Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ЗУ37/2021/4<.>

Загальна кількість знайдених документів : 14
Показані документи з 1 по 14

Аксьонов, П. В.
Клініко-лабораторна оцінка андрогенного статусу та принципи гормонотерапії у сексологічних та андрологічних хворих [Текст] = Clinical and Laboratory Assessment of Androgenic Status and Principles of Hormone Therapy in Sexological and Andrological Patients / П. В. Аксьонов, М. Г. Романюк // Здоров’я чоловіка. - 2021. - N 4. - С. 6-15. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
АНДРОГЕННОЙ НЕЧУВСТВИТЕЛЬНОСТИ СИНДРОМ -- ANDROGEN-INSENSITIVITY SYNDROME (диагностика, патофизиология, терапия, этиология)
СЕКСУАЛЬНАЯ ДИСФУНКЦИЯ ФИЗИОЛОГИЧЕСКАЯ -- SEXUAL DYSFUNCTION, PHYSIOLOGICAL (диагностика, патофизиология, терапия, этиология)
ЗДОРОВЬЕ МУЖЧИН -- MEN'S HEALTH (статистика, тенденции, этика)
ГОРМОНОЗАМЕЩАЮЩАЯ ТЕРАПИЯ -- HORMONE REPLACEMENT THERAPY (использование, методы, статистика, тенденции)
ЛЕКАРСТВЕННАЯ ТЕРАПИЯ КОМБИНИРОВАННАЯ -- DRUG THERAPY, COMBINATION (методы, тенденции)
МАТЕРИАЛЫ ЛЕКЦИЙ -- LECTURE NOTES
Анотація: У статті розглянуто основні клінічні прояви, методи дослідження сексуальних та андрологічних розладів у чоловіків, принципи гормонотерапії в сексопатології та андрології. Лікування та діагностика будь-якої форми сексуального розладу передбачає індивідуальний підхід, поетапність, комплексність з урахуванням того, що статева функція парна та її розлади завжди є психотравмуючим фактором, що поглиблюється і самофіксується в міру прогресування. На становлення та стан статевої функції впливають етичні і моральні установки, а також особливості особистості пацієнта. Створення довірливих відносин між пацієнтом та лікарем, такт, увага лікаря, дотримання ним правил деонтології – необхідні умови успішного лікування
Враховуючи, що сексуальна функція у чоловіків має кілька рівнів регуляції, в яких провідну роль відіграє вищий (кірковий) рівень, при призначенні лікування необхідно оцінити, на якому рівні та якою мірою відбулося ушкодження, визначити роль пошкоджених рівнів регуляції у генезі сексуального розладу, встановити шляхи усунення розладів регуляції статевих функцій та визначити роль статевого партнера у розвитку сексуального розладу. Виходячи із сучасних уявлень про стадії та складові копулятивного циклу, при лікуванні сексологічного та андрологічного хворого дотримуються принципів, які повною мірою впливають на всі його ланки. При статевих дисфункціях частіше застосовують медикаментозну терапію, що включає призначення гормональних, седативних, вегетотропних, вазоактивних та стимулюючих препаратів. Досягнення сучасної фармакології дозволили синтезувати та виділити з тканин стероїдні та білкові гормони, що використовуються в лікуванні розладів репродуктивної системи, тим самим дозволивши надавати реальну допомогу сексологічним та андрологічним пацієнтам
Дод.точки доступу:
Романюк, М. Г.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Напрямки розвитку генітальної хірургії на сучасному етапі. Особливості, деталі, нюанси [Текст] = Directions of Development of Modern Genital Surgery. Features, Details, Nuances / І. І. Горпинченко [та ін.] // Здоров’я чоловіка. - 2021. - N 4. - С. 16-32. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ЗДОРОВЬЕ МУЖЧИН -- MEN'S HEALTH (тенденции, этика)
ЭРЕКТИЛЬНАЯ ДИСФУНКЦИЯ -- ERECTILE DYSFUNCTION (патофизиология, профилактика и контроль, психология, терапия, этиология)
СЕКСУАЛЬНЫЕ ДИСФУНКЦИИ ПСИХОТИЧЕСКИЕ -- SEXUAL DYSFUNCTIONS, PSYCHOLOGICAL (патофизиология, терапия, этиология)
ПОЛОВОЙ ЧЛЕН -- PENIS (повреждения, хирургия)
ПОЛОВОГО ЧЛЕНА ПРОТЕЗ -- PENILE PROSTHESIS (использование, психология, тенденции, этика)
АФФЕКТИВНЫЕ ПСИХОТИЧЕСКИЕ РАССТРОЙСТВА -- AFFECTIVE DISORDERS, PSYCHOTIC (профилактика и контроль, терапия, этиология)
ФОТОГРАФИЧЕСКИЕ СНИМКИ -- PHOTOGRAPHS
КАЧЕСТВО ЖИЗНИ -- QUALITY OF LIFE (психология)
Анотація: Якість життя та самооцінка сучасного чоловіка значною мірою визначаються зовнішнім виглядом та функціональним станом його статевого органа. Досить високий попит на удосконалення морфофункціональних властивостей статевого члена є рушійною силою прогресу у сфері пенільної хірургії. Попри позитивне значення різноманіття арсеналу оперативних методик для задоволення потреб пацієнта, останнє накладає додаткові вимоги щодо стандартизації, оцінки безпечності та розробки алгоритмів їх вибору. За цих обставин існує значна потреба у публікаціях, які б знайомили спеціаліста з практичними аспектами хірургії зовнішніх статевих органів у чоловіків
Мета дослідження: проаналізувати сучасні алгоритми ведення пацієнтів із різними патологіями/дефектами статевого члена (пенільною дисморфофобією, еректильною дисфункцією, хворобою Пейроні, вродженою девіацією, пріапізмом, кавернозним фіброзом, травмами та пухлинами) та методики їхньої хірургічної корекції. Матеріали та методи. Бібліосемантичний матеріал, що висвітлює сучасні аспекти та напрямки розвитку генітальної хірургії за останні 10 років, та данні історій хвороб пацієнтів, що звернулися у відділ сексопатології та андрології ДУ «Інститут урології НАМН України» з приводу патологічних процесів статевого члена, що потребували хірургічної корекції. Результати. Продемонстровано, що при ведені пацієнта з анатомічними дефектами статевого члена, алгоритм дій спеціаліста має включати аналіз і корекцію деформації на основі геометричних принципів; збільшення розмірів і/або подовження короткої сторонни (малої кривизни); мінімізація ускладнень (втрата чутливості, гематома, некроз); збереження або відновлення еректильної функції; відновлення сечівника (довжини і калібру), приведення уродинамічних показників у норму для здійснення повноцінного сечовипускання, відновлення повноцінного сексуального життя з адекватною психологічною адаптацією. Показано, що важкі форми порушень ерекції, які не піддаються терапевтичній корекції, вимагають встановлення пенільних імплантів. З іншого боку, пенільна імплантація протипоказана при декомпенсованому цукровому діабеті, декомпенсації серцево-судинної системи, онкологічних захворюваннях на пізніх стадіях, гострих запальних процессах різної локалізації, психічних захворювання, ураженнях шкірних покривів різної етіології в зоні калитки і статевого члена, активних урогенітальних інфекціях, пацієнтам з високою частотою повторних ендоскопічних процедур, дефектами тканин в зоні операції з прогнозованою неспроможністю їх при натягу, гіперчутливістю до силікону, невідповідністю розмірів кавернозних тіл розмірами обраного типу імпланта. Доведено, що лігаментотомія, корпоропластика дозволяють запобігти втраті довжини статевого члена після імплантації, однак збільшують вірогідність розвитку ускладнень. Серед ускладнень пенільної імплантації відзначено: протез-асоційована інфекція, ерозії, міграція або екструзія протеза, міграція проксимальних наконечників, механічна неспроможність протеза, тканинна і/або алергічна реакція, гостра затримка сечі, больовий синдром, гематома, набряк і лімфостаз, гангрена статевого члена, інтраопераційна перфорація сечівника або кавернозних тіл. Наведені клінічні випадки певних ускладнень та методи їх усунення. Вибір методики корекції девіації статевого члена визначається станом еректильної функції, довжиною статевого члена, кутом викривлення, побажаннями пацієнта. За умов збереження еректильної функції або ефективності фармакотерапії може проводитись графтінг (короткий статевий член, кут викривлення 60°, наявність деформацій) або плікація (достатня довжина статевого члена, кут викривлення 60°, деформації відсутні). При еректильній дисфункції за умови неефективності фармакотерапії показана імплантація. Заключення. На сучасному етапі основним напрямком руху в генітальній хірургії є поєднання естетики та функціональності. Спеціаліст з пенільної хірургії має володіти навичками уролога-андролога, естетичного хірурга та психолога. У пацієнтів з пенільною дисморфофобією суб’єктивна оцінка зовнішнього вигляду статевих органів корелює з психологічним статусом. Головна психологічна особливість пацієнта з пенільною дисморфофобією – незадоволеність розмірами статевого члена (довжина та/або товщина) при нормальних анатомічних співвідношеннях. Сучасний арсенал пенільної хірургії є різноманітним і включає методики корекції девіацій/деформацій, збільшення розмірів (довжини/ товщини); аксіальної ригідності, пропускної здатності сечівника (довжини і калібру), в ході яких можуть бути використані імплантати. Пенільна хірургія асоціюється з ризиком важких ускладнень: втрата чутливості голівки, гематома, некроз, протезасоційована інфекція, порушення цілісності кавернозних тіл та сечівника. Подальші дослідження мають визначити оптимальні алгоритми вибору певних хірургічних методик з урахуванням естетичних, функціональних критеріїв та безпеки
Дод.точки доступу:
Горпинченко, І. І.
Корнієнко, А. М.
Щербак, М. А.
Роспутняк, С. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Особливості відновлення функціонального стану паренхіми нирки у дітей із вродженими вадами уретеровезикального сегмента залежно від методів його оперативної корекції (за цитокіно-ензимологічними критеріями) [Текст] = Peculiarities of Restoration of the Functional Condition of the Kidney Parenchyma in Children with Congenital Defects of the Ureterovesical Segment Depending on Methods of Its Operative Correction (According to Cytokine-enzymological Criteria) / В. Ф. Петербургський [та ін.] // Здоров’я чоловіка. - 2021. - N 4. - С. 33-40. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ДЕТИ -- CHILD
ПОЧЕК БОЛЕЗНИ -- KIDNEY DISEASES (врожденный, патофизиология, хирургия, энзимология, этиология)
УРЕТРА -- URETHRA (аномалии, патофизиология, хирургия, энзимология)
ИНТЕРЛЕЙКИН-1-АЛЬФА -- INTERLEUKIN-1ALPHA (анализ, диагностическое применение)
УРОЛОГИЧЕСКИЕ ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- UROLOGIC SURGICAL PROCEDURES (методы, тенденции)
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ ВОССТАНОВИТЕЛЬНЫЕ -- RECONSTRUCTIVE SURGICAL PROCEDURES (использование, методы, тенденции)
СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL
Анотація: Вроджені вади уретеровезикального сегмента (ВВУВС) посідають важливе місце серед причин хронічних захворювань нирок у дітей і без своєчасної корекції можуть ускладнюватися нефросклерозом, артеріальною гіпертензією та хронічною нирковою недостатністю. Сучасний арсенал методів з відновлення прохідності УВС включає черезміхурову та позаміхурову уретероцистонеостомію. При черезміхуровому підході внаслідок травматизації функціональний стан детрузора може значно погіршуватися на тривалий час (до 3 тиж), що додатково компроментує функції верхніх сечовивідних шляхів та нирок. За цих обставин наукове обґрунтування найбільш безпечного методу корекції ВВУВС є актуальною проблемою. До переваг визначення комплексу біомаркерів у сечі для оцінки функціонального стану нирки належать висока інформативність та неінвазивність
Мета дослідження: визначення оптимального з точки зору відновлення функції паренхіми нирки методу хірургічної корекції ВВУВС у дітей шляхом оцінки динаміки змін комплексу маркерних цитокінів: фактор росту пухлини бета-1 (ФРП-β1), фактор некрозу пухлин альфа (ФНП-α) та ферментів: γ-глутамілтранспептидаза (ГГТ) і нейтральна α-глюкозидаза (НГ). Матеріали та методи. Діти з ВВУВС (n=47) залежно від способу хірургічної корекції були рандомізовані у дві активні групи: група 1 – 23 дитини (черезміхурова методика) і група 2 – 24 дитини (екстравезікальний метод). Також була сформована контрольна группа із здорових 25 дітей, розподіл яких за віком та статтю відповідав групам з ВВУВС. Функціональний стан нирок оцінювали за концентрацією ТФР-β1, ФНП-α ГГТ та НГ у ранковій порції сечі до операції та відповідно через 3–4 тиж, через 4–6 міс та 1–3 роки після її проведення. Сечу отримували під час фізіологічного сечовипускання. Концентрації ТФР-β1 і ФНП-α вимірювали імуноферментним методом (тест-система DRG, США), активність ГГТ – колориметричним методом (реактиви ПАТ «Фірма «Реагент»), активність НГ – методом І. С. Лукомської. До операції всім пацієнтам проводили оцінку уродинаміки нижніх сечових шляхів. Статистичний аналіз: за умови нормального розподілу дані описувались як М±m, достовірність міжгрупових розбіжностей оцінювалась за t-критерієм Стьюдента. Рівень значущості становив 0,05. Результати. Початково у дітей з ВВВУС середні концентрації ТФР-β1, ФНП-α були достовірно (р0,001) більшими, ніж у контрольній групі (у 4,6 та 6,7 відповідно). Середня активність НГ та ГГТ також була вищою в об’єднаній групі пацієнтів з ВВВУС: відповідно в 5,9 та 2,3 раза порівняно з контролем. У жодного з дітей із ВВВУС не було клінічних проявів нейрогенної дисфункції сечового міхура. Середні показники уродинаміки нижніх сечових шляхів у пацієнтів груп 1 і 2 статистично не відрізнялися (дані не наводяться). Через 3–4 тиж після операції у 1 та 2 групах зареєстровані клінічно незначущі зміни концентрації обох цитокінів. У групі 1 концентрація ТФР-β1 незначно (на 3 одиниці) збільшилася, тоді як у групі 2 – незначно (на 1 одиницю) зменшилася. Концентрація ФНП-α зменшилися відповідно лише на 3 і 5 одиниць. Середня активність НГ та ГГТ найбільш суттєво зменшилась у групі 1, де використали екстравезикальну методику: відповідно на 47,4 одиниць проти 1,2 та на 42 проти 11,9. У цей період порушення функції сечовипускання були більш вираженішими у 1 групі, де у 60% пацієнтів виявляли залишкову сечу (проти 20% у 2 групі), 55–60% пацієнтів відзначали переривчасте сечовипускання, а загальний ефективний об’єм сечового міхура був у 2 рази меншим, ніж у контрольній групі. Через 3–4 міс після операції зменшення концентрації цитокінів та активності ферментів у сечі також було більш суттєвим у 2 групі (p0,05). Так, питоме зниження ТФР-β1 у 2 групі досягло 35% проти 26% у 1 групі, ФНП-α – 27% проти 17%, ГГТ – 62% проти 50%, НГ – 31% проти 21% . Незважаючи на позитивну динаміку, в обох групах усі досліджувані показники залишалися достовірно вищими за такі у контрольній групі. Порівняно з попереднім моментом оцінки через 1–3 роки після операції в обох группах достовірно зменшився тільки середній рівень ФНП-α. Також в обох групах всі показники достовірно перевищували такі у контрольній групі: ТФР-β1 був вище у 2,6 раза (1 група) та 2,5 раза (2 група), ФНП-α – у 3,6 раза (1 група) та 3,2 раза (2 група), ГГТ – 2 раза (1 група) та 1,8 раза (2 група), НГ – 1,7 раза (1 група) та 1,5 раза (2 група). Водночас в обох групах відбулося повне відновлення резервуарної та мікційної функцій сечового міхура. Заключення. ВВУВС у дітей асоціюється з порушенням функціонального стану паренхіми нирки, про що свідчить значне підвищення рівнів маркерних речовин у сечі: ТФР-β1, ФНП-α, ГГТ та НГ. Позаміхурова корекція вроджених вад уретеровезикального сегмента у дітей має перевагу над трансвезікальною, оскільки не веде до транзиторного порушення функції сечового міхура і сприяє більш вираженому відновленню функціонального стану паренхіми нирки (більш виражене зменшення рівнів ТФР-β1, ФНП-α, ГГТ та НГ) у період від 1–3 міс до 4–6 міс після операції. Незалежно від методики корекції і навіть за умови ефективного відновлення функції верхніх сечових шляхів, у дітей із ВВУВС через тривалий час після операції (1–3 роки) зберігаються підвищені концентрації маркерів порушення функціонального стану паренхіми нирки, що може свідчити про перманентний характер її пошкодження. Необхідні подальші дослідження з метою розроблення ефективних терапевтичних алгоритмів збереження та відновлення функції нирок у дітей з ВВУВС
Дод.точки доступу:
Петербургський, В. Ф.
Драннік, Г. М.
Мигаль, Л. Я.
Нікуліна, Г. Г.
Калініна, Н. А.
Сербіна, І. Є.
Каліщук, О. А.
Савченко, В. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Аналіз показників спермограми та гормонального профілю у пацієнтів з різними видами чоловічого безпліддя залежно від статусу антиоксидантної системи [Текст] = Spermogram and Hormone Profile Indicators Analysis Among Patients with Different Types of Male Infertility Depending on Antioxidant System Status / А. Д. Меленевський [та ін.] // Здоров’я чоловіка. - 2021. - N 4. - С. 41-47. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
СПЕРМОГРАММА -- SEMEN ANALYSIS (использование, тенденции)
МАЛОНОВЫЙ ДИАЛЬДЕГИД -- MALONDIALDEHYDE (анализ, диагностическое применение)
БЕСПЛОДИЕ МУЖСКОЕ -- INFERTILITY, MALE (диагностика, патофизиология, терапия, этиология)
ОКСИДАТИВНЫЙ СТРЕСС -- OXIDATIVE STRESS (физиология)
СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL
Анотація: Мета дослідження: оцінювання взаємозв’язків між показниками спермограми, андрогенного профілю та вмістом малонового діальдегіду (МДА) у спермоплазмі у чоловіків з різними видами чоловічого безпліддя. Матеріали та методи. Обстежено 39 чоловіків віком 24–45 років із різним ступенем порушення сперматогенезу та гормонального профілю; вміст МДА у спермоплазмі пацієнтів з діагнозом секреторного чоловічого безпліддя (n=7) становив 23,3–38,3 мкМ/л, з діагнозом екскреторно-токсичного чоловічого безпліддя (n=32) – 17,3–53,0 мкМ/л, тому ця група була розподілені на підгрупи: 1-а підгрупа – до 19,9 мкМ/л; 2-а підгрупа – у межах 20,6–29,1 мкМ/л; 3-я підгрупа – понад 30,0 мкМ/л. У спермоплазмі пацієнтів контрольної групи (сперма донорів) цей показник був у межах 20,8–24,9 мкМ/л. Оцінку взаємозв’язків між дослідженими показниками проведено методами варіаційного та кореляційного аналізу з використанням непараметричної статистики. Результати. Проведені дослідження продемонстрували, що кількість лейкоцитів у спермі пацієнтів всіх груп перевищувала норму, при цьому встановлено тісний зв’язок данного показника з вмістом МДА у спермоплазмі (r=0,99 та r=0,48; α≤0,05). У групах, де активність перекісного окиснення ліпідів була достовірна вища за показники контролю, виявлено найбільший відсоток чоловіків (понад 40%) зі зниженою рухомою активністю та життєздатністю сперматозоїдів. Зниження вмісту вільного тестостерону фіксували практично у 70–90% обстежених чоловіків, при цьому найбільш виражені зміни виявлені у пацієнтів з діагнозом екскреторно-токсичного чоловічого безпліддя та високим вмістом МДА у спермоплазмі. У групі пацієнтів з діагнозом секреторного чоловічого безпліддя встановлено тісний позитивний зв’язок між вмістом МДА та часом розрідження сперми (r=0,79; α≤0,05), а також рівнем ЛГ у крови (r=0,74; α≤0,05); у пацієнтів з діагнозом екскреторно-токсичного чоловічого безпліддя статус про/антиоксидантної системи якої характеризується як «оксидативний стрес» (3-я підгрупа) достовірний негативний зв’язок виявлено між рівнем МДА у спермоплазмі та рівнем ФСГ у крові (r=–0,75; α≤0,05). Заключення. Виявлено залежність між високим рівнем МДА у спермоплазмі та підвищенням кількості лейкоцитів у спермі, а також зниженням рухомої активності сперматозоїдів та вмістом біодоступного тестостерону у крові
Дод.точки доступу:
Меленевський, А. Д.
Костєв, Ф. І.
Чайка, О. М.
Третьякова, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Шебеко, С. К.
Нефропротекторний вплив рослинної композиції ВNO 2103* у щурів з нирковою недостатністю [Текст] = Nephroprotective Effect of the Herbal Composition BNO 2103 in Rats with Renal Failure / С. К. Шебеко, В. В. Черних, К. О. Зупанець // Здоров’я чоловіка. - 2021. - N 4. - С. 48-56. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
МОДЕЛИ НА ЖИВОТНЫХ -- MODELS, ANIMAL
РЕНАЛЬНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ ХРОНИЧЕСКАЯ -- RENAL INSUFFICIENCY, CHRONIC (лекарственная терапия, патофизиология, профилактика и контроль, этиология)
ФИТОТЕРАПИЯ -- PHYTOTHERAPY (использование, методы, тенденции)
РАСТЕНИЯ ЛЕКАРСТВЕННЫЕ -- PLANTS, MEDICINAL (действие лекарственных препаратов)
СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL
Анотація: Мета цього дослідження: вивчити нефропротекторні властивості BNO 2103 на моделі хромат-індукованої ниркової недостатності в щурів і довести можливість використання BNO 2103 у клінічній практиці для комплексного лікування хронічної хвороби нирок. Матеріали та методи. Досліджували 50 щурів, розділених на п’ять груп. Препарати BNO 2103, преднізолон і леспефрил вводили протягом 20 днів. Визначали видільну функцію і функціональний стан нирок, біохімічні параметри крові та показники азотистого обміну. Результати. Під впливом BNO 2103 реєстрували вірогідне покращення видільної функції нирок, азотистого обміну і біохімічних параметрів крові порівняно з групою контрольної патології. Також композиція BNO 2103 перевершувала препарати порівняння щодо більшості показників. Висновки. Композиція BNO 2103 продемонструвала нефропротекторний, гіпоазотемічний і діуретичний вплив, і її можна використовувати як компонент комбінованої терапії хронічної хвороби нирок
Дод.точки доступу:
Черних, В. В.
Зупанець, К. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Гурженко, Ю. М.
Комплексний підхід до терапії еректильної дисфункції у пацієнтів з ожирінням [Текст] = A Comprehensive Approach in the Treatment of Erectile Dysfunction in Obesity Patients / Ю. М. Гурженко // Здоров’я чоловіка. - 2021. - N 4. - С. 57-71. - Бібліогр.: в кінці ст.

Рубрики: Уденафил (Зидена)--тер прим

MeSH-головна:
ЭРЕКТИЛЬНАЯ ДИСФУНКЦИЯ -- ERECTILE DYSFUNCTION (патофизиология, терапия, этиология)
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (метаболизм, патофизиология, терапия, этиология)
СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL
Анотація: Ще в середині ХХ ст. ожиріння стало однією з найважливіших медико-соціальних проблем у світі, особливо у населення розвинутих країн у зв’язку з високою поширеністю та величезними витратами на подолання його наслідків. Одним з ускладнень ожиріння є порушення сексуальної функції у чоловіків. Мета дослідження: оцінка ефективності препарату уденафіл у формі таблеток по 200 мг у лікуванні порушень еректильної функції у пацієнтів з ожирінням. Матеріали та методи. Вивчали клінічну ефективність інгібітору фосфодіестерази (ФДЕ) 5-го типу уденафілу у 125 пацієнтів з еректильною дисфункцією (ЕД) та ожирінням. Середній вік пацієнтів становив 47,4±6,7 року. З метою об’єктивної оцінки результатів різних видів терапії пацієнтів було рандомізовано на групи, однорідні за віком, ступенем тяжкості ожиріння та ЕД. До I групи були включені 37 хворих з ЕД та ожирінням, які отримували терапію для нормалізації еректильної функції (здоровий спосіб життя, модифікації індивідуальних факторів ризику, терапія локальним від’ємним тиском, інгібітор фосфодіестерази 5-го типу уденафіл по 200 мг за годину до статевого акту) та лікування ожиріння, що спрямоване на зниження маси тіла (психотерапія, дієтотерапія, лікувальна фізкультура, фармакотерапія за показами; адекватний рівень фізичної активності). До ІІ групи увійшли 56 хворих з ЕД та ожирінням, які отримували аналогічну терапію для нормалізації ерекції. До III групи включені 32 хворих з ЕД та ожирінням, які проходили лікування ожиріння без використання інгібіторів ФДЕ 5-го типу. Тривалість спостереження становила 12 тиж. Критерії оцінювання клінічної ефективності лікування: динаміка показників опитувальника Міжнародного Індексу Еректильної Функції (МІЕФ). Діагноз ЕД встановлювали при сумі балів у відповідях на запитання 1–5, 15, що дорівнює 26 і менше. Ступінь тяжкості оцінювали як тяжку – 1–10 балів, середньої тяжкості – 11–16 балів, легку – 17–25 балів; оцінка змін кавернозної гемодинаміки за даними доплерографії кавернозних судин; оцінка показника індексу маси тіла та окружності талії; динаміка показників ліпідів (загального холестерину, тригліцеридів та коефіцієнт атерогенності); динаміка показників гормонального фону (тестостерон, естрадіол, ЛГ, ФСГ, пролактин); характеристика швидкості настання ефекту максимальної ерекції та тривалості дії уденафілу
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Кочарян, Г. С.
Поширеність ослабленого лібідо і гіпоактивного розладу статевого потягу [Текст] = Prevalence of Diminished Libido and Hypoactive Sexual Desire Disorder / Г. С. Кочарян // Здоров’я чоловіка. - 2021. - N 4. - С. 72-78. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
СЕКСУАЛЬНЫЕ ДИСФУНКЦИИ ПСИХОТИЧЕСКИЕ -- SEXUAL DYSFUNCTIONS, PSYCHOLOGICAL (патофизиология, этиология)
ЛИБИДО -- LIBIDO (действие лекарственных препаратов, физиология)
ПОЛОВАЯ ДИФФЕРЕНЦИАЦИЯ -- SEX DIFFERENTIATION (физиология)
ПОПЕРЕЧНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- CROSS-SECTIONAL STUDIES (методы, тенденции)
МОДЕЛИ СТАТИСТИЧЕСКИЕ -- MODELS, STATISTICAL
Анотація: У статті наголошується, що ослаблене лібідо – досить частий сексологічний симптом, який зустрічається у 33,4% жінок та посідає перше місце серед інших таких симптомів, і у 15,8% чоловіків. Разом з тим гіпоактивний розлад сексуального потягу (ГРСП) визначається набагато рідше. Це пов’язано з тим, що одним із його діагностичних критеріїв є дистрес, обумовлений зниженим статевим потягом. Хоча слабке сексуальнее бажання частішає з віком, однак дистрес з віком зменшується. Тому поширеність ГРСП у жінок залишається постійною величиною. На думку автора, конструктивним є підхід, що виключає високий ранг суб’єктивізму в діагностичному оцінюванні ослабленого статевого потягу (якщо у людини він є, але не викликає у неї дистрес, а, може бути, і влаштовує її, то вона здорова, а якщо викликає, то вона хвора)
Відзначається, що як частота слабкого бажання, так і поширеність ГРСП варіюються залежно від віку, раси/етнічної приналежності, рівня освіти, індексу маси тіла, поточного статусу куріння, поточної депресії, використання антидепресантів людьми з попереднім діагнозом депресії, гормональної терапії (у жінок у період менопаузи), менопаузального статусу і країни проживання. Повідомляється, що чоловіки більш біологічні в своїх сексуальних проявах порівняно з жінками, у яких більш виражену роль відіграють психологічні фактори. Чоловіки думають про секс і фантазують про нього частіше, ніж жінки; хочуть займатися сексом частіше, незалежно від сексуальної орієнтації; хочуть мати більшу кількість статевих партнерів; частіше мастурбують; менш схильні відмовлятися від сексуальної активності; статевий потяг виникає у них у більш ранньому віці; вони використовують більш широке розмаїття сексуальних практик, роль біології пом’якшується соціальними факторами більшою мірою у жінок, ніж у чоловіків. Наводяться дані, які незаперечно свідчать про більшу сексуальну активність чоловіків порівняно з жінками. Так, було виявлено, що лесбійські пари живуть статевим життям значно рідше, ніж гетеросексуальні і гей-пари. Предикторами (прогностичними факторами) слабкого сексуального потягу у чоловіків виявилися «щоденне вживання алкоголю», «поганий або задовільний стан здоров’я», «емоційні проблеми або стрес». Наводяться дані інших досліджень щодо поширеності ослабленого статевого потягу у чоловіків, а також дані про частоту у них ГРСП. Відзначаються помітні відмінності в рівнях поширеності слабкого статевого потягу в різних культурах у діапазоні від 12,5% у чоловіків з Північної Європи до 28% у чоловіків віком 40–80 років з Південно-Східної Азії. Почуття провини через секс може опосередковувати цю асоціацію між східноазійською етнічною приналежністю і сексуальним бажанням у чоловіків
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Поворознюк, М. В.
Порушення сексуальних функцій у чоловіків із безпліддям у шлюбі, зумовленим трубно-перитонеальною патологією у жінок. Ефективність комбінованого застосування дієтичних добавок [Текст] = Sexual Dysfunctions in Men with Infertility in Marriage, Which is Caused by Tubal Peritoneal Pathology in Women. The Effectiveness of the Combined Use of Dietary Supplements / М. В. Поворознюк // Здоров’я чоловіка. - 2021. - N 4. - С. 79-84. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ЭРЕКТИЛЬНАЯ ДИСФУНКЦИЯ -- ERECTILE DYSFUNCTION (патофизиология, терапия, этиология)
БЕСПЛОДИЕ -- INFERTILITY (патофизиология, терапия, этиология)
ЖЕНСКИЕ БОЛЕЗНИ -- GENITAL DISEASES, FEMALE (патофизиология, терапия, этиология)
ПСИХОТЕРАПИЯ -- PSYCHOTHERAPY (методы, статистика, тенденции)
КОМБИНИРОВАННОЕ ЛЕЧЕБНОЕ ВОЗДЕЙСТВИЕ -- COMBINED MODALITY THERAPY (методы, статистика, тенденции)
Анотація: Проблема безплідного шлюбу в останні десятиліття стала однією з найгостріших як у медичному, так і у соціальному аспектах. В умовах економічної кризи, падіння народжуваності і високого рівня загальної смертності проблема охорони репродуктивного здоров’я населення набуває особливої соціальної значущості. Безплідність має значення не тільки для конкретних родин, але і впливає на суспільство в цілому, знижуючи соціальну і професійну активність репродуктивної групи населення
Мета дослідження: аналіз порушень сексуальних функцій у чоловіків із безпліддям у шлюбі, зумовленим трубноперитонеальною патологією у жінок, та визначення ефективності лікування за допомогою комбінованого застосування дієтичних добавок. Матеріали та методи. Було обстежено 105 чоловіків із безпліддям у шлюбі, причиною якого було визнано трубноперитонеальну патологію у жінок. Вік пацієнтів групи 1 становив від 23 до 56 років; групи 2 – від 24 до 54 років (середній вік – 34,1±0,7 року і 33,6±1,1 року відповідно; р0,05). Сексуальні розлади пацієнтів було вивчено шляхом опитування. В основу запитань та варіантів відповідей на них було покладено Міжнародний індекс еректильної функції. Для покращення психоемоційного стану і відновлення сексуальних функцій у всіх пацієнтів проводили раціональну психотерапію. Дієтичні добавки виробництва ТОВ «Гармонія Україна» були призначені 63 особам, 42 чоловіки додаткового лікування не отримували. Результати. У результаті проведеного дослідження встановлено, що у чоловіків з пар, причиною безплідного шлюбу в яких раніше було визнано трубно-перитонеальну патологію у жінок, проявами сексуальних дисфункцій є рідкі інтимні стосунки, зниження статевого потягу, порушення еректильної функції. Використання дієтичних добавок на фоні раціональної психотерапії призводить до покращення і нормалізації чоловічої сексуальності, а саме: збільшення частоти інтимних відносин, посилення статевого потягу, наявності стійкої, тривалої, контрольованої ерекції при здійсненні статевого акту, виникнення більш яскравих оргастичних відчуттів. Позитивний вплив терапії із включенням дієтичних добавок відзначали 92,1% чоловіків, дуже задоволеними лікуванням були 69,9% пацієнтів. Чоловіки, які отримували тільки раціональну психотерапію, вказували на її ефективність у 23,8% випадків (р0,001), дуже високу ефективність – у 19,0% випадків (р0,001). Заключення. Дієтичні добавки доцільно включати в комплекс терапії чоловіків із безпліддям у шлюбі, зумовленим трубно-перитонеальною патологією у жінок, за наявності сексуальних розладів
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Vornyk, B. M.
Testosterone, depression, and cognitive impairment in men: an attempt at practical analysis [Текст] = Тестостерон, депресія та когнітивні порушення у чоловіків: спроба практичного аналізу / B. M. Vornyk // Здоров’я чоловіка. - 2021. - N 4. - С. 86-89. - Bibliogr. at the end of the art.

MeSH-головна:
ЗДОРОВЬЕ МУЖЧИН -- MEN'S HEALTH (статистика, тенденции)
КОГНИТИВНЫЕ РАССТРОЙСТВА -- COGNITION DISORDERS (патофизиология, профилактика и контроль, этиология)
ДЕПРЕССИВНЫЕ РАССТРОЙСТВА -- DEPRESSIVE DISORDER (патофизиология, терапия, этиология)
ТЕСТОСТЕРОН -- TESTOSTERONE (анализ, дефицит, диагностическое применение)
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
ОЦЕНКА ВОЗДЕЙСТВИЯ НА ЗДОРОВЬЕ -- HEALTH IMPACT ASSESSMENT (методы, статистика, тенденции)
КОМБИНИРОВАННОЕ ЛЕЧЕБНОЕ ВОЗДЕЙСТВИЕ -- COMBINED MODALITY THERAPY (методы, статистика, тенденции)
Анотація: Cognitive impairment (CI) accompanies the aging process and is manifested by difficulties with memorization, learning, concentration and decision-making, which greatly complicates the daily life of the suffering subject. In addition, medical care and social adaptation of these patients are costly and put a significant strain on the health care system. According to a forecast by G. Corona’s group, the number of people with CIs will increase significantly in the coming years, reaching 131.5 million by 2030. To date, a significant amount of researches has been conducted to uncover the mechanisms of development and risk factors of CI in order to develop effective prevention and treatment programs. Age-related decline in testosterone levels are among the potentially modified risk factors of СI
The objective: to analyze the role of testosterone in pathogenesis of cognitive impairment and depression and the possibilities of testosterone therapy to correct them. Materials and methods. Evidence was collected from the study publications and meta-analyzes exploring the role of testosterone in pathogenesis, prevention and correction of cognitive impairment and depression over the past five years and preliminary analysis of data from our own study involving 547 men with hormonal disorders. Results. Cerebral vessels are the target for the direct (via androgen receptors) and indirect (via influence on cardiovascular risk factors) action of androgens. The testosterone insufficiency is associated with both metabolic and cardiovascular disorders (hypertension, diabetes, hyperlipidemia, obesity), as well as depression and CI. Serum-free-testosterone and free testosterone index are the most sensitive biomarkers of testosterone insufficiency in patients with depression and CI. The corrective effect of testosterone therapy (TT) on depression and CI depends on their severity and levels of androgens: a clinically and statistically significant effect was registered in mild disorders with androgen deficiency. The findings of the meta-analysis do not support the use of TT for improving attention, memory (working, verbal, visual), executive function, speech, visual-motor and visual-spatial abilities in subjects with eugonadism and hypogonadism. According to preliminary analysis of the results of our study, the nature of psycho-emotional disorders is determined by the sexual constitution (SC): weak type of SC (feminine men) is associated with the higher incidence of anxiety, the strong type of SC – with propensity for depression, the middle type of SC – with aggression. Thus, testosterone, estrogens, vasopressin, and adrenaline levels should be measured in patient with aggression. Conclusions. Despite the importance of androgens for mood and cognitive functions, and their synchronous decline during the aging process, the place of TT in the prevention/ correction of whole spectrum of CIs is still unclear. It is obvious now that TT can be justified in patients with mild disorders and proven androgen signal attenuation, but in most cases has no independent meaning. Further studies to find optimal TT indications and regimes are mandatory
Когнітивні порушення (КП) супроводжують процес старіння і проявляються труднощами із запам’ятовуванням, навчанням, концентрацією уваги та прийняттям рішень, що значно ускладнює повсякденне життя суб’єкта, який ними страждає. Крім того, медичне обслуговування та соціальна адаптація таких пацієнтів є дорогими та створюють значне навантаження на систему охорони здоров’я. За прогнозом групи Г. Корони, в найближчі роки кількість людей з КП значно зросте і до 2030 року досягне 131,5 млн осіб. На сьогодні проведено значний обсяг досліджень, спрямованих на розкриття механізмів розвитку та факторів ризику КП з метою розроблення ефективних програм профілактики та лікування. Вікове зниження рівня тестостерону належить до потенційно модифікованих факторів ризику КН
Мета дослідження: аналіз ролі тестостерону в патогенезі когнітивних порушень і депресії та оцінювання можливості терапії тестостероном для їхньої корекції. Матеріали та методи. Докази були зібрані з наукових публікацій і мета-аналізів, що вивчають роль тестостерону у патогенезі, профілактиці та корекції когнітивних порушень та депресії за останні п’ять років, а також попереднього аналізу даних власного дослідження за участю 547 чоловіків із гормональними порушеннями. Результати. Судини головного мозку є мішенню для прямої (через вплив на андрогенні рецептори) та опосередкованої (через вплив на фактори серцево-судинного ризику) дії андрогенів. Недостатність тестостерону пов’язана як з метаболічними, так і серцево-судинними порушеннями (артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, гіперліпідемія, ожиріння), а також з депресією та КП. Сироватковий вільний тестостерон та індекс вільного тестостерону є найбільш чутливими біомаркерами недостатності тестостерону у пацієнтів із депресією та КП. Коригувальна дія терапії тестостероном (ТТ) на депресію та КП залежить від їхньої вираженості та рівня андрогенів: клінічно та статистично значущий ефект зареєстрований при легких розладах на фоні андрогенного дефіциту. Результати мета-аналізу не дають підстав для використання ТТ для покращення уваги, пам’яті (робочої, вербальної, зорової), виконавчої функції, мови, зорово-моторних та зорово-просторових здібностей у суб’єктів з еугонадизмом та гіпогонадизмом. Згідно з попереднім аналізом результатів цього дослідження, характер психоемоційних порушень визначається статевою конституцією (СК): слабкий тип СК (жіночність чоловіків), що пов’язаний з більш високою частотою тривожності, сильний тип СК – зі схильністю до депресії, проміжний тип СК – з агресією. Отже, у пацієнтів з агресією слід вимірювати рівні тестостерону, естрогенів, вазопресину та адреналіну. Заключення. Незважаючи на важливість андрогенів для настрою та когнітивних функцій та синхронність їх зниження у процесі старіння, місце ТТ у профілактиці/корекції всього спектра КП залишається незрозумілим. На сьогодні очевидно, що ТТ може бути виправдана у хворих з легкими порушеннями та доведеним ослабленням андрогенного сигналу, але в більшості випадків не має самостійного значення. Необхідні подальші дослідження для пошуку оптимальних показань та режимів ТТ
Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Кочарян, Г. С.
Ослаблене лібідо, його прояви і визначення гіпоактивного розладу статевого потягу [Текст] = Diminished Libido, Its Manifestations and Definitions of Hypoactive Sexual Desire Disorder / Г. С. Кочарян // Здоров’я чоловіка. - 2021. - N 4. - С. 90-97. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ЛИБИДО -- LIBIDO (физиология)
СЕКСУАЛЬНЫЙ ИНФАНТИЛИЗМ -- SEXUAL INFANTILISM (патофизиология, этиология)
ПОЛОВАЯ ИДЕНТИЧНОСТЬ -- GENDER IDENTITY
ОБЗОР -- REVIEW
БОЛЕЗНЕЙ КЛАССИФИКАЦИЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ -- INTERNATIONAL CLASSIFICATION OF DISEASES (тенденции)
ТЕЗАУРУС -- VOCABULARY, CONTROLLED
ДАННЫХ КУРИРОВАНИЕ -- DATA CURATION (тенденции)
Анотація: У статті наводяться клінічні прояви ослабленого лібідо, а також визначення гіпоактивного розладу статевого потягу в Міжнародній класифікації хвороб десятого перегляду (МКХ-10), Діагностичному і статистичному посібнику з психічних розладів четвертого і п’ятого перегляду (DSM-4 і DSM-5) (США). У МКХ-10 йому відповідає шифр F52.0 («Відсутність або втрата статевого потягу»), який є спільним як для чоловіків, так і для жінок. У DSM-4 є шифр 302.71 («Гіпоактивний розлад сексуального потягу»), який також є загальним для осіб обох статей. Слід звернути увагу, що одним з індикаторів для визначення цього розладу в зазначеній класифікації називають наявність через гіпосексуальність дистресу або труднощів в міжособистісному спілкуванні. У DSM-5 використовується діагноз «Гіпоактивний розлад статевого потягу у чоловіків» (шифр 302.71), а для визначення цього розладу у жінок вже застосовується загальний діагноз «Гіпоактивний розлад сексуального інтересу/збудження» (шифр 302.72), позаяк на думку, що відображена в цьому посібнику, у жінок існує складність диференціації і часта коморбідність розладів сексуального інтересу і сексуального збудження. Також звертає на себе увагу заміна терміна «сексуальний потяг» на термін «сексуальний інтерес», що надає певний психологічний відтінок першій частині діагнозу і зменшує його біологічність. В обох шифрах (для чоловіків і для жінок) також передбачено діагностичний критерій, згідно з яким гіпоактивні сексуальні прояви викликають клінічно значущий дистрес
Автор повідомляє про існування автономної класифікації жіночих сексуальних дисфункцій двох міжнародних груп експертів у галузі медичної сексології («Номенклатурного комітету Міжнародного товариства з вивчення сексуального здоров’я у жінок» і «Міжнародного комітету з питань сексуальної медицини»), які вважають обґрунтованим збереження окремого діагнозу гіпоактивного розладу статевого потягу у жінок. Повідомляється, що в МКХ-11 буде використовуватися діагноз «Гіпоактивна дисфункція сексуального потягу» не тільки для чоловіків, але і для жінок. Наводяться дані, що свідчать про наукову обґрунтованість такого рішення. Привертає увагу той факт, що в цій класифікації відбулася повна абсолютизація суб’єктивного сприйняття гіпосексуальності. Так, повідомляється, що зазначений діагностичний посібник націлює на те, що не існує ніяких нормативів сексуальної активності. «Задовільною» сексуальною активністю пропонується вважати таку, що задовольняє цю конкретну людину. Якщо індивід задоволений своєю сексуальною активністю, то можливість встановлення діагнозу сексуальної дисфункції відразу виключається. Обговорюється правомірність такого підходу. Також в статті, крім описаних гіпоактивних сексуальних проявів, називаються пов’язані з ними і супутні їм клінічні явища
Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Пасєчніков, С. П.
Левоксимед у лікуванні гострого неускладненого пієлонефриту у різні фази оваріально-менструального циклу [Текст] = Levoximed in the Treatment of Acute Uncomplicated Pyelonephritis in Different Phases of Menstrual Cycle / С. П. Пасєчніков, О. Д. Нікітін, П. О. Самчук // Здоров’я чоловіка. - 2021. - N 4. - С. 98-103. - Бібліогр.: в кінці ст.

Рубрики: Левоксимед --тер прим

MeSH-головна:
ПИЕЛОНЕФРИТ -- PYELONEPHRITIS (патофизиология, терапия, этиология)
МЕНСТРУАЛЬНЫЙ ЦИКЛ -- MENSTRUAL CYCLE (физиология)
ЛЕВОФЛОКСАЦИН -- LEVOFLOXACIN (анализ, терапевтическое применение, фармакология)
СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL
Анотація: Незважаючи на досягнення у вивченні етіології і патогенезу в розробленні нових методів діагностики та лікування, інфекції сечовивідних шляхів є одними з найпоширеніших бактеріальних захворювань у жінок. Це пов’язано з їхнім анатомо-фізіологічним співвідношенням як у нормальних, так і в патологічних умовах, впливом на органи сечової системи гормональних змін під час менструального циклу, вагітності та пологів, гінекологічних захворювань та операцій
Мета дослідження: оцінювання клінічної та бактеріологічної ефективності левофлоксацину фармацевтичної компанії «World Medicine» (Великобританія) у жінок із гострим неускладненим пієлонефритом (ГНП) з початком захворювання у різні фази оваріально-менструального циклу (ОМЦ). Матеріали та методи. Дослідження проводили на базі урологічних відділень Олександрівської клінічної лікарні м. Києва. Обстежено та проліковано левофлоксацином 82 жінки репродуктивного віку, госпіталізованих з приводу ГНП. До І групи увійшли 59 жінок із ГНП, початок захворювання в яких зафіксовано у період з 20-го по 5-й день ОМЦ. До ІІ групи включено 23 жінки з ГНП, початок захворювання в яких зареєстровано в період з 6-го по 19-й день ОМЦ. Результати. Застосування левофлоксацину у лікуванні хворих на ГНП забезпечило загальну клінічну ефективність у 93% випадків, бактеріологічну – у 91,5%. У хворих із легким перебігом, тобто у жінок, захворювання в яких зафіксовано в період з 6-го по 19-й день ОМЦ, як клінічна, так і бактеріологічна ефективність лікування становила 100%. Заключення. Антибактеріальна терапія із застосуванням препаратів, дія яких направлена проти більшості мікроорганізмів та найпростіших, дозволяє зменшити соціально-економічні втрати, пов’язані з лікуванням та реабілітацією жінок репродуктивного віку. Левофлоксацин демонструє хорошу ефективність, переносимість та безпеку у комплексному лікуванні гострого неускладненого пієлонефриту, що дозволяє використовувати зазначений препарат у клінічній практиці
Дод.точки доступу:
Нікітін, О. Д.
Самчук, П. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Сергійчук, Р. В.
Ускладнення при проведенні перкутаннної нефролітотрипсії (Огляд літератури) [Текст] = Complications of Percutaneous Nephrolithotripsy (Literature Review) / Р. В. Сергійчук // Здоров’я чоловіка. - 2021. - N 4. - С. 104-110. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ОБЗОР -- REVIEW
ЛИТОТРИПСИЯ -- LITHOTRIPSY (использование, статистика, тенденции)
НЕФРОЛИТИАЗ -- NEPHROLITHIASIS (осложнения, патофизиология, терапия, этиология)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS (диагностика, патофизиология, терапия, этиология)
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
Анотація: Перкутанна нефролітотрипсія є стандартним методом лікування каменів верхніх сечових шляхів розміром ≥1,5 см, множинних та коралоподібних конкрементів нирки. Ефективність та надійність цієї операції покращилися завдяки прогресу технологій та збільшенню досвіду роботи. Дана операція вважається безпечною методикою, за якою відзначають найвищий рівень стану, вільного від конкрементів, порівняно з ударно-хвильовою літотрипсією та ретроградною нефролітотрипсією. При перкутанній нефролітотрипсії існує ризик розвитку ускладнень
На підставі даних наукової літератури було проаналізовано ускладнення при проведенні перкутанної нефролітотрипсії, фактори їхнього ризику та методи лікування. Виділено наступні ускладнення: кровотеча під час операції та в післяопераційний період, перфорація порожнинної системи нирки, травми органів грудної клітки, пошкодження селезінки, травмування печінки та жовчного міхура, травма тонкого та товстого кишечника, а також інфекційні ускладнення. Встановлено фактори ризику, а саме: розміри та розташування конкрементів, синтопія та скелетотопія нирки, наявність аномалій розвитку та надмірна маса тіла. Передопераційний лейкоцитоз, позитивний нітрит сечі та позитивний бактеріологічний посів сечі є незалежними факторами ризику інфекційних ускладнень, особливо у хворих на цукровий діабет. Перкутанна нефролітотрипсія є найскладнішою технікою лікування сечокам’яної хвороби. Тому навчання даної операції тривале та складне. Встановлено, що компетентність та досконалість набувають після 45 та 105 операцій відповідно. Адекватна передопераційна підготовка, ліквідація інфекції сечовивідних шляхів перед операцією, точна пункція під керівництвом флюороскопії та/або ультразвуковим контролем, підтримання низького внутрішньониркового тиску та скорочення часу операції є важливими технічними вимогами для забезпечення безпеки та ефективності перкутанної нефролітотрипсії. За даними літератури, перкутанна нефролітотрипсія – це ефективна та безпечна методика лікування нефролітіазу з невеликим рівнем ускладнень. Знання факторів ризику, методів лікування важливо для кожного ендоуролога. Більшість ускладнень, при вчасному їхньому діагностуванні, можна ліквідувати консервативно або за допомогою малоінвазивних методик, що позитивно впливає на тривалість лікування пацієнта і на психоемоційний стан оперуючого лікаря
Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Саричев, Л. П.
Декомпенсація сечового міхура у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози: причини, ускладнення, реабілітація (Огляд літератури) [Текст] = Bladder Decompensation in Patients with Benign Prostatic Hyperplasia: Causes, Complications, Rehabilitation / Л. П. Саричев, Р. Б. Савченко // Здоров’я чоловіка. - 2021. - N 4. - С. 111-118. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ПРЕДСТАТЕЛЬНОЙ ЖЕЛЕЗЫ ГИПЕРПЛАЗИЯ -- PROSTATIC HYPERPLASIA (осложнения, патофизиология, этиология)
ОБЗОР -- REVIEW
МОЧЕВОЙ ПУЗЫРЬ -- URINARY BLADDER (патофизиология)
РЕАБИЛИТАЦИЯ -- REHABILITATION (методы, статистика, тенденции)
ХОЛИНЭСТЕРАЗЫ ИНГИБИТОРЫ -- CHOLINESTERASE INHIBITORS (анализ, терапевтическое применение, фармакология)
Анотація: Незважаючи на високу ефективність хірургічних методів в усуненні інфравезікальної обструкції (ІВО), спричиненої доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ), у значної частки пацієнтів (до 35%) після хірургічного втручання зберігаються порушення скорочувальної функції сечового міхура та симптоми нижніх сечових шляхів (СНСШ). Останні пояснюються структурно-функціональними змінами детрузора в результаті тривалої дії обструктивного фактора. На сьогодні відзначається брак систематизованих оглядів, що надають спеціалісту узагальнену картину патологічних змін у стінці сечового міхура на фоні тривалої ІВО при ДГПЗ та науково-обґрунтованих методів реабілітації детрузора
Мета дослідження: систематизація сучасних уявлень щодо структурних та функціональних змін у сечовому міхурі пацієнтів з ДГПЗ, що відбуваються при тривалій ІВО, та методів їх корекції. Матеріали та методи. Проведено аналітичний огляд літератури, що висвітлює перебудову СМ внаслідок довготривалої інфравезикальної обструкції (ІО) та методи відновлювання скорочувальної здатності детрузора при декомпенсації СМ у хворих на ДГПЗ. Пошук літературних джерел проводили у базах даних PubMed, Google Scholar, Scopus та Web of Science за ключовими словами. Глибина пошуку становила 40 років. Для аналізу було відібрано 74 релевантних публікації. Результати. Ремоделювання сечового міхура під впливом обструктивного чинника є складним стадійним процесом, що охоплює усі шари його стінки на тканьовому, клітинному та субклітинному рівнях, зачіпаючи не тільки виконавчі структури (уротелій, гладком’язовий синцитій, волокнистий сполучнотканинний матрикс), але і системи нервової регуляції та обмін речовин. Залежно від характеру змін виділяють 3 стадії цього процесу: компенсації, субкомпенсації та декомпенсації. На стадії компенсації збільшення навантаження на сечовий міхур веде до гіпертрофії гладком’язових волокон. Паралельно з цим відбувається перебудова судинного русла – неоангіогенез, що має забезпечити збільшені енергетичні потреби м’язів. У стадії субкомпенсації вікарні гіпертрофія та неоангіогенез припиняються. Найбільш виражені порушення структури та функції сечового міхура спостерігаються у стадії декомпенсації. Вона розвивається в умовах низки патологічних процесів: гіпоксії, анаеробного метаболізму, оксидативного стресу, запалення, зміни паракринного оточення (збільшення вмісту фактора HIF-1α, фактора росту судинного ендотелію (VEGF) та ангіопоетину-1). Її ознаками є прогресуюча втрата скоротливої функції детрузора внаслідок загибелі гладком’язових клітин та нейронів, погіршення в’язкоеластичних характеристик стінки сечового міхура в результаті надмірного синтезу колагену фібробластами, втрата бар’єрних властивостей слизової оболонки у зв’язку з дистрофічними змінами уротелію. Доведено, що вираженість цих патологічних змін корелює з вираженістю СНСШ у пацієнтів, що перенесли оперативне втручання з приводу ДГПЗ. Сучасний арсенал заходів з реабілітації сечового міхура є досить різноманітним і включає періодичну стерильну катетеризацію, фармакотерапію (інгібітори холінестерази, антиоксиданти), фізіотерапію (електростимуляція, міотренінг) та пластичні операції. Однак до цього часу бракує досліджень високого рівня доказовості, які б доводили їх ефективність у пацієнтів, що перенесли хірургічне втручання на передміхуровій залозі з приводу ІВО. Заключення. Персистенція СНСШ у пацієнтів, що перенесли хірургічне втручання з приводу ІВО, спричиненої ДГПЗ, може бути викликана декомпенсацією сечового міхура. Декомпенсація сечового міхура внаслідок тривалої дії обструктивного фактору – складний процес, що включає зниження скоротливої активності, погіршення в’язкоеластичних характеристик сечового міхура та порушення бар’єрної функції слизової оболонки. Необхідні подальші дослідження в напрямку розробки ефективного протоколу реабілітації сечового міхура, декомпенсованого внаслідок тривалої ІВО
Дод.точки доступу:
Савченко, Р. Б.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Слободянюк, В. А.
Діагностика та лікування пухлин сечової протоки (Клінічні спостереження) [Текст] = Diagnostics, Treatment of Tumors of the Urinary Duct (Clinical Observations) / В. А. Слободянюк, М. Д. Соснін, А. А. Грицаюк // Здоров’я чоловіка. - 2021. - N 4. - С. 119-123. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
МОЧЕВОГО ПУЗЫРЯ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- URINARY BLADDER NEOPLASMS (диагностика, патофизиология, хирургия, этиология)
УРАХУС -- URACHUS (хирургия)
ЛИПОМА -- LIPOMA (диагностика, патофизиология, хирургия, этиология)
ВЫЖИВАЕМОСТИ АНАЛИЗ -- SURVIVAL ANALYSIS
Анотація: Попри незначну поширеність у популяції, пухлини урахуса представляють клінічний інтерес, оскільки деякі з них можуть бути злоякісними з високим ступенем агресії. Найчастішою злоякісною пухлиною урахуса є муцинозна аденокарцинома (МА). В умовах відсутності надійних біомаркерів МА ретельна оцінка клінічних даних вкрай важлива для визначення ризику її наявності та радикального лікування
Мета дослідження: порівняльний аналіз скарг, симптомів, даних інструментальних / візуалізуючих методів дослідження та результатів лікування у пацієнтів з МА та доброякісною пухлиною урахуса. Матеріали та методи. Описано три клінічні випадки пухлин урахуса (2 злоякісних і 1 доброякісна), що були виявлені у пацієнтів ДУ «Інститут урології НАМН України» за період з 2016 р. до 2020 р. Стандартне передопераційне обстеження пацієнтів включало: збір скарг, анамнезу, фізікальне обстеження (зокрема пальпацію живота в пупочній та надлонній ділянках), загальноклінічні лабораторні тести, УЗД, уретроцистоскопію з ТУР-біопсією (у 2 пацієнтів), візуалізуючі (КТ – у 2, МРТ – в 1). Усім пацієнтам проведено хірургічне лікування: лапароскопічне видалення урахуса з резекцією сечового міхура (СМ) у «межах здорових тканин». Період післяопераційного спостереження тривав від 1 до 33 міс. Результати. У 2 пацієнтів (чоловіка та жінки) за результатами патогістологічного дослідження операційного матеріалу була виявлена МА, в 1 чоловіка – лейофіброміома (ЛФМ). МА клінічно проявлялася макрогематурією в 2 (100%) і болем у попереку в 1 (50%) випадку. Насамперед при ЛФМ спостерігали полакіурію та дискомфорт у ділянці сечового міхура. У жодного з пацієнтів пальпація не дозволила діагностувати пухлину урахуса. За даними МРТ, МА визначалася як м’якотканинне утворення з нерівними чіткими контурами, з помірним підсиленням при контрастуванні, кістозним компонентом та кальцифікацією, розташоване в ділянці урахуса. При КТ – як неоднорідне новоутворення на верхівці СМ з ендо- та екзофітним компонентами. Натомість ЛФМ ідентифікувалася як м’якотканинне утворення (+34. +50. +70 од. Н) з переважно ендофітним ростом, що накопичує контраст в артеріальну і венозну фази. При цистоскопії МА має вигляд папілярного новоутворення в ділянці верхівки сечового міхура за типом «кольорової капусти», тоді як ЛФМ не має папілярного компоненту. Після проведення лапароскопічного видалення урахуса з клиноподібною резекцією СМ за період від 1 до 33 міс цистоскопія не виявила рецидивів пухлин. Заключення. За відсутності надійних біомаркерів клінічні характеристики залишаються єдиним «інструментом», що дозволяє прогнозувати ризик МА. Порівняно з доброякісними пухлинами урахуса, характерними клінічними ознаками МА є: макрогематурія, екзофітний характер росту, вигляд «кольорової капусти» при цистоскопії, наявність кальцифікатів та кіст у структурі. Навіть за умов високого потенціалу агресії МА (низькодиференційовані пухлини), лапароскопічне видалення урахуса з резекцією сечового міхура в «межах здорових тканин» на ранній стадії дозволяє забезпечити досить тривалий безрецидивний період (до 33 міс). Необхідні подальші дослідження, що дозволять розробити біомаркери МА
Дод.точки доступу:
Соснін, М. Д.
Грицаюк, А. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)