Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ЗУ37/2022/4<.>

Загальна кількість знайдених документів : 10
Показані документи з 1 по 10

Горпинченко, І. І.
Гіпогонадизм у чоловіків (за матеріалами Європейської асоціації урологів) [Текст] = Male Hypogonadism (According to the Materials of the European Association of Urology) / І. І. Горпинченко, Ю. М. Гурженко, В. В. Спиридоненко // Здоров’я чоловіка. - 2022. - N 4. - С. 5-23. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ГИПОГОНАДИЗМ -- HYPOGONADISM (диагностика, патофизиология, терапия, этиология)
ТЕСТОСТЕРОН -- TESTOSTERONE (анализ, дефицит, терапевтическое применение)
ФИЗИКАЛЬНОЕ ОБСЛЕДОВАНИЕ ДИАГНОСТИЧЕСКОЕ -- PHYSICAL EXAMINATION (методы, стандарты)
ЛЕЧЕБНО-ДИАГНОСТИЧЕСКАЯ ТАКТИКА -- CRITICAL PATHWAYS (использование, тенденции)
МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ -- GUIDELINE
Анотація: Гіпогонадизм у чоловіків – це клінічний синдром, який є результатом недостатньої продукції яєчками статевого гормону тестостерону та кількості сперматозоїдів. У статті розкрито сучасні уявлення про фізіологію та патофізіологію тестостероногенезу в організмі чоловіка, надано інформацію щодо етіології, патогенезу, класифікації, діагностики та сучасного лікування гіпогонадизму у чоловіків. В якості матеріалів використана література про результати світових та європейських досліджень останніх років, а також матеріали Гайдлайну Європейської асоціації урологів за 2022 рік. Продемонстровано індивідуальний терапевтичний підхід до кожного пацієнта з гіпогонадизмом. Доведено важливість діагностування хронічних і системних супутніх захворювань, що спричинюють ризик розвитку гіпогонадизму, необхідність визначення індексу маси тіла і вимірювання окружності талії, розміру яєчок, статевого члена та наявності вторинних статевих ознак. У статті продемонстровано необхідні біохімічні та інструментальні дослідження для діагностики гіпогонадизму. Визначено конкретні протипоказання для замісної гормонотерапії. Зазначено абсолютні протипоказання для тестостеронотерапії: місцево поширений або метастатичний рак передміхурової залози (РПЗ), рак грудних залоз чоловіків; чоловіки з бажанням мати дітей; рівень гематокриту 54%; неконтрольована або погано контрольована застійна серцева недостатність. До відносних протипоказань належать: оцінка IPSS 19, початковий гематокрит 48–50%, венозна тромбоемболія в сімейному анамнезі. Також у статті викладено рекомендації щодо результату терапії тестостероном. Доведено, що терапія тестостероном покращує легкі форми еректильної дисфункції (ЕД) та лібідо у чоловіків з гіпогонадними станами; покращує частоту статевих актів, оргазм і загальне задоволення; збільшує нежирову масу, зменшує жирову масу та покращує резистентність до інсуліну; нормалізує масу тіла, окружність талії та ліпідний профіль; полегшує симптоми депресії у чоловіків з гіпогонадизмом; покращує мінеральну щільність кісток. Продемонстровано, що застосування терапії тестостероном у еугонадальних чоловіків не показано. Терапію тестостероном необхідно використовувати як лікування першої лінії у пацієнтів із симптоматичним гіпогонадизмом і помірною ЕД. Крім того, потрібно використовувати комбінацію інгібіторів фосфодіестерази 5-го типу і терапії тестостероном при більш важких формах ЕД. Також необхідно використовувати стандартні медичні методи лікування важких симптомів депресії та остеопорозу. Широко освітлено питання терапії гіпогонадизму, немедикаментозних та медикаментозних методів, необхідних лікарських засобів та особливості їх використання. У статті показано, що втрата маси тіла, отримана завдяки низькокалорійній дієті та регулярній фізичній активності, призводить до невеликого покращення рівня тестостерону, тестостеронові гелі та ін’єкційні препарати тривалої дії представляють препарати тестостерону з найкращим профілем безпеки, а лікування гонадотропінами можна використовувати для відновлення фертильності у чоловіків із вторинним гіпогонадизмом. Зазначено, що перед терапією тестостероном необхідно лікувати органічні причини гіпогонадизму (наприклад, пухлини гіпофіза, гіперпролактинемія тощо), поліпшити спосіб життя і знизити масу тіла при ожирінні; відмінити препарати, які можуть погіршити вироблення тестостерону. Значну увагу у статті приділено факторам ризику при лікуванні тестостероном. Доведено, що терапія тестостероном протипоказана чоловікам із вторинним гіпогонадизмом, які бажають фертильності, чоловікам з активним РПЗ або раком грудної залози. Відновлення концентрації тестостерону в сироватці крові полегшує симптоми та ознаки гіпогонадизму у чоловіків вже через 3 місяці лікування. Отже, тестостеронотерапія приводить до покращення якості життя пацієнтів
Male hypogonadism is a clinical syndrome which is the result of insufficient production of the sex hormone testosterone by the testicles and the number of spermatozoa. The article reveals modern views on the physiology and pathophysiology of testosteroneogenesis in the male organism, provides information on the etiology, pathogenesis, classification, diagnosis and modern treatment of hypogonadism in men. Literature on the results of global and European researches in recent years, as well as materials of the Guideline of the European Association of Urology for 2022, were used in the article. An individual therapeutic approach to each patient with hypogonadism was demonstrated. The importance of diagnosis of chronic and systemic comorbid diseases that cause the risk of hypogonadism, the need to determine the body mass index and the measurement of waist circumference, the size of the testicles, the penis and the presence of secondary sexual characteristic was established. The article includes necessary biochemical and instrumental studies for the diagnosis of hypogonadism. Specific contraindications for hormone replacement therapy are identified. Absolute contraindications for testosterone therapy are indicated: topically widespread or metastatic prostate cancer (PC), breast cancer of men; men who desire to have children; hematocrit level 54%; uncontrolled or poorly controlled stagnant heart failure. Relative contraindications include IPSS19, initial hematocrit of 48-50 %, venous thromboembolism in a family history. The article also provides recommendations for testosterone therapy. It has been proven that testosterone therapy improves mild forms of erectile dysfunction (ED) and libido in men with hypogonade states; improves the frequency of sexual intercourses, orgasm and general pleasure; increases low-fat mass, reduces fat and improves insulin resistance; normalizes body weight, waist circumference and lipid profile; relieves the symptoms of depression in men with hypogonadism; improves bone mineral density. It has been demonstrated that the use of testosterone therapy in eugonadal men is not indicated. Testosterone therapy should be used as first-line treatment in patients with symptomatic hypogonadism and moderate ED. In addition, it is necessary to use a combination of type 5 phosphodiesterase inhibitors and testosterone treatment in more severe ED forms. It is also necessary to use standard medical treatments for severe symptoms of depression and osteoporosis. The therapy of hypogonadism, non-medication and medication, the necessary medicines and the peculiarities of their use are widely described. The article shows that weight loss due to low-calorie diet and regular physical activity leads to a slight improvement in testosterone levels, testosterone gels and prolonged injection drugs are testosterone drugs have the best safety profile, and gonadotropin treatment can be used in men with secondary hypogonadism. It is noted that before the treatment with testosterone, it is necessary to treat organic causes of hypogonadism (for example, pituitary tumors, hyperprolactinemia, etc.), improve lifestyle and reduce body weight in persons with obesity; cancel drugs that can impair testosterone production. Much attention is paid to the risk factors by the treatment with testosterone. Testosterone therapy is contraindicated for men with secondary hypogonadism who wish fertility, men with active PC or breast cancer. Restoration of testosterone concentration in serum relieves the symptoms and signs of hypogonadism in men after 3 months of treatment. Therefore, testosterone therapy leads to improvement of the quality of patient’s life
Дод.точки доступу:
Гурженко, Ю. М.
Спиридоненко, В. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Новий підхід до медикаментозного лікування пацієнтів із симптомами нижніх сечових шляхів, зумовлених доброякісною гіперплазією простати та хронічним простатитом. Чи можлива профілактика раку простати? (Огляд літератури) [Текст] = A New Approach for Medicamentous Treatment of Patients with Lower Urinary Tract Symptoms Caused by Benign Prostate Hyperplasia and Chronic Prostatitis. Is It Possible to Prevent the Prostate Cancer? / О. Д. Нікітін [та ін.] // Здоров’я чоловіка. - 2022. - N 4. - С. 24-30. - Бібліогр.: в кінці ст.

Анотація: Актуальною проблемою сьогодення вважають наявність симптомів нижніх сечових шляхів (CНСШ) у чоловіків. CНСШ – вкрай поліетіологічна проблема, проте велику її частину становить доброякісна гіперплазія передміхурової залози (ДГПЗ). На окрему увагу заслуговує проблема хронічного простатиту (ХП) у пацієнтів похилого віку з ДГПЗ. У цієї категорії хворих більш виражені симптоми порушення функції нижніх сечових шляхів. Терапія пацієнтів з ДГПЗ та ХП спрямована на зменшення вираженості СНСШ та покращення якості життя, а також на запобігання розвитку ускладнень, пов’язаних із збільшенням передміхурової залози та інфравезикальною обструкцією, таких, як гостра затримка сечовипускання, рецидивна інфекція сечових шляхів. Сучасні дослідження продемонстрували, що комбінації рослинних препаратів з тамсулозином були більш ефективними, ніж монотерапія α-адреноблокаторами. Сааме тому фітотерапію вважають альтернативою в лікуванні ХП як первинної терапії і при початкових стадіях ДГПЗ у складі комплексної терапії з іншими препаратами. На відміну від «традиційних» засобів, до складу яких входить один компонент, трендом сьогодення є полікомпонентні фітопрепарати. Проаналізовано натуральний комплексний препарат, призначений для нормалізації гормонального балансу у чоловіків при ДГПЗ, що має у своєму складі екстракт пальми пилящої (S. Repens), 3,3’-диіндолілметан, екстракт насіння гарбуза, ресвератрол, лікопен. Перевагою натурального комплексу для нормалізації гормонального балансу у чоловіків при ДГПЗ є те, що його можна призначати при появі перших ознак СНСШ, що забезпечить запобігання прогресії ознак захворювання та появу ускладнень. Урологи отримали в свій арсенал чудовий засіб, який можна використовувати для ефективного лікування СНСШ у хворих на ДГПЗ та ХП, а також для усунення післяопераційної дизурії
Today the lower urinary tract symptoms (LUTS) in men are the actual problem. LUTS is an extremely polyetiological problem, but benign prostate hyperplasia (BPH) is the most often reason for its development. The problem of chronic prostatitis (CP) in patient of the older age with BPH is of great importance. These patients have the most pronounced symptoms of the lower urinary tract dysfunction. The therapy of patients with BPH and CP must lead to reducing of LUTS and improvement of quality of life, as well as to complications prevention associated with prostate enlargement and intravesical obstruction, such as acute urinary retention, recurrent urinary tract infection. The modern researches have presented that the combinations of herbal preparation with tamsulosin were more effective than monotherapy with α-adrenoblockers. That is why phytotherapy is considered an alternative option in the treatment of CP as first-line therapy and for the BPH initial stages in the complex treatment with other drugs. In contrast to “traditional” measures with one component, today multicomponent herbal preparations are popular. A natural complex preparation which contains saw palmetto extract (S. Repens), 3.3’-diindolylmethane, pumpkin seed extract, resveratrol, lycopene for hormonal balance normalization for men with BPH was analyzed. The advantage of the natural complex hormonal balance normalization for men with BPH is that it can be prescribed for the first LUTS signs that can prevent the symptoms progression and development of complications. Urologist received the preparation for effective LUTS treatment in patients with BPH and CP, as well for removal of postoperative dysuria
Дод.точки доступу:
Нікітін, О. Д.
Клименко, Я. М.
Ясинецький, М. О.
Рєзніков, Г. Д.
Сич, В. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Порівняльна ефективність антибіотикопрофілактики післяопераційних ускладнень трансуретральної резекції простати [Текст] = Comparative Effectiveness of Antibiotic Prophylaxis of Postoperative Complications After Transurethral Resection of the Prostate / П. О. Самчук [та ін.] // Здоров’я чоловіка. - 2022. - N 4. - С. 31-35. - Бібліогр.: в кінці ст.

Рубрики: Тамсузолин (Омник)--тер прим

MeSH-головна:
ОБЗОР -- REVIEW
ПРЕДСТАТЕЛЬНОЙ ЖЕЛЕЗЫ ГИПЕРПЛАЗИЯ -- PROSTATIC HYPERPLASIA (диагностика, осложнения, патофизиология, терапия, этиология)
ВОЗРАСТНЫЕ ФАКТОРЫ -- AGE FACTORS
ФИТОТЕРАПИЯ -- PHYTOTHERAPY (методы, тенденции)
РАНДОМИЗИРОВАННОЕ КОНТРОЛИРУЕМОЕ КЛИНИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ -- RANDOMIZED CONTROLLED TRIAL
Анотація: Доброякісна гіперплазія передміхурової залози (ДГПЗ) – одне з найчастіших доброякісних захворювань у чоловіків, як призводить до збільшення простати, розвитку симптомів нижніх сечових шляхів та погіршує якість життя пацієнтів. Хірургічне лікування призначають пацієнтам, які не відчули ефект від медикаментозного лікування. Найчастіше застосовують трансуретральну резекцію простати (ТУРП). Мета дослідження: покращення результатів проведення ТУРП у пацієнтів з ДГПЗ та гострою затримкою сечовипускання шляхом оптимізації антибактеріальної профілактики післяопераційних ускладнень у ранній післяопераційний період. Матеріали та методи. Проведено аналіз результатів хірургічного лікування 179 хворих на ДГПЗ з гострою затримкою сечовипускання, яким було виконано ТУРП. Вік хворих варіював від 51 до 84 років, середній вік становив 64,9±5,1 року. Усім пацієнтам проведено урологічне комплексне обстеження в доопераційний період. Хворі були розподілені на дві групи: І група – 85 прооперованих, яким у ранній післяопераційний період призначали цефтріаксон; ІІ група – 94 пацієнти, які в ранній післяопераційний період отримували левофлоксацин. Результати. Виявлено, що в ранній післяопераційний період у 43 (24,1%) пацієнтів виникли ускладнення. Довготривала макрогематурія, яка спостерігалась у 23 (12,9%) хворих, загострення хронічного пієлонефриту зафіксовано у 13 (7,3%) прооперованих, гострий уретрит розвинувся у 7 (3,9%) пацієнтів, гострий орхіепідидиміт – у 9 (5,0%) хворих. Доведено, що загальна частота ускладнень у хворих на ДГПЗ, які в ранній післяопераційний період отримували левофлоксацин, була статистично достовірно меншою по відношенню до пацієнтів, яким призначали цефтріаксон. Висновки. Застосування левофлоксацину з метою профілактики ранніх післяопераційних ускладнень після проведення ТУРП у хворих на ДГПЗ, ускладнену гострою затримкою сечовипускання, дозволяє покращити результати хірургічного лікування за рахунок зниження на 60% частоти розвитку ускладнень у післяопераційний період
Benign prostatic hyperplasia (BPH) is one of the most common benign diseases in men, as it leads to an enlarged prostate, the development of lower urinary tract symptoms, and worsens the quality of patient's life. Surgical treatment is indicated to patients after non-effective drug treatment. Most often, transurethral resection of the prostate (TURP) is used. The objective: to improve the results of TURP in patients with BPH and acute urinary retention by optimizing antibacterial prophylaxis of postoperative complications in the early postoperative period. Materials and methods. An analysis of the surgical treatment of 179 patients with BPH with acute urinary retention after TURP was performed. The age of the patients varied from 51 to 84 years old, the average age was 64.9±5.1 years. All patients had a complex urological examination in the preoperative period. The patients were divided into two groups: I group - 85 patients after operation who were prescribed ceftriaxone in the early postoperative period; II group - 94 patients who received levofloxacin in the early postoperative period. Results. It was determined that complications occurred in 43 (24.1%) patients in the early postoperative period. Long-term macrohematuria was found in 23 (12.9%) patients, exacerbation of chronic pyelonephritis was in 13 (7.3%) patients after operation, acute urethritis developed in 7 (3.9%) patients, acute orchiepididymitis - in 9 (5, 0%) patients. It has been proven that the total frequency of complications in patients with BPH who received levofloxacin in the early postoperative period was statistically significantly lower than in the patients who were prescribed ceftriaxone. Conclusions. The use of levofloxacin for the prevention of early postoperative complications after TURP in patients with BPH complicated by acute urinary retention improves the results of surgical treatment by reducing the frequency of postoperative complications by 60%
Дод.точки доступу:
Самчук, П. О.
Резніков, Г. Д.
Нашеда, С. В.
Клименко, Я. М.
Грицай, В. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Ультраструктурні зміни гладком’язових клітин сечового міхура при доброякісній гіперплазії передміхурової залози [Текст] = Ultrastructural Changes in Smooth Muscle Cells of the Urinary Bladder Due to Benign Prostatic Hyperplasia / Л. П. Саричев [та ін.] // Здоров’я чоловіка. - 2022. - N 4. - С. 36-41. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ПРЕДСТАТЕЛЬНОЙ ЖЕЛЕЗЫ ГИПЕРПЛАЗИЯ -- PROSTATIC HYPERPLASIA (диагностика, патофизиология, ультрасонография, этиология)
ЭПИТЕЛИЙ МОЧЕВОЙ СИСТЕМЫ -- UROTHELIUM (патофизиология, ультрасонография, ультраструктура)
ТРАНСУРЕТРАЛЬНАЯ РЕЗЕКЦИЯ ПРОСТАТЫ -- TRANSURETHRAL RESECTION OF PROSTATE (использование, тенденции)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS (патофизиология, профилактика и контроль, терапия, этиология)
ЛЕВОФЛОКСАЦИН -- LEVOFLOXACIN (анализ, терапевтическое применение, фармакология)
СРАВНИТЕЛЬНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- COMPARATIVE STUDY
МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ -- GUIDELINE
Анотація: Мета дослідження: оцінювання ультраструктурних змін гладком’язових клітин (ГМК) сечового міхура (СМ) при доброякісній гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ). Матеріали та методи. Відібрано 70 хворих на ДГПЗ методом випадкової вибірки (середній вік – 67,94±7,42 року). Пацієнти за клінічними проявами були розподілені на три групи. У першу групу включено 20 хворих із симптомами накопичення: тривалість захворювання – 4±1,8 року, I-PSS – 16±4,5 бала, Qmax – 15,8±2,4 мл/с, Qave – 12,8±2,8 мл/с, відсутність залишкової сечі (ЗС). До другої групи увійшли 20 пацієнтів із неповним випорожненням СМ: тривалість захворювання – 5,8±3,5 року, I-PSS – 26±3,9 бала, Qmax – 10,8±2,5 мл/с, Qave – 4,4±1,4 мл/с, ЗС – 150,1±80,8 мл. До третьої групи включено 30 хворих із цистостомою: тривалість захворювання – 10,6±3,3 року, перед накладенням цистостоми: I-PSS – 33,1±1,88 бала, ЗС – 1093,3±458,8 мл. Дослідження ультраструктури міоцитів СМ проводили за стандартними методами електронної мікроскопії. Результати. При ультраструктурних змінах ГМК у хворих на ДГПЗ першої групи у стадії компенсації СМ спостерігаються гіпертрофовані гладком’язові клітини з малозміненою ультраструктурою. У хворих на ДГПЗ другої групи у стадії субкомпенсації СМ зафіксовані гіпертрофовані ГМК з малозміненою ультраструктурою та ГМК із більш зміненою ультраструктурою, зустрічаються також поодинокі дистрофічні ГМК, мітохондрії яких відрізняються вогнищевим чи тотальним лізисом матриксу, деструкцією кріст та дискомплексацією органел. Спостерігаються поодинокі некробіотично змінені ГМК, що ймовірно підлягають елімінації. Зустрічаються клітини, ультраструктура яких відповідає новоутвореним ГМК, що свідчить про збереження регенераторного потенціалу. Виявлено ультраструктурні зміни ГМК у хворих на ДГПЗ третьої групи у стадії декомпенсації СМ: множинні дистрофічно змінені «темні» та некробіотично змінені «світлі» ГМК, що ймовірно підлягають елімінації. Висновки. Через несвоєчасне усунення обструкції відбувається стійке порушення евакуаторної функції сечового міхура і, як наслідок, неповне його випорожнення, порушення уродинаміки верхніх сечових шляхів, персистенція сечової інфекції, у запущених випадках – розвиток хронічної ниркової недостатності. Формування клінічної симптоматики відбувається через складний процесс патоморфологічних змін у СМ. На стадії компенсації СМ при ДГПЗ ГМК гіпертрофовані з малозміненою ультраструктурою, що забезпечує скорочувальну здатність детрузора. На стадії субкомпенсації СМ ще переважають гіпертрофовані ГМК з малозміненою ультраструктурою, проте з’являються дистрофічно змінені «темні» та некробіотичні «світлі» клітини. На стадії декомпенсації СМ значно збільшується питома вага дистрофічно змінених «темних» ГМК та некробіотичних «світлих» ГМК. Водночас відсутність «молодих» ГМК свідчить про вичерпаність регенераторного потенціалу і незворотність ультаструктурних змін СМ
The objective: to evaluate the ultrastructural changes of smooth muscle cells (SMCs) of the urinary bladder (UB) in benign prostatic hyperplasia (BPH). Materials and methods. 70 patients with BPH were selected by the random sampling (average age - 67.94±7.42 years old). The patients were divided into three groups according to clinical manifestations. The first group included 20 patients with accumulation symptoms: disease duration - 4±1.8 years, I-PSS - 16±4.5 points, Qmax - 15.8±2.4 ml/s, Qave - 12.8±2.8 ml/s, absence of residual urine (RU). The second group included 20 patients with incomplete emptying of UB: disease duration - 5.8±3.5 years, I-PSS - 26±3.9 points, Qmax - 10.8±2.5 ml/s, Qave - 4.4±1.4 ml/s, volume of rU - 150.1±80.8 ml. The third group included 30 patients with cystostomy: disease duration - 10.6±3.3 years, before cystostomy: I-PSS - 33.1±1.88 points, volume of RU - 1093.3±458.8 ml. The study of the ultrastructure of UB myocytes was carried out by standard methods of electron microscopy. Results. There were the ultrastructural changes of the SMCs in patients with BPH in the first group in the compensation stage UB, the hypertrophied smooth muscle cells with little changed ultrastructure were determined. In patients with BPH of the second group in the subcompensation stage of UB, hypertrophied SMCs with slightly changed ultrastructure and SMCs with more changed ultrastructure were found, and single dystrophic SMCs were also established, the mitochondria of which were distinguished by focal or total matrix lysis, destruction of cristae, and discomplexation of organelles. Single necrobiotically altered SMCs were found, which are probably subject to elimination. There were cells the ultrastructure of which corresponds to the newly formed SMCs, which indicates the preservation of regenerative potential. The ultrastructural changes of SMCs were revealed in BPH patients of the third group in the stage of CM decompensation: multiple dystrophically changed “dark” and necrobiotically changed “light” SMCs, which are likely to be eliminated. Conclusions. Due to the untimely elimination of the obstruction there is a persistent disorder of the evacuator function of the urinary bladder and, as a result, incomplete emptying, violation of the urodynamics of the upper urinary tract, persistence of urinary infection, and in advanced cases - the development of chronic kidney failure. The formation of clinical symptoms occurs due to the complex process of pathomorphological changes in CM. At the stage of UB compensation with BPH, the SMCs are hypertrophied with little changed ultrastructure, which ensures the contractile capacity of the detrusor. At the stage of subcompensation of CM the hypertrophied SMCs with little changed ultrastructure still predominate, but dystrophically changed “dark” and necrobiotic “light” cells appear. At the stage of CM decompensation, the specific weight of dystrophically changed “dark” SMCs and necrobiotic “light” SMCs increases significantly. At the same time, the absence of “young” SMCs indicates the exhaustion of the regenerative potential and the irreversibility of the ultra- structural changes of the UB
Дод.точки доступу:
Саричев, Л. П.
Савченко, Р. Б.
Саричев, Я. В.
Сухомлин, С. А.
Пустовойт, Г. Л.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Рефлюкс-зумовлені ускладнення у хворих з хронічним калькульозним простатитом та гіперплазією передміхурової залози після оперативного видалення гіперплазії та каменів передміхурової залози [Текст] = Reflux-related Complications in Patients with Chronic Calculous Prostatitis and Benign Prostate Hyperplasia After Surgical Removal of Prostatic Hyperplasia and Stones / М. І. Ухаль [та ін.] // Здоров’я чоловіка. - 2022. - N 4. - С. 42-46. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ПРОСТАТИТ -- PROSTATITIS (диагностика, осложнения, патофизиология, хирургия, этиология)
КОНКРЕМЕНТЫ -- CALCULI (патофизиология, хирургия, этиология)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS (патофизиология, этиология)
РЕЦЕПТОРЫ АДРЕНЕРГИЧЕСКИЕ АЛЬФА-1 -- RECEPTORS, ADRENERGIC, ALPHA-1 (анализ, терапевтическое применение)
ВОЗРАСТНЫЕ ФАКТОРЫ -- AGE FACTORS
ФОТОГРАФИЧЕСКИЕ СНИМКИ -- PHOTOGRAPHS
Анотація: Мета дослідження: аналіз ефективності профілактики рефлюкс-зумовлених ускладнень у пацієнтів з хронічним калькульозним простатитом та гіперплазією передміхурової залози після оперативного видалення гіперплазії та каменів передміхурової залози. Матеріали та методи. У дослідження увійшли пацієнти з гіперплазією та каменями передміхурової залози віком 56–70 років. Обстежуваних було розподілено на дві групи. До першої групи включено 28 пацієнтів, яким було проведено ретроспективне дослідження рефлюкс-пієлонефриту та епідидиміту після оперативного видалення гіперплазованих тканин та каменів передміхурової залози без застосування патогенетично обґрунтованої профілактики. До другої групи включено 26 пацієнтів, яким було проведено дослідження рефлюкс-пієлонефриту та епідидимоорхіту після оперативного видалення гіперплазованих тканин та каменів передміхурової залози із застосуванням патогенетичних обґрунтованої медикаментозної терапії. Обстежуваним проводили об’єктивне, лабораторне, бактеріологічне та біохімічне дослідження, УЗД передміхурової залози та сечового міхура. Кровотік у передміхуровій залозі вивчали за допомогою допплерографії. Результати. Було встановлено, що у пацієнтів першої групи, яким застосовували традиційне медикаментозне лікування у післяопераційний період, гострий рефлюкс-пієлонефрит розвинувся у 14,2 %, епідидиміт – у 17,8 %. Хворим другої групи у післяопераційний період разом із традиційною медикаментозною терапією призначали один із блокаторів альфа1-адренорецепторів та супозиторії з нестероїдним препаратом. У пацієнтів другої групи не зафіксовано після оперативного лікування гострий рефлюкс пієлонефрит, а епідидиміт розвинувся в 1 (3,3 %) із 26 пацієнтів. Висновки. Встановлено, що ефективним методом профілактики розвитку рефлюкс зумовленого пієлонефриту та епідидиміту є призначення пацієнтам у ранні терміни після оперативного видалення гіперплазованих тканин і каменів передміхурової залози з метою усунення спастично-зумовленої обструкції блокатора альфа1-адренорецепторів, а також зменшення за допомогою нестероїдного препарату активності запального процесу та набряку в передміхуровій залозі та в шийці сечового міхура
The objective: to analyze the effectiveness of prevention of reflux-related complications in patients with chronic calculous prostatitis and prostatic hyperplasia after surgical removal of prostatic hyperplasia and stones. Materials and methods. The study included patients 56-70 years old with prostatic hyperplasia and stones. They were divided into two groups. The first group included 28 patients who underwent a retrospective study of reflux pyelonephritis and epididymitis after surgical removal of hyperplastic tissues and stones of the prostate gland without the use of pathogenetically justified prophylaxis. The second group included 26 patients who underwent a study of reflux pyelonephritis and epididymo- orchitis after surgical removal of hyperplastic tissues and stones of the prostate gland with the use of pathogenetic justified drug therapy. The patients underwent objective, laboratory, bacteriological and biochemical research, ultrasound examination of the prostate gland and bladder. Blood flow in the prostate gland was studied by Doppler. Results. In 14.2 % of patients in the first group, who received traditional medical treatment in the postoperative period, acute reflux pyelonephritis developed, in 17.8 % – epididymitis. Patients of the second group were prescribed one of the alpha1-adrenoceptor blockers and suppositories with a non-steroidal drug in the postoperative period together with traditional medical therapy. In patients of the second group, acute reflux pyelonephritis was not determined after surgical treatment, and epididymitis developed in 1 (3.3 %) of 26 persons. Conclusions. It has been determined that the prescription of alpha1-adrenoceptor blocker is an effective method of preventing of reflux-related pyelonephritis and epididymitis development in the patients in the early postoperative period after surgical removal of hyperplastic tissues and stones of the prostate gland in order to eliminate spastic obstruction, as well as prescription of non-steroidal drug to reduce the inflammatory process and edema in the prostate and bladder neck
Дод.точки доступу:
Ухаль, М. І.
Семанів, О. М.
Пустовойт, І. П.
Самунжі, Г. П.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Еректильна дисфункція у чоловіків, які перехворіли на COVID-19 [Текст] = Erectile Dysfunction in Men Who Have Been Ill with COVID-19 / Є. В. Лучицький [та ін.] // Здоров’я чоловіка. - 2022. - N 4. - С. 47-53. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS (осложнения, патофизиология, этиология)
ЭРЕКТИЛЬНАЯ ДИСФУНКЦИЯ -- ERECTILE DYSFUNCTION (осложнения, патофизиология, этиология)
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫЕ БОЛЕЗНИ -- CARDIOVASCULAR DISEASES (осложнения, патофизиология, этиология)
МЕДИЦИНСКОГО ВМЕШАТЕЛЬСТВА ТЩЕТНОСТЬ -- MEDICAL FUTILITY
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
Анотація: Стрімке поширення COVID-19 серед людської популяції та виникнення ускладнень від перенесеного захворювання, в тому числі з боку статевої функції, зумовлюють актуальність проведення досліджень серед медичної та наукової спільноти. Результати епідеміологічних досліджень свідчать, що COVID-19 частіше вражає чоловіків, ніж жінок. Також вагомими факторами розвитку ускладнень є вік та наявність супутніх захворювань, серед яких ключову роль відіграють цукровий діабет, гіпертонічна хвороба та ожиріння. Еректильна дисфункція (ЕД) у чоловіків сьогодні розглядається як маркер ендотеліальної дисфункції та системного запалення, спричиненого основним захворюванням та наявністю супутніх захворювань. Представлено сучасні погляди на патогенез розвитку ЕД у чоловіків, які перехворіли на COVID-19, та особливості розвитку порушення статевої функції за наявності супутніх захворювань. За сучасними уявленнями, одними з основних механізмів проникнення вірусу SARS-CoV-2 є його взаємодія з ангіотензинперетворювальним ферментом 2 і трансмембранною протеазою серину 2. Імуногістохімічними дослідженнями встановлена висока експресія цих ферментів в ендотеліальних клітинах тестикулярної тканини у чоловіків, що наразі розглядається дослідниками як прямий пошкоджувальний фактор нормального функціонування клітин Лейдіга та Сертолі. Субклінічний гіпогонадизм, психологічний дистрес та порушення легеневої гемодинаміки спричинюють потенційний розвиток ЕД. Також у патогенезі розвитку ЕД у чоловіків, які перехворіли на COVID-19, важливу увагу приділяють ролі системного запалення, спричиненого дисбалансом прозапальних та протизапальних цитокінів. Актуальною проблемою сьогодення став вплив коронавірусу на репродуктивну функцію чоловіків. Відомо, що чоловіче безпліддя останнім часом діагностують частіше, ніж раніше. Крім того, існує достатньо обґрунтованих підстав очікувати вплив негативних наслідків COVID-19 на сексуальне та репродуктивне здоров’я чоловіків як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі. Еректильна функція, як маркер серцево-судинного здоров’я, також може розглядатися як швидка та недорога оцінка серцево-судинних ускладнень для тих, хто переніс COVID-19
The rapid spread of COVID-19 among the human population and the occurrence of complications of the disease, including sexual function, lead to the relevance of researches among the medical and scientific community. The results of epidemiological studies indicate that COVID-19 more often affects men than women. Also, among the significant factors for the development of complications are the age and presence of comorbidities, among which diabetes, hypertension and obesity play an important role. Erectile dysfunction (ED) in men today is considered as a marker of endothelial dysfunction and systemic inflammation caused by the background disease, and the presence of comorbidities. Modern views on the pathogenesis of the development of ED in men who had COVID-19, and the features of development of sexual function in the presence of comorbidities are presented in the article. According to modern positions, one of the main mechanisms of penetration of the SARS-CoV-2 virus is its interaction with angiotensin-converting enzyme 2 and transmembrane serine protease 2. Immunohistochemical studies have established a high expression of these enzymes in the endothelial cells of testicular tissue in men, which is currently considered by researchers as a direct damaging factor for the normal functioning of Leydig and Sertoli cells. Subclinical hypogonadism, psychological distress and impaired pulmonary hemodynamics cause the potential development of ED. Also, in the pathogenesis of ED development in men who have been ill with COVID-19, important attention is paid to the role of systemic inflammation caused by the disbalance of proinflammatory and anti-inflammatory cytokines. The relevant problem of today is the influence of coronavirus on the reproductive function of men. It is known that now male infertility has been diagnosed more often than before. In addition, there are enough reasonable factors to expect the effects of the negative effects of the COVID-19 not only on reproductive health but also on sexual and cardiovascular health of men, both in the short-term and in the long-term perspective
Дод.точки доступу:
Лучицький, Є. В.
Лучицький, В. Є.
Зубкова, Г. А.
Рибальченко, В. М.
Складанна, І. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Нікітін, О. Д.
Діагностика та лікування гіперактивного сечового міхура у чоловіків молодого віку [Текст] = Diagnosis and Treatment of Overactive Bladder in Young Men / О. Д. Нікітін, Г. Д. Резніков // Здоров’я чоловіка. - 2022. - N 4. - С. 54-59. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
МОЧЕВОЙ ПУЗЫРЬ СВЕРХАКТИВНЫЙ -- URINARY BLADDER, OVERACTIVE (диагностика, патофизиология, этиология)
МОЧЕВЫХ ПУТЕЙ НИЖНИХ СИМПТОМЫ -- LOWER URINARY TRACT SYMPTOMS (диагностика, патофизиология, этиология)
ВЗРОСЛЫЕ -- ADULT (психология)
ЛЕКАРСТВЕННАЯ ТЕРАПИЯ КОМБИНИРОВАННАЯ -- DRUG THERAPY, COMBINATION (методы, тенденции)
СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL
Анотація: Мета дослідження: аналіз можливостей діагностики та різних методів лікування гіперактивного сечового міхура у пацієнтів молодого віку із симптомами нижніх сечових шляхів (СНСШ). Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 40 чоловіків, які були розподілені на дві групи. В основну групу включено 24 пацієнти з уродинамічним діагнозом гіперактивного сечового міхура (ГАСМ), які проходили лікування з приводу СНСШ. Вік пацієнтів коливався у межах 21–37 років (у середньому – 28,5±2,4 року). До контрольної групи увійшли 16 чоловіків віком 21–48 років (у середньому – 36,32±2,34 року), в яких СНСШ були відсутні. Пацієнтам було проведено комплексне уродинамічне дослідження (КУДД) з метою уточнення діагнозу, формування подальшої тактики лікування, а також з’ясування ступеня функціональних порушень акту сечовипускання. Завданням лікування ГАСМ у клінічному плані був контроль мимовільних скорочень сечового міхура для нормалізації якості життя пацієнта. У 14 (58,3%) пацієнтів основної групи було використано соліфенацин у дозі 10 мг, у 10 (41,7%) чоловіків застосовували мірабегрон у дозі 50 мг. Результати. Безпосередні результати терапії першої лінії враховували через 1 міс і тоді ухвалювали рішення щодо продовження лікування або про зміну лікувальної тактики. Під час оцінювання ефективності терапії було відзначено, що терапія першої лінії була ефективна в 11 (45,8%) хворих, а у 13 (54,2%) пацієнтів ефект був відсутній. За відсутності результатів медикаментозного лікування ГАСМ протягом 1 міс у 8 із 13 пацієнтів призначали лікування препаратом другої лінії – інтрадетрузорними ін’єкціями ботоксу. Під час аналізу даних КУДД, виконаного через 12–18 міс після першої ін’єкції ботоксу, була зафіксована позитивна динаміка терапії. Висновки. Комплексне уродинамічне дослідження – надійний метод діагностики і контролю терапії. Його виконують за наявності гіперактивного сечового міхура (ГАСМ). Доведено, що при початково ефективній медикаментозній терапії першої лінії у молодих чоловіків вона залишалася ефективною і в більш тривалі терміни спостереження. За неефективності першої лінії терапії ін’єкції ботулотоксину у молодих чоловіків із ГАСМ призводили до деякого зниження тонусу детрузора. Проте у клінічному плані цей вид терапії сприяв значному поліпшенню якості життя пацієнтів і нормалізації уродинамічних показників
The objective: to analyze the diagnostic capabilities and various methods of treatment of overactive bladder in young patients with lower urinary tract symptoms (LUTS). Materials and methods. The study involved 40 men who were divided into two groups. The main group included 24 patients with urodynamic diagnosis of overactive bladder (OAB) who were treated for LUTS. The age of patients ranged from 21-37 years old (mean age – 28.5±2.4 years). The control group included 16 men 21-48 years old (mean age – 36.32±2.34 years) without LUTS. The patients had complex urodynamic testing (UDT) for the diagnosis, the treatment management, and to determine the degree of functional disorders of the urination. The clinical task of treatment of OAB was to control the involuntary contractions of the bladder to normalize the quality of patient’s life. In 14 (58.3 %) patients of the main group solifenacin at a dose of 10 mg was used, in 10 (41.7 %) men – mirabegron at a dose of 50 mg. Results. The results of the first line therapy were studied in 1 month and then a decision was made to continue treatment or to change the medical approach. During the evaluation of the effectiveness of therapy, it was determined that the first line therapy was effective in 11 (45.8 %) patients, and in 13 (54.2 %) patients there was effect. In the absence of the results of medication treatment of OAB in 1 month in 8 out of 13 patients the treatment with the second line drug was prescribed – intradetruce injections of Botox. During the analysis of complex UDT after 12-18 months of the first injection of Botox, positive dynamics of therapy was estabslihed. Conclusions. Complex urodynamic testing is a reliable method of diagnosis and control of therapy. It is performed in the presence of overactive bladder (OAB). It is proved that if initially first-line drug therapy in young men is effective, it remained efficacy in longer period. If the first line therapy by botulotoxin injection in young men with OAB is not effective this led to some reduction in the tone of the detrusor. However, clinically this type of therapy has contributed to a significant improvement in the patient’s quality of life and the normalization of urodynamic
Дод.точки доступу:
Резніков, Г. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Порівняльна оцінка вибору методу перкутанної нефролітотрипсії при нефролітіазі [Текст] = Comparative Evaluation of the Choice of the Method of Percutaneous Nephrolithotripsy in Patients with Nephrolithiasis / А. І. Сагалевич [та ін.] // Здоров’я чоловіка. - 2022. - N 4. - С. 60-67. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
НЕФРОЛИТИАЗ -- NEPHROLITHIASIS (патофизиология, терапия, этиология)
ЛИТОТРИПСИЯ -- LITHOTRIPSY (методы, тенденции)
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ МАЛОИНВАЗИВНЫЕ -- MINIMALLY INVASIVE SURGICAL PROCEDURES (использование, тенденции)
РАССЕЧЕНИЕ -- DISSECTION (тенденции)
СРАВНИТЕЛЬНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- COMPARATIVE STUDY
СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL
Анотація: Мета дослідження: проведення аналізу ефективності та безпеки виконання міні-перкутанної нефролітотрипсії (мПНЛ) із стандартною черезшкірною нефролітотрипсією (сПНЛ) при лікуванні нефролітіазу. Матеріали та методи. У досліджені проаналізовано результати лікування 1021 пацієнта із солітарними (1030 мм), коралоподібними та множинними каменями нирок за період 2016-2022 рр. Хворі були розподілені на дві групи: сПНЛ (500 пацієнтів) та мПНЛ (521 пацієнт). Середній вік пацієнтів обох груп становив 44,5±15 року. Результати лікування в обох групах порівнювались між собою за такими показниками: стан вільний від каміння (SFR), тривалість операції, наявність ускладнень та терміни післяопераційного перебування в лікарні. Результати. Обидві методики є високоефективними в хірургічному лікуванні нефролітіазу. При цьому тривалість операції в групі мПНЛ була більшою, ніж у групі сПНЛ (81,0±15,5 хв проти 69,1±13,9 хв; p0,001), мПНЛ частіше закінчувалась за бездренажними методиками (41,1% проти 6,8%; p0,001). Післяопераційний показник SFR після виконання мПНЛ загалом був вищим (96,4% проти 91,8%; р0,05), так і при лікуванні коралоподібного (90,1% проти 77,3%; р0,05) та множинного нефролітіазу (89,5% проти 70,8%; р
The objective: to analyze the effectiveness and safety of mini-percutaneous nephrolithotripsy (mPCNL) compared to standard percutaneous nephrolithotripsy (sPCNL) in the treatment of nephrolithiasis. Materials and methods. The study analyzed the results of treatment of 1021 patients with solitary (10–30 mm), coral-like and multiple kidney stones for the period from 2016 to 2022. Patients were divided into two groups: sPCNL (500 patients) and mPCNL (521 patients). The average age of patients in both groups was 44.5±15 years. The results of treatment in both groups were compared with each other according to the following parameters: stone-free rate (SFR), duration of surgery, presence of complications, and length of postoperative hospital stay. Results. Both methods are highly effective in the surgical treatment of nephrolithiasis. At the same time, the duration of the operation in the mPCNL group was longer than in the sPCNL group (81.0±15.5 min vs. 69.1±13.9 min; p0.001), mCPNL was more often finished with drainageless methods (41.1% vs. 6.8%; p0.001). The postoperative SFR after mPCNL was generally higher (96.4% vs. 91.8%; p0.05) and in treatment of coral-like (90.1% vs. 77.3%; p0.05) and multiple nephrolithiasis (89.5% vs. 70.8%; p
Дод.точки доступу:
Сагалевич, А. І.
Дубовий, Я. О.
Постол, Я. М.
Джуран, Б. В.
Когут, В. В.
Корицький, А. В.
Сергійчук, Р. В.
Ожогін, В. В.
Храпчук, А. Ю.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

The problem of pyelonephritis in terms of medical and social significance [Текст] = Проблема пієлонефриту з точки зору медико-соціального значення / N. О. Saidakova [та ін.] // Здоров’я чоловіка. - 2022. - N 4. - С. 68-76. - Bibliogr. at the end of the art.

MeSH-головна:
ПИЕЛОНЕФРИТ -- PYELONEPHRITIS (диагностика, осложнения, патофизиология, смертность, эпидемиология, этиология)
ГОРОДСКОЕ НАСЕЛЕНИЕ -- URBAN POPULATION (тенденции)
ХРОНИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ -- CHRONIC DISEASE (профилактика и контроль, терапия)
СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL
ВОЗРАСТНЫЕ ГРУППЫ -- AGE GROUPS
ЗДРАВООХРАНЕНИЯ НУЖД ОЦЕНКА -- NEEDS ASSESSMENT (статистика, тенденции)
Анотація: Chronic pyelonephritis (CP) is known for the frequency of visits, hospitalizations, adverse effects. Over time, significant advances in diagnosis and treatment have made the study of medical and social issues relevant. The objective: the above determined the purpose of the study: to assess the features of epidemiological changes in chronic pyelonephritis among different segments of the adult population in the regions of Ukraine and to identify the dynamics of key performance indicators of specialized care for such patients. Materials and methods. The official sources of reporting for 2013 - 2020 in Ukraine as a whole in Ukraine and its administrative territories are analyzed, taking into account different segments of the population. The data are statistically processed according to the classical estimation of variation series and comparison of statistical values. Results. A typical sign is a decrease in registered and newly diagnosed patients with CP. Dominated by people of working age and urban population. Areas where the corresponding indicators are below average, average and above them have been identified. Against the background of a widespread decrease in hospitalizations (by 21.3% in Ukraine) its duration (by 12.7%), mortality doubled to 3.49%. It was confirmed that CP is the second leading cause of chronic kidney disease stage III and IV (21.2% and 20.8% in 2020), with stage V - third (14.04%), in the regions the percentage reached 50-85% at III, 30-48% - IV and 20-33% - V stages. There was a positive decrease (from 27.5% to 20.0%) in cases of primary disability due to pathology. Conclusions. The peculiarities of the prevalence, incidence of CP in the regions and oblasts of Ukraine among all segments of the population, the nature of changes in the main indicators of inpatient treatment and the dynamics of the effectiveness of specialized care were displayed. Areas have been identified that require the attention of health authorities, specialists (nephrologists, urologists) in order to develop effective clinical and organizational measures based on an in-depth study of the causes of the situation
Хронічний пієлонефрит (ХП) відомий за частотою звернень, госпіталізацій, несприятливими наслідками. Суттєві досягнення в діагностиці та лікуванні актуалізували вивчення медичних та соціальних питань. Мета дослідження: оцінювання особливостей епідеміологічних змін хронічного пієлонефриту серед різних верств дорослого населення в регіонах України та виявлення динаміки основних показників результативності надання спеціалізованої допомоги таким хворим. Матеріали та методи. Проаналізовано офіційні джерела звітності за 2013-2020 рр. загалом по Україні та її адміністративним територіям з урахуванням різних верств населення. Дані статистично опрацьовані за класичною оцінкою варіаційних рядів та порівнянням статистичних величин. Результати. Простежена типова ознака - зменшення зареєстрованих та вперше виявлених хворих на ХП. Серед хворих на ХП переважали особи працездатного віку та міське населення. Проаналізовані області, де відповідні показники нижче середніх, середні та вищі за них. На тлі зменшення госпіталізацій (на 21,3% в Україні) та її тривалості (на 12,7%) удвічі зросла летальність (до 3,49%). Підтверджено, що ХП посідає друге місце серед причин розвитку хронічної хвороби нирок ІІІ та IV стадій (21,2% та 20,8% відповідно у 2020 р.), третє місце - при V стадії (14,04%), по областях відсоток досягав 50-85% при ІІІ стадії, 30-48% - при W стадії, 20-33% - при V стадії. Позитивним було зменшення (з 27,5% до 20,0%) випадків первинної інвалідності внаслідок патології. Висновки. Виявлені особливості поширеності, захворюваності ХП в регіонах та областях України серед усіх верств населення, характеру змін основних показників стаціонарного лікування та динаміки результативності спеціалізованої допомоги. Виявлено території, що потребують за величиною відповідних показників прицільної уваги органів охорони здоров’я, фахівців (нефрологів, урологів) з метою розроблення дієвих клініко-організаційних заходів на підставі поглибленого вивчення причин ситуації
Дод.точки доступу:
Saidakova, N. О.
Pasiechnicov, S. P.
Shulyak, О. V.
Klius, A. L.
Коnonova, G. E.
Melnіchuk, Y. N.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Гіперкристалурія як фактор розвитку сечокам’яної хвороби, діагностика та напрямки лікування [Текст] = Hypercrystalluria as a Factor in the Development of Urine Stone Disease, Diagnosis and Directions of Treatment / В. В. Черненко [та ін.] // Здоров’я чоловіка. - 2022. - N 4. - С. 77-84. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ГИПЕРКАЛЬЦИУРИЯ -- HYPERCALCIURIA (диагностика, метаболизм, патофизиология, терапия, этиология)
УРОЛИТИАЗ -- UROLITHIASIS (патофизиология, профилактика и контроль, терапия, этиология)
ФОСФАТЫ -- PHOSPHATES (анализ, вредные воздействия, диагностическое применение, метаболизм)
ОКСАЛАТЫ -- OXALATES (анализ, вредные воздействия, диагностическое применение, метаболизм)
МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ -- GUIDELINE
НУТРИЦИОННАЯ ТЕРАПИЯ -- NUTRITION THERAPY (использование, методы, тенденции)
Анотація: Під дією екзогенних, андрогенних, генетично-наслідкових факторів формуються порушення метаболізму каменеутворюючих солей кальцію, фосфору, магнію, оксалатів, сечової кислоти в сироватці крові і активне виділення їх нирками до стану гіперсатурації (перенасичення) сечі. При порушенні рівня інгібіторів кристалізації, сатурований розчин солі кристалізується з утворенням мікролітів. Утворення каменя нирки можливе тільки за наявності «будівельного матеріалу» - пересиченої сатурованої сечі, тому гіпероксалурія є передкам’яним станом. Лікувальні заходи повинні бути направлені на корекцію мінерального обміну в організмі після встановлення типу гіперкристалурії лабораторними тестами: транспорт солей, навантаження кальцієм, дієтичний тест - низькокальцієва дієта, тіазидний тест та визначення мінерального складу видаленого каменя чи каменя, що відійшов самостійно. Генетично-наслідкові стани (10-15%) нараховують біля 30 різновидів, за яких головною ознакою чи симптомом у прояві хвороби є уролітіаз. На жаль, вроджені тубулопатії недостатньо вивчені, тому лікування носить симптоматичний характер, у деяких випадках можливі варіанти одночасної трансплантації нирок та печінки. Клінічно виділено чотири основні форми гіперкристалурії: гіперкальціурія, гіпероксалурія, гіперурикурія, фосфатурія та змішані форми кристалурій. Основний клінічний інтерес представляють набуті форми гіперкристалурій, із них абсорбтивні (кишкова гіперабсорбція ІІ типу - абсорбтивна гіперкальціурія та абсорбтивна гіпероксалурія), що характерно для перебігу кальцій-оксалатного уролітіазу. На підставі цих даних формується метафілактика кальцій-оксалатного уролітіазу
Under the action of exogenous, androgenic, genetically determined factors, the metabolism of stone-forming salts of calcium, phosphorus, magnesium, oxalates, uric acid in the blood serum and their active excretion by the kidneys to the state of hypersaturation (oversaturation) is disturbed) urine is formed. When the level of crystallization inhibitors is disturbed, a saturated salt solution crystallizes with the formation of microliths. The formation of stones in the kidneys is possible only in the presence of «building material» - supersaturated saturated urine, therefore, hyperoxaluria is a pre-stone condition. Treatment measures should be aimed at correcting mineral metabolism in the body after establishing the type of hyperoxaluria using laboratory tests: salt transport, calcium load, dietary test - low-calcium diet, thiazide test and determination of the mineral composition of the removed (removed) stone. Genetically consequential conditions (10-15%) count about 30 varieties in which the main sign or symptom in the manifestation of the disease is urolithiasis. Unfortunately, congenital tubulopathies are not sufficiently studied, so the treatment is symptomatic, in some cases simultaneous kidney and liver transplantation options are possible. Clinically, 4 main forms of hypercrystalluria are distinguished: hypercalciuria, hyperoxaluria, hyperuricuria, phosphaturia and mixed forms of crystalluria. Acquired forms of hypercrystalluria, of which they are absorptive (type II intestinal hyperabsorption - absorptive hypercalciuria and absorptive hyperoxaluria), are of main clinical interest, which is characteristic of the course of calcium-oxalate urolithiasis. Metaphylaxis of calcium-oxalate urolithiasis is formed on the basis of these data
Дод.точки доступу:
Черненко, В. В.
Черненко, Д. В.
Желтовська, Н. І.
Савчук, В. Й.
Бондаренко, Ю. М.
Клюс, А. Л.
Пилипенко, Е. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)