Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

у знайденому

Знайдено у інших БД:

Книги (43)

Рідкісні видання (4)

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: (<.>S=Пищевод<.>)

Загальна кількість знайдених документів : 115
Показані документи з 1 по 20

1-20 21-40 41-60 61-80 81-100 101-115

Пасієшвілі, Т. М.
Вплив морфологічних змін слизової оболонки стравоходу при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі на показники антиоксидантної системи у студентів з автоімунним тиреоїдитом [Текст] = Effects of morphological changes in the esophageal mucosa in gastroesophageal reflux disease on the indicators of the antioxidant system in students with autoimmune thyroiditis / Т. М. Пасієшвілі // Сучасна гастроентерологія. - 2021. - № 1. - С. 12-16. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ЖЕЛУДОЧНО-ПИЩЕВОДНЫЙ РЕФЛЮКС -- GASTROESOPHAGEAL REFLUX (метаболизм, патофизиология)
ТИРЕОИДИТ АУТОИММУННЫЙ -- THYROIDITIS, AUTOIMMUNE (патофизиология)
ГЛУТАТИОНПЕРОКСИДАЗА -- GLUTATHIONE PEROXIDASE (диагностическое применение, метаболизм)
СЛИЗИСТАЯ ОБОЛОЧКА -- MUCOUS MEMBRANE (действие лекарственных препаратов, иммунология, метаболизм, патофизиология, секреция)
ПИЩЕВОД -- ESOPHAGUS (действие лекарственных препаратов, иммунология, метаболизм, патофизиология)
АНТИОКСИДАНТЫ -- ANTIOXIDANTS (терапевтическое применение)
СТУДЕНТЫ -- STUDENTS
Анотація: Мета — дослідити зміни окремих показників системи антиоксидантного захисту з урахуванням морфологічної форми ураження слизової оболонки стравоходу у хворих з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ), яка перебігала на тлі автоімунного тиреоїдиту (АІТ)
Поєднаний перебіг ГЕРХ і АІТ у студентів супроводжувався зниженням сумарного показника загальної антиоксидантної активності та глутатіонпероксидази і посиленням активності марганець‑супероксиддисмутази. Наявність ерозій у слизовій оболонці стравоходу більшою мірою позначалася на змінах показників загальної антиоксидантної активності та глутатіонпероксидази
Objective — to establish changes in indicators of the antioxidant defence system, taking into account the morphological form of the esophageal mucosa lesions in patients with gastroesophageal reflux disease (GERD), occurring against the background of autoimmune thyroiditis (AIT)
The combined course of gastroesophageal reflux disease and autoimmune thyroiditis in students was accompanied by a decrease in the indicators of total antioxidant activity and glutathione peroxidase and an increase in the activity of manganese superoxide dismutase. The presence of erosions in the esophageal mucosa had a greater impact on the changes in the parameters of total antioxidant activity and glutathione peroxidase
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Звягінцева, Т. Д.
Медикаментозно-індукований езофагіт: патогенетичні механізми розвитку та сучасні підходи до лікування [Текст] = Drug-induced esophagitis: pathogenetic mechanisms of development and modern approaches to the treatment / Т. Д. Звягінцева, А. І. Чернобай // Сучасна гастроентерологія. - 2021. - № 3. - С. 36-42. - Бібліогр.: в кінці ст.

Рубрики: Гиалера--прием--тер прим

MeSH-головна:
ЭЗОФАГИТ -- ESOPHAGITIS (лекарственная терапия, патофизиология, химически вызванный)
ХИМИЧЕСКИ-ИНДУЦИРОВАННЫЕ РАССТРОЙСТВА -- CHEMICALLY-INDUCED DISORDERS (диагностика, патофизиология, терапия, этиология)
ПИЩЕВОД -- ESOPHAGUS (действие лекарственных препаратов, метаболизм, повреждения)
ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ И НЕБЛАГОПРИЯТНЫЕ РЕАКЦИИ, СВЯЗАННЫЕ С ЛЕКАРСТВАМИ -- DRUG-RELATED SIDE EFFECTS AND ADVERSE REACTIONS (диагностика, метаболизм, патофизиология, терапия)
ЛЕКАРСТВЕННАЯ ТЕРАПИЯ -- DRUG THERAPY (использование)
Анотація: Захворюваність на медикаментозний езофагіт становить 3,9 випадку на 100 тис. населення на рік. До чинників розвитку медикаментозного езофагіту належать поліпрагмазія в лікуванні літніх пацієнтів і наявна у них поліморбідність, положення лежачи на спині під час та протягом 30 хв після прийому препарату, недостатня кількість води при прийомі лікарських засобів, вживання таблетованих лікарських препаратів великого розміру та/або в желатиновій капсулі, наявність супутньої патології стравоходу. Медикаментозно‑індуковані ураження стравоходу виникають як унаслідок прямої токсичної дії лікарських препаратів, так і їхнього впливу на нервову систему. Патогенез езофагіту, спричиненого препаратами, полягає у прямій подразнювальній дії та порушенні цитопротекторного бар’єра слизової оболонки стравоходу, що є особливо виражено при тривалому контакті подразників і може призвести до пошкодження епітелію стравоходу
Клінічні симптоми медикаментозного езофагіту різноманітні та неспецифічні: загруднинний біль, печія, одинофагія, дисфагія, втрата маси тіла. Золотим стандартом діагностики є ендоскопія, котра дає змогу виявити ураження стравоходу (ерозії, кровотечі, виразки), а також залишкові фрагменти лікарських засобів. Діагноз медикаментозного ураження стравоходу часто недооцінюють, тому що воно нерідко маскується гастроезофагеальною рефлюксною хворобою та її фенотипами. Наведено дані про ефективність застосування засобу «Гіалера» (комбінації гіалуронової кислоти та альгінату) при медикаментозно‑індукованому езофагіті. Засіб чинить захисну, протизапальну, протинабрякову та репаративну дію на слизову оболонку стравоходу і шлунка. Гіалуронова кислота і альгінат мають синергічний ефект, зменшують тяжкість та частоту печії, регургітацію, біль за грудниною, захищають слизову оболонку стравоходу, полегшують симптоми захворювання і поліпшують якість життя хворих. «Гіалера» — ефективний засіб для усунення симптомів рефлюкс‑езофагіту, зумовлених прийомом лікарських засобів
The incidence of drug‑induced esophagitis is 3.9 cases per 100 thousand population per year. The risk factors of its development include polypharmacy in the treatment of elderly patients and patients’ polymorbidity, supine position during and within 30 minutes after taking the drug, insufficient water intake at administration of medicinal products, intake of large tablets and/or drugs in a gelatin capsule, presence of the comorbid esophageal pathology. Drug‑induced esophageal lesions appear due to both direct toxic actions of preparations and their effects on nervous system. Pathogenesis of the drug‑induced esophagitis presents the direct irritant effect and a violation of the cytoprotective barrier of the esophageal mucosa, which is especially pronounced with prolonged contact of irritants and can lead to damage to the esophageal epithelium
Clinical symptoms of the drug‑induced esophagitis are varied and nonspecific: chest pain, heartburn, odynophagia, dysphagia, weight loss. Endoscopy is the gold standard of diagnosis, it allows revealing the esophageal lesions (erosions, bleedings, ulcers) as well as residual fragments of drugs. The diagnosis of drug‑induced esophageal lesions is often underestimated as they are often masked with gastroesophageal reflux disease and its phenotypes. The authors present data on the efficacious use of Hyalera preparation (combination of hyaluronic acid and alginate) at the drug‑induced esophagitis. The drug provides protective, anti‑inflammatory, anti‑edematous and reparative effects on the eophageal and stomach mucosa. Hyaluronic acid and alginate have a synergistic effect, reducing the severity and frequency of heartburn, regurgitation, chest pain, protecting the esophageal mucosa, relieving symptoms of the disease and improving the quality of life of patients. Hyalera proved to be an effective agent to remove symptoms of reflux‑esophagitis, caused by administration of medicinal products
Дод.точки доступу:
Чернобай, А. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Петрушенко, В. В.
Вплив L-Ornithine L-Aspartate на якість життя пацієнтів із кровотечами із варикозно розширених вен стравоходу та шлунку [Текст] = Effect of L-Ornithine L-Aspartate on the quality of life in patients with esophageal and gastric variceal bleeding / В. В. Петрушенко, Д. І. Гребенюк, О. О. Кедик // Вісник Вінницького нац. мед. ун-ту. - 2020. - Т. 24, № 2. - С. 316-320. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ЦИРРОЗЫ ПЕЧЕНИ -- LIVER CIRRHOSIS (патофизиология)
ЖЕЛУДОЧНО-КИШЕЧНОЕ КРОВОТЕЧЕНИЕ -- GASTROINTESTINAL HEMORRHAGE (осложнения, терапия)
ВАРИКОЗНОЕ РАСШИРЕНИЕ ВЕН -- VARICOSE VEINS (осложнения, патофизиология)
ПИЩЕВОД -- ESOPHAGUS (действие лекарственных препаратов, патология, ультраструктура)
ЖЕЛУДОК -- STOMACH (действие лекарственных препаратов, патология, ультраструктура)
ЛЕКАРСТВЕННАЯ ТЕРАПИЯ -- DRUG THERAPY (использование, методы, стандарты)
КАЧЕСТВО ЖИЗНИ -- QUALITY OF LIFE
Анотація: Мета дослідження – оцінити динаміку змін якості життя пацієнтів із цирозом печінки, ускладненим кровотечою із варикозно розширених вен стравоходу та шлунку при прийомі L-Ornithine L-Aspartate. У дослідження було включено 67 пацієнтів із підтвердженим діагнозом цирозу печінки, ускладненого кровотечою із варикозно розширених вен стравоходу та шлунку. Всі пацієнти випадковим чином були розподілені на дві групи – дослідну групу (34 пацієнти, стандартна терапія доповнена прийомом L-Ornithine L-Aspartate) та групу порівняння (33 пацієнти, стандартна терапія). Для оцінки ефективності проведеного лікування проводили оцінку якості життя за опитувальником Gastrointestinal Symptom Rating Scale на 1–2, 7 та 30 добу. Параметричні величини оцінювали із використанням t-критерію Ст’юдента, непараметричні величини – із використанням критерію Манна-Уїтні. Інтенсивність досліджуваних синдромів на початку дослідження в обох групах достовірно не відрізнялася, що пояснюється однорідністю контингенту пацієнтів. У пацієнтів дослідної групи мала місце тенденція до більш швидкого прогресивного зменшення інтенсивності досліджуваних показників як протягом перебування в стаціонарі, так і після виписки. Покращення якості життя після виписки пацієнтів дослідної групи із стаціонару пов’язане із продовженням курсу прийому L-Ornithine L-Aspartate у вигляді гранул. Помірне зменшення інтенсивності досліджуваних синдромів протягом перебування у стаціонарі у пацієнтів групи порівняння можна пояснити призначенням пацієнтам лише стандартної інтенсивної терапії. Після виписки пацієнтів групи порівняння із стаціонару та припинення інтенсивної терапії жодних змін у показниках якості життя не спостерігалося. Таким чином, призначення пацієнтам із цирозом печінки, ускладненим кровотечою із варикозно розширених вен стравоходу та шлунку, L-Ornithine L-Aspartate дозволяє достовірно покращити показники якості життя та зменшити інтенсивність диспептичного, больового, діарейного, констипаційного та рефлюксного синдромів. Планується оцінити віддалені результати застосування L-Ornithine L-Aspartate у даного контингента пацієнтів
The aim of the study was to evaluate the dynamics of changes in the quality of life of patients with liver cirrhosis complicated by esophageal and gastric variceal bleeding while taking L-Ornithine L-Aspartate. 67 patients with a confirmed diagnosis of liver cirrhosis complicated by esophageal and gastric variceal bleeding were included in the study. All patients were randomly divided into two groups – experimental group (34 patients, standard therapy, supplemented with L-Ornithine L-Aspartate) and comparison group (33 patients, standard therapy). To evaluate the effectiveness of the treatment, the quality of life was assessed using the Gastrointestinal Symptom Rating Scale questionnaire on days 1st–2nd, 7th and 30th. Parametric values were evaluated using Student’s t-test, non-parametric values - using the Mann-Whitney test. The intensity of the studied syndromes at the beginning of the study did not differ significantly in both groups. It is explained by the homogeneity of the patient population. In patients of the experimental group, there was a tendency to a more rapid progressive decrease in the intensity of the studied parameters both during their stay in the hospital and after discharge. The improvement in the quality of life after discharge of patients of the experimental group from the hospital is associated with the continuation of the course of taking L-Ornithine L-Aspartate in the form of granules. A moderate decrease in the intensity of the studied syndromes during hospitalization in patients of the comparison group can be explained by the appointment of only standard intensive care. After the patients of the comparison group were discharged from the hospital and the intensive care was stopped, no changes in the quality of life were observed. Thus, the administration of L-Ornithine L-Aspartate to patients with liver cirrhosis complicated by esophageal and gastric variceal bleeding can significantly improve the quality of life and reduce the intensity of dyspeptic, pain, diarrheal, constipation and reflux syndromes. It is planned to evaluate the long-term results of the use of L-Ornithine L-Aspartate in this patient population
Дод.точки доступу:
Гребенюк, Д. І.
Кедик, О. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Молекулярно-генетичні та цитологічні особливості загоєння за умов лужного опіку стравоходу та за введення меланіну / Н. М. Чорненька [та ін.] // Цитологія і генетика = Cytology and genetics. - 2020. - Т. 54, № 4. - С. 63-72

MeSH-головна:
ОЖОГИ -- BURNS (лекарственная терапия, патофизиология)
ПИЩЕВОД -- ESOPHAGUS (действие лекарственных препаратов, повреждения)
РАНЫ ЗАЖИВЛЕНИЕ -- WOUND HEALING (генетика, действие лекарственных препаратов)
МЕЛАНИНЫ -- MELANINS (терапевтическое применение)
ДЕТИ -- CHILD
Анотація: Нами було показано зниження рівня експресії гена, залученого до синтезу колагену Col2a1 у крові та тканинах стравоходу за умов лужного опіку стравоходу 2 ступеня (ЛОС 2). При введенні меланіну підвищувався рівень експресії гена Col2a1 у крові та тканинах стравоходу порівняно з показниками при ЛОС 2. У ході гістологічного дослідження нами було визначено інтенсивність депонування колагенових волокон, а також виміряно індекс стенозу стравоходу та оцінено вплив меланіну на дані процеси, а саме: менш виражене утворення колагенових волокон в ушкоджених тканинах стравоходу. Було виявлено, що при ЛОС 2 у сироватці крові та слизовій оболонці стравоходу підвищувався вміст прозапального цитокіну IЛ-6 та знижувався рівень протизапального цитокіну ІЛ-10. При застосуванні меланіну відзначалася нормалізація вмісту цитокінів порівняно з показниками при ЛОС 2, що вказує на протизапальні та антифіброзні властивості цієї речовини та свідчить про перспективність використання меланіну як речовини, що сприяє загоєнню хімічного опіку стравоходу без утворення патологічного рубця
Дод.точки доступу:
Чорненька, Н. М.
Раєцька, Я. Б.
Драницина, А. С.
Калмикова, О. О.
Берегова, Т. В.
Дзержинський, М. Е.
Савчук, О. М.
Остапченко, Л. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Кровопостачання стравоходу в ранньому періоді онтогенезу людини [Текст] / О. П. Антонюк [та ін.] // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2020. - Т. 19, № 1. - С. 72-77. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПИЩЕВОД -- ESOPHAGUS (кровоснабжение)
ОНТОГЕНЕЗ
Анотація: У статті викладені результати первинної закладки стравоходу у зародків 6,0-7,5 мм тім’яно-куприкової довжини (ТКД), формування кровоносних судин шийного, грудного та черевного відділів стравоходу. Мета дослідження: з’ясувати термін закладки та формування кровоносних судин стравоходу в ранньому періоді онтогенезу людини. Матеріал і методи. Дослідження базується на вивченні кровоносних судин стравоходу 18 ембріонів, 20 передплодів та 12 плодів методами макромікропрепарування, виготовлення топографоанатомічних зрізів у трьох взаємноперпендикулярних площинах, морфометрії. Результати. Проведена реконструкція органів та структур грудної порожнини. Досліджено кровопостачання шийного, грудного та черевного відділів стравоходу в ранньому періоді онтогенезу. Висновок. Кровопостачання стравоходу здійснюється артеріальними гілками щито-шийного, реброво-шийного стовбурів, хребтових артерій, внутрішньогрудної артерії, артеріальними гілками низхідної грудної аорти та лівою шлунковою артерією і лівою нижньою діафрагмовою артерією.
Дод.точки доступу:
Антонюк, О. П.
Вовк, Ю. М.
Марчук, О. Ф.
Марчук, Ф. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Ускладнене стороннє тіло шийного відділу стравоходу [Текст] / О. Г. Плаксивий [та ін.] // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2020. - Т. 19, № 1. - С. 113-116. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ИНОРОДНЫЕ ТЕЛА -- FOREIGN BODIES (осложнения)
ПИЩЕВОД -- ESOPHAGUS (повреждения)
Анотація: Хворий П., 42 роки, поступив в ЛОР-відділення ОКЛ на 4-день захворювання з вираженими больовими і дисфагічними явищами, гіпертермією, інспіраторною задишкою. На основі даних фаринго- і ларингоскопії, огляду і пальпації шиї, бокової рентгенографії за Земцовим і контрастної рентгенографії стравоходу виставлено діагноз: ускладнене стороннє тіло стравоходу. Хворий консультований торакальним хірургом. Вирішено видаляти стороннє тіло шляхом езофагоскопії під інтубаційним наркозом, а при неефективності провести шийну езофаготомію зліва з видаленням кістки та трахеотомію у зв’язку з реактивним набряком гортані. При езофагоскопії езофагоскопом Мезріна тубус № 2 в ділянці I-го звуження стравоходу виявлено кістку (шийний хребець курки) значних розмірів з чисельними шипами і виступами, що вклинені в бокову стінку гортаноглотки і стравоходу. Після неодноразових спроб, повертаюче стороннє тіло в різних площинах, видалити стороннє тіло через вклинення та загрозу розвитку стінки стравоходу не вдалося. Проведено лівобічну шийну езофаготомію з розрізом по передньому краю кивального м’яза. Під час операції оголено стравохід між трахеєю і шийно-грудним відділом хребта. Стінка стравоходу пропальпована, зроблено спроби ручного зміщення кістки в глотку. При цьому стороннє тіло, фіксоване щипцями і одночасним проведенням тракцій з додатковим проштовхуванням зі сторони рани, видалено разом тубусом езофагоскопа. Потреба в розтині стравоходу відпала. У подальшому проведена трахеотомія. Поставлено назогастральний зонд для зондового харчування. Післяопераційний період без ускладнень. Трахеотомічна трубка видалена через 4 дні, назогастральний зонд - через 7 днів. Внаслідок проведеного лікування хворий на 10-й день з одужанням виписаний. Клінічний випадок засвідчив, що діагностика і лікування сторонніх тіл стравоходу є складною проблемою отоларингології і для видалення останніх використовуються складні маніпуляції та оперативні втручання.
Дод.точки доступу:
Плаксивий, О. Г.
Калуцький, І. В.
Мазур, О. О.
Сорохан, М. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

    Новые возможности терапии гастроэзофагеальной рефлюксной болезни [Текст] = New possibilities for treatment of gastroesophageal reflux disease / А. Э. Дорофеев [та ін.] // Сучасна гастроентерологія. - 2019. - № 5. - С. 51-58. - Библиогр. в конце ст.

Рубрики: Домперидон--прием--тер прим

   Омепразол--прием--тер прим

   Гиалера--прием--тер прим

MeSH-головна:
ЖЕЛУДОЧНО-ПИЩЕВОДНЫЙ РЕФЛЮКС -- GASTROESOPHAGEAL REFLUX (терапия)
ИЗЖОГА -- HEARTBURN (лекарственная терапия, осложнения)
ЭЗОФАГИТ -- ESOPHAGITIS (лекарственная терапия, осложнения)
РАНДОМИЗИРОВАННОЕ КОНТРОЛИРУЕМОЕ КЛИНИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ -- RANDOMIZED CONTROLLED TRIAL
ПИЩЕВОД -- ESOPHAGUS (действие лекарственных препаратов, метаболизм)
ЭПИТЕЛИАЛЬНЫЕ КЛЕТКИ -- EPITHELIAL CELLS (действие лекарственных препаратов, метаболизм, секреция)
ПРОТОННЫХ НАСОСОВ ИНГИБИТОРЫ -- PROTON PUMP INHIBITORS (метаболизм, прием и дозировка, терапевтическое применение)
ПРОБИОТИКИ -- PROBIOTICS (прием и дозировка, терапевтическое применение)
Анотація: Цель — оценить клиническую эффективность при добавлении эмульсии «Гиалера» («Альпифлор с. р. л.», Италия) к стандартной терапии гастроэзофагеальной рефлюксной болезни (ГЭРБ) и изучить влияние такой комбинации на состояние эпителия пищевода. Материалы и методы. Проведено мультицентровое рандомизированное открытое сравнительное исследование с параллельным контролем. Под нашим наблюдением находились 60 больных ГЭРБ в возрасте от 18 до 65 лет. Женщин было 25 (42 %), мужчин — 35 (58 %). Критерием включения в исследование было наличие симптоматики ГЭРБ (в первую очередь изжоги), подтвержденной эндоскопически и морфологически. Больных распределили на две группы по 30 человек. В качестве базисной терапии в обеих группах применяли омепразол в дозе 20 мг 2 раза в сутки и домперидон в дозе 10 мг 3 раза в сутки. В первой группе дополнительно назначали эмульсию «Гиалера» (в стиках по 15 мл) по 1 стику после еды 3 раза в день. Результаты. Частота изжоги в первой группе после лечения была почти в три раза меньше, чем в группе сравнения (р = 0,035). В этой группе отсутствовала изжога в ночное время, а также дисфагия (во второй группе сохранилась почти у 7 % больных). Частота отрыжки в обеих группах составляла соответственно 17 и 20 %. Эндоскопически во второй группе в 4,5 раза чаще, чем в первой, выявляли эзофагит, причем у 1 больного — эрозивный. По данным морфологического исследования у пациентов первой группы отмечена статистически значимая положительная динамика. Выводы. У больных ГЭРБ добавление к стандартной терапии ингибитором протонной помпы и прокинетиком эмульсии «Гиалера» позволило статистически значимо (по сравнению с контрольной группой) уменьшить частоту и выраженность изжоги, степень повреждения пищевода по данным эзофагоскопии, устранить дисфагию и изжогу в ночное время. При морфологическом анализе в слизистой оболочке пищевода отмечено уменьшение степени воспаления и дегенерации эпителия, увеличение синтеза защитной слизи и интеграции эпителия за счет клаудина 1 в плотных контактах
Objective — to evaluate the clinical efficacy of the addition of Gyalera emulsion (Alpiflor SRL, Italy) to the standard therapy of patients with gastroesophageal reflux disease (GERD) and to study the effects of such treatment on the state of the esophagus epithelium. Materials and methods. A multicenter, randomized, open, comparative study with the parallel control has been carried out. It involved 60 patients with GERD aged 18 to 65 years, from them 25 women (42 %), and 35 men (58 %). The inclusion criteria included the presence of GERD symptoms (primarily heartburn), confirmed endoscopically and morphologically. The participants were divided into two groups of 30 subjects in each. Omeprazole in a dose of 20 mg 2 times a day and domperidone at a dose of 10 mg 3 times a day were used as basic therapy in both groups. In the first group, an additional «Gyalera» emulsion of 15 ml sticks was administered in a dose of 1 stick after a meal 3 times a day. Results. After the treatment, heartburn frequency in the first group was almost three times lower than in the comparison group (p = 0.035). This group did not suffer from nighttime heartburn and dysphagia, whereas in the second group it was observed in almost 7 % of patients. The incidence of belching after the treatment was 17 % and 20 % respectively. Esophagitis was detected endoscopically in 4.5 times more often in the second group than in the first, in one patient it was erosive. In the patients of the first group, morphologically significant positive dynamics was defined. Conclusions. In patients with GERD, the addition of Gyalera emulsion to the standard therapy with proton pump inhibitor and prokinetics promoted significant (in comparison with the control group) reduction of the heartburn frequency and severity, the degree of esophagus damage as per the esophagoscopy data, and elimination of dysphagia and nocturnal heartburn. Morphological analysis of esophageal mucosa demonstrated a decrease in the degree of epithelial inflammation and degeneration, and increase in the synthesis of protective mucus and epithelial integration on account of claudine 1 in tight junctions
Дод.точки доступу:
Дорофеев, А. Э.
Дядык, Е. А.
Звягинцева, Т. Д.
Чичула, Ю. В.
Руденко, Н. Н.
Стукало, А. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Палій, І. Г.
Діагностика функціональних розладів стравоходу в контексті Римських критеріїв IV перегляду [Текст] / І. Г. Палій, С. В. Заїка, І. В. Ткачук // Український медичний часопис. - 2019. - Т. 1, № 3. - С. 56-59. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПИЩЕВОД -- ESOPHAGUS (патофизиология)
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Анотація: Функціональні захворювання органів травлення займають особливе місце серед усіх хвороб шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Тривалий час ці захворювання були такими собі «пасербицями медицини», за визначенням А.В. Фролькіса. Це було пов’язано здебільшого з певними труднощами їх діагностики, відсутністю чітких алгоритмів лікування, плутаниною в термінології і незначною кількістю публікацій, присвячених цій проблемі (Фролькис А.В., 1991; Фадєєнко Г.Д., 2002)
Дод.точки доступу:
Заїка, С. В.
Ткачук, І. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Пост-резекційний рефлюкс-езофагіт залежно від способу формування механічного стравохідно-шлункового анастомозу [Текст] / О. Ю. Усенко [та ін.] // Харківська хірургічна школа. - 2019. - N 1. - С. 29-35

MeSH-головна:
ЭЗОФАГЭКТОМИЯ -- ESOPHAGECTOMY
ГАСТРЭКТОМИЯ -- GASTRECTOMY
ГАСТРОЭНТЕРОСТОМИЯ -- GASTROENTEROSTOMY
АНАСТОМОЗ ХИРУРГИЧЕСКИЙ -- ANASTOMOSIS, SURGICAL
ПИЩЕВОДА НОВООБРАЗОВАНИЯ -- ESOPHAGEAL NEOPLASMS (хирургия)
ЭЗОФАГИТ ПЕПТИЧЕСКИЙ -- ESOPHAGITIS, PEPTIC (диагностика, этиология)
ПИЩЕВОД -- ESOPHAGUS (патология, хирургия)
СЛИЗИСТАЯ ОБОЛОЧКА -- MUCOUS MEMBRANE (патология)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS
Анотація: Мета робота – оцінити патогістологічні зміни слизової оболонки стравоходу, пов’язані з шлунково-стравохідним рефлюксом, хворих на рак стравоходу та кардіоезофагіальний рак після радикального оперативного втручання залежно від варіанту сформованого езофагогастроанастомозу. Встановлено, що формування інвагінаційного механічного езофагогастроанастомозу дозволяє достовірно зменшити частоту гістологічних проявів рефлюкс-езофагіту порівняно зі способом формування циркулярного механічного анастомозу
Дод.точки доступу:
Усенко, О. Ю.
Сидюк, А. В.
Клімас, А. С.
Сидюк, О. Є.
Савенко, Г. Ю.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Особливості оперативного лікування поєднаних пошкоджень трахеї та стравоходу в шийній ділянці [Текст] / І. Д. Дужий [та ін.] // Клінічна хірургія. - 2019. - Том 86, N 2. - С. 79-80. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
РАНЫ ОГНЕСТРЕЛЬНЫЕ -- WOUNDS, GUNSHOT (хирургия)
ШЕЯ -- NECK (хирургия)
ТРАХЕЯ -- TRACHEA (повреждения, хирургия)
ПИЩЕВОД -- ESOPHAGUS (повреждения, хирургия)
ДЕТИ -- CHILD
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Анотація: Пошкодження стравоходу і трахеї займають особливе місце поміж травм шиї з огляду на їх топографо–анатомічне розташування та локалізацію у клітковині шиї і середостіння, які сполучаються між собою чи переходять одна в іншу. Це має принципове значення, оскільки запалення будь–якого ґенезу неодмінно «спускається» з шийних відділів до середостіння з розвитком поліорганної недостатності, що може мати фатальні наслідки. Встановлено, що чим триваліший період від моменту отримання травми до моменту госпіталізації у спеціалізоване відділення, тим несприятливіший результат. Так, у разі виконання оперативного втручання в строки до 6 год від моменту отримання травми летальність становить 12 – 14,5%; у разі виконання операції пізніше 12 год летальність збільшується удвічі – до 24 – 28%; у разі виконання операції пізніше 24 год летальність зростає до 48 – 56%. Такі показники летальності є наслідком головним чином ускладнень, які розвиваються безпосередньо після отриманої травми взагалі і стравоходу зокрема. Уникнути несприятливих результатів лікування травм шиї, у тому числі трахеї і стравоходу, можливо лише шляхом своєчасного виконання оперативних втручань
Дод.точки доступу:
Дужий, І. Д.
Голубничий, С. О.
Хижня, Я. В.
Кравець, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Починок, Т. В.
Вміст оксиду азоту та його метаболітів у крові та слизовій стравоходу у дітей з частими респіраторними захворюваннями на тлі гастроезофагеальної рефлюксної хвороби [Текст] / Т. В. Починок, О. В. Журавель, О. В. Чернов // Современная педиатрия. - 2019. - N 2. - С. 31-34. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ДЕТИ -- CHILD
ПИЩЕВОД -- ESOPHAGUS
СЛИЗИСТАЯ ОБОЛОЧКА -- MUCOUS MEMBRANE (химия)
АЗОТА ОКИСЬ -- NITRIC OXIDE (кровь, метаболизм)
ЖЕЛУДОЧНО-ПИЩЕВОДНЫЙ РЕФЛЮКС -- GASTROESOPHAGEAL REFLUX (кровь, осложнения)
РЕСПИРАТОРНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- RESPIRATORY TRACT INFECTIONS (кровь, этиология)
Анотація: Оксид азоту забезпечує вазодилатацію кровоносних судин, регуляцію мікроциркуляції, синтезу і секреції гормонів, що впливають на моторику шлунково-кишкового-тракту (ШКТ), шлункову секрецію. Є поодинокі дослідження, які підтверджують гастропротекторний ефект цього медіатора на пошкоджену слизову. В інших джерелах відзначається порушення моторики шлунка при блокуванні NO-синтази
Мета — дослідити рівень оксиду азоту та його метаболітів у плазмі крові та слизовій стравоходу у дітей з частими респіраторними захворюваннями на тлі гастроезофагальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ)
Матеріали і методи. Обстежено 150 дітей пубертатного віку. Виділено три групи спостереження — діти з ЧРЗ на тлі ГЕРХ (90 дітей, група 1), діти з ЧРЗ без ГЕРХ (30 дітей, група 2), практично здорові діти (30 дітей, група 3)
Результати. Встановлено вірогідний приріст сумарного NO на 29,5% у плазмі крові дітей з ЧРЗ на тлі ГЕРХ, метаболіту нітриту азоту (NO2) — на 27,4%, метаболіту нітрату азоту (NO3) — на 40,2%. У слизовій стравоходу встановлено суттєвий приріст метаболітів оксиду азоту при супутній ГЕРХ (NO сумарний — у 2,16 разу, NO3— у 2,1 разу, NO2 — у 1,59 разу), проте в групі дітей з ЧРЗ без супутньої ГЕРХ вірогідної різниці щодо групи контролю не виявлено
Висновки. На тлі ГЕРХ встановлено вірогідний приріст оксиду азоту в плазмі крові та слизовій стравоходу, позитивний кореляційний зв’язок загального NO та його метаболітів NO2 та NO3 у плазмі та слизовій стравоходу
Дод.точки доступу:
Журавель, О. В.
Чернов, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Алгоритм лікування хворих з протяжними післяопіковими стриктурами стравоходу [Текст] / В. В. Бойко [та ін.] // Харківська хірургічна школа. - 2019. - N 2. - С. 153-156

MeSH-головна:
ОЖОГИ -- BURNS (осложнения, хирургия)
РУБЕЦ -- CICATRIX (хирургия, этиология)
ГАСТРОСТОМИЯ -- GASTROSTOMY
ПИЩЕВОД -- ESOPHAGUS (хирургия)
ПИЩЕВОДА СТЕНОЗ -- ESOPHAGEAL STENOSIS (хирургия, этиология)
ЭЗОФАГОПЛАСТИКА -- ESOPHAGOPLASTY
ГЛОТКА -- PHARYNX (хирургия)
ЖЕЛУДОК -- STOMACH (повреждения, хирургия)
ГЛОТАНИЯ РАССТРОЙСТВА -- DEGLUTITION DISORDERS (хирургия)
Анотація: Післяопікові рубцеві стриктури стравоходу є однією з найбільш поширених хірургічних патологій. Дуже суперечливими є існуючі підходи до лікування наслідків поєднаних опіків стравоходу та шлунка, стравоходу і глотки, немає єдиної думки щодо термінів та методів усунення післяопікового рубцевого стенозу. Відновні операції на стравоході залишаються найбільш складним, завершальним етапом лікування.
Дод.точки доступу:
Бойко, В. В.
Савві, С. О.
Жидецький, В. В.
Королевська, А. Ю.
Новіков, Є. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Торакотомія, шийна медіастенотомія та езофаготомія при ускладненому сторонньому тілі стравоходу [Текст] / О. Г. Плаксивий [та ін.] // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2019. - Т. 18, № 1. - С. 80-83. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ПИЩЕВОД -- ESOPHAGUS (повреждения, хирургия)
ИНОРОДНЫЕ ТЕЛА -- FOREIGN BODIES (хирургия)
ТОРАКОТОМИЯ -- THORACOTOMY (использование)
ГРУДНАЯ ХИРУРГИЯ -- THORACIC SURGERY (методы)
СРЕДОСТЕНИЕ -- MEDIASTINUM (хирургия)
ЭЗОФАГОСТОМИЯ -- ESOPHAGOSTOMY (использование)
Анотація: Сторонні тіла стравоходу – складна проблема практичної оториноларингології. Несвоєчасна діагностика призводить до розвитку тяжких і небезпечних для життя ускладнень: езофагіту, параезофагіту, перфорації стравоходу, медіастиніту. Лікування полягає у видаленні стороннього тіла шляхом езофагоскопії в отоларингологічних стаціонарах. У разі пізнього звернення хворих, у яких виникла перфорація стравоходу з розвитком гнійного медіастиніту після видалення стороннього тіла, операції торакотомії з езофаготомією закінчується адекватним дренуванням зони ушкодження. Наведено власне спостереження ускладненого стороннього тіла стравоходу. З анамнезу відомо, що хворий випадково уві сні проковтнув зубний протез. При поступленні хворому проведено оглядову рентгенографію ОГК і контрастну рентгенографію стравоходу. Хворому виставлено діагноз: Стороннє тіло стравоходу з пошкодженням стінок стравоходу. Під загальним інтубаційним наркозом проведена езофагоскопія і декілька спроб стосовно видалення стороннього тіла. Через значне вклинення стороннє тіло не вдалося видалити, тому хворий переведений у відділення торакальної хірургії, де йому проведена бокова торакотомія справа, медіастінотомія, атипова резекція верхівки правої легені та шийна медіастінотомія зліва з ушиванням травматичних дефектів стравоходу для видалення стороннього тіла. Після закінчення оперативних втручань, що пройшли без ускладнень, встановлено назогастральний зонд. Хворий через 19 днів після оперативного втручання з одужанням виписаний додому. Цей неординарний клінічний випадок засвідчує, що рання діагностика та невідкладне видалення сторонніх тіл становлять основу профілактики ускладнень, а при виникненні ускладнень сторонніх тіл стравоходу, що представляють загрозу для життя, хворі підлягають адекватному лікуванню з використанням отоларингологічних та торакохірургічних оперативних втручань
Дод.точки доступу:
Плаксивий, О. Г.
Калуцький, І. В.
Мазур, О. О.
Півторак, В. І.
Булько, І. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Хірургічна тактика при рубцевих стриктурах стравоходу з використанням трансхіатальної езофагопластики шлунком [Текст] / В. В. Бойко [та ін.] // Журнал Національної академії медичних наук України. - 2019. - Том 25, N 2. - С. 202-210

MeSH-головна:
ПИЩЕВОДА СТЕНОЗ -- ESOPHAGEAL STENOSIS (химически вызванный)
ПИЩЕВОД -- ESOPHAGUS (хирургия)
ОЖОГИ ХИМИЧЕСКИЕ -- BURNS, CHEMICAL (хирургия)
РУБЕЦ -- CICATRIX (хирургия)
АНАСТОМОЗ ХИРУРГИЧЕСКИЙ -- ANASTOMOSIS, SURGICAL (методы)
РЕТРОСПЕКТИВНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- RETROSPECTIVE STUDIES
СРАВНИТЕЛЬНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- COMPARATIVE STUDY
Анотація: Тактика лікування хворих із рубцевими стриктурами стравоходу сьогодні залишається складною та суперечливою. Представлені результати обстеження та лікування 156 хворих, які отримували лікування щодо рубцевих стриктур стравоходу за період з 2000 по 2016 роки. У клініці Інституту розроблено та впроваджено нові методи та тактика лікування хворих із зазначеною патологією залежно від нутритивного статусу, які сприяють поліпшенню результатів лікування і якості життя прооперованих хворих
Дод.точки доступу:
Бойко, В. В.
Савві, С. О.
Королевська, А. Ю.
Жидецький, В. В.
Битяк, С. Ю.
Новіков, Є. А.
Голобородько, М. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

Грома, В. Г.
Современные подходы к лечению больных с синдромом Бурхаве [Текст] / В. Г. Грома, А. С. Моисеенко // Харківська хірургічна школа. - 2019. - N 2. - С. 188-190

MeSH-головна:
ПИЩЕВОДА БОЛЕЗНИ -- ESOPHAGEAL DISEASES (диагностика, рентгенография, хирургия)
ПИЩЕВОД -- ESOPHAGUS (повреждения, хирургия)
РАЗРЫВ -- RUPTURE (диагностика, рентгенография, хирургия)
РАЗРЫВ СПОНТАННЫЙ -- RUPTURE, SPONTANEOUS (диагностика, рентгенография, хирургия)
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ МАЛОИНВАЗИВНЫЕ -- MINIMALLY INVASIVE SURGICAL PROCEDURES
Анотація: Спонтанные разрывы пищевода составляют 2-3 % от всех случаев его повреждений. До сих пор в большинстве случаев прогноз для выздоровления и жизни больных с данной патологией остается неутешительным. Представлено опыт лечения 16 больных с синдромом Бурхаве, госпитализированных в ГУ «Институт общей и неотложной хирургии имени В.Т. Зайцева НАМИ Украины». Авторами изучен этиопатогенез и клинико-анатомические варианты течения заболевания. Представленные подходы к выбору методов диагностики и лечения доказывают неоспоримые преимущества использования малоинвазивных эндоскопических и рентгенологических методик над традиционными.
Дод.точки доступу:
Моисеенко, А. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

16.

Досвід застосування мініінвазивної технології при езофагектомії [Текст] / О. Ю. Усенко[та ін.] // Харківська хірургічна школа. - 2019. - N 2. - С. 157-161

MeSH-головна:
ЭЗОФАГЭКТОМИЯ -- ESOPHAGECTOMY
ПИЩЕВОД -- ESOPHAGUS (хирургия)
ПИЩЕВОДНО-ЖЕЛУДОЧНОЕ СОЕДИНЕНИЕ -- ESOPHAGOGASTRIC JUNCTION (хирургия)
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ МАЛОИНВАЗИВНЫЕ -- MINIMALLY INVASIVE SURGICAL PROCEDURES
ПИЩЕВОДА НОВООБРАЗОВАНИЯ -- ESOPHAGEAL NEOPLASMS (хирургия)
Анотація: Післяопікові рубцеві стриктури стравоходу є однією з найбільш поширених хірургічних патологій. Дуже суперечливими є існуючі підходи до лікування наслідків поєднаних опіків стравоходу та шлунка, стравоходу і глотки, немає єдиної думки щодо термінів та методів усунення післяопікового рубцевого стенозу. Відновні операції на стравоході залишаються найбільш складним, завершальним етапом лікування.
Дод.точки доступу:
Усенко, О. Ю.
Сидюк, А. В.
Сидюк, О. Є.
Клімас, А. С.
Савенко, Г. Ю.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

17.

Лікування та профілактика кровотечі з варикозно-розширених вен стравоходу [Текст] / В. І. Десятирик [та ін.] // Харківська хірургічна школа. - 2019. - N 2. - С. 165-167

MeSH-головна:
ЖЕЛУДОЧНО-КИШЕЧНОЕ КРОВОТЕЧЕНИЕ -- GASTROINTESTINAL HEMORRHAGE (хирургия, этиология)
ПИЩЕВОДА И ЖЕЛУДКА ВАРИКОЗНОЕ РАСШИРЕНИЕ ВЕН -- ESOPHAGEAL AND GASTRIC VARICES (осложнения, хирургия)
ГИПЕРТЕНЗИЯ ПОРТАЛЬНАЯ -- HYPERTENSION, PORTAL (осложнения, хирургия)
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ МАЛОИНВАЗИВНЫЕ -- MINIMALLY INVASIVE SURGICAL PROCEDURES
ЦИРРОЗЫ ПЕЧЕНИ -- LIVER CIRRHOSIS
ПИЩЕВОД -- ESOPHAGUS (кровоснабжение, хирургия)
Анотація: У статті висвітлено перший досвід лікування варикозно розширених вен стравоходу у хворих з синдромом портальної гіпертензії, яка ускладнилася кровотечею з варикозно розширених вен стравоходу, особливості методики за даними авторів та ускладнення даної методики, здійснено порівняння з результатами лікування з ендосклерозуванням розширених вен стравоходу.
Дод.точки доступу:
Десятирик, В. І.
Федюшкін, С. О.
Вінівтін, А. В.
Ковтонюк, В. А.
Дубарь, В. М.
Агафонов, К. Е.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

18.

Васильківський, В. В.
Випадок успішної діагностики та лікування лейоміоми стравоходу [Текст] = Случай успешной диагностики и лечения лейомиомы пищевода / В. В. Васильківський, В. Г. Гетьман // Хірургія України. - 2018. - N 1. - С. 99-102. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ЛЕЙОМИОМА -- LEIOMYOMA
ПИЩЕВОД -- ESOPHAGUS
Анотація: Описано випадок рідкісної патології стравоходу — лейоміоми. Висвітлено особливості клінічного перебігу, проблеми ранньої діагностики та гістологічного підтвердження цього типу пухлин стравоходу. Показано можливі підходи до лікування і труднощі вибору відповідної тактики
Дод.точки доступу:
Гетьман, В. Г.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

19.

Дужий, І. Д.
Особливості діагностики і лікувальної тактики при спонтанному розриві стравоходу [Текст] / I. Д. Дужий, С. О. Голубничий, C. М. Кобилецький // Харківська хірургічна школа. - 2018. - N 1. - С. 147-150

MeSH-головна:
ПИЩЕВОД -- ESOPHAGUS (патология, повреждения, рентгенография, хирургия)
РАЗРЫВ СПОНТАННЫЙ -- RUPTURE, SPONTANEOUS (диагностика, патофизиология, рентгенография, хирургия)
МЕДИАСТИНИТ -- MEDIASTINITIS (диагностика, патофизиология, рентгенография, хирургия)
ПИЩЕВОДА СВИЩ -- ESOPHAGEAL FISTULA (диагностика, патофизиология, рентгенография, хирургия)
ЭНДОСКОПИЯ ОРГАНОВ ПИЩЕВАРЕНИЯ -- ENDOSCOPY, DIGESTIVE SYSTEM (методы)
ДРЕНАЖ -- DRAINAGE (методы)
КОНТРАСТНЫЕ ВЕЩЕСТВА -- CONTRAST MEDIA (диагностическое применение)
ГИДРОТОРАКС -- HYDROTHORAX (диагностика, патофизиология, рентгенография, хирургия)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- POSTOPERATIVE PERIOD
Анотація: Наведено клінічний досвід діагностики та лікування хворих зі спонтанним розривом стравоходу, ускладненого медіастинітом. Домінуючими методами верифікації розриву стравоходу були аліментарне контрастування аніліновими барвниками та рентгеноскопія з водорозчинним контрастом. Доведено доцільність роздільного зондування цілунку та 12-ти палої кишки через гастростому. Застосування ендоскопічної оклюзії стравохідної нориці з використанням тканинного адгезиву на основі n-бутілцианоакрілату дозволило значно скоротити термін її закриття
Дод.точки доступу:
Голубничий, С. О.
Кобилецький, С. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

20.

Morphological state of the mucous membrane of the esophagus of patients with postresection manifestations of reflux esophagitis depending on the method of the formation of mechanical esophagus-gastric anastomosis [] = Морфологічний стан слизової оболонки стравоходу хворих з пострезекційними проявами рефлюкс-езофагіту залежно від способу формування механічного стравохідно-шлункового анастомозу / O. U. Usenko [та ін.] // Вісник морфології. - 2018. - Т. 24, № 3. - С. 43-51. - Bibliogr. at the end of the art.

MeSH-головна:
ПИЩЕВОД -- ESOPHAGUS (микробиология)
ЖЕЛУДОЧНО-ПИЩЕВОДНЫЙ РЕФЛЮКС -- GASTROESOPHAGEAL REFLUX
Анотація: The formation of mechanical gastrointestinal anastomosis after esophagectomy is often accompanied by the development in patients various degrees of reflux esophagitis. The aim of the study – to evaluate the pathogistological changes of the esophagus mucosa associated with gastro-esophageal reflux in patients with esophageal cancer and gastroesophageal, junction cancer after surgical treatment, depending on the technique of forming the esophagus-gastric anastomosis. The study included 30 patients who developed a mechanical invagination of the esophagus-gastric anastomosis developed by the Ukrainian patent (study group) and 30 patients who formed the end-to-end mechanical circulatory esophagus-gastric anastomosis (comparison group). At 12 months of observation all patients were given fibroesophagogastroduodenoscopy. Endoscopic diagnosis of esophagitis was performed according to a modified Los Angeles classification. To assess the morphological state of the esophageal mucosa, the esophageal mucosal biopsy was performed on the site of anastomosis and morphologically evaluated the severity of the reflux esophagitis. Reflux-associated changes in squamous epithelium of the esophagus were evaluated according to the consensus recommendations of the Esohisto Project. Statistical data analysis was performed using the EZR v statistical analysis package. 1.35 (Saitama Medical Center, Jichi Medical University, Saitama, Japan), a graphical interface to R (The R Foundation for Statistical Computing, Vienna, Austria). In a comparative analysis of frequency characteristics between different groups of patients, the c2 criterion was used; for tables 2´2 (in the case of a small number of patients (5 cases), in the study subgroups) Fisher’s exact test was used. The differences in the results obtained were considered statistically significant at p0.05, which ensures a 95% level of probability. It has been established that the frequency with which the microscopic signs of reflux esophagitis are fixed are almost 2 times lower in the group of patients who were formed mechanical invagination esophagus-gastric anastomosis in comparison with the mechanical circular (46.7% vs. 83.3%, p0.05), since invagination simulates the reproduction of antireflux properties of the lost gastrointestinal transition. Endoscopically diagnosed cases of reflux esophagitis are additionally supplemented by microscopically detected from 5.9% of subjects in the study group to 28.6% of subjects (p0.05) in the comparison group, which indicates a higher sensitivity histological diagnosis. The signs that are consistently associated with post-resection reflux esophagitis include hyperplasia of the basal layer at both the frequency (86.7% vs. 100%) and the severity of the severity (6.7% vs. 23.3%, p0.05), as well as moderate prolongation of papillae (30.0% vs. 66,6%, p0.01), according to which the best results were obtained in the group of patients that formed the invagination mechanical esophagus-gastric anastomosis. According to the Esohisto Project criteria, the frequency of both “mild” and “severe” esophagitis in the group of patients that formed the invagination mechanical esophagus-gastric anastomosis was lower compared to the group with mechanical circulatory esophagus-gastric anastomosis (36.7% and 10.0% vs. 63.3% and 20.0%, p0.01, respectively)
Формування механічних стравохідно-шлункових анастомозів після езофагектомії нерідко супроводжується розвитком у пацієнтів рефлюкс-езофагіту різного ступеня. Мета роботи — оцінити патогістологічні зміни слизової оболонки стравоходу, пов’язані з шлунково-стравохідним рефлюксом, хворих на рак стравоходу та кардіоезофагіальний рак після радикального оперативного втручання залежно від варіанту сформованого езофагогастроанастомозу. До дослідження включені 30 пацієнтів, котрим було сформовано розроблений і захищений патентом України механічний інвагінаційний езофагогастроанастомоз (група дослідження) і 30 хворих, котрим було сформовано механічний циркулярний езофагогастроанастомоз кінець в бік (група порівняння). На 12 місяць спостереження усім хворим проведена фіброезофагогастродуоденоскопія. Ендоскопічну діагностику езофагіту проводили відповідно до модифікованої Лос-Анджелеської класифікації. Для оцінки морфологічного стану слизової оболонки стравоходу виконували біопсію слизової оболонки стравоходу над місцем анастомозу та морфологічно оцінювали вираженість рефлюкс-езофагіту. Рефлюкс-асоційовані зміни плоского епітелію стравоходу оцінювали згідно із консенсусними рекомендаціями Esohisto Project. Статистичний аналіз даних проведений з використанням пакету статистичного аналізу EZR v.1.35 (Saitama Medical Center, Jichi Medical University, Saitama, Japan), графічний інтерфейс до R (The R Foundation for Statistical Computing, Vienna, Austria). При порівняльному аналізі частотних характеристик між різними групами пацієнтів використовували критерій c2, для таблиць 2´2 (у випадку малої кількості пацієнтів (5 випадків) у підгрупах дослідження) використано точний критерій Фішера. Розбіжності отриманих результатів вважали статистично значущими при р0,05, що забезпечує 95% рівень ймовірності. Встановлено, що, частота, з якою фіксуються мікроскопічні ознаки рефлюкс-езофагіту, майже у 2 рази нижча у групі хворих, яким було сформовано механічний інвагінаційний езофагогастроанастомоз порівняно з механічним циркулярним (46,7% проти 83,3%, p0,05), оскільки інвагінація моделює відтворення антирефлюксних властивостей втраченого стравохідно-шлункового переходу. Ендоскопічно діагностовані випадки рефлюкс-езофагіту додатково доповнюються мікроскопічно виявленими від 5,9% осіб у групі дослідження до 28,6% осіб (p0,05) у групі порівняння, що свідчить про більш високу чутливість гістологічного діагнозу. До ознак, які стійко пов’язані з пострезекційним рефлюкс-езофагітом віднесено гіперплазію базального шару як за частотою (86,7% проти 100%), так і за більш тяжким ступенем вираженості (6,7% проти 23,3%, p0,05), а також помірне видовження сосочків (30,0% проти 66,6%, p0,01), за якими кращі результати отримані в групі хворих, котрим сформовали інвагінаційний механічний езофагогастроанастомоз. За критеріями Esohisto Project частота як “м’якого”, так і “важкого” езофагіту в групі хворих, котрим сформований інвагінаційний механічний езофагогастроанастомоз, була нижчою порівняно з групою з механічним циркулярним езофагогастроанастомозом (36,7% і 10,0% проти 63,3% і 20,0%, p0,01 відповідно). Таким чином, формування інвагінаційного механічного езофагогастроанастомозу дозволяє достовірно зменшити частоту гістологічних проявів рефлюкс-езофагіту порівняно зі способом формування циркулярного механічного анастомозу
Дод.точки доступу:
Usenko, O. U.
Sidyuk, A. V.
Klimas, A. S.
Sidyuk, O. E.
Savenko, G. U.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

1-20 21-40 41-60 61-80 81-100 101-115

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)