Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=АУ44/2021/9/2<.>

Загальна кількість знайдених документів : 12
Показані документи з 1 по 12

Імунологічні аспекти бактеріальних кератитів у хворих на цукровий діабет [Текст] = Immunological aspects of bacterial keratites in patients with diabetes mellitus / О. В. Заволока [та ін.] // Архів офтальмології України. - 2021. - Т. 9, № 2. - С. 11-14. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS (иммунология, кровь, метаболизм, патофизиология)
ИММУННОЙ СИСТЕМЫ ПРОЦЕССЫ -- IMMUNE SYSTEM PROCESSES (действие лекарственных препаратов, иммунология)
КЕРАТИТ -- KERATITIS (диагностика, иммунология, метаболизм, микробиология, этиология)
ИНФЕКЦИЯ -- INFECTION (диагностика, иммунология, метаболизм, этиология)
ЦИТОКИНЫ -- CYTOKINES (диагностическое применение, иммунология, метаболизм)
ИНТЕРЛЕЙКИНЫ -- INTERLEUKINS (диагностическое применение, иммунология, метаболизм)
Анотація: Мета роботи: провести аналіз цитокінового балансу слізної рідини у хворих на бактеріальний кератит і цукровий діабет (ЦД) при першому зверненні до лікаря та виявити імунологічні аспекти захворювання. Матеріали та методи. Був проведений аналіз концентрації про- та протизапальних цитокінів у слізній рідині 17 хворих на ЦД 1-го типу й бактеріальні кератити та 15 хворих на бактеріальні кератити без ЦД при першому зверненні до офтальмолога. Для порівняння використовували дані 14 здорових осіб. Крім стандартних, методи офтальмологічного дослідження включали бактеріологічне дослідження, флюоресцеїновий тест, оптичну когерентну томографію переднього відрізка ока, безконтактне дослідження чутливості рогівки. Рівень IЛ-1β, ІЛ-6 та ІЛ-10 у слізній рідині хворого та контрлатерального ока визначали за допомогою кількісного колориметричного імуноферментного аналізу з використанням наборів ІФА. Результати. У хворих на ЦД і бактеріальний кератит концентрація IЛ-1β й ІЛ-6 у слізній рідині хворого ока перевищувала таку у здорових осіб (р 0,05) та вірогідно не відрізнялась від показників хворих на бактеріальний кератит без ЦД (р 0,05). У слізній рідині контрлатерального ока хворих на ЦД та бактеріальний кератит рівень IЛ-1β й ІЛ-6 перевищував відповідні показники хворих на бактеріальний кератит без ЦД та здорових осіб (р 0,05). Концентрація IЛ-10 у слізній рідині контрлатерального ока у хворих на ЦД і бактеріальний кератит перевищувала таку у здорових осіб (р 0,05) та вірогідно не відрізнялась від показників хворих на бактеріальний кератит без ЦД (р 0,05). Висновки. У хворих на ЦД і бактеріальний кератит відзначаються імунологічні особливості захворювання
The purpose was to analyze the cytokine balance of lacrimal fluid in patients with bacterial keratitis and diabetes mellitus (DM) at the first visit and to identify the immunological aspects of the disease. Materials and methods. The analysis of pro- and anti-inflammatory cytokine concentration in the lacrimal fluid was performed in 17 patients with type 1 DM and bacterial keratitis and 15 nondiabetic patients with bacterial keratitis at the first visit. Data from 14 healthy individuals were used for comparison. In addition to standard ones, ophthalmic examination methods included bacteriological examination, fluorescein test, anterior segment optical coherence tomography, non-contact corneal aesthesiometry. The levels of interleukin (IL) 1β, IL-6 and IL-10 in the lacrimal fluid of the sick and the contralateral eye were determined by a quantitative colorimetric enzyme-linked immunosorbent assay using ELISA kits. Results. In DM patients with bacterial keratitis, the concentration of IL-1β and IL-6 in the lacrimal fluid of the sick eye exceeded that in healthy individuals (p 0.05) and did not differ significantly from nondiabetic patients with bacterial keratitis (p 0.05). In the lacrimal fluid of the contralateral eye of DM patients with bacterial keratitis, the level of IL-1β and IL-6 exceeded the corresponding indicators of nondiabetic patients with bacterial keratitis and healthy individuals (p 0.05). The concentration of IL-10 in the lacrimal fluid of the contralateral eye in DM patients with bacterial keratitis exceeded that in healthy individuals (p 0.05) and did not significantly differ from those in nondiabetic patients with bacterial keratitis (p 0.05). Conclusions. DM patients with bacterial keratitis have immunological features of the disease
Дод.точки доступу:
Заволока, О. В.
Бездітко, П. А.
Абрамова, Л. П.
Векшин, В. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Фролова, Т. В.
Оцінка церебрального кровотоку в дітей із міопією в поєднанні з недиференційованою дисплазією сполучної тканини [Текст] = Assessment of cerebral blood flow in children with myopia in combination with undifferentiated connective tissue dysplasia / Т. В. Фролова // Архів офтальмології України. - 2021. - Т. 9, № 2. - С. 17-20. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
МИОПИЯ -- MYOPIA (иммунология, кровь, метаболизм, патофизиология)
ДЕТИ -- CHILD
СОЕДИНИТЕЛЬНОЙ ТКАНИ БОЛЕЗНИ -- CONNECTIVE TISSUE DISEASES (метаболизм, патофизиология)
ГЕМОДИНАМИКА -- HEMODYNAMICS (действие лекарственных препаратов, иммунология)
ФЕНОТИП -- PHENOTYPE
СУСТАВЫ -- JOINTS (иммунология, кровоснабжение, метаболизм, повреждения)
Анотація: У практичній роботі частіше зустрічаються пацієнти з численними недиференційованими формами дисплазії сполучної тканини. Що стосується поєднання міопії та синдрому недиференційованої дисплазії сполучної тканини (СНДСТ), то однією з ланок у механізмі походження цієї аномалії рефракції є зменшення товщини склери і зміна її пружно-еластичних параметрів. Короткозорість у дітей частіше виникає на тлі порушення кровопостачання зорового аналізатора, пов’язаного з патологією кровообігу в хребетних судинах. Мета: оцінити церебральний кровотік у дітей із міопією в поєднанні з недиференційованою дисплазією сполучної тканини. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 86 (170 очей) дітей із діагнозом прогресуючої міопії. Усім дітям призначались консультації суміжних спеціалістів із метою виявлення СНДСТ та повне офтальмологічне дослідження. Діагностичний коефіцієнт вираженості фенотипових і клінічних ознак СНДСТ також визначався шляхом використання експертної таблиці Т. Кадуріної. Результати. Фенотипові й клінічні ознаки НДСТ серед обстеженого контингенту дітей мали місце в 100,0 % (41) випадків при оцінці за критеріями Т. Мілковської-Димитрової й Т. Кадуріної і у 83,0 % (34) дітей — при проведенні скринінгу на гіпермобільність суглобів за Бейтоном. Що стосується зростання аксіальної довжини ока в досліджуваних дітей із міопією при НДСТ, відмічено, що збільшення мало прямий кореляційний зв’язок зі ступенем вираженості НДСТ, при цьому найбільша кореляція була в дітей із вираженими фенотиповими проявами в кістково-м’язовій системі з коефіцієнтом кореляції 0,83. Хімічна регуляція тонусу артерій каротидного басейну (проба із затримкою дихання) змінена в переважної більшості пацієнтів із міопією. Висновки. Усім дітям із прогресуючою міопією рекомендоване обстеження в суміжних спеціалістів із метою виявлення СНДСТ та порушень гемодинаміки. Тільки комплексний підхід до цієї аномалії рефракції може бути ефективним у боротьбі з її прогресуванням.
In practice, patients with numerous undifferentiated forms of connective tissue dysplasia are more common. With regard to the combination of myopia and undifferentiated connective tissue dysplasia, one of the links in the mechanism of origin of this refractive anomaly is decreased thickness of the sclera and a change in its elastic parameters. Myopia in children often occurs against the background of impaired blood supply to the visual analyzer associated with circulatory pathology in the vertebral vessels. The purpose was to evaluate cerebral blood flow in patients with myopia in combination with undifferentiated connective tissue dysplasia. Materials and methods. The study involved 86 children (170 eyes) diagnosed with progressive myopia. All patients were consulted by related specialists to detect undifferentiated connective tissue dysplasia and underwent a complete ophthalmological examination. The diagnostic coefficient of expression of phenotypic and clinical signs of undifferentiated connective tissue dysplasia was also determined using the expert table of T. Kadurina. Results. Phenotypic and clinical signs of undifferentiated connective tissue dysplasia were noted in 41 (100 %) cases when evaluating according to the criteria of T. Milkovskaya-Dimitrova and T. Kadurina, and in 34 (83.0 %) children during screening for joint hypermobility on Beighton score. As for increased axial length of the eye in the examined patients with myopia and undifferentiated connective tissue dysplasia, it was noted that an increase had a direct correlation with the severity of undifferentiated connective tissue dysplasia, with the greatest correlation obtained in children with pronounced phenotypic manifestations in the musculoskeletal system (correlation coefficient was 0.83). Chemical regulation of carotid artery tone (respiratory failure test) is altered in the vast majority of patients with myopia. Conclusions. All children with progressive myopia are recommended to be examined by related specialists to identify undifferentiated connective tissue dysplasia and hemodynamic disorders. Only a comprehensive approach to this refractive anomaly can be effective in combating its progression
Вільних прим. немає

Знайти схожі

    Досвід використання препаратів Брироза та Розаком при вторинній глаукомі [Текст] = Experience in the use of Brirosa and Rozacom in secondary glaucoma / Н. В. Коновалова [та ін.] // Архів офтальмології України. - 2021. - Т. 9, № 2. - С. 23-29. - Бібліогр.: в кінці ст.

Рубрики: Брироза--тер прим

   Розаком--тер прим

MeSH-головна:
ГЛАУКОМА НЕОСОСУДИСТАЯ -- GLAUCOMA, NEOVASCULAR (лекарственная терапия)
ЛЕКАРСТВЕННАЯ ТЕРАПИЯ -- DRUG THERAPY (использование, методы)
Анотація: Глаукома являє собою одну з найгостріших медико-соціальних проблем, які завдають величезних економічних збитків суспільству. Вторинна глаукома — результат ускладнень таких захворювань ока, як запалення судинної оболонки ока, тромбоз судин сітківки. Мета: визначити вплив використання препаратів Брироза та Розаком на стан зорового аналізатора у пацієнтів із вторинною глаукомою. Матеріали та методи. У дослідженні брали участь 58 хворих (58 очей) з монолатеральним процесом. Усіх пацієнтів було розділено на 3 групи: 1-ша і 2-га групи — пацієнти з вторинною глаукомою внаслідок переднього рецидивуючого іридоцикліту, 32 хворі (32 ока) у період ремісії та рецидиву відповідно; 3-тя група — пацієнти з вторинною (неоваскулярною) глаукомою, що виникла внаслідок тромбозу центральної вени сітківки та її гілок, 26 хворих (26 очей). Усім пацієнтам було проведено комплексне офтальмологічне обстеження, а саме візометрія, тонометрія (внутрішньоочний тиск, ВОТ), реоофтальмографія, проведено обстеження за фосфеном (поріг електричної чутливості за фосфеном, ПЕЧФ). Хворі 1-ї та 2-ї групи отримували Брирозу 2 рази на добу протягом 2 місяців. Пацієнти 3-ї групи отримували Брирозу і Розаком 2 рази на добу протягом 2 місяців. Результати. У 1-й і 2-й групі під впливом препарату Брироза ВОТ знизився на 21,6 % (р = 0,001) та досягнув значення 21,0 ± 3,5 мм рт.ст. Після курсу лікування в 1-й і 2-й групах хворих ПЕЧФ значимо зменшився на 22,4 % (р 0,05). Критична частота мерехтінь за фосфеном у режимі 3 і 1,5 підвищилася на 20,6 % (р 0,05) і 47 % (р 0,05), що свідчить про підвищення функціональної активності зорового аналізатора. Курс лікування з включенням препаратів Брироза та Розаком у пацієнтів з неоваскулярною глаукомою після тромбозу судин сітківки справляє гіпотензивний ефект (на 30 %), призводить до поліпшення гемодинаміки ока (на 17 %), що дозволяє підвищити зорові функції (на 11 %). Висновки. Включення в лікування хворих на вторинну глаукому препаратів Брироза і Розаком 2 рази на добу протягом 2 місяців є ефективним завдяки підвищенню функціональної активності зорового аналізатора і нормалізації ВОТ
Glaucoma is one of the most acute medical and social problems that cause enormous economic damage to society. Secondary glaucoma is the result of complications of such eye diseases as inflammation of the choroid of the eye, retinal vascular thrombosis. The purpose was to determine the effect of Briroza and Rozacom on the condition of the visual analyzer in patients with secondary glaucoma. Material and methods. The study involved 58 patients (58 eyes) with a unilateral process. All patients were divided into three groups. Groups 1 and 2 consisted of the patients with secondary glaucoma after anterior recurrent iridocyclitis — 32 patients (32 eyes) in remission and relapse, respectively. Group 3 included patients with secondary (neovascular) glaucoma, which resulted from the central vein stenosis (CVS) and its branches — 26 patients (26 eyes). Results. In the first and second groups, Briroza administration resulted in the intraocular pressure decrease by 21.6 % (p = 0.001) — 21.0 ± 3.5 mm Hg. After a course of treatment in groups 1 and 2, electrical phosphene excitation decreased significantly by 22.4 % (p 0.05). The critical frequency of flicker-induced phosphene in the mode 3 and 1.5 increased by 20.6 % (p 0.05) and 47 % (p 0.05), which indicates an increase in the functional activity of visual analyzer. Conclusions. The inclusion of the drugs Briroza and Rozacom twice a day for 2 months in the treatment of patients with secondary glaucoma is effective due to the increased functional activity of the visual analyzer and normalization of intraocular pressure in patients with secondary glaucoma
Дод.точки доступу:
Коновалова, Н. В.
Храменко, Н. І.
Гузун, О. В.
Ковтун, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Васильєва, Л. С.
Використання 0,4% гіалуронату натрію в комплексному лікуванні пацієнтів дитячого віку із синдромом сухого ока на фоні алергічних захворювань органа зору [Текст] = Usage of 0.4% sodium hyaluronate in complex treatment of pediatric patients with dry eye syndrome against the background of allergic diseases of the organ of vision / Л. С. Васильєва, О. В. Нестеренко, К. А. Рилькова // Архів офтальмології України. - 2021. - Т. 9, № 2. - С. 30-33. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ГЛАЗА СУХОГО СИНДРОМЫ -- DRY EYE SYNDROMES (лекарственная терапия)
ДЕТИ -- CHILD
КОНЪЮНКТИВИТ АЛЛЕРГИЧЕСКИЙ -- CONJUNCTIVITIS, ALLERGIC (иммунология, лекарственная терапия, патофизиология)
ГИАЛЕКТИНЫ -- HYALECTINS (иммунология, прием и дозировка, терапевтическое применение)
Анотація: Останніми роками виросла поширеність алергічних захворювань переднього відділу ока. Часто вони супроводжуються розвитком синдрому сухого ока, що може обтяжувати їх перебіг. Тому важливо комплексно підходити до їх діагностики та лікування. Мета: дослідження ефективності використання 0,4% гіалуронату натрію (Гілайс) у дітей із синдромом сухого ока на фоні алергічних захворювань кон’юнктиви. Матеріали та методи. У дослідженні брали участь 42 пацієнти (84 ока) віком від 3 до 18 років, яких обстежували й лікували на базі КНП «Обласна офтальмологічна лікарня» Миколаївської обласної ради. Лікування пацієнтів проводили з використанням місцевих блокаторів Н1-гістамінових рецепторів 2 рази на день упродовж 14 днів, за показаннями — топічними глюкокортикоїдами за схемою упродовж 12 днів. У першій групі (21 хворий/42 ока) до основного лікування були додані препарати, які містили 0,2% гіалуронат натрію, що використовували місцево 4 рази на добу протягом 14 днів. У другій групі (21 хворий/42 ока) до схеми лікування доданий препарат 0,4% гіалуронату натрію (Гілайс) місцево 2 рази на добу. Блокатори Н1-гістамінових рецепторів системно не використовували. Перед початком терапії та через 2 тижні після неї проводилася оцінка таких показників: зміни переднього відділу ока за допомогою біомікроскопії, визначення часу розриву слізної плівки, проба Ширмера 1, модифікований опитувальник. Висновки. Використання препаратів гіалуронату натрію в комплексній терапії синдрому сухого ока при алергічних захворюваннях ока є достатньо ефективним. Використання 0,4% гіалуронату натрію виявилося більш ефективним порівняно з групою контролю. Доцільним є застосування опитувальника для комунікації з дитиною, проте необхідне доопрацювання форми запитань для максимального виключення суб’єктивізму отриманих даних
In recent years, the prevalence of allergic diseases of the anterior chamber of the eye has increased. They are often accompanied by the development of dry eye syndrome, which can complicate their course. Therefore, it is important to take a comprehensive approach to their diagnosis and treatment. The purpose was to study the effectiveness of 0.4% sodium hyaluronate (Gilays) in children with dry eye syndrome on the background of allergic diseases of the conjunctiva. Materials and methods. The study involved 42 patients (84 eyes) aged 3 to 18 years, who were examined and treated on the basis of Regional Eye Clinic. Patients were treated with local H-1 histamine blockers twice a day for 14 days, f necessary — with topical glucocorticoids by the scheme for 12 days. In the first group (21 patients, 42 eyes), the main treatment was added with the drugs containing 0.2% sodium hyaluronate, used topically 4 times a day for 14 days. In the second group (21 patients/42 eyes), 0.4% sodium hyaluronate (Gilays) was added to the treatment regimen. H-1 histamine blockers were not used systemically. Before starting therapy and 2 weeks later, the following values were evaluated: the changes in the anterior chamber of the eye using biomicroscopy, determination of lacrimal film rupture time, Schirmer 1 test, questionnaire. Conclusions. The use of sodium hyaluronate in the complex therapy of dry eye syndrome in allergic eye diseases is quite effective. The use of 0.4% sodium hyaluronate was more effective compared to the control group. It is advisable to use a questionnaire to communicate with the child, but it is necessary to refine the form of questions to eliminate as much as possible the subjectivity of the data.
Дод.точки доступу:
Нестеренко, О. В.
Рилькова, К. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Профілактика порушень акомодації і міопії у дітей [Текст] = Prevention of accommodation disorders and myopia in children / Н. М. Бушуєва [та ін.] // Архів офтальмології України. - 2021. - Т. 9, № 2. - С. 34-37. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
АККОМОДАЦИЯ ГЛАЗА -- ACCOMMODATION, OCULAR (действие лекарственных препаратов, иммунология)
МИОПИЯ -- MYOPIA (иммунология, лекарственная терапия, патофизиология)
ДЕТИ -- CHILD
ЛЮТЕИН -- LUTEIN (дефицит, терапевтическое применение)
ВИТАМИНЫ -- VITAMINS (прием и дозировка, терапевтическое применение)
АНТИОКСИДАНТЫ -- ANTIOXIDANTS (прием и дозировка, терапевтическое применение)
Анотація: Велику роль у структурі офтальмопатології відіграють короткозорість, особливо швидко прогресуюча в підлітковому віці, і порушення акомодації, що є, по суті, попередниками й супутниками міопії. Мета: профілактика порушень акомодації і короткозорості слабкого ступеня в дітей у різних вікових групах за допомогою дієтичної добавки Доппельгерц® Kinder Вітаміни для очей з лютеїном і Доппельгерц® Kinder Гліцин. Матеріали та методи. Функціональне обстеження на тлі лікування пройшли 103 дитини різних вікових груп: І група — молодший шкільний вік, препубертатний період (6–11 років) — 24 дитини, ІІ група — середній шкільний вік, пубертатний період (12–18 років) — 79 дітей, з яких у 24 були проблеми шийно-комірцевої зони, пов’язані з комп’ютерним навантаженням. Застосовувалися стандартні методи обстеження. Результати. Після курсу запропонованої терапії поріг виникнення феномену Гайдінгера зменшився до 5,70 ± 0,01 ум.од. (р 0,05) у першій групі; до 4,60 ± 0,03 ум.од. — у 55 дітей другої групи без проблем із шийно-комірцевою зоною і до 5,40 ± 0,02 ум.од. — у 24 дітей, які мали такі проблеми (р 0,02). Висновки. Використання Доппельгерц® Kinder Вітаміни для очей з лютеїном і Доппельгерц® Kinder Гліцин покращує роботу циліарного м’яза. Під впливом лікування гострота зору й резерви акомодації підвищилися, а сила оптичної корекції зменшилася. Доведено позитивний вплив Доппельгерц® Kinder Вітаміни для очей з лютеїном і Доппельгерц® Kinder Гліцин на підвищення функціональної активності фовеа-аферентної системи і акомодації функції зорового аналізатора при спазмі акомодації і короткозорості слабкого ступеня
An important role in the structure of ophthalmic pathology is played by myopia, especially rapidly progressing in adolescence, and accommodation disorders, which are, in fact, the precursors and companions of myopia. The purpose was to prevent accommodation disorders and mild myopia in children of different age groups by using dietary supplements Doppelherz® Kinder Eye vitamins with lutein and Doppelherz® Kinder Glycine. Materials and methods. One hundred and three children of different age groups underwent functional examination against the background of treatment: group I — primary school age, prepubertal period (6–11 years) — 24 children, group II — middle school age, pubertal period (12–18 years) — 79 children, 24 of them had problems of the neck and collar zone associated with computer load. Standard examination methods were used. Results. After the course of the proposed therapy, the Haidinger’s phenomenon decreased to 5.70 ± 0.01 conventional units (p 0.05) in the first group; up to 4.60 ± 0.03 conventional units in 55 children of the second group without problems in the neck and collar zone and up to 5.40 ± 0.02 conventional units in 24 children who had such problems (p 0.02). Conclusions. Using Doppelherz® Kinder Eye vitamins with lutein and Doppelherz® Kinder Glycine improves the functioning of the ciliary muscle. Under the influence of treatment, visual acuity and accommodation reserves increased, and the power of optical correction decreased. The positive influence of Doppelherz® Kinder Eye vitamins with lutein and Doppelherz® Kinder Glycine on the increase in the functional activity of the fovea-afferent system and the accommodative function of the visual analyzer in spasm of accommodation and mild myopia has been proven
Дод.точки доступу:
Бушуєва, Н. М.
Коновалова, Н. В.
Храменко, Н. І.
Шакір
Ковтун, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

    Чистик, Т.
    Латанопростен бунод 0,024% краплі очні (Візулта™) — нові можливості в лікуванні первинної відкритокутової глаукоми [Текст] = Латанопростен бунод 0,024% краплі очні (Візулта™) — нові можливості в лікуванні первинної відкритокутової глаукоми / Т. Чистик // Архів офтальмології України. - 2021. - Т. 9, № 2. - С. 38-43. - Бібліогр.: в кінці ст.

Рубрики: Визулта--тер прим--прием

   Латанопростен бунод--фарм

MeSH-головна:
ГЛАУКОМА ОТКРЫТОУГОЛЬНАЯ -- GLAUCOMA, OPEN-ANGLE (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология, этиология)
ГЛАЗНЫЕ КАПЛИ -- OPHTHALMIC SOLUTIONS (прием и дозировка, терапевтическое применение, фармакология)
ВНУТРИГЛАЗНОЕ ДАВЛЕНИЕ -- INTRAOCULAR PRESSURE (действие лекарственных препаратов)
РЕЦЕПТОРЫ ПРОСТАГЛАНДИНА -- RECEPTORS, PROSTAGLANDIN (действие лекарственных препаратов)
Анотація: Поширеною формою глаукоми є первинна відкритокутова глаукома, що трапляється в 72–80 % випадків. У її виникненні й прогресуванні основна роль відводиться підвищенню внутрішньоочного тиску (ВОТ), що пов’язано з порушенням відтоку внутрішньоочної рідини (ВОР), що на 80 % здійснюється через трабекулярну мережу і на 20 % — через увеосклеральний шлях. Новим лікарським засобом для зниження ВОТ є Візулта™ (латанопростен бунод 0,024% краплі очні). Завдяки унікальному складу препарат ефективніше знижує ВОТ, що забезпечується впливом на два шляхи відтоку ВОР. Латанопрост покращує відтік ВОР увеосклеральним шляхом унаслідок впливу на простагландинові рецептори, розташовані в циліарному м’язі. Бутандіолу мононітрат (за рахунок вивільнення оксиду азоту) — через трабекулярну мережу й шлеммів канал. Також розглянуті результати клінічних досліджень, що підтверджують високу ефективність і безпеку латанопростену буноду 0,024%. З 2017 року він схвалений Управлінням із санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів США (FDA)
A common form of glaucoma is primary open-angle glaucoma, which occurs in 72–80 % of cases. In its occurrence and progression, the main role is assigned to an increase in intraocular pressure (IOP), which is associated with a violation of the outflow of intraocular fluid (IOF), which is 80 % carried out through the trabecular reticulum and 20 % through the uveoscleral outflow. A new drug for reducing IOP is Visulta™ (latanoprosten bunod 0.024% eye drops). Due to its unique composition, the drug effectively reduces IOP, which is provided by the effect on two ways of outflow of IOF. Latanoprost improves the outflow of IOF along the uveoscleral pathway due to the effect on prostaglandin receptors located in the ciliary muscle. Butanediol mononitrate acts through the release of nitric oxide — through the trabecular reticulum and the canal of Schlemm. The results of clinical studies confirming the high efficacy and safety of latanoprosten bunoda 0.024% are also considered. Since 2017, it has been approved by the US Food and Drug Administration (FDA)
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Форми удосконалення якості післядипломної освіти інтернів-офтальмологів [Текст] = Forms to improve the quality of postgraduate training of ophthalmologists / С. О. Риков [та ін.] // Архів офтальмології України. - 2021. - Т. 9, № 2. - С. 45-47. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ОБРАЗОВАНИЕ МЕДИЦИНСКОЕ, ПОВЫШЕНИЕ КВАЛИФИКАЦИИ -- EDUCATION, MEDICAL, CONTINUING (кадры, организация и управление, тенденции)
ИНТЕРНАТУРА И РЕЗИДЕНТУРА -- INTERNSHIP AND RESIDENCY (кадры, организация и управление, тенденции)
ОФТАЛЬМОЛОГИЯ -- OPHTHALMOLOGY (кадры, методы, организация и управление, тенденции)
ОБРАЗОВАНИЕ ДИСТАНЦИОННОЕ -- EDUCATION, DISTANCE (кадры, методы, организация и управление, тенденции)
Анотація: Основним напрямком вдосконалення процесу підвищення кваліфікації лікарів на етапі післядипломної освіти є поступове впровадження сучасних форм навчання. Інтернатура — перший крок до самостійної роботи лікаря, тому важливо саме з цього етапу направляти зусилля молодого фахівця до самовдосконалення. Традиційні методи навчання лікарів-інтернів у першу чергу спрямовані на отримання і поглиблення знань шляхом передачі інформації з подальшим втіленням у конкретних професійних діях з визнаними алгоритмами. Проте така методика навчання не сприяє розвитку самостійної пізнавальної діяльності молодих колег, хоча саме на цьому постулаті базується концепція дистанційного навчання як нової форми післядипломної освіти. У статті характеризується сучасна система підготовки інтернів-офтальмологів. Обґрунтовується використання в навчальному процесі дистанційної форми навчання, клінічних розборів хворих, етапного тестового контролю, ситуаційних задач. Висловлюється побажання з поліпшення організації проведення інтернатури з офтальмології
The main direction of improving the process of professional development of doctors at the stage of postgraduate training is the gradual introduction of modern forms of education. Internship is the first step to independent work of a doctor, so it is important from this stage to direct the efforts of a young specialist to self-improvement. Traditional methods of training interns are primarily aimed at obtaining and deepening knowledge through the transfer of information with subsequent implementation in specific professional activities with recognized algorithms. However, this method of teaching does not contribute to the development of independent cognitive activity of young colleagues, although it is on this postulate the concept of distance learning is based as a new form of postgraduate education. The article characterizes the modern system of training of interns-ophthalmologists. The use of distance learning, clinical analysis of patients’ data, stage test control, situational tasks in the educational process is substantiated. Wishes are expressed to improve the organization of the internship in ophthalmology
Дод.точки доступу:
Риков, С. О.
Туманова, О. В.
Петренко, О. В.
Косуба, С. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Денисюк, О. Ю.
Факоемульсифікація катаракти і прогресування вікової макулярної дегенерації [Текст] = The relation of phacoemulsification and progression of age-related macular degeneration / О. Ю. Денисюк // Архів офтальмології України. - 2021. - Т. 9, № 2. - С. 48-55. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ФАКОЭМУЛЬСИФИКАЦИЯ -- PHACOEMULSIFICATION (использование, методы)
КАТАРАКТЫ ЭКСТРАКЦИЯ -- CATARACT EXTRACTION (методы)
ЖЕЛТОГО ПЯТНА ДИСТРОФИЯ -- MACULAR DEGENERATION (диагностика, патофизиология, хирургия, этиология)
БОЛЕЗНИ ПРОГРЕССИРОВАНИЕ -- DISEASE PROGRESSION
Анотація: На даний час неможливо зробити остаточних висновків щодо того, чи є факоемульсифікація катаракти (ФЕК) безпечною для людей з віковою макулярною дегенерацією (ВМД). Мета — проаналізувати можливий зв’язок ФЕК із виникненням та прогресуванням ВМД у ранньому та віддаленому післяопераційному періоді. Матеріали та методи. Під спостереженням знаходилися 86 пацієнтів (93 ока), 37 чоловіків і 49 жінок віком від 60 до 82 років, які були прооперовані з приводу ФЕК (імплантація м’якої інтраокулярної лінзи на апараті Infiniti фірми Alcon, США). ВМД оцінювали за класифікацією Американської академії офтальмологів (AREDS, 2001). Пацієнтів обстежували через 1, 3, 6, 12 і 18 місяців після операції. Для статистичної обробки отриманих даних використовували програми Statistica 10 (StatSoft, Inc., США) та MedCalc Statistical Software 18 (MedCalc Software bvba, Бельгія). Результати. У 69,9 % очей із катарактою була наявна ВМД: рання і проміжна стадії (категорія 2 і 3 AREDS) були виявлені у 16,1 % випадків, пізня стадія (категорія 4.1 AREDS) — у 25,8 % і ексудативна форма (категорія 4.2 AREDS) — у 28,0 %. Гострота зору до ФЕК відповідала стадії ВМД — була гіршою при категорії 4 AREDS. Для оцінки прогресування ВМД був розроблений індекс прогресування (ІПВМД), який характеризує середню швидкість змін клінічних проявів ВМД. Установлено, що у 12,9 % пацієнтів після ФЕК вперше встановлений діагноз ВМД; усього розвиток та прогресування ВМД після втручання відмічені у 33,3 % випадків (ІПВМД 0). Пацієнти без прогресування ВМД були на 6 років молодшими за тих, які мали прогресування (р = 0,001). При ІПВМД = 0,100 ум.од. прогресування ВМД відбувалося на ранніх термінах (3 місяці), при ІПВМД = 0,033 ум.од. — на пізніх (12 і 18 місяців). Після операції ФЕК гострота зору вірогідно збільшувалася, що залежало від початкової стадії ВМД (гострота зору була гіршою при пізній стадії та при вологій ВМД — категорія 4 AREDS) та прогресування ВМД (гострота зору була гіршою при ІПВМД 0, а у випадках прогресування — при ІПВМД = 0,033, тобто при пізньому прогресуванні). Висновки. Надана характеристика стадій ВМД та динамика гостроти зору після ФЕК дозволяє припустити наявність позитивного впливу ФЕК на прогресування ВМД
It is currently impossible to draw definitive conclusions whether phacoemulsification (PhE) is safe for people with age-related macular degeneration (ARMD). It is not clear if PhE causes the progression of ARMD and affects visual acuity (VA). The purpose was to analyze the possible association of PhE with ARMD progression in the early and late (up to 18 months after surgery) period. Materials and methods. The study included 86 patients (93 eyes), 37 men and 49 women aged 60 to 82 years, who were operated for PhE (implantation of soft intraocular lens on the camera Infiniti, “Alcon”, USA). ARMD was assessed based on the classification of the American Academy of Ophthalmologists (AREDS, 2001). Patients were examined 1, 3, 6, 12 and 18 months after surgery. For statistical processing of obtained data, Statistica 10 (StatSoft, Inc., USA) and MedCalc Statistical Software 18 (MedCalc Software bvba, Belgium) were used. Results. In 69.9 % of eyes with cataract, ARMD was registered: early and midstage (AREDS 2 and 3) was diagnosed in 16.1 % of cases, late stage (AREDS 4.1) — in 25.8 %, and exudative (AREDS 4.2) — in 28.0 %. VA before surgery was consistent with the stage of ARMD and was worse in AREDS 4. To evaluate the progression of ARMD, the index of progression (IP) was developed characterizing the average rate of ARMD clinical manifestations change. The progression of ARMD within 18 months (IP 0) after the PhE was observed in 33.3 % of cases, including 12.9 % of first determined ARMD. Patients without ARMD progression were 6 years younger than those that had progression (p = 0.001). When IP = 0.100, the disorder progressed at the early stages (3 months); when IP = 0.033, in the later period (12 and 18 months). After surgery, VA was significantly increased, which depended on the initial stage of ARMD (VA was worse at the late stage and in AREDS 4) and ARMD progression (VA was worse when IP 0, and in the cases of progression when IP = 0.033, that is, with the later ARMD progression). Conclusions. The characteristics of the stages of ARMD and VA dynamics after PhE suggest a positive impact of PhE on the ARMDS progression
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Сучасні вітреоретинальні втручання в лікуванні діабетичної макулопатії: делікатність чи максималізм? [Текст] = Modern vitreoretinal interventions in the treatment of diabetic maculopathy: delicacy or maximalism? / Ю. О. Панченко [та ін.] // Архів офтальмології України. - 2021. - Т. 9, № 2. - С. 57-65. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ЖЕЛТОГО ПЯТНА ОТЕК -- MACULAR EDEMA (патофизиология, терапия, хирургия, этиология)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (осложнения, патофизиология)
ВИТРЕОРЕТИНАЛЬНАЯ ХИРУРГИЯ -- VITREORETINAL SURGERY (использование, методы)
РЕЦИДИВ -- RECURRENCE
Анотація: Діабетична ретинопатія (ДР), одне з основних ускладнень цукрового діабету, займає одне з провідних місць серед відомих причин низького зору та сліпоти. Однією з основних причин зниження центрального зору в пацієнтів із діабетичною ретинопатією і цукровим діабетом 2-го типу (ЦД2) є діабетична макулопатія (ДМП). ДМП з можливим розвитком діабетичного макулярного набряку (ДМН) може відзначатися навіть у пацієнтів із початковими змінами на очному дні. Мета: дослідити профіль безпеки й ефективність різних сучасних вітреоретинальних втручань у лікуванні діабетичної макулопатії. Матеріали та методи. Під нашим спостереженням перебувало 313 хворих із ЦД2 (313 очей) з ДМП та початковою (I група; n = 40), помірною або тяжкою непроліферативною діабетичною ретинопатією (НПДР) (II група; n = 92) та проліферативною діабетичною ретинопатією (ПДР) (III група; n = 181). Усім хворим були проведені загальноприйняті офтальмологічні дослідження. 313 пацієнтів (313 очей), яким було проведене хірургічне лікування, становили 4 групи спостереження: 1-ша група — 78 пацієнтів (78 очей), яким виконали трипортову закриту субтотальну вітректомію 25+ (ЗСВ); 2-га група — 85 пацієнтів (85 очей), яким виконано ЗСВ і додатково проведено пілінг внутрішньої пограничної мембрани сітківки (ВПМ); 3-тя група — 81 пацієнт (81 око), яким виконали ЗСВ, пілінг ВПМ та додатково етап панретинальної лазеркоагуляції (ПРЛК); 4-та група — 69 пацієнтів (69 очей), яким виконали ЗСВ, пілінг ВПМ, етап ПРЛК і додатково факоемульсифікацію катаракти. Досліджували характер та частоту операційних і післяопераційних ускладнень та ефективність різних видів вітреоретинальних втручань. Терміни спостереження становили 1, 3, 6 місяців та 1 рік після оперативного лікування. Результати. Ефективність різних видів вітреоретинальних втручань була вивчена через 1, 3 і 6 місяців після оперативного лікування. Встановлено високу ефективність втручання при всіх видах вітректомії. Виконання сучасних вітреоретинальних втручань у лікуванні ДМП і ДМН є ефективним через 1 місяць у 60,7, 82,4, 85,2 та 68,12 %, а через 1 рік — у 76,0, 75,0, 73,1 та 73,5 % відповідно. Частота рецидивів ДМП через 1 рік після вітреоретинальних втручань становила 24,0–27,0 % і не залежала від їх модифікації. Ефективність лікування ДМП залежала від стадії ДР і становила 72,5 % при початковій НПДР, 77,2 % при вираженій і тяжкій НПДР та 66,3 % при ПДР. Рецидиви ДМП були розподілені на три види: ранні перехідні, ранні стійкі та пізні. Найбільш поширеними були ранні стійкі рецидиви, які з урахуванням різних методів лікування становили від 16,1 до 25,6 %. Висновки. Виконання всіх етапів хірургічного втручання повинно бути суворо обґрунтованим. Необхідно завжди враховувати ризики впливу кожного з етапів втручання для отримання оптимальних функціональних результатів, особливо у віддалені терміни спостереження.
Diabetic retinopathy, one of the major complications of diabetes, is one of the leading causes of low vision and blindness. One of the main causes of decreased central vision in patients with diabetic retinopathy and type 2 diabetes mellitus is diabetic maculopathy (DMP). DMP with possible development of diabetic maculopathy edema can be detected even in patients with initial changes in the fundus. The purpose was to investigate the safety profile and effectiveness of various modern vitreoretinal interventions in the treatment of diabetic maculopathy. Materials and methods. We observed 313 patients with type 2 diabetes mellitus (313 eyes) with DMP and initial (group I; n = 40), moderate-to-severe non-proliferative (group II; n = 92) and proliferative diabetic retinopathy (group III; n = 181). All patients underwent conventional ophthalmological examinations. Three hundred and thirteen patients (313 eyes) who underwent surgical treatment were divided into 4 observation groups: group 1 — 78 people (78 eyes) who underwent pars plana vitrectomy 25G (PPV); group 2 — 85 individuals (85 eyes) who underwent PPV and internal limiting membrane (ILM) peeling; group 3 — 81 patients (81 eyes) who underwent PPV, ILM peeling and panretinal photocoagulation (PPC); group 4 — 69 people (69 eyes) who underwent PPV, ILM peeling, PPC and phacoemulsification. The nature and frequency of surgical, postoperative complications and the effectiveness of different vitreoretinal interventions were studied. Terms of observation were 1, 3, 6 months and 1 year after surgery. Results. The effectiveness of different vitreoretinal interventions was studied 1, 3 and 6 months after surgery. High efficiency of intervention for all types of vitrectomy is established. Modern vitreoretinal interventions in the treatment of DMP and diabetic maculopathy edema is effective after 1 month in 60.7, 82.4, 85.2 and 68.12 % of cases, and after one year — in 76.0, 75.0, 73.1 and 73.5 %, respectively. The recurrence rate of DMP one year after vitreoretinal interventions was 24.0–27.0 % and did not depend on their modification. The effectiveness of DMP treatment depended on the stage of diabetic retinopathy and was 72.5 % in the initial non-proliferative diabetic retinopathy, 77.2 % with moderate-to-severe non-proliferative diabetic retinopathy and 66.3 % with proliferative diabetic retinopathy. Recurrences of DMP were divided into three types: early transient, early persistent and late. The most frequent were early persistent relapses, which ranged from 16.1 to 25.6 % taking into account different methods of treatment. Conclusions. All stages of surgery must be strictly justified. The risks of each stage of the intervention should always be considered to obtain optimal functional results, especially in the long-term follow-up
Дод.точки доступу:
Панченко, Ю. О.
Могілевський, С. Ю.
Лаврик, Н. С.
Риков, С. О.
Шаргородська, І. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Усенко, К. О.
Нові фактори ризику виникнення та рецидивування птеригіуму після хірургічного лікування [Текст] = New factors of pterygium occurrence and recurrence after surgical treatmen / К. О. Усенко // Архів офтальмології України. - 2021. - Т. 9, № 2. - С. 66-74. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ПТЕРИГИУМ -- PTERYGIUM (диагностика, патофизиология, профилактика и контроль, хирургия, этиология)
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
РЕЦИДИВ -- RECURRENCE
SIMPLEXVIRUS -- SIMPLEXVIRUS (действие лекарственных препаратов, патогенность)
ДНК-ЗОНДЫ, HPV -- DNA PROBES, HPV (генетика, действие лекарственных препаратов, иммунология)
МУТАЦИЯ -- MUTATION (генетика, действие лекарственных препаратов, иммунология)
ПРОГНОЗИРОВАНИЕ -- FORECASTING (методы)
ОФТАЛЬМОЛОГИЧЕСКИЕ ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- OPHTHALMOLOGIC SURGICAL PROCEDURES (использование)
Анотація: Виникнення та рецидивування птеригіуму після хірургічного лікування до сих пір становить актуальну проблему сучасної офтальмології. Мета дослідження — визначення нових факторів, що ведуть до виникнення та рецидивування птеригіуму після хірургічного лікування. Матеріали та методи. Під нашим спостереженням знаходились 203 пацієнти (232 ока) з птеригіумом. Чоловіків було 108, жінок — 95. Вік пацієнтів становив від 35 до 65 років. Давність захворювання 2,5–2,7 року. Пацієнтам було виконане хірургічне лікування птеригіуму за методом Мак-Рейнольдса з його подальшим заворотом у кон’юнктивальний карман та за методом Арльта з його висіченням, а також за методами Мак-Рейнольдса і Арльта із використанням 0,02% розчину мітоміцину С. Огляд через 3 місяці, 6 місяців та 1 рік після оперативного втручання. Статистичний аналіз результатів клінічних досліджень проводили за допомогою пакета програм SPSS 11.0, MedStat (Лях Ю.Є., Гур’янов В.Г., 2004–2012), MedCalc (MedCalc Software bvba, 1993–2013). Результати. Встановлено, що частота виникнення рецидивів птеригіуму після хірургічного лікування за традиційним методом Мак-Рейнольдса, за методом Мак-Рейнольдса із застосуванням 0,02% розчину мітоміцину С, за традиційним методом Арльта, за методом Арльта із застосуванням 0,02% розчину мітоміцину С становила через 3 місяці 20, 17, 15, 8,7 %; через 6 місяців — 29,5; 27, 27, 26 %; через 1 рік — 26,5; 34,2; 30,6; 37 % відповідно. Частота рецидивів у віддалені терміни спостереження суттєво не відрізнялася (p 0,05). Аналізувалися дані щодо ролі герпесвірусів та вірусу папіломи людини (ВПЛ) у виникненні птеригіуму. Встановлено, що у тканині птеригіуму вірусна інфекція виявлена у 50,9 % випадків, у тому числі герпесвіруси — у 33,6 % та ВПЛ — у 34,0 % випадків. Серед герпесвірусів вірус простого герпесу (ВПГ) був виявлений у 15,1 %, цитомегаловірус (ЦМВ) — у 7,3 % і вірус Епштейна — Барр (ВЕБ) — у 11,2 %. Регресійний аналіз показав зв’язок ВПГ з ІІ і ІІІ стадією птеригіуму (p 0,05). Для ЦМВ та ВЕБ таких залежностей виявлено не було. Встановлено зв’язок ВПЛ з І–ІІІ стадіями птеригіуму (p 0,01). Серед ВПЛ були виявлені 6 (34,2 %), 11 (24,1 %), 16 (21,5 %) та 18-й (20,2 %) типи. Типи 6 і 11 переважно виявлялися при перших стадіях і не виявлялися при IV стадії, типи 16 і 18 не виявлялися при І стадії (р ’
Occurrence and recurrence of pterygium after surgical treatment are still urgent problems of modern ophthalmology. The purpose was to determine the main factors leading to the occurrence and recurrence of pterygium after surgical treatment. Materials and methods. We observed 203 patients (232 eyes) with pterygium. There were 108 men and 95 women. The age of patients ranged from 35 to 65 years. The duration of the disease is 2.5–2.7 years. Patients underwent surgical treatment for pterygium by the McReynolds’ method forming a cul-de-sac, by the Artl method with its incision, and the McReynolds and Artl methods using 0.02% solution of mitomycin C. The patients were examined in 3, 6 months, and one year after surgery. The statistical analysis of the results of clinical trials was performed using the software package SPSS 11.0, MedStat (Lyakh Y.E., Guryanov V.G., 2004–2012), MedCalc (MedCalc Software bvba, 1993–2013). Results. The results of clinical studies have found that the frequency of pterygium recurrence after traditional surgical interventions by the McReynolds method, the McReynolds method using 0.02% solution of mitomycin C, by the traditional Arlt method, the Arlt method using 0.02% solution of mitomycin C in 3 months was 20, 17, 15, and 8.7 %, respectively; in 6 months — 29.5, 27, 27, and 26 %, respectively; after 1 year — 26.5, 26.5, 30.6, and 37 %, respectively. Long-term recurrence of pterygium did not differ significantly (p 0.05). Viral infection was found in pterygium tissue in 50.9 % of cases, including herpesviruses (33.6 %) and human papillomavirus (HPV, 34.0 %). Among herpesviruses, herpes simplex virus (HSV) was found in 15.1 % of cases, cytomegalovirus (CMV) in 7.3 %, and Epstein-Barr virus (EBV) in 11.2 % of cases. The regression analysis showed an association of HSV with stage II and stage III pterygium (p 0.05). No such dependencies were found for CMV and EBV. There was a relationship of HPV with the I–III stages of pterygium (p 0.01). There were types 6 (34.2 %), 11 (24.1 %), 16 (21.5 %), and 18 (20.2 %) among HPV. Types 6 and 11 were mainly detected at the first stages and were not detected in stage IV; types 16 and 18 were not detected in stage I (p
Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Петренко, О. В.
Сучасний погляд на діагностику та лікування посттравматичних рубцевих деформацій періорбітальної ділянки [Текст] = Modern approach to diagnosis and treatment of post-traumatic periorbital scarring / О. В. Петренко, Н. В. Григораш // Архів офтальмології України. - 2021. - Т. 9, № 2. - С. 75-80. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ОФТАЛЬМОЛОГИЧЕСКИЕ ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- OPHTHALMOLOGIC SURGICAL PROCEDURES (использование)
ХИРУРГИЯ ПЛАСТИЧЕСКАЯ -- SURGERY, PLASTIC (использование, методы)
РАСТЯЖЕНИЯ И ДЕФОРМАЦИИ -- SPRAINS AND STRAINS (хирургия)
РУБЕЦ -- CICATRIX (хирургия)
ВЕКИ -- EYELIDS (повреждения, хирургия)
ГЛАЗНИЦА -- ORBIT (повреждения, хирургия)
ДИАГНОСТИЧЕСКИЕ МЕТОДЫ ОФТАЛЬМОЛОГИЧЕСКИЕ -- DIAGNOSTIC TECHNIQUES, OPHTHALMOLOGICAL (использование)
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: Лікування рубцевих деформацій періорбітальної ділянки є однією із найбільш складних проблем офтальмопластики. Від правильної оцінки типу рубцювання залежить вибір тактики лікування, що в подальшому визначає його ефективність. На основі аналізу літературних джерел визначено причини виникнення рубців періорбітальної ділянки, наведено сучасні методи їх клінічної оцінки та лікування. Метою роботи був аналіз сучасного стану питань патогенезу, класифікації, діагностики та лікування посттравматичних рубцевих деформацій періорбітальної ділянки. Матеріали та методи. Дослідження проведено з використанням пошуково-інформаційних систем PubMed, eLibrary, Google Scolar та бібліотечних баз даних за період 2012–2020 рр. Результати. Встановлено, що утворення та тип рубців залежать від багатьох внутрішніх і зовнішніх факторів. За найбільш поширеною класифікацією рубці поділяються на нормотрофічні, атрофічні, гіпотрофічні, які відносяться до поверхневих рубців, а також глибокі — гіпертрофічні, келоїдні та змішані. Визначення етапів формування рубцевої тканини є важливим для вибору методу лікування хворого та отримання максимально можливого позитивного результату. Наведено різні думки щодо етапів та термінів процесу загоєння рани та формування рубців. Визначено основні сучасні методи оцінювання та діагностики рубців, проаналізовано їх переваги та недоліки. Проаналізовано сучасні підходи до лікування рубців, зважаючи на їх тип. Висновки. На основі проведеного аналізу сучасних літературних джерел можна зазначити, що питання етіології і патогенезу патологічних рубців дотепер остаточно не вирішено. Не існує єдиного підходу до діагностики та лікування рубців, оптимальних термінів початку лікування. Особливу проблему становить лікування рубцевих деформацій періорбітальної ділянки, що зумовлено її анатомо-функціональною складністю. Все це робить актуальним вивчення особливостей перебігу формування рубців саме цієї ділянки та розроблення індивідуалізованих алгоритмів їх лікування
The treatment of cicatricial deformities of the periorbital region is one of the most difficult problems of ophthalmoplasty. The choice of treatment tactics depends on the correct assessment of the type of periorbital scarring, which further determines its effectiveness. Based on the analysis of literature sources, the causes of periorbital scarring are determined, and modern methods of their clinical assessment and treatment are presented. The purpose: to analyze the current state of the issues of pathogenesis, classification, diagnosis, and treatment of post-traumatic cicatricial deformities of the periorbital region. Materials and methods. The research was carried out using the search and information systems PubMed, eLibrary, Google Scholar, and library databases for the period 2012–2020. Results. It was found that the formation and type of scars depend on many internal and external factors. The most common classification divides the scars into normotrophic, atrophic, hypotrophic, which refer to superficial scars, as well as deep — hypertrophic, keloid, and mixed. Determining the stages of scar tissue formation is important for choosing a method of treating a patient and obtaining the most positive result. Various thoughts are given regarding the stages and timing of the wound healing and scar formation process. The main modern methods of assessing and diagnosing scars have been determined, their advantages and disadvantages have been analyzed. The modern approaches to the treatment of scars based on their type were analyzed. Conclusions. The results of the analysis of modern literary sources showed that the issue of the etiology and pathogenesis of pathological scars has not yet been finally resolved. There is no single approach to diagnosis and treatment of scars, the optimal timing of treatment initiation. A particular problem is the treatment of cicatricial deformities of the periorbital region, which is predetermined by its anatomical and functional complexity. All this makes the task of studying the features of the course of scar formation of this particular area and the development of individualized algorithms for their treatment urgent
Дод.точки доступу:
Григораш, Н. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Бездітко, П. А.
Знову про інгібітори карбоангідрази: сучасні аспекти їх застосування в офтальмології [Текст] = Again about carbonic anhydrase inhibitors: modern aspects of the use of ICA in ophthalmology / П. А. Бездітко // Архів офтальмології України. - 2021. - Т. 9, № 2. - С. 81-88. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
КАРБОАНГИДРАЗЫ ИНГИБИТОРЫ -- CARBONIC ANHYDRASE INHIBITORS (метаболизм, моча, фармакология)
ДИУРЕТИКИ -- DIURETICS (антагонисты и ингибиторы)
ГЛАУКОМА -- GLAUCOMA (лекарственная терапия, метаболизм, моча, патофизиология)
ВНУТРИГЛАЗНОЕ ДАВЛЕНИЕ -- INTRAOCULAR PRESSURE (действие лекарственных препаратов, иммунология)
ЖЕЛТОГО ПЯТНА ОТЕК -- MACULAR EDEMA (лекарственная терапия, метаболизм, моча)
РОГОВИЦЫ ЭПИТЕЛИЙ -- EPITHELIUM, CORNEAL (действие лекарственных препаратов, кровоснабжение, метаболизм, повреждения)
АНТИОКСИДАНТНОЙ РЕАКЦИИ ЭЛЕМЕНТЫ -- ANTIOXIDANT RESPONSE ELEMENTS (действие лекарственных препаратов, иммунология)
Анотація: Понад 70 років у лікуванні глаукоми застосовуються інгібітори карбоангідрази (ІКА). З 1995 року серед антиглаукомних препаратів з’явилися топічні форми ІКА — дорзоламід, а з 1999 року — бринзоламід. Гіпотензивна ефективність і безпека топічних ІКА стали підставою для широкого застосування цих препаратів у лікуванні різних форм глаукоми. Особливості механізму дії дали змогу створити на їх основі ефективні фіксовані комбінації, що дозволяють до 40 % знизити внутрішньоочний тиск у хворих на глаукому. Привабливість препаратів на основі ІКА розширилася завдяки їх впливу на різні тканини органа зору. Так, ІКА ефективно покращують гемодинаміку ока й зорового нерва. Антиоксидантна активність препаратів дозволяє розширити показання до їх застосування у хворих із судинною патологією сітківки й зорового нерва. Біохімічні характеристики препаратів на основі ІКА дозволили ефективно й безпечно застосовувати їх в комплексному лікуванні макулярного набряку різної етіології. Ад’ювантне використання топічних ІКА розширює можливості анти-VEGF-терапії в лікуванні макулярного набряку різної етіології. Особливості дії ІКА на ендотеліальну помпову функцію рогової оболонки дозволили сформулювати правила застосування топічних ІКА у хворих з недостатньою функцією ендотелію рогівки
For more than 70 years, the inhibitors of carbonic anhydrase (ICA) have been used in the treatment of glaucoma. Since 1995, topical forms of ICA have appeared among antiglaucoma drugs — dorzolamide, and since 1999 — brinzolamide. The hypotensive efficacy and safety of topical ICA gave rise to the widespread use of these drugs in the treatment of various forms of glaucoma. The peculiarities of the mechanism of action made it possible to create on their basis effective fixed combinations, which allow reducing the intraocular pressure by up to 40 % in patients with glaucoma. The attractiveness of the drug has expanded due to the effect of ICA on various tissues of the organ of vision. Thus, ICAs effectively improve the hemodynamics of the eye and optic nerve. The antioxidant activity of the drug makes it possible to expand the indications for its use in patients with vascular pathology of the retina and optic nerve. The biomechanical characteristics of the drug allowed its effective and safe use in the complex treatment of macular edema of various etiologies. The adjuvant use of topical ICAs expands the possibilities of anti-VEGF therapy in the treatment of macular edema of various etiologies. Features of the action of ICA on the endothelial pump function of the cornea made it possible to formulate the rules for the use of topical ICA in patients with an insufficient function of the corneal endothelium
Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)