Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

у знайденому

Знайдено у інших БД:

Книги (11)

Рідкісні видання (1)

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: (<.>S=Селен<.>)

Загальна кількість знайдених документів : 91
Показані документи з 1 по 10

1-10 11-20 21-30 31-40 41-50 51-60

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Дроник І. С., Дутка Р. Я., Пшик Р. С., Чмир Н. В., Рогуля С. С.
Назва : Корекція антиоксидантної системи в осіб з артеріальною гіпертензією на фоні дозованого фізичного навантаження
Паралельн. назви :Correction of the antioxidant system in people with arterial hypertension against the background of dosed physical activity
Місце публікування : Буковинський медичний вісник. - 2023. - Т. 27, № 2. - С. 28-35 (Шифр БУ5/2023/27/2)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-головна: ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION
ФИЗИЧЕСКАЯ НАГРУЗКА -- EXERCISE
КРОВИ ХИМИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ -- BLOOD CHEMICAL ANALYSIS
ПЕРЕКИСНОЕ ОКИСЛЕНИЕ ЛИПИДОВ -- LIPID PEROXIDATION
МАЛОНОВЫЙ ДИАЛЬДЕГИД -- MALONDIALDEHYDE
СЕЛЕН -- SELENIUM
ВИТАМИН E -- VITAMIN E
СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL
Анотація: Артеріальна гіпертензія є патогенетичним фактором великої кількості серцево-судинних захворювань та причин передчасної смерті та інвалідизації населення. Мета дослідження – визначити та порівняти вміст дієнових кон’югатів, малонового альдегіду плазми та його активної форми, вітаміну Е плазми та селену крові у пацієнтів з артеріальною гіпертензією ІІ стадії до та після дозованого фізичного навантаження до та після прийому вітаміну Е та селену. Матеріал і методи. Шістдесят пацієнтів з артеріальною гіпертензією ІІ стадії та 30 практично здорових осіб. Обстежувані особи виконували на велоергометрі двоступеневе фізичне навантаження з інтенсивністю, яка відповідала 50 і 75 % належного максимального споживання кисню організмом. Тривалість навантаження дорівнювала 5 хв на кожному ступені з трихвилинним відпочинком між ними. Забір крові з ліктьової вени проводився перед велоергометрією та через 5хв після неї. У пацієнтів до та після фізичного навантаження визначали вміст дієнових кон’югатів, малонового альдегіду плазми та його активної форми вітаміну Е плазми та селену крові. Обстеження проводилось двічі – до та після прийому вітаміну Е та селену. Результати. Оскільки негайною відповіддю на велоергометрію є зміни рівня дієнових кон’югатів плазми та еритроцитів, малонового альдегіду плазми (підвищення), можна припустити, що саме вони беруть участь у формуванні первинної компенсаторної реакції у відповідь на фізичне напруження в осіб з артеріальною гіпертензією. Таким чином, нижчий рівень дієнових кон’югатів плазми та еритроцитів, малонового альдегіду плазми свідчить про покращення антиоксидантного захисту в пацієнтів з артеріальною гіпертензією після прийому вітаміну Е та селену як до, так і після фізичного навантаженняThis study aims to determine and compare the content of diene conjugates, plasma malondialdehyde and its active form, plasma vitamin E and blood selenium in patients with stage II hypertension before and after dosed exercise before and after taking vitamin E and selenium. Conclusions. Since the immediate response to bicycle ergometry is changes in the level of diene conjugates of plasma and erythrocytes and malondialdehyde of plasma (increase), it can be assumed that they are involved in the formation of the primary compensatory reaction in response to physical exertion in individuals with arterial hypertension. Thus, lower levels of plasma and erythrocyte diene conjugates and plasma malondialdehyde suggest improved antioxidant defense in hypertensive patients after vitamin E and selenium supplementation both before and after exercise
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Гончарова О. А., Паньків В. І., Паньків І. В.
Назва : Оцінка забезпечення селеном у підлітків, які проживають у сільській місцевості
Місце публікування : Здоров'я дитини. - 2022. - Т. 17, № 6. - С. 31-35 (Шифр ЗУ36/2022/17/6)
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ БОЛЕЗНИ -- THYROID DISEASES
СЕЛЕН -- SELENIUM
СЕЛЬСКОГО НАСЕЛЕНИЯ ЗДОРОВЬЕ -- RURAL HEALTH
ПОДРОСТКИ -- ADOLESCENT
Анотація: Установлено, що дефіцит селену є одним із чинників ризику розвитку тиреоїдної патології, у тому числі автоімунної. Доказова база цього твердження містить дані стосовно поєднання низького рівня селену в організмі зі збільшенням об’єму щитоподібної залози (ЩЗ), гетерогенністю та наявністю гіпоехогенності, які є ультрасонографічними ознаками тиреоїдної лімфоїдної інфільтрації. З огляду на те, що мешканці сільської місцевості вживають переважно овочі та фрукти місцевого походження та воду з місцевих джерел, рівні селену в них значною мірою відображають забезпеченість цим мікроелементом на конкретних територіях. Мета. Визначити ступінь забезпеченості селеном дівчаток-підлітків сільської місцевості Запорізької та Харківської областей України. Матеріали та методи. Досліджено рівень селену у волоссі дівчаток-підлітків віком 13–15 років. Вимірювання проведено за допомогою атомно-абсорбційного спектрометра ICE 3500 (Thermo Fisher Scientific, США). За нормальні показники приймали вміст селену понад 0,8 мкг/г. Результати. Встановлено, що вміст селену у волоссі обстежених дівчаток був нижчий від референтних значень у 15 із 16 мешканок Запорізької області (93,6 %), у 16 із 18 — Балаклійського району (88,9 %) та в усіх обстежених дівчаток із Чугуївського району Харківської області (100,0 %). При цьому рівні медіани і мінімальних значень забезпеченості селеном в усіх групах обстежених були меншими від нижчого порогу референтних норм щодо забезпеченості селеном. У 12 з 16 обстежених І групи (75,0 %), 9 з 12 обстежених ІІ групи (75,0 %) та 14 з 18 обстежених ІІІ групи (77,77 %) розміри ЩЗ перевищували вікову норму. Висновки. Результати проведеного дослідження свідчать, що в дівчаток-підлітків, які мешкають на сільських територіях Запорізької і Харківської областей, спостерігається висока частота дефіциту селену, на тлі якого у більшості з обстеженого контингенту відзначається збільшення об’єму ЩЗ. Такі дані потребують забезпечення регулярного контролю за станом здоров’я підлітків вказаних місцевостей із обов’язковою участю ендокринологів. Крім того, є потреба в розробці особливих організаційних заходів, які б забезпечили своєчасне виявлення дітей із дефіцитом селену з раціональним графіком їх подальшого обстеженняIt has been found that selenium deficiency is one of the risk factors for the development of thyroid pathology, in particular autoimmune one. The evidence base for this statement includes the association of low selenium levels with enlarged thyroid gland, heterogeneity, and the presence of hypoechogenicity, which are ultrasonographic signs of thyroid lymphoid infiltration. Given that the inhabitants of rural areas consume mainly vegetables and fruits of local origin and water from local sources, the levels of selenium in them largely reflect the supply of this trace element in specific territories. Aim: to determine the degree of selenium availability of adolescent girls in rural areas of Zaporizhzhia and Kharkiv regions of Ukraine. Materials and methods. The level of selenium was studied in the hair of adolescent girls aged 13–15 years. Measurements were made using an atomic absorption spectrometer ICE 3500 (Thermo Fisher Scientific, USA). Selenium content of more than 0.8 μg/g was considered normal. Results. It was found that selenium level in the hair was lower than the reference values in 15 of 16 residents of Zaporizhzhia region (93.6 %), in 16 of 18 residents of the Balakliia district (88.9 %) and in all the examined girls from Chuhuiiv district of Kharkiv region (100.0 %). At the same time, the median and minimum levels of selenium supply in all groups of patients were lower than the lower threshold of reference norms. In 12 of 16 examinees in group I (75.0 %), 9 of 12 in group II (75.0 %) and 14 of 18 in group III (77.77 %), thyroid sizes exceeded the age norm. Conclusions. The results of the research show that adolescent girls living in rural areas of Zaporizhzhia and Kharkiv regions have a high frequency of selenium deficiency against the background of which the majority of the examined patients has increased thyroid volume. Such data require regular monitoring of the health of adolescents in the specified areas with the mandatory participation of endocrinologists. In addition, there is a need to develop special organizational measures that would ensure timely detection of children with selenium deficiency with a rational schedule for their further examination
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Катеренчук В. І., Катеренчук А. В.
Назва : Препарати селену: чи доцільно застосовувати їх в терапії патології щитоподібної залози?
Місце публікування : Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 2. - С. 45-53 (Шифр МУ65/2022/18/2)
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ БОЛЕЗНИ -- THYROID DISEASES
ТИРЕОИДИТ АУТОИММУННЫЙ -- THYROIDITIS, AUTOIMMUNE
ГРЕЙВСА ОФТАЛЬМОПАТИЯ -- GRAVES OPHTHALMOPATHY
СЕЛЕН -- SELENIUM
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: Стаття є оглядом літератури в базах Scopus, Web of Science, MedLine та The Cochrane Library і присвячена аналізу доказової бази застосування препаратів селену з метою терапії тиреоїдної патології. Незважаючи на різноманітність патології щитоподібної залози (ЩЗ), а саме: зміна розміру та структури, гіпо- та гіперфункція, автоімунна, онкопатологія, наявна не така велика кількість препаратів, які використовуються в її медикаментозному лікуванні. До препаратів, застосування яких при різній патології ЩЗ є виправданим, відносяться препарати йоду, левотироксину та певною мірою трийодтироніну, тиреостатики (метимазол, карбімазол, пропілтіоурацил), радіоактивний йод та глюкокортикоїди і бета-блокатори як додаткова симптоматична терапія, наприклад, при хворобі Грейвса та підгострому тиреоїдиті. Гострий тиреоїдит потребує призначення антибактеріальної терапії, а онкопатологія — специфічних хіміотерапевтичних засобів, ефективність яких, на жаль, не є високою, а частота призначення значна. Поряд з цими препаратами протягом останнього десятиріччя небувалого поширення набуло призначення при тиреоїдній патології препаратів селену як компонента можливої патогенетичної терапії. При цьому призначаються ці препарати пацієнтам з діаметрально протилежним функціональним станом ЩЗ, автоімунною патологією, вузлоутвореннями. Складається враження, що канцерогенез у ЩЗ залишився єдиною патологією, за якої застосування препаратів селену не є рекомендованим, хоча є дослідження, які вказують на зв’язок онкопатології ЩЗ та дефіциту селену. Результати клінічних досліджень та метааналізів надаються через призму опитування італійських та європейських лікарів щодо призначення ними препаратів селену з метою терапії відповідної патології щитоподібної залози. Продемонстровано недостатність доказової бази застосування селену при більшості видів патології щитоподібної залози: автоімунного тиреоїдиту, явного та субклінічного гіпотиреозу, хвороби Грейвса. За даними більшості досліджень, додавання до терапії селену підвищує вміст його в крові, впливає на рівні селенопротеїнів та антитиреоїдних антитіл, але ніяким чином не впливає на основні клінічні параметри, такі як рівень гормонів щитоподібної залози, доза левотироксину, клінічна симптоматика. Загалом застосування селену при тиреоїдній патології не може вважатися доцільним, за виключенням легкої форми орбітопатії Грейвса. Вказано на суттєві відмінності в даних клінічних досліджень та рекомендаціях тиреоїдологічних товариств з реальною частотою призначення препаратів селену лікарями-практиками з метою терапії та профілактики тиреоїдної патологіїThe article is a review of the literature in Scopus, Web of Science, MedLine and The Cochrane Library and is devoted to the analysis of the evidence base of the use of selenium supplements for the treatment of thyroid pathology. Despite the variety of thyroid pathology: changes in size and structure, hypo- and hyperfunction, autoimmune, oncopathology, there are not so many drugs used in its medical treatment. Drugs that are justified for various thyroid pathologies include iodine, levothyroxine and, to some extent, triiodothyronine, thyrostatics (methimazole, carbimazole, propylthiouracil), radioactive iodine and glucocorticoids, such as beta-blockers. Acute thyroiditis requires the appointment of antibacterial therapy, and oncopathology — specific chemotherapeutic agents, the effectiveness of which, unfortunately, is not high, and the frequency of appointment is significant. Along with these drugs, selenium drugs have become unprecedented in the last decade in thyroid pathology as a component of possible pathogenetic therapy. These drugs are prescribed to patients with diametrically opposed functional state of the thyroid gland, autoimmune pathology, nodules. It appears that thyroid carcinogenesis remains the only pathology where the use of selenium drugs is not recommended, although there are studies that indicate a link between thyroid cancer and selenium deficiency. The results of clinical studies and meta-analyzes are provided through the prism of a survey of Italian and European endocrinologists on the appointment of selenium drugs for the treatment of relevant thyroid pathology. The lack of evidence base for the use of selenium in most types of pathology of the thyroid gland: autoimmune thyroiditis, overt and subclinical hypothyroidism, Graves’ disease. According to most studies, the supplementation of selenium to therapy increases its plasma level, affects the activity of selenoproteins and level of antithyroid antibodies, but in no way affects the main clinical parameters such as thyroid hormones, levothyroxine dose, clinical symptoms. In general, the use of selenium in thyroid pathology cannot be considered appropriate, except for a mild form of Graves’ orbitopathy. Significant differences in the data of clinical trials and recommendations of thyroid societies with a real frequency of selenium administration by practitioner for the treatment and prevention of thyroid pathology are indicated
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Камінський О. В.
Назва : Чи достатньо використовувати монотерапію препаратами йоду для лікування захворювань щитоподібної залози?
Місце публікування : Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 6. - С. 31-38 (Шифр МУ65/2022/18/6)
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
Предметні рубрики: Альба
MeSH-головна: ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ БОЛЕЗНИ -- THYROID DISEASES
ИОД -- IODINE
СЕЛЕН -- SELENIUM
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: Захворювання щитоподібної залози (ЩЗ) є дуже поширеними серед мешканців усіх країн, а їх кількість постійно зростає. У цьому винна не тільки генетична схильність, перш за все впливають чинники зовнішнього середовища, особливо йодний дефіцит. Чи можемо застосовувати препарати йоду при лікуванні вузлового зоба? Відповідь дає Американська тиреоїдна асоціація, що у 2016 році опублікувала настанову, у якій у рекомендації № 26 визначила: «Пацієнти з доброякісними, твердими і переважно твердими вузлами повинні споживати адекватну кількість йоду. У разі, якщо передбачається або доведено неадекватне надходження цього мікроелементу, рекомендується застосувати добавки, які містять 150 мкг йоду». Збільшення доз йоду з лікувальною метою до 350 мкг/день при вузловому зобі спрямоване на боротьбу з резистентністю до йоду через стимулювання синтезу натрій-йод-симпортера, підвищує ефективність терапії в довгостроковому періоді, а додавання селену 75–100 мкг/день забезпечує безпечність і дієвість. З метою прискорення процесів апоптозу в клітинах аденоми нам потрібні додаткові лікувальні засоби. До таких засобів можливо віднести препарат стандартизованого екстракту кореня перстачу білого. Його застосування в дозі 600 мг/день протягом тривалого часу (понад 6–12 місяців) є безпечним і ефективним у лікуванні тиреоїдної патологіїThyroid diseases are very common among the inhabitants of all countries, and their number is constantly increasing. This is caused not only by genetic predisposition, but primarily by the influence of environmental factors, especially iodine deficiency. Can we use iodine preparations in the treatment of nodular goiter? This is the answer given by the American Thyroid Association, which in 2016 published its guideline in which, in Recommendation 26, it was stated: “Individual patients with benign, solid, or mostly solid nodules should have adequate iodine intake. If inadequate dietary intake is found or suspected, a daily supplement (containing 150 μg iodine) is recommended”. Increasing doses of iodine up to 350 μg/day for therapeutic purposes in nodular goiter is aimed at the control of iodine resistance through stimulation of sodium iodide symporter synthesis, increases the effectiveness of therapy in the long-term period, and the addition of selenium 75–100 μg/day ensures safety and efficacy. In order to accelerate the processes of apoptosis in adenoma cells, we need additional therapeutic agents. Such means include the preparation of a standardized Potentilla alba root extract. Its use at a dose of 600 mg/day for a long time (more than 6–12 months) is safe and effective in the treatment of thyroid pathology
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Пашковська Н. В., Абрамова Н. О.
Назва : Підвищення ефективності лікування пацієнтів із метаболічним синдромом шляхом застосування комплексу селену та вітамінів Оксилік
Місце публікування : Міжнародний ендокринологічний журнал. - Донецьк, 2020. - Т. 16, N 3. - С. 53-58 (Шифр МУ65/2020/16/3)
Предметні рубрики: Оксилик
MeSH-головна: МЕТАБОЛИЧЕСКИЙ СИНДРОМ X -- METABOLIC SYNDROME X
СЕЛЕН -- SELENIUM
Анотація: Метаболічний синдром (МС) вражає приблизно чверть населення планети, супроводжується абдомінальним ожирінням та інсулінорезистентністю, що є чинниками дисліпідемії, артеріальної гіпертензії і гіперглікемії. Синдром нетиреоїдної патології розвивається в 75 % госпіталізованих пацієнтів і супроводжується периферичним гіпотиреозом через пригнічення периферичної конверсії тиреоїдних гормонів. Через те, що близько 80 % гормонів щитоподібної залози виробляється в периферичних органах і вони регулюють майже всі процеси в організмі, патологічні зміни, які супроводжують синдром нетиреоїдної патології, можна вважати суттєвими й такими, що потребують корекції. Однак ефективність складних вітамінних комплексів у поєднанні із селеном при лікуванні МС залишається невідомою. Мета дослідження: вивчити ефективність лікування порушень вуглеводного, ліпідного обміну, ендотеліальної функції, антиоксидантної системи, тиреоїдного гомеостазу у хворих на МС із застосуванням комплексу Оксилік. Матеріали та методи. Досліджено ефективність призначення комплексу селену та вітамінів Оксилік по одній капсулі протягом одного місяця з метою впливу на ланки МС. Для підтвердження ефективності запропонованого способу лікування нами обстежені й проліковані 65 пацієнтів із МС: 30 хворих на МС (перша група), які отримували Оксилік протягом одного місяця на тлі базисного лікування антигіпертензивними й цукрознижувальними препаратами, і 35 осіб із МС (друга група), які отримували тільки базисну терапію. Результати. Додаткове призначення комплексу Оксилік пацієнтам із МС по одній капсулі протягом одного місяця призводить до вірогідного покращення чутливості рецепторів до інсуліну, що проявляється зниженням індексу HOMA-IR, показників функціонального стану ендотелію (зниження продукції судинного ендотеліального фактора росту й десквамації ендотеліоцитів) і ліпідного обміну (зниження вмісту загального холестерину, зростання рівня ліпопротеїнів високої щільності й зниження коефіцієнта атерогенності), зниженням рівня вільного тироксину (вТ4), зростанням вільного трийодтироніну (вТ3) і співвідношення вТ3/вТ4, що свідчить про покращення периферичної конверсії тиреоїдних гормонів шляхом підвищення периферичного дейодування Т4 у більш активний Т3. Висновки. Комплекс селену та вітамінів Оксилік можна рекомендувати для хворих із метаболічним синдромом
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Нефьодов О. О., Білишко Д. В. , Кушнарьова К. А., Шевченко О. С., Шаторная В. Ф., Кефелі-Яновська О. І., Козловська О. Г.
Назва : Визначення впливу кадмію на показники ембріогенезу при ізольованому введенні та в комбінації з цитратами селену та германію
Місце публікування : Медичні перспективи. - Д., 2020. - Т. 25, № 1. - С. 24-31 (Шифр МУ10/2020/25/1)
Примітки : Бібліогр.: с. 30-31
MeSH-головна: ЭМБРИОНАЛЬНОЕ РАЗВИТИЕ -- EMBRYONIC DEVELOPMENT
КРЫСЫ -- RATS
КАДМИЙ -- CADMIUM
ГЕРМАНИЙ -- GERMANIUM
СЕЛЕН -- SELENIUM
ПЕЧЕНЬ -- LIVER
Анотація: Сполуки кадмію, що знаходяться в біологічних системах, формують екологічну кризу планети. Актуальним завданням для дослідників є визначення морфологічних змін, що виникають в організмі під дією сполук кадмію як в пренатальному, так і в постнатальному онтогенезі. У статті розглянуто результати впливу внутрижелудочного введення хлориду кадмію / цитрату кадмію на показники ембріогенезу вагітним самкам щурів ізольовано і в комбінації з цитратами селену і германію. Вивчався також аспект накопичення солей кадмію в печінці 20-денного ембріона шляхом поліелементних аналізу. Використання поліелементних аналізу показало, що найвищий рівень накопичення кадмію в печінці ембріонів виявлено в групі ізольованого введення хлориду кадмію
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Синяченко О. В., Єрмолаєва М. В., Морозюк Д. М., Верзілов С. М.
Назва : Клініко-патогенетична значущість коморбідного остеодефіциту при цукровому діабеті в жінок у період менопаузи
Місце публікування : Міжнародний ендокринологічний журнал. - Донецьк, 2020. - Т. 16, N 2. - С. 52-57 (Шифр МУ65/2020/16/2)
MeSH-головна: МЕНОПАУЗА -- MENOPAUSE
КОСТИ ПЛОТНОСТЬ -- BONE DENSITY
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS
ОСТЕОПОНТИН -- OSTEOPONTIN
СЕЛЕН -- SELENIUM
КАЛЬЦИЙ -- CALCIUM
ЦИНК -- ZINC
Анотація: Остеодефіцит (ОД) є серйозною проблемою через високу захворюваність, смертність та значні витрати на медичне обслуговування, причому в жінок у менопаузальному періоді ламкість кісток унаслідок остеопорозу більше виражена, а остеопоротичні переломи хребта трапляються втричі частіше, ніж у чоловіків. З ОД тісно пов’язаний цукровий діабет (ЦД) 2-го типу, а деякі гормональні й пептидні маркери кісткового метаболізму одночасно визначають мінералізацію кісток і стан вуглеводного обміну. Мета дослідження: оцінити перебіг ЦД у жінок у період менопаузи та вивчити клініко-патогенетичний зв’язок із наявністю в них ОД. Матеріали та методи. Обстежених жінок (n = 261) розподілили на дві групи — 17 % із ЦД (основна) і 83 % без ЦД (група порівняння). У 51 % випадків діагностований ОД (співвідношення остеопенії та остеопорозу — 4 : 1). Дослідження вуглеводного обміну включало визначення показників інсулінорезистентності НОМА та тяжкості метаболічного синдрому, рівнів у крові інсуліну, глюкози, глікованого гемоглобіну й С-пептиду, а маркерами кісткового метаболізму були рівні в крові паратгормону, кальцитоніну, остеокальцину, остеопонтину, активності лужної фосфатази, остеоасоційованих хімічних елементів (Ca, P, Mg, Co, Cr, Cu, Mn, Pb, Se, Sr, Zn). Результати. ЦД діагностований у 34 % жінок з ОД, що прямо співвідноситься з їх віком, частотою й вираженістю інших ознак метаболічного синдрому (гіперінсулінемія, гіперліпідемія, гіперурикемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння), відсутністю випадків нормоліпідемії і ІІА типу порушень ліпідного обміну, але превалюванням ІІВ типу, більш високим показником у крові активності лужної фосфатази й меншими значеннями остеопонтину та селену, причому тяжкість перебігу ЦД тісно пов’язана з параметрами мінеральної щільності кістки і рівнем фосфатемії, розвиток діабетичних ретинопатії, нефропатії й периферичної макро-/мікроангіопатії відповідно залежить від вмісту селену, цинку та остеопонтину, а показник кальцемії має прогностичну значущість. Висновки. Доведена патогенетична значущість коморбідного ОД, параметрів мінеральної щільності кістки і маркерів кісткового метаболізму в сироватці крові жінок у період менопаузи в розвитку ЦД, тяжкості його перебігу й ускладнень, а показники остеопонтину, кальцію, селену та цинку мають прогностичну значущість
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Паньків В. І.
Назва : Синдром тиреотоксикозу: нові клінічні можливості корекції тиреоїдної дисфункції
Місце публікування : Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2020. - Т. 16, № 1. - С. 81-85 (Шифр МУ65/2020/16/1)
Примітки : Библиогр. в конце ст.
Предметні рубрики: Тиреофарм
MeSH-головна: ТИРЕОТОКСИКОЗ -- THYROTOXICOSIS
ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
ЛАПЧАТКА -- POTENTILLA
СЕЛЕН -- SELENIUM
ЦИНК -- ZINC
Анотація: Стаття присвячена аналізу літератури з вивчення спектра терапевтичних властивостей препарату перстачу білого, доповненого селеном і цинком, що призначається на додаток до стандартного ведення пацієнтів із гіперфункцією щитоподібної залози. У вигляді монотерапії — при субклінічному тиреотоксикозі першого ступеня, а також при досягненні стійкої компенсації дифузного токсичного зоба. У складі комплексної терапії — при субклінічному тиреотоксикозі другого ступеня, при дифузному токсичному зобі при нормалізації вмісту Т4 і Т3 в крові
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Будлигіна Ю. В., Терехова Г. М., Страфун Л. С., Шляхтич С. Л., Раков О. В.
Назва : Білі плями в питаннях селенодефіциту: про місце селеновмісних препаратів у лікуванні патології щитоподібної залози
Місце публікування : Міжнародний ендокринологічний журнал. - Донецьк, 2020. - Т. 16, N 2. - С. 45-51 (Шифр МУ65/2020/16/2)
MeSH-головна: ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ БОЛЕЗНИ -- THYROID DISEASES
ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE
СЕЛЕН -- SELENIUM
Анотація: В останнє десятиліття точиться активна дискусія щодо ролі нестачі селену в патогенезі тиреопатій, а також доцільності й ефективності використання селеновмісних препаратів у їх лікуванні. На сьогодні в Україні надзвичайно мало даних про наявність/відсутність селенодефіциту в населення загалом і хворих із патологією щитоподібної залози (ЩЗ) зокрема. Тому питання доцільності використання селеновмісних препаратів надзвичайно цікавить як науковців, так і практикуючих лікарів. Мета дослідження: вивчити ставлення лікарів-ендокринологів України до застосування селеновмісних препаратів при лікуванні патології ЩЗ, а також дослідити вміст селену в сироватці крові хворих на дифузний токсичний зоб (ДТЗ) під час антитиреоїдної терапії в поєднанні з тривалим використанням селеновмісних препаратів. Матеріали та методи. Проведено онлайн-анкетування 100 лікарів-ендокринологів з різних областей України, у якому ставилось 6 питань: 1. Чи знаєте Ви про роль нестачі селену у розвитку патології ЩЗ? 2. Чи призначаєте Ви препарати селену хворим з патологією ЩЗ? 3. При якій патології ЩЗ Ви зазвичай призначаєте препарати селену? 4. Яким дозам препаратів селену Ви віддаєте перевагу? 5. Яку тривалість лікування селеновмісними препаратами Ви рекомендуєте? 6. Чи контролюєте Ви рівень селену до та після курсу терапії препаратами селену? Також у клініці ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України» протягом 2018–2019 рр. тривало дослідження вмісту селену в крові у хворих із тиреопатіями до та після лікування препаратами селену для оцінки їх ефективності й визначення часу, необхідного для ліквідації селенодефіциту. Групу обстежених пацієнтів становили 35 пацієнтів: 34 жінки і 1 чоловік (середній вік 48,2 ± 5,2 року), які хворіли на ДТЗ. За даними анамнезу, тривалість захворювання становила від 6 місяців до 5 років (у середньому 2,8 ± 2,0 року). На момент початку обстеження всі хворі були в стані еутиреозу. Визначення селену проводилось флуориметричним методом на спектрофлуориметрі Hitachi MPF-4 з необхідною чутливістю (приблизно 0,0004 мкг/мл селену) і незначною похибкою вимірювань (2 %). Результати. Встановлено, що 98 % лікарів знають про роль дефіциту селену в розвитку патології ЩЗ, але 33 % з них зауважили, що хотіли б мати більше інформації. Інформованість лікарів не впливає на частоту призначень селеновмісних препаратів. Так, завжди при тиреопатіях призначають селеновмісні препарати 47 % опитаних, інколи призначають — 35 %, не призначають ніколи — 18 %. Переважно призначають препарати селену при автоімунному тиреоїдиті (АІТ) з еутиреозом чи субклінічним гіпотиреозом (77 %), при дифузному еутиреоїдному зобі — 10 %, при ДТЗ — 7 %, при тиреоїд-асоційованій офтальмопатії — 5 % і при багатовузловому нетоксичному зобі — 6 % лікарів. З’ясовано, що більшість лікарів (55 %) призначають селеновмісні препарати в дозі від 50 до 100 мкг на добу, 30 % опитаних зазвичай призначають від 100 до 200 мкг на добу і лише 15 % лікарів призначають 200 мкг і більше. Тривалість курсу лікування, якому лікарі віддають перевагу, становить 3 місяці (70 %), на один місяць призначають селеновмісні препарати 12 % опитаних, на 6 місяців — 18 %. Визначають вміст селену в крові хворих до/після курсу лікування завжди тільки 5 % опитаних, інколи — 6 % опитаних, не визначають — 89 %. При дослідженні вмісту селену в сироватці хворих на ДТЗ його рівень в досліджуваній групі становив 17,80 ± 2,59 мкг/л; медіана — 13 мкг/л (норма 80–100 мкг/л). Усім хворим призначались селеновмісні препарати в добовій дозі 200 мкг, після чого здійснювалось контрольне дослідження вмісту селену в крові через 3 і 6 місяців безперервного лікування. Через 3 місяці лікування рівень селену вірогідно збільшився до 63,88 ± 6,61 мкг/л (медіана — 58,5 мкг/л). При контролі цього показника через 6 місяців зафіксовано рівень 75,02 ± 9,78 мкг/л (медіана — 78 мкг/л), що вірогідно перевищувало початкові показники. Отже, тримісячний курс споживання селеновмісних препаратів (із добовою дозою 200 мкг) може бути недостатнім для відновлення нормального рівня селену у хворих із ДТЗ і селенодефіцитом, що потребує продовження лікування ще на наступні три місяці з індивідуальним контролем рівня селену чи призначення більших добових доз препарату. Висновки. Кількість лікарів-ендокринологів, які знають про роль нестачі селену в розвитку патології ЩЗ, становить 98 %, разом з цим 33 % опитаних бажають мати більше інформації стосовно доцільності призначення й ефективності селеновмісних препаратів. Призначають селеновмісні препарати при захворюваннях ЩЗ 47 % лікарів, з цієї кількості 77 % — тільки при автоімунному тиреоїдиті. При тиреоїд-асоційованій офтальмопатії призначають селеновмісні препарати лише 5 % лікарів. Перевага надається призначенню невеликих доз селеновмісних препаратів (55 %) із тривалістю лікування не більше від трьох місяців (70 % опитаних). Не визначають рівень селену до/після курсу терапії селеновмісними препаратами 89 % опитаних. У хворих із селенодефіцитом (17,80 ± 2,59 мкг/л; медіана — 13 мкг/л) після регулярного прийому селеновмісних препаратів (200 мкг селену на добу) протягом трьох місяців рівень селену в крові вірогідно підвищується до 63,88 ± 6,61 мкг/л, медіана — 58,5, але не досягає нижньої межі нормальних значень. Тільки через 6 місяців регулярного прийому селеновмісних препаратів (у добовій дозі 200 мкг) рівень селену в крові нормалізується й становить 75,02 ± 9,78 мкг/л, медіана — 78 мкг/л, наближаючись, отже, до нижньої межі норми
Знайти схожі

10.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Таращенко Ю. М. , Коваленко А. С., Кравченко В. І., Ковзун О. І., Сімуров О. В.
Назва : Йодо- та селенодефіцит у патогенезі зобної трансформації щитоподібної залози та автоімунних тиреопатій (огляд літератури та результати власних досліджень)
Паралельн. назви :Iodine and selenium deficiency in the pathogenesis of goiter transformation of the thyroid gland and autoimmune thyropathies (literature review and results of own researches)
Місце публікування : Ендокринологія. - 2020. - Т. 25, № 4. - С. 297-304 (Шифр ЕУ5/2020/25/4)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-головна: ЩИТОВИДНАЯ ЖЕЛЕЗА -- THYROID GLAND
ЗОБ УЗЛОВОЙ -- GOITER, NODULAR
ЗОБ ЭНДЕМИЧЕСКИЙ -- GOITER, ENDEMIC
ИОД -- IODINE
СЕЛЕН -- SELENIUM
ЛЕКАРСТВЕННАЯ ТЕРАПИЯ -- DRUG THERAPY
Анотація: У статті описано сучасний погляд на роль дефіциту йоду та селену в патогенезі захворювань щитоподібної залози (ЩЗ), зокрема її зобної трансформації та автоімунних тиреопатій. Відмічена кореляція вираженості патологічних змін зі ступенем йододефіциту. У зонах зниженого споживання йоду (50 мкг на добу) 25-30% населення мають ту чи іншу патологію ЩЗ, серед яких найчастішою є ендемічний зоб. Другою за частотою виникнення патологією ЩЗ є вузловий зоб, частота якого в ендемічних по зобу регіонах досягає 50-70% від усіх захворювань ЩЗ. Поєднаний дефіцит йоду і селену посилює проблему йодної недостатності, призводить до зростання частоти гіпертрофічних і гіперпластичних процесів у ЩЗ і автоімунних тиреопатій. Метою роботи було визначення вмісту йоду та селену в пацієнтів із доброякісною патологією ЩЗ. Матеріал і методи. Обстежено 81 пацієнта, віком від 19 до 69 років, яким проводили ультразвукове обстеження ЩЗ, визначали рівень екскреції йоду зі сечею церій-арсенітним методом у модифікації J.T. Dunn та ін. і рівень селену в сироватці крові спектрофлуориметричним методом. Результати. У 43,6% пацієнтів при різних видах зобної трансформації, колоїдному проліферуючому зобі, автоімунних тиреопатіях та їх поєднанні відзначено низький рівень йодної екскреції (100 мкг/л); у 38,5% пацієнтів виявлено стабільно оптимальне йодне забезпечення (100-150 мкг/л) і в 17,9% пацієнтів — стабільно високе (150 мкг/л). У 76,5% пацієнтів виявлено значно знижений рівень селену в крові (80 мкг/л), у 13,6% пацієнтів — субоптимальний (81-100 мкг/л) і лише в 9,9% пацієнтів — оптимальний (101-120 мкг/л). Також відзначено, що в пацієнтів із вузловою патологією ЩЗ, автоімунними тиреопатіями та при їх поєднанні зафіксовано дефіцит селену в порівнянні з контрольною групою (ехографічно незмінена ЩЗ). Висновок. Терапія препаратами йоду та селену під контролем їх вмісту виправдана в процесі тривалого спостереження за пацієнтами із зобною трансформацією ЩЗ і автоімунними тиреопатіямиThe article describes a modern view on the role of iodine and selenium deficiency in the pathogenesis of thyroid diseases, in particular its goiter transformation and autoimmune thyropathies. There is a correlation between the severity of pathological changes with the degree of iodine deficiency. Endemic goiter is the most common pathology of the thyroid gland, which occurs in areas of low iodine consumption (less than 50-60 μg/day), and 25-30% of the population has this or that thyroid pathology. The second most common pathology of the thyroid gland is nodular goiter, the frequency of which in endemic regions of the goiter reaches 50-70% of all thyroid diseases. The combined deficiency of iodine and selenium exacerbates the problem of iodine deficiency, leads to an increase in the frequency of hypertrophic and hyperplastic processes in the thyroid gland and autoimmune thyropathies. The aim of the study was to determine the content of iodine and selenium in patients with benign thyroid pathology. Material and methods. There were studied 81 patients, aged 19 to 69 years, who underwent ultrasound examination of the thyroid gland, the level of urine iodine excretion was determined by cerium-arsenic method in the J.T. Dunn et al. modification and the serum selenium level — by spectrofluorimetric method. Results. In 43.6% of patients with various types of goiter transformation, colloid proliferating goiter, autoimmune thyropathies and their combination, a low level of iodine excretion (100 μg/l) was found; the stable optimal iodine supply (100-150 μg/l) was noted in 38.5% of patients, and 17.9% of patients had a stable high iodine supply (150 μg/l). Significantly reduced levels of selenium in the blood (80 μg/l) was in 76.5% of patients, suboptimal (81-100 μg/l) — in 13.6% of patients and optimal (101-120 μg/l) — only in 9.9% of patients. It is also noted that in patients with nodular pathology of the thyroid gland, autoimmune thyropathies and their combination, the selenium deficiency was recorded in comparison with the control group (ultrasound-unchanged thyroid gland). Conclusion. Therapy with iodine and selenium drugs under the control of their content is justified in the process of longterm monitoring of patients with goiter transformation of thyroid gland and autoimmune thyropathies
Знайти схожі

1-10 11-20 21-30 31-40 41-50 51-60

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)