Головна Спрощенний режим Відео-інструкція Опис
Авторизація
Прізвище
Пароль
 

Бази даних


Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Зона пошуку
Формат представлення знайдених документів:
повнийінформаційнийкороткий
Відсортувати знайдені документи за:
авторомназвоюроком виданнятипом документа
Пошуковий запит: <.>II=ВУ11/2020/1<.>
Загальна кількість знайдених документів : 17
Показані документи з 1 по 17
1.


   
    Особенности метаболизма органического и неорганического матрикса костной ткани у больных с дегенеративно-дистрофическими изменениями тазобедренного сустава [Текст] = Features of the Metabolism of Organic and Inorganic Matrix of Bone Tissue in Patients with Degenerative-Dystrophic Changes in the Hip Joint / Г. В. Гайко [та ін.] // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2020. - N 1. - С. 4-14. - Библиогр. в конце ст.


MeSH-головна:
ТАЗОБЕДРЕННЫЙ СУСТАВ -- HIP JOINT (патофизиология, хирургия)
КОСТЬ И КОСТНЫЕ ТКАНИ -- BONE AND BONES (метаболизм, химия)
ОСТЕОПОРОЗ -- OSTEOPOROSIS (диагностика, метаболизм, патофизиология)
КРЕАТИНИН -- CREATININE (анализ, метаболизм)
ГИДРОКСИПРОЛИН -- HYDROXYPROLINE (анализ, метаболизм)
Кл.слова (ненормовані):
ремоделирование костной ткани -- щелочная фосфатаза -- денситометрия
Анотація: У 77 больных (37 мужчин и 40 женщин) разных возрастных групп, которым было выполнено эндопротезирование тазобедренного сустава, проводилось определение содержания кальция, фосфора, креатинина, щелочной фосфатазы и гидроксипролина в сыворотке крови и моче. Результаты исследования биохимических маркеров показали преобладание остеопоротических процессов у больных старших возрастных групп, о чём свидетельствует повышение уровня свободного гидроксипролина и снижение протеинсвязанного гидроксипролина в сыворотке крови, а также повышение уровня гидроксипролина в суточной экскреции мочи по сравнению с референтными показателями. Снижение выведения кальция с возрастом - как у мужчин, так и у женщин - можно связать с уменьшением потребления кальция и его всасывания в желудочно-кишечном тракте, что характерно для людей пожилого и старческого возраста. Наибольшее значение при обменных нарушениях костной ткани имеет кальций. Поддержание нормального состояния кости у взрослых связано с непрерывно протекающим процессом, получившим название “ремоделироваше костной ткани". Нарушение ремоделирования в сторону увеличения костной резорбции и снижения образования костной ткани рассматривается как основная причина развития остеопороза. Процессы формирования и резорбции кости отображаются в крови и моче па уровне различных энзимов из костной ткани, побочных продуктов синтеза костного матрикса или продуктов распада клеток. Биохимические маркеры проявлений остеопороза являются специфическими, выражающими процессы синтеза и резорбции костной ткани. Наиболее объективно нарушения метаболизма костной ткани отражают не абсолютные показатели минерального обмена и метаболитов основного белка костной ткани - коллагена, а коэффициент их соотношений
In 77 patients (37 men and 40 women) of different age groups who underwent hip joint replacement, the content of calcium, phosphorus, creatinine, alkaline phosphatase and hydroxyproline in blood serum was determined. The results of a study of biochemical markers showed the predominance of osteoporotic processes in patients of elder age groups, as is evidenced by an increase in the level of free hydroxyproline and a decrease in protein-bound hydroxyproline in blood serum, as well as by an increase in the level of hydroxyproline in daily urine excretion compared with reference indices. A decrease in calcium excretion with age both in men and women can be associated with a decrease in calcium intake and its absorption in the gastrointestinal tract, which is typical for the elderly. Calcium has the greatest importance in metabolic disorders of bone tissue. Maintaining the normal state of bones in adults is associated with continuously ongoing process called “bone remodeling”. Violation of remodeling in the direction of increasing bone resorption and reducing bone formation is considered as the main reason for the development of osteoporosis. The processes of bone formation and resorption are displayed in the blood and urine at the level of various enzymes from bone tissue, by products of bone matrix synthesis or cell destruction products. Biochemical markers of osteoporosis manifestations are specific, expressing bone synthesis and resorption processes. The violations of bone metabolism reflect most objectively not the absolute indicators of mineral metabolism and metabolites of the main bone tissue protein (collagen), but the coefficient of their ratios
Дод.точки доступу:
Гайко, Г. В.
Магомедов, С.
Гайко, О. Г.
Бесединский, С. Н.
Кузуб, Т. А.
Полищук, Л. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

2.


   
    Аналіз причин розвитку остеоартрозу плечового суглоба у хворих після переломів проксимального епіметафіза плечової кістки [Текст] = Analysis of the Сauses of the Development of Osteoarthrosis of the Shoulder Joint in Patients After Fractures of the Proximal Epimetaphysis of the Humerus / С. С. Страфун [та ін.] // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2020. - N 1. - С. 15-24. - Бібліогр.: в кінці ст.


MeSH-головна:
ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES (осложнения)
ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT (патология)
ОСТЕОАРТРИТ -- OSTEOARTHRITIS (терапия)
ОСТЕОНЕКРОЗ -- OSTEONECROSIS (осложнения, хирургия)
Анотація: Післятравматичний (вторинний) артроз плечового суглоба, що розвивається внаслідок переломів проксимального епіметафіза плечової кістки, складає близько 10% усіх випадків артрозу плечового суглоба незалежно від лікувальної тактики. Мета роботи. Дослідити основні причини розвитку післятравматичного артрозу плечового суглоба у хворих із переломами проксимального епіметафіза плечової кістки. Матеріали і методи. Клінічну групу склали 295 хворих із переломами проксимального епіметафіза плечової кістки, які з 2009 по 2020 рік перебували на лікуванні у відділеннях Державної установи “Інститут травматології та ортопедії НАМН України” (м. Київ). З них 55 (18,64%) хворих, у яких був виявлений післятравматичний артроз плечового суглоба. Вік пацієнтів складав від 27 до 68 років (середній вік 42,7±9,5 років), чоловіків було 155 (52,5%), жінок – 140 (47,5%). Наявність післятравматичного омартрозу визначали в терміни від 3 до 5 років після перелому. Усіх хворих із післятравматичним остеоартрозом плечового суглоба залежно від проведеного лікування було розподілено на дві групи: група А – хворі після металоостеосинтезу проксимального епіметафіза плечової кістки, група Б – хворі, яким проводилось консервативне лікування. У групі А було 35 (63,6%) хворих, у групі Б – 20 (36,4%) хворих. Для визначення типу перелому застосовували універсальну класифікацію АО/ASIF. Висновки. Найбільшу кількість випадків післятравматичного омартрозу при консервативному лікуванні було виявлено при переломах типу А1 – 10,9% та А2 – 14,6%; при оперативному лікуванні післятравматичний омартроз розвився у хворих із переломами типу С3 – 12,6% та А3 – 14,6% (р≥0,05). Основною причиною розвитку післятравматичного омартрозу є асептичний некроз голівки плеча – 61,8% (р≤0,05), який частіше розвивається у хворих із переломами типу В та С за класифікацією АО. Найбільший вплив на розвиток омартрозу у хворих із переломами проксимального епіметафіза плечової кістки мають навантаження на плечовий суглоб – як під час реабілітації, так і в повсякденному житті та наявність контрактури в плечовому суглобі
Дод.точки доступу:
Страфун, С. С.
Богдан, С. В.
Юрійчук, Л. М.
Сергієнко, Р. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

3.


    Турчин, О. А.
    Фактори впливу на результати лікування підошовного фасціїту та їх прогностичне значення [Текст] = Factors Affecting the Results of Treatment of Plantar Fasciitis and Their Prognostic Value / О. А. Турчин, А. П. Лябах, О. О. Коструб // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2020. - N 1. - С. 24-30. - Бібліогр.: в кінці ст.


MeSH-головна:
ФАСЦИТ ПОДОШВЕННЫЙ -- FASCIITIS, PLANTAR (терапия)
ВОЗРАСТНЫЕ ФАКТОРЫ -- AGE FACTORS
СТОПЫ БОЛЕЗНИ -- FOOT DISEASES (терапия)
Анотація: Визначити прогностичне значення факторів впливу на результат лікування підошовного фасціїту, розробити систему прогнозування результатів лікування підошовного фасціїту. Матеріали і методи. Аналіз віддалених результатів консервативного лікування 145 пацієнтів із підошовним фасціїтом. Застосовували клініко-інструментальний та статистичний (кореляційно-регресійний аналіз) методи дослідження. Були виділені фактори, що впливали на кінцевий результат лікування. Результати. Було визначено статистично значимий вплив віку, статевої приналежності, тривалості захворювання до 6 місяців, ІМТ до 25, наявності “функціонального” еквінусу, пронованої стопи та анамнезу захворювання на частоту позитивних результатів лікування. Визначена оцінка інформативності представлених факторів для вірогідності досягнення позитивних результатів лікування, проведений розрахунок прогностичних коефіцієнтів та їх сума. Високу прогностичну оцінку успішного результату лікування слід очікувати при сумарній оцінці прогностичних коефіцієнтів від +5 до +25; сумарна оцінка прогностичних коефіцієнтів від -15 до +5 визначає середню ймовірність позитивних результатів лікування; сума прогностичних коефіцієнтів від -34 до -15 визначає низьку ймовірність досягнення позитивних результатів лікування. Висновки. Результат лікування підошовного фасціїту залежить від віку, статі, тривалості захворювання до 6 місяців, ІМТ, “функціонального” еквінусу, пронованої стопи, анамнезу лікування. Система прогнозування результатів лікування передбачає можливість отримання з високою, середньою та низькою вірогідністю позитивного результату при застосуванні консервативного лікування
Дод.точки доступу:
Лябах, А. П.
Коструб, О. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

4.


    Лютко, О. Б.
    Визначення чутливості клінічних штамів S. aureus, виділених від хворих ортопедо-травматологічного профілю, до антибактеріального засобу "Піофаг" [Текст] = Determination of Sensitivity of Сlinical Strains of S. aureus Isolated from Patients with Orthopedic and Traumatological Pathology to the Antibacterial Agent “Piophagus” / О. Б. Лютко, К. В. Вітрак, І. Ю. Митякіна // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2020. - N 1. - С. 30-38. - Бібліогр.: в кінці ст.


MeSH-головна:
БАКТЕРИОФАГИ -- BACTERIOPHAGES (выделение и очистка, патогенность)
ЛЕКАРСТВЕННАЯ УСТОЙЧИВОСТЬ У БАКТЕРИЙ -- DRUG RESISTANCE, BACTERIAL
АНТИБАКТЕРИАЛЬНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTI-BACTERIAL AGENTS (анализ)
Кл.слова (ненормовані):
фаготерапія -- інфекційні ускладнення
Анотація: Стійкість виділених у сучасних стаціонарах клінічних штамів мікроорганізмів до відповідних протимікробних препаратів, а саме антибіотиків, збільшується з року в рік. Знання про існування природного антимікробного засобу, який може проникати у необхідні ділянки тіла і вибірково боротися зі збудниками, дуже актуальні в сучасній медицині. Бактеріофаги є однією з найбільш перспективних альтернатив антибіотикам для практичного застосування. У минулому апробація фагової терапії вже відбулась із виконанням численних експериментальних та практичних досліджень. Але відсутність планового їх проведення та стандартизованих нормативів може пояснити невелику розповсюдженість цього методу на практиці під час лікування інфекційних захворювань чи післяопераційних інфекційних ускладнень у теперішній час. Обмеженням є й те, що терапевтичний ефект від лікування бактеріофагів коливається в широких межах і має певні особливості. Це, загалом, пов’язано з особливостями різних локусів під час використання таких препаратів та різної чутливості вилучених штамів мікроорганізмів до окремого фагу або їх комбінації. На сьогодні існує краще розуміння фармакології, імунології, безпеки і потенціалу бактеріальної стійкості фагів. Зростає число добре виконаних клінічних випробувань, що описують ефективність фагової терапії. Нові технології надають інструменти для оптимізації стратегій її терапії. У роботі проведений аналіз визначення чутливості клінічних штамів S. aureus, виділених від хворих з ортопедо-травматологічною патологією, та зроблені попередні узагальнення. Проведені дослідження in vitro з визначення чутливості клінічних штамів S. aureus, ізольованих від хворих з інфекційними ускладненнями ортопедо-травматологічної патології за хронічного чи/та гострого перебігу, визначили, що 24,5% ізолятів були чутливими до антибактеріального препарату “Піофаг”. Виявлені закономірності можуть бути використані як результати стандартизованого моніторингу клінічних штамів S. aureus у разі зниження ефективності курсів антибіотикотерапії згідно з сучасними вимогами та переходу на практиці до фаготерапії
Дод.точки доступу:
Вітрак, К. В.
Митякіна, І. Ю.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

5.


   
    Диференційна діагностика реактивного та інфекційного артриту після пластики передньої хрестоподібної зв’язки [Текст] = Differential Diagnosis of Reactive and Infectious Arthritis after Anterior Cruciate Ligament Reconstruction / О. О. Коструб [та ін.] // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2020. - N 1. - С. 39-48. - Бібліогр.: в кінці ст.


MeSH-головна:
АРТРИТ ИНФЕКЦИОННЫЙ -- ARTHRITIS, INFECTIOUS (диагностика)
АРТРИТ РЕАКТИВНЫЙ -- ARTHRITIS, REACTIVE (диагностика)
ДИАГНОСТИКА ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНАЯ -- DIAGNOSIS, DIFFERENTIAL
КРЕСТООБРАЗНАЯ СВЯЗКА ПЕРЕДНЯЯ -- ANTERIOR CRUCIATE LIGAMENT (патология, хирургия)
Кл.слова (ненормовані):
синовіт
Анотація: Негативні результати пластики передньої хрестоподібної зв’язки (ПХЗ) зустрічаються в 10-20% випадків. Частота ж інфекційного артриту може досягати, за даними літератури, до 1,7% і навіть до 7,1%. Утім, пластика ПХЗ може ускладнюватись не лише інфекційним, а й реактивним артритом. Диференційна діагностика між інфекційним та реактивним артритом часто складна, але необхідна для ефективного лікування. Мета. Визначити ймовірні причини розвитку реактивного та інфекційного артриту після пластики ПХЗ, особливості їх діагностики та диференційної діагностики. Матеріали і методи. Проведено аналіз даних літератури стосовно частоти виникнення реактивного та інфекційного артриту після різних способів хірургічного лікування ушкоджень ПХЗ та застосування різних типів імплантатів, а також стосовно лабораторних показників активності запального процесу у післяопераційний період і таких показників при реактивному та інфекційному артриті. Проведено аналіз даних літератури відносно чутливості та специфічності різних способів мікробіологічних досліджень у хворих з інфекційним синовітом або артритом. Результати та їх обговорення. Припускаються численні ймовірні причини більш високої частоти інфекційного артриту при пластиці ПХЗ. Причиною розвитку реактивного артриту, за даними ряду досліджень, можуть бути синтетичні імплантати. Наш досвід використання різних за складом фіксаторів, що піддаються біодеградації, від різних виробників дозволяє стверджувати, що відсоток ускладнень залежить не стільки від самого факту біорозкладання імплантата, скільки від його складу і навіть відсоткового вмісту трикальцій фосфату, а також, власне, від виробника. Тому однозначно стверджувати, що фіксатори, що біодеградують, гірші чи кращі за металеві чи полімерні, що не піддаються біодеградації, не можна. Проте, у середньому, якщо взяти до розгляду всі наявні фіксатори різних виробників, кількість ускладнень при використанні фіксаторів, що біодеградують, – вища. Діагноз реактивного артриту часто ґрунтується на негативних результатах бактеріологічного дослідження. Враховуючи не завжди високу чутливість бактеріологічного посіву синовіальної рідини, а також тривалість дослідження, ми не можемо спиратись лише на його результати. Висновки. Найбільш складним для диференційної діагностики між інфекційним та реактивним артритом (синовітом) є гострий синовіт після оперативних втручань із приводу пластики ПХЗ із нормальними результатами бактеріологічного дослідження, але високими біохімічними показниками запалення. Ми пропонуємо підозрювати інфекційний артрит після пластики ПХЗ при наступних показниках гемограми: 1) рівень СРБ >40-50 мг/л; 2) ШОЕ >30-50 мм/год; 3) фібриноген >800 мг/мл, 4) прокальцитонін у плазмі крові >0,5 нг/мл; 4) лейкоцитоз та зсув лейкоцитарної формули ліворуч; та при наступних показниках дослідження синовіальної рідини в динаміці: 1) СРБ >40-50 мг/л; 2) лейкоцитоз зі збільшенням відсотка поліморфноядерних лейкоцитів >75%
Дод.точки доступу:
Коструб, О. О.
Котюк, В. В.
Лютко, О. Б.
Колов, Г. Б.
Блонський, Р. І.
Засаднюк, І. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

6.


   
    Визначення залежності форми прогресування коксартрозу від варіанту вертикальної постави хворих із кульшово-поперековим синдромом [Текст] = Determination of dependence of coxartrosis progression form on vertical posture option patients hip-lumbar syndrome / Г. В. Гайко [та ін.] // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2020. - N 1. - С. 48-54. - Бібліогр.: в кінці ст.


MeSH-головна:
ОСТЕОАРТРИТ ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА -- OSTEOARTHRITIS, HIP
ТАЗОБЕДРЕННЫЙ СУСТАВ -- HIP JOINT (патология)
Кл.слова (ненормовані):
варіант вертикальної постави
Анотація: Визначити залежність форми прогресування коксартроза від варіанту вертикальної постави хворих на кульшово-поперековий синдром (КПС). Матеріали і методи. Проведена вибірка та ретроспективний аналіз історій хвороб та рентгенограм 150 хворих на ідіопатичний коксартроз III-IV стадії, яким було виконано ендопротезування кульшового суглоба в клініці ортопедії та травматології дорослих ДУ „ІТО НАМН України”. Всі хворі були обстежені клінічно та рентгенологічно з визначенням стадії коксартрозу за J.H. Kellgren, J.S. Lawrence та формою прогресування патологічного процесу. Для рентгенографічного обстеження поперекового відділу хребта та визначення вертикальної постави виконували стандартну пряму проекцію. Бокову рентгенографію хребта виконували за методикою Jackson, Hales в положенні стоячи в природній позі на відстані 115 см із захопленням кульшових суглобів. Результати. Визначено, що у пацієнтів з однобічним КПС найчастіше спостерігалася повільна та помірна швидкість прогресування КА – 46,6 та 31,0 % відповідно; швидка форма спостерігалась у 22 % випадків. При двобічному КПС частота спостережень повільної форми була найменшою (25 %), тоді як швидка та помірна форми прогресування склали 33,7 та 41,3 % відповідно. Таким чином, двобічний КПС характеризується більш швидким розвитком патологічного процесу в кульшовому суглобі, ніж однобічний КПС.Наведені дані свідчать, що при наявності КПС найчастіше зустрічається помірна форма прогресування КА незалежно від типу лордозу. Повільна швидкість прогресування коксартрозу характерна для гіпер- та нормолордозу, швидка форма – для гіполордозу. Висновки. Варіант вертикальної постави, впливаючи на морфогенез коксартрозу, обумовлює швидкість його прогресування. Визначено, що при наявності КПС найчастіше зустрічається помірна форма прогресування КА незалежно від типу лордозу. Повільна швидкість прогресування коксартрозу характерна для гіпер- та нормо лордозу. Гіполордоз статистично достовірно (p<0,05) характеризується більш швидким протіканням патологічного процесу, ніж інші типи лордозу Проведені дослідження з визначення залежності форми прогресування коксартрозу від варіанту вертикальної постави сприятиме в подальшому розробці клініко-діагностичного та лікувального алгоритму хворих на кульшово-поперековий синдром
Дод.точки доступу:
Гайко, Г. В.
Галузинський, О. А.
Нізалов, Т. В.
Козак, Р. А.
Заєць, В. Б.
Черняк, П. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

7.


    Науменко, Л. Ю.
    Хірургічне лікування стійких контрактур міжфалангових суглобів пальців кисті [Текст] = Surgical Treatment of Persistent Contractures of the Interphalangeal Joints of the Fingers / Л. Ю. Науменко, К. Ю. Костриця, А. О. Маметьєв // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2020. - N 1. - С. 54-64. - Бібліогр.: в кінці ст.


MeSH-головна:
ПАЛЬЦА КИСТИ СУСТАВ -- FINGER JOINT (хирургия)
АРТРОПЛАСТИКА -- ARTHROPLASTY (использование)
ОСТЕОТОМИЯ -- OSTEOTOMY (использование)
Кл.слова (ненормовані):
переломи фаланг
Анотація: Лікування наслідків внутрішньосуглобових пошкоджень пальців кисті до теперішнього часу залишається однією з проблем, яка потребує подальшого вирішення. Мета роботи. Покращити результати хірургічного лікування післятравматичних стійких контрактур міжфалангових суглобів пальців кисті. Матеріали і методи. З метою оцінки ефективності запропонованого лікувального підходу було проаналізовано результати лікування 77 хворих із післятравматичними контрактурами суглобів пальців, розподілених на клінічні групи і підгрупи в залежності від тяжкості пошкоджень і виду застосованої клініко-реабілітаційної програми. Пацієнти основних груп лікувались згідно з запропонованою клініко-реабілітаційною програмою, проводився аналіз показників до початку лікування, через 3 місяці та 1 рік після лікування із застосуванням бальної системи оцінки функціонального стану кисті і шкали QuickDASH. Результати та їх обговорення. За результатами аналізу 77 пацієнтів із наслідками травм міжфалангових суглобів за 2 системами оцінки функції міжфалангових суглобів було виявлено, що хірургічне лікування тяжких і середньої тяжкості артрогенних контрактур із використанням способу дистракційної артропластики і коригуючих остеотомій забезпечує покращення функціональних результатів за рахунок досягнення конгруентних взаємовідносин у суглобах та мобілізації зв’язкового апарату. Висновки. Комплексне лікування згідно з запропонованою клініко-реабілітаційною програмою дозволяє збільшити кількість найближчих позитивних результатів в основних підгрупах обох груп до 22 (68,8%) проти 5 (11,1%) у підгрупах порівняння (р<0,001) згідно з бальною шкалою оцінки та відмінних і хороших результатів згідно зі шкалою QuickDASH, до 20 (62,5%) і 12 (37,5%) проти 1 (2,2%) і 41 (91,1%) випадків, відповідно (р<0,001). При вивченні віддалених результатів хірургічного лікування артрогенних контрактур міжфалангових суглобів отримані позитивні результати у 37 (63,8%) пацієнтів, задовільні – у 20 (34,5%), незадовільні – в 1 (1,7%) хворого згідно з бальною шкалою оцінки, та 27 (46,6%) відмінних, 30 (51,7%) хороших і 1 (1,7%) задовільний результат згідно зі шкалою QuickDASH
Дод.точки доступу:
Костриця, К. Ю.
Маметьєв, А. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

8.


    Ямінський, Ю. Я.
    Комплексне відновне хірургічне лікування хворих із посттравматичним тетрапарезом [Текст] = Complex Restorative Treatment of Patients with Post-Traumatic Tetraparesis / Ю. Я. Ямінський // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2020. - N 1. - С. 64-71. - Бібліогр.: в кінці ст.


MeSH-головна:
МОЗГА СПИННОГО ТРАВМЫ -- SPINAL CORD INJURIES (хирургия)
КАЧЕСТВО ЖИЗНИ -- QUALITY OF LIFE
ЭЛЕКТРИЧЕСКАЯ СТИМУЛЯЦИЯ -- ELECTRIC STIMULATION
Анотація: Незважаючи на стрімкий розвиток медичних технологій, проблема відновлення неврологічних функцій у хворих із наслідками травматичного ушкодження шийних сегментів спинного мозку залишається невирішеною. Мета дослідження. Покращення якості життя хворих із наслідками травматичного ушкодження спинного мозку. Матеріали і методи. Дослідження ґрунтується на аналізі результатів лікування 95 хворих із наслідками травматичного ушкодження шийних сегментів спинного мозку. Залежно від тяжкості травми хворі були розподілені наступним чином: група ASIA A – 43 особи, група В – 37, група С – 15. Відновні хірургічні втручання проводили хворим у терміни від 6 місяців до 2 років після травми. Серед методів відновного лікування застосовували хронічну епідуральну електростимуляцію спинного мозку всім хворим (як перший етап лікування), невротизацію переднього міжкісткового нерва (anterior interosseous nerve AIN) гілкою м’язовошкірного нерва – 38 хворим, транспозицію сухожилка дельтоподібного м’яза на сухожилок триголового м’яза плеча – 8 хворим. Результати та їх обговорення. Для оцінки результатів лікування використовували шкали ASIA, SCIM (Spinal cord independence measure scale) та MRC (Medical Research Council scale). Результати оцінювали через 18 місяців після проведення відновних хірургічних втручань. У групі ASIA A покращення якості життя відмічено у 74,4% хворих, воно відбулося внаслідок поліпшення функції верхніх кінцівок. У групі ASIA В покращення якості життя відмічено у 83,7% хворих, воно відбувалося як внаслідок поліпшення самообслуговування і мобільності, так і завдяки удосконаленню контролю за функцією тазових органів. У групі ASIA C покращення якості життя відбувалось переважно внаслідок поліпшення мобільності. Висновки. У хворих із частковим порушенням провідності спинного мозку завдяки відновному хірургічному лікуванню якість життя покращувалась внаслідок корекції як сегментарних, так і провідникових порушень функції спинного мозку. При повному ушкодженні спинного мозку корекції піддаються лише сегментарні порушення
Вільних прим. немає

Знайти схожі

9.


    Страфун, С. С.
    Рентгенденситометрічні показники щільності кісткової тканини голівки плечової кістки у хворих із частковим розривом сухожилка надостьового м’яза [Текст] = Bone Densitometry Indices of Humerus Bone in Patients with Partial Rupture of the Supraspinatus Tendon / С. С. Страфун, С. В. Богдан, С. М. Аббасов // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2020. - N 1. - С. 71-77. - Бібліогр.: в кінці ст.


MeSH-головна:
КОСТИ ПЛОТНОСТЬ -- BONE DENSITY
АБСОРБЦИОМЕТРИЯ ФОТОННАЯ -- ABSORPTIOMETRY, PHOTON (использование, методы)
ПЛЕЧА КОСТИ -- ARM BONES (ультрасонография)
ОСТЕОПОРОЗ -- OSTEOPOROSIS
Кл.слова (ненормовані):
мінеральна щільність
Анотація: Щільність кісткової тканини є важливим фактором, який впливає на міцність шва сухожилків ротаторної манжети плеча. Чим вища щільність кісткової тканини, тим міцність фіксації сухожилка надостьового м’яза до кістки більша, оскільки анкер більш надійно фіксований у кістці. Мета дослідження. Визначити стан мінеральної щільності кісткової тканини проксимального епіфіза плечової кістки у хворих із частковим розривом сухожилка надостьового м’яза. Матеріали і методи. Проведено рентгенденситометричне обстеження 48 плечових суглобів (24 із частковим розривом сухожилка надостьового м’яза та 24 контрлатеральних – неушкоджених) у 24 хворих із частковими розривами сухожилка надостьового м’яза. На отриманих електронних фотовідбитках рентгенограм за допомогою зазначеного програмного забезпечення встановили по дві стандартних для всіх хворих зони визначення мінеральної щільності кісткової тканини – як на кінцівці з частковими розривами сухожилка надостьового м’яза, так і на аналогічних ділянках контрлатеральної кінцівки. Зони вимірювання щільності кісткової тканини (BMD) розміщували наступним чином: 1-ша зона – великий горбок плечової кістки; 2-га зона – середина голівки плечової кістки. Кожна зона мала квадратну форму і відповідала 0,9±0,15 см² площі стандартної рентгенограми. Також усім хворим виконувались стандартні рентгенденситометричні обстеження кульшових суглобів та поперекового відділу хребта. Висновки. У 1-й зоні (великий горбок плечової кістки) мінеральна щільність кісткової тканини кінцівки з частковим розривом сухожилка надостьового м’яза сягала 0,167±0,155 г/см² і була дещо меншою, ніж на здоровій кінцівці 0,238±0,115 г/см² (р<0,05). Це вказує на вплив часткового розриву сухожилка надостьового м’яза на розвиток остеопоротичних процесів у ділянці великого горбка плечової кістки. У 2-й зоні (середина голівки плечової кістки) середні показники мінеральної щільності кісткової тканини кінцівки з частковим розривом сухожилка надостьового м’яза сягали 0,193±0,109 г/см² і були теж меншими, ніж на контрлатеральній кінцівці 0,245±0,159 г/см². У 1-й зоні (великий горбок плечової кістки) виявлено залежність зміни мінеральної щільності кісткової тканини від загальних змін мінеральної щільності кісткової тканини (r=0,62; р<0,01). У 2-й зоні (r=0,14; р<0,01) мінеральна щільність кісткової тканини не залежала від загальних змін мінеральної щільності кісткової тканини
Дод.точки доступу:
Богдан, С. В.
Аббасов, С. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.


    Лябах, А. П.
    Сучасний стан проблеми хірургічного лікування hallux valgus (Огляд) [Текст] = Modern status of the problem of hallux valgus surgery HALLUX VALGUS (Review) / А. П. Лябах, Р. І. Руденко // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2020. - N 1. - С. 77-84. - Бібліогр.: в кінці ст.


MeSH-головна:
HALLUX VALGUS -- HALLUX VALGUS (хирургия)
ОСТЕОТОМИЯ -- OSTEOTOMY
Анотація: Проблема хірургічного лікування hallux valgus (HV) лишається актуальною. Існують деякі невирішені питання соціального та медичного спрямування, зокрема: значний відсоток пацієнтів, незадоволених результатом втручання; недосконалість класифікацій, невідповідність оцінки результату лікування пацієнтом та лікарем. Анотована можливість застосування Manchester Grading Scale для встановлення ступеню тяжкості деформації, що дозволяє коректно обійти методологічну недосконалість класифікацій, які ґрунтуються на обрахуванні скіалогічних показників. Зроблено висновок щодо необхідності проведення порівняльних досліджень стосовно ефективності методик хірургічного лікування
Дод.точки доступу:
Руденко, Р. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.


    Сулима, О. М.
    Варіанти компенсації кісткових дефектів при ревізійному ендопротезуванні колінного суглоба (Огляд літератури) [Текст] = Options for compensation of bone defects in revision knee replacement (Literature Review) / О. М. Сулима // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2020. - N 1. - С. 85-92. - Бібліогр.: в кінці ст.


MeSH-головна:
КОЛЕННЫЙ СУСТАВ -- KNEE JOINT (хирургия)
Анотація: Здійснено аналіз сучасної вітчизняної та зарубіжної літератури з метою визначення тактики оперативного лікування хворих під час проведення ревізійного ендопротезування колінного суглоба. Визначено, що застосування у клінічній практиці більшої кількості способів компенсації кісткових дефектів при ревізійному ендопротезуванні колінного суглоба переконливо свідчить про невирішеність даної проблеми і необхідність подальших наукових розробок, клінічних досліджень та спостережень. Використовуючи той чи інший спосіб, потрібно враховувати його переваги і недоліки, а також конкретні клінічні і фізичні особливості кожного пацієнта
Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.


    Філіпчук, В. В.
    Ацетабулярна дисплазія: сучасний погляд на проблему (Огляд літератури) [Текст] = Acetabular Dysplasia: a Modern View of the Problem (Literature Review) / В. В. Філіпчук, В. Л. Суворов // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2020. - N 1. - С. 92-100. - Бібліогр.: в кінці ст.


MeSH-головна:
ОСТЕОАРТРИТ ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА -- OSTEOARTHRITIS, HIP (врожденный)
ОСТЕОТОМИЯ -- OSTEOTOMY
Анотація: У практиці дитячого ортопеда дисплазія кульшових суглобів (ДКС) є одним із актуальних та проблемних питань. Значною проблемою щодо ДКС є розбіжність номенклатурних одиниць, це пов’язано з різними поглядами на патофізіологію процесу. Сучасне уявлення визначає ДКС як динамічний стан – дисплазія кульшового суглоба, що розвивається, за відсутності лікування прогресує з віком і призводить до розвитку раннього деформуючого остеоартрозу кульшового суглоба. Останній надалі потребує проведення ендопротезування кульшового суглоба в осіб молодого віку. Провідним макроморфологічним субстратом ДКС є ацетабулярна дисплазія, що представляє собою просторові та структурні зміни вертлюгової западини. Для лікування ацетабулярної дисплазії застосовують консервативне або оперативне лікування залежно від віку дитини та наявності попереднього лікування. Найбільш проблемним є вибір тактики лікування дітей, що почали ходити. Це пов’язано з двома факторами: збільшенням навантаження на певні ділянки суглобового хряща вертлюгової западини під час ходьби, що призводить до прогресування деформації западини і прогресування патології; зміною морфології внутрішньосуглобових та навколосуглобових структур. Однак застосування оперативного лікування дозволяє одержати кращі результати з меншою кількістю ускладнень. Біомеханічно обґрунтованими при ацетабулярній дисплазії є остеотомії тазу, які поділяються на реконструктивні та операції рятування (перевага надається реконструктивним остеотоміям, що дає змогу зберегти нативний суглобовий хрящ вертлюгової западини). Кожна з остеотомій має певні переваги та недоліки. Порівнюючи 3 основних остеотомій тазу, які застосовуються у дітей (за Salter, Pemberton та Dega), виявили, що кращі результати у дітей віком молодше 4 років одержують після застосування остеотомії за Salter, у дітей старшого віку кращі результати після застосування остеотомії за Dega, при виконанні остеотомії за Pemberton надалі є великий ризик виникнення фемороацетабулярного конфлікту
Дод.точки доступу:
Суворов, В. Л.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.


    Жук, П. М.
    Актуальний аналіз ускладнень при монокондилярній артропластиці колінного суглоба (Огляд) [Текст] = Actual analysis of complications after unicompartmental arthroplasty of the knee joint / П. М. Жук, В. О. Мовчанюк, М. М. Маціпура // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2020. - N 1. - С. 101-106. - Бібліогр.: в кінці ст.


MeSH-головна:
АРТРОПЛАСТИКА СУБХОНДРАЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, SUBCHONDRAL
КОЛЕННЫЙ СУСТАВ -- KNEE JOINT (хирургия)
Кл.слова (ненормовані):
гонартроз -- одновиросткова артропластика
Анотація: В представленому огляді літератури наведено системний аналіз сучасних досліджень, присвячених вивченню ускладнень монокондилярної артропластики колінного суглоба, визначено їх поширеність, основні методики лікування та профілактики. Встановлено, що нестабільність компонентів ендопротеза, зношування поліетиленового вкладиша та прогресування дегенеративного процесу в сусідньому відділі суглоба мають найвищу частоту в структурі ускладнень. Додатковими факторами розвитку негативних наслідків одновиросткової артропластики колінного суглоба є локальний остеопороз стегнової та великогомілкової кісток, перипротезні переломи, інфекційні ускладнення та больовий синдром
Дод.точки доступу:
Мовчанюк, В. О.
Маціпура, М. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.


   
    Зазірний Ігор Михайлович [Текст] // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2020. - N 1. - С. 107-108

Дод.точки доступу:
Зазірний, І. М. \про нього\

Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.


   
    Перелік дисертаційних робіт, захищених у 2019 р. на здобуття наукового ступеня за спеціальністю "Ортопедія-травматологія" (шифр 14.01.21) [Текст] // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2020. - N 1. - С. 109-113

Вільних прим. немає

Знайти схожі

16.


   
    Мультидисциплінарний консенсус: комплексний реґіонарний больовий синдром І типу. Основні принципи діагностики та лікування [Текст] = Multidisciplinary Consensus: Complex Regional Pain Syndrome Type 1. Basic Principles of Diagnostics and Treatment / С. С. Страфун [та ін.] // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2020. - N 1. - С. 114-117


MeSH-головна:
КОМПЛЕКСНЫЕ РЕГИОНАРНЫЕ БОЛЕВЫЕ СИНДРОМЫ -- COMPLEX REGIONAL PAIN SYNDROMES (диагностика, терапия)
РЕФЛЕКТОРНАЯ СИМПАТИЧЕСКАЯ ДИСТРОФИЯ -- REFLEX SYMPATHETIC DYSTROPHY (диагностика)
Кл.слова (ненормовані):
алгоритми
Анотація: Комплексний реґіонарний больовий синдром І типу (КРБС І) (G90.5) – сукупність станів, які супроводжуються реґіонарним болем, що триває, є диспропорційним за часом та ступенем щодо звичайного перебігу посттравматичного періоду або іншого ураження, не відповідає зонам іннервації певних нервів або нервових корінців і проявляється зазвичай у дистальних відділах кінцівок сенсорними, руховими, вазомоторними, та/чи трофічними порушеннями. 10 жовтня 2019 року на засіданні круглого столу під час XVIII з’їзду ортопедів-травматологів України, що відбувся у місті Івано-Франківську, було ухвалено мультидисциплінарний консенсус щодо основних принципів діагностики та лікування КРБС І. Принципи діагностики та лікування: індивідуальний підхід з урахуванням провідних патогенетичних механізмів захво- рювання; контроль загальної кількості призначень; для встановлення діагнозу КРБС I використовувати критерії Bruehl, Atkins або Veldman. Лікування полягає у впливі на наступні ланки патогенезу захворювання чи окремі симптоми: a) запалення – ДМСФО (компреси), кортикостероїди (короткий курс), b) біль – габапентин або прегабалін, за недостатності ефекту – антидепресанти (за відсутності ефекту – лікування болю субанестезуючими дозами кетаміну, нар- котичними анальгетиками, шляхом імплантації нейростимуляторів чи помпи для інтратекального введення лікарських засобів, симпатичних блокад); с) тренування ЦНС (дзеркальна терапія, образно-поведінкова терапія тощо); d) зменшення стра- ху перед рухами та болем; e) протинабрякові та венотонічні засоби; f) вітамін С; g) активізація ураженої кінцівки з розробкою амплітуди рухів, збільшенням сили м’язів та толерантності до навантажень (іммобілізація лише за суворими показан- нями); h) черезшкірна електростимуляція нервів, УВЧ – в імпульсному режимі, оліго- термічній дозі; i) оперативні втручання – хірургічне лікування показане при КРБС ІІ типу, а при КРБС І показане у випадках, якщо таке лікування має на меті усунення тригера розвитку КРБС за умови адекватної мультимодальної анестезії / аналгезії
Дод.точки доступу:
Страфун, С. С.
Бур’янов, О. А.
Поворознюк, В. В.
Гайко, О. Г.
Григор’єва, Н. В.
Тимошенко, С. В.
Котюк, В. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

17.


   
    Мультидисциплінарний консенсус: ураження плечового сплетіння. Основні принципи діагностики та лікування [Текст] = Multidisciplinary Consensus: Brachial Plexus Injuries. Basic Principles of Diagnostics and Treatment / В. І. Цимбалюк [та ін.] // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2020. - N 1. - С. 118-122


MeSH-головна:
ПЛЕЧЕВОЕ СПЛЕТЕНИЕ -- BRACHIAL PLEXUS (патофизиология)
КОНЕЧНОСТЬ ВЕРХНЯЯ -- UPPER EXTREMITY (патофизиология)
Анотація: Ушкодження плечового сплетіння – тяжка та виснажлива травма, що характеризується грубим порушенням функції верхньої кінцівки. Переважно це травма молодих активних людей працездатного віку, яка нерідко призводить до значної втрати функції верхньої кінцівки та інвалідності постраждалого. 10 жов- тня 2019 року під час XVIII з’їзду ортопедів-травматологів України, що відбувся у місті Івано-Франківську, було проведено круглий стіл із базових питань діагностики та лікування постраждалих з ураженнями плечового сплетіння та було прийнято мультидисциплінарний консенсус щодо основних принципів діагностики і лікування уражень плечового сплетіння. Під час круглого столу були розглянуті питання визначення груп ризику щодо ураження плечового сплетіння (пацієнти з політравмою, постраждалі в ДТП, пацієнти з травмами ділянки надпліччя, вивихами плеча, відкритими ураженнями надпліччя та підключичної ділянки, пацієнти з нетиповим больовим синдромом у плечі, пацієнти з порушенням функції верхньої кінцівки після оперативних втручань у надключичній та підключичній ділянці, шиї, мастектомії, променевої терапії), протокол клінічного обстеження пацієнтів (що обов’язково має включати можливість активних рухів у суглобах верхньої кінцівки та стабілізації лопатки, обов’язковим є визначення сили м’язів ураженої кінцівки у порівнянні зі здоровою, визначення чутливості у відповідних зонах автономної іннервації корінців, важливим є визначення синдрому Горнера). Також було визначено місце та час проведення додаткових методів обстеження (в екстреному порядку УЗД та рентгенографія, через 3 тижні – голкова та стимуляційна електронейроміографія, МРТ плечового сплетіння або шийного відділу хребта, КТ-мієлографія) та прийнятий алгоритм курації пацієнтів із травмою плечового сплетіння, визначені центри хірургії плечового сплетіння. Все це надалі лягло в основу мультидисциплінарного консенсусу
Дод.точки доступу:
Цимбалюк, В. І.
Страфун, С. С.
Третяк, І. Б.
Борзих, О. В.
Курінний, І. М.
Гайко, О. Г.
Гайович, В. В.
Резніков, О. В.
Лисак, А. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

 
© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)