Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ЗУ40/2022/24/1<.>

Загальна кількість знайдених документів : 20
Показані документи з 1 по 20

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Серік С. А., Сердобінська-Канівець Е. М., Бондар Т. М.
Назва : Взаємозв’язок циркулюючих мікроРНК із ліпідними показниками при поєднанні ішемічної хвороби серця з цукровим діабетом 2 типу
Місце публікування : Запоріз. мед. журн. - Запоріжжя, 2022. - Т. 24, N 1. - С. 5-12 (Шифр ЗУ40/2022/24/1)
MeSH-головна: ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2
МИКРО-РНК -- MICRORNAS
ХОЛЕСТЕРИН -- CHOLESTEROL
ТРИГЛИЦЕРИДЫ -- TRIGLYCERIDES
Анотація: Мета роботи – вивчити рівні циркулюючих мікроРНК-27а, -221 та їхні взаємозв’язки з ліпідними показниками у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) та цукровий діабет 2 типу. Матеріали та методи. У дослідження залучили 58 пацієнтів з ІХС і цукровим діабетом 2 типу, 22 хворих на ІХС без діабету і 19 здорових осіб контрольної групи. МікроРНК-27а-3р і -221-3р визначали у плазмі крові методом полімеразної ланцюгової реакції в режимі реального часу. Для нормалізації використовували малу ядерну РНК U6. Результати. Найнижчі рівні циркулюючих мікроРНК-27а і -221 виявили у хворих на ІХС та діабет. Зменшення обох мікроРНК у пацієнтів із діабетом виявилося значущим порівняно не тільки з контролем (p = 0,024, p = 0,006), але і з хворими на ІХС без діабету (p = 0,011, p = 0,001). У пацієнтів з ІХС без діабету рівні мікроРНК-27а і -221 змінювалися несуттєво. У хворих на ІХС із діабетом рівень мікроРНК-221 вірогідно позитивно корелював із холестерином ліпопротеїнів високої щільності (ХС ЛПВЩ) (R = 0,382, р = 0,003), а мікроРНК-27а з пограничною статистичною значущістю негативно корелювала з тригліцеридами (ТГ) (R = -0,284, р = 0,051), позитивно – з ХС ЛПВЩ (R = 0,257, р = 0,078). Нижчий рівень мікроРНК-27а (перша тертиль) асоціювався зі значущим збільшенням ТГ порівняно з третьою тертиллю (р = 0,004) та значущим зменшенням ХС ЛПВЩ порівняно з другою (р = 0,001) та третьою (р = 0,023) тертилями. Пацієнти з найнижчим рівнем мікроРНК-221 (перша тертиль) мали суттєво знижений рівень ХС ЛПВЩ щодо третьої тертилі (р = 0,007). Висновки. Результати показали значуще зниження рівнів циркулюючих мікроРНК-27a та -221 у хворих на ІХС із цукровим діабетом 2 типу та відсутність змін обох мікроРНК у пацієнтів без діабету. У хворих на ІХС із діабетом нижча експресія мікроРНК-27а асоціювалася зі значущим підвищенням ТГ та суттєвим зниженням рівня ХС ЛПВЩ, а нижчий рівень мікро-РНК-221 асоціювався тільки зі зменшенням ХС ЛПВЩ.
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Тащук В. К., Полянська О. С., Гулага О. І.
Назва : Вплив еплеренону на рівень альдостерону та фактора Віллебранда у хворих на інфаркт міокарда з хронічною хворобою нирок
Місце публікування : Запоріз. мед. журн. - Запоріжжя, 2022. - Т. 24, N 1. - С. 13-16 (Шифр ЗУ40/2022/24/1)
MeSH-головна: ИНФАРКТ МИОКАРДА -- MYOCARDIAL INFARCTION
MeSH-неглавная: ПОЧЕК БОЛЕЗНИ -- KIDNEY DISEASES
ВИЛЛЕБРАНДА ФАКТОР -- VON WILLEBRAND FACTOR
ИММУНОФЕРМЕНТНЫЕ МЕТОДЫ -- IMMUNOENZYME TECHNIQUES
Анотація: Мета роботи – дослідження рівнів альдостерону та фактора Віллебранда у хворих на гострий інфаркт міокарда (ГІМ) на тлі хронічної хвороби нирок (ХХН) під час використання антагоністів альдостерону.Матеріали та методи. Група дослідження – 106 пацієнтів, які перебували на стаціонарному лікуванні з приводу гострого Q-ГІМ та мали ниркову дисфункцію. В усіх хворих імуноферментним методом визначили рівні нейрогуморальних показників: концентрації альдостерону та фактора Віллебранда (ФВб). Результати. У пацієнтів з інфарктом міокарда та ХХН ІІ ст. виявили зниження рівня альдостерону з 245,08 ± 17,38 пмоль/л до 195,15 ± 13,82 пмоль/л (p 0,05) у разі використання спіронолактону, з 275,59 ± 23,43 пмоль/л до 169,37 ± 24,46 пмоль/л (p 0,001) на тлі застосування еплеренону. В пацієнтів із ХХН І ст. визначили тенденцію до зменшення рівня альдостерону при використанні спіронолактону (з 238,04 ± 20,37 пмоль/л до 200,78 ± 9,15 пмоль/л) і вірогідне зниження альдостерону в разі приймання еплеренону (з 229,77 ± 13,76 пмоль/л до 156,76 ± 5,76 пмоль/л; p 0,05). Концентрація ФВб у плазмі крові хворих на ХХН ІІ ст. при використанні спіронолактону змінювалася невірогідно (з 0,99 ± 0,13 мг/л до 1,13 ± 0,06 мг/л), а під час приймання еплеренону вірогідно знижувалася (з 1,29 ± 0,19 мг/л до 0,71 ± 0,14 мг/л; р 0,05). У пацієнтів із ХХН І ст. концентрація ФВб у разі використання спіронолактону знижувалася невірогідно (з 1,22 ± 0,13 мг/л до 1,03 ± 0,06 мг/л), а на тлі приймання еплеренону визначили вірогідне зниження (з 1,14 ± 0,09 мг/л до 0,79 ± 0,08 мг/л; р 0,05). Результати свідчать, що в разі застосування еплеренону в комплексному лікуванні ймовірність зниження й альдостерону (t
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Koteliukh M. Yu.
Назва : Determination of the temporary disability duration in patients with acute myocardial infarction depending on the body mass index
Місце публікування : Запоріз. мед. журн. - Запоріжжя, 2022. - Т. 24, N 1. - С. 17-22 (Шифр ЗУ40/2022/24/1)
MeSH-головна: ИНФАРКТ МИОКАРДА -- MYOCARDIAL INFARCTION
АДИПОКИНЫ -- ADIPOKINES
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
Анотація: Тривалу тимчасову непрацездатність пацієнта з гострим інфарктом міокарда (ГІМ) спостерігають частіше, якщо в нього є супутня патологія. Адипокін C1q/TNF-зв’язувальний білок 3 (CTRP-3) продукується жировою тканиною та має протизапальну, кардіопротекторну дії. Перебіг і прогноз ГІМ залежать від наявності коморбідної патології, актуалізуючи дослідження в цьому напрямі.Мета роботи – визначити чинники ризику, що впливають на тривалість тимчасової непрацездатності пацієнтів із ГІМ, залежно від індексу маси тіла (ІМТ).Матеріали та методи. У дослідження залучили 189 хворих із ГІМ і різним ІМТ. Пацієнтів із ГІМ та елевацією сегмента ST залежно від ІМТ поділили на 3 групи: в першу ввійшли 60 осіб із ГІМ і нормальним ІМТ, другу – 68 хворих із ГІМ і надлишковою масою тіла, третю – 61 пацієнт із ГІМ та ожирінням. CTRP-3 визначали імуноферментним методом. Статистичне опрацювання даних виконали за допомогою ліцензійного пакета програм IBM SPPS Statistics (version 27.0). Вірогідність різниці середніх при множинних порівняннях для кількісних ознак із нормальним розподілом із застосуванням тесту Бонферроні оцінювали за допомогою однофакторного дисперсійного аналізу. Для визначення терміну тимчасової непрацездатності використовували метод логістичної регресії. Різницю вважали вірогідною при р ? 0,05.Результати. У результаті аналізу показників встановили вірогідне зменшення концентрації CTRP-3 на 1 добу в пацієнтів із ГІМ та ожирінням порівняно з хворими з ГІМ і нормальним ІМТ (p 0,001). Це свідчить про вплив ожиріння на розвиток ГІМ. Для побудови моделі прогнозування тривалості тимчасової непрацездатності визначили такі показники: CTRP-3 на 1 добу, глюкоза на 1 добу, наявність постійної форми фібриляції передсердь, ранні ускладнення ГІМ.Висновки. Запропонований спосіб дав змогу визначити тривалість тимчасової непрацездатності в пацієнтів із ГІМ залежно від індексу маси тіла. Це сприятиме поліпшенню діагностики та лікування пацієнтів шляхом зменшення економічних витрат на перебування в лікарні.
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Лаврик А. С., Кучерук В. В., Дмитренко О. П., Терешкевич І. С., Литвинчук Г. М., Раздобудько Ю. М.
Назва : Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба в пацієнтів із морбідним ожирінням
Місце публікування : Запоріз. мед. журн. - Запоріжжя, 2022. - Т. 24, N 1. - С. 23-29 (Шифр ЗУ40/2022/24/1)
MeSH-головна: ОЖИРЕНИЕ ПАТОЛОГИЧЕСКОЕ -- OBESITY, MORBID
ДУОДЕНО-ГАСТРАЛЬНЫЙ РЕФЛЮКС -- DUODENOGASTRIC REFLUX
ПИЩЕВОДА СФИНКТЕР НИЖНИЙ -- ESOPHAGEAL SPHINCTER, LOWER
Анотація: Мета роботи – вивчити частоту та прояви гастроезофагеального рефлюксу в пацієнтів із морбідним ожирінням на основі ендоскопічної, рентгенологічної картини і функції нижнього стравохідного сфінктера (НСС).Матеріали та методи. У дослідження залучили 98 пацієнтів з ожирінням, які мали середній індекс маси тіла (ІМТ) 55,6 ± 10,3 кг/м2: 30 (34,48 %) чоловіків, 68 (65,52 %) жінок. Вік хворих – від 18 до 64 років, середній – 42,3 ± 8,5 року. Всім пацієнтам для оцінювання стану та функції нижнього стравохідного сфінктера здійснили фіброезофагогастродуоденоскопію, езо-фагоманометрію, стравохідний добовий рН-моніторинг, рентгенологічне дослідження, виконали баріатричне оперативне втручання. У всіх хворих оцінювали наявність і ступінь вираженості патологічного гастроезофагеального рефлюксу за даними стравохідного рН-моніторингу на підставі індексу DeMeester. Також за даними езофагоманометрії та стравохідного добового рН-моніторингу оцінювали функцію нижнього стравохідного сфінктера, обраховували кількість рефлюксів і тривалість найдовшого рефлюксу. Статистично результати опрацювали за допомогою пакета програмного забезпечення StatPlus 2007.Результати. Вивчили частоту та прояви гастроезофагеального рефлюксу в 98 пацієнтів з ожирінням. Середній ІМТ хворих становив 55,6 ± 10,3 кг/м2, максимальний – 72 кг/м2. У 37 (37,76 %) пацієнтів діагностували гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ), у 8 (8,16 %) із них – на тлі грижі стравохідного отвору діафрагми. У структурі ГЕРХ переважала ерозивна форма – 24 (24,48 %) випадки. У 32 (32,65 %) пацієнтів патологічний рефлюкс діагностували вдень, особливо після їди. Висновки. Результати дослідження свідчать: у 37,76 % пацієнтів з ожирінням діагностують ГЕРХ, що зумовлена морфологічним станом і функцією стравохідно-шлункового переходу; переважають ерозивні форми хвороби. Стан стравохідно-шлункового переходу в пацієнтів з ожирінням необхідно враховувати, обираючи оптимальну баріатричну чи метаболічну операцію.
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Шевченко Б. Ф., Пролом Н. В., Бабій О. М., Тарабаров С. О., Зеленюк О. В.
Назва : Антирефлюксні хірургічні втручання при стравоході Барретта
Місце публікування : Запоріз. мед. журн. - Запоріжжя, 2022. - Т. 24, N 1. - С. 30-37 (Шифр ЗУ40/2022/24/1)
MeSH-головна: БАРРЕТА ПИЩЕВОД -- BARRETT ESOPHAGUS
ГРЫЖА ПИЩЕВОДНОГО ОТВЕРСТИЯ -- HERNIA, HIATAL
АРГОНОПЛАЗМЕННАЯ КОАГУЛЯЦИЯ -- ARGON PLASMA COAGULATION
ЛАПАРОСКОПИЯ -- LAPAROSCOPY
Анотація: Мета роботи – підвищення ефективності хірургічного лікування пацієнтів із грижами стравохідного отвору діафрагми (ГСОД) і гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ) у поєднанні зі стравоходом Барретта шляхом розроблення нового способу антирефлюксної хірургічної корекції неспроможності фізіологічної кардії. Матеріали та методи. У відділі хірургії органів травлення ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України» у 2020–2021 рр. здійснили дослідження за участю 56 хворих на ГСОД та ГЕРХ. Аксіальні ГСОД діагностували у 42 (75,0 %) осіб – І тип; параезофагеальні ГСОД – у 6 (10,7 %) – ІІ тип; змішані ГСОД – у 8 (14,3 %) випадках – ІІІ тип (код за МКХ-10 – К44). Діагноз встановили за допомогою езофагогастродуоденоскопії (режим NBI, висока роздільна здатність – HD), рентгенологічного та гістологічного досліджень, манометрії. Результати. Після підтвердження діагнозу ГСОД у поєднанні зі стравоходом Барретта здійснили двохетапне лікування. Перший етап – аргоноплазмова абляція зміненої слизової стравоходу. На другому етапі здійснили антирефлюксні оперативні втручання: усунення ГСОД і відновлення анатомічного розміру стравохідного отвору діафрагми за допомогою крурорафії з корекцією антирефлюксної функції нижнього стравохідного сфінктера шляхом накладення фундоплікаційної манжети, відновлення кута Гіса, забезпечення вільного пасажу їжі. В 11 (19,6 %) пацієнтів оперативне втручання здійснили за новою методикою, що забезпечує відновлення фізіологічної кардії, збереження анатомічних зв’язків діафрагми та зони стравохідно-шлункового переходу, включаючи крурорафію і кардіогастроплікацію. Висновки. Запропонований двоехтапний спосіб хірургічного лікування хворих на ГСОД і ГЕРХ у поєднанні зі стравоходом Барретта має високу ефективність. Застосування цього способу забезпечує усунення патологічних змін слизової оболонки стравоходу, відновлення фізіологічної кардії, збереження анатомічних зв’язків діафрагми та зони стравохідно-шлункового переходу. В післяопераційному періоді запропонований спосіб хірургічного лікування зменшує імовірність розвитку рецидиву неспроможності фізіологічної кардії, виникнення дисфагії та стравоходу Барретта.
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Андрейчин М. А., Гук М. Т., Шкільна М. І., Штокайло К. Я., Корда М. М.
Назва : Дослідження сироваток крові пацієнтів із лімфаденопатією на антитіла до збудників кліщових та інших інфекцій
Місце публікування : Запоріз. мед. журн. - Запоріжжя, 2022. - Т. 24, N 1. - С. 38-43 (Шифр ЗУ40/2022/24/1)
MeSH-головна: ЛИМФАТИЧЕСКОЙ СИСТЕМЫ БОЛЕЗНИ -- LYMPHATIC DISEASES
ЛАЙМА БОЛЕЗНЬ -- LYME DISEASE
АНАПЛАЗМОЗ -- ANAPLASMOSIS
СЕРОЛОГИЧЕСКИЕ ТЕСТЫ -- SEROLOGIC TESTS
Анотація: Мета роботи – встановити частоту виявлення специфічних антитіл до збудників кліщових і низки інших інфекційних хвороб у сироватці крові пацієнтів із лімфаденопатією. Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 68 хворих на лімфаденопатію, які перебували на амбулаторному та стаціонарному лікуванні в Тернопільській університетській лікарні та Тернопільському обласному клінічному шкірно-венерологічному диспансері. У дослідженні взяли участь 41 (60,3 %) жінка, 27 (39,7 %) чоловіків віком від 20 до 63 років. Для серологічного підтвердження Лайм-бореліозу (ЛБ) використали двохетапну діагностику (ELISA, імуноблот); гранулоцитарного анаплазмозу людини та інших інфекційних хвороб, що можуть бути причиною лімфаденопатій, – реакцію непрямої імунофлуоресценції, зокрема мультиплексну, з використанням технології БІОЧІП. Результати. Специфічні антитіла IgM і/або IgG до комплексу B. burgdorferi s. l. виявили в 45,6 % із 68 хворих. Надалі сироватку крові 33 пацієнтів із лімфаденопатією, яких обстежили на антитіла збудників ЛБ, досліджували на наявність специфічних IgM та IgG до A. phagocytophilum. Позитивні результати пошуку хоча б одного класу антитіл тільки до A. phagocytophilum отримали в 24,2 % випадків, позитивні або проміжні результати тільки до B. burgdorferi s. l. – у 12,1 % пацієнтів, одночасно до обох збудників – у 60,6 %. Антитіла до EBV-CA виявили в сироватці крові 46,9 % пацієнтів, Parainfluenza virus type 1 – у 40,6 %, HHV-6 – у 37,5 %, HSV-1 – у 34,4 %, до EBV-EA і Toxoplasma gondii – у 31,3 %, до Coxsackievirus type A9 і HIV-2 – у 6,3 %. Висновки. Антитіла до збудників Лайм-бореліозу виявили у третини пацієнтів із лімфаденопатією, ко-інфекцій Лайм-бореліозу та гранулоцитарного анаплазмозу людини – більш ніж у половини обстежених. Окрім того, з різною частотою визначали специфічні антитіла до 18 збудників інших інфекційних хвороб. Майже половина позитивних результатів – антитіла до вірусу парагрипу першого типу й вірусу Епштейна–Барр.
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Mykhaliuk Ye. L., Syvolap V. V., Horokhovskyi Ye. Yu.
Назва : Autonomic support of central hemodynamics and physical working capacity in female swimmers and runners in a one-year training cycle
Місце публікування : Запоріз. мед. журн. - Запоріжжя, 2022. - Т. 24, N 1. - С. 44-48 (Шифр ЗУ40/2022/24/1)
MeSH-головна: СЕРДЕЧНЫХ СОКРАЩЕНИЙ ЧАСТОТА -- HEART RATE
ГЕМОДИНАМИКА -- HEMODYNAMICS
ПЛАВАНИЕ -- SWIMMING
КАРДИОГРАФИЯ ИМПЕДАНСНАЯ -- CARDIOGRAPHY, IMPEDANCE
Анотація: Мета роботи – оцінювання динамічних змін показників варіабельності серцевого ритму (ВСР), центральної гемодинаміки та фізичної працездатності у представниць плавання на дистанції 50–200 м і жінок-бігунів на 400 м у підготовчому і змагальному періодах тренувального процесу. Матеріали та методи. На початку підготовчого та повторно наприкінці змагального періоду обстежили 11 плавчих (1 майстер спорту України, 7 кандидатів у майстри спорту (КМС), 1 першорозрядниця, 2 спортсменки II розряду) та 22 жінок-бігунів (1 майстер спорту України міжнародного класу, 3 КМС, 7 першорозрядниць, 8 спортсменок II розряду, 3 – III розряду). Для оцінювання стану механізмів нейрогуморальної регуляції серця використовували математичний і спектральний методи аналізу ВСР. Центральну гемодинаміку вивчали методом автоматизованої тетраполярної реографії за W. Kubicek et al. (1970) у модифікації Ю. Т. Пушкаря та співавт. (1970). Фізичну працездатність визначали з використанням субмаксимального тесту PWC170. ІФС розраховували за формулою, що запропонована та запатентована авторами. Результати. Аналіз показників ВСР у плавчих показав превалювання у змагальному періоді парасимпатичних впливів АНС. З боку центральної гемодинаміки у змагальному періоді, незважаючи на те, що величини серцевого індексу відповідали еукінетичному типу кровообігу (ТК), відбулося вірогідне зменшення СІ. Співвідношення між гіпокінетичним, еукінетичним і гіперкінетичним ТК – 18,2 %: 81,8 %: 0,0 % відповідно; отже, є тенденція до переважання еукінетичного ТК над гіпокінетичним (р = 0,075) і відсутності спортсменок із фізіологічно невигідним гіперкінетичним ТК. Величина PWC170/кг збільшилася в середньому на 12,44 % (з 12,860 ± 0,732 кгм·хв-1·кг-1 до 14,460 ± 0,823 кгм·хв-1·кг-1, р = 0,002), а ІФС – на 22,21 % (р = 0,0005), що відповідає оцінці «нижче середньої». У змагальному періоді 2 спортсменки кваліфікації КМС виконали норматив майстра спорту України, одна першорозрядниця стала КМС, а дві спортсменки, які мали II розряд, – першорозрядницями. Висновки. У змагальному періоді, порівнюючи з підготовчим, у представниць плавання виявили вірогідне превалювання парасимпатичних впливів АНС, тенденцію до переважання еукінетичного ТК із відсутністю спортсменок із гіперкінетичним ТК, вірогідне підвищення PWC170/кг на 12,44 % та ІФС на 22,21 %. Кореляційний аналіз, здійснений в обох періодах, показав важливий зв’язок між ЧСС і ВПР, ЧСС і ПАПР, а це свідчить, що брадикардія, яка розвивається під впливом фізичних тренувань, зміщує вегетативний баланс у бік переважання парасимпатичного відділу АНС. Зниження ВПР призводить до зменшення СІ, що спричиняє трансформацію гіперкінетичного ТК в еукінетичний, і відсутності спортсменок із фізіологічно невигідним гіперкінетичним ТК. Підвищення функціонального стану плавчих у змагальному періоді сприяло зростанню спортивних результатів.
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Дунаєвська В. В., Горкавий Є. О.
Назва : Оцінювання ефективності фотодинамічної терапії хвороби Боуена вульви
Місце публікування : Запоріз. мед. журн. - Запоріжжя, 2022. - Т. 24, N 1. - С. 49-55 (Шифр ЗУ40/2022/24/1)
MeSH-головна: ВУЛЬВЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- VULVAR NEOPLASMS
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
БОУЭНА БОЛЕЗНЬ -- BOWEN'S DISEASE
ФОТОХИМИОТЕРАПИЯ -- PHOTOCHEMOTHERAPY
Анотація: У структурі захворюваності на злоякісні новоутворення жіночих статевих органів рак вульви посідає 4 місце (3–8 %), хоча це захворювання вважають рідкісним. У США щороку діагностують майже 4 тисячі нових випадків раку вульви, 850 жінок помирають від цієї онкопатології. В Україні щороку реєструють майже 650 нових випадків цього захворювання. Передраковим ураженням вульви, поряд із хворобою Педжета, є хвороба Боуена, що здатна прогресувати до плоскоклітинного раку. Один з ефективних методів лікування цієї хвороби в ділянці вульви – фотодинамічна терапія (ФДТ). Мета роботи – оцінити ефективність і толерантність фотодинамічної терапії в жінок, у котрих діагностовано хворобу Боуена вульви (ХБВ). Матеріали та методи. Здійснили ретроспективне дослідження пацієнток із ХБВ тяжкого ступеня, які отримували лікування принципово новим методом – ФДТ із застосуванням системного фотосенсибілізатора фотолону. Під час і після ФДТ здійснили періопераційне знеболювання пацієнтів і зменшення запального процесу за допомогою анальгетиків, місцевих анестетиків, а також периферичну блокаду статевого нерва (пудендальний блок). Результати. У дослідженні взяли участь 23 жінки, середній вік – 38,1 року (діапазон – 30–54 роки). За результатами низки досліджень гістологічним і цитологічним методами, біопсії та вульвоскопії встановили діагноз ХБВ, що нині класифікований як плоскоклітинне інтраепітеліальне ураження вульви тяжкого ступеня. Лікування здійснили за допомогою фотодинамічної терапії. У 73,8 % пацієнтів із ХБВ і зонами ураження слизової вульви на 25 %, 50 % і 100 % визначили повну відповідь на опромінення методом ФДТ після першої, другої та третьої серій процедури протягом від 3 місяців до 1–2 років спостереження. Часткова відповідь – у 13,1 % жінок, відсутність ефекту – також у 13,1 % випадків. У деяких пацієнток больові відчуття сягали рівня від помірного до інтенсивного. Висновки. Незважаючи на невелику вибірку пацієнтів із ХБВ, ФДТ із використанням як фотосенсибілізатора фотолону й оптимізованого режиму фотовипромінювання – потенційний терапевтичний органозберігальний варіант лікування хворих на плоскоклітинне інтраепітеліальне ураження вульви тяжкого ступеня. Втім необхідні наступні дослідження процедури ФТД і вибору методу знеболювання в поєднанні з різними анальгетиками в пацієнтів із високим відсотком ураження вульви.
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Danilevska N. V.
Назва : Classification of stressful factors associated with COVID-19 pandemic and quarantine among Ukrainian military personnel
Місце публікування : Запоріз. мед. журн. - Запоріжжя, 2022. - Т. 24, N 1. - С. 56-60 (Шифр ЗУ40/2022/24/1)
MeSH-головна: ПАНДЕМИИ -- PANDEMICS
КАРАНТИННЫЕ МЕРОПРИЯТИЯ -- QUARANTINE
СТРЕСС ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ -- STRESS, PSYCHOLOGICAL
ВОЕННОСЛУЖАЩИЕ -- MILITARY PERSONNEL
Анотація: Пандемія COVID-19 і карантин стали для багатьох людей причиною психологічного дистресу, який спровокував порушення психічного, фізичного здоров’я та поведінкових патернів. Відомо, що причиною такого стресу в популяції цивільних людей є не пандемія та карантин загалом, а тільки окремі їхні компоненти. Незважаючи на те, що пандемія COVID-19 і карантин можуть провокувати погіршення здоров’я військовослужбовців також, стресогенні фактори, що безпосередньо викликали ці розлади у військовослужбовців, досі не встановлені. Мета роботи – виявити безпосередні стресові фактори, що є причиною погіршення стану здоров’я українських військо-вослужбовців під час пандемії COVID-19 і карантину. Матеріали та методи. Дослідження здійснили на базі Запорізького військового госпіталю та Запорізького державного медичного університету в період з березня до травня 2020 року. Обстежили військовослужбовців, які були госпіталізовані в цей період, – 25 осіб. Здійснили клінічне, клініко-психопатологічне, психодіагностичне дослідження. Під час дослідження використовували Шкалу страху COVID-19. Результати. Виявили та систематизували стресові фактори пандемії COVID-19 і карантину, що спровокували розлади здоров’я у військовослужбовців. Визначили та описали 4 групи чинників: життєві страхи; соціальні страхи; домашній та організаційний стрес; абстрактні переживання.Висновки. Ідентифікація психогенних чинників допоможе визначити мішені психотерапії та зменшити негативні наслідки пандемії COVID-19 і карантину, запобігти зниженню боєздатності армії.
Знайти схожі

10.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Lalymenko O. S., Zavhorodnii I. V., Kapustnyk V. A., Boeckelmann I., Zabashta V. F., Stytsenk M. O.
Назва : Medical-psychological aspects of professional deformation of personality development among emergency medical staff
Місце публікування : Запоріз. мед. журн. - Запоріжжя, 2022. - Т. 24, N 1. - С. 61-69 (Шифр ЗУ40/2022/24/1)
MeSH-головна: ПРОФЕССИОНАЛЬНОЕ ВЫГОРАНИЕ -- BURNOUT, PROFESSIONAL
СТРЕСС ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ -- STRESS, PSYCHOLOGICAL
МЕДИЦИНСКИЙ ПЕРСОНАЛ -- MEDICAL STAFF
ВРАЧИ -- PHYSICIANS
Анотація: Мета роботи – вивчення специфіки формування професійного вигоряння, враховуючи взаємозв’язки між рівнями професійного вигоряння та індивідуально-типологічними особливостями особистості працівників екстреної медичної допомоги. Матеріали та методи. Здійснили медико-психологічне опитування 120 працівників КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», м. Харків (Україна). Репрезентативна вибірка включала 85 респондентів – працівників екстреної медичної допомоги: 28 чоловіків і 57 жінок віком від 20 до 78 років, середній вік – 40,78 ± 13,43 року. Рівні професійного вигоряння визначили за опитувальником Maslach Burnout Inventory – General Survey (MBI-GS), застосували класифікацію ризику професійного вигоряння за R. Kalimo, з’ясували тригери стресу та причини, що його провокують, за опитувальником Differential Stress Inventar (DSI). Статистичне опрацювання даних здійснили за допомогою програми IBM SPSS 26.0 та Віденської системи тестування (Vienna Tests System). Результати. У працівників швидкої допомоги спостерігали суттєві явища професійного вигоряння. Високий рівень емоційного виснаження найбільш виражений у 57,1 % респондентів віком 30–40 років і 42,0 % осіб віком понад 40 років; середній рівень цього показника мали 1/3 респондентів віком до 29 років. Явища деперсоналізації на високому рівні найбільше виражені у 40,9 % та 42,9 % респондентів віком до 29 років та 30–40 років відповідно; середній рівень деперсоналізації мали 33,3 % опитаних віком 30–40 і більше ніж 40 років. Найвищий рівень редукції особистих досягнень виявили у 85,7 % осіб віком понад 40 років, середній рівень мали 28,6 % працівників віком 30–40 років. За класифікацією R. Kalimo et al., ризик вигоряння мали 9,1 % працівників швидкої допомоги віком до 29 років і 3,0 % осіб віком більше ніж 40 років. Окремі симптоми вигоряння майже з однаковою частотою виявляли в усіх вікових групах, але найбільші прояви мали 71,4 % респондентів віком 30–40 років. Згідно з опитувальником DSI, 13,6 % і 11,9 % респондентів віком до 29 років і понад 40 років відповідно мали дуже напружений тип реагування на стресові фактори в умовах високого професійного навантаження з невдалими спробами подолання проблемних ситуацій. Низький рівень стійкості до стресу з вдалими копінг-стратегіями в умовах низького навантаження більше виражений у 14,3 % працівників швидкої допомоги віком понад 40 років і у 9,1 % опитаних віком до 29 років. Висновки. Високі рівні вигоряння за шкалою «емоційне виснаження» за MBI-GS мали більше ніж 50 % працівників швидкої допомоги віком 30–40 років, явища деперсоналізації найбільше виражені в осіб віком до 29 і 30–40 років, а високий рівень «редукції особистих досягнень» однаково сильно виражений у всіх вікових групах, але більшою мірою в респондентів віком понад 40 років. З-поміж працівників екстреної медичної допомоги в усіх вікових групах 1/4 респондентів належали до дуже напруженого типу та типу з низькою стійкістю до стресу, що характеризуються помірним професійним навантаженням і низькою здатністю до подолання проблемних ситуацій, а також типу з низькою стійкістю до стресу із низькими професійними вимогами, але вдалими копінг-стратегіями, що формує підґрунтя для зниження особистісного потенціалу фахівців і прогресування явищ професійного вигоряння.
Знайти схожі

11.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Костюк К. Р., Бунякін В. М., Чебурахін В. В., Шевельов М. М., Медведєв Ю. М., Попов А. О., Тевзадзе Д. А., Дічко С. М., Мусулєвська В. В., Канайкін О. М.
Назва : Хірургічне лікування мультифокальної епілепсії
Місце публікування : Запоріз. мед. журн. - Запоріжжя, 2022. - Т. 24, N 1. - С. 70-78 (Шифр ЗУ40/2022/24/1)
MeSH-головна: ЭПИЛЕПСИИ ФОКАЛЬНЫЕ -- EPILEPSIES, PARTIAL
ЛЕКАРСТВЕННАЯ УСТОЙЧИВОСТЬ -- DRUG RESISTANCE
Анотація: Мета роботи – оцінювання результатів хірургічного лікування мультифокальної епілепсії шляхом диференційованого підходу до вибору хірургічного втручання залежно від клінічних проявів захворювання та структурно-функціональних змін головного мозку. Матеріали та методи. У дослідження залучили 48 хворих на мультифокальну фармакорезистентну епілепсію: 37 (77 %) дітей і 11 (23 %) дорослих. Вік пацієнтів – від 2 до 44 років (у середньому – 12,7 року). У переважної більшості хворих (n = 46, 95,8 %) напади були щоденними. До хірургічного втручання хворі отримували від 2 до 11 (у середньому – 5,1 ± 2,5) протиепілептичних препаратів як моно- або політерапію. Стереотаксичну калозотомію (СК) виконали 12 (25,0 %) пацієнтам, мікрохірургічну калозотомію (МК) – 18 (37,5 %), мультилобарні резекції (МЛР) – 6 (12,5 %), функціональну гемісферотомію (ФГ) – 12 (25,0 %) хворим. Післяопераційний катамнез простежили в термін від 6 місяців до 11 років (у середньому – 5,5 ± 2,1 року). Результати. У 25 (52 %) спостереженнях множинні епілептичні фокуси або дифузні структурні й електрофізіологічні зміни виявили в межах однієї півкулі, у 19 (40 %) випадках структурні ураження головного мозку двобічні, у 4 (8 %) хворих діа-гностована МРТ-негативна епілепсія з двобічною епілептиформною активністю. Після операції епілептичні напади припинилися у 23 (48 %) хворих (ІА клас за шкалою Енгеля), у 8 (17 %) випадках спостерігали нечасті короткотривалі аури або фокальні напади (ІІ клас за Енгелем), у 6 (13 %) спостереженнях частота нападів зменшилася менше ніж на 75 % або суттєво не змінилася. Найкращі результати отримали після ФГ і МЛР (напади припинились у 90 % хворих), а після СК контроль за епілептичними нападами визначили у 25 % випадків. Операційні ускладнення виникли у 3 (6,3 %) пацієнтів, 1 із цих хворих помер (післяопераційна летальність – 2,1 %). Висновки. Поєднання резекційних операцій і дисконекції – ефективний і безпечний метод хірургічного лікування мультифокальної епілепсії. Припинення нападів сприяє регресу психоемоційних розладів у дітей із тяжкою формою епілепсії та покращує якість життя хворих.
Знайти схожі

12.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Popko S. S., Yevtushenko V. M., Zidrashko H. A.
Назва : Characteristics of CD56-positive cells in guinea pig lung in the dynamics of experimental allergic inflammation
Місце публікування : Запоріз. мед. журн. - Запоріжжя, 2022. - Т. 24, N 1. - С. 79-83 (Шифр ЗУ40/2022/24/1)
MeSH-головна: ОВАЛЬБУМИН -- OVALBUMIN
ЛЕГКИЕ -- LUNG
НЕЙРОЭНДОКРИННЫЕ КЛЕТКИ -- NEUROENDOCRINE CELLS
Анотація: Мета роботи – вивчення морфометричної характеристики та розподілу CD56-позитивних клітин у легенях морських свинок у динаміці експериментального овальбумін-індукованого алергічного запалення. Матеріали та методи. Вивчили розподіл і кількісні зміни CD56-позитивних клітин у легенях морських свинок у динаміці експериментального алергічного запалення з використанням гістологічного, гістохімічного, імуногістохімічного, морфоме-тричного та статистичного методів. Результати. У динаміці експериментального овальбумін-індукованого алергічного запалення спостерігали збільшення кількості CD56-позитивних клітин. Середня кількість CD56-позитивних клітин збільшилась у ранньому періоді алергічного запалення (на 30 добу, ІІ експериментальна група) на 64,5 % (p*/** 0,001) порівняно з контрольною групою, на 56,4 % (р* 0,01) порівняно з 23 добою спостереження (І експериментальна група). Надалі збільшення середньої кількості CD56-позитивних клітин встановили в пізньому періоді алергічного запалення (на 36 добу) на 60,2 % (p*/** 0,001) порівняно з 23 добою експерименту (І експериментальна група). Спостерігали зниження середньої кількості CD56-позитивних клітин на 44 добу експерименту на 51,5 % (p*/** 0,001) порівняно з 36 добою спостереження в ІІІ експериментальній групі. Висновки. CD56-позитивні клітини локалізуються в легеневому інтерстиції. Найбільш статистично значуще збільшення кількості CD56-позитивних клітин виявили у тварин ІІІ експериментальної групи в пізньому періоді алергічного запалення, що свідчить про активну участь CD56-позитивних клітин у підтримці процесу алергічного запалення в легенях морських свинок.
Знайти схожі

13.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Chernykh V. V., Zupanets I. A., Shebeko S. K.
Назва : Effect of phytoneering remedy BNO 2103 on the course of experimental exudative inflammation caused by different phlogogens
Місце публікування : Запоріз. мед. журн. - Запоріжжя, 2022. - Т. 24, N 1. - С. 84-90 (Шифр ЗУ40/2022/24/1)
MeSH-головна: ПОЧЕК БОЛЕЗНИ -- KIDNEY DISEASES
ФЛАВОНОИДЫ -- FLAVONOIDS
ФИТОТЕРАПИЯ -- PHYTOTHERAPY
Анотація: Хвороби нирок і сечовивідних шляхів посідають важливе місце у структурі захворюваності населення більшості країн світу. Фармацевтична індустрія пропонує багато засобів для лікування та профілактики цих захворювань, але спостерігають тенденцію до посилення наукового інтересу до препаратів рослинного походження, їх емпіричного застосування та вивчення. Мета роботи – доклінічне вивчення протизапальних властивостей стандартизованої рослинної композиції BNO 2103 на моделях запалення лапи в щурів, що викликане різними флогогенами, для обґрунтування застосування засобу в терапії хронічної хвороби нирок (ХХН). Матеріали та методи. Експериментальне дослідження здійснили на 90 самцях білих безпородних щурів масою 150–200 г, яких поділили на 3 серії по 30 тварин, кожна серія включала 3 групи. Запалення лапи моделювали за допомогою субплантарного введення флогогенів – зимозану, гістаміну та серотоніну. Досліджуваний засіб і препарат порівняння (диклофенак натрію) вводили внутрішньошлунково одноразово. Спостереження, фіксацію об’єму набряку та оцінювання протизапальної активності (ПЗА) здійснили через 0,5, 1,0, 2,0, 3,0 та 6,0 години після введення флогогену. Результати. BNO 2103 характеризувався вираженою антиексудативною дією на моделі зимозанового та гістамінового набряків, вірогідно перевершив диклофенак натрію. На моделі серотонінового набряку BNO 2103 вірогідно перевершив референс-препарат у кінцевих точках спостереження, показавши помірний, але пролонгований антиексудативний ефект. Висновки. BNO 2103 характеризується суттєвим протизапальним ефектом, здійснюючи інгібувальний вплив на ексудативне запалення, викликане різними флогогенами (зимозан, гістамін, серотонін), діє здебільшого на ліпооксигеназний шлях перетворення арахідонової кислоти; ймовірно, це зумовлено наявністю флавоноїдів у складі засобу. Отже, BNO 2103 можна вважати перспективним лікувальним засобом для терапії ХХН.
Знайти схожі

14.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Krasovska N. I., Stavytskyi V. V., Nosulenko I. S., Voskoboinik O. Yu., Kovalenko S. I.
Назва : Carboxyl-containing quinazolines and related heterocycles as carriers of anti-inflammatory activity
Місце публікування : Запоріз. мед. журн. - Запоріжжя, 2022. - Т. 24, N 1. - С. 91-101 (Шифр ЗУ40/2022/24/1)
MeSH-головна: ПРОТИВОВОСПАЛИТЕЛЬНЫЕ СРЕДСТВА НЕСТЕРОИДНЫЕ -- ANTI-INFLAMMATORY AGENTS, NON-STEROIDAL
МОЛЕКУЛЯРНОЙ СТЫКОВКИ МОДЕЛИРОВАНИЕ -- MOLECULAR DOCKING SIMULATION
ХИНАЗОЛИНЫ -- QUINAZOLINES
Анотація: Лікарські засоби, які б поєднували у своїй структурі ароматичний і гетероциклічний фрагменти з «фармакофорною» карбоксильною групою, широко представлені на фармацевтичному ринку. Саме ця комбінація структурних елементів міститься в молекулах нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ). Детальне вивчення механізмів дії НПЗЗ дало змогу пояснити ключову роль і вплив «фармакофорної» карбоксильної групи на активність, селективність і токсичність. Упровадження в медичну практику селективних інгібіторів сприяло суттєвому зниженню ризику розвитку основних ускладнень (гастротоксичності), але не розв’язало проблему токсичності НПЗЗ. Отже, актуальним є пошук нових протизапальних засобів шляхом «біоізостеричних» замін ароматичних і гетероциклічних фрагментів відомих препаратів на інші структурні фрагменти з наявністю карбоксильної групи як носія фарма-кологічного ефекту. Мета роботи – спрямований пошук нових протизапальних агентів серед карбоксилвмісних хіназолінів і споріднених гетероциклів, а також дослідження впливу карбоксильної групи на антиінфламаторну активність із використанням методології in silico та in vivo.Матеріали та методи. Хіназолін-4(3H)-іліден)гідразиди моно-(ди-)карбонових кислот, 2-R-[1,2,4]тріазоло[1,5-c]хіназоліни, 3-R-5-(2-амінофеніл)-1Н-1,2,4-тріазоли, 5-карбоксиалкіл[1,2,4]тріазоло[1,5-c]хіназоліни та 2-R-7-оксо-6,7-дигідропіроло[1,2-a][1,2,4]тріазоло[1,5-c]хіназолін-4a(5H)-карбонові кислоти дослідили на протизапальну активність. MarvinSketch 20.19.0, AutoDock Vina та AutoDockTools 1.5.6, Hy-perChem 7.5, Discovery Studio використали для in silico досліджень. Критерії «drug-like» оптимізували й оцінювали за допомогою електронного ресурсу. Прогнозування гострої токсичності, ембріотоксичності та мутагенності Еймса сполук здійснили, використавши програмне забезпечення TEST. Протизапальну активність синтезованих сполук оцінювали на білих щурах Wistar (масою 150–160 г) з ексудативною фазою гострого асептичного запалення («каррагінановий» тест). Флогоген (1 % водний розчин ?-каррагінану) вводили субплантально в дозі 0,1 мл у задню праву лапу щурів. Ліву лапу використовували як контроль. Внутрішньошлункове введення досліджуваних сполук як водного розчину або тонкодисперсної суспензії, стабілізо-ваної твіном-80, у дозі 10 мг/кг здійснили з використанням атравматичного зонда за 1 годину до ін’єкції флогогену. Референтний препарат диклофенак натрію вводили внутрішньошлунково в рекомендованій дозі 8 мг/кг для доклінічних досліджень. Об’єм лап вимірювали до експерименту та через 4 години після ін’єкції флогогену. Активність сполук визначали за здатністю зменшувати набряк порівняно з контрольною групою, наводили у відсотках. Експерименти здійснили, дотримуючись біоетичних правил і норм. Результати. За результатами молекулярного докінґу, критеріями «drug-like» та прогностичними параметрами токсичності теоретично обґрунтували пошук протизапальних агентів серед карбоксилвмісних хіназолінів і споріднених гетероциклів. Екс-периментальними методами in vivo («каррагінановий» тест) підтвердили наявність протизапальної активності та показали, що (хіназолін-4(3H)-іліден)гідразиди дикарбонових кислот пригнічують набряк на 17,0–50,0 %, 2-карбоксиалкіл-(феніл-)-[1,2,4]тріазо-ло[1,5-c]хіназоліни – на 0,00–40,63 %, 2-(5-(2-амінофеніл)-1H-1,2,4-тріазол-3-іл)aлкіл-(феніл-)карбонові кислоти – на 2,43–49,65 %, 2-R-5-карбоксиалкіл[1,2,4]тріазоло[1,5-c]хіназоліни – на 0,47–22,93 % та 2-R-7-oксо-6,7-дигідропіроло[1,2-a][1,2,4]тріазоло[1,5-c]хіназолін-4a(5H)-карбонові кислоти – на 0,94–17,16 %. Серед них виявили сполуки, що за силою ефекту конкурують із препаратом порівняння диклофенаком натрію. SAR-аналіз показав: значущий вплив на протизапальну активність чинить і конформація молекули, і природа «фармакофорного» фрагмента (довжина карбоксиалкільного залишку) у відповідних положеннях базового гетероциклу. За даними візуалізації молекулярного докінґу, сполуки, що вивчали, мають інші фермент-лігандні взаємодії та, ймовірно, інший механізм дії. Висновки. Дослідження на протизапальну активність у ряду карбоксилвмісних хіназолінів і споріднених гетероциклічних сполук дали змогу ввиявити сполуки, що конкурують із референс-препаратом диклофенаком натрію. Прогностичні значення афінності, розрахунки критеріїв «drug-like», параметрів токсичності методами in silico та візуалізації молекулярного докінґу сполук в активних центрах біомішеней показали перспективність цього класу для наступних досліджень. Наведені дані – теоретичне підґрунтя для продовження структурної модифікації для виявлення нових антифлогістиків і можливого механізму дії (інгібітори ліпооксигенази, фосфоліпази А тощо).
Знайти схожі

15.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Франчук М. О., Маланчук Л. М., Франчук О. А.
Назва : Багатоплідна вагітність і розв’язання проблем її ускладнення
Місце публікування : Запоріз. мед. журн. - Запоріжжя, 2022. - Т. 24, N 1. - С. 102-108 (Шифр ЗУ40/2022/24/1)
MeSH-головна: БЕРЕМЕННОСТИ ОСЛОЖНЕНИЯ -- PREGNANCY COMPLICATIONS
БЕРЕМЕННОСТЬ МНОГОПЛОДНАЯ -- PREGNANCY, MULTIPLE
ПЛАЦЕНТАРНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- PLACENTAL INSUFFICIENCY
ПЛОДА РАЗВИТИЯ ЗАДЕРЖКА -- FETAL GROWTH RETARDATION
Анотація: Нині у світі зросла кількість випадків багатоплідної вагітності, вона стає однією з актуальних проблем сучасного акушерства. Це зростання зумовлене широким упровадженням у практику охорони здоров’я ефективних методик лікування безпліддя, застосуванням допоміжних репродуктивних технологій. В огляді наведена думка більшості дослідників, що багатопліддя асоціюється з великою кількістю ускладнень, котрі супроводжують його з раннього гестаційного терміну. Найбільш значущі – невиношування на різних термінах гестації та передчасні пологи, а також збільшення імовірності виникнення прееклампсії, анемії, гестаційного діабету, післяпологової кровотечі, народження дітей із малою масою тіла, неврологічними ускладненнями, антенатальна загибель плодів. Основна причина перинатальних утрат при багатоплідній вагітності – глибока недоношеність плодів, низькі показники маси та довжини тіла при народженні; серед інших причин перше місце посідає недоношеність. Перинатальна смертність при багатоплідності більш ніж ушестеро перевищує таку при одноплідній вагітності. Отже, пацієнтки з багатопліддям належать до групи високого ризику щодо розвитку материнських і перинатальних ускладнень. Аби своєчасно виявити, запобігти, зменшити ступінь вираженості специфічних ускладнень, необхідно знати особливості перебігу багатоплідної вагітності й основних ризиків, що з нею пов’язані. Досі немає універсальних алгоритмів щодо правильного спостереження, лікування, розродження жінок із різними варіантами багатоплідності. У кожному окремому випадку необхідний індивідуальний підхід для збереження та пролонгування вагітності.
Знайти схожі

16.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : М’ясоєдов В. В., Нартов П. В., Юрко К. В., Лісовий В. М., Капустник В. А., Бондаренко А. В., Черняк М. Є., Якущенко В. А., Кучерявченко В. В., Маслова В. С., Бондаренко О. В.
Назва : Моніторинг та оцінювання еволюції вірусу SARS-CoV-2
Місце публікування : Запоріз. мед. журн. - Запоріжжя, 2022. - Т. 24, N 1. - С. 109-114 (Шифр ЗУ40/2022/24/1)
MeSH-головна: КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS
ПНЕВМОНИЯ ВИРУСНАЯ -- PNEUMONIA, VIRAL
ПОЛИМЕРАЗНАЯ ЦЕПНАЯ РЕАКЦИЯ -- POLYMERASE CHAIN REACTION
Анотація: Мета роботи – систематизація та аналіз інформації про поширеність варіантів вірусу SARS-CoV-2 за інформаційними базами даних і результатами власних крос-секційних досліджень. Матеріали та методи. Аналіз здійснили за період 2020–2021 рр., використавши інформаційні бази даних і пошукові ресурси Google Scholar, Cochrane Library, Scirus, Springer, Medline, Embase, PubMed, Web of Science. Під час власного дослідження використали мазки (по 40 назофарингеальних зразків, загалом 80) від пацієнтів із симптомами ГРВІ або припущенням про інфікування COVID-19, які перебували на лікуванні у КНП ХОР «Обласна клінічна інфекційна лікарня» в червні та жовтні 2021 року та котрі ідентифіковані як позитивні щодо SARS-CoV-2. Перше дослідження виконали в міжпіковий період, друге – під час підвищення показників захворюваності. Для первинної ідентифікації використовували метод полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) у реальному часі, дослідження виконали за допомогою діагностичного набору «Biocore® SARS-CoV-2» («ТОВ «Бiокор Текнолоджi ЛТД», Україна) відповідно до інструкції виробника. Для вторинної ідентифікації під час першого крос-секційного дослідження використовували мультиплексний аналіз SNPsig® VariPLEX™ Covid-19 («Primerdesign™ Ltd.», Велика Британія). Результати. Здійснили систематизацію, аналіз відомостей щодо поширеності варіантів вірусу SARS-CoV-2 за інформаційними базами даних. За результатами власних крос-секційних досліджень із виявлення варіантів SARS-CoV2, що циркулювали на території Харківської області в червні та жовтні 2021 року, встановлено повне заміщення варіанта альфа, що домінував у червні (87,5 %), на варіант дельта (95,0 %). Усі хворі мали ознаки дихальної недостатності, позагоспітальна пневмонія візуалізована інструментально (комп’ютерна томографія, рентгенографія, ультразвукове дослідження) під час першого дослідження в 90 % хворих, другого – в 100 %. Середній вік хворих під час першого дослідження – 60,4 року (мінімальний – 25 років, максимальний – 91 рік), під час другого – 52,6 року (мінімальний – 18 років, максимальний – 84 роки). З’ясували, що став домінувати агресивніший і більш контагіозний варіант дельта, а отже необхідний ретельніший контроль дотримання протиепідемічних заходів. Висновки. Моніторинг і контроль еволюції вірусу за допомогою епідеміологічних досліджень, вивчення вірусної генетичної послідовності, а також лабораторних ПЛР необхідні для запобігання поширенню COVID-19, оцінювання ефективності тест-систем та оптимізації діагностики, етіотропної терапії, модифікації вакцин.
Знайти схожі

17.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Барса М. М.
Назва : Erector spine plane block як універсальний, безпечний та ефективний компонент мультимодальної анестезії
Місце публікування : Запоріз. мед. журн. - Запоріжжя, 2022. - Т. 24, N 1. - С. 115-122 (Шифр ЗУ40/2022/24/1)
MeSH-головна: АНЕСТЕЗИЯ МЕСТНАЯ -- ANESTHESIA, LOCAL
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- SURGICAL PROCEDURES, OPERATIVE
АНЕСТЕЗИРУЮЩИЕ СРЕДСТВА ОБЩЕГО ДЕЙСТВИЯ -- ANESTHETICS, GENERAL
АНЕСТЕЗИРУЮЩИЕ СРЕДСТВА ВНУТРИВЕННЫЕ -- ANESTHETICS, INTRAVENOUS
Анотація: Швидкий розвиток доказової медицини в Україні та світі чітко демонструє ефективність мультимодальної анестезії під час анестезіологічного забезпечення хірургічних утручань. Крім пероральних і внутрішньовенних нестероїдних протизапальних препаратів, використовують реґіонарні методи знеболювання пацієнта. Безпека й ефективність реґіонарної анестезії, зменшення кількості інтра- та постопераційних ускладнень уже не викликають сумнівів. Немає такої анатомічної ділянки, яку неможливо було б знеболити без використання периферичних чи центральних нервових блоків. Дискутабельним та актуальним залишається питання про те, на яку ділянку організму хворого та який блок використати з мінімальними ризиками для пацієнта. Мета роботи – здійснити огляд та аналіз сучасних джерел інформації у сфері анестезіології, інтенсивної терапії та реґіонарної анестезії; визначити місце erector spine plane (ESP) блока серед інших фасціальних блоків, показати світовий досвід та особливості використання ESP-блока при різних патологічних станах та при різних оперативних утручаннях. Головний та незмінний пріоритет у роботі анестезіолога – безпека пацієнта та принцип не зашкодити хворому. Величезний спектр реґіонарних методів знеболювання користується популярністю в анестезіологів та інтенсивістів, але досі не з’ясовано, який із них є так само безпечним, як і ефективним. Висновки. ESP-блок – універсальний, ефективний і відносно простий метод реґіонарної анестезії, що дієво поліпшує результати лікування пацієнта та зменшує кількість інтра- та постопераційних ускладнень.
Знайти схожі

18.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Мінухін В. В., Книш О. В., Ждамарова Л. А., Большакова Г. М., Войда Ю. В.
Назва : Мікробіом кишечника як таргетний орган під час діагностики та лікування нервово-психічних розладів і захворювань
Місце публікування : Запоріз. мед. журн. - Запоріжжя, 2022. - Т. 24, N 1. - С. 123-131 (Шифр ЗУ40/2022/24/1)
MeSH-головна: КИШЕЧНИК -- INTESTINES
ДИСБАКТЕРИОЗ КИШЕЧНИКА -- DYSBACTERIOSIS INTESTINAL
НЕРВНОЙ СИСТЕМЫ БОЛЕЗНИ -- NERVOUS SYSTEM DISEASES
АЛЬЦГЕЙМЕРА БОЛЕЗНЬ -- ALZHEIMER DISEASE
ПАРКИНСОНА БОЛЕЗНЬ -- PARKINSON DISEASE
Анотація: Мета роботи – аналіз відомостей фахової літератури, що стосуються дослідження зв’язку між змінами складу, метаболічної активності кишкової мікробіоти та розвитком психоневрологічних розладів, захворювань. Результати. Незважаючи на різний етіопатогенез, клінічні прояви, нервово-психічні розлади і захворювання мають спільні патогенетичні ланки: кишковий дисбіоз зі збідненням мікробного різноманіття, збільшенням представництва «прозапальних» таксонів і зміною метаболізму кишкової мікробіоти; порушення мукозального бар’єра та збільшення проникності стінки кишечника; активація імунної відповіді з розвитком системного запалення та нейрозапалення; порушення нервових, ендокринних, метаболічних механізмів передачі сигналів у межах осі кишечник – мозок. Специфічні зміни складу, метаболічної активності кишкової мікробіоти – біомаркери або додаткові діагностичні критерії при деяких психоневрологічних захворюваннях. Позитивний ефект мають терапевтичні підходи, що спрямовані на корекцію складу й метаболічної активності мікробіоти кишечника, – фекальна трансплантація, застосування психобіотиків і нейроактивних похідних пробіотичних бактерій. Висновки. Механізми впливу конкретних мікроорганізмів та їхніх дериватів на функціональну активність ЦНС потребують продовження вивчення. Мікробіом кишечника потрібно розглядати як таргетний орган під час діагностики, терапії нервово-психічних розладів і захворювань. Мікробіомний підхід сприяє ранній діагностиці та прогнозуванню тяжкості їхнього перебігу. Спрямування на корекцію складу та функціональної активності кишкової мікробіоти – перспективна стратегія підвищення ефективності лікування психоневрологічної патології.
Знайти схожі

19.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Назар О. В., Гдиря О. В., Моісеєнко Р. О., Мартинюк В. Ю., Владимиров О. А.
Назва : Практичне застосування Міжнародної класифікації функціонування при проходженні медико-соціальної експертизи дитини з церебральним паралічем
Місце публікування : Запоріз. мед. журн. - Запоріжжя, 2022. - Т. 24, N 1. - С. 132-137 (Шифр ЗУ40/2022/24/1)
MeSH-головна: ЦЕРЕБРАЛЬНЫЙ ПАРАЛИЧ -- CEREBRAL PALSY
ДЕТЕЙ ОХРАНЫ ЗДОРОВЬЯ СЛУЖБЫ -- CHILD HEALTH SERVICES
КОНСУЛЬТАТИВНАЯ ПОМОЩЬ -- REFERRAL AND CONSULTATION
Анотація: Мета роботи – оцінювання ступеня порушення функцій, обмеження діяльності та участі дитини з церебральним паралічем (ЦП); формування консультативного висновку для медико-соціальної експертизи лікарсько-консультативними комісіями (ЛКК) згідно з принципами Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я (МКФ).Матеріали та методи. Наводимо клінічний приклад оцінювання ступеня порушення функцій, діяльності та участі дитини з ЦП згідно з принципами МКФ із застосуванням стандартизованих інструментів визначення функціонального стану, формування категорійного профілю дитини. Під час оцінювання використали міжнародні стандартизовані шкали, рекомендовані міжнародною спільнотою фахівців до застосування в дітей із ЦП. Обстеження здійснили в ДЗ «Укра-їнський медичний центр реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи Міністерства охорони здоров’я України».Результати. Під час комплексного обстеження дитини з ЦП мультидисциплінарна команда фахівців визначила ступінь порушення основних функцій організму, ступінь обмеження діяльності та участі дитини в суспільному житті, визначила вплив факторів довкілля на рівень функціонування та соціальної адаптації дитини. На підставі цих даних склали категорійний профіль пацієнта відповідно до функціонального стану дитини, який показує всі сфери життєдіяльності. Батьки дитини отримали консультативний висновок для медико-соціальної експертизи ЛКК за місцем проживання. Висновки. МКФ описує комплекс життєдіяльності та функціонування дітей із ЦП, показує зміни, що пов’язані з ростом, розвитком, станом здоров’я, на відміну від класичного клінічного огляду пацієнта. Визначення ступеня порушення функцій та обмеження життєдіяльності дитини з ЦП із застосуванням стандартизованих інструментів оцінювання дає змогу фахівцям у різних медичних установах уникнути розбіжностей під час медико-соціальної експертизи та формування реабілітаційного діагнозу. Завдяки визначенню рівня функціонування дитини з ЦП відповідно до принципів МКФ члени мультидисциплінарної реабілітаційної команди можуть вчасно виявити та корегувати порушення, здійснювати ранню професійну орієнтацію дитини відповідно до її функціональних можливостей.
Знайти схожі

20.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Shulhai O. M., Kinash M. I., Shulhai A.-M. A.
Назва : Reye’s-like syndrome in 13-year-old child (a case report)
Місце публікування : Запоріз. мед. журн. - Запоріжжя, 2022. - Т. 24, N 1. - С. 138-142 (Шифр ЗУ40/2022/24/1)
MeSH-головна: РЕЙЕ СИНДРОМ -- REYE SYNDROME
ПЕЧЕНИ ЖИРОВАЯ ДИСТРОФИЯ -- FATTY LIVER
АНТИПИРЕТИКИ -- ANTIPYRETICS
ДЕТЕЙ ОХРАНЫ ЗДОРОВЬЯ СЛУЖБЫ -- CHILD HEALTH SERVICES
Анотація: Наведено огляд фахової літератури щодо класичного та атипового синдрому Рея, розглянуто причини, що зумовлюють його виникнення, описано критерії встановлення діагнозу, представлено випадок Рея-подібного захворювання в дитини віком 13 років. Синдром Рея – небезпечний патологічний стан, якому притаманні гостра енцефалопатія та жирова дистрофія внутрішніх органів, передусім печінки. Є низка вірусних і бактеріальних інфекцій, що передують розвитку синдрому Рея: грип, гострі респіраторні інфекції, вітряна віспа, ентеро- та ротавірусні інфекції, кашлюк, мікоплазмова інфекція, сальмонельоз. Під час лікування цих інфекцій, коли є лихоманка, зазвичай використовують низку медикаментозних засобів для зниження температури: ацетилсаліцилову кислоту, ібупрофен, ацетамінофен, диклофенак натрію. Презентація клінічного випадку. У клініці спостерігали випадок Рея-подібного захворювання в дівчинки підліткового віку на тлі коронавірусної інфекції та приймання антипіретичного препарату. Висновки. Враховуючи зміни у внутрішніх органах, зокрема розвиток стеатозу печінки, терапію таких пацієнтів треба спрямовувати на запобігання жировій дистрофії. Крім класичного синдрому Рея, діагностують атиповий синдром Рея, або Рея-подібне захворювання, що виникає передусім у дітей віком до 5 років із уродженими порушеннями обміну жирних кислот. Призначаючи антипіретичні препарати, треба чітко дотримуватися дози згідно з віком і масою тіла дитини.
Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)