Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ЗУ40/2022/24/2<.>

Загальна кількість знайдених документів : 18
Показані документи з 1 по 18

Association of atrial fibrillation and atrial flutter with sick sinus syndrome: a review of the issue based on examples of clinical observations / O. Yu. Shmidt [et al.] // Запоріз. мед. журн. - 2022. - Т. 24, N 2. - P240-247

MeSH-головна:
ПРЕДСЕРДИЙ ФИБРИЛЛЯЦИЯ -- ATRIAL FIBRILLATION (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ПРЕДСЕРДИЙ ТРЕПЕТАНИЕ -- ATRIAL FLUTTER (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
АБЛЯЦИИ МЕТОДЫ -- ABLATION TECHNIQUES (использование, методы)
СИНУСНО-ПРЕДСЕРДНОГО УЗЛА СЛАБОСТИ СИНДРОМ -- SICK SINUS SYNDROME (диагностика, лекарственная терапия, хирургия, этиология)
Анотація: Незважаючи на істотний прогрес у лікуванні пацієнтів із порушеннями серцевого ритму, фібриляція передсердь (ФП) залишається у світі однією з основних причин серйозних серцево-судинних подій. Метод першої лінії у лікуванні пацієнтів із ФП – радіочастотна абляція (РЧА). Втім, у деяких пацієнтів із ФП після РЧА виявляють ознаки синдрому слабкості синусового вузла (СССВ), що зумовлює необхідність ургентної або планової імплантації електрокардіостимулятора. Мета роботи – проаналізувати сучасні тенденції в лікуванні ФП і СССВ, а також причинно-наслідковий зв’язок РЧА при ФП і СССВ.Матеріали та методи. Проаналізували відомості світової фахової літератури, а також дані власних клінічних спостережень пацієнтів із ФП, яким виконали процедуру РЧА. Результати. За результатами аналізу даних запропоновано розрізняти три можливі групи причин, з яких у пацієнтів після РЧА, здійсненої для лікування ФП, може розвинутися СССВ: 1)органічні (пов’язані з дегенеративним фіброзом тканин синусового вузла, що відбувається під час старіння, або з іншими вихідними органічними змінами в синусовому вузлі), 2) функціональні (пов’язані з ремоделюванням тканин синусового вузла та тканини міокарда передсердь навколо синусового вузла, що викликане тривалим персистуванням ФП), 3) ятрогенні (пов’язані з впливом на синусовий вузол антиаритмічних препаратів або викликані власне процедурою абляції). Кожна група причин проілюстрована клінічним випадком з аналізом віддалених результатів РЧА.Висновки. Запропоновано створення шкали предикторів розвитку СССВ у пацієнтів після РЧА, яка виконана з приводу ФП. Ця шкала враховує відомості анамнезу пацієнта, дані електрокардіографії спокою, моніторування електрокардіографії за Холтером, у деяких випадках – коронарографії з вивченням особливостей кровопостачання синусового вузла. Використання названих предикторів може знизити відсоток можливих ускладнень, як-от розвитку СССВ у паці-єнтів після РЧА, а також даватиме змогу своєчасно виявляти пацієнтів, яким надалі може бути потрібна імплантація електрокардіостимулятора.
Дод.точки доступу:
Shmidt, O. Yu.
Volkov, D. Ye.
Brynza, M. S.
Uvarova, K. H.
Pavlova, D. Yu.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

COVID-19-асоційований мультисистемний запальний синдром у дітей: гастроінтестинальні прояви / І. Ю. Авраменко [та ін.] // Запоріз. мед. журн. - 2022. - Т. 24, N 2. - С. 191-196

MeSH-головна:
КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS (вирусология, диагностика, лекарственная терапия, этиология)
СИСТЕМНОЙ ВОСПАЛИТЕЛЬНОЙ РЕАКЦИИ СИНДРОМ -- SYSTEMIC INFLAMMATORY RESPONSE SYNDROME (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ДЕТЕЙ ОХРАНЫ ЗДОРОВЬЯ СЛУЖБЫ -- CHILD HEALTH SERVICES
Анотація: Мета роботи – аналіз перебігу асоційованого з SARS-Cov-2 мультисистемного запального синдрому з гастроінтестинальними розладами порівняно з мультисистемним запальним синдромом (MIS-C) без шлунково-кишкових проявів у дітей Львівської області. Матеріали та методи. Здійснили аналіз медичних карт стаціонарного хворого дітей віком до 15 років, які перебували на лікуванні в КНП ЛОР ОДКЛ «ОХМАТДИТ» із діагнозом MIS-C, асоційований із SARS-Cov-2. Результати. Гастроінтестинальні прояви MIS-C, асоційованого з SARS-Cov-2, спостерігали в 52,38 % дітей, з-поміж інших симптомів у цій групі пацієнтів зафіксували головний біль і кашель. Рівні специфічного до SARS-Cov-2 IgG вірогідно не відрізнялися в дітей зі шлунково-кишковими симптомами та без них. Натомість у пацієнтів із MIS-C без шлунково-кишкових проявів частіше спостерігали дисфункцію міокарда, і це потребувало тривалішої госпіталізації. Діти з гастроінтестинальними проявами MIS-C частіше мали ожиріння. Висновки. Тяжкість клінічного перебігу асоційованого з SARS-Cov-2 мультисистемного запального синдрому не залежить від важкості та часу, який минув після перенесеної гострої коронавірусної хвороби, і не пов’язаний із гастроінтестинальними проявами, що виявили в 52,38 % пацієнтів. Кашель, головний біль навіть без типових для MIS-C проявів (висип, зміни склер і набряки кінцівок) можуть бути симптомами, що дають змогу хірургу замислитися над консервативним веденням пацієнта із синдромом гострого живота. MIS-C, асоційований із SARS-Cov-2, необхідно включити у клінічний протокол гострого апендициту в дітей.
Дод.точки доступу:
Авраменко, І. Ю.
Косминіна, Н. С.
Підвальна, У. Є.
Баса, Н. Р.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Intestinal microbiota in obese children with non-alcoholic fatty liver disease depending on the gallbladder function / Yu. M. Stepanov [et al.] // Запоріз. мед. журн. - 2022. - Т. 24, N 2. - P181-186

MeSH-головна:
ПЕЧЕНИ ЖИРОВАЯ ДИСТРОФИЯ -- FATTY LIVER (генетика, лекарственная терапия, этиология)
ГИПОКИНЕЗИЯ -- HYPOKINESIA (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (диагностика, метаболизм, патофизиология, этиология)
ДЕТЕЙ ОХРАНЫ ЗДОРОВЬЯ СЛУЖБЫ -- CHILD HEALTH SERVICES
Анотація: Мета роботи – визначити особливості мікробіоценозу тонкого та товстого кишечника в дітей із неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП) залежно від функціонального стану жовчного міхура (ЖМ). Матеріали та методи. Обстежили 73 дітей із НАЖХП віком від 10 до 17 років. Відповідно до індексу маси тіла, даних транзієнтної еластографії (Fibroscan®) та ультразвукового дослідження пацієнтів поділили на групи: І – 35 дітей із НАЖХП, ожирінням та гіпокінезією ЖМ; ІІ – 30 дітей із НАЖХП, ожирінням та нормокінезією ЖМ; III (контрольна) – 8 відносно здорових дітей із нормальною масою тіла та нормокінезією ЖМ. Моторно-евакуаторну функцію ЖМ оцінювали з використанням фізіологічного харчового навантаження. Хроматографію коротколанцюгових жирних кислот у копрофільтраті пацієнтів здійснили на хроматографі Хроматек-Кристал-5000. Видовий і кількісний склад мікрофлори вмісту товстої кишки визначили методом посіву десятикратних розведень (10-1–10-9), використавши стандартний набір елективних і диференційно-діагностичних поживних середовищ для виділення аеробних та анаеробних мікроорганізмів. Діагностику синдрому надлишкового бактеріального росту виконали за допомогою водневого дихального тесту з навантаженням із лактозою, використали газоаналізатор «Gastro» Gastrolyzer (Bedfont Scientific Ltd, Велика Британія). Результати. Лактозозалежний синдром надлишкового бактеріального росту визначили майже у половини хворих (42,9 %) на НАЖХП незалежно від функціональних змін ЖМ. У дітей із НАЖХП і гіпофункцією ЖМ частіше виявляли декомпенсовану форму дисбіозу (37,1 % випадків), з нормокінезією ЖМ – субкомпенсовану (36,7% випадків). Концентрація Lactobacillus (в 1,9 раза, р 0,05) та Enterococcus (в 1,4 раза, р 0,05) вірогідно нижча в пацієнтів з НАЖХП і гіпофункцією ЖМ, ніж у хворих із нормальною моторно-евакуаторною функцією ЖМ. Рівень фекальної оцтової кислоти в дітей із НАЖХП і гіпокінезією ЖМ збільшувався в 6,9 раза (р 0,05), а рівень масляної кислоти – вдвічі (р 0,05) порівняно з групою контролю. Це свідчить про участь жовчних кислот у регуляції якісного та кількісного складу кишкового мікробіому. Висновки. Зниження скоротливої функції жовчного міхура в дітей із НАЖХП асоційоване з різким зменшенням кількості основних симбіонтів кишкового мікробіоценозу, збільшенням концентрації умовно-патогенної мікрофлори, а також підви-щенням продукції оцтової та масляної коротколанцюгових жирних кислот.
Дод.точки доступу:
Stepanov, Yu. M.
Zavhorodnia, N. Yu.
Tatarchuk, O. M.
Klenina, I. A.
Hrabovska, O. I.
Zyhalo, E. V.
Petishko, O. P.
Vishnarevska, N. S.
Dolhopolova, V. V.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Kachkovska, V. V.
GLN27GLU polymorphism in the β2-adrenergic receptor gene in patients with bronchial asthma / V. V. Kachkovska // Запоріз. мед. журн. - 2022. - Т. 24, N 2. - P159-162

MeSH-головна:
АСТМА БРОНХИАЛЬНАЯ -- ASTHMA (генетика, диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ПОЛИМОРФИЗМ ГЕНЕТИЧЕСКИЙ -- POLYMORPHISM, GENETIC (генетика)
ГЕТЕРОЗИГОТЫ ВЫЯВЛЕНИЕ -- HETEROZYGOTE DETECTION
Анотація: Мета роботи – вивчення частоти поліморфізму гена β2-адренорецептора (Gln27Glu) у хворих на бронхіальну астму (БА) та взаємозв’язку визначених генотипів із ризиком розвитку захворювання. Матеріали та методи. Обстежили 553 хворих на БА та 95 практично здорових пацієнтів. Визначення Gln27Glu поліморфізму гена β2-АР (rs1042714) здійснили за допомогою полімеразно-ланцюгової реакції з наступним аналізом рестрикційних фрагментів. Статистичний аналіз виконали за допомогою програми SPSS-17. Результати. Розподіл алелів і генотипів за Gln27Glu поліморфізмом гена β2-АР у практично здорових осіб і хворих на БА відповідав теоретично очікуваній рівновазі Харді–Вайнберга (р 0,05). Результати аналізу частоти Gln27Glu поліморфного варіанта гена β2-АР у хворих на БА та у практично здорових осіб показали, що гетерозиготи частіше виявляли у хворих на БА порівняно з практично здоровими особами (р = 0,018). Носіїв гомозигот за мінорним алелем Glu/Glu виявляли в 1,5 раза частіше серед хворих на БА порівняно з контролем (тільки на рівні тенденції), але вірогідні відмінності не реєстрували. Розподіл генотипів за цим поліморфним варіантом в жінок і чоловіків групи контролю та хворих на БА статистично значущо не відрізнявся (р = 0,55; р = 0,47). Аналіз ризику розвитку БА показав статистично значущий зв’язок у рамках домінантної (р = 0,01), наддомінантної (р = 0,02) та адитивної (р = 0,01) моделей успадкування. Ризик розвитку БА в носіїв мінорного алеля (переважно через гетерозиготи) зростав у 1,9 раза в домінантній, в 1,6 раза – в адитивній моделі успадкування порівняно з гомозиготами за основним алелем. Висновки. Встановили статистично значущу відмінність у розподілі гомозиготних і гетерозиготних генотипів за поліморфізмом гена β2-АР (Gln27Glu) у хворих на БА та практично здорових осіб незалежно від статі. Носійство мінорного алеля у складі гетерозиготного генотипу (Gln/Glu) підвищує ризик розвитку БА порівняно з гомозиготами за основним алелем
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Laparoscopic sleeve gastrectomy and simultaneous cholecystectomy: a choice of optimal tactics / I. M. Todurov [et al.] // Запоріз. мед. журн. - 2022. - Т. 24, N 2. - P176-180

MeSH-головна:
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (диагностика, лекарственная терапия, метаболизм, патофизиология, хирургия, этиология)
БАРИАТРИЧЕСКАЯ ХИРУРГИЯ -- BARIATRIC SURGERY (использование, методы)
ЖЕЛЧНОКАМЕННАЯ БОЛЕЗНЬ -- CHOLELITHIASIS (диагностика, лекарственная терапия, хирургия, этиология)
ХОЛЕЦИСТЭКТОМИЯ ЛАПАРОСКОПИЧЕСКАЯ -- CHOLECYSTECTOMY, LAPAROSCOPIC (использование)
Анотація: Ожиріння стало всесвітньою пандемією, яка призвела до збільшення захворюваності, смертності і молодих, і літніх пацієнтів. Консервативні методи лікування ожиріння не виправдали очікувань. Доведено, що баріатрична хірургія – безпечний та ефективний метод лікування ожиріння зі зменшенням ваги, компенсацією супутніх захворювань, пов’язаних з ожирінням, покращенням якості та збільшенням тривалості життя. Лапароскопічна рукавна резекція шлунка (ЛРРШ) стала найпопулярнішою баріатричної операцією в усьому світі. Питання про те, чи виконувати симультанну холецистектомію (ХЕ) під час баріатричної операції, – предмет наукової дискусії. Мета роботи – сформувати оптимальну тактику щодо доцільності одночасного виконання ХЕ під час ЛРРШ у пацієнтів з ожирінням. Матеріали та методи. У дослідження залучили 59 пацієнтів з ожирінням, яким виконали ЛРРШ у період із січня 2012 до березня 2021 року. Пацієнтів поділили на групи: у першу групу включили хворих, яким виконали ЛРРШ (n = 39), у другу – осіб, яким здійснили ЛРРШ і симультанну ХЕ (n = 20). Демографічні показники пацієнтів обох груп зіставні. Результати. Середній ІМТ у першій групі становив 51,9 ± 7,6 кг/м2, без значущої різниці щодо показника другої групи – 48,7 ± 7,1 кг/м2 (p = 0,117). Не виявили вірогідну різницю за рівнем больового синдрому та тривалістю післяопераційного стаціонарного лікування між групами (p = 0,236 та p = 0,983 відповідно). При однаковій інтраопераційній тактиці та підходах до ведення пацієнтів після ЛРРШ одночасне виконання ХЕ призвело до значущого збільшення тривалості хірургічного втручання (p = 0,0001). Частота післяопераційних ускладнень у 2 групі дещо перевищувала показник першої групи, але не досягла рівня статистичної значущості (p =0,198). Вірогідної різниці за показником летальності у групах дослідження не виявили (p = 0,16). Висновки. Симультанна ХЕ під час виконання ЛРРШ безпечна і виправдана, коли в пацієнта діагностована жовчнокам’яна хвороба. Відкритим питанням залишається доцільність одночасної ХЕ під час ЛРРШ.
Дод.точки доступу:
Todurov, I. M.
Perekhrestenko, O. V.
Kalashnikov, O. O.
Kosiukhno, S. V.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Myronchuk, Yu. V.
The effect of immunomodulator azoximer bromide on the cytokine profile in a complex therapy for children with newly diagnosed tuberculosis / Yu. V. Myronchuk, O. M. Raznatovska // Запоріз. мед. журн. - 2022. - Т. 24, N 2. - P187-190

MeSH-головна:
ТУБЕРКУЛЕЗ -- TUBERCULOSIS (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ПРОТИВОТУБЕРКУЛЕЗНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTITUBERCULAR AGENTS (терапевтическое применение)
АДЪЮВАНТЫ ИММУНОЛОГИЧЕСКИЕ -- ADJUVANTS, IMMUNOLOGIC (терапевтическое применение)
ЦИТОКИНЫ -- CYTOKINES (анализ, кровь)
ДЕТЕЙ ОХРАНЫ ЗДОРОВЬЯ СЛУЖБЫ -- CHILD HEALTH SERVICES
Анотація: Мета роботи – проаналізувати вплив імуномодулятора азоксимеру броміду в комплексному лікуванні дітей із новими випадками захворювання на туберкульоз (ТБ) на показники цитокінового профілю (IL-2, IL-6, IL-4, IL-10) у сироватці крові. Матеріали та методи. У дослідження залучили 51 дитину з новими випадками захворювання на ТБ, їх поділили на 2 групи: 26 хворих, які в комплексному лікуванні на тлі антимікобактеріальної терапії (АМБТ) отримували імуномодулятор азоксимеру бромід (основна група); 25 пацієнтів, які отримувати тільки АМБТ (контрольна група). У дітей основної групи на тлі стандартної АМБТ для корекції імунологічних змін додатково застосовували азоксимеру бромід (імуномодулятор): у дітей віком до 10 років – внутрішньо по 6 мг двічі на добу, в дітей віком понад 10 років – по 12 мг двічі на добу; курс лікування – 14 діб. Дослідження показників цитокінового профілю (IL-2, IL-6, IL-4, IL-10) у сироватці крові здійснили на базі імунологічного відділу навчального медико-лабораторного центру ЗДМУ методом твердофазного імуноферментного аналізу на обладнанні імуноферментний рідер Sirio S із застосуванням набору Bender MedSystems GmbH (Austria, пкг/мл) на початку АМБТ і по завершенню підтримувальної фази (ПФ) АМБТ. Результати дослідження опрацювали на персональному комп’ютері, використавши програму Statistica, версія 13 (Copyright 1984–2018 TIBCO Software Inc. All rights reserved. Ліцензія No JPZ8041382130ARCN10-J). Результати. На початку АМБТ у дітей із новими випадками захворювання на ТБ обох груп визначали виражений дисбаланс про- та протизапальних цитокінів у бік прозапальних цитокінів із переважанням та високою активністю Тh1-типу клітинної відповіді імунітету. Коефіцієнт IL-2/IL-10 після завершення лікування знизився в 7,3 раза щодо показника на початку лікуван-ня. Показник основної групи після завершення лікування у 7,2 раза нижчий порівняно контрольною групою. У контрольній групі вірогідну динаміку коефіцієнтів IL-2/IL-10 та IL-6/IL-10 у процесі лікування не спостерігали. Коефіцієнт IL-2/IL-10 після завершення лікування у 12,8 раза вищий, ніж у групі здорових дітей. Висновки. Застосування імуномодулятора азоксимеру броміду в комплексній терапії дітей із новими випадками захворю-вання на ТБ після завершення ПФ АМБТ сприяє нормалізації всіх показників цитокінового профілю з нормалізацією стану балансу в регуляторній системі про- та протизапальних цитокінів. Тому вплив імуномодулятора азоксимеру броміду в комплексній терапії дітей із новими випадками захворювання на туберкульоз на показники цитокінового профілю є вагомим, дає змогу підвищити ефективність антимікобактеріальної терапії в цього контингенту хворих загалом.
Дод.точки доступу:
Raznatovska, O. M.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Nykonenko, A. O.
Hiatal hernia types and their radiological diagnostics in patients with gastroesophageal reflux disease / A. O. Nykonenko, Ye. I. Haidarzhi, T. V. Letkeman // Запоріз. мед. журн. - 2022. - Т. 24, N 2. - P168-175

MeSH-головна:
ГРЫЖА ПИЩЕВОДНОГО ОТВЕРСТИЯ -- HERNIA, HIATAL (диагностика, лекарственная терапия, рентгенография, хирургия, этиология)
ЖЕЛУДОЧНО-ПИЩЕВОДНЫЙ РЕФЛЮКС -- GASTROESOPHAGEAL REFLUX (диагностика, лекарственная терапия, хирургия, этиология)
ЛАПАРОСКОПИЯ -- LAPAROSCOPY (использование)
Анотація: Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) – одне з найпоширеніших гастроентерологічних захворювань. У більш ніж 80–90 % пацієнтів ГЕРХ зумовлена наявністю грижі стравохідного отвору діафрагми, що призводить до неспроможності нижнього стравохідного сфінктера. Тому все більше фахівців вважають, що ГЕРХ можна ефективно лікувати оперативним шляхом за умови детальної діагностики типів гриж стравохідного отвору. Один із найпоширеніших методів діагностики грижі стравохідного отвору діафрагми – рентгенологічний. Але результати інтерпретації рентгенологічних даних при підготовці до хірургічного лікування є суперечливими, а отже необхідне продовження досліджень у цьому напрямі. Мета роботи – покращити рентгенологічну діагностику та здійснити детальний аналіз типів гриж стравохідного отвору діафрагми в пацієнтів із ГЕРХ. Матеріали та методи. Проаналізували результати обстеження 120 хворих на ГЕРХ. Вік пацієнтів – 55,1 ± 10,7 року, 34 (28,3 %) чоловіки, 73 (71,7 %) жінки. Усім хворим виконали поліпозиційне рентгенологічне дослідження стравоходу та шлунка з водорозчинною контрастною речовиною (барієм). Здійснили фотофіксацію, відеозапис і відеоаналіз, використали сучасне рентгенологічне обладнання «Opera T 90cex» («General Medical Merate S.p.A.», Italy). Для оцінювання типів гриж стравохідного отвору діафрагми використовували міжнародну загальноприйняту класифікацію. Всі пацієнти були претендентами на хірургічне лікування в обсязі лапароскопічної крурорафії та фундоплікації в модифікації Nissen або Toupet. Результати доопераційного обстеження підтверджували інтраопераційно. Cтатистично результати опрацювали, використавши пакет прикладних програм Statistica for Windows 13.0 (StatSoft Inc., США).Результати. У всіх пацієнтів діагностували грижі стравохідного отвору діафрагми різних типів. Грижі I типу виявили в 94 (78,3 %) осіб, II типу – у 3 (2,5 %), III типу – в 15 12,5 %), IV типу – у 8 (6,7 %) хворих. Здійснили детальний аналіз особли-востей рентгенологічної діагностики типів гриж стравохідного отвору діафрагми, запропонували кроки щодо її поліпшення. Порушено питання діагностики, визначення великих і гігантських гриж. Усі результати ілюстрували власним фотоматеріалом. Здійснили кількісне та якісне оцінювання результатів. Висновки. Припустили, що провідну роль у розвитку ГЕРХ відіграють грижі стравохідного отвору діафрагми різних типів. Показано, що найбільш поширеним у таких пацієнтів є I тип. Детальна рентгенологічна діагностика з застосуванням фотофіксації, відеозапису та відеоаналізу – важливий та ефективний метод визначення анатомічних особливостей типів гриж стравохідного отвору діафрагми як провідного чинника порушення анатомії ділянки езофагогастрального з’єднання та, як наслідок, розвитку ГЕРХ.
Дод.точки доступу:
Haidarzhi, Ye. I.
Letkeman, T. V.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Ідіопатичний гранулематозний мастит: клінічний випадок та огляд літератури / О. В. Шуліга-Недайхлєбова [та ін.] // Запоріз. мед. журн. - 2022. - Т. 24, N 2. - С. 254-262

MeSH-головна:
ГРАНУЛЕМАТОЗНЫЙ МАСТИТ -- GRANULOMATOUS MASTITIS (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
МОЛОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- BREAST NEOPLASMS (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ТОМОГРАФИЯ КОМПЬЮТЕРНАЯ СПИРАЛЬНАЯ -- TOMOGRAPHY, SPIRAL COMPUTED (использование)
МЕТИЛПРЕДНИЗОЛОН -- METHYLPREDNISOLONE (терапевтическое применение)
Анотація: Ідіопатичний гранулематозний мастит (ІГМ) – рідкісне доброякісне хронічне запальне захворювання молочної залози з невідомою етіологією, що характеризується наявністю стерильних неказеозних гранульом і формуванням мікроабсцесів у часточках молочної залози. Точна поширеність цієї патології не відома. Передусім це пов’язано з доволі малою кількістю зареєстрованих випадків, а також зі складною діагностикою. Мета роботи – висвітлити клінічний досвід ведення пацієнтки з ІГМ, роз’яснити роль патоморфологічного дослідження в діагностичному пошуку, обговорити диференційну діагностику та лікувальні модальності за даними англомовних фахових джерел. Під час звернення в клініку пацієнтка скаржилася на біль у правій молочній залозі. На час огляду на межі внутрішніх квадрантів правої молочної залози виявлено безболісне утворення до 2,5 см у діаметрі щільної кам’янистої консистенції без чітких контурів. Пацієнтка пройшла низку досліджень: УЗД, МСКТ, мамографію, МРТ, – які вказували на діагноз злоякісного новоутворення. Остаточне рішення під час встановлення діагнозу залежало від результатів подвійного верифікованого патогістологічного дослідження з виключенням інших патологій. Зважаючи на молодий вік хворої, успішний досвід консервативного ведення пацієнток, що висвітлений у світовій науковій літературі, можливі косметичні ефекти після хірургічного лікування, ухвалили рішення про медикаментозне лікування цитостатиками та глюкокортикоїдами. Під час повторної консультації мамолога в динаміці для оцінювання результатів лікування через 3,5 і 7,0 місяця видимих патологічних змін з боку молочних залоз не виявили, пальпаторно – без вузлової та пухлинної патології. Стан після ідіопатичного гранулематозного маститу – реконвалесценція. У статті обговорили й інші методики лікування: хірургічне, варіації медикаментозної терапії (кортикостероїди – топічні, оральні; імуносупресори – метотрексат, азатіоприн), звичайне спостереження в разі легкого перебігу. Втім, враховуючи виражений больовий синдром і суттєві естетичні дефекти як результат несвоєчасної та неадекватної терапії, спостереження не домінує в тактиці ведення пацієнток. Затримка під час встановлення діагнозу може призвести до помилкового лікування, що спричиняє хронічні зміни та збільшення вогнища запалення в молочній залозі, впливає на тяжкість перебігу захворювання та наступну терапію. Висновки. Описали клінічний випадок пацієнтки з ІГМ, діагностичний пошук і результативну консервативну лікувальну тактику. Показана роль і незамінність патогістологічного дослідження під час діагностичного пошуку. Обговорили найефективніші схеми лікування пацієнток з ІГМ.
Дод.точки доступу:
Шуліга-Недайхлєбова, О. В.
Ковальова, А. В.
Кузик, П. В.
Саламаха, О. О.
Зохнюк, Н. М.
Шуль, О. М.
Юзьків, Р. П.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Артеріальна гіпертензія у дітей і підлітків: сучасний погляд на проблему (огляд літератури). Частина 1 / І. В. Шлімкевич [та ін.] // Запоріз. мед. журн. - 2022. - Т. 24, N 2. - С. 248-253

MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (диагностика, лекарственная терапия, эпидемиология, этиология)
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
ДЕТЕЙ ОХРАНЫ ЗДОРОВЬЯ СЛУЖБЫ -- CHILD HEALTH SERVICES
Анотація: Проаналізували відомості вітчизняної та закордонної фахової літератури щодо поширеності, причин, механізмів розвитку та критеріїв діагностики артеріальної гіпертензії у дітей і підлітків. Мета роботи – на підставі огляду сучасних наукових джерел навести дані про епідеміологію, чинники ризику, механізми розвитку та діагностичні критерії артеріальної гіпертензії в дітей і підлітків. Матеріали та методи. Здійснили пошук у наукометричних системах Google Scolar, PubMed, Cohrane Database за 2011–2021рр., використали ключові слова: епідеміологія, чинники ризику системної артеріальної гіпертензії, механізми розвитку, коронавірусна хвороба, підлітки, критерії діагностики системної артеріальної гіпертензії. Висновки. У наукових джерелах останнього десятиліття визначено основні чинники ризику та найпоширеніші механізми розвитку артеріальної гіпертензії, систематизовано підходи до класифікації, а також діагностичні критерії захворювання в юному віці. Цю патологію останнім часом стали діагностувати частіше в осіб віком до 18 років; за різними даними, ця частота становить від 2 % до 20 % випадків. Зауважимо, що пандемія коронавірусної хвороби внесла свої корективи у вивчення особливостей артеріальної гіпертензії у дітей і дорослих, адже артеріальна гіпертензія була провідним фактором тяжчого перебігу та смертності. Дослідження в цьому напрямі тривають. Значущість окремих патогенетичних факторів у ґенезі артеріальної гіпертензії в дітей остаточно не з’ясована, а їхній взаємозв’язок із гемодинамічними показниками в дітей і підлітків потребує продовження вивчення. Науковці всього світу акцентують на необхідності своєчасної та ранньої діагностики підвищеного артеріального тиску в дитячому віці, поки процес зворотний, для профілактики ускладнень і тяжчого перебігу хвороби.
Дод.точки доступу:
Шлімкевич, І. В.
Лембрик, І. С.
Цицюра, О. О.
Алексеєва, Ю. І.
Жиляк, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Асоціація поліморфізму С4603Т гена COL11A1 із ризиком утворення грижі шийного та поперекового відділів хребта / Є. Г. Педаченко [та ін.] // Запоріз. мед. журн. - 2022. - Т. 24, N 2. - С. 163-167

MeSH-головна:
ШЕЙНЫЕ ПОЗВОНКИ -- CERVICAL VERTEBRAE (патология)
ПОЯСНИЧНО-КРЕСТЦОВАЯ ОБЛАСТЬ -- LUMBOSACRAL REGION (патология)
ПОЛИМОРФИЗМ ГЕНЕТИЧЕСКИЙ -- POLYMORPHISM, GENETIC (генетика)
(использование)
ГРЫЖИ -- HERNIA (генетика, диагностика, лекарственная терапия, этиология)
Анотація: Мета роботи – оцінити асоціацію поліморфізму С4603Т гена COL11A1 із ризиком утворення грижі шийного та поперекового відділів хребта в етнічних українців. Матеріали та методи. У дослідження залучили 97 (48 жінок і 49 чоловіків) осіб, які перебували на лікуванні з приводу грижі шийного або поперекового відділу хребта. Група порівняння – 60 (30 чоловіків і 30 жінок) осіб, які не мали в анамнезі больового синдрому у спині. Вік пацієнтів становив 34,49 ± 6,75 року, осіб групи порівняння – 35,00 ± 6,51 року. Всім учасникам дослідження виконали магнітно-резонансну томографію в Т2-зваженому режимі. Однонуклеотидний поліморфізм С4603Т (rs1676486) гена COL11A1 типували методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) у реальному часі. У роботі використовували набір Tag Man Universal PCR Master Mix (Applied Biosystems, США) та Tag Man SNP Genotyping Assays для визначення поліморфізмів (Applied Biosystems, США). Результати. Виявили вірогідну асоціацію поліморфізму С4603Т (rs1676486) гена COL11A1 із ризиком утворення грижі L5-S1поперекового відділу хребта в домінантній (OR = 3,20; 95 % CI (1,34–7,50); р 0,008) і мультиплікативній (OR
Дод.точки доступу:
Педаченко, Є. Г.
Васильєва, І. Г.
Хижняк, М. В.
Галанта, О. С.
Чопик, Н. Г.
Цюбко, О. І.
Грязов, А. Б.
Нехлопочин, О. С.
Ксензов, Т. А.
Дмитренко, А. Б.
Макарова, Т. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Використання показників ендотеліальної функції мікросудин для розрахунку функціонального віку системи мікроциркуляції / О. В. Коркушко [та ін.] // Запоріз. мед. журн. - 2022. - Т. 24, N 2. - С. 147-151

MeSH-головна:
ЭНДОТЕЛИЙ СОСУДИСТЫЙ -- ENDOTHELIUM, VASCULAR (патология)
МИКРОЦИРКУЛЯЦИЯ -- MICROCIRCULATION (физиология)
ТРОМБОЦИТОВ АГРЕГАЦИЯ -- PLATELET AGGREGATION (физиология)
Анотація: Мета роботи – з’ясувати можливість використання показників функціонального стану ендотелію мікросудин для визначення біологічного віку (БВ) людини. Матеріали та методи. Обстежили 390 осіб, яких поділили на групи залежно від віку: 20–29 (n = 31), 30–39 (n = 22), 40–49 (n = 45), 50–59 (n = 72), 60–69 (n = 129) та 70–79 (n = 91) років. Функціональний стан ендотелію мікросудин оцінювали ме-тодом лазерної доплерівської флоуметрії на апараті BLF-21D («Transonic Systems Inc», США) в ділянці середньої третини внутрішньої поверхні передпліччя. Агрегаційну активність тромбоцитів визначали на двоканальному лазерному аналізаторі агрегації тромбоцитів 23 LA (Біола, РФ) турбідиметричним методом, в’язкість крові – за допомогою ротаційного віскозиметра АКР-2 (РФ) при швидкостях зміщення 10–200 с-1 з розрахунком індексу деформування та індексу агрегації еритроцитів.Результати. Виявили статистично значуще зменшення об’ємної швидкості шкірного кровотоку (ОШШК) в стані спокою та на піку постоклюзійної реактивної гіперемії, зменшення часу відновлення ОШШК до початкових значень вже з віку 50–59 років, що свідчить про порушення функції ендотелію під час старіння. В осіб віком понад 60 років відбувається посилення ендотеліальної дисфункції, що супроводжується погіршенням показників гемостазу: підвищенням в’язкості крові, збільшенням спонтанної та індукованої агрегаційної активності тромбоцитів. Починаючи з віку 40 років, статистично значущо зростає в’язкість крові. Отримали формулу розрахунку БВ із використанням показників функціонального стану ендотелію мікросудин, агрегаційної здатності тромбоцитів та антропометричних показників.Висновки. Розробили формулу розрахунку БВ людини, що передбачає використання показників функціонального стану ендотелію мікросудин, агрегаційної здатності тромбоцитів та антропометричних показників. Виявили доволі високу точність визначення функціонального віку системи мікроциркуляції за методикою, що розробили.
Дод.точки доступу:
Коркушко, О. В.
Шатило, В. Б.
Бондаренко, О. В.
Писарук, А. В.
Антонюк-Щеглова, І. А.
Наскалова, С. С.
Дужак, Г. В.
Бодрецька, Л. А.
Шаповаленко, І. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Кириченко, М. І.
Роль біомаркера NGAL в оцінюванні ранньої та прогнозуванні пізньої функції трансплантата при трансплантації нирки від живого родинного донора / М. І. Кириченко // Запоріз. мед. журн. - 2022. - Т. 24, N 2. - С. 197-204

MeSH-головна:
ПОЧЕК ТРАНСПЛАНТАЦИЯ -- KIDNEY TRANSPLANTATION (использование, методы)
ДОНОРЫ ЖИВЫЕ -- LIVING DONORS
ЛИПОКАЛИНЫ -- LIPOCALINS (анализ, физиология)
Анотація: Мета роботи – дослідження ролі NGAL в оцінюванні відновлення ранньої функції трансплантата та прогнозі функціонування трансплантата в перший рік після трансплантації нирки (ТН) від живого родинного донора. Матеріали та методи. Обстежили 60 реципієнтів нирки, яким здійснили ТН від живого родинного донора. За реципієнтом спостерігали перші 12 місяців після трансплантації. Для дослідження ранньої функції трансплантата вимірювали концентрацію NGAL у зразках сечі та рівень креатиніну сироватки крові в 1, 2, 3, 7 дні після ТН. Для дослідження пізньої функції трансплантата розраховували швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) на 3, 6, 12 місяці після ТН, а для прогнозу функціонування трансплантата протягом першого року після ТН аналізували зв’язок між рівнем u-NGAL і ШКФ на 3, 6, 12 місяці після ТН. Зафіксували випадки гострого відторгнення алотрансплантата нирки, затримки функції трансплантата (DGF), первинної дисфункції.Результати. DGF зареєстрували в 5 (8,33 %) реципієнтів; у них середній рівень NGAL на 1, 2, 3, 7 дні був статистично значущо вищим (р 0,05) за такий при нормальній функції трансплантата. Гостре відторгнення алотрансплантата нирки спостерігали в 10 (16,67 %) реципієнтів; у них NGAL у 1, 2, 3, 7 дні був статистично вірогідно вищим (р 0,05) за такий при нормальній функції трансплантата. Первинна дисфункція алотрансплантата зафіксована у 8 (13,33 %) реципієнтів; у них NGAL у 1, 2, 3, 7 дні був статистично вірогідно вищим (р 0,05) за такий при нормальній функції трансплантата. Оцінюючи зв’язок між рівнем NGAL у 1, 2, 3, 7 дні і ШКФ на 3, 6,12 місяці після трансплантації, визначили: ШКФ у реципієнтів із рівнем NGAL на 1, 2, 3, 7 дні після трансплантації в межах референтних значень (131,7 нг/мл) була вищою, ніж ШКФ у реципієнтів із рівнем NGAL на 1, 2, 3, 7 дні після трансплантації вище за референтні значення. Висновки. Оцінювання NGAL після ТН інформує про відновлення ренальних функцій (швидке зниження NGAL) або про розвиток ускладнень (DGF, первинна дисфункція трансплантата, гостре відторгнення) при повільному зниженні або підвищенні NGAL. Отже, u-NGAL – ранній, неівазивний і точний предиктор необхідності діалізу в перший тиждень після ТН і відновлення функції трансплантата протягом 12 місяців.
Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Морфологічне, імуно- та лектиногістохімічне оцінювання лімфоїдного апарату червоподібного відростка плода людини / М. Л. Таврог [та ін.] // Запоріз. мед. журн. - 2022. - Т. 24, N 2. - С. 205-211

MeSH-головна:
АППЕНДИКС -- APPENDIX (анатомия и гистология, иммунология, патология)
ИММУНОГИСТОХИМИЯ -- IMMUNOHISTOCHEMISTRY (использование)
ПЛОДА ИССЛЕДОВАНИЯ -- FETAL RESEARCH
Анотація: Мета роботи – встановити морфофункціональні особливості лімфоїдних утворень червоподібного відростка людини в пізньому пренатальному періоді онтоґенезу. Матеріали та методи. Дослідили червоподібні відростки 42 плодів обох статей без аномалій, патологій шлунково-кишкового тракту, імунної системи і кровотворення. Застосували гістологічні, лектингістохімічні (PNA+, SBA+), імуногістохімічні (експресія маркерів CD3+, CD4+, CD8+, CD20+, CD34+, CD68+, Кі-67, каспаза 3+), морфометричні методи дослідження, здійснили статистичний аналіз результатів. Результати. Поодинокі лімфоцити у слизовій оболонці червоподібного відростка плодів людини виявляли біля венул із 16–18 тижнів розвитку, їхні скупчення, з яких пізніше утворюються периваскулярні лімфоїдні вузлики, визначали з 25 тижня. Останні складалися з малих, середніх лімфоцитів, макрофагів, клітин у стадії апоптозу (каспаза 3+) та проліферації (Кі-67+), сітчастих клітин. З 28 тижня внутрішньоутробного періоду виявляли лімфоепітеліальні вузлики, які за складом клітин нагадували периваскулярні. В субепітеліальній і периферичній зонах вузликів були лімфоцити, що мали рецептори до CD3, PNA, а в центральній зоні – до CD20, SBA, макрофаги (CD68+/PNA+/SBA+), клітини в стадії проліферації (Кі-67+) та апоптозу (каспаза 3+). До кінця плідного періоду в лімфоїдних вузликах червоподібного відростка людини спостерігали зменшення відсотка Т-лімфоцитів (CD3+), збільшення вмісту В-лімфоцитів (CD20+) й макрофагів (CD68+), які локалізувалися передусім у центральній зоні, але зародкові центри не сформовані. Висновки. У процесі становлення лімфоїдної тканини червоподібного відростка під час пренатального періоду онтогенезу визначили критичні періоди: 16–18 тижні – поява лімфоцитів у власній пластинці, 25 тиждень – формування периваскулярних вузликів біля венул, 28 тиждень – виникнення лімфоепітеліальних вузликів. З віком у лімфоїдних вузликах вміст Т-лімфоцитів (CD3+) зменшується, а В-лімфоцитів (CD20+) й макрофагів (CD68+) зростає.
Дод.точки доступу:
Таврог, М. Л.
Сирцов, В. К.
Попович, Ю. І.
Григор’єва, О. А.
Попович, Н. Р.
Зідрашко, Г. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Оцінювання ефективності застосування адгезивних скловолоконних шин для іммобілізації нижніх фронтальних зубів у пацієнтів із пародонтитом / О. М. Слаба [та ін.] // Запоріз. мед. журн. - 2022. - Т. 24, N 2. - С. 212-218

MeSH-головна:
ПЕРИОДОНТА БОЛЕЗНИ -- PERIODONTAL DISEASES (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ПЕРИОДОНТАЛЬНЫЕ ШИНЫ -- PERIODONTAL SPLINTS (использование)
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
Анотація: Мета роботи – оцінити ефективність застосування адгезивних скловолоконних шин для іммобілізації нижніх фронтальних зубів у схемі комплексної терапії важких стадій пародонтиту (III та IV) у безпосередні та віддалені терміни після лікування в осіб із факторами ризику та без них. Матеріали та методи. Обстежили 58 хворих із ІІІ та IV стадіями пародонтиту, у них визначали фактори ризику прогресу-вання хвороб пародонта (куріння та цукровий діабет). Після детального пародонтологічного обстеження усім пацієнтам здійснили нехірургічне лікування пародонтиту та іммобілізацію рухомих зубів, використавши адгезивні скловолоконні шини. Після шинування призначили обов’язкову підтримувальну терапію (кожні 3 місяці) з контролем динаміки стану гігієни по-рожнини рота (РІ), глибини пародонтальних кишень (PD), втрати епітеліального прикріплення (CAL), кровоточивості ясен (BOP) та стану шинувальної конструкції (тріщини та злами шини, порушення крайового прилягання, відрив окремого зуба від загальної конструкції, сколювання матеріалу і дефекти в міжзубних проміжках). Обстеження здійснювали до лікування та в динаміці – безпосередньо після лікування (1 місяць), у віддалені (12, 24, 36 місяців) терміни. Результати. Протягом 3 років у 67,24 % пацієнтів збережена цілісність шинувальної конструкції, у 32,76 % виявили дефекти шинування на різних етапах спостереження. Цілісність шинувальної конструкції протягом 3 років збережена у 18 (56,25 %) пацієнтів, у котрих визначили фактори ризику розвитку захворювань пародонта, у 21 (80,77 %) хворого без цих факторів (р = 0,06). Висновки. Застосування адгезивних скловолоконних шин для іммобілізації нижніх фронтальних зубів у схемі комплексної терапії пародонтиту (III та IV стадій) дало змогу зберегти рухомі зуби та знизити значення пародонтальних індексів, які визначали, у безпосередні та віддалені терміни після лікування в осіб з факторами ризику та без них.
Дод.точки доступу:
Слаба, О. М.
Січкоріз, Х. А.
Мінько, Л. Ю.
Слобода, М. Т.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

Патобіохімічні аспекти алкогольної кардіоміопатії. Роль гідроген сульфіду в механізмах кардіоцитопротекції (огляд літератури) / Н. І. Волощук [та ін.] // Запоріз. мед. журн. - 2022. - Т. 24, N 2. - С. 219-229

MeSH-головна:
КАРДИОМИОПАТИЯ АЛКОГОЛЬНАЯ -- CARDIOMYOPATHY, ALCOHOLIC (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
(диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ОКСИДАТИВНЫЙ СТРЕСС -- OXIDATIVE STRESS (физиология)
Анотація: Мета роботи – систематизація знань щодо патобіохімічних механізмів ураження серця при алкогольній кардіоміопатії (АКМП) та пошук перспективних шляхів кардіоцитопротекції за цих умов. Зловживання алкоголем – важлива медико-соціальна проблема сьогодення, адже є фактором ризику ураження більшості органів і систем організму, порушення обміну речовин, дефіциту харчування, розвитку деяких видів раку, деменції, нейропатії, інших патологій і настання смерті. Вживання великої кількості етанолу збільшує ризик раптової серцевої смерті та серцевих аритмій. Термін «алкогольна кардіоміопатія» описує захворювання серцевого м’яза, виявлене в людей з історією тривалого вживання алкоголю. Вона характеризується дилатацією лівого шлуночка, зменшенням його стінки, збільшенням маси, а на пізніх стадіях – зменшенням фракції викиду лівого шлуночка (менше ніж 40 %). Аналіз та узагальнення відомостей фахової літератури щодо механізмів алкоголь-індукованої кардіотоксичності виявив тригерні чинники пошкодження міокарда при АКМП. Негативний вплив етанолу на серце реалізується через індукцію оксидативно-нітрозативного стресу, апоптозу, запалення, фіброґенезу, виникнення гіпоенергетичного стану та дисфункцію іонних насосів, розвиток ендотеліальної дисфункції, порушення рибосомального синтезу білків. Пріоритетний напрям для покращення кардіоцитопротекції – поглиблене вивчення біохімічних механізмів та ідентифікація нових молекулярних мішеней, інтегрованих у патогенез АКМП. Гідроген сульфід (H2S) – важливий метаболічний чинник, що бере участь у регуляції серцево-судинної діяльності, а застосування екзогенного H2S має потужний кардіопротекторний вплив у разі уражень серця різного ґенезу. Донори H2S і H2S-вивільняючі лікарські засоби (гібридних молекул – H2S-аспірин, H2S-NO) відіграють потужну кардіопротекторну роль при різних патологічних станах. Тому доцільні наступні дослідження ролі системи гідроген сульфіду в патогенезі АКМП для розроблення нових підходів до ефективнішого лікування цієї патології. Висновки. Модуляція рівня H2S в організмі може бути предиктором тяжкості уражень міокарда, а також перспективним вектором у фармакотерапії, зокрема алкогольного ураження серця.
Дод.точки доступу:
Волощук, Н. І.
Руденко, К. В.
Матяш, О. Р.
Денисюк, О. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

16.

Сиволап, В. В.
Артеріальна гіпотензія у хворих на гіпертонічну хворобу: невирішені питання та діагностичні можливості амбулаторного моніторування артеріального тиску / В. В. Сиволап, С. П. Жеманюк, Ю. О. Маляренко // Запоріз. мед. журн. - 2022. - Т. 24, N 2. - С. 152-158

MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ГИПОТЕНЗИЯ -- HYPOTENSION (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
КРОВЯНОЕ ДАВЛЕНИЕ, МОНИТОРЫ -- BLOOD PRESSURE MONITORS (использование)
Анотація: Мета роботи – дослідити поширеність епізодів стійкої артеріальної гіпотензії в пацієнтів із гіпертонічною хворобою (ГХ) II–III стадій високого кардіоваскулярного ризику на тлі антигіпертензивної терапії та фактори, з якими вона асоціюється.Матеріали та методи. Хворим на ГХ ІІ–ІІІ стадій із синусовим ритмом (n = 179, середній вік – 61 (95 % ДІ: 59,6-62,5) рік, 57,0 % – чоловіки) здійснили амбулаторне моніторування артеріального тиску (АМАТ). Оцінювали артеріальну гіпотензію за результатами офісного вимірювання артеріального тиску (АТ) (110/70 мм рт. ст.) та АМАТ добових ( 100/60 мм рт. ст.), денних (105/65 мм рт. ст.), нічних (90/50 мм рт. ст.) годин. Для визначення коваріант, з якими асоціювалися епізоди стійкої артеріальної гіпотензії, побудували моделі з використанням бінарного логістичного регресійного аналізу.Результати. Епізоди артеріальної гіпотензії реєстрували втричі частіше під час АМАТ (6,2 %, 11/179), ніж офісного вимірюван-ня АТ (2,2 %, 4/179). Поширеність маскованої артеріальної гіпотензії – на рівні 63,6 %. Більшість епізодів стійкої артеріальної гіпотензії (n
Дод.точки доступу:
Жеманюк, С. П.
Маляренко, Ю. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

17.

Сучасні підходи до діагностики та лікування спонтанної внутрішньочерепної гіпотензії (огляд літератури) / К. А. Степанченко [та ін.] // Запоріз. мед. журн. - 2022. - Т. 24, N 2. - С. 230-239

MeSH-головна:
ВНУТРИЧЕРЕПНАЯ ГИПОТЕНЗИЯ -- INTRACRANIAL HYPOTENSION (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ГОЛОВНАЯ БОЛЬ -- HEADACHE (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
(использование)
Анотація: Мета роботи – аналіз та узагальнення відомостей сучасної фахової літератури щодо діагностики та лікування спонтанної внутрішньочерепної гіпотензії. Спонтанна внутрішньочерепна гіпотензія виникає через зменшення об’єму ліквору внаслідок його спонтанного витоку, має клінічні й нейровізуалізаційні особливості, іноді відмінні від лікворної гіпотонії після звичайної спинномозкової пункції. Анатомічні зміни спонтанного витоку ліквору складні, часто пов’язані зі структурними порушеннями сполучної тканини, слабкістю окремих ділянок твердої мозкової оболонки та її дивертикульозом. Один із наслідків зменшення об’єму ліквору – опускання мозку, що призводить до тракції чутливих до болю структур мозку, а отже і до головних болів, які є ортостатичними або мають певні ортостатичні особливості. Методи вибору під час визначення місця витоку ліквору – КТ-мієлографія та радіоізотопна цистернографія. Епідуральна кров’яна пломба найчастіше є основним методом лікування. Висновки. Вивчення найбільш інформативних і менш інвазивних методик визначення місця витоку ліквору, уточнення ефективності консервативних і хірургічних методів лікування залежно від етіологічних факторів спонтанної внутрішньо-черепної гіпотензії – надзвичайно важливі та перспективні наукові напрями, що потребують продовження досліджень із розробленням персоніфікованих підходів, враховуючи індивідуальні особливості пацієнта.
Дод.точки доступу:
Степанченко, К. А.
Марченко, В. Г.
Шматько, Ю. В.
Бондар, О. Б.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

18.

Ярцева, Д. О.
Діагностика хронічної кропив’янки, індукованої фізичним навантаженням, у дитини (клінічний випадок) / Д. О. Ярцева, С. М. Недельська // Запоріз. мед. журн. - 2022. - Т. 24, N 2. - С. 263-268

MeSH-головна:
КРАПИВНИЦА -- URTICARIA (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ФИЗИЧЕСКАЯ НАГРУЗКА -- EXERCISE (физиология)
АНАФИЛАКСИЯ -- ANAPHYLAXIS (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ДЕТЕЙ ОХРАНЫ ЗДОРОВЬЯ СЛУЖБЫ -- CHILD HEALTH SERVICES
Анотація: Наведено клінічний випадок діагностики хронічної кропив’янки, індукованої фізичним навантаженням, у 8-річного хлопчика. Мета роботи – показати особливості діагностики випадків хронічної кропив’янки з відомим чинником загострень.Показано, що навіть коли є чіткий зв’язок із впливом чинника (в цьому випадку – фізичне навантаження), діагностичний алгоритм має бути виконаний у повному обсязі. Наведений клінічний випадок цікавий тим, що в раніше здорової дитини, без анамнезу алергічних та інших хронічних захворювань, без видимої причини почали з’являтися симптоми кропив’янки та ангіонабряку після фізичного навантаження. Об’єктивне обстеження не виявило будь-яких ознак фізикальної патології, крім помірної закладеності носа, на яку не звертали увагу ні хлопчик, ні батьки. Епізодів лихоманки в анамнезі не було. Хлопчика обстежили: загальноклінічні аналізи, імунограма (клітинна та гуморальна ланки, фагоцитоз), гострофазові показники відповідали нормі. Загальний IgE підвищений до 100,5 МО/мл, виявили підвищені рівні специфічних IgE до алергену кота (41,13 кU/l), бета-лактоглобуліну молока (2,95 кU/l) та баранини (0,41 кU/l). Тест з аутологічною сироваткою позитивний (гістамін – 5 мм папула, 15 мм гіперемія, негативний контроль – 0, власна сироватка – 16,5 мм папула, 24 мм гіперемія), аутоантитіла до тканини щитоподібної залози та рівень тиреотропного гормона та тироксину у межах норми. Здійснили тести з індукованими кропив’янками: аквагенна, холодова, теплова, вібраційна – негативні, дермографічна – позитивна; тест із фізичним навантаженням на біговій доріжці позитивний (на 14 хвилині після початку потовиділення з’явились дрібні уртикарії та ангіонабряк нижніх повік). Уточнення анамнестичних даних показало, що під час надмірних психоемоційних навантажень у хлопця з’являються дрібні уртикарії, а одного разу під час гри в футбол, крім ознак кропив’янки та ангіонабряку, спостерігали епізод утрудненого дихання. Висновки. Детальна розширена діагностика цього випадку показала поєднаний вплив кількох чинників (дермографічна кропив’янка, фізичне навантаження, сенсибілізація до деяких алергенів, а також аутоімунний варіант). З’ясували, що в конкретного пацієнта може бути і IgE-, і неIgE-залежний механізм розвитку симптомів. Первинний діагноз хронічної кропив’янки, індукованої фізичним навантаженням, переглянуто; встановили діагноз анафілаксії, що потребує іншого підходу до лікування та продовження спостереження за пацієнтом.
Дод.точки доступу:
Недельська, С. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)