Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

у знайденому

Знайдено у інших БД:

Книги (41)

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: (<.>S=Противоопухолевые средства<.>)

Загальна кількість знайдених документів : 314
Показані документи з 1 по 10

1-10 11-20 21-30 31-40 41-50 51-60

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Yerkhova A. V., Katynska M. G.
Назва : Potential use of endophytes in the pharmaceutical industry
Паралельн. назви :Потенціал використання ендофітів у фармацевтичній галузі
Місце публікування : Ліки України. - 2022. - № 2/3. - С. 37-40 (Шифр ЛУ4/2022/2/3)
Примітки : Bibliogr. at the end of the art.
MeSH-головна: ЭНДОФИТЫ -- ENDOPHYTES
ГРИБЫ -- FUNGI
АНТИБАКТЕРИАЛЬНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTI-BACTERIAL AGENTS
ПРОТИВООПУХОЛЕВЫЕ СРЕДСТВА -- ANTINEOPLASTIC AGENTS
Анотація: Endophytes are microorganisms, usually fungi or bacteria less commonly algae and viruses, that live in plant tissues without causing disease symptoms in their host. It is estimated that there are over one million endophytic fungal species, but because of their habitat, they have been discovered relatively recently and therefore poorly studied. (Gupta, Chaturvedi, Kulkarni, & Van Staden, 2019) It is estimated that less than 1 % of all endophytic species are currently known. When observing the mutual relationships of plants with endophytes, most researchers take the view that such associations are commensal (Ayswaria, Vasu, & Krishna, 2020). Nowadays, endophytic microorganisms are considered to be a potential source of compounds - secondary metabolites. Endophyte bioactive compounds can be used in the pharmaceutical industry. Endophytes are mainly used in the production of antibiotics, antioxidants, various enzymes, anti-inflammatory, antimicrobial, antiparasitics and antifungal drugs, immunosuppressors, and also as anticancer agents. The interest in biotechnology is great, as the application of secondary metabolites of endophytes is possible in the cosmetic industry, agricultural complex, textile production, and food industry besides pharmaceuticals. The relevance of this topic and its further research on the use of already available and the discovery of new bioactive components of endophytic microorganisms can help scientists in resolving the problems of resistance of some pathogenic strains to modern approaches in antibiotic therapy. The potential uses are great, as endophytes can be extracted from numerous plants worldwide. The properties and characteristics of extracted endophytes will vary due to their geographical location and environmental conditions. Besides the wide variety of endophytic microorganisms for production, an important factor is the ability to use the same fungus, bacterium, or algae to synthesize a significant number of different active compounds. These compounds are interesting because they can manifest their action in several directions. In this article we considered several options for classifying endophytic microorganisms, listed the possible applications in the pharmaceutical industry, also considered the most used bioactive compounds from the Streptomyces genus actinobacteria, in addition, we reviewed substances with anti-tumor activity, which are now used to treat cancer of various human organs and are available as drugs for preparing injection solutions, metabolites of endophytes equally found their application. The aim of this work was to describe the modern classification of endophytes and show their potential use in antibiotic drugs as active agents in cancer treatment and their use as sedative drugЕндофіти – це мікроорганізми, зазвичай гриби або бактерії, рідше водорості й віруси, які живуть у тканинах рослини і між ними, не викликаючи при цьому симптомів захворювань у господаря. За оцінками, ендофітних видів грибів налічується понад мільйон, але через їх місця існування вони були виявлені відносно нещодавно, тому мало вивчені. На сьогодні відомо менше 1 % усіх ендофітних видів. При спостереженні за взаємовідносинами рослин з ендофітів більшість дослідників дотримуються думки, що такі асоціації є коменсалізмом (Ayswaria, Vasu, & Krishna, 2020). У наш час ендофітних мікроорганізмів вважають потенційним джерелом сполук – вторинних метаболітів. Біоактивні сполуки ендофітів можуть бути використані у фармацевтичній галузі. В основному ендофіти застосовують у виробництві антибіотиків, антиоксидантів, різних ферментів, протизапальних, антимікробних, протипаразитних і протигрибкових препаратів, імунних супресорів, а також як протиракові агенти. Інтерес до біотехнології великий, адже застосування вторинних метаболітів ендофітів можливе, окрім фармацевтики, в косметичній промисловості, сільськогосподарському комплексі, текстильному виробництві та харчовій промисловості. Актуальність вказаної теми і подальших її досліджень з метою застосування вже відомих і відкриття нових біоактивних компонентів ендофітних мікроорганізмів може допомогти вченим у розв’язанні проблеми стійкості деяких патогенних штамів до сучасних підходів у антибіотикотерапії. Потенціал використання дуже великий, оскільки ендофіти можна добувати з великої кількості рослин по всьому світі. Властивості й характеристики отриманих ендофітів будуть різними, в зв’язку з їх географічним розташуванням і умовами навколишнього середовища. Крім значної різноманітності ендофітних мікроорганізмів для виробництва також важливим фактором є можливість використання одного і того ж гриба, бактерії або водорості для синтезу значної кількості різних активних сполук. Ці сполуки цікаві тим, що вони можуть діяти в декількох напрямках. У цій статті розглянуті кілька варіантів класифікацій ендофітних мікроорганізмів, перераховані можливі варіанти застосування у фармацевтичному вироб- ництві, розглянуті найбільш використовувані біоактивні сполуки з актинобактерий роду Streptomyces, до того ж, розглянуті речовини з протипухлинною активністю, які вже зараз використовують для лікування онкології різних органів людини і випускають у формі лікарських засобів для приготування ін’єкційних розчинів. Метаболіти ендофітів також знайшли застосування у виробництві антидепресантів, заспокійливих, препаратів для лікування захворювань нервової системи. Метою нашої роботи було описати сучасну класифікацію ендофітів і показати можливості їх потенційного застосування в антибіотичних препаратах, як діючих речовин для лікування раку та в якості седативних препаратів
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Гаврищук Л. М., Горішній В. Я., Лесик Р. Б.
Назва : Синтез дихлороацетамідів та вивчення їхньої протипухлинної активності
Місце публікування : Фармац. журн. - київ, 2022. - Том 77, N 4. - С. 42-49 (Шифр ФУ3/2022/77/4)
MeSH-головна: ПРОТИВООПУХОЛЕВЫЕ СРЕДСТВА -- ANTINEOPLASTIC AGENTS
Анотація: Дихлорооцтова кислота та її похідні виявляють властивості метаболічних цитопротекторів та індукторів апоптозу. На сьогодні здійснюють активні дослідження зазначених похідних щодо індукції імуногенної загибелі клітин. Тому пошук нових похідних дихлорооцтової кислоти як потенційних протипухлинних агентів має певну перспективу і може бути успішним для молекулярного дизайну «лікоподібних» структур. Метою роботи було опрацювання синтетичних підходів до одержання амідів дихлорооцтової кислоти та первинний скринінг протипухлинної активності синтезованих сполукПоказано, що дихлороацетилхлорид та метилдихлороацетат є ефективними ацилюючими агентами, що підтверджено синтезом серії амідів на основі заміщених етиламінів та ароматичних амінокислот. Встановлено помірну протипухлинну активність дихлороацетамідів на окремі клітинні лінії меланоми, лейкемії та раку нирок. Найвищу активність спостерігали для 4-(2,2-дихлороацетиламіно)-2-гідроксибензойної кислоти, на фоні якої мітотична активність лінії меланоми LOX IMV становила 45,83%. Попередні дані вивчення протипухлинної дії свідчать про певні перспективи пошуку протиракових агентів у групі дихлороарилацетамідів порівняно з алкіламідами
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Назва : Клінічна ефективність інгібіторів тирозинкінази у пацієнтів з НДРЛ та рідкісними EGFR-мутаціями: результати клінічних досліджень та власний досвід лікування пацієнта з НДРЛ на фоні COVID-19
Місце публікування : Клінічна онкологія. - 2021. - Том 11, N 1/2. - С. 6-9 (Шифр КУ41/2021/11/1/2)
MeSH-головна: ЛЕГКИХ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- LUNG NEOPLASMS
КАРЦИНОМА НЕМЕЛКОКЛЕТОЧНАЯ ЛЕГКОГО -- CARCINOMA, NON-SMALL-CELL LUNG
ПРОТИВООПУХОЛЕВЫЕ СРЕДСТВА -- ANTINEOPLASTIC AGENTS
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Анотація: Наприкінці минулого року відбулася Науково-практична фахова школа у форматі прямої online-трансляції «Недрібноклітинний рак легені — український досвід впровадження сучасних стандартів діагностики та лікування», у ході якої розглядалися візуальні та інвазивні методи діагностики недрібноклітинного раку легені (НДРЛ), а також персоналізована терапія НДРЛ, новоутворень легені та середостіння. Під час заходу відбулися 3 відео-майстер-класи з проведення інвазивних методів діагностики пухлин легені. Серед доповідей, представлених в рамках школи, особливу увагу привернула лекція Олександра Анатолійовича Суховерши, доктора медичних наук, онкоторакального хірурга, доцента кафедри онкології та медичної радіології ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», м. Дніпро, яка була присвячена питанням лікування пацієнтів з НДРЛ та рідкісними мутаціями рецептора епідермального фактора росту, зокрема інгібіторами тирозинкінази. Олександр Анатолійович представив увазі учасників заходу клінічний випадок лікування пацієнтки з НДРЛ та рідкісними мутаціями рецептора епідермального фактора росту (epidermal growth factor receptor — EGFR) із застосуванням інгібітора тирозинкінази (ІТК) 3-го покоління — осимертинібу. Варто відмітити, що пацієнтка успішно вилікувалася від COVID-19 і протягом терапії цього інфекційного захворювання не було потреби припиняти застосування осимертинібу
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Гольцев А. М., Дубрава Т. Г., Гаєвська Ю. О., Бабенко Н. М., Бондарович М. О., Луценко О. Д.
Назва : Функціональна активність клітин кісткового мозку тварин після обробки їх нанокомплексами
Місце публікування : Український радіологічний та онкологічний журнал. - 2021. - Т. 29, № 2. - С. 9-21 (Шифр УУ70/2021/29/2)
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: НАНОСТРУКТУРЫ -- NANOSTRUCTURES
ПРОТИВООПУХОЛЕВЫЕ СРЕДСТВА -- ANTINEOPLASTIC AGENTS
ВАНАДАТЫ -- VANADATES
КРОВЕТВОРНЫЕ СТВОЛОВЫЕ КЛЕТКИ -- HEMATOPOIETIC STEM CELLS
НАНОЧАСТИЦЫ -- NANOPARTICLES
ЖИВОТНЫЕ ЛАБОРАТОРНЫЕ -- ANIMALS, LABORATORY
Анотація: Протипухлинна активність нанокомплексів (НК), що містять наночастинки ортованадатів рідкісноземельних металів (GdYEuVO4) та холестерин була доведена раніше. Їх застосування у спів- відношенні – клітини : НК – 9:1, може вважатися умовно-терапевтичною дозою. Тому актуальним є дослідження потенційних ризиків впливу НК щодо функціональної активності гемопоетичних клітин-попередників
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Ярема Р. Р., Фецич Т. Г., Огорчак М. А., Володько Н. А., Гиря П. І., Ковальчук Ю. Я., Сафіян В. І., Милян Ю. П., Матусяк М. Б., Олійник Ю. Ю., Новіцька Т. І., Лаба Л. І., Яриш М. І., Фецич М. Т., Фернеза С. Р.
Назва : НІРЕС в комбінованому лікуванні інтраперитонеально дисемінованого раку: моноцентровий досвід проведення 215 операцій
Місце публікування : Клінічна онкологія. - 2021. - Том 11, N 1/2. - С. 26-32 (Шифр КУ41/2021/11/1/2)
Примітки : Бібліогр. наприкінці ст.
MeSH-головна: БРЮШИНЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- PERITONEAL NEOPLASMS
НОВООБРАЗОВАНИЙ МЕТАСТАЗЫ -- NEOPLASM METASTASIS
КОМБИНИРОВАННОЕ ЛЕЧЕБНОЕ ВОЗДЕЙСТВИЕ -- COMBINED MODALITY THERAPY
ПРОТИВООПУХОЛЕВЫЕ СРЕДСТВА -- ANTINEOPLASTIC AGENTS
ГИПЕРТЕРМИЯ ИСКУССТВЕННАЯ -- HYPERTHERMIA, INDUCED
ИНФУЗИИ ПАРЕНТЕРАЛЬНЫЕ -- INFUSIONS, PARENTERAL
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
ВЫЖИВАЕМОСТИ АНАЛИЗ -- SURVIVAL ANALYSIS
Анотація: У традиційному сучасному дискурсі консервативного паліативного лікування пацієнтів з дисемінованим раком протягом останніх двох десятків років все частіше з’являються методи активної комбінованої терапії. У пацієнтів з імплантаційними метастазами різного генезу сьогодні широко застосовують метод гіпертермічної внутрішньочеревної хіміотерапії (hyperthermic intraperitoneal chemotherapy — HIPEC). Мета. Ретроспективний аналіз клінічної ефективності комбінованої терапії з використанням HIPEC у хворих на інтраперитонеально поширений рак різних локалізацій та визначення факторів прогнозу у таких пацієнтів. Матеріали та методи. Проаналізовано результати 12-річного періоду застосування НIPEC в комбінованому лікуванні хворих на місцево-поширений та дисемінований рак шлунка, первинний та рецидивний рак яєчників, колоректальний рак, псевдоміксому очеревини, саркоматоз очеревини та ін. Проведено 215 процедур НІРЕС у 211 хворих. Визначено фактори прогнозу та подальші перспективні напрямки розвитку комбінованого лікування таких хворих. Висновок. НІРЕС у складі комбінованого лікування є безпечним методом з допустимими рівнями післяопераційних ускладнень та летальності. Застосування тактики активного комбінованого лікування забезпечує тривалі терміни виживаності у відібраних хворих на інтраперитонеально поширений рак
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Мирко І. І., Чабан Т. І., Огурцов В. В., Драпак І. В., Матійчук В. С.
Назва : Синтез і дослідження протипухлинної активності деяких нових 7H-[1,2,4]тріазоло[3,4-b][1,3,4]тіадіазинів
Місце публікування : Актуал. питання фармац. і мед. науки та практики. - Запоріжжя, 2021. - Том 14, N 3. - С. 320-327 (Шифр АУ40/2021/14/3)
MeSH-головна: ПРОТИВООПУХОЛЕВЫЕ СРЕДСТВА -- ANTINEOPLASTIC AGENTS
ЦИСПЛАТИН -- CISPLATIN
МАГНИТНО-РЕЗОНАНСНАЯ СПЕКТРОСКОПИЯ -- MAGNETIC RESONANCE SPECTROSCOPY
ГЕТЕРОЦИКЛИЧЕСКИЕ СОЕДИНЕНИЯ -- HETEROCYCLIC COMPOUNDS
ХИМИИ МЕТОДЫ СИНТЕТИЧЕСКИЕ -- CHEMISTRY TECHNIQUES, SYNTHETIC
Анотація: Пошук ефективних малотоксичних протипухлинних засобів – одна з найважливіших проблем у сучасній медицині та фармації. Незважаючи на великий вибір протипухлинних препаратів і різноманітність механізмів їхньої дії, ефективність наявних препаратів залишається недостатньою. Серед численних природних і синтетичних гетероциклічних сполук, які мають протипухлинну активність, усе більший інтерес викликають похідні 7H-[1,2,4]тріазоло[3,4-b][1,3,4]тіадіазину, що здатні до ініціації різних шляхів загибелі пухлинних клітин. Тому актуальним є синтез нових похідних цього класу сполук і вивчення їхніх протипухлинних властивостей. Мета роботи – синтез нових 7H-[1,2,4]тріазоло[3,4-b][1,3,4]тіадіазинів і дослідження їхньої протипухлинної активності. Матеріали та методи. Використали методики органічного синтезу, фізичні та фізико-хімічні методи аналізу органічних сполук (ЯМР 1Н-спектроскопія, елементний аналіз). Результати. Для отримання нових 7H-[1,2,4]тріазоло[3,4-b][1,3,4]тіадіазинів здійснили взаємодію 4-аміно-4H-[1,2,4]тріазол-3-тіолів із відповідними бромоацетофенонами. Реакція перебігає під час нагрівання названих реагентів у спирті з закриттям тіадіазинового циклу та формуванням 7H-[1,2,4]тріазоло[3,4-b][1,3,4]тіадіазинової системи. Структура всіх синтезованих сполук підтверджена методом ЯМР 1Н спектроскопії та даними елементного аналізу. Протипухлинну активність синтезованих сполук вивчали в рамках міжнародної наукової програми DTP (Developmental Therapeutic Program) Національного інституту раку (NCI, Бетезда, Мериленд, США). Встановили, що синтезовані сполуки характеризувалися протипухлинною дією різного рівня. Найактивнішою серед речовин, що тестували, виявилася сполука 3j із середнім значенням GP 28.73. Найчутливішими до неї були лінії меланоми MDA-MB-435 і SK-MEL-2, раку нирок A498 і RXF 393, раку ЦНС SNB-75 і недрібноклітинного раку легень NCI-H522. Вторинний етап досліджень цієї сполуки підтвердив її високу протипухлинну активність щодо більшості ліній ракових клітин. Висновки. У результаті взаємодії 4-аміно-4H-[1,2,4]тріазол-3-тіолів із відповідними бромоацетофенонами отримали серію нових не описаних у фаховій літературі тріазоло[3,4-b][1,3,4]тіадіазинів. Тестування синтезованих сполук на протипухлинну активність дало змогу виділити високоактивну сполуку з вираженим протипухлинним ефектом, яка за показниками активності наближається або перевершує відомі лікарські засоби 5-фторурацил (5-FU) та цисплатин, а також речовину протипухлинної дії куркумін.
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Kobylinska L., Khylyuk D., Subtelna I., Kitsera M., Lesyk R.
Назва : In silico identification and biochemical validation of plausible molecular targets of 4-thiazolidinone derivative les-3833 as a potential anticancer agent
Місце публікування : The Ukrainian biochemical journal. - Київ, 2021. - Vol. 93, № 2. - С. 7-23 (Шифр УУ60/2021/93/2)
MeSH-головна: ПРОТИВООПУХОЛЕВЫЕ СРЕДСТВА -- ANTINEOPLASTIC AGENTS
ТИАЗОЛИДИНЫ -- THIAZOLIDINES
Анотація: Synthetic 4-thiazolidinone derivatives have a broad range of pharmacologic activities. Thus, 4-thiazolidinones are being investigated to create new molecules and develop active pharmaceutical substances for anticancer treatment. In our previous study, we investigated the pyrazoline-thiazolidinone-isatin conjugates, and determined that Les-3833 was the most active compound and might act through inhibition of PARP-, MAPK-, JNK-, Bcl-2-, CDK1/cyclin B, and/or the caspase family. The aim of this research was to perform molecular docking studies to enable the construction of a pharmacophore model for the Les-3833 compound and investigate probable biological targets. Pharmacophore modeling software packages performed molecular docking studies of probable biological targets and enabled the construction of a pharmacophore model. Docking models of Les-3833 with 11 enzymes involved in apoptotic mechanisms were studied. Based on the pharmacophore modeling results for all 11 enzymes, Les-3833 is predicted to be most active in Chk‑1, caspase-6, and caspase-8. Immunoblot analysis proved that the application of Les-3833 led to inhibition of Ser345 phosphorylation, which is induced by etoposide, the most important modification responsible for Chk‑1 activity. Taken together with the results of the docking studies, several mechanisms for the expression of antitumor activity by 4-thiazolidinones are suggested, and such multi-affinity is a characteristic feature of all these derivatives. The docking analysis confirmed the affinity of test compound Les-3833 for a topoisomerase II inhibitor and a high possibility of inhibitory interaction with Chk-1, caspase-6, and caspase-8
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Матущак М. Р., Панфілова Г. Л., Терещенко Л. В., Цурікова О. В., Бобошко Л. Г.
Назва : Результати аналізу лікарських призначень та структури споживання препаратів хворими на лімфогранулематоз в Україні
Місце публікування : Соціальна фармація в охороні здоров’я. - Х., 2021. - Том 7, № 1. - С. 24-35 (Шифр СУ53/2021/7/1)
MeSH-головна: ХОДЖКИНА БОЛЕЗНЬ -- HODGKIN DISEASE
ПРОТИВООПУХОЛЕВЫЕ СРЕДСТВА -- ANTINEOPLASTIC AGENTS
БОЛЕЗНИ СТОИМОСТЬ -- COST OF ILLNESS
ЛЕКАРСТВА ПРИМЕНЕНИЯ СХЕМА -- DRUG ADMINISTRATION SCHEDULE
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Фінюк Н. С., Попович М. В., Шалай Я. Р., Мандзинець С. М., Гренюх В. П., Остап’юк Ю. В., Обушак М. Д., Мітіна Н. Є., Заіченко О. С., Стойка Р. С., Бабський А. М.
Назва : Антинеопластична активність in vitro похідного 2-аміно-5-бензилтіазолу в комплексі з нанорозмірними полімерними носіями
Місце публікування : Цитологія і генетика. - Київ, 2021. - Т. 55, № 1. - С. 23-32 (Шифр ЦУ1/2021/55/1)
MeSH-головна: ПРОТИВООПУХОЛЕВЫЕ СРЕДСТВА -- ANTINEOPLASTIC AGENTS
ТИАЗОЛЫ -- THIAZOLES
Анотація: Головними проблемами сучасної хіміотерапії є недостатня ефективність протипухлинних препаратів і низька селективність їхньої дії, розвиток множинної медикаментозної резистентності і низька розчинність багатьох протипухлинних препаратів у воді. Одним із шляхів покращення адресної доставки препаратів і підвищення їхньої розчинності є використання полімерних нанорозмірних носіїв. Раніше нами було встановлено, що нове похідне тіазолу (N-(5-бензил-1,3-тіазол-2-іл)-3,5-диметил-1-бензофуран-2-карбоксамід, БФ1) є цитотоксичним щодо окремих ліній пухлинних клітин. Метою даної роботи було дослідити дію БФ1 у комплексі з новими полімерними носіями на основі поліетиленгліколю (ПЕГ). Синтезовані комплекси виявляли вищу цитотоксичність щодо окремих ліній пухлинних клітин порівняно з ефектами вільного (не у комплексі) похідного тіазолу чи/і доксорубіцину (позитивний контроль). Комплекси 4, 14 та 8, 18 були найбільш токсичними для клітин лінії HepG2 гепатокарциноми людини та клітин лінії C6 гліоми щура. Комплекс 6 проявив високу токсичність щодо клітин лінії T98G гліобластоми людини і лінії HL-60 промієлоцитарного лейкозу людини. Отже, комплекси 4 і 14, створені на основі полі(ВЕП-ко-ГМА)-графт-мПЕГ, комплекс 6 на основі полі(ПЕГМА) і комплекси 8 та 18 на основі полі(ПЕГМА-ко-ДММ) вибірково підвищують токсичну дію похідного тіазолу БФ1 щодо пухлинних клітин
Знайти схожі

10.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Kostiuk O. H., Hodovan N. L., Gormash P. P., Taran I. V., Grebeniuk D. I., Mashevska O. V.
Назва : Morphological changes in the heart of rats after serial intravesical administration of Doxorubicin
Паралельн. назви :Морфологічні зміни у серці щурів при серійному внутрішньоміхуровому введенні Доксорубіцину
Місце публікування : Вісник морфології. - 2021. - Т. 27, № 1. - С. 5-11 (Шифр ВУ8/2021/27/1)
Примітки : Bibliogr. at the end of the art.
MeSH-головна: КАРДИОМИОПАТИИ -- CARDIOMYOPATHIES
МОДЕЛИ НА ЖИВОТНЫХ -- MODELS, ANIMAL
ПРОТИВООПУХОЛЕВЫЕ СРЕДСТВА -- ANTINEOPLASTIC AGENTS
АНТИМЕТАБОЛИТЫ ПРОТИВООПУХОЛЕВЫЕ -- ANTIMETABOLITES, ANTINEOPLASTIC
Анотація: Along with a pronounced antitumor effect, Doxorubicin causes systemic effects with damage to vital organs, including the heart. It prompts the search for ways to prevent the cardiotoxic effect of the drug, one of which could be its intravesical administration. The aim of the study was to develop a method of serial intravesical administration of Doxorubicin in medium therapeutic doses in an experiment and to evaluate the cardiotoxic effect of the drug. 42 female Wistar rats were included in the study. The control group consisted of 7 intact rats. The experimental group consisted of 35 rats who received intravesical chemotherapy with Doxorubicin at a dose of 5 mg/kg once a week for 5 weeks. On days 7th, 14th, 21st, 28th, 35th the hearts of experimental animals were taken for morphological examination. Histomorphometrically determined: the diameter of cardiomyocytes (in the middle part) and the transverse diameter of their nucleus, the width of the interstitial space (endo- and perimysium). The data of histomorphological and histomorphometric examination of the myocardium testified that all animals of the experimental group had a circulatory disorder in the heart muscle at the level of hemomicrocirculation. Such changes led to cardiomyocyte hypotrophy, interstitial edema and fibrosis. During intravesical chemotherapy, the animals showed marked changes in the myocardium, such as expansion of the endomysial zone, due to capillary congestion and edema, in comparison with animals of the intact group. At the end of the experiment, the animals of the experimental group retained the expansion of the endomysial zone, mainly due to interstitial fibrosis. Such changes indicate myocardial hypoxemia with damage and death of cardiomyocytes, activation of interstitial and replacement collagen formation. The obtained morphological data partially indicate the development of dilated cardiomyopathy in experimental animals. However, these changes were less pronounced than the previously described changes that occur after systemic administration of the drug. Additional studies of the electrophysiological activity of the heart and biochemical markers will make it possible to fully assess the degree of cardiotoxicity of Doxorubicin after its intravesical administration. Thus, serial intravesical administration of Doxorubicin in moderate therapeutic doses according to the proposed method causes changes in the myocardium of experimental animals, which are partially similar to the changes in the heart of people receiving chemotherapy with this drugПоряд з вираженим протипухлинним ефектом Доксорубіцин спричиняє системний вплив із ураженням життєво важливих органів, зокрема серця. Це спонукає до пошуку способів попередження кардіотоксичного впливу препарату, одним із яких може бути внутрішньоміхурове його введення. Мета дослідження – розробити спосіб серійного внутрішньоміхурового введення Доксорубіцину у середньотерапевтичних дозах в експерименті та оцінити кардіотоксичний ефект препарату. До дослідження були включені 42 самки щурів лінії Wistar. Контрольну групу склали 7 інтактних щурів. Дослідну групу склали 35 щурів, котрим проводили внутрішньоміхурову хіміотерапію Доксорубіцином у дозі 5 мг/кг 1 раз на тиждень протягом 5 тижнів. На 7, 14, 21, 28 та 35 добу вилучали серця дослідних тварин для морфологічного дослідження. Гістоморфометрично визначали: діаметр кардіоміоцитів (у серединній їх частині) і поперечний діаметр їх ядра, ширину інтерстиціального простору (ендо- та перимізія). Дані гістоморфологічного та гістоморфометричного дослідження міокарда свідчили про те, що у всіх тварин дослідної групи мало місце порушення кровообігу в серцевому м’язі на рівні гемомікроциркуляції. Такі зміни призводили до гіпотрофії кардіоміоцитів, інтерстиціального набряку та фіброзу. При проведенні внутрішньоміхурової хіміотерапії у тварин відмічалися виражені зміни міокарда, такі як розширення зони ендомізію, за рахунок капілярного повнокрів’я та набряку, у порівнянні з тваринами інтактної групи. Наприкінці експерименту у тварин дослідної групи зберігалось розширення зони ендомізію в основному за рахунок інтерстиціального фіброзу. Подібні зміни вказують на гіпоксемію міокарда з ушкодженням та загибеллю кардіоміоцитів, активацією інтерстиціального та замісного колагеноутворення. Отримані морфологічні дані частково свідчать про розвиток у експериментальних тварин дилятаційної кардіоміопатії. Проте дані зміни були менш вираженими, ніж описані нами раніше зміни, що виникали після системного введення препарату. Додаткові дослідження електрофізіологічної діяльності серця та біохімічних маркерів дозволять повною мірою оцінити ступінь кардіотоксичності Доксорубіцину при його внутрішньоміхуровому введенні. Таким чином, серійне внутрішньоміхурове введення Доксорубіцину у середньотерапевтичних дозах за запропонованою методикою викликає в міокарді експериментальних тварин зміни, котрі частково подібні до змін у серці людей, котрі отримують хіміотерапію даним препаратом
Знайти схожі

1-10 11-20 21-30 31-40 41-50 51-60

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)