Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ВУ11/2021/3<.>

Загальна кількість знайдених документів : 9
Показані документи з 1 по 9

Biomechanical analysis of the joint and muscle forces of the lower extremities in walking of rheumatoid arthritis patient [Текст] = Біомеханічний аналіз суглобових і м’язових сил нижніх кінцівок в акті ходьби при ревматоїдному артриті / S. I. Gerasymenko [та ін.] // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2021. - N 3. - С. 58-66. - Bibliogr. at the end of the art.

MeSH-головна:
АРТРИТ РЕВМАТОИДНЫЙ -- ARTHRITIS, RHEUMATOID
КОСТНО-МЫШЕЧНАЯ СИСТЕМА -- MUSCULOSKELETAL SYSTEM (патология)
ХОДЬБА -- WALKING (тенденции)
Анотація: Rheumatoid arthritis (RA) is an immunomodulated, chronic inflammatory disease, accompanied by the proliferation of the inflamed synovium and destruction of the articular cartilage, which leads to the formation of contracture of lower extremities joints and disability. Understanding the values of biomechanical loads on the articular surfaces with contracture of the joints of the lower extremities in patients with RA and the muscle forces (MF) participation in this process with the formation of adaptation and compensation mechanisms can contribute to the development of new views and approaches to the tactics of therapeutic measures specific to each stage of the disease. Objective: to analyze the behavior of the musculoskeletal system of an RA patient in his walking pattern by calculating the forces acting in the main muscle groups and joints of the lower extremities. Materials and Methods. Initial data were obtained from the examination of a female patient K., who was diagnosed with stage 2 phase 3 RA with a predominant lesion of the hip and knee joints and severe pain in the left hip joint. A video system of 6 cameras, reflective markers and a force platform were used for motion capture of the walking. A simulation musculoskeletal model of the gait of the RA patient using the AnyBody Modeling System 6.0 software (Denmark) was created. Joint reaction forces (JRF) and MF were calculated. Results. Normal mode of loading of the lower extremities was altered to compensate for structural disorders in joints of RA patients. The peaks of vertical component of the ground reaction force (GRF) are lower compared to the normal population; the gait is static and asymmetric, sparing. MF increase in m. gluteus (maximus, medius, minimus) with increasing amplitude of movements in the frontal plane. JRF of both hips increase in all planes. Conclusions. Walking of RA patients with limitation of active extensions in the hip and knee joints occurs due to an increase in the amplitude of the frontal plane compensatory movements. Postural muscle imbalance increases the m. gluteus, m. biceps femoris, m. semitendinosus and m. semimembranosus MF. Other lower extremities muscles decrease their MF. The MF redistribution is compensatory and aimed to keep the RA patient in the upright position and optimize the biomechanics of walking due to less painful movements. Biomechanical overloading of the hip and knee articular surfaces can serve as a factor in maintaining the inflammatory response, the development of degenerative processes, or the further progression of arthrosis and stiffness of the joints of the lower extremities in this category of patients
Ревматоїдний артрит (РА) – імуномодульоване хронічне запальне захворювання, яке супроводжується розростанням запаленої синовіальної оболонки та руйнуванням суглобового хряща, що призводить до утворення контрактури суглобів нижніх кінцівок та інвалідності. Розуміння значень біомеханічних навантажень на суглобові поверхні при контрактурі суглобів нижніх кінцівок у хворих на РА та участі м’язових сил у цьому процесі з формуванням механізмів адаптації та компенсації може сприяти розробці нових поглядів та підходів до лікування, тактики терапевтичних заходів, специфічних для кожної стадії захворювання. Мета дослідження. Аналіз поведінки скелетно-м’язової системи пацієнта з РА при ходьбі шляхом розрахунку сил, що діють в основних м’язових групах і суглобах нижніх кінцівок. Матеріали і методи. Вихідні дані отримані на підставі даних дослідження пацієнтки К. з діагнозом: ревматоїдний артрит, 2 ст., 3 фаза з переважним ураженням кульшових і колінних суглобів, вираженим больовим синдромом у лівому кульшовому суглобі. Відеосистема з 6 камер, світловідбивних маркерів і динамометричної платформи використовувалася для відеореєстрації ходьби. Створено імітаційну скелетно-м’язову модель ходи пацієнта з РА в програмному забезпеченні AnyBody Modeling System 6.0 (Данія). Розраховано суглобові (JRF) та м’язові сили (MF). Результати. Для компенсації структурних порушень у суглобах хворих на РА змінюється звичайний режим навантаження кінцівок. Піки вертикальної складової опорних реакцій знижені порівняно з показниками нормальної популяції, хода статична та асиметрична, щадна. MF зростають в m. gluteus (maximus, medius, minimus), збільшується амплітуда рухів у фронтальній площині. JRF обох стегон збільшуються у всіх площинах. Висновки. Ходьба хворих на РА з обмеженням активного розгинання у кульшових та колінних суглобах відбувається за рахунок збільшення амплітуди компенсаторних рухів у фронтальній площині. Постуральний дисбаланс м’язів зменшує MF нижніх кінцівок, за винятком сідничних, двоголових м’язів стегна, напівсухожильного та напівперетинчастого м’язів, MF яких збільшуються. Перерозподіл MF є компенсаторним і спрямований на утримання пацієнта з РА у вертикальному положенні та оптимізацію біомеханіки ходьби за рахунок менш болючих рухів. Біомеханічне перевантаження суглобових поверхонь кульшових і колінних суглобів може служити чинником підтримки запальної реакції, розвитку дегенеративних процесів або подальшого прогресування артрозу та скутості суглобів нижніх кінцівок у цієї категорії хворих
Дод.точки доступу:
Gerasymenko, S. I.
Lazarev, I. A.
Gerasymenko, A. S.
Babko, A. M.
Poluliakh, M. V.
Litvynenko, Yu. V.
Zhyrnov, O. V.
Malovanyi, S. D.
Maksymishyn, O. M.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Диференційований підхід до оперативного лікування хвороби Блаунта та рахітоподібних захворювань [Текст] = Differentiated Approach to Surgical Treatment of Blount's Disease and Rickets-Like Diseases / С. М. Марциняк [та ін.] // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2021. - N 3. - С. 48-57. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
РАХИТ ГИПОФОСФАТЕМИЧЕСКИЙ -- RICKETS, HYPOPHOSPHATEMIC (диагностика, терапия)
КОНЕЧНОСТИ НИЖНЕЙ ДЕФОРМАЦИИ ВРОЖДЕННЫЕ -- LOWER EXTREMITY DEFORMITIES, CONGENITAL (хирургия)
ВИТАМИН D -- VITAMIN D
Анотація: Хвороба Блаунта та вітамін-D-залежний рахіт (ВДЗР) є нозологічно різними захворюваннями скелету в дитячому віці. Враховуючи схожість клініко-рентгенологічної картини, ортопеди та педіатри роблять помилки у діагностиці, що призводить до неправильної тактики лікування. Мета дослідження. Встановити чіткі показання щодо оперативного лікування хвороби Блаунта та рахітоподібних захворювань. Матеріали і методи. Проведено оперативне лікування 13 пацієнтів із варусною деформацією нижніх кінцівок при ВДЗР та 29 – із хворобою Блаунта, яким виконано 26 та 42 оперативні втручання. Вік хворих становив від 6 місяців до 14 років. Результати. Для лікування рахітичних деформацій слід використовувати багаторівневі остеотомії з інтрамедулярними стрижнями, які блокують та ростуть. Накладні пластини застосовуються лише при однорівневих корегувальних остеотоміях. Застосування восьмиподібних пластин показане в процесі функціонування росткової зони. При хворобі Блаунта рекомендуємо: блокування зон росту з 1-4-м ступенем деформації, 2-6-ї стадії за Langenskiöld та скелетною зрілістю від 23 до 33 балів. Пацієнтам з 1-2-м ступенем деформації, 1-2-ю стадією за Langenskiöld та скелетною зрілістю від 18 до 23 балів – напівциркулярне розсічення. У пацієнтів із 3-4-м ступенем деформації, 5-6-ю стадією за Langenskiöld, скелетною зрілістю 30-33 бали – коригувальні остеотомії в комбінації з тимчасовим блокуванням наросткових зон. Висновки. Запропонована лабораторна діагностика дає можливість провести диференціальну діагностику етіологічної приналежності варусної деформації гомілки. При виявленні рахіту необхідно провести патогенетичне консервативне лікування, а при хворобі Блаунта – розпочати хірургічне лікування із застосуванням малоінвазивних методик. За відсутності позитивної динаміки при рахіті слід застосувати “керований ріст”. При багатоплощинних деформаціях необхідно застосувати методи коригувально-армівного хірургічного лікування: після закриття зон росту – багаторівневі остеотомії з інтрамедулярним стрижнем, що блокує, при збереженій зоні росту – остеотомія з телескопічним інтрамедулярним стрижнем. При ранній своєчасній та правильній діагностиці хвороби Блаунта блокування зон росту є методом вибору. У випадку рецидиву слід використати коригувальні остеотомії з блокуванням зон росту
Blount's disease and vitamin-D-dependent rickets (VDDR) are nosologically different skeletal diseases in childhood. Considering the similarity of the clinical and radiological picture, orthopedists and pediatricians make mistakes in diagnostics, which leads to wrong treatment tactics. Objective: to establish clear indications for surgical treatment of Blount's disease and rickets-like diseases. Materials and Methods. Surgical treatment of 13 patients with varus lower extremity deformities with vitamin-D-dependent rickets and 29 patients with Blount's disease was carried out; 26 and 42 surgical interventions were made, respectively. The patients' age ranged from 6 months to 14 years. Results. Multilevel osteotomies with blocking and growing intramedullary rods should be performed for the treatment of rickety deformities. Applied plates are used only in single-level corrective osteotomies. The use of eight-shaped plates is indicated in the process of the growth zone functioning. In Blount's disease, we recommend: (1) blocking growth zones in patients with 1-4 degrees of deformity, II-VI stages according to Langenskiöld, and skeletal maturity of 23 to 33 points; (2) semicircular dissection in patients with 1-2 degrees of deformity, I-II stages according to Langenskiöld, and skeletal maturity of 18 to 23 points; (3) corrective osteotomies combined with simultaneous blocking of growth zones in patients with 3-4 degrees of deformity, V-VI stages according to Langenskiöld, and skeletal maturity of 30 to 33 points. Conclusions. The presented laboratory diagnostics enables differentiate diagnostics of the etiological affiliation of the varus deformity of the lower leg. If rickets is detected, pathogenetic conservative treatment should be performed; in case of Blount's disease, surgical treatment should be started using minimally invasive methods. In the absence of positive dynamics in case of rickets, guided growth should be applied. In case of multiplanar deformities, one should apply the methods of corrective and reinforced surgical treatment: multilevel osteotomies with a blocking intramedullary rod after the closure of the growth zones and osteotomy with a telescopic intramedullary rod in case of preserved growth zone. If Blount's disease is diagnosed early, timely and correctly, growth zone blocking is the method of choice. In case of recurrence, corrective osteotomies with blockage of growth zones should be performed
Дод.точки доступу:
Марциняк, С. М.
Немеш, М. М.
Кабацій, М. С.
Мороз, Д. М.
Савчин, Н. Б.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Скобенко, Є. О.
Ушкодження передньої схрещеної зв’язки (ПСЗ): сучасна стратегія оперативного лікування (Огляд) [Текст] = Anterior Cruciate Ligament (ACL) Injuries: Modern Strategy of Surgical Treatment (Review) / Є. О. Скобенко, В. П. Кваша, В. О. Купрій // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2021. - N 3. - С. 75-81. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
КРЕСТООБРАЗНОЙ СВЯЗКИ ПЕРЕДНЕЙ ВОССТАНОВЛЕНИЕ -- ANTERIOR CRUCIATE LIGAMENT RECONSTRUCTION
АУТОТРАНСПЛАНТАТЫ -- AUTOGRAFTS
КОЛЕННЫЙ СУСТАВ -- KNEE JOINT (патология)
Анотація: Серед усіх травм колінного суглоба найпоширенішою є ушкодження передньої схрещеної зв’язки (ПСЗ). ПСЗ відіграє ключову роль у стабільності колінного суглоба: обмежує передню дислокацію великогомілкової кістки та забезпечує стабільність ротаційних рухів. У фізично активних пацієнтів хірургічна реконструкція ушкодження ПСЗ є “золотим стандартом” лікування. Розвиток біомеханічних, біологічних, клінічних досліджень та тканинної інженерії створює підґрунтя для розбіжностей у способі реконструкції ушкоджень ПСЗ. У цьому огляді коротко розглянуто сучасні підходи до оперативного лікування ПСЗ
Of all knee injuries, the most common one is the anterior cruciate ligament (ACL) injury. The ACL plays a key role in the stability of the knee joint: it limits the anterior dislocation of the tibia and ensures the stability of rotational movements. In physically active patients, surgical reconstruction of the ACL injury is the gold standard of treatment. The development of biomechanical, biological, clinical research, and tissue engineering provides the basis for disagreement about the methods of reconstruction of ACL injuries. This review outlines modern approaches to the surgical treatment of the ACL
Дод.точки доступу:
Кваша, В. П.
Купрій, В. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Страфун, С. С.
Особливості артрозу плечового суглоба в умовах первинно реалізованої нестабільності плечового суглоба та у випадку її поєднання з ушкодженням ротаторної манжети плеча за даними магнітно-резонансної томографії та артроскопії [Текст] = Features of Arthrosis of the Shoulder Joint in the Conditions of Initially Realized Shoulder Instability and in Case of its Combination with Damage to the Rotator Cuff According to Magnetic Resonance Imaging and Arthroscopy / С. С. Страфун, Т. М. Козаренко, Н. М. Негря // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2021. - N 3. - С. 67-74. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ОСТЕОАРТРИТ -- OSTEOARTHRITIS
КАЧЕСТВО ЖИЗНИ -- QUALITY OF LIFE
ПЛЕЧА ВРАЩАТЕЛЬНАЯ МАНЖЕТА -- ROTATOR CUFF (повреждения)
МАГНИТНОГО РЕЗОНАНСА ИЗОБРАЖЕНИЕ -- MAGNETIC RESONANCE IMAGING (использование)
Анотація: Остеоартроз (ОА) призводить до функціонального обмеження та зниження якості життя, є основною причиною больового синдрому та інвалідності. Наразі є порівняно невелика кількість радіологічних досліджень, що стосуються особливостей ОА плечового суглоба (ПС), спровокованого реалізованою нестабільністю та її комбінацією з ушкодженням сухожилків ротаторної манжети плеча (РМП). Мета. Вивчити особливості проявів та перебігу ОА ПС в умовах первинно реалізованої ізольованої нестабільності в комбінації з ушкодженням сухожилків РМП за даними магнітно-резонансної томографії та артроскопії. Матеріали і методи. Ретроспективно проаналізовано дані МРТ та артроскопії 75 пацієнтів з ізольованим ушкодженням Банкарта і поєднання з ушкодженням сухожилків РМП. Результати МРТ-обстеження незалежно один від одного оцінювали 2 радіологи з досвідом роботи 8 та 10 років. Артроскопічна діагностика проводилась на початку реконструктивного етапу стандартним оглядом із 21 точки. Ступінь ушкодження суглобового хряща на МРТ визначали за адаптованою класифікацією за R. Outerbridge. Результати. При ушкодженні Банкарта можуть бути виявлені ділянки хондромаляції хряща западини у вигляді лінійного або криволінійного гіперінтенсивного МР-сигналу на PDfs в товщі хряща або як крайовий його дефект. Товщина хряща при первинних вивихах загалом збережена. При поєднанні нестабільності з ушкодженням сухожилків РМП ступінь ушкодження хряща – значно більший зі зниженням його товщини. Найбільша площа ушкодження хряща спостерігається при ушкодженні 2 і більше сухожилків РМП. Висновки. Первинний вивих ПС не завжди супроводжується ушкодженням суглобового хряща. МР-семіотика ОА ПС при первинному вивиху та в умовах комбінації з ушкодженням сухожилків РМП має відповідні особливості. Відтермінування відновлення стабільності в плечовому суглобі за допомогою оперативного лікування є несприятливим прогностичним фактором розвитку РА та ОА ПС. Реалізована нестабільність у комбінації з ушкодженням ротаторної манжети плеча є вкрай обтяжливим прогностичним фактором ОА, оскільки додається додатковий патофізіологічний чинник у вигляді ротаторної артропаті
Osteoarthritis (OA) leads to functional limitation and reduced quality of life; it is a major cause of pain and disability. Currently, there is a relatively small number of radiological studies concerning the features of OA of the shoulder joint (SJ) provoked by the realized instability and its combination with damage to the tendons of the rotator cuff (RC) of the shoulder. Objective: to study the features of the manifestations and course of SJ OA in the conditions of initially realized isolated instability in combination with damage to the tendons of the RC according to magnetic resonance imaging (MRI) and arthroscopy. Materials and Methods. The MRI and arthroscopy data of 75 patients with isolated Bankart lesion and combination with RC tendon damage were retrospectively analyzed. The results of the MRI examination were independently assessed by 2 radiologists with 8 and 10 years of experience. Arthroscopic diagnosis was performed at the beginning of the reconstructive stage by a standard examination from 21 points. The degree of articular cartilage damage on MRI was determined according to the adapted classification of R. Outerbridge. Results. In Bankart lesion, sites of chondromalacia of the glenoid cavity cartilage can be detected in the form of a linear or curvilinear hyperintensive MR signal on PDfs in the cartilage thickness or as its marginal defect. The thickness of the cartilage in primary dislocations is generally preserved. When instability is combined with RC tendon damage, the degree of cartilage damage is much greater with a decrease in its thickness. The largest area of cartilage damage is observed when 2 or more RC tendons are damaged. Conclusions. Primary SJ dislocation is not always accompanied by damage to the articular cartilage. The MR-semiotics of SJ OA in primary dislocation and in a combination with damage to the tendons of RC has the corresponding features. Delaying the restoration of stability in the shoulder joint with the help of surgical treatment is an unfavorable prognostic factor in the development of rheumatoid arthritis and OA SJ. Realized instability in combination with damage to the rotator cuff is an extremely aggravating prognostic factor for OA, as it adds an additional pathophysiological factor in the form of rotational arthropathy
Дод.точки доступу:
Козаренко, Т. М.
Негря, Н. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Патологічні рухові феномени в променево-зап’ястковому суглобі після транспозиції круглого пронатора при дисфункції м’язів задньої поверхні передпліччя, зумовленої денерваційним процесом травматичного ґенезу [Текст] = Pathological Locomotor Phenomena in the Wrist Joint Associated with Transposition of the Pronator Teres at Dysfunction of the Muscles of the Posterior Surface of the Forearm Caused by Denervation Process of Traumatic Genesis / О. О. Гацький [та ін.] // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2021. - N 3. - С. 35-47. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ПРЕДПЛЕЧЬЕ -- FOREARM (патофизиология)
ЛУЧЕВОЙ НЕРВ -- RADIAL NERVE (повреждения)
Кл.слова (ненормовані):
сухожильно- м'язовий апарат
Анотація: Дисфункція м’язів задньої поверхні передпліччя призводить до втрати розгинання в променево-зап’ястковому суглобі, п’ястно-фалангових суглобах і втрати відведення та розгинання першого пальця. Причиною дисфункції є ушкодження променевого нерва, надключичне або підключичне ушкодження плечового сплетення. Довгий регенераційний процес унеможливлює ефективне використання ушкодженої кінцівки протягом тривалого періоду. Паліативне використання переміщень (транспозиції) м’язів дозволяє суттєво скоротити термін повернення пацієнта до активного використання ушкодженої кінцівки. Кожна з транспозицій м’язів має певні недоліки, пов’язані з розвитком патологічних рухових феноменів (ПРФ) у променево-зап’ястковому суглобі. Шляхи їх подолання ґрунтуються на суто механістичному підході, який найчастіше спрощується до зміни точки кріплення первинних м’язів-ефекторів, які не функціонують. Мета дослідження. Визначення найбільш адекватного комплексного хірургічного підходу для забезпечення ефективної функції розгинання у променево-зап’ястковому суглобі та п’ясно-фалангових суглобах. Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз хірургічного лікування 30 послідовних випадків дисфункції м’язів задньої поверхні передпліччя, зумовлених травматичним ушкодженням структур периферійної нервової системи (ПНС) різної локалізації. 23 пацієнти – з ушкодженням променевого нерва, 7 пацієнтів – із патологією плечового сплетення. Середній вік пацієнтів становив 41 рік (від 18 до 64 років). Середні терміни проведення первинного хірургічного відновлення становили 4,6 міс. 7 пацієнтам проведено лише ревізію променевого нерва в межах сегмента (дефект >10 см); 6 пацієнтам виконано невротизацію заднього міжкісткового нерва за методикою Mackinnon; 5 пацієнтам виконано аутологічну пластику променевого нерва (дефект <10 см); 5 пацієнтам виконано його невроліз. 6 пацієнтам із патологією плечового сплетення виконано невроліз, в 1 випадку виконано невротизацію заднього міжкісткового нерва за методикою Mackinnon. Усім пацієнтам було виконано транспозицію круглого пронатора передпліччя (РТ) за стандартною методикою. 12 пацієнтам було виконано транспозицію м’язів променевого згинача (FCR, 4 випадки) або ліктьового згинача кисті (FCU, 8 випадків) за стандартною методикою. Оцінка результатів транспозиції проводилася через 1 міс. або пізніше 6 міс. за допомогою клінічного неврологічного методу, оцінка відновлення структур ПНС – у терміни 9-12 міс. та додатково у терміни >15 міс. за допомогою клінічного неврологічного та електрофізіологічного методів обстеження. Результати. У 6 пацієнтів не настало відновлення розгинання в п’ясно-фалангових суглобах (РПФС), у 12 пацієнтів настало повне відновлення РПФС після втручань на структурах ПНС (4 випадки – аутологічна пластика, 7 випадків – дистальна невротизація, 1 випадок – невроліз променевого нерва). У 8 пацієнтів не спостерігалося формування ПРФ при розгинанні у променево-зап’ястковому суглобі після транспозиції м’язів. У 15 пацієнтів сформувався ПРФ “вид В”, у 7 пацієнтів – ПРФ “вид С” терміном 1 міс. після транспозиції м’язів. У жодного пацієнта не спостерігали збереження ПРФ “вид С” у терміни >6 міс. У 8 пацієнтів сформувався постійний ПРФ “вид В”, який у 4 випадках трансформувався у ПРФ “вид D”. Формування сталого ПРФ “вид D” зафіксовано в усіх випадках невролізу структур ПНС без проведення відновлення розгинання в п’ясно-фалангових суглобах шляхом транспозиції. Формування сталого ПРФ “вид В” зафіксовано у всіх випадках транспозиції FCU для відновлення РПФС. В 11 випадках редукції первинної функції FCR внаслідок його денервації (невротизація за методикою Mackinnon) або транспозиції м’язів FCR (зміна первинної точки кріплення) ПРФ “вид В” не розвинувся. Висновки. На основі результатів проведеного дослідження встановлено, що найбільш адекватним комплексним хірургічним підходом, що дозволяє уникнути формування сталого ПРФ, зумовленого транспозицією м’язів для відновлення розгинання в променево-зап’ястковому суглобі, є його поєднання з невротизацією за методикою Mackinnon або транспозиції FCR для відновлення РПФС
Dysfunction of the muscles of the posterior surface of the forearm leads to loss of extension in the wrist joint, metacarpophalangeal joints, and loss of abduction and extension of the first finger. The cause of dysfunction is damage to the radial nerve, supraclavicular or subclavian damage to the brachial plexus. The long regeneration process makes it impossible to effectively use the injured limb for a long period of time. Palliative use of movements (transposition) of muscles can significantly reduce the time for the patient to return to active use of the injured limb. Each of the muscle transpositions has certain disadvantages associated with the development of pathological locomotor phenomena (PLF) in the wrist joint. Ways to overcome them are based on a purely mechanistic approach, which is most often simplified to change the point of attachment of the primary non-functioning effector muscles. Objective: to define most adequate complex surgical approach in restoring effective extension function in the wrist joint and metacarpophalangeal joints. Materials and Methods. A retrospective analysis of the surgical treatment of 30 consecutive cases of dysfunction of the muscles of the posterior surface of the forearm caused by traumatic damage to the structures of the peripheral nervous system (PNS) of various localization was carried out. 23 patients with damage to the radial nerve. 7 patients with pathology of the brachial plexus. The mean age of patients was 41 years (from 18 to 64 years). Mean terms to primary surgical treatment were 4.6 months. 7 patients underwent only revision of the radial nerve within the segment (defect >10 cm); 6 patients underwent neurotization of the posterior interosseous nerve using the Mackinnon technique; 5 patients underwent autologous plasty of the radial nerve (defect <10 cm); 5 patients underwent its neurolysis. Neurolysis was performed in 6 patients with pathology of the brachial plexus, neurotization of the posterior interosseous nerve was performed in 1 case using the Mackinnon method. All patients underwent transposition of the forearm pronator teres (PT) according to the standard technique. Twelve patients underwent transposition of the flexor carpi radialis muscle (FCR, 4 cases) or flexor carpi ulnaris (FCU, 8 cases) according to the standard technique. The results of transposition were analyzed after 1 month or later than 6 months, using a clinical neurological method. Regeneration of neural structures of PNS were analyzed within 9-12 months and additionally in terms later than 15 months both neurologically and electrophysiologically. Results. In 6 patients, there was no restoration of extension in the metacarpophalangeal joints (EMPJ), in 12 patients there was a complete recovery of EMPJ after interventions on the structures of the PNS (4 cases – autologous plasty, 7 cases – distal neurotization, 1 case – neurolysis of the radial nerve). In 8 patients, the formation of PLF was not observed during extension in the wrist joint after muscle transposition. In 15 patients, PLF “type B” was formed, and in 7 patients, PLF “type C” was formed within 1 month after muscle transposition. In none of the patients, PLF “type C” was observed to be preserved for >6 months. In 8 patients, a permanent PLF “type B” was formed, which in 4 cases transformed into PLF “type D”. The formation of a steady-state PLF “type D” was recorded in all cases of neurolysis of the PNS structures without restoring extension in the metacarpophalangeal joints by the method of transposition. The formation of a steady-state PLF “type B” was recorded in all cases of FCU transposition to restore extension in the metacarpophalangeal joints. In 11 cases of reduction in the primary function of the FCR as a result of its denervation (neurotization according to the Mackinnon method) or transposition of the FCR muscles (change in the primary attachment point), PLF “type B” did not develop. Conclusions. Based on the results of the study, it was found that the most adequate complex surgical approach to avoid the formation of a stable PLF caused by muscle transposition to restore extension in the wrist joint is Mackinnon neurotization or FCR transposition to restore EMPJ
Дод.точки доступу:
Гацький, О. О.
Третяк, І. Б.
Цимбалюк, В. І.
Базік, О. М.
Цимбалюк, Я. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Оцінка ефективності використання методики постізометричної релаксації (ПІР) та вправ на апараті механотерапії в післяопераційний період у пацієнтів з ушкодженням ротаторної манжети плеча [Текст] = Evaluation of the Effectiveness of Using the Post-Isometric Relaxation (PIR) Technique and Exercises on the Mechanotherapy Apparatus in the Postoperative Period in Patients with Damage to the Rotator Cuff of the Shoulder / І. В. Рой [та ін.] // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2021. - N 3. - С. 13-19. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
РЕЛАКСАЦИОННАЯ ТЕРАПИЯ -- RELAXATION THERAPY (использование, методы)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- POSTOPERATIVE PERIOD
ПЛЕЧА ВРАЩАТЕЛЬНАЯ МАНЖЕТА -- ROTATOR CUFF (повреждения)
МЕХАНОТЕРАПИЯ -- MOTION THERAPY, CONTINUOUS PASSIVE (использование, методы)
Анотація: Мета. Оцінити ефективність застосування вправ на інноваційному апараті механотерапії та методики постізометричної релаксації (ПІР) для відновлення пацієнтів із пошкодженням ротаторної манжети плеча (РМП) на післяопераційному етапі.Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 46 пацієнтів після артроскопічного втручання внаслідок ушкодження структур плечового суглоба. Причиною артроскопічного втручання були: адгезивний капсуліт – 3 пацієнти; ушкодження ротаторної манжети плеча – 39; імпіджмент-синдром – 4. Середній вік пацієнтів становив 44,7±8,3 року. Усі пацієнти були розподілені на 2 групи: контрольну групу (КГ, n=21) та основну групу (ОГ, n=25). Початок реабілітації серед пацієнтів становив 4,9±2,4 тижня після операції. Тривалість лікування становила 4,5±3,2 тижня. Дослідження проводилось на базі відділення реабілітації ДУ “Інститут травматології та ортопедії НАМНУ” протягом 2020-2021 рр. Результати та обговорення. За результатами ВАШ в обох групах рівень болю після програми реабілітації достовірно знизився (р0,05). В ОГ динаміка больового синдрому за ВАШ складала від 6,2±1,2 до 0,9±0,7 см через 6 тижнів після операції. У КГ також більшість пацієнтів відмічала зменшення рівню болю після оперативного втручання (від 6,5±1,1 до 1,1±1,2 см), достовірних відмінностей після лікування за рівнем болю між пацієнтами ОГ та КГ не виявлено (р0,05). Також пацієнти, які входили до основної групи і використовували в реабілітаційному комплексі вправи з тренажером та елементи ПІР, мали загалом кращі показники відновлення функції плечового суглоба, а саме: спостерігалась краща динаміка щодо збільшення амплітуди рухів у плечовому суглобі (згинання до фізичної реабілітації (ФР) – 112,5±10,60; після ФР – 173,2±5,50). У КГ позитивна динаміка була менш вираженою (згинання до ФР – 107,7±6,80; після ФР – 151,2±6,50). Аналогічні результати виявлено за даними мануально-м’язового тестування (ММТ). Висновки. Таким чином, метод ПІР м’язів із використанням запропонованої методики тренування на апараті механотерапії для розробки плечового суглоба є ефективним способом лікування післяопераційної контрактури і може бути рекомендований для застосування в комплексній реабілітації хворих із контрактурою плечового суглоба внаслідок артроскопічного втручання у пацієнтів з ушкодженням ротаторної манжети плеча
Objective: to evaluate the effectiveness of performing exercises on an innovative mechanotherapy apparatus and the PIR technique for the recovery of patients with damage to the rotator cuff of the shoulder at the postoperative stage. Materials and Methods. The study involved 46 patients after arthroscopic intervention due to damage to the structures of the shoulder joint. The reasons for arthroscopic intervention were: adhesive capsulitis (3 patients), damage to the rotator cuff of the shoulder (39 patients), and impingement syndrome (4 patients). The average age of patients was 44.7±8.3 years. All patients were divided into 2 groups: the control group (CG, n=21) and the main group (MG, n=25). The beginning of rehabilitation among patients averaged 4.9±2.4 weeks after the surgery. The duration of treatment was 4.5±3.2 weeks. The study was carried out on the basis of the Department of Rehabilitation of the SI “Institute of Traumatology and Orthopedics of NAMS of Ukraine” during 2020-2021. Results and Discussion. According to the VAS results, the pain level after the rehabilitation program significantly decreased in both groups (p0.05). In the MG, the dynamics of pain syndrome according to the VAS ranged from 6.2±1.2 cm to 0.9±0.7 cm 6 weeks after the surgery. In the CG, the majority of patients also noted an improvement in the level of pain after surgery (from 6.5±1.1 cm to 1.1±1.2 cm); no significant differences after treatment in terms of the level of pain between the patients in the MG and the CG (p0.05) were observed. Also, patients who were included in the main group and did exercises with a simulator and elements of PIR according to the rehabilitation program showed generally better indicators of recovery of the function of the shoulder joint, namely there was a higher dynamics in increasing the amplitude of movements in the shoulder joint (112.5±10.60 flexion before physical rehabilitation (PR), 173.2±5.50 after РR). In the CG, the positive dynamics was less pronounced (107.7±6.80 flexion before PR, 151.2±6.50 after PR). Similar results were found according to the data of manual muscle testing (MMT). Conclusions. Therefore, the method of post-isometric muscle relaxation using the proposed technique of training on a mechanotherapy apparatus for developing the shoulder joint is an effective method for treating postoperative contractures and can be recommended for the use in the complex rehabilitation of patients with contracture of the shoulder joint as a result of arthroscopic intervention in patients with injury of the rotator cuff of the shoulder
Дод.точки доступу:
Рой, І. В.
Борзих, Н. О.
Чернявський, О. А.
Кравчук, Л. Д.
Русанов, А. П.
Катюкова, Л. Д.
Ячнік, С. П.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Аналіз структури контрактур суглобів верхньої кінцівки [Текст] = Analysis of the Structure of Contractures of the Upper Limb Joints / С. С. Страфун [та ін.] // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2021. - N 3. - С. 4-12. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
КОНЕЧНОСТЬ ВЕРХНЯЯ -- UPPER EXTREMITY (патофизиология)
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (этиология)
СУСТАВА ДВИЖЕНИЯ АМПЛИТУДА -- RANGE OF MOTION, ARTICULAR (физиология)
Анотація: Аналіз обмежень амплітуди рухів у суглобах традиційно розглядається з позицій окремих нозологій, що їх спричинюють, проте системні результати зворотного синдромологічного підходу до вивчення контрактур публікуються лише епізодично. Мета. Визначити структуру, причини виникнення, характер та тяжкість контрактур суглобів верхньої кінцівки. Матеріали і методи. На великому масиві (16710 пацієнтів) проаналізовано структуру контрактур суглобів верхньої кінцівки внаслідок травм та захворювань. Оцінювався розподіл за локалізацією, етіологією, ступенем тяжкості контрактури, статевою та віковою приналежністю, а також взаємозв’язок між типом та локалізацією контрактури. Простежена динаміка розвитку контрактур та кількість необхідних хірургічних втручань. Результати. Обмеження рухів у суглобах верхньої кінцівки було зареєстроване у 5450 випадках з 16710 (32,6%), із них у пацієнтів чоловічої статі – 3485 (63,9%), жіночої – 1965 (36,1%). У процесі реконструктивно-відновного лікування хворим було виконано 7892 операцій. Найчастіше це були контрактури суглобів пальців кисті (42,5%), плечового (26,9%), ліктьового (13,4%), кистьового суглобів (13,3%), рідше – радіоульнарні контрактури (3,9%). Так, контрактуру ліктьового, радіоульнарного і кистьового суглобів найчастіше спричиняє кістково-хрящове ураження, суглобів пальців – поліетіологічний компонент, плечового – рівномірний розподіл поміж десмогенним, міогенним та кістково-хрящовим ураженням. Більшість контрактур була середньої тяжкості. Хірургічне лікування контрактур було багатоетапним для пальців кисті (1,91±1,35 операції) і, в основному, одномоментним для плечового суглоба (1,34±0,81 операції). Найбільш поліструктурними були бойові ураження, ішемічні та контрактури пальців (2,53±1,22; 2,52±1,34 та 2,5±1,24 структури, відповідно), а найменш – радіоульнарні контрактури (1,59±1,34 структури). Радіоульнарні контрактури в 37,3% випадків супроводжуються контрактурами пальців, проте зворотний зв’язок наявний лише в 1,2%. Відмічено, що контрактури радіоульнарних суглобів нерідко супроводжуються обмеженням рухів у ліктьовому та кистьовому суглобах – в 34,9 та 56,6% випадків, відповідно. Водночас зворотна залежність поєднання контрактур у кистьовому та ліктьовому суглобах із радіоульнарними не дуже висока – 4,2% та 6% випадків, відповідно. Висновки. У хворих, які госпіталізовані для високоспеціалізованого хірургічного лікування патології верхньої кінцівки, контрактури суглобів останньої характеризуються поліетіологічністю, середнім та тяжким ступенем, викликані здебільшого порушенням кістково-хрящових структур та їх поєднанням із десмогенними, теногенними та міогенними ураженнями, простежуються специфічні взаємозв’язки за локалізацією та взаємообтяженням, швидкістю прогресування. Як правило, контрактури верхньої кінцівки мають застарілий характер і потребують багатоетапного хірургічного лікування
Analysis of the restrictions in the amplitude of movements in the joints is traditionally considered from the standpoint of individual nosologies that cause them, but the systemic results of the inverse syndromological approach to the study of contractures are published only sporadically. Objective: to determine the structure, causes, nature, and severity of contractures of the upper extremity joints. Materials and Methods. The structure of contractures of the upper extremity joints as the consequences of injuries and diseases was analyzed on a large array of patients (16,710 patients). Distribution by location, etiology, severity of contracture, gender and age, and relationships between type and localization of contracture were assessed. The dynamics of the development of contractures and the number of necessary surgical interventions was traced. Results. Restriction of movements in the upper extremity joints was registered in 5,450 out of 16,710 (32.6%) patients; among them there were 3,485 male (63.9%) and 1,965 (36.1%) female patients. During reconstructive treatment, 7,892 surgeries were performed. Most often these were contractures of the finger joints (42.5%), then shoulder (26.9%), elbow (13.4%), carpal joint (13.3%), less often – radioulnar contractures (3.9%). The elbow, radioulnar and carpal joint contractures most often are caused by osteo-cartilaginous lesions; a polyetiological component is typical for the finger joints. The shoulder joint contractures may be caused evenly by desmogenic, myogenic, or osteo-cartilaginous lesions. Most of the joint contractures are of moderate severity. Contractures of the fingers require multi-stage surgical treatment (1.91±1.35 surgeries); one-stage treatment is used for contractures of the shoulder joint (1.34±0.81 surgeries). The most polystructural lesions were combat wounds, ischemic, and finger contractures (2.53±1.22; 2.52±1.34 and 2.5±1.24 structures, respectively), and the least – radioulnar contractures (1.59±1.34 structures). Radioulnar contractures in 37.3% of cases are accompanied by contractures of the fingers, but vice versa only in 1.2%. It was noted that contractures of the radioulnar joints are often accompanied by restriction of movements in the elbow and wrist joints – in 34.9 and 56.6% of cases, respectively. At the same time, the inverse dependence of the combination of contractures in the wrist and elbow joints with radioulnar joints is not very high – 4.2% and 6% of cases, respectively. Conclusions. In patients who are hospitalized for highly specialized surgical treatment of pathology of the upper extremity, contractures of its joints are moderate and severe, characterized by polyetiology, and, in most cases, caused by disorders of osteo-cartilaginous structures and their combination with desmogenic, tenogenic, and myogenic lesions. Specific relationships are traced in localization and mutual burden of contractures, rapidity of their progression. As a rule, upper limb contractures are chronic ones and require multi-stage surgical treatment
Дод.точки доступу:
Страфун, С. С.
Безуглий, А. А.
Тимошенко, С. В.
Страфун, О. С.
Богдан, С. В.
Гайович, І. В.
Лисак, А. С.
Юрійчук, Л. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Функціональні результати остеосинтезу цефаломедулярним стрижнем черезвертлюгових переломів у хворих похилого і старечого віку [Текст] = Functional Results of Cephalomedullary Nail Osteosynthesis of Transtrochanteric Fractures in Elderly Patients / В. С. Cулима [та ін.] // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2021. - N 3. - С. 28-34. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL (использование)
ПОЖИЛЫЕ -- AGED
БЕДРЕННОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- FEMORAL FRACTURES (хирургия)
Анотація: Незважаючи на безліч наявних хірургічних методів із використанням сучасних металофіксаторів, проблема лікування хворих похилого віку з переломами проксимального відділу стегнової кістки залишається актуальною. Мета дослідження. Оцінити функціональні результати хірургічного лікування хворих похилого та старечого віку з черезвертлюговими переломами стегнової кістки за допомогою цефаломедулярного блокувального стрижня (PFNA). Матеріали і методи. У дослідженні брали участь 193 хворі похилого та старечого віку (середній вік – 76,2±10,3 року) з черезвертлюговими переломами стегнової кістки типу 31 A1-А2.1-1.3 (АО/OTA) після остеосинтезу цефаломедулярним фіксатором PFNA. Функціональний результат лікування визначали через 1, 3, 12, 36 місяців за Harris Hip Score (HHS), за рентгенографічними ознаками зрощення та наявністю ускладнень. Ризик повторних переломів вертлюгової ділянки протягом 10 наступних років оцінили за адаптованим інструментом оцінки ризику перелому FRAX. Результати. Виявили позитивні зміни HSS у динаміці через 1 місяць – 51,6; через 3 місяці – 60,2; 12 – 79,7 і через 36 місяців – 84,4 бала. Протягом 6 місяців після операції виявили вторинне зміщення кісткових фрагментів із прорізуванням шийкового леза “cut-out” у 2,3% (n=3), міграцію шийкового компонента назовні – у 4,7% (n=6), нагноєння післяопераційної рани – у 3,9% (n=5) випадків. Ретроспективно проведена оцінка середнього показника за шкалою FRAX, який склав 22,12±1,76. Висновки. Стабільно-функціональний остеосинтез черезвертлюгових переломів стегнової кістки за допомогою PFNA з раннім дозованим навантаженням травмованої кінцівки дозволив отримати задовільні функціональні результати у 95,4% хворих. Вторинне зміщення кісткових уламків з ефектом “cut-out” потребує детального аналізу усіх можливих ендо- та екзогенних чинників і виявлення найбільш вагомих. 10-річний ризик повторних переломів у хворих із переломами вертлюгової ділянки найбільше зростає у віці понад 70 років, особливо в осіб жіночої статі, і складає більшу частину остеопоротичних переломів
Relevance. Despite many surgical techniques that use modern metal fixators, treatment of elderly patients with fractures of the proximal part of the hip still remains relevant. Objective: to evaluate the functional results of surgical treatment of elderly patients with transtrochanteric fractures of the femur using a cephalomedullary locking nail (PFNA). Materials and Methods. The study involved 193 elderly patients (mean age 76.2±10.3 years) with transtrochanteric fractures of the femur type 31 A1-A2.1-1.3 (AO/OTA) after osteosynthesis by PFNA cephalomedullar fixator. The functional outcome of the treatment was determined after 1, 3, 12, and 36 months by Harris Hip Score (HHS), radiographic signs of bone union, and the presence of complications. The risk of recurrent trochanteric fractures over the next 10 years was calculated by adapted FRAX scale. Results. Positive changes were found by HSS, in the dynamics: 51.6 after 1 month, 60.2 after 3 months, 79.7 after 12 months, and 84.4 after 36 months. Within 6 months after the surgery, the following changes were found: secondary displacement of bone fragments with the “cut-out” eruption of the cervical blade in 2.3% (n=3), migration of the cervical component outward in 4.7% (n=6), and inflammation of surgical wound in 3.9% (n=5) of cases. Retrospectively, the average FRAX score was assessed (22.12±1.76). Conclusions. Stable functional osteosynthesis of transtrochanteric fractures of the femur using PFNA combined with early dosed loading on the injured limb allowed to obtain satisfactory functional results in 95.4% of cases. Secondary displacement of bone fragments with the “cut-out” effect requires a detailed analysis of all possible endo- and exogenous factors and identification of the most significant ones. The 10-year risk of recurrent fractures in patients with trochanteric fractures significantly increases over the age of 70, especially in females, and accounts for the majority of osteoporotic fractures
Дод.точки доступу:
Сулима, В. С.
Валовіна, Ю. Д.
Сабсай, О. В.
Макаров, В. Б.
Валовіна, Н. Ю.
Бігун, Р. Р.
Кузь, У. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Концептуальні засади застосування регенеративних технологій при остеоартрозі та асептичному некрозі кульшового та колінного суглобів [Текст] = Conceptual Bases of Application of Regenerative Technologies in Osteoarthritis and Avascular Necrosis of the Hip and Knee Joints / Є. Л. Голюк [та ін.] // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2021. - N 3. - С. 20-27. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ОСТЕОАРТРИТ КОЛЕННОГО СУСТАВА -- OSTEOARTHRITIS, KNEE (хирургия)
ОСТЕОНЕКРОЗ -- OSTEONECROSIS (хирургия)
КОСТНАЯ РЕГЕНЕРАЦИЯ -- BONE REGENERATION
Анотація: Нами розроблено робочу класифікацію біотехнологічних продуктів, визначено концептуальні засади їх використання при остеоартрозі та асептичному некрозі кульшового та колінного суглобів, визначено напрямки подальшого вивчення та аналізу результатів застосування регенеративних технологій при цих захворюваннях. Основні концептуальні засади застосування таких технологій передбачають як покращення технік введення, так і подальше вивчення та удосконалення біотехнологічних продуктів, які застосовуються для лікування цих захворювань, а диференційований підхід повинен об´єднати в собі принципи доказової та персоналізованої медицини
We have developed a working classification of biotechnological products, defined the conceptual basis for their use in osteoarthritis and avascular necrosis of the hip and knee joints, and identified areas for further study and analysis of the results of the use of regenerative technologies in these diseases. The main conceptual principles of the use of regenerative technologies in osteoarthritis and avascular necrosis of the hip and knee joints include both the improvement of techniques for the introduction of biotechnological products and further study and improvement of biotechnological products used to treat these diseases, and a differentiated approach should combine the principles of evidence-based and personalized medicine
Дод.точки доступу:
Голюк, Є. Л.
Поляченко, Ю. В.
Страфун, С. С.
Гайович, І. В.
Пшеничний, Т. Є.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)