Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

у знайденому

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=КУ26/2020/19/1<.>

Загальна кількість знайдених документів : 22
Показані документи з 1 по 20

1-20 21-22

Транскутанні мініінвазивні втручання в лікуванні гнійно-септичних ускладнень гострого некротичного панкреатиту [Текст] / І. В. Хомяк [та ін.] // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2020. - Т. 19, № 1. - С. 89-92. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПАНКРЕАТИТ ОСТРЫЙ НЕКРОТИЗИРУЮЩИЙ -- PANCREATITIS, ACUTE NECROTIZING (осложнения)
СЕПСИС -- SEPSIS (хирургия)
Анотація: Мета дослідження - оцінити ефективність транскутанних мініінвазивних втручань в лікуванні гнійно-септичних ускладнень гострого некротичного панкреатиту. Матеріал і методи. Проведений аналіз результатів лікування 85 хворих на гнійно-септичні ускладнення гострого некротичного панкреатиту, в яких протягом 2014-2019 років використовували мініінвазивні транскутанні втручання. Для оцінки ефективності лікування вивчали вперше виявлену органну недостатність після операції, тривалість інтенсивної терапії, післяопераційні ускладнення та летальність. Результати і обговорення. Транскутанні пункції та дренування були остаточним хірургічним методом лікування в 74,1% хворих з інфікованими патологічними вогнищами, у 25,9% пацієнтів - як етап підготовки до відкритої некрсеквестректомії, що сприяло зниженню післяопераційної летальності до 4,5%. Висновки. Транскутанні мініінвазивні втручання є дієвим засобом в покроковому лікуванні гнійно-септичних ускладнень гострого некротичного панкреатиту, зменшують потребу в широких лапаротомних некрсеквестреткоміях та сприяють зниженню рівня післяопераційної летальності.
Дод.точки доступу:
Хомяк, І. В.
Ротар, О. В.
Терешкевич, І. С.
Ротар, В. І.
Хомяк, А. І.
Грама, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Попова, І. С.
Анатомо-топографічні особливості фасціальних компонентів підпід’язикових трикутників шиї у пренатальному періоді онтогенезу людини [Текст] / І. С. Попова // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2020. - Т. 19, № 1. - С. 93-97. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПОДЪЯЗЫЧНАЯ КОСТЬ -- HYOID BONE (анатомия и гистология)
ФАСЦИЯ -- FASCIA (анатомия и гистология)
ОНТОГЕНЕЗ
ШЕЯ -- NECK (анатомия и гистология)
Анотація: Детальне вивчення фасцій та клітковинних просторів шиї у віковому аспекті є актуальним завданням морфології, яке залишається суперечливим та потребує подальших глибоких досліджень, починаючи з періоду їх закладки. Нами досліджено препарати зародків, передплодів та плодів людини з метою дослідження розвитку та топографо-анатомічних особливостей фасціальних структур шиї в динаміці пренатального розвитку. Використано комплекс методів морфологічного дослідження (морфометрія, антропометрія, тривимірне реконструювання, виготовлення гістологічних зрізів, статистичний аналіз) для зародків (8,0-13,0 мм тім’яно-куприкової довжини (ТКД)) та передплодів (14,0-80,0 мм ТКД); та макроскопічне дослідження включно для препаратів плодів (80,0-230,0 мм ТКД). Встановлено, що по завершенні зародкового періоду внутрішньоутробного розвитку (ВУР) наявні зачатки гортані та глотки, проте вони не розмежовані; наявні закладки судинних та нервових стовбурів шиї. У передплодовому періоді відбувається перехід від біламінарного до мультиламінарного фасціального морфогенезу. Дефінітивну морфологію фасціальних структур бачимо у плодовому періоді ВУР. Важливо, що на цьому етапі фасціальні листки мають тенденцію до злиття у ділянках, що контактують з окістям або у фасціальних просторах, які ще не вміщують жирову тканину.
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Індивідуальна анатомічна мінливість бічних шлуночків головного мозку та їх відділів у людини зрілого віку [Текст] / Ю. М. Вовк [та ін.] // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2020. - Т. 19, № 1. - С. 84-88. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
МОЗГА ГОЛОВНОГО ЖЕЛУДОЧКИ -- CEREBRAL VENTRICLES (анатомия и гистология)
Анотація: З метою встановлення характерного діапазону мінливості бічних шлуночків та їх відділів у людини зрілого віку, залежно від форми, розмірів голови та статі, проведене дослідження на 40 вологих препаратах головного мозку з оболонами. У кожному випадку проводилась краніометрія з визначенням загальноприйнятих індексів, встановлювались морфометричні показники повздовжніх та поперечних параметрів усіх відділів бічних шлуночків. Внаслідок проведених досліджень встановлений діапазон індивідуальної анатомічної мінливості лінійних параметрів частин бічних шлуночків у чоловіків та жінок зрілого віку, який підтверджений статистичним аналізом. У чоловіків та жінок з доліхоцефалічною формою голови визначаються найбільші значення показників довжини всіх відділів бічних шлуночків, що пов’язано з впливом повздовжніх параметрів голови та черепа у представників цієї крайньої форми. Навпаки, у представників з брахіцефалічною формою відзначається збільшення ширини вказаного об’єкта, за рахунок переважання поперечних параметрів при цьому краніотипі.
Дод.точки доступу:
Вовк, Ю. М.
Бондаренко, С. В.
Вовк, О. Ю.
Малахов, С. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Кровопостачання стравоходу в ранньому періоді онтогенезу людини [Текст] / О. П. Антонюк [та ін.] // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2020. - Т. 19, № 1. - С. 72-77. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПИЩЕВОД -- ESOPHAGUS (кровоснабжение)
ОНТОГЕНЕЗ
Анотація: У статті викладені результати первинної закладки стравоходу у зародків 6,0-7,5 мм тім’яно-куприкової довжини (ТКД), формування кровоносних судин шийного, грудного та черевного відділів стравоходу. Мета дослідження: з’ясувати термін закладки та формування кровоносних судин стравоходу в ранньому періоді онтогенезу людини. Матеріал і методи. Дослідження базується на вивченні кровоносних судин стравоходу 18 ембріонів, 20 передплодів та 12 плодів методами макромікропрепарування, виготовлення топографоанатомічних зрізів у трьох взаємноперпендикулярних площинах, морфометрії. Результати. Проведена реконструкція органів та структур грудної порожнини. Досліджено кровопостачання шийного, грудного та черевного відділів стравоходу в ранньому періоді онтогенезу. Висновок. Кровопостачання стравоходу здійснюється артеріальними гілками щито-шийного, реброво-шийного стовбурів, хребтових артерій, внутрішньогрудної артерії, артеріальними гілками низхідної грудної аорти та лівою шлунковою артерією і лівою нижньою діафрагмовою артерією.
Дод.точки доступу:
Антонюк, О. П.
Вовк, Ю. М.
Марчук, О. Ф.
Марчук, Ф. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Морар, І. К.
Клінічне обгрунтування пристрою для попередження післяопераційної евентрації [Текст] / І. К. Морар // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2020. - Т. 19, № 1. - С. 78-83. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ДИАФРАГМАЛЬНАЯ ЭВЕНТРАЦИЯ -- DIAPHRAGMATIC EVENTRATION (терапия)
ВНУТРИБРЮШНОЕ ДАВЛЕНИЕ -- INTRA-ABDOMINAL PRESSURE
Анотація: Післяопераційна евентрація є одним із найбільш небезпечних ускладнень, особливо у хворих на злоякісні новоутворення органів черевної порожнини, де мають місце явища вторинного імунодефіциту, кахексії, анемії, тощо. Нині існує величезна кількість способів попередження післяопераційної евентрації у пацієнтів із високим ризиком виникнення даного ускладнення, проте всі вони поруч із своїми перевагами мають ряд недоліків, які значно обмежують їх застосування. Розробка ефективного, неінвазивного пристрою для попередження післяопераційної евентрації може у деякій мірі вирішити дану проблему. Мета дослідження: обґрунтувати ефективність застосування пристрою для попередження післяопераційної евентрації, шляхом вивчення частоти розвитку післяопераційних ускладнень у хворих на злоякісні новоутворення органів черевної порожнини. Матеріал і методи. Нами запропоновано пристрій для попередження післяопераційної евентрації, застосування якого не потребує виконання додаткових оперативних прийомів під час оперативного втручання, а також дозволяє використовувати останній при виникненні неповної (підшкірної) евентрації (пат. № 120209 від 25.10.2017). Пристрій складається з п’яти пластикових пластин, обшитих м’якою тканиною, та рухливо сполучених між собою найбільш широкими частинами. Центральна пластина регулюється, залежно від ширини задньої поверхні тулуба пацієнта. Дві бокові пластини на вільних краях мають 11 петель для шнурування. Для обґрунтування ефективності застосування даного пристрою нами досліджено 107 прооперованих хворих на злоякісні новоутворення органів черевної порожнини. Групу порівняння становили 60 осіб, яким запропонований пристрій не застосовувався, основну групу – 47 пацієнтів, яким у ранньому післяопераційному періоді застосовували вищепредставлений пристрій. Результати дослідження та їх обговорення. Отримані результати вказують на вірогідне переважання частоти розвитку післяопераційної евентрації у пацієнтів основної групи. Слід відмітити відсутність вірогідної різниці частоти розвитку «системних» та інших «локальних» післяопераційних ускладнень між обома дослідними групами пацієнтів, що свідчить про репрезентативність вибірки, оскільки «локальні» післяопераційні ускладнення призводять до розвитку евентрації. У пацієнтів основної групи, починаючи з 2-ї доби після виконання оперативного втручання, відмічається вірогідно менший рівень внутрішньочеревного тиску протягом перших 12-и діб раннього післяопераційного періоду. Висновок. Застосування запропонованого пристрою для попередження післяопераційної евентрації дозволяє неінвазивним способом запобігти розвитку останньої, а також при виникненні неповної евентрації попередити розвиток повної, не маючи істотного впливу на рівень внутрішньочеревного тиску, порівняно із загальноприйнятим застосуванням бандажу.
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Войтів, Я. Ю.
Гістологічний та імуногістохімічний аналіз змін сполучної тканини у хворих із зовнішніми кишковими норицями [Текст] / Я. Ю. Войтів, О. Ю. Усенко, О. О. Дядик // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2020. - Т. 19, № 1. - С. 98-103. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
КИШЕЧНИКА СВИЩ -- INTESTINAL FISTULA (хирургия)
СОЕДИНИТЕЛЬНАЯ ТКАНЬ -- CONNECTIVE TISSUE (анатомия и гистология)
Анотація: Обстежено 43 хворих із зовнішніми тонко і товстокишковими норицями та патологією сполучної тканини, які лікувались у ДУ "НІХТ ім. О.О.Шалімова" впродовж 2017-2020 рр. При комплексному дослідженні фрагментів тканини тонкої та товстої кишок виявлено схожі морфологічні зміни у групах з фенотипічними ознаками недиференційованої дисплазії сполучної тканини та із зовнішніми кишковими норицями. При імуногістохімічному дослідженні тканин з моноклональними антитілами до альфа-SMA в обох групах виявлено нерівномірну, вогнищеву експресію в клітинах гладком’язового диференціювання та у фібробластах; з моноклональними антитілами до Collagen IV відмічається помірна позитивна експресія в базальній мембрані судин, в гладком’язових клітинах м’язового шару стінки судин, в ділянках сполучної тканини, що є ознаками патологічного ремоделювання сполучної тканини.
Дод.точки доступу:
Усенко, О. Ю.
Дядик, О. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Сучасні відомості про формування структур підшлункової залози на ранніх етапах онтогенезу людини [Текст] / О. М. Слободян [та ін.] // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2020. - Т. 19, № 1. - С. 117-123. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПОДЖЕЛУДОЧНАЯ ЖЕЛЕЗА -- PANCREAS (эмбриология)
ОНТОГЕНЕЗ
Анотація: Розширення анатомічних досліджень людини на всіх етапах ембріонального розвитку є надзвичайно необхідним, оскільки численні захворювання дітей і дорослих етіологічно пов’язані з внутрішньоутробним періодом розвитку. Вивчення закономірностей закладки, розвитку і становлення топографоанатомічних взаємовідносин підшлункової залози з суміжними органами на ранніх етапах розвитку людини викликає значну зацікавленість і має не тільки теоретичне, але й практичне значення. Аналізуючи літературні дані щодо морфології підшлункової залози на різних етапах перинатального періоду онтогенезу, а також відомості про аномалії розвитку, не дивлячись на наявність порівняно великої кількості робіт, судження авторів подекуди розходяться та потребують подальшого розгляду з метою уточнення. Передбачено, що етапи, стадії і критичні періоди формування підшлункової залози слід розглядати як відображення нового підходу до розуміння онтогенетичних особливостей розвитку.
Дод.точки доступу:
Слободян, О. М.
Гримайло, Н. А.
Заволович, А. Й.
Вацик, М. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Гресько, М. М.
Історія розвитку лапароскопічних втручань або чи можливо розумно передбачити майбутнє? [Текст] / М. М. Гресько, А. М. Гресько // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2020. - Т. 19, № 1. - С. 124-128. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ЛАПАРОСКОПИЯ -- LAPAROSCOPY (история)
Анотація: Проаналізовано в хронологічній послідовності основні етапи становлення ендоскопічної хірургії. Показано, що розвиток хірургічних технологій у кінці 20-го сторіччя відбувався завдяки плідній роботі окремих хірургів-унікумів, які, у тісній кооперації із інженерами, "ламали" класичне бачення розвитку хірургії своїх колег. Їх талант та наполеглевість впровадження нових методів лікування сформували тенденцію до зменшення травматичності різних методів діагностики та лікування і надали можливість використання високотехнологічних операцій з високим рівнем реабілітації. Із 1992 року ендоскопічна методика почала широко впроваджуватися у лікарнях різних міст України, а у 1996 році була впроваджена на Буковині. Хірурги Буковини продовжують вдосконалювати методи ендоскопічного лікування хворих, пам’ятаючи, що це є запорукою прогресу лікування та запобігання інтра- та післяопераційних ускладнень.
Дод.точки доступу:
Гресько, А. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Ускладнене стороннє тіло шийного відділу стравоходу [Текст] / О. Г. Плаксивий [та ін.] // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2020. - Т. 19, № 1. - С. 113-116. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ИНОРОДНЫЕ ТЕЛА -- FOREIGN BODIES (осложнения)
ПИЩЕВОД -- ESOPHAGUS (повреждения)
Анотація: Хворий П., 42 роки, поступив в ЛОР-відділення ОКЛ на 4-день захворювання з вираженими больовими і дисфагічними явищами, гіпертермією, інспіраторною задишкою. На основі даних фаринго- і ларингоскопії, огляду і пальпації шиї, бокової рентгенографії за Земцовим і контрастної рентгенографії стравоходу виставлено діагноз: ускладнене стороннє тіло стравоходу. Хворий консультований торакальним хірургом. Вирішено видаляти стороннє тіло шляхом езофагоскопії під інтубаційним наркозом, а при неефективності провести шийну езофаготомію зліва з видаленням кістки та трахеотомію у зв’язку з реактивним набряком гортані. При езофагоскопії езофагоскопом Мезріна тубус № 2 в ділянці I-го звуження стравоходу виявлено кістку (шийний хребець курки) значних розмірів з чисельними шипами і виступами, що вклинені в бокову стінку гортаноглотки і стравоходу. Після неодноразових спроб, повертаюче стороннє тіло в різних площинах, видалити стороннє тіло через вклинення та загрозу розвитку стінки стравоходу не вдалося. Проведено лівобічну шийну езофаготомію з розрізом по передньому краю кивального м’яза. Під час операції оголено стравохід між трахеєю і шийно-грудним відділом хребта. Стінка стравоходу пропальпована, зроблено спроби ручного зміщення кістки в глотку. При цьому стороннє тіло, фіксоване щипцями і одночасним проведенням тракцій з додатковим проштовхуванням зі сторони рани, видалено разом тубусом езофагоскопа. Потреба в розтині стравоходу відпала. У подальшому проведена трахеотомія. Поставлено назогастральний зонд для зондового харчування. Післяопераційний період без ускладнень. Трахеотомічна трубка видалена через 4 дні, назогастральний зонд - через 7 днів. Внаслідок проведеного лікування хворий на 10-й день з одужанням виписаний. Клінічний випадок засвідчив, що діагностика і лікування сторонніх тіл стравоходу є складною проблемою отоларингології і для видалення останніх використовуються складні маніпуляції та оперативні втручання.
Дод.точки доступу:
Плаксивий, О. Г.
Калуцький, І. В.
Мазур, О. О.
Сорохан, М. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Гепатіко-холедохо-дуоденальна нориця, як ускладнення синдрому Міріззі [Текст] / M. Г. Гнатюк [та ін.] // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2020. - Т. 19, № 1. - С. 104-108. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
МИРИЗЗИ СИНДРОМ -- MIRIZZI SYNDROME (осложнения)
СВИЩ -- FISTULA (этиология)
Анотація: У даній статті представлено клінічний випадок оперативного лікування гепатіко-холедохо-дуоденальної нориці, який виник внаслідок можливого утворення та розміщення підпечінкового абсцесу після хірургічного лікування синдрому Міріззі. Під час ревізії мав місце виражений спайковий процес у ділянці воріт печінки, у який втягнено печінково-дванадцятипалокишкову зв’язку та цибулину дванадцятипалої кишки. Після виконання вісцерозу виявлено дефект стінки дванадцятипалої кишки та підтікання жовчі з позапечінкових жовчних шляхів. Дефект стінки дванадцятипалої кишки зшито дворядним швом та сформовано гепатікоєюноанастомоз на петлі за Ру. Аналізуючи даний клінічний випадок слід зробити певні висновки: у разі розвитку післяопераційних ускладнень при синдромі Міріззі, у вигляді хронічного холангіту, жовтяниці, при яких консервативна терапія малоефективна, слід віддавати перевагу методам хірургічної корекції. При виникнення сумніві щодо спроможності швів та майбутньої прохідності позапечінкових жовчних шляхів, при хірургічному лікуванні синдрому Міріззі, слід віддавати перевагу гепатікоєюностомії.
Дод.точки доступу:
Гнатюк, М. Г.
Лянскорунський, М. В.
Бодяка, В. Ю.
Шевченко, С. Ю.
Криворучко, Д. Ю.
Чупровська, Ю. Я.
Петрук, Ю. П.
Райчук, С. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Тактика хірургічного лікування хворих з переломами п’яткової кістки [Текст] / М. В. Гасько [та ін.] // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2020. - Т. 19, № 1. - С. 109-112. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПЯТКА -- HEEL (повреждения)
ПЕРЕЛОМЫ КОСТИ -- FRACTURES, BONE (хирургия)
СТОПЫ КОСТИ -- FOOT BONES (хирургия)
Анотація: У статті проаналізовано результати лікування 45 пацієнтів із переломами п’яткових кісток. З метою вивчення ефективності лікування осіб із переломами п’яткових кісток усіх пацієнтів розподілено на три клінічні групи. До першої групи увійшли 10 (25,64 %) пацієнтів із позасуглобовими переломами п’яткових кісток, яким проводили оперативне втручання з використанням гвинтів та дротяної петлі. Друга група представлена 16 (41,04 %) пацієнтами із внутрішньосуглобовими переломами п’яткових кісток, яким виконували закриту репозицію під ЕОП-контролем та фіксацію спицями. До третьої групи ввійшли 13 (33,4 %) пацієнтів із внутрішньосуглобовими переломами п’яткових кісток, яким проводили відкриту репозицію та остеосинтез пластинами та гвинтами. Віддалені результати показали, що 8 (80,00 %) пацієнтів I групи отримали добрі результати, у 2 (20,00 %) - спостерігалось нагноєння м’яких тканин. У 13 (81,20 %) пацієнтів другої клінічної групи отримані позитивні результати у 3 (18,80 % осіб через 1-2 роки виник деформуючий артроз із больовим синдромом. Із 13 пацієнтів третьої клінічної групи в 2 (15,4 %) осіб у післяопераційному періоді спостерігались некрози шкіри, у 3 (23,10 %) - настав деформуючий артроз підтаранного суглоба з вираженим больовим синдромом та порушенням ходи, тільки в 8 (61,50%) пацієнтів отримані позитивні результати лікування - 79 балів за шкалою AOFAS. Отже, аналіз віддалених результатів оперативного лікування внутрішньосуглобових переломів п’яткової кістки показав, що застосування закритої репозиції під ЕОП-контролем та фіксації спицями призводить до покращення результатів лікування та зменшення термінів непрацездатності.
Дод.точки доступу:
Гасько, М. В.
Ковальчук, П. Є.
Тулюлюк, С. В.
Гасько, Д. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Рябий, Ю. М.
Топографія крижової та куприкової ділянки хребта в плодовому періоді пренатального розвитку людини [Текст] / Ю. М. Рябий, В. В. Кривецький // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2020. - Т. 19, № 1. - С. 25-31. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
КРЕСТЦОВО-КОПЧИКОВАЯ ОБЛАСТЬ -- SACROCOCCYGEAL REGION (эмбриология)
Анотація: Мета роботи - дослідити особливості топографії крижового та куприкового відділу хребтового стовпа в плодовому періоді пренатального розвитку людини. Матеріал і методи. Матеріалом для дослідження були 50 препаратів плодів людини. Використані методи анатомічного препарування, ін’єкції артеріальних судин водяною суспензією свинцевого сурику, рентгенографії, КТ, МРТ, статистичної обробки даних. Результати. Вперше за допомогою адекватних морфологічних методів виконане дослідження морфогенезу і динаміки просторово-часових взаємовідношень структур ділянки крижового та куприкового відділів хребтового стовпа впродовж плодового періоду розвитку людини. Висновки. У роботі за допомогою сучасних методів анатомічного дослідження наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі щодо становлення і топографо-анатомічних взаємовідношень структур хребтового стовпа у плодовому періоді онтогенезу людини, з’ясована динаміка просторовочасових перетворень частин крижового та куприкового відділів хребтового стовпа, синтопічна кореляція із суміжними структурами.
Дод.точки доступу:
Кривецький, В. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Результати експериментально-клінічного дослідження загоєння опікових ран та запобігання їх ускладнень під впливом нановмісних біодеградуючих полімерних технологій [Текст] / О. Я. Попадюк [та ін.] // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2020. - Т. 19, № 1. - С. 32-36. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ОЖОГИ -- BURNS (терапия)
ПОЛИМЕРНОЕ ПРОИЗВОДСТВО -- POLIMERIC PRODUCTION
Анотація: Опікові рани викликають високий рівень захворюваності та смертності в усьому світі. Неправильне початкове лікування або затримка початкового лікування може чинити несприятливі наслідки для подальшого загоєння ран. Мета – вивчити вплив біодеградуючих полімерних плівок «біодеп-нано» на загоєння опікових ран шкірних покривів та профілактику ускладнень. Завдання – дослідити вплив розробленої нами біодеградуючої полімерної плівки «біодеп-нано», що додатково насичена гідратованим фуллереном С60 на загоєння тяжких нагноєних опіків в експерименті на тваринах та ефективність застосування цієї плівки у профілактиці вторинного інфікування у хворих з легкими ступенями опіків шкірних покривів. Матеріал та методи. Моделювання опіку шкірних покривів проводили на 50 дорослих білих щурах лінії «Вістар» середньою вагою 300,0 г, під струп вводили St.Aureus, через 3 доби струп видаляли хірургічно та очищували рану з накладанням плівки «біодеп-нано», заміну матеріалу проводили кожні 2 доби з планіметричним, мікробіологічним та патоморфологічним дослідженням на 3-тю, 7-му, 14-ту та 21-шу добу. В умовах опікового відділення Івано-Франківської ОКЛ застосовували впроваджені у виробництво біодеградуючу полімерну плівку «біодеп-нано» для запобігання вторинного інфікування опікових ран. Результати. При застосуванні розробленої нами плівки площа зменшувалась на 21,6 % на 3-тю добу, на 44,5 % – на 7-му добу, на 67,8 % – на 14-ту добу. До 21-ї доби було повне закриття ранового дефекту. Результати мікробіологічного дослідження вказують, що рівень забруднення опікових ран після застосування досліджуваної плівки з нанооксидо цинку зменшувався в процесі лікування та вже на 3-тю добу до (4,3±3,3)*105 КОЕ/мл, а це рівень бактерій, що не є патогенним. Після 14-ї доби збудник не висівався, і рани добре загоювались. Отримані дані продемонстрували, що у групі І, де застосовувалась плівка, вторинне інфікування було на 11 % нижчим, що, у свою чергу, показало менший час загоєння ран, який на 2 доби менший порівняно з групою ІІ. Висновки. Розроблений нами біодеградуючий матеріал надійно захищає опікові рани від вторинного інфікування, є безпечним, еластичним, а у експериментальному дослідженні продемонстрував високі лікувальні властивості по відношенню до нагноєних опікових ран ІІІб ст.
Дод.точки доступу:
Попадюк, О. Я.
Кіндратів, Е. О.
Кіршак, К. Б.
Яворський, А. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Гнатюк, М. С.
Особливості ремоделювання венозного русла яєчка при пострезекційній артеріальній гіпертензії у малому колі кровообігу [Текст] / М. С. Гнатюк, С. О. Коноваленко, Л. В. Татарчук // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2020. - Т. 19, № 1. - С. 20-24. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ЯИЧКИ -- TESTIS (кровоснабжение)
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (осложнения)
КРОВООБРАЩЕНИЕ -- BLOOD CIRCULATION
Анотація: Морфологічними методами досліджено венозне русло яєчка 45 лабораторних білих щурів-самців, які були розподілені на 3 групи: 1-а група містила 15 інтактних тварин, 2-га – 20 щурів з легеневою артеріальною гіпертензією і компенсованим легеневим серцем, 3-тя – 10 тварин з легеневою артеріальною гіпертензією і декомпенсованим легеневим серцем. Артеріальну гіпертензію у малому колі кровообігу та легеневе серце моделювали шляхом виконання у тварин правосторонньої пульмонектомії. Встановлено, що діаметр закапілярних венул яєчка при компенсованому легеневому серці статистично (р0,01) достовірно збільшився на 4,5 %, а діаметр венул – на 2,3 % (р0,05), зовнішній діаметр венозних судин статистично достовірно (р0,05) зріс на 3,1 %, а внутрішній – на 2,8 % (р0,05). Висота ендотеліоцитів венозних судин, діаметри їх ядер в умовах компенсованого легеневого серця суттєво не змінювалися. Незміненими при цьому виявилися ядерно-цитоплазматичні відношення в ендотеліоцитах, що засвідчило про стабільність клітинного структурного гомеостазу. Проведеними експериментами та отриманими результатами встановлено, що досліджувані морфометричні параметри венозних судин при декомпенсованому легеневому серці змінювалися більш виражено. Зокрема, діаметр закапілярних венул у вказаних експериментальних умовах збільшився на 19,1 % (р0,001), діаметр венул – на 22,2 % (р0,001), зовнішній діаметр венозних судин зріс на 18,5 % (р0,001), а внутрішній діаметр – на 22,3 % (р0,001). Виявлене ремоделювання венозних судин призводило до стоншення їх стінок. При декомпенсації легеневого серця висота ендотеліоцитів венозних судин яєчка зменшилася на 5,8 % (р0,01), діаметри ядер цих клітин – на 2,8 % (р0,01). Ядерно-цитоплазматичні відношення при цьому змінилися на 6,4 % (р0,001), що вказувало на виражене порушення структурного клітинного гомеостазу. Відносний об’єм пошкоджених ендотеліоцитів венозних судин яєчка при декомпенсації легеневого серця зріс у 17,5 раза (р0,001), що могло призводити до ендотеліальної дисфункції та впливати на ступінь ремоделювання досліджуваних судин. Отримані дані засвідчують, що пострезекційна артеріальна гіпертензія в малому колі кровообігу призводить до виражених структурних змін у венозному руслі яєчка, що суттєво порушує дренаж венозної крові від вказаного органа, погіршує його трофічне забезпечення та відіграє важливу роль у патоморфогенезі його ураження. Найвираженішим ступінь ремоделювання венозних судин виявився при декомпенсації легеневого серця.
Дод.точки доступу:
Коноваленко, С. О.
Татарчук, Л. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

Біомеханіка утворення панкреатичного секрету і тиску в ацинусі підшлункової залози [Текст] / Г. Я. Костюк [та ін.] // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2020. - Т. 19, № 1. - С. 6-12. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПОДЖЕЛУДОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ ПРОТОКИ -- PANCREATIC DUCTS (анатомия и гистология)
БИОМЕХАНИЧЕСКИЕ ФЕНОМЕНЫ -- BIOMECHANICAL PHENOMENA
ПОДЖЕЛУДОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ СОК -- PANCREATIC JUICE
Анотація: У статті висвітлюється механізм діяльності математичної моделі ацинуса, складових утворення тиску в його порожнині та утворення панкреатичного соку. Встановлено, що механізм створення тиску в порожнині ацинуса аналогічний внутрішньопротоковому. В цьому випадку відкритим залишається питання про причини виникнення такого високого тиску, який вимірюється в декількох сотнях міліметрів ртутного стовбчика, тим більше, що, як встановлено гістологічно, підшлункова залоза та її протоки не мають м’язових структур, а ті зачатки міофібрил, які відмічаються в деяких місцях протокової системи, не можуть, звісно, забезпечувати розвиток такого тиску. Підвищення тиску в порожнині ацинуса пов’язане з явищем осмосу в його клітинах. Так як клітинні мембрани мають властивість провідності, то в результаті осмосу, вода через мембрану, спершу поступає з крові в клітину, потім з клітини через мембрану в порожнину ацинуса. Крім механізму осмосу через мембрану, в клітинах епітелію ацинуса діє механізм фільтрації через пори шару сполучної тканини лімфоканалу. В даний час, встановлено, що разом з простим осмосом у секретуючих клітин та органів виділення має місце явище електроосмосу, яке не тільки пришвидшує переніс речовин, але і підвищує тиск по іншу сторону мембрани проти градієнта майже на декілька одиниць першого порядку. Таким чином, відтік рідини з порожнини ацинуса йде безперервно, але тільки зі зміною швидкості руху, що визначається перепадом тисків у системі «ацинус-каналець-вивідна протока», відкриттям сфінктера Одді і імпульсом серцево-судинної хвилі, що створює динамічний тиск в капілярі. Bесь цей механізм, в результаті, призводить до наповнення порожнини aцинуса і створення певного тиску в ньому.
Дод.точки доступу:
Костюк, Г. Я.
Костюк, О. Г.
Бурков, М. В.
Голубовський, І. А.
Булько, М. П.
Бандура, Л. О.
Фоміна, Л. В.
Безкоровайний, О. Є.
Жорняк, П. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

16.

Власова, О. В.
Кардіологічні показники букального епітелію у новонароджених на сепсис, батьки яких постійно проживали за умов різної екологічної обстановки [Текст] / О. В. Власова // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2020. - Т. 19, № 1. - С. 13-19. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
СЕПСИС -- SEPSIS (этиология)
ЭПИТЕЛИЙ -- EPITHELIUM
НОВОРОЖДЕННЫЙ -- INFANT, NEWBORN
Анотація: Загальноприйнятим та доступним методом цитогенетичної оцінки мутагенної дії факторів різноманітної природи є мікроядерний тест. Наразі даний тест є одним з неінвазивних методів обстеження населення, які знаходяться під впливом забруднення навколишнього середовища. Мета дослідження: встановити особливості каріологічних показників букального епітелію у дітей хворих на неонатальний сепсис, батьки яких постійно проживали за умов різної екологічної обстановки. Матеріал та методи. Для дослідження поставленої мети проведено комплексне обстеження 260 новонароджених дітей, які в 2015-2018 роках перенесли неонатальний сепсис. Групоформувальною ознакою комплексної оцінки тривалого навантаження на організм батьків новонароджених антропогенного забруднення повітря, води і грунту в районах області виступав запропонований коефіцієнт екологічного ризику (КЕР) з врахуванням екологічної обстановки в обласних центрах. Так, до першої клінічної групи (основної) увійшли хворі на неонатальний сепсис, батьки яких постійно проживали у місяцях із КЕР 2,0 і більше та з несприятливою екологічною характеристикою обласного центру. Другу групу (порівняння) сформували новонароджені із сепсисом, батьки яких проживали постійно на територіях із низьким ризиком несприятливого впливу наведених факторів зовнішнього середовища на їх організм (КЕР2,0). Мікроядерний тест ексфоліативного букального епітелію у хворих на неонатальний сепсис проводили та оцінювали в імунологічній лабораторії кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб БДМУ за методикою Калаєва В.Н. Результати та їх обговорення. В основній групі вірогідно переважала частка дітей з високим ризиком цитогенетичних порушень при незначному зменшенні квоти хворих із низьким ризиком. Так, у І групі з низьким ризиком цитогенетичних порушень було 42,1 % випадків, із середнім ризиком – 5,3 %, та з високим ризиком – 52,7 % випадків. У групі порівняння відповідно з низьким ризиком цитогенетичних порушень було 54,5 %, (P0,05) випадків, з середнім ризиком – 12,1 %, (P0,05), а з високим ризиком – 33,3 %, (P=0,05) випадків. Висновки. Pезультати каріологічного тесту ексфоліатичного букального епітелію дозволяють відмітити, що у новонароджених основної групи порівняно до дітей групи порівняння суттєво частіше визначалися цитогенетичні порушення і у ряді випадків порушення клітинної кінетики у вигляді проліферації і апоптозу. Індекс накопичення цитогенетичних порушень був також суттєво вищим у хворих І групи за рахунок переважання в них хворих із високим ризиком цитогенетичних порушень.
Вільних прим. немає

Знайти схожі

17.

Ясніковська, С. М.
Вплив асоційованої інфекції на розвиток невиношування вагітності [Текст] / С. М. Ясніковська, А. В. Гошовська // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2020. - Т. 19, № 1. - С. 37-41. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
МИКРОБИОТА -- MICROBIOTA
ВЛАГАЛИЩЕ -- VAGINA (микробиология)
БЕРЕМЕННОСТИ ОСЛОЖНЕНИЯ ИНФЕКЦИОННЫЕ -- PREGNANCY COMPLICATIONS, INFECTIOUS
Анотація: У статті представлено результати дослідження мікробіоти піхви у жінок з невиношуванням в ранні терміни гестації. Встановлено, що вагітні з інфекціями нижнього відділу статевого тракту становлять високу групу ризику з перинатальним та післяпологовим ускладненням. У більшості з них (76,0 %) мала місце відсутність прегравідарної підготовки з дослідженням біотопу піхви. У вагітних із загрозою викидня на тлі інфекції нижнього відділу статевих шляхів частіше трапляються мікробно-вірусні асоціації, ніж моноінфекція. Беручи до уваги негативні наслідки інфекції нижнього статевого тракту та їх вплив на подальший перебіг вагітності та пологів і стан новонароджених, на етапі прегравідарної підготовки слід проводити дослідження мікробіоти піхви. Під час вагітності необхідно проводити ретельне обстеження жінок із своєчасним виявленням факторів ризику розвитку невиношування, до яких належать асоційовані інфекції, та їх адекватну корекцію.
Дод.точки доступу:
Гошовська, А. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

18.

Азимов, М.
Клинико-анатомическая классификация одонтогенных воспалительных заболеваний Ташкентского государственного стоматологического института, адаптированной к МКБ-10 [Текст] / М. Азимов, Ж. А. Ризаев, А. М. Азимов // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2020. - Т. 19, № 1. - С. 61-66. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ИНФЕКЦИЯ ОДОНТОГЕННАЯ -- FOCAL INFECTION, DENTAL (классификация)
Анотація: Одонтогенні запальні захворювання щелепно-лицевої ділянки становлять близько 25-30 % серед усіх стоматологічних захворювань. Вони займають до 50 % ліжкового фонду спеціалізованих клінік. У клініках дитячої, дорослої щелепно-лицевої хірургії Ташкентського державного стоматологічного інституту (TГСІ) щорічно лікуються до 3000 хворих з одонтогенними запальними захворюваннями щелепно-лицевої ділянки. Подеколи захворювання переходять у хронічні форми, нерідко процес закінчується несприятливим результатом. Всі хворі були предметом дослідження. Робоча класифікація одонтогенних запальних захворювань ТГСІ, адаптована до класифікації МКБ-10, дозволить практикуючим лікарям чітко сформулювати назву хвороби, розробляти стандарт лікування і проводити статичну обробку матеріалу.
Дод.точки доступу:
Ризаев, Ж. А.
Азимов, А. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

19.

Svyrydyuk, R. V.
Morphometric characteristics of the sciatic nerve trunk structural components with a single introduction of cryconserved placenta against the background of acute aseptic inflammation in rats [Text] / R. V. Svyrydyuk // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2020. - Т. 19, № 1. - P67-71. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
СЕДАЛИЩНЫЙ НЕРВ -- SCIATIC NERVE (действие лекарственных препаратов)
КРИОПРЕЗЕРВАЦИЯ -- CRYOPRESERVATION (использование)
ПЛАЦЕНТА -- PLACENTA
Анотація: Дослідження проведено на 55 статевозрілих щурах самцях. Показана динаміка змін морфометричних параметрів при одноразовому введенні кріоконсервованої плаценти на тлі гострого асептичного запаленні у щурів. Таким чином, доведено, що одноразове введення кріоконсервованої плаценти на тлі гостре асептичне запалення стовбура сідничного нерва, викликане одноразовим внутрішноочеревинним введенням ?-карагенену призвело до загальних змін у стовбурі сідничного нерва максимально на 10-у добу дослідження достовірна різниця (р0,05) і подальшим достовірним відновленням показника на 21-у добу. Термін 21-а доба після одноразового введення кріоконсервованої плаценти на тлі гострого асептичного запалення сідничного нерва у щурів є достатнім для того, щоб оцінити кінцеві результати регенераторних процесів структури сідничного нерва ушкодженого запальним процесом у щура.
Вільних прим. немає

Знайти схожі

20.

Ткачук, Н. П.
Деякі особливості паренхіматозно-стромальних співвідношень у щитоподібній залозі при вузлових формах зоба з рецидивним та безрецидивним його перебігом [Текст] / Н. П. Ткачук, І. С. Давиденко // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2020. - Т. 19, № 1. - С. 53-60. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
СТРОМАЛЬНЫЕ КЛЕТКИ -- STROMAL CELLS
ЗОБ УЗЛОВОЙ -- GOITER, NODULAR (осложнения)
ЩИТОВИДНАЯ ЖЕЛЕЗА -- THYROID GLAND (цитология)
Анотація: Оскільки рекомендації стосовно визначення адекватного обсягу операцій при вузлових та змішаних формах зоба з огляду на ймовірність рецидивування в літературі практично відсутні, метою дослідження стало з’ясувати морфологічні особливості паренхіматозно-стромальних співвідношень у щитоподібній залозі з можливістю винайдення критеріїв для прогнозування рецидиву. За вивченими показниками співвідношень паренхіми та строми, встановлено, що різні форми вузлового зоба відрізняються від тканини щитоподібної залози без патологічних змін та різняться між собою за низкою параметрами. Рецидив вузлового зоба має найбільше подібних рис з первинним вузловим зобом зі швидким ростом, хоча між ними все ж існує низка відмінностей. Вказана особливість дозволяє припустити, що вузловий зоб зі швидким ростом має більше шансів до рецидиву.
Дод.точки доступу:
Давиденко, І. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

1-20 21-22

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)