Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ЗУ36/2022/17/3<.>

Загальна кількість знайдених документів : 7
Показані документи з 1 по 7

Клініко-лабораторні предиктори формування стеатозу печінки в юнаків із гіпоандрогенією [Текст] / Л. А. Страшок [та ін.] // Здоров'я дитини. - 2022. - Т. 17, № 3. - С. 5-11. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ТЕСТОСТЕРОН -- TESTOSTERONE (анализ, дефицит)
АНДРОГЕНЫ -- ANDROGENS (анализ, дефицит)
НЕАЛКОГОЛЬНАЯ ЖИРОВАЯ БОЛЕЗНЬ ПЕЧЕНИ -- NON-ALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE (диагностика)
ПРОГНОЗ -- PROGNOSIS
Анотація: Установлений патогенетичний взаємозв’язок між наявністю гіпогонадизму в чоловіків і порушеннями вуглеводного й ліпідного обмінів дає можливість припустити наявність патогенетичних паралелей між дефіцитом тестостерону (Тст) і формуванням неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП). Мета: виявити прогностичні чинники, які сприяють формуванню стеатозу печінки в юнаків із гіпоандрогенією (ГА). Матеріали та методи. Обстежені 157 юнаків віком 14–18 років із затримкою статевого дозрівання. Визначались рівні Тст, γ-глутамілтранспептидази, аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, лужної фосфатази, загального білірубіну і його фракцій, ліпідний спектр у сироватці крові, індекс НОМА-IR, проводилось ультразвукове дослідження гепатобіліарної системи. Для визначення значущих прогностичних ознак щодо формування порушень функціонального стану гепатобіліарної системи використані системно-інформаційний аналіз, методика неоднорідної послідовної статистичної процедури Вальда. Результати. Хворі з ГА були розподілені на групи за показниками Тст: гіпоандрогенія 0-го ст. — 13 (12 %); гіпоандрогенія 1-го ст. — 18 (17 %), гіпоандрогенія 2-го ст. — 22 (21 %) юнаки, а з найнижчим умістом Тст — 53 (50 %) юнаки. Зростання ступеня ГА супроводжувалось тенденцією до підвищення рівня печінкових ферментів. У 75 % хворих виявляються патологічні зміни рівня ліпідів. Підвищення індексу НОМА-IR вірогідно частішим було у юнаків з ГА 3-го ст. (45 %) порівняно з хворими з ГА 0-го ст. (25 %), χ2 0,05. За даними УЗД ознаки стеатогепатозу відзначались майже в третини юнаків із гіпоандрогенією. Частота збільшення печінки в юнаків із ГА зростала відповідно до ступеня андрогенної недостатності та була вірогідно вищою в юнаків із ГА 3-го ст. порівняно з хворими з ГА 0-го ст. (47 та 23 % відповідно). Майже у третини юнаків із гіпоандрогенією виявлені УЗ-ознаки стеатозу підшлункової залози незалежно від ступеня дефіциту андрогенів. Значущими інформативними прогностичними чинниками щодо формування НАЖХП визначені надлишкова вага або ожиріння, підвищення активності амінотрансфераз, вмісту ХС ЛПНЩ, коефіцієнта атерогенності, наявність інсулінорезистентності за індексом HOMA. Прогностично несприятливими щодо ризику розвитку стеатозу печінки визначились рівні Тст від 12,0 до 8,0 нмоль/л. Висновки. До прогностично значущих чинників формування стеатозу печінки в юнаків із гіпоандрогенією відносяться: наявність інсулінорезистентності за індексом НОМА, підвищений або нормальний індекс маси тіла, підвищення рівня ХС ЛПНЩ та коефіцієнта атерогенності, зниження вмісту тестостерону та підвищення активності АЛТ та АСТ
The established pathogenetic link between the presence of hypogonadism in males and disorders of carbohydrate and lipid metabolism makes it possible to assume the presence of pathogenetic parallels between testosterone deficiency and the formation of non-alcoholic fatty liver disease. The purpose of the study was to identify prognostic factors that contribute to the formation of hepatic steatosis in adolescent boys with hypoandrogenism (HA). Materials and methods. The study involved 157 adolescent boys with delayed puberty aged 14–18 years. The level of testosterone, γ-glutamyltransferase, aspartate aminotransferase, alanine aminotransferase, alkaline phosphatase, total bilirubin and its fractions, blood lipids, Homeostatic Model Assessment for Insulin Resistance (HOMA-IR) were determined, and an ultrasound examination of the hepatobiliary system was carried out. A system-informational analysis, the methodology of the non-homogeneous sequential Wald statistical procedure was used to determine the significant prognostic signs regarding the formation of violations of the functional state of the hepatobiliary system. Results. Patients with HA were divided into groups according to testosterone level: stage 0 hypoandrogenism — 13 (12 %), stage 1 hypoandrogenism — 18 (17 %), stage 2 hypoandrogenism — 22 (21 %), and hypoandrogenism 3 stage with the lowest content of testosterone — 53 (50 %) of adolescent boys. An increase in HA stage was associated with a tendency to an increase in the level of liver enzymes. Pathological changes in the lipid content were detected in 75 % of patients. An increase in the HOMA-IR was reliably more frequent in adolescent boys with the HA stage 3 (45 %) compared to the patients with HA stage 0 (25 %), χ2 0.05. Ultrasound examination revealed signs of steatohepatosis in almost a third of adolescent boys with HA. The frequency of liver enlargement in HA increased according to the stage of androgen insufficiency and was significantly higher in patients with HA stage 3 compared to those with HA stage 0 (47 and 23 %, respectively). Almost one third of adolescent boys with HA had ultrasound signs of pancreatic steatosis, regardless of the stage of androgen deficiency. Overweight or obesity, increased activity of aminotransferases, the content of low-density lipoprotein cholesterol, atherogenic index, and the presence of insulin resistance according to the HOMA-IR were identified as significant informative prognostic factors for the formation of non-alcoholic fatty liver disease. Testosterone level from 12.0 to 8.0 nmol/l turned out to be prognostically unfavorable in terms of the risk of developing hepatic steatosis. Conclusions. Prognostically significant factors for the formation of hepatic steatosis in adolescent boys with HA include the presence of insulin resistance according to the HOMA-IR, elevated or normal body mass index, an increase in low-density lipoprotein cholesterol level, and atherogenic index, a decrease in testosterone level, an increase in the activity of alanine aminotransferase and aspartate aminotransferase
Дод.точки доступу:
Страшок, Л. А.
Турчина, С. І.
Косовцева, Г. В.
Бузницька, О. В.
Завеля, Е. М.
Ісакова, М. Ю.
Єщенко, А. В.
Хоменко, М. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

    Lezhenko, H. O.
    The pathogenetic role of some cytokines in the development and course of various clinical forms of urinary tract infections in children [Текст] / H. O. Lezhenko, N. A. Zakharchenko // Здоров'я дитини. - 2022. - Т. 17, № 3. - С. 12-16. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
МОЧЕВЫХ ПУТЕЙ ИНФЕКЦИИ -- URINARY TRACT INFECTIONS (диагностика)
ЦИТОКИНЫ -- CYTOKINES (анализ)
ИНТЕРЛЕЙКИН-6 -- INTERLEUKIN-6 (анализ)
ИНТЕРЛЕЙКИН-15 -- INTERLEUKIN-15 (анализ)
ДЕТИ -- CHILD
Анотація: The purpose of the research: to study the content of interleukin-6 and interleukin-15 cytokines in the blood serum of children with urinary tract infection and to establish their pathogenetic role in the development of various clinical forms of the disease. Materials and methods. The study groups consisted of 84 children (mean age of 10.0 ± 1.3 years). The main group was divided into subgroups: the first one — 17 children with acute pyelonephritis, the second — 21 patients with chronic pyelonephritis, the third — 16 children with acute cystitis, the fourth subgroup — 10 patients with unspecified urinary tract infections. The control group included 20 relatively healthy children. The content of interleukin-6 and interleukin-15 was evaluated by enzyme-linked immunosorbent assay. Results. It was established that the development of acute urinary tract infections was accompanied by a high level of serum pro-inflammatory interleukin-6. We found the highest level in children with cystitis, which exceeded that of the control group by 2.8 times (р  0.01). In children with acute pyelonephritis, this cytokine was 1.8 times higher (р  0.05). However, patients with chronic pyelonephritis had only a tendency towards its increase (p  0.05). Interleukin-15 in the main group was statistically higher than in controls (р  0.05). In children of subgroups 3 and 4, its level did not differ from that of the control group (p  0.05). However, in subgroups 1 (р  0.05) and 2 (р  0.01), we observed a statistically significant increase in interleukin-15 level. A direct correlation between interleukin-15 content and disease duration (r
Дослідити вміст цитокінів інтерлейкіну-6 та інтерлейкіну-15 у сироватці крові дітей з інфекцією сечовидільної системи та встановити їх патогенетичну роль у розвитку різних клінічних форм хвороби. Матеріали та методи. Групи дослідження становили 84 дитини (середній вік — 10,0 ± 1,3 року). Основну групу розділили на підгрупи: 1-ша — 17 дітей, хворих на гострий пієлонефрит; 2-га — 21 пацієнт із хронічним пієлонефритом; 3-тя — 16 дітей, хворих на гострий цистит; 4-та — 10 пацієнтів із неуточненими інфекціями сечовидільної системи. Контрольну групу становили 20 умовно здорових дітей. Методом імуноферментного аналізу досліджено вміст інтерлейкіну-6 та інтерлейкіну-15. Результати. Установлено, що розвиток гострих інфекцій сечовивідних шляхів супроводжувався підвищенням рівня сироваткового прозапального інтерлейкіну-6. Найвищим він був у дітей, хворих на цистит, — у 2,8 разa більше за показники контрольної групи (р 0,01). У пацієнтів із гострим пієлонефритом уміст цитокіну було перевищено в 1,8 разa (р  0,05). Однак у хворих на хронічний пієлонефрит ми спостерігали лише тенденцію до його зростання (р 0,05). Рівень інтерлейкіну-15 в основній групі був статистично вищим за показники контрольної групи (р 0,05). У дітей 3-ї та 4-ї підгруп його вміст не відрізнявся від такого в групі контролю (р  0,05). Проте в 1-й (р 0,05) та 2-й (р 0,01) підгрупах ми спостерігали статистично значуще підвищення рівня інтерлейкіну-15. Також встановлено наявність прямої кореляційної залежності вмісту інтерлейкіну-15 від тривалості захворювання (r
Дод.точки доступу:
Zakharchenko, N. A.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Ендотелін, ренін, копептин, тестостерон, естрадіол, остеокальцин та PIVKA-II у підлітків віком 17 років із вперше виявленою артеріальною гіпертензією [Текст] / О. Г. Іванько [та ін.] // Здоров'я дитини. - 2022. - Т. 17, № 3. - С. 17-21. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (диагностика)
ЭНДОТЕЛИНЫ -- ENDOTHELINS (анализ)
РЕНИН -- RENIN (анализ)
ТЕСТОСТЕРОН -- TESTOSTERONE (анализ)
ЭСТРАДИОЛ -- ESTRADIOL (анализ)
ОСТЕОКАЛЬЦИН -- OSTEOCALCIN (анализ)
Анотація: Мета роботи: залежно від гендерної ознаки та перебігу хвороби в підлітків віком 17 років у порівняльному дослідженні із здоровими особами дослідити вміст у крові біологічно активних речовин — пептидів та гормонів, спроможних впливати на артеріальний тиск (АТ) та розвиток артеріальної гіпертензії (АГ). Матеріали та методи. Обстежили 87 підлітків (37 юнаків та 50 дівчат), які в подальшому ввійшли до 4 основних (підлітки жіночої та чоловічої статі із стабільною та лабільною АГ) та 2 контрольних (26 дівчат та юнаків із нормальним артеріальним тиском крові) груп спостереження. Усім підліткам проведений добовий моніторинг АТ та комплексне клінічне обстеження, яке виключило симптоматичну АГ. У всіх підлітків визначали сироваткові концентрації біологічно активних сполук, а саме: ендотеліну, реніну, копептину, тестостерону, естрадіолу, остеокальцину та PIVKA-II (протеїну, що виникає в разі дефіциту вітаміну K) методами імуноферментного аналізу. Результати. Визначено, що найважливіша особливість, яка відрізняє підлітків з АГ від однолітків із нормальним АТ, стосується реніну, сироваткові концентрації якого майже в 1,5 раза підвищені в юнаків із лабільною АГ та вдвічі — із стабільною АГ. У дівчат виявлені такі ж закономірності з перевищенням рівня реніну більше ніж удвічі при стабільній АГ. У дівчат, незалежно від перебігу АГ, були підвищені показники ендотеліну. Крім того, дівчата зі стабільною АГ мали й високі показники PIVKA-II. Висновки. Підвищення рівня сироваткового реніну в юнаків та дівчат пізнього пубертатного віку як показника ренальної дисфункції можна вважати суттєвою ознакою розвитку АГ у підлітків. Встановлення важливого значення ниркової дисфункції з підвищенням рівня вазопресорних гормонів спрямовує терапевтичні зусилля при лікуванні підлітків з АГ саме на корекцію цієї ланки патогенезу юнакової АГ
The purpose of the work is to study the blood content of biologically active substances — peptides and hormones that can affect blood pressure and the development of hypertension, depending on the gender and disease course in adolescents aged 17 years by comparing them with healthy individuals. Materials and methods. There were examined 87 adolescents (37 boys and 50 girls) who were divided into 4 main groups with stable and labile hypertension and 2 control groups with normotension. All patients underwent daily blood pressure monitoring and a comprehensive clinical examination, which ruled out symptomatic hypertension. The serum concentrations of biologically active substances were determined, namely endothelin, renin, copeptin, testosterone, estradiol, osteocalcin and protein induced by vitamin K absence (PIVKA-II), by enzyme immunoassay. Results. It was found that the most important feature that distinguishes hypertensive adolescents from normotensive peers was renin, which serum concentrations were almost 1.5 times higher in boys with labile hypertension and twofold — with stable hypertension. Girls with stable hypertension had the same patterns, with a twofold increase in renin level. Regardless of hypertension course, female adolescents had higher endothelin levels. In addition, girls with stable hypertension had high serum content of PIVKA-II. Conclusions. The elevated serum renin level in boys and girls at late stages of puberty as an indicator of renal dysfunction can be considered an essential cause of hypertension development. Determining the importance of renal dysfunction with increased levels of vasopressor hormones directs therapeutic efforts in the treatment of adolescents with hypertension precisely to the correction of this link in the pathogenesis of juvenile hypertension
Дод.точки доступу:
Іванько, О. Г.
Товма, А. В.
Пацера, М. В.
Соляник, О. В.
Круть, О. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

    Фактори ризику розвитку ретинопатії у недоношених дітей [Текст] / О. Ю. Оболонська [та ін.] // Здоров'я дитини. - 2022. - Т. 17, № 3. - С. 22-27. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
РЕТИНОПАТИЯ НЕДОНОШЕННЫХ -- RETINOPATHY OF PREMATURITY (диагностика)
ХОРИОАМНИОНИТ -- CHORIOAMNIONITIS (диагностика)
БЕРЕМЕННОСТИ ОСЛОЖНЕНИЯ ИНФЕКЦИОННЫЕ -- PREGNANCY COMPLICATIONS, INFECTIOUS
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
РЕТРОСПЕКТИВНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- RETROSPECTIVE STUDIES
Анотація: Ретинопатія недоношених є одним із станів, що спричиняють інвалідність у передчасно народжених дітей. Потребують подальшого вивчення фактори, які потенційно можуть спричинити ретинопатію недоношених. Мета дослідження: визначення факторів ризику розвитку ретинопатії у недоношених новонароджених для кращого її контролю. Матеріали та методи. Проведений ретроспективний аналіз 50 медичних карт стаціонарного хворого недоношених дітей зі строком гестації при народженні 28–34 тижні та медичної документації їхніх матерів. Виділено 2 групи: група І — 29 дітей з ретинопатією, ІІ група — 21 дитина без ретинопатії. Результати. Серед 50 дітей переважна більшість — 38 (76,0 %) народились у гестаційному віці 28–31 тиждень, без вірогідної відмінності у групах. З І стадією ретинопатії було 14 (48,3 %) недоношених, з ІІ стадією — 6 (20,7 %), з ІІІ — 5 (17,2 %), з IV — 4 (13,8 %). Були виявлені найбільш впливові фактори ризику розвитку ретинопатії недоношених. Наявність ретинопатії статистично значуще корелювала зі строком гестації при народженні менше ніж 34 тижні (ρ = 0,64, р  0,001), потребою в дотації кисню ≥ 40 % (ρ
Retinopathy of prematurity is one of the disabling conditions in premature babies. Despite the fact that the main predictors for the development of retinopathy of prematurity are known, the factors that can potentially cause it require further study. The purpose was to determine risk factors for the development of retinopathy in premature newborns for better control. Materials and methods. A retrospective analysis of 50 medical records of inpatient premature babies with a gestational age of 28–34 weeks and the medical charts of their mothers was carried out. Two groups were distinguished: the first one — 29 children with retinopathy, the second one — 21 patient without retinopathy. Results. The vast majority of children — 38 (76.0 %) were born at a gestational age of 28–31 weeks. Differences between groups were not significant. The analysis showed that 14 (48.3 %) premature children were diagnosed with stage I retinopathy, 6 (20.7 %) — with stage II, 5 (17.2 %) — with stage ІІІ and 4 (13.8 %) — with stage IV. The most influential risk factors for the development of retinopathy of prematurity were identified. The presence of retinopathy significantly correlated with gestational age of less than 34 weeks (ρ = 0.64, p  0.001), need for oxygen subsidy ≥ 40 % (ρ
Дод.точки доступу:
Оболонська, О. Ю.
Вакуленко, Л. І.
Бадогіна, Л. П.
Оболонський, О. І.
Ліхачова, І. А.
Коврига, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Інфекція Staphylococcus aureus у дітей: діагностика та лікування в умовах поширення антибіотикорезистентності [Текст] / Ю. К. Больбот [та ін.] // Здоров'я дитини. - 2022. - Т. 17, № 3. - С. 28-38. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
МЕТИЦИЛЛИН-РЕЗИСТЕНТНЫЙ СТАФИЛОКОКК ЗОЛОТИСТЫЙ -- METHICILLIN-RESISTANT STAPHYLOCOCCUS AUREUS (действие лекарственных препаратов)
СТАФИЛОКОККОВЫЕ ИНФЕКЦИИ -- STAPHYLOCOCCAL INFECTIONS (лекарственная терапия, эпидемиология)
АНТИБАКТЕРИАЛЬНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTI-BACTERIAL AGENTS (терапевтическое применение)
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
ДЕТИ -- CHILD
Анотація: Поява та швидке поширення у світі ізолятів S.aureus, резистентних до метициліну (MRSA), значно утруднили лікування та змінили підходи до діагностики стафілококових інфекцій у дітей. Золотистий стафілокок є поширеним та небезпечним для людини мікроорганізмом. Широкий спектр факторів вірулентності, перелік яких досі поповнюється, дозволяє йому швидко проникати в організм через пошкоджені бар’єри та викликати локальні та інвазивні інфекції, токсинопосередковані хвороби, а також персистувати протягом тривалого часу. Зараз розрізняють два принципово різних варіанти метицилінрезистентних S.aureus: нозокоміальні та позалікарняні. Нозокоміальні ізоляти MRSA є стійкими до більшої кількості антимікробних засобів, а позалікарняні характеризуються рецидивним характером інфекцій та більш тяжким перебігом інвазивних захворювань. Крім того, поступово розвивається резистентність MRSA до тих антибактеріальних засобів, що становили основу лікування цих інфекцій, насамперед кліндаміцину та ванкоміцину. Усе це вимагає глобального та регіонального моніторингу поширення MRSA при різних варіантах стафілококових інфекцій та чутливості знайдених ізолятів до антибіотиків із метою оптимізації емпіричної та патогенспецифічної антибактеріальної терапії. У статті наведені дані щодо активності різних протимікробних засобів проти S.aureus, проаналізована наявна інформація щодо поширеності MRSA в Україні та результатів локального моніторингу антибіотикорезистентності, які виявились односпрямованими із загальносвітовими тенденціями. Подані клінічні та лабораторні критерії діагностики локальних стафілококових інфекцій, інвазивних та токсинопосередкованих захворювань у дитячому віці. Лікування інфекцій S.aureus передбачає необхідні хірургічні втручання та антибактеріальну терапію з урахуванням актуальної епідеміологічної ситуації щодо поширення MRSA та їх чутливості до протимікробних засобів. Потрібні подальші дослідження з визначення поширеності MRSA у дітей в Україні для розробки алгоритмів антибактеріальної терапії при різних варіантах стафілококових інфекцій
The emergence and rapid spread of methicillin-resistant Staphylococcus aureus (MRSA) isolates in the world significantly complicated the treatment and changed the approaches to the diagnosis of staphylococcal infections in children. Staphylococcus aureus is a widespread microorganism dangerous for humans. A wide range of virulence factors the list of which is still being added allows it to quickly enter the body through damaged barriers and cause local and invasive infections, toxin-mediated diseases, as well as persist for a long time. Currently, two fundamentally different variants of MRSA are distinguished: health care-associated and community-acquired. Health care-associated MRSA are resistant to a greater number of antimicrobial agents, while community-acquired MRSA isolates are characterized by recurrent infections and a more severe course of invasive diseases. In addition, MRSA is gradually developing resistance to those antibacterial agents that were the basis of treatment for these infections, primarily clindamycin and vancomycin. All this requires global and regional monitoring of MRSA spread in different variants of staphylococcal infections and the sensitivity of the isolates found to antibiotics in order to optimize empiric and pathogen-specific antibacterial therapy. The article presents data on the activity of various antimicrobial agents against S.aureus, analyzes the available information on the prevalence of MRSA in Ukraine and the results of local monitoring for antibiotic resistance, which turned out to be unidirectional with global trends. Clinical and laboratory criteria for diagnosis of local staphylococcal infections, invasive and toxin-mediated diseases in childhood were presented. Treatment of S.aureus infections involves the necessary surgical interventions and antibacterial therapy considering current epidemiological situation on the spread of MRSA and their sensitivity to antimicrobial agents. Further studies are needed to determine the prevalence of MRSA in children in Ukraine to develop antibacterial therapy algorithms for various types of staphylococcal infections
Дод.точки доступу:
Больбот, Ю. К.
Бордій, Т. А.
Аліфанова, С. В.
Калічевська, М. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Мавропуло, Т. К.
Телефонні консультації педіатричних пацієнтів — наскільки це безпечно? [Текст] / Т. К. Мавропуло, С. О. Мокія-Сербіна // Здоров'я дитини. - 2022. - Т. 17, № 3. - С. 39-50. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ТЕЛЕМЕДИЦИНА -- TELEMEDICINE (использование)
МЕДИЦИНСКИЕ ОШИБКИ -- MEDICAL ERRORS
ДЕТИ -- CHILD
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: Телемедицина визначається як «використання електронних інформаційних і комунікаційних технологій для надання й підтримки медичної допомоги, коли учасників розділяє відстань» (Field M.J., 1998). Технології варіюють від стандартних телефонних аудіоконсультацій до сценаріїв віртуальної реальності. Прискорене впровадження телемедицини під час пандемії коронавірусної хвороби 2019 року привело до отримання цінного досвіду й доказів ефективності телемедицини в педіатричній практиці. Незважаючи на добре задокументовані переваги телефонної медицини як у сортуванні, так і в лікуванні захворювань, складність процедури робить пацієнтів вразливими щодо помилок у лікуванні. Метою нашої роботи був пошук інформації про медичні помилки, пов’язані з використанням телефону під час спілкування пацієнта/батьків пацієнта з лікарем, і засобів протидії цим помилкам. Матеріали та методи. За пошуковими словами «телемедицина», «телефонні консультації», «педіатрія», «діти», «безпека пацієнта» був проведений пошук літератури за базою даних PubMed Central®. Результати. Згідно з даними літературних джерел, основними типами помилок були відсутність записів щодо епізоду віртуальної консультації, неправильні рішення про сортування, неправильна діагностика, нездатність розпізнати потенційну серйозність повторних дзвінків, відсутність протоколів телефонного консультування, недостатня інформація про пацієнта. У статті наведені заходи, завдяки яким лікарі можуть забезпечити високу безпеку пацієнтів: використання емпіричних правил і протоколів, досвіду та інтуїції, урахування думок і побажань батьків, немедичних чинників і доступності медичної допомоги для сім’ї, використання «захисної сітки». Висновки. Необхідні подальші дослідження, які б вивчали конкретні практики надання й використання телемедицини, щоб розробити науково обґрунтовані рекомендації щодо віртуального нагляду за педіатричними захворюваннями
Telemedicine is defined as “the use of electronic information and communications technologies to provide and support health care when participants are separated” (Field M.J., 1998). The technologies range from standard telephone audio consultations to virtual reality scenarios. The accelerated uptake of telemedicine during the coronavirus disease 2019 pandemic has resulted in valuable experience and evidence on the delivery of telemedicine for pediatric patients. Despite the well-documented benefits of telephone medicine in both triage and disease management, the complexity of medically related telephone communications leaves patients vulnerable to errors in management. The purpose of our work was to describe medical errors related to the use of the telephone during communication between the patient/parents of the patient and the doctor, and the means of countering these errors in pediatrics. Materials and methods. The PubMed Central® database was searched using the keywords “telemedicine”, “telephone consultation”, “pediatrics”, “children”, and “patient safety”. Results. According to literature, the main types of mistakes were absence of records of the virtual consultation episode, incorrect triage decisions, incorrect diagnosis, failure to recognize the potential seriousness of repeat calls, lack of telephone consultation protocols and insufficient patient information. Measures to increase patient safety were presented: the use of empirical rules and protocols, experience and intuition, taking into account the thoughts and wishes of parents, non-medical factors and the accessibility of health care for the family, the use of a “safety net”. Conclusions. Further researches that would examine specific ways of the delivering and use of telemedicine are needed to develop evidence-based guidelines for virtual pediatric care
Дод.точки доступу:
Мокія-Сербіна, С. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Абатуров, О. Є.
Механізми дії цитоплазматичних мікроРНК. Частина 2. МікроРНК-опосередкований посттрансляційний сайленсинг [Текст] / О. Є. Абатуров, В. Л. Бабич // Здоров'я дитини. - 2022. - Т. 17, № 3. - С. 51-56. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
МИКРО-РНК -- MICRORNAS
ТРАНСКРИПЦИИ ИНИЦИАЦИЯ ГЕНЕТИЧЕСКАЯ -- TRANSCRIPTION INITIATION, GENETIC
БЕЛКА БИОСИНТЕЗ -- PROTEIN BIOSYNTHESIS
Анотація: У науковому огляді розглянуто механізми дії цитоплазматичних мікроРНК, а саме мікроРНК-опосередкований посттрансляційний сайленсинг. Для написання статті здійснювався пошук інформації з використанням баз даних Scopus, Web of Science, MedLine, PubMed, Google Scholar, EMBASE, Global Health, The Cochrane Library, CyberLeninka. Вказано, що синтез протеїнів є складним процесом, у реалізації якого беруть участь численні регулятори. Відомо, що процес трансляції складається з трьох основних етапів: ініціації, елонгації поліпептидного ланцюга й термінації. Показано, що в процесі ініціації трансляції беруть участь десятки «основних» факторів і численні аксесуарні протеїни, як регулятори, так і репресори процесу. Авторами наведена кінетична модель, запропонована Christopher S. Fraser. Згідно з цією моделлю ініціація трансляції є ранжируваним процесом. Підкреслено, що надалі відбувається взаємодія рибосоми з початком кодуючої нуклеотидної послідовності мРНК. Модифікації нуклеотидів факторами елонгації в антикодон тРНК регулюють динаміку функціонування рибосоми і цим тонко налаштовують швидкість синтезу протеїну. Автори показують, що термінація трансляції індукується взаємодією декодуючої А-ділянки рибосоми з одним з трьох стоп-кодонів (UAA, UAG або UGA) мРНК. У термінації трансляції також беруть участь фактори термінації. Основні фактори, які регулюють функціональну активність мРНК, діють на кеп і полі(А)хвіст, що захищають мРНК від дії екзонуклеази.Отже, різні протеїни оточують молекулу мРНК у клітині й підтримують існування і функціональну активність мРНК. Кожен регіон мРНК взаємодіє зі специфічним спектром РНК-зв’язуючих протеїнів. Ініціація трансляції є ранжируваним процесом. Ініціація трансляції і деградація мРНК нерозривно пов’язані одна з одною. Існує поширена думка про те, що трансляція в основному контролюється в періоді ініціації. Механізм сайленсингу, що обумовлений деградацією мРНК, залежить від розміру комплементарного регіону
The scientific review presents the mechanisms of action of cytoplasmic miRNAs, namely miRNA-mediated posttranslational silencing. To write the article, information was searched using Scopus, Web of Science, MedLine, PubMed, Google Scholar, EMBASE, Global Health, The Cochrane Library, CyberLeninka databases. It is stated that protein synthesis is a complex process which involved many regulators. It is known that the translation process consists of three main stages: initiation, elongation of the polypeptide chain and termination. It is presented that dozens of “basic” factors and numerous accessory proteins, both regulators and repressors of the process, take part in the translation initiation. The authors provide a kinetic model proposed by Christopher S. Fraser. According to this model, translation initiation is a ranked process. It is emphasized that subsequently the ribosome interacts with the beginning of the coding nucleotide sequence of mRNA. Modifications of nucleotides by elongation factors in the anticodon of tRNA regulate the dynamics of ribosome function and, thus, fine-tune the rate of protein synthesis. The authors state that translation termination is induced by the interaction of the decoding A-region of the ribosome with one of the three stop codons (UAA, UAG or UGA) of mRNA. “Termination factors” are also involved in the termination of translation. Scientists say that the main factors that regulate the functional activity of mRNA act on the cap and poly(A)tail, which protects mRNA from exonuclease action. Thus, various proteins surround mRNA molecule in the cell and support the existence and functional activity of mRNA. Each mRNA region interacts with a specific spectrum of RNA-binding proteins. The initiation of translation is a ranked process and is inextricably linked with mRNA degradation. It is widely believed that translation is largely controlled during the initiation period. The mechanism of silencing caused by mRNA degradation depends on the size of the complementary region
Дод.точки доступу:
Бабич, В. Л.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)