Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

у знайденому

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=БУ5/2020/24/3<.>

Загальна кількість знайдених документів : 32
Показані документи з 1 по 20

1-20 21-32

Бунь, Ю. М.
Малоінвазивні способи дохірургічного і хірургічного етапів дентальної імплантації у пацієнтів із вторинною адентією в умовах амбулаторного прийому [Текст] / Ю. М. Бунь, О. В. Бунь // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 3. - С. 3-8. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
АДЕНТИЯ -- ANODONTIA (хирургия)
СТОМАТОЛОГИЧЕСКАЯ ИМПЛАНТАЦИЯ -- DENTAL IMPLANTATION (методы)
Анотація: Сьогодні з успіхом використовують найменш травмуючі методи малоінвазивної дентальної імплантології, які значно скорочують терміни реабілітації пацієнтів та знижують психологічну травму, пов’язану з хірургічним втручанням. Мінімізація обсягів втручання при відновленні зубів з урахуванням оцінки клінічної ситуації та визначенням стану пацієнта, ризиків асоційованих з уведенням імплантата і забезпечення естетичної складової сприяє не тільки можливості досягнення більш прогнозованого результату лікування, а й забезпечує скорочення термінів остеоінтеграції. У статті представлено лікування вторинної адентії з використанням системи дентальних імплантатів TRATE ROOT шляхом проведення імплантації класичним методом та безклаптевою методикою. Мета роботи – оптимізувати дохірургічний та хірургічний етапи дентальної імплантації у пацієнтів із вторинною адентією за рахунок використання нових систем імплантатів для створення більш сприятливих умов скорішої остеоінтеграції. Матеріал і методи. У роботі в умовах амбулаторного прийому 12 пацієнтам проведено імплантацію класичною методикою та 20 пацієнтам - безклаптевою методикою. З метою мінімізації тривалості приживлення імплантатів та створення більш сприятливих умов скорішої остеоінтеграції двадцятьом пацієнтам у приватній клініці «Бунь Ю.М.» після підписання інформованої згоди та обстеження проведено дентальну імплантацію малоінвазивним способом. Обстеження пацієнтів (рентгенологічне обстеження та оцінка гігієни ротової порожнини) проводилося на кожному етапі лікування. Результати. На прикладі проведення малоінвазивного способу дохірургічного і хірургічного етапу дентальної імплантації у пацієнтів із вторинною адентією виявлено зменшення ділянки операційної травми, скорочення термінів тривалості операції, післяопераційного періоду, усунення дискомфорту для пацієнта. Висновок. Мінімізація тривалості остеоінтеграції здійснена за рахунок нових систем імплантатів, які володіють остеоіндуктивними властивостями, що розраховані на малоінвазивний протокол, який передбачав зменшення операційної травми, скорочення післяопераційної реабілітації.
Дод.точки доступу:
Бунь, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Гараздюк, М. С.
Диференційна діагностика давності утворення крововиливів травматичного генезу, інфаркту мозку ішемічного і геморагічного генезу методом картографування розподілів величини комплексного ступеня взаємної поляризації [Текст] / М. С. Гараздюк, В. Т. Бачинський // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 3. - С. 9-15. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
СУДЕБНАЯ МЕДИЦИНА -- FORENSIC MEDICINE (методы)
МОЗГА ГОЛОВНОГО ИНФАРКТ -- BRAIN INFARCTION (диагностика)
КОННЕКТОМ -- CONNECTOME (использование)
МОЗГА ГОЛОВНОГО КРОВОИЗЛИЯНИЯ ТРАВМАТИЧЕСКИЕ -- BRAIN HEMORRHAGE, TRAUMATIC (диагностика)
Анотація: Встановлення давності утворення гематом, розташованих у речовині головного мозку людини (РГМЛ), є складним для вирішення питанням, оскільки такі тілесні ушкодження дуже часто призводять до смерті людини чи до її інвалідизації, тому необхідно проводити чітке розслідування обставин отримання такої травми. Мета роботи – розробити судово-медичні критерії диференціації давності утворення крововиливів (ДУК) травматичного і нетравматичного генезів та ішемічного інфаркту головного мозку методом картографування розподілів величини комплексного ступеня взаємної поляризації (КСВП) препаратів гістологічних зрізів РГМЛ. Матеріал і методи. Нативні гістологічні препарати РГМЛ із попередньо відомим часом утворення крововиливів від 1 до 48 год від 38 трупів із крововиливами травматичного генезу (1-ша група), 30 трупів із крововиливами в РГМЛ нетравматичного генезу (2-га група), 35 трупів із ішемічним інсультом (3-тя група) та 30 трупів, причиною смерті яких була гостра коронарна недостатність (4-та групаконтроль). Результати дослідження та їх обговорення. Порівняльний аналіз даних поляризаційно-кореляційного картографування мікроскопічних зображень гістологічних зрізів мозку померлих з усіх груп із даними статистичного аналізу часових залежностей величини статистичних моментів 1-4-го порядків, які характеризують поляризаційні і азимутально-інваріантні Мюллер – матричні мапи виявив зростання діапазону часової лінійної зміни статистичних залежностей величини асиметрії та ексцесу розподілів величини модуля КСВП до 48 год. Висновок. Точність визначення давності утворення крововиливів методом картографування комплексного ступеня взаємної поляризації поляризаційно-неоднорідних мікроскопічних зображень гістологічних зрізів мозку складає 45хв ± 15 хв.
Дод.точки доступу:
Бачинський, В. Т.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Функціонування глутатіонової системи ротової рідини дітей за умов розвитку одонтогенного запального процесу [Текст] / О. І. Годованець [та ін.] // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 3. - С. 16-21. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ГЛУТАТИОН -- GLUTATHIONE
СЛЮНА -- SALIVA
ИНФЕКЦИЯ ОДОНТОГЕННАЯ -- FOCAL INFECTION, DENTAL
Анотація: Особливе місце серед антиоксидантів посідають тіоли, функціонування яких здебільшого забезпечується системою глутатіону. Глутатіон як головний внутрішньоклітинний тіол відіграє важливу роль у метаболічних і фізіологічних процесах: синтезі та розпаді білків, активації та інактивації ферментів, синтезі дезоксирибозних метаболітів, стабілізації клітинної мембрани тощо. Мета дослідження – вивчити особливості стану системи глутатіону ротової рідини дітей за умов розвитку одонтогенного запального процесу в тканинах щелепнолицевої ділянки. Матеріал і методи. Проведено обстеження 98 дітей віком 7-15 років соматично здорових та із супутньою патологією щитоподібної залози, які мали гострий одонтогенний запальний процес. У ротовій рідині дітей визначали рівень відновленого глутатіону, активність ферментів глутатіонредуктази, глутатіонтрансферази, глутатіопероксидази та вміст НS-груп. Статистична обробка отриманих даних проведена стандартними методами варіаційної статистики. Результати. Встановлено, що функціонування глутатіонової системи ротової рідини дітей за умов розвитку одонтогенного запального процесу є розбалансованим та недостатнім: зниження активності глутатіонредуктази на 49,02 % (р0,05), глутатіонтрансферази – на 69,27 % (р0,05), підвищення рівня активності глутатіопероксидази на 73,29 % (р0,05), що призводить до падіння рівня відновленого глутатіону в 4,76 раза (р0,05). Висновки. 1. Динаміка змін компонентів глутатіонової системи характеризується зниженням активності глутатіонредукстази та Г-ST, що викликає недостатність функціонування детоксикаційної та антиоксидантної ланок глутатіонової системи. 2. Активація глутатіонпероксидази вказує на збереження певних захисних механізмів, що, однак, не забезпечують компенсації негативної дії продуктів запалення. Тому стан антипероксидної компоненти глутатіонової системи можна охарактеризувати як розбалансований та недостатній.
Дод.точки доступу:
Годованець, О. І.
Вітковський, О. О.
Кузняк, Л. В.
Муринюк, Т. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Дмитренко, Р. Р.
Особливості морфогенезу кісток основи черепа у ранньому періоді онтогенезу людини [Текст] / Р. Р. Дмитренко, О. В. Цигикало, В. А. Гончаренко // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 3. - С. 22-27. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ЧЕРЕПА ОСНОВАНИЕ -- SKULL BASE (анатомия и гистология, рост и развитие)
МОРФОГЕНЕЗ -- MORPHOGENESIS
ОНТОГЕНЕЗ
Анотація: Мета роботи – з’ясувати хронологічну послідовність появи закладок та особливості розвитку кісток основи черепа в ранньому періоді онтогенезу людини. Матеріал і методи. Досліджено 17 серій послідовних гістологічних зрізів препаратів зародків та передплодів людини віком від 4 до 12 тижнів внутрішньоутробного розвитку (ВУР) з використанням комплексу методів морфологічного дослідження (антропометрія, морфометрія, виготовлення гістологічних зрізів, тривимірне комп’ютерне реконструювання). Результати. На 7-му тижні ВУР (передплоди 14,0-16,0 мм тім’яно-куприкової довжини (ТКД) розпочинається хондрифікація ектоменінгеальної капсули та визначаються три пари хрящових закладок кісток основи черепа: парахордальні хрящі (дорсально від гіпофіза); гіпофізарні хрящі (з боків від гіпофіза); прехордальні хрящі (вентрально від гіпофіза). Кістки основи черепа утворюються в результаті ендохондрального остеогенезу, в той час як для більшості кісток склепіння черепа притаманний перетинчастий остеогенез. На 8-му тижні ВУР хондрокраніум визначається як суцільна структура, безперервна із зачатком склепіння черепа, тому морфогенез деяких кісток черепа є як хрящовим, так і перетинчастим. Першим із хрящових зачатків основи черепа виявлений парахордальний хрящ позаду гіпофіза. Гіпофізарні хрящі утворюються навколо зачатка гіпофіза. Латерально центри хондрифікації виникають у зачатках очноямково-клиноподібних хрящів, які є джерелами розвитку малих крил клиноподібної кістки. Джерелами розвитку великих крил клиноподібної кістки є крило-клиноподібні хрящі. Передньобічний відросток очноямково-клиноподібного хряща виникає біля очноямкової частини зачатка лобової кістки. На 7-му тижні ВУР основа черепа містить окремі осередки хондрогенезу, а наприкінці 8-го тижня ВУР вони зливаються в єдину дірчасту основну хрящову пластинку з примітивними судинно-нервовими отворами. Висновки. 1. У розвитку кісток основи та склепіння черепа людини можна виділити три послідовні стадії: 1) виникнення мезенхімальної закладки (ектоменінгеальної капсули); 2) утворення хрящового зачатка шляхом розвитку та злиття численних окремих осередків хондрогенезу в мезенхімі; 3) скостеніння хрящового зачатка з-понад 100 осередків остеогенезу. 2. Процеси хондрифікації зачатків кісток основи черепа спостерігаються на початку передплодового періоду онтогенезу (7-й тиждень ВУР), а наприкінці 8-го тижня розвитку, у цілому, утворюється хрящова основа черепа людини.
Дод.точки доступу:
Цигикало, О. В.
Гончаренко, В. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Зубач, О. Б.
Десятирічна летальність у жінок після переломів проксимального відділу стегнової кістки [Текст] / О. Б. Зубач, Н. В. Григор’єва // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 3. - С. 28-33. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
БЕДРЕННОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- FEMORAL FRACTURES (смертность)
Анотація: Мета роботи – дослідити показники коротко- та довгострокової летальності у жінок після переломів проксимального відділу стегнової кістки (ППВСК). Матеріал і методи. Проведено ретроспективний аналіз даних 146 жінок віком 50 років і старших (середній вік (Ме [25Q-75Q]): 77,7 [68,1-81,9] років), що були госпіталізовані із ППВСК у 2005-2007 роках. У подальшому дослідником тричі збиралися дані (2015, 2016 і 2017 роки) щодо життєвого статусу хворих при телефонному контакті з пацієнтами чи їх родичами. Аналіз даних проводили залежно від віку, виду перелому, наявності супутньої патології. Середній період спостереження за хворими склав 144,0 [131,5-152,5] міс. для виживших пацієнтів і 20,2 [6,7-55,0] міс. для померлих. Результати. На момент завершення дослідження 94 жінки (64,4 % серед усіх 146 обстежених) померли, а 52 – залишались живими. Середній вік на момент смерті для померлих [84,5 (76,9-91,3) років] не відрізнявся від показника виживших на момент закінчення дослідження [82,0 (72,9-86,8) років]. Показники госпітальної летальності становили 1,6 %, 6-місячної, 1-, 5- і 10-річної летальності, відповідно, – 12,7 %, 23,0 %, 43,7 % і 54,0 %. Висновки. Показники виживання у жінок з ППВСК не відрізняються залежно від виду перелому і достовірно вищі (р 0,01) в осіб старших 70 років порівняно з більш молодими пацієнтами.
Дод.точки доступу:
Григор’єва, Н. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Karvatska, Yu. P.
Differential immunotropic therapy of patients with acne [Text] / Yu. P. Karvatska // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 3. - P34-38. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
АКНЕ ОБЫКНОВЕННЫЕ -- ACNE VULGARIS (иммунология, лекарственная терапия)
ИММУНОТЕРАПИЯ -- IMMUNOTHERAPY (использование)
Анотація: Акне (Acne vulgaris) є одним із найбільш поширених захворювань шкіри (реєструється у 80-90% осіб юнацького й молодого працездатного віку) з локалізацією вугрової висипки на відкритих ділянках шкіри, має хронічний перебіг, що спричиняє психоемоційні зміни у пацієнтів і знижує якість їх життя. Мета роботи – підвищити ефективність лікування хворих на акне залежно від клінічних проявів дерматозу та стану системного імунітету пацієнтів шляхом диференційованого застосування імунотропного засобу. Матеріал і методи. Проведено комплексне імунологічне обстеження й лікування 146 хворих на вугрову хворобу віком від 19 до 25 років, з них 77 (52,7%) осіб жіночої та 69 (47,3%) – чоловічої статі. Групу контролю склали 35 практично здорових осіб (донорів) подібного віку й статі. Результати. У всіх 146 обстежених хворих на вугрову хворобу діагностовано запальну форму акне, у тому числі: у 37 (25,3%) осіб – легкий клінічний перебіг, у 83 (56,8%) – середній ступінь тяжкості та у 26 (17,9%) – тяжкий клінічний перебіг акне. Внаслідок імунологічного обстеження у пацієнтів із тяжким та середньотяжким клінічним перебігом акне встановлено вірогідні зміни показників імунітету за неістотних їх змін при легкому перебігу акне. Зважаючи на встановлений характер змін імунологічних показників хворих на акне призначали імунотропний препарат глюкозамінілмурамілдипептид (лікопід) диференційовано – по 2 мг двічі на добу 10 днів (при вугровій хворобі середнього ступеня тяжкості) та по 10 мг один раз на добу 10 днів (при тяжкому клінічному перебігу дерматозу), що зумовило позитивну динаміку клінічних проявів акне та імунологічних показників крові у таких пацієнтів. Висновки. Диференційована імунотропна терапія, що була застосована у комплексному лікуванні хворих на акне із призначенням імунотропного препарату глюкозамінілмурамілдипептиду (лікопід), дає змогу підвищити результати лікування, що підтверджується вірогідною позитивною динамікою клініко-лабораторних показників.
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Каськова, Л. Ф.
Поширеність та структура захворювань тканин пародонта у дітей з інсулінозалежним цукровим діабетом [Текст] / Л. Ф. Каськова, В. А. Гончаренко // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 3. - С. 39-44. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 1 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 1 (осложнения)
ПЕРИОДОНТА БОЛЕЗНИ -- PERIODONTAL DISEASES (этиология)
Анотація: Мета роботи – визначити поширеність та структуру захворювань тканин пародонта у дітей з інсулінозалежним цукровим діабетом (ЦД). Матеріал і методи. Для оцінки стану тканин пародонта нами обстежено 170 дітей віком 12-16 років, з них 130 дітей хворих на ЦД, 40 дітей – без супутньої соматичної патології. Діти, хворі на ЦД, були розподілені на групи: за рівнем глікемічного контролю: з оптимальним глікемічним контролем (ОГК) – 4 особи, із субоптимальним глікемічним контролем (СОГК) -74 особи, глікемічним контролем із високим ризиком для життя (ВРДЖ) – 52 особи; за тривалістю захворювання: діти, які хворіють на ЦД менше 5 років – 74 особи, діти з тривалістю хвороби понад 5 років – 56 осіб. Результати. Результати стоматологічного обстеження свідчать, що кількість дітей, хворих на ЦД, з інтактним пародонтом значно менша (8,46±2,44)% порівняно із соматично здоровими дітьми (55,0±7,87)%. Явища запального процесу в тканинах пародонта, у вигляді хронічного катарального гінгівіту (ХКГ), у середньому траплялися у (83,85±3,23)% дітей із ЦД, що майже в 2 рази частіше відносно дітей без супутньої патології – (45,0±7,87)%. Також встановлено, що у дітей із ЦД загострення ХКГ діагностували у (2,32±1,32)% випадків, гіпертрофічний гінгівіт - у (2,32±1,32)%, а парадонтит - у (3,08±1,52)% на відміну від соматично здорових дітей, у яких даних форм захворювань пародонта не виявляли взагалі. Висновки. Отримані результати свідчать про необхідність подальшого поглибленого дослідження патогенетичних механізмів розвитку хвороб пародонта у дітей із цукровим діабетом для розробки профілактичних та лікувальних заходів.
Дод.точки доступу:
Гончаренко, В. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Взаємозв’язок між ступенем прояву вегетативної дисфункції, фактичним біологічним віком і рівнем адаптаційного потенціалу у студентів [Текст] / З. Р. Леонт’єва [та ін.] // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 3. - С. 45-52. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
НЕРВНОЙ СИСТЕМЫ ВЕГЕТАТИВНОЙ БОЛЕЗНИ -- AUTONOMIC NERVOUS SYSTEM DISEASES (диагностика)
СТУДЕНТЫ -- STUDENTS (психология)
Анотація: Мета роботи – визначити і оцінити ступінь взаємозв’язку між рівнем прояву вегетативної дисфункції, фактичним біологічним віком та значенням адаптаційного потенціалу у студентів. Матеріал і методи. У дослідженні взяли участь студенти з різними проявами вегетативної дисфункції. Фактичний біологічний вік людини визначали методом В.П. Войтенка, визначення рівня адаптаційного потенціалу людини проводили за методикою Р.М. Баєвського (1979). Для виявлення ознак вегетативних змін застосовували стандартизований опитувальник за А.М. Вейном (1998). Для статистичного аналізу використовували методи анкетування, статистичний, математичний, кореляційний, абстрактний, а також методи дедуктивного усвідомлення та структурно-логічного аналізу з урахуванням принципів системності. Отримані анкетні дані дослідження зведені та опрацьовані автоматизованим способом на персональному комп’ютері з використанням програм “Miсrosoft Office Excel 2010” та “MedStat”. Результати. У групі дівчат із проявами вегетативної дисфункції середнє значення фактичного біологічного віку становило 38,1±7,4 р., середнє значення адаптаційного потенціалу відповідало 1,98±0,41 у.о., а середнє значення опитувальника становило 34,06±13,78 б. Між показником фактичного біологічного віку і адаптаційним потенціалом існував прямий зв’язок середньої сили (r=+0,42, р0,05). Поміж даними опитувальника та рівнем адаптаційного потенціалу коефіцієнт кореляції був (r0,05). У групі хлопців із проявами вегетативної дисфункції середнє значення фактичного біологічного віку становило 37,96±3,83 р., середнє значення адаптаційного потенціалу відповідало 2,01±0,39 у.о., а середнє значення опитувальника становило 29,4±8,26 б. Між показником фактичного біологічного віку і рівнем адаптаційного потенціалу у хлопців із проявами вегетативної дисфункції спостерігався прямий сильний зв’язок (r=+0,76, р0,05). Коефіцієнт кореляції поміж даними опитувальника та рівнем адаптаційного потенціалу у хлопців першої групи становив -0,36, що вказувало на зворотний зв’язок середньої сили між досліджуваними ознаками. Вірогідність даного результату не була достовірною. Достовірного кореляційного зв’язку між фактичним біологічним віком і даними опитувальника у хлопців не виявлено. У контрольній групі хлопців вірогідність кореляційних зв’язків не була достовірною (р0,05). Загалом, в усіх обстежених з проявами вегетативної дисфункції був прямий кореляційний зв’язок середньої сили між показником фактичного біологічного віку і даними опитувальника (r=+0,452, р0,05). Висновки. При вивченні показників фактичного біологічного віку і рівня адаптаційного потенціалу у дівчат із проявами вегетативної дисфункції встановлено наявність прямого зв’язку середньої сили поміж цими досліджуваними ознаками. Між даними опитувальника та рівнем адаптаційного потенціалу встановлений прямий слабкий зв’язок. У хлопців між фактичним біологічним віком та адаптаційним потенціалом був прямий сильний кореляційний зв’язок. В усіх опитаних осіб з проявами вегетативної дисфункції був прямий кореляційний зв’язок середньої сили між фактичним біологічним віком і опитувальником (р0,05).
Дод.точки доступу:
Леонт’єва, З. Р.
Дутка, Р. Я.
Тімченко, Н. Ф.
Чмир, Н. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Неміш, І. Л.
Структурно-функціональні зміни міокарда за коморбідного поєднання хронічного коронарного синдрому, хронічного обструктивного захворювання легень та ожиріння [Текст] / І. Л. Неміш, Г. Я. Ступницька, О. І. Федів // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 3. - С. 53-59. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ЛЕГКИХ БОЛЕЗНЬ ХРОНИЧЕСКАЯ ОБСТРУКТИВНАЯ -- PULMONARY DISEASE, CHRONIC OBSTRUCTIVE
КОРОНАРНЫЙ СИНДРОМ ОСТРЫЙ -- ACUTE CORONARY SYNDROME
МИОКАРД -- MYOCARDIUM
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY
Анотація: Мета роботи – проведення аналізу показників структурно-функціонального стану міокарда за коморбідного поєднання хронічного коронарного синдрому (ХКС), хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) та ожиріння. Матеріал і методи. Обстежено 63 особи, яких розподілено на три клінічні групи: перша група – 16 пацієнтів з ХКС та ожирінням; друга (n=16) – обстежувані з ХКС, ХОЗЛ та 18.5ІМТ24.9; третя (n
Дод.точки доступу:
Ступницька, Г. Я.
Федів, О. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Нестеровська, О. А.
Особливості поєднання бронхіальної астми та хронічного обструктивного захворювання легень [Текст] / О. А. Нестеровська, Г.Я Ступницька, O. I. Федів // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 3. - С. 60-67. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
АСТМА БРОНХИАЛЬНАЯ -- ASTHMA (диагностика)
ЛЕГКИХ БОЛЕЗНЬ ХРОНИЧЕСКАЯ ОБСТРУКТИВНАЯ -- PULMONARY DISEASE, CHRONIC OBSTRUCTIVE (диагностика)
Анотація: Мета роботи – вивчити деякі клініко-функціональні та лабораторні показники у пацієнтів з поєднанням бронхіальної астми (БА) та хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ). Матеріал і методи. Обстежено 120 осіб та сформовано такі групи: хворі на БА, які є курцями (n=16) – І група; хворі на ХОЗЛ зі зворотною бронхіальною обструкцією та хворі на ХОЗЛ із переважанням еозинофільного запалення (n=18) – ІІ група, хворі на ХОЗЛ (n=86) – ІІІ група. Перша та друга група, за встановленими критеріями, віднесені до астма-ХОЗЛ поєднання (АХП). Усім пацієнтам проведено спірометрію (спірограф «BTL 08 SpiroPro» (Великобританія)), біоімпедансометрію (портативний апарат ВС-601 (TANITA, Японія), визначення рівня IgE та розрахунок абсолютної кількості еозинофілів крові. Порогове значення ? 2 % або ?200 клітин/мкл використане для визначення еозинофілії крові. Статистичну обробку отриманих результатів проводили за допомогою ліцензійних програм «Microsoft Excel», «Statistica»). Результати. Кількість хворих, які відповідали критеріям АХП, становила 28,3%. Хворі на БА, які курять частіше, використовували комбінацію ?2-агоністів тривалої дії та інгаляційних ГКС (у 2,3 та 1,8 раза частіше порівняно із ІІ та ІІІ групою), а також інгаляційні ?2-агоністи короткої дії (в 1,7 раза) і системні ГКС (у 2,3 раза) порівняно з групою хворих на ХОЗЛ із еозинофілією та зворотною бронхіальною обструкцією. Рівень еозинофілів периферичної крові та загального IgE у ІІ групі були вищими в 1,8 і 3,3 раза та в 1,7 і 1,5 раза (р0,05), ніж у хворих І та ІІІ групи. ОФВ1 у пацієнтів І та ІІ групи був вище на 7,6% та 11,8%, ніж у хворих на ХОЗЛ. Встановлено, що у пацієнтів ІІ групи спостерігався вищий ІМТ (на 28,8% та на 22,2% (р0,05)), відсоток жирової маси (на 19,7% та на 41,3% (р0,05)), рівень вісцерального жиру (на 16,7% та на 20,3% (р0,05)) та м’язової маси (на 10,8% та на 15,5%(р0,05)), ніж у хворих на БА, які курять, та хворих на ХОЗЛ. Висновки. Поширеність астма-ХОЗЛ поєднання (хворі на бронхіальну астму, які курять, пацієнти із еозинофілією та зворотною бронхіальною обструкцією) серед обстежених пацієнтів становила 28,0%. Для хворих на хронічне обструктивне захворювання легень із еозинофілією та зі зворотною бронхіальною обструкцією характерним є вищий рівень еозинофілів периферичної крові, загального IgE, ОФВ1, вісцерального жиру, відсоток жирової маси та, особливо, м’язової маси.
Дод.точки доступу:
Ступницька, Г. Я.
Федів, О. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Role of hypercortisolemia in the comorbid course of coronary artery disease, diabetes mellitus type 2 and anemia [Text] / N. D. Pavliukovych [et al.] // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 3. - P68-72. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA (кровь)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS (кровь)
АНЕМИЯ -- ANEMIA (диагностика)
ГИДРОКОРТИЗОН -- HYDROCORTISONE (кровь)
Анотація: Мета роботи – дослідження динаміки змін синтезу кортизолу у пацієнтів старших вікових груп з ішемічною хворобою серця (ІХС) з коморбідними цукровим діабетом типу 2 (ЦД) та анемічним синдромом (АС). Матеріал і методи. Рівень кортизолу в крові досліджували в 40 пацієнтів старшого віку з ІХС з коморбідними ЦД і АС різного ступеня тяжкості. Контрольну групу склали 12 пацієнтів з ІХС без супутніх захворювань, які за статтю та віком достовірно не відрізнялися від пацієнтів дослідних груп. Також досліджені можливі ефекти телмісартану на ступінь хронічної гіпоксії. Результати. У пацієнтів літнього та старечого віку з ІХС та коморбідним АС, як і у випадку ІХС та АС на тлі ЦД, спостерігається активація синтезу кортизолу, ймовірно, у відповідь на гіпоксію як фактор стресу при анемії. Ступінь вираженості виявлених змін різниться залежно від ступеня тяжкості супутньої анемії. Не спостерігалося нормалізації вмісту кортизолу в крові в жодній із дослідних груп, незалежно від призначеного лікування інгібіторами АПФ або телмісартаном. Висновки. У пацієнтів з ішемічною хворобою серця, як і при коморбідному перебігу ішемічної хвороби серця та цукровим діабетом, має місце збільшення секреції кортизолу у відповідь на анемічну гіпоксію. Із прогресуванням ступеня тяжкості анемічного синдрому рівень кортизолу в крові поступово знижується. Зниження напруженості стрес-лімітувальних систем організму в результаті призначення телмісартану може сприяти усуненню несприятливих ефектів гіперкортизолемії на прогресування ішемічної хвороби серця, особливо на тлі супутніх цукрового діабету типу 2 та анемії.
Дод.точки доступу:
Pavliukovych, N. D.
Pavliukovych, O. V.
Shuper, V. O.
Zaliavska, O. V.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Поліщук, І. П.
Клініко-лабораторна оцінка впливу секнідазолу та кліндаміцину при бактеріальному вагінозі у жінок репродуктивного віку [Текст] / І. П. Поліщук // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 3. - С. 73-79. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ВАГИНИТ БАКТЕРИАЛЬНЫЙ -- VAGINOSIS, BACTERIAL (лекарственная терапия)
КЛИНДАМИЦИН -- CLINDAMYCIN (терапевтическое применение)
АНТИБАКТЕРИАЛЬНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTI-BACTERIAL AGENTS (терапевтическое применение)
Анотація: Серед всіх інфекційних захворювань жіночої статевої сфери найчастіше трапляється бактеріальний вагіноз і останнім часом все більше зростає стертість клінічних ознак захворювання, з’являються безсимптомне носійство, атипові і уповільнені форми. За даними різних авторів, на його частку припадає від 20 до 60% всіх вульвовагінальних інфекцій нижнього відділу жіночих статевих органів. Застосовувані у даний час лікувальні комплекси не завжди є ефективними і тому стоїть питання пошуку та впровадження у практику нових і ефективних методів. Мета роботи - розробити ефективні критерії оцінки мікробіологічних особливостей інфекційних взаємодій при бактеріальному вагінозі для підвищення ефективності діагностики, лікування та профілактики даного захворювання. З метою лікування бактеріального вагінозу використовували таблетки секнідазолу 0,5 по 1табл. – 2 рази 2 доби перорально під час місячних та супозиторії кліндаміцину фосфату, що містять у перерахуванні на кліндаміцин 100 мг, у піхву на ніч протягом трьох діб після місячних. Матеріал і методи. Проведено комплексне обстеження 40 (10) жінок віком 21-45 років, у яких бактеріальний вагіноз був основним діагнозом. Всі жінки підлягали комплексному обстеженню з використанням визначення рН реакції піхвового вмісту та амінотесту. Лабораторні дослідження включали: мікроскопію вагінальних мазків за Граммом у модифікації Kopeloff, бактеріологічні посіви на живильні середовища для визначення факультативно-анаеробних бактерій і облігатно - анаеробних бактерій. Клініко-лабораторна оцінка проводилася після верифікації діагнозу бактеріального вагінозу та через місяць після лікування секнідазолом та кліндаміцином. Результати. Після проведеного лікування секнідазолом та кліндаміцином у жінок із бактеріальним вагінозом зникла клінічна симптоматика захворювання і спостерігалося повне одужання. У всіх жінок 2-ї групи лактобактерії виділялися у вигляді асоціації у високій концентрації 10 6 -10 7 з високою захисною здатністю як і в жінок із нормоценозом піхви. Факультативні анаероби після використання запропонованої терапії завжди траплялися в монокультурі, ступінь обсіменіння піхви складав 10 4 і менше КУО/мл. Така ж тенденція, після використання запропонованого лікування,спостерігалась і для облігатних анаеробів: їх склад і концентрація наблизилися до меж варіанта норми. Висновок. Аналіз перебігу лікування жінок із бактеріальним вагінозом дозволяє дійти висновку, що використання запропонованої терапії призводить до відновлення нормоценозу піхви з дещо нижчою концентрацією лактобактерій 10 6, а це, у свою чергу, потребує проведення етіологічно і патогенетично обґрунтованих діагностичних, лікувальних та профілактичних заходів.
Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Проняєв, Д. В.
Порівняльні морфометричні характеристики круглих зв’язок матки двох віддалених у часі груп плодів [Текст] / Д. В. Проняєв, С. І. Рябий, Н. Р. Ємельяненко // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 3. - С. 80-86. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
МАТКИ СВЯЗКА КРУГЛАЯ -- ROUND LIGAMENT (аномалии)
ПЛОД -- FETUS
Анотація: Аномалії розвитку жіночих статевих органів становлять 4% всіх природжених аномалій розвитку. Вони трапляються в 1-3 % жіночого населення незалежно від збереження фертильной функції і часто служать причинами непліддя. Мета роботи – встановити типову та варіантну анатомію круглих зв’язок матки плодів. Порівняти морфометричні параметри круглих зв’язок матки двох віддалених у часі груп плодів. Матеріал і методи. Особливості типової та варіантної анатомії круглих зв’язок матки плодів вивчено на 160 препаратах плодів і новонароджених з використанням комплексу методів морфологічного дослідження: макроскопічний, звичайне і тонке препарування, мікроскопічний, ін’єкція судин, виготовлення топографоанатомічних зрізів, рентгенографічний, комп’ютерна томографія, тривимірне комп’ютерне реконструювання, морфометричний та статистичний. Результати. Круглі зв’язки матки так само як і власні зв?язки яєчників у переважній більшості випадків візуалізуються у вигляді щільних довгастих циліндрів білого кольору, у складі яких вдається простежити кровоносні судини. На нашу думку, ці зв’язки мають нерівноцінне визначне значення для встановлення тієї чи іншої топографії внутрішніх жіночих статевих органів у перинатальному періоді. При виявленні зсуву матки у фронтальній площині, одна з круглих зв’язок матки була коротшою, відповідно до сторони її нахилу. Висновки. 1. Вже на початку плодового періоду круглі зв’язки матки забезпечують не лише відповідний нахил матки в сагітальній площині, але і її нахил у фронтальній площині, забезпечуючи певний варіант топографії внутрішніх жіночих статевих органів. 2. У порівнянні першої та другої групи плодів достовірної різниці щодо довжини правої круглої зв’язки матки на кожному з вікових етапів не виявлено (р0,05). Проте в рамках однієї групи спостерігаємо період прискореного зростання довжини круглих зв’язок матки із 7-го місяця внутрішньоутробного розвитку.
Дод.точки доступу:
Рябий, С. І.
Ємельяненко, Н. Р.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Распутіна, Л. В.
Вплив коронарного стентування на віддалені показники якості життя у пацієнтів із стабільною ішемічною хворобою серця [Текст] / Л. В. Распутіна, Д. В. Діденко // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 3. - С. 87-95. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA (хирургия)
КОРОНАРНОЙ АРТЕРИИ ШУНТИРОВАНИЕ -- CORONARY ARTERY BYPASS (использование)
КАЧЕСТВО ЖИЗНИ -- QUALITY OF LIFE
Анотація: Мета роботи – оцінити вплив черезшкірного коронарного втручання (ЧКВ) на параметри якості життя (ЯЖ) у пацієнтів із стабільною ішемічною хворобою серця (ІХС). Матеріал і методи. Обстежено 175 осіб із стабільною ІХС, І групу склали 77 осіб, котрим виконувалось ЧКВ протягом 1 року, ІІ групу – 98 пацієнтів, котрим реваскуляризація міокарда не виконувалась. Під час дослідження всім пацієнтам виконано загальноклінічне обстеження, реєстрацію ЕКГ у стандартних 12 відведеннях, ехокардіографія (ЕхоКГ), добове моніторування ЕКГ із визначенням варіабельності серцевого ритму, визначення параметрів ЯЖ за українською версією міжнародного опитувальника Medical Outcomes Study Short Form (MOS SF-36). Результати. Встановлено, що для пацієнтів із стабільною ІХС характерно зниження всіх показників ЯЖ. Не виявлено достовірної відмінності за параметрами ЯЖ осіб, котрим виконувалось ЧКВ, та пацієнтів, котрим реваскуляризація не проводилась. Спостерігалась тенденція до більшого обмеження життєдіяльності через фізичні проблеми в групі осіб без реваскуляризації – (13,9±3,6) балів проти (22,3±4,9) балів у групі І, (р=0,16). Фізичний статус пацієнтів І групи становив (44,8±2,8) балів, осіб ІІ групи – (41,7±2,6) балів, р=0,42. Психічний статус складав в І групі (36,8±1,8) балів, у ІІ групі – (35,1±2,0) балів, (р=0,54). Загальний статус осіб, котрим виконувалась реваскуляризація, становив (61,6±3,1) балів, осіб без реваскуляризації – (62,7±3,2) балів, (р=0,8). Встановлено зворотний зв’язок фізичного статусу пацієнтів з ІХС з віком (r=-0,36), наявністю хронічних захворювань органів дихання (r=-0,41), наявністю шлуночкової екстрасистолії (ШЕ) при записі ЕКГ (r=- 0,25), а також кількістю ШЕ протягом доби за даними добового моніторування (r=-0,29), кількістю парних ШЕ (r=-0,27), кількістю епізодів шлуночкової бігемінії (r=-0,23) та тригемінії (r=-0,26). Висновки. В осіб із стабільною ішемічною хворобою серця відзначається зниження фізичного, психічного та загального статусу якості життя за опитувальником MOS SF-36. Показники якості життя пацієнтів із стабільною ішемічною хворобою серця, котрим протягом року виконано черезшкірне коронарне втручання, достовірно не відрізняються від параметрів осіб, котрим реваскуляризація не проводилась. Фізичний та психічний статус пацієнтів із стабільною ішемічною хворобою серця найбільше пов’язаний із віком, наявністю супутньої хронічної патології, шлуночковими порушеннями серцевого ритму.
Дод.точки доступу:
Діденко, Д. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

Рябий, Ю. М.
Розвиток крижового та куприкового відділів хребта в пренатальному періоді онтогенезу людини [Текст] / Ю. М. Рябий, В. І. Нарсія, В. В. Кривецький // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 3. - С. 96-101. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
КРЕСТЦОВО-КОПЧИКОВАЯ ОБЛАСТЬ -- SACROCOCCYGEAL REGION (эмбриология)
ОНТОГЕНЕЗ
ПОЗВОНОЧНИК -- SPINE
Анотація: Мета роботи – з’ясувати особливості розвитку та формування крижового та куприкового відділів хребтового стовпа в зародковому, передплодовому, плодовому періодах та в новонароджених людини. Матеріал і методи. Матеріалом для дослідження були 75 серій зрізів людських зародків і передплодів від 5,0 до 90,0 мм тім’яно-куприкової довжини (ТКД), а також 70 препаратів плодів та новонароджених. Використані методи гістологічного дослідження із забарвленням препаратів гематоксилін-еозином, пікрофуксином за методом Ван Гізон, морфометрії, пластичного і графічного реконструювання, анатомічного препарування, ін’єкції артеріальних судин рентгенконтрастною речовиною (йоди-ксанол), рентгенографії, статистичної обробки даних. Результати. Вперше за допомогою адекватних морфологічних методів виконане дослідження морфогенезу і динаміки просторовочасових взаємовідношень структур ділянки крижового та куприкового відділів хребтового стовпа людини впродовж пренатального періоду розвитку із точки зору топографоанатомічного підходу до проблем ембріогенезу. Висновки. У роботі за допомогою сучасних методів анатомічного дослідження наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі щодо становлення і топографо-анатомічних взаємовідношень структур крижового та куприкового відділів хребтового стовпа в пренатальному періоді онтогенезу людини, з’ясована динаміка просторово-часових перетворень частин крижового та куприкового відділів хребтового стовпа, синтопічна кореляція із суміжними структурами.
Дод.точки доступу:
Нарсія, В. І.
Кривецький, В. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

16.

Степан, В. Т.
Вплив оральних аплікацій фітогелю "Квертулін" на біохімічні показники стану нирок щурів з експериментальним дисбіотичним синдромом [Текст] / В. Т. Степан // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 3. - С. 102-107. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПОЧКИ -- KIDNEY (действие лекарственных препаратов)
ДИСБАКТЕРИОЗ -- DYSBIOSIS (осложнения)
Анотація: Мета роботи – дослідити вплив оральних аплікацій фітогелю «Квертулін» на стан нирок щурів з експериментальним дисбіотичним синдромом. Матеріал і методи. Експериментальний дисбіотичний синдром (ЕДС) викликали у щурів шляхом уведення адреналіну на тлі дисбіозу. Аплікації на слизову оболонку порожнини рота антидисбіотичного фітогелю «Квертулін» на протязі трьох останніх днів. Тривалість досліду 10 днів. Визначали стан дисбіозу (за співвідношенням уреаза/лізоцим) у сироватці крові, слизовій оболонці шлунка, печінки і нирках. У нирках визначали також активність еластази, каталази та вміст МА. Результати. Встановлено підвищення ступеня дисбіозу в усіх досліджуваних тканинах, найбільше в печінці і сироватці крові щурів з ЕДС. У нирках щурів з ЕДС підвищується активність еластази і вміст МА (маркери запалення) і знижується активність антиоксидантного фермента каталази. Оральні аплікації фітогелю «Квертулін» певною мірою нормалізують біохімічні показники стану нирок і сттєво знижують ступінь дисбіозу. Висновок. У нирках за умов експериментального дисбіотичного синдрому розвивається запально-дистрофічний процес, рівень якого можна суттєво знизити оральними аплікаціями антидисбіотичного засобу «Квертулін».
Вільних прим. немає

Знайти схожі

17.

Сторожук, М. В.
Оцінка характеру взаємозв’язків між показниками оксидативного стресу та рівнем окремих прозапальних цитокінів у хворих на розацеа [Текст] / М. В. Сторожук, О. І. Денисенко // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 3. - С. 108-113. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
РОЗАЦЕА -- ROSACEA (кровь)
ОКСИДАТИВНЫЙ СТРЕСС -- OXIDATIVE STRESS
ЦИТОКИНЫ -- CYTOKINES
Анотація: Мета роботи – оцінити характер взаємозв’язків між показниками оксидативного стресу та рівнем окремих прозапальних цитокінів у хворих на розацеа. Матеріал і методи. Обстежено 64 хворих на розацеа (49 жінок, 15 чоловіків) віком від 28 до 63 років, з них у 23 осіб діагностовано еритематозно-телеангіектатичну і в 41 – папуло-пустульозну форму розацеа. У хворих на розацеа визначали показники оксидативного стресу – вміст в еритроцитах і плазмі крові малонового альдегіду (МА) і в сироватці крові – фракцій окисномодифікованих білків (ОМБ Е370, ОМБ Е430), а також досліджували сироватковий вміст окремих прозапальних цитокінів – інтерлейкіну-8 (ІЛ-8) та інтерлейкіну-18 (ІЛ-18) методом імуноферментного аналізу. Для оцінки характеру взаємозв’язків між досліджуваними показниками застосовували методи кореляційного аналізу. Результати. У хворих на розацеа встановлено істотне, порівняно з показниками контрольної групи, збільшення вмісту МА у плазмі та еритроцитах (відповідно: на 51,4% та 17,3%, p0,001), у сироватці крові – фракцій ОМБ Е430 та ОМБ Е370 (у 2,2 та 1,8 раза, p0,001), а також ІЛ-8 (у 2,1 раза, р
Дод.точки доступу:
Денисенко, О. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

18.

Ткаченко, А. С.
Електронно-мікроскопічна та гістологічна оцінка структурних компонентів суглобового хряща колінного суглоба після множинної скелетної травми [Текст] / А. С. Ткаченко, Г. Ф. Ткач // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 3. - С. 114-119. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ХРЯЩ СУСТАВНОЙ -- CARTILAGE, ARTICULAR (анатомия и гистология)
ТРАВМА МНОЖЕСТВЕННАЯ -- MULTIPLE TRAUMA (осложнения)
КОЛЕННЫЙ СУСТАВ -- KNEE JOINT (анатомия и гистология)
Анотація: Мета роботи – встановити мікро- та ультрамікроскопічні особливості суглобового хряща колінного суглоба у щурів за умов множинної скелетної травми діафізів стегнової та великогомілкової кісток. Матеріал і методи. Експеримент проведено на 40 білих лабораторних щурах-самцях зрілого віку, розподілених на дві групи: І – контрольна група (20 щурів); ІІ – дослідна група (20 щурів). Щурам ІІ групи одночасно змодельований дірчастий дефект у діафізі великогомілкової та стегнової кісток. Дослідження суглобових поверхонь обох кісток проводили через 6 місяців після завдання травми. Світлову мікроскопію проводили з використанням мікроскопа Olympus BH-2 (Японія), Ультрамікроскопічне дослідження проводили з використанням трансмісійного електронного мікроскопа (JEM-1230, JEOL, Japan) та растрового електронного мікроскопа «SEO-SEM Inspect S50-B». Результати. За умов множинної скелетної травми діафізів стегнової та великогомілкової кісток найбільш вразливішим виявився суглобовий хрящ проксимального епіфіза великогомілкової кістки. При цьому деструктивні перетворення розвилися в усіх його зонах. Глибока зона майже повністю була заміщена кістковою тканиною із залишками хондроцитів. У суглобовому хрящі дистального епіфіза стегнової кістки деструктивні зміни та руйнування (загибель) хондроцитів також відбулися, але у меншому ступені. Суглобова поверхня була більш збереженою, не мала руйнівних змін порівняно із суглобовою поверхнею проксимального епіфіза великогомілкової кістки. Проміжна та глибока зона добре простежувалася, але містила хондроцити, які знаходились у різних функціональних станах. Висновки. Виявлені структурні зміни суглобового хряща колінного суглоба вказують на високий ризик прогресування деградації суглобового хряща та розвитку остеоартрозу.
Дод.точки доступу:
Ткач, Г. Ф.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

19.

Ткачук, Н. В.
Ядерно-цитоплазматичні співвідношення в тироцитах при вузлових формах зоба з рецидивним та безрецидивним перебігом [Текст] / Н. В. Ткачук, І. С. Давиденко // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 3. - С. 120-127. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ЗОБ УЗЛОВОЙ -- GOITER, NODULAR (диагностика)
Анотація: Термін «вузловий» зоб використовується до захворювань щитоподібної залози різної морфологічної будови. Дане захворювання є надзвичайно поширеним серед популяції. Тонкоголкова аспіраційна пункційна біопсія під контролем УЗД із цитологічним дослідженням пунктату є «золотим» стандартом передопераційної діагностики вузлів щитоподібної залози. І хоча дана методика відрізняється від гістологічної, вона дозволяє сформувати уявлення про патологію щитоподібної залози, яка має місце в конкретного пацієнта. Післяопераційне гістологічне дослідження безумовно є найточнішим методом вивчення будови тканин щитоподібної залози, проте для вибору адекватного об’єму операційного втручання, і з метою мінімізації ризику рецидиву, більш важливим є доопераційна діагностика даної патології. Мета роботи – встановити ядерно-цитоплазматичні співвідношення в тироцитах при вузлових формах зоба з рецидивним та безрецидивним перебігом із порівнянням даних, отриманих із гістологічних та цитологічних препаратів. Матеріал і методи. Гістопатологічним методом вивчено матеріал тканини вузлового зоба при його рецидиві, тканини первинного зоба з повільним ростом та тканини первинного вузлового зоба зі швидким ростом, а також тканини щитоподібної залози нормальної будови. Результати. У ході дослідження встановлено, що площа ядер у тироцитах у середніх тенденціях не відрізнялася між групами дослідження в жодному варіанті попарного порівняння. Ядерноцитоплазматичне співвідношення статистично значуще знижувалося у всіх основних групах, порівняно з нормальною тканиною щитоподібної залози як у гістопатологічних препаратах, так і в мазках із пунктатів щитоподібної залози. А саме, у групі з рецидивом вузлового зоба – в 1,36 раза, з вузловим зобом зі швидким ростом – в 1,28 та в 1,22 раза відповідно, а в групі з вузловим зобом із повільним ростом – в 1,14 та 1,05 раза відповідно, порівняно зі здоровою тканиною щитоподібної залози. Висновки. Встановлено, що ядерно-цитоплазматичне співвідношення в тироцитах поступово зменшується в ряду - тканина нормальної щитоподібної залози, вузловий зоб із повільним ростом, вузловий зоб зі швидким ростом, рецидив вузлового зоба. Вказана закономірність відзначається як у гістопатологічних препаратах, так і в мазках із пунктатів щитоподібної залози, що дозволяє рекомендувати гістопатологічне та цитопатологічне дослідження як цілком рівноправні для цілей визначення ядерно-цитоплазматичних співвідношень у тироцитах для різних форм вузлового зоба.
Дод.точки доступу:
Давиденко, І. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

20.

Фік, В. Б.
Морфометрична характеристика компонентів слизової оболонки ясен щурів при дії опіоїда, його відміни та за умов медикаментозної корекції [Текст] / В. Б. Фік, Є. В. Пальтов // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 3. - С. 128-133. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ДЕСНЫ -- GINGIVA (действие лекарственных препаратов)
НАРКОТИКИ -- NARCOTICS (прием и дозировка)
РОТОВОЙ ПОЛОСТИ СЛИЗИСТАЯ ОБОЛОЧКА -- MOUTH MUCOSA (действие лекарственных препаратов)
Анотація: При дії наркотичної речовини на організм, важливим є своєчасний вибір і застосування патогенетичних препаратів для ефективного лікування захворювань тканин пародонта. Мета дослідження – провести морфометричний аналіз кількісно-якісних змін компонентів ясен щурів при дії опіоїдного анальгетика, після його відміни та коригуючому впливі. Матеріал і методи. Дослідження проведено на білих щурах–самцях, яких розподілили на 5 груп. 1-ша група – інтактні щури; 2-га група – щурам впродовж шести тижнів вводили опіоїдний анальгетик налбуфін у дозуваннях 0,212-0,252мг/кг; 3-тя група - упродовж двох тижнів здійснювали ін’єкції налбуфіну, з подальшою чотиритижневою його відміною; 4-та група - щурам вводили налбуфін упродовж двох тижнів, з чотиритижневою його відміною та ін’єкціями пентоксифіліну (2,857 мг/кг) і 11 діб цефтріаксону (2,86 мг/кг); 5-та група – щурам упродовж шести тижнів вводили налбуфін (0,212 - 0,252 мг/кг) та здійснювали ін’єкції пентоксифіліну і цефтріаксону. Результати. При двотижневому введенні опіоїда та його відміни, показники не мали суттєвої відмінності від відповідних показників інтактної групи. За умов введення опіоїда, його відміни і медикаментозній корекції упродовж чотирьох тижнів виявлено, що показники були найбільш наближені до параметрів інтактних тварин. Введення опіоїда упродовж шести тижнів призводило до більш виражених змін морфометричних показників порівняно з інтактною групою. Проте у всіх групах показники мали чітку відмінність від аналогічних параметрів тварин з шеститижневим введенням опіоїда. Висновки. Встановлено, що морфометричні показники компонентів ясен щурів з двотижневим введенням опіоїда, його відміною та при застосуванні пентоксифіліну і цефтріаксону, незначно відрізнялися від аналогічних параметрів інтактних тварин та значно покращувалися порівняно з шеститижневим введенням опіоїда. При медикаментозній корекції на фоні тривалої дії опіоїда, середні значення показників мали більш виражені зміни, однак, відзначалася позитивна динаміка відновлення трофіки ясен.
Дод.точки доступу:
Пальтов, Є. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

1-20 21-32

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)