Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

у знайденому

Знайдено у інших БД:

Книги (21)

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: (<.>S=Плечевой кости переломы<.>)

Загальна кількість знайдених документів : 69
Показані документи з 1 по 20

1-20 21-40 41-60 61-69

Bulent, Karslioglu.
Novel Surgical Indications at COVID-19 Pandemic? Did COVID-19 Pandemic Narrow the Spectrum of Surgical Indications? [Текст] = Нові хірургічні показання при пандемії COVID-19? Чи звузила пандемія COVID-19 спектр хірургічних показань? / Karslioglu Bulent // Травма. - 2021. - Том 22, N 2. - С. 62-67. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ЛУЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- RADIUS FRACTURES (хирургия)
ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES (хирургия)
ЛОКТЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- ULNA FRACTURES (хирургия)
ПАНДЕМИИ -- PANDEMICS
КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS
Анотація: The COVID-19 outbreak changed orthopedic practices more than we thought. We are going through a period in which conservative treatment will become prominent when deciding on fractures with indistinct surgical margins in guidelines. Considering global tendency for surgical interventions in the prepandemic period, we tried to find out the answer to the following question: will conservative treatment be the shining star in the post pandemic period? Materials and methods. 262 patients who were with “gray zone fractures-injuries” like extraarticular distal radius fracture, proximal humerus fracture and Weber type B ankle fracture were treated conservatively during March 11, 2020 and 11 August, 2020. Open or pathological fracture, fractures with vascular or neurological injury and fractures involving the articular joint were excluded. Results. 59 patients with proximal humerus fracture followed with arm-sling. Mean ASES scores at 6 th was 48.3 and 69.9 12th week. 91 patients with Weber B-type ankle fracture were followed up with below-knee plaster for 6 weeks. American Orthopedic Foot & Ankle Score was 48 in the 6 th week and 75 in the 12 th week. 90 patients with distal radius fracture were followed up with plaster. Malunion was detected at 5 patients. Mean Quick Dash score at 6th weeks was 52.3 and 29.5 at 12 th weeks. Mean wrist flexion was 450, wrist extension was 35º, forearm supination 60º and forearm pronation was 70º at final control. Conclusions. The conservative treatment experiences we have gained from pandemic periods will change our treatment algorithm, unless it is overshadowed by our ambition to perform surgery for different reasons
Спалах COVID-19 змінив ортопедичну практику більше, ніж ми думали. Ми переживаємо період, коли консервативне лікування стане визначальним при прийнятті рішення про переломи з нечіткими хірургічними краями в рекомендаціях. Враховуючи загальносвітову тенденцію до оперативних втручань у передпандемічний період, ми спробували знайти відповідь на таке питання: чи буде консервативне лікування дороговказом у постпандемічний період? Матеріали та методи. 262 пацієнти з переломами сірої зони — травмами, такими як позасуглобовий дистальний перелом променевої кістки, проксимальний перелом плечової кістки і перелом гомілковостопного суглоба типу В за Вебером, отримували консервативне лікування протягом періоду з 11 березня 2020 року до 11 серпня 2020 року. Відкритий або патологічний перелом, переломи з судинним або неврологічним пошкодженням і переломи із залученням суглобового з’єднання були виключені. Результати. 59 пацієнтам із переломом проксимального відділу плечової кістки накладали перев’язку руки. Середній бал за ASES на 6-му тижні становив 48,3 і 69,9 — на 12-му тижні. За 91 пацієнтом із переломом гомілковостопного суглоба типу В за Вебером із гіпсовою пов’язкою нижче коліна спостерігали протягом 6 тижнів. Американський ортопедичний показник стопи і щиколотки становив 48 балів на 6-му тижні і 75 балів на 12-му тижні. 90 пацієнтам із переломом дистального відділу променевої кістки наклали гіпс. Неправильне зростання кісток було виявлене в 5 пацієнтів. Середній бал за шкалою Quick Dash на 6-му тижні становив 52,3 бала, а на 12-му — 29,5 бала. Середнє згинання зап’ястка становило 45°, розгинання зап’ястка — 35°, супінація передпліччя — 60° і пронація передпліччя — 70° при остаточному контролі. Висновки. Той досвід консервативного лікування, який ми отримали в період пандемії, змусив нас змінити алгоритм лікування, незважаючи на наше прагнення проводити оперативне втручання з будь-яких причин
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Експериментальне дослідження стабільності остеосинтезу дистального відділу плечової кістки [Текст] / О. І. Бодня [та ін.] // Ортопедия, травматология и протезирование = Ортопедія, травматологія та протезування. - 2021. - N 4. - С. 28-32. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES (хирургия)
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL (методы)
ОРТОПЕДИЧЕСКИЕ ФИКСИРУЮЩИЕ УСТРОЙСТВА НАРУЖНЫЕ -- EXTERNAL FIXATORS
ОСТЕОСИНТЕЗ, ПЛАСТИНКИ -- BONE PLATES
МОДЕЛИ АНАТОМИЧЕСКИЕ -- MODELS, ANATOMIC
Анотація: Предметом невирішених питань удосконалення остеосинтезу позасуглобових переломів дистального відділу плечової кістки є пошук спрощеної методики біологічної фіксації, що передбачає за малої травматичності забезпечення стабілізації відламків кісток і рухів у ліктьовому суглобі в ранньому післяопераційному періоді
У випадку переломів дистального відділу плечової кістки черезкістковий остеосинтез запропонованим стрижневим апаратом зовнішньої фіксації забезпечує стабільність відламків за всіх варіантів навантаження. Він є досить надійним і може бути рекомендованим до використання в клінічній практиці
Дод.точки доступу:
Бодня, О. І.
Дубовик, С. Л.
Карпінський, М. Ю.
Карпінська, О. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Білінський, П. І.
Проблемні питання сучасного остеосинтезу переломів плечової кістки [Текст] / П. І. Білінський, Ю. П. Цюра, В. Р. Антонів // Травма. - 2021. - Том 22, N 1. - С. 16-22. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES (хирургия)
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ИНТРАМЕДУЛЛЯРНАЯ -- FRACTURE FIXATION, INTRAMEDULLARY (использование)
ОРТОПЕДИЧЕСКИЕ ФИКСИРУЮЩИЕ УСТРОЙСТВА ВНУТРЕННИЕ -- INTERNAL FIXATORS (использование)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS
Анотація: За останні двадцять років відбулися значні зміни в лікуванні переломів плечової кістки (ППК). В остеосинтезі з’явилось багато високотехнологічних засобів. Численні майстер-класи, короткотривалі курси недостатньо висвітлюють проблемні питання остеосинтезу цими фіксаторами. Результати лікування ППК досить часто, на жаль, залишають бажати кращого. Мета роботи — аналіз біомеханічних аспектів сучасних фіксаторів для остеосинтезу ППК, причин ускладнень і незадовільних результатів їх застосування. Матеріали та методи. Аналіз доступних літературних даних, рентгенограм цікавих випадків, історій хвороби пацієнтів із ускладненнями і негативними результатами остеосинтезу ППК інтрамедулярними блокуючими стрижнями, LCP-пластинами. Результати. Результат лікування ППК значною мірою залежить від розуміння процесу репаративної регенерації. Намітилась тенденція до механістичного підходу в лікуванні переломів кісток та їх наслідків. При переломах хірургічної шийки ПК застосовують фігурні LCP-пластини. Вони передбачають уведення в головку кістки мінімум 4 блокуючих гвинтів. Часто це закінчується розвитком асептичного некрозу. Відсутність анатомічної репозиції відламків, а також проведення в головку ПК 5–7 гвинтів призводить до деформуючого артрозу плечового суглоба. Подібні ускладнення ми спостерігали у 10 пацієнтів. Уведення значної кількості гвинтів у головку кістки може ускладнитись зламом фіксатора на межі перепаду напруження пластини. У складних випадках ППК і при ускладненнях остеосинтезу іншими фіксаторами у 170 пацієнтів ми застосовували розроблений нами пристрій для фіксації кісткових відламків. Він захищений патентом України № 17502, усуває шкідливий тиск пластини на кістку, здійснює стабільний остеосинтез при максимально можливій короткій пластині. Блокування гвинтів у пластині при недостатньо репонованих фрагментах закінчується розвитком псевдоартрозу. Частим ускладненням застосування LCP-пластин є ефект зварювання між головкою гвинта і пластиною. На фоні остеопорозу кістки LCP-пластина фактично виконує роль протеза, що посилює явища остеопорозу. При пізньому видаленні LCP-пластини в таких випадках можлива рефрактура ПК. Висновки. Таким чином, остеосинтез LCP-пластинами переломів ПК має значні переваги перед традиційними контактними пластинами. Ускладнення і негативні результати остеосинтезу можуть виникнути при застосуванні їх не за показаннями, порушенні методики, техніки оперативного втручання та правильності ведення післяопераційного періоду
Дод.точки доступу:
Цюра, Ю. П.
Антонів, В. Р.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Гур’єв, С. О.
Стан проблеми переломів дистального метаепіфізу плечової кістки у дітей та підлітків [Текст] = The state of the problem of fractures of the distal metepiphysis of the humerus in children and adolescents / С. О. Гур’єв, I. P. Трутяк, О. В. Обаранець // Вісник Вінницького нац. мед. ун-ту. - 2021. - Т. 25, № 2. - С. 277-280. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ПЛЕЧЕВАЯ КОСТЬ -- HUMERUS (анатомия и гистология, повреждения, хирургия)
ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES (диагностика, хирургия)
ЛОКТЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- ULNA FRACTURES (диагностика, хирургия)
МЫШЦЫ -- MUSCLES (анатомия и гистология, повреждения, хирургия)
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL (использование, методы)
ДЕТИ -- CHILD
ПОДРОСТКИ -- ADOLESCENT
Анотація: Одні з найчастіших пошкоджень дистального кінця плечової кості є черезвиросткові та надвиросткові переломи плечової кістки, що становлять 47,5-80% від усіх внутрішньосуглобових переломів ділянки ліктьового суглобу у дітей. Серед пошкоджень дистального відділу плечової кістки черезвиросткові та надвиросткові переломи зустрічаються з найбільшою частотою і є однією з найпоширеніших побутових травм у дітей у віці від 3 до 12 років. В основу нашої роботи покладений ретроспективний аналіз лікування 255 пацієнтів, що лікувались у Львівській міській дитячій лікарні за період 2013-2017 роки. У 83,1% пацієнтів діагностовано розгинальний тип перелому, у 16,9% – згинальний тип перелому. Черезвиросткові переломи плеча були діагностовані у 85,5% випадках масиву дослідження, надвиросткові – у 14,5%. Лікування хворих з наслідками травм ділянки ліктьового суглоба представляє великі труднощі і залишається однією з найскладніших проблем у дитячій травматології. Залежно від наявності ротаційного зміщення і тяжкості перелому найчастіше використовуються наступні види лікування: консервативне, остеосинтез спицями або апаратом Ілізарова. Ідеальна репозиція та стабільна фіксація уламків при цих пошкодженнях необхідна не тільки для забезпечення своєчасної консолідації перелому, відновлення анатомічної цілісності та форми дистального відділу плечової кістки, а й для попередження розвитку деформації в ділянці ліктьового суглобу. Деформації ліктьового суглобу при черезвиросткових і надвиросткових переломах плеча, на відміну від деформації іншої локалізації, не піддається коригуванню і в подальшому лише збільшується та в підсумку може призвести до порушення функції ліктьового суглоба, а нерідко і до інвалідності вже в дитинстві. Таким чином, складна анатомічна локалізація черезвиросткових та надвиросткових переломів плечової кістки у дітей, великі технічні труднощі у співставленні та фіксації відламків, велика вірогідність наявності неврологічних та судинних порушень як в момент травми, так і під час надання медичної допомоги, порушення функції ліктьового суглобу визначають потребу у подальшому дослідженні даної проблеми
One of the most frequent injuries of the distal end of the humerus is the trans-condylar and supracondylar fractures of the humerus, which make up 47.5-80% of all intraarticular fractures of the elbow joint in children. Among the injuries of the distal humerus, the supracondylar and supracondylar fractures occur with the greatest frequency and is one of the most common domestic injuries in children aged 3 to 12 years. Our work is based on a retrospective analysis of the treatment of 255 patients treated in the Lviv City Children’s Hospital for the period 2013-2017. 83.1% of patients were diagnosed with flexion fracture, 16.9% – flexion fracture. Transvertebral fractures of the shoulder were diagnosed in 85.5% of cases of the study array, supragingival – in 14.5%. The treatment of patients with the consequences of injuries of the elbow joint presents great difficulties and remains one of the most difficult problems in pediatric traumatology. Depending on the presence of rotational displacement and the severity of the fracture, the following types of treatment are most often used: conservative, osteosynthesis with spokes or Ilizarov apparatus. An ideal reposition and stable fixation of fragments during these injuries is necessary not only to ensure timely consolidation of the fracture, restoration of the anatomical integrity and shape of the distal humerus, but also to prevent the development of deformation in the elbow joint. Deformations of the elbow joint during supracondylar and supracondylar fractures of the shoulder, unlike deformation of another localization, cannot be adjusted and subsequently only increase and as a result can lead to impaired function of the elbow joint, and often to disability already in childhood. Thus, complicated anatomical localization of supracondylar and supracondylar fractures of the humerus in children, great technical difficulties in comparing and fixing fragments, there is a high probability of neurological and vascular disorders, both at the time of injury and during the provision of medical care, impaired function of the elbow joint determine the need for further study of this problem
Дод.точки доступу:
Трутяк, I. P.
Обаранець, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Страфун, С. С.
Структура причин первинного протезування плечового суглоба [Текст] / С. С. Страфун, І. С. Занько // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2021. - N 1. - С. 44-50

MeSH-головна:
ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT (повреждения, хирургия)
ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES (хирургия)
ПЛЕЧЕВАЯ КОСТЬ -- HUMERUS (повреждения, хирургия)
ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT (повреждения, хирургия)
ПРОТЕЗЫ И ИМПЛАНТАТЫ -- PROSTHESES AND IMPLANTS (использование)
СУСТАВНОЙ ПРОТЕЗ -- JOINT PROSTHESIS (использование)
Анотація: Протезування плечового суглоба є методом вибору при лікуванні пацієнтів із травматичними ушкодженнями, що значно порушують функцію суглоба та супроводжуються тривалим больовим синдромом. Мета роботи. Дослідити основні причини ушкоджень плечового суглоба, що призвели до його протезування. Матеріали і методи. Клінічну групу склали 162 хворих, яким було проведено протезування плечового суглоба у відділенні мікрохірургії та реконструктивно-відновної хірургії верхньої кінцівки Державної установи «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» (м. Київ). Питома вага чоловіків у когорті обстежуваних склала (44,4%), жінок. - (55,5%). Середній вік обстежуваних серед чоловіків становив 62±11,4 року, серед жінок. - 66±10,1 року. Середній термін звернення за спеціалізованою медичною допомогою після гострої травми склав 24±10,9 дня, у пацієнтів із посттравматичними наслідками - 50,6±81,1 місяця. У більшості випадків хворим було виконано однополюсне протезування плечового суглоба - 126 (78,7%), реверсивне протезування - 27 (15,6%) та тотальне протезування - 9 (5,6%) відповідно. Результати. Протезування плечового суглоба переважно виконувалось у хворих зі свіжими (до 3 тижнів від дня травми) та застарілими переломами та переломовивихами проксимального епіметафіза плечової кістки - 35 (21,6%) та 48 (29,6%) відповідно. Частка хворих із післятравматичним асептичним некрозом голівки плечової кістки становила 49 (30,2%). (р‹0,005), що свідчить про високу частоту ускладнень після проведеного остеосинтезу тощо. Хворих із травматичними масивними ушкодженнями сухожилків ротаторної манжети, які потребували протезування плеча, було 18 (11,1%), із несправжніми суглобами - 12 (7,4%). Однополюсні системи протезів переважали в загальній структурі типу протезу - 126 (78,7%), оскільки реверсивні та тотальні протези в Україні отримали реєстрацію не так давно. Висновки. Аналіз наших спостережень показав, що причинами протезування плечового суглоба є важкі пошкодження, що виникають при високоенергетичних травмах -101 (62,3%) хворих і післятравматичному асептичному некрозі - 49 (30,2%). Свіжі та застарілі переломи і переломовивихи проксимального епіметафіза плечової кістки є одними з найбільш частих травм, згідно з аналізом - 35 (21,6%) і 48 (29,6%), а їх кількість і складність продовжують збільшуватися з віком. Розуміння етіологічних чинників, що призвели до ендопротезування плечового суглоба, дає можливість прогнозувати віддалені функціональні результати і працювати над зменшенням кількості таких хворих.
Дод.точки доступу:
Занько, І. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Бодня, О. І.
Хірургічне лікування хворих із позасуглобовими переломами дистального відділу плечової кістки [Текст] / О. І. Бодня, С. Л. Дубовик // Травма. - 2021. - Том 22, N 6. - С. 32-38. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES (патофизиология, хирургия)
ОРТОПЕДИЧЕСКИЕ ФИКСИРУЮЩИЕ УСТРОЙСТВА НАРУЖНЫЕ -- EXTERNAL FIXATORS (использование)
ОСТЕОСИНТЕЗ, ПРОВОЛОКА -- BONE WIRES (использование)
ПАРНЫЙ СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИЗ -- MATCHED-PAIR ANALYSIS
Дод.точки доступу:
Дубовик, С. Л.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Zazirnyi, I. M.
Treatment outcomes in humeral fractures of different location (review) [Текст] / I. M. Zazirnyi, V. Savych, Ye. Levytskyi // Травма. - 2021. - Том 22, N 6. - С. 39-43. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES (хирургия)
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ИНТРАМЕДУЛЛЯРНАЯ -- FRACTURE FIXATION, INTRAMEDULLARY (использование, методы)
ОСТЕОСИНТЕЗ, ПЛАСТИНКИ -- BONE PLATES (использование)
ОСТЕОСИНТЕЗ, ПРОВОЛОКА -- BONE WIRES (использование)
Анотація: The choice of treatment (open reduction and internal fixation) for a humeral fracture with a plate versus an intramedullary nail is highly debated. We compared outcomes (fracture union, reoperation, and adverse events) of intramedullary nailing and plate fixation in patients with proximal humeral, humeral shaft, and distal humeral fractures. No significant differences were found between intramedullary nailing and plate fixation for fracture union, reoperation, or adverse events in patients with proximal humeral or humeral shaft fractures. There is a scarcity of evidence comparing intramedullary nailing and plating for distal humeral fractures. No recommendations can be given from current evidence. Surgeons may have to continue to use discretion based on their personal preference, experience as well as patient’s characteristics and fracture features before more high-quality evidence is available
Вибір методу лікування при переломі плечової кістки пластиною (відкрита репозиція і внутрішня фіксація) або використовуючи інтрамедулярний остеосинтез є дуже спірним. Ми порівняли результати (зрощення переломів, повторна операція і побічні ефекти) інтрамедулярної фіксації стрижнем та пластиною в пацієнтів із переломами проксимального відділу плечової кістки, а також її діафіза та дистального відділу. Не було виявлено значних відмінностей між інтрамедулярною фіксацією стрижнем і пластиною щодо зрощення перелому, повторної операції або побічних ефектів у пацієнтів із переломами проксимального відділу або діафіза плечової кістки. Доказової бази щодо порівняння інтрамедулярних стрижнів із пластинами при переломах дистального відділу плечової кістки недостатньо. На підставі наявних даних не можна дати жодних рекомендацій. Хірургам, можливо, доведеться продовжувати діяти на власний розсуд, виходячи з особистих переваг, досвіду, а також залежно від характеристик пацієнта та особливостей перелому, перш ніж буде доступна достатня доказова база
Дод.точки доступу:
Savych, V.
Levytskyi, Ye.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Тотальне реверсивне ендопротезування плечового суглоба. Історія та перспективи розвитку [Текст] / М. О. Корж [та ін.] // Ортопедия, травматология и протезирование = Ортопедія, травматологія та протезування. - 2021. - N 4. - С. 85-95. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-головна:
АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT (вредные воздействия, история, методы)
ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES (хирургия)
ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT (повреждения, хирургия)
Анотація: У пацієнтів похилого та старечого віку на фоні зниження мінеральної щільності кістки первинне ендопротезування плечового суглоба є одним із методів хірургічного лікування. Мета. Провести історичний огляд розвитку реверсивного ендопротезування (RSA) плечового суглоба з аналізом біомеханічних особливостей наявних імплантатів, їхніх переваг і недоліків для визначення можливих напрямів подальшого вдосконалення конструкцій. Методи. Пошук наукової інформації проведений в електронних базах PubMed, ScienceDirect, Google Scholar із глибиною пошуку 30 років. Відібрано 68 джерел. Результати. Незадовільні результати після геміартропластики плечового суглоба обумовили в пацієнтів із важкими ушкодженнями обертальної манжети й багатофрагментарними переломами проксимального відділу плечової кістки (ПВПК) використання RSA. Ендопротези дизайну C. Neer змінили імплантати конструкції P. Grammont, побудовані за принципами: сферичний гленоїдальний компонент, увігнута опорна частина на плечовій кістці, центр ротації на рівні або медіальніше шийки лопатки, ПВПК зміщений медіально та дистальніше. Медіалізація центра обертання є несприятливим чинником, що призводить до втрати напруження дельтоподібного м’яза. Задля усунення цього недоліку розроблено латералізовані гемісфери, за допомогою яких досягається стабільність, попереджується утворення дефекту нижнього краю шийки лопатки. Їхній розмір впливає на обсяг рухів: найменші діаметри слід використовувати для попередження перенапруження м’яких тканин. Зауважимо, що застосування RSA з латералізованим центром обертання та варусним плечовим компонентом наближає біомеханіку плечового суглоба до нормальних анатомічних особливостей. Висновки. Основні напрями вдосконалення RSA: проведення біомеханічних досліджень для оцінювання конструкцій ендопротезів із метою вибору оптимального дизайну; впровадження сучасних адитивних технологій, які дозволять одержати пористі компоненти з підвищеними остеоінтегративними властивостями; зменшити вагу гемісфери; вдосконалення пари тертя
Дод.точки доступу:
Корж, М. О.
Макаров, В. Б.
Підгайська, О. О.
Танькут, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Білінський, П. І.
Лікування хворих із ускладненими переломами дистального відділу плечової кістки з використанням фіксаторів малоконтактного багатоплощинного остеосинтезу [] = Treatment of patients with complicated fractures of the distal humerus using the fixators of limited-contact multiplanar osteosynthesis / П. І. Білінський // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - № 1. - С. 34-42. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES (терапия)
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL (использование, тенденции)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- POSTOPERATIVE PERIOD
Анотація: Лікування переломів дистального відділу плечової кістки (ПДВПК) є складною проблемою травматології. Його результат значною мірою визначає вибір оптимальної конструкції для фіксацій конкретної лінії зламу. Мета. Удосконалити технологію лікування хворих із ускладненими ПДВПК на основі використання фіксаторів для малоконтактного багатоплощинного остеосинтезу (МБО) та оцінити її ефективність. Методи. За період із 2000 по 2020 р. проліковано 39 пацієнтів із незрощенням відламків дистального метафіза плечової кістки (типу 12-В1, 12-С1, 12-С2) та 23 — з ускладненими над- і черезвиростковими переломами кістки (більше типу 13-А2, 13-С1, 13-С2). Фіксацію фрагментів нижньої третини плечової кістки здійснювали пристроєм для фіксації кісткових відламків (ПФКВ, пат. 17502 UA). Це — фігурна пластина з пазом, на якій стабілізуються півкільця з різьбовими отворами. Для остеосинтезу над- і черезвиросткових переломів використано V-подібну конструкцію з можливістю регуляції ширини розведення бранш відповідно до ширини виросткової ділянки кістки (ПОВ, пат. 33358 UA). За необхідності виконували пластику аутогенним кістковим матеріалом. Результати. Пластину ПФКВ встановлюють переважно через передній доступ із мінімальною операційною травмою поверх головок репозиційних гвинтів. За необхідності виконують мобілізацію променевого нерва. ПФКВ забезпечує стабільну фіксацію навіть у разі короткого дистального фрагмента. ПОВ встановлюють на задній поверхні виростків і нижній третині плечової кістки через остеотомію ліктьового відростка. Остеосинтез є одним із варіантів ПОВ із спонгіозною автопластикою, може бути методом вибору в разі заміни методу фіксації. Термін спостереження за пацієнтами складав 1–2 роки і більше. У 60 з них відбулося зрощення відламків, отримано добрий клінічний результат. Висновки. Розроблені засоби для МБО можуть бути використані в разі незрощень і ПДВПК. Вони дають змогу зменшити травматичність операції, уникнути багатьох ускладнень, характерних для сучасних традиційних фіксаторів
Treatment of distal humerus fractures is a complex problem in traumatology. The result of treatment depends on the choice of fixator according to the fracture area. Objective. To improve the technology of treatment in patients with complicated distal humerus fractures with fixators of small contact and multiplanar osteosynthesis and to evaluate its efficacy. Methods. 39 patients were treated for the period 2000–2020 with distal humerus nonunion (types 12-B1, 12-C1, 12-C2) and 23 patients with complicated above- and transcondylar humerus fractures (types 13-A2, 13-C1, 13-C2). Fixation of bone fragments of the distal humerus was made with device for fixation (Patent 17502 UA). It is a shaped plate with a groove on which half rings with threaded holes are stabilized. For the osteosynthesis of above- and transcondylar humerus fractures we used V-shaped plate with the possibility to regulate branch spreading width as for the condylar size (Patent 33358 UA). Autografting was performed as for necessity. Results. Plate osteosynthesis was performed mainly through anterior approach with minimal tissues traumatization. Release of radial nerve we made as for necessity. This device provides the stable fixation even in a case of short distal fragment. Device for bone fragments fixation was placed on the posterior condylar surface and lower part of the humerus through olecranon osteotomy. Osteosynthesis with suggested device is one of the options with bone autografting and can be method of choice at repeated surgery. Follow-up period was 1–2 years and later. In 60 patients we obtained good results with completed bone union. Conclusions. Suggested device can be used in cases of distal humerus nonunion. It allows to decrease the damage of surgery, to avoid many complications
Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Новий доступ у хірургії дистального плеча [Текст] / Ю. Р. Тугаров [та ін.] // Шпит. хірургія. - 2020. - N 3. - С. 125-128

MeSH-головна:
ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES (хирургия)
ЛОКТЕВОЙ СУСТАВ -- ELBOW JOINT (хирургия)
ОСТЕОСИНТЕЗ, ВИНТЫ -- BONE SCREWS (использование)
Анотація: Мета роботи: розробка найоптимальнішого доступу до ліктьового суглоба для репозиції та фіксації переломів головчастого підвищення плечової кістки. Запропонований новий спосіб операційного лікування уламкових внутрішньосуглобових переломів дистального епіметафіза правої плечової кістки за класифікацією міжнародної асоціації остеосинтезу (13С1,13С2, 13С3) застосували у 7 пацієнтів. Отримано патент на корисну модель нового доступу до плечового суглоба № 134427 від 10.05.2019. Запропонований доступ при лікуванні внутрішньосуглобових переломів дистального епіметафіза плечової кістки дозволяє зберегти точки прикріплення груп м’язів, мінімізувати ризики ушкоджень нервових та судинних структур, забезпечити скорочення термінів непрацездатності та хороші віддаленні результати.
Цель работы: разработка оптимального доступа к локтевому суставу для репозиции и фиксации переломов головчатого возвышения плечевой кости. Предложенный новый способ операционного лечения осколчатых внутрисуставных переломов дистального эпиметафиза правой плечевой кости по классификации международной ассоциации остеосинтеза (13С1, 13С2, 13С3) применили у 7 пациентов. Получен патент на полезную модель нового доступа к плечевому суставу № 134427 от 10.05.2019. Предложенный доступ при лечении внутрисуставных переломов дистального эпиметафиза плечевой кости позволяет сохранить точки прикрепления групп мышц, минимизировать риски повреждений нервных и сосудистых структур, обеспечить сокращение сроков нетрудоспособности и хорошие отдаленные результаты.
Дод.точки доступу:
Тугаров, Ю. Р.
Яворський, А. В.
Думанець, О. В.
Кулянда, О. І.
Костишин, М. І.
Цибік, О. Т.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Гур’єв, С. О.
Клініко-епідеміологічна характеристика черезвиросткових переломів плеча у дітей [Текст] = Clinical and epidemiological characteristics of transcondylar shoulder fractures in children / С. О. Гур’єв, І. Р. Трутяк, О. В. Обаранець // Вісник Вінницького нац. мед. ун-ту. - 2020. - Т. 24, № 3. - С. 413-417. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES (патофизиология, эпидемиология)
ДЕТИ -- CHILD
НАСЕЛЕНИЯ ГРУПП ИЗУЧЕНИЕ -- COHORT STUDIES
ВОЗРАСТНЫЕ ГРУППЫ -- AGE GROUPS
ПОЛОВЫЕ ФАКТОРЫ -- SEX FACTORS
Анотація: Мета – визначення клініко-епідеміологічної характеристики над- та черезвиросткових переломів у дітей та її вплив на тактику лікування постраждалих з подібними травматичними пошкодженнями. Для виконання дослідження нами було проаналізовано 255 випадків над- і черезвиросткових переломів плечової кістки у дітей. Дані постраждалі знаходились на лікуванні у Львівській міській дитячій клінічній лікарні у період 2013 по 2017 роки. Вік постраждалих становив від 0,5 до 18 років. У ході роботи була використана методика обрахування коефіцієнту поліхоричного показника зв’язку Пірсона. Виявлено, що найчастіше розгинальні черезвиросткові переломи виникають при падінні з висоти з опорою на руку. Проведений аналіз вікової структури постраждалих з черезвиростковими переломами плечової кістки у дітей вказав, що найчастіше дане пошкодження виявлялось у постраждалих вікової категорії 4–6 років (41,6%). Найрідше у розподілі спостерігались постраждалі вікової категорії 16–18 років (1,2%). Проведений аналіз за статтю у вікових групах вказав, що найчастіше дане пошкодження виявлялось у дівчаток вікової групи 4–6 років (50,0%). Найрідше черезвиросткові переломи плеча виявлялись у постраждалих вікової групи 16–18 років. Як у групі осіб чоловічої статі, так і в групі осіб жіночої статі постраждалі цієї вікової категорії виявлялись найрідше. Таким чином, у пацієнтів дитячого віку черезвиросткові переломи плечової кістки найчастіше зустрічаються у віковій категорії 4-6 років, частіше виявляються у осіб жіночої статі. Найрідше черезвиросткові переломи плеча діагностуються в осіб обох статей у грудному (до 1 року) та старшому дитячому віці (16-18 років)
Objective – to determine the clinical and epidemiological characteristics of supra- and trans-condylar fractures in children and its impact on the tactics of treatment of victims with similar traumatic injuries. To perform our study, we analyzed 255 cases transvalues shoulder fractures of the humerus in children. These victims were treated at the Lviv City Children’s Clinical Hospital in the period from 2013 to 2017. The age of the victims ranged from 0.5 to 18 years. In the course of the work, the method of calculating the coefficient of the polychoric index of Pearson’s connection was used. It was found that the most common extensor fractures occur when falling from a height with support on the arm. The analysis of the age structure of victims with condylar fractures in children showed that most often, this injury was found in victims aged 4–6 years (41.6%). Victims aged 16-18 (1.2%) were the least frequent in the distribution. The analysis by sex in the age groups indicated that most often this injury was found in girls aged 4–6 years (50.0%). Rarely due to condylar were fractures of the shoulder found in victims aged 16–18 years. In both the male and female groups, the victims of this age group were the least frequent. Thus, in pediatric patients due to condylar fractures of the humerus are most common in the age group of 4–6 years, more common in females. Rarely due to condylar fractures of the shoulder are diagnosed in persons of both sexes in infancy (up to 1 year) and older children (16–18 years)
Дод.точки доступу:
Трутяк, І. Р.
Обаранець, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Аналіз причин розвитку остеоартрозу плечового суглоба у хворих після переломів проксимального епіметафіза плечової кістки [Текст] = Analysis of the Сauses of the Development of Osteoarthrosis of the Shoulder Joint in Patients After Fractures of the Proximal Epimetaphysis of the Humerus / С. С. Страфун [та ін.] // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2020. - N 1. - С. 15-24. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES (осложнения)
ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT (патология)
ОСТЕОАРТРИТ -- OSTEOARTHRITIS (терапия)
ОСТЕОНЕКРОЗ -- OSTEONECROSIS (осложнения, хирургия)
Анотація: Післятравматичний (вторинний) артроз плечового суглоба, що розвивається внаслідок переломів проксимального епіметафіза плечової кістки, складає близько 10% усіх випадків артрозу плечового суглоба незалежно від лікувальної тактики. Мета роботи. Дослідити основні причини розвитку післятравматичного артрозу плечового суглоба у хворих із переломами проксимального епіметафіза плечової кістки. Матеріали і методи. Клінічну групу склали 295 хворих із переломами проксимального епіметафіза плечової кістки, які з 2009 по 2020 рік перебували на лікуванні у відділеннях Державної установи “Інститут травматології та ортопедії НАМН України” (м. Київ). З них 55 (18,64%) хворих, у яких був виявлений післятравматичний артроз плечового суглоба. Вік пацієнтів складав від 27 до 68 років (середній вік 42,7±9,5 років), чоловіків було 155 (52,5%), жінок – 140 (47,5%). Наявність післятравматичного омартрозу визначали в терміни від 3 до 5 років після перелому. Усіх хворих із післятравматичним остеоартрозом плечового суглоба залежно від проведеного лікування було розподілено на дві групи: група А – хворі після металоостеосинтезу проксимального епіметафіза плечової кістки, група Б – хворі, яким проводилось консервативне лікування. У групі А було 35 (63,6%) хворих, у групі Б – 20 (36,4%) хворих. Для визначення типу перелому застосовували універсальну класифікацію АО/ASIF. Висновки. Найбільшу кількість випадків післятравматичного омартрозу при консервативному лікуванні було виявлено при переломах типу А1 – 10,9% та А2 – 14,6%; при оперативному лікуванні післятравматичний омартроз розвився у хворих із переломами типу С3 – 12,6% та А3 – 14,6% (р≥0,05). Основною причиною розвитку післятравматичного омартрозу є асептичний некроз голівки плеча – 61,8% (р≤0,05), який частіше розвивається у хворих із переломами типу В та С за класифікацією АО. Найбільший вплив на розвиток омартрозу у хворих із переломами проксимального епіметафіза плечової кістки мають навантаження на плечовий суглоб – як під час реабілітації, так і в повсякденному житті та наявність контрактури в плечовому суглобі
Дод.точки доступу:
Страфун, С. С.
Богдан, С. В.
Юрійчук, Л. М.
Сергієнко, Р. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Трутяк, І. Р.
Диференціальна лікувальна тактика при ускладнених метафізарних переломах дистального відділу плечової кістки в дітей [Текст] / І. Р. Трутяк, О. В. Обаранець // Травма. - 2020. - Том 21, N 4. - С. 47-51. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES (диагностика, патофизиология, хирургия)
ДЕТИ -- CHILD
РЕТРОСПЕКТИВНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- RETROSPECTIVE STUDIES
Анотація: Мета — оптимізація діагностики і тактики лікування в постраждалих дитячого віку з ускладненими черезвиростковими та надвиростковими переломами плечової кістки за допомогою розробленої протокольної схеми надання медичної допомоги постраждалим із черезвиростковими та надвиростковими переломами плечової кістки. Матеріали та методи. В основу нашої роботи покладений ретроспективний аналіз лікування 255 пацієнтів, які лікувались у Львівській міській дитячій лікарні за період 2013–2017 роки. Результати. Аналіз результатів лікування показав, що в першій групі ускладнення відмічались у 21,0 % випадків, а в другій групі — лише в 9,1 %. Серед постраждалих першої групи анатомічні ускладнення відмічались у 38,4 % випадків, а у другій групі їх не було взагалі. Функціональні ускладнення також превалювали в першій групі, що виявлялися майже удвічі частіше, ніж у другій групі. Період стаціонарного лікування в першій групі становив 9,2 ± 0,5 доби, у другій — 6,5 ± 0,4 доби. Висновки. Впровадження уніфікованої протокольної схеми лікування черезвиросткових та надвиросткових переломів плечової кістки в пацієнтів дитячого віку дозволило значно покращити як анатомічні, так і функціональні результати лікування пацієнтів цієї категорії
Дод.точки доступу:
Обаранець, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Аналіз результатів хірургічного лікування переломів дистального відділу плечової кістки [Текст] / О. Є. Лоскутов [та ін.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 1. - С. 32-36. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES (патофизиология, хирургия)
ВНУТРИСУСТАВНЫЕ ПЕРЕЛОМЫ -- INTRA-ARTICULAR FRACTURES (патофизиология, хирургия)
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (этиология)
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL (использование)
РЕТРОСПЕКТИВНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- RETROSPECTIVE STUDIES
Анотація: Внутрішньосуглобові переломи дистального відділу плечової кістки, незважаючи на значну кількість різноманітних сучасних методів лікування, залишають високу питому вагу незадовільних результатів — 15–40 %, і хворі визнаються інвалідами у 18–20 % випадків. Консервативні методи лікування не дають можливості розпочати ранню функціональну активність у зв’язку з виникаючою нестабільністю уламків та сприяють розвитку контрактур у ліктьовому суглобі. Проведений ретроспективний аналіз результатів лікування хворих із переломами дистального відділу плечової кістки показав незадовільні результати, пов’язані з діагностичним, тактичними і технічними помилками, у 22 % хворих. Стабільно-функціональний остеосинтез переломів дистального відділу плечової кістки з можливістю активного раннього відновлення функції ліктьового суглоба сприяють зниженню термінів непрацездатності та дають позитивні результати в 78 % хворих
Intra-articular distal humerus fractures, despite a significant number of diverse modern treatments, lead to a high proportion of unsatisfactory results — 15–40 %, and patients are recognized as invalids in 18–20 % of cases. Conservative methods of treatment do not allow early functional activity in connection with the emerging instability of the debris and contribute to the development of elbow contractures. The retrospective analysis of treatment outcomes in patients with distal humerus fractures revealed unsatisfactory results associated with diagnostic, tactical and technical errors in 22 % of patients. The stable functional osteosynthesis of distal humerus fractures with the possibility of active early recovery of the elbow function contributes to a reduction in the incapacity period and yields positive results in 78 % of patients
Дод.точки доступу:
Лоскутов, О. Є.
Доманський, А. М.
Жердєв, І. І.
Лушня, С. Л.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

Спосіб хірургічного доступу для фіксації перелому головчастого підвищення плечевої кістки [Текст] / Ю. Р. Тугаров [та ін.] // Ліки України. - 2019. - № 9/10. - С. 50-53. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ЛОКТЕВОЙ СУСТАВ -- ELBOW JOINT (повреждения, хирургия)
ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ГОЛОВКА -- HUMERAL HEAD (повреждения, хирургия)
ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES (хирургия)
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ ВОССТАНОВИТЕЛЬНЫЕ -- RECONSTRUCTIVE SURGICAL PROCEDURES
АРТРОПЛАСТИКА -- ARTHROPLASTY
ЛОКТЕВОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, ELBOW

ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ -- FRACTURE FIXATION
Анотація: Велика кількість ускладнень після оперативного лікування переломів дистального епіметафіза плечової кістки при бездоганно проведеній техніці визначає необхідність нових підходів до тактики та вибору хірургічного доступу до ліктьового суглоба. Мета дослідження – розробка найоптимальнішого доступу до ліктьового суглоба для репозиції та фіксації переломів головчастого підвищення плечової кістки. Матеріали та методи. Проведено аналіз карт стаціонарного хворого: 98 пацієнтів (42 чоловіки, 56 жінок) з переломами дистального епіметафіза плечової кістки. З переднього доступу прооперовано 9 пацієнтів, із заднього – 47, з бокового – 38, з комбінованих доступів – 4. 15 % усіх пацієнтів потребували повторних реконструктивних оперативних втручань для усунення незадовільних результатів. Результати. Запропонований нами новий спосіб оперативного лікування уламкових внутрішньосуглобових переломів дистального епіметафіза правої плечової кістки за класифікацією міжнародної асоціації остеосинтезу (13С1, 13С2, 13С3) застосували у 7 пацієнтів. Отримано патент на корисну модель нового доступу до плечового суглоба No 134427 від 10.05.2019. Висновки. Запропонований нами доступ при лікуванні внутрішньосуглобових переломів дистального епіметафіза плечової кістки дозволяє зберегти точки прикріплення груп м’язів, мінімізувати ризики ушкоджень нервових та судинних структур, забезпечити скорочення термінів непрацездатності та хороші віддаленні результати
Дод.точки доступу:
Тугаров, Ю. Р.
Яворський, А. В.
Думанець, О. В.
Кулянда, О. І.
Костишин, М. І.
Цибік, О. Т.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

16.

Сравнительный анализ напряженно-деформированного состояния системы "кость-имплантат" накостного остеосинтеза пластиной PHILOS с различными имплантатами из полилактида [Текст] / Н. А. Корж [и др.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 5. - С. 69-76. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES (хирургия)
ОСТЕОСИНТЕЗ, ПЛАСТИНКИ -- BONE PLATES (использование)
ПАРНЫЙ СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИЗ -- MATCHED-PAIR ANALYSIS
Анотація: Переломы проксимального отдела плечевой кости (ПОПК) составляют 5–6 % всех повреждений длинных костей скелета человека. С целью увеличения жесткости фиксации хирургическое лечение накостными пластинами дополняют различными алло- или аутотрансплантатами, имплантатами, а также костным цементом (тип В и С по AO/ОТА). Авторами в качестве альтернативного имплантата для замещения дефектов спонгиозной кости и поддержки костных фрагментов головки плечевой кости предлагается использовать полилактид (PLA) Ingeo™ Biopolymer 4032D. Цель работы: провести сравнительный анализ напряженно-деформированного состояния системы «кость — имплантат» накостного остеосинтеза пластиной PHILOS с солидными и пористыми 3D-имплантатами из PLA. Материалы и методы. Для математического моделирования и сравнительного изучения напряженно-деформированного состояния системы «кость — имплантат» при проведении накостного остеосинтеза смоделирована пластина с угловой стабильностью PHILOS (из нержавеющей стали), трехфрагментарный перелом ПОПК с использованием или 2 солидных, или 2 пористых имплантатов PLA с решетчатыми полостями. В качестве объекта для построения плечевой кости использована композитная модель № 3404 левой плечевой кости фирмы Sawbones (Europe AB, Мальме, Швеция), для всех материалов при моделировании — изотропная линейная модель с одинаковыми физико-механическими характеристиками для всех материалов. В качестве инструмента исследования применялся метод конечных элементов, реализованный пакетом прикладных программ Ansys. Результаты. Сравнительная оценка влияния формы имплантатов PLA для двух расчетных схем выполнена при помощи сравнения эквивалентных напряжений по Мизесу и полей деформаций для моделей и различных элементов соединения и частей системы «кость — имплантат». Установлено, что перераспределение полей напряжений в элементах модели не приводит к ее разрушению. Модели и все ее элементы удовлетворяют требованиям прочности. Замена цилиндрического солидного 3D-имплантата на модифицированный пористый 3D-имплантат для поддержания суставной поверхности головки плечевой кости в условиях остеопороза при остеосинтезе трехфрагментарного перелома плечевой кости накостной пластиной PHILOS не снижает жесткости фиксации. Выводы. Сравнительный анализ напряженно-деформированного состояния системы «кость — имплантат» накостного остеосинтеза пластиной PHILOS с солидными и пористыми 3D-имплантатами из PLA показал, что изменение формы имплантатов в рассматриваемом диапазоне нагружения не влияет на жесткость системы. Поля деформаций и напряжений для рассмотренных моделей практически совпадают между собой. В пластине PHILOS и в модифицированных пористых 3D-имплантатах PLA происходит уменьшение напряжений на 5 и 4 МПа соответственно. Замена цилиндрической солидной формы 3D-имплантатов PLA на модифицированную пористую является целесообразной, так как позволяет увеличить площадь контакта имплантата PLA с костью, а его полости возможно использовать для наполнения плазмой, насыщенной тромбоцитами
Переломи проксимального відділу плечової кістки (ПВПК) становлять 5–6 % усіх пошкоджень довгих кісток скелета людини. З метою збільшення жорсткості фіксації хірургічне лікування накістковими пластинами допов- нюють різними ало- або автотрансплантатами, імплантатами, а також кістковим цементом (тип В і С за AO/ОТА). Авторами як альтернативний імплантат для заміщення дефектів спонгіозної кістки і підтримки кісткових фрагментів головки плечової кістки пропонується використовувати полілактид (PLA) Ingeo™ Biopolymer 4032D. Мета роботи: провести порівняльний аналіз напружено-деформованого стану системи «кістка — імплантат» накісткового остеосинтезу пластиною PHILOS із солідними і пористими 3D-імплантатами з PLA. Матеріали та методи. Для математичного моделювання і порівняльного вивчення напружено-деформованого стану системи «кістка — імплантат» у разі накісткового остеосинтезу змодельована пластина з кутовою стабільністю PHILOS (з нержавіючої сталі), трьохфрагментарний перелом ПВПК з використанням або 2 солідних, або 2 пористих імплантатів PLA з ґратчастими порожнинами. Як об’єкт для побудови плечової кістки використана композитна модель № 3404 лівої плечової кістки фірми Sawbones (Europe AB, Мальме, Швеція), для всіх матеріалів у моделюванні — ізотропна лінійна модель з однаковими фізико-механічними характеристиками для всіх матеріалів. Як інструмент дослідження застосовувався метод кінцевих елементів, реалізований пакетом прикладних програм Ansys. Результати. Порівняльна оцінка впливу форми імплантатів PLA для двох розрахункових схем виконана за допомогою порівняння еквівалентних напружень за Мізесом і полів деформацій для моделей, різних елементів з’єднання і частин системи «кістка — імплантат». Встановлено, що перерозподіл полів напружень в елементах моделі не призводить до її руйнування. Моделі та всі їх елементи задовольняють вимогам міцності. Заміна циліндричного солідного 3D-імплантата на модифікований пористий 3D-імплантат для підтримки суглобової поверхні головки плечової кістки в умовах остеопорозу при остеосинтезі трьохфрагментарного перелому ПВПК накістковою пластиною PHILOS не знижує жорсткості фіксації. Висновки. Порівняльний аналіз напружено-деформованого стану системи «кістка — імплантат» накісткового остеосинтезу пластиною PHILOS з солідними і пористими 3D-імплантатами з PLA показав, що зміна форми імплантатів у розглянутому діапазоні навантаження не впливає на жорсткість системи. Поля деформацій і напружень для розглянутих моделей практично збігаються між собою. У пластині PHILOS та у модифікованих пористих 3D-імплантатах PLA відбувається зменшення напружень на 5 та 4 МПа відповідно. Заміна циліндричної солідної форми 3D-імплантатів PLA на модифіковану пористу є доцільною, тому що дозволяє збільшити площу контакту імплантата PLA з кісткою, а його порожнини можливо використовувати для наповнення плазмою, насиченою тромбоцитами
Proximal humerus fractures account for 5–6 % of all injuries of the long bones of the human skeleton. In order to increase fixation stiffness, surgical treatment using bone plates is supplemented with various allo- or autografts, implants, as well as bone cement (type B and C according to AO/OTA). The authors suggest the use of Ingeo™ Biopolymer 4032D polylactide (PLA) as an alternative implant for replacing spongy bone defects and supporting bone fragments of the humeral head. The purpose was to conduct a comparative analysis of the stress-strain state of the bone-implant system in bone osteosynthesis using PHILOS plate with solid and porous 3D PLA implants. Material and methods. For mathematical modeling and comparative study of the stress-strain state of bone-implant system during bone osteosynthesis, a plate with angular stability PHILOS (stainless steel), a three-fragment proximal humerus fractures using either 2 solid or 2 porous PLA implants were modeled with lattice cavities. A composite model # 3404 of the left humerus manufactured by Sawbones (Europe AB, Malmö, Sweden) was used as an object for constructing the humerus. For all materials, the simulation used an isotropic linear model with the same physical and mechanical characteristics for all materials. The finite element method implemented by the Ansys application package was used as a research tool. Results. A comparative assessment of the influence of the shape of PLA implants for two calculation models was performed by comparing the equivalent von Mises stresses and deformation fields for models and various elements of the joint and parts of the bone-implant system. It was found that the redistribution of stress fields in the elements of the model does not lead to its destruction. Models and all its elements satisfy the requirements of strength. Replacing a cylindrical solid 3D implant with a modified porous 3D implant to maintain the articular surface of the humeral head under conditions of osteoporosis during osteosynthesis of a three-fragment humerus fracture with PHILOS bone plate does not reduce fixation stiffness. Conclusions. A comparative analysis of the stress-strain state of the bone-implant system in bone osteosynthesis using PHILOS plate with solid and porous 3D PLA implants showed that a change in the implant shape in the considered loading range does not affect the rigidity of the system. The deformation and stress fields for the considered models practically coincide. The stresses in PHILOS plate and in modified porous 3D PLA implants are reduced by 5 and 4 MPa, respectively. Replacing the cylindrical solid form of 3D PLA implants with a modified porous one is appropriate, since it allows us to increase the contact area of the PLA implant with the bone, and its cavities can be filled with platelet-rich plasma
Дод.точки доступу:
Корж, Н. А.
Макаров, В. Б.
Липовский, В. И.
Танькут, А. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

17.

Особливості реконструкції ушкоджень променевого нерва при повторних остеосинтезах плечової кістки [Текст] / І. Б. Третяк [та ін.] // Травма. - 2018. - Том 19, N 4. - С. 53-59. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES (хирургия)
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL (использование)
ЛУЧЕВОЙ НЕРВ -- RADIAL NERVE (патофизиология, повреждения, хирургия)
РЕТРОСПЕКТИВНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- RETROSPECTIVE STUDIES
Анотація: Відкриті проксимальні ушкодження променевого нерва найчастіше також виникають внаслідок ортопедичної травми. Повторний остеосинтез плечової кістки, поєднаний із ушкодженням променевого нерва, призводить до відстрочення реконструкції нерва, супроводжується значними технічними труднощами і, відповідно, призводить до погіршення результатів відновлення. Мета дослідження: оцінити ефективність реконструкції променевого нерва методом автонейропластики, визначити вплив переміщення кукс на розміри дефекту в умовах одночасного повторного синтезу плечової кістки. Матеріали та методи. Проведено ретроспективне дослідження результатів поєднаного нейрохірургічного та ортопедичного лікування 16 пацієнтів віком в середньому 34,5 року. Середній термін від моменту одержання поєднаної нервово-кісткової травми становив 4,8 місяця. 16 пацієнтам був проведений повторний синтез неконсолідованого перелому плечової кістки із використанням авторської техніки малоконтактного багатоплощинного остесинтезу за П.І. Білінським у середній термін від первинного остеосинтезу 3,9 місяця. У 16 пацієнтів ушкодження променевого нерва супроводжувалось наявністю критичного дефекту між куксами (більше 10 см), а його реконструкція полягала в виконанні пластики автологічними трансплантатами на медіальній поверхні плеча із використанням мікрохірургічної техніки. Клініко-неврологічне, електрофізіологічне та рентгенологічне обстеження проводилось на 3, 9, 12 та 15-му місяці. Середній follow-up період становив 1 рік 8 місяців. Результати. Середні терміни відновлення функції дорівнювали 13–15 місяцям. Відновлення усього комплексу розгиначів кисті, пальців, розгинання та відведення 1-го пальця досягнуто у 8 з 16 пацієнтів (50 %). У жодного пацієнта після повторного синтезу плечової кістки не спостерігали відсутності консолідації перелому. В 11 пацієнтів у середньому терміні 11,4 місяця після повторного синтезу плечової кістки було проведено видалення системи для МОС. Висновки. Переміщення кукс променевого нерва на внутрішню поверхню плеча дозволило зменшити розміри дефекту променевого нерва в середньому на 2,75 см, у 4 випадках — зменшити розміри дефекту до субкритичних (менше 7 см); відновлення функції усього комплексу м’язів задньої поверхні передпліччя досягнуто лише у близько 50 % хворих. Враховуючи відсутність чіткого прогнозу та мозаїчність відновлення м’язів задньої поверхні передпліччя, вважаємо перспективним впровадження в клінічну практику методики дистальної реіннервації променевого нерва
Дод.точки доступу:
Третяк, І. Б.
Білінський, П. І.
Гацький, О. О.
Коваленко, І. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

18.

Бець, І. Г.
Особливості лікування ушкоджень дистального метаепіфізу плечової кістки [Текст] / І. Г. Бець // Травма. - 2018. - Том 19, N 5. - С. 122-128. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES (патофизиология, хирургия)
ЭПИФИЗЫ -- EPIPHYSES (хирургия)
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL (использование, методы)
Анотація: Серед ушкоджень дистальних метаепіфізів довгих кісток переломи дистальних відділів плечової кістки займають особливе місце, являючи одне з найбільш складних завдань лікування переломів. Становлячи досить значну частину всіх внутрішньосуглобових переломів (19 %), вони часто призводять до неможливості самообслуговування через вельми скромні функціональні результати лікування та високе число ускладнень, яких, за різними даними, налічувалося до 67 %. Ще в 50-х роках минулого століття спроби хірургичного відновлення анатомії дистального суглобового кінця плечової кістки при його багатоосколкових ушкодженнях вважалися приреченими на невдачу; функціональні результати лікування відповідали анатомічним. Значні зміни в цьому питанні пов’язані з явищем технологій накісткового остеосинтезу, розроблених АО: малоконтактні премодельовані пластини та гвинти з кутовою стабільністю радикально змінили прогнози хірургічного лікування в кращу сторону. Однак технології залишаються досить агресивними і травматичними, їх важко пов’язати з біологічними принципами лікування переломів, яким останніми роками приділяється так багато уваги тими ж розробниками АО. З цієї причини має місце значна кількість ускладнень, як ранніх (гнійно-некротичних), так і пізніх (пов’язаних із ненадійністю фіксації уламків і порушеннями регенерації). Ці обставини викликають необхідність ще раз переглянути можливості традиційних технологій (скелетного витягнення, іммобілізаційного методу та позавогнищевого остеосинтезу), чітко визначити їх роль і місце в лікуванні переломів дистального суглобового кінця плеча, тим більше, що, незважаючи на їх позірну архаїчність, вони і сьогодні реально застосовуються для цих цілей. Мета. Порівняльний аналіз ефективності реально застосовуваних технологій консервативного та хірургічного лікування і на його основі — уточнення тактико-технологічних принципів лікування переломів дистального метаепіфіза плечової кістки. Матеріали та методи. Матеріалом дослідження стали результати лікування 37 пацієнтів різної статі та різних вікових груп, при лікуванні яких застосовано відкриту репозицію і накістковий остеосинтез (n = 15), позавогнищевий остеосинтез (n = 11), скелетне витягнення (n = 5), фіксаційний метод (n = 6). Результати. Аналіз даних показав, що відмінних анатомічних і функціональних результатів можна досягти переважно методом накісткового остеосинтезу. Але використання відкритої репозиції із заднього хірургічного доступу з перетином ліктьового відростка та фіксація уламків за допомогою малоконтактних премодельованих пластин і гвинтів із кутовою стійкістю виправдані тільки тоді, коли цим реально досягається відновлення анатомії ушкодженого сегмента і можливість ранньої функції ліктьового суглоба за відсутності необхідної зовнішньої іммобілізації. В інших варіантах результати лікування не перевищують таких при використанні позавогнищевого остеосинтезу та скелетного витягнення та не виправдовують високої травматичності і високого ризику ускладнень накісткового остеосинтезу. Висновки. Позавогнищевий остеосинтез, скелетне витягнення та фіксаційний метод, незважаючи на гадану застарілість, можуть бути методами вибору при лікуванні ушкоджень дистального метаепіфіза плечової кістки за умови їх уважного і мотивованого використання
Вільних прим. немає

Знайти схожі

19.

Курінний, І. М.
Лікування ізольованих переломів capitulum humeri в дорослих пацієнтів із застосуванням мікрогвинтів [Текст] / І. М. Курінний, О. С. Страфун, С. В. Тимошенко // Травма. - 2017. - Том 18, N 1. - С. 10-18. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES (патофизиология, хирургия)
ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ГОЛОВКА -- HUMERAL HEAD (хирургия)
ЛОКТЕВОЙ СУСТАВ -- ELBOW JOINT (хирургия)
ОСТЕОСИНТЕЗ, ВИНТЫ -- BONE SCREWS (использование)
ВЗРОСЛЫЕ -- ADULT
Дод.точки доступу:
Страфун, О. С.
Тимошенко, С. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

20.

Король, С. О.
Сучасні аспекти надання хірургічної допомоги пораненим з приводу вогнепального перелому плечової кістки [Текст] / С. О. Король, Б. В. Матвійчук // Клінічна хірургія. - 2017. - N 3. - С. 36-38. - Бібліогр.: с. 38

MeSH-головна:
РАНЫ ОГНЕСТРЕЛЬНЫЕ -- WOUNDS, GUNSHOT (осложнения, хирургия)
ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES (классификация, хирургия, этиология)
АМПУТАЦИЯ ТРАВМАТИЧЕСКАЯ -- AMPUTATION, TRAUMATIC (хирургия, этиология)
МЕДИЦИНСКОЙ ПОМОЩИ ОКАЗАНИЕ -- DELIVERY OF HEALTH CARE
МЕДИЦИНСКОЙ ПОМОЩИ ЭТАПЫ -- EPISODE OF CARE
ВОЕННАЯ МЕДИЦИНА -- MILITARY MEDICINE
Анотація: Проаналізований комплекс оперативних втручань на всіх рівнях медичної допомоги у 57 поранених з приводу вогнепального перелому плечової кістки і відриву кінцівок на рівні плеча в період з 2014 по 2015 р. Первинна (ПХО) та повторна хірургічна обробка (ХО) ран здійснена 94,7% пораненим, стрижневі апарати зовнішньої фіксації (АЗФ) накладені у 85,9%. Вакуум-терапія проведена 17,5% пораненим, вільна аутодермопластика та аутовенозне протезування артерії здійснені у 10,5%. Хороші функціональні результати досягнуті у 47,4% поранених, задовільні - у 40,3%, незадовільні - відзначені у 12,3%. Проаналізовані організаційні та лікувально-діагностичні помилки
Дод.точки доступу:
Матвійчук, Б. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

1-20 21-40 41-60 61-69

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)