Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

у знайденому

Знайдено у інших БД:

Книги (21)

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: (<.>S=Плечевой кости переломы<.>)

Загальна кількість знайдених документів : 69
Показані документи з 1 по 20

1-20 21-40 41-60 61-69

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Bulent, Karslioglu
Назва : Novel Surgical Indications at COVID-19 Pandemic? Did COVID-19 Pandemic Narrow the Spectrum of Surgical Indications?
Паралельн. назви :Нові хірургічні показання при пандемії COVID-19? Чи звузила пандемія COVID-19 спектр хірургічних показань?
Місце публікування : Травма. - Донецьк, 2021. - Том 22, N 2. - С. 62-67 (Шифр ТУ3/2021/22/2)
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: ЛУЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- RADIUS FRACTURES
ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES
ЛОКТЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- ULNA FRACTURES
ПАНДЕМИИ -- PANDEMICS
КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS
Анотація: The COVID-19 outbreak changed orthopedic practices more than we thought. We are going through a period in which conservative treatment will become prominent when deciding on fractures with indistinct surgical margins in guidelines. Considering global tendency for surgical interventions in the prepandemic period, we tried to find out the answer to the following question: will conservative treatment be the shining star in the post pandemic period? Materials and methods. 262 patients who were with “gray zone fractures-injuries” like extraarticular distal radius fracture, proximal humerus fracture and Weber type B ankle fracture were treated conservatively during March 11, 2020 and 11 August, 2020. Open or pathological fracture, fractures with vascular or neurological injury and fractures involving the articular joint were excluded. Results. 59 patients with proximal humerus fracture followed with arm-sling. Mean ASES scores at 6 th was 48.3 and 69.9 12th week. 91 patients with Weber B-type ankle fracture were followed up with below-knee plaster for 6 weeks. American Orthopedic Foot & Ankle Score was 48 in the 6 th week and 75 in the 12 th week. 90 patients with distal radius fracture were followed up with plaster. Malunion was detected at 5 patients. Mean Quick Dash score at 6th weeks was 52.3 and 29.5 at 12 th weeks. Mean wrist flexion was 450, wrist extension was 35º, forearm supination 60º and forearm pronation was 70º at final control. Conclusions. The conservative treatment experiences we have gained from pandemic periods will change our treatment algorithm, unless it is overshadowed by our ambition to perform surgery for different reasonsСпалах COVID-19 змінив ортопедичну практику більше, ніж ми думали. Ми переживаємо період, коли консервативне лікування стане визначальним при прийнятті рішення про переломи з нечіткими хірургічними краями в рекомендаціях. Враховуючи загальносвітову тенденцію до оперативних втручань у передпандемічний період, ми спробували знайти відповідь на таке питання: чи буде консервативне лікування дороговказом у постпандемічний період? Матеріали та методи. 262 пацієнти з переломами сірої зони — травмами, такими як позасуглобовий дистальний перелом променевої кістки, проксимальний перелом плечової кістки і перелом гомілковостопного суглоба типу В за Вебером, отримували консервативне лікування протягом періоду з 11 березня 2020 року до 11 серпня 2020 року. Відкритий або патологічний перелом, переломи з судинним або неврологічним пошкодженням і переломи із залученням суглобового з’єднання були виключені. Результати. 59 пацієнтам із переломом проксимального відділу плечової кістки накладали перев’язку руки. Середній бал за ASES на 6-му тижні становив 48,3 і 69,9 — на 12-му тижні. За 91 пацієнтом із переломом гомілковостопного суглоба типу В за Вебером із гіпсовою пов’язкою нижче коліна спостерігали протягом 6 тижнів. Американський ортопедичний показник стопи і щиколотки становив 48 балів на 6-му тижні і 75 балів на 12-му тижні. 90 пацієнтам із переломом дистального відділу променевої кістки наклали гіпс. Неправильне зростання кісток було виявлене в 5 пацієнтів. Середній бал за шкалою Quick Dash на 6-му тижні становив 52,3 бала, а на 12-му — 29,5 бала. Середнє згинання зап’ястка становило 45°, розгинання зап’ястка — 35°, супінація передпліччя — 60° і пронація передпліччя — 70° при остаточному контролі. Висновки. Той досвід консервативного лікування, який ми отримали в період пандемії, змусив нас змінити алгоритм лікування, незважаючи на наше прагнення проводити оперативне втручання з будь-яких причин
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Zazirnyi I. M., Savych V., Levytskyi Ye.
Назва : Treatment outcomes in humeral fractures of different location (review)
Місце публікування : Травма. - Донецьк, 2021. - Том 22, N 6. - С. 39-43 (Шифр ТУ3/2021/22/6)
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ИНТРАМЕДУЛЛЯРНАЯ -- FRACTURE FIXATION, INTRAMEDULLARY
ОСТЕОСИНТЕЗ, ПЛАСТИНКИ -- BONE PLATES
ОСТЕОСИНТЕЗ, ПРОВОЛОКА -- BONE WIRES
Анотація: The choice of treatment (open reduction and internal fixation) for a humeral fracture with a plate versus an intramedullary nail is highly debated. We compared outcomes (fracture union, reoperation, and adverse events) of intramedullary nailing and plate fixation in patients with proximal humeral, humeral shaft, and distal humeral fractures. No significant differences were found between intramedullary nailing and plate fixation for fracture union, reoperation, or adverse events in patients with proximal humeral or humeral shaft fractures. There is a scarcity of evidence comparing intramedullary nailing and plating for distal humeral fractures. No recommendations can be given from current evidence. Surgeons may have to continue to use discretion based on their personal preference, experience as well as patient’s characteristics and fracture features before more high-quality evidence is availableВибір методу лікування при переломі плечової кістки пластиною (відкрита репозиція і внутрішня фіксація) або використовуючи інтрамедулярний остеосинтез є дуже спірним. Ми порівняли результати (зрощення переломів, повторна операція і побічні ефекти) інтрамедулярної фіксації стрижнем та пластиною в пацієнтів із переломами проксимального відділу плечової кістки, а також її діафіза та дистального відділу. Не було виявлено значних відмінностей між інтрамедулярною фіксацією стрижнем і пластиною щодо зрощення перелому, повторної операції або побічних ефектів у пацієнтів із переломами проксимального відділу або діафіза плечової кістки. Доказової бази щодо порівняння інтрамедулярних стрижнів із пластинами при переломах дистального відділу плечової кістки недостатньо. На підставі наявних даних не можна дати жодних рекомендацій. Хірургам, можливо, доведеться продовжувати діяти на власний розсуд, виходячи з особистих переваг, досвіду, а також залежно від характеристик пацієнта та особливостей перелому, перш ніж буде доступна достатня доказова база
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Страфун С. С., Богдан С. В., Юрійчук Л. М., Сергієнко Р. О.
Назва : Аналіз причин розвитку остеоартрозу плечового суглоба у хворих після переломів проксимального епіметафіза плечової кістки
Паралельн. назви :Analysis of the Сauses of the Development of Osteoarthrosis of the Shoulder Joint in Patients After Fractures of the Proximal Epimetaphysis of the Humerus
Місце публікування : Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2020. - N 1. - С. 15-24 (Шифр ВУ11/2020/1)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-головна: ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES
ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT
ОСТЕОАРТРИТ -- OSTEOARTHRITIS
ОСТЕОНЕКРОЗ -- OSTEONECROSIS
Анотація: Післятравматичний (вторинний) артроз плечового суглоба, що розвивається внаслідок переломів проксимального епіметафіза плечової кістки, складає близько 10% усіх випадків артрозу плечового суглоба незалежно від лікувальної тактики. Мета роботи. Дослідити основні причини розвитку післятравматичного артрозу плечового суглоба у хворих із переломами проксимального епіметафіза плечової кістки. Матеріали і методи. Клінічну групу склали 295 хворих із переломами проксимального епіметафіза плечової кістки, які з 2009 по 2020 рік перебували на лікуванні у відділеннях Державної установи “Інститут травматології та ортопедії НАМН України” (м. Київ). З них 55 (18,64%) хворих, у яких був виявлений післятравматичний артроз плечового суглоба. Вік пацієнтів складав від 27 до 68 років (середній вік 42,7±9,5 років), чоловіків було 155 (52,5%), жінок – 140 (47,5%). Наявність післятравматичного омартрозу визначали в терміни від 3 до 5 років після перелому. Усіх хворих із післятравматичним остеоартрозом плечового суглоба залежно від проведеного лікування було розподілено на дві групи: група А – хворі після металоостеосинтезу проксимального епіметафіза плечової кістки, група Б – хворі, яким проводилось консервативне лікування. У групі А було 35 (63,6%) хворих, у групі Б – 20 (36,4%) хворих. Для визначення типу перелому застосовували універсальну класифікацію АО/ASIF. Висновки. Найбільшу кількість випадків післятравматичного омартрозу при консервативному лікуванні було виявлено при переломах типу А1 – 10,9% та А2 – 14,6%; при оперативному лікуванні післятравматичний омартроз розвився у хворих із переломами типу С3 – 12,6% та А3 – 14,6% (р≥0,05). Основною причиною розвитку післятравматичного омартрозу є асептичний некроз голівки плеча – 61,8% (р≤0,05), який частіше розвивається у хворих із переломами типу В та С за класифікацією АО. Найбільший вплив на розвиток омартрозу у хворих із переломами проксимального епіметафіза плечової кістки мають навантаження на плечовий суглоб – як під час реабілітації, так і в повсякденному житті та наявність контрактури в плечовому суглобі
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Лоскутов О. Є., Доманський А. М., Жердєв І. І., Лушня С. Л.
Назва : Аналіз результатів хірургічного лікування переломів дистального відділу плечової кістки
Місце публікування : Травма. - Донецк: ИД Заславский, 2019. - Том 20, N 1. - С. 32-36 (Шифр ТУ3/2019/20/1)
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES
ВНУТРИСУСТАВНЫЕ ПЕРЕЛОМЫ -- INTRA-ARTICULAR FRACTURES
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL
РЕТРОСПЕКТИВНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- RETROSPECTIVE STUDIES
Анотація: Внутрішньосуглобові переломи дистального відділу плечової кістки, незважаючи на значну кількість різноманітних сучасних методів лікування, залишають високу питому вагу незадовільних результатів — 15–40 %, і хворі визнаються інвалідами у 18–20 % випадків. Консервативні методи лікування не дають можливості розпочати ранню функціональну активність у зв’язку з виникаючою нестабільністю уламків та сприяють розвитку контрактур у ліктьовому суглобі. Проведений ретроспективний аналіз результатів лікування хворих із переломами дистального відділу плечової кістки показав незадовільні результати, пов’язані з діагностичним, тактичними і технічними помилками, у 22 % хворих. Стабільно-функціональний остеосинтез переломів дистального відділу плечової кістки з можливістю активного раннього відновлення функції ліктьового суглоба сприяють зниженню термінів непрацездатності та дають позитивні результати в 78 % хворихIntra-articular distal humerus fractures, despite a significant number of diverse modern treatments, lead to a high proportion of unsatisfactory results — 15–40 %, and patients are recognized as invalids in 18–20 % of cases. Conservative methods of treatment do not allow early functional activity in connection with the emerging instability of the debris and contribute to the development of elbow contractures. The retrospective analysis of treatment outcomes in patients with distal humerus fractures revealed unsatisfactory results associated with diagnostic, tactical and technical errors in 22 % of patients. The stable functional osteosynthesis of distal humerus fractures with the possibility of active early recovery of the elbow function contributes to a reduction in the incapacity period and yields positive results in 78 % of patients
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Білінський П. І.
Назва : Лікування хворих із ускладненими переломами дистального відділу плечової кістки з використанням фіксаторів малоконтактного багатоплощинного остеосинтезу
Паралельн. назви :Treatment of patients with complicated fractures of the distal humerus using the fixators of limited-contact multiplanar osteosynthesis
Місце публікування : Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - № 1. - С. 34-42 (Шифр ОУ4/2021/1)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-головна: ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- POSTOPERATIVE PERIOD
Анотація: Лікування переломів дистального відділу плечової кістки (ПДВПК) є складною проблемою травматології. Його результат значною мірою визначає вибір оптимальної конструкції для фіксацій конкретної лінії зламу. Мета. Удосконалити технологію лікування хворих із ускладненими ПДВПК на основі використання фіксаторів для малоконтактного багатоплощинного остеосинтезу (МБО) та оцінити її ефективність. Методи. За період із 2000 по 2020 р. проліковано 39 пацієнтів із незрощенням відламків дистального метафіза плечової кістки (типу 12-В1, 12-С1, 12-С2) та 23 — з ускладненими над- і черезвиростковими переломами кістки (більше типу 13-А2, 13-С1, 13-С2). Фіксацію фрагментів нижньої третини плечової кістки здійснювали пристроєм для фіксації кісткових відламків (ПФКВ, пат. 17502 UA). Це — фігурна пластина з пазом, на якій стабілізуються півкільця з різьбовими отворами. Для остеосинтезу над- і черезвиросткових переломів використано V-подібну конструкцію з можливістю регуляції ширини розведення бранш відповідно до ширини виросткової ділянки кістки (ПОВ, пат. 33358 UA). За необхідності виконували пластику аутогенним кістковим матеріалом. Результати. Пластину ПФКВ встановлюють переважно через передній доступ із мінімальною операційною травмою поверх головок репозиційних гвинтів. За необхідності виконують мобілізацію променевого нерва. ПФКВ забезпечує стабільну фіксацію навіть у разі короткого дистального фрагмента. ПОВ встановлюють на задній поверхні виростків і нижній третині плечової кістки через остеотомію ліктьового відростка. Остеосинтез є одним із варіантів ПОВ із спонгіозною автопластикою, може бути методом вибору в разі заміни методу фіксації. Термін спостереження за пацієнтами складав 1–2 роки і більше. У 60 з них відбулося зрощення відламків, отримано добрий клінічний результат. Висновки. Розроблені засоби для МБО можуть бути використані в разі незрощень і ПДВПК. Вони дають змогу зменшити травматичність операції, уникнути багатьох ускладнень, характерних для сучасних традиційних фіксаторівTreatment of distal humerus fractures is a complex problem in traumatology. The result of treatment depends on the choice of fixator according to the fracture area. Objective. To improve the technology of treatment in patients with complicated distal humerus fractures with fixators of small contact and multiplanar osteosynthesis and to evaluate its efficacy. Methods. 39 patients were treated for the period 2000–2020 with distal humerus nonunion (types 12-B1, 12-C1, 12-C2) and 23 patients with complicated above- and transcondylar humerus fractures (types 13-A2, 13-C1, 13-C2). Fixation of bone fragments of the distal humerus was made with device for fixation (Patent 17502 UA). It is a shaped plate with a groove on which half rings with threaded holes are stabilized. For the osteosynthesis of above- and transcondylar humerus fractures we used V-shaped plate with the possibility to regulate branch spreading width as for the condylar size (Patent 33358 UA). Autografting was performed as for necessity. Results. Plate osteosynthesis was performed mainly through anterior approach with minimal tissues traumatization. Release of radial nerve we made as for necessity. This device provides the stable fixation even in a case of short distal fragment. Device for bone fragments fixation was placed on the posterior condylar surface and lower part of the humerus through olecranon osteotomy. Osteosynthesis with suggested device is one of the options with bone autografting and can be method of choice at repeated surgery. Follow-up period was 1–2 years and later. In 60 patients we obtained good results with completed bone union. Conclusions. Suggested device can be used in cases of distal humerus nonunion. It allows to decrease the damage of surgery, to avoid many complications
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Білінський П. І., Цюра Ю. П., Антонів В. Р.
Назва : Проблемні питання сучасного остеосинтезу переломів плечової кістки
Місце публікування : Травма. - Донецьк, 2021. - Том 22, N 1. - С. 16-22 (Шифр ТУ3/2021/22/1)
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ИНТРАМЕДУЛЛЯРНАЯ -- FRACTURE FIXATION, INTRAMEDULLARY
ОРТОПЕДИЧЕСКИЕ ФИКСИРУЮЩИЕ УСТРОЙСТВА ВНУТРЕННИЕ -- INTERNAL FIXATORS
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS
Анотація: За останні двадцять років відбулися значні зміни в лікуванні переломів плечової кістки (ППК). В остеосинтезі з’явилось багато високотехнологічних засобів. Численні майстер-класи, короткотривалі курси недостатньо висвітлюють проблемні питання остеосинтезу цими фіксаторами. Результати лікування ППК досить часто, на жаль, залишають бажати кращого. Мета роботи — аналіз біомеханічних аспектів сучасних фіксаторів для остеосинтезу ППК, причин ускладнень і незадовільних результатів їх застосування. Матеріали та методи. Аналіз доступних літературних даних, рентгенограм цікавих випадків, історій хвороби пацієнтів із ускладненнями і негативними результатами остеосинтезу ППК інтрамедулярними блокуючими стрижнями, LCP-пластинами. Результати. Результат лікування ППК значною мірою залежить від розуміння процесу репаративної регенерації. Намітилась тенденція до механістичного підходу в лікуванні переломів кісток та їх наслідків. При переломах хірургічної шийки ПК застосовують фігурні LCP-пластини. Вони передбачають уведення в головку кістки мінімум 4 блокуючих гвинтів. Часто це закінчується розвитком асептичного некрозу. Відсутність анатомічної репозиції відламків, а також проведення в головку ПК 5–7 гвинтів призводить до деформуючого артрозу плечового суглоба. Подібні ускладнення ми спостерігали у 10 пацієнтів. Уведення значної кількості гвинтів у головку кістки може ускладнитись зламом фіксатора на межі перепаду напруження пластини. У складних випадках ППК і при ускладненнях остеосинтезу іншими фіксаторами у 170 пацієнтів ми застосовували розроблений нами пристрій для фіксації кісткових відламків. Він захищений патентом України № 17502, усуває шкідливий тиск пластини на кістку, здійснює стабільний остеосинтез при максимально можливій короткій пластині. Блокування гвинтів у пластині при недостатньо репонованих фрагментах закінчується розвитком псевдоартрозу. Частим ускладненням застосування LCP-пластин є ефект зварювання між головкою гвинта і пластиною. На фоні остеопорозу кістки LCP-пластина фактично виконує роль протеза, що посилює явища остеопорозу. При пізньому видаленні LCP-пластини в таких випадках можлива рефрактура ПК. Висновки. Таким чином, остеосинтез LCP-пластинами переломів ПК має значні переваги перед традиційними контактними пластинами. Ускладнення і негативні результати остеосинтезу можуть виникнути при застосуванні їх не за показаннями, порушенні методики, техніки оперативного втручання та правильності ведення післяопераційного періоду
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Бабоша В. О., Сухін Ю. В.
Назва : Результати лікування переломовивихів плеча у хворих старше 60 років
Місце публікування : Одеський медичний журнал. - Одеса, 2001. - № 5. - С. 92-94 (Шифр ОУ2/2001/5)
MeSH-головна: ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES
ПОЖИЛЫЕ -- AGED
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Бець І. Г.
Назва : Особливості лікування ушкоджень дистального метаепіфізу плечової кістки
Місце публікування : Травма. - Донецк, 2018. - Том 19, N 5. - С. 122-128 (Шифр ТУ3/2018/19/5)
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES
ЭПИФИЗЫ -- EPIPHYSES
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL
Анотація: Серед ушкоджень дистальних метаепіфізів довгих кісток переломи дистальних відділів плечової кістки займають особливе місце, являючи одне з найбільш складних завдань лікування переломів. Становлячи досить значну частину всіх внутрішньосуглобових переломів (19 %), вони часто призводять до неможливості самообслуговування через вельми скромні функціональні результати лікування та високе число ускладнень, яких, за різними даними, налічувалося до 67 %. Ще в 50-х роках минулого століття спроби хірургичного відновлення анатомії дистального суглобового кінця плечової кістки при його багатоосколкових ушкодженнях вважалися приреченими на невдачу; функціональні результати лікування відповідали анатомічним. Значні зміни в цьому питанні пов’язані з явищем технологій накісткового остеосинтезу, розроблених АО: малоконтактні премодельовані пластини та гвинти з кутовою стабільністю радикально змінили прогнози хірургічного лікування в кращу сторону. Однак технології залишаються досить агресивними і травматичними, їх важко пов’язати з біологічними принципами лікування переломів, яким останніми роками приділяється так багато уваги тими ж розробниками АО. З цієї причини має місце значна кількість ускладнень, як ранніх (гнійно-некротичних), так і пізніх (пов’язаних із ненадійністю фіксації уламків і порушеннями регенерації). Ці обставини викликають необхідність ще раз переглянути можливості традиційних технологій (скелетного витягнення, іммобілізаційного методу та позавогнищевого остеосинтезу), чітко визначити їх роль і місце в лікуванні переломів дистального суглобового кінця плеча, тим більше, що, незважаючи на їх позірну архаїчність, вони і сьогодні реально застосовуються для цих цілей. Мета. Порівняльний аналіз ефективності реально застосовуваних технологій консервативного та хірургічного лікування і на його основі — уточнення тактико-технологічних принципів лікування переломів дистального метаепіфіза плечової кістки. Матеріали та методи. Матеріалом дослідження стали результати лікування 37 пацієнтів різної статі та різних вікових груп, при лікуванні яких застосовано відкриту репозицію і накістковий остеосинтез (n = 15), позавогнищевий остеосинтез (n = 11), скелетне витягнення (n = 5), фіксаційний метод (n = 6). Результати. Аналіз даних показав, що відмінних анатомічних і функціональних результатів можна досягти переважно методом накісткового остеосинтезу. Але використання відкритої репозиції із заднього хірургічного доступу з перетином ліктьового відростка та фіксація уламків за допомогою малоконтактних премодельованих пластин і гвинтів із кутовою стійкістю виправдані тільки тоді, коли цим реально досягається відновлення анатомії ушкодженого сегмента і можливість ранньої функції ліктьового суглоба за відсутності необхідної зовнішньої іммобілізації. В інших варіантах результати лікування не перевищують таких при використанні позавогнищевого остеосинтезу та скелетного витягнення та не виправдовують високої травматичності і високого ризику ускладнень накісткового остеосинтезу. Висновки. Позавогнищевий остеосинтез, скелетне витягнення та фіксаційний метод, незважаючи на гадану застарілість, можуть бути методами вибору при лікуванні ушкоджень дистального метаепіфіза плечової кістки за умови їх уважного і мотивованого використання
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Бодня А. И., Славов В. Х., Кривенко С. Н.
Назва : Аппарат для внешнего остеосинтеза переломов дистальной трети плечевой кости
Місце публікування : Ортопедия, травматология и протезирование. - 2010. - № 4. - С. 60-64 (Шифр ОУ4/2010/4)
Предметні рубрики: Плечевой кости переломы
Перелома иммобилизация внутренняя-- оборуд
Знайти схожі

10.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Бодня О. І., Дубовик С. Л.
Назва : Хірургічне лікування хворих із позасуглобовими переломами дистального відділу плечової кістки
Місце публікування : Травма. - Донецьк, 2021. - Том 22, N 6. - С. 32-38 (Шифр ТУ3/2021/22/6)
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES
ОРТОПЕДИЧЕСКИЕ ФИКСИРУЮЩИЕ УСТРОЙСТВА НАРУЖНЫЕ -- EXTERNAL FIXATORS
ОСТЕОСИНТЕЗ, ПРОВОЛОКА -- BONE WIRES
ПАРНЫЙ СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИЗ -- MATCHED-PAIR ANALYSIS
Знайти схожі

11.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Боскін Г. Л.
Назва : Спосіб остеосинтезу через- та надвиросткових переломів плечової кістки в дітей
Місце публікування : Ортопедия, травматология и протезирование. - Х., 2016. - № 2. - С. 60-64 (Шифр ОУ4/2016/2)
MeSH-головна: ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES
ОСТЕОСИНТЕЗ, ПРОВОЛОКА -- BONE WIRES
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
ДЕТИ -- CHILD
Анотація: Над- и чрезмыщелковые переломы составляют от 65,5 до 85,5 % всех переломов дистального отдела плечевой кости (ПК). Соотношение чрезмыщечковых переломов ПК к над-мыщелковым — 15:1, При этом чрезмыщелковые переломы являются внутрисуставными. Открытая репозиция рекомендована в случае безуспешного консервативного лечения и Т-и У-образных переломов, а также открытых и осложненных повреждений. Предпочтение отдается малоинвазивным методикам остеосинтеза, среди которых остеосинтез спицами Киршнера занимает ведущее место. Цель: улучшить результаты лечения чрез- и надмыщелковых переломов ПК у детей. Методы: для открытой репозиции чрез- и надмыщелковых переломов ПК у 10 пациентов в возрасте 3-12 лет использован способ ретроградной фиксации отломков спицами Киршнера. Результаты: при применении указанного способа остеосинтеза во всех 10 случаях послеоперационный период протекал без осложнений, раны зажили первичным натяжением. После окончания срока иммобилизации гипсовой повязкой на рентгенограммах определяли признаки формирования костного регенерата. Функция локтевого сустава восстанавливалась в период до трех месяцев после снятия повязки. Предложенная методика имеет следующие преимущества: 1) выполнение доступа через septum intermusculare brachii mediale позволяет проводить при необходимости достаточную мобилизацию центрального отломка; 2) независимо от особенностей перелома фиксаторы проводятся интрамедуллярно в задан¬ной плоскости и под необходимым углом, что обеспечивает стабильную фиксацию отломков ПК. Выводы: применение предложенного способа в случаях открытого остеосинтеза чрез- и надмыщелковых переломов ПК независимо от их плоскости позволяет достичь стабильной фиксации отломков. Стабильность фиксации и относительная малоинвазивность являются преимуществом метода и позволяют рассматривать его как метод выбора при планировании тактики хирургического лечения пациентов с чрез- и надмыщелковыми переломами ПК у детей.
Знайти схожі

12.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Бэц И. Г.
Назва : Хирургическое лечение переломов плечевой кости и биологические аспекты остеосинтеза
Місце публікування : Травма. - Донецк: ИД Заславский, 2017. - Том 18, N 6. - С. 167-174 (Шифр ТУ3/2017/18/6)
Примітки : Библиогр. в конце ст.
MeSH-головна: ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Анотація: Технологии накостного остеосинтеза с использованием пластин и винтов, разработанные Ассоциацией по изучению остеосинтеза (АО), в последние десятилетия получили заслуженное признание и популярность во всем мире. Эти методики постоянно находятся в динамике развития, основная тенденция которого — уменьшить травматичность хирургического вмешательства и негативное влияние имплантата на регенеративные возможности поврежденной костной ткани. Этому уделяется основное внимание в новой стратегической концепции развития системы АО в целом, в соответствии с которой реализованы идеи применения накостных пластин с ограниченным контактом, использования винтов с угловой стабильностью, технологий субфасциального мостовидного остеосинтеза. В сочетании с малотравматичной хирургической техникой (использование рациональных хирургических доступов, специального инструментария и интраоперационного мониторинга с помощью электронно-оптического преобразователя) это позволяет значительно уменьшить необходимость девитализации костных отломков, но, разумеется, не решает вопрос принципиально: технологически травматическую операцию невозможно выполнить атравматично. Рассматривая упомянутые тенденции развития накостного остеосинтеза несколько отвлеченно, легко прийти к выводу, что в нынешнем виде он фактически представляет собой погружной внеочаговый односторонний остеосинтез. На примере хирургического лечения переломов плечевой кости предлагается рассмотреть, к чему фактически приводят противоречия между травматичностью хирургического вмешательства и требованиями биологической фиксации. По нашему мнению, плечевой сегмент для этого наиболее удобен и адекватен, так как переломы плечевой кости всех локализаций могут иметь показания к накостному остеосинтезу; плечевому сегменту не свойственны отрицательные особенности кровообращения (в отличие от проксимального отдела бедра, дистального отдела голени), влияющие на тактику лечения; при отсутствии нагрузки весом тела проще выполнить рекомендованный функциональный режим. Цель — уточнить научные данные о приоритетности требований биологической фиксации при дифференциации показаний к применению методов лечения переломов плечевой кости; на клинических примерах хирургического лечения переломов плечевой кости осветить проблемы, связанные с девитализацией костной ткани в процессе остеосинтеза, с последующим анализом особенностей хирургических технологий, отвечающих требованиям биологической фиксации. Этот анализ показывает, что следует всегда помнить о том хрупком равновесии, которое существует между идеальной репозицией костных отломков и созданием стабильной системы «фиксатор-сегмент» и тяжестью хирургической травмы. В случае нарушения этого равновесия замедленное сращение или отсутствие сращения приводит к разрушению фиксаторов. Не принижая грандиозных достижений АО, дифференциации показаний к выбору методов лечения переломов следует уделять внимание, ориентируясь не только на возможность анатомической репозиции и фиксации, а в первую очередь на соответствие выбранной методики требованиям биологического остеосинтеза.
Знайти схожі

13.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Бэц И. Г., Шищук В. Д.
Назва : Хирургическое лечение при переломах плечевой кости и биологические аспекты остеосинтеза
Місце публікування : Український медичний часопис: Наук.-практ. загальномед. журн./ Київ. мед. акад. післядиплом. освіти ім.П.Л.Шупика. - К.: ТОВ "МОРІОН", 2015. - № 6. - С. 69-71. - ISSN 1562-1146 (Шифр УУ13/2015/6). - ISSN 1562-1146
Примітки : Библиогр. в конце ст.
MeSH-головна: ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL
Знайти схожі

14.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Васюк В. Л., Рубленик І. М.
Назва : Хірургічне лікування переломів плечової кістки
Місце публікування : Ортопедия, травматология и протезирование. - 2002. - № 2. - С. 37-39 (Шифр ОУ4/2002/2)
MeSH-головна: ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES
Знайти схожі

15.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Горидова Л. Д., Романенко К. К.
Назва : Несращения плечевой кости (факторы риска)
Місце публікування : Ортопедия, травматология и протезирование. - Харьков, 2000. - № 3. - С. 72-76 (Шифр ОУ4/2000/3)
MeSH-головна: ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES
ПЕРЕЛОМЫ НЕСРОСШИЕСЯ -- FRACTURES, UNUNITED
Знайти схожі

16.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Городниченко А. И., Гусейнов Т. Ш., Усков О. Н.
Назва : Хирургическое лечение переломов мыщелков плечевой кости
Місце публікування : Хирургия. Журнал им. Н. И. Пирогова. - 2014. - № 6. - С. 53-57 (Шифр ХР4/2014/6)
MeSH-головна: ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES

Знайти схожі

17.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Городниченко А. И., Гусейнов Т. Ш., Усков О. Н.
Назва : Чрескостный остеосинтез переломов дистального отдела плечевой кости
Місце публікування : Хирургия. Журнал им. Н. И. Пирогова. - 2013. - № 3. - С. 32-36 (Шифр ХР4/2013/3)
MeSH-головна: ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES

Знайти схожі

18.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Грубар Ю. О., Бурбела І. В.
Назва : Випадок заднього переломовивиху плеча
Місце публікування : Шпитальна хірургія. - 2009. - № 2. - С. 80-82 (Шифр ШУ1/2009/2)
Предметні рубрики: Плеча проксимального отдела переломы
Плечевой кости переломы
Знайти схожі

19.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Гур’єв С. О., Трутяк І. Р., Обаранець О. В.
Назва : Клініко-епідеміологічна характеристика черезвиросткових переломів плеча у дітей
Паралельн. назви :Clinical and epidemiological characteristics of transcondylar shoulder fractures in children
Місце публікування : Вісник Вінницького нац. мед. ун-ту. - 2020. - Т. 24, № 3. - С. 413-417 (Шифр ВУ80/2020/24/3)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-головна: ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES
ДЕТИ -- CHILD
НАСЕЛЕНИЯ ГРУПП ИЗУЧЕНИЕ -- COHORT STUDIES
ВОЗРАСТНЫЕ ГРУППЫ -- AGE GROUPS
ПОЛОВЫЕ ФАКТОРЫ -- SEX FACTORS
Анотація: Мета – визначення клініко-епідеміологічної характеристики над- та черезвиросткових переломів у дітей та її вплив на тактику лікування постраждалих з подібними травматичними пошкодженнями. Для виконання дослідження нами було проаналізовано 255 випадків над- і черезвиросткових переломів плечової кістки у дітей. Дані постраждалі знаходились на лікуванні у Львівській міській дитячій клінічній лікарні у період 2013 по 2017 роки. Вік постраждалих становив від 0,5 до 18 років. У ході роботи була використана методика обрахування коефіцієнту поліхоричного показника зв’язку Пірсона. Виявлено, що найчастіше розгинальні черезвиросткові переломи виникають при падінні з висоти з опорою на руку. Проведений аналіз вікової структури постраждалих з черезвиростковими переломами плечової кістки у дітей вказав, що найчастіше дане пошкодження виявлялось у постраждалих вікової категорії 4–6 років (41,6%). Найрідше у розподілі спостерігались постраждалі вікової категорії 16–18 років (1,2%). Проведений аналіз за статтю у вікових групах вказав, що найчастіше дане пошкодження виявлялось у дівчаток вікової групи 4–6 років (50,0%). Найрідше черезвиросткові переломи плеча виявлялись у постраждалих вікової групи 16–18 років. Як у групі осіб чоловічої статі, так і в групі осіб жіночої статі постраждалі цієї вікової категорії виявлялись найрідше. Таким чином, у пацієнтів дитячого віку черезвиросткові переломи плечової кістки найчастіше зустрічаються у віковій категорії 4-6 років, частіше виявляються у осіб жіночої статі. Найрідше черезвиросткові переломи плеча діагностуються в осіб обох статей у грудному (до 1 року) та старшому дитячому віці (16-18 років)Objective – to determine the clinical and epidemiological characteristics of supra- and trans-condylar fractures in children and its impact on the tactics of treatment of victims with similar traumatic injuries. To perform our study, we analyzed 255 cases transvalues shoulder fractures of the humerus in children. These victims were treated at the Lviv City Children’s Clinical Hospital in the period from 2013 to 2017. The age of the victims ranged from 0.5 to 18 years. In the course of the work, the method of calculating the coefficient of the polychoric index of Pearson’s connection was used. It was found that the most common extensor fractures occur when falling from a height with support on the arm. The analysis of the age structure of victims with condylar fractures in children showed that most often, this injury was found in victims aged 4–6 years (41.6%). Victims aged 16-18 (1.2%) were the least frequent in the distribution. The analysis by sex in the age groups indicated that most often this injury was found in girls aged 4–6 years (50.0%). Rarely due to condylar were fractures of the shoulder found in victims aged 16–18 years. In both the male and female groups, the victims of this age group were the least frequent. Thus, in pediatric patients due to condylar fractures of the humerus are most common in the age group of 4–6 years, more common in females. Rarely due to condylar fractures of the shoulder are diagnosed in persons of both sexes in infancy (up to 1 year) and older children (16–18 years)
Знайти схожі

20.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Гур’єв С. О., Трутяк I. P., Обаранець О. В.
Назва : Стан проблеми переломів дистального метаепіфізу плечової кістки у дітей та підлітків
Паралельн. назви :The state of the problem of fractures of the distal metepiphysis of the humerus in children and adolescents
Місце публікування : Вісник Вінницького нац. мед. ун-ту. - 2021. - Т. 25, № 2. - С. 277-280 (Шифр ВУ80/2021/25/2)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-головна: ПЛЕЧЕВАЯ КОСТЬ -- HUMERUS
ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES
ЛОКТЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- ULNA FRACTURES
МЫШЦЫ -- MUSCLES
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL
ДЕТИ -- CHILD
ПОДРОСТКИ -- ADOLESCENT
Анотація: Одні з найчастіших пошкоджень дистального кінця плечової кості є черезвиросткові та надвиросткові переломи плечової кістки, що становлять 47,5-80% від усіх внутрішньосуглобових переломів ділянки ліктьового суглобу у дітей. Серед пошкоджень дистального відділу плечової кістки черезвиросткові та надвиросткові переломи зустрічаються з найбільшою частотою і є однією з найпоширеніших побутових травм у дітей у віці від 3 до 12 років. В основу нашої роботи покладений ретроспективний аналіз лікування 255 пацієнтів, що лікувались у Львівській міській дитячій лікарні за період 2013-2017 роки. У 83,1% пацієнтів діагностовано розгинальний тип перелому, у 16,9% – згинальний тип перелому. Черезвиросткові переломи плеча були діагностовані у 85,5% випадках масиву дослідження, надвиросткові – у 14,5%. Лікування хворих з наслідками травм ділянки ліктьового суглоба представляє великі труднощі і залишається однією з найскладніших проблем у дитячій травматології. Залежно від наявності ротаційного зміщення і тяжкості перелому найчастіше використовуються наступні види лікування: консервативне, остеосинтез спицями або апаратом Ілізарова. Ідеальна репозиція та стабільна фіксація уламків при цих пошкодженнях необхідна не тільки для забезпечення своєчасної консолідації перелому, відновлення анатомічної цілісності та форми дистального відділу плечової кістки, а й для попередження розвитку деформації в ділянці ліктьового суглобу. Деформації ліктьового суглобу при черезвиросткових і надвиросткових переломах плеча, на відміну від деформації іншої локалізації, не піддається коригуванню і в подальшому лише збільшується та в підсумку може призвести до порушення функції ліктьового суглоба, а нерідко і до інвалідності вже в дитинстві. Таким чином, складна анатомічна локалізація черезвиросткових та надвиросткових переломів плечової кістки у дітей, великі технічні труднощі у співставленні та фіксації відламків, велика вірогідність наявності неврологічних та судинних порушень як в момент травми, так і під час надання медичної допомоги, порушення функції ліктьового суглобу визначають потребу у подальшому дослідженні даної проблемиOne of the most frequent injuries of the distal end of the humerus is the trans-condylar and supracondylar fractures of the humerus, which make up 47.5-80% of all intraarticular fractures of the elbow joint in children. Among the injuries of the distal humerus, the supracondylar and supracondylar fractures occur with the greatest frequency and is one of the most common domestic injuries in children aged 3 to 12 years. Our work is based on a retrospective analysis of the treatment of 255 patients treated in the Lviv City Children’s Hospital for the period 2013-2017. 83.1% of patients were diagnosed with flexion fracture, 16.9% – flexion fracture. Transvertebral fractures of the shoulder were diagnosed in 85.5% of cases of the study array, supragingival – in 14.5%. The treatment of patients with the consequences of injuries of the elbow joint presents great difficulties and remains one of the most difficult problems in pediatric traumatology. Depending on the presence of rotational displacement and the severity of the fracture, the following types of treatment are most often used: conservative, osteosynthesis with spokes or Ilizarov apparatus. An ideal reposition and stable fixation of fragments during these injuries is necessary not only to ensure timely consolidation of the fracture, restoration of the anatomical integrity and shape of the distal humerus, but also to prevent the development of deformation in the elbow joint. Deformations of the elbow joint during supracondylar and supracondylar fractures of the shoulder, unlike deformation of another localization, cannot be adjusted and subsequently only increase and as a result can lead to impaired function of the elbow joint, and often to disability already in childhood. Thus, complicated anatomical localization of supracondylar and supracondylar fractures of the humerus in children, great technical difficulties in comparing and fixing fragments, there is a high probability of neurological and vascular disorders, both at the time of injury and during the provision of medical care, impaired function of the elbow joint determine the need for further study of this problem
Знайти схожі

1-20 21-40 41-60 61-69

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)