Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

у знайденому

Знайдено у інших БД:

Книги (58)

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: (<.>S=Перелома иммобилизация внутренняя<.>)

Загальна кількість знайдених документів : 274
Показані документи з 1 по 10

1-10 11-20 21-30 31-40 41-50 51-60

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Страфун С. С., Колов Г. Б., Юрійчук Л. М., Богдан С. В., Видерко Р. В.
Назва : Перебіг гнійно-некротичних ускладнень остеосинтезу на рівні плеча
Паралельн. назви :The course of purulent-necrotic complications at the level of the shoulder
Місце публікування : Вісник Вінницького нац. мед. ун-ту. - 2023. - Т. 27, № 4. - С. 591-595 (Шифр ВУ80/2023/27/4)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-головна: ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL
ПЛЕЧЕВАЯ КОСТЬ -- HUMERUS
ХИРУРГИЧЕСКАЯ РАНЕВАЯ ИНФЕКЦИЯ -- SURGICAL WOUND INFECTION
Анотація: Різноманітні гнійно-некротичні ускладнення (абсцес, флегмона, остеомієліт тощо) на рівні плеча частіше стаються після переломів плечової кістки з порушенням цілісності шкіри чи після хірургічних втручань при закритих переломах. Метою нашого дослідження було дослідити клініко-мікробіологічні особливості перебігу гнійно-некротичних ускладнень у хворих після остеосинтезу на рівні плеча. З 2014 р. до червня 2023 р. на базі ДУ “ІТО НАМН України” було виконано обстеження та хірургічне лікування 55 хворих з різноманітними гнійно-некротичними ускладненнями, які виникли після відкритих переломів. Інфекційні ускладнення є основним чинником, який перешкоджає успішному відновленню пацієнтів з переломами плечової кістки. У всіх проаналізованих випадках визначено збільшення тривалості лікування, кратності госпіталізацій та погіршення функціональних результатів. У результаті аналізу виявлено, що переважну кількість хворих (60%) з остеомієлітичними кістковими дефектами та незрощеннями плечової кістки склали пацієнти з ранніми інфекційними ускладненнями. При порівняльному аналізі мікробного складу патологічного осередку з середньою кількістю проведених оперативних втручань на сегментах плечової кістки виявлено відповідну закономірність – наявність полірезистентної мікрофлори збільшує кількість операцій (4,25 при klebsiella pneumoniae, 3,5 при MRSA та 2 при staphylococcus aureus )Various purulent-necrotic complications (abscess, phlegmon, osteomyelitis, etc.) at the level of the shoulder occur more often after fractures of the humerus with a violation of the integrity of the skin, or after surgical interventions for closed fractures. The purpose of our study was to investigate the clinical and microbiological features of the course of purulent-necrotic complications in patients after shoulder osteosynthesis. From 2014 to June 2023, the examination and surgical treatment of 55 patients with various purulent-necrotic complications that occurred after open fractures were performed on the basis of the State University “ITO NAMSU”. Infectious complications are the main factor that prevents the successful recovery of patients with fractures of the humerus. In all the analyzed cases, an increase in the duration of treatment, the frequency of hospitalizations and deterioration of functional results were determined. As a result of the analysis, it was found that the majority of patients (60%) with osteomyelitic bone defects and nonunions of the humerus were patients with early infectious complications. In the comparative analysis of the microbial composition of the pathological focus, with the average number of surgical interventions performed on segments of the humerus, a corresponding pattern was revealed – the presence of polyresistant microflora increases the number of operations (4.25 for klebsiella pneumoniae, 3.5 for MRSA and 2 for staphylococcus aureus)
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Танасієнко П. В., Колов Г. Б.
Назва : Інфекційні ускладнення накісного остеосинтезу в постраждалих з політравмою
Паралельн. назви :Infectious complications of external fixation in patients with polytrauma
Місце публікування : Вісник Вінницького нац. мед. ун-ту. - 2023. - Т. 27, № 3. - С. 402-405 (Шифр ВУ80/2023/27/3)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-головна: ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL
ТРАВМА МНОЖЕСТВЕННАЯ -- MULTIPLE TRAUMA
ХИРУРГИЧЕСКАЯ РАНЕВАЯ ИНФЕКЦИЯ -- SURGICAL WOUND INFECTION
Анотація: Серед головних причин смертності та у структурі первинної інвалідності в Україні наслідки травм стабільно посідають третє місце, поступаючись лише серцево-судинним і онкологічним захворюванням. Інтенсивне застосування імплантатів в травматології та ортопедії в другій половині XX століття, поряд із значними перевагами в тактиці хірургічного лікування і подальшого поліпшення якості життя пацієнтів, сприяло й виникненню інфікування. Метою нашої роботи було визначити особливості виникнення та локалізації інфекційного процесу після накісного остеосинтезу в результаті політравми. У роботі проведений аналіз лікування 181 хворого, що знаходились на стаціонарному лікуванні у відділі кістково-гнійної хірургії ДУ “Інститут травматології та ортопедії НАМН України”. Статистичну обробку проводили за допомогою методики обрахування коефіцієнта поліхоричного показника зв’язку К. Пірсона. Наше дослідження засвідчило, що в 93,6% пацієнтів з інфекційними ускладненнями накісного остеосинтезу в результаті політравми патологічний процес локалізувався в нижній кінцівці, що пов’язано з високоенергетичними пошкодженнями, притаманними полісистемним та поліорганним пошкодженням. Найчастіше гнійний процес у пацієнтів з накісним остеосинтезом в результаті політравми виявлявся в нижній третині великогомілкової кістки (21,0%), середній третині великогомілкової кістки (17,9%) та нижній третині стегнової кістки (15,8%). Гнійні ускладнення в ділянці верхньої кінцівки у пацієнтів з накісним остеосинтезом в результаті політравми спостерігались у чотири рази рідше, ніж у пацієнтів з такими ж ускладненнями в результаті ізольованої травмиAmong the main causes of mortality and in the structure of primary disability in Ukraine, the consequences of injuries consistently rank third, second only to cardiovascular and oncological diseases. The intensive use of implants in traumatology and orthopedics in the second half of the 20th century, along with significant advantages in the tactics of surgical treatment and further improvement of the quality of life of patients, also contributed to the emergence of infection. The purpose of our work was to determine the features of the occurrence and localization of the infectious process after external fixation as a result of polytrauma. An analysis of the treatment of 181 patients who were hospitalized in the Department of osteomyelitis surgery at the Institute of Traumatology and Orthopedics of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine was conducted. Statistical processing was carried out using the method of calculating the coefficient of the polychoric relationship indicator according to K. Pearson. As our study indicated, in 93.6% of patients with infectious complications of external fixation as a result of polytrauma, the pathological process was localized in the lower limb, which is associated with high-energy injuries inherent in multisystemic and multiorgan damage. Most often, the purulent process in patients with external fixation as a result of polytrauma was found in the lower third of the tibia (21.0%), the middle third of the tibia (17.9%) and the lower third of the femur (15.8%). Purulent complications in the area of the upper extremity in patients with external fixation as a result of polytrauma were observed four times less often than in patients with the same complications as a result of an isolated injury
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Попсуйшапка К. О., Тесленко С. О., Попов А. І., Карпінський М. Ю., Яресько О. В.
Назва : Дослідження напружено-деформованого стану моделі хребта при застосуванні різноманітних методів лікування переломів тіл грудного відділу хребта
Місце публікування : Травма. - Донецьк, 2022. - Том 23, N 5. - С. 53-64 (Шифр ТУ3/2022/23/5)
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: ПОЗВОНОЧНИКА ПЕРЕЛОМЫ -- SPINAL FRACTURES
ГРУДНЫЕ ПОЗВОНКИ -- THORACIC VERTEBRAE
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL
ПЕДИКУЛЯРНЫЕ ВИНТЫ -- PEDICLE SCREWS
Анотація: Травматичні переломи грудного відділу хребта становлять від 4 до 10 % серед усіх переломів. Основним методом хірургічного лікування цих переломів є транспедикулярна фіксація. Але досі не визначено, який обсяг інструментації є необхідним і достатнім при різних ступенях руйнування хребцево-рухових сегментів. Мета: на математичній моделі хребта з грудною кліткою вивчити зміни її напружено-деформованого стану залежно від обсягу руйнувань хребця Th6 і варіантів монтажу транс-педикулярної конструкції. Матеріали та методи. Розроблена базова скінченно-елементна модель хребта, яка була доповнена грудною кліткою. На основі базової моделі були розроблені моделі з порушенням цілісності хребця Th6 різного ступеня і різними варіантами остеосинтезу транспедикулярними конструкціями. При моделюванні до моделі хребта прикладали вертикальне розподілене навантаження величиною 350 Н, що відповідає половині середньої ваги тіла людини. Результати. При навантаженні неушкодженого хребта в зоні хребців Th4-Th8 напруження по хребцях розподіляються досить рівномірно. Руйнування тіла хребця Th6 і остеосинтез транспедикулярною конструкцією з кріпленням 4 гвинтами на хребцях Th5 і Th7 призводить до підвищення рівня напружень у ніжках дуг саме хребців Th5 і Th7 до величин 22,2 і 15,4 МПа відповідно. Збільшення обсягу руйнування тіла хребця Th6 при використанні того ж самого способу фіксації викликає мінімальні зміни величин напружень у хребцях моделі. Збільшення протяжності транспедикулярної фіксації на хребці Th4 і Th8 дозволило різко знизити рівень напружень в усіх структурних елементах хребців Th5 і Th7. Найбільші зміни торкнулися ніжок дуг хребців, де напруження знизилися до рівня 3,9 і 4,1 МПа відповідно. У випадку заміни тіла хребця титановим міжтіловим кейджем саме кейдж приймає на себе основні навантаження, про що свідчить високій рівень напружень у ньому — 46,0 МПа. Високий рівень напружень у кейджі також обумовлений його конструкцією, яка являє собою перфоровану трубку, що забезпечує дуже невелику площу контакту кейджа з тілами хребців, з якими він взаємодіє. Висновки. Найбільший рівень напружень визначається в ніжках дуг і навколо фіксуючих гвинтів у хребцях Th5 і Th7 при монтажі транспедикулярної конструкції виключно на ці хребці. Поширення транспедикулярної конструкції на хребці Th4 і Th8 дозволяє значною мірою вирівняти напруження в хребцях на всьому протязі фіксації. Заміна зруйнованого тіла хребця Th6 міжтіловим титановим кейджем дозволяє вирівняти напруження практично в усіх структурних елементах хребців Th4-Th8 за рахунок того, що основне навантаження приймає на себе саме кейдж. На фіксуючих гвинтах найбільші напруження виникають у хребцях Th5 і Th7 при монтажі транспедикулярної конструкції тільки на ці хребці. Подовження довжини інструментації на хребці Th4 і Th8 дозволяє значно знизити рівень напружень на всіх гвинтах транспедикулярної конструкції. На рівень напружень у стрижнях обсяг руйнувань і варіанти монтажу транспедикулярної конструкції практично не впливаютьTraumatic fractures of the thoracic spine account for 4 to 10 % of all fractures. The main method of surgical treatment in these fractures is transpedicular fixation. But it is not quite determined what volume of instrumentation is necessary and sufficient for different degrees of destruction of the spinal motion segments. Objective: on the mathematical model of the spine with the rib cage, to study its stress-strain state depending on the amount of destruction of the Th6 vertebra and options for the transpedicular structure. Materials and methods. A basic finite element model of the spine was created, it was supplemented with a rib cage. Using the basic model, models with a violation of the integrity of the Th6 vertebra of various degrees and different options for osteosynthesis with transpedicular structures were developed. During modeling, a vertical distributed load of 350 N was applied to the spine model, which corresponds to half of the average weight of the human body. Results. When the intact spine is loaded in the area of the Th4-Th8, the stresses on the vertebrae are distributed fairly evenly. Destruction of the Th6 body and osteosynthesis with a transpedicular construction using 4 screws on the Th5 and Th7 vertebrae leads to an increase in the stress level in the legs of the arches of the Th5 and Th7 to 22.2 and 15.4 MPa, respectively. An increase in the amount of destruction of the Th6 body when using the same method of fixation causes minimal changes in the stress values in the vertebrae of the model. An increase in the length of the transpedicular fixation on the Th4 and Th8 made it possible to dramatically reduce the stress level in all structural elements of the Th5 and Th7 vertebrae. The changes were biggest in the legs of the vertebral arches, where the stresses decreased to 3.9 and 4.1 MPa, respectively. In case of replacing vertebral body with a titanium interbody cage, the cage itself takes on the main loads, as evidenced by the high level of stresses in it — 46.0 MPa. The high level of stress in the cage is also due to its design, which is a perforated tube that provides a very small contact area with vertebral bodies with which it interacts. Conclusions. The highest stress level is determined in the legs of the arches and around the fixing screws in the Th5 and Th7 when mounting the transpedicular structure exclusively on these vertebrae. The spread of the transpedicular construction on the Th4 and Th8 allows significantly equalize the stress in the vertebrae throughout the fixation. Replacing the destroyed Th6 body with a titanium interbody cage allows equalize the stress in almost all structural elements of the Th4-Th8 vertebrae because the main load is taken on by the cage itself. On the fixing screws, the greatest stresses occur in the Th5 and Th7 when installing the transpedicular structure only on these vertebrae. Extending the length of instrumentation on the Th4 and Th8 vertebrae significantly reduces the stress level on all screws of the transpedicular construction. The amount of destruction and options for mounting the transpedicular structure have almost no impact on the level of stress in the rods
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Строєв М. Ю., Березка М. І., Григорук В. В., Карпінський М. Ю., Яресько О. В.
Назва : Дослідження напружено-деформованого стану моделі гомілки з переломом у верхній третині великогомілкової кістки при різних варіантах остеосинтезу в умовах зростаючого стискаючого навантаження на систему «імплантат — кістка»
Місце публікування : Травма. - Донецьк, 2022. - Том 23, N 5. - С. 65-74 (Шифр ТУ3/2022/23/5)
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: ПЕРЕЛОМЫ КОСТИ -- FRACTURES, BONE
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL
ОСТЕОСИНТЕЗ, ПЛАСТИНКИ -- BONE PLATES
КОМПЬЮТЕРНОЕ МОДЕЛИРОВАНИЕ -- COMPUTER SIMULATION
Анотація: Математичне моделювання за допомогою методу скінченних елементів дає змогу оцінити надійність системи «імплантат — кістка», виявити наявні переваги й недоліки застосовуваних методів фіксації уламків діафіза великогомілкової кістки, дозволяє вивчити динаміку процесу деформації структур кісткової тканини та фіксації металоконструкцій, що, у свою чергу, визначає вибір оптимальної металоконструкції для остеосинтезу в пацієнта з надмірною масою тіла. Мета: провести порівняльний аналіз напружено-деформованого стану моделей гомілки з переломом великогомілкової кістки у верхній третині під дією компресійного навантаження при різних варіантах остеосинтезу і залежно від маси тіла пацієнта. Матеріали та методи. Розроблена скінченно-елементна модель гомілки, яка містила великогомілкову й малогомілкову кістки та кістки стопи. У всіх з’єднаннях між елементами кістки виконано прошарок з механічними властивостями хрящової тканини. Моделювали перелом у верхній третини великогомілкової кістки й три види остеосинтезу за допомогою апарата зовнішньої фіксації, кісткової пластини й інтрамедулярного стрижня. Моделі були випробувані під дією вертикального стискаючого навантаження 700 і 1200 Н. Результати. Зміни величини напруження в кістковій тканині залежно від маси тіла пацієнта мають лінійну залежність. При цьому апарат зовнішньої фіксації та інтрамедулярний стрижень забезпечують зниження напружень у зоні перелому нижче від рівня показників для інтактної кістки. Накісткова пластина демонструє значно гірші показники рівня напружень як у зоні перелому, так і в проксимальному відділі великогомілкової кістки. У дистальному відділі найбільший рівень напружень визначається в моделі з остеосинтезом апаратом зовнішньої фіксації. Це може бути наслідком значної ваги самого апарата, яка, діючи через довгий важіль нижнього фіксуючого стрижня, чинить додаткове навантаження на дистальний кінець великогомілкової кістки. У металевих конструкціях найбільші напруження виникають в окісті. Це пов’язано з його одностороннім накладанням на кістку, що викликає додатковий згинальний момент при навантаженні кінцівки. Висновки. Найгірші показники рівня напружень у зоні перелому (від 39,5 до 67,7 МПа) і на металевій конструкції (від 292,7 до 501,7 МПа) визначено при використанні накісткової пластини. Це є дуже небезпечним, тому що наближується до показників межі міцності для нержавіючої сталі. Остеосинтез за допомогою апарата зовнішньої фіксації забезпечує досить низький рівень напружень (від 1,8 до 3,1 МПа) у зоні перелому, але недоліком є високій рівень напружень на самому апараті (від 174,6 до 299,3 МПа) і в дистальному відділі великогомілкової кістки (від 9,0 до 15,4 МПа), що пов’язано з довжиною важелів, якими є фіксуючі стрижні. Найнижчі показники напружень у всіх елементах моделі визначаються при використанні остеосинтезу інтрамедулярним стрижнем, що обумовлено центральним розташуванням основної опори по осі навантаження та короткими важелями, якими є фіксуючи гвинти. Функція залежності величини напружень в елементах моделі від ваги пацієнта є лінійною і прямо пропорційноюMathematical modeling using the finite element method makes it possible to assess the reliability of the implant-bone system, to identify the existing advantages and disadvantages of the applied methods for fixing the fragments of the tibial diaphysis, to study the dynamics of the process of deformation of bone tissue and fixing metal structures, which, in turn, determines the choice of the optimal metal construction for osteosynthesis in an overweight patient. Objective: to conduct a comparative analysis of the stress-strain state of the lower leg models with a fracture of the tibial bone in the upper third under the influence of a compressive load with different options for osteosynthesis and depending on the patient’s weight. Materials and methods. A basic finite element model of the shin was developed, which contained the tibial and fibular bones and the bones of the foot. In all joints between the bone elements, a layer with the mechanical properties of cartilage tissue was created. A fracture in the middle third of the tibia and three types of osteosynthesis were simulated with the help of an external fixation device, a bone plate, and an intramedullary rod. All models were tested under the influence of a vertical compressive load of 700 and 1200 N. Results. Changes in the stress in bone tissue depending on the patient’s weight have a linear relationship. At the same time, the external fixation device and the intramedullary rod provide a reduction in stress values in the fracture zone below the level of indicators for an intact bone. The periosteal plate shows significantly worse stress level indicators, both in the fracture zone and in the proximal part of the tibia. In the distal part, the highest stress level is determined in the model of osteosynthesis with external fixation device. This may be a consequence of the significant weight of the apparatus itself, which, acting through the long lever of the lower fixing rod, exerts an additional load on the distal end of the tibia. In metal structures, the greatest stresses occur in the periosteum. This is due to its unilateral application to the bone, which causes an additional bending moment when the limb is loaded. Conclusions. The worst indicators of the stress level in the fracture zone (from 39.5 to 67.7 MPa) and on the metal structure (from 292.7 to 501.7 MPa) were determined when using a bone plate, which is a consequence of an additional bending moment as a result of its unilateral location. This is very dangerous as it approaches the strength limit values for stainless steel. Osteosynthesis with external fixation device provides a fairly low level of stress (from 1.8 to 3.1 MPa) in the fracture zone, but the disadvantage is a high level of stress on the device itself (from 174.6 to 299.3 MPa) and on the distal part of the tibia (from 9.0 to 15.4 MPa) that is related to the length of the levers, which are the fixing rods. The lowest stress indicators in all elements of the model are determined when using osteosynthesis with an intramedullary rod that is due to the central location of the main support along the load axis and short levers, which are fixing screws. The function of the dependence of the value of stresses in the model elements on the patient’s weight is linear and directly proportional
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Фіщенко В. О., Хасавнех, Айхам
Назва : Тваринні моделі іммобілізаційних контрактур. Огляд методів та тенденцій
Місце публікування : Травма. - Донецьк, 2022. - Том 23, N 2. - С. 60-67 (Шифр ТУ3/2022/23/2)
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS
ЖИВОТНЫЕ ЛАБОРАТОРНЫЕ -- ANIMALS, LABORATORY
Ключові слова (''Вільн.індекс.''): краєзнавство
Анотація: Контрактури — це хронічна втрата рухливості суглобів, викликана структурними змінами в кісткових тканинах, включаючи м’язи, зв’язки та сухожилля. Вони розвиваються, коли ці зазвичай еластичні тканини заміщуються нееластичними тканинами. Найчастішою причиною контрактур є іммобілізація. Контрактура є складною клінічною проблемою, оскільки характер травми часто не корелює зі ступенем функціонального порушення, що ускладнює прогнозування ризику розвитку патології. Вивчення причинних факторів контрактури на пацієнтах не може бути поширеною клінічною практикою з певних причин, пов’язаних як з етичною стороною проблеми, так і з відсутністю часового фактора спостереження. Моделі на тваринах дозволяють вивчати патогенез захворювання та оцінювати стратегії лікування. Тим не менш, не було розроблено жодної тваринної моделі для оцінки ліктьового суглоба, що необхідно для повного вивчення та розуміння клінічних проблем, характерних для цього складного суглоба. У роботі наведені основні методи моделювання іммобілізаційних контрактур на тваринах. Існує 2 основні підходи до моделювання контрактур суглобів — травматичний та нетравматичний. Травматичні, тобто хірургічні методи фіксації за допомогою спиць, крючків, пластинок тощо, дають надійну фіксацію, але часто супроводжуються ускладненнями у вигляді набряків, запалення, інфікування зони втручання, а також заважають чистоті експерименту, коли необхідно виключити ушкодження тканин навколо суглоба. Нетравматичнї методи моделювання контрактур, тобто за допомогою виключно зовнішніх засобів фіксації, виключають деякі негативні впливи хірургічних методів, але супроводжуються недостатньою надійністю впродовж тривалого часу. Також зовнішня фіксація може викликати набряки, подразнення шкіри, інші негативні прояви. Обидва методи моделювання конт-рактур потребують постійного контролю в процесі проведення експерименту для нівелювання можливих ускладнень та запобігання їмContractures are chronic loss of joint mobility caused by structural changes in bone tissue, including muscles, ligaments and tendons. They develop when these normally elastic tissues are replaced by inelastic tissues. The most common cause of contractures is immobilization. Contracture is a complex clinical problem because the nature of the injury often does not correlate with the degree of functional impairment, which makes it difficult to predict the risk of pathology. The study of the causative factors of contracture in patients may not be a common clinical practice for certain reasons, both related to the ethical side of the problem and the lack of time factor of observation. Animal models allow to study the pathogenesis of the disease and allow to evaluate treatment strategies. However, no animal model has been developed to assess the elbow joint, which is necessary to fully study and understand the clinical problems associated with this complex joint. The paper presents the main methods of modeling immobilization contractures in animals. There are 2 main approaches to modeling joint contractures — traumatic and non-traumatic. Traumatic, is surgical methods of fixation with needles, hooks, plates, etc. give a reliable fixation, but are often accompanied by complications such as edema, inflammation, infection of the area of intervention, as well as interfere with the purity of the experiment, when it is necessary to exclude tissue damage around the joint. Non-traumatic methods of modeling contractures, is with the help of exclusively external means of fixation exclude some of the negative effects of surgical methods, but are accompanied by insufficient reliability for a long time. Also, external fixation can cause swelling, skin irritation and other negative manifestations. Both methods of modeling contractures require constant monitoring during the experiment to level and prevent possible complications
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Хмизов С. О., Кацалап Є. С., Карпінський М. Ю., Яресько О. В.
Назва : Порівняльний аналіз напружено-деформованого стану моделей кісток гомілки при їх уродженому псевдоартрозі в нижній третині в умовах остеосинтезу інтрамедулярними ростучими стрижнями з блокуванням подовжнього руху при стисканні та без нього
Місце публікування : Травма. - Донецьк, 2022. - Том 23, N 5. - С. 25-35 (Шифр ТУ3/2022/23/5)
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: СУСТАВ ЛОЖНЫЙ -- PSEUDARTHROSIS
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ИНТРАМЕДУЛЛЯРНАЯ -- FRACTURE FIXATION, INTRAMEDULLARY
ОСТЕОСИНТЕЗ, ПРОВОЛОКА -- BONE WIRES
Анотація: Основним проявом уродженого псевдоартрозу є деформація гомілки та поява спонтанного перелому великогомілкової та/або малогомілкової кістки. За наявності перелому проводять хірургічні втручання, що направлені на досягнення зрощення та відновлення функції нижньої кінцівки. Ростучі (блоковані та неблоковані) інтрамедулярні стрижні мають один загальний недолік — відсутність опору стискаючим навантаженням. Для усунення даного недоліку був розроблений ростучий інтрамедулярний стрижень з блокованим ротаційним та подовжнім рухом при стисканні. Мета. Визначити особливості напружено-деформованого стану моделей гомілки з псевдоартрозом її кісток при різних варіантах їх остеосинтезу з використанням інтрамедулярного стрижня з ротаційною стабільністю та блокованим подовжнім рухом при стисканні. Матеріали та методи. Моделювали зону незрощення кісток гомілки в їх нижній третині та 3 варіанти остеосинтезу: інтрамедулярним стрижнем та спицею; стрижнем, спицею та блоком з кісткових трансплантатів на великогомілкову кістку; стрижнем, спицею та блоком з кісткових трансплантатів на обидві кістки гомілки. Також моделювали 2 типи інтрамедулярних стрижнів з подовжньою рухомістю, яка надає можливість росту конструкції відповідно росту кісток гомілки: стрижень з ротаційною стабільністю та стрижень з ротаційною стабільністю та блокованим подовжнім рухом при стисканні. Результати. При навантаженнях на стиск використання ротаційно стабільного стрижня без блокування подовжнього руху викликає підвищений рівень напружень на малогомілковій кістці, а також в зоні псевдоартрозу великогомілкової кістки. Це відбувається тому, що стрижень не надає спротиву переміщенням у бік скорочення, що є платою за можливість зростання. Але малогомілкова кістка, фіксована цільною спицею, бере на себе основну частину стискаючого навантаження. Стрижень з блокуванням подовжнього руху бере на себе стискаючі навантаження, що веде до зниження напружень на малогомілковій кістці та в зоні псевдоартрозу великогомілкової. Використання блоків з кісткових трансплантатів дозволяє знизити рівень напружень у кісткових фрагментах, особливо в зоні перелому, і нівелювати різницю між блокованими та неблокованими стрижнями. Отже, слід брати до уваги той факт, що використані моделі відповідають стану повного зрощення трансплантатів з кісткою. Тільки в цьому випадку вони спроможні виконувати роль блокування подовжнього руху при стисканні. У ранній післяопераційний період переваги ротаційно стабільного стрижня з блокуванням подовжнього руху суттєві. Наявність фактора осьової рухомості інтрамедулярного стрижня викликає досить значні деформації кісткових регенератів обох кісток гомілки — 1,94 % на великогомілковій кістці та 1,60 % на малогомілковій. Використання кісткових трансплантатів дозволяє значно знизити деформації кісткового регенерату — до 0,12 % при накладанні трансплантатів на великогомілкову кістку і до 0,10 % при накладанні на обидві кістки. Висновки. Використання інтрамедулярного ротаційно стабільного стрижня з блокуванням подовжнього руху при стисканні дозволяє значно знизити рівень напружень у малогомілковій кістці та в зоні псевдоартрозу великогомілкової кістки, а також значно зменшує величини відносних деформацій кісткового регенерату при всіх варіантах остеосинтезуThe main manifestation of congenital pseudoarthrosis is deformity of the tibia, and the appearance of spontaneous fractures of the tibia and/or fibula. In the presence of a fracture, surgical interventions are performed to achieve fusion and restore the function of the lower extremity. Growing (blocked and unblocked) intramedullary rods have one common drawback — the lack of resistance to compressive loads. To eliminate this shortcoming, a growing intramedullary rod with blocked rotational and longitudinal movement during compression was developed. Objective: to determine the features of the stress-strain state of shin models with pseudoarthrosis of its bones in different variants of osteosynthesis using intramedullary rod with rotational stability and blocked longitudinal movement during compression. Materials and methods. The zone of nonunion of shin bones in their lower third and 3 variants of osteosynthesis were modeled: intramedullary rod and wire; rod, wire and block from bone grafts on the tibia; rod, wire and block from bone grafts on both bones of the shin. We also modeled 2 types of intramedullary rods with longitudinal mobility, which allows the structure to grow according to the growth of shin bones: a rod with rotational stability and a rod with rotational stability and blocked longitudinal movement during compression. Results. Under compressive loads, the use of a rotationally stable rod without blocking of longitudinal movement causes an increased level of stress on the fibula, as well as in the area of tibial pseudoarthrosis. This is because the rod does not resist moving in the direction of shortening, which is a fee for the possibility of growth. But the fibula fixed by a single wire undertakes the main part of the compressive load. The rod with longitudinal movement blocking takes on compressive loads, which leads to a decrease in stress on the fibula and in the area of tibial pseudoarthrosis. The use of blocks from bone grafts can reduce the level of stress in bone fragments, especially in the fracture area, and eliminate the difference between blocked and unblocked rods. Therefore, it should be borne in mind that the models used correspond to the state of complete fusion of grafts with bones. Only in this case, they are able to perform the role of blocking of longitudinal movement during compression. In the early postoperative period, the advantages of a rotationally stable rod with longitudinal motion blocking are significant. The presence of the factor of axial mobility of the intramedullary rod causes quite significant deformations of bone regenerates in both shin bones — 1.94 % on the tibia and 1.60 % on the fibula. Bone grafts can significantly reduce the deformation of bone regenerate — up to 0.12 % when they are used on the tibia and up to 0.10 % when they are used on both bones. Conclusions. The use of intramedullary rotationally stable rod with blocking of longitudinal movement during compression can significantly reduce the level of stress in the fibula and in the area of tibial pseudoarthrosis, and significantly reduces the relative deformations of bone regenerates in all variants of osteosynthesis
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Мальований В. В., Війтович Л. Є., Нестерук С. О.
Назва : Досвід хірургічної стабілізації переломів ребер
Паралельн. назви :Experience of surgical stabilization of rib fractures
Місце публікування : Здобутки клінічної і експериментальної медицини. - Тернопіль, 2021. - N 3. - С. 112-114 (Шифр ЗУ17/2021/3)
MeSH-головна: РЕБРА ПЕРЕЛОМЫ -- RIB FRACTURES
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL
ГРУДНОЙ КЛЕТКИ ТРАВМЫ -- THORACIC INJURIES
Анотація: Еволюція техніки оперативних утручань пройшла шлях від накладання простих фіксуючих дротяних швів під час торакотомії до застосування спеціальних анатомічних металевих пластин. У зв’язку з цим розширювалися і дещо видозмінювалися показання до хірургічного лікування переломів реберThe evolution of the technique of surgical interventions has gone from the imposition of simple fixative wire sutures during thoracotomy to the use of special anatomical metal plates. In this regard, the indications for surgical treatment of rib fractures were expanded and slightly modified
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Бодня О. І., Дубовик С. Л., Карпінський М. Ю., Карпінська О. Д.
Назва : Експериментальне дослідження стабільності остеосинтезу дистального відділу плечової кістки
Місце публікування : Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - N 4. - С. 28-32 (Шифр ОУ4/2021/4)
Примітки : Бібліогр. наприкінці ст.
MeSH-головна: ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL
ОРТОПЕДИЧЕСКИЕ ФИКСИРУЮЩИЕ УСТРОЙСТВА НАРУЖНЫЕ -- EXTERNAL FIXATORS
ОСТЕОСИНТЕЗ, ПЛАСТИНКИ -- BONE PLATES
МОДЕЛИ АНАТОМИЧЕСКИЕ -- MODELS, ANATOMIC
Анотація: Предметом невирішених питань удосконалення остеосинтезу позасуглобових переломів дистального відділу плечової кістки є пошук спрощеної методики біологічної фіксації, що передбачає за малої травматичності забезпечення стабілізації відламків кісток і рухів у ліктьовому суглобі в ранньому післяопераційному періодіУ випадку переломів дистального відділу плечової кістки черезкістковий остеосинтез запропонованим стрижневим апаратом зовнішньої фіксації забезпечує стабільність відламків за всіх варіантів навантаження. Він є досить надійним і може бути рекомендованим до використання в клінічній практиці
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Білінський П. І.
Назва : Лікування хворих із ускладненими переломами дистального відділу плечової кістки з використанням фіксаторів малоконтактного багатоплощинного остеосинтезу
Паралельн. назви :Treatment of patients with complicated fractures of the distal humerus using the fixators of limited-contact multiplanar osteosynthesis
Місце публікування : Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - № 1. - С. 34-42 (Шифр ОУ4/2021/1)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-головна: ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- POSTOPERATIVE PERIOD
Анотація: Лікування переломів дистального відділу плечової кістки (ПДВПК) є складною проблемою травматології. Його результат значною мірою визначає вибір оптимальної конструкції для фіксацій конкретної лінії зламу. Мета. Удосконалити технологію лікування хворих із ускладненими ПДВПК на основі використання фіксаторів для малоконтактного багатоплощинного остеосинтезу (МБО) та оцінити її ефективність. Методи. За період із 2000 по 2020 р. проліковано 39 пацієнтів із незрощенням відламків дистального метафіза плечової кістки (типу 12-В1, 12-С1, 12-С2) та 23 — з ускладненими над- і черезвиростковими переломами кістки (більше типу 13-А2, 13-С1, 13-С2). Фіксацію фрагментів нижньої третини плечової кістки здійснювали пристроєм для фіксації кісткових відламків (ПФКВ, пат. 17502 UA). Це — фігурна пластина з пазом, на якій стабілізуються півкільця з різьбовими отворами. Для остеосинтезу над- і черезвиросткових переломів використано V-подібну конструкцію з можливістю регуляції ширини розведення бранш відповідно до ширини виросткової ділянки кістки (ПОВ, пат. 33358 UA). За необхідності виконували пластику аутогенним кістковим матеріалом. Результати. Пластину ПФКВ встановлюють переважно через передній доступ із мінімальною операційною травмою поверх головок репозиційних гвинтів. За необхідності виконують мобілізацію променевого нерва. ПФКВ забезпечує стабільну фіксацію навіть у разі короткого дистального фрагмента. ПОВ встановлюють на задній поверхні виростків і нижній третині плечової кістки через остеотомію ліктьового відростка. Остеосинтез є одним із варіантів ПОВ із спонгіозною автопластикою, може бути методом вибору в разі заміни методу фіксації. Термін спостереження за пацієнтами складав 1–2 роки і більше. У 60 з них відбулося зрощення відламків, отримано добрий клінічний результат. Висновки. Розроблені засоби для МБО можуть бути використані в разі незрощень і ПДВПК. Вони дають змогу зменшити травматичність операції, уникнути багатьох ускладнень, характерних для сучасних традиційних фіксаторівTreatment of distal humerus fractures is a complex problem in traumatology. The result of treatment depends on the choice of fixator according to the fracture area. Objective. To improve the technology of treatment in patients with complicated distal humerus fractures with fixators of small contact and multiplanar osteosynthesis and to evaluate its efficacy. Methods. 39 patients were treated for the period 2000–2020 with distal humerus nonunion (types 12-B1, 12-C1, 12-C2) and 23 patients with complicated above- and transcondylar humerus fractures (types 13-A2, 13-C1, 13-C2). Fixation of bone fragments of the distal humerus was made with device for fixation (Patent 17502 UA). It is a shaped plate with a groove on which half rings with threaded holes are stabilized. For the osteosynthesis of above- and transcondylar humerus fractures we used V-shaped plate with the possibility to regulate branch spreading width as for the condylar size (Patent 33358 UA). Autografting was performed as for necessity. Results. Plate osteosynthesis was performed mainly through anterior approach with minimal tissues traumatization. Release of radial nerve we made as for necessity. This device provides the stable fixation even in a case of short distal fragment. Device for bone fragments fixation was placed on the posterior condylar surface and lower part of the humerus through olecranon osteotomy. Osteosynthesis with suggested device is one of the options with bone autografting and can be method of choice at repeated surgery. Follow-up period was 1–2 years and later. In 60 patients we obtained good results with completed bone union. Conclusions. Suggested device can be used in cases of distal humerus nonunion. It allows to decrease the damage of surgery, to avoid many complications
Знайти схожі

10.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Ідашкіна Н. Г., Гудар’ян О. О., Чернов Д. В., Самойленко І. А.
Назва : Біомеханичне обгрунтування трансальвеолярного остеосинтезу переломів при адентії нижньої щелепи
Місце публікування : Медичні перспективи. - Д., 2021. - Т. 26, № 1. - С. 209-217 (Шифр МУ10/2021/26/1)
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: ЧЕЛЮСТИ НИЖНЕЙ ПЕРЕЛОМЫ -- MANDIBULAR FRACTURES
АДЕНТИЯ -- ANODONTIA
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL
БИОМЕХАНИЧЕСКИЕ ФЕНОМЕНЫ -- BIOMECHANICAL PHENOMENA
КОМПЬЮТЕРНОЕ МОДЕЛИРОВАНИЕ -- COMPUTER SIMULATION
Анотація: Мета роботи – підвищення ефективності лікування переломів нижньої щелепи у пацієнтів з повною або частковою адентією шляхом розробки та експериментальної апробації методики трансальвеолярного остеосинтезу. Проведено експериментальне дослідження шляхом імітаційного комп’ютерного 3Д моделювання методом кінцевих елементів для оцінки ефективності фіксації перелому нижньої щелепи при частковій або повній адентії за допомогою розробленої нами Ш-подібної пластини з використанням методу трансальвеолярного остеосинтезу. Розрахунки зафіксованого перелому для статичної (власна вага) та динамічної (функціональної) навантажень виконані за авторською методикою, що враховує виражені резорбтивні процеси в кістки з початку репаративної реакції для оцінки ригідності фіксації уламків протягом усього періоду загоєння перелому. В умовах тієї ж тривимірної моделі нижньої щелепи були виконані розрахунки при фіксації перелому звичайними титановими лінійними накістковими пластинками. Доведено, що при функціональному навантаженні нова пластина забезпечує компресійний ефект в області перелому, про що свідчать негативні переміщення кінцевих елементів підборіддя відділу за результатами розрахунків поєднання навантажень 2-3. Максимальні зусилля у гвинтах розрахункової моделі зі звичайною пластиною накісткової склали 136,955 Н, що майже в десять разів більше, ніж на моделі з Ш-подібним титановим фіксатором (12,656 Н)
Знайти схожі

1-10 11-20 21-30 31-40 41-50 51-60

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)