Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

у знайденому

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=БУ5/2020/24/3<.>

Загальна кількість знайдених документів : 32
Показані документи з 1 по 20

1-20 21-32

Peculiar features of glucose homeostasis in patients suffering from non-alcoholic steatohepatitis with comorbid obesity and osteoarthritis on the background of metadoxine and guar gum administration [Text] / O. S. Khukhlina [et al.] // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 3. - P143-150. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ГОМЕОСТАЗ -- HOMEOSTASIS (действие лекарственных препаратов)
ГЛЮКОЗА -- GLUCOSE (физиология)
НЕАЛКОГОЛЬНАЯ ЖИРОВАЯ БОЛЕЗНЬ ПЕЧЕНИ -- NON-ALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE (лекарственная терапия)
ОСТЕОАРТРИТ -- OSTEOARTHRITIS (лекарственная терапия)
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (лекарственная терапия)
Анотація: Мета роботи – з’ясувати ймовірний вплив метадоксину та смоли гуарової на показники гомеостазу глюкози за коморбідного перебігу неалкогольного стеатогепатиту (НАСГ) з ожирінням та остеоартрозом (ОА). Матеріал і методи. Обстежено 60 пацієнтів (30 чоловіків та 30 жінок) із зазначеною коморбідністю, які були розподілені на три групи: пацієнти 1-ї групи - контрольної (К) (n=20) приймали Ессенціалє Н по 1 капсулі 3 рази на день, пацієнти 2-ї групи - основна група 1 (О1) (n=20) – отримували Метадоксин (Ліверія ІС) по 0,5 г на прийом двічі на день, у 3-й - основній групі 2 (О2) (n=20) – пацієнти, окрім метадоксину отримували гуарову смолу (Гуарем) по 1 саше (5 г) 2 рази на день. Групи були рандомізовані за віком, статтю, ступенем ожиріння та активністю цитолітичного синдрому. Контрольну групу склали 30 практично здорових осіб відповідного віку та статі. Середній вік хворих склав (62,3±5,7) років. Висновки. Проведений нами аналіз показав, що курс лікування метадоксином та гуаровою смолою довів спроможність досягнення стабільної нормалізації показників вуглеводного обміну на тривалий термін часу, оскільки гуарова смола разом із метадоксином сприяє швидкій компенсації вуглеводного обміну при порушеній толерантності до вуглеводів, ресенситизації інсулінових рецепторів та усуненню синдрому інсулінорезистентності.
Дод.точки доступу:
Khukhlina, O. S.
Liakhovych, O. D.
Shuper, V. O.
Kanyovska, L. V.
Hryniuk, O. Ye.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Khukhlina, O. S.
Peculiarities of insulin resistance syndrome in non-alcoholic steatogepatitis on the background of type 2 diabetes mellitus depending on the stage of diabetic kidney disease [Text] / O. S. Khukhlina, Z. Ya. Kotsiubiichuk // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 3. - P134-142. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE
НЕАЛКОГОЛЬНАЯ ЖИРОВАЯ БОЛЕЗНЬ ПЕЧЕНИ -- NON-ALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE (диагностика)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (диагностика)
ДИАБЕТИЧЕСКИЕ НЕФРОПАТИИ -- DIABETIC NEPHROPATHIES (диагностика)
Анотація: Мета роботи – вивчити взаємовплив змін гомеостазу глюкози та інсуліну, ступеня ІР та чутливості до інсуліну, ступеня глікозилювання гемоглобіну на клінічний перебіг НАСГ на тлі ЦД2 залежно від наявності ДХН та її стадії. Матеріал і методи. Обстежено 108 хворих на НАСГ із коморбідним ЦД2. Середній вік хворих (58,2±6,1) років. Жінок було 63 (58,3 %), чоловіків – 45 (41,7 %). Залежно від наявності ДХН сформовано чотири групи пацієнтів, які були рандомізовані за віком, статтю, активністю цитолітичного синдрому НАСГ залежно від стадії ДХН. Групу порівняння склали 30 практично здорових осіб (ПЗО) відповідного віку та статі. Ступінь стеатозу печінки та його природу визначали за допомогою ратифікованого набору «SteatoTest», «ASH» та «NASH-Test» (BioPredictive, Франція) у лабораторії Сінево. Стадію фіброзу печінки визначали шляхом використання набору маркерів для кількісної біохімічної оцінки фіброзу «FibroTest» (BioPredictive, Франція) у лабораторії Сінево. Обчислення показника швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) здійснювали за допомогою калькулятора ШКФ ДУ «Інституту нефрології НАМН України» за середньою величиною трьох обчислених показників: кліренсом креатиніну за формулою Кокрофта-Голта, МDRD та CKD EPI. Визначення стадій ДХН здійснювали за класифікацією C.E. Mogensen (1983). Результати. У хворих на НАСГ, ЦД2 та ДХН І-ІІ ст. встановлено вірогідне зниження вмісту альбумінів у крові на 9,0 % (р0,05), ШКФ та вміст альбумінів у сечі, навпаки, вірогідно зросли в 1,5 раза (р0,05) порівняно з показником у ПЗО, що свідчить про явище гіперфільтрації та притаманне початковим стадіям ДХН. У хворих на НАСГ, ЦД2 та ДХН ІІІ ст. встановлено вірогідне зниження вмісту альбумінів у крові в 1,2 раза (р0,05), ШКФ та рівень альбумінурії були вірогідно підвищені відповідно в 1,4 раза та 11,7 раза (р0,05) порівняно з показником у ПЗО. У хворих на НАСГ, ЦД2 та ДХН ІV ст. встановлено істотне зниження вмісту альбумінів у крові в 1,4 раза (р0,05), вміст альбумінів у крові був вірогідно підвищений у 30,2 раза (р0,05) порівняно з показником у ПЗО, а показник ШКФ – навпаки, був істотно зниженим – в 1,7 раза (р0,05), що вказує на прогресування ХХН та ДХН. Висновок. Метаболічними передумовами розвитку неалкогольного стеатогепатиту на тлі цукрового діабету типу 2 є вірогідна натщесерцева та постпрандіальна гіперглікемія, гіперінсулінемія, зростання ступеня глікозилювання гемоглобіну, тканинна інсулінорезистентність порівняно зі здоровими особами. Розлади гомеостазу глюкози внаслідок інсулінорезистентності є одним із вірогідних чинників ризику прогресування неалкогольного стеатогепатиту та тлі цукрового діабету типу 2 за наявності діабетичної хвороби нирок І-ІV стадій, оскільки порушення вуглеводного обміну та ступінь інсулінорезистентності за цих умов є суттєвіші порівняно з перебігом неалкогольного стеатогепатиту із цукровим діабетом типу 2 за відсутності діабетичної хвороби нирок.
Дод.точки доступу:
Kotsiubiichuk, Z. Ya.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Особливості перебігу карієсу тимчасових зубів у дітей з Епштейн-Барр вірусною інфекцією [Текст] / Н. Л. Чухрай [та ін.] // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 3. - С. 157-164. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
КАРИЕС ЗУБОВ -- DENTAL CARIES (этиология)
ЭПШТЕЙНА-БАРРА ВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- EPSTEIN-BARR VIRUS INFECTIONS (осложнения)
ДЕТИ -- CHILD
Анотація: Карієс зубів та його ускладнення на сьогоднішній день залишаються однією з актуальних проблем дитячої стоматології. Важливе значення у його розвитку має комплекс місцевих та загальних чинників, які сприяють недостатній мінералізації емалі, у результаті чого створюються умови для виникнення карієсу зубів, тобто, формується карієсприйнятлива емаль. Вірусна інфекція, яка на сьогоднішній день є надзвичайно поширеною як серед дорослого, так і серед дитячого населення, є одним із вагомих чинників ризику виникнення стоматологічної патології, оскільки може призводити до зниження неспецифічної резистентності та виснаження захисних механізмів організму. Мета. Оцінка ураженості карієсом тимчасових зубів у дітей з Епштейн-Барр вірусною інфекцією. Матеріал і методи. Для оцінки стану твердих тканин зубів обстежено 133 дитини віком 6-9 років (48 дітей з інфекційним мононуклеозом та 85 практично здорових). Досліджено поширеність та інтенсивність карієсу тимчасових зубів, а також активність карієсу. Результати. Встановлено, що у дітей з Епштейн-Барр вірусною інфекцією поширеність та інтенсивність карієсу тимчасових зубів суттєво вища, ніж у дітей без ознак вірусної інфекції. Частка уражених карієсом різців та ікол, у середньому, становила 10,33±1,08% при 89,64±2,76% ураження тимчасових молярів. І ступінь активності карієсу зубів виявлено у 20,94±2,58% дітей з інфекційним мононуклеозом, ІІ ступінь активності – у 50,22±3,24%, ІІІ ступінь активності – у 21,23±1,45%, це достовірно вище, ніж у практично здорових дітей (р0,05). Висновок. Таким чином, виявлено, що у дітей з Епштейн-Барр вірусною інфекцією поширеність та інтенсивність карієсу тимчасових зубів вища, ніж у дітей без ознак вірусного ураження організму.
Дод.точки доступу:
Чухрай, Н. Л.
Безвушко, Е. В.
Савчин, С. В.
Семенців, Х. Г.
Шпотюк, О. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Особливості розвитку надпід’язикових м’язів шиї у ранньому періоді онтогенезу людини [Текст] / О. В. Цигикало [та ін.] // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 3. - С. 151-156. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ШЕИ МЫШЦЫ -- NECK MUSCLES (рост и развитие)
ОНТОГЕНЕЗ
Анотація: Мета роботи – уточнити джерела закладки та з’ясувати хронологічну послідовність морфогенезу м’язових структур надпід’язикових трикутників передньої шийної ділянки в зародковому та передплодовому періодах онтогенезу людини. Матеріал і методи. Методами антропометрії, морфометрії, мікроскопії, тривимірного комп’ютерного реконструювання і статистичного аналізу досліджено 25 серій послідовних гістологічних зрізів зародків і передплодів людини віком від 5 до 12 тижнів розвитку (6,0-80,0 мм тім’яно-куприкової довжини (ТКД )). Результати. Зачаток двочеревцевого м’яза вперше спостерігається у 7-тижневих передплодів людини (15,5-16,0 мм ТКД). Місцем прикріплення переднього черевця двочеревцевого м’яза є присередня поверхня хряща Меккеля. На 12-му тижні внутрішньоутробного розвитку двочеревцевий м’яз набуває свого дефінітивного прикріплення до внутрішньої поверхні тіла нижньої щелепи. Зачаток щелепно-під’язикового м’яза вперше виявлений у 6-тижневих зародків людини 10,0-12,0 мм ТКД. Місце прикріплення останнього починається поблизу підборідного симфізу, прикріплення м’яза до зачатка під’язикової кістки виявлено тільки наприкінці 7-го тижня внутрішньоутробного розвитку (передплоди 19,0-20,0 мм ТКД). Зачаток підборідно-під’язикового м’яза вперше визначається у 6-тижневих зародків людини. У передплодів 15,5-40,0 мм ТКД підборідно-під’язиковий м’яз починається на присередній поверхні хряща Меккеля, а з 12-го тижня внутрішньоутробного розвитку (передплоди 75,0-77,0 мм ТКД) прикріплення м’яза локалізується на внутрішній поверхні тіла нижньої щелепи. Підборідно-язиковий м’яз виявлений на внутрішній та каудальній поверхнях хряща Меккеля, але із середини 12-го тижня внутрішньоутробного розвитку місце його прикріплення переміщується на присередньо-каудальну поверхню тіла нижньої щелепи. Висновки. 1. Зачатки всіх м’язів, які визначають межі надпід’язикових трикутників шиї, виявляються на початку 7-го тижня внутрішньоутробного розвитку (передплоди 15,5-16,0 мм ТКД). 2. Надпід’язикові м’язи прикріплюються до присередньої поверхні хряща Меккеля, але впродовж 8-11-го тижнів внутрішньоутробного розвитку ділянки прикріплення поступово переміщуються на кісткові краї тіла нижньої щелепи, які охоплюють хрящ Меккеля. 3. У передплодовому періоді розвитку пучки щелепнопід’язикового м’яза залишають передню ділянку біля підборідного симфізу вільною. 4. У передплодів людини виявлено прикріплення до під’язикової кістки тільки підборідно-під’язикового та щелепнопід’язикового м’язів.
Дод.точки доступу:
Цигикало, О. В.
Перебийніс, П. П.
Кузняк, Н. Б.
Яковець, К. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Ткаченко, А. С.
Електронно-мікроскопічна та гістологічна оцінка структурних компонентів суглобового хряща колінного суглоба після множинної скелетної травми [Текст] / А. С. Ткаченко, Г. Ф. Ткач // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 3. - С. 114-119. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ХРЯЩ СУСТАВНОЙ -- CARTILAGE, ARTICULAR (анатомия и гистология)
ТРАВМА МНОЖЕСТВЕННАЯ -- MULTIPLE TRAUMA (осложнения)
КОЛЕННЫЙ СУСТАВ -- KNEE JOINT (анатомия и гистология)
Анотація: Мета роботи – встановити мікро- та ультрамікроскопічні особливості суглобового хряща колінного суглоба у щурів за умов множинної скелетної травми діафізів стегнової та великогомілкової кісток. Матеріал і методи. Експеримент проведено на 40 білих лабораторних щурах-самцях зрілого віку, розподілених на дві групи: І – контрольна група (20 щурів); ІІ – дослідна група (20 щурів). Щурам ІІ групи одночасно змодельований дірчастий дефект у діафізі великогомілкової та стегнової кісток. Дослідження суглобових поверхонь обох кісток проводили через 6 місяців після завдання травми. Світлову мікроскопію проводили з використанням мікроскопа Olympus BH-2 (Японія), Ультрамікроскопічне дослідження проводили з використанням трансмісійного електронного мікроскопа (JEM-1230, JEOL, Japan) та растрового електронного мікроскопа «SEO-SEM Inspect S50-B». Результати. За умов множинної скелетної травми діафізів стегнової та великогомілкової кісток найбільш вразливішим виявився суглобовий хрящ проксимального епіфіза великогомілкової кістки. При цьому деструктивні перетворення розвилися в усіх його зонах. Глибока зона майже повністю була заміщена кістковою тканиною із залишками хондроцитів. У суглобовому хрящі дистального епіфіза стегнової кістки деструктивні зміни та руйнування (загибель) хондроцитів також відбулися, але у меншому ступені. Суглобова поверхня була більш збереженою, не мала руйнівних змін порівняно із суглобовою поверхнею проксимального епіфіза великогомілкової кістки. Проміжна та глибока зона добре простежувалася, але містила хондроцити, які знаходились у різних функціональних станах. Висновки. Виявлені структурні зміни суглобового хряща колінного суглоба вказують на високий ризик прогресування деградації суглобового хряща та розвитку остеоартрозу.
Дод.точки доступу:
Ткач, Г. Ф.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Сторожук, М. В.
Оцінка характеру взаємозв’язків між показниками оксидативного стресу та рівнем окремих прозапальних цитокінів у хворих на розацеа [Текст] / М. В. Сторожук, О. І. Денисенко // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 3. - С. 108-113. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
РОЗАЦЕА -- ROSACEA (кровь)
ОКСИДАТИВНЫЙ СТРЕСС -- OXIDATIVE STRESS
ЦИТОКИНЫ -- CYTOKINES
Анотація: Мета роботи – оцінити характер взаємозв’язків між показниками оксидативного стресу та рівнем окремих прозапальних цитокінів у хворих на розацеа. Матеріал і методи. Обстежено 64 хворих на розацеа (49 жінок, 15 чоловіків) віком від 28 до 63 років, з них у 23 осіб діагностовано еритематозно-телеангіектатичну і в 41 – папуло-пустульозну форму розацеа. У хворих на розацеа визначали показники оксидативного стресу – вміст в еритроцитах і плазмі крові малонового альдегіду (МА) і в сироватці крові – фракцій окисномодифікованих білків (ОМБ Е370, ОМБ Е430), а також досліджували сироватковий вміст окремих прозапальних цитокінів – інтерлейкіну-8 (ІЛ-8) та інтерлейкіну-18 (ІЛ-18) методом імуноферментного аналізу. Для оцінки характеру взаємозв’язків між досліджуваними показниками застосовували методи кореляційного аналізу. Результати. У хворих на розацеа встановлено істотне, порівняно з показниками контрольної групи, збільшення вмісту МА у плазмі та еритроцитах (відповідно: на 51,4% та 17,3%, p0,001), у сироватці крові – фракцій ОМБ Е430 та ОМБ Е370 (у 2,2 та 1,8 раза, p0,001), а також ІЛ-8 (у 2,1 раза, р
Дод.точки доступу:
Денисенко, О. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Фік, В. Б.
Морфометрична характеристика компонентів слизової оболонки ясен щурів при дії опіоїда, його відміни та за умов медикаментозної корекції [Текст] / В. Б. Фік, Є. В. Пальтов // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 3. - С. 128-133. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ДЕСНЫ -- GINGIVA (действие лекарственных препаратов)
НАРКОТИКИ -- NARCOTICS (прием и дозировка)
РОТОВОЙ ПОЛОСТИ СЛИЗИСТАЯ ОБОЛОЧКА -- MOUTH MUCOSA (действие лекарственных препаратов)
Анотація: При дії наркотичної речовини на організм, важливим є своєчасний вибір і застосування патогенетичних препаратів для ефективного лікування захворювань тканин пародонта. Мета дослідження – провести морфометричний аналіз кількісно-якісних змін компонентів ясен щурів при дії опіоїдного анальгетика, після його відміни та коригуючому впливі. Матеріал і методи. Дослідження проведено на білих щурах–самцях, яких розподілили на 5 груп. 1-ша група – інтактні щури; 2-га група – щурам впродовж шести тижнів вводили опіоїдний анальгетик налбуфін у дозуваннях 0,212-0,252мг/кг; 3-тя група - упродовж двох тижнів здійснювали ін’єкції налбуфіну, з подальшою чотиритижневою його відміною; 4-та група - щурам вводили налбуфін упродовж двох тижнів, з чотиритижневою його відміною та ін’єкціями пентоксифіліну (2,857 мг/кг) і 11 діб цефтріаксону (2,86 мг/кг); 5-та група – щурам упродовж шести тижнів вводили налбуфін (0,212 - 0,252 мг/кг) та здійснювали ін’єкції пентоксифіліну і цефтріаксону. Результати. При двотижневому введенні опіоїда та його відміни, показники не мали суттєвої відмінності від відповідних показників інтактної групи. За умов введення опіоїда, його відміни і медикаментозній корекції упродовж чотирьох тижнів виявлено, що показники були найбільш наближені до параметрів інтактних тварин. Введення опіоїда упродовж шести тижнів призводило до більш виражених змін морфометричних показників порівняно з інтактною групою. Проте у всіх групах показники мали чітку відмінність від аналогічних параметрів тварин з шеститижневим введенням опіоїда. Висновки. Встановлено, що морфометричні показники компонентів ясен щурів з двотижневим введенням опіоїда, його відміною та при застосуванні пентоксифіліну і цефтріаксону, незначно відрізнялися від аналогічних параметрів інтактних тварин та значно покращувалися порівняно з шеститижневим введенням опіоїда. При медикаментозній корекції на фоні тривалої дії опіоїда, середні значення показників мали більш виражені зміни, однак, відзначалася позитивна динаміка відновлення трофіки ясен.
Дод.точки доступу:
Пальтов, Є. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Ткачук, Н. В.
Ядерно-цитоплазматичні співвідношення в тироцитах при вузлових формах зоба з рецидивним та безрецидивним перебігом [Текст] / Н. В. Ткачук, І. С. Давиденко // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 3. - С. 120-127. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ЗОБ УЗЛОВОЙ -- GOITER, NODULAR (диагностика)
Анотація: Термін «вузловий» зоб використовується до захворювань щитоподібної залози різної морфологічної будови. Дане захворювання є надзвичайно поширеним серед популяції. Тонкоголкова аспіраційна пункційна біопсія під контролем УЗД із цитологічним дослідженням пунктату є «золотим» стандартом передопераційної діагностики вузлів щитоподібної залози. І хоча дана методика відрізняється від гістологічної, вона дозволяє сформувати уявлення про патологію щитоподібної залози, яка має місце в конкретного пацієнта. Післяопераційне гістологічне дослідження безумовно є найточнішим методом вивчення будови тканин щитоподібної залози, проте для вибору адекватного об’єму операційного втручання, і з метою мінімізації ризику рецидиву, більш важливим є доопераційна діагностика даної патології. Мета роботи – встановити ядерно-цитоплазматичні співвідношення в тироцитах при вузлових формах зоба з рецидивним та безрецидивним перебігом із порівнянням даних, отриманих із гістологічних та цитологічних препаратів. Матеріал і методи. Гістопатологічним методом вивчено матеріал тканини вузлового зоба при його рецидиві, тканини первинного зоба з повільним ростом та тканини первинного вузлового зоба зі швидким ростом, а також тканини щитоподібної залози нормальної будови. Результати. У ході дослідження встановлено, що площа ядер у тироцитах у середніх тенденціях не відрізнялася між групами дослідження в жодному варіанті попарного порівняння. Ядерноцитоплазматичне співвідношення статистично значуще знижувалося у всіх основних групах, порівняно з нормальною тканиною щитоподібної залози як у гістопатологічних препаратах, так і в мазках із пунктатів щитоподібної залози. А саме, у групі з рецидивом вузлового зоба – в 1,36 раза, з вузловим зобом зі швидким ростом – в 1,28 та в 1,22 раза відповідно, а в групі з вузловим зобом із повільним ростом – в 1,14 та 1,05 раза відповідно, порівняно зі здоровою тканиною щитоподібної залози. Висновки. Встановлено, що ядерно-цитоплазматичне співвідношення в тироцитах поступово зменшується в ряду - тканина нормальної щитоподібної залози, вузловий зоб із повільним ростом, вузловий зоб зі швидким ростом, рецидив вузлового зоба. Вказана закономірність відзначається як у гістопатологічних препаратах, так і в мазках із пунктатів щитоподібної залози, що дозволяє рекомендувати гістопатологічне та цитопатологічне дослідження як цілком рівноправні для цілей визначення ядерно-цитоплазматичних співвідношень у тироцитах для різних форм вузлового зоба.
Дод.точки доступу:
Давиденко, І. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Рудень, В. В.
Автентифікація результатів рейтингової оцінки стану захворюваності населення на гіпертонічні хворобу в контексті адміністративно-територіального та регіонального устрою України [Текст] / В. В. Рудень // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 3. - С. 195-203. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (эпидемиология)
Анотація: Досліджені стан первинної та загальної захворюваності на усі форми гіпертонічної хвороби населення України в контексті наявного адміністративно-територіального та регіонального устрою України. Отримані результати, незважаючи на їх різноманітність та кількість, переконливо засвідчують про пряму загрозу цієї патології здоров’ю та життю мешканців України незалежно від території їх проживання, що вимагає на рівні держави нагальних і реальних та дієвих напрацювань та реалізації шляхів профілактичного змісту щодо вчасної мінімізації ризиків у виникненні та подальшому розвитку гіпертонічної хвороби в конкретної людини / громади / популяції. Мета дослідження. Обґрунтування результатів рейтингової оцінки стану захворюваності населення на гіпертонічну хворобу в контексті адміністративно-територіального та регіонального устрою України. Матеріал і методи. Виконано епідеміологічне, одномоментне, суцільне, проспективне наукове дослідження, де проаналізовані біостатистичні дані МОЗ та Державної служби статистики України (2002–2018) з їх зведенням та опрацюванням у електронних таблицях пакета Microsoft Office Еxcel 2016, при використанні низки наукових медико-статистичних методів дослідження з урахуванням принципів системності. Результати. Дані рейтингової оцінки рівня поширеності гіпертонічної хвороби серед населення на адміністративних територіях, незважаючи на його амплітуду в стані первинної (Pпер=2732,8 о/оооо у Миколаївській – перше та Pпер=922,6/100 тис. у Херсонській – п’яте місце) та загальної захворюваності (Рзаг=34335,8 о/оооо у Дніпропетровській - перше та Рзаг=22541,1/100000 у Харківській областях – п’яте місце) та результати такого рейтингу серед жителів регіонів, де Центральний регіон (Вінницька, Дніпропетровська, Кіровоградська, Полтавська, Черкаська, Хмельницька) з першим оціночним місцем як у стані первинної (?n=191023; Р=28,0±1,6%, при P=1810,3/100000), так і загальної (?n=2947296; Р=28,4±1,6%; P=29507,4 о/оооо) захворюваності на гіпертонічну хворобу над усіма іншими регіональними територіями, переконливо засвідчує про пряму загрозу даної патології здоров’ю та життю мешканців України незалежно від території їх проживання. Висновок. Отримані результати обґрунтовано засвідчують, що як первинна, так і загальна захворюваність на гіпертонічну хворобу є складною медико-соціальною проблемою серед населення України як в усіх адміністративних терироріях, так і регіонах країни, що потребує нагальних на рівні держави реальних та дієвих напрацювань профілактичних шляхів вчасної мінімізації ризиків у виникненні та подальшому розвитку гіпертонічної хвороби в конкретної людини / громади / популяції, що матиме позитивний і безпосередній вплив на покращення стану громадського здоров’я населення та розвиток економіки України.
Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Немеш, О. М.
Роль електронного контенту в дистанційному навчанні лікаря-стоматолога на післядипломному етапі освіти [Текст] / О. М. Немеш, З. М. Гонта, І. В. Шилівський // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 3. - С. 190-194. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ОБРАЗОВАНИЕ ДИСТАНЦИОННОЕ -- EDUCATION, DISTANCE (методы)
СТОМАТОЛОГИ -- DENTISTS
Анотація: У даній статті розглянуто поняття електронного контенту та його значення в дистанційному навчанні лікаря-стоматолога на етапі безперервної професійної освіти. Проаналізовано можливості, які сьогодні надають викладачам та слухачам курсів післядипломної освіти електронні засоби навчання. Мета роботи – розкрити роль електронного навчального контенту та ефективність інтернет-технологій у процесі дистанційної післядипломної освіти лікарів-стоматологів. Висновки. Сучасний електронний навчальний контент є основним засобом, що забезпечує високу ефективність дистанційного процесу навчання в післядипломній освіті лікаря-стоматолога, дозволяє вирішувати освітні завдання на більш високому рівні та відкриває набагато більші можливості для засвоєння лікарями-стоматологами матеріалу завдяки своїм інноваційним якостям.
Дод.точки доступу:
Гонта, З. М.
Шилівський, І. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Яковець, К. І.
Медичні INTERNET-вісті. Частина XXVII [Текст] / К. І. Яковець, С. Є. Дейнеки // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 3. - С. 210-212

MeSH-головна:
ИНТЕРНЕТ -- INTERNET
НОВОСТИ -- NEWS
Дод.точки доступу:
Дейнека, С. Є.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Один із п’яти геніїв світової мікробіології та імунології - Володимир Аронович Хавкін [Текст] / Л. І. Сидорчук [та ін.] // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 3. - С. 204-209. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
МИКРОБИОЛОГИЯ -- MICROBIOLOGY (история)
Анотація: Актуальність. Річниця дня народження та вагомі заслуги для світової науки та боротьбі з особливо небезпечними інфекціями Володимира Ароновича Хавкіна спонукало авторів пригадати славетні сторінки історії, які пов’язані з його життєдіяльністю і творчістю. Видатний учений та винахідник, за результатами своїх досліджень, врятував тисячі людей від хвороб, які й у сучасному світі створюють серйозну загрозу для людства. Мета роботи – встановлення історичної ролі В.А. Хавкіна у розвитку як мікробіологічної науки, так і медицини загалом. Матеріал і методи базуються на аналізі історичних даних та джерел літератури, пов’язаних із біографією В.А. Хавкіна. Результати. Кінець XIX та початок XX століть – це часи монументальних перебудов як у політиці, економіці, суспільному житті, так і часи наукових відкриттів, появи нових наук та грандіозних змін у науковій думці. Все це знайшло відображення у біографії В.А. Хавкіна. Радикальна політична діяльність у юнацькі роки та антисемітизм Російської Імперії фактично повністю закрили можливості для його роботи у науковій сфері. Еміграція в Європу разом із своїм учителем І.І. Мечніковим дозволила не тільки отримати перспективну роботу, але й сформувати науковий напрямок подальших досліджень ученого – захист організму людини від інфекційних хвороб шляхом використання вакцин та імунних сироваток. Першим вагомим науковим досягненням В.А. Хавкіна вважають розробку першої атенуйованої живої вакцини проти холери, яка використовується і в сучасному світі. Таким самим рішучим кроком стало створення протичумної вакцини під час епідемії у м. Бомбей. Висновки. Історія життя В.А. Хавкіна залишається прикладом для багатьох науковців, бактеріологів та епідеміологів сучасності. Його наукові досягнення стали одним з найвагоміших у боротьбі з інфекційними хворобами.
Дод.точки доступу:
Сидорчук, Л. І.
Попович, В. Б.
Міхєєв, А. О.
Сидорчук, І. Й.
Джуряк, В. С.
Хавкин, Владимир Аронович \о нем\

Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Prospects of application of drugs based on guaric acid in treatment of patients with osteoarthritis and comorbid course of steatohepatitis and excessive body weight [Text] / L. V. Kaniovska [et al.] // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 3. - P173-178. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ОСТЕОАРТРИТ -- OSTEOARTHRITIS (этиология)
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (осложнения)
НЕАЛКОГОЛЬНАЯ ЖИРОВАЯ БОЛЕЗНЬ ПЕЧЕНИ -- NON-ALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE (диагностика)
Анотація: Одним із чинників виникнення остеоартрозу є ожиріння, яке на даний час вважається однією з основних проблем охорони здоров’я в усьому світі. У пацієнтів з остеоартрозом відзначається високий індекс коморбідності. При наявності стеатогепатиту медикаментозна терапія остеоартрозу асоціюється з додатковими ризиками, зростає ризик розвитку гепатотоксичних ефектів препаратів, що їх отримує хворий. Мета роботи – провести огляд наукових робіт, в яких висвітлюється інформація про ефективність використання препаратів на основі гуарової кислоти для зниження надмірної маси тіла. Висновок. Підвищене накопичення вісцеральної жирової тканини є одним з основних патогенетичних чинників формування остеоартрозу, стеатозу та стеатогепатиту і тому провідне місце в комплексній терапії даного контингенту хворих повинні посідати препарати, спрямовані на зменшення надлишкової маси тіла, що зможе посприяти зниженню ранньої інвалідизації населення, оптимізації показників якості життя, загальної тривалості життя.
Дод.точки доступу:
Kaniovska, L. V.
Kaushanska, O. V.
Zaliavska, O. V.
Pavlyukovych, N. D.
Gorbatyuk, I. B.
Gladkoskok, L. G.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Дослідження прихильності до лікування хворих на артеріальну гіпертензію [Текст] / В. О. Шупер [та ін.] // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 3. - С. 165-172. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (лекарственная терапия)
Анотація: Дана робота є фрагментом НДР «Особливості коморбідного перебігу захворювань внутрішніх органів: чинники ризику, механізми розвитку та взаємообтяження, фармакотерапія» № держреєстрації 0114U002475. Мета роботи – визначення та дослідження основних факторів, що впливають на прихильність до антигіпертензивної терапії у хворих на артеріальну гіпертензію. Матеріал і методи. Обстежено 40 пацієнтів віком 50 років (середній вік 56,6 ± 4,5 року) із есенційною артеріальною гіпертензією. Використовували соціально-демографічний, клініко-діагностичний, клініко-психопатологічний, психодіагностичний методи (MMAS, за методикою Спілбергера —Ханіна, за методикою «Рівень суб’єктивного контролю», дослідження самооцінки психічних станів за Г. Айзенком, дослідження рівня депресії за опитувальником Бека), математичний та статистичний методи. Результати. За опитуванням MMAS було виділено три групи пацієнтів – з високим (22,5%), середнім (27,5%) та низьким (50,0%) рівнями прихильності до призначеної комплексної терапії есенційної артеріальної гіпертензії. Соціально-демографічні фактори у пацієнтів із низькою прихильністю до лікування характеризувалися менш високим рівнем освіти та відсутністю постійних шлюбних стосунків. Клінічні характеристики включали: 3-й ступінь тяжкості, І стадію артеріальної гіпертензії, наявність коморбідності (цукровий діабет 2-го типу, ХОЗЛ, ішемічна хвороба серця), тривале тютюнопаління. За даними клініко-психопатологічного та психодіагностичного обстеження, пацієнти з інтернальним типом особистісного контролю, низьким рівнем тривожності й депресії здебільшого демонстрували низький рівень комплаєнсу та вірогідно частішу агресивність у самооцінці психічних станів (p0,05). Висновок. Хворі на артеріальну гіпертензією частіше (до 78%) демонструють недостатній рівень прихильності до лікування. Соціально-демографічні, клінічні та психопатологічні фактори істотно впливають на рівень комплаєнсу в цих пацієнтів. Підвищення ефективності терапії артеріальної гіпертензії у таких хворих можливе за рахунок оптимізації схем лікування, широкого впровадження психодіагностики та психокорекції із залученням до цього процесу психологів.
Дод.точки доступу:
Шупер, В. О.
Шупер, С. В.
Рикова, Ю. О.
Павлюкович, Н. Д.
Трефаненко, І. В.
Шумко, Г. І.
Рева, Т. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

Гулей, Л. О.
Досвід проходження підвищення кваліфікації з дерматоскопії в умовах карантину у форматі міжнародного онлайн-курсу [Текст] / Л. О. Гулей // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 3. - С. 185-189. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ДЕРМАТОЛОГИЯ -- DERMATOLOGY (обучение)
Анотація: Мета роботи – оцінити можливості та ефективність проходження міжнародного підвищення кваліфікації з дерматоскопії у форматі онлайн-курсу в умовах карантину з приводу COVID-19. Матеріал і методи. В умовах карантину для підвищення кваліфікації обрано міжнародний онлайн-курс(семінар) «Дерматоскопія – Intermedium», організований асоціацією «Дерматологи проти раку шкіри» (Латвія), який тривав з 20 по 24 квітня 2020 року (20 академічних годин). Курс був організований в онлайн-форматі за допомогою сучасних інноваційних інформаційно-комунікаційних технологій – ZOOM відео конференції. Результати. Згідно з програмою онлайн-курсу, в інтерактивному режимі обговорено тактику ведення доброякісних та злоякісних меланоцитарних та немеланоцитарних новоутворень шкіри, дерматоскопію хронічних дерматозів, рідкісних пухлин тощо. Практична частина відпрацьована у вигляді розбору клінічних кейсів-тренажерів. Слухачам представлені реальні клінічні випадки з детальним їх обговоренням у динаміці із демонстрацією якісного фотоілюстративного матеріалу. Онлайн-курс «Дерматоскопія – Intermedium» завершено оцінкою набутих знань у вигляді розв’язування набору 30 клінічних ситуаційних завдань кожним учасником курсу та отриманням сертифікатів. Висновки. Досвід проходження міжнародного онлайн-курсу/семінару «Дерматоскопія – Intermedium» засвідчує доступність, ефективність та зручність дистанційної форми підвищення кваліфікації лікаря-дерматовенеролога в умовах карантину. Отримані знання з дерматоскопії сприятимуть виявленню на ранніх стадіях злоякісних новоутворень шкіри та використанню цього допоміжного діагностичного інструмента для проведення диференційної діагностики дерматозів.
Вільних прим. немає

Знайти схожі

16.

Савка, І. Г.
Сучасні можливості та перспективи дослідження рідин та середовищ організму людини для діагностики часу настання смерті [Текст] / І. Г. Савка, В. В. Кривецький, Н. М. Козань // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 3. - С. 179-184. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
СМЕРТЬ -- DEATH
СУДЕБНАЯ МЕДИЦИНА -- FORENSIC MEDICINE
Анотація: Питання встановлення часу настання смерті завжди було актуальним серед судових медиків, оскільки визначення точного моменту смерті дозволяє судово-слідчим органам прояснити обставини та виявити осіб, які причетні до скоєння злочину. Мета роботи – провести аналіз методів, що використовуються у практичній роботі в обласних бюро судово-медичної експертизи України та поза її межами з метою виявлення їх ефективності для встановлення давності настання смерті шляхом дослідження біологічних рідин та середовищ організму людини, а також для виявлення їх проблемних моментів для подальшої розробки нових методів чи модернізації існуючих. За останні десятиліття учені в галузі судової медицини розробили значну кількість різноманітних методів для встановлення давності настання смерті. Особливо актуальною є можливість дослідження біологічних рідин та середовищ організму людини, таких як спинномозкова рідина, склисте тіло, синовіальна рідина, оскільки вони є практично ізольованими від зовнішнього середовища та впливу зовнішніх чинників. Для їх дослідження в основному застосовують біохімічні методи. Одним із найбільш вивчених та таких, які застосовують у своїй практичній діяльності лікарі-судово-медичні експерти, є визначення показників вмісту калію у склистому тілі людини. Динаміка зміни його концентрації із збільшенням часу після смерті також характерна і для інших біологічних рідин організму людини. Висновок. Триває активний пошук новітніх методів, які могли б спростити проведення дослідження біологічних рідин та середовищ людини для встановлення часу смерті, а також підвищити їх точність. Такими методами можуть бути лазерна томографія.
Дод.точки доступу:
Кривецький, В. В.
Козань, Н. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

17.

Karvatska, Yu. P.
Differential immunotropic therapy of patients with acne [Text] / Yu. P. Karvatska // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 3. - P34-38. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
АКНЕ ОБЫКНОВЕННЫЕ -- ACNE VULGARIS (иммунология, лекарственная терапия)
ИММУНОТЕРАПИЯ -- IMMUNOTHERAPY (использование)
Анотація: Акне (Acne vulgaris) є одним із найбільш поширених захворювань шкіри (реєструється у 80-90% осіб юнацького й молодого працездатного віку) з локалізацією вугрової висипки на відкритих ділянках шкіри, має хронічний перебіг, що спричиняє психоемоційні зміни у пацієнтів і знижує якість їх життя. Мета роботи – підвищити ефективність лікування хворих на акне залежно від клінічних проявів дерматозу та стану системного імунітету пацієнтів шляхом диференційованого застосування імунотропного засобу. Матеріал і методи. Проведено комплексне імунологічне обстеження й лікування 146 хворих на вугрову хворобу віком від 19 до 25 років, з них 77 (52,7%) осіб жіночої та 69 (47,3%) – чоловічої статі. Групу контролю склали 35 практично здорових осіб (донорів) подібного віку й статі. Результати. У всіх 146 обстежених хворих на вугрову хворобу діагностовано запальну форму акне, у тому числі: у 37 (25,3%) осіб – легкий клінічний перебіг, у 83 (56,8%) – середній ступінь тяжкості та у 26 (17,9%) – тяжкий клінічний перебіг акне. Внаслідок імунологічного обстеження у пацієнтів із тяжким та середньотяжким клінічним перебігом акне встановлено вірогідні зміни показників імунітету за неістотних їх змін при легкому перебігу акне. Зважаючи на встановлений характер змін імунологічних показників хворих на акне призначали імунотропний препарат глюкозамінілмурамілдипептид (лікопід) диференційовано – по 2 мг двічі на добу 10 днів (при вугровій хворобі середнього ступеня тяжкості) та по 10 мг один раз на добу 10 днів (при тяжкому клінічному перебігу дерматозу), що зумовило позитивну динаміку клінічних проявів акне та імунологічних показників крові у таких пацієнтів. Висновки. Диференційована імунотропна терапія, що була застосована у комплексному лікуванні хворих на акне із призначенням імунотропного препарату глюкозамінілмурамілдипептиду (лікопід), дає змогу підвищити результати лікування, що підтверджується вірогідною позитивною динамікою клініко-лабораторних показників.
Вільних прим. немає

Знайти схожі

18.

Зубач, О. Б.
Десятирічна летальність у жінок після переломів проксимального відділу стегнової кістки [Текст] / О. Б. Зубач, Н. В. Григор’єва // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 3. - С. 28-33. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
БЕДРЕННОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- FEMORAL FRACTURES (смертность)
Анотація: Мета роботи – дослідити показники коротко- та довгострокової летальності у жінок після переломів проксимального відділу стегнової кістки (ППВСК). Матеріал і методи. Проведено ретроспективний аналіз даних 146 жінок віком 50 років і старших (середній вік (Ме [25Q-75Q]): 77,7 [68,1-81,9] років), що були госпіталізовані із ППВСК у 2005-2007 роках. У подальшому дослідником тричі збиралися дані (2015, 2016 і 2017 роки) щодо життєвого статусу хворих при телефонному контакті з пацієнтами чи їх родичами. Аналіз даних проводили залежно від віку, виду перелому, наявності супутньої патології. Середній період спостереження за хворими склав 144,0 [131,5-152,5] міс. для виживших пацієнтів і 20,2 [6,7-55,0] міс. для померлих. Результати. На момент завершення дослідження 94 жінки (64,4 % серед усіх 146 обстежених) померли, а 52 – залишались живими. Середній вік на момент смерті для померлих [84,5 (76,9-91,3) років] не відрізнявся від показника виживших на момент закінчення дослідження [82,0 (72,9-86,8) років]. Показники госпітальної летальності становили 1,6 %, 6-місячної, 1-, 5- і 10-річної летальності, відповідно, – 12,7 %, 23,0 %, 43,7 % і 54,0 %. Висновки. Показники виживання у жінок з ППВСК не відрізняються залежно від виду перелому і достовірно вищі (р 0,01) в осіб старших 70 років порівняно з більш молодими пацієнтами.
Дод.точки доступу:
Григор’єва, Н. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

19.

Взаємозв’язок між ступенем прояву вегетативної дисфункції, фактичним біологічним віком і рівнем адаптаційного потенціалу у студентів [Текст] / З. Р. Леонт’єва [та ін.] // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 3. - С. 45-52. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
НЕРВНОЙ СИСТЕМЫ ВЕГЕТАТИВНОЙ БОЛЕЗНИ -- AUTONOMIC NERVOUS SYSTEM DISEASES (диагностика)
СТУДЕНТЫ -- STUDENTS (психология)
Анотація: Мета роботи – визначити і оцінити ступінь взаємозв’язку між рівнем прояву вегетативної дисфункції, фактичним біологічним віком та значенням адаптаційного потенціалу у студентів. Матеріал і методи. У дослідженні взяли участь студенти з різними проявами вегетативної дисфункції. Фактичний біологічний вік людини визначали методом В.П. Войтенка, визначення рівня адаптаційного потенціалу людини проводили за методикою Р.М. Баєвського (1979). Для виявлення ознак вегетативних змін застосовували стандартизований опитувальник за А.М. Вейном (1998). Для статистичного аналізу використовували методи анкетування, статистичний, математичний, кореляційний, абстрактний, а також методи дедуктивного усвідомлення та структурно-логічного аналізу з урахуванням принципів системності. Отримані анкетні дані дослідження зведені та опрацьовані автоматизованим способом на персональному комп’ютері з використанням програм “Miсrosoft Office Excel 2010” та “MedStat”. Результати. У групі дівчат із проявами вегетативної дисфункції середнє значення фактичного біологічного віку становило 38,1±7,4 р., середнє значення адаптаційного потенціалу відповідало 1,98±0,41 у.о., а середнє значення опитувальника становило 34,06±13,78 б. Між показником фактичного біологічного віку і адаптаційним потенціалом існував прямий зв’язок середньої сили (r=+0,42, р0,05). Поміж даними опитувальника та рівнем адаптаційного потенціалу коефіцієнт кореляції був (r0,05). У групі хлопців із проявами вегетативної дисфункції середнє значення фактичного біологічного віку становило 37,96±3,83 р., середнє значення адаптаційного потенціалу відповідало 2,01±0,39 у.о., а середнє значення опитувальника становило 29,4±8,26 б. Між показником фактичного біологічного віку і рівнем адаптаційного потенціалу у хлопців із проявами вегетативної дисфункції спостерігався прямий сильний зв’язок (r=+0,76, р0,05). Коефіцієнт кореляції поміж даними опитувальника та рівнем адаптаційного потенціалу у хлопців першої групи становив -0,36, що вказувало на зворотний зв’язок середньої сили між досліджуваними ознаками. Вірогідність даного результату не була достовірною. Достовірного кореляційного зв’язку між фактичним біологічним віком і даними опитувальника у хлопців не виявлено. У контрольній групі хлопців вірогідність кореляційних зв’язків не була достовірною (р0,05). Загалом, в усіх обстежених з проявами вегетативної дисфункції був прямий кореляційний зв’язок середньої сили між показником фактичного біологічного віку і даними опитувальника (r=+0,452, р0,05). Висновки. При вивченні показників фактичного біологічного віку і рівня адаптаційного потенціалу у дівчат із проявами вегетативної дисфункції встановлено наявність прямого зв’язку середньої сили поміж цими досліджуваними ознаками. Між даними опитувальника та рівнем адаптаційного потенціалу встановлений прямий слабкий зв’язок. У хлопців між фактичним біологічним віком та адаптаційним потенціалом був прямий сильний кореляційний зв’язок. В усіх опитаних осіб з проявами вегетативної дисфункції був прямий кореляційний зв’язок середньої сили між фактичним біологічним віком і опитувальником (р0,05).
Дод.точки доступу:
Леонт’єва, З. Р.
Дутка, Р. Я.
Тімченко, Н. Ф.
Чмир, Н. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

20.

Каськова, Л. Ф.
Поширеність та структура захворювань тканин пародонта у дітей з інсулінозалежним цукровим діабетом [Текст] / Л. Ф. Каськова, В. А. Гончаренко // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 3. - С. 39-44. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 1 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 1 (осложнения)
ПЕРИОДОНТА БОЛЕЗНИ -- PERIODONTAL DISEASES (этиология)
Анотація: Мета роботи – визначити поширеність та структуру захворювань тканин пародонта у дітей з інсулінозалежним цукровим діабетом (ЦД). Матеріал і методи. Для оцінки стану тканин пародонта нами обстежено 170 дітей віком 12-16 років, з них 130 дітей хворих на ЦД, 40 дітей – без супутньої соматичної патології. Діти, хворі на ЦД, були розподілені на групи: за рівнем глікемічного контролю: з оптимальним глікемічним контролем (ОГК) – 4 особи, із субоптимальним глікемічним контролем (СОГК) -74 особи, глікемічним контролем із високим ризиком для життя (ВРДЖ) – 52 особи; за тривалістю захворювання: діти, які хворіють на ЦД менше 5 років – 74 особи, діти з тривалістю хвороби понад 5 років – 56 осіб. Результати. Результати стоматологічного обстеження свідчать, що кількість дітей, хворих на ЦД, з інтактним пародонтом значно менша (8,46±2,44)% порівняно із соматично здоровими дітьми (55,0±7,87)%. Явища запального процесу в тканинах пародонта, у вигляді хронічного катарального гінгівіту (ХКГ), у середньому траплялися у (83,85±3,23)% дітей із ЦД, що майже в 2 рази частіше відносно дітей без супутньої патології – (45,0±7,87)%. Також встановлено, що у дітей із ЦД загострення ХКГ діагностували у (2,32±1,32)% випадків, гіпертрофічний гінгівіт - у (2,32±1,32)%, а парадонтит - у (3,08±1,52)% на відміну від соматично здорових дітей, у яких даних форм захворювань пародонта не виявляли взагалі. Висновки. Отримані результати свідчать про необхідність подальшого поглибленого дослідження патогенетичних механізмів розвитку хвороб пародонта у дітей із цукровим діабетом для розробки профілактичних та лікувальних заходів.
Дод.точки доступу:
Гончаренко, В. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

1-20 21-32

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)