Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

у знайденому

Знайдено у інших БД:

Книги (3)

Рідкісні видання (1)

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: (<.>S=Сустава неустойчивость<.>)

Загальна кількість знайдених документів : 46
Показані документи з 1 по 20

1-20 21-40 41-46

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Чепелева М. В., Чегуров О. К., Кузнецова Е. И., Швед Н. С.
Назва : Показатели иммунитета у пациентов с асептической нестабильностью коленного сустава
Місце публікування : Клиническая лабораторная диагностика. - 2014. - № 8. - С. 18-21 (Шифр КР12/2014/8)
MeSH-головна: КОЛЕННОГО СУСТАВА ПРОТЕЗ -- KNEE PROSTHESIS
СУСТАВА НЕУСТОЙЧИВОСТЬ -- JOINT INSTABILITY

ЦИТОФЛЮОРОМЕТРИЯ -- FLOW CYTOMETRY
ЦИТОКИНЫ -- CYTOKINES
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Пасіньскі М., Пасіньска М., Єдвабіньскі М., Матевскі Д., Авраменко І., Хаус О.
Назва : Оцінка віддалених результатів лікування і професійної адаптації пацієнтів за вродженого синдрому гіпермобільності суглобів і припущення про наявність синдрому Елерса-Данлоса
Місце публікування : Клінічна хірургія. - Київ, 2017. - N 4. - С. 77-79 (Шифр КУ5/2017/4)
Примітки : Бібліогр.: с. 79
MeSH-головна: СУСТАВА НЕУСТОЙЧИВОСТЬ -- JOINT INSTABILITY
ЭЛЕРСА-ДАНЛОСА СИНДРОМ -- EHLERS-DANLOS SYNDROME
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ ОЦЕНКА -- OUTCOME ASSESSMENT (HEALTH CARE)
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Анотація: Гіпермобільність суглобів — це збільшення діапазону їх рухів понад норму. У країнах Європи її спостерігають у 10% населення, Азії та Африки — майже у 38%. Природні дегенеративні процеси в суглобах визначають більш високу частоту симптомів гіпермобільності у дітей, ніж у дорослих. Ці симптоми зумовлені порушенням структури сполучної тканини, проявляються тою чи іншою мірою при багатьох генетичних синдромах, як хромосомних (синдром Дауна, Клайнфельтера), так і моногенних (синдром Марфана, вроджена ламкість кісток, синдром Елерса — Данлоса — EDS)
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Журавлева Е. В.
Назва : Вертеброгенный болевой синдром у детей с гипермобильностью суставов
Паралельн. назви :Vertebrogenic pain syndrome in children with joint hypermobility
Місце публікування : Курортная медицина. - 2016. - № 2. - С. 30-33 (Шифр КР63/2016/2)
Примітки : Библиогр. в конце ст.
MeSH-головна: СПИНА, БОЛИ -- BACK PAIN
СУСТАВА НЕУСТОЙЧИВОСТЬ -- JOINT INSTABILITY
ДЕТИ -- CHILD
Анотація: Исследование посвящено выявлению интенсивности болевого синдрома в нижнем отделе спины у детей с суставной гипермобильностью, клинические и инструментальные характеристики данной патологии этой категории пациентов. Обсуждаются результаты наблюдения в двух возрастных категориях, с разной степенью гипермобильности. У детей, среди гипермобильных лиц, вертебральный синдром одинаково часто встречается во всех возрастных группах. Показатели вертеброневрологического статуса прогрессируют с возрастом пациентов
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Марушко Т. В., Герман О. Б., Олексенко О. В.
Назва : Гіпермобільний синдром у дітей: принципи діагностики та лікування
Місце публікування : Современная педиатрия. - Київ, 2017. - N 6. - С. 28-34 (Шифр СУ26/2017/6)
Примітки : Бібліогр.: с. 33-34
MeSH-головна: СОЕДИНИТЕЛЬНОЙ ТКАНИ БОЛЕЗНИ -- CONNECTIVE TISSUE DISEASES
СУСТАВА НЕУСТОЙЧИВОСТЬ -- JOINT INSTABILITY
АРТРАЛГИЯ -- ARTHRALGIA
КОМБИНИРОВАННОЕ ЛЕЧЕБНОЕ ВОЗДЕЙСТВИЕ -- COMBINED MODALITY THERAPY
ЖИРНЫЕ КИСЛОТЫ, ОМЕГА-3 -- FATTY ACIDS, OMEGA-3
МИТРАЛЬНОГО КЛАПАНА ПРОЛАПС -- MITRAL VALVE PROLAPSE
ДЕТИ -- CHILD
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Дем’ян Ю. Ю. , Гук Ю. М., Лябах А. П., Зима А. М., Кінча-Поліщук Т. А., Чеверда А. І.
Назва : Гнучка плоско-вальгусна деформація стоп у дітей із гіпермобільністю суглобів. Термінологія, клініко-рентгенологічні особливості
Місце публікування : Вісник ортопедії, травматології та протезування. - Київ, 2017. - N 4. - С. 10-20 (Шифр ВУ11/2017/4)
Примітки : Бібліогр.: с. 18
MeSH-головна: ПЛОСКОСТОПИЕ -- FLATFOOT
СУСТАВА НЕУСТОЙЧИВОСТЬ -- JOINT INSTABILITY
ДЕТИ -- CHILD
Анотація: Висвітлено основні клінічні та рентгенологічні ознаки гнучкої плоско-вальгусної деформації стоп у дітей із гіпермобільністю суглобів. Матеріали і методи. В основі роботи лежить аналіз результатів обстеження 16 (32 стопи) пацієнтів із гіпермобільністю суглобів віком від 3 до 18 років (чоловічої статі - 10 пацієнтів, жіночої - 6 пацієнтів), які знаходились на лікуванні в ДУ “ІТО НАМНУ’ з 2005 по 2015 рік. Ступінь гіпермобільності суглобів визначали за шкалою Carter and Wilkinson за модифікацією Beighton. У всіх пацієнтів огляд стоп проводили у навантаженні та без, оцінювали форму стопи у положенні навшпиньки, оцінювали симптом “багатьох пальців”, симптом Джека. Під час ходьби оцінювали прогресуючий кут стопи. Для визначення контрактури ахіллового сухожилка використовували тест Сільверскольда. Рентгенограми виконували в передньо-задній та боковій проекціях. На рентгенограмах визначали таранно-п’ятковий кут, таранно-метатарзальний, кут нахилу п’яткової кістки та гомілково-п’ятковий кут. Результати та їх обговорення. В усіх обстежених визначали ступінь гіпермобільності за критеріями Beighton, у 8 пацієнтів констатовано 9 балів (всі критерії позитивні), у 7 пацієнтів - 8 балів (відсутня можливість притиснення долонь до підлоги), що свідчить про наявність тяжкого ступеня ГС. У всіх пацієнтів прогресуючий кут стопи був більше 20°, тобто характеризувався поворотом стопи назовні під час ходьби та стояння. У всіх пацієнтів був позитивний симптом “багатьох пальців” та симптом Джека. За даними тесту Сільверскольда, у 12 пацієнтів (76%) діагностовано контрактуру m. gastrocnemius, у одного пацієнта (6%) була визначена контрактура m. gastrocnemius та m. soleus, та у трьох пацієнтів (18%) не відмічено контрактури ні m. gastrocnemius, ні m. soleus - це пацієнти молодшої вікової групи. На підставі рентгенологічного обстеження стоп у досліджуваних хворих було проведено аналіз змін рентгенометричних показників залежно від віку пацієнта та спробу встановлення взаємозв’язку між отриманими результатами і ступенем клінічних проявів захворювання. Спостерігається помірна пряма лінійна залежність між показниками гомілково-п’яткового кута та віком пацієнтів (r=0,65, р0,05). Спостерігається сильна пряма лінійна залежність між показниками талометатарзального кута та віком пацієнтів (r
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Дем’ян Ю. Ю., Гук Ю. М., Лябах А. П., Зима А. М., Кінча-Поліщук Т. А., Чеверда А. І.
Назва : Застосування підтаранного артроерезу в лікуванні гнучкої плоско-вальгусної деформації стопи в дітей із гіпермобільністю суглобів
Місце публікування : Травма. - Донецк: ИД Заславский, 2017. - Том 18, N 6. - С. 81-87 (Шифр ТУ3/2017/18/6)
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-головна: ДЕТИ -- CHILD
СУСТАВА НЕУСТОЙЧИВОСТЬ -- JOINT INSTABILITY
СОЕДИНИТЕЛЬНОЙ ТКАНИ БОЛЕЗНИ -- CONNECTIVE TISSUE DISEASES
ПОДТАРАННЫЙ СУСТАВ -- SUBTALAR JOINT
Анотація: Гнучка плоска стопа є одним із найчастіших скелетних порушень у дітей та підлітків. Провідними хірургами при корекції плоско-вальгусної деформації стоп застосовується методика підтаранного артроерезу, проте відсутні повідомлення про використання даної методики в пацієнтів дитячого віку з гіпермобільністю суглобів на фоні дисплазії сполучної тканини. Матеріали та методи. В основу роботи покладений аналіз результатів хірургічного лікування 8 пацієнтів (16 стоп) із гнучкою плоско-вальгусною деформацією стоп на тлі дисплазії сполучної тканини віком від 6 до 14 років (чоловічої статі — 7 осіб, жіночої — 1). Діагностика дисплазії сполучної тканини виконувалася за допомогою критерію Брайтона, ступінь гіпермобільності суглобів визначався за шкалою Бейтона. На передньо-задній рентгенограмі визначали таранно-п’ятковий кут, на боковій — таранно-п’ятковий кут, кут інклінації п’яткової кістки та тало-метатарзальний кут до та після хірургічного лікування. Оцінку результатів хірургічного лікування проводили за шкалою AOFAS (Американська асоціація хірургів стопи та гомілково-ступневого суглоба) для заднього відділу стопи. Виконаний статистичний аналіз. Результати. Усі пацієнти скаржилися на болі в стопах після навантаження. Дисплазія сполучної тканини у всіх пацієнтів діагностована та підтверджена великими та малими критеріями Брайтона. Гіпермобільність суглобів діагностована за бальною шкалою Бейтона: у 1 пацієнта констатовано 8 балів, у 5 (48 %) — 7, у 2 (42 %) — 6, що свідчить про наявність тяжкого ступеня гіпермобільності суглобів. На підставі аналізу рентгенометричних показників стопи до та після проведеного хірургічного лікування, а саме виконання артроерезу стоп встановлено статистично вірогідне покращання показників тало-метатарзального кута (р 1,01 E–10), показника п’яткової інклінації (р 3,39 E–11) та таранно-п’яткового кута (р 4,05893E–11) після проведеного хірургічного лікування. Відмінний результат за шкалою AOFAS був відмічений у 2 пацієнтів (25 %), добрий — у 6 (75 %). Висновки. Підтаранний артроерез при лікуванні гнучкої симптоматичної плоско-вальгусної деформації стоп у дітей на тлі дисплазії сполучної тканини дозволяє проводити ефективну її корекцію, досягати стійкого ефекту стосовно больового синдрому та покращувати функцію ходьби
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Коншу Н.
Назва : Комплексная терапия синдрома гипермобильности суставов
Місце публікування : Врач. - 2015. - № 12. - С. 38-40 (Шифр ВР59/2015/12)
Предметні рубрики: Остеомед
MeSH-головна: СУСТАВА НЕУСТОЙЧИВОСТЬ -- JOINT INSTABILITY
АРТРАЛГИЯ -- ARTHRALGIA
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Санеева Г., Ягода А., Гладких Н.
Назва : Системные регуляторы костного ремоделирования при синдроме гипермобильности суставов
Місце публікування : Врач. - 2015. - № 5. - С. 62-65 (Шифр ВР59/2015/5)
MeSH-головна: СУСТАВА НЕУСТОЙЧИВОСТЬ -- JOINT INSTABILITY
КОСТЬ И КОСТНЫЕ ТКАНИ -- BONE AND BONES
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Ратьев А., Егиазарян К., Жаворонков Е., Масленникова А.
Назва : Роль задненаружнего вывиха костей предплечья в развитии вальгусной нестабильности локтевого сустава
Місце публікування : Врач. - 2014. - № 6. - С. 98-99 (Шифр ВР59/2014/6)
MeSH-головна: ПЛЕЧА ВЫВИХ -- SHOULDER DISLOCATION
ПРЕДПЛЕЧЬЯ ТРАВМЫ -- FOREARM INJURIES
ЛОКТЕВОЙ СУСТАВ -- ELBOW JOINT
СУСТАВА НЕУСТОЙЧИВОСТЬ -- JOINT INSTABILITY
ПОЖИЛЫЕ -- AGED
ГЕРИАТРИЯ -- GERIATRICS
Знайти схожі

10.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Тяжелов А. А., Бицадзе М. З., Карпинский М. Ю.
Назва : Изучение механизма реализации вывиха плечевой кости у больных с повреждением Hill-Sachs с помощью метода математического моделирования
Місце публікування : Ортопедия, травматология и протезирование. - 2015. - № 4. - С. 37-42 (Шифр ОУ4/2015/4)
MeSH-головна: ПЛЕЧА ВЫВИХ -- SHOULDER DISLOCATION
СУСТАВА НЕУСТОЙЧИВОСТЬ -- JOINT INSTABILITY
КОМПЬЮТЕРНОЕ МОДЕЛИРОВАНИЕ -- COMPUTER SIMULATION
Знайти схожі

11.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Прохоренко В. М., Фоменко С. М., Филипенко П. В.
Назва : Способ пластики костного дефекта гленоида при рецидивирующей передней нестабильности
Місце публікування : Вестник травматологии и ортопедии им. Н.Н. Приорова. - 2015. - № 3. - С. 26-30 (Шифр ВР45/2015/3)
MeSH-головна: ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT
СУСТАВА НЕУСТОЙЧИВОСТЬ -- JOINT INSTABILITY
КОСТИ ТРАНСПЛАНТАЦИЯ -- BONE TRANSPLANTATION
КОСТЬ И КОСТНЫЕ ТКАНИ -- BONE AND BONES
ХИРУРГИЯ ВИДЕОСОПРОВОЖДАЕМАЯ -- VIDEO-ASSISTED SURGERY
Знайти схожі

12.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Беляк Е. А., Кубашев A. A., Лазко Ф. Л., Абдулхабиров М. А. , Птицын К. А. , Призов А. П. , Куликова О. И. , Савицкий П. П.
Назва : Факторы риска рецидива нестабильности плечевого сустава после артроскопического лечения повреждения Банкарта
Місце публікування : Вестник травматологии и ортопедии им. Н.Н. Приорова. - 2015. - № 3. - С. 20-26 (Шифр ВР45/2015/3)
MeSH-головна: СУСТАВА НЕУСТОЙЧИВОСТЬ -- JOINT INSTABILITY
ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT
АРТРОСКОПИЯ -- ARTHROSCOPY
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
Знайти схожі

13.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Глущук Є., Неханевич О., Хоменко В.
Назва : Морфологічні особливості та аеробна продуктивність у футболістів
Паралельн. назви :Morphological features and aerobic capacity in soccer players with hypermobility of joints
Місце публікування : Український науково-медичний молодіжний журнал. - 2021. - № 2. - С. 36-43 (Шифр УУ14/2021/2)
Примітки : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-головна: СУСТАВА НЕУСТОЙЧИВОСТЬ -- JOINT INSTABILITY
СПОРТСМЕНЫ -- ATHLETES
ФУТБОЛ -- SOCCER
АНТРОПОМЕТРИЯ -- ANTHROPOMETRY
ФИЗИЧЕСКАЯ НАГРУЗКА -- EXERCISE
СОЕДИНИТЕЛЬНОЙ ТКАНИ БОЛЕЗНИ -- CONNECTIVE TISSUE DISEASES
Анотація: Інтенсифікація фізичних навантажень у сучасному футболі вимагає від спортсменів розвитку високого рівня загальної, швидкісної і спеціальної витривалості. При побудові тренувально-змагальних навантажень у футболі особливий інтерес з боку тренерів та лікарів викликають спортсмени з ознаками дисплазії сполучної тканини, одним з частих проявів якої є гіпермобільність суглобів. Системність залучення сполучної тканини у диспластичний процес при гіпермобільності суглобів може вплинути на розвиток фізичних якостей, фізичної підготовленості, рівень функціонального стану та аеробної продуктивності і може бути причиною негативного спортивного результату. Не врахування особливостей таких спортсменів може бути причиною виникнення гострого фізичного перенапруження. Метою даної роботи було встановлення морфологічних особливостей та рівня аеробної продуктивності у футболістів з ознаками гіпермобільності суглобів. Для виконання поставленої мети було проведено аналіз даних 46 футболістів високого класу збірної Азербайджану з футболу віком від 16 до 34 років. Визначення морфометричних показників проводилось антропометрією, склад тіла оцінювався імпедансометрією, клінічні ознаки гіпермобільності суглобів діагностувались за критеріями Р. Beighton, оцінка аеробної продуктивності проводилась прямим газоаналізом дозованого фізичного навантаження на велоергометрі. За результатами дослідження рівня гіпермобільності суглобів було встановлено, що 56,5% футболістів мали нормальну рухливість , 30,4% – помірну та 13,0% – значну гіпермобільність. У футболістів із значною гіпермобільністю суглобів рівень аеробної продуктивності був найменшим і становив 53,3±2,5 мл/хв/кг і найбільшим (59,5±1,2 мл/хв/кг)- у групі з нормальною рухливістю суглобів . Досліджуючи динаміку величини максимального споживання кисню в групах було встановлено статистично значиме зменшення її величини зі збільшенням ступеню гіпермобільності (р0,05). Так, у групі з нормальною рухливістю приріст VO2 max становив 5,3±0,2 мл/хв/кг, в групі з помірною гіпермобільністю – 3,7±0,2 мл/хв/кг та в групі зі значною гіпермобільністю – 1,7±0,2 мл/хв/кг. Дослідження складу тіла в групах, розподілених за рівнем гіпермобільності суглобів, встановило, що найнижчим рівень загальної води був в групі з вираженою гіпермобільністю (р0,05). Така динаміка відбувалась за рахунок зменшення рівня зовнішньоклітинної рідини, що може свідчити про порушення процесів обміну саме у міжклітинному матриксі. Встановлено статистично значиме зменшення рівня максимального споживання кисню зі збільшенням ступеню гіпермобільності суглобів. Доведено різницю у відповіді функціональних систем організму футболістів під час тренування загальної витривалості. Встановлення зв’язків між показниками складу тіла та величиною максимального споживання кисню може бути основою для регулювання тренувально-змагальних навантажень та для спортивного відборуIntensification of physical loads in modern soccer requires athletes to develop a high level of general, speed and special endurance. Athletes with signs of connective tissue dysplasia, one of the most frequent manifestations of which is hypermobility of the joints, are of special interest to coaches and doctors when building training and competitive loads in football. Systematic involvement of connective tissue in the dysplastic process in hypermobility of joints can affect the development of physical qualities, physical fitness, level of functional status and aerobic performance and can be the cause of negative sports results. Failure to take into account the characteristics of such athletes can be the cause of acute physical exertion. The aim of this work was to establish the morphological features and level of aerobic productivity in football players with signs of hypermobility of the joints. To achieve this goal, the data of 46 high-class football players of the Azerbaijani national football team aged 16 to 34 were analyzed. Determination of morphometric parameters was performed using anthropometry, body composition was assessed using impedancemetry, clinical signs of joint hypermobility were diagnosed by R. Beighton criteria, aerobic performance was assessed directly using gas analysis during exercise on an exercise bike. According to the results of the study of the level of hypermobility of the joints, it was found that 56.5% of football players had normal mobility in the joints, 30.4% - moderate and 13.0% - significant hypermobility. In football players with significant joint hypermobility, the level of aerobic productivity was the lowest and was 53.3±2.5 ml/min/kg, while the rate of maximum oxygen consumption was the highest in the group with normal joint mobility (59.5±1.2 ml/min/kg). Investigating the dynamics of the value of maximum oxygen consumption in the groups, a statistically significant decrease in its value with increasing degree of hypermobility was found. Thus, in the group with normal mobility the increase in VO2 max was 5.3±0.2 ml/min/kg, in the group with moderate hypermobility - 3.7±0.2 ml/min/kg and in the group with significant hypermobility - 1,7±0.2 ml/min/kg. A study of body composition in groups divided by the level of hypermobility of the joints, indicated that the lowest level of total water was in the group with severe hypermobility. Such dynamics occurred due to a decrease in the level of extracellular fluid, which may indicate a violation of metabolic processes in the intercellular matrix. There was a statistically significant decrease in the level of maximum oxygen consumption with increasing degree of hypermobility of the joints. The difference in the response of the functional systems of the body of football players during general endurance training is proved. Establishing relationships between body composition and maximum oxygen consumption can be the basis for regulating training and competitive loads and for sports selection
Знайти схожі

14.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Коструб О. О., Вадзюк Н. С., Котюк В. В., Дідух П. В.
Назва : Анатомічні передумови розвитку нестабільності наколінка та методи їхнього визначення
Місце публікування : Ортопедия, травматология и протезирование. - 2020. - N 4. - С. 80-86 (Шифр ОУ4/2020/4)
Примітки : Бібліогр. наприкінці ст.
MeSH-головна: НАДКОЛЕННИК -- PATELLA
НАДКОЛЕННО-БЕДРЕННЫЙ СУСТАВ -- PATELLOFEMORAL JOINT
СУСТАВА НЕУСТОЙЧИВОСТЬ -- JOINT INSTABILITY
Анотація: Нестабільність наколінка, зазвичай, виникає без прямої травми в анамнезі та є причиною болю, частіше у молодих жінок. Патологія наколінково-стегнового суглоба (НКС) залишається поширеною та невирішеною проблемою, пов’язаною з особливостями анатомії та біомеханіки колінного суглоба. Анатомічні варіанти НКС мають велике значення в розвитку артрозу, впливають на виникнення ускладнень після хірургічного лікування. На етапі передопераційного планування важливо чітко встановити співвідношення кісток НКС і варіанти їхньої форми, що дають змогу зробити методики КТ- і МРТ-діагностики. Мета. Проаналізувати наукову літературу щодо методів визначення форми, співвідношення кісток і дисплазії НКС і виявити оптимальні методики для передопераційного планування. Результати. Розглянуто анатомію НКС і сучасні підходи до визначення варіантів форми наколінка, дисплазії міжвиросткової вирізки стегнової кістки (МВСК), а також ротаційні взаємовідношення наколінка та стегнової кістки, МВСК і горбистості великогомілкової кістки. Для діагностики зазначених особливостей все більше використовують КТ і МРТ, які дають розширені дані для візуалізації. Досить зручними та важливими в клінічній практиці є показники кута МВСК, Laurin, нахил наколінка, тип дисплазії МВСК, співвідношення МВСК і горбистості великогомілкової кістки. Висновки. Діагностичні методи, такі як МРТ або КТ, розширюють можливості виявлення відхилень у НКС. Критичними для вибору тактики лікування нестабільності наколінка вважаємо такі ознаки: тип дисплазії МВСК за Н. Dejour, відстань TT–TG або TT–PCL, форму наколінка за G. Wiberg. Описані класифікації дисплазії блока стегнової кістки, форми наколінка, методики оцінювання його латеропозиції, співвідношення кісток НКС важливі для розуміння патогенезу нестабільності наколінка, визначення показань до хірургічного її лікування та попередження розвитку артрозу НКС
Знайти схожі

15.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Процайло М. Д., Крицький І. О., Гощинський П. В.
Назва : Випадок двобічної брахіоплексопатії
Паралельн. назви :Case bidirectinal brahiopleksopati
Місце публікування : Здобутки клінічної і експериментальної медицини. - Тернопіль, 2021. - N 2. - С. 203-205 (Шифр ЗУ17/2021/2)
MeSH-головна: ПЛЕЧЕВОЕ СПЛЕТЕНИЕ -- BRACHIAL PLEXUS
СОЕДИНИТЕЛЬНОЙ ТКАНИ БОЛЕЗНИ -- CONNECTIVE TISSUE DISEASES
СУСТАВА НЕУСТОЙЧИВОСТЬ -- JOINT INSTABILITY
РОДОРАЗРЕШЕНИЯ ПРОЦЕСС -- LABOR, OBSTETRIC
Анотація: В короткому повідомленні описаний рідкісний випадок двобічного пошкодження плечового сплетення у молодої жінки. Рік тому внаслідок тяжких пологів трапилося пошкодження плечових сплетень у породіллі. Не лікувалася. Патологія діагностована випадково, внаслідок обстеження її дитини на предмет спадкового захворювання. У матері виявлено застаріле пошкодження лівого плечового сплетення за верхнім типом (С5–С7); комбіновану внутрішньо-ротаційно-привідну контрактуру лівого плечового суглоба; синдром дисплазії сполучної тканини; двобічну плоскостопість; вальгусну деформацію перших пальців обох стопВважаємо, що пошкодження плечових сплетень настало внаслідок форсованого та сильного їх розтягнення (сильно тужилася при пологах, тримаючись за ручки гінекологічного крісла). Надмірне зміщення плеча та усіх компонентів плечового сплетення зумовило їх механічне стиснення між ключицями та першими ребрами на фоні сильного розтягнення. Слабкість мускулатури, надмірна патологічна рухливість, особливо лівої руки, були головними факторами травматичного ушкодження сплетень
Знайти схожі

16.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Шишка І. В., Корольков О. І., Карпінський М. Ю., Яресько О. В.
Назва : Математичне моделювання напружено-деформованого стану елементів стопи в умовах гіпоплазії латеральної кісточки
Місце публікування : Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - N 4. - С. 49-57 (Шифр ОУ4/2021/4)
Примітки : Бібліогр. наприкінці ст.
MeSH-головна: ГОЛЕНОСТОПНЫЙ СУСТАВ -- ANKLE JOINT
СУСТАВА НЕУСТОЙЧИВОСТЬ -- JOINT INSTABILITY
ПРЕДПЛЮСНЫ КОСТИ -- TARSAL BONES
БИОМЕХАНИЧЕСКИЕ ФЕНОМЕНЫ -- BIOMECHANICAL PHENOMENA
КОНЕЧНЫЙ ЭЛЕМЕНТНЫЙ АНАЛИЗ -- FINITE ELEMENT ANALYSIS
КОМПЬЮТЕРНОЕ МОДЕЛИРОВАНИЕ -- COMPUTER SIMULATION
Анотація: Одним із частих ускладнень лікування травм надп’ятково-гомілкового суглоба (НГС) у віддаленому періоді є розвинення його хронічної нестабільності. Серед чинників ризику її виникнення — уроджене або набуте укорочення (гіпоплазія) латеральної кісточки різного ступеня. Мета. Визначити вплив гіпоплазії латеральної кісточки на розподіл напружень у кісткових і зв’язкових елементах стопи. Методи. Проведене математичне моделювання дистального кінця нижньої кінцівки. Відтворено два варіанти положення п’яткової кістки — варусне та вальгусне з кутом відхилення від вертикальної осі в обох випадках 15°. Вертикальне розподілене навантаження величиною 700 Н прикладали до плато великогомілкової кістки. По опорній поверхні стопи моделі мали жорстке закріплення. Заміри величин механічних напружень проводили в контрольних точках. За критерії оцінки напружено-деформованого стану (НДС) використано напруження за Мізесом. Результати. Визначено, що за гіпоплазії латеральної кісточки збільшуються величини напружень із латерального боку на піднадп’ятковій кістці від 6,3 МПа до 6,4 МПа, із медіального — на п’ятковій від 5,8 МПа до 6,0 МПа, надп’ятковій від 2,1 МПа до 2,3 МПа. Також змінюється НДС у зв’язках НГС. У випадку нейтрального положення п’яткової кістки гіпоплазія латеральної кісточки спричинює зниження величин напружень у зв’язках із латерального боку НГС, що можна пояснити їхнім подовженням та, відповідно, проєкційним збільшенням довжини. У випадку варусного або вальгусного положення п’яткової кістки за умов гіпоплазії латеральної кісточки виявлено, що за варусного положення п’яткової кістки перенапружуються зв’язки з латерального боку, вальгусного — із медіального. Висновки. Зменшення величин напружень у зв’язках НГС у випадках вальгусного або варусного положення п’яткової кістки є одним із чинників зниження функціональної стійкості суглоба та може бути причиною розвитку його хронічної нестабільності
Знайти схожі

17.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Соколовский О. А., Герасименко М. А., Климов Р. В., Глазкин Л. С.
Назва : Коррекция нестабильности тазобедренного сустава у детей с ДЦП - современное состояние проблемы и перспективы ее решения (обзор литературы)
Місце публікування : Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - N 2. - С. 73-82 (Шифр ОУ4/2021/2)
Примітки : Библиогр. в конце ст.
MeSH-головна: СУСТАВА НЕУСТОЙЧИВОСТЬ -- JOINT INSTABILITY
ТАЗОБЕДРЕННЫЙ СУСТАВ -- HIP JOINT
ЦЕРЕБРАЛЬНЫЙ ПАРАЛИЧ -- CEREBRAL PALSY
ДЕТИ -- CHILD
ОБЗОР -- REVIEW
Анотація: Нестабільність кульшового суглоба в дітей, хворих на дитячий церебральний параліч (ДЦП) — серйозна невирішена проблема сучасної ортопедії. Мета. Проаналізувати стан проблеми нестабільності кульшового суглоба у дітей із ДЦП і визначити перспективи її вирішення. Методи. Проведено огляд 68 сучасних досліджень. Результати. Основою профілактики нестабільності кульшового суглоба має стати система рентгенологічного скринінгу не рідше одного разу на рік. В основі нестабільності кульшового суглоба лежать неврологічні порушення, тому за індексу міграції головки стегнової кістки (MP) менше 30 % використання селективної дорсальної різотомії або баклофенової помпи перспективно та цілком виправдано. Якщо MP 30–100 %, дорсальна різотомія може бути застосована після хірургічної корекції відхилень у кульшовому суглобі для зниження частоти рецидивів. Наявний арсенал втручань на кістках таза та стегні є достатнім для відновлення стабільності зазначеного суглоба навіть у найважчих випадках, проте отриманий результат не завжди вдається зберегти через виникнення рецидиву деформації. Вимогою до втручання на кульшовому суглобі у хворого на ДЦП є профілактична спрямованість, під якою ми розуміємо не лише досягнення стабільності суглоба, а й створення умов для її збереження. Тимчасове блокування медіальної частини зони росту головки стегнової кістки є малоінвазивним втручанням і може бути рекомендовано до застосування самостійно або як доповнення до релізу м’яких тканин кульшового суглоба, або до операцій на стегні та кістках. Проте й досі незрозуміло, в якому віці краще виконувати блокування зони росту головки стегнової кістки, чи треба і як часто слід міняти фіксатори тощо. Обов’язковою умовою лікування пацієнтів із розглянутою патологією є індивідуальний підхід з урахуванням ступеня зміщення головки стегнової кістки, наявності патології суміжних суглобів, віку дитини й тяжкості основного захворювання. Корекцію наявних відхилень слід виконувати одноетапно на багатьох рівнях
Знайти схожі

18.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Головаха М. Л., Красноперов С. Н.
Назва : Результаты первичного изолированного восстановления передней крестообразной связки и комбинированного востановления передней крестообразной и переднелатеральной связок коленного сустава
Місце публікування : Травма. - Донецьк, 2019. - Том 20, N 4. - С. 77-86 (Шифр ТУ3/2019/20/4)
Примітки : Библиогр. в конце ст.
MeSH-головна: КРЕСТООБРАЗНОЙ СВЯЗКИ ПЕРЕДНЕЙ ВОССТАНОВЛЕНИЕ -- ANTERIOR CRUCIATE LIGAMENT RECONSTRUCTION
ОРТОПЕДИЧЕСКИЕ ПРОЦЕДУРЫ -- ORTHOPEDIC PROCEDURES
СУСТАВА НЕУСТОЙЧИВОСТЬ -- JOINT INSTABILITY
Анотація: Современные хирургические методики для устранения передней нестабильности коленного сустава обеспечивают достаточно высокий удельный вес (75–91 %) отличных и хороших функциональных результатов лечения данной группы пациентов. Однако существует достаточно большая группа пациентов — до 25 % — с остаточной ротационной нестабильностью после реконструкции передней крестообразной связки (ПКС). Целью нашей работы было улучшение результатов лечения пациентов с повреждением передней крестообразной связки путем выработки дифференцированных показаний к восстановлению переднелатеральной связки коленного сустава. Материалы и методы. В исследование вошли 119 пациентов, которые были разделены на две группы: группа исследования — 63 пациента (52,9 %), которым производилось восстановление ПКС и переднелатеральной связки, и группа сравнения — 56 пациентов (47,1 %), которым выполняли восстановление только ПКС. В раннем послеоперационном периоде оценивали показатель визуально-аналоговой шкалы (ВАШ) и срок восстановления угла сгибания в коленном суставе более 90°. В срок 12 месяцев после операции оценивали стабильность коленного сустава (тест Лахмана и Pivot-shift тест), использовали субъективную и объективную шкалу IKDС и шкалу Lysholm. Результаты. Уровень болевого синдрома по ВАШ статистически достоверно выше начиная с первого дня послеоперационного периода в группе исследования. К 3-й неделе у 57 пациентов (90,4 %) группы исследования и 49 пациентов группы сравнения (87,5 %) уже было восстановлено сгибание в коленном суставе более 90°. Через 12 месяцев после операции в группе исследования результаты тестов стабильности статистически достоверно лучше: тест Лахмана отрицательный у 83,6 %, тогда как в группе сравнения — у 67,4 % (р 0,05); отрицательный Pivot-shift тест был отмечен у 83,6 % пациентов группы исследования и 69,6 % лиц из группы сравнения (р 0,05). При детальном анализе результатов лечения больных, у которых были отмечены положительные тест Лахмана и Pivot-shift тест, мы отметили корреляционную связь с наличием у пациентов признаков гипермобильности. Результаты по субъективной шкале IKDC, шкале Lysholm в группе исследования были статистически достоверно лучшими, чем в группе сравнения. Выводы. При сравнении двух групп пациентов можно отметить, что мы получили статистически значимые лучшие результаты в группе больных, у которых восстанавливали как переднюю крестообразную, так и переднелатеральную связку коленного сустава. Также нужно отметить, что дополнительное восстановление переднелатеральной связки не увеличило травматичность операции и послеоперационного ведения пациентов. Проведя анализ результатов лечения пациентов, мы определили некоторые показания для восстановления переднелатеральной связки коленного сустава при повреждении ПКС
Знайти схожі

19.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Омельченко Т. М., Турчин О. А., Лазаренко Г. М., Пятковський В. М., Лябах А. П.
Назва : Хірургічне лікування передньо-латеральної нестабільності гомілковостопного суглоба
Місце публікування : Вісник ортопедії, травматології та протезування. - Київ, 2018. - N 3. - С. 37-41 (Шифр ВУ11/2018/3)
Примітки : Бібліогр. наприкінці ст.
MeSH-головна: ГОЛЕНОСТОПНЫЙ СУСТАВ -- ANKLE JOINT
СУСТАВА НЕУСТОЙЧИВОСТЬ -- JOINT INSTABILITY
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Анотація: Актуальність. Проведено аналіз результатів хірургічного лікування передньо-латеральної нестабільності гомілковостопного суглоба із застосуванням технік анатомічного відновлення у 80 пацієнтів (42 чоловіки та 38 жінок) у віці від 18 до 43 років. Тривалість симптомів нестабільності склала 5-36 місяців. Були застосовані дві базові методики: за Broström (36 випадків) та за Broström-Gould (44 випадки). Застосували анкерну фіксацію з посиленими нитками (60 випадків) та трансосальний шов (20 випадків). Результати лікування оцінювали за схемою AOFAS, шкалою Sefton, рівнем болю за ВАШ. Строки спостереження склали від 6 місяців у 78 пацієнтів до одного року і більше у 72 пацієнтів.Результати. Відмінний результат за шкалою Sefton відмічений у 87,2% випадків через 6 місяців та у 93,1% випадків через рік і більше після операції. Динаміка функції стопи за схемою AOFAS була представлена 64,2±0,8 балами до операції, 91,5±6,9 та 96,7±4,3 балами через 6 місяців та один рік і більше після операції, відповідно (p0,01). Рівень болю зменшився з 3,5±0,4 перед операцією до 1,1±0,3 після операції, але різниці між рівнем болю через 6 місяців та через рік і більше після операції не відмічено (1,3±0,8 проти 1,1±0,3; pThe results of surgic al treatment of antero-lateral ankle instability by anatomic restoration techniques have been analized. There were 80 patients (42 males and 38 females) in the age from 18 to 43 year s. The duration of instability signs were 5-36 months. Two basic methods have been used: Broström (36 cases) and Broström-Gold (44 cases). Anker fixation with forced sutures in 60 cases and transosseous sutures in 20 cases have been applied. Results of treatment have been assessed by AOFA S score, Sefton scale and VA S pain scale. Term s of the observation varied from six months (in 78 patients) to one year and more (in 72 patients). Results. Excellent results by Sefton scale were established in 87.2% after s ix months and in 93.1% after one year or more after the operation. The foot function dynamics according to AOFA S score was presented as 64.2±0.8 before surgery, 91.5±6.9 and 96.7±4.3 after six months and one year or more after the operation, respectively (p0.01). Pain relief was established from 3.5±0.4 before surgery to 1.1±0.3 after surgery; however but no differenc e between pain level after 6 months and one year or more after surgery (1.3±0.8 vs 1.1±0.3; p
Знайти схожі

20.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Страфун С. С., Ломко В.М.
Назва : Лікування задньої нестабільності плечового суглоба під артроскопічною асистенцією
Місце публікування : Вісник ортопедії, травматології та протезування. - Київ, 2018. - N 1. - С. 4-11 (Шифр ВУ11/2018/1)
Примітки : Бібліогр.: с. 9
MeSH-головна: СУСТАВА НЕУСТОЙЧИВОСТЬ -- JOINT INSTABILITY
ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT
АРТРОСКОПИЯ -- ARTHROSCOPY
Анотація: Задня нестабільність плечового суглоба спостерігається приблизно у 24% всіх хворих, яким проведена операція з приводу нестабільності плечового суглоба. Точна оцінка захворюваності є складним завданням, оскільки ця патологія зазвичай не діагностується. Діагноз задньої нестабільності плеча не встановлюється приблизно у 60-79% випадків при первинному огляді. Це веде до формування контрактур плечового суглоба та збільшення кісткових дефектів його компонентів. Первинний гострий задній вивих (A2) може переходити в структурну динамічну нестабільність (B2) і у випадку відсутності адекватного лікування перетворюватися на придбану статичну нестабільність (C2) внаслідок повторних вивихів та прогресування дегенеративних змін. Мета дослідження. Аналіз результатів лікування хворих із задньою нестабільністю плеча, яка утворилась внаслідок гострого травматичного заднього вивиху плечової кістки A2, і пацієнтів, які мали задню нестабільність плечового суглоба внаслідок давньої травми чи декількох мікротравматич- них епізодів B2. Лікування пацієнтів проводилось шляхом проведення закритої репозиції та відновлення структур плечового суглоба під артроскопічною асистенцією. Матеріали і методи. Матеріалом для роботи стали результати обстеження та хірургічного лікування 17 пацієнтів із задньою нестабільністю плечового суглоба віком від 16 до 51 року. Залежно від давності патології та кількості пошкоджених структур плечового суглоба виділили 4 типа пошкоджень. Хворим виконувалися наступні оперативні втручання: закрите вправлення, ар- троскопія плечового суглоба: рефіксація заднього відділу суглобової губи (операція зворотного Банкарта), тенодез сухожилка довгої голівки біцепса, реімплесаж сухожилка підлопаткового м’яза в зону дефекту головки плечової кістки та формування кісткового блоку для відновлення площі суглобового відростка лопатки. Результати. Біомеханічні дослідження щодо моделювання механізму виникнення задньої нестабільності плеча засвідчили, що сили, які діють на суглоб, послідовно руйнують структури плечового суглоба в напрямку його задніх відділів, починаючи з суглобової губи лопатки, капсули суглоба, та ведуть до реалізації гострого заднього вивиху плечової кістки. У свою чергу це стає причиною зіткнення задньої частини гленоїдального відростка лопатки з передньомедіальною поверхнею головки плечової кістки. Як наслідок виникає імпресійний перелом останньої та утворюється дефект, відомий як “зворотній Хілл-Сакс”, у результаті чого головка може блокуватися у патологічному положенні заднього вивиху. Окрім того, пошкоджуються зв’язки, які утримують сухожилок довгої головки біцепса, що призводить до болісних відчуттів при активних рухах та веде до механічного пошкодження сухожилків ротаторної манжети. Залежно від інтенсивності діючого фактора та вектора навантаження можуть пошкоджуватися як м’якотканинні структури, так і кісткові без утворення гострого заднього вивиху, але з розвитком задньої нестабільності плеча, яка у разі відсутності лікування призводить до тяжких дегенеративних змін плечового суглоба. Висновки. Задня нестабільність плеча - тяжка патологія плечового суглоба, яка потребує своєчасного виявлення та адекватного лікування з відновленням статичних та динамічних стабілізаторів. Результати лікування пацієнтів залежать від давності та тяжкості ушкоджень та величини кісткових дефектів головки плечової кістки та суглобового відростка лопатки. Відновлення суглобових поверхонь плеча є запорукою відновлення функції. У разі поєднання пошкоджень суглобової губи та суглобової поверхні лопатки, окрім реконструктивної операції на плечовій кістці, слід виконувати відновлення усіх статичних стабілізаторів для утворення “ефективної суглобової арки”. Успішне хірургічне лікування хворих із задньою нестабільністю плеча залежить від чіткого уявлення типу пошкодження стабілізуючих структур плечового суглоба на етапі планування та готовності виконати відновлення у процесі хірургічного лікування.The posterior shoulder instability occurs in about 24% of all patients operated on the instability of the shoulder joint. An accurate assessment of morbidity is a difficult task, since this pathology is usually not diagnosed. The diagnosis of posterior shoulder instability is not set at approximately 60% to 79% of cases during initial examination. This leads to the formation of contracture of the shoulder joint and an increase in the bone defects of the shoulder joint components. The initial acute dislocation (A2) may pass into the structural dynamic instability (B2) and, if not adequately treated, become the acquired static instability (C2) as a result of recurrence and progression of degenerative changes. Objective. To analyze the treatment outcomes in patients with posterior instability of the shoulder resulting from the acute traumatic posterior dislocation of A2 humerus and patients with posterior shoulder instability due to an old injury or several microtrau- matic episodes of B2. Patients were treated with a closed reposition and restoration of the structures of the shoulder joint under the arthroscopic assistance. Materials and Methods. The material for the work was the results of the examination and surgical treatment of 17 patients with posterior shoulder instability in the age from 16 to 51 years. Depending on the history of pathology and the number of damaged structures of the shoulder joint, 4 types of damage were identified. Operative interventions were as follows: closed reposition, arthroscopy of the shoulder joint: reflexion of the posterior part of the articular lobes (reverse Bankart surgery), tenodesis of the long head of the biceps tendon, reimplasion of the subscapularis muscle tendon in the area of the defect of the humerus, and the formation of the bone unit for recovery area of the joint prosthetic blade. Results. Biomechanical studies on the modeling of the mechanism of posterior shoulder instability have shown that the forces acting on the joint consistently destroy the structures of the shoulder joint in the direction of its posterior sections, starting from the articular lobe of the shoulder blade, joint capsules and leading to the implementation of the acute rebound of the humerus, which leads to the collision of the posterior part of the glenodial appendix of the shoulder biade with the anterior-medial surface of the head of the humerus, leading to an impression fracture of the latter and a defect known as “reverse Hill- Sachs”, as a result of which the head may be blocked in the position of rear pathological dislocation. In addition, bundles that hold the tendons of the long head of the biceps are damaged, which leads to painful sensations in active movements and to mechanical damage to the tendons of the rotary cuff. Depending on the intensity of the acting factor and the loading vector, both soft tissue structures and bone can be damaged without acute rebound, but with the development of back instability of the shoulder, which in the absence of treatment leads to severe degenerative changes in the shoulder joint. Conclusions. Posterior shoulder instability is a severe pathology of the shoulder joint requiring timely detection and adequate treatment with the restoration of static and dynamic stabilizers. The results of treatment of patients depend on the prescription and severity of injuries and the magnitude of bone defects of the head of the humerus and the joint of the blade. Restoration of shoulder articular surfaces is a guarantee of function restoration. In the case of a combined damage of the articular lobe and the articular surface of the blade, in addition to reconstructive surgery on the shoulder bone, all static stabilizers should be restored to form an«effective articular arch». Successful surgical treatment of patients with posterior instability of the shoulder depends on a clear idea of the type of damage to the stabilizing structures of the shoulder joint during the planning stage and the willingness to perform restoration during surgical treatment
Знайти схожі

1-20 21-40 41-46

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)