Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

у знайденому

Знайдено у інших БД:

Книги (140)

Рідкісні видання (5)

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: (<.>S=Перитонит<.>)

Загальна кількість знайдених документів : 578
Показані документи з 1 по 20

1-20 21-40 41-60 61-80 81-100 101-120

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Савчук А. Ю., Польовий В. П.
Назва : Прогнозування спайкової хвороби очеревини після оперативних втручань на органах очеревинної порожнини
Паралельн. назви :Prediction of the peritoneal adhesion disease after surgical interventions on the organs of the peritoneal cavity
Місце публікування : Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2024. - Т. 23, № 1. - С. 49-52 (Шифр КУ26/2024/23/1)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-головна: АДГЕЗИИ ТКАНЕЙ -- TISSUE ADHESIONS
ПЕРИТОНИТ -- PERITONITIS
ВНУТРИБРЮШНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- INTRAABDOMINAL INFECTIONS
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ МАЛОИНВАЗИВНЫЕ -- MINIMALLY INVASIVE SURGICAL PROCEDURES
Анотація: Cпайкова хвороба (СХ) є тяжким захворюванням, що виникає внаслідок різних патологічних процесів, переважно запального характеру та характеризується непередбачуваним перебігом, інвалідизацією, та широким спектром ускладнень. На сучасному етапі відсутня надійна система прогнозування спайкоутворення та розвитку СХ, що підтверджує актуальність даного напрямку дослідження. Мета дослідження. Оцінити прогностичну цінність різних чинників виникнення спайок з метою їх використання у системі прогнозування розвитку спайкової хвороби. Матеріал і методи. Дослідження базується на аналізі клінічних даних 102 хворих на СХ. Менеджмент хворих, діагностика та лікування ускладнень здійснювалися відповідно до рекомендацій Bologna guidelines for diagnosis and management of adhesive small bowel obstruction… (2018). Статистичний аналіз здійснювали за допомогою комп’ютерної програми Clinical Calculator 1. З метою оцінки прогностичної цінності різних параметрів, розраховували поширеність, чутливість та специфічність ознаки, співвідношення шансів виникнення захворювання, пов’язане з ознакою. Результати дослідження. Показано, що наявність перитонеального запалення в анамнезі суттєво підвищує ризик спайкоутворення. Перенесений перитоніт є важливим прогностичним маркером виникнення СХ, проте низька чутливість цього параметра підкреслює неможливість його ізольованого застосування з прогностичною метою. Ризик спайкоутворення внаслідок перитоніту збільшується у 4,8 (0,7-32,18) раза. Визначено дещо вищий ризик спайкоутворення при колоректальних операціях, проте, ця залежність була невірогідною. Ризик розвитку СХ внаслідок відкритих операцій – 1,77 (0,92-3,41), наявність кишкової непрохідності у анамнезі підвищує ризик розвитку СХ у 1,86 (0,96-3,62) раза. Висновки. Не встановлено статистично вірогідної залежності між виникненням спайок очеревинної порожнини та гендерним розподілом, терміном і типом хірургічних втручань. Відкритий доступ, непрохідність у анамнезі та перитоніт є найбільш важливими чинниками, які створюють найбільший ризик для спайкоутворенняAdhesion disease (AD) is a serious disease that occurs as a result of various pathological processes, mainly of an inﬂ ammatory nature and is characterized by an unpredictable course, disability, and a wide range of complications. At the current stage, there is no reliable system for predicting adhesion formation and the development of AD, which conﬁ rms the relevance of this direction of research. The aim of the study. To evaluate the prognostic value of various factors of the occurrence of adhesions in order to use them in the system of forecasting the development of adhesion disease. Material and methods. The study is based on the analysis of clinical data of 102 patients with AD. Patient management, diagnosis and treatment of complications were carried out in accordance with the recommendations of the Bologna guidelines for diagnosis and management of adhesive small bowel obstruction… (2018). Statistical analysis was carried out using the Clinical Calculator 1 computer program. In order to assess the prognostic value of various parameters, the prevalence, sensitivity and speciﬁ city of the symptom, the ratio of the chances of the occurrence of the disease associated with the symptom were calculated. Results of the study. It has been shown that the presence of peritoneal inﬂ ammation in the anamnesis signiﬁ cantly increases the risk of adhesion formation. Transferred peritonitis is an important prognostic marker of the occurrence of AD, however, the low sensitivity of this parameter emphasizes the impossibility of its isolated use for prognostic purposes. The risk of adhesion formation due to peritonitis increases 4.8 (0.7-32.18) times. A slightly higher risk of adhesion formation was determined during colorectal operations, however, this dependence was unlikely. The risk of developing AD as a result of open operations is 1.77 (0.92-3.41), the presence of intestinal obstruction in the anamnesis increases the risk of AD developing by 1.86 (0.96-3.62) times. Conclusions. No statistically signiﬁ cant relationship between the occurrence of adhesions of the peritoneal cavity and the gender distribution, term and type of surgical interventions was established. Open access, history of obstruction, and peritonitis are the most important factors that create the highest risk for adhesions
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Shurma A. I., Grynchuk F. V.
Назва : Analysis of prognostic factors in patients with acute peritonitis
Паралельн. назви :Аналіз прогностичних факторів у хворих на гострий перитоніт
Місце публікування : Буковинський медичний вісник. - 2023. - Т. 27, № 2. - С. 43-47 (Шифр БУ5/2023/27/2)
Примітки : Bibliogr. at the end of the art.
MeSH-головна: РЕТРОСПЕКТИВНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- RETROSPECTIVE STUDIES
ПЕРИТОНИТ -- PERITONITIS
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
ПРОГНОЗ -- PROGNOSIS
СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL
Анотація: Prediction of postoperative complications (POC) is an important element in the choice of treatment tactics for acute peritonitis (AP). Many methods have been proposed for this. However, none of these methods have sufficient recognition. Most prognostic scales determine the risk of complications only after surgery. Therefore, the issue of developing an informative prognostic scale remains relevant. The aim of the study was to evaluate prognostic factors in patients with acute peritonitis. Materials and Methods. Retrospective analysis of the results of treatment of 212 patients with AP. 65 patients had POC. 22 patients died. Analysis of clinical, anthropometric data, laboratory examination results, criteria of MPI, PIPAS, WSES Sepsis Severity Score (WSSS), Charlson Comorbidity Index (CCI) was performed. Analysis of Variance (ANOVA) and Neural Network Bayesian Classifier were used to assess the influence of factors. Results. None of the studied criteria is sufficient for prediction. MPI, PIPAS, WSSS have the greatest influence on the probability of POC occurrence in AP. But these indicators can be determined only after the operation. Therefore, we separately used a cumulative assessment of indicators that can be determined before surgery and after surgery. Multifactor ANOVA with preoperative parameters: diagnosis, clinical signs of AP, body temperature, CCI, systolic blood pressure (SBP) showed that since 5 P-values are less than 0.05, combination of these factors have a statistically significant effect on POC at the 95.0% confidence level. Multifactor ANOVA with indicators of diagnosis, body temperature, CCI, SBP, WSSS or PIPAS showed that since 5 P-values are less than 0.05, combination of these factors have a statistically significant effect on POC at the 95.0% confidence level. Conclusions 1. Criteria MPI, PIPAS, WSSS have the greatest influence on the probability of POC occurrence in AP, but none of these criteria is sufficient alone. 2. The set of indicators of diagnosis, clinical signs of peritonitis before surgery, body temperature, CCI, SBP have a statistically significant effect on POC at the 95.0% confidence level before surgery. 3. The combination of indicators of diagnosis, body temperature, CCI, SBP, WSSS or PIPAS have a statistically significant effect on POC at the 95.0% confidence level after surgery. 4. The creation of a reliable prognostic scale is possible using a complex of the described factorsПрогнозування післяопераційних ускладнень (ПОУ) є важливим елементом у виборі тактики лікування гострого перитоніту (ГП). Для цього запропоновано багато методів. Однак жоден із цих методів не має достатнього визнання. Більшість прогностичних шкал визначають ризик ускладнень тільки після операції. Тому актуальним залишається питання розробки інформативної прогностичної шкали. Мета дослідження – оцінити прогностичні фактори у хворих на гострий перитоніт. Матеріал і методи. Ретроспективний аналіз результатів лікування 212 хворих на ГП. 65 пацієнтів мали ПОУ. Померло 22 хворих. Проведено аналіз клінічних, антропометричних даних, результатів лабораторних досліджень, критеріїв Мангаймського перитонітного індексу (MПI), PIPAS, WSES Sepsis Severity Score (WSSS), індекс коморбідності Чарлсона (ІКЧ). Для оцінки впливу факторів використовували дисперсійний аналіз (ДА) і Neural Network Bayesian Classifier. Результати. Жоден із досліджуваних критеріїв не є достатнім для прогнозування. Найбільший вплив на ймовірність виникнення ПОУ при ГП мають MПI, PIPAS, WSSS. Але ці показники можна визначити тільки після операції. Тому ми окремо використали сукупну оцінку показників, які можна визначити до і після операції. Багатофакторний ДА з передопераційними параметрами: діагноз, клінічні ознаки ГП, температура тіла, ІКЧ, систолічний артеріальний тиск (САТ) показав, що оскільки P-критерій цих 5 факторів менше 0,05, їх комбінація має статистично значущий вплив на ПОУ на 95,0% довірчому рівні. Висновки. 1. Критерії MPI, PIPAS, WSSS мають найбільший вплив на ймовірність виникнення ПОУ при ГП, але жоден із цих критеріїв сам по собі не є достатнім. 2. Сукупність показників діагнозу, клінічних ознак перитоніту до операції, температури тіла, ІКЧ, САТ мають статистично значущий вплив на ПОУ на 95,0% довірчому рівні до операції. 3. Комбінація показників діагностики, температури тіла, CCI, SBP, WSSS або PIPAS має статистично значущий вплив на ПОУ на 95,0% довірчому рівні після операції. 4. Створення надійної прогностичної шкали можливе за допомогою комплексу описаних факторів
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Шурма А. І., Гринчук Ф. В.
Назва : Клінічна апробація інтраочеревинної інстиляції рекомбінантного людського гранулоцитарного колонієстимулювального фактору для лікування гострого перитоніту
Паралельн. назви :Clinical approval of intra-peritoneal instilation of recombinant human granulocyte colony-stimulating factor for the treatment of acute peritonitis
Місце публікування : Буковинський медичний вісник. - 2023. - Т. 27, № 4. - С. 87-92 (Шифр БУ5/2023/27/4)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-головна: ПЕРИТОНИТ -- PERITONITIS
КОЛОНИЕСТИМУЛИРУЮЩИЕ ФАКТОРЫ -- COLONY-STIMULATING FACTORS
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
ВОССТАНОВЛЕНИЕ ФУНКЦИЙ -- RECOVERY OF FUNCTION
ПОЧКИ -- KIDNEY
ПЕЧЕНЬ -- LIVER
СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL
Анотація: Мета роботи – провести попереднє оцінювання клінічного використання рекомбінантного людського гранулоцитарного колонієстимулювального фактору (Г-КСФ) для лікування гострого перитоніту (ГП). Матеріал і методи. 20 хворих. Причини ГП: перфораційні гастродуоденальні виразки – 7, перфорація ободової кишки – 7, гострий апендицит – 3, перфорація тонкої кишки – 2, по одному випадку мезентеріального тромбозу і перфорації матки. Дифузний ГП виявлений у 4 (20%) хворих, розлитий – у 16 (80%). До 1-ї, контрольної, групи і 2-ї, дослідної, групи увійшли по 10 хворих. В обох групах застосували аналогічне базове лікування. Хворим 2-ї групи наприкінці операції інтраочеревинно уводили розчин Г-КСФ на 0,9% NaCl (5 мкг/1 мл) у дозі 10 мкг на 1 кг маси тіла. Після операції оцінювали кількість глюкози (КГ), креатиніну (КК) у плазмі крови, протромбіновий індекс (ПІ), ядерний індекс (ЯІ), індекс стресу (ІС), лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ), нейтрофільно-лімфоцитний індекс (НЛІ), нейтрофільно-мононуклеарний індекс (НМІ), лімфоцитно-моноцитний індекс (ЛМІ), індекс імунологічної реактивності (ІІР). Результати. ЯІ у 2-й групі через добу зріс (p0,01), надалі майже весь час переважав. ІС через добу в обох групах майже не відрізнявся. На 3-тю добу в 1-й групі ІС істотно зріс, а у 2-й знизився. Надалі були протилежні зміни. ЛІІ через добу знизився в обох групах. Через 3 доби у 1-й групі ЛІІ знизився (p0,05). У 2-й групі через 3 доби ЛІІ істотно (p0,01) зріс і зменшився через 7 діб. Показники НЛІ змінювалися подібно. У 1-й групі НМІ істотно (p0,05) зменшився через 3 доби і залишався низьким. НМІ значно переважав у 2-й групі, зріс (p0,01) через 5 діб. У 1-й групі ЛМІ весь час знижувався. У 2-й групі ЛМІ збільшився (p0,01) через добу, зменшився через 3, зріс (p0,05) через 5 діб. ІІР у 1-й групі, після зріс на 3-5-ту добу, надалі знизився. У 2-й групі ІІР змінювався, як ЛМІ. КГ у 1-й групі весь час переважала. У 1-й групі КК зростала 5 діб, у 2-й групі – постійно зменшувалася. ПІ у 1-й групі зменшувався 5 діб, у 2-й – нормалізувався через 3 доби, відтак зростав. Висновки. 1. За даними комплексу інтегральних оцінювальних критеріїв, у хворих на гострий перитоніт, яким виконували інтраочеревинну інстиляцію розчину Г-КСФ, після операції виявлені ознаки адекватного функціонування клітинних компонентів імунного захисту. 2. За даними комплексу біохімічних критеріїв, у таких хворих виявлені ознаки раннього зниження проявів інтоксикації і відновлення функції нирок і печінки. 3. Результати клінічної апробації свідчать про можливість і перспективність використання такого методу лікування хворих на гострий перитонітTo conduct a preliminary evaluation of the clinical use of recombinant human granulocyte colony-stimulating factor (G-CSF) for the treatment of acute peritonitis (AP). Material and methods. 20 patients. The causes of AP were perforated gastroduodenal ulcers – 7, colon perforation – 7, acute appendicitis – 3, small bowel perforation – 2, one case each of mesenteric thrombosis and uterine perforation. Diffuse AP was detected in 4 (20%) patients, generalized – in 16 (80%). The 1st, control, group and the 2nd, experimental groupб included 10 patients each. Similar basic treatment was used in both groups. Patients of the 2nd group at the end of the operation were injected intraperitoneally with a solution of G-CSF with 0.9% NaCl (5 μg/1 ml) at a dose of 10 μg per 1 kg of body weight. After the operation, the amount of glucose (AG), creatinine (AC) in blood plasma, prothrombin index (PI), nuclear index (NI), stress index (SI), leukocyte intoxication index (LII), neutrophil-lymphocyte index (NLI), neutrophil-mononuclear index (NMI), lymphocyte-monocyte index (LMI), immunological reactivity index (IRI). The results. NI in the 2nd group increased after a day (p0.01), then prevailed almost all the time. SI after a day in both groups was almost not different. On the 3rd day, the SI in the 1st group significantly increased, and in the 2nd group, it decreased. Later there were opposite changes. After a day, LII decreased in both groups. After 3 days, LII decreased in the 1st group (p0.05). In the 2nd group, after 3 days, LII increased significantly (p0.01) and decreased after 7 days. NLI indicators changed similarly. In the 1st group, NMI significantly (p0.05) decreased after 3 days and remained low. NMI significantly prevailed in the 2nd group, increased (p0.01) after 5 days. In the 1st group, LMI decreased all the time. In the 2nd group, LMI increased (p0.01) after 2 days, decreased after 3 days, and increased (p0.05) after 5 days. IRI in the 1st group, after it increased for 3-5 days, then decreased. In the 2nd group, IRI changed like LMI. AG in the 1st group prevailed all the time. In the 1st group, AC increased for 5 days, in the 2nd group - it constantly decreased. PI in the 1st group decreased for 5 days, in the 2nd group it normalized after 3 days, then increased. Conclusions. 1. According to the complex of integral evaluation criteria, in patients with AP who underwent intraperitoneal instillation of G-CSF solution, signs of adequate functioning of cellular components of immune protection were found after the operation. 2. According to the complex of biochemical criteria, signs of an early reduction in the manifestations of intoxication and recovery of kidney and liver function were found in such patients. 3. The results of clinical approbation indicate the possibility and perspective of using this method of treatment for patients with AP
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Біляєва О. О., Крижевський В. В., Кароль І. В.
Назва : Обґрунтування застосування ентеросорбції у хворих на перитоніт в токсичній та термінальній стадіях
Паралельн. назви :Justification of the use of enterosorption in patients with toxic and terminal stages of peritonitis
Місце публікування : Український медичний часопис. - 2023. - № 2. - С. 109-112 (Шифр УУ13/2023/2)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
Предметні рубрики: Энтеросгель-- тер прим
MeSH-головна: ПЕРИТОНИТ -- PERITONITIS
СЕПСИС -- SEPSIS
ДЕТОКСИКАЦИЯ СОРБЦИОННАЯ -- SORPTION DETOXIFICATION
СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL
Анотація: Мета: дослідження властивостей лікарського засобу Ентеросгель та ефективності ентеросорбції з його застосуванням у хворих на перитоніт у токсичній і термінальній стадіях. Об'єкт і методи дослідження. Ентеросорбцію лікарським засобом Ентеросгель проводили у 31 пацієнта з розлитим і загальним перитонітом різного генезу в токсичній і термінальній стадіях. У 8 (25,8%) пацієнтів ентеросорбцію проводили через назоінтестинальний зонд, у 23 (74,2%) — перорально. Результати. Визначено підвищення вмісту молекул середньої маси до 0,93±0,07 од. оптичної щільності, що у 2,11 раза перевищувало референтні значення (p0,05). Виявлено значне зниження токсинзв'язувальної здатності альбуміну по відношенню до референтних показників в 1,5 раза (р0,05). Призначення в комплексному лікуванні хворих на перитоніт детоксикаційної терапії із застосуванням ентеросорбенту Ентеросгель сприяє зниженню цитолітичної активності аутологічної сироватки крові по відношенню до лейкоцитів периферичної крові відносно вихідних значень в 1,18 раза (р0,05). Ці тенденції супроводжувалися зниженням активності альбумінової фракції та підвищенням її токсинзв'язувальної активності відносно вихідних значень в 1,25 та 1,22 раза відповідно. Висновки. За своєю ефективністю ентеросорбція не поступається гемосорбції, рівень молекул середньої маси на 5-ту добу знижується в 1,8 раза (р0,05). Застосування ентеросорбції в комплексному лікуванні хворих на перитоніт сприяє тенденції до відновлення детоксикаційних можливостей альбуміну плазми крові та зумовлює функціонування ефекторних клітин фагоцитозу на субкомпенсованому рівніThe aim is a study of the properties of Еnterosgel and the effectiveness of enterosorption using it in patients with peritonitis in the toxic and terminal stages. Materials and methods. Enterosorption with Е^єгс^єі was performed in 31 patients with diffuse and general peritonitis of various genesis in toxic and terminal stages. In 8 (25.8%) patients, enterosorption was performed through a nasointestinal probe, and in 23 (74.2%) — orally. Results. An increase in the content of medium- mass molecules up to 0.93±0.07 units of optical density was determined, which was 2.11 times higher than the reference values (p0.05). A significant decrease in the toxin-binding capacity of albumin was revealed in relation to the reference indicators by 1.5 times (р0.05). The use of detoxification therapy with enterosorbents in the complex treatment of patients with peritonitis helps to reduce the cytolytic activity of autologous serum in relation to peripheral blood leukocytes by 1.18 times relative to the initial values (р0.05). These trends were accompanied by a decrease in the activity of the albumin fraction and an increase in its toxin-binding activity relative to the initial values by 1.25 and 1.22 times, respectively. Conclusions. In terms of efficiency, enterosorption is not inferior to hemosorption, the level of molecules of average mass decreases by 1.8 times on the 5th day (р0.05). The use of enterosorption in the complex treatment of patients with peritonitis promotes the tendency to restore the detoxification capabilities of blood plasma albumin and causes the functioning of effector cells of phagocytosis at a subcompensated level
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Дзюбановський І. Я., Ковальчук А. А., Дзюбановський О. І.
Назва : Етапність морфологічних змін органів-мішенів при експериментально–змодельованому гострому перитоніті
Паралельн. назви :Stages of morphological changes of target Organs in experimentally simulated acute peritonitis
Місце публікування : Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2023. - Т. 22, № 3. - С. 64-70 (Шифр КУ26/2023/22/3)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-головна: БОЛЕЗНЬ, МОДЕЛИ НА ЖИВОТНЫХ -- DISEASE MODELS, ANIMAL
ПЕРИТОНИТ -- PERITONITIS
МОРФОЛОГИЧЕСКИЕ И МИКРОСКОПИЧЕСКИЕ ПОКАЗАТЕЛИ -- MORPHOLOGICAL AND MICROSCOPIC FINDINGS
МУЛЬТИОРГАННАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- MULTIPLE ORGAN FAILURE
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ ВОССТАНОВИТЕЛЬНЫЕ -- RECONSTRUCTIVE SURGICAL PROCEDURES
ФОТОГРАФИЧЕСКИЕ СНИМКИ -- PHOTOGRAPHS
Анотація: Однією із актуальних проблем в ургентній абдомінальній хірургії залишається гострий поширений перитоніт (ГПП), летальність при якому залишається високою, за рахунок розвитку синдрому поліорганної недостатності, незважаючи на застосування сучасних методів діагностики та лікування. Мета дослідження: обгрунтувати можливість застосування лапароскопічних методів лікування залежно від вираженості та етапності морфологічних змін органів- мішенів та строків змодельованого в есперименті перитоніту. Матеріал і методи. В експерименті було використано 150 статевозрілих нелінійних щурів- самиць, масою 180,0-220,0 г, що були утримані на стандартному раціоні віварію Центральної науково- дослідної лабораторії з підтриманням харчового і питного режимів, рекомендованому нормами утримання лабораторних тварин. Тварини були розподілені на 5 груп – контрольну (30 щури) та 4 дослідні (120 щурів), яким проводилося моделювання гострого перитоніту шляхом інтраперитонеального введення 1 мл 30 % автокалу. Тварин дослідної групи було виведено із експеременту під тіопентал- натрієвим наркозом шляхом кровопускання на 1-шу, 3-тю, 5-ту, 7-му доби. Результати дослідження. Морфогістохімічне дослідження органів- мішеней на 1-шу добу експерименту: спостерігалися монооргані зміни (дослідження очеревини виявило її виражений набряк). У тонкій кишці встановлено незначну судинну реакцію базальної мембрани слизової оболонки. На 3-тю добу зміни залишалися монооранними з наростаннями запальних явищ. На 5-ту добу констатовано поширення системної запальної відповіді на легені та нирки. У нирках у окремих вивідних канальцях візуалізувались ділянки із вогнищами дистрофічно- некротичних змін епітелію канальців. У легенях: в клітинному компоненті збільшувалась кількість еритроцитів та фібрину. На 7-му добу експерименту в процес залучалися серце та печінка. У серці спостерігалися дистонії і парези судин мікроциркулятрного русла, стаз еритроцитів, формування клітинних агрегатів в просвітах судин. У печінці спостерігається: повнокров’я центральних вен, прояви венозного застою. Висновок. Грунтуючись на етапності морфогічних змін досліджуваних органів при різних строках моделювання гострого перитоніту дозволило нам теоретично обгрунтувати диференційований підхід до вибору типу хірургічних втручаньOne of the urgent problems in urgent abdominal surgery remains acute disseminated peritonitis (AP), the mortality rate of which remains high due to the development of multiple organ failure syndrome, despite the use of modern methods of diagnosis and treatment. The purpose of the study. To substantiate the possibility of using laparoscopic methods of treatment depending on the severity and stage of morphological changes of the target organs and the duration of peritonitis simulated in the experiment. Material and methods. The experiment used 150 sexually mature non-linear female rats, weighing 180.0-220.0 grams, which were kept on the standard ration of the vivarium of the Central Research Laboratory with maintenance of food and drinking regimes recommended by the norms of keeping laboratory animals. The animals were divided into 5 groups – a control group (30 rats) and 4 experimental groups (120 rats), which underwent HP simulation by intraperitoneal injection of 1 ml of 30 % autocal. The animals of the research group were removed from the experiment under sodium thiopental anesthesia by bloodletting on the 1st, 3rd, 5th, and 7th days. Results of the study. Morphohistochemical study of the target organs on the 1st day of the experiment: singleorgan changes were observed (examination of the peritoneum revealed its pronounced swelling). A slight vascular reaction of the basal membrane of the mucous membrane was established in the small intestine. On the 3rd day, the changes remained monooraneous with increases in inﬂ ammatory phenomena. On the 5th day, the spread of the systemic inﬂ ammatory response to the lungs and kidneys was conﬁ rmed. Areas with foci of dystrophic- necrotic changes in the epithelium of the tubules were visualized in individual excretory tubules in the kidneys.In the lungs: the number of erythrocytes and ﬁ brin increased in the cellular component. On the 7th day of the experiment, the heart and liver were involved in the process. In the heart, dystonia and paresis of microcirculatory vessels, erythrocyte stasis, and the formation of cell aggregates in the lumen of vessels were observed. In the liver, it is observed: congestion of the central veins, manifestations of venous stasis. Conclusion. Based on the stages of morphological changes of the studied organs at diﬀ erent times, the simulation of acute peritonitis allowed us to theoretically justify a diﬀ erentiated approach to the selection of the type of surgical interventions
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Романовський М. Я., Польовий В. П.
Назва : Експериментально-морфологічне обгрунтування розвитку ентеральної недостатності при абдомінальному сепсисі
Паралельн. назви :Experimental and morphological justification of the enteral insufficiency development in abdominal sepsis
Місце публікування : Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2023. - Т. 22, № 4. - С. 20-27 (Шифр КУ26/2023/22/4)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-головна: БОЛЕЗНЬ, МОДЕЛИ НА ЖИВОТНЫХ -- DISEASE MODELS, ANIMAL
СЕПСИС -- SEPSIS
БРЮШНАЯ ПОЛОСТЬ -- ABDOMINAL CAVITY
ПЕРИТОНИТ -- PERITONITIS
МОРФОЛОГИЧЕСКИЕ И МИКРОСКОПИЧЕСКИЕ ПОКАЗАТЕЛИ -- MORPHOLOGICAL AND MICROSCOPIC FINDINGS
ВНУТРЕННИЕ ОРГАНЫ -- VISCERA
МУЛЬТИОРГАННАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- MULTIPLE ORGAN FAILURE
ФОТОГРАФИЧЕСКИЕ СНИМКИ -- PHOTOGRAPHS
Анотація: Абдомінальний сепсис продовжує залишатись найбільш частим та грізним ускладненням, яке ускладнює перебіг гострих хірургічних захворювань органів черевної порожнини у 15-25 % випадків, а летальність при різних формах перитоніту, залежно від форми та його поширення, складає від 4 % до 60 %, сягаючи при післяопераційному перитоніті 90 %. Мета дослідження. Оцінити динаміку морфологічних змін внутрішніх органів у тварин із змодельованим гострим поширеним перитонітом залежно від стадії перебігу запального процесу очеревини. Матеріал і методи. Об’єктом експериментальних досліджень були 54 білих статевозрілих нелінійних щурів масою від 0,18-0,20 кг, які утримувалися у віварії Буковинського державного медичного університету, яких було розподілено на дві групи. Основна група – 28 тварини, котрим моделювали абдомінальний сепсис. Контрольна група – 26 інтактні щурі. Усі тварини знаходилися в режимі вільного доступу до їжі та води. Абдомінальний сепсис у щурів моделювали за запропонованим нами методом, який полягав у інфікуванні очеревинної порожнини вмістом порожнистих органів черевної порожнини. Тварин виводили з експерименту на 1, 3 та 7 доби змодельованого перитоніту шляхом їх декапітації під тіопенталовим наркозом. Результати. На першу добу моделювання перитоніту у тварин основної групи при гістологічному дослідженні очеревини виявлено вогнищевий гнійний перитоніт з ураженням пристінкової очеревини. Спостерігали дифузну гіперемію, вогнищевий набряк сполучної тканини, який найбільш розвинутий у субмезотеліальних прошарках. Ділянки набряклої сполучної тканини містять незначний, але дифузний мононуклеарний запальний інфільтрат. Нами не виявлено морфо- функціональних змін у печінці і нирках тварин основної групи на першу добу експериментального перитоніту. Проте, вже на третю добу дослідження структура печінкової часточки була збереженою лише частково. Центральні вени добре візуалізувались, дещо розширювались та містили невелику кількість еритроцитів. Було виявлено зміни і в легеневій тканині тварин із перитонітом: розширені альвеоли та повнокров’я дрібних судин і крововиливи. Не виключено геморагічний синдром як ранній прояв гострої легеневої недостатності. На сьому добу у тварин структура печінкової часточки була значно порушеною. Центральні вени добре візуалізувались, незначно розширювались та містили велику кількість еритроцитів. Синусоїди не візуалізувались в переважній більшості полів зору, часом виявлялись лише центролобулярно. Балкова організація гепатоцитів була порушеною по всій величині часточки. При гістологічному дослідженні тканини нирки тварин на 7-му добу експерименту у ми спостерігали, що у кірковому шарі нирки клубочки були дещо збільшеними, розширеними, судини їх повнокровними, в просвітах спостерігався серозний ексудат, окремі клубочки були зморщеними, колабованими. Судини венозного русла дещо розширювались, були повнокровними, візуалізувались дрібні периваскулярні точкові крововиливи. Висновок. Морфологічні зміни виникають вже під час реактивної фази абдомінального сепсису та вказують на стадійність синдрому поліорганної недостатностіAbdominal sepsis continues to remain the most frequent and formidable complication that complicates the course of acute surgical diseases of the abdominal cavity in 15-25 % of cases, and the mortality rate in various forms of peritonitis, depending on the form and its spread, is from 4 % to 60 %, reaching 90 % in postoperative peritonitis. The aim of the study. To study the dynamics of morphological changes of internal organs in animals with simulated acute diﬀ use peritonitis, depending on the stage of the inﬂ ammatory process of the peritoneum. Material and methods. The object of experimental research was 54 white sexually mature non-linear rats weighing 0.18-0.20 kg, kept in the vivarium of the Bukovinian State Medical University, which were divided into two groups. The main group consisted of 28 animals that were simulated with abdominal sepsis. Control group – 26 intact rats. All animals had free access to food and water. Abdominal sepsis in rats was modeled according to our proposed method, which consisted in infecting the peritoneal cavity with the contents of the hollow organs of the abdominal cavity. Animals were removed from the experiment on 1, 3, and 7 days of simulated peritonitis by decapitation under thiopental anesthesia. The results. On the ﬁ rst day of simulation of peritonitis in the animals of the main group, a histological examination of the peritoneum revealed focal purulent peritonitis with damage to the parietal peritoneum. Diﬀ use hyperemia, focal edema of the connective tissue, which is most developed in the submesothelial layers, was observed. Areas of swollen connective tissue contain a slight but diﬀ use mononuclear inﬂ ammatory inﬁ ltrate. We did not detect morphofunctional changes in the liver and kidneys of animals of the main group on the ﬁ rst day of experimental peritonitis. However, already on the third day of the study, the structure of the liver lobe was only partially preserved. The central veins were well visualized, slightly dilated, and contained a small number of erythrocytes. Changes were also found in the lung tissue of animals with peritonitis: enlarged alveoli and congestion of small vessels and hemorrhages. Hemorrhagic syndrome is not excluded as an early manifestation of acute pulmonary insu ﬃ ciency. On the seventh day, the structure of the liver lobe was signiﬁ cantly disturbed in the animals. The central veins were well visualized, slightly dilated and contained a large number of erythrocytes. Sinusoids were not visualized in the vast majority of ﬁ elds of view, sometimes they were detected only centrilobularly. The beam organization of hepatocytes was disturbed throughout the size of the lobule. During the histological examination of the kidney tissue of the animals on the 7th day of Клінічна анатомія та оперативна хірургія – Т. 22, № 4 – 2023 27 the experiment, we observed that in the cortical layer of the kidney, the glomeruli were somewhat enlarged and dilated, their vessels were ﬁ lled with blood, serous exudate was observed in the lumens, and individual glomeruli were shrunken and collapsed. The vessels of the venous bed were somewhat dilated, full of blood, and small perivascular spot hemorrhages were visualized. Conclusion. Morphological changes occur already during the reactive phase of abdominal sepsis and indicate the stages of multiple organ failure syndrome
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Черній В. І.
Назва : Інтраабдомінальна інфекція: перитоніт як абдомінальний сепсис. Принципи інтенсивної терапії
Паралельн. назви :Intraabdominal infection: peritonitis as abdominal sepsis. Principles of intensive therapy
Місце публікування : Періопераційна медицина. - 2023. - Том 6, N 1. - С. 32-40 (Шифр ПУ74/2023/6/1)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-головна: ВНУТРИБРЮШНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- INTRAABDOMINAL INFECTIONS
ПЕРИТОНИТ -- PERITONITIS
СЕПСИС -- SEPSIS
Анотація: Гострий розповсюджений перитоніт є одним з найтяжчих та найчастіших захворювань в абдомінальній хірургії. Летальність при цьому захворюванні не знижується менше 24–35 %, при розвитку септичного шоку складає 60–70 %, а в разі приєднання СПОН сягає 80–100 %. Абдомінальний сепсис (АС) у даний час визначається як підвищення оцінки за шкалою SOFA на ≥ 2 бали через внутрішньочеревну інфекцію. Якщо пацієнту потрібне застосування вазопресорів для підтримання середнього артеріального тиску ≥ 65 мм рт. ст. (незважаючи на адекватне заповнення об’єму рідини) та рівень лактату у сироватці ≥ 2 ммоль/л, клінічна ситуація визначається як септичний шок. Із способів ранньої діагностики абдомінального сепсису на сьогодні визнано моніторинг рівня прокальцитоніну та рівень С-реактивного білка, що вирішує питання верифікації бактерійної етіології сепсису, прогнозування його перебігу, тривалість проведення антибактеріальної терапії. Мікробіологічна діагностика перитоніту як основної форми АС є обов’язковою. Ефективне лікування ІАІ — раннє розпізнавання та усунення джерела, промивання черевної порожнини, виведення ексудату і міждисциплінарне лікування антибіотиками в умовах інтенсивної терапіїAcute disseminated peritonitis is one of such complex, severe and frequent diseases in abdominal surgery. The lethality of this disease does not decrease below 24–35 %, and with the development of septic shock, it is 60–70 %, and in the case of joining SPON, it reaches 80–100 %. “Abdominal sepsis” (AS) is currently defined as an increase in the SOFA score by ≥ 2 points due to an intra-abdominal infection. If the patient requires the use of vasopressors to maintain an average blood pressure of ≥ 65 mm Hg. (despite adequate fluid volume filling) and a serum lactate level ≥ 2 mmol/l, the clinical situation is defined as septic shock. Monitoring of the level of procalcitonin and the level of C-reactive protein, which solves the problems of verification of the bacterial etiology of sepsis, forecasting its course, and the duration of antibacterial therapy, are among the methods of early diagnosis of abdominal sepsis. Microbiological diagnosis of peritonitis as the main form of AS is mandatory. Effective treatment of IAI is early recognition and elimination of the source, lavage of the abdominal cavity, removal of exudate and interdisciplinary treatment with antibiotics in intensive care
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Солейко Д. С., Горбатюк О. М., Солейко Н. П.
Назва : Подвоєння тонкої кишки в ургентній дитячій хірургії
Паралельн. назви :Duplication of the small intestine in emergency pediatric surgery
Місце публікування : Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - 2023. - Т. 13, № 3. - С. 124-131 (Шифр НУ45/2023/13/3)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-головна: ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
АНОМАЛИИ ВРОЖДЕННЫЕ -- CONGENITAL ABNORMALITIES
ТОНКАЯ КИШКА -- INTESTINE, SMALL
ДИАГНОСТИКА ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНАЯ -- DIAGNOSIS, DIFFERENTIAL
ПЕРИТОНИТ -- PERITONITIS
БРЮШНАЯ ПОЛОСТЬ, БОЛИ -- ABDOMINAL PAIN
ФОТОГРАФИЧЕСКИЕ СНИМКИ -- PHOTOGRAPHS
Ключові слова (''Вільн.індекс.''): подвоєння шлунково-кишкового тракту
Анотація: Подвоєння шлунково-кишкового тракту є рідкісною вродженою хірургічною вадою розвитку. Частота аномалії складає 1:4500 новонароджених, найбільш частою локалізацією подвоєння є здухвинний відділ тонкої кишки - 33%, подвоєння порожнистої кишки складають 7-10% від загальної кількості випадків. Складність діагностики та обрання хірургічної тактики обумовлені відсутністю специфічної симптоматики, можливою безсимптомною наявністю протягом тривалого часу, клінічними проявами, які притаманні іншим захворюванням. У статті наведений приклад клінічного випадку подвоєння порожнистої кишки у пацієнта дитячого віку, ускладненого пептичною виразкою та розлитим перитонітом. Проаналізовані скарги, особливості діагностичного процесу на догоспітальному етапі, обрана хірургічна тактика та причини виникнення ускладнень. Наведені морфологічні ознаки подвоєння порожнистої кишки. Викладений клінічний приклад доводить, що причиною диспептичних явищ протягом тривалого часу та абдомінального болю незрозумілого генезу у пацієнтів дитячого віку може бути хірургічна патологія, зокрема подвоєння шлунково-кишкового тракту (ШКТ), ускладнене запаленням тонкої кишки. Тому, такі хворі потребують консультації дитячого хірурга, пошуку та виявлення можливої хірургічної патології, у тому числі - подвоєння кишки. Діагностичними методами верифікації цієї аномалії є рентгенологічний, УЗД та КТ органів черевної порожнини з контрастним посиленням (m. ast-enhanced computed tomography - CECT). Перфорація при подвоєнні ШКТ є однією із причин перитоніту, що необхідно враховувати ургентним дитячим хірургам в практичній діяльності. Своєчасне визначення наявності у пацієнта подвоєння ШКТ надає ургентному хірургу можливість оптимізації діагностичних заходів, оптимального вибору хірургічного доступу, прогнозування об'єму хірургічного втручання, уникнення можливих ускладнень та скорочення термінів і вартості лікування. Оскільки остаточним підтвердженням діагнозу подвоєння ШКТ є результати морфологічного дослідження, його здійснення є обов 'язковим Duplication of the gastrointestinal tract is a rare congenital surgical malformation. The frequency of the anomaly is 1:4500 of newborns, the most frequent localization of the duplication is the iliac region of the small intestine - 33%, duplications of the jejunum make up 7-10% of the total number of cases. The complexity of diagnosis and choice of surgical tactics is due to the absence of specific symptoms, possible asymptomatic presence for a long time, clinical manifestations characteristic of other diseases. The article presents an example of a clinical case of doubling of the jejunum in a pediatric patient complicated by peptic ulcer and diffuse peritonitis. Complaints, features of the diagnostic process at the prehospital stage, selected surgical tactics, and causes of complications were analyzed. Morphologic signs of jejunal duplication are given. The given clinical example proves that the cause of dyspeptic phenomena of long duration and abdominal pain of unknown origin in pediatric patients may be surgical pathology, in particular, doubling of the gastrointestinal tract complicated by inflammation of the small intestine. Therefore, such patients need the consultation of a pediatric surgeon, search and detection of possible surgical pathology, including doubling of the intestine. The diagnostic methods for detecting this anomaly are radiography, ultrasound, and contrast-enhanced computed tomography (CECT). Perforation in GI duplication is one of the causes of peritonitis that should be considered by emergency pediatric surgeons in their practice. Timely determination of the patient’s gastrointestinal tract duplication allows the emergency surgeon to optimize diagnostic measures, optimal choice of surgical approach, predict the volume of surgical intervention, avoid possible complications, reduce the time and cost of treatment. Since the final confirmation of the diagnosis of gastrointestinal tract duplication is the result of morphological examination, its performance is mandatory
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Дроняк М. М., Дроняк В. М.
Назва : Критерії діагностики абдомінального сепсису в пацієнтів з післяопераційним перитонітом, спричиненим неспроможністю швів шлунково-кишкового тракту [Електронний ресурс]
Паралельн. назви :Diagnostic criteria of abdominal sepsis in patients with postoperative peritonitis caused by failure of the gastrointestinal tract sutures
Місце публікування : Art of Medicine. - 2022. - N 4. - С. 48-52 (Шифр АУ50/2022/4)
Форма і об'єм ресурсу: Електрон. текст. дані
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-головна: СЕПСИС -- SEPSIS
БРЮШНАЯ ПОЛОСТЬ -- ABDOMINAL CAVITY
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS
ПЕРИТОНИТ -- PERITONITIS
АНТИГЕНЫ CD11A -- ANTIGENS, CD11A
СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL
Анотація: Мета. Вивчити зміни неспецифічної резистентності та цитокінової регуляції у хворих на післяопераційний перитоніт з абдомінальним сепсисом. Матеріали і методи. У клініці проліковано 456 хворих на післяопераційний перитоніт, які знаходились на лікуванні у відділенні хірургії комунального неприбуткового підприємства Обласна клінічна лікарня Івано- Франківської обласної ради у період з 2000 до 2021 року. Імунологічні дослідження проведені у 66-ти хворих з різною тяжкістю абдомінального сепсису. Результати. У хворих на абдомінальний сепсис з післяопераційним перитонітом, спричиненим неспроможністю швів шлунково-кишкового тракту, початковий рівень CD!. в 1,6 раза менший, ніж контрольний. На першу добу після релапаротомії рівень у крові CD11а+-клітин підвищувався в 1,8 раза. На 7 добу післяопераційного періоду цей показник відповідав контролю. Початковий рівень у крові CD16+-клітин, а також їхній вміст на першу добу післяопераційного періоду вірогідно від контрольних показників не відрізнявся. Проте на сьому добу після операції цей показник удвічі перевищував такий в осіб контрольної групи. У хворих на абдомінальний сепсис з післяопераційним перитонітом впродовж всього періоду спостереження експресія на імунокомпетентних клітинах молекул HLA-DR+ не відрізнялася від такої в осіб контрольної групи. Висновки. Таким чином, зміни неспецифічної резистентності та цитокінової регуляції, зокрема таких показників як CD11a, CD162, CD95, CD16, HLA-DR+, IL-2, IL-4, IL-6 показали їх високу діагностичну інформативність та чутливість при прогнозуванні розвитку абдомінального сепсису в пацієнтів на післяопераційний перитоніт, спричиненим неспроможністю швів шлунково-кишкового трактуThe aim is to study changes in nonspecific resistance and cytokine regulation in patients with postoperative peritonitis with abdominal sepsis. Materials and methods. In the Ivano-Frankivsk Regional Clinical Hospital of the Ivano-Frankivsk Regional Council hospital in the surgery department 456 patients were treated with postoperative peritonitis during 2000 -2021. Immunological studies were conducted in 66 patients with various degrees of severity of abdominal sepsis and its complicationsThese changes in non-specific resistance and cytokine regulation, in particular such indicators as CD11a, CD162, CD95, CD16, HLA-DR+, IL-2, IL-4, IL-6 showed their high diagnostic informativ and sensitivity in predicting the development of abdominal sepsis in patients with postoperative peritonitis caused by failure of sutures of the gastrointestinal tract
Знайти схожі

10.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Шурма А. І., Гринчук Ф. В.
Назва : Експериментальне дослідження можливості визначення оптичної густини плазми венозної крові для контролю за перебігом інтраабдомінального запального процесу [Електронний ресурс]
Паралельн. назви :Experimental study of the possibility of determining the optical density of plasma of venous blood to monitor the course of the intra -abdominal inflammatory process
Місце публікування : Art of Medicine. - 2022. - N 4. - С. 149-153 (Шифр АУ50/2022/4)
Форма і об'єм ресурсу: Електрон. текст. дані
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-головна: БОЛЕЗНЬ, МОДЕЛИ НА ЖИВОТНЫХ -- DISEASE MODELS, ANIMAL
БРЮШНАЯ ПОЛОСТЬ -- ABDOMINAL CAVITY
ПЕРИТОНИТ -- PERITONITIS
ЛАПАРОТОМИЯ -- LAPAROTOMY
ФОТОГРАФИЧЕСКИЕ СНИМКИ -- PHOTOGRAPHS
Анотація: Раннє діагностування післяопераційних запальних інтраабдомінальних ускладнень є актуальним питанням, що зумовлено відсутністю достатньо інформативних методів. Метою дослідження була оцінка можливості визначення оптичної густини плазми венозної крові (ОГПВК) на довжині хвилі λ = 310 нм для оцінювання активності інтраабдомінального запального процесу після операції в експерименті. Матеріали і методи. 50 білих нелінійних щурів з моделями гострого перитоніту. Через 12 год. після ініціації перитоніту виконували лапаротомію, промивання очеревинної порожнини розчином декаметоксину. Через 6, 12, 24 і 48 год. виконували релапаротомію, забирали парієтальну очеревину для гістологічного дослідження і кров з шийної вени. Для дослідження ОГПВК використали спектрофотометр Agilent Cary 100/300 Series UV- Vis. Результати. На тлі регресу запалення через 6 год. після промивання очеревинної порожнини статистично істотно знизилися показники ОГПВК. Через 12 год. на тлі деякого зростання морфологічних ознак запалення показники ОГПВК незначно зросли. Через 24 год. на тлі ознак помірного зниження активності запального процесу показники ОГПВК дещо знизилися. Через 48 год. на тлі суттєвого регресу ознак запалення та появи ознак регенераційних процесів показники ОГПВК статистично істотно зменшилися, майже до меж нормальних значень. Висновки. 1. За експериментальними даними, у щурів з моделями гострого перитоніту після промивання очеревинної порожнини на тлі регресу запалення очеревини статистично істотно знижуються показники ОГПВК на довжині хвилі λ = 310 нм. 2. У разі активації запального процесу показники ОГПВК зростають. 3. Отримані дані свідчать про перспективність клінічного застосування такого показника для оцінювання активності запального процесу і перспективність відповідних клінічних дослідженьEarly diagnosis of postoperative inflammatory intra-abdominal complications is an urgent issue due to the lack of sufficiently informative methods. Our previous studies revealed that measurement of venous blood plasma optical density parameters (ODVBP) at a wavelength of l = 310 nm is an informative criterion for the presence of inflammatory and destructive pathology of abdominal organs. Therefore, it would be logical to assume that such an indicator can be used to assess the activity of the intra-abdominal inflammatory process after surgery
Знайти схожі

11.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Шепетько Є. М., Єфремов В. В., Полтавець Г. В., Ушко В. В.
Назва : Клінічний випадок хірургічного лікування дивертикульозу тонкої кишки з прикритою перфорацією дивертикула, утворенням абсцесів та дифузним гнійним перитонітом
Місце публікування : Шпит. хірургія. - Тернопіль, 2022. - N 1. - С. 86-90 (Шифр ШУ1/2022/1)
MeSH-головна: ТОНКАЯ КИШКА -- INTESTINE, SMALL
ДИВЕРТИКУЛ -- DIVERTICULUM
ПЕРИТОНИТ -- PERITONITIS
Анотація: Описано клінічний випадок діагностики та успішного лікування пацієнта з дивертикульозом тонкої кишки, що ускладнився прикритою перфорацією дивертикула тонкої кишки з утворенням абсцесів та дифузним гнійним перитонітом. Для вериікації діагнозу у випадках клінічної картини перитоніту нез’ясованого генезу доцільно використовувати ургентне КТ органів черевної порожнини з контрастуванням. Операційні втручання при перфорації дивертикула, що ускладнився абсцесами та дифузним гнійним перитонітом, в умовах вираженого спайкового процесу в черевній порожнині необхідно проводити лапаротомно. При вимушеній обширній резекції тонкої кишки в умовах гнійного перитоніту застосування інтубації тонкої кишки є виправданим.Описан клинический случай диагностики и успешного лечения пациента с дивертикулезом тонкой кишки, который усложнился прикрытой перфорацией дивертикула тонкой кишки с образованием абсцессов и диффузным гнойным перитонитом. Для верификации диагноза в случаях клинической картины перитонита невыясненного генеза целесообразно использовать ургентное КТ органов брюшной полости с контрастированием. Операционные вмешательства при перфорации дивертикула, который усложнился абсцессами и диффузным гнойным перитонитом, в условиях выраженного спайкового процесса в брюшной полости необходимо проводить лапаротомно. При вынужденной обширной резекции тонкой кишки в условиях гнойного перитонита применение интубации тонкой кишки есть оправданным.
Знайти схожі

12.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Хіміч С. Д., Муравйов Ф. Т.
Назва : Досвід лікування хворих з ускладненими формами жовчно-кам’яної хвороби на тлі цирозу печінки
Паралельн. назви :Experience of treating patients with complicated forms of gallstone disease on the background of liver cirrhosis
Місце публікування : Вісник Вінницького нац. мед. ун-ту. - 2022. - Т. 26, № 3. - С. 429-432 (Шифр ВУ80/2022/26/3)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-головна: ЦИРРОЗЫ ПЕЧЕНИ -- LIVER CIRRHOSIS
ХОЛЕЦИСТЭКТОМИЯ ЛАПАРОСКОПИЧЕСКАЯ -- CHOLECYSTECTOMY, LAPAROSCOPIC
ЖЕЛЧНОКАМЕННАЯ БОЛЕЗНЬ -- CHOLELITHIASIS
ПЕРИТОНИТ -- PERITONITIS
ХОЛЕСТАЗ ВНУТРИПЕЧЕНОЧНЫЙ -- CHOLESTASIS, INTRAHEPATIC
Анотація: За останні роки відмічається подальше удосконалення методів малоінвазивних оперативних втручань. Хірургічне лікування ускладнених форм жовчно-кам’яної хвороби (ЖКХ) в усьому світі стало досить стандартизованим. Однак, супутній цироз печінки залишається найскладнішим коморбідним станом. Метою даного дослідження є визначення оптимального алгоритму при лікуванні хворих такої категорії пацієнтів. Нами було проаналізовано результати хірургічного лікування 79 пацієнтів з ускладненими формами ЖКХ та супутнім цирозом печінки. Усі пацієнти були умовно поділені на 2 групи: контрольна група пацієнтів, яких лікували за стандартною програмою – 38 пацієнтів та основна група пацієнтів, в лікуванні котрих була застосована удосконалена діагностично-лікувальна програма – 41 пацієнт. Пацієнтам ретроспективної групи проводили стандартну діагностично-лікувальну програму згідно рекомендацій діагностики та лікування пацієнтів з ускладненими формами ЖКХ з корекцією гепато-ренальної недостатності. Починаючи з 2016 року було запроваджено оновлений діагностично-лікувальний алгоритм у пацієнтів з ускладненими формами ЖКХ на тлі цирозу печінки. До усіх пацієнтів застосовували виважений підхід в аналізі проявів цирозу печінки, що проявлялось у запровадженні принципів контрольованої антибактеріальної терапії згідно рівня С-реактивного протеїну; диференційованого проведення тромбопрофілактики: за стандартною схемою та у ранній післяопераційній тромбопрофілактиці, виходячи з ризиків геморагічних ускладнень. Оцінювання результатів дослідження проводили непараметричним методом шляхом визначення статистичного критерію хі-квадрат та порівняльного аналізу результатів. За даними порівняльного аналізу результатів лікування пацієнтів обох груп встановлено, що післяопераційні ускладнення виникали як у пацієнтів основної групи, так і в пацієнтів групи порівняння. Однак, частота виникнення ускладнень у групах досліджуваних хворих має суттєву різницю. В основній групі ускладнення становили 14,6% проти 34,2% у групі порівняння при р≤0,05 (χ2=4,14), що свідчить про те, що удосконалена діагностично-лікувальна програма дозволила значно зменшити післяопераційні ускладнення та поліпшити результат лікування пацієнтів з ускладненими формами ЖКХIn recent years, further improvement of minimally invasive surgical interventions has been noted. Surgical treatment of complicated gallstone disease has become quite standardized all over the world. However, accompanying cirrhosis of the liver remains the most severe comorbid condition. The purpose of this study is to determine the optimal treatment strategy of this category of patients. We analyzed the results of surgical treatment of 79 patients with complicated forms of gallstone disease and concomitant liver cirrhosis. All patients were conditionally divided into 2 groups: a control group of patients who were treated according to the standard program – 38 patients and the main group of patients who were treated using an improved diagnostic and treatment program – 41 patients. The patients of the retrospective group underwent a standard diagnostic and treatment program according to the recommendations for diagnosis and treatment of patients with complicated forms of gastrointestinal tract with correction of hepatorenal insufficiency. Since 2016, an updated diagnostic and treatment algorithm has been introduced in patients with complicated forms of gastrointestinal tract against the background of liver cirrhosis. All patients underwent a balanced approach in the analysis of manifestations of liver cirrhosis, which manifested itself in the introduction of the principles of controlled antibacterial therapy according to the level of C-reactive protein; differentiated implementation of thromboprophylaxis: according to the standard scheme and early postoperative thromboprophylaxis based on the risks of hemorrhagic complications. The results of this research were statistically analyzed using chi-square test and statistical comparison of both groups. According to the results of a comparative analysis of the results of the treatment of patients in both groups was performed, it was established that postoperative complications occurred both in patients of the main group and in the comparison group. However, the frequency of occurrence of complications in the groups of studied patients has a significant difference. In the main group, complications were 14.6% versus 34.2% (in the comparison group) at p≤0.05 (χ2=4.14), which indicates that the improved diagnostic and treatment program made it possible to significantly reduce postoperative complications, and the outcome of treatment of patients with complicated forms of gallstone disease
Знайти схожі

13.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Шурма А. І., Гринчук Ф. В.
Назва : Експериментальне дослідження інтраочеревинної інстиляції рекомбінантного людського гранулоцитарного колонієстимулювального фактору для лікування гострого перитоніту
Паралельн. назви :Experimental study of intra-peritoneal instilation of recombinant human granulocyte colony-stimulating factor for the treatment of acute peritonitis
Місце публікування : Буковинський медичний вісник. - 2022. - Т. 26, № 4. - С. 49-54 (Шифр БУ5/2022/26/4)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-головна: БОЛЕЗНЬ, МОДЕЛИ НА ЖИВОТНЫХ -- DISEASE MODELS, ANIMAL
ПЕРИТОНИТ -- PERITONITIS
ГРАНУЛОЦИТ-МАКРОФАГОВ КОЛОНИЕСТИМУЛИРУЮЩИЙ ФАКТОР -- GRANULOCYTE-MACROPHAGE COLONY-STIMULATING FACTOR
АБСОРБЦИЯ -- ABSORPTION
БРЮШНАЯ ПОЛОСТЬ -- ABDOMINAL CAVITY
ФОТОГРАФИЧЕСКИЕ СНИМКИ -- PHOTOGRAPHS
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Анотація: В експерименті дослідити можливість інтраочеревинного застосування рекомбінантного людського гранулоцитарного колонієстимулювального фактору (Г-КСФ) для лікування гострого перитоніту. Матеріал і методи. Матеріалом дослідження стали 60 білих нелінійних щурів. ГП моделювали інтраочеревинною пункцією 20% суміші автокалу. Через 12 год виконували лапаротомію і санацію очеревинної порожнини. У 30 тварин (контроль) використали розчин декаметоксину. У досліді після санації в очеревинну порожнину уводили розчин Г-КСФ на NaCl у дозі 0,1 млн ОД на 100 г маси. Через 6, 12, 24 і 48 год виконували релапаротомію і забирали парієтальну очеревину для дослідження. На цифрових копіях гістологічних препаратів підраховували кількість клітин. Результати. Через 6 год: у контролі кількість поліморфноядерних лейкоцитів (ПЯЛ) – 2,7±0,39, у досліді – 3,9±0,38 (р0,05); у контролі кількість лімфоцитів (ЛЦ) – 0,2±0,13, у досліді – 0,7±0,33 (р0,05). Через 12 год: у контролі кількість ПЯЛ – 3,1±0,62, у досліді – 4,6±0,45 (р0,05); у контролі кількість ЛЦ – 0-1 у полі зору, у досліді – 1,8±0,33; у досліді кількість фібробластів (ФБ) – 0,9±0,27. Через 24 год: у контролі кількість ПЯЛ – 3,3±0,39, у досліді – 1,3±0,33; у контролі кількість ЛЦ – 1,8±0,41, у досліді – 2,3±0,33; у контролі кількість ФБ – 0,4±0,16, у досліді – 1,6±0,31 (р0,01); у контролі кількість макрофагів (МФ) – 0,4±0,16, у досліді – 0,7±0,21; у досліді кількість плазмоцитів (ПЦ) – 1,1±0,28. Через 48 год: у контролі кількість ПЯЛ – 2,1±0,27, у досліді – 1,4±0,31 (р0,05); у контролі кількість ЛЦ – 2,2±0,29, у досліді – 3,3±0,37 (р0,05); у контролі кількість ФБ – 1,9±0,34, у досліді – 2,9±0,23 (р0,05); у контролі кількість макрофагів (МФ) – 2,0±0,36, у досліді – 3,4±0,22 (р0,01); у контролі кількість ПЦ – 0,9±0,28, у досліді – 3,1±0,27 (р0,01). Висновки. У тварин з моделями ГП після проведення санації очеревинної порожнини розчином декаметоксину спостерігаються ознаки затримки місцевої відповіді імунокомпетентних клітин на 12-24 год, процесів регенерації на 24-48 год і сповільнення регресу запального процесу в очеревині. У тварин, яким після санації використали внутрішньоочеревинну інстиляцію Г-КСФ, спостерігаються ознаки раннього активування місцевої реакції імунних клітин та процесів регенерації, разом із прискоренням регресу запалення. Результати експериментів вказують, що внутрішньоочеревинну інстиляцію Г-КСФ можна використати за клінічних умов для лікування хворих на гострий перитонитIn the experiment, the possibility of intraperitoneal application of recombinant human granulocyte colony-stimulating factor (G-CSF) for the treatment of acute peritonitis (AP) was investigated. Materials and methods. 60 non-linear white rats. AP was modeled by intra-abdominal puncture of 20% autofecal mixture. After 12 hours, a laparotomy and sanitation of the peritoneal cavity were performed. In 30 animals (control), a solution of decamethoxine was used. In the experiment, after sanitation, a solution of G-CSF on NaCl was injected into the peritoneal cavity at a dose of 0.1 million units per 100 g of mass. After 6, 12, 24 and 48 hours, a relaparotomy was performed and the parietal peritoneum was taken for examination. The number of cells was counted on digital copies of histological preparations. The results. After 6 hours: in the control, the number of polymorphonuclear leukocytes (PLL) - 2.7±0.39, in the experiment - 3.9±0.38 (р0.05); in the control, the number of lymphocytes (LC) - 0.2±0.13, in the experiment - 0.7±0.33 (р0.05). After 12 hours: in the control, the number of PLL - 3.1±0.62, in the experiment - 4.6±0.45 (р0.05); in the control, the number of LC - 0-1 in the field of vision, in the experiment - 1.8±0.33; in the experiment, the number of fibroblasts (FB) was 0.9±0.27. After 24 hours: in the control, the number of PLL - 3.3±0.39, in the experiment - 1.3±0.33; in the control, the number of LC - 1.8±0.41, in the experiment - 2.3±0.33; in the control, the number of FB - 0.4±0.16, in the experiment - 1.6±0.31 (р0.01); in the control, the number of macrophages (MF) - 0.4±0.16, in the experiment - 0.7±0.21; in the experiment, the number of plasma cells (PC) was 1.1±0.28. After 48 hours: in the control, the number of PLL - 2.1±0.27, in the experiment - 1.4±0.31 (р0.05); in the control, the number of LC - 2.2±0.29, in the experiment - 3.3±0.37 (р0.05); in the control, the number of FB - 1.9±0.34, in the experiment - 2.9±0.23 (р0.05); in the control, the number of macrophages (MF) – 2.0±0.36, in the experiment – 3.4±0.22 (р0.01); in the control, the number of PCs was 0.9±0.28, in the experiment - 3.1±0.27 (р0.01). Conclusions. In animals with AP models, signs of a delay in the local response of immunocompetent cells for 12-24 hours, regeneration processes for 24-48 hours, and slowing down of the regression of the inflammatory process in the peritoneum are observed after the peritoneal cavity is cleaned with a decamethoxine solution. In animals that received intraperitoneal instillation of G-CSF after rehabilitation, signs of early activation of the local reaction of immune cells and regeneration processes are observed, along with the acceleration of the regression of inflammation. The results of the experiments indicate that intraperitoneal instillation of G-CSF can be used under clinical conditions for the treatment of patients with AP
Знайти схожі

14.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Агоn C., Шаріпова В., Кашибадзе К., Тевдорадзе В., Колосович І., Пеєв С., Лігоненко А., Кожокару В., Белий А.
Назва : Перші дані про результати міжнародного багатоцентрового клінічного дослідження RheoSTAT-CP0691 щодо ефективності та безпеки інфузійного розчину Реосорбілакт® у комплексній терапії гнійного перитоніту
Паралельн. назви :The first data on international multicenter clinical study RheoSTAT-CP0691 on the efficacy and safety of Rheosorbilact® infusion in therapy of purulent peritonitis
Місце публікування : Періопераційна медицина. - 2022. - Том 5, N 1. - С. 34-46 (Шифр ПУ74/2022/5/1)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-головна: РЕГИДРАТАЦИОННАЯ ТЕРАПИЯ -- FLUID THERAPY
ПЕРИТОНИТ -- PERITONITIS
Анотація: Генералізовані форми перитоніту є основним фактором, який призводить до смерті, що не спричинена травмами, в усіх випадках надання невідкладної допомоги, та другою провідною причиною розвитку сепсису у тяжкохворих пацієнтів. Метою цього дослідження було оцінити ефективність і безпеку багатокомпонентного інфузійного розчину Реосорбілакт у терапії пацієнтів з діагнозом гнійного перитоніту. У міжнародному багатоцентровому рандомізованому дослідженні взяв участь 181 пацієнт віком від 18 до 60 років із діагнозом “гнійний перитоніт”. Пацієнти отримували терапію препаратом Реосорбілакт у дозуванні відповідно до інструкції застосування. Первинним показником ефективності терапії розглядалася зміна оцінки за шкалою SOFA на 3-й день терапії. Як вторинні показники розглядалися зміни оцінки за шкалами APACHE II, SAPS II, MODS і MPI, а також зміна маркерів ендогенної інтоксикації на 3-й день терапії. Безпека препарату оцінювалася за допомогою аналізу небажаних явищ (НЯ) та життєво важливих показників через 3 дні терапії. На 3-й день лікування інфузійним розчином Реосорбілакт було зафіксовано статистично значущі зміни оцінки за шкалами SOFA (на 1,80 ± 0,91 бала), MODS (на 1,45 ± 0,76 бала) та MPI (на 1,84 ± 5,03 бала). Крім того, було виявлено статистично значуще покращення маркерів ендогенної інтоксикації (концентрації креатиніну, білірубіну, кількість лейкоцитів, рівень С-реактивного білка, співвідношення нейтрофілів і лімфоцитів) на 3-й день лікування. Більшість НЯ (98,99 %) були легкими. Жодне з НЯ не було пов’язане з досліджуваним препаратом і не призвело до вибування пацієнта з дослідження. Згідно з отриманими результатами, Реосорбілакт є ефективним і безпечним препаратом для лікування пацієнтів з гнійним перитонітом. Дослідження RheoSTAT-CP0691 обґрунтовує доцільність включення препарату Реосорбілакт® у рутинні алгоритми лікування пацієнтів з гнійним перитонітомGeneralized forms of peritonitis are a major factor leading to non-traumatic mortality in all cases of emergency care and the second leading cause of sepsis in critically ill patients. Objective of this study was to evaluate the efficacy and safety of multicomponent infusion solution Reosorbilact in the treatment of patients diagnosed with purulent peritonitis. An international multicenter randomized study included 181 patients aged from 18 to 60 years with a diagnosis of purulent peritonitis. Patients received therapy with Reosorbilact according to the prescribing information for use. The primary endpoint of the effectiveness was change in SOFA scale on day 3 of therapy. Changes in APACHE II, SAPS II, MODS, and MPI scores as well as changes in endogenous intoxication markers on day 3 of therapy were considered as secondary endpoints. Safety was assessed by analysis of adverse events (AE) and vital signs after 3 days of therapy. On day 3 of treatment with Reosorbilact statistically significant changes were observed in SOFA (1.80 ± 0.91 points), MODS (1.45 ± 0.76 points) and MPI (1.84 ± 5.03 points) scales. There was a statistically significant improvement in markers of endogenous intoxication (creatinine, bilirubin, white blood cell count, C-reactive protein, neutrophil to lymphocyte ratio) on day 3 of treatment. The majority of AE (98.99 %) were mild. No AE were associated with the study preparation and did not result in the patient’s withdrawal from the study. According to the results of RheoSTAT-CP0691, Rheosorbilact is an effective and safe drug for the treatment of patients with purulent peritonitis. It is advisable to include Rheosorbilact in routine treatment algorithms for patients with purulent peritonitis
Знайти схожі

15.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Murathan, Erkent, Emre, Karakaya, Tevfik, Avci, Zeynep, Ilayuda Bagci, Aydincan, Akdur
Назва : Analysis of risk factors of postoperative mortality in peritoneal dialysis patients with developed peritonitis
Місце публікування : Український журнал нефрології та діалізу. - К., 2022. - N 1. - С. 51-57 (Шифр УУ39/2022/1)
MeSH-головна: ПЕРИТОНИТ -- PERITONITIS
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННОЕ ВЕДЕНИЕ БОЛЬНОГО -- POSTOPERATIVE CARE
ДИАЛИЗ ПЕРИТОНЕАЛЬНЫЙ -- PERITONEAL DIALYSIS
Анотація: Peritoneal dialysis (PD)-associated peritonitis can lead to dysfunction in PD delivery as a result of thickening of the peritoneal membrane, usually due to recurrent peritonitis, and result in peritonitis with ileus or intestinal perforation. This study sought to investigate the risk factors that lead to mortality in patients receiving PD who underwent surgery for peritonitisПеритоніт, асоційований з перитонеальним діалізом (ПД) може призвести до втрати техніки методу в результаті потовщення перитонеальної мембрани та перитоніту з клубовою непрохідністю або перфорацією кишківника. Це дослідження спрямоване на вивчення факторів ризику смертності ПД пацієнтів, які перенесли хірургічне втручання з приводу перитоніту
Знайти схожі

16.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Савицький І. В., Циповяз С. В., Защук Р. Г., Ленік Р. Г., Знамеровсъкий С. Г.
Назва : Дослідження динаміки ендотеліну-1 в патогенезі експериментального перитоніту та під впливом різних способів корекції
Паралельн. назви :Study of endothelin-1 dynamics in the pathogenesis of experimental peritonitis and under the influence of different methods of correction
Місце публікування : Періопераційна медицина. - 2022. - Том 5, N 1. - С. 49-53 (Шифр ПУ74/2022/5/1)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-головна: ЭНДОТЕЛИН-1 -- ENDOTHELIN-1
ПЕРИТОНИТ -- PERITONITIS
МОДЕЛИ НА ЖИВОТНЫХ -- MODELS, ANIMAL
Анотація: На даний час одним з найважчих ускладнень гострих запальних захворювань органів черевної порожнини є перитонітВраховуючи вплив ендогенної інтоксикації на підвищення маркера вазоконстрикції, можна стверджувати, що одним із першочергових факторів нормалізації рівня ендотеліну-1 є вибір ефективного способу санації черевної порожнини, що обґрунтовує вибір розчину декаметоксину (10 мг/50 мл розчину), в умовах нашого дослідженняCurrently, one of the most serious complications of acute inflammatory diseases of the abdominal cavity is peritonitis. Objective: to study the development of endothelial dysfunction in experimental peritonitis and compare its correction with a solution of decamethoxine, aminoguadine and L-arginineGiven the influence of endogenous intoxication on the increase of the marker of vasoconstriction, rehabilitation of the abdominal cavity, the choice of decamethoxine solution (10 mg/50 ml of solution) in the conditions of our study is justified
Знайти схожі

17.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Дужий І. Д., Суходуб Л. Ф., Бєлай В. С., Литвиненко О. М., Юрченко А. В.
Назва : Можливості клінічного застосування нанокристалічного гідроксиапатиту при лікуванні гнійно-запальних захворювань
Місце публікування : Клінічна хірургія. - Київ, 2021. - Том 88, N 5/6. - С. 75-80 (Шифр КУ5/2021/88/5/6)
Примітки : Бібліогр. наприкінці ст.
MeSH-головна: ПЕРИТОНИТ -- PERITONITIS
ДРЕНАЖ -- DRAINAGE
НАНОЧАСТИЦЫ -- NANOPARTICLES
ГИДРОКСИАПАТИТЫ -- HYDROXYAPATITES
БОЛЕЗНЬ, МОДЕЛИ НА ЖИВОТНЫХ -- DISEASE MODELS, ANIMAL
ЖИВОТНЫЕ -- ANIMALS
Анотація: Експериментально підтверджена можливість застосування сорбційно-аспіраційної дренажної системи на базі гідроксиапатиту й оксиду цинку при лікуванні гострого перитоніту
Знайти схожі

18.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Verveha B. M.
Назва : Morphological features of the large intestine in experimental acute generalized peritonitis against the background of streptozotocin-induced diabetes
Місце публікування : Шпит. хірургія. - Тернопіль, 2021. - N 2. - С. 41-45 (Шифр ШУ1/2021/2)
MeSH-головна: ПЕРИТОНИТ -- PERITONITIS
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS
ТОЛСТАЯ КИШКА -- INTESTINE, LARGE
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
Анотація: Мета роботи: дослідити морфологічні особливості товстої кишки в динаміці розвитку експериментального гострого поширеного перитоніту на тлі стрептозотоциніндукованого цукрового діабету. В експерименті використано 48 білих щурівсамців. Цукровий діабет у дослідних тварин моделювали шляхом одноразового інтраперитонеального введення стрептозотоцину (Sigma) з розрахунку 60 мг/кг, гострий поширений перитоніт – введенням 0,5 мл 10 % профільтрованої калової суспензії в черевну порожнину. Проводили морфологічне дослідження товстої кишки у тварин, виведених із експерименту на першу, третю та сьому доби розвитку гострого запалення очеревини на фоні супутнього цукрового діабету. При морфологічному дослідженні товстої кишки тварин на першу добу експериментального гострого поширеного перитоніту за умов супутнього стрептозотоциніндукованого цукрового діабету виявлено збільшення величини крипт за рахунок набряку строми й лімфогістіоцитарної інфільтрації, незначний периваскулярний набряк у підслизовому шарі. На третю добу верифіковано потовщення слизової оболонки товстої кишки, різке збільшення глибини крипт, нерівномірне кровонаповнення судин у підслизовому шарі із переважанням периваскулярного набряку. На сьому добу візуалізували зменшення товщини слизової оболонки за рахунок розширення крипт. Частина епітеліоцитів перебувала у фазі підвищеної секреторної активності, інша частина була дистрофічно змінена, що стимулювало посилення лімфо та гістіоцитарної інфільтрації. Дані зміни супроводжувались активацією реактивних процесів та гіперплазією лімфоїдних фолікулів вже на першу добу розвитку перитоніту на фоні стрептозотоциніндукованого цукрового діабету, а по мірі наростання важкості запалення – гіпоплазією зі сторони лімфоїдної тканини та зниженням місцевої реактивності (третя та сьома доби розвитку гострого запалення очеревини в умовах поєднаної патології).Цель работы: изучить морфологические особенности толстой кишки в динамике развития экспериментального острого распространенного перитонита на фоне стрептозотоцининдуцированного сахарного диабета. В эксперименте использовано 48 белых самцов крыс. Сахарный диабет у экспериментальных животных моделировали путем однократной интраперитонеальной инъекции стрептозотоцина (Sigma) в дозе 60 мг/кг, острый распространенный перитонит – введением 0,5 мл 10 % профильтрованной каловой суспензии в брюшную полость. Проводили морфологическое исследование толстой кишки у животных, выведенных из эксперимента на первые, третьи и седьмые сутки развития острого распространенного перитонита при сопутствующем сахарном диабете. При морфологическом исследовании толстой кишки животных на первые сутки экспериментального острого распространенного перитонита на фоне сопутствующего стрептозотоцининдуцированого сахарного диабета были выявлены увеличение величины крипт за счет отека стромы и лимфогистиоцитарной инфильтрации, не-значительный периваскулярный отек в подслизистом слое. На третьи сутки верифицировано утолщение слизистой оболочки толстой кишки, резкое увеличение глубины крипт, неравномерное кровенаполнение сосудов в подслизистом слое с преобладанием периваскулярного отека. На седьмые сутки толщина слизистой оболочки была несколько уменьшена за счет расширения крипт. Часть эпителиоцитов находилась в фазе повышенной секреторной активности, другая часть была дистрофически изменена, что стимулировало усиление лимфо и гистиоцитарной инфильтрации. Данные изменения сопровождались активацией реактивных процессов и гиперплазией лимфоидных фолликулов на первые сутки развития перитонита на фоне стрептозотоцининдуцированого сахарного диабета, а по мере наростания тяжести воспаления – гипоплазией со стороны лимфоидной ткани и снижением местной реактивности (третьи и седьмые сутки экспериментального моделирования острого воспаления брюшины в условиях сочетанной патологии).The aim of the work: to study the morphological features of the colon in the dynamics of the development of experimental acute peritonitis on the background of streptozotocininduced diabetes mellitus. The experiment used 48 white male rats. Diabetes mellitus in experimental animals was simulated by a single intraperitoneal injection of streptozotocin (Sigma) at a rate of 60 mg/kg, acute disseminated peritonitis – the introduction of 0.5 ml of 10 % filtered fecal suspension into the abdominal cavity. A morphological study of the colon in animals removed from the experiment on the first, third and seventh days of acute peritonitis on the background of concomitant diabetes mellitus was performed. Morphological examination of the colon of animals on the first day of experimental acute peritonitis in condi-tions of concomitant streptozotocininduced diabetes mellitus revealed an increase in the size of the crypts due to stroma edema and lymphohistiocytic infiltration, slight perivascular edema in the subclavian edema. On the third day, thickening of the mucous membrane of the colon, a sharp increase in the depth of the crypts, uneven blood supply to the vessels in the submucosal layer with a predominance of perivascular edema were verified. On the seventh day, a decrease in the thickness of the mucous membrane due to the expansion of the crypts was visualized. Part of the epitheliocytes was in a phase of increased secretory activity, the other part was dystrophically altered, which stimulated increased lymphocytic and histiocytic infiltration.These changes were accompanied by activation of reactive processes and hyperplasia of lymphoid follicles on the first day of peritonitis on the background of streptozotocininduced diabetes mellitus, and as the severity of purulent inflammation – hypoplasia of the lym-phoid tissue and a decrease in local reactivity(the third and seventh days of the development of acute peritoneal burning in conditions of combined pathology).
Знайти схожі

19.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Вервега Б. М.
Назва : Імунний статус і динаміка показників cиндрому ендогенної інтоксикації при експериментальному гострому поширеному перитоніті на тлі трептозотоциніндукованого цукрового діабету
Паралельн. назви :Immune status and dynamics of indicators of the syndrome of endogenous intoxication in experimental acute generalized peritonitis against the background of streptosotocin-induced diabetes mellitus
Місце публікування : Медична та клінічна хімія. - Тернопіль, 2021. - Том 23, N 2. - С. 15-21 (Шифр МУ92/2021/23/2)
MeSH-головна: ПЕРИТОНИТ -- PERITONITIS
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS
ОТРАВЛЕНИЕ -- POISONING
ИММУННАЯ СИСТЕМА -- IMMUNE SYSTEM
Анотація: Вивчення патогенетичних особливостей гострого поширеного перитоніту на тлі гіперглікемії є актуальним питанням, що зумовлено тяжкістю перебігу гострого запалення очеревини, його атиповою клінічною картиною та високими показниками летальності при цій поєднаній патологіїУ тварин із гострим поширеним перитонітом на тлі стрептозотоциніндукованого цукрового діабету прогресують процеси ендогенної інтоксикації, що проявляється збільшенням у сироватці крові концентрації МСМ₂₅₄ та МСМ₂₈₀ і величини ЕІІ в динаміці розвитку поєднаної патології. Низькі показники клітинної імунної відповіді на тлі високих значень пептидів із середньою молекулярною масою підтверджують тяжкість перебігу гострого запалення очеревини за умов гіперглікеміїThe study of pathogenetic features of acute generalized peritonitis against the background of hyperglycemia is an actual issue due to the severity of acute peritonitis, its atypical clinical picture and high mortality in this combined pathology
Знайти схожі

20.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Бенца Т. М.
Назва : Фармакотерапія цирозу печінки та його ускладнень
Місце публікування : Ліки України. - 2021. - № 2. - С. 23-27 (Шифр ЛУ4/2021/2)
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: ЦИРРОЗЫ ПЕЧЕНИ -- LIVER CIRRHOSIS
АСЦИТ -- ASCITES
ГЕПАТОРЕНАЛЬНЫЙ СИНДРОМ -- HEPATORENAL SYNDROME
ПЕРИТОНИТ -- PERITONITIS
БАКТЕРИАЛЬНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- BACTERIAL INFECTIONS
ДИУРЕТИКИ -- DIURETICS
Анотація: У статті представлені відомості про фармакотерапію цирозу печінки (ЦП) та його ускладнень, таких як кровотеча з варикозно розширених вен, асцит, підвищений ризик бактеріальної інфекції, спонтанний бактеріальний перитоніт, печінкова енцефалопатія, гепаторенальний синдром. ЦП є серйозною проблемою охорони здоров’я і пов’язаний з підвищеною смертністю внаслідок розвитку ускладнень. На сьогодні ЦП є 11 за поширеністю причиною смерті у світі. Прогноз ЦП сильно варіює і залежить від кількох факторів, таких як етіологія, тяжкість захворювання печінки, наявність ускладнень і супутніх захворювань. При поширеному цирозі виживання знижується до одного або двох років
Знайти схожі

1-20 21-40 41-60 61-80 81-100 101-120

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)