Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=АУ22/2023/4<.>

Загальна кількість знайдених документів : 9
Показані документи з 1 по 9

Перцева, Т. О.
Залежність рівня ендотеліну-1 у осіб, що перенесли негоспітальну пневмонію на тлі коронавірусної хвороби (COVID-19), від особливостей перебігу гострого й постгострого періодів [Текст] = Dependence of Endothelin-1 Level in Patients Survived Community-Acquired Pneumonia Associated with COVID-19 on the Features of Acute and Post-Acute Periods / Т. О. Перцева, Н. О. Габшидзе // Астма та алергія. - 2023. - № 4. - С. 5-12. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS (патофизиология, этиология)
ПНЕВМОНИЯ ВИРУСНАЯ -- PNEUMONIA, VIRAL (патофизиология, этиология)
ЭНДОТЕЛИН-1 -- ENDOTHELIN-1 (анализ, диагностическое применение)
C-РЕАКТИВНЫЙ БЕЛОК -- C-REACTIVE PROTEIN (анализ, диагностическое применение)
ПИРИМИДИНОВЫЕ ДИМЕРЫ -- PYRIMIDINE DIMERS (анализ, диагностическое применение)
СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL
Анотація: Порушення ендотеліальної функції є одним з механізмів підвищення ризику розвитку серцево-судинної й цереброваскулярної патології у хворих, які перенесли негоспітальну пневмонію на тлі коронавірусної хвороби (COVID-19). Мета дослідження — встановити зв’язок рівня ендотеліну-1 у периферичній крові осіб, що перенесли негоспітальну пневмонію на тлі COVID-19, з клініко-анамнестичними, демографічними, лабораторними та функціональними показниками в гострому й постгострому періодах. Матеріали і методи. Було обстежено 39 осіб (вік — 57,0 (48,5; 64,0) років, чоловіків — 18 (46,2 %), жінок — 21 (53,8 %)), які перенесли негоспітальну пневмонію на тлі COVID-19. Вони були оглянуті на 45,0 (40,0; 65,0) день від перших симптомів COVID-19 і на момент огляду мали скарги на задишку. Обстеження включало збір скарг та анамнезу, аналіз медичної документації, фізикальне обстеження, пульсоксиметрію (SpO2 ), тест з 6-хвилинною ходьбою (6MWT), вимірювання дифузійної здатності легень (DLco), лабораторні методи (С-реактивний протеїн (СРП), D-димер, кількість тромбоцитів, ендотелін-1). Результати. Оскільки було встановлено, що хворі, з одного боку, мали різний ступінь дихальної недостатності, різні лабораторні показники в гострому періоді COVID-19 та різну виразність задишки у постгострому періоді хвороби, а з іншого — широкі коливання рівнів ендотеліну-1, був проведений кластерний аналіз. Виділено 2 кластери хворих. До кластеру 1 увійшло 15 осіб, у яких рівень ендотеліну-1 був значно вищим, ніж у кластері 2, до якого увійшло 24 особи. Також у кластері 1 вищим був індекс маси тіла, SpO2 на момент огляду — нижчою, а результати 6MWT та DLco – гіршими. Кластери 1 і 2 були співставними за віком і статтю, проте відрізнялися за умовами лікування (амбулаторно чи стаціонарно), тривалістю госпіталізації, мінімальним рівнем SpO2 і показниками СРП та D-димеру у гострому періоді, тяжкістю перебігу гострого періоду COVID-19. Висновок. Високий рівень ендотеліну-1 у хворих, які перенесли гострий або критичний перебіг COVID-19, мали високі рівні СРП і D-димеру, мають зайву вагу або ожиріння та виражену задишку, низьку толерантність до фізичного навантаження і погану дифузійну здатність легень у постгострому періоді COVID-19, свідчить про необхідність ретельного спостереження за цими особами з метою профілактики розвитку несприятливих подій у постгострому періоді COVID-19.
The impairment of endothelial function is one of the mechanisms contributing to the increased risk of cardiovascular and cerebrovascular events in patients who have experienced community-acquired pneumonia associated with COVID-19. The aim of the study was to establish the connection between the level of endothelin-1 in peripheral blood of individuals who have experienced community-acquired pneumonia associated with COVID-19, with clinical-anamnestic, demographic, laboratory, and functional indicators in both the acute and post-acute periods. Materials and methods. 39 patients (age — 57.0 (48.5; 64.0) years, male — 18 (46.2 %), female — 21 (53.8 %)) survived COVID-19-associated community-acquired pneumonia were investigated. They were investigated on the 45.0 (40.0; 60.0) day from the onset of COVID-19 and had the dyspnea at the moment of the investigation. The examination included analyzing complaints, medical history and documentation, physical examination, pulse oximetry (SpO2 ), a 6-minute walk test (6MWT), measurement of lung diffusion capacity (DLco), laboratory methods (C-reactive protein (CRP), D-dimer, platelet count, endothelin-1 measurements). Results. Since it was found that patients, on one hand, had varying degrees of respiratory failure, different laboratory parameters during the acute period of COVID-19, and varying severity of dyspnea in the post-acute period of the disease, and on the other hand, exhibited wide fluctuations in endothelin-1 levels, a cluster analysis was conducted. Two clusters of patients were identified. Cluster 1 comprised 15 individuals with higher body mass index, lower SpO 2 levels at the time of examination, and poorer results in the 6MWT and DLco compared to Cluster 2, which included 24 individuals. The level of endothelin-1 in Cluster 1 was significantly higher than that in Cluster 2. Clusters 1 and 2 were comparable in terms of age and gender but differed in terms of treatment conditions (outpatient or inpatient), duration of hospitalization, minimum SpO 2 levels, CRP, and D-dimer levels in the acute period, and severity of the acute phase of COVID-19. Conclusion. A high level of endothelin-1 in patients who have experienced severe or critical COVID-19, accompanied by elevated levels of CRP and D-dimer, overweight or obesity, significant dyspnea, low tolerance to physical exertion, and poor DLco in post-acute period of COVID-19, indicates the necessity of careful monitoring of these individuals to prevent the development of adverse events in post-acute period of COVID-19
Дод.точки доступу:
Габшидзе, Н. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Островський, М. М.
Можливості використання декаметоксину у пацієнтів з хронічними захворюваннями нижніх дихальних шляхів при гострих респіраторних вірусних інфекціях [Текст] = Possibilities of Using Decametoxin in Patients with Chronic Diseases of the Lower Respiratory Tract with Acute Respiratory Viral Infections / М. М. Островський, О. І. Варунків, К. В. Швець // Астма та алергія. - 2023. - № 4. - С. 13-20. - Бібліогр.: в кінці ст.

Рубрики: Декаметоксин (амосепт)--тер прим

MeSH-головна:
ЛЕГКИХ БОЛЕЗНЬ ХРОНИЧЕСКАЯ ОБСТРУКТИВНАЯ -- PULMONARY DISEASE, CHRONIC OBSTRUCTIVE (лекарственная терапия, патофизиология, этиология)
ЛЕКАРСТВЕННАЯ УСТОЙЧИВОСТЬ К НЕСКОЛЬКИМ ПРЕПАРАТАМ -- DRUG RESISTANCE, MULTIPLE
РЕСПИРАТОРНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- RESPIRATORY TRACT INFECTIONS (лекарственная терапия, патофизиология, этиология)
СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL
Анотація: Щорічне зростання кількості хворих на хронічні респіраторні захворювання та значне підвищення рівня антибіотикорезистентності в Україні та світі поставило перед сучасними науковцями вкрай важливе завдання — пошук нових ефективних шляхів боротьби з інфекційними збудниками вірусно-бактеріальних загострень патологій трахеобронхіального дерева. Мета. Оцінити ефективність та безпеку застосування декаметоксину у пацієнтів із загостренням хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) та хронічного бронхіту (ХБ). Матеріали та методи: проведено оцінку клінічної симптоматики у 19 пацієнтів з ХОЗЛ (І група) та 38 пацієнтів з ХБ (ІІ група) з ознаками гострої респіраторно-вірусної інфекції (ГРВІ) на трьох візитах: первинний візит (на момент первинного звертання до сімейного лікаря), другий візит (на день 3-5 після первинного звертання) і третій візит (на день 7-10 після первинного звертання). Розподіл на підгрупи проводився в залежності від призначеної протиінфекційної терапії: Іб та ІІб підгрупи отримували симптоматичну терапію, а підгрупи Іа та ІІа додатково отримували декаметоксин. Результати. У пацієнтів обох груп одним з найчастіших симптомів на первинному візиті був кашель. Декаметоксин сприяв зниженню частоти кашлю на 7-10-й день лікування в два рази у підгрупі Іа (p 0,05) та практично у 5 разів у підгрупі ІІа (p 0,001). Динаміка задишки у пацієнтів з ХОЗЛ, які не отримували додаткову терапію декаметоксином, була незмінною протягом всього періоду дослідження. У пацієнтів з ХБ такий симптом як задишка зустрічався вкрай рідко. В обох підгрупах пацієнтів, що отримували декаметоксин, спостерігалась певна тенденція до наростання випадків появи гнійного мокротиння лише на візиті 2, проте на третьому візиті кількість таких хворих зменшувалась та чітко перегукувалась з призначенням пацієнтам антибактеріальних препаратів. Прояви інтоксикаційного синдрому зменшувалися з часом у всіх підгрупах і на третьому візиті були менш вираженими в порівнянні з першими двома візитами у більшості пацієнтів та практично не залежали від додаткового прийому декаметоксину. Достовірної різниці в зменшенні симптомів ринофарингокон’юнктивального синдрому не спостерігалось. Проведений аналіз частоти госпіталізації продемонстрував, що лікування в умовах стаціонару продовжив лише 1 пацієнт з підгруп Іа та ІІа на візиті 3, а в пацієнтів із стандартною базовою терапією до моменту візиту 3 госпіталізації потребували по 2 хворих з Іб та 2 з ІІб підгруп. Висновки. Включення в комплексне лікування ГРВІ у пацієнтів із хронічними захворюваннями нижніх дихальних шляхів розчину декаметоксину дозволяє у 1,5-3 рази зменшити тривалість кашлю, задишки, відходження гнійного мокротиння, проявів ринофарингіального синдрому. Додаткове інгаляційне застосування 0,02 % розчину декаметоксину дозволяє знизити потребу у призначенні антибактеріальних препаратів та ризик госпіталізації у 2,2 рази серед пацієнтів з ХОЗЛ. Хворі на ХБ, які отримували інгаляційну небулайзерну терапію стерильним розчином декаметоксину, застосовували антибіотики у 2,2 рази рідше, а також жоден із них не був госпіталізований.
The annual increase in the number of patients with chronic respiratory diseases and a significant increase in the level of antibiotic resistance in Ukraine and in the world has set modern scientists an extremely important task - the search for new effective ways of combating infectious agents of viral and bacterial exacerbations of pathologies of the tracheobronchial tree. The aim: to assess the efficacy and safety of decamethoxine in patients with exacerbations of chronic obstructive pulmonary disease (COPD) and chronic bronchitis (CB). Materials and methods: clinical symptoms were evaluated in 19 patients with COPD (group I) and 38 patients with COPD (group II) with signs of acute respiratory viral infection (ARVI) at three visits: the initial visit (at the time of the initial visit to the family doctor ), the second visit (on days 3-5 after the initial application) and the third visit (on days 7-10 after the initial application). Subgroups were divided depending on the prescribed anti-infective therapy: subgroups Ib and IIb received symptomatic therapy, and subgroups Ia and IIa additionally received decamethoxine. The results. One of the most frequent symptoms at the initial visit was cough for the patients of both groups. Decamethoxine contributed to a decrease in the frequency of cough on the 7-10th day of treatment by two times in subgroup Ia (p 0.05) and by almost 5 times in subgroup IIa (p 0.001). The dynamics of dyspnea in patients with COPD who did not receive additional therapy with decame thoxine was not variable during the entire study period. Patients with CB extremely rare had such a symptom as shortness of breath. In both subgroups of patients treated with decamethoxine, a certain tendency to an increase in cases of purulent sputum was observed only at visit 2, however, at the third visit, the number of such patients decreased and clearly coincided with the appointment of antibacterial drugs. Manifestations of the intoxication syndrome decreased over time in all subgroups, and at the third visit were less pronounced compared to the first two visits in most patients and practically did not depend on the additional intake of decamethoxine. There was no significant difference in the reduction of symptoms of nasopharyngoconjunctival syndrome. The conducted analysis of the frequency of hospitalization showed that only 1 patient from subgroups Ia and IIa continued treatment in hospital conditions at visit 3, and in patients with standard basic therapy by the time of visit 3, hospitalization was required for 2 patients of subgroup Ib and two from IIb. Conclusions. The inclusion of decamethoxin solution in the complex treatment of ARVI in patients with chronic diseases of the lower respiratory tract allows to reduce the duration of cough, shortness of breath, producing of purulent sputum, manifestations of nasopharyngeal syndrome by 1.5-3 times. Additional inhalation use of 0.02 % decamethoxine solution reduces the need to prescribe antibacterial drugs and the risk of hospitalization by 2.2 times among patients with COPD. Patients with CB who received inhalation nebulizer therapy with a sterile solution of decamethoxine used antibiotics 2.2 times less often, and none of them were hospitalized.
Дод.точки доступу:
Варунків, О. І.
Швець, К. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Конопкіна, Л. І.
Функціональний стан дихальної системи у хворих із задишкою, які перенесли негоспітальну пневмонію, асоційовану з COVID-19 [Текст] = Respiratory System Functional Status in Patients with Dyspnea who have Experienced Non-Hospital Acquired Pneumonia Associated with COVID-19 / Л. І. Конопкіна, О. О. Щудро // Астма та алергія. - 2023. - № 4. - С. 21-30. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ПНЕВМОНИЯ ВИРУСНАЯ -- PNEUMONIA, VIRAL (патофизиология, терапия, этиология)
КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS (осложнения, патофизиология, терапия, этиология)
ОДЫШКА -- DYSPNEA (осложнения, патофизиология, терапия, этиология)
ПЛЕТИЗМОГРАФИЯ -- PLETHYSMOGRAPHY (тенденции)
ЛЕКАРСТВЕННАЯ ТЕРАПИЯ КОМБИНИРОВАННАЯ -- DRUG THERAPY, COMBINATION (использование, методы, тенденции)
СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL
Анотація: Мета дослідження — оцінити вентиляційну функцію легень та дифузійну здатність легень в підгострому періоді COVID-19 у хворих із задишкою, які перенесли негоспітальну пневмонію, асоційовану з COVID-19, та визначити ефективність лікування за наявності бронхообструктивних змін. Матеріали та методи. Обстежено 102 пацієнта із задишкою в підгострому періоді COVID-19 (на 47 (38; 62) добу від появи перших симптомів хвороби), які у квітні — листопаді 2021 року перенесли негоспітальну пневмонію, асоційовану з COVID-19. Середній вік обстежених — (54,5 ± 9,5) року, чоловіків — 49 (48,0 %). Залежно від тяжкості перенесеного COVID-19 у гострому періоді основна група поділена на три підгрупи: до підгрупи 1 увійшов 41 хворий (середній вік — (56,3 ± 5,5) року; чоловіків — 16 (39,0 %)), які мали середньо-тяжкий перебіг гострого періоду хвороби; до підгрупи 2 — 46 хворих (середній вік — (54,7 ± 7,3) року, чоловіків — 26 (56,5 %)), які мали тяжкий перебіг гострого періоду COVID-19; до підгрупи 3 — 15 хворих (середній вік — (57,2 ± 6,2) року, чоловіків — 7 (46,7 %)), які мали критичний перебіг гострого періоду COVID-19. Методи дослідження: загальноклінічні методи, модифікована шкала Борга щодо виразності задишки, спірометрія, бодіплетизмографія, визначення дифузійної здатності легень. Групі пацієнтів з виявленими бронхообструктивними порушеннями призначали комбінований препарат бронхолітичної дії (фенотерол + іпратропія бромід — дозування 20 та 50 мкг відповідно). Ефективність терапії була оцінена через один місяць лікування. Результати. Рівень задишки в цілому по групі становив (4,3 ± 2,8) бали: у підгрупі 1 — (1,1 ± 0,6) бала, у підгрупі 2 — (2,5 ± 1,0) бала, у підгрупі 3 — (4,7 ± 1,8) бала. Проведений кореляційний аналіз показав, що рівень задишки у підгрупах хворих у підгострому періоді COVID-19 залежав від тяжкості гострого періоду хвороби (r = 0,56 (р 0,001)). Окрім задишки, 54 (52,9 %) хворих скаржилися на кашель легкого ступеня виразності. У підгрупі 1 у 23 (56,2 %) хворих не було виявлено ані спірометричних (за цифровими значеннями), ані спірографічних (за даними візуалізації кривої «потік-об’єм») змін. У решти пацієнтів цієї підгрупи визначалися обструктивні порушення легкого ступеня виразності (за рівнями ОФВ 1 та ОФВ 1 /ФЖЄЛ) або спірографічні зміни кривої «потікоб’єм» (у вигляді інцизури) (у 11 (26,8 %) та 7 (17,0 %) хворих відповідно). Хворих, які б мали рестриктивні або змішані типи пору- шень, виявлено не було. У підгрупі 2 менше половини (21 (45,6 %) із 46) не мали вентиляційних порушень. У 16 (34,8 %) хворих були виявлені вентиляційні порушення за рестриктивним типом помірного ступня виразності; у 6 (13,0 %) хворих — обструктивні порушення, причому легкого ступеня виразності; у 1 (2,2 %) хворого — змішані порушення з переважанням рестриктивних змін; у 2 (4,4 %) хворих — візуалізаційні зміни кривої потік «потік-об’єм» (у вигляді інцизури). У підгрупі 3 лише 20,0 % хворих не мали вентиляційних порушень, тоді як у 10 хворих (66,7 %) виявлено рестриктивні зміни, а у 2 (13,3 %) — змішані порушення з переважанням рестриктивних змін; інших типів вентиляційних порушень виявлено не було. У 9 (23,0 %) хворих підгрупи 1 та 2 були виявлені візуалізаційні (спірографічні) зміни кривої «потік-об’єм» з наявністю інцизури, а проведена бодіплетизмографія зареєструвала підвищення опору бронхів (показники Raw та sRaw становили 215 (170; 350) та 240 (190; 378) % від належних величин відповідно), що й підтвердило наявність у них бронхіальної обструкції. Лікувальну групу склали 26 (25,5 %) хворих, які у підгострому періоді мали задишку обумовлену бронхообструктивним синдромом: до підгрупи 1 л увійшло 17 хворих із ознаками бронхіальної обструкції за цифровими даними спірометричних показників ОФВ 1 та ОФВ 1 /ФЖЄЛ; до підгрупи 2 л — 9 хворих із ознаками бронхіальної обструкції за візуалізаційними даними кривої «потік-об’єм» та показниками бодіплетизмографії. Через один місяць після лікування задишка повністю зникла у 10 (58,8 %) із 17 хворих підгрупи 1л та у всіх хворих підгрупи 2 л ; кашель турбував лише 3 із 16 (18,8 %) хворих підгрупи 1л та 1 із 6 (16,7 %) хворих підгрупи 2л . У підгрупі 1 л покращилися рівні спірометричних показників бронхообструкції (ОФВ 1 та ОФВ 1 / ФЖЄЛ зросли з 77 (69; 83) до 91 (85; 101) % від належних величин та з 0,69 (0,58; 0,81) до 0,80 (0,75; 0,84) відповідно (р 0,05)), а у підгрупі 2 л — рівні бодіплетизмографічних показників бронхообструкції (Raw та sRaw зменшилися з 215 (170; 350) до 117 (110; 134) % від належних величин та з 240 (190; 378) до 119 (109; 142) % від належних величин відповідно (р 0,05)). Порушена дифузійна здатність легень була зареєстрована у 52 (68,4 %) обстежених. У підгрупі 3 100 % хворих мали порушення дифузійної здатності легень, а у підгрупах 1 та 2 — 52,0 та 67,5 % відповідно (р 0,05). Рівень DLCO був найнижчим у хворих підгрупи 3 та найвищим у підгрупі 1 (47,6 ± 9,8) та (64,3 ± 10,8) % відповідно (р 0,05)). Висновки. Виразність задишки в підгострому періоді COVID-19 залежить від тяжкості перебігу хвороби в гострому періоді. У 46,1 % хворих, що мають задишку в підгострому періоді COVID-19, спостерігаються різні типи вентиляційних порушень: при середньо-тяжкому перебігу гострого періоду хвороби — бронхообструктивні зміни (у 43,8 % випадків); при тяжкому перебігу — обструктивні (у 17,4 % випадків), рестриктивні (у 34,8 % випадків) та змішані (у 2,2 % випадків) порушення; при критичному перебігу — рестриктивні (у 66,7 % випадків) та змішані (у 13,3 % випадків) порушення. Обструктивні порушення в підгострому періоді COVID-19 проявляються змінами таких спірометричних показників як ОФВ1 та/або ОФВ1 /ФЖЄЛ, причому легкого ступеня виразності (60–85 % належної величини та 0,6–0,7 відповідно), або змінами спірографічної кривої «потік-об’єм» (з візуалізацією інцизури). При нормальних рівнях спірометричних показників ОФВ1 та ОФВ1 /ФЖЄЛ, але за наявності на спірографічній кривій «потік-об’єм» інцизури, бажано виконати бодіплетизмографію для верифікації бронхіальної обструкції за підвищенням рівня бронхіального опору. Хворим із задишкою в підгострому періоді COVID-19, яка зумовлена бронхіальною обструкцією, слід призначати бронходилятатори, щонайменше на один місяць. Зниження дифузійної здатності легень (за рівнем DLco) є найбільш частим порушення функції зовнішнього дихання у хворих із задишкою в підгострому періоді COVID-19, яке при середньо-тяжкому перебігу гострого періоду хвороби спостерігається у 52,0 % випадків, при тяжкому перебігу — у 67,5 % випадків, при критичному перебігу — у 100 % випадків, причому з найнижчим рівнем показника (47,6 ± 9,8) %.
The aim of the study was to assess the ventilatory function of the lungs and lung diffusing capacity in the subacute period of COVID-19 in patients with dyspnea who had community-acquired pneumonia associated with COVID-19 and to determine the effectiveness of treatment in the presence of bronchial obstructive changes. Materials and methods. We examined 102 patients with dyspnea in the subacute period of COVID-19 ( at 47 (38; 62) days from the onset of the first symptoms of the disease) who suffered community-acquired pneumonia associated with COVID-19 in April–November 2021. The average age was (54.5 ± 9.5) years, and there were 49 (48.0 %) men. Depending on the severity of COVID-19 in the acute period, the main group was divided into three subgroups: subgroup 1 included 41 patients (mean age — (56.3 ± 5.5) years; men — 16 (39.0 %)) who had a moderate severity of the acute period of the disease; subgroup 2 — 46 patients (mean age — (54.7 ± 7.3) years, men — 26 (56.5%)) who had a severe severity of the acute period of COVID-19; subgroup 3–15 patients (mean age — (57.2 ± 6.2) years, men — 7 (46.7 %)) who had a critical course of the acute period of COVID-19. Methods of the study: general clinical methods, modified Borg dyspnea scale, spirometry, body plethysmography, determination of lung diffusion capacity. The group of patients with obstructive disorders were treated with combined bronchodilator (phenoterol + ipratropium bromide - dosage 20 and 50 mсg, respectively). The effectiveness of the therapy was evaluated after one month of treatment. Results. The level of a dyspnea in the whole group was (4.3 ± 2.8) points: in subgroup 1 — (1.1 ± 0.6) points, in subgroup 2 — (2.5 ± 1.0) points, in subgroup 3 — (4.7 ± 1.8) points. The correlation analysis showed that the level of dyspnea in subgroups of patients in the subacute period of COVID-19 depended on the severity of the acute period of the disease (r = 0.56 (p 0.001)). In addition to dyspnea, 54 (52.9 %) patients complained of mild cough. In subgroup 1, 23 (56.2 %) patients had neither spirometric (numerical values) nor spirographic (flow-volume curve visualisation) changes. The remaining patients in this subgroup had mild obstructive impairment (by FEV1 and FEV1 /FVC) or spirographic changes in the flow-volume curve (in the form of incisura) (in 11 (26.8 %) and 7 (17.0 %) patients, respectively). There were no patients with restrictive or mixed types of disorders. In subgroup 2, less than half (21 (45.6 %) of 46) had no ventilation disorders. In 16 (34.8 %) patients, ventilation disorders of the restrictive type of moderate severity were detected; in 6 (13.0 %) patients, obstructive disorders of mild severity were detected; in 1 (2.2 %) patient, mixed disorders with predominance of restrictive changes; in 2 (4.4 %) patients, visualization changes in the flowvolume curve (in the form of incisura). In subgroup 3, only 20.0 % of patients had no ventilation disorders, while 10 patients (66.7 %) had restrictive changes and 2 (13.3 %) had mixed disorders with predominance of restrictive changes; no other types of ventilation disorders were detected. In 9 (23.0 %) patients of subgroups 1 and 2, visualization (spirographic) changes in the flow-volume curve with the presence of incisura were detected and body plethysmography was performed, which registered an increase in bronchial resistance (Raw and sRaw values were 215 (170; 350) and 240 (190; 378) % of the normal values, respectively), which confirmed the presence of bronchial obstruction. The treatment group consisted of 26 (25.5 %) patients who in the subacute period had dyspnea due to bronchial obstructive syndrome: subgroup 1t included 17 patients with signs of bronchial obstruction according to digital data of spirometric parameters FEV1 and FEV1 /FVC; subgroup 2t — 9 patients with signs of bronchial obstruction according to visualization data of the flow-volume curve and body plethysmography. One month after treat- ment, dyspnea completely disappeared in 10 (58.8 %) of 17 patients in subgroup 1 t and in all patients in subgroup 2t ; cough was a concern in only 3 of 16 (18.8 %) patients in subgroup 1t and 1 of 6 (16.7 %) patients in subgroup 2t . In subgroup 1 t , the levels of spirometric indicators of bronchial obstruction improved (FEV1 and FEV 1 /FVC increased from 77 (69; 83) to 91 (85; 101) % of the normal values and from 0.69 (0.58; 0.81) to 0.80 (0.75; 0.84), respectively (p 0.05)), and in subgroup 2t — the levels of body plethysmographic indicators of bronchial obstruction (Raw and sRaw decreased from 215 (170; 350) to 117 (110; 134) % of the normal values and from 240 (190; 378) to 119 (109; 142) % of the normal values, respectively (p 0.05)). Impaired lung diffusing capacity was recorded in 52 (68.4 %) of the subjects. In subgroup 3, 100 % of patients had impaired lung diffusing capacity, and in subgroups 1 and 2 — 52.0 and 67.5 %, respectively (p 0.05). The DLCO level was the lowest in patients of subgroup 3 and the highest in subgroup 1 (47.6 ± 9.8) and (64.3 ± 10.8) %, respectively (p 0.05)). Conclusions. The severity of dyspnea in the subacute period of COVID-19 depends on the severity of the disease in the acute period. In 46.1 % of patients with dyspnea in the subacute period of COVID-19, various types of ventilation disorders are observed: in moderate acute disease — broncho-obstructive changes (43.8 % of cases); in severe disease — obstructive (17.4 % of cases), restrictive (34.8 % of cases) and mixed (2.2 % of cases) disorders; in critical disease — restrictive (66.7 % of cases) and mixed (13.3 % of cases) disorders. Obstructive disorders in the subacute period of COVID-19 are manifested by changes in such spirometric parameters as FEV1 and/or FEV 1 /FVC, with a mild degree of severity (60–85 % of the normal value and 0.6-0.7, respectively), or changes in the flow/volume spirographic curve (with visualization of incisura). If the spirometric values of FEV1 and FEV1 /FVC are normal, but there is an incisural flow-volume curve, it is advisable to perform body plethysmography to verify bronchial obstruction by increasing bronchial resistance. Patients with dyspnea in the subacute period of COVID-19 caused by bronchial obstruction should be prescribed bronchodilators for at least one month. Decreased lung diffusion capacity (by DLco) is the most common disorder of external respiratory function in patients with dyspnea in the subacute period of COVID-19, which is observed in 52.0 % of cases in the moderate severity of the acute period of the disease, in 67.5 % of cases in the severe course, and in 100 % of cases in the critical severity, with the lowest level of the index (47.6 ± 9.8 %)
Дод.точки доступу:
Щудро, О. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Застосування природного гепатопротектору з імуномодулюючими властивостями у хворих на туберкульоз легень з різними побічними реакціями до протитуберкульозних препаратів [Текст] = The Use of Natural Hepatoprotector with Immunomodulating Properties in Patients with Pulmonary Tuberculosis with Various Adverse Reactions to Antituberculosis Drugs / Ю. О. Матвієнко [та ін.] // Астма та алергія. - 2023. - № 4. - С. 31-37. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ТУБЕРКУЛЕЗ ЛЕГКИХ -- TUBERCULOSIS, PULMONARY (иммунология, осложнения, патофизиология, терапия, этиология)
ПРОТИВОТУБЕРКУЛЕЗНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTITUBERCULAR AGENTS (анализ, вредные воздействия)
АДЪЮВАНТЫ ИММУНОЛОГИЧЕСКИЕ -- ADJUVANTS, IMMUNOLOGIC (анализ, терапевтическое применение, фармакология)
ГЕПАТОПРОТЕКТОРЫ -- HEPATOPROTECTIVE AGENTS (анализ, терапевтическое применение, фармакология)
СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL
Анотація: Вивчення імунологічних особливостей проявів токсико-алергічних реакцій (ТАР) медикаментозної непереносимості протитуберкульозних препаратів (ПТП) у хворих на туберкульоз (ТБ), визначення найбільш раціональних шляхів імунокорекції у них при клінічних проявах ТАР є актуальним і сприятиме підвищенню ефективності лікування таких хворих за рахунок зменшення в них кількості ускладнень при лікуванні. Мета дослідження: оцінити ефективність застосування природного гепатопротектора з лізату біомаси пробіотичних молочнокислих бактерій в комплексному лікуванні хворих на ТБ легень з різними побічними реакціями на ПТП шляхом оцінки його впливу на біохімічні та імунологічні показники крові та тривалість лікування хворих в стаціонарі. Методи та матеріали дослідження. Проаналізовано результати клініко-лабораторного обстеження 46 дорослих хворих на ТБ легень, серед яких 20 хворих 1 групи додатково одержали лікування препаратом з лізату біомаси пробіотичних молочнокислих бактерій, і 26 хворих на ТБ 2 групи без такого призначення склали контрольну групу. Гепатопротектор з лізату біомаси пробіотичних молочнокислих бактерій був призначений протягом 20-ти днів хворим 1 групи, серед яких було 5 хворих з токсико-алергічними побічними реакціями на ПТП (1ТАР підгрупа), 10-ти хворим із токсичними реакціями (1ТР підгрупа) та 5 хворим без побічних проявів на лікування ПТП (1БГ1 підгрупа). Імунологічні (кількість CD3M9 , CD4*8 , CD4 8*, CD3 16', CD3 19**клітин та фагоцитів крові) та біохімічні (рівень аланін- амінотрансферази, аспартатамінотрансферази) показники периферичної крові вимірювали в динаміці до та після лікування препаратом. Для оцінки імунологічних показників було обстежено 20 донорів крові без клінічних ознак соматичної та інфекційної патології. Результати та обговорення. Під дією гепатопротектора з лізату біомаси пробіотичних молочнокислих бактерій достовірне збільшення кількості Т-лімфоцитів спостерігалось в другій та третій підгрупах (1ТР та 1БП) за рахунок як хелперної так і супресорної субпопуляції, вміст натуральних кілерів у хворих 1ТАР підвищився майже в 1,5 рази. Препарат сприяв стимуляції фагоцитарної ланки імунітету та нормалізації функціонального стану печінки. В підгрупі з 2ТР без додавання гепатопротектора не відмічалось достовірнщго зростання печінкових показників АЛТ та ACT. Висновки. Гепатопротектор з лізату біомаси пробіотичних молочнокислих бактерій сприяє нормалізації підвищених рівнів печінкових ферментів у хворих на ТБ з токсичними реакціями на медикаменти, а також стимулює лімфоцитарну та фагоцитарну ланки імунітету та кілерну активність NK-клітин. Це призводить до вірогідного позитивного терапевтичного ефекту лікування за рахунок скорочення терміну перебування хворих з побічними реакціями на протитуберкульозні препарати в стаціонарі
The study of the characteristics of the immunological manifestations of toxic-allergic reactions (TAR) of drug intolerance to antituberculosis drugs (ATD) in patients with pulmonary tuberculosis (ТВ), determining the most rational ways of immunocorrection with clinical manifestations of the TAR are relevant and will help to increase the effectiveness of the treatment of such patients by reducing their amount complications in treatment
Дод.точки доступу:
Матвієнко, Ю. О.
Панасюкова, О. Р.
Рекалова, О. М.
Жадан, В. М.
Ясирь, С. Г.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Качковська, В. В.
Вміст вітаміну D у хворих на бронхіальну астму залежно від індексу маси тіла та віку дебюту захворювання [Текст] = The Level of Vitamin D in Patients with Bronchial Asthma Depends on Body Mass Index and Age of Onset of Disease / В. В. Качковська // Астма та алергія. - 2023. - № 4. - С. 38-43. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
АСТМА БРОНХИАЛЬНАЯ -- ASTHMA (метаболизм, осложнения, патофизиология, этиология)
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (метаболизм, патофизиология, этиология)
ВОЗРАСТНЫЕ ФАКТОРЫ -- AGE FACTORS
ВИТАМИН D -- VITAMIN D (анализ, диагностическое применение)
СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL
Анотація: Відомо, що ожиріння і дефіцит вітаміну D пов’язані з посиленням симптомів бронхіальної астми (БА) у дітей і дорослих. Ожиріння асоціюється із збільшенням вмісту прозапальних медіаторів, а також — із зниженням рівня вітаміну D. У свою чергу, дефіцит вітаміну D тісно пов'язаний із ожирінням і може сприяти посиленню гіперреактивності бронхів, клінічних симптомів БА та розвитку фіброзу легень. Метою дослідження було визначення вмісту вітаміну D у хворих на БА з урахуванням індексу маси тіла (1МТ), віку дебюту та кліні- ко-функціональних характеристик захворювання. Матеріал та методи дослідження. Обстежено 553 хворих на БА. Контрольну групу склали 95 практично здорових осіб без наявності в індивідуальному та сімейному анамнезі симптомів БА, алергії й атопії. Всі обстежені підписали попередньо інформоваїгу згоду на участь у дослідженні. Для визначення вмісту вітаміну D залежно від ІМТ пацієнтів розподілено на три групи: І групу склали 152 хворих із нормальною масою тіла (НМТ), II — 206 хворих із зайвою масою тіла (ЗМТ), III — 195 — із ожирінням. Для аналізу залежно від віку дебюту астми сформовано 2 групи: 1 група включила 271 хворих із раннім початком БА (серед них — 100 хворих із ожирінням), 2 група — 282 хворих із пізнім (95 — із ожирінням). Дослідження було схвалено Комісією з питань біостики навчально-наукового медичного інституту Сумського державного університету. Статистичний аналіз отриманих результатів проводили за допомогою SPSS-17 програми. Результати. Дослідження вмісту вітаміну D у хворих на БА (п = 553) без урахування віку дебюту та ІМТ показало вірогідне зниження його рівня (31,9 ± 0,62) порівняно із практично здоровими особами (43,1 ± 1,04) нг/мл (р = 0,001), що свідчило про недостатній його рівень. Зважаючи на те, що ожиріння асоційоване із дефіцитом вітаміну D, ми дослідили його вміст залежно від ІМТ. Встановлено зниження вмісту вітаміну D у хворих на БА із НМТ і ЗМТ до (35,1 ± 1,25) нг/мл та (35,9 ± 0,96) нг/мл, а у хворих на БА із ожирінням — до (25,1 ± 0,83) нг/мл, що свідчило про зв'язок між ІМТ та вмістом вітаміну D. Поряд із цим, встановлено, що вміст вітаміну D був вірогідно нижчим у хворих на БА із раннім дебютом — (27,1 ± 0,86) нг/мл порівняно із таким у хворих на пізню БА — (36,4 ± 0,78) нг/мл (р = 0,001), при тяжкому перебігу — (24,7 ± 0,71) нг/мл порівняно із нетяжким — (39,8 ± 0,78) нг/мл; при тривалості астми більше 20 років — (26,6 ± 1,20) нг/мл порівняно із меншою — (37,7 ± 1,15) нг/мл, при відсутньому контролі — (25,2 ± 0,80) нг/мл порівняно із повним (42,4 ± 0,91) нг/мл контролем захворювання. Висновки. Встановлено нижчий вміст вітаміну D у хворих на БА порівняно із контрольною групою; у хворих на БА із ожирінням порівняно із хворими на БА із НМТ і ЗМТ; у хворих на БА із раннім початком порівняно із пізнім, при тривалості астми більше 20 років порівняно із меншою, при відсутньому контролі над нею порівняно із повним
It is widely known that both obesity and vitamin D deficiency can lead to increased symptoms of bronchial asthma (BA) in both children and adults. Obesity is linked to higher levels of pro-inflammatory mediators and lower levels of vitamin D. In turn, vitamin D deficiency is closely related to obesity and can contribute to increased bronchial hyperreactivity, clinical symptoms of BA, and the development of pulmonary fibrosis. The study aimed to determine vitamin D levels in patients with BA, considering their body mass index (BMI), age of onset, and clinical and functional characteristics. Research material and methods. 553 patients with BA were examined. The control group consisted of 95 practically healthy people with no personal or family history of asthma, allergies, or atopy symptoms. All subjects signed a prior informed consent to participate in the study. To determine vitamin D content depending on the BMI, patients were divided into three groups: Group I consisted of 152 patients with normal body weight (NBW), II — 206 overweight patients, ПІ — 195—with obesity. For the analysis, 2 groups were formed depending on the onset age: 1 group included 271 patients with early onset BA (among them 100 obese patients), 2 — 282 patients with late onset (95 with obesity). The Bioethics Commission of the Educational and Scientific Medical Institute of Sumy State University approved the study. Statistical analysis of the obtained results was carried out using the SPSS-17 program. The results. A study of vitamin D content in patients with BA (n = 553), regardless of the age of onset and BMI, showed a probable decrease in its level (31.9 ± 0.62) compared to practically healthy individuals (43.1 ± 1.04) ng/ml (p = 0.001), which indicates its insufficient level. Given that obesity is associated with vitamin D deficiency, we examined its content depending on BMI. A decrease in the content of vitamin D in patients with BA with NBW and overweight was established to (35.1 ± 1.25) ng/ml and (35.9 ± 0.96) ng/ml, and in patients with BA with obesity to (25.1 ± 0.83) ng/ ml, which indicates a connection between BMI and the level of vitamin D. Along with this, it was established that the level of vitamin D was probably lower in patients with early-onset BA — (27.1 ± 0.86 ) ng/ml compared with those in patients with late BA — (36.4 ± 0.78) ng/ml (p = 0.001), with a severe course — (24.7 ± 0.71) ng/ml compared with mild — (39.8 ± 0.78) ng/ml; with a duration of more than 20 years — (26.6 ± 1.20) ng/ml compared to less — (37.7 ± 1.15) ng/ml, with no control — (25.2 ± 0.80) ng/ml compared to complete — (42.4 ± 0.91) ng/ml. Conclusions. The study found that patients with BA had lower levels of vitamin D compared to the control group. Additionally, among BA patients, those with obesity had lower vitamin D levels compared to those with normal body weight and overweight. The study also established that vitamin D levels were lower in patients with early onset BA compared to those with late onset, and in patients with a disease duration of more than 20 years compared to those with a duration of less than 20 years. Finally, the study found that vitamin D levels were lower in BA patients with no control compared to those who had complete control over their BA
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Фещенко, Ю. І.
Дисфункція дрібних дихальних шляхів та можливості її корекції при астмі [Текст] = Small Airway Dysfunction and the Possibility of its Correction in Asthma / Ю. І. Фещенко, М. О. Полянська // Астма та алергія. - 2023. - № 4. - С. 44-53. - Бібліогр.: в кінці ст.

Рубрики: Фостер--тер прим

MeSH-головна:
АСТМА БРОНХИАЛЬНАЯ -- ASTHMA (патофизиология, терапия, этиология)
ДЫХАТЕЛЬНЫХ ПУТЕЙ БОЛЕЗНИ -- RESPIRATORY TRACT DISEASES (патофизиология, терапия, этиология)
ИНГАЛЯТОРЫ ПОРОШКОВЫЕ -- DRY POWDER INHALERS (использование, статистика, тенденции)
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL
Анотація: Незважаючи на те, ідо рандомізовані контрольовані дослідження показали, що контроль астми є досяжною ціллю, реальні дослідження за останні 20 років свідчать, що у значної частини пацієнтів астма залишається недостатньо контрольованою, навіть у тих, хто отримує лікування у спеціаліста з астми, а також у пацієнтів з легкою астмою, які регулярно приймають інгаляційні кортикостероїди. Навіть якщо контроль над астмою досягнутий, він не є оптимальним на всіх сходинках GINA. Дрібні дихальні шляхи були визнані основним місцем обмеження потоку повітря при астмі. Мета роботи: вивчити за даними літератури особливості дисфіункції дрібних дихальних шляхів при астмі та оцінити можливості її лікування. Матеріали та методи. Проаналізовано наукові статті, в яких висвітлювались патофізіологія порушень дрібних дихальних шляхів, її вплив на контроль астми, методи діагностики та фармакологічні методи лікування. Результати. Дихальні шляхи з внутрішнім діаметром 2 мм, які не містять хрящ у своїх стінках і простягаються з 8-ї генерації дихальних шляхів до периферії легені, разом називаються «дрібні дихальні шляхи». їх називають ТИХОЮ ЗОНОЮ, оскільки їх важко оцінити та лікувати у пацієнтів з астмою, коли хвороба не контролюється оптимальним чином, але показники ОФВ, відносно нормальні та є непропорційна дисфункція дрібних дихальних шляхів (ДДДШ). ДДДШ зустрічається у пацієнтів на всіх сходинках лікування і пов’язана із поганим контролем захворювання. Дослідження ATLANTIS показало, що дисфункцію дрібних дихальних шляхів мають до 91 % пацієнтів з астмою. В дрібних дихальних шляхах висока щільність кортикостероїдних та бста2-адрснорецситорів, а це означає, що на них можна впливати. Основна задача при цьому — препарати мають досягти цих дрібних дихальних шляхів. Звичайні інгалятори, які генерують частинки розміром більше 2 мкм, не вирішують проблему дисфункції дрібних дихальних шляхів у пацієнтів з астмою. Інгаляційні пристрої, які продукують ультрадрібні частинки інгаляційних кортикостероїдів окремо або в комбінації з β-агоністами тривалої дії з діаметром менше 2 мкм, мають потенціал для поліпшення довгострокового контролю астми разом з відповідним поліпшенням функції дрібних дихальних шляхів. Фіксована комбінація беклометазону діпропіонату з формотеролом має оптимальну депозицію в дихальних шляхах — на центральну легеневу депозицію приходиться 66 %, а на периферичну — 34 % дози, таким чином препарат доставляється як в центральні, так і в периферичні дихальні шляхи і чинить вплив на запалення та бронхоконстрикцію по всій легені. Цьому сприяє технологія MODULITE. Ефективність та безпечність застосування комбінації БДІІ/Ф (препарат Фостер) в режимі MART підтверджена значною доказовою базою, що і гарантувало її місце в Шляху 1 лікування астми. Висновки: У пацієнтів з астмою відбувається серйозний запальний процес у периферичних дихальних шляхах, що і робить їх основним місцем обструкції при астмі; дисфункція дрібних дихальних шляхів переважає у пацієнтів на всіх сходинках лікування, пов’язана із поганим контролем захворювання, відповідає за затримку повітря, що корелює з поганим контролем астми і передбачає підвищений ризик загострень у пацієнтів. Фіксована комбінація бекламетазон/формотерол в одному інгаляторі (Фостер) — єдина екстрадрібнодиснерсна фіксована комбінація ІКС/ТДБА, що досягає дрібних дихальних шляхів; фіксована комбінація БДП/формотерол в режимі MART забезпечує значне зниження частоти тяжких ускладнень, госпіталізацій, викликів швидкої допомоги та зменшує кількість курсів системних кортикостероїдів
Although randomized controlled trials have shown that asthma control is an achievable goal, real-life studies over the past 20 years have shown that asthma remains poorly controlled in a significant proportion of patients, even among those receiving treatment at asthma specialist, and in patients with mild asthma who regularly take inhaled corticosteroids. Even when asthma control is achieved, it is not optimal on all GINA steps. The small airways have been recognized as the primary site of airflow limitation in asthma. The aim of the work: to study, according to the literature, the peculiarities of the dysfunction of the small airways in asthma and to evaluate the possibilities of its treatment. Materials and methods. Scientific articles that covered the pathophysiology of small airways disorders, their impact on asthma control, diagnostic methods, and pharmacological treatment methods were analyzed. The results. Airways with an internal diameter 2 mm, which do not contain cartilage in their walls and extend from the 8th generation of the airways to the periphery of the lung, are collectively called “small airways”. They are called the QUIET ZONE because they are difficult to assess and treat in patients with asthma who are not optimally controlled but have relatively normal FEVj and disproportionate small airways dysfunction (SAD). Predominant in patients at all stages of treatment, associated with poor disease control. The ATLANTIS study showed that up to 91 % of patients with asthma have. The small airways have a high density of corticosteroid and β .,-adrenoceptors, which means that they can be influenced. The main task is that the drugs should reach these small airways. Conventional inhalers that generate particles larger than 2 pm do not address the problem of SAD in patients with asthma. Inhaler devices that produce ultrafine particles of inhaled corticosteroids alone or in combination with long-acting β-agonists with a diameter of less than 2 pm have the potential to improve long-term asthma control along with a corresponding improvement in small airway function. The fixed combination of beclomethasone dipropionate with formoterol has optimal deposition in the respiratory tract — central pulmonary deposition accounts for 66 %, and peripheral — 34 % of the dose, thus the drug is delivered to both the central and peripheral respiratory tracts and affects inflammation and bronchoconstriction throughout the lungs. This is facilitated by MODULITE technology. The effectiveness and safety of the use of the BDP/F combination (Foster) in MART regimen is confirmed by a significant evidence base, which guaranteed its place in the Trackl treatment of asthma. Conclusions: Patients with asthma have a serious inflammatory process in the peripheral airways, which makes them the main site of obstruction in asthma; SAD predominates in patients at all stages of asthma, is associated with poor disease control, is responsible for air trapping, correlates with poor asthma control 1, and predicts an increased risk of exacerbations in patients. The fixed combination ofbeclamethasone/formoterol in one inhaler (Foster) is the only cxtrafincly dispersed fixed combination of ICS/LABA that reaches the small airways; the fixed combination of BDP/Formotcrol in the MART regimen provides a significant reduction in the frequency of severe complications, hospitalizations, emergency calls, and reduces the number of courses of systemic corticosteroids
Дод.точки доступу:
Полянська, М. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Гіперчутливість до алергенів комарів: клініка, діагностика, лікування, профілактика [Текст] = Hypersensitivity To Mosquito Allergens: Clinic, Diagnosis, Treatment, Prevention / С. В. Зайков [та ін.] // Астма та алергія. - 2023. - № 4. - С. 54-64. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ОБЗОР -- REVIEW
КОМАРЫ КРОВОСОСУЩИЕ -- CULICIDAE (патогенность)
ДЕРМАТИТ АЛЛЕРГИЧЕСКИЙ КОНТАКТНЫЙ -- DERMATITIS, ALLERGIC CONTACT (диагностика, иммунология, патофизиология, профилактика и контроль, терапия, этиология)
ВОЗРАСТНЫЕ ГРУППЫ -- AGE GROUPS
ГИСТАМИНА H2 АНТАГОНИСТЫ -- HISTAMINE H2 ANTAGONISTS (анализ, терапевтическое применение, фармакология)
ФОТОГРАФИЧЕСКИЕ СНИМКИ -- PHOTOGRAPHS
Анотація: Істинна поширеність алергії до комарів та багатьох інших видів комах невідома, оскільки в практичній алергології на даний момент відсутній достатній перелік інсектних алергенів для діагностики даного виду алергії. Однак все ж таки встановлено, що алергічні реакції на укуси кровосисних комах виявляються в 17–20 % осіб, що страждають на атопічні захворювання. Виникнення подібної алергічної реакції може спостерігатися як в дорослих (найчастіше у віці від 16 до 35 років), так і в дітей. Основним джерелом алергенів комарів є їх слина, яка потрапляє в організм людини внаслідок укусів цих комах. Крім того, при укусі комара можливе потрапляння в організм людини й продуктів життєдіяльності комахи, що також може викликати сенсибілізацію організму до цих антигенів. На сьогодні описано 12 поліпептидів з слини комара Aedes aegypti (Mosguitoes) та доведені їх алергенні властивості. В ряді досліджень виявлена перехресна реактивність алергенів комарів з алергенами інших членистоногих, зокрема, особи з гіперчутливістю до отрути ос, бджіл, пилових кліщів, тарганів і креветок можуть бути сприйнятливими до гіперчутливих реакцій внаслідок контакту з Aedes aegypti. В основі патогенезу алергії до комарів, як й інших комах, що не жалять, лежать як IgE-зумовлені реакції негайного типу, так і алергічні реакції за імунокомплексним та сповільненим типами. Саме тому клінічні прояви алергії до комарів можуть бути різними і носити місцевий, системний або переважно вісцеральний (з ураженням окремих органів та тканин) характер. При місцевій алергічній реакції зазвичай розвиваються набряк і гіперемія шкіри в місці укусу, виражений шкірний свербіж. В пізній фазі IgE-зумовленої реакції ці симптоми спостерігаються через 3-12 годин після укусу. Системні алергічні реакції при даному виді алергії тотожні (легкий, середньотяжкий, тяжкий ступінь, анафілактичний шок) тим, що спостерігаються при ужаленні перетинчастокрилими комахами. Доказами наявності алергії до комарів є зв'язок клінічних проявів алергічної реакції з укусом комара, наявність позитивних шкірних тестів (якщо вони доступні) з екстрактами алергенів з слини комара, а також наявність в сироватці крові пацієнтів специфічних IgE-антитіл до алергену комара. Лікування пацієнтів з алергією до комарів складається з надання невідкладної допомоги при системних алергічних реакціях, антигістамінних препаратів другого покоління, місцевих кортикостероїдів, алергенспецифічної імунотерапії. Профілактика укусів комарів, особливо у осіб є ключовою та здійснюється в основному за допомогою фізичних бар’єрів та хімічних репелентів
The true prevalence of allergy to mosquitoes and many other types of insects is unknown, since practical allergology currently lacks a sufficient list of insect allergens for diagnosing this type of allergy. However, it has been established that allergic reactions to the bites of bloodsucking insects occur in 17-20 % of people suffering from atopic diseases. The occurrence of such an allergic reaction can be observed both in adults (most often between the ages of 16 and 35) and in children. The main source of mosquito allergens is their saliva, which enters the human body as a result of the bites of these insects. In addition, during a mosquito bite, it is possible to enter the human body and the products of the insect’s vital activity, which can also cause sensitization of the body to these antigens. To date, 12 polypeptides from the saliva of the mosquito Aedes aegypti (Mosguitoes) have been described and their allergenic properties have been proven. A number of studies have revealed crossreactivity of mosquito allergens with allergens of other arthropods, in particular, individuals with hypersensitivity to the venom of wasps, bees, dust mites, cockroaches and shrimp may be susceptible to hypersensitivity reactions due to contact with Aedes aegypti. At the basis of the pathogenesis of allergy to mosquitoes, as well as to other non-stinging insects, are both IgE-induced reactions of the immediate type, and allergic reactions of the immunocomplex and delayed types. That is why the clinical manifestations of allergy to mosquitoes can be different and have a local, systemic or mainly visceral (with damage to certain organs and tissues) character. With a local allergic reaction, swelling and hyperemia of the skin at the site of the bite, pronounced skin itching, usually develop. In the late phase of the IgE-induced reaction, these symptoms are observed 3-12 hours after the bite. Sy stemic allergic reactions in this type of allergy are identical (mild, moderate, severe, anaphylactic shock) to those observed in hymenoptera insect stings. Evidence of the presence of allergy to mosquitoes is the connection of clinical manifestations of an allergic reaction with a mosquito bite, the presence of positive skin tests (if they are available) with extracts of allergens from mosquito saliva, as well as the presence of specific IgE-antibodies to the mosquito allergen in the blood serum of patients. Tr eatment of patients with mosquito allergy consists of providing emergency care for systemic allergic reactions, usage of second-generation antihistamines, local corticosteroids and allergen-specific immunotherapy. Prevention of mosquito bites, especially in humans with allergy to mosquito, is key and is accomplished primarily through physical barriers and chemical repellents.
Дод.точки доступу:
Зайков, С. В.
Уманець, Т. Р.
Богомолов, А. Є.
Дмитрієва, Е. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Курченко, А. І.
Харчова алергія. Сучасний погляд на діагностику та лікування [Текст] = Food Allergy. Modern View of Diagnosis and Treatment / А. І. Курченко, Л. І. Романюк, А. Р. Левченко // Астма та алергія. - 2023. - № 4. - С. 65-73. - Бібліогр.: в кінці ст.

Рубрики: Омализумаб (Ксолар)--тер прим

MeSH-головна:
ОБЗОР -- REVIEW
ПИЩЕВАЯ ГИПЕРСЕНСИБИЛИЗАЦИЯ -- FOOD HYPERSENSITIVITY (диагностика, патофизиология, профилактика и контроль, терапия, эпидемиология, этиология)
КИШЕЧНИК -- INTESTINES (микробиология)
ГИСТАМИНА H2 АНТАГОНИСТЫ -- HISTAMINE H2 ANTAGONISTS (анализ, терапевтическое применение, фармакология)
ПРОБИОТИКИ -- PROBIOTICS (анализ, терапевтическое применение, фармакология)
АНТИТЕЛА МОНОКЛОНАЛЬНЫЕ -- ANTIBODIES, MONOCLONAL (анализ, терапевтическое применение, фармакология)
Анотація: Харчова алергія є актуальною проблемою охорони здоров’я. З 1990-х років захворюваність на харчову алергію зростає. В статті надані основні фактори, що сприяють виникненню харчової алергії: гігієнічна гіпотеза; ефект сиблінгів; теорія подвійного впливу алергену та ін. Мікробіом кишечника відіграє певну роль у патогенезі та перебігу харчової алергії. Пацієнти з харчовою алергією мають відмінні кишкові мікробіоми порівняно зі здоровими людьми з контролю. Розвитку харчової алергії передує дисбаланс мікробної екосистеми кишечника. Дієта, пробіотики, пребіотики, симбіотики та перенесення фекальної мікробіоти є потенційними мікробними терапевтичними засобами для профілактики та лікування харчової алергії. Розглядаються захворювання та синдроми, асоційовані з харчовою алергією. Надаються основні методи діагностики харчової алергії: шкірні прик-тести, лабораторні сироваткові тести, оральний провокаційний тест. Обговорюється зміна уявлень щодо лікування харчової алергії: лікування харчової алергії різними методами специфічної імунотерапії замість уникання алергенних продуктів. FDA вже затвердила використання оральної імунотерапії алергії на арахіс за допомогою алергену AR101 Ііалфорзія. В статті також наводяться можливості застосування основних фармаконрснаратів для медикаментозного лікування харчової алергії, зокрема омалізумабу. Пацієнти з харчовою алергією повинні завжди мати при собі ін’єкційний пристрій з епінефрином, що є основою фармакотерапії при анафілаксії
Food allergy is an urgent health care problem. The incidence of food allergies has been increasing since the 1990s. The main factors contributing to the emergence of food allergies are presented: the hygienic hypothesis; sibling effect; the theory of double allergen exposure, etc. The gut microbiome plays a role in the pathogenesis and the course of food allergy. Patients with food allergy have distinct gut microbiomes compared to healthy controls. The development of food allergy is preceded by an imbalance of the intestinal microbial ecosystem. Diet, probiotics, prebiotics, symbiotics, and faecal microbiota transfer are potential microbial therapeutics for the prevention and treatment of food allergy. Diseases and syndromes associated with food allergy are considered. Diseases and syndromes associated with food allergy are considered. The main methods of food allergy diagnosis are provided: skin prick tests, laboratory serum tests, oral provocation test. Changing perceptions about the treatment of food allergies: treating food allergies with different methods of specific immunotherapy instead of avoiding allergenic foods. The FDA has already approved the oral immunotherapy treatment of peanut allergy with Palforzia AR101 allergen. The article lists the main drugs for medical treatment of food allergies, in particular omalizum- ab. Patients with food allergies should always carry an epinephrine injection device, which is the mainstay of pharmacotherapy for anaphylaxis
Дод.точки доступу:
Романюк, Л. І.
Левченко, А. Р.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Авраменко, Я. М.
Сучасні погляди на роль прозапального цитокіну IL-26 в розвитку та клінічному перебігу бронхіальної астми в поєднанні з ожирінням і стратегія лікування [Текст] = Current Views on the Role of the Pro-Inflammatory Cytokine IL-26 in the Development and Clinical Course of Bronchial Asthma Associated with Obesity and Treatment Strategy / Я. М. Авраменко, І. П. Кайдашев // Астма та алергія. - 2023. - № 4. - С. 74-82. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ОБЗОР -- REVIEW
АСТМА БРОНХИАЛЬНАЯ -- ASTHMA (диагностика, метаболизм, патофизиология, терапия, этиология)
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (метаболизм, профилактика и контроль, терапия, этиология)
ИНТЕРЛЕЙКИН-10 -- INTERLEUKIN-10 (анализ, диагностическое применение)
ГЕНЕТИЧЕСКИЕ МАРКЕРЫ -- GENETIC MARKERS
ФЕНОТИП -- PHENOTYPE
Анотація: В Україні та світі одночасно зростає захворюваність на бронхіальну астму (БА) та ожиріння серед дитячого і дорослого населення, що є серйозною проблемою громадського здоров’я та менеджменту охорони здоров’я. Сучасні дослідження пов’язують патогенетично обидва захворювання. Мета роботи: проаналізувати патогенетичний взаємозв’язок між БА та ожирінням, сформулювати клінічне розуміння, патофізіологію фенотипів астми та ожиріння, вплив та ефективність стратегій лікування ожиріння та його поєднання з БА. Матеріали та методи. Аналітичний огляд наукових публікацій за темою виконаний з використанням баз наукових бібліотек, пошукових систем Google Scholar, Pub Med, Science Direct, та ін. Результати. На сьогодні запропоновані різні гіпотези для пояснення зв’язку між ожирінням і астмою, такі як загальна генетична схильність, порушення розвитку організму, змінена механіка дихання, наявність системного запального процесу та підвищена поширеність супутніх захворювань у цієї когорти пацієнтів. Пацієнти з ожирінням і БА мають більше симптомів, тяжчий перебіг БА, недостатню ефективність стандартного лікування, прогресивне погіршення якості життя. Незважаючи на більш ніж десятиріччя досліджень зв’язку цих захворювань, точні механізми, які лежать в основі взаємодії ожиріння з астмою, залишаються до кінця нез’ясованими та потребують подальшого вивчення. Розуміння механізму зв’язку між ожирінням і астмою може призвести до розробки нових ефективних терапевтичних стратегій для лікування цієї чутливої групи населення. Висновки. Поширеність захворювання, економічні витрати на лікування та його малоєфективність потребують подальших наукових досліджень в даному напрямку. Необхідно визначити роль нових біомаркерів, в тому числі IL-26, в розвитку та клінічному перебігу БА в поєднанні з ожирінням й підвищити ефективність лікування таких хворих
In Ukraine and the world, the incidence of bronchial asthma (BA) and obesity among children and adults is simultaneously increasing, which is a serious problem of public health and health care management. Modern research links both diseases. The aim: To analyze the pathogenetic relationship between BA and obesity, to formulate a clinical understanding, the pathophysiology of asthma and obesity phenotypes, the impact and effectiveness of strategies for the treatment of obesity and obesity in combination with BA Materials and methods. Analytical review of scientific publications by topic was performed using the databases of scientific libraries, search engines Google Scholar, Pub Med, Science Direct, etc. Results. To date, various hypotheses have been proposed to explain the association between obesity and asthma, such as a general genetic predisposition, impaired body development, altered respiratory mechanics, the presence of a systemic inflammatory process, and an increased prevalence of comorbidities in this cohort of patients. Patients with obesity and BA have more symptoms, a more severe course of BA, insufficient effectiveness of standard treatment, progressive deterioration of the quality of life. Despite more than a decade of research into the association between these diseases, the exact mechanisms underlying the interaction between obesity and asthma remain largely unclear and require further study. Understanding the mechanism of the association between obesity and asthma may lead to the development of new effective therapeutic strategies for the treatment of this sensitive population. Conclusions. The prevalence of the disease, the economic costs of treatment and its ineffectiveness require further scientific research in this direction. It is necessary to determine the role of new biomarkers, including IL-26, in the development and clinical course of BA in combination with obesity and to improve the effectiveness of treatment of such patients
Дод.точки доступу:
Кайдашев, І. П.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)