’язок між типом та локалізацією контрактури. Простежена динаміка розвитку контрактур та кількість необхідних хірургічних втручань. Результати. Обмеження рухів у суглобах верхньої кінцівки було зареєстроване у 5450 випадках з 16710 (32,6%), із них у пацієнтів чоловічої статі – 3485 (63,9%), жіночої – 1965 (36,1%). У процесі реконструктивно-відновного лікування хворим було виконано 7892 операцій. Найчастіше це були контрактури суглобів пальців кисті (42,5%), плечового (26,9%), ліктьового (13,4%), кистьового суглобів (13,3%), рідше – радіоульнарні контрактури (3,9%). Так, контрактуру ліктьового, радіоульнарного і кистьового суглобів найчастіше спричиняє кістково-хрящове ураження, суглобів пальців – поліетіологічний компонент, плечового – рівномірний розподіл поміж десмогенним, міогенним та кістково-хрящовим ураженням. Більшість контрактур була середньої тяжкості. Хірургічне лікування контрактур було багатоетапним для пальців кисті (1,91±1,35 операції) і, в основному, одномоментним для плечового суглоба (1,34±0,81 операції). Найбільш поліструктурними були бойові ураження, ішемічні та контрактури пальців (2,53±1,22; 2,52±1,34 та 2,5±1,24 структури, відповідно), а найменш – радіоульнарні контрактури (1,59±1,34 структури). Радіоульнарні контрактури в 37,3% випадків супроводжуються контрактурами пальців, проте зворотний зв’язок наявний лише в 1,2%. Відмічено, що контрактури радіоульнарних суглобів нерідко супроводжуються обмеженням рухів у ліктьовому та кистьовому суглобах – в 34,9 та 56,6% випадків, відповідно. Водночас зворотна залежність поєднання контрактур у кистьовому та ліктьовому суглобах із радіоульнарними не дуже висока – 4,2% та 6% випадків, відповідно. Висновки. У хворих, які госпіталізовані для високоспеціалізованого хірургічного лікування патології верхньої кінцівки, контрактури суглобів останньої характеризуються поліетіологічністю, середнім та тяжким ступенем, викликані здебільшого порушенням кістково-хрящових структур та їх поєднанням із десмогенними, теногенними та міогенними ураженнями, простежуються специфічні взаємозв’язки за локалізацією та взаємообтяженням, швидкістю прогресування. Як правило, контрактури верхньої кінцівки мають застарілий характер і потребують багатоетапного хірургічного лікування
Analysis of the restrictions in the amplitude of movements in the joints is traditionally considered from the standpoint of individual nosologies that cause them, but the systemic results of the inverse syndromological approach to the study of contractures are published only sporadically. Objective: to determine the structure, causes, nature, and severity of contractures of the upper extremity joints. Materials and Methods. The structure of contractures of the upper extremity joints as the consequences of injuries and diseases was analyzed on a large array of patients (16,710 patients). Distribution by location, etiology, severity of contracture, gender and age, and relationships between type and localization of contracture were assessed. The dynamics of the development of contractures and the number of necessary surgical interventions was traced. Results. Restriction of movements in the upper extremity joints was registered in 5,450 out of 16,710 (32.6%) patients; among them there were 3,485 male (63.9%) and 1,965 (36.1%) female patients. During reconstructive treatment, 7,892 surgeries were performed. Most often these were contractures of the finger joints (42.5%), then shoulder (26.9%), elbow (13.4%), carpal joint (13.3%), less often – radioulnar contractures (3.9%). The elbow, radioulnar and carpal joint contractures most often are caused by osteo-cartilaginous lesions; a polyetiological component is typical for the finger joints. The shoulder joint contractures may be caused evenly by desmogenic, myogenic, or osteo-cartilaginous lesions. Most of the joint contractures are of moderate severity. Contractures of the fingers require multi-stage surgical treatment (1.91±1.35 surgeries); one-stage treatment is used for contractures of the shoulder joint (1.34±0.81 surgeries). The most polystructural lesions were combat wounds, ischemic, and finger contractures (2.53±1.22; 2.52±1.34 and 2.5±1.24 structures, respectively), and the least – radioulnar contractures (1.59±1.34 structures). Radioulnar contractures in 37.3% of cases are accompanied by contractures of the fingers, but vice versa only in 1.2%. It was noted that contractures of the radioulnar joints are often accompanied by restriction of movements in the elbow and wrist joints – in 34.9 and 56.6% of cases, respectively. At the same time, the inverse dependence of the combination of contractures in the wrist and elbow joints with radioulnar joints is not very high – 4.2% and 6% of cases, respectively. Conclusions. In patients who are hospitalized for highly specialized surgical treatment of pathology of the upper extremity, contractures of its joints are moderate and severe, characterized by polyetiology, and, in most cases, caused by disorders of osteo-cartilaginous structures and their combination with desmogenic, tenogenic, and myogenic lesions. Specific relationships are traced in localization and mutual burden of contractures, rapidity of their progression. As a rule, upper limb contractures are chronic ones and require multi-stage surgical treatment
Дод.точки доступу:
Страфун, С. С.
Безуглий, А. А.
Тимошенко, С. В.
Страфун, О. С.
Богдан, С. В.
Гайович, І. В.
Лисак, А. С.
Юрійчук, Л. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Науменко, Л. Ю.
Особливості консервативного лікування хворих з післятравматичними контрактурами міжфалангових суглобів пальців кисті [Текст] / Л. Ю. Науменко, К. Ю. Костриця, А. О. Маметьєв // Травма. - 2020. - Том 21, N 2. - С. 52-60. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (патофизиология, реабилитация, этиология)
ПЯСТНО-ФАЛАНГОВЫЙ СУСТАВ -- METACARPOPHALANGEAL JOINT (повреждения)
ШИНЫ -- SPLINTS (использование)
РЕАБИЛИТАЦИЯ -- REHABILITATION
Анотація: У структурі ускладнень після травми пальців контрактури міжфалангових суглобів (МФС) займають ключове місце і становлять від 25 до 38 %. Мета роботи: покращити результати лікування хворих з післятравматичними контрактурами МФС пальців кисті шляхом оптимізації ранньої функціональної мобілізації. Матеріали та методи. Проведено аналіз результатів консервативного лікування післятравматичних фіксаційних контрактур МФС пальців кисті 60 пацієнтів. Хворі були розподілені на дві клінічні групи: до першої групи (29 пацієнтів) увійшли хворі з ізольованими контрактурами МФС пальця, до другої (31 особа) — з множинними контрактурами суглобів пальців кисті. Динамічне спостереження за хворими проводилось на 5-ту — 7-му добу, через 3 місяці та 1 рік після лікування із застосуванням бальної системи оцінки функціонального стану кисті та шкали QuickDASH. Результати. Запропоновані два види клініко-реабілітаційних програм консервативного лікування. Згідно з першою програмою, реабілітаційні заходи ґрунтувались на ранньому проведенні дозованої функціональної мобілізації, подоланні набряку з використанням медикаментозної терапії та тейпування, мінімального обсягу фізіотерапевтичного лікування протягом 10–14 діб. Друга програма передбачала інтенсивне відновне лікування з використанням динамічних шин, заходів консервативної мобілізації капсульно-зв’язкового апарату, які включали ін’єкції хондропротекторних препаратів, апаратної фізіотерапії, тепловодолікування, кінезитерапії та психологічної корекції. Згідно зі шкалами бальної оцінки і QuickDASH, вже на 5-ту — 7-му добу після початку лікування починає зменшуватися функціональний дефіцит у всіх обстежених, а через 3 міс. показник зменшується більше ніж удвічі (р 0,001) у всіх групах і підгрупах дослідження. Порівнюючи результати лікування через 1 рік у І і ІІ групах, можна констатувати більшу кількість позитивних результатів у групі ізольованих контрактур — 52,4 % легких порушень проти 29,2 % в групі множинних (р
Дод.точки доступу:
Костриця, К. Ю.
Маметьєв, А. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Страфун, О. С.
Артроскопічний реліз ліктьового суглоба [Текст] / О. С. Страфун // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2019. - N 2. - С. 61-66. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ЛОКТЕВОЙ СУСТАВ -- ELBOW JOINT (патология, рентгенография, хирургия)
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (хирургия, этиология)
АРТРОСКОПИЯ -- ARTHROSCOPY (методы)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Анотація: Контрактура ліктьового суглоба — найпоширеніше ускладнення після травм цієї анатомічної локалізації
Висновки: артроскопічна мобілізація ліктьового суглоба є технічно складною й ефективною методикою лікування контрактур ліктьового суглоба, яка дозволяє збільшити обсяг згинально-розгинальних рухів у ліктьовому суглобі й отримати відмінні та добрі результати лікування за MEPS через (32,25 ± 24,32) міс. після операції
The contracture of the elbow joint is a common complication after the injuries of this anatomical localization
Conclusions: arthroscopic mobilization of the elbow is a technically complex and effective method of elbow joint contractions treatment, it allows to increase the volume of flexion-extension movements in the elbow joint and obtain excellent and good results of treatment according to MEPS after (32.25 ± 24.32) months after surgery
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Ортезы для динамической разработки контрактур коленных суставов у детей [Текст] / П. А. Баев [и др.] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2019. - N 2. - С. 87-92. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
КОЛЕННЫЙ СУСТАВ -- KNEE JOINT (патология)
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (терапия)
ОРТОПЕДИЧЕСКИЕ УСТРОЙСТВА -- ORTHOTIC DEVICES
СТОПЫ ОРТЕЗЫ -- FOOT ORTHOSES
ДЕТИ -- CHILD
Анотація: Консервативное лечение контрактур коленных суставов с помощью динамических ортезов (ДО) является важным этапом в реабилитации детей с патологией опорно-двигательной системы
Консервативное лечение с помощью новых конструкций ДО для разработки контрактур коленных суставов у детей — достаточно эффективное средство устранения патологической установки сустава и восстановления в нем значительного объема движений. Разработанные конструкции ДО позволят осуществлять индивидуальный подход к каждому пациенту в зависимости от характера заболевания, его тяжести и анатомических особенностей ребенка
Conservative treatment of knee joint contractures with dynamic orthoses (DO) is an important step in rehabilitation of children with pathologies of the musculoskeletal system
Conservative treatment with new designs of DO for stretching of knee joint contractures in children is a sufficiently effective means of eliminating the pathological position of the joint and restoring a significant amount of movement in it. The designed constructions of DO will allow an individual approach to each patient, depending on the nature of the disease, its severity and the anatomical features of the child
Дод.точки доступу:
Баев, П. А.
Пивоваров, В. В.
Корнеев, С. В.
Петров, В. Г.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Хірургічне лікування тотальних та субтотальних контрактур шиї з використанням попередньо розтягнутих задніх шийно-грудних, шийно-плечових та білялопаткових клаптів / О. А. Жернов [та ін.] // Хірургія України. - 2019. - N 2. - С. 41-50

MeSH-головна:
ОЖОГИ -- BURNS (осложнения)
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (хирургия)
ШЕЯ -- NECK (хирургия)
Анотація: Відновлення адекватного шкірного покриття, рухів та естетичних контурів шиї при ураженні передніх відділів грудної клітки, як основних донорських ділянок, є однією з важливих проблем реконструктивної хірургії. Мета роботи — покращення результатів хірургічного лікування хворих з післяопіковими тотальними та субтотальними рубцевими деформаціями шиї шляхом використання попередньо розтягнутих задніх шийно‑грудних, шийно‑плечових клаптів на основі поверхневої артерії шиї та лопаткових клаптів на артерії, що огинає лопатку. Матеріали і методи. Дослідження включало 12 пацієнтів віком від 6 до 48 років. Проведена реконструкція контрактур шиї з використанням попередньо розтягнутих задніх шийно‑грудних, шийно‑плечових клаптів на основі поверхневої артерії шиї та лопаткових клаптів на артерії, що огинає лопатку. Для збільшення розмірів клаптів включали ділянки тканин на основі прилеглих перфорантних судин. Результати та обговорення. Показана доцільність та ефективність використання попередньо розтягнутих задніх шийно‑грудних, шийно‑плечових клаптів на основі поверхневої артерії шиї та лопаткових клаптів на артерії, що огинає лопатку при рубцевих тотальних та субтотальних деформаціях шиї з ураженням передньої поверхні грудної клітки. Добрий результат при повному приживленні клаптів відмічали у 13 (76,5 %) випадках. Не повне видалення рубців у 3 (17,6 %) хворих оцінили як задовільний результат. У 1 (5,9 %) хворої у післяопераційний період виник частковий крайовий некроз І типу клаптя і результат також оцінили як задовільний. Висновки. Правильне передопераційне планування та ретельне виконання оперативного втручання забезпечують досягнення добрих результатів у 76,5 % та задовільних — у 23,5 % випадків у найближчий період та добрих результатів у всіх хворих — у віддалений період
Restoration of adequate skin coverage, movements and aesthetic neck contours for the anterior chest lesion, as the main donor sites, is one of the important problems of reconstructive surgery. The aim — to improve the surgical treatment results in patients with postoperative total and subtotal cervical neck deformities with pre‑expanded cervicodorsal and cervicoshoulder flaps based on the superficial cervical artery and parascapular flaps based on the circumflex scapular artery. Materials and methods. The study included 12 patients aged from 6 to 48 years. Reconstruction of neck contracture with pre‑expanded cervicodorsal and cervicoshoulder flaps based on the superficial cervical artery and parascapular flaps based on the circumflex scapular artery was done. The tissue areas were based on the surrounding perforated vessels to increase the flaps size. Results and discussion. The practicability and effectiveness of pre‑expanded cervicodorsal and cervicoshoulder flaps feed by superficial cervical artery and parascapular flaps feed by the circumflex scapular artery in total and subtotal scar neck deformities with lesion of the anterior chest wall were shown. A good result with full survival of the flaps was achieved in 13 (76.5 %) cases. The incomplete removal of scars in 3 (17.6 %) patients was rated as a satisfactory result. In 1 (5.9 %) patient, in the postoperative period, a partial necrosis of type 1 flap appeared and the result was assessed as satisfactory. Conclusions. Proper preoperative planning and thorough implementation of surgical intervention ensure good results in 76.5 % and satisfactory — in 23.5 % of cases in the immediate period and good results in all patients — in the remote period
Дод.точки доступу:
Жернов, О. А.
Козинець, Г. П.
Трач, Р. Я.
Гузь, О. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Аналіз результатів хірургічного лікування переломів дистального відділу плечової кістки [Текст] / О. Є. Лоскутов [та ін.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 1. - С. 32-36. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES (патофизиология, хирургия)
ВНУТРИСУСТАВНЫЕ ПЕРЕЛОМЫ -- INTRA-ARTICULAR FRACTURES (патофизиология, хирургия)
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (этиология)
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL (использование)
РЕТРОСПЕКТИВНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- RETROSPECTIVE STUDIES
Анотація: Внутрішньосуглобові переломи дистального відділу плечової кістки, незважаючи на значну кількість різноманітних сучасних методів лікування, залишають високу питому вагу незадовільних результатів — 15–40 %, і хворі визнаються інвалідами у 18–20 % випадків. Консервативні методи лікування не дають можливості розпочати ранню функціональну активність у зв’язку з виникаючою нестабільністю уламків та сприяють розвитку контрактур у ліктьовому суглобі. Проведений ретроспективний аналіз результатів лікування хворих із переломами дистального відділу плечової кістки показав незадовільні результати, пов’язані з діагностичним, тактичними і технічними помилками, у 22 % хворих. Стабільно-функціональний остеосинтез переломів дистального відділу плечової кістки з можливістю активного раннього відновлення функції ліктьового суглоба сприяють зниженню термінів непрацездатності та дають позитивні результати в 78 % хворих
Intra-articular distal humerus fractures, despite a significant number of diverse modern treatments, lead to a high proportion of unsatisfactory results — 15–40 %, and patients are recognized as invalids in 18–20 % of cases. Conservative methods of treatment do not allow early functional activity in connection with the emerging instability of the debris and contribute to the development of elbow contractures. The retrospective analysis of treatment outcomes in patients with distal humerus fractures revealed unsatisfactory results associated with diagnostic, tactical and technical errors in 22 % of patients. The stable functional osteosynthesis of distal humerus fractures with the possibility of active early recovery of the elbow function contributes to a reduction in the incapacity period and yields positive results in 78 % of patients
Дод.точки доступу:
Лоскутов, О. Є.
Доманський, А. М.
Жердєв, І. І.
Лушня, С. Л.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Профилактика контрактур коленного сустава после первичного эндопротезирования средствами кинезиотерапии (метаанализ и обзор литературы) [Текст] / В. А. Филиппенко [и др.] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2019. - N 1. - С. 107-114. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
КОЛЕННОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, KNEE
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (профилактика и контроль, этиология)
КИНЕЗИОЛОГИЯ ПРИКЛАДНАЯ -- KINESIOLOGY, APPLIED (методы)
Анотація: Первичное эндопротезирование коленного сустава (ЭКС) является одной из самых распространенных ортопедических операций. Однако в некоторых случаях после хирургического лечения могут сохраняться функциональные нарушения в виде контрактур суставов, снижение силы околосуставных мышц, стойкого болевого синдрома и высокого уровня дисабилитации
Первинне ендопротезування колінного суглоба (ЕКС) є однією з найпоширеніших ортопедичних операцій. Проте в деяких випадках після хірургічного лікування можуть зберігатися функціональні порушення у вигляді контрактур суглобів, зниження сили навколосуглобових м’язів, стійкого больового синдрому та високого рівня дисабілітації
Primary knee replacement is one of the most common orthopedic procedures. However, in some cases, after surgical treatment, functional disorders in the form of joint contractures, reduced strength of periarticular muscles, persistent pain syndrome, and a high level of disability can persist.
Результаты: методики кинезиотерапии направлены на раннюю мобилизацию пациентов и скорейшее достижение функциональной независимости. Анализ данных первичного (до начала реабилитации) и контрольного (после лечения) обследований показал в основной группе пациентов по сравнению с контрольной улучшение функции суставов (р 0,05), параметров динамического постурального баланса (р 0,05) и уменьшение интенсивности боли (р 0,001) в раннем периоде наблюдения. Однако через 12 мес. и более после окончания программы кинезиотерапии различия между группами были нивелированы. Неблагоприятные результаты ЭКС в определенной степени связаны со снижением функциональных возможностей четырехглавой мышцы бедра в результате развития в ней дегенеративных нарушений и рефлекторного артрогенного мышечного ингибирования
Результати: методики кінезіотерапії спрямовані на ранню мобілізацію пацієнтів і швидше досягнення функціональної незалежності. Аналіз даних первинного (до початку реабілітації) і контрольного (після лікування) обстежень показав в основній групі пацієнтів порівняно з контрольною поліпшення функції суглобів (р 0,05), параметрів динамічного постурального балансу (р 0,05) і зменшення інтенсивності болю (р 0,001) у ранньому періоді спостереження. Проте через 12 міс. і більше після закінчення програми кінезіотерапії відмінності між групами були нівельовані. Несприятливі результати ЕКС певною мірою пов’язані зі зниженням функціональних можливостей чотириголового м’яза стегна внаслідок розвитку в ньому дегенеративних порушень і рефлекторного артрогенного м’язового інгібування
Results: present methods of kinesiotherapy are aimed at early mobilization of patients and the achievement of functional independence. A comparative analysis of the data of the primary (before the beginning of rehabilitation activities) and control (after the end of treatment) examinations in the main and control groups of patients revealed a significant improvement in joint function (p 0.05). However, in the long-term follow-up, 12 months or more after the end of the kinesiotherapy program, the differences in the studied parameters between the participants of the main and control groups were not significant. The presence of unfavorable results of the primary knee replacement to a certain extent is associated with a decrease in the functional capabilities of the quadriceps femoris due to the development of degenerative disorders and reflex arthrogenic muscle inhibition
Выводы: отсутствуют индивидуальные программы кинезиотерапии, определяющие режим, дозировку, интенсивность физических упражнений в зависимости от исходных функциональных возможностей коленного сустава и опорно-двигательной системы в целом, особенностей течения послеоперационного восстановительного периода
Висновки: відсутні індивідуальні програми кінезіотерапії, де визначено режим, дозування, інтенсивність фізичних вправ залежно від початкових функціональних можливостей колінного суглоба й опорно-рухової системи загалом, особливостей перебігу післяопераційного відновного періоду
Conclusions: there are no individual kinesiotherapy programs that determine the regimen, dosage, and intensity of physical exercises in this category of patients, depending on the initial functionality level of the knee joint and the musculoskeletal system as a whole, and the features of the postoperative recovery period
Дод.точки доступу:
Филиппенко, В. А.
Колесниченко, В. А.
Мезенцев, В. А.
Танькут, А. В.
Арутюнян, З. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Барков, О. О.
Спосіб виявлення показань до хірургічного лікування післятравматичних розгинальних контрактур колінного суглоба [Текст] / О. О. Барков, О. В. Барков // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2019. - N 2. - С. 93-96. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (диагностика, хирургия, этиология)
КОЛЕННЫЙ СУСТАВ -- KNEE JOINT (патология, хирургия)
Анотація: Діагноз «стійка розгинальна контрактура колінного суглоба (КС)» дотепер встановлюють лише за неможливості її усунення консервативно за певний час
Спосіб визначення показань до хірургічного лікування стійких розгинальних контрактур КС, а також «симптом удару об перешкоду» дійсно є діагностичною ознакою, яка з високим ступенем ймовірності вказує на наявність у пацієнта зазначеної патології. Таким хворим необхідно відразу виконувати хірургічне лікування, не витрачаючи час на тривалу неефективну і високовартісну відновну терапію
The diagnosis of «persistent extensor contracture of the knee joint» is established only when it is impossible to eliminate conservatively for a certain time
The method of determining the need for surgical treatment of persistent extensor contractures of the knee joint, as well as the «symptom of hitting the obstacle» is a diagnostic sign that indicates with a high degree of probability that the patient has the specified pathology. In these patients, it is necessary to immediately perform surgical treatment, without wasting time on a long-term ineffective and costly rehabilitation therapy
Дод.точки доступу:
Барков, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Діагностика та лікування контрактур кульшових та колінних суглобів у хворих із наслідками відкритих форм спінальних дизрафій [Текст] / А. І. Чеверда [та ін.] // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2019. - № 4. - С. 61-72. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
СПИНАЛЬНЫЙ ДИЗРАФИЗМ -- SPINAL DYSRAPHISM (осложнения, патофизиология)
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (диагностика, терапия, хирургия)
ТАЗОБЕДРЕННЫЙ СУСТАВ -- HIP JOINT
КОЛЕННЫЙ СУСТАВ -- KNEE JOINT
Анотація: Згинальна контрактура кульшових та колінних суглобів є однією з основних причин порушення самостійного пересування хворих із наслідками відкритих форм спінальних дизрафій. Мета. Покращити діагностику та лікування контрактур кульшових та колінних суглобів у хворих із наслідками відкритих форм спінальних дизрафій. Матеріали і методи. Дослідження виконано на основі аналізу результатів обстеження та лікування 107 хворих з ортопедичними проявами відкритих форм спінальних дизрафій. Розподіл пацієнтів на функціональні клінічні групи проводився відповідно до визначення рівня нейросегментарного ураження спинного мозку згідно з класифікацією Sharrard’s (1964) у модифікації Bartonek et al. (1999). Для визначення м’язової сили та глибини парезу нижніх кінцівок використовувалася шестибальна шкала оцінки сили м’язів за L. McPeak (1996); М. Вейсс (1986). Результати та їх обговорення. Контрактури кульшових суглобів діагностовано у 66 дітей, колінних суглобів - у 75. Встановлена пряма лінійна залежність між частотою виникнення згинальної контрактури кульшових (r=0,98, p0,05) і колінних суглобів (r
Дод.точки доступу:
Чеверда, А. І.
Гук, Ю. М.
Зима, А. М.
Кінча-Поліщук, Т. М.
Сивак, М. Ф.
Зотя, А. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

Трутяк, І. Р.
Функціональна і естетична реабілітація пацієнтів із дермато-десмогенними контрактурами і деформаціями пальців кисті [Текст] / І. Р. Трутяк, Н. Р. Калинович, Р. І. Трутяк // Харківська хірургічна школа. - 2019. - N 2. - С. 168-171

MeSH-головна:
КИСТЬ -- HAND (хирургия)
ПАЛЬЦЫ КИСТИ -- FINGERS (хирургия)
КИСТИ ТРАВМЫ -- HAND INJURIES (осложнения, хирургия)
ПАЛЬЦЕВ ТРАВМЫ -- HAND INJURIES (осложнения, хирургия)
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (хирургия, этиология)
КИСТИ ДЕФОРМАЦИИ ПРИОБРЕТЕННЫЕ -- HAND DEFORMITIES, ACQUIRED (хирургия)
РУБЕЦ -- CICATRIX (хирургия, этиология)
ХИРУРГИЯ ПЛАСТИЧЕСКАЯ -- SURGERY, PLASTIC
ЛАЗЕРНАЯ ТЕРАПИЯ -- LASER THERAPY
КОЖИ РЕГЕНЕРАЦИЯ ПЛАЗМОЙ -- PLASMA SKIN REGENERATION
Анотація: З березня по грудень 2018 року у медичний центр «Новодерм» звернулося 11 пацієнтів з віддаленими наслідками травми кисті. У 9 пацієнтів були рубцьові масиви, що обмежували рухи 1-2 суглобів одного пальця, 2 пацієнта мали згинальні контрактури та деформації двох пальців в 3 суглобах. Об’єм рухів в суглобах пальців кисті становив 75-95 % від норми. За Ванкуверською шкалою показник оцінки рубців становив 9-11 балів. 7 пацієнтів перенесли механічну травму кисті та 4 пацієнти ? термічну. Час від моменту травми до звернення становив від 8 місяців до 4 років. Усім пацієнтам був проведений комплекс функціонально-естетичної реабілітації, який включав сублімацію рубців із застосуванням апарату Рlехr шляхом часткового розсіченню рубця у вигляді Z- чи W-подібної лінії до його основної осі. В подальшому проводили СО₂-фракційне лазерне шліфування рубцьових масивів. Інтервал між процедурами – 1 місяць. На 7-10 день після проведення плазмової сублімації і лазерного шліфування вводили в рубець збагачену тромбоцитам плазму у вигляді мікроін’єкцій. Після проведеної реабілітації отримали повне відновлення функції кисті у 8 (72,7 %) пацієнтів – об’єм рухів ?95 %. У 3 (27,3 %) пацієнтів такий результат отримали після повторного курсу реабілітації. Естетичний вигляд кисті був розцінений пацієнтами як «дуже добрий» у 4 (36,4 %), «добрий» у 6 (54,5 %) і «задовільний» у 1(9,1 %). Оцінка стану рубців за Ванкуверською шкалою після лікування становила від 2 до 3 балів. Отримані результати засвідчують про ефективність використання лазерних методик в комплексній реабілітації пацієнтів з контрактурами пальців кисті.
Дод.точки доступу:
Калинович, Н. Р.
Трутяк, Р. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

16.

Бабко, А. М.
Механізм формування контрактур кульшового та колінного суглобів на ранніх стадіях ревматоїдного артриту (натурний експеримент) [Текст] / А. М. Бабко, А. С. Герасименко, В. Б. Мазевич // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2019. - № 4. - С. 53-60. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
АРТРИТ РЕВМАТОИДНЫЙ -- ARTHRITIS, RHEUMATOID (диагностика, осложнения, патофизиология)
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (диагностика, терапия)
ТАЗОБЕДРЕННЫЙ СУСТАВ -- HIP JOINT
КОЛЕННЫЙ СУСТАВ -- KNEE JOINT
ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНАЯ МЕДИЦИНА -- EXPERIMENTAL MEDICINE
Анотація: За тяжкістю ураження суглобів ревматоїдний артрит не має собі рівних серед інших захворювань опорно-рухової системи. Захворювання найбільш поширене в працездатному віці. Враховуючи вищесказане, важливим для профілактики та лікування цієї важкої нозології є розуміння розвитку та формування контрактур та дискордантних установок у кульшовому та колінному суглобах у хворих на ревматоїдний артрит. Мета роботи. Покращення результатів лікування хворих на ревматоїдний артрит на основі вивчення в натурному експерименті зміни внутрішньосуглобового тиску у кульшовому та колінному суглобах при зміні просторового положення стегнової та великогомілкової кісток у хворих на ревматоїдний артрит. Нами вперше в натурному експерименті було вивчено зміну тиску рідини в кульшовому та колінному суглобі залежно від просторового положення стегна та гомілки на 10 анатомічних препаратах в кожному випадку. Висновки. Показники внутрішньосуглобового тиску залежать як від просторової орієнтації кісток, які зчленують кульшовий суглоб, так і від об’єму рідини у порожнині суглоба. Зміна взаємоположення кісток, що зчленують кульшовий суглоб, від нейтрального положення до максимального згинання чи максимального розгинання значно підвищує внутрішньосуглобовий тиск - у 3 рази. Положення кісток, що зчленують кульшовий суглоб, при якому спостерігається найменший тиск у суглобі, є положення згинання під кутом 400. Показники внутрішньосуглобового тиску залежать як від просторової орієнтації кісток, які зчленують колінний суглоб, так і від об’єму рідини у порожнині суглоба. Положення кісток, що зчленують колінний суглоб, при якому спостерігається найменший тиск у суглобі, є положення згинання під кутом 20°. Встановлено, що середній обсяг порожнини колінного суглоба складає 134,013 мл
Дод.точки доступу:
Герасименко, А. С.
Мазевич, В. Б.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

17.

Вплив обмеження рухомості колінного суглоба на опороспроможність нижніх кінцівок (експериментальне дослідження) [Текст] / В. А. Філіпенко [та ін.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 5. - С. 35-47. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
КОЛЕННОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, KNEE (использование)
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (патофизиология)
КЛИНИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ -- CLINICAL TRIAL
Анотація: Найбільш частим ускладненням після ендопротезування колінного суглоба є розвиток післяопераційних контрактур. Причиною розвитку контрактур колінного суглоба є тривала обмеженість рухів до операції внаслідок болю, а після — через недостатньо активну реабілітацію. Контроль відновлення хворого після ендопротезування та своєчасна корекція реабілітаційного процесу є запорукою якості віддалених результатів ендопротезування колінного суглоба. Мета: визначити особливості статографічних показників людини при штучному моделюванні контрактури колінного суглоба. Матеріали та методи. Проведені дослідження 6 здорових волонтерів, яким виконували фіксацію суглобів ортезами. Виконували стандартні статографічні дослідження. Аналізували стандартні дані статограм. Результати. При двоопорному стоянні у фронтальній площині найменше зміщення спостерігається при стоянні без фіксації суглобів (3,28 мм), а у сагітальній спостерігали значущо більше (р 0,05) зміщення загального центру мас (ЗЦМ) (до 26,62 мм) порівняно з ЗЦМ при фіксованому колінному суглобі (15,4 мм). Аналогічні зміни простежуються і при інших типах стояння, тобто фіксування колінного суглоба призводить до зменшення відхилення ЗЦМ у сагітальній площині порівняно зі значеннями стояння без фіксації суглоба. У фронтальній площині значущих змін не виявлено, хоча зменшення хитання відмічали. При фіксації колінного суглоба при двоопорному стоянні спостерігається збільшення довжини траєкторії від 15 до 20 %, а переважна опора на зафіксовану кінцівку призводить до зменшення довжини траєкторії хитання на 3,42 %. При опорі на незафіксовану кінцівку спостерігається переважно збільшення довжини траєкторії приблизно на 30 %. Закономірності зміни швидкості хитання аналогічні зміні довжини траєкторії. Одноопорне стояння характеризується плавним хитанням як у фронтальній, так і сагітальній площинах. На обох кінцівках амплітуди хитання практично однакові, хоча при опорі на праву кінцівку тіло волонтера прямує вперед, а при опорі на ліву кінцівку — помірно назад. При двоопорному стоянні із зафіксованим правим колінним суглобом амплітуда хитання у фронтальній площині не перевищує 5–7 мм, але спостерігається зміщення ЗЦМ вправо, тобто у бік зафіксованої кінцівки. Амплітуда хитання у сагітальній площині збільшується до 20 мм, і спостерігається помірна тенденція до переміщення ЗЦМ вперед. Висновки. Моделювання контрактури у колінному суглобі шляхом його фіксації збільшує хитання тіла при двоопорному стоянні у фронтальній площині та зменшує хитання у сагітальній площині порівняно зі стоянням без фіксації суглобів. Опора на кінцівку із зафіксованим колінним суглобом у фронтальній площині менше, ніж при стоянні без фіксації суглобів. Фіксація колінного суглоба при двоопорному стоянні призводить до незначного збільшення амплітуди хитання і помірного переміщення тіла в бік зафіксованої кінцівки в процесі дослідження. Опора на зафіксовану кінцівку призводить до появи короткочасних невеличких імпульсів, а тіло набуває напрямок до фіксованої кінцівки. Означене вище свідчить про негативний вплив контрактур на опороспроможність нижньої кінцівки
The most common complication after knee replacement is the development of postoperative contractures. The cause of contractures of the knee joint is a long restriction of limb movements before surgery due to pain, and after — due to insufficiently active rehabilitation. Monitoring of the patient’s recovery after arthroplasty and timely correction of the rehabilitation process is the key to the quality of long-term results of knee arthroplasty. The purpose was to determine the features of human statographic indicators in artificial modeling of knee joint contracture. Materials and methods. The study involved 6 healthy volunteers who underwent fixation of the joints with orthoses. Standard statographic studies were performed. Standard statogram data were analyzed. Results. In two-leg standing, the least displacement in the frontal plane is observed when standing without joint fixation (3.28 mm), and in the sagittal one, a significantly greater (p 0.05) displacement of the common center of mass (CCM) (up to 26.62 mm) was observed compared to the CCM with a fixed knee joint (15.4 mm). Similar changes are observed with other types of standing, that is, fixation of the knee joint leads to a decrease in the deviation of the CCM in the sagittal plane compared to the values of standing without fixing the joint. No significant changes were detected in the frontal plane, although a decrease in the fluctuation was noted. When the knee joint is fixed during two-leg standing, an increase in the path length from 15 to 20 % is observed, and predominant support on a fixed limb leads to a decrease in the length of fluctuation trajectory by 3.42 %. When relying on an unfixed limb, an increase in the path length by about 30 % is observed. The patterns of change in the swing speed are similar to the change in the path length. Single-leg standing is characterized by smooth oscillation, both in the anterior and sagittal planes. On both limbs, the amplitudes of the oscillations are almost the same, although when leaning on the right limb, the volunteer body goes forward, and when leaning on the left limb, it moves moderately backward. When standing with a fixed right knee joint, the oscillation amplitude in the frontal plane does not exceed 5–7 mm, but there is a shift in the CCM to the right, that is, towards the fixed limb. The amplitude of the oscillations in the sagittal plane increases to 20 mm, and there is a moderate tendency to move the CCM forward. Conclusions. Modeling the contracture in the knee joint by fixing it increases the swing of the body in two-leg standing in the front plane and reduces the swing in the sagittal plane compared to standing without joint fixation. Leaning on a limb with a fixed knee joint in the frontal plane is less than when standing without fixing the joints. Fixation of the knee joint with two-leg standing leads to a slight increase in the amplitude of the swing and moderate movement of the body towards the fixed limb during the study. Leaning on a fixed limb leads to the appearance of short-term small impulses, and the body moves in the direction of the fixed limb. The above indicates a negative effect of contractures on the support ability of the lower limbs
Дод.точки доступу:
Філіпенко, В. А.
Арутюнян, З. А.
Мезенцев, В. О.
Танькут, В. О.
Карпінська, О. Д.
Карпінський, М. Ю.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

18.

Барков, О. О.
Стійкі післятравматичні розгинальні контрактури колінного суглоба - відоме та нез’ясовне [Текст] / О. О. Барков, О. В. Барков // Одеський медичний журнал. - 2019. - N 4/5. - С. 49-60. - Бібліогр.: с. 59-60

MeSH-головна:
КОЛЕННЫЙ СУСТАВ -- KNEE JOINT (патология)
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (диагностика)
Анотація: Вивчено проблеми стійких розгинальних контрактур колінного суглоба, їх етіопатоге- нез, діагностика, лікування, показання та протипоказання. Розглянуто анатомія, біомеханіка колінного суглоба і м’язів розгиначів гомілки, зон ковзання суглоба і навколо нього. Визначено неісследуемие питання. Встановлено, що до теперішнього часу не виявлено прямих діагностичних критеріїв, які вказують на наявність у хворого стійкою разгі- бательной контрактури, яка вже підлягає оперативному лікуванню. Чи не вивчені розтяжність шкіри передньої поверхні колінного суглоба і стегна і її роль в плануванні оперативного втручання і виборі операційного доступу. Встановлено відсутність техніки усунення дефектів капсули колінного суглоба і надійного зшивання сухожиль головок чотириголового м’яза стегна після мобілізації колінного суглоба
Дод.точки доступу:
Барков, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

19.

Лікування деформуючого артрозу ключично-акроміального суглоба у хворих з ушкодженням ротаторної манжети плеча [Текст] / С. С. Страфун [та ін.] // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2018. - N 2. - С. 25-31. - Бібліогр.: с. 30

MeSH-головна:
ОСТЕОАРТРИТ -- OSTEOARTHRITIS (диагностика, рентгенография, терапия, хирургия, этиология)
АКРОМИАЛЬНО-КЛЮЧИЧНЫЙ СУСТАВ -- ACROMIOCLAVICULAR JOINT (патология, рентгенография, хирургия)
ПЛЕЧА ВРАЩАТЕЛЬНАЯ МАНЖЕТА -- ROTATOR CUFF (патология, рентгенография, хирургия)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННОЕ ВЕДЕНИЕ БОЛЬНОГО -- POSTOPERATIVE CARE
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (этиология)
ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT (патофизиология)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Анотація: Дуже часто ушкодження ротаторної манжети плеча (РМП) супроводжується артрозом ключично-акроміального суглоба. Це пов’язано з порушенням плечелопаткового ритму (навіть при частковому ушкодженні РМП), що в свою чергу веде до хронічного перевантаження ключично-акроміального суглоба і прогресування у ньому артрозу. Мета дослідження. Покращити результати лікування хворих з ушкодженнями сухожилка надостьового м’язу на фоні деформуючого артрозу ключично-акроміального суглоба. Матеріали і методи. Клінічну групу склали 84 хворих з ушкодженням сухожилка надостьового м’язу та деформуючим артрозом ключично-акроміального суглоба 3-4 ст. (за J. Kellgren). Усіх хворих залежно від проведеного лікування було розподілено на дві групи. Група А - консервативне лікування деформуючого артрозу ключично-акроміального суглоба після артроскопічного шва сухожилка надостьового м’язу. Група Б - резекція акроміального кінця ключиці під час артроскопічного шва сухожилка надостьового м’язу. Консервативне лікування включало: місцеву (мазі) та загальну (НПЗП) протизапальну терапію, місцеві ін’єкції гомеопатичних протизапальних препаратів № 5 1 раз на 3-4 доби та фізіотерапевтичні методи. Оперативне лікування включало: резекцію акроміального кінця ключиці до 5 мм. Висновки. Деформуючий артроз ключично-акроміального суглоба може стати причиною контрактури в плечовому суглобі у хворих після шва сухожилка на- достьовогом’язу (28%). Через 6 та 12 місяців після оперативного втручання середні показники функції плечового суглоба за шкалою Oxford Shoulder Score в групі Б (резекція акроміального кінця ключиці під час шва сухожилка надостьового м’язу) були кращими, ніж у групі А (консервативне лікування деформуючого артрозу ключично-акроміального суглоба) (р0,05), що пов’язано з відсутністю больового синдрому в ключично-акроміальному суглобі. При оцінці хворих за шкалою Oxford Shoulder Score в групі А кількість незадовільних та задовільних результатів через 6 міс. після операції склала 9,54%, через 12 міс. - 11,9%, у хворих групи Б незадовільних та задовільних результатів не було. Через 6 та 12 міс. після оперативного лікування кількість відмінних результатів була значно більша у хворих групи Б - 35,7%, у хворих групи А кількість відмінних результатів була - 21,44% (р0,05).
Very often the damage to the rotator cuff of the shoulder is accompanied by arthrosis of the acromioclavicular joint. This is due to violations of the shoulder-patch rhythm, which in turn leads to a chronic overload of the acromioclavicular joint and the progression of arthrosis in this joint. Objective: to improve the results of treatment of patients with injuries of the supraspinatus tendon in the case of deforming arthrosis of the acromioclavicular joint. Materials and Methods. Clinical group consisted of 84 patients with injuries of the supraspinatus tendon and deforming arthrosis of the acromioclavicular joint of 3-4 stage (by J. Kellgren). All patients, depending on the type of treatment, were divided into two groups. Group A - conservative treatment of deforming arthrosis of the acromioclavicular joint after the arthroscopic suture of the predominant muscle tendon. Group B - resection of the acromial end of the collarbone during the arthroscopic suture of the supraspinatus tendon. Conservative treatment included: local (ointment) and general anti-inflammatory therapy, local injections of homeopathic antiinflammatory drugs 1 time per 3-4 days (5 times in total) and also physical methods. Operative treatment included resection of the acromial end of the collarbone to 5 mm. Conclusions. Deforming arthrosis of the acromioclavicular joint can cause contracture in the shoulder joint in patients after the suture of the supraspinatus tendon (28%). Six and 12 months after the surgery, the average Oxford Shoulder Score function in the group B (resection of the acromial end of the collarbone during suture of supraspinatus tendon) was better than in group A (conservative treatment of deforming arthrosis of the acromioclavicular joint, p0.05), which is associated with the absence of pain in the acromioclavicular joint. When assessing patients on the scale Oxford Shoulder Score in group A, the number of unsatisfactory and satisfactory results 6 months after the surgery was 9.54% and 11.9 % after 12 months. Patients of group B had unsatisfactory and satisfactory results. Six and 12 months after surgical treatment, the number of excellent results was significantly higher in patients of group B - 35.7%; in patients of group A it reached 21.44% (p 0.05)
Дод.точки доступу:
Страфун, С. С.
Сергієнко, Р. О.
Богдан, С. В.
Аббасов, С. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

20.

Математичне визначення механічних властивостей капсули ліктьового суглоба при його згинально-розгинальній контрактурі [Текст] / І. А. Лазарев [та ін.] // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2018. - N 1. - С. 26-34. - Бібліогр.: с. 32-33

MeSH-головна:
ЛОКТЕВОЙ СУСТАВ -- ELBOW JOINT (патология)
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (диагностика, этиология)
Анотація: Резюме. Актуальність. Травма є поширеною причиною формування кинтрактур ліктьивиси суглоба з частотою виникнення від 3 ди 20%. Найбільш складним моментом реабілітації таких хворих є відновлення рухів у пистіммибілізаційниму та пистипе- раційниму періодах. Мета дослідження. Математичні розрахунки модуля пружності патологічно зміненої капсули ліктьивиси суглоба в умовах йиги згинальни-ризги- нальниї контрактури. Матеріали і методи. Вимірювання за допомогою мануального м’язового тестера (ММТ) та кутоміру показників резистентності посттравматичної артригенниї контрактури ліктьового суглоба у окремо взятого пацієнта з визначенням кута пасивних рухів (згинання та розгинання) під дією дозованого зусилля 4 кг. Антропометричні дані передньої та задньої стінок капсули ліктьового суглоба визначені за фактичними мирфиметричними даними, отриманими з анатомічної моделі ліктьового суглоба. Отримано значення кута пасивного руху у напрямку згинання - Аа = 98-110°, у напрямку розгинання - Аа = 30-20°. За правилом важеля рівноваги відносно тички опори ліктьової кістки визначали зусилля на передній та задній поверхні суглобової капсули. Для визначення показників напружень передньої та задньої стінок суглобової капсули використовували співвідношення σ = F2i/S2i. Аналітичним методом за формулами визначали величини абсолютних та відносних деформацій задньої та передньої стінки суглобової капсули при згинанні та розгинанні суглоба, відповідно з характерним її розміром довжини (висоти). Результати. Отримано значення модуля пружності (модуль Юнга) для обох випадків силового навантаження: при згинанні - 46 МРа, при розгинанні - 40 МРа. Розроблено алгоритм індивідуального визначення модуля пружності передньої та задньої стінок суглобової капсули ліктьового суглоба в умовах контрактури, на основі вимірювання індивідуальних показників контрактури ліктьового суглоба та антропометричних даних для кожного клінічного випадку. Висновки. Отримані показники модуля Юнга патологічно змінених тканин капсули ліктьового суглоба можуть бути застосовані для наступних розрахунків контактних напружень на суглобових поверхнях ліктьового суглоба в умовах його згинально-розгинальної контрактури методом скінченно-елементного моделюваннярезистентності
Trauma is a common cause of the elbow contractures with an incidence rate of 3-20%. The most difficulty of such patients’ rehabilitation is the restoring of motions in the postimmobilization and postoperative periods. Objective: mathematical calculations of the elasticity modulus of the pathologically altered elbow capsule under its flexion-extensor contracture. Materials and Methods. The manual muscle tester (MMT) and protractor were used for measurement of the resistance of posttraumatic arthrogenic elbow contracture (range of passive flexion-extension movements under action of 4 kg (40 N) force) in a single patient. The anthropometric data of the anterior and posterior elbow capsule walls were determined by the actual morphometric data obtained from the elbow anatomical model. The range of passive motions was 98-110° in the direction of flexion and 30-20° in the direction of extension. According to the equilibrium leverage rule relative to the point of the ulna support, the forces at the anterior and posterior surface of the joint capsule were determined. The ratio σ = F2i/S2i, was used to determine the stresses at the anterior and posterior walls of the joint capsule. According to the formulas, the absolute and relative strain of the posterior and anterior walls of the joint capsule during flexion and extension were calculated, with its length (height) input data. Results. The value of the elasticity modulus (Young’s modulus) is obtained for both cases of 40 N loading: 46 MPa in flexion and 40 MPa in extension. An algorithm for the individual determination of the elasticity modulus of the anterior and posterior walls of the contractured elbow capsule was developed based on the measurements of the elbow contracture resistance and anthropometric data for each clinical case. Conclusions. The obtained Young’s modulus parameters of the pathologically altered tissues of the elbow capsule can be used for the subsequent calculations of contact stresses at the elbow articular surfaces in the case of the elbow flexion-extension contracture using finite element modeling
Дод.точки доступу:
Лазарев, І. А.
Страфун, О. С.
Крищук, М. Г.
Скибан, М. В.
Максимішин, О. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

1-20 21-40 41-60 61-62

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)