Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

у знайденому

Знайдено у інших БД:

Книги (6)

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: (<.>S=Пролактин<.>)

Загальна кількість знайдених документів : 66
Показані документи з 1 по 10

1-10 11-20 21-30 31-40 41-50 51-60

Чмир, Н. В.
Динаміка ендокринних та обмінних зрушень у пацієнтів з ішемічною хворобою серця, цукровим діабетом 2-го типу і метаболічним синдромом при лікуванні телмісартаном [Текст] / Н. В. Чмир // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 1. - С. 28-34. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Телмісартан

MeSH-головна:
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA (лекарственная терапия, патофизиология)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (лекарственная терапия, патофизиология)
ПРОЛАКТИН -- PROLACTIN (анализ)
ТИРЕОТРОПИН -- THYROTROPIN (анализ)
Анотація: Взаємозв’язок ренін-ангіотензинової та гіпоталамо-гіпофізарної систем — патогенетична ланка багатьох коморбідних захворювань, зокрема цукрового діабету (ЦД) 2-го типу та ішемічної хвороби серця (ІХС). Зацікавленість гормональних структур як гіпофіза, гіпоталамуса, так і периферичних органів ендокринної системи підтверджена в багатьох роботах. Наявність спільних ланок патогенезу й регулюючих чинників змушує шукати нові методи патогенетичного лікування, які б мали комплексну дію на коморбідну патологію. Одним із таких напрямків лікування є застосування телмісартану — блокатора рецепторів ангіотензину-2. Однак зміни гормонального статусу, ліпідного спектра, що характеризують стан пацієнта в процесі лікування, залишаються вивченими недостатньо, що й зумовлює доцільність проведення цього дослідження. Мета дослідження: вивчення динаміки ендокринних та обмінних зрушень у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та цукровим діабетом 2-го типу на тлі метаболічного синдрому (МС) при лікуванні телмісартаном. Матеріали та методи. Обстежено 51 пацієнта (26 жінок, 25 чоловіків) з ІХС та ЦД 2-го типу, який виник на тлі метаболічного синдрому. Дослідження проводилось в умовах Львівського обласного державного клінічного лікувально-діагностичного ендокринологічного центру та КНП «П’ята міська клінічна лікарня м. Львова». Пацієнтів поділено на дві групи — дослідну та групу порівняння залежно від призначеного лікування. До дослідної групи (n = 27) увійшли хворі на ІХС та ЦД 2-го типу (на тлі МС) (жінок — 14, чоловіків — 13), які отримували телмісартан 80 мг/добу та стандартну терапію. Групу порівняння становили 24 хворі на ІХС та ЦД 2-го типу (на тлі МС) (жінок — 12, чоловіків — 12), які отримували стандартну терапію. До контрольної групи ввійшли 40 практично здорових осіб (чоловіків — 17 (42,5 %), жінок — 23 (57,5 %)). Обстеження проведене при надходженні до стаціонару й через один місяць після початку лікування. У пацієнтів визначали рівень пролактину, кортизолу, вільного тироксину та тиреотропного гормона, а також показники ліпідного спектра. Результати. У роботі досліджено динаміку рівнів пролактину, кортизолу, вільного тироксину й тиреотропного гормона у хворих на ІХС та ЦД 2-го типу, який виник на тлі МС, до лікування та через один місяць після початку прийому телмісартану. Згідно з результатами досліджень, виявлені такі зміни гормонального спектра та ліпідного обміну. Рівень кортизолу в дослідній групі при надходженні до стаціонару вірогідно не відрізнявся від контрольних величин, і через один місяць лікування відзначалася тенденція до його зниження порівняно з вихідним показником. У групі порівняння також була відзначена тенденція до зниження рівня кортизолу впродовж стандартного лікування порівняно з початковим показником. Отже, як лікування телмісартаном, так і стандартна терапія сприяють тенденції до зниження рівня кортизолу. Рівень пролактину в жінок дослідної групи до початку стаціонарного лікування статистично значуще не відрізнявся від значень контролю і через один місяць лікування вірогідно зростав, тоді як у жінок групи порівняння впродовж лікування відзначалася лише тенденція до його зростання. Рівень пролактину в чоловіків дослідної групи на початку спостереження був вірогідно вищим від значень контролю, упродовж лікування із застосуванням телмісартану статистично значуще підвищився, тоді як у групі порівняння показник цього гормона впродовж лікування вірогідно не змінювався. Отже, спостерігалось вірогідне зростання рівня пролактину в жінок та чоловіків у процесі лікування телмісартаном. Рівень тиреотропного гормона в пацієнтів дослідної групи до лікування був вірогідно вищим щодо контролю, статистично значуще знижувався впродовж лікування на відміну від пацієнтів групи порівняння, у яких рівень тиреотропного гормона при тенденції до підвищення на початку спостереження впродовж лікування вірогідно не змінювався. Вірогідне підвищення рівня вільного тироксину було характерне для пацієнтів дослідної групи впродовж лікування, тоді як показник вільного тироксину в пацієнтів групи порівняння в процесі лікування вірогідно не змінювався. Ліпідний спектр у пацієнтів і дослідної групи, і групи порівняння характеризувався вірогідним підвищенням рівня тригліцеридів, холестерину ліпопротеїдів дуже низької щільності та вірогідним зниженням показника холестерину ліпопротеїдів високої щільності. Застосування в складі стандартної терапії телмісартану супроводжувалось статистично значущим зниженням рівня загального холестерину (у межах референтних значень), тригліцеридів, холестерину ліпопротеїдів низької щільності та холестерину ліпопротеїдів дуже низької щільності. Висновки. Застосування телмісартану в складі комплексної терапії сприяє зниженню рівня кортизолу (р 0,05), вірогідному підвищенню значень пролактину в жінок та чоловіків (у межах референтних значень), вірогідному зростанню вТ4 та, відповідно, зменшенню рівня тиреотропного гормона, що свідчить про участь телмісартану в корекції порушень метаболізму, зокрема проявів субклінічного гіпотиреозу. Телмісартан сприятливо впливає на ліпідний спектр крові, вірогідно знижуючи значення загального холестерину, тригліцеридів, холестерину ліпопротеїдів низької щільності, а також холестерину ліпопротеїдів дуже низької щільності
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Терапія антипсихотичними препаратами та ймовірні ризики у пацієнток із шизофренією [Текст] // НейроNEWS. - 2022. - № 2. - С. 14-17

MeSH-головна:
ШИЗОФРЕНИЯ -- SCHIZOPHRENIA (терапия, этиология)
АНТИПСИХОТИЧЕСКИЕ СРЕДСТВА -- ANTIPSYCHOTIC AGENTS (анализ, вредные воздействия, терапевтическое применение)
ЖЕНЩИНЫ -- WOMEN
МОЛОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- BREAST NEOPLASMS (патофизиология, этиология)
ПРОЛАКТИН -- PROLACTIN (анализ, вредные воздействия)
Анотація: Стан фізичного здоров’я пацієнтів із шизофренією є важливою темою досліджень у сфері менеджменту охорони здоров’я. Ці пацієнти можуть мати нездоровий спосіб життя, що нерідко призводить до порушень обміну речовин, цукрового діабету, серцево-судинних захворювань тощо. Однак ризик розвитку раку в пацієнтів із шизофренією донедавна лишався невизначеним. За даними останніх досліджень, рак молочної залози частіше фіксують у жінок із шизофренією, ніж у загальній популяції. Судячи з накопичених даних, однією з причин цього може бути вплив антипсихотичних препаратів, які призводять до підвищення вмісту гормону пролактину в сироватці крові (Zhuo et al., 2018)
За даними досліджень, рак молочної залози частіше виникає у жінок із шизофренією, ніж у загальній жіночій популяції. Однією з причин цього може бути вживання антипсихотиків, які підвищують рівень пролактину в сироватці крові і асоційовані із вищим рівнем ризику розвитку раку молочної залози. У разі планування тривалої антипсихотичної терапії слід віддавати перевагу антипсихотикам, які не підвищують рівень пролактину, та інформувати пацієнток щодо потенційного ризику. Результати низки досліджень продемонстрували, що при тривалому застосуванні арипіпразол мав найменшу ймовірність розвитку гіперпролактинемії. Профіль переносимості вказаного лікарського засобу є одним із найсприятливіших серед атипових антипсихотиків. Один із препаратів арипіпразолу, що представлений сьогодні на фармацевтичному ринку України, зареєстрований під торговельною назвою Мінтегра (ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця»). Цей пероральний засіб із доведеною біоеквівалентністю доступний у дозуваннях 10, 15 і 30 мг. Економічна привабливість і висока якість препарату, а також сприятливий профіль переносимості роблять його одним із варіантів вибору при веденні пацієнтів із шизофренією
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Chmyr, N.
Dynamics of endocrine and metabolic changes among patients with coronary artery disease, type 2 diabetes mellitus and metabolic syndrome while treating with telmisartan [Текст] / N. Chmyr // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 1. - С. 36-41. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Телмісартан

MeSH-головна:
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA (лекарственная терапия)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (лекарственная терапия)
ПРОЛАКТИН -- PROLACTIN (анализ)
ТИРЕОТРОПИН -- THYROTROPIN (анализ)
Анотація: The correlation between renin-angiotensin system and hypothalamic-pituitary system is a pathogenetic link leading to many comorbid diseases, particularly type 2 diabetes mellitus (DM) and coronary artery disease (CAD). Several studies have been dedicated to the hormones of the pituitary gland, hypothalamus as well as peripheral organs of the endocrine system. The presence of common links between pathogenesis and regulating factors forces us to search for new methods of treatment which should have an overall effect on comorbid diseases. The use of telmisartan, which is a blocker of angiotensin II receptors, is among various treatment options. Nevertheless, the changes in hormonal status and lipid spectrum, which are characteristic of the patient’s condition in the course of treatment, remain to be insufficiently researched. This is the reason that justifies the expediency of our research. The study is aimed at scrutinizing the dynamics of endocrine and metabolic changes in patients suffering from coronary artery disease, type 2 diabetes mellitus caused by metabolic syndrome (MS) while treating with telmisartan. Materials and methods. Fifty-one patients (26 female and 25 male patients) suffering from coronary artery disease and type 2 diabetes mellitus triggered by metabolic syndrome were examined in Lviv Regional State Clinical Medical Treatment and Diagnostic Endocrinology Center and CNE “City Clinical Hospital 5 in Lviv”. The patients were divided into two groups: experimental group and comparison group depending on the treatment prescribed. The experimental group consisted of patients (n = 27) suffering from CAD, type 2 DM and MS (women — 14, men — 13) who were prescribed with telmisartan 80 mg/day and standard therapy. The comparison group consisted of 24 patients with CAD and type 2 DM caused by MS (women — 12, men — 12) who were prescribed with standard therapy. The control group consisted of 40 healthy individuals (men — 17 (42.5 %), women — 23 (57.5 %)). The first examination was conducted on admission to an inpatient department and the second one was performed in a month after the beginning of treatment. Patients’ levels of prolactin, cortisol, free thyroxine, and thyroid-stimulating hormone as well as lipid spectrum parameters were defined. Results. The dynamics of the changes of prolactin, cortisol, free thyroxine, and thyroid-stimulating hormone levels in patients suffering from CAD, type 2 DM caused by MS was studied before and a month after the start of treatment with telmisartan. The results of the study demonstrated the changes in hormonal spectrum and lipid metabolism after the beginning of treatment with telmisartan. The cortisol level in the experimental group was not significantly different from the control values on admission to the inpatient department. Within a month of treatment, the cortisol level exhibited a tendency to decrease in comparison with its initial level. The cortisol level in the comparison group also tended to reduce in standard therapy if compared to its initial level. Therefore, both treatment with Telmisartan and standard therapy contributed to the reduction of the cortisol level. Before the start of treatment in the inpatient department, the prolactin level in women of the experimental group was not significantly different from the control values and kept increasing substantially within a month of treatment, whereas the prolactin level in females of the comparison group exhibited only a growing tendency within the course of treatment. At the beginning of observation, the prolactin level in men of the experimental group was significantly higher than the control values. While treating with telmisartan, the level of prolactin in males of the experimental group increased significantly, whereas in the comparison group, it did not change dramatically. Therefore, a considerable increase of prolactin levels in males and females was observed in telmisartan treatment. The level of thyroid-stimulating hormone in patients of the experimental group was significantly higher if compared with the control values before the beginning of treatment. The level of the above-mentioned hormone kept decreasing considerably within the course of treatment unlike the thyroid-stimulating hormone level in patients of the comparison group which tended to increase at the beginning of observation and did not change dramatically in the course of treatment. The major increase in free thyroxine level was typical for the patients in the experimental group within the course of treatment, while the level of free thyroxine in the patients of the comparison group did not change significantly in the course of treatment. A dramatic increase in levels of triglycerides as well as very-low density lipoprotein cholesterol and a significant decrease in high-density lipoprotein cholesterol were typical for the lipid spectrum in patients of both experimental and comparison groups. The use of telmisartan as a part of standard therapy was accompanied by a significant decrease in total cholesterol (within the reference values), triglycerides, low density lipoprotein cholesterol and very-low density lipoprotein cholesterol. Conclusions. The use of telmisartan as a part of combined therapy facilitates the reduction of the cortisol level (p 0.05) and leads to a significant rise in male and female prolactin levels (within the range of reference values). It triggers an apparent increase in free thyroxine and decrease in thyroid-stimulating hormone. These findings reveal the impact of telmisartan on the correction of metabolic disorders, particularly the effect on the manifestations of subclinical hypothyroidism. Telmisartan has a beneficial effect on the lipid spectrum of blood. It greatly reduces the levels of total cholesterol, triglycerides, low density lipoprotein cholesterol as well as very-low density lipoprotein cholesterol
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Горбунова, О. В.
Порівняльний аналіз сучасних підходів до корекції гіперпролактинемії у дівчат-підлітків із порушеннями менструальної функції [Текст] / О. В. Горбунова, І. О. Юрченко // Репродуктивне здоров’я жінки. - 2021. - № 4. - С. 63-69

Рубрики: Циклодинон

MeSH-головна:
МЕНСТРУАЦИИ НАРУШЕНИЯ -- MENSTRUATION DISTURBANCES
ГИПЕРПРОЛАКТИНЕМИЯ -- HYPERPROLACTINEMIA
ПРОЛАКТИН -- PROLACTIN
ПОДРОСТКИ -- ADOLESCENT
Анотація: Мета дослідження: порівняльний аналіз гормонального профілю пацієнток із порушеннями менструальної функції на фоні гіперпролактинемії в періоді статевого дозрівання після застосування різних методик лікування
В результаті лікування виявлено вдвічі більшу ефективність диференційованого підходу до ведення пацієнток із порушеннями менструального циклу на фоні гіперпролактинемії в періоді статевого дозрівання порівняно із загальноприйнятими методами лікування
Дод.точки доступу:
Юрченко, І. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Діагностична та прогностична цінність гормональних показників, ліпідного спектра та ультрасонографічних параметрів міокарда при метаболічному синдромі, ускладненому хронічною ішемічною хворобою серця і цукровим діабетом 2-го типу [Текст] / Р. Я. Дутка [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 2. - С. 37-45

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (патофизиология)
МЕТАБОЛИЧЕСКИЙ СИНДРОМ X -- METABOLIC SYNDROME X (диагностика)
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA (патофизиология)
ПРОЛАКТИН -- PROLACTIN (анализ)
ГИДРОКОРТИЗОН -- HYDROCORTISONE (анализ)
ТИРЕОТРОПИН -- THYROTROPIN (анализ)
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
Анотація: Синтропічна патологія, зумовлена поєднанням метаболічних і гормональних змін, призводить до розвитку ускладнень серцево-судинної патології як безпосередньої причини смертності та зменшення тривалості чи якості життя населення. Щодо ролі гормонів при даній комплексній патології слід зауважити, що не повністю доведена їх патогенетична і клінічна взаємозалежність та кореляція із морфофункціональними параметрами стану міокарда. Методологічні труднощі таких досліджень полягають у потребі аналізувати десятки лабораторно-клінічних показників у багатьох групах порівняння. Мета дослідження: встановити діагностичні маркери при метаболічному синдромі, а також їх взаємозалежність порівняно із синтропічною патологією, представленою хронічною ішемічною хворобою серця (ІХС) та цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу. Матеріали та методи. У дослідження залучені 319 пацієнтів, розподілених на 6 груп. Першу групу становили 82 пацієнти з метаболічним синдромом (МС), другу — із МС та ЦД компенсованим (39 осіб), третю — із МС та ЦД декомпенсованим (35 осіб), четверту — 44 особи з МС та появою ІХС, п’яту — 44 хворі на ІХС та ЦД 2-го типу в стані компенсації, що виник на тлі МС, шосту — 75 пацієнтів з ІХС та ЦД 2-го типу в стані декомпенсації на тлі МС. У контрольну групу увійшли 40 практично здорових осіб (чоловіки — 17, жінки — 23). Результати. У жінок віком до 40 років із МС без ЦД 2-го типу при підвищеному рівні пролактину, кортизолу та тиреотропного гормона (ТТГ) діагноз ІХС об’єктивно не підтверджується. При цьому спостерігалися вже початкові зміни ліпідного обміну за рахунок підвищення рівня тригліцеридів та ліпопротеїнів дуже низької щільності. Поява ІХС на фоні МС (лише за умови відсутності ЦД 2-го типу) характеризується наближеними до контролю рівнями пролактину та кортизолу на фоні значного підвищення ТТГ у всіх пацієнтів незалежно від статі. У четвертій групі пацієнтів з ІХС на тлі МС високому значенню суми індексів (∑і) ліпідного спектра відповідає найнижчий показник суми індексів гормонів. Для шостої групи з ІХС у поєднанні з декомпенсованим ЦД 2-го типу характерні найвищі показники ∑і як ліпідного обміну, так і гормонів. При поєднанні МС з ІХС та компенсованим ЦД 2-го типу рівні гормонів та ліпідів не відрізнялися від таких при МС з ІХС без ЦД 2-го типу. При МС, ускладненому декомпенсованим ЦД 2-го типу та ІХС, спостерігались підвищені рівні кортизолу і пролактину, при цьому рівень ТТГ був у нормі. Висновки. Установлено діагностичні маркери (гормональні показники, параметри ліпідного спектра й ультрасонографічні параметри міокарда) при МС, а також виявлено їх взаємозалежність порівняно із синтропічною патологією, представленою ІХС та ЦД 2-го типу
Дод.точки доступу:
Дутка, Р. Я.
Чмир, Н. В.
Лент’єва, З. Р.
Федечко, Й. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Юрченко, І. О.
Лікування гіперпролактинемії у дівчат з порушеннями менструального циклу [Текст] = Treatment of hyperprolactinemia of girls with menstrual disorders / І. О. Юрченко. - Електрон. текст. дані // Art of Medicine. - 2021. - N 1. - С. 90-95. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ГИПЕРПРОЛАКТИНЕМИЯ -- HYPERPROLACTINEMIA (диагностика, кровь, патофизиология, терапия, этиология)
ПОЛОВАЯ ЗРЕЛОСТЬ -- PUBERTY (психология, физиология)
МЕНСТРУАЦИИ НАРУШЕНИЯ -- MENSTRUATION DISTURBANCES (патофизиология, профилактика и контроль, терапия, этиология)
ПРОЛАКТИН -- PROLACTIN (анализ, терапевтическое применение, фармакология)
СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL
Анотація: Мета. Оптимізувати тактику ведення порушень менструальної функції на тлі гіперпролактинемії в періоді статевого дозрівання з урахуванням основних етіопатогенетичних факторів. Матеріали та методи. Обстежено 94 дівчини у періоді становлення менструальної функції. Відповідно до тактики ведення дівчат було розподілено на клінічні групи: І (основна) група - дівчата з порушеннями менструального циклу на тлі гіперпролактинемії, проліковані із застосуванням запропонованого нами диференційованого підходу (n = 33); ІІ (порівняння) група - дівчата з порушеннями менструального циклу на тлі гіперпрола- ктинемії, проліковані за загальноприйнятою методикою (n = 31); ІІІ група - здорові дівчата (n = 30). Результати дослідження. Визначивши роль основних пошкоджуючих факторів, було розроблено алгоритм диференційованого підходу до лікування порушень менструальної функції в залежності від індексу маси тіла та рівнів тривожності. Після лікування рівень пролактину в середньому у дівчат І-ої групи знизився на 49,4 % та досяг нормальних показників, у той час як в ІІ-ій групі рівень пролактину в середньому зменшився тільки на 20,5% та його рівень у деяких пацієнток залишився дещо вищим верхньої границі норми. Разом з нормалізацією рівня пролактину вдалося досягти стійкої нормалізації менструальної функції у пацієнток, які були проліковані за допомогою запропонованого нами диференційованого підходу. Висновки. Дослідження показало, що ми вважаємо комплексну різноспрямовану терапію, направлену на усунення етіологічно сприятливих факторів, що викликали гіперпролактинемію як патологію гіпоталамо-гіпофізарних структур, головною тактикою в лікуванні й основою диференційованого підходу
Objective: to optimize the management of patients with menstrual disorders on the background of hyperprolactinemia during puberty, taking into account the main etiopathogenetic factors of hyperprolactinemia. Materials and methods. The research covered 94 adolescent girls during the period of menstrual function. Participants were selected randomly. According to the management tactics the girls were divided into clinical groups: I (main) group - girls with menstrual disorders on the background of hyperprolactinemia, cured using our proposed differentiated approach (n = 33); II (comparison) group - girls with menstrual disorders on the background of hyperprolactinemia, cured with the conventional method (n = 31); III (control) group - healthy girls (n = 30). Organic pituitary pathology was excluded from all patients
Given all the obtained data, we can conclude that complex multidirectional therapy aimed at eliminating the etiologically contributing factors that caused hyperprolactinemia, such as a pathology of hypothalamic-pituitary structures, is considered by us to be the main pathogenetic link in treatment and the basis of a differentiated approach. All of the above helps to restore hormonal homeostasis and menstrual function, reduces the duration of treatment, and prevents reproductive dysfunction of adult women in the future.
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Романенко, І. Ю.
Взаємозв’язок гормонального профілю та тривожних розладів у жінок - внутрішньо переміщених осіб із загрозливим перериванням вагітності [Текст] / І. Ю. Романенко // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2020. - Т. 16, N 4. - С. 31-36

MeSH-головна:
АБОРТ САМОПРОИЗВОЛЬНЫЙ -- ABORTION, SPONTANEOUS (профилактика и контроль, психология)
ТРЕВОГИ ШКАЛА ТЕСТИРОВАНИЯ -- TEST ANXIETY SCALE (статистика)
ЭСТРАДИОЛ -- ESTRADIOL (биосинтез, кровь)
ПРОГЕСТЕРОН -- PROGESTERONE (биосинтез, кровь)
ПРОЛАКТИН -- PROLACTIN (биосинтез, кровь)
ГИДРОКОРТИЗОН -- HYDROCORTISONE (биосинтез, кровь)
Анотація: Вагітність — надзвичайно важливий, критичний етап у житті кожної жінки. Хронічний стрес може впливати на перебіг вагітності, призводячи до збільшення числа ускладнень. Переміщені особи зазвичай мають більш високі показники депресивних і посттравматичних симптомів, ніж населення регіонів, у які вони переселяються. В антенатальному періоді підвищена схильність до психоемоційних розладів, близько 54 % жінок відчувають тривогу протягом всієї вагітності. Загроза переривання вагітності (ЗПВ) — найпоширеніше ускладнення вагітності, що виникає в 15–20 % випадків триваючої вагітності і пов’язане з ускладненим перебігом вагітності й пологів. Гормональний гомеостаз відіграє важливу роль в підтримці й розвитку вагітності. Мета роботи: вивчити особливості взаємозв’язку гормонального профілю й тривожних розладів у жінок — внутрішньо переміщених осіб (ВПО) із загрозливим перериванням вагітності, які проживають в Луганській області, для удосконалення лікувально-профілактичних заходів і профілактики акушерських і перинатальних ускладнень у таких жінок. Матеріали та методи. Обстежено 24 вагітних, які перебували на стаціонарному лікуванні з приводу ЗПВ у закладах охорони здоров’я Луганській області й мали статус ВПО (I група). Контрольну групу (II група) становили 25 вагітних із необтяженим анамнезом із фізіологічним перебігом вагітності аналогічного гестаційного терміну. Визначали концентрацію естрадіолу, прогестерону, пролактину, кортизолу. Для оцінки рівня тривожності застосовувався тест Спілбергера. Результати. У пацієнток групи I виявлено статистично значущий відносний прогестероновий дефіцит, вірогідне перевищення рівнів стрес-асоційованих гормонів пролактину й кортизолу. Показники реактивної та особистісної тривожності вірогідно вищі в групі I. Встановлено позитивний кореляційний зв’язок між показником реактивної тривожності й концентрацією кортизолу. Предикторами розвитку тривожних розладів, за даними множинного регресійного аналізу, виступають рівень особистісної тривожності й концентрації кортизолу й прогестерону. Висновки. Антенатальне вивчення показників тривожності, рівня стрес-асоційованих гормонів, прогестерону у вагітних ВПО із симптомами ЗПВ дозволить індивідуалізувати підхід до ведення й своєчасно розробити в разі потреби корегуючі й реабілітаційні заходи, які будуть сприяти благополучному завершенню вагітності й впливати на здоров’я матері та її потомства
Pregnancy is an important, critical stage in the development of woman personality. Chronic stress can affect the course of pregnancy, leading to an increase in the number of complications. Displaced people usually have higher rates of depressive and post-traumatic symptoms than people from the host regions in which they relocate. In the antenatal period, the propensity to psycho-emotional disorders is increased, about 54 % of women experience anxiety during pregnancy. Threatened miscarriage is the most common complication of pregnancy that occurs in 15–20 % of cases of ongoing pregnancy and is associated with a complicated course of pregnancy and childbirth. Hormonal homeostasis plays an important role in the maintenance and development of pregnancy. The purpose of this research was to study the features of the relationship of the hormonal profile and anxiety disorders in women — internally displaced persons with threatened miscarriage, living in the Luhansk region, to improve treatment and preventive measures and prevent obstetric and perinatal complications in such women. Material and methods. The study included 24 pregnant women with the status of internally displaced persons, who were hospitalized for threatened miscarriage to the hospitals, located in the Luhansk region (group I). The control group (group II) consisted of 25 pregnant women with non-complicated obstetric anamnesis and physiological course of pregnancy with similar gestational period. The concentrations of estradiol, progesterone, cortisol and prolactin were determined. Spielberger State-Trait Anxiety Inventory was used to assess the level of anxiety. Results. Group I patients showed a statistically significant relative progesterone deficiency, a significant excess of stress-associated hormones such as prolactin and cortisol. Patients of group I had significantly higher levels of state and trait anxiety. A positive correlation was found between cortisol concentration and indicators of state anxiety in group I. According to multiple regression analysis, the predictors of anxiety disorders are the level of trait anxiety and the concentration of cortisol and progesterone. Conclusions. Antenatal study of indicators of anxiety, the level of stress-associated hormones, progesterone in pregnant women with threatened miscarriage will allow us to individualize the approach to the management of pregnancy and, if needed, to timely develop rehabilitation measures that will contribute to a successful outcome of the pregnancy and influence the health of the mother and her children
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Гончарова, О. А.
Влияние пролактина на иммунные характеристики у женщин с аутоиммунным тиреоидитом [] = Effect of prolactin on the immune parameters in women with autoimmune thyroiditis / О. А. Гончарова // Ендокринологія. - 2020. - Т. 25, № 1. - С. 28-32. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ПРОЛАКТИН -- PROLACTIN (диагностическое применение, иммунология, кровь, метаболизм)
ТИРЕОИДИТ АУТОИММУННЫЙ -- THYROIDITIS, AUTOIMMUNE (иммунология, патофизиология)
ИММУНИТЕТ КЛЕТОЧНЫЙ -- IMMUNITY, CELLULAR (действие лекарственных препаратов, иммунология)
ИММУНОФЕНОТИПИРОВАНИЕ ЛИМФОЦИТОВ -- IMMUNOPHENOTYPING (использование, методы)
Анотація: Результаты могут быть использованы для совершенствования патогенетической терапии аутоиммунного тиреоидита. Цель — установление особенностей иммунного статуса у женщин с аутоиммунным тиреоидитом (АИТ) в зависимости от уровней пролактина (ПРЛ). Материал и методы. Обследованы 90 женщин с АИТ и субкомпенсированным гипотиреозом: исследованы базальные уровни ПРЛ, тиреотропного гормона (ТТГ), свободного тироксина (свТ4). В подгруппах с гипер- и нормопролактинемией (ГПРЛ, НПРЛ) изучены иммунофенотип лимфоцитов (CD3, CD4, CD8, CD16, CD22), уровень антитиреоидных антител к тиреоглобулину (АтТГ) и тиреопероксидазе (АтТПО). Результаты. ГПРЛ имела место в 35,5% случаев, ее наличие сопровождалось более выраженным гипотиреозом (р0,05 для повышения уровня ТТГ и р0,05 для снижения концентрации свТ4) по сравнению с группой с НПРЛ. Все исследованные показатели клеточного иммунитета, а также АтТПО в группе с ГПРЛ были достоверно выше, чем у пациенток с НПРЛ. Установлены достоверные ассоциативные связи между показателями ПРЛ и клеточного иммунитета, а также АтТПО. Выводы. Наличие гиперпролактинемии у пациенток с АИТ провоцирует снижение эффективности заместительной терапии гипотиреоза. Гиперпролактинемия может расцениваться как стимулятор иммунопатогенетического звена аутоиммунного тиреоидита. Повышенные уровни пролактина ассоциируются с повышением уровней Т-, В-лимфоцитов, натуральных киллеров и провоцируют усиление выработки антитиреоидных антител
The results can be used to improve the pathogenetic therapy of autoimmune thyroiditis. Goal. To set the immune status features in women with autoimmune thyroiditis (AIT) depending on prolactin levels (PRL). Material and methods. 90 women with AIT and subcompensated hypothyroidism were examined: basal levels of PRL, thyroid-stimulating hormone (TSH), and free thyroxine (fT4) were studied. In subgroups with hyper- and normoprolactinemia (GPRL, NPRL), the immunophenotype of lymphocytes (CD3, CD4, CD8, CD16, CD22), the level of antithyroid antibodies to thyroglobulin (ATTG) and thyroperoxidase (ATTPO) were studied. Results. GPRL occurred in 35.5% of cases, its presence was accompanied by more pronounced hypothyroidism (p 0.05 to increase the level of TSH and p 0.05 to decrease fT4) compared with the group with NPRL. All studied parameters of cellular immunity, as well as AbTPO in the group with GPRL were significantly higher than with NPRL. Reliable associative relationships between PRL and indicators of cellular immunity, as well as AbTPO, have been established. Conclusions. The presence of hyperprolactinemia in patients with AIT reduces the effectiveness of thyroid replacement therapy for hypothyroidism. Hyperprolactinemia can be regarded as a stimulant of the immunopathogenetic link in autoimmune thyroiditis. Prolactin is associated with level increassion of T-, B-lymphocytes, natural killer cells and helps to increase the synthesis of antithyroid antibodies
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Hruzevskiy, O. A.
The stress hormones effect on the progression of vaginal bacterial dysbiosis [Text] = Вплив стресових гормонів на прогресування вагінального бактеріального дисбіозу / O. A. Hruzevskiy, V. V. Minukhin // Вісник Вінницького нац. мед. ун-ту. - 2020. - Т. 24, № 3. - P455-459. - Bibliogr. at the end of the art.

Рубрики: Женск

MeSH-головна:
ГИДРОКОРТИЗОН -- HYDROCORTISONE (диагностическое применение, кровь)
ПРОЛАКТИН -- PROLACTIN (диагностическое применение, кровь)
СТРЕСС ФИЗИОЛОГИЧЕСКИЙ -- STRESS, PHYSIOLOGICAL (иммунология)
ДИСБАКТЕРИОЗ -- DYSBIOSIS (иммунология, метаболизм)
МИКРОБИОТА -- MICROBIOTA (иммунология)
ВАГИНИТ БАКТЕРИАЛЬНЫЙ -- VAGINOSIS, BACTERIAL (иммунология, кровь, метаболизм, этиология)
ПОЛИМЕРАЗНАЯ ЦЕПНАЯ РЕАКЦИЯ -- POLYMERASE CHAIN REACTION (использование)
Анотація: The stress objective marker is the neuro-hormonal stress-implementing system stress and the increase the cortisol and prolactin levels in the blood, leading to the “distress syndrome” formation. Aim – to establish the stress effect, revealed according to the level of stress- implementing hormones, in particular cortisol and prolactin, on the progression of vaginal bacterial dysbiosis and the bacterial vaginosis (BV) development. During the study there were used the data taken from 298 women, who were divided into the following groups according to the Opportunistic pathogenic microflora index (OPMI) and normobiota index (NBI): normocenosis (n=53), dysbiosis I (n=128) and II degree (n=117) among the latter 83 patients with NBI1 lg GE/sample were identified, in which BV was established. Molecular genetic studies of the epithelium scraping from the vagina posterolateral wall were carried out by Polymerase chain reaction (“DNK-Technologiia” LLC, RF). Facultative and obligate anaerobes, myco- and ureplasmas, and yeast-like fungi were quantified. The cortisol and prolactin blood levels were identified. For statistical analysis, the Statistica 10 software (StatSoft, Inc., USA) was used. Catch out that the blood cortisol content with dysbiosis progression compared with the normocenosis has changed in two-phase: it was increased with I degree dysbiosis (1.2–1.4 times; p0.01) and decreased with II degree dysbiosis and BV (1.5 times; p0.001). So, with respect to the classical concept of the General adaptive syndrome of G. Selye, the first dysbiosis development stages can be considered as reaction of “anxiety”, while the development of BV is a reaction of “exhaustion”. The blood prolactin content compared with normocenosis with dysbiosis was increased, which was most expressed in BV (1.5 times; p 0.001). It also reflected the stress response development with increased central nervous system stress. The blood hormones content has relation with BV-associated microbiota indexes: prolactin was positively related with NBI, and cortisol was negatively related to the number of Atopobium vaginalis. Thus, according to the data obtained, BV can be attributed to the stress pathology with the "distress syndrome" development and the content of cortisol and prolactin in the blood can be considered as marker factors for hormonal regulation disorder
Об’єктивним маркером стресу є напруження нейро-гормональної стрес-реалізуючої системи та збільшення вмісту у крові кортизолу та пролактину, що обумовлює формування “дистрес-синдрому”. Мета дослідження – встановити вплив стресу, визначеного за рівнем стрес-реалізуючих гормонів, зокрема – кортизолу та пролактину, на прогресування вагінального бактеріального дисбіозу та розвиток бактеріального вагінозу (БВ). Залучені дані 298 жінок, які за індексом умовно-патогенної мікрофлори (ІУПМ) та показником нормобіоти (ПНБ) були розподілені на групи: нормоценоз (n=53), дисбіоз І (n=128) і ІІ ступеню (n=117); серед останніх виокремлено 83 пацієнтки з ПНБ1 lg ГЕ/зразок, в яких був встановлений БВ. Молекулярно-генетичні дослідження зіскрібка епітелію з задньобокової стінки піхви проводили методом полімеразної ланцюгової реакції (“ДНК-технологія”, РФ). Кількісно визначали факультативні й облігатні анаероби, міко- і уреплазми та дріжджоподібні гриби. У крові визначали вміст кортизолу та пролактину. Для статистичного аналізу використовували програму Statistica 10 (StatSoft, Inc., USA). Виявлено, що вміст у крові кортизолу по мірі прогресування дисбіозу у порівнянні з нормоценозом змінювався двофазно: був збільшеним при дисбіозі І ступеню (у 1,2–1,4 рази; р0,01) і – зниженим при дисбіозі ІІ ступеню і БВ (у 1,5 рази; p0,001). Отже, орієнтуючись на класичну концепцію загального адаптаційного синдрому Г. Сельє, перші стадії розвитку дисбіозу можна вважати реакцією “тривоги”, тоді як розвиток БВ, – реакцією “виснаження”. Вміст у крові пролактину у порівнянні з нормоценозом при дисбіозі виявився збільшеним, що було максимально виражено при БВ (у 1,5 рази; p0,001). Це також відбивало розвиток стресової реакції з підвищенням напруженості центральної нервової системи. Вміст у крові гормонів мав зв’язок з показниками БВ-асоційованої мікробіоти: пролактин був позитивно зв’язаний з ПНБ, а кортизол – негативно з кількістю Atopobium vaginalis. Отже відповідно до отриманих даних, БВ можна віднести до стресової патології з розвитком “дистрес-синдрому”, а вміст у крові кортизолу і пролактину можна розглядати як маркерні чинники порушення гормональної регуляці
Дод.точки доступу:
Minukhin, V. V.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Морфологічні та імуногістохімічні особливості плацент у породіль із гіперпролактинемією в анамнезі [Текст] / Т. Д. Задорожна [та ін.] // Патологія. - 2020. - Том 17, N 3. - С. 325-331

MeSH-головна:
ГИПЕРПРОЛАКТИНЕМИЯ -- HYPERPROLACTINEMIA (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология, этиология)
ПЛАЦЕНТА -- PLACENTA (патология, физиология)
ИММУНОГИСТОХИМИЯ -- IMMUNOHISTOCHEMISTRY (использование, методы)
ПРОЛАКТИН -- PROLACTIN (физиология)
Анотація: Гіперпролактинемія (ГП) – стійке підвищення рівня пролактину в сироватці крові, найхарактернішим проявом якого є погіршення функції репродуктивної системи. Вагітні з ГП мають чималий відсоток перинатальних ускладнень: загрозу переривання вагітності визначили у 48,4 % пацієнток, у 16,1 % – передчасні пологи. У цих пацієнток часто розвивається плацентарна патологія, що призводить до дистресу плода під час вагітності та в пологах. Мета роботи – дослідити морфологічні й імуногістохімічні зміни у тканинах плацентарного бар’єра, враховуючи експресію пролактину в породіль із гіперпролактинемією в анамнезі. Матеріали та методи. У 30 породіль із безпліддям ендокринного ґенезу в анамнезі, що пов’язане з гіперпролактинемією (1 група), та у 27 здорових породіль без гіперпролактинемії, які не мали безпліддя (2 група, контролю), дослідили морфологічні особливості плацент у гестаційному терміні 39–40 тижнів органометричними, макроскопічними, гістологічними й імуногістохімічними (ІГХ) методами. ІГХ-дослідження виконали в серійних парафінових зрізах відповідно до стандартних протоколів, застосовуючи моноклональні антитіла до пролактину (Rabbit a-Нu Prolactin Monoclonal Antibody (Clone EP 193) master diagnosticа, Spain) і систему детекції Thermo scientific (USA). Результати. Маса плаценти породіль із гіперпролактинемією вірогідно не відрізнялася від маси плаценти породіль без гіперпролактинемії. У 22 (73,3 %) породіль із гіперпролактинемією у плаценті виявили парацентральне прикріплення пуповинного канатика, у 4 (13,3 %) жінок – мальформацію судин пуповини, у 7 (23,3 %) – значущий стеноз і закриття просвіту артеріальних судин пуповини. Під час гістологічного дослідження в породіль із гіперпролактинемією визначили вогнищеві потовщення децидуальної оболонки з наявністю в ній фібриноїдних мас (n = 18, 60 %), мікровиливи та витончення децидуальної оболонки (n = 8, 26,6 %). У низці спостережень встановили наявність материнських внутрішніх інфарктів із перивілозним відкладанням фібрину, в 12 (40 %) породіль наявні замуровані фібриноїдом ворсини з заміною епітелію ворсин фібриноїдними масами, у 15 (50 %) жінок – фіброз і колагенізація стовбурових і середніх хоріальних ворсин, у 12 (40 %) породіль – фіброз дрібних ворсин, а також аваскулярні дрібні ворсини. У частині спостережень у термінальних ворсинах спостерігали зменшення кількості синцитіальних вузлів і синцитіокапілярних мембран. Під час ІГХ-дослідження в плаценті породіль із гіперпролактинемією в гестаційному терміні 39–40 тижнів виявили численні вогнища децидуальних клітин із гіперекспресією пролактину в цитоплазмі. Висновки. Морфологічні зміни у плаценті породіль із гіперпролактинемією в анамнезі відрізняються від змін у плаценті породіль без гіперпролактинемії наявністю фокальних судинних змін у децидуальній оболонці з її частковим відшаруванням, внутрішніх інфарктів у материнській частині плаценти, а також наявністю ознак часткових порушень перфузії хоріальних ворсин і вогнищ аваскулярних ворсин у плодовій частині плаценти. У плаценті породіль із гіперпролактинемією імуногістохімічно виявлена тривала вогнищева інтенсивна цитоплазматична експресія пролактину у клітинах децидуальної оболонки, що вказує на розлади синтезу пролактину в організмі та дискоординацію в роботі ендокринної системи.
Дод.точки доступу:
Задорожна, Т. Д.
Коломієць, О. В.
Туманова, Л. Є.
Килихевич, С. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

1-10 11-20 21-30 31-40 41-50 51-60

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)