Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ЗУ37/2021/3<.>

Загальна кількість знайдених документів : 16
Показані документи з 1 по 16

14-16 вересня 2021 року відбулися загальні збори Національної академії медичних наук України та загальні збори відділень Академії [Текст] = On September 14–16, 2021 the General Meeting of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine and the General Meeting of the Departments of the Academy Took Place // Здоров’я чоловіка. - 2021. - N 3. - С. 7

MeSH-головна:
НАГРАДЫ И ПРЕМИИ -- AWARDS AND PRIZES
Анотація: 16 вересня 2021 року одностайним голосуванням обрано дійсним членом Академії медичних наук України (академіком) директора ДУ «Інститут урології НАМН України» члена-кореспондента НАМН України Возіанова Сергія Олександровича
Дод.точки доступу:
Вазіанов, Сергій Олександрович (сексолог, андролог) \про нього\

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Горпинченко, І. І.
Сучасні підходи до обстеження андрологічних та сексологічних пацієнтів під час ковід-пандемії [Текст] = Modern Approaches to Examination of Andrological and Sexological Patients During Covid-pandemia / І. І. Горпинченко, В. В. Спиридоненко // Здоров’я чоловіка. - 2021. - N 3. - С. 8-14. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ДИСТАНЦИОННОГО НАБЛЮДЕНИЯ МЕТОДЫ -- REMOTE SENSING TECHNOLOGY (использование, тенденции)
КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS (профилактика и контроль)
КАРАНТИННЫЕ МЕРОПРИЯТИЯ -- QUARANTINE (использование, организация и управление, тенденции)
АНАМНЕЗА СБОР -- MEDICAL HISTORY TAKING (методы)
СЕКСУАЛЬНАЯ ДИСФУНКЦИЯ ФИЗИОЛОГИЧЕСКАЯ -- SEXUAL DYSFUNCTION, PHYSIOLOGICAL (диагностика, патофизиология, терапия, этиология)
ЗДОРОВЬЕ МУЖЧИН -- MEN'S HEALTH (тенденции, этика)
Анотація: Стрімке зростання рівня загальної захворюваності, патологій репродуктивної та сечостатевої систем в умовах ковід-епідемії є передбачуваним і потребує певних медико-соціальних кроків (формування профілактичного напрямку лікування, відновлення диспансерного спостереження, впровадження соціальних оздоровчих програм, спроможність громадян отримати кваліфіковану і вчасну спеціалізовану медичну допомогу тощо). Світове поширення коронавірусу SARS-CoV-2 призвело до обмеження надання спеціалізованої урологічної допомоги під час локдауну, що також негативно вплинуло на динамічне обстеження хворих через зменшення планових очних оглядів. Дистанційно надані лікарські рекомендації не завжди є коректними через відсутність можливості безпосереднього огляду хворого лікарем. Суттєву допомогу у структуруванні скарг пацієнта за вказаними основними клінічними групами симптомів надає анкетування з використанням загальновизнаних опитувальників, які необхідно одночасно використовувати при анкетуванні кожного пацієнта, оскільки кожний з них виявляє лише окрему групу симптомів (клінічних синдромів), а скласти загальне уявлення про стан здоров’я чоловіка можливо лише за допомогою комплексного аналізу даних усіх анкет. Діагноз лікарем встановлюється за даними анамнезу в 50% випадків, на підставі клінічного спостереження – у 30% та за лабораторними даними – приблизно у 20%. Перший дистанційний контакт таких хворих із лікарем повинен містити в собі детальнее розпитування скарг, аналіз історії хвороби, огляд його власних медичних, інколи аутофотографічних, матеріалів. Таким пацієнтам необхідно проводити огляд під час другого візиту. В умовах дистанційного огляду під час локдауну усі наведені вище обстеження пацієнтів з андрогенним дефіцитом провести дуже складно, тому можна застосувати менш короткий діагностичний протокол, який буде включати: 1) УЗД щитоподібної залози, органів черевної порожнини, заочеревинного простору, малого таза, калитки; 2) дані клініко-лабораторних тестів, що є аналогічними протоколу обстеження при ЕД. Обов’язковим є надання медичної інформації про соматичний та психічний (психологічний ) стан пацієнта. Андрологічні пацієнти зазвичай не мають невідкладних станів, але проведення діагностики і призначення лікування є досить кропітким та індивідуально спрямованим процесом, тому дистанційні медичні процедури не є кращим варіантом і потребують безпосереднього контакту лікаря з пацієнтом
Rapid increase in the overall incidence of pathologies of the reproductive and genitourinary systems in the conditions of a covid epidemic is predictable and requires certain medical and social steps (the formation of a preventive direction of treatment, the restoration of dispensary observation measures, the introduction of social health programs, the ability of citizens to receive qualified and timely specialized medical care etc.). The global spread of the SARS-CoV-2 coronavirus has led to a restriction in the provision of specialized urological care at the time of lockdown, which also negatively affected the dynamic examination of patients, due to a decrease in scheduled examinations. Remotely provided medical recommendations are not always correct due to the lack of the possibility of direct examination of the patient by a doctor. Significant assistance in the classification of patient complaints with the indicated clinical groups of symptoms is provided by questionnaires using generally recognized questionnaires, which must be used when interviewing each patient to establish a clinical syndrome, and it is possible to get a general idea of the state of human health only through a comprehensive analysis of the questionnaire data. The diagnosis by a doctor is established according to the anamnesis in 50% of cases, on the basis of clinical observation – in 30% and according to laboratory data – in 20%. The first remote contact of such patients with a doctor should include a detailed questioning of complaints, a review of the medical history, a review of his own medical, sometimes auto photographic, materials. Such men should always be examined on a second visit. In conditions of remote examination with lockdown, all the above examinations of patients with androgen deficiency are difficult to carry out, therefore, a less short diagnostic protocol can be applied, which will include the data: 1) ultrasound scan of the thyroid gland, abdominal organs, retroperitoneal space, small pelvis, scrotum; 2) data from clinical and laboratory tests. It is mandatory to provide medical information about the somatic and mental (psychological) state of the patient. Andrological patients usually do not have emergency conditions, but diagnostics, especially prescribing treatment, is a painstaking and individually directed process, therefore remote medical procedures are not the best option and require direct contact between the doctor and the patient
Дод.точки доступу:
Спиридоненко, В. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Лікування інфекцій сечовивідних шляхів препаратом Канефрон® Н у Німеччині: ретроспективний аналіз бази даних [Текст] = Treatment of Urinary Tract Infections with Canephron® in Germany: A Retrospective Database Analysis / M. Höller [та ін.] // Здоров’я чоловіка. - 2021. - N 3. - С. 15-23. - Бібліогр.: в кінці ст.

Рубрики: Канефрон--тер прим--фарм

MeSH-головна:
РЕТРОСПЕКТИВНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- RETROSPECTIVE STUDIES
УРОЛОГИЧЕСКИЕ БОЛЕЗНИ -- UROLOGIC DISEASES (патофизиология, терапия, этиология)
ПОЛОВАЯ ИДЕНТИЧНОСТЬ -- GENDER IDENTITY
ФИТОТЕРАПИЯ -- PHYTOTHERAPY (использование, статистика, тенденции)
СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL
Анотація: Мета: Метою даного дослідження було провести оцінку лікування препаратом Канефрон® Н після встановлення діагнозу гострого циститу або інфекції сечовивідних шляхів (ІСШ) стосовно ризику спорадичних рецидивних ІСШ, частих рецидивних ІСШ; тривалості тимчасової непрацездатності, зумовленої ІСШ; додаткового призначення антибіотиків та ускладнень з боку нирок (пієлонефриту) порівняно зі стандартною антибіотикотерапією. Методи: Це ретроспективне когортне дослідження ґрунтувалося на інформації з бази даних «Аналізатор захворювань IMS®» (IMS® Disease Analyzer, власність компанії «IQVIA»). До аналізу було включено амбулаторних пацієнтів у Німеччині, яким принаймні один раз було поставлено діагноз гострого циститу або ІСШ та призначено Канефрон® Н або стандартну антибіотикотерапію в період з січня 2016 р. по червень 2019 р. лікарем загальної практики (ЛЗП), гінекологом або урологом, та у яких було одержано відповідні дані. Для вивчення взаємозв’язків між призначенням препарату Канефрон® Н та кількістю спорадичних або частих рецидивних ІСШ, а також тривалістю тимчасової непрацездатності, зумовленої ІСШ, кількістю додаткових призначень антибіотиків та кількістю випадків пієлонефриту використовувалися моделі багатопараметричної регресії. Для ефектів препарату Канефрон® Н було використано поправку на вік, стать, страховий статус та індекс комор- бідності Чарльсона (Charlson Comorbidity Score, ІКЧ). Результати: Для проведення аналізу були доступні дані щодо 2320 пацієнтів, які одержували Канефрон® Н та 158 592 пацієнтів, які одержували антибіотики. Порівняно з призначенням антибіотиків, призначення Канефрону було значуще пов’язаним зі зменшенням частоти спорадичних рецидивів ІСШ протягом 30-365 днів після індексної дати (співвідношення шансів (СШ): 0,66; 95%, довірчий інтервал (ДІ): 0,58-0,72), а також зі зменшенням частоти рецидивів ІСШ (СШ: 0,61; 95% ДІ: 0,49-0,88) та з невеликою частотою додаткового призначення антибіотиків протягом 31-365 днів (СШ: 0,57; 95% ДІ: 0,52-0,63). Між когортами пацієнтів, що одержували Канефрон® Н та антибіотикотерапію, не спостерігалось значущих відмінностей стосовно ймовірності того, що пацієнт візьме лікарняний (СШ: 0,99; 95% ДІ: 0,86-1,14), ймовірності нового призначення антибіотиків протягом 1-30 днів (СШ: 1,01; 95% ДІ: 0,87-1,16) та частоти виникнення пієлонефриту (співвідношення шансів (СШ): 1,00; 95% ДІ: 0,67-1,48). Висновок: Наведені вище дані з реальної практики вказують на те, що Канефрон® Н - ефективний та безпечний засіб симптоматичної терапії гострого циститу або ІСШ. Його варто розглядати в якості альтернативного засобу лікування; зокрема, зважаючи на необхідність ширшого впровадження стратегії раціонального використання протимікробних препаратів
Дод.точки доступу:
Höller, M.
Steindl, H.
Abramov-Sommariva, D.
Wagenlehner, F.
Naber, K. G.
Kostev, K.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Гурженко, Ю. М.
Особливості перебігу симптомів нижніх сечових шляхів у чоловіків із доброякісною гіперплазією передміхурової залози та COVID-19 [Текст] = Features of the Course of Lower Urinary Tract Symptoms in Men with Benign Prostate Hyperplasia and COVID-19 / Ю. М. Гурженко, В. В. Спиридоненко // Здоров’я чоловіка. - 2021. - N 3. - С. 24-30. - Бібліогр.: в кінці ст.

Рубрики: Тамсулозин (Омник ОКАС)--тер прим

MeSH-головна:
ГИПЕРПЛАЗИЯ -- HYPERPLASIA (патофизиология, этиология)
МОЧЕВЫХ ПУТЕЙ НИЖНИХ СИМПТОМЫ -- LOWER URINARY TRACT SYMPTOMS (патофизиология, профилактика и контроль, терапия, этиология)
ЗДОРОВЬЕ МУЖЧИН -- MEN'S HEALTH (статистика, тенденции)
КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS (осложнения, патофизиология, эпидемиология, этиология)
ОБЗОР -- REVIEW
Анотація: Чоловіче здоров’я залишається пріоритетним питанням у наші часи, йому приділяють не меншої уваги, ніж питанням серцево-судинних та онкологічних захворювань. Одним з найбільш актуальних в урології вважається синдром нижніх сечових шляхів (СНСШ), що супроводжує більшість урологічних захворювань. Значна поширеність СНСШ окреслила актуальність діагностики, ефективність неоперативного медикаментозного лікування хворих у максимально тривалому періоді, а також потужні кроки фармакологічної індустрії щодо розробки перспективних лікарських засобів. Пандемія COVID-19 стала перешкодою у виконанні планових урологічних процедур, що змусило лікарів надавати консультативну допомогу online, створити рекомендації щодо стратегії і тактики лікування урологічних захворювань під час пандемії, а також визначати стратегічні напрямки в урології майбутнього. Вчені всього світу надають рекомендації щодо мінімізації інвазивних оперативних методик лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ) з метою максимального захисту медичного персоналу від можливого ризику інфікування COVID-19, між тим реалії часто вимагають прямого контакту з хворими. З наукових джерел відомо, що на відміну від 2019, у 2020 році питома вага госпіталізацій з приводу невідкладних урологічних станів характеризувалася тенденцією до збільшення відсотку критичних станів, що потребувало посилення протиепідемічних заходів. За останній рік у наукових джерелах з’явилася інформація про здатність вірусу SARS-CoV-2 посилювати вираженість СНСШ у чоловіків з урологічною патологією; зареєстровано розвиток важких сечостатевих симптомів (COVID-19 - асоційований цистит) з високим вмістом прозапальних цитокінів не тільки у плазмі крові, а й у сечі, що вимагає обізнаності лікарів із необхідністю включення СНСШ de novo до комплексу симптомів, пов’язаних із COVID-19, а також верифікації дисфункції сечового міхура. Це вимагає чіткого дотримання алгоритмів ВООЗ та EAU, тому відповідним хворим з проявами ДГПЗ ми надаємо online-консультації з метою мінімізації контактів у лікарні та безперервного процесу їхньої спеціалізованої курації. Запропонованим методом лікування СНСШ середнього та важкого ступеня було використання тамсулозину в якості монотерапії та комбінованого лікування. Результати використання тамсулозину гідрохлориду у випадках СНСШ при ДГПЗ свідчать, що відсоток виникнення гострої затримки сечі у хворих, які отримували монотерапію, є практично аналогічним такому при застосуванні комбінованої терапії (тамсулозин + фінастерид) і становить близько 7,0% за рік. Отримані дані дають змогу припускати, що спостереження хворих на відстані може бути виправданим лише тимчасово, але вимагає чіткого дотримання індивідуально створеного плану лікування хворого, який повинен спиратися на настанови МОЗ України та стандарти ВООЗ. Проблема ДГПЗ є досить актуальним питанням сучасної медицини і вимагає дотримання чітких алгоритмів лікування, при цьому потрібно розглядати різні контексти сучасних реалій, прикладом чого є новітні дані про певні ланки патогенезу обструкції сечових шляхів, спричиненої ДГПЗ на тлі COVID-19
Nowadays men’s health remains in priority. It is given no less attention than to the cardiovascular disorders and cancer. Low urinary tract symptoms (LUTS) accompany most urological diseases and thus are among the most significant syndromes in urology. The medico-social significance of the syndrome puts the development of protocols for its effective detection and drug treatment with long-term efficacy in a number of priority tasks, stimulating the pharmaceutical industry to search for promising candidates. Restrictions of COVID-19 Pandemic prevent routine procedures by urologists, prompting them to provide online counseling. Under these circumstances, recommendations were made on the strategy and tactics of treatment of urological diseases during a pandemic, as well as strategic directions in the urology of the future were identified. There is a worldwide consensus among experts on minimizing invasive treatments for benign prostatic hyperplasia (BPH) to maximize the protection of medical personnel from the potential risk of COVID-19 infection, while direct contact with patients is not always possible to avoid. It is known from scientific sources that, in contrast to 2019, in 2020 there was a tendency of increase the share of hospitalizations for emergency urological conditions as well as the share of critical conditions, requiring the strengthening of anti-epidemic measures. Over the past year the ability of the SARS-CoV-2 virus to increase the severity of LUTS in men with urological pathology was reported. Furthermore the development of severe urogenital symptoms (COVID-19-associated cystitis) with a high content of proinflammatory cytokines not only in blood plasma but also in urine was registered. This allows to include LUTS «de novo» in the complex of symptoms of COVID-19. Physicians should be aware of urogenital manifestations COVID-19 and include verification of bladder dysfunction to diagnostic program. Strict adherence to WHO and EAU anti-epidemic recommendations and algorithms is extremely important, so we provide online counseling to patients with symptomatic BPH, ensuring the continuity of the specialized treatment process and minimizing direct contact. The proposed method of treatment of moderate to severe BPH associated LUTS involves tamsulosin monotherapy or in combination with finasteride. The results of the use of tamsulosin hydrochloride in cases of LUTS in BPH indicate that the percentage of acute urinary retention in patients receiving monotherapy is almost similar to that when using combination therapy (tamsulosin + finasteride) and is about 7.0% per year. The obtained data suggest that the observation of patients at a distance can be justified only temporarily, but requires strict adherence to an individually designed treatment plan, which should be based on the guidelines of the Ministry of Health of Ukraine and WHO standards. The problem of BPH is a very important issue in modern medicine and requires clear treatment algorithms, with different contexts of modern realities, such as the latest data on certain links in the pathogenesis of urinary tract obstruction caused by BPH on the background of COVID-19
Дод.точки доступу:
Спиридоненко, В. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Клініко-імунологічні наслідки екстракорпоральної ударно-хвильової терапії при хронічному простатиті/синдромі хронічного тазового болю [Текст] = Clinical and Immunological Outcomes of Extracorporeal Shock Wave Therapy in Chronic Prostatitis/Chronic Pelvic Pain Syndrome / І. І. Горпинченко [та ін.] // Здоров’я чоловіка. - 2021. - N 3. - С. 31-34. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ЛИТОТРИПСИЯ -- LITHOTRIPSY (использование, методы, тенденции)
ТАЗОВОГО ПОЯСА БОЛИ -- PELVIC GIRDLE PAIN (иммунология, патофизиология, этиология)
ПРОСТАТИТ -- PROSTATITIS (иммунология, патофизиология, терапия, этиология)
БОЛИ ХРОНИЧЕСКИЕ -- CHRONIC PAIN (осложнения, патофизиология, этиология)
ИНТЕРЛЕЙКИН-1-БЕТА -- INTERLEUKIN-1BETA (анализ, диагностическое применение, иммунология, физиология)
СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL
Анотація: Екстракорпоральна ударно-хвильова терапія (ЕУХТ) – це нефармакологічне, неінвазивне втручання для лікування хронічного простатиту/синдрому хронічного тазового болю (ХП/СХТБ). Мета дослідження: оцінювання динаміки та взаємозв’язку клінічних симптомів та концентрації цитокінів еякуляту під час застосування ЕУХТ у лікуванні пацієнтів із ХП/СХТБ. Матеріали та методи. Дослідження включало 37 пацієнтів віком 18–45 років із ХП/СХТБ, які отримували ЕУХТ у проекції передміхурової залози та сім’яних міхурців. Симптоми простатиту оцінювали за шкалою NIH-CPSI, а цитокіни еякуляту – методом ІФА до та після лікування. Для аналізу результатів лікування пацієнтів зі значним зменшенням активності симптомів передміхурової залози (на 6 і більше балів за шкалою NIH-CPSI) були об’єднані в підгрупу А. Пацієнти з недостатньою ефективністю були об’єднані в підгрупу Б. Результати. Після лікування у 21 (57%) пацієнта значно зменшилася інтенсивність симптомів простатиту (підгрупа А). Вміст прозапального цитокіну – інтерлейкіну-1β еякуляту суттєво (р0,05) збільшився лише у пацієнтів підгрупи А. Також у пацієнтів цієї підгрупи виявлено значущу кореляцію між оцінкою симптомів простатиту за шкалою NIH-CPSI та концентрацією інтерлейкіну-1β еякуляту (коефіцієнт Спірмена r
Extracorporeal shock wave therapy (ESWT) is a non-pharmacological, non-invasive procedure for the treatment of chronic prostatitis/chronic pelvic pain syndrome (CP/CPPS). The objective: to evaluate the dynamics and relationship of clinical symptoms and ejaculate cytokine concentrations during the use of ESWT in the treatment of patients with CP/CPPS. Materials and methods. The study included 37 patients aged 18–45 years with CP/CPPS who received ESWT in the projection of the prostate and seminal vesicles. Symptoms of prostatitis were assessed by the NIH-CPSI scale, and ejaculate cytokines were assessed by ELISA before and after treatment. To analyze the results of treatment, patients with a significant reduction in the activity of prostatitis symptoms (by 6 or more points on the NIH-CPSI scale) were grouped into subgroup A. Patients with insufficient efficacy were grouped into subgroup B. Results. After treatment, 21 (57%) patients significantly reduced the intensity of prostatitis symptoms (subgroup A). Patients with insufficient efficacy were grouped into subgroup B. The content of proinflammatory cytokine – interleukin-1β ejaculate significantly (p0.05) increased only in these patients. In subgroup A, a significant correlation was found between the assessment of prostatitis symptoms on the NIH-CPSI scale and the concentration of interleukin-1β ejaculate (Spearman’s r
Дод.точки доступу:
Горпинченко, І. І.
Нуріманов, К. Р.
Недогонова, О. А.
Порошина, Т. В.
Савченко, В. С.
Щербань, М. А.
Драннік, Г. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Горпинченко, І. І.
Аналіз ефективності різних видів консервативної терапії хронічного бактеріального простатиту [Текст] = Analysis of the Effectiveness of Various Types of Conservative Therapy for Chronic Bacterial Prostatitis / І. І. Горпинченко, Ю. М. Гурженко, В. В. Спиридоненко // Здоров’я чоловіка. - 2021. - N 3. - С. 35-48. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ПРОСТАТИТ -- PROSTATITIS (микробиология, патофизиология, терапия, этиология)
БАКТЕРИАЛЬНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- BACTERIAL INFECTIONS (диагностика, патофизиология, профилактика и контроль, терапия, этиология)
КОМБИНИРОВАННОЕ ЛЕЧЕБНОЕ ВОЗДЕЙСТВИЕ -- COMBINED MODALITY THERAPY (использование, методы, статистика, тенденции)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL
ПРАКТИЧЕСКОЕ РУКОВОДСТВО -- PRACTICE GUIDELINE
Анотація: Ведення пацієнтів з хронічним бактеріальним простатитом (ХБП) пов’язане з низкою проблем. Зокрема, навіть за умов ідентифікації патогену таргетна антимікробна терапія не дозволяє надійно контролювати активність запального процесу та больовий синдром. На додаток до больового синдрому клінічна картина обтяжується розладами сечовипускання, статевої функції та психоемоційної сфери, що вимагають включення у програму лікування відповідних засобів корекції. Крім того, хронічний перебіг захворювання потребує проведення повторних і тривалих курсів лікування, висуваючи додаткові вимоги до безпечності препаратів, що застосовуються. Таким чином, розроблення ефективних та безпечних протоколів ведення пацієнтів з ХБП є актуальною науковою задачею. З огляду на широкий спектр біологічних ефектів, екстракти рослинного та тваринного походження мають потенціал для покращення ефективності стандартних курсів лікування ХБП
Мета дослідження: порівняння ефективності та безпечності додавання до стандартної терапії (СТ) ХБП, регламентованої протоколом надання медичної допомоги МОЗ України, біологічно активних речовин рослинного (карликова пальма, кропива дводомна, гінкго білоба, гірчак японський, любисток лікарський, календула лікарська) та тваринного (пептиди з передміхурової залози статевозрілих бичків) походження у формі капсул та супозиторіїв. Матеріали та методи. У дослідження були включені 105 пацієнтів з ХБП віком від 26 до 39 років і тривалістю захворювання від 6 міс до 5 років. Залежно від програми лікування пацієнти були рандомізовані на три рівні за чисельністю групи (n=35): І група – СТ + 1 капсула та 1 ректальний супозиторій на добу з рослинними екстрактами (РЕ); ІІ група – СТ + 1 ректальний супозиторій з РЕ на добу; ІІІ група – СТ + 1 ректальний супозиторій з екстрактом тваринного походження (ЕТ). Склад однієї капсули з РЕ: екстракт ягід карликової пальми – 160 мг; екстракт кропиви дводомної – 100 мг; екстракт гінкго білоба – 20 мг, екстракт гірчака японського – 20 мг, селена метіоніну – 15 мг. Склад 1 супозиторію з РЕ: екстракт ягід карликової пальми – 150 мг, екстракт коренів любистку лікарського – 50 мг, екстракт квіток календули лікарської – 50 мг. Склад одного супозиторію з ТЕ: екстракт простати статевозрілих бичків – 30 мг. Терапія тривала 30 днів. По закінченню терапії групи порівнювались між собою за показниками больового синдрому (NIH CPSI), пальцевого ректального дослідження, симптомів нижніх сечових шляхів (IPSS/QoL), сексуальної функції (IIEF), активності запальної реакції метаболізму у передміхуровій залозі (ПЗ) (кількість лейкоцитів, лецитинових зерен у полі зору при світловій мікроскопії секрету ПЗ), розмірів ПЗ, частотою виявлення сонографічних артефактів (ультразвукове дослідження – УЗД), максимальної швидкості сечовипускання – Qmax, часу сечовипускання – Тс (урофлоуметрія), частотою та характером небажаних явищ. Для оцінювання достовірності розбіжностей використовували критерій Стьюдента та Фішера. Рівень значущості – 0,05. Результати. На початку лікування у І, ІІ і ІІІ групах реєстрували такі порушення: больовий синдром – у 45,7%, 37,1% і 40% пацієнтів відповідно, дизурія – у 62,9%, 51,4% і 54,3%, передчасна еякуляція (ПЕ) – у 31,9%, 34,3%, 40%, еректильна дисфункція (ЕД) – у 20%, 14,3%, 20%, кальцифікати у ПЗ – у 45,7%, 40%, 34,3%, дифузні зміни у ПЗ. Найбільш частим патогеном у всіх групах була Escherichia coli, що висівалася відповідно у 42,9%, 54,3% та 60% пацієнтів. Друге і третє місце за частотою виявлення посіли Streptococcus faecalis (38,1%) та Staphylococcus aureus (16,2%). По закінченню терапії зменшення інтенсивності больових відчуттів було зареєстровано в усіх групах, однак найбільш вижене – у I групі. Так, у І групі кратність зменшення показника становила 15,8 разу проти 4,3 раза у II групі і 2,9 раза у III групі (р0,001). Біль при пальпації ПЗ зник у 100% пацієнтів I групи, у 91,4% – IІ групи, у 88,6% – ІІІ групи (р0,001). Зменшення інтенсивності дизуричних явищ також було найбільш вираженим у І групі. Додавання до СТ комбінації РЕ у формі капсул та супозиторіїв асоціювалось з більш суттєвим зменшенням частки пацієнтів з ПЕ та ЕД. У І групі вони зменшилися у 3,7 та 3,5 раза відповідно, тоді як у ІІ групі – у 2 і 2,5 раза, у ІІІ групі – у 2 і 2,3 раза (р0,001). Усі три режими терапії ефективно знижували активність запальної реакції (зменшення кількості лейкоцитів у секреті ПЗ у полі зору), але за цим ефектом між собою не відрізнялися (р0,05). Тільки у І групі були зареєстровані статистично достовірні зміни частоти денного і нічного сечовипускання – зменшення на 21% та 50% відповідно. Хоча показники IPSS та QoL покращилися в усіх групах, групи, де використовували РЕ, за величиною змін цих показників між собою не відрізнялись (р0,05). Частота виявлення дифузних та вогнищевих змін ехоструктури ПЗ також знижувалася в усіх трьох групах. Усі три режими лікування достовірно посилювали Qmax (у середньому в 1,7 раза) та скорочували Тс (у середньому в 1,66 раза), але за цими ефектами статистично достовірно між собою не відрізнялися. Також не було виявлено міжгрупових розбіжностей між зміною інтегрального показника шкали NIH CPSI та ефективністю ерадикації патогену. Зокрема, у І групі він зменшився з 39,3±2,2 до 18,3±1,8 балів (р0,01); у ІІ групі – з 37,4±2,7 до 21,3±0,19 балів (р0,01); у ІІІ групі – з 37,9±2,4 до 22,3±1,9 балів (р0,01). Ерадикація патогену була досягнута у 97,1%, 91,4% та 85,7% відповідно. Усі три терапевтичні режими характеризувалися задовільним профілем безпеки: небажані явища у вигляді транзиторного висипу на шкірі виникли в 1 (2,9%) пацієнта І групи, у 2 (5,7%) пацієнтів ІІ групи та у 2 (5,7%) пацієнтів III групи. При порівнянні груп за розподілом пацієнтів відповідно до інтегральної оцінки результатів лікування встановлено, що частка пацієнтів, які оцінили ефект як «високий», була достовірно більшою у І групі: 57,1% проти 48,6% та 37,1% у ІІ та III групах відповідно. Заключення. Мультисиндромний характер ХБП дозволяє включати у програму терапії екстракти рослинного та тваринного походження, що мають широкий спектр біологічної дії. Застосування разом зі стандартним лікуванням ХБП РЕ у формі капсул та ректальних супозиторіїв є науково обґрунтованим, оскільки достовірно більш ефективно, ніж РЕ у формі капсул і ТЕ у формі супозиторіїв корегує больовий синдром, сексуальні розлади, дизурію, денну і нічну полакіурію та характеризується більш високою інтегральною оцінкою ефекту. Ефект СТ із включенням РЕ у формі капсул та ректальних супозиторіїв на активність запалення, параметри сечовипускання, ерадикацію патогену можна порівняти з таким у СТ+РЕ у формі капсул та СТ+ТЕ у формі супозиторіїв. Додавання до СТ екстрактів рослинного та тваринного походження є безпечним. Для оцінювання здатності СТ+РЕ у формі капсул та ректальних супозиторіїв впливати на розміри ПЗ потрібні довгострокові дослідження
The management of patients with chronic bacterial prostatitis (CBP) is associated with a number of challenges. In particular, even in case of pathogen identification, targeted antimicrobial therapy does not reliably control the activity of the inflammatory process and pain syndrome. In addition to the pain syndrome, the clinical picture is aggravated by disorders of urination, sexual function and psycho-emotional sphere, which requires the inclusion of appropriate means of correction in the treatment program. In addition, as result of the chronic course of the disease, repeated and long courses of treatment should be carried out, putting forward additional requirements for the safety of the drugs used. Thus, the development of effective and safe protocols for the management of patients with CBP is an actual scientific task. Given the wide range of biological effects, plant and animal extracts have the potential to enhance the effectiveness of standard CBP treatment
The objective: to compare the efficacy and safety of adding to the standard therapy (ST) CBP, regulated by the protocol of medical care of the Ministry of Health of Ukraine, biologically active plant substances (dwarf palm, stinging nettle, ginkgo biloba, Japanese bitterness, lovage, calendula officinalis) and animal (peptides isolated from the prostate of sexually mature gobies) origin in the form of capsules and suppositories. Materials and methods. The study included 105 patients with CBP, aged from 26 to 39 years and duration of the disease from 6 months to 5 years. Depending on the treatment program, patients were randomized into three groups of equal size (n=35): group I – ST + 1 capsule and 1 rectal suppository per day with plant extracts (PE), group II – ST + 1 rectal suppository with PE per day, ІІІ group – ST + 1 rectal suppository with animal extract (AE). Composition of 1 capsule with PE: dwarf palm berry extract – 160 mg; stinging nettle extract – 100 mg; ginkgo biloba extract – 20 mg; Japanese knotweed extract – 20 mg; selenium methionine – 15 mg. Composition of 1 suppository with PE: extract of dwarf palm berries – 150 mg, extract of lovage roots – 50 mg, extract of calendula flowers – 50 mg. Composition of 1 suppository with AE: prostate extract of sexually mature bulls – 30 mg. The therapy lasted 30 days. At the end of therapy, the groups were compared with each other in terms of changes in pain syndrome (NIH CPSI), results of digital rectal examination, intensiveness of lower urinary tract symptoms (IPSS/QoL), sexual function (IIEF), activity of the inflammatory reaction of metabolism in the prostate (leukocyte count, lecithin grains in the field of view during light microscopy of prostatic secretion), the size of the prostate, the frequency of detection of sonographic artifacts (ultrasound examination), the maximum flow rate – Qmax, urination time – Tu (uroflowmetry), the frequency and nature of undesirable phenomena. To assess the significance of differences, the Student and Fisher tests were used. Significance level – 0.05. Results. Initially, the following disorders were recorded in groups I, II and III: pain syndrome – in 45.7%, 37.1% and 40% of patients, respectively, dysuria – in 62.9%, 51.4% and 54.3%, premature ejaculation (PEj) – in 31.9%, 34.3%, 40%, erectile dysfunction (ED) – in 20%, 14.3%, 20%, calcifications in the prostate – in 45.7%, 40%, 34.3%, diffuse changes in the pancreas. The most common pathogen in all groups was Escherichia coli: it was identified in 42.9%, 54.3% and 60% of patients, respectively. The second and third places in the frequency of detection were taken by Streptococcus faecalis (38.1%) and Staphylococcus aureus (16.2%). At the end of therapy, a decrease in the intensity of pain sensations was recorded in all groups, but the most pronounced – in group I. Thus, in group I, the rate of decrease in the indicator was 15.8 times, in contrast to 4.3 times in group II, and 2.9 times in group III (p0.001). Pain on palpation of the pancreas was arrested in 100% of patients in group I, in 91.4% in group II, in 88.6% in group III (p0.001). The decrease in the intensity of dysuria was also more significant in group I. The addition of a combination of PE in the form of capsules and suppositories to ST was associated with a more pronounced decrease in the proportion of patients with PEj and ED. In group I, their share decreased by 3.7 and 3.5 times, respectively, while in group II – by 2 and 2.5 times, and in group III – by 2 and 2.3 times (p0.001). All three modes of therapy effectively reduced the activity of the inflammatory reaction (a decrease in the number of leukocytes in the pancreas secretion in the field of view), but did not differ in the severity of this effect (p0.05). Only in group I statistically significant changes in the frequency of daytime and nighttime urination were recorded, which decreased by 21% and 50%, respectively. Although IPSS and QoL improved in all groups, the groups, where PE were used, did not differ in the magnitude of changes in these parameters (p0.05). The frequency of detecting diffuse and focal changes in the echostructure of the prostate also decreased in all three groups. All three treatment regimens significantly increased Qmax (on average by 1.7 times) and reduced Tu (on average by 1.66 times), but these effects did not differ statistically significantly. Also, there were no significant intergroup differences in the change in the integral indicator of the NIH CPSI scale and the effectiveness of pathogen eradication. In particular, in group I it decreased from 39.3±2.2 to 18.3±1.8 points (p0.01); in group II – from 37.4±2.7 to 21.3±0.19 points (p0.01); in group III – from 37.9±2.4 to 22.3±1.9 points (p0.01). Eradication of the pathogen was achieved in 97.1%, 91.4% and 85.7%, respectively. All three therapeutic regimens were characterized by a satisfactory safety profile: adverse events in the form of a transient skin rash occurred in 1 (2.9%) patient from group I, in 2 (5.7%) patients from group II, and in 2 (5, 7%) of patients from group III. When comparing the groups in accordance with the integral assessment of treatment results, it was found that the proportion of patients assessing the effect as “high” was significantly higher in group I – 57.1% in contrast to 48.6% and 37.1% in II and III groups, respectively. Conclusion. The multisyndromic nature of CBP makes it possible to include in the therapy program extracts of plant and animal origin, which have a wide range of biological effects. Adding of the PE in the form of capsules and rectal suppositories to standard treatment of CBP is scientifically approved, since it is statistically significantly more effective. than PE in the form of capsules and AE in the form of suppositories in correction of pain syndrome, sexual disorders, dysuria, day and night pollakiuria, and is characterized by a higher integral assessment of the effect. The effect of ST with the inclusion of PE in the form of capsules and rectal suppositories on the activity of inflammation, urination parameters, and pathogen eradication can be compared with that of ST + PE in the form of capsules and ST + AE in the form of suppositories. The addition of the plant and animal extracts to ST is safe. Long-term studies are required to evaluate the possibility of ST + PE in the form of capsules and rectal suppositories to influence the size of the prostate
Дод.точки доступу:
Гурженко, Ю. М.
Спиридоненко, В. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Evaluation of the activity of prostate cancer biomarkers in post-massage urine [Текст] = Оцінка активності біомаркерів раку передміхурової залози в сечі після масажу / R. O. Danilets [та ін.] // Здоров’я чоловіка. - 2021. - N 3. - С. 49-57. - Bibliogr. at the end of the art.

Анотація: Рак передміхурової залози (РПЗ) – важлива і серйозна проблема в урології. В Україні він посідає четверте місце у структурі злоякісних новоутворень і третє місце у структурі смертності чоловіків віком понад 60 років. Підвищення якості медичної допомоги, збільшення тривалості життя, збереження його якості у чоловіків із РПЗ потребують не лише пошуку нових високочутливих, специфічних та неінвазивних методів діагностики, які дозволять виявляти захворювання на ранніх стадіях, але і перегляду та обґрунтування нових порогових значень вже відомих біомаркерів, а також можливість знаходити їхні оптимальні комбінації. Результати багатьох досліджень продемонстрували, що виявлення зміни концентрації саркозину в сечі асоціюються з ризиком розвитку РПЗ. Недоліки вивчення та обмежене використання в клінічній практиці таких біомаркерів, як кисла фосфатаза (КФ), цитрат, цинк, саркозин, спермін та міоінозитол спонукають до проведення такого роду досліджень
Мета дослідження: оцінювання активності кислої фосфатази, цитрату, цинку, саркозину, сперміну та моноінозитолу в сечі після масажу як біомаркерів РПЗ. Матеріали та методи. За період 2016–2020 рр. на базі Інституту урології НАМН України обстежено 246 чоловіків віком від 45 до 84 років зі скаргами на порушення сечовипускання, які госпіталізовані або пройшли комплексне обстеження. Усі пацієнти надали письмову згоду на участь у дослідженні, яку схвалила Комісія з етики Інституту урології НАМН України. Усім пацієнтам з РПЗ була проведена 12-точкова біопсія передміхурової залози під контролем ТРУЗД за допомогою біопсійної голки G18. За результатами патоморфологічного дослідження РПЗ класифікували за шкалою Глісона. Пацієнти були розподілені таким чином: з верифікованим РПЗ (1-а група), пацієнти з доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ) (2-а група) та відносно здорові (3-я група). Вміст біомаркерів РПЗ у сечі після масажу простати визначали відомими методами. Кислу фосфатазу (EC 3.1.3.2) визначали за допомогою реакції з 1 мМ паранітрофенілфосфату в 0,1 М проточному буфері, рН 6,2; цитрат – ультрафіолет; саркозин – ферментно-колориметричним методом, спермін – вимірюванням кількості хінонімінового барвника на основі утворення перекису водню; спермідин – шляхом накопичення l-піроліну. Усі ці методи застосовували на спектрофотометрі «Specoll-211» (Німеччина). Цинк визначали методом атомно-абсорбційної спектроскопії на спектрофотометрі Analytik Jena ContrAA 300 (Німеччина). Міоінозитол оцінювали ферментативним циклічним методом і вимірювали шляхом збільшення оптичної щільності тіо-NADH при 405 нм при інкубації 37 °C. Результати. З 246 обстежених пацієнтів у 107 (43,5%) верифікований РПЗ, у 62 (58,0%) з них – неагресивна, у 45 (42,0%) – агресивна форма. У 71 (28,9%) була діагностована ДГПЗ, а 68 (27,6%) пацієнтів визнані відносно здоровими та включені до контрольної групи. Вміст КФ у майже здорових був найвищим порівняно з хворими на ДГПЗ та РПЗ. Найнижчі значення були виявлені у випадках РПЗ, коли його медіана становила 1,5 МО/л. Групи пацієнтів з ПР у клінічній стадії T1-T2 та T3b за концентрацією КФ достовірно не відрізнялися. Визначення КФ у підгрупах з неагресивним та агресивним РПЗ не виявило клінічно значущих розбіжностей. У чоловіків без ознак патології передміхурової залози концентрація цитрату в сечі після масажу, на відміну від пацієнтів з ДГПЗ, значно підвищилася, а у пацієнтів з РПЗ спостерігалась протилежна тенденція. Вміст цитрату в сечі після масажу передміхурової залози при неагресивному РПЗ (індекс Глісона 5–6) значно перевищував такий при агресивному (7–9 балів за Глісоном). Концентрація цинку в простатичній сечі при нормальній простаті та ДГПЗ майже не відрізнявся. Також за цим показником не відрізнялися підгрупи з неагресивною та агресивною формою РПЗ. За вмістом саркозину пацієнти без ознак патології передміхурової залози та ДГПЗ статистично не відрізнялися, тоді як пацієнти з РПЗ за цим показником достовірно перевищували дві попередні групи. Середня концентрація міоінозитолу у чоловіків з функціонально нормальною простатою становила 35 мМ, у пацієнтів з ДГПЗ спостерігалося незначне збільшення до 38 мМ, а при РПЗ медіана була у 3 та 3,5 разу меншою. За відсутності ознак патології передміхурової залози концентрація сперміну становила 87 мМ, при ДГПЗ медіана зросла до 114 мМ (p0,05). Проте вдалося простежити значення вмісту сперміну при визначенні стадії пухлинного процесу, а сааме між Т1с – Т2 та Т3а. Заключення. Ферментативна активність кислої фосфатази дозволяє виявити РПЗ, але унеможливлює диференційну діагностику природи ракового процесу. Рівень цинку в сечі після масажу не виявив значного прогностичного та диференційно-діагностичного потенціалу. Зміни вмісту цитрату, саркозину та сперміну в простатичній сечі дозволяють чітко прогнозувати не тільки наявність РПЗ, але й проводити диференційну діагностику раку. Моноінозитол показав лише диференційно-діагностичний потенціал при РПЗ
Prostate cancer (PC) – refers to important and serious problems in urology. In Ukraine, PC ranks fourth in the structure of malignant neoplasms and third in the structure of mortality of men over 60 years. An important issue in the systemic approach to improving the quality of health care to ensure life expectancy while maintaining activity in men is not only the search for new highly sensitive, specific and non-invasive diagnostic methods that will detect PC in the early stages of the disease, but also the need to review and justify new threshold values of already known biomarkers, and the ability to find their optimal combinations. Many studies have shown that the detection of sarcosine by high performance liquid chromatography in combination with electrochemical analysis of the element has made it possible to prove the limit of detection of sarcosine in the urine of cancer patients. Imperfect study and limited use in clinical practice of prognostic features of acid phosphatase (PCP), citrate, zinc, sarcosine, spermine and myoinositol as biomarkers in post-massage urine prompted this kind of study
The objective: to evaluate the activity of acid phosphatase, citrate, zinc, sarcosin, spermine and monoinositol in postmassage urine as biomarkers of prostate cancer. Materials and methods. During the period 2016–2020, 246 men, aged 45 to 84, were examined on the basis of the Institute of Urology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine with complaints of urination disorders who were hospitalized or underwent a comprehensive examination. All patients received written consent to participate in the study, which was approved by the Ethics ComMission in the Institute of Urology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine. All PC patients underwent 12-point prostate biopsy under TRUS control using a G18 biopsy needle. During pathomorphological examination PC was classified according to Gleason’s score. Patients were divided as follows: with verified PC (1st group), patients with benign prostatic hyperplasia (BPH) (2nd group) and relatively healthy (3rd group). The content of PC biomarkers in post-massage urine was determined by known methods. Thus, acid phosphatase (EC 3.1.3.2) was analyzed by reaction with 1 mM para-nitrophenyl phosphate in 0.1 M flow buffer, pH 6.2; determination of citrate – ultraviolet; sarcosine – enzyme-linked colorimetric study and spermine – measurement of the amount of quinone-imine dye based on the formation of hydrogen peroxide; spermidine – by accumulation of l-pyrroline. All these methods were performed on a spectrophotometer «Specoll-211» (Germany). Zinc was determined by atomic absorption spectroscopy on an Analytik Jena ContrAA 300 spectrophotometer (Germany). Myoinositol was evaluated by the enzymatic cyclic method and measured by increasing the optical density of thio-NADH at 405 nm with an incubation of 37 °C. Results. Among the 246 patients studied after the examination, 107 (43.5%) had verified PC, 62 (58.0%) of which had a non-aggressive and 45 (42.0%) had aggressive form; 71 (28.9%) were diagnosed with BPH and 68 (27.6%) were found to be relatively healthy and included in the reference group. PAP data indicate that in almost healthy values of the indicator was the highest compared to those found in patients with BPH and PC, the lowest values were found in cases of PC, when its median was 1.5 IU/l. There is no evidence of a difference between the levels of PAP activity in patients with PC in the clinical stage T1-T2 and stages T3b. The use of PAP for the differential diagnosis of indolent and aggressive malignancies has not shown clinically significant results. In men without signs of prostate pathology, the concentration of citrate in post-massage urine, in contrast to patients with BPH, significant increased, and in patients with PC showed the opposite trend. Quantitative content of citrate in prostatic urine in the case of non-aggressive indolent tumors (Gleason index 5–6) significantly exceeded the value of the indicator in aggressive (Gleason 7–9 points) The concentration of zinc in prostatic urine in normal prostate and BPH almost did not differ. With increasing proliferation, especially under conditions of accelerated uncontrolled cell growth, apoptogenic function of zinc is first inhibited and then disappears at all, as a result of the comparison of zinc content in post-massage urine in patients with PC and in cases of pathology, its values, however, could not be established between patients with indolent and aggressive tumors. In terms of sarcosine content, patients without signs of prostate pathology and BPH did not differ statistically, while patients with PC in all parameters significantly exceeded the previous two groups. The median concentration of myoinositol in the functionally normal prostate was 35 mM, in patients with BPH there was a slight increase to 38 mM, and in PC the median value was 3 and 3.5 times smaller. In the absence of signs of prostate pathology, the concentration of spermine was 87 mM, in BPH the median increased to 114 mM, managed to identify significant differences. However, it was possible to trace the value of spermine content in determining the stage of the tumor process, namely between T1c – T2 and T3a. Conclusion. Enzymatic activity of acid phosphatase allows to detect PC but makes it impossible to make a differential diagnosis of the nature of the cancer process. The level of zinc in post massage urine did not show significant prognostic and differential diagnostic potential. Changes in the content of citrate, sarcosine and spermine in prostatic urine allow us to clearly predict not only the presence of PC, but also to make a differential diagnosis of cancer. Monoinositol showed only differential diagnostic potential in PC
Дод.точки доступу:
Danilets, R. O.
Grigorenko, V. M.
Afanasyev, Ye. I.
Nesterchuk, A. P.
Romaniuk, M. G.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Гурженко, Ю. М.
Вивчення ефективності застосування інгібіторів фосфодіестерази 5-го типу в терапії еректильної дисфункції у пацієнтів з метаболічним синдромом [Текст] = Study of the Efficiency of Using Type 5 Phosphodiesterase Inhibitors in the Therapy of Ereсtile Dysfunction in Patients with Metabolic Syndrome / Ю. М. Гурженко // Здоров’я чоловіка. - 2021. - N 3. - С. 58-69. - Бібліогр.: в кінці ст.

Рубрики: Зидена--тер прим

MeSH-головна:
ЭРЕКТИЛЬНАЯ ДИСФУНКЦИЯ -- ERECTILE DYSFUNCTION (патофизиология, терапия, этиология)
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY (тенденции)
ФОСФОДИЭСТЕРАЗЫ 5 ИНГИБИТОРЫ -- PHOSPHODIESTERASE 5 INHIBITORS (анализ, терапевтическое применение, фармакология)
МЕТАБОЛИЧЕСКИЙ СИНДРОМ X -- METABOLIC SYNDROME X (патофизиология, этиология)
СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL
Анотація: Метаболічний синдром (МС) є симптомокомплексом, що поєднує в собі абдомінальне ожиріння, інсулінорезистентність, гіперглікемію, дисліпідемію та артеріальну гіпертензію. Одним із ускладнень МС є порушення сексуальної функції у чоловіків
Мета дослідження: оцінювання ефективності і переносимості уденафілу по 200 мг у лікуванні порушень еректильної функції у пацієнтів з МС. Матеріали та методи. У клініці вивчалася клінічна ефективність інгібітору ФДЕ-5 IV покоління уденафілу у 76 пацієнтів з еректильною дисфункцією (ЕД) змішаного генезу та при наявності у хворих МС в динаміці. Середній вік пацієнтів становив 51,6±8,2 року. Тривалість спостереження становила 12 тиж, але контроль показників МС (антропометрія, огляд, біохімічні дослідження крові) та оцінку еректильної функції проводили протягом 6 міс. Результати. Через 12 тиж пацієнти досягли позитивних результатів у зниженні маси тіла, індексу маси тіла та зменшення обхвату талії, хоча недостовірно. Необхідно відзначити позитивні зміни в показниках діяльності серцево-судинної системи. Тенденцію до зменшення продемонстрували такі показники, як ЧСС, САТ, ДАТ. Дієтотерапія та прийом статинів дозволили покращити показники жирового обміну. Корекція метаболічних порушень у хворих супроводжувалася збільшенням рівня загального та вільного тестостерону. Однак за ступенем збільшення концентрації андрогенів не виявлено статистично достовірної різниці. Корекція метаболічних порушень у хворих супроводжувалася збільшенням рівня загального та вільного тестостерону. Під час лікування достовірно зросли практично всі інтегративні показники Міжнародного індексу еректильної функції, а саме: показник «еректильна функція» покращився у 2,26 разу (p0,01), «задоволеність статевим актом» – у 2,59 разу (p0,001), «оргазм» – у 2,0 разу (p0,01), «лібідо» – у 2,9 разу (p0,001), «загальна задоволеність» – у 2,3 разу (p0,01). Статева функція чоловіків з МС та ЕД покращилася за даними різних показників у 2–2,9 разу. Зміни кавернозного кровотоку при доплерультрасонографії продемонстрували збільшення пікової швидкості систолічного кровотоку в 1,5 разу. Час дії препарату становив 24,6±5,8 год, що пов’язано з періодом напіввиведення уденафілу. Отримані нами дані свідчать про перспективність застосування уденафілу у чоловіків з ЕД та МС та в осіб, які не мають стабільних сімейно-сексуальних стосунків, для забезпечення спонтанності сексуальних відносин. Заключення. Уденафіл може розглядатися як препарат першого ряду в терапії розладів ерекції у пацієнтів із метаболічним синдромом
Metabolic syndrome is a symptom complex that combines abdominal obesity, insulin resistance, hyperglycemia, dyslipidemia and arterial hypertension. One of the complications of metabolic syndrome is sexual dysfunction in men
The objective: is to evaluate the efficacy and tolerability of udenafil 200 mg in the treatment of erectile dysfunction in patients with metabolic syndrome. Materials and methods. The clinical efficacy of the IV generation PDE-5 inhibitor medicine udenafil in 76 patients with erectile dysfunction of mixed origin and with metabolic syndrome in dynamics was studied. The average age was 51,6±8,2 years. The observation period was 12 weeks, but the control of metabolic syndrome parameters (anthropometry, review, biochemical blood tests) and the assessment of erectile function were carried out for 6 months. Results. After 12 weeks, patients achieved positive results in weight loss, BMI and waist circumference, although not significantly. It is necessary to note the positive changes in the indicators of the cardiovascular system. The downward trend was demonstrated by such indicators as heart. Diet therapy and taking statins have improved the indicators of fat metabolism. Correction of metabolic disorders in patients was accompanied by an increase in total and free testosterone. However, there was no statistically significant difference in the degree of increase in the concentration of androgens. Correction of metabolic disorders in patients was accompanied by an increase in total and free testosterone. During treatment, almost all integrative indices of IIEF increased. Specifically, the index «erectile function» improved 2,26 times (p0,01), «satisfaction with intercourse» 2,59 times (p0,001), «orgasm» 2,0 times (p0,01), «libido» – 2,9 times (p0,001), «general satisfaction» 2,3 times (p0,01). According to various indicators, the sexual function of men with metabolic syndrome and erectile dysfunction improved 2–2,9 times. Changes in cavernous blood flow on Doppler ultrasonography showed an increase in peak systolic blood flow rate by 1,5 times, which is associated with the udenafil half-life. Our data indicate that the use of the medicine udenafil is perspective in men with erectile dysfunction and metabolic syndrome and in those who do not have stable family-sexual relations to ensure spontaneity of sexual relations. Conclusions. Udenafil can be considered as a first-line medecine in the treatment of erectile dysfunction in patients with metabolic syndrome
Вільних прим. немає

Знайти схожі

МАР-тест та показники сперміологічного дослідження [Текст] = MАR-test and Spermiological Research Indices / К. А. Владиченко [та ін.] // Здоров’я чоловіка. - 2021. - N 3. - С. 70-73. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
СПЕРМОГРАММА -- SEMEN ANALYSIS (использование, методы, тенденции)
БЕСПЛОДИЕ МУЖСКОЕ -- INFERTILITY, MALE (диагностика, патофизиология, психология, терапия, этиология)
ДИХОТИЧЕСКОЕ ТЕСТИРОВАНИЕ -- DICHOTIC LISTENING TESTS (методы)
РЕТРОСПЕКТИВНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- RETROSPECTIVE STUDIES
СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL
Анотація: Антиспермальні антитіла виявляють від 3% до 25% випадків у чоловіків та жінок із безпліддям. Також їх може бути діагностовано в 1–10% здорових фертильних чоловіків. Наявність високого титру антиспермальних антитіл – один із факторів чоловічого безпліддя, який може мати прихований перебіг, тобто не викликати симптомів та погіршення загальних показників спермограми
Мета дослідження: проведення аналізу результатів сперміологічного дослідження у чоловіків з наявністю антиспермальних антитіл, які виявлено за допомогою МАР-тесту. Матеріали та методи. На базі Медичного центру лікування безпліддя м. Чернівці проведено ретроспективний аналіз результатів обстеження 555 чоловіків. Спермограми досліджувалися згідно з рекомендаціями ВООЗ 2000 р., за допомогою інвертованого мікроскопа Olympus CKX41 у камері Маклера. Визначення відсотка сперматозоїдів, які вкриті атиспермальними антитілами, проводили за допомогою МАР-тесту (MAR-test, MAR-mixed antiglobulin reaction). Результати. Якщо підрахувати відсоток пацієнтів, у яких можна припустити зв’язок наявності антиспермальних антитіл із перенесеними оперативними втручаннями, інфекціями статевої системи та обтяженим алергологічним анамнезом, то ми отримаємо лише 48,3% випадків. З’ясовано, що більшість змін показників спермограм корелює з відсотком сперматозоїдів, які вкрито IgG. Ці дані свідчать про те, що збільшення рівня IgG відіграє важливу роль у розвитку патоспермії. Виявлено негативний середньої сили кореляційний зв’язок між відсотком сперматозоїдів категорії А та відсотком сперматозоїдів, які вкрито IgG. Персистенція IgG у спермі супроводжується вірогідним зниженням морфологічної якості сперматозоїдів. Заключення. У 52% пацієнтів не вдалося встановити етіологічний фактор наявності Ig в еякуляті. З’ясовано, що більшість змін показників спермограм корелює з відсотком сперматозоїдів, які вкрито IgG. Визначено, що підвищення рівня IgА та IgG призводить до вірогідного збільшення відсотків патологічних форм та зменшення рухомості сперматозоїдів. За наявності 30% сперматозоїдів, які вкрито IgG, з вірогідністю 95% у пацієнтів в еякуляті буде 100% патологічних форм сперматозоїдів
Antisperm antibodies are detected in 3% to 25% of cases in men and women diagnosed with infertility. They can also be diagnosed in 1–10% of healthy fertile men. The presence of a high titer of AST is one of the factors of male infertility, which can be «hidden», i. e. not cause symptoms and deterioration of the overall spermogram
The objective: to analyze the results of sperm testing in men with antisperm antibodies, which were detected by MAR-test. Material and methods. A retrospective analysis of the examination results of 555 men was conducted on the basis of the Medical Center for Infertility Treatment in Chernivtsi. Spermograms were examined according to WHO recommendations in 2000, using an inverted microscope Olympus CKX41 in a Broker chamber. Determination of the percentage of sperm coated with antisperm antibodies was performed using the MAR-test (MAR-test, MAR-mixed antiglobulin reaction). Results. If we calculate the percentage of patients in whom we assume the connection between the presence of antisperm antibodies and undertaken surgery, genital infections and allergy history, we get only 48.3% of cases. It has been found that most changes in sperm counts correlate with the percentage of sperm that are coated with IgG. These data indicate that increased IgG levels play an important role in the development of pathospermia. A negative medium-strength correlation was found between the percentage of Category A sperm and the percentage of IgG-coated sperm. Persistence of IgG in semen is accompanied by a probable decrease in the morphological quality of sperm. Conclusion. In 52% of patients it was not possible to establish the etiological factor for the presence of Ig in the ejaculate. It has been found that most changes in sperm counts correlate with the percentage of sperm that are coated with IgG. It has been determined that an increase in the level of IgA and IgG leads to a probable increase in the percentage of pathological sperm forms and decrease in sperm motility. In the presence of 30% of sperm that are coated with IgG, with a probability of 95%, the ejaculate of patients will have 100% of pathologicoalr mf s of sperm
Дод.точки доступу:
Владиченко, К. А.
Федорук, О. С.
Юзько, В. О.
Андрієць, А. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Кочарян, Г. С.
Гіперсексуальність як прояв різних розладів [Текст] = Hypersexuality as a Manifestation of Various Disorders / Г. С. Кочарян // Здоров’я чоловіка. - 2021. - N 3. - С. 74-84. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ГЕТЕРОСЕКСУАЛЬНОСТЬ -- HETEROSEXUALITY (психология, физиология)
СЕКСУАЛЬНО-ПОЛОВЫЕ РАССТРОЙСТВА С ПСИХИЧЕСКИМИ НАРУШЕНИЯМИ -- SEXUAL AND GENDER DISORDERS (диагностика, классификация, патофизиология, этиология)
КРАТКИЙ ОБЗОР -- OUTLINES
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
ПАТОЛОГИЧЕСКИЕ СОСТОЯНИЯ, ПРИЗНАКИ БОЛЕЗНЕЙ И СИМПТОМЫ -- PATHOLOGICAL CONDITIONS, SIGNS AND SYMPTOMS
Анотація: У статті наводяться три клінічних приклади, що демонструють можливість виникнення гіперсексуальності, обумовленої передчасним психосексуальним розвитком. У першому випадку (спостереження автора) мова йде про 13-річного підлітка, який був усиновлений в 9-річному віці. Його рідна мати (РМ), яку позбавили материнства, зловживала алкогольними напоями. Вона проводила статеві акти з чоловіками, в той час як син знаходився з нею в одному ліжку. Крім цього, приблизно з 6–7-річного віку РМ смоктала його член. Незабаром після усиновлення хлопчик вліз на лежачу прийомну матір (ПМ), з якої живуть в квартирі удвох, і почав своїми губами притискатися до її губ («ліг як мужик на бабу»)
Одного разу, коли до них в гості прийшли родичі ПМ, і потрібно було розподілити, хто з ким буде спати, то вирішили, що прийомний син (ПС) буде спати з 7-річним прийомним онуком (ПО) ПМ. Тоді ПС було 12 років і він, як з’ясувалося згодом, спробував ввести ерегований член в задній прохід ПО, але останньому вдалося вивернутися. У тому ж віці він спробував здійснити статевий акт з рідною онукою ПМ (маленькою дівчинкою), яка розповіла про це бабусі. Тоді на її трусах і статевих органах виявили значну кількість крові. Подумали, що він позбавив її невинності. Однак у результаті судово-медичної експертизи з’ясувалося, що на трусах і статевих органах онучки була не її кров, а кров ПС, у якого при спробі ввести статевий орган у піхву порвалася вуздечка статевого члена, що і зупинило його від подальших сексуальних дій. ПМ повідомила, що ПС постійно підглядав за нею, коли вона була роздягнена або напівроздягнена. Те ж він робив і по відношенню до її онучки, після чого вона відмовилася до них приходити. Тепер ПМ, щоб не «бути під прицілом» ПС, купається тільки тоді, коли він йде до школи. У результаті бесіди з ПМ і обстеження ПС автор прийшов до висновку, що у пацієнта має місце сексуальне розгальмування, пов’язане з його передчасним психосексуальним розвитком, обумовленим сексуально-розтліваючою поведінкою з боку РМ дитини. У другому і третьому випадках (спостереження інших авторів) мова також йде про гіперсексуальну поведінку, обумовлену передчасним психосексуальним розвитком
The article contains 3 clinical examples, which demonstrate possible appearance of hypersexuality, caused by premature psychosexual development. The first case (observed by the author) deals with a 13-year-old teenager, who was adopted at the age of 9. His birth mother (BM), who was deprived of parental rights, abused alcoholic beverages. BM had sexual intercourses with men, while her son was with her in the same bed. Besides approximately from the age of 6–7 years she sucked his penis. Soon after his adoption the boy climbed up on his lying adoptive mother (AM), with whom he lived together in one flat, and began pressing his lips to hers (“he lied like a male on a female”)
Once, when they were visited by AM relatives and it was necessary to distribute, who would sleep with whom, a decision was made that the adopted son (AS) would sleep with a 7-year-old adopted grandson (AG) of AM. Then AS was 12 and he, as it was found out later, made an attempt to insert his erected penis into the anus of AG, but the latter managed to writhe himself free. At the same age of 12 he attempted a sexual intercourse with a native granddaughter of AM (a little girl), who told her grandmother about it. Then they found a significant amount of blood on her panties and genitals, and decided that he deflowered her. But as a result of forensic examination it was revealed that the blood on the granddaughter’s panties and genitals was not hers, but belonged to AS, whose attempt to insert his penis into her vagina resulted in a rupture of his penile frenulum, that made him stop any further sexual actions. AM informed that AS constantly peeped at her when she was naked or scantly dressed. He did the same with her granddaughter, after what she refused to visit them. Now, in order not “to be in the cross hairs”, AM takes a bath only after he leaves for school. As a result of his talk with AM and examination of AS the author has concluded that the patient has sexual disinhibition associated with his premature psychosexual development, the latter being caused by sexually molesting behaviour on the part of the child’s BM. The second and third cases (observations by other authors) also deal with hypersexual behaviour, caused by premature psychosexual development
Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Етапне реконструктивно-відновлювальне хірургічне лікування вогнепального поранення пахової ділянки, органів калитки та статевого члена (Клінічний випадок) [Текст] = Stage Reconstructive and Restorative Surgical Treatment of Gunshot Wounds of the Groin, Scrotum and Penis (Case Report) / С. В. Головко [та ін.] // Здоров’я чоловіка. - 2021. - N 3. - С. 85-90. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
РАНЫ ОГНЕСТРЕЛЬНЫЕ -- WOUNDS, GUNSHOT (патофизиология, хирургия, этиология)
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ ВОССТАНОВИТЕЛЬНЫЕ -- RECONSTRUCTIVE SURGICAL PROCEDURES (методы, психология, тенденции)
РАНЫ, ХИРУРГИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА -- DEBRIDEMENT (методы)
ХИРУРГИЯ ПЛАСТИЧЕСКАЯ -- SURGERY, PLASTIC (методы, тенденции)
ФОТОГРАФИЧЕСКИЕ СНИМКИ -- PHOTOGRAPHS
Анотація: Частота уражень зовнішніх статевих органів при збройних конфліктах може досягати до 5%. Складність вогнепальних ран полягає у наявності значних дефектів м’яких тканин, поширеної зони некрозу навколо рани, можливістю її прогресування в найближчі години та дні після поранення, високій вірогідності інфікування та присутності чужорідних тіл. Тактика ведення вогнепальних поранень визначається локалізацією, характером і об’ємом пошкоджень м’яких тканин, органів, великих судин, нервів, кісток і включає декілька етапів. На початковому етапі проводять зупинку кровотечі, евакуацію гематом та чужорідних тіл, видалення нежиттєздатних тканин, встановлення дренажів та закриття шкірних дефектів. До етапу реконструктивних операцій можна приступати, коли активний рановий процес завершився. У дослідженні описано клінічний випадок лікування вогнепального кульового наскрізного поранення правої пахової ділянки, верхньої третини правого стегна, промежини та зовнішніх статевих органів у чоловіка віком 22 років, яке він отримав у зоні проведення бойових дій Операції Об’єднаних сил (Україна). Кульове поранення призвело до пошкодження шкіри та підшкірної клітковини у правій сідничній ділянці, правій паховій ділянці, на внутрішньої поверхні верхньої третини стегна, статевого члена (дефект шкіри до 1/3 окружності), калитки, часткового руйнування кавернозних тіл, m. iliopsoas та привідних м’язів стегна, сфінктерного апарату прямої кишки, розчавлення правого яєчка. Рана була забруднена землею та сторонніми тілами. На початковому етапі пацієнту були виконані: первинна хірургічна обробка вогнепальної рани, ушивання кавернозних тіл вузловими швами, фіксація статевого члена в паховій ділянці, видалення правого яєчка, тампонування рани, сигмостомія (у зв’язку з пошкодженням сфінктера). У подальшому пацієнту проводили регулярні хірургічні обробки ран, була встановлена система вакуумного відсмоктування VAC. Через 7 міс (по завершенні процесу загоєння) виконано ушивання сигмостоми. Через 2 міс була виконана пластика статевого члена та калитки. Передопераційне обстеження (УЗД статевого члена з оцінкою кавернозної гемодинаміки, МРТ) виявило: посттравматичні рубцеві зміни м’яких тканин правої пахової ділянки, внутрішньої поверхні правого стегна, сідничної складки, правого пахового каналу статевого члена та калитки, деформацію кавернозних тіл, вогнищеве потовщення білочної оболонки, нормальні показники кавернозного кровообігу. У ранній післяопераційний період (2 міс після втручання) пацієнт вказував на задоволеність косметичним та функціональним результатом, збереженість вранішніх ерекцій, помірний дискомфорт у статевому члені при ерекції. Планується протезування правого яєчка. Клінічний випадок вкотре підтверджує необхідність забезпечення кваліфікованої хірургічної допомоги протягом першої «золотої» години та подальшого етапного лікування на спеціалізованому рівні із застосуванням системи VAC-терапії у пацієнтів із вогнепальними пораненнями та великими дефектами м’яких тканин. Досвід військової медицини демонструє важливість залучення спеціалістів різного профілю в лікуванні поєднаних вогнепальних поранень таза. Важливим етапом лікування у поранених є пластично-реконструктивні оперативні втручання у віддалений період, які спрямовані на поліпшення функціональних, косметичних та психологічних результатів лікування
The frequency of external genital lesions in armed conflicts can reach up to 5%. The complexity of gunshot wounds is the presence of significant soft tissue defects, widespread necrosis around the wound, the possibility of progression in the hours and days after injury, the high probability of infection, and the presence of foreign bodies. The tactics of gunshot wounds are determined by the location, nature and extent of damage to soft tissues, organs, large vessels, nerves, bones and includes several stages. At the initial stage, bleeding is stopped, hematomas and foreign bodies are evacuated, non-viable tissues are removed, drainages are installed and skin defects are closed. The stage of reconstructive surgery can be started when the active wound process is over. In this report, we present a clinical case of a 22-year-old man who received a gunshot wound to the right groin, upper third of the right thigh, perineum and external genitalia in a combat zone of Operation Allied Forces, Ukraine. Bullet wound led to: damage to the skin and subcutaneous tissue in the right buttock, right groin, on the inner surface of the upper third of the thigh, penis (skin defect up to 1/3 of the circumference), scrotum, partial destruction of corpora cavernosa, m. iliopsoas and adductor muscles of the thigh, sphincter of the rectum, crushing of the right testicle. The wound was contaminated with earth and foreign bodies. At the initial stage, the patient underwent: primary surgical treatment of a gunshot wound, suturing of cavernous bodies with sutures, fixation of the penis in the groin, removal of the right testicle, tamponade of the wound, sigmostomy (due to sphincter damage). Subsequently, the patient underwent regular surgical treatment of wounds, a vacuum suction system VAC was installed. After 7 months (upon completion of the healing process) suturing of the sigmostoma was performed. After 2 months, the penis and the scrotum were reconstructed. Preoperative examination (ultrasound of the penis with assessment of cavernous hemodynamics, MRI) revealed: post-traumatic scarring of the soft tissues of the right groin, inner surface of the right thigh, buttocks, right inguinal canal of the penis and scrotum, deformation of the cavernous cavity, normal indicators of cavernous blood circulation. In the early postoperative period (2 months after the intervention), the patient indicated satisfaction with the cosmetic and functional results, the preservation of morning erections, moderate discomfort in the penis during erection. Prosthetics of the right testicle are planned. The clinical case once again confirms the need for qualified surgical care during the first “golden” hour and subsequent phased treatment at a specialized level using the VAC therapy system in patients with gunshot wounds and large soft tissue defects. The experience of military medicine demonstrates the importance of involving specialists of various profiles in the treatment of combined gunshot wounds of the pelvis. An important stage of treatment in the wounded is plastic and reconstructive surgery in the long term, which is aimed at improving the functional, cosmetic and psychological results of treatment
Дод.точки доступу:
Головко, С. В.
Савицький, О. Ф.
Нетребко, О. А.
Бідула, Є. О.
Бондарчук, В. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Кочарян, Г. С.
Гіперсексуальна поведінка, обумовлена передчасним психосексуальним розвитком: клінічні приклади [Текст] = Hypersexual Behavior Due to Premature Psychosexual Development: Clinical Examples / Г. С. Кочарян // Здоров’я чоловіка. - 2021. - N 3. - С. 91-94. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ГЕТЕРОСЕКСУАЛЬНОСТЬ -- HETEROSEXUALITY (психология, физиология)
СЕКСУАЛЬНО-ПОЛОВЫЕ РАССТРОЙСТВА С ПСИХИЧЕСКИМИ НАРУШЕНИЯМИ -- SEXUAL AND GENDER DISORDERS (патофизиология, этиология)
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
ПОЛОВОЕ РАЗВИТИЕ ПРЕЖДЕВРЕМЕННОЕ -- PUBERTY, PRECOCIOUS (патофизиология, этиология)
ПСИХОТЕРАПИЯ РАЦИОНАЛЬНО-ЭМОТИВНАЯ -- PSYCHOTHERAPY, RATIONAL-EMOTIVE (методы, тенденции)
ТИОРИДАЗИН -- THIORIDAZINE (анализ, прием и дозировка, терапевтическое применение, фармакология)
Анотація: У статті наводяться три клінічних приклади, що демонструють можливість виникнення гіперсексуальності, обумовленої передчасним психосексуальним розвитком. У першому випадку (спостереження автора) мова йде про 13-річного підлітка, який був усиновлений в 9-річному віці. Його рідна мати (РМ), яку позбавили материнства, зловживала алкогольними напоями. Вона проводила статеві акти з чоловіками, в той час як син знаходився з нею в одному ліжку. Крім цього, приблизно з 6–7-річного віку РМ смоктала його член. Незабаром після усиновлення хлопчик вліз на лежачу прийомну матір (ПМ), з якої живуть в квартирі удвох, і почав своїми губами притискатися до її губ («ліг як мужик на бабу»)
Одного разу, коли до них в гості прийшли родичі ПМ, і потрібно було розподілити, хто з ким буде спати, то вирішили, що прийомний син (ПС) буде спати з 7-річним прийомним онуком (ПО) ПМ. Тоді ПС було 12 років і він, як з’ясувалося згодом, спробував ввести ерегований член в задній прохід ПО, але останньому вдалося вивернутися. У тому ж віці він спробував здійснити статевий акт з рідною онукою ПМ (маленькою дівчинкою), яка розповіла про це бабусі. Тоді на її трусах і статевих органах виявили значну кількість крові. Подумали, що він позбавив її невинності. Однак у результаті судово-медичної експертизи з’ясувалося, що на трусах і статевих органах онучки була не її кров, а кров ПС, у якого при спробі ввести статевий орган у піхву порвалася вуздечка статевого члена, що і зупинило його від подальших сексуальних дій. ПМ повідомила, що ПС постійно підглядав за нею, коли вона була роздягнена або напівроздягнена. Те ж він робив і по відношенню до її онучки, після чого вона відмовилася до них приходити. Тепер ПМ, щоб не «бути під прицілом» ПС, купається тільки тоді, коли він йде до школи. У результаті бесіди з ПМ і обстеження ПС автор прийшов до висновку, що у пацієнта має місце сексуальне розгальмування, пов’язане з його передчасним психосексуальним розвитком, обумовленим сексуально-розтліваючою поведінкою з боку РМ дитини. У другому і третьому випадках (спостереження інших авторів) мова також йде про гіперсексуальну поведінку, обумовлену передчасним психосексуальним розвитком
The article contains 3 clinical examples, which demonstrate possible appearance of hypersexuality, caused by premature psychosexual development. The first case (observed by the author) deals with a 13-year-old teenager, who was adopted at the age of 9. His birth mother (BM), who was deprived of parental rights, abused alcoholic beverages. BM had sexual intercourses with men, while her son was with her in the same bed. Besides approximately from the age of 6–7 years she sucked his penis. Soon after his adoption the boy climbed up on his lying adoptive mother (AM), with whom he lived together in one flat, and began pressing his lips to hers (“he lied like a male on a female”)
Once, when they were visited by AM relatives and it was necessary to distribute, who would sleep with whom, a decision was made that the adopted son (AS) would sleep with a 7-year-old adopted grandson (AG) of AM. Then AS was 12 and he, as it was found out later, made an attempt to insert his erected penis into the anus of AG, but the latter managed to writhe himself free. At the same age of 12 he attempted a sexual intercourse with a native granddaughter of AM (a little girl), who told her grandmother about it. Then they found a significant amount of blood on her panties and genitals, and decided that he deflowered her. But as a result of forensic examination it was revealed that the blood on the granddaughter’s panties and genitals was not hers, but belonged to AS, whose attempt to insert his penis into her vagina resulted in a rupture of his penile frenulum, that made him stop any further sexual actions. AM informed that AS constantly peeped at her when she was naked or scantly dressed. He did the same with her granddaughter, after what she refused to visit them. Now, in order not “to be in the cross hairs”, AM takes a bath only after he leaves for school. As a result of his talk with AM and examination of AS the author has concluded that the patient has sexual disinhibition associated with his premature psychosexual development, the latter being caused by sexually molesting behaviour on the part of the child’s BM. The second and third cases (observations by other authors) also deal with hypersexual behaviour, caused by premature psychosexual development
Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Ожогін, В. В.
Сучасні методи лікування проксимального уретеролітіазу [Текст] = Modern Methods of Treatment for Proximal Ureterolithiasis / В. В. Ожогін // Здоров’я чоловіка. - 2021. - N 3. - С. 95-101. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
УРЕТЕРОЛИТИАЗ -- URETEROLITHIASIS (патофизиология, терапия, этиология)
МОЧЕТОЧНИКА КАМНИ -- URETERAL CALCULI (патофизиология, терапия, этиология)
ОБЗОР -- REVIEW
ЛЕЧЕБНО-ДИАГНОСТИЧЕСКАЯ ТАКТИКА -- CRITICAL PATHWAYS (статистика, тенденции)
СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL
Анотація: Сечокам’яна хвороба (СКХ) – це захворювання, яке характеризується утворенням конкрементів в органах сечовидільної системи. За статистикою, СКХ спричиняє близько 30% госпіталізацій у відділення урології
Лікування СКХ поділяється на консервативне та оперативне. Вибір методу залежить від віку, клінічного перебігу хвороби, загального стану хворого, анатомо-функціонального стану нирок, розміру і локалізації конкременту. Методи лікування СКХ значно змінились за останні роки. Завдяки технічним досягненням, методика відкритої уретеролітотомії, яка колись була стандартним методом лікування так званих ускладнених конкрементів сечоводу, еволюціонувала в лапароскопічну уретеролітотомію, а з появою ультразвукових та лазерних літотрипторів почалася новітня ера малоінвазивної урології – екстракорпоральної ударно-хвильової літотрипсії та ендоурології: антеградної уретеролітотрипсії, ретроградної уретеролітотрипсії та гнучкої ретроградної уретеролітотрипсії (фібро-рУЛТ). Метою роботи було оцінювання ефективності, безпечності та вигідності сучасних методик оперативного лікування проксимального уретеролітіазу на підставі даних наукової літератури. Протягом наукового пошуку звертали увагу на такі параметри, як стан, вільний від конкрементів – stone free rate (SFR), рівень післяопераційного болю, потреба в знеболювальних, кількість післяопераційних ліжко-днів, наявність післяопераційної лихоманки, рівень зниження гемоглобіну, необхідність переливання крові, а також на економічну складову під час проведення тієї чи іншої методики. Принципи лікування пацієнтів на великий проксимальний уретеролітіаз описані в клінічних рекомендаціях Європейської та Американської асоціаціях урологів. Проте яку саме наприклад із трьох запропонованих методик лікування великого проксимального уретеролітіазу обрати – узгодженої думки від світової урологічної спільноти немає. Черезшкірна антеградна уретеролітотрипсія є кращим методом вибору у пацієнтів з великими проксимальними конкрементами сечоводу, які неможливо видалити за допомогою контактної або екстракорпоральної уретеролітотрипсії, що характеризується високим рівнем відсутності каменів та мінімальним числом ускладнень, оптимальним терміном стаціонарного лікування та післяопераційним терміном реабілітації, що свідчить про високі показники економічної привабливості даної методики
Urolithiasis is a disease characterized by the formation of stones in the urinary tract. According to statistics, SCC causes about 30% of hospitalizations in the urology department
Treatment of SCC is divided into conservative and operative. The choice of method depends on age, clinical course of the disease, general condition of the patient, anatomical and functional condition of the kidneys and the size of the localization of the calculus. Methods of treatment of SC have changed significantly in recent years. Due to the technical achievements of the method of open ureterolithotomy, which was once the standard method of treatment of so-called «complicated» concretions of the ureter, evolved into a laparoscopic ureterolithotomy, and with the advent of ultrasonic and laser lithotriptors – began the newest era of minimally invasive urology– extracorporeal shock-wave lithotripsy and endourology: antegrade percutaneous ureterolithotripsy, retrograde ureteroscopic lithotripsy and flexible retrograde uretherolithotripsy (FURS). The purpose of the work – on the basis of scientific literature to assess the effectiveness, safety and profitability of modern methods of surgical treatment for proximal ureterolithiasis. During the scientific research, attention was paid to the following parameters: stone free rate (SFR), postoperative pain level, need for painkillers, number of postoperative bed-days, presence of postoperative fever, hemoglobin level, need for blood transfusion, and on the economic component during the implementation of a technique. The principles of treatment of patients with large proximal ureterolithiasis are described in the clinical guidelines of the European and American Associations of Urologists. However, for example, which of the 3 proposed methods of treatment of large proximal ureterolithiasis to choose – there is no consensus from the world urological community. Percutaneous antegrade ureterolithotripsy is the preferred method of choice in patients with large proximal ureteral stones that cannot be removed by contact or extracorporeal ureterolithotripsy, characterized by a high level of absence of stones and minimal complications, optimal post operative and high indicators of economic attractiveness of this technique
Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Косюхно, М. О.
Особливості стану сексуального здоров’я жінок репродуктивного віку залежно від типів локалізації парауретральних залоз [Текст] = Peculiarities of Sexual Health of Women of Reproductive Age Depending on the Types of Localization of Paraurethral Glands / М. О. Косюхно // Здоров’я чоловіка. - 2021. - N 3. - С. 102-108. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ЖЕНЩИН ЗДОРОВЬЕ -- WOMEN'S HEALTH
МОЛОДЫЕ -- YOUNG ADULT (физиология)
ПОЛОВЫЕ ЖЕЛЕЗЫ -- GONADS (физиология)
СЕКСУАЛЬНОСТЬ -- SEXUALITY (психология, физиология)
СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL
Анотація: Сексуальне здоров’я – це стан фізичного, емоційного, психічного і соціального благополуччя, пов’язаного із сексуальністю. Складність жіночої сексуальної реакції полягає в її залежності від багатьох фізіологічних, психологічних і соціокультурних чинників
Мета дослідження: комплексний аналіз ерогенних зон у жінок репродуктивного віку з урахуванням типів локалізації парауретральних залоз, оцінювання їхньої сексуальної функції та причини її порушень. Матеріали та методи. У комплексному дослідженні щодо підтвердження існування жіночих парауретральних залоз та їх функціональної активності, що виконувалось в ДУ «Інститут урології НАМН України» (відділ відновної урології та новітніх технологій), взяли участь 94 умовно здорових жінок репродуктивного віку, в яких у результаті комплексного обстеження були виявлені парауретральні залози різного типу локалізації (передній, задній, дифузний). Були використані аналітико-синтетичний та порівняльний аналізи. Розраховані середні величини з їхньою стандартною похибкою, у випадках порівняння статистичних величин залучали критерій Стьюдента. Результати. Простежено залежність між локалізацією парауретральних залоз у жінок репродуктивного віку й особливістю прояву сексуальних стосунків. Виявлено відмінності в кількості і вираженості реакції ерогенних зон серед зазначеної категорії. Порушення сексуальної функції у 24 (25,5%) із 94 жінок переважно було при задньому типі локалізації залоз (50% проти 37,5% і 12,5% при передньому і дифузному типах відповідно). Серед причин незадоволеності сексуальними стосунками жінки найчастіше вказували на сатисфакцію (36,2%), а вже потім – на досягнення оргазму (22,4%), кожна п’ята відзначала відсутність (зниження) сексуального збудження і 13,7% – зниження бажання; диспареунія спостерігалася у 8,6% випадках, була непостійною і проявлялась з окремими партнерами. Зазначені особливості переважно виявляли у жінок різного репродуктивного віку із заднім типом локалізації парауретральних залоз. Заключення. Отримані результати дозволили виявити особливості сексуального життя у жінок залежно від типу локалізації у них парауретральних залоз
Sexual health is a state of physical, emotional, mental and social well-being associated with sexuality. The complexity of the female sexual reaction lies in its dependence on many physiological, psychological and sociocultural factors
The objective: a comprehensive analysis of erogenous zones in women of reproductive age, taking into account the types of localization of the paraurethral glands, assessment of their sexual function and the causes of its disorders. Materials and methods. A comprehensive study to confirm the existence of female paraurethral glands and their functional activity, performed at the Institute of Urology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine (Department of Reconstructive Urology and Advanced Technologies), took 94 relatively healthy women of reproductive age, who as a result of a comprehensive examination paraurethral glands of different types of localization (anterior, posterior, diffuse). Analytical-synthetic, comparative analyzes were used. Average values with their standard error were calculated; in cases of comparison of statistical values, Student’s test was used. Results. The relationship between the localization of the paraurethral glands in women of reproductive age and the peculiarity of the manifestation of sexual relations has been traced. Differences in the number and severity of the reaction of erogenous zones among this category were revealed. Sexual dysfunctions in 24 (25.5%) of 94 women were predominantly in the posterior type of localization of the glands (50% versus 37.5% and 12.5% in the anterior and diffuse types, respectively). Among the reasons for dissatisfaction with sexual relations, women most often indicated satisfaction (36.2%), then – reaching orgasm (22.4%) every fifth noted the absence (decrease) of sexual arousal and 13.7% – a decrease in desire; dyspareunia was observed in 8.6% of cases, was inconsistent and manifested itself with individual partners. These features were mostly manifested in cases with the posterior type of localization of the paraurethral glands of different reproductive ages. Conclusion. The results obtained made it possible to reveal the features of the sexual life in women, depending on the type of localization of their paraurethral glands
Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

Гацерелія, З. В.
Роль тазової лімфаденектомії у хворих на м’язево-інвазивний рак сечового міхура при органозберігаючому лікуванні [Текст] = The Role of Pelvic Lymphadenectomy in Organ-sparing Treatment of Muscule-invasive Bladder Cancer / З. В. Гацерелія // Здоров’я чоловіка. - 2021. - N 3. - С. 109-114. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
МОЧЕВОГО ПУЗЫРЯ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- URINARY BLADDER NEOPLASMS (патофизиология, терапия, этиология)
ЛИМФОИДНАЯ ТКАНЬ -- LYMPHOID TISSUE (патофизиология, хирургия)
ЦИСТЭКТОМИЯ -- CYSTECTOMY (методы, тенденции)
ОРГАНОСОХРАНЯЮЩЕЕ ЛЕЧЕНИЕ -- ORGAN SPARING TREATMENTS (использование, методы, тенденции)
ВЫЖИВАЕМОСТИ АНАЛИЗ -- SURVIVAL ANALYSIS
НОВООБРАЗОВАНИЙ МЕТАСТАЗЫ -- NEOPLASM METASTASIS (патофизиология)
СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL
Анотація: Незважаючі на те, що радикальна цистектомія (РЦЕ) з розширеною тазовою лімфаденектомією (рТЛАЕ) є стандартом лікування пацієнтів з м’язево-інвазивним раком сечового міхура (МІРСМ), рівень застосування парціальної цистектомії (ПЦЕ) у світі залишається досить високим (7–10%). Зокрема, органозберігаючий підхід може бути вибраний при неможливості проведення РЦЕ за медичними показаннями або за бажанням пацієнта. До його переваг належать менша травматичність, кращі функціональні результати, відсутність необхідності у проведенні неоцистопластики, та відповідно краща якість життя, ніж після РЦЕ. Більш того, при адекватному відборі пацієнтів, п’ятирічна виживаність після ПЦЕ відповідає такій після РЦЕ. Висока вірогідність метастатичного/мікрометастатичного ураження регіонарних лімфовузлів (ЛВ) на момент виявлення МІРСМ служить підставою для комбінування ЦЕ, ТЛАЕ, хіміотерапії, імунотерапії, радіотерапії. Однак у зв’язку з браком рандомізованих досліджень відповідної тематики, оптимальний об’єм ТЛАЕ на сьогодні не визначений
Мета дослідження: оцінювання клінічної ефективності та безпечності стандартної ТЛАЕ (сТЛАЕ) порівняно з розширеною (рТЛАЕ), у тримодальному (комбінація з ПЦЕ та ад’ювантною хіміотерапією – АХТ) при лікуванні МІРСМ. Матеріали та методи. Проведений ретроспективний аналіз результатів лікування 48 пацієнтів з МІРСМ, яким виконували ПЦЕ у поєднанні зі сТЛАЕ або рТЛАЕ та АХТ у КНП «Київський міський клінічний онкологічний центр» та клініці онкоурології ДУ «Інститут урології НАМН України» з 2012 до 2019 р. При сТЛАЕ білатерально видалялись групи зовнішніх/внутрішніх клубових та запиральних ЛВ, при рТЛАЕ (на додаток до зазначених груп) – загальні клубові та пресакральні. Головні показники ефективності: загальна та канцероспецифічна виживаність, тривалість життя, безрецидивна виживаність. Показники безпечності: частота та характер післяопераційних ускладнень. Критерії включення: діагноз МІРСМ, стадія первинної пухлини від Т2 до Т4а, використання у програмі обстеження комп’ютерної томографії/ магніторезонансної томографії з контрастуванням, видалення первинної пухлини методом ПЦЕ (резекція сечового міхура біполярним електроножем, відступивши від пухлини 0,8–1,0 см до здорових тканин), сТЛАЕ /рТЛАЕ, АХТ. Критерії виключення: наявність віддалених метастазів. Статистичний аналіз: достовірність розбіжностей груп за частками визначали за критерієм Пірсона (χ2). Рівень значущості – 0,05. Результати. Середній вік пацієнтів (з них 43 чоловіка і 5 жінок) у загальній групі становив 62 роки (середній вік – 38–74 роки). Розподіл пацієнтів за локалізацією пухлини був наступним: бокові стінки – 32 (66,7%), дно сечового міхура – 16 (33,3%). За місцевим поширенням пухлини: Т2а-T2b – 27 (56,25%), T3a-T3b – 17 (35,4%) T4a-T4b – 4 (8,3%). За гістологічним типом пухлини: переходноклітинний рак – 39 (81,25%), аденокарцинома – 5 (10,41%), плоскоклітинний рак – 4 (8,3%). За об’ємом ТЛАЕ: стандартна – 29 (60,4%), розширена – 19 (39,6%). Медіана терміну спостереження становила 29 міс (12–42 міс). При КТ метастази у тазових ЛВ були виявлені у 8 (16.6%) пацієнтів. У середньому видаляли 13 ЛВ. При сТЛАЕ мінімальний об’єм видалення становив 8 ЛВ, при рТЛАЕ – 15 ЛВ. У групі, де виконувалась ПЦЕ+сТЛАЕ+АХТ, метастатичне ураження ЛВ фіксували у 6 (20,7%) пацієнтів, у тій, де ПЦЕ+рТЛАЕ+АХТ – в 11 (57,9%). Кількість уражених ЛВ була прямо пропорційною глибині інвазії первинної пухлини. У групі ПЦЕ+сТЛАЕ+АХТ у 80% уражались внутрішні клубові ЛВ. У групі ПЦЕ+рТЛАЕ+АХТ у 63,6% випадках – загальні клубові, у 36,4% – загальні клубові та обтураторні. рТЛАЕ у середньому подовжувала час оперативного втручання на 40 хв, однак не приводила до збільшення частоти ускладнень, а також не збільшувала термін застосування післяопераційних дренажів. У групі, де виконувалась рТЛАЕ, показник 5-річної виживаності залежав від метастатичного ураження регіонарних ЛВ на момент діагностики: за наявності метастазів він становив 30%, а за відсутності – 62%. У пацієнтів з вихідним метастатичним ураженням ЛВ ризик рецидиву пухлини був вищим. Так, у 7 (14,5%) з них виник локальний рецидив (у середньому протягом 16 міс після операції), у 5 (10,4%) – віддалені метастази, у 2 (4,16%) – їх поєднання. Найбільш частим післяопераційним ускладненням в обох групах була лімфорея, однак частіше вона виникала після рТЛАЕ, ніж після сТЛАЕ: 42,1% проти 17,2%. Другими за частотою ускладненнями були пієлонефрит (виник відповідно у 10,5% та 6,9%) та гідронефроз (виник відповідно у 10,5% та 6,9% між 30 і 90 днями після реімплантації сечоводу). Рідше за все реєстрували динамічну кишкову непрохідність – в 1 (5,2%) випадку (тільки у групі рТЛАЕ). Заключення. ПЦЕ у поєднанні з ТЛАЕ та АХТ є тримодальним лікуванням вибору у пацієнтів МІРСМ, що дозволяє досягти досить високих показників 5-річної виживаності (до 60% за відсутності метастазів) при кращих функціональних результатах (збереженість функції сечовипускання) та меншій травматичності, ніж при РЦ. Вибір об’єму ТЛАЕ (стандартна або розширена) має визначатись стадією Т, послідовністю ураження регіонарних ЛВ та вирогідністю розвитку лімфореї/лімфостазу. За відсутності глибокої інвазії у стінку сечового міхура та підтвердженного ураження загальних клубових та пресакральних ЛВ перевагу слід віддати сТЛАЕ, оскільки вона асоціюється з меншим ризиком лімфореї (вдвічі нижчим, ніж при рТЛАЕ). Необхідні подальші дослідження МІРСМ з метою найбільш ефективної стратифікації пацієнтів до певного режиму лікування
Although radical cystectomy (RCE) with extended pelvic lymph node dissection (ePLND) is the standard of care for patients with muscule-invasive bladder cancer (MIBC), the rate of partial cystectomy (PCE) in the world remains quite high (7%). In particular, the organ-sparing approach can be chosen when it is impossible to perform RCE due to medical contraindications or at the request of the patient. Its advantages include less trauma, better functional results, no need for neocystoplasty, and a better quality of life than after RCE. Moreover, with adequate patient selection, the five-year survival after PCE corresponds to that after RCE. The high probability of metastatic/micrometastatic lesions in regional lymph nodes (LN) at the time of detection of MIBC is the basis for a combination of CE, PLND, chemotherapy, immunotherapy, radiotherapy. However, due to the lack of randomized trials on the subject, the optimal volume of PLND has not been determined to date
The objective: to evaluate the clinical efficacy and safety of standard PLND (sPLND) versus ePLND, in trimodal (combination with PCE and adjuvant chemotherapy – ACT) treatment of MIBC. Materials and methods. A retrospective analysis of the results of treatment of 48 patients with MIBC after PCE in combination with sPLND or ePLND and ACT at the Kyiv City Clinical Oncology Center and the Oncourology Clinic of the Institute of Urology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine from 2012 to 2019 was conducted. During sPLND groups of external/internal iliac and obturator LN were dissected, at ePLND (in addition to these groups) – general iliac and presacral. The main indicators of effectiveness: general and cancer specific survival, life expectancy, recurrence-free survival. Safety indicators: frequency and nature of postoperative complications. Inclusion criteria: diagnosis of MIBC, stage of primary tumor from T2 to T4a, use in the program of examination of computed tomography/magnetic resonance imaging with contrast, removal of primary tumor by PCE (resection of the bladder with a bipolar electric knife, retreating from the tumor 0.8– cm to healthy tissues), sPLND/ePLND, ACT. Exclusion criteria – the presence of distant metastases. Statistical analysis: the significance of intergroup differences was determined by Pearson’s test (χ2). Significance level 0.05. Results. The average age of patients (including 43 men and 5 women) in the general group was 62 years (mean age – 38-74 years). The distribution of patients by tumor location was as follows: lateral walls – 32 (66.7%), the bottom of the bladder – 16 (33.3%). According to the local spread of the tumor: T2a-T2b – 27 (56.25%), T3a-T3b – 17 (35.4%) T4a-T4b – 4 (8.3%). By histological type of tumor: transitional cell carcinoma – 39 (81.25%), adenocarcinoma – 5 (10.41%), squamous cell carcinoma – 4 (8.3%). By volume of PLND: standard – 29 (60.4%), extended – 19 (39.6%). The median follow-up was 29 months (12–42 months). By means of CT metastases in pelvic LN were detected in 8 (16.6%) patients. On average, 13 LN were removed. At sPLND the minimum volume of removal was 8 LN, at ePLND – 15 LN. In the group where PCE + sPLND + ACT was performed, metastatic LN lesions were present in 6 (20.7%) patients, in the group where PCE + ePLND + ACT – in 11 (57.9%). The number of affected LN was correspond to the depth of invasion of the primary tumor. In the group of PCE + sPLND + ACT, 80% of internal iliac LN were affected. In the group of PCE + ePLND + ACT in 63.6% of cases – general iliac LN and in 36.4% – general and obturator. ePLND on average prolonged the time of surgery by 40 minutes, but did not lead to an increase in the frequency of complications, and did not increase the duration of postoperative drainage. In the group, where ePLND was performed, the 5-year survival rate depended on the metastatic lesion of regional LN at the time of diagnosis: in the presence of metastases it was 30%, and in the absence – 62%. Patients with baseline metastatic LN lesion had a higher risk of tumor recurrence. Thus, in 7 (14.5%) of them there was a local recurrence (on average within 16 months after surgery), in 5 (10.4%) – distant metastases, in 2 (4.16%) – their combination. The most common postoperative complication in both groups was lymphorrhea, but more often after ePLND than after sPLND: 42.1% vs. 17.2%. The second most common complications were pyelonephritis (occurring in 10.5% and 6.9%, respectively) and hydronephrosis (occurring in 10.5% and 6.9%, respectively, between 30 and 90 days after ureteral reimplantation). Dynamic intestinal obstruction – 1 (5.2%) was registered least often (only in the ePLND group). Conclusion. PCE in combination with PLND and ACT is a trimodal treatment of choice in MIBC patients, which allows to achieve fairly high 5-year survival (up to 60% in the absence of metastases) with better functional results (preservation of urinary function) and less trauma than with RC. The choice of PLND volume (standard or extended) should be determined by TNM stage, and the likelihood of developing lymphorrhea/lymphostasis. In the absence of a deep invasion of the bladder wall and metastases to common iliac and presacral LN, preference should be given to sPLND, as it is associated with a lower risk of lymphorrhea (twice lower than with ePLND). Further MIBC studies are needed to most effectively stratify patients for a particular treatment regimen
Вільних прим. немає

Знайти схожі

16.

Горпинченко, І. І.
Рецензія на книгу "Сексуальные расстройства и анатомические проблемы, препятствующие проведению полового акта" (Кочарян Г. С.). [Текст] = Review of the Book «Sexual Disorders and Anatomical Problems That Prevent Sexual Intercourse» (Kocharyan G.S.) / І. І. Горпинченко // Здоров’я чоловіка. - 2021. - N 3. - С. 115

MeSH-головна:
СЕКСУАЛЬНАЯ ДИСФУНКЦИЯ ФИЗИОЛОГИЧЕСКАЯ -- SEXUAL DYSFUNCTION, PHYSIOLOGICAL (этиология)
СЕКСУАЛЬНЫЕ ДИСФУНКЦИИ ПСИХОТИЧЕСКИЕ -- SEXUAL DYSFUNCTIONS, PSYCHOLOGICAL (патофизиология, этиология)
КНИЖНЫЕ ОБОЗРЕНИЯ -- BOOK IMPRINTS
Анотація: У книзі глибоко і всебічно представлена проблема сексуальних розладів і патологічних анатомічних особливостей, що перешкоджають проведенню статевого акту
Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)